ІНСТР= УКЦІЯ

для медичного застосування лікар= ського засобу

&nb= sp;

ЛЕВОФЛОКС= АЦИН ЄВРО

(LEVOFLOX= ACIN EURO)

Склад:

діюча речовина: левофлоксацин;

1 таблетка містить левофлoксацину гемігідрату еквівалентно левофлoксацину 500 мг, або 750 мг;

допоміжні речовини: цел= юлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), тальк, поліетиленгліколь 6000, заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

двоопуклі таблетки у формі капсули, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з лінією розлому з одного боку та гладенькі з іншого (500 мг або 750 мг).

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Левофлоксацин. Код АТХ J01M A12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується завдяки пригнічен= ню левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, який належить до II типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану релаксації у надскручений стан, що, зі свого боку робить неможливим подальший поділ (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності левофлoксацину включає грампозитивні, грамнегативні бактерії раз= ом з неферментуючими бактеріями.

До препарату чутливі такі мікроорганізми:

Аеробні грампозитивні бактерії: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus methi-S, = Staph<= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'>ylococcus saprophyticus, Streptococci group C, G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni – I/S/R, Streptococcus pyogenes.

Аеробні грамнегативні бактерії: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus p= arainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis β+/β-, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії: Peptostreptococcus.

Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, C<= /i>hlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види з можливою набутою резистентністю:

Грампозитивні аероби: Enter<= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'>ococcus faecalis, Staphylococcus aureus methi-R., коагулазонегативні Staph= ylococcus spp.

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter аerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Анаероби: Bacteroides fragilis.

Природно резистентні штами.

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium.

Механізм розвитку резистентності

Стійкість до левофлoксацину розвивається у вигляді ступеневої мутації сайту-мішені в обох типів топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентно= сті, такі як проникність (характерно для Pseudomonas aeruginosa), і механізми відтоку можу= ть також впливати на чутливість до левофлoксацину.

Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії, не існує жодної перехресної резистентності між левофлоксацино= м та іншими класами антибактеріальних засобів.

Межові концентрації (Breakpoint) антибіотика (або граничні значення діаметра зони пригнічення росту мікроорганізму).

EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) рекомендує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) левофлoксацину для визначення чутливості від опосередковано чутливих організмів та опосередковано резистентних мікроорганізмів, представлених у таблиці 1 за даними тестування МІК мілігра= м на літр (мг/л).

                                                =                                                                            =        Таблиця 1

Клінічно визначені EUCAST MIК для левофлoксацину (версія 2.0, 2012-01-01)

Збудник

Чутливий

Резистентний

Ентеро= бактерії

≤1 мг/л

>2 = мг/л

Pseudomonas spp.<= /o:p>

≤1 мг/л

>2 = мг/л

Acinetobacter spp.<= /o:p>

≤1 мг/л

>2 = мг/л

Staphylococcus spp.<= /o:p>

≤1 мг/л

>2 = мг/л

S. pneumonia ¹ <= /o:p>

≤2 мг/л

>2 = мг/л

Streptococcus A, B, C, G<= /o:p>

≤1 мг/л

>2 = мг/л

H= . in= fluenzae ^{2, 3}

≤1 мг/л

>1 = мг/л

M<= /i>. ca= tarrhalis ³

≤1 мг/л

>1 = мг/л

Граничні значення, не пов’язані з видом⁴

≤1 мг/л

>2 = мг/л

1. Гра= ничні значення левофлoксацину, пов’язані з лікуванням високими дозами.

2. Мож= ливий низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12-= 0,5 мг/л), але немає жодних доказів того, що така резистентність має клінічне значення при інфекціях дихальних шляхів, спричинених H. influenzae.

3. Шта= ми зі значеннями MIК, вищими від чутливої межової концентрації, дуже рідкісні або про які поки що не повідомляли. Тести ідентифікації і чутливість до антибіотиків на будь-який такий ізолят необхідно повторити і, якщо резуль= тат буде підтверджено, ізолят направити до довідкової лабораторії. Доки існую= ть дані, що свідчать про клінічну реакцію для підтверджених ізолятів з МІК в= ище поточної резистентної контрольної точки, про них необхідно повідомляти. <= o:p>

4. Кон= трольні точки застосовуються для оральної дози 500 мг х 1 до 500 мг х 2 та внутрішньовенної дози 500 мг х 1 до 500 мг х 2.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів, тому локальна інформація щодо резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід вдатися до експертної консультації, коли локальна поширен= ість резистентності є такою, що доцільність застосування засобу, щодо деяких вид= ів інфекцій, залишається під питанням.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При застосуванні внутрішньо левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 1–2 години після прийому. Абсолютна біодоступність становить 99–100 %. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці у діапазоні від 50 до 600 мг. Вживання їжі не впливає на його всмоктування.

Розподіл. Приблизно 30-40 % левофлoксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлoксацину становить приблизно 100 мг після одноразової і повторної дози 500 мг, що вказує на до= брий розподіл у тканинах організму.

Кумуляційний ефект левофлoксацину при дозуванні 500 = ;мг 1 раз на добу не має клінічного значення і може бути знехтуваний. Існує нез= начна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.=

Розподіл у тканинах та рідинах організму.

Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального епітелію. Максимальна концентрація левофлoксацину у слизовій брон= хів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per os становила 8,3 та 10,8 мг/мл відповідно.

Розподіл у тканині легенів. Максима= льна концентрація левофлoксацину в тканинах легенів при дозі понад 500 мг per os становила приблизно 11,3 мг/мл та досягалася протягом 4-6 годин після застосування. Концентрація у легенях постійно перевищувала таку у плазмі кр= ові.

Розподіл у рідині пухирів. Максима= льна концентрація левофлoксацину у рідині пухирів після застосування 500 мг 1 аб= о 2 рази на добу становила 4 та 6,7 μг/мл відповідно.

Розподіл у спинномозковій рідині. Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину.

Розподіл у тканині простати. Після перорального застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом= 3 днів середні концентрації у тканині простати становили 8,7 μг/г, 8,2 μг/г та 2 μг/г відповідно через 2 години, 6 годин т= а 24 години; середнє співвідношення концентрації у простаті/плазмі крові – 1,84.=

Концентрація у сечі. Середня концентрація левофлокса= цину протягом 8-12 годин після одноразової дози 150 мг або 300 мг, або 500 мг per os становила 44 μг/мл, 91 μг/мл та 200 μг/мл відповідно.

Метаболізм.

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболі= ти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється із сечею.

Виведення. Після перорального застосування левофлоксацин виводитьс= я з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення здійснюється в основному нирками (понад 85 % застосованої до= зи). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування.

Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапаз= оні від 50 до 600 мг.

Клінічні характеристики.

Показання.

Левофлоксацин Євро показано для лікування у дорослих так= их інфекцій, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:

-           гостр= ий бактеріальний синусит;

-           загос= трення хронічного обструктивного захворювання легень, включно із бронхітом;

-           негос= пітальна пневмонія;

-           ускла= днені інфекції шкіри і м’яких тканин;

-           неуск= ладнений цистит;

(у разі лікування вищезазначених інфекцій препарат застосовується лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для початкового лікування даних інфекцій, неможливе);

-           гостр= ий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідного тракту;<= /p>
-           хронічний бактеріальний простатит;

-           леген= ева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та лікування.

Левофлоксацин у даній лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення під час первинного лікування левофлоксацином, розчином для інфуз= ій.

Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належно= го використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, до інших фторхінолонів або до будь-якого компонента препарату.

Епілепсія.

Ушкодж= ення сухожилля, пов’язане з попереднім застосуванням фторхінолонів.

Дитячий вік.
Період вагітності та годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антациди, які містять магній та алюміній: препарати, які містять солі заліза, цинку, диданозин.

Всмоктування левофлоксацину суттєво зменшується при одночасному застосуванні з антацидами, які містять магній та алюміній, препаратами, які містять солі заліза, або з диданозином (диданозин у буферн= ій таблетці з алюмінієм або магнієм). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, що містять цинк, призводить до зниження їх всмоктування.<= u>

Рекомендований термін часу між прийомом левофлоксацину та названими препаратами повинен становити не менше 2 годин.=

Солі кальцію мінімально впливають на всмоктування левофлоксацину.

Сукральфат.

Біодоступність левофлоксацину значно зменшується при одночасному прийомі з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, тоді п<= /span>роміжок часу між прийомом цих препаратів повинен становити не менше 2 годин. <= /o:p>

Tеофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати.

Не було виявлено фармакокінети= чної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препарат= ами та іншими речовинами, що зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксац= ину при застосуванні з фенбуфеном приблизно на 13 % вища, ніж при застосув= анні лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин.

Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають = на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується при застосуванні пробенециду на 34 %, а циметидину – на 24 %. Завдяки цьому обидва препарати здатні блокувати канальцеву екскрецію левофлоксацину= . Однак у дослідженні статистично значущі кінетичні відмінності не мали клінічної значимості. Слід з обережністю призначати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам = із нирковою недостатністю.

Інші препарати.

Фармакокінетика левофлоксацину не змінюється при сумісно= му застосуванні разом із такими препаратами: кальцію карбонатом, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином.

Циклоспорин.

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33&nb= sp;% при застосуванні його одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарин) підвищуються коагуляційні тести (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційне відношення (МНВ)) та/або кровотеч, що можуть = бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які одержують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал Q= T.

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT (у т.ч. антиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби), див. розділ «Особливості застосування».

Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну, я= кий переважно метаболізується за допомогою CYP1A2, тому можна вважати, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Вживання їжі.

Не взаємодіє з їжею, можна приймати незалежно від вживання їжі.

Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.

Особливості застосування.

Слід уникати застосування препар= ату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід розпочинати тільки у разі відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі / ризику.

Тривалі, інвалідизуючі і потенці= йно незворотні серйозні побічні реакції.

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одраз= у, системи організму (зокрема опорно-рухову, нервову, психіку та органи чуття)= . Застосув= ання препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та слід звернутися за консультацією до лікаря.

Аневризма та дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана серця

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та регургітації аортального та мітральн= ого клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладне= ні розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та п= ісля розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із позитивним сімейним анамнезом аневризми чи в= родженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневри= зми та/або дисекції аорти, або захворюванням серцевого клапану, або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов

як і для аневризми та дисекц= ії аорти, так і при регургітації/недостатності серцево= го клапана (наприклад, порушення сполуч= ної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит) або додатково=

при аневризмі та дисекції аорти (наприкл= ад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артерії= т, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково

при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

У разі появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пац= ієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Метицилінрезистентний S. aureus.

При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, левофлоксацин може не виявляти оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції, викликан= і P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.<= /p>
Метицилінрезистентний золотистий стафілокок (МРЗС) резистентний до фторхінолонів, у тому числі й до левофлоксацину, тому левофлоксацин не рекомендується призначати для лікування інфекцій, спричине= них МРЗС, за винятком випадків, коли підтверджена чутливість мікроорганізму до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна призначати для лікування гострого бактеріального синуситу і загострення хронічного бронхіту при адекватній діагностиці даних захворювань.

Найчастішим збудником інфекцій сечовивідних шляхів може бути резистентна до левофлоксацину Escherichia coli, що слід врахувати, призначаючи левофлоксацин пацієнтам із захворюваннями сечовивідних шляхів. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності Escheric= hia coli до фторхінолонів.

У разі легеневої форми сибірської виразки застосування ґ= рунтується на даних сприйнятливості in vitro Bacillus anthracis та експериментальних даних на тваринах, а також на обмежених даних застосування людям. Лікарі повинні враховувати національні та/або міжнародні документи консенсусу щодо лікування сибірської виразки.

Тендиніт і розрив сухожиль.

Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть упродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розрив сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (= наприклад болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слі= д розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку (и) слід лікувати належним чин= ом (наприклад іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile.<= o:p>

Діарея, особливо тяжка, стійка або з домішками крові упродовж або після лікування (включаючи кілька тижнів після лікування) левофлоксацином, може бути симпто= мами хвороби, спричиненої Clostridium difficile(CDAD). CDAD за тяжкістю може варіювати від слабкого до стану, що загрожує життю; найтяжчою формою як= ої є псевдомембранозний коліт. При підозрі на псевдомембранозний коліт левофлоксацин слід негайно відмінити і без затримки розпочати симптоматичне= та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). При такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.=

Пацієнти зі схильністю до судом.
Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Як і інші хінолони, препарат слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнт= ам, схильним до судом, наприклад з уже існуючими ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами або препаратами, що підвищують судомну готовність (знижують судомн= ий поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші види взаємодій»)= . У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакц= ій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому даним пацієнтам слід з обережністю застосовувати левофлоксацин та моніторити можливе виникнення гемолізу.

Ниркова недостатність.

Левофлоксацин виводиться в основному нирками, тому пацієнтам із нирковою недостатністю потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування= та дози»).

Реакції гіперчутливості.

Левофлоксацин може час від часу викликати серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (у тому числі ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть після першого застосування (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно відміни= ти прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікуванн= я.

Тяжкі бульозні реакції.

Тяжкі шкірні побічні реакції (SCARs), включаючи токсичний епідермальний некроліз (TEN: також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона (SJS) та медикаментозний висип з еозинофілією та системни= ми проявами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя або леталь= ними (див. Розділ «Побічні реакції»). При призначенні левофлоксацину пацієнта сл= ід попередити про можливі ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій та ретельно контролювати їх. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про такі реакції, слід негайно припинити застосовування левофлоксацину і розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта виникли тяжкі шкірні побічні реакц= ії такі як токсичний епідермальний некроліз (TEN), синдром Стівенса-Джонсона (= SJS) та медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдр= ом) при застосуванні левофлоксацину, лікування левофлоксацином у цього пацієнта= ні в якому разі не повинно повторюватися у будь-який час.

Зміна рівня глюкози у крові.

При застосуванні хінолонів, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у т.ч. глібенкламід) або інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози у крові (як гіперглікемію, так і гіпоглікемію). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, = необхідно проводити контроль р= івня цукру в крові.

Реакції фоточутливості.

Під час лікування левофлоксац= ином повідомлялося про реакції фоточутливості.

З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення = та УФ-променів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) через можливу фотосенсибілізацію під час прийому левофлоксацину або протягом 48 г= один після припинення застосування левофлоксацину.

Пацієн= там, які приймають антагоністи вітаміну K, слід контролювати показники згортання крові при одночасн= ому прийомі левофлоксацину та антагоністів вітаміну K (варфарин) через потенцій= ний ризик збільшення показників згортання крові (ПТЧ/МНВ) та/або кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції.

У пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про виникнення психотичних реакцій. У дуже рідкісних випадках вони призводили до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іно= ді навіть після прийому єдиної дози = левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»)= . У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксац= ин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюванн= ями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT.

При прийомі фторхінолонів повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід дотримуватися обережності при прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами риз= ику подовження інтервалу QT, при порушенні балансу електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія), синдромі вродженого або набутого подовженого інтервалу QT, захворюваннях серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), одночасному застосуванні лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (у т= ому числі антиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби). Пацієнти літнього віку і жінки молодшого віку більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал = QT. Тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, у = тому числі левофлоксацину, таким категоріям пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Передозування», «Побічні реакції»).

Периферичні нейропатії.

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводять до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропаті= ї, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно інформувати свого лікаря, або запобігти розвитку потенційно незворотного стану.

Гепатобіліарні розлади.

При застосуванні левофлоксацину зафіксовано про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтян= иця, темна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Загострення міастенії гравіс.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів= із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційному періоді повідомлялося про серйозні побі= чні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність застосовування підтримки дихання у пацієнтів із міастенією г= равіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам із міастенією гравіс в ана= мнезі.

Розлади зору.

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на о= чі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції», «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>Здатність впливати на швидкість реакції= при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами»).

Суперінфекція.

При застосуванні левофлоксацину, особливо довготривалому, можливий розвиток опортуністичних інфекцій та ріст резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно прийняти відпові= дні міри.

Лабораторні дослідження.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результ= ат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин пригнічує ріст <= /span>Mycobacterium tuberculosis, тому може відзначатися хибно-негативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.

Застосування левофлоксацину у людей базується на даних про чутливість Bacillus anthracis, отриманих в ум= овах in vitro на експериментальних твар= инах та на обмежених даних щодо людей. Лікар повинен використовувати національні= та міжнародні настанови, що стосуються лікування сибірської виразки.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені.

Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлокса= цин протипоказано призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препарато= м настала вагітність, про це слід повідо= мити лікаря.

Період годування груддю. Левофлоксацин протипоказани= й до застосування у період годування груддю. Інформації щодо виділення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються у грудне молоко. Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами = суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функц= ії у тварин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керу= ванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, які керують автотранспортними засобами або працюють з іншими механізмами, слід враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення/вертиго, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади з боку органів зор= у та слуху, розлади процесів руху).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймати 1-2 рази на добу. Доза залежить від ти= пу і тяжкості інфекції та чутливості ймовірного збудника. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати лікування принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки ковтати, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю рідини. Застосовувати незалежно від вживання їжі. На таблетку нанесено розподільчу риску (500 мг та 750 мг) для зручності поділу її на частини у разі необхідності.

Препарат треба застосовувати щонайменше за 2 години до а= бо після застосування солей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній = або алюміній, диданозину (лише для форм, які містять алюміній або магній у буфе= рних засобах) та сукральфату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій»).

Таблиця 2

Рекомендоване дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатині= ну становить понад 50 мл/хв

Показа= ння

Добова доза (залежно від тяжкості), мг

Кількі= сть

прийом= ів на добу

Тривал= ість лікування (залежно від тяжкості)

Гостри= й бактеріальний синусит

500

1 раз<= o:p>

10–14 = днів

Загост= рення хронічного обструктивного захворювання легень, в т.ч. бронхітом

500

1 раз<= o:p>

7– 0 д= нів

Негосп= італьна

пневмо= нія

500

1 – 2 = рази

7–14 д= нів

Гостри= й пієлонефрит

500

1 раз

7–10 д= нів<= /o:p>

Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом

500

1 раз<= o:p>

7–14 д= нів

Неускл= аднений цистит

250

1 раз<= o:p>

3 дні<= o:p>

Хроніч= ний бактеріальний простатит

500

1 раз<= o:p>

28 дні= в

Усклад= нені інфекції

шкіри і м’яких тканин

500

1–2 ра= зи

7– 4 д= нів

Легене= ва сибірська виразка

500

1 раз<= o:p>

8 тижн= ів

Особливі популяції

Таблиця 3

Дозув= ання для пацієнтів із порушеннями функ= ції нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв

&= nbsp;

Режим дозування

(залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)

250 мг= /24 години

500 мг= /24 години

500 мг= /12 годин

Кліренс креатиніну<= /span>

перша = доза –
250 мг

&= nbsp;

перша = доза –
500 мг

&= nbsp;

перша = доза –
500 мг

&= nbsp;

50–20 мл/хв<= /p>

наступні –
125 мг/24 години<= /span>

наступні –
250 мг/24 години<= /span>

наступні – <= /p>
250 мг/12 годин

19–10 мл/хв<= /p>

наступ= ні –
125 мг/48 годин

наступ= ні –
125 мг/24 години

наступ= ні –
125 мг/12 годин

<<= /span>10 мл/= хв (а також при гемодіалізі та ХАПД ¹)

наступ= ні –
125 мг/48 годин

наступ= ні –
125 мг/24 години

наступ= ні –
125 мг/24 години

¹ Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.<= o:p>

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози (див. розділ «Особливості застосування»: Тендиніт та розриви сухожиль, Подовження інтервалу QT).

Діти. Дітям протипоказано застосовувати препарат, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування.

Симптоми: порушення з боку центральної нервової системи (сплутан= ість свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); реакції= з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок; можливе подовження інтервалу QT. У випадках передозування необхідно ретельно нагляд= ати за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. = Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки існує можливість подовження інтервалу QT. Для захисту слизової оболонки шлунка можна використовувати антациди. Не існ= ує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції.

Частота побічних ефектів, визначалася за допомогою таких критеріїв: дуже часто (= >1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000, до <1/100), рідко (від >1/10000, до <1/1000), дуже рідко (&= gt;1/10000), частота невідома (не можна визначити з наявних даних).

У кожній групі побічні реакції подано в порядку зниження серйозності.

Інфекції та інвазії:

нечасто: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida<= /span>, проліферація інших резистентних мікроорганізмів, порушення нормальної мікрофлори кишечнику та розвиток вторинної інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи:<= /o:p>

не= часто: лейкопен= ія еозинофілія;

рі= дко: тромбоцитопенія, нейтропенія;

не= відомо: панцитоп= енія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи:

рі= дко: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосу= вання»);

не= відомо: анафілактичний/анафілактоїдний шок^a (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку метаболізму та харчування:

не= часто: анорексія;

рі= дко: гіпоглікемія, в основному у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосу= вання»);

не= відомо: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки*:

часто: безсоння= ;

не= часто: тривожність, неспокій, стани страху, сплута= ність свідомості, нервовість;

рі= дко: психотич= ні реакції (у т.ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, незвичайне сновидіння, нічні жахи;<= /o:p>

не= відомо: психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцида= льну спрямованість мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи*:

ча= сто: головний біль, запаморочення;

не= часто: сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку);

рі= дко: судоми (див. роз= діл «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія;

не= відомо: периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), поруш= ення нюху (паросмія), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія (порушення координації рух= ів), екстрапірамідні розлади, агевзія, синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору*:

рі= дко: зорові порушення, такі як затуманення зору, нечіткість зору (див. розділ «Особливості застосування»);

не= відомо: тимчасова втрата зору, увеїт (див. «Особливості застосування»)= .

З боку органів слуху та рівноваги*:

не= часто: вертиго;

рі= дко: шум у ву= хах;

не= відомо: втрата слуху, порушення слуху.

Серцеві розлади**:

рі= дко: тахікардія, відчуття серцебиття;

не= відомо: шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуночкова аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT); подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування»: Подовження інтервалу QT та «Передозування»).

Судинні розлади**:

рі= дко: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи:

не= часто: задишка (диспное);

не= відомо: бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

Шлунково-кишкові розлади:

ча= сто: діарея, блювання, нудота;

не= часто: абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм/здуття живота, запор;

не= відомо: діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»); панкреатит.

Гепатобіліарні розлади:

ча= сто: підвищен= ня показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП);<= /span>

не= часто: підвищення рівня білірубіну в крові;

не= відомо: жовтяниц= я та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»); гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин<= sup>b:

рідко: медикаментозний в= исип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), локалізований висип = на шкірі, спричинений лікарськими засобами;

не= часто: висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз;

не= відомо: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса – Джонсона мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. «Особливості застосування»); лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит.

З боку <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>кістково-м’язової системи та сполучної тканини*:

не= часто: артралгія, міалгія;

рі= дко: ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля); м’язова слабкість, = яка може мати особливе значення для хворих на міастенію гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

не= відомо: рабдоміо= ліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового: див. розділ «Особливості застосування»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.

З боку нирок та сечовивідної системи:

не= часто: підвищені показники креатиніну в сироватці крові;

рі= дко: гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Ендокрин= ні порушення:

рідко: синдрому порушення секреції антидіуретичного гормону (SIADH).

Загальні розлади*:

не= часто: астенія;

рі= дко: підвищен= ня температури тіла (пірексія);

не= відомо: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

^{<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-fareast-font-family:
"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>a}Анафілакти= чний та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після застосування першої до= зи.

^bРеакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози.

Інші небажані ефекти, які пов'язані із введенням фторхінолонів, включають:

• = напади порфірії у пацієнтів з порфірією.

*Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або рокі= в), інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних реакцій на лікарські зас= оби, що зачіпають кілька, іноді множинні, класи систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, у деяких випадках повідомлялося про невропатії, пов’язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті, порушеннями= сну та порушеннями слуху, зору, смаку та запаху), що пов’язані із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику (= див. розділ «Особливості застосування»).

**У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-я= кого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вищ= е 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 5 таблеток у блістері; по 1 або по 2 блістери у карто= нній коробці.

Категорія відпуску. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";text-transform:uppercase'>за рецептом.

Виробник.

ФДС Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження й= ого діяльності.

Л-121Б, Фейз ІІІ/А, Верна Індастріал Істейт, Верна, Салс= ет, Гоа - 403 722, Індія.

Збудник	Чутливий	Резистентний
Ентеро= бактерії	≤1 мг/л	>2 = мг/л
Pseudomonas spp.<= /o:p>	≤1 мг/л	>2 = мг/л
Acinetobacter spp.<= /o:p>	≤1 мг/л	>2 = мг/л
Staphylococcus spp.<= /o:p>	≤1 мг/л	>2 = мг/л
S. pneumonia ¹ <= /o:p>	≤2 мг/л	>2 = мг/л
Streptococcus A, B, C, G<= /o:p>	≤1 мг/л	>2 = мг/л
H= . in= fluenzae ^{2, 3}	≤1 мг/л	>1 = мг/л
M<= /i>. ca= tarrhalis ³	≤1 мг/л	>1 = мг/л
Граничні значення, не пов’язані з видом⁴	≤1 мг/л	>2 = мг/л
1. Гра= ничні значення левофлoксацину, пов’язані з лікуванням високими дозами. 2. Мож= ливий низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12-= 0,5 мг/л), але немає жодних доказів того, що така резистентність має клінічне значення при інфекціях дихальних шляхів, спричинених H. influenzae. 3. Шта= ми зі значеннями MIК, вищими від чутливої межової концентрації, дуже рідкісні або про які поки що не повідомляли. Тести ідентифікації і чутливість до антибіотиків на будь-який такий ізолят необхідно повторити і, якщо резуль= тат буде підтверджено, ізолят направити до довідкової лабораторії. Доки існую= ть дані, що свідчать про клінічну реакцію для підтверджених ізолятів з МІК в= ище поточної резистентної контрольної точки, про них необхідно повідомляти. <= o:p> 4. Кон= трольні точки застосовуються для оральної дози 500 мг х 1 до 500 мг х 2 та внутрішньовенної дози 500 мг х 1 до 500 мг х 2.

Показа= ння	Добова доза (залежно від тяжкості), мг	Кількі= сть прийом= ів на добу	Тривал= ість лікування (залежно від тяжкості)
Гостри= й бактеріальний синусит	500	1 раз<= o:p>	10–14 = днів
Загост= рення хронічного обструктивного захворювання легень, в т.ч. бронхітом	500	1 раз<= o:p>	7– 0 д= нів
Негосп= італьна пневмо= нія	500	1 – 2 = рази	7–14 д= нів
Гостри= й пієлонефрит	500	1 раз	7–10 д= нів<= /o:p>
Усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом	500	1 раз<= o:p>	7–14 д= нів
Неускл= аднений цистит	250	1 раз<= o:p>	3 дні<= o:p>
Хроніч= ний бактеріальний простатит	500	1 раз<= o:p>	28 дні= в
Усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин	500	1–2 ра= зи	7– 4 д= нів
Легене= ва сибірська виразка	500	1 раз<= o:p>	8 тижн= ів

&= nbsp;	Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
250 мг= /24 години	500 мг= /24 години	500 мг= /12 годин
Кліренс креатиніну<= /span>	перша = доза – 250 мг &= nbsp;	перша = доза – 500 мг &= nbsp;	перша = доза – 500 мг &= nbsp;
50–20 мл/хв<= /p>	наступні – 125 мг/24 години<= /span>	наступні – 250 мг/24 години<= /span>	наступні – <= /p> 250 мг/12 годин
19–10 мл/хв<= /p>	наступ= ні – 125 мг/48 годин	наступ= ні – 125 мг/24 години	наступ= ні – 125 мг/12 годин
<<= /span>10 мл/= хв (а також при гемодіалізі та ХАПД ¹)	наступ= ні – 125 мг/48 годин	наступ= ні – 125 мг/24 години	наступ= ні – 125 мг/24 години