MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D024F1.D5741FE0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D024F1.D5741FE0 Content-Location: file:///C:/6809D317/UA102990101_2377.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
=
076;ля
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6; засобу
=
045;напÒ 20 НL
Склад:
допоміжні
речовини:
натрію
гідрокарбоl=
5;ат,
лактози
моногідрат,
крохмаль ку
=
82;урудзяний,
крохмаль
прежелатинo=
0;зований,
тальк, магні=
102;
стеарат.
=
051;ікарська
форма.
Таблетки.
=
054;сновні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
круглі
плоскі
таблетки
білого
кольору зі с=
082;ошеним
краєм та
насічкою з
одного боку.
Фарм=
;акотерапев
=
90;ична
група.=
span>
Комбінованo=
0;
препарати
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Еналаприл і
діуретики.
Код АТХ С09В А02.
Енап®
20 HL
є
комбінацієn=
2;
інгібітора
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту
(еналаприлу
малеат) і
діуретика
(гідрохлоро
=
90;іазид).
Ен=
072;лаприлу
малеат
Ан=
075;іотензинпе&=
#1088;етворюваль=
;ний
фермент (АПФ)
– це
пептидиловk=
2;
дипептидазk=
2;,
що каталізу=
08;
перетворенl=
5;я
ангіотензиl=
5;у
І у пресорну
субстанцію
ангіотензиl=
5;
ІІ. Після
абсорбції
еналаприл
гідролізуєm=
0;ься
до еналапри
=
83;ату,
який
пригнічує
АПФ.
Пригніченнn=
3;
АПФ призвод
=
80;ть
до зменшенн=
03;
рівня у
плазмі кров=
10;
ангіотензиl=
5;у
ІІ, що веде до
збільшення
активності
реніну
плазми кров=
10;
(через
пригніченнn=
3; негативног=
1086;
оборотного
зв’язку при
вивільненнo=
0;
реніну) і
зменшення
секреції
альдостероl=
5;у.
АП=
060;
ідентичний
кініназі ІІ.
Еналаприл м
=
86;же
також
блокувати
розпад
брадикінінm=
1;,
який є
потужним
вазодепресl=
6;рним
пептидом. Од=
085;ак
роль цього
факту у
терапевтичl=
5;их
ефектах
еналаприлу
залишаєтьсn=
3;
невідомою. У
той час як
механізм, за
яким
еналаприл
знижує
артеріальнl=
0;й
тиск,
передусім
пов’язують
із пригніче
=
85;ням
активності
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи, що
відіграє ос
=
85;овну
роль у
регуляції
артеріальнl=
6;го
тиску,
еналаприл
може
виявляти
антигіпертk=
7;нзивний
ефект навіт=
00;
у пацієнтів
із низькоре
=
85;іновою
гіпертензіn=
8;ю.
Гідр=
;охлоротіаз
=
80;д – ц&=
#1077;
сечогінний
та
антигіпертk=
7;нзивний
засіб, що
підвищує
активність
реніну
плазми кров=
10;.
Ен=
072;лаприлу
малеат –
гідрохлороm=
0;іазид
Антигі
=
87;ертензивні
ефекти двох
компонентіk=
4;
є адитивним
=
80;
і, як правило,
тривають 24 го&=
#1076;ини.
Хоча один
еналаприл
проявляє
гіпотензивl=
5;у
дію навіть у
пацієнтів і
=
79;
низькореніl=
5;овою
гіпертензіn=
8;ю,
одночасне
застосуванl=
5;я
з гідрохлор
=
86;тіазидом
у таких
пацієнтів
призводить
=
76;о
більшого
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску. Компо=
085;ент
еналаприлу
=
91;
препараті, я=
082;
правило,
послабляє
зменшення
калію,
спричинене
прийомом гі
=
76;рохлоротіа=
1079;иду.
=
060;армакокіне&=
#1090;ика.
Енал=
;априлу
малеат.
Пі=
089;ля
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я
еналаприл
швидко
абсорбуєтьl=
9;я,
досягаючи
максимальнl=
0;х
концентрацo=
0;й
у сироватці
крові протя
=
75;ом
1 години.
Базуючись н
=
72;
показнику в
=
80;ведення
з сечею,
об’єм
абсорбції
еналаприлу
при
пероральноl=
4;у
застосуванl=
5;і
становить
приблизно 60-70 %.
Пі=
089;ля
абсорбції
еналаприл
швидко та
екстенсивнl=
6;
гідролізуєm=
0;ься
до
еналаприлаm=
0;у
– потужного
інгібітора
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту.
Максимальнo=
0;
концентрацo=
0;ї
еналаприлаm=
0;у
у сироватці
крові
досягаютьсn=
3;
через 3-4
години післ=
03;
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я
еналаприлу
малеату.
Виводиться
еналаприл
головним
чином
нирками.
Основними
компонентаl=
4;и
у сечі є енал=
1072;прилат,
що становит=
00;
приблизно 40 %
від дози, та
еналаприл у
незміненомm=
1;
вигляді. За в=
1080;нятком
перетворенl=
5;я
в
еналаприлаm=
0;
ознак
істотного
метаболізмm=
1;
еналаприлу
немає.
Профіль
концентрацo=
0;ї
еналаприлаm=
0;у
у сироватці
крові
характеризm=
1;ється
пролонговаl=
5;ою
термінальнl=
6;ю
фазою, що,
імовірно, по=
074;’язано
зі
зв’язуваннn=
3;м
АПФ. В осіб із
нормальною
функцією
нирок
рівноважниl=
1;
стан
концентрацo=
0;й
еналаприлаm=
0;у
у сироватці
крові
досягаєтьсn=
3;
на 4-й день
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я
еналаприлу.
Ефективний
напівперіоk=
6;
кумуляції
еналаприлаm=
0;у
після
багатократl=
5;ого
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я
еналаприлу
становить 11
годин. Прийо=
084;
їжі не
впливає на
абсорбцію
еналаприлу
=
91;
шлунково-ки
=
96;ковому
тракті. Об’є=
084;
абсорбції і
гідроліз
еналаприлу =
08;
подібними
при прийомі
різних доз у
межах
рекомендовk=
2;ного
терапевтичl=
5;ого
діапазону.
Гідр=
;охлоротіаз
=
80;д
Пр=
080;
моніторингm=
1;
рівнів у
плазмі кров=
10;
протягом
принаймні 24
годин періо
=
76;
напіввиведk=
7;ння
із плазми
крові
становив 5,6-14,8
години. Гідр=
086;хлоротіази&=
#1076;
не
метаболізуn=
8;ться,
але швидко
виводиться
нирками. При
пероральноl=
4;у
застосуванl=
5;і
як мінімум 61 %
дози виводи
=
90;ься
у
незміненомm=
1;
вигляді
протягом 24 го&=
#1076;ин.
Гідрохлороm=
0;іазид
проникає
через плаце
=
85;тарний
і не проника=
108;
через
гематоенцеm=
2;алічний
бар’єр.
Ен=
072;лаприл/гідр=
охлоротіазl=
0;д.
Одночасне
багатократl=
5;е
застосуванl=
5;я
еналаприлу =
10;
гідрохлороm=
0;іазиду
незначним ч
=
80;ном
або взагалі
не впливає н=
072;
біодоступнo=
0;сть
цих препара
=
90;ів.
Комбінованk=
2;
таблетка є
біоеквівалk=
7;нтною
до окремих ї=
111;
компонентаl=
4;,
що застосов
=
91;ються
одночасно.
Клінічн=
10;
характерисm=
0;ики.
Пока&=
#1079;ання.
=
055;ротипоказа&=
#1085;ня.
-&nb=
sp;
Підвище
=
85;а
чутливість
=
76;о
будь-якого з
компонентіk=
4;
препарату
або до інших
препаратів,
що є
похідними
сульфонаміk=
6;ів.
-&nb=
sp;
Підвище
=
85;а
чутливість
до будь-яког=
086;
іншого
інгібітору
АПФ.
-&nb=
sp;
Наявніс
=
90;ь
в анамнезі
ангіоневроm=
0;ичного
набряку,
пов’язаним
із
попереднім
лікуванням
інгібітораl=
4;и
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту, а
також спадк
=
86;вим
або
ідіопатичнl=
0;м
ангіоневроm=
0;ичним
набряком.
-&nb=
sp;
Одночас
=
85;е
застосуванl=
5;я
з
препаратамl=
0;,
що містять
аліскірен.
Цукровий
діабет або п=
086;рушення
функції
нирок
(швидкість
клубочковоo=
1;
фільтрації
(ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м<=
sup>2)
або печінки.
-&nb=
sp;
Анурія.
-&nb=
sp;
Резисте
=
85;тна
до лікуванн=
03;
гіпокаліємo=
0;я
чи
гіперкалієl=
4;ія.
-&nb=
sp;
Рефракт
=
77;рна
гіпонатрієl=
4;ія.
-&nb=
sp;
Симптом
=
85;а
гіперурикеl=
4;ія
(подагра).
-&nb=
sp;
Вагітні
або жінки,
які плануют=
00;
завагітнітl=
0;
(див.
«Застосуваl=
5;ня
у період
вагітності
=
90;а
годування
груддю»)
Взає&=
#1084;одія
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.
Гіпотен
=
79;ивна
терапія
Супутн=
10;й
прийом цих
препаратів
може посили
=
90;и
гіпотензивl=
5;ий
ефект
еналаприлу. Супутн=
10;й
прийом з
нітрогліцеl=
8;ином,
іншими
нітратами
або іншими
вазодилатаm=
0;орами
може
додатково
знизити
артеріальнl=
0;й
тиск.
Інші
антигіпертk=
7;нзивні
препарати. До=
076;аткові
ефекти
можуть
виникати,
коли еналап
=
88;ил
застосовувk=
2;ти
одночасно з
іншими
антигіпертk=
7;нзивними
препаратамl=
0;.
Комб=
;інація
еналаприлу
малеату та
β-адреноблоl=
2;аторів,
метилдопи
або
блокаторів
кальцієвих
каналів
покращує
ефективнісm=
0;ь
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску.
Ганг=
;ліоблокато
=
88;и
або
адреноблокk=
2;тори
у комбінаці=
11;
з
еналаприлоl=
4;
слід
застосовувk=
2;ти
тільки за
умови
ретельного
спостережеl=
5;ня
стану
пацієнта.
Калійзб
=
77;рігаючі
діуретики
або добавки =
079;
калієм
Інгібі
=
90;ори
АПФ
посилюють
спричинену
діуретикамl=
0;
втрату калі=
02;.
Застосуванl=
5;я
калійзберіk=
5;аючих
діуретиків
(наприклад
спіронолакm=
0;ону,
еплеренону,
тріамтеренm=
1;
або амілори
=
76;у),
а також
застосуванl=
5;я
харчових до
=
73;авок
або сольови
=
93;
замінників,
що містять к=
072;лій, може пр=
080;звести
до істотног
=
86;
підвищення
рівня калію =
091;
сироватці
крові. Якщо
наведені
вище засоби
показані у
зв’язку з
гіпокаліємo=
0;єю,
їх слід
застосовувk=
2;ти
з
обережністn=
2;,
регулярно
визначаючи
рівень калі=
02;
в сироватці
крові (див.
розділ «Особливо=
сті
застосуванl=
5;я»).
=
044;іуретики
(тіазидні аб=
086;
петльові
діуретики). =
i>По=
087;ереднє
лікування
діуретикамl=
0;
у великих
дозах може
призвести д
=
86;
зниження
об'єму цирку=
083;юючої
крові та
підвищення
ризику арте
=
88;іальної
гіпотензії
на початку
терапії
еналаприлоl=
4;
(див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Гіпотензивl=
5;і
ефекти можн
=
72;
зменшити
шляхом
припинення
прийому
діуретика, з=
073;ільшення
об’єму
споживання
солі або якщ=
086;
розпочати
терапію з
низької доз
=
80;
еналаприлу.
Літій.
Діуретики
або
інгібітори
АПФ знижуют=
00;
нирковий
кліренс
літію і
підвищують
ризик виник
=
85;ення
літієвої
токсичностo=
0;,
тому одноча
=
89;не
застосуванl=
5;я
не
рекомендовk=
2;но.
Слід
ознайомитиl=
9;я
з
інструкцієn=
2;
на препарат
літію перед
його
застосуванl=
5;ям.
=
058;рициклічні
антидепресk=
2;нти/нейроле=
1087;тики/анесте=
;тики/снодій=
085;і
Супутнo=
0;й
прийом
певних
анестетикіk=
4;,
трициклічнl=
0;х
антидепресk=
2;нтів
та
нейролептиl=
2;ів
з
інгібітораl=
4;и
АПФ може
призвести д
=
86;
додатковогl=
6;
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску (див.
розділ «Особливос
=
90;і
застосуванl=
5;я»).
Нестеро=
11;дні
протизапалn=
0;ні
препарати (Н=
055;ЗП),
включаючи
селективні
інгібітори
ЦОГ-2, ацетилс&=
#1072;ліцилову
кислоту > 3
г/добу і
неселективl=
5;і
НПЗП можуть
послаблюваm=
0;и
антигіпертk=
7;нзивні
ефекти
інгібіторіk=
4;
АПФ, ефекти
діуретиків
та або інших
антигіпертk=
7;нзивних
препаратів. =
059;
деяких
пацієнтів і
=
79;
порушенням
функції
нирок
(наприклад,
пацієнти
літнього ві
=
82;у
або пацієнт
=
80;
з
дегідратацo=
0;єю,
включаючи
тих, хто отри=
1084;ує
лікування
діуретикамl=
0;),
які застосо
=
74;ують
НПЗП,
включаючи
інгібітори
ЦОГ-2, одночас&=
#1085;е
застосуванl=
5;я
антагоністo=
0;в
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ та
інгібіторіk=
4;
АПФ спричин=
03;є
адитивний
ефект на
підвищення
=
82;алію
в сироватці
крові та
подальшого
погіршення
=
92;ункції
нирок,
включаючи
можливу
гостру нирк
=
86;ву
недостатніl=
9;ть.
Такі ефекти,
як правило,
оборотні.
Тому таку
комбінацію
слід вводит
=
80;
з
обережністn=
2;
пацієнтам з
порушеннямl=
0;
функції
нирок.
Пацієнти
повинні
споживати
достатню
кількість
рідини та
знаходитисn=
0;
під ретельн
=
80;м
контролем
функції
нирок на поч=
072;тку
супутньої
терапії та
періодично
протягом
такого
лікування.
=
055;одвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи (RAAS)
Подвій
=
85;а
блокада
(наприклад
при додаван
=
85;і
інгібітору
АПФ до
антагоністk=
2;
рецептора
ангіотензиl=
5;у
ІІ) повинна
обмежуватиl=
9;я
тільки
окремими
випадками з
ретельним
контролем
артеріальнl=
6;го
тиску,
функції
нирок і рівн=
110;в
електролітo=
0;в.
Під час
декількох
досліджень
повідомлялl=
6;ся,
що у
пацієнтів з=
10;
встановленl=
0;м
атеросклерl=
6;тичним
ураженням
судин, серце=
074;ою
недостатніl=
9;тю
або діабето
=
84;
з кінцевим
ураженням
органів
подвійна
блокада рен=
10;н-ангіотенз&=
#1080;н-альдостеl=
8;онової
системи
пов’язана з
вищою
частотою
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
непритомниm=
3;
станів,
гіперкалієl=
4;ії
і погіршенн=
03;
функції
нирок (у тому
числі
гострою
нирковою
недостатніl=
9;тю)
порівняно і
=
79;
такою при за=
089;тосуванні
одного
препарату,
діючого на
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронову
систему. Не
слід
застосовувk=
2;ти
Енап®20 HL з
аліскіреноl=
4;
пацієнтам з
цукровим
діабетом аб
=
86;
з порушення
=
84;
функції
нирок (ШКФ < 60
мл/хв/1,73 м2) (ди
=
74;.
розділи
«Протипокаk=
9;ання»
або «Особли
=
74;ості
застосуванl=
5;я»).
Недепол=
03;ризуючі
м’язові
релаксанти.
Тіазиди
можуть
посилювати
сприйнятлиk=
4;ість
до
тубокурариl=
5;у.
При
застосуванl=
5;і
вказаних
нижче
препаратів
може виника
=
90;и
взаємодія з
тіазидними
діуретикамl=
0;.
Алкогол=
00;,
барбітуратl=
0;
або
наркотичні
аналгетики
можуть
потенціюваm=
0;и
розвиток
ортостатичl=
5;ої
гіпотензії.
Антихол=
10;нергічні
засоби
(наприклад
антропін,
біперіден). =
i>Че=
088;ез
ослаблення
моторики
шлунково-кі
=
96;кового
тракту та
зменшення
швидкості
евакуації з=
10;
шлунку
біодоступнo=
0;сть
діуретиків
тіазидного
типу зроста=
08;.
=
055;ритидіабет&=
#1080;чні
препарати
(пероральні =
094;укрознижув&=
#1072;льні
препарати т
=
72;
інсулін). На
тлі
лікування т=
10;
азидами
можливе
зниження
глюкозотолk=
7;рантності.
Може
виникнути
потреба у
зміні
дозування.
Енап® 20 НЛ
застосовувk=
2;ти
з
обережністn=
2;
з огляду на
ризик
лактатного
ацидозу за
рахунок мож
=
83;ивої
обумовленоo=
1;
гідрохлороm=
0;іазидом
функціоналn=
0;ної
ниркової
недостатноl=
9;ті.
=
050;арбамазепі&=
#1085;. З
огляду на
ризик
симптомної
гіпонатрієl=
4;ії
необхідно
здійснюватl=
0;
клінічний т
=
72;
біологічниl=
1;
моніторинг.
Смоли
колестирамo=
0;ну
і
колестиполm=
1; –
абсорбція
гідрохлороm=
0;іазиду
зменшуєтьсn=
3;
у
присутностo=
0;
аніонно-обм=
10;нних
смол. Разова
доза
препарату
колестирамo=
0;нової
або
колестиполl=
6;вої
смоли
зв’язуєтьсn=
3;
з гідрохлор
=
86;тіазидом
і знижує йог=
086;
абсорбцію з=
10;
шлунково-ки
=
96;кового
тракту на 85 % і 43 %
відповідно.
Кортико
=
89;тероїди,
АКТГ –
посилюєтьсn=
3;
втрата
електролітo=
0;в,
зокрема
гіпокаліємo=
0;я.
Пресорн=
10;
аміни
(наприклад
епінефрин) –
можливе
послабленнn=
3;
відповіді н
=
72;
дію пресорн
=
80;х
амінів, але
недостатньl=
6;
виражене дл=
03; того,
щоб їх
застосуванl=
5;я
було
протипоказk=
2;ним.
=
057;импатоміме&=
#1090;ики.
=
Симпатомімk=
7;тики
можуть
зменшити
антигіпертk=
7;нзивні
ефекти
інгібіторіk=
4;
АПФ.
=
040;цетилсаліц&=
#1080;лова
кислота,
тромболітиl=
2;и
та
β-блокатори. Ен=
072;лаприл
можна безпе
=
95;но
застосовувk=
2;ти
супутньо з
ацетилсаліm=
4;иловою
кислотою (в
кардіологіm=
5;них
дозах),
тромболітиl=
2;ами
та
блокаторамl=
0;.
Інгібіт
=
86;ри
простагланk=
6;ин-синтази=
i> – у
деяких
пацієнтів ї
=
93;
застосуванl=
5;я
може зменшу
=
74;ати
діуретичні,
натрійуретl=
0;чні
та
антигіпертk=
7;нзивні
ефекти діур
=
77;тиків.
Препара
=
90;и
золота –
поодинокі
нітроїдні
реакції
(симптоми, що
включають
набряк
обличчя,
нудоту,
блювання та
гіпотензію,
спостерігаl=
3;ись
у пацієнтів,
які
лікувались
ін’єкційниl=
4;и
препаратамl=
0;
золота
(натрію
ауротималаm=
0;)
та еналапри
=
83;ом.
=
055;одовження
інтервалу QT
(прокаїнамі
=
76;,
аміодарон,
соталол).
Лікарські
засоби, на
ефекти яких
впливають
зміни рівня
калію в
сироватці
крові. Рекоме
=
85;дується
періодичниl=
1;
моніторинг
=
88;івня
калію в
сироватці
крові та
ЕКГ-обстеже
=
85;ня,
якщо
гідрохлороm=
0;іазидприйм=
072;ти
одночасно з =
087;репаратами
, на ефекти
яких
впливають
зміни рівня
калію в
сироватці
крові
(наприклад
глікозиди
наперстянкl=
0;
та
антиаритміm=
5;ні
лікарські
засоби), та
препаратів,
які спричин=
03;ють
поліморфну
тахікардію
піруетного
типу
(шлуночкову
тахікардію),
оскільки гі
=
87;окаліємія є
фактором, що
сприяє
розвитку пі
=
88;уетної
тахікардії
шлуночків:
– =
антиари
=
90;мічні
засоби клас
=
91;
Іа (хінідин,
гідрохінідl=
0;н,
дизопіраміk=
6;);
– =
антиари
=
90;мічні
засоби клас
=
91;
ІІІ (аміодар=
086;н,
сотало,
дофетилід,
ібутилід);
– =
деякі
нейролептиl=
2;и
(тіоридазин,
хлорпромазl=
0;н,
левомепромk=
2;зин,
трифторперk=
2;зин,
ціамемазин,
сульпірид,
сультоприд,
амісульпірl=
0;д,
тіаприд,
пімозид,
галоперидоl=
3;,
дроперидол);
– =
інші
лікарські
засоби
(бепридил,
цизаприд, ди=
110;еманіл,
еритроміциl=
5;
для
внутрішньоk=
4;енного
введення,
галафантриl=
5;,
мізоластин, =
087;ентамідин,
терфенадин,
венкамін дл=
03;
внутрішньоk=
4;енного
введення).
=
050;ортикостер&=
#1086;їди,
АКТГ: може
призвести д
=
86;
активізаціo=
1;
виснаження
електролітm=
1;,
зокрема
гіпокаліємo=
0;ї
з тіазидним=
10;
діуретикамl=
0;.
= 050;алійуретич&= #1085;і діуретики (наприкла, фуросемід), карбеноксоl= 3;он. = Гідрохлороm= 0;іазид може збільшити втрату калі= 02; і/або магнію. <= o:p>
=
055;ресорні
аміни
(наприклад
адреналін). =
i>Еф=
077;кт
таких
препаратів
може бути
зменшений.
=
062;итостатики
(наприклад
циклофосфаl=
4;ід,
метотрексаm=
0;).
=
Тіазиди
можуть
зменшити
екскрецію
нирок при
використанl=
5;і
цитостатичl=
5;их
препаратів =
10;
посилити їх
мієлосупреl=
9;ивні
ефекти.
=
053;естероїдні
протизапалn=
0;ні
препарати (Н=
055;ЗП).
=
При
тривалому
прийомі НПЗ
=
55;
може
зменшитися
сечогінний,
натрійуретl=
0;чний
та антигіпе
=
88;тензивний
ефекти
діуретиків.
=
057;упутня
терапія
інгібітороl=
4;
АПФ та антаг=
086;ністом
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
Повідо
=
84;лялося,
що у
пацієнтів з
підтверджеl=
5;ою
атеросклерl=
6;тичною
хворобою,
серцевою
недостатніl=
9;тю
або з
цукровим
діабетом з
ураженням
кінцевого
органа
супутня тер
=
72;пія
інгібітороl=
4;
АПФ та
антагоністl=
6;м
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
асоціюєтьсn=
3;
з вищою
частотою
появи
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
синкопе,
гіперкалієl=
4;ії
та погіршен
=
85;я
функції
нирок
(включаючи
гостру
ниркову
недостатніl=
9;ть)
порівняно з
такою при за=
089;тосуванні
тільки
препарату
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи.
Подвійна бл
=
86;када
(наприклад,
комбінуванl=
5;ям
інгібітору
АПФ з антаго=
085;істом
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ) повинна
обмежуватиl=
9;ь
індивідуалn=
0;но
визначенимl=
0;
випадками т
=
72;
супроводжуk=
4;атись
ретельним
моніторингl=
6;м
функції
нирок, рівні=
074;
калію та
артеріальнl=
6;го
тиску.
Антиподаг
=
88;ичні
засоби (проб=
077;нецид,
сульфінпірk=
2;зон,
алопурилноl=
3;)
Може
виникнути
потреба у
корекції
дози урикоз
=
91;ричних
засобів,
оскільки
гідрохлороm=
0;іазид
може
збільшуватl=
0;
рівень
сечової кис
=
83;оти
в сироватці
крові.
Імовірна
поява необх=
10;дності
у збільшені
дози
пробенецидm=
1;
чи
сульфінпірk=
2;зону.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
ті азидів
можливе
підвищення
частоти
реакцій гіп
=
77;рчутливост=
1110;
до
алопуринолm=
1;.
Саліцилат
=
80;.
Пl=
8;и
застосуванl=
5;і
високих доз
саліцилатіk=
4;
гідрохлороm=
0;іазид
може
посилювати
їх токсични
=
81;
вплив на
центральну
нервову сис
=
90;ему.
Метилдопа.
Повідомлялl=
6;ся
про окремі
випадки
виникнення
гемолітичнl=
6;ї
анемії при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
гідрохлороm=
0;іазиду
та метилдоп
=
80;.
Циклоспор
=
80;н. При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
циклоспориl=
5;у
може
посилюватиl=
9;ь
гіперурикеl=
4;ія,
що може
провокуватl=
0;
подагричні
напади у
пацієнтів з
асимптомниl=
4;
перебігом
захворюванl=
5;я.
Глікозиди
наперстянкl=
0;. Спри&=
#1095;инені
тіазидом
гіпокаліємo=
0;я
чи гіпомагн=
10;ємія
можуть
сприяти
розвитку
аритмій,
зумовлених
препаратамl=
0;
наперстянкl=
0;.
Солі
кальцію.
Тіазидні
діуретики
підвищують
рівень каль
=
94;ію
в сироватці
крові за
рахунок
зменшення
його
виведення.
Якщо
необхідне
призначеннn=
3;
кальційвміl=
9;них
харчових
добавок, слі=
076;
здійснюватl=
0;
моніторинг
рівня
кальцію в
сироватці і
відповідно
до нього
коригувати
дозу кальці=
02;.
Йодовмісн=
10;
контрастні
засоби. У
випадку інд
=
91;кованої
діуретикамl=
0;
дегідратацo=
0;ї
підвищуєтьl=
9;я
ризик
розвитку
гострої
ниркової
недостатноl=
9;ті,
переважно
при застосу
=
74;анні
високих доз
водовмісниm=
3;
контрастниm=
3;
засобів.
Пацієнти
потребують
регідратацo=
0;ї
до введення
водовмісниm=
3;
препаратів.
Амфотериц
=
80;н
В (для парент=
1077;рального
введення),
стимулюючі
проносні
засоби
гідрохлороm=
0;іазид
посилює
порушення
електролітl=
5;ого
балансу,
переважно
гіпокаліємo=
0;ю.
Бета-блока=
090;ори
та діазокси
=
76;.
Оk=
6;ночасне
застосуванl=
5;я
ті азидних
діуретиків, =
091;
тому числі
гідрохлороm=
0;іазиду,
з бета-блока=
090;орами
може
підвищуватl=
0;
ризик
гіперглікеl=
4;ії.
Тіазидні
діуретики
можуть поси
=
83;ювати
гіперглікеl=
4;ічний
ефект діакс
=
86;зиду.
Амантадин.
Тіазиди, в
тому числі
гідрохлороm=
0;іазид,
можуть
збільшуватl=
0;
ризик
побічних
ефектів
спричинениm=
3;
амантадиноl=
4;.
Особ&=
#1083;ивості
застосуванl=
5;я.
А=
;ртеріальна
гіпотензія та
електролітl=
5;ий/водний
дисбаланс.
Як і при
застосуванl=
5;і
інших
антигіпертk=
7;нзивних
препаратів, =
091;
деяких
пацієнтів можливий
розвиток
симптоматиm=
5;ної
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії. Си=
084;птоматичну
гіпотензію
спостерігаl=
3;и
й у пацієнті=
074;
із серцевою
недостатніl=
9;тю,
яка супрово
=
76;жувалася
або не
супроводжуk=
4;алася
нирковою
недостатніl=
9;тю.
Симптоматиm=
5;на
гіпотензія
розвиваласn=
3;
частіше у
пацієнтів з
більш
тяжкими
формами
серцевої
недостатноl=
9;ті,
яким
застосовувk=
2;ли
вищі дози
петльових
діуретиків, =
079;
гіпонатрієl=
4;ією
або
порушеннямl=
0;
функції
нирок. Таким
пацієнтам
лікування
препаратом
слід
починати пі
=
76;
наглядом
лікаря.
Пац=
ієнтів
слід
обстежуватl=
0;
стосовно кл=
10;нічних
ознак
водного та
електролітl=
5;ого
дисбалансу,
таких як
дегідратацo=
0;я,
гіпонатрієl=
4;ія,
гіпохлоремo=
0;чний
алкалоз, що
може
індукувати
печінкову
енцефалопаm=
0;ію
або
печінкову
кому; гіпома=
075;ніємія
або
гіпокаліємo=
0;я,
що можуть ви=
085;икати
внаслідок
діареї або
блювання. У т=
1072;ких
пацієнтів
слід
періодично
перевіряти
рівні
електролітo=
0;в
у сироватці
крові.
Осо=
бливо
уважним
повинен бут
=
80;
підхід до
лікування п
=
72;цієнтів
з ішемічною
хворобою
серця або це=
088;еброваскул&=
#1103;рними
захворюванl=
5;ями,
оскільки
надмірне
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску може
призвести д
=
86;
інфаркту
міокарда аб
=
86;
інсульту.
У де=
103;ких
пацієнтів і
=
79;
серцевою
недостатніl=
9;тю
з нормальни
=
84;
або знижени
=
84;
тиском Енап®20
HL може
додатково
знизити
рівень
артеріальнl=
6;го
тиску. Така
реакція на
прийом
препарату є
очікуваною
та зазвичай
не є підстав=
086;ю
для
припинення
лікування. У
разі, коли
артеріальнk=
2;
гіпотензія
стає
резистентнl=
6;ю
до лікуванн=
03;,
слід знизит
=
80;
дозу та/або
припинити
лікування
діуретиком
та/або
препаратом.
При
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
пацієнта
слід
покласти на
спину і, якщо
необхідно,
ввести
внутрішньоk=
4;енно
0,9 % розчин натl=
8;ію
хлориду.
Тимчасова
артеріальнk=
2;
гіпотензія
не є
протипоказk=
2;нням
до
застосуванl=
5;я
наступних
доз
препарату.
Лікування
препаратом Ен=
072;п®20
HL м=
1086;жна
розпочинатl=
0;
лише після
ефективної
=
85;ормалізаці=
1111;
об’єму
циркулюючоo=
1;
крові та
артеріальнl=
6;го
тиску, а
терапія мож
=
77;
бути віднов
=
83;ена
у зменшених
дозах або з
використанl=
5;ям
кожного з
компонентіk=
4; препарату
окремо.
Аортал=
100;ний
стеноз/гіпе
=
88;трофічна
кардіоміопk=
2;тія. Як і всі
вазодилатаm=
0;ори,
інгібітори
АПФ слід
призначати
=
79;
обережністn=
2;
пацієнтам з =
086;бструкцією
вихідного
отвору
лівого шлун
=
86;чка
та
обструкцієn=
2;
шляху відто
=
82;у;
їхнього
прийому слі
=
76;
уникати у ра=
079;і
кардіогеннl=
6;го
шоку та
гемодинаміm=
5;но
значної
обструкції.
Порушення
функції
нирок.
Тіазиди
можуть бути
недоречнимl=
0;
для застосу
=
74;ання
пацієнтам і
=
79;
порушенням
функції
нирок, а
також
неефективнl=
0;ми
при значенн=
03;х
кліренсу
креатиніну
30 мл/хв або
нижче (тобто
помірної
тяжкості та
тяжкі поруш
=
77;ння
функції
нирок).
Енап®20=
HL не
слід
призначати
пацієнтам і
=
79;
порушенням
функції
нирок
(кліренс
креатиніну < 80
мл/хв), доки
добір
окремих
компонентіk=
4;
препарату н
=
77;
вкаже на те,
що необхідн=
10;
дози для
даного
пацієнта
присутні у
даному
комбінованl=
6;му
препараті.
У
деяких
пацієнтів з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
без ознак
існуючого
захворюванl=
5;я
нирок при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
еналаприлу =
10;
діуретика
виникає, як
правило, нез=
085;ачне
та тимчасов
=
77;
підвищення
рівня
сечовини кр
=
86;ві
і креатинін
=
91;
сироватки
крові. У
таких випад
=
82;ах
=
45;нап®20
HL
слід
відмінити.
Лікування
=
45;напом®20
HL м=
1086;же
бути
відновлене
=
91;
зменшених
дозах або із
застосуванl=
5;ям
кожного з
компонентіk=
4; препарату
окремо.
Реноваскул=
;ярна
гіпертензіn=
3;. У деяки
=
93;
пацієнтів і
=
79;
двостороннo=
0;м
стенозом
ниркової
артерії або
стенозом
артерії
єдиної нирк
=
80;
при
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ
спостерігаl=
3;ося
підвищення
рівня сечов
=
80;ни
крові і
креатиніну
сироватки к
=
88;ові,
що зазвичай =
108;
оборотним
при відміні =
087;репарату.
Терапія
таких
пацієнтів
повинна бут
=
80;
розпочата
під пильним
медичним сп
=
86;стереження=
1084;
з малих доз,
ретельного
титрування =
10;
моніторингm=
1;
функції
нирок.
Захворюван=
;ня
печінки. Тіазиди
слід
застосовувk=
2;ти
з обережніс
=
90;ю
пацієнтам і
=
79;
порушенням
функції печ=
10;нки
або
прогресуючl=
0;м
захворюванl=
5;ям
печінки,
оскільки ці
препарати
можуть
викликати
внутрішньоl=
7;ечінковий
холестаз, а
навіть
мінімальні
зміни
водно-сольо
=
74;ого
балансу
здатні
спровокуваm=
0;и
розвиток
печінкової
коми.
Гідрохлороm=
0;іазид
протипоказk=
2;ний
пацієнтам з =
074;ажкою
печінковою
недостатніl=
9;тю.
Х=
;ірургія/ане=
089;тезія. У
пацієнтів,
яким
проводять
обширні
хірургічні
втручання
або
анестезію і
=
79;
застосуванl=
5;ям
засобів, що
спричиняютn=
0;
артеріальнm=
1;
гіпотензію,
еналаприл
може
блокувати у
=
90;ворення
ангіотензиl=
5;у
ІІ внаслідо
=
82;
компенсатоl=
8;ного
вивільненнn=
3;
реніну. Якщо
виникає
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
що пояснюєт=
00;ся
подібним
механізмом,
її можна
коригувати
шляхом
збільшення
об’єму
циркулюючоo=
1; крові.
Метаболічн=
;і
та
ендокринні
ефекти. Терапія
тіазидами
може
призводити
до погіршен
=
85;я
толерантноl=
9;ті
до глюкози.
Може
знадобитисn=
3;
коригуваннn=
3;
дози або
застосуванl=
5;я
антидіабетl=
0;чних
засобів,
включаючи
інсулін.
Тіа=
зиди
можуть
знижувати
виведення
кальцію з
сечею, а
також
спричиняти
періодичне =
10;
незначне
підвищення
рівнів
кальцію у си=
088;оватці
крові.
Виражена
гіперкальцo=
0;ємія
може
свідчити пр
=
86;
прихований
гіперпаратl=
0;реоз.
Застосуванl=
5;я
тіазидів
слід припин
=
80;ти
перед прове
=
76;енням
дослідженнn=
3;
функції
паращитовиk=
6;них
залоз.
Під=
вищення
рівнів
холестеринm=
1;
і тригліцер
=
80;дів
може бути
пов’язаним
=
79;
лікуванням
=
90;іазидними
діуретикамl=
0;;
однак при
застосуванl=
5;і
препарату Ен=
072;п®20
HL, щ&=
#1086;
містить
дозу 12,5 м
=
75;,
повідомлялl=
6;ся
про
мінімальні
ефекти або ї=
093;
відсутністn=
0;.
Тер=
апія
тіазидами
може
призвести д
=
86;
розвитку
гіперурикеl=
4;ії
та/або
подагри у
певних
пацієнтів.
Однак
еналаприл
може посилю
=
74;ати
виведення
сечової
кислоти із
сечею, що осл=
1072;блює
гіперурикеl=
4;ічний
ефект гідро
=
93;лоротіазид=
1091;.
Гіперчутли=
;вість/ангіо=
085;евротичний
набряк. У
пацієнтів,
які
застосовуюm=
0;ь
інгібітори
=
40;ПФ,
включаючи
еналаприлу
малеат, рідк=
086;
повідомлялl=
6;ся
про розвито
=
82;
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
обличчя,
кінцівок,
губ, язика, го&=
#1083;осової
щілини та/аб=
086;
гортані. Так=
110;
реакції
можуть
виникати у
будь-який ча=
089;
протягом
лікування. У
таких
випадках
слід негайн
=
86;
припинити
застосуванl=
5;я
препарату і
встановити
відповідне
=
89;постережен=
1085;я
за станом
пацієнта, що=
073;
переконатиl=
9;я
у повному
зникненні
симптомів п
=
77;ред
випискою
пацієнта.
Навіть у
випадках,
коли спосте
=
88;ігається
лише набряк
язика без
респіраторl=
5;ого
дистресу,
необхідне
тривале спо
=
89;тереження
стану
пацієнта,
оскільки лі
=
82;ування
антигістамo=
0;нними
препаратамl=
0;
і кортикост
=
77;роїдами
може бути
недостатньl=
6;.
Рід=
ко
повідомлялl=
6;ся
про летальн=
10;
випадки
через
ангіоневроm=
0;ичний
набряк, що
супроводжуk=
4;ався
набряком
гортані або
язика. У
випадках,
коли набряк
язика,
голосової
щілини або
гортані мож
=
77;
призвести д
=
86;
обструкції
дихальних
шляхів, слід
негайно
провести
відповідну
терапію, що
може
включати
підшкірне
введення ро
=
79;чину
епінефрину
1:1000 =
(0,3-0,5 мл) та/або
заходи для
підтриманнn=
3;
прохідностo=
0;
дихальних
шляхів.
Пац=
ієнти
з
ангіоневроm=
0;ичним
набряком в а=
085;амнезі,
що не
пов'язаний і=
079;
застосуванl=
5;ям
інгібіторіk=
4;
АПФ, можуть
мати вищий
ризик виник
=
85;ення
ангіоневроm=
0;ичного
набряку під
час
застосуванl=
5;я
інгібітора
АПФ.
У
пацієнтів,
які
застосовуюm=
0;ь
тіазиди, реа=
082;ції
гіперчутлиk=
4;ості
можуть
виникати не
=
79;алежно
від
наявності в
анамнезі
алергії або
бронхіальнl=
6;ї
астми. При
застосуванl=
5;я
тіазидів
повідомлялl=
6;ся
про
загостреннn=
3; або
активацію
перебігу
системного
червоного
вовчака.
У
представниl=
2;ів
негроїдної
раси, які
застосовувk=
2;ли
АПФ, частіше
виникав
ангіоневроm=
0;ичний
набряк
порівняно з
пацієнтами
інших рас.
Анафілакто=
;їдні
реакції під
час проведе
=
85;ня
десенсибілo=
0;зації
отрутою
перетинчасm=
0;окрилих. У
пацієнтів,
які
застосовувk=
2;ли
інгібітори
АПФ під час
проведення
десенсибілo=
0;зації
отрутою
перетинчасm=
0;окрилих,
рідко виник
=
72;ли
загрозливі
для життя
анафілактоo=
1;дні
реакції.
Подібних
реакцій
можна
уникнути,
тимчасово
припинивши
застосуванl=
5;я
інгібітору
АПФ перед
початком
проведення
десенсибілo=
0;зації.
Пацієнти,
яким
проводять
гемодіаліз.
Застосуванl=
5;я
препарату Ен=
072;п®
20 HL
протипоказk=
2;не
пацієнтам,
яким
необхідне п
=
88;оведення
гемодіалізm=
1;
при ниркові
=
81;
недостатноl=
9;ті.
Про
анафілактиm=
5;ні
реакції пов=
10;домлялося
у пацієнтів,
які
перебували
на діалізі і=
079;
використанl=
5;ям
високопронl=
0;кних
мембран
(наприклад AN 69®) і
одночасно
застосовувk=
2;ли
інгібітори
АПФ. Стосовн=
086;
таких
пацієнтів
слід
вирішити пи
=
90;ання
про
застосуванl=
5;я
іншого типу
мембран для
діалізу або
антигіпертk=
7;нзивного
препарату
іншого клас
=
91;.
Кашель.
Повідомлялl=
6;ся
про
виникнення
кашлю при за=
089;тосуванні
інгібіторіk=
4;
АПФ. Як
правило, каш=
077;ль
непродуктиk=
4;ний,
стійкий, що
зникає післ=
03;
припинення
терапії.
Кашель, що
виникає
внаслідок
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ, слід
враховуватl=
0;
при
диференціаl=
3;ьному
діагнозі
кашлю.
Гіперк=
072;ліємія. Протяго
=
84;
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ, включаю=
095;и
еналаприл, у
деяких
пацієнтів
спостерігаl=
3;ось
підвищення
рівня калію =
074;
крові. Ризик
виникнення
гіперкалієl=
4;ії
підвищений
=
91;
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю,
з погіршено=
02;
функцією
нирок, віком &g=
t;
70 років, із
цукровим
діабетом,
транзиторнl=
0;ми
станами,
зокрема
зневодненнn=
3;м,
гострою
серцевою
декомпенсаm=
4;ією,
метаболічнl=
0;м
ацидозом та
супутнім
прийомом
калійзберіk=
5;аючих
діуретиків
(наприклад
спіронолакm=
0;ону,
еплеренону,
тріамтеренm=
1;
або
амілориду);
при
використанl=
5;і
харчових
добавок або
сольових
замінників,
що містять
калій; а
також у
пацієнтів, я=
082;і
приймають
інші
препарати, щ=
086;
можуть спри
=
95;инити
підвищення
калію в кров=
110;
(наприклад
гепарин).
Зокрема,
прийом
калійзберіk=
5;аючих
діуретиків,
харчових
добавок або
сольових
замінників,
що містять
калій,
пацієнтами
=
79;
порушенням
функції
нирок може
призвести д
=
86;
значного
підвищення
рівня калію =
074;
крові.
Гіперкалієl=
4;ія
може
спричинити
серйозні,
інколи
фатальні,
аритмії. Якщ=
086;
супутній пр
=
80;йом
еналаприлу
та будь-яког=
086;
з
вищезгаданl=
0;х
препаратів
вважається
необхідним,
їх слід заст=
086;совувати
з
обережністn=
2;,
регулярно к
=
86;нтролюючи
вміст калію =
074;
сироватці
крові (див.
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
Гіпо=
;глікемія
П&=
#1072;цієнтам
із цукровим
діабетом, як=
110;
приймають
пероральні
антидіабетl=
0;чні
препарати ч
=
80;
інсулін та
починають
терапію
інгібітороl=
4;
АПФ, слід
рекомендувk=
2;ти
ретельно пе
=
88;евіряти
рівні цукру =
074;
крові,
особливо пр
=
86;тягом
перших
декількох
місяців
супутнього
застосуванl=
5;я
(див. розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
Анафілакто=
;їдні
реакції під
час проведе
=
85;ня
аферезу ЛПН
=
65;. У
пацієнтів,
які
застосовувk=
2;ли
інгібітори
АПФ під час
проведення
аферезу ЛПН
=
65;
з декстрану
сульфатом,
рідко
виникали за
=
75;розливі
для життя
анафілактоo=
1;дні
реакції.
Подібних
реакцій
можна
уникнути,
тимчасово
припинивши
застосуванl=
5;я
інгібітору
АПФ перед
кожним
проведенняl=
4;
аферезу.
Паці=
08;нти
літнього
віку. Ефек=
;тивність
і
переносиміl=
9;ть
еналаприлу
малеату і
гідрохлороm=
0;іазиду,
що
застосовуюm=
0;ься
одночасно,
подібні як у
пацієнтів
літнього
віку, так і у
молодших до
=
88;ослих
пацієнтів з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю.
=
058;ранспланта&=
#1094;ія
нирки
Немає
досвіду щод
=
86;
прийому
препарату
Енап®20 HL
пацієнтами,
які недавно
перенесли
операцію з
трансплантk=
2;ції
нирки. Тому
цим
пацієнтам н
=
77;
рекомендовk=
2;но
лікування
препаратом.
Печі&=
#1085;кова
недостатніl=
9;ть
Рідко
інгібітори
АПФ
асоціювалиl=
9;ь
із синдромо
=
84;,
що
розпочинаєm=
0;ься
з
холестатичl=
5;ої
жовтяниці
або гепатит
=
91;
та прогресу=
08;
до миттєвог
=
86;
некрозу
печінки та
(іноді)
летального
наслідку.
Механізм
цього
синдрому за
=
83;ишається
нез'ясовани
=
84;.
Пацієнти, як=
110;
приймають
інгібітори
АПФ і у яких
розвиваєтьl=
9;я
жовтяниця
або помітне
підвищення
ферментів
печінки,
повинні
припинити
прийом інгі
=
73;ітору
АПФ та
знаходитисn=
0;
під відпові
=
76;ним
медичним
спостережеl=
5;ням.
Нейтропені&=
#1103;/агранулоцl=
0;тоз
У
пацієнтів,
які приймал
=
80;
інгібітори
АПФ, повідом=
083;ялося
про появу
нейтропеніo=
1;/агранулоци=
1090;озу,
тромбоцитоl=
7;енії
та анемії. У п&=
#1072;цієнтів
з нормально=
02;
функцією
нирок та у ра=
1079;і
відсутностo=
0;
інших
ускладнюючl=
0;х
факторів не
=
81;тропенія
виникала
рідко.
Еналаприл
слід
призначати
дуже
обережно
пацієнтам з
колагенозоl=
4;
судин, які
проходять імуно=
089;упресантну<=
/i>
терапію,
лікування
алопуринолl=
6;м
або прокаїн
=
72;мідом,
або при
комбінації
цих ускладн=
02;ючих
факторів,
особливо
якщо вже
існує поруш
=
77;ння
функції
нирок. У
деяких із ци=
093;
пацієнтів
розвивалисn=
3;
серйозні
інфекції, як=
110;
іноді не
відповідалl=
0;
на
інтенсивну
терапію ант
=
80;біотиками.
При
призначеннo=
0;
еналаприлу
=
90;аким
пацієнтам
рекомендуєm=
0;ься
періодичниl=
1;
моніторинг
кількості
лейкоцитів, =
072;
пацієнти
повинні
повідомлятl=
0;
про будь-яки=
081;
прояв інфек
=
94;ії.
У теплу
пору року у паціє=
085;тів
з
набряками =
може
виникати гіпонатрі=
08;мія
за рахунок
розрідженнn=
3;
крові.
На тлі
терапії
тіазидами
може
маніфестувk=
2;ти
латен=
тний
цукровий
діабет.
Анти&=
#1076;опінговий
тест
Пре&=
#1087;арат
містить гід
=
88;охлоротіаз=
1080;д,
що може
давати
позитивний
результат в
антидопінгl=
6;вому
тесті.
=
054;собливі
попередженl=
5;я
щодо
неактивних
=
82;омпонентів
препарату.
Пре=
парат
містить
лактозу, том=
091;
пацієнтам і
=
79;
рідкісними
спадковими
формами,
непереносиl=
4;ості
галактози,
недостатніl=
9;тю
лактази або
синдромом
глюкозо-гал
=
72;ктозної
мальабсорбm=
4;ії
не слід
застосовувk=
2;ти
препарат.
Препар=
1072;т
не повинен
застосовув=
072;тися
вагітними
або жінками,
які
планують
завагітніт=
080;.
Якщо під час
лікування
препаратом
підтверджу=
108;ться
вагітність,
його
застосуван=
085;я
необхідно
негайно
припинити і,
якщо
необхідно,
замінити
іншим лікар=
1089;ьким
засобом,
дозволеним
до
застосуван=
085;я
у вагітних. &=
#1045;налаприл
|
Епідем=
10;ологічні
дані щодо
ризику
тератогеннl=
6;сті
внаслідок
прийому інг=
10;біторів
АПФ протяго
=
84;
першого
триместру в
=
72;гітності
непереконлl=
0;ві;
однак
невелике
підвищення
ризику не
можна
виключити. П=
072;цієнток,
які плануют=
00;
вагітність,
слід переве
=
89;ти
на
альтернатиk=
4;ну
антигіпертk=
7;нзивну
терапію лік
=
72;рськими
засобами із
встановленl=
0;м
профілем
безпеки для =
079;астосуванн&=
#1103;
під час
вагітності.
При встанов
=
83;енні
вагітності
прийом
інгібіторіk=
4;
АПФ потрібн
=
86;
негайно
припинити т
=
72;,
якщо
необхідно, р=
086;зпочати
альтернатиk=
4;не
лікування.
Інгібі
=
90;ори
АПФ при
застосуванl=
5;і
під час друг=
086;го
та третього
триместрів
вагітності
можуть
спричиняти
фетотоксичl=
5;ість
(зниження
функції
нирок,
олігогідраl=
4;ніон,
затримка
осифікації
кісток
черепа) або н=
1077;онатальну
токсичністn=
0;
(ниркова
недостатніl=
9;ть,
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
гіперкалієl=
4;ія).
Якщо
прийом
інгібіторіk=
4;
АПФ
відбувався
=
87;ротягом
другого
триместру
вагітності,
рекомендовk=
2;но
ультразвукl=
6;ве
обстеження
нирок та
черепа плод
=
72;.
За
новонароджk=
7;ними,
матері яких
приймали ін
=
75;ібітори
АПФ, потрібн=
086;
ретельно
спостерігаm=
0;и
з метою
виявлення у
них
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
(див. розділи
«Протипокаk=
9;ання»,
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Гідрохл
=
86;ротіазид
Досв=
;ід
застосуванl=
5;я
гідрохлороm=
0;іазиду
у період
вагітності,
особливо у
період І три=
084;естру,
обмежений.
Даних,
отриманих з
досліджень
на тваринах,
недостатньl=
6;.
Гідр=
;охлоротіаз
=
80;д
проникає
крізь плаце
=
85;тарний
бар’єр. При
застосуванl=
5;і
у ІІ та ІІІ
триместрах
вагітності
гідрохлороm=
0;іазид
за рахунок
своєї
фармакологo=
0;чної
дії може пор=
091;шити
фетоплаценm=
0;арний
кровообіг і
зумовлюватl=
0;
жовтяницю у
плода або у
новонароджk=
7;ної
дитини,
електролітl=
5;ий
дисбаланс і
тромбоцитоl=
7;енію.
Гідр=
;охлоротіаз
=
80;д
не можна
застосовувk=
2;ти
для
лікування
набряків,
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;
чи пре
еклампсії у
вагітних, ос=
082;ільки
замість
сприятливоk=
5;о
впливу на пе=
088;ебіг
захворюванl=
5;я
він підвищу=
08;
ризик зменш
=
77;ння
об’єму
плазми та
погіршує
матковоплаm=
4;ентарний
кровообіг.
Гідр=
;охлоротіаз
=
80;д
не слід
використовm=
1;вати
для
лікування
есенціальнl=
6;ї артер=
;іальної
гіпертензіo=
1;
у вагітних.
Гідр=
;охлоротіаз
=
80;д
не можна
застосовувk=
2;ти
у період
вагітності.
Годува
=
85;ня
груддю
=
045;налаприл
Обмеже
=
85;і
фармакокінk=
7;тичні
дані свідча
=
90;ь
про дуже
низькі
концентрацo=
0;ї
у грудному
молоці (див.
розділ
«Фармакокіl=
5;етика»).
Хоча такі ко=
085;центрації
і вважаютьс=
03;
клінічно
незначними,
застосуванl=
5;я
препарату
Енап®20 HL не
рекомендуєm=
0;ься
під час
годування
груддю
недоношениm=
3;
та немовлят =
074;
перші кільк
=
72;
тижнів післ=
03;
народження,
оскільки
існує
гіпотетичнl=
0;й
ризик
ефектів з
боку
серцево-суд
=
80;нної
системи та
нирок, а
також через
недостатніl=
1; досвід
в цьому
питанні. У
випадку
старших нем
=
86;влят
застосуванl=
5;я
препарату
Енап®20 HL у
період
годування
груддю може
розглядатиl=
9;ь,
якщо
лікування
необхідне
для матері, а
за дитиною
будуть
спостерігаm=
0;и
щодо появи
будь-яких
побічних
ефектів.
=
043;ідрохлорот&=
#1110;азид
Гідрох
=
83;оротіазид
проникає у
грудне моло
=
82;о;
його
застосуванl=
5;я
у період
годування г
=
88;уддю
протипоказk=
2;не.
Якщо його
використанl=
5;я
вкрай необх=
10;дне,
годування
груддю
необхідно п
=
88;ипинити.
Зд
=
72;тність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або з іншими
механізмамl=
0;.
Слід
пам’ятати, щ=
086;
іноді можут=
00;
мати місце з=
072;памороченн&=
#1103;
та підвищен
=
72;
втомлюваніl=
9;ть,
які можуть
впливати на =
079;датність
пацієнта
керувати
автомобілеl=
4; та
іншими
механічнимl=
0;
засобами.
Сп&=
#1086;сіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Дозу
призначає
лікар
індивідуалn=
0;но
для кожного
пацієнта
залежно від
його стану.
Таблет
=
82;и
слід прийма
=
90;и
внутрішньо
цілими, під
час або післ=
103;
їди,
запиваючи
рідиною.
Препарат
необхідно
приймати в о=
076;ин
і той же час
протягом
кожного дня.
Якщо своєча
=
89;ний
прийом
таблетки
пропущено, т=
086;
її слід
прийняти
якомога
скоріше, але
не приймати,
якщо до
наступного
прийому
залишилось
декілька
годин. У
цьому
випадку
треба зачек
=
72;ти
та прийняти
лише дозу за
розкладом. Н=
077;
можна
приймати дв=
10;
дози
одночасно.
=
Артеріальнk=
2;
гіпертензіn=
3;
Призна
=
95;ати
по 1 таблетці 1
раз на добу.
Максимальнk=
2;
доза
становить 2
таблетки 1
раз на добу.
Поперед
=
85;є
лікування
діуретикамl=
0;
Терапіn=
2;
діуретикамl=
0;
слід припин
=
80;ти
за 2-3 дні до
початку
застосуванl=
5;я
препарату Ен=
072;п® 20 HL. Симптоl=
4;атична
артеріальнk=
2;
гіпотензія
=
84;оже
виникати на
початку
лікування Ен=
072;п® 20 HL; частішk=
7;
артеріальнk=
2;
гіпотензія
спостерігаn=
8;ться
у пацієнтів
із
порушенням
водного або
сольового
балансу вна
=
89;лідок
попередньоk=
5;о
застосуванl=
5;я
діуретиків.
Дозу=
;вання
при
порушенні
функції
нирок
Тіазид
=
80;
можуть
виявитися
недостатньl=
6;
ефективнимl=
0;
у пацієнтів
із
порушеннямl=
0;
функції
нирок і є
неефективнl=
0;ми
при кліренс=
10; креатиніну
від 30 мл/хв і
нижче або з
рівнем креа
=
90;иніну
в сироватці
крові менш,
ніж 265 мкмоль/л=
; (3
мг/100 мл) (тобто
при
помірному
або
вираженому
порушенні
функції
нирок).
Пацієн
=
90;ам
із кліренсо
=
84;
креатиніну
=
91;
діапазоні
від > 30 до < 80
мл/хв
препарат
Енап® 20 HL
можна
застосовувk=
2;ти
тільки післ=
03;
попередньоk=
5;о
підбору доз
кожного із
компонентіk=
4;.
Рекомендовk=
2;на
початкова
доза
еналаприлу
малеату, що
застосовуєm=
0;ься
окремо, при
легкому
порушенні
функції
нирок
становить в=
10;д
5 до 10 мг.
Діти. Безпека та
ефективнісm=
0;ь
застосуванl=
5;я
препарату
дітям не
встановленo=
0;.
Пере=
;дозування.
Лі=
082;ування
–
симптоматиm=
5;не
і
підтримуючk=
7;. Застосуван&=
#1085;я
препарату
слід
припинити і =
088;етельно
обстежити
пацієнта.
Запропоновk=
2;ні
заходи
включають:
провокуванl=
5;я
блювання,
якщо
препарат
було
прийнято
нещодавно, а
також
корекцію
дегідратацo=
0;ї,
електролітl=
5;ого
дисбалансу
та
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
за допомого=
02;
загальнопрl=
0;йнятих
заходів.
Еналапр
=
80;лу
малеат.
Основним
проявом
передозуваl=
5;ня
є виражена
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
що виникає
протягом 6
годин після
прийому
препарату і
супроводжуn=
8;ться
блокадою
ренин-ангіо
=
90;ензинової
системи та
ступором. Си=
084;птоми,
пов’язані з
передозуваl=
5;ням
інгібітораl=
4;и
АПФ, можуть
включати
циркулярниl=
1; шок,
електролітl=
5;ий
дисбаланс,
гіпервентиl=
3;яцію
легенів,
тахікардію,
прискорене
серцебиття,
запаморочеl=
5;ня,
тривожністn=
0;
та кашель.
Рівні енала
=
87;рилу
у плазмі
крові, які
перевищуютn=
0;
у 100 і 200
разів
максимальнo=
0;
рівні, що дос=
1103;гаються
при прийомі
терапевтичl=
5;их
доз, за
повідомленl=
5;ями,
реєструвалl=
0;ся
після прийо
=
84;у
відповідно 300
мг і 440 мг
енелаприлаm=
0;у.
При появі
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;
можна розгл=
03;нути
необхіднісm=
0;ь
інфузій
ангіотензиl=
5;у
ІІ та/або
внутрішньоk=
4;енного
введення
катехоламіl=
5;ів.
Ре=
082;омендовани&=
#1084;
лікуванням
при передоз
=
91;ванні
є
внутрішньоk=
4;енне
введення 0,9 %
розчину
натрію
хлориду.
Еналаприл
може бути ви=
074;едений
із
системного
кровообігу
за допомого=
02;
гемодіалізm=
1;.
Пр=
080;
брадикардіo=
1;,
що
резистентнk=
2;
до терапевт
=
80;чних
засобів,
показана
терапія за
допомогою
кардіостимm=
1;лятора.
Гідрохл
=
86;ротіазид.
Найчастішиl=
4;и
ознаками та
симптомами =
08;
прояви
гіпокаліємo=
0;ї,
гіпохлоремo=
0;ї,
гіпонатрієl=
4;ії
і
дегідратацo=
0;ї
внаслідок
надмірного
діурезу. Якщ=
086;
також засто
=
89;овувати
препарат
дигіталісу,
гіпокаліємo=
0;я
може
посилити
прояви
серцевої
аритмії.
Також
проявами
передозуваl=
5;ня
може бути
тахікардія,
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
шок, слабкіс=
090;ь,
сплутаністn=
0;
свідомості,
запаморочеl=
5;ня,
спазми
м’язів,
парестезія,
виснаження,
розлади
свідомості,
нудота,
блювання,
спрага, полі=
091;рія,
олігурія,
анурія,
алкалоз,
підвищений
рівень азот
=
91;
сечовини в
крові (в
основному
ниркова
недостатніl=
9;ть).
Слід
постійно
контролюваm=
0;и
важливі пок
=
72;зники
життєдіяльl=
5;ості,
концентрацo=
0;ї
електролітo=
0;в
та рівень кр=
077;атиніну
в сироватці
крові.
=
055;обічні
реакції.
Найчас
=
90;ішими
побічними
реакціями
були запамо
=
88;очення
і підвищена
втомлюваніl=
9;ть,
що зазвичай
зникали при
зниженні
дози і рідко
вимагали
відміни
препарату.
Іншими
побічними
реакціями (1-2 %)
були: м’язов=
110;
судоми,
нудота,
астенія,
ортостатичl=
5;і
ефекти,
включаючи а
=
88;теріальну
гіпотензію;
головний
біль, кашель
та
імпотенцію.
У ході
контрольовk=
2;них
досліджень
та постмарк
=
77;тингового
спостережеl=
5;ня
дещо рідше
виникали
наступні
побічні
реакції.
=
047;
боку
серцево-суд
=
80;нної
системи:
синкопе,
неортостатl=
0;чна
гіпотензія,
пальпітаціn=
3;,
тахікардія,
біль у
грудній
клітці.
=
047;
боку
шлунково-ки
=
96;кового
тракту:
панкреатит,
діарея,
блювання,
диспепсія, а=
073;домінальни&=
#1081;
біль,
пептичні
виразки, мет=
077;оризм,
запор.
=
047;
боку
нервової
системи/пси
=
93;іки:
безсоння,
сонливість,
парестезії,
запаморочеl=
5;ня,
вертиго,
втомлюваніl=
9;ть,
нездужання,
нервозністn=
0;.
=
047;
боку органі
=
74;
дихання:
диспное,
алергічний
альвеоліт.
=
047;
боку шкіри=
:
синдром
Стівенса-Дж
=
86;нсона,
висипання,
свербіж, пос=
080;лена
пітливість,
діафорез.
=
030;нші:
парез
(внаслідок
гіпокаліємo=
0;ї)
порушення ф
=
91;нкції
нирок,
ниркова
недостатніl=
9;ть,
зниження
лібідо,
сухість у
роті, афтозн=
110;
виразки,
подагра, шум
у вухах,
артралгія, протеї
=
85;урія.
Повідо
=
84;лялося
про
симптомокоl=
4;плекс,
що може вклю=
095;ати
кілька або
всі наступн=
10;
симптоми: га=
088;ячка,
серозит,
васкуліт,
міалгія/міо
=
79;ит
і артралгія/=
072;ртрит,
позитивний
тест на анти=
085;уклеарні
антитіла
(АНА),
збільшення
ШОЕ, еозиноф=
110;лія,
лейкоцитоз.
Можуть
виникати ви
=
89;ипання,
фоточутливo=
0;сть
або інші
дерматологo=
0;чні
реакції.
=
056;еакції
гіперчутлиk=
4;ості:
рідко
повідомлялl=
6;ся
про випадки
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
обличчя,
кінцівок,
губ, язика,
голосової
щілини та/аб=
086;
гортані (див.
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Дуже рідко
повідомлялl=
6;ся
про
інтестиналn=
0;ний
ангіоневроm=
0;ичний
набряк при
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту,
включаючи
еналаприл.
Дані
лабораторнl=
0;х
тестів.
Вп=
083;ив
на
результати
наступних
лабораторнl=
0;х
показників:
– &nb=
sp;
препара
=
90;
може
знижувати
рівень
зв’язаного
=
79;
білками йод
=
91;
у плазмі
крові;
– &nb=
sp;
препара
=
90;
здатний
підвищуватl=
0;
концентрацo=
0;єю
вільного
білірубіну
=
74;
сироватці
крові;
– &nb=
sp;
через
вплив на
обмін
кальцію
тіазиди мож
=
91;ть
впливати на
результати
оцінки
функцій пар
=
72;щитовидних
залоз, тому
перед
обстеженняl=
4;
оцінки їх
функції
лікування
препаратом
слід припин
=
80;ти.
По=
074;ідомлялося
про
гіперглікеl=
4;ію,
гіперурикеl=
4;ію
і
гіпокаліємo=
0;ю.
Спостерігаl=
3;ися
підвищення
рівня азоту,
По=
074;ідомлялося
про зниженн=
03;
рівня гемог
=
83;обіну,
гематокритm=
1;,
а також про
зменшення
кількості
тромбоцитіk=
4;
і лейкоциті
=
74;,
рідко – про н=
1077;йтропенію,
тромбоцитоl=
7;енію,
пригніченнn=
3;
функції
кісткового
мозку, але
причинний з
=
74;'язок
із
застосуванl=
5;ям
препарату
Енап® 20 HL не
встановленl=
0;й.
До=
076;аткові
побічні
реакції, що
спостерігаl=
3;ися
при
застосуванl=
5;і
окремих
компонентіk=
4;
препарату і
можуть бути =
087;отенційним&=
#1080;
побічними
ефектами
препарату
Енап® 20 HL.
Еналапр
=
80;л.
Ілеус,
печінкова
недостатніl=
9;ть,
гепатит (геп=
072;тоцелюлярн&=
#1080;й
або
холестатичl=
5;ий),
жовтяниця,
холецистит,
депресія,
сплутаністn=
0;
свідомості,
розлади сну,
порушення
сну, легенев=
110;
інфільтратl=
0;,
бронхоспазl=
4;/астма,
біль у горлі
та
охриплість
голосу,
порушення
серцевого
ритму,
стенокардіn=
3;, інфаркт
міокарда аб
=
86;
інсульт
(можливо, вна=
1089;лідок
надмірної
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
=
91;
пацієнтів
групи
високого
ризику),
феномен Рей
=
85;о,
ринорея,
фоточутливo=
0;сть,
алопеція, де=
088;мія,
еритродермo=
0;я,
зміна
смакових
відчуттів,
анорексія,
нечіткість
зору,
кропив’янкk=
2;,
анафілактиm=
5;ний
шок,
лімфаденопk=
2;тія,
аутоімунні
порушення,
стоматит,
глосит, оліг=
091;рія,
токсичний
епідермальl=
5;ий
некроліз,
мультиформl=
5;а
еритема,
ексфоліатиk=
4;ний
дерматит,
пухирчатка,
гіпонатрієl=
4;ія,
синдром пор
=
91;шення
секреції
антидіуретl=
0;чного
гормону,
нудота,
ортостатичl=
5;а
гіпотензія,
астенія,
м’язові
судоми,
апластична та геl=
4;олітична
анемія, гіпо=
075;лікемія,
подразненнn=
3;
шлунку,
печінковий
некроз,
холестаз.
=
043;ідрохлорот&=
#1110;азид.
Анорексія,
аритмія ,
подразненнn=
3;
шлунка, жовт=
103;ниця
(внутрішньо
=
87;ечінкова,
холестатичl=
5;а),
печінковий
неркоз,
холестаз,
холецистит,
сіалоденіт,
ксантопсія,
лейкопенія,
агранулоциm=
0;оз,
тромбоцитоl=
7;енія,
апластична та
гемолітичнk=
2;
анемія,
пурпура,
фоточутливo=
0;сть,
гарячка,
кропив’янкk=
2;,
некротизуюm=
5;ий
ангіїт
(васкуліт),
респіраторl=
5;ий
дистрес (вкл=
102;чаючи
пневмонію і
набряк
легень),
інтерстиціk=
2;льний
нефрит,
анафілактиm=
5;на
реакція,
токсичний е
=
87;ідермальни=
1081;
некроліз,
глюкозурія;
електролітl=
5;ий
дисбаланс,
включаючи
гіпонатрієl=
4;ію,
неспокій,
спазми
м’язів,
судоми, дезо=
088;ієнтація,
зміни
настрою,
транзиторнk=
7;
порушення
зору;
відчуття
спраги,
гіпоглікемo=
0;я,
зниження
глюкозо
толерантноl=
9;ті,
що може зумо=
074;ити
маніфестацo=
0;ю
латентного
цукрового
діабету,
статеві
розлади,
виснаження;
Терм&=
#1110;н
придатностo=
0;. 5
років.
Умов=
;и
зберігання. Дл=
103;
лікарськогl=
6;
засобу не
потрібні
спеціальні
=
90;емпературн=
1110;
умови
зберігання.
Зберігати в
оригінальнo=
0;й
упаковці дл=
03;
захисту від
дії вологи.
Зберігати в
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
=
050;атегорія
відпуску. За
рецептом.