ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= /o:p>

Таффа^®= 6+

(Taff= a 6+)

Склад:=

= діюча речовина:= ібупроф= ен;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, мі= стить ібупрофен ‒ 200 мг;<= /p>

допоміжні речовини: целю= лоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; лактоза, моногідрат; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат;

плівкова оболонка: гіпро= мелоза; титану діоксид (Е 171); макрогол.

&nbs= p;

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїд= ні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти.

Код АТХ М= 01А Е01.

&nbs= p;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка= .

Ібупрофен – це нестероїдний протизапал= ьний засіб (НПЗЗ) з коротким періодом напіввиведення та знеболювальними, протизапальними та жарознижувальними властивостями, необхідними для ефектив= ного лікування ревматичних хвороб.

Різні дозування дозволяють підібрати індивідуальну терапію.

Експериментально доведено, що простагл= андини відповідають за виникнення болю і запалення. Ібупрофен має виражену пригнічувальну дію на синтез простагландинів, що пояснює його знеболювальни= й та протизапальний, а також жарознижувальний ефект. Ці властивості забезпечують полегшення симптомів запалення, болю та гарячки.

На тому ж самому механізмі базуються пригнічення агрегації тромбоцитів і ульцерогенна дія, утримування Na+ та во= ди, а також бронхоспастичні реакції як можливі небажані ефекти.

Хоча ібупрофен може впливати на агрега= цію тромбоцитів і час кровотечі, клінічно значущих змін протромбінового часу або часу згортання крові не відбувається. Ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані вказують на те, = що ібупрофен при одночасному застосуванні може конкурентно гальмувати дію низь= ких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. У деяких фармакодинамічних дослідженнях спостерігався менший вплив ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів, якщо один раз д= ати 400 мг ібупрофену за 8 годин до або через 30 хвилин після приймання швидкорозчинної ацетилсаліцилової кислоти (81 мг). Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати, що тривале лікування ібупрофеном може зменшити кардіопротективний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Клінічно значущий ефект від епізодичного застосування ібупрофену малоймовірний (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Ібупрофен швидко всмоктується, переваж= но в тонкому кишечнику. Після перорального прийому 200‒600 мг ібупрофену максимальна концентрація у плазмі крові 15-55 мкг/мл (C_max) досягається в середньому через 1‒2 години (t_max). Макс= имальні концентрації у плазмі крові досягаються через 45 хвилин після перорального застосування натще. Цей час може варіюватися для різних лікарських форм.

Якщо ібупрофен приймати після вживання= їжі, всмоктування відбувається значно повільніше, максимальна концентрація у пла= змі крові нижча, а пікові рівні спостерігаються через 1-2 години. Після перорального прийому разової дози ібупрофену 400 мг пік концентрації 8-13 мкг/мл у синовіальній рідині досягається через 6 годин.

Розподіл<= /o:p>

Ібупрофен на 99 % зв'язується з білками плазми крові. Зв'язування є оборотною реакцією.

Метаболізм

Понад 50-60 % пероральної дози ібупроф= ену метаболізується у печінці до двох неактивних метаболітів. Метаболізм ібупро= фену подібний у дітей та дорослих.

Виведення=

Період напіввиведення з плазми крові становить 1,5-2 години. Короткий період напіввиведення означає, що навіть п= ісля багаторазового застосування ібупрофену накопичення не відбувається. Ібупроф= ен та його метаболіти після перорального приймання практично повністю виводять= ся з організму через 24 години. Він виводиться нирками перед усім у вигляді неак= тивних метаболітів.

Доклінічні дан= і

Мутагенний та онкогенний потенціал

Дослідження мутагенності in vitro та in vivo (бактерії, лімфоцити людини) не дали доказів мутагенної= дії ібупрофену. У дослідженнях онкогенного потенціалу ібупрофену на щурах і миш= ах доказів канцерогенної дії ібупрофену не виявлено.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.=

Клінічні характеристи= ки.

Показання.

Симп= томатичне лікування головного болю, в тому числі при мігрені, зубного болю, болю при дисменореї, невралг= ії, болю у спині, м’язах, при ревматичних болях (за винятком тяжких випадків артриту), а також при симптомах застуди та грипу, гарячці.

Протипоказання.

·&nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; Підвищена чутливість до ібуп= рофену або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.<= /p>

· Реакції гіперчутливості (наприк= лад бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти/аспірину або інших НПЗЗ в анамнезі.

·&nb= sp; ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

·&nb= sp; Виразкова хворо= ба шлунка та/або дванадцятипалої кишки чи шлунково-кишкова кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізодів підтвердже= ної виразкової хвороби чи кровотечі в минулому).

·&nb= sp; Гострі або перенесені раніше запальні хвороби кишечнику (такі як хвороба Крона, виразк= овий коліт).

·&nb= sp; Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана із застосуванням НПЗЗ, в анамнезі.=

·&nb= sp; Підвищена схильність до кровотеч.

·&nb= sp; Тяжка печінкова недостатність (цироз печінки, асцит).

·&nb= sp; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

·&nb= sp; Тяжка серцева недостатність (клас ІІІ-IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів (NYHA= )).

·&nb= sp; Лікування післяопераційного болю після операції коронарного шунтування (або використа= ння апарату «серце-легені»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інші Н= ПЗЗ, в тому числі саліцилати. Одночасне за= стосування декількох НПЗЗ, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2, може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок і кровотечі внаслідок синергічного ефекту. Тому слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»). Саліцилова кислота витісняє ібупр= офен у процесі зв'язування з білками крові.

Глюкок= ортикоїди. Посилення побічних дій на шлунково-кишков= ий тракт, підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч та виразок (див. розділ «Особливості застосування»).

Алкого= ль. Посилення побічних дій на шлунково-кишковий тра= кт, підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Діурет= ики, гіпотензивні засоби, ß-блокатори. НПЗЗ можуть знижувати ефективність діуретиків, гіпотензивних засобів, таких як АПФ-інгібітори та ß-блокатори. Діуретики також можуть збільшити ризик нефротоксичності НПЗЗ.

Пробен= ецид, сульфінпіразон. Уповільнене виведення ібупрофену, здатність пробенециду та сульфінпіразону виводити сечову кислоту послаблюється.

Перора= льні антикоагулянти. НПЗЗ можуть посилити= дію антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»)= .

Антиаг= реганти та селективні інгібітори зворотного захоплювання серотоніну. Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі при прийомі НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

Аміног= лікозиди. НПЗЗ можуть зменшувати виведення аміноглікозидів.

Ацетил= саліцилова кислота. Експериментальні дані вказують на те, що ібупрофен при одночасному застосуванні може конкурентно гальмувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцит= ів. Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію= , не можна виключати, що тривале лікування ібупрофеном може зменшити кардіопротектний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Клінічно важл= ивий ефект від епізодичного застосування ібупрофену малоймовірний.=

Перора= льні протидіабетичні засоби. Дія перораль= них протидіабетичних засобів (похідні сульфонілсечовини) може бути посилена ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ. Були рідкісні повідомлення про гіпоглікемію у пацієнтів, які отримували ібупрофен під час терапії сульфонілсечовиною. Необхідно регулярно перевіряти рівень цукру в крові та за необхідності коригувати дозу антидіабетичного препарату.

Антаго= ністи H₂-гістамінових рецепторів. Клінічно важлива взаємодія ібупрофену з циметидином або ранітидином= не встановлена.

Дигокс= ин. Концентрація дигоксину у плазмі крові може бути підвищеною.

Феніто= їн. Концентрація фенітоїну у плазмі крові може бути підвищеною.

Літій.= НПЗЗ можуть знижувати виведення літію, що супроводжується підвищенням концентрації літію у плазмі крові. Рекомендуєть= ся контролювати концентрацію літію у плазмі крові.

Метотр= ексат. Застосування НПЗЗ може призвести до підвищення концентрацій метотрексату у плазмі крові. НПЗЗ можуть пригнічува= ти секрецію метотрексату у проксимальних канальцях та знижувати його кліренс.<= /span>

Баклоф= ен. Застосування НПЗЗ підвищує токсичність баклофен= у.

Хіноло= ни. Дія на центральну нервову систему посилюється.<= i>

Холест= ирамін. При одночасному застосуванні ібупрофену з холестираміном можливе зниження всмоктування ібупрофену у шлунково-кишковому тракті. Однак клінічна значущість невідома.

Циклос= порин. Збільшення ризику нефротоксичності при застосуванні з НПЗЗ.

Рослин= ні екстракти. Гінко білоба може підвищити ризик кровотечі, пов’язаної з НПЗЗ.

Міфепр= истон. Теоретично зниження ефективності міфеприс= тону може відбуватися через антипростагландинові властивості НПЗЗ. Обмежені дока= зи свідчать про те, що комбіноване призначення НПЗЗ у день введення простагландинів не має негативного впливу на дію міфепристону або простагландинів на дозрівання шийки матки або скорочувальну здатність матки= і не знижує клінічну ефективність переривання вагітності.

Антибі= отики групи хінолонів. Експериментальні дослідження на тваринах показали, що судоми, які асоціюються з хінолонами, можуть посилюватись у зв’язку з НПЗЗ. У пацієнтів, які одночасно приймають хінолони та НПЗЗ, є підвищений ризик судом.

Такрол= імус. Ризик нефротоксичності може підвищуватися при одночасному прийманні такролімусу та НПЗЗ.

Зидову= дин. Одночасне приймання зидовудину та НПЗЗ підвищує ризик гематологічної токсичності. В разі ВІЛ-позитивних осіб з поганим зсіданням крові є дані про те, що одночасне застосування зидовудину та НПЗЗ підвищує ризик розвитку гемартрозу та гематом.

CYP2C9= -інгібітори. Одночасне призначення ібупрофену та CYP2C9-інгібіторів може продовжувати час впливу (експозиція) ібупрофену (субстрат CYP2C9). У дослідженні вориконазолу та флуконазолу (CYP2C9-інгібіторів) було показано підвищення експозиції S(+)-ібупрофену приблизно на 80–100 %. Слід розглянути можливість зниження дози ібупрофену, якщо одночасно приймати сильні CYP2C9-інгібітори, особливо при застосуванні високих доз ібупрофену або з вориконазолом, або з флуконазолом.

&= nbsp;

Особливості застосування.

Виразки шлунково-кишкового тракту, кровоте= чі або перфорації можуть виникнути під час лікування НПЗЗ, селективними або неселективними ЦОГ-2 у будь-який час, навіть без попереджувальних симптомів= або анамнестичних даних. Щоб зменшити цей ризик, слід приймати найменшу ефектив= ну дозу протягом найкоротшого часу лікування.

У плацебо-контрольованих дослідженнях було виявлено, що деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 підвищують ризик тромболітич= них серцево-судинних і цереброваскулярних ускладнень. Ще невідомо, чи цей ризик прямо корелює з селективністю ЦОГ-1/ЦОГ-2 окремих НПЗЗ. Оскільки на даний момент немає порівнянних даних клінічних досліджень для ібупрофену при максимальних дозах і тривалій терапії, подібний підвищений ризик не виключе= ний. Доки відповідна інформація не буде надана, ібупрофен слід застосовувати в р= азі клінічно підтвердженої ішемічної хвороби серця, цереброваскулярних захворюв= ань, оклюзії периферичних артерій або для пацієнтів зі значними факторами ризику (наприклад, високий артеріальний тиск, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) лише після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі. З ог= ляду на такий ризик слід приймати найменшу ефективну дозу протягом якнайкоротшого часу лікування.

Дія НПЗЗ на нирки включає затримку рідини з набряками та/або артеріальною гіпертензією. Тому ібупрофен пацієнтам із порушеннями серцевої діяльності та іншими станами, коли спостерігається затримка рідини, слід застосовувати з обережністю. Також слід бути обережни= ми з пацієнтами, які одночасно приймають діуретики або інгібітори АПФ, а також з особами із підвищеним ризиком гіповолемії.

Внаслідок одночасного вживання алкоголю в = разі застосування НПЗЗ можуть посилюватися побічні дії, особливо ті, що стосують= ся шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.

При тривалому застосуванні знеболювальних засобів можлива поява головного болю, який не слід лікувати збільшеними доз= ами препарату.

Респіраторні розлади. Ібупрофен може спричиняти бронхоспазм, кропив'янку або ангіоневротичний набряк у пацієнтів, які страждають або страждали на бронхіальну астму, хронічний риніт або алергічне захворювання.=

Порушення функції серця, нирок або печінки. Необхідно дотримуватися обережності пацієнтам із порушеннями функції печінки, нирок а= бо серця, оскільки прийом НПЗЗ може погіршити функцію нирок. Звичний одночасний прийом інших знеболювальних засобів підвищує цей ризик ще більше. Для таких пацієнтів із високим ризиком дозу слід вибирати якомога малою, а функцію ни= рок регулярно контролювати, особливо в разі тривалої терапії.=

НПЗЗ можуть погіршити серцеву недостатніст= ь і швидкість клубочкової фільтрації та підвищити концентрацію серцевих глікози= дів у плазмі крові.

Слід уникати застосування лікарського засо= бу Таффа^® 6+ у комбінації з НПЗЗ, в тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2, оскільки існує підвищений ризик виразки або кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку під час терапії = НПЗЗ небажані ефекти виникають частіше, особливо шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.

Шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації. = При застосуванні всіх НПЗЗ повідомлялося про шлунково-кишкові кровотечі, виразк= и та перфорації, навіть з летальним наслідком. Вони траплялися з попереджувальни= ми симптомами або без них, або в разі серйозних шлунково-кишкових ускладнень в анамнезі в будь-який час у ході терапії.

Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при з= більшенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо у разі ускладнення кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), а також у пацієнтів літнього віку. Цим пацієнтам потрібно розпочинати лікування з мінімальної дози. Для цих пацієнтів, а так= ож для пацієнтів, яким необхідна супроводжувальна терапія з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти або іншими лікарськими засобами, які можуть підви= щити ризик ураження шлунково-кишкового тракту, слід розглянути можливість одноча= сної комбінованої терапії захисними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти з гастроінтестинальною токсичніст= ю в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичай= ні незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку терапії.

Слід бути обережними, коли пацієнти одноча= сно отримують лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотеч= і, наприклад, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплювання серотоніну (СІЗЗС) = або інгібітори агрегації тромбоцитів, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. ро= зділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримую= ть ібупрофен, лікування слід негайно припинити.=

Ібупрофен у разі ускладнень зі шлунково-ки= шковим трактом та порушеннях функції печінки слід призначати лише за суворими показаннями та під наглядом лікаря, оскільки стан внутрішніх органів може погіршитися (див. «Побічні реакції»).

Серцево-судинний та цереброваскулярний вплив. Пацієнтів з гіпертонією та/або декомпенсованою серцевою недостатністю в анамнезі необхі= дно відповідним чином контролювати та консультувати, оскільки повідомляли про затримку рідини та набряк у зв’язку з терапією НПЗЗ.

Клінічні дослідження показують, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), м= оже бути пов’язане з незначним підвищенням ризику артеріальних тромболітичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Загалом епідеміологічні дослідження не вказують на те, що низькі дози ібупрофену (наприклад, <12= 00 мг на добу) пов’язані з підвищеним ризиком артеріальних тромболітичних ускладнень.

Пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю (NYHA II), наявною ішемічною хворобою серця, оклюзією периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюванн= ями слід лікувати ібупрофеном лише після ретельного обміркування та уникати вел= иких доз (2400 мг на добу). Потрібно також ретельно оцінювати клінічну картину п= еред початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, високий артеріальний тиск, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння), особливо якщо необхідні великі дози ібупрофену (2400 мг на добу).

Повідомляли про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування ібупрофеном. Синдром Коуніса визначаєть= ся як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною реакцією або реакцією гіперчутливості, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно = може призвести до інфаркту міокарда.

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона (С= СД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS–синдром) та гострий генералізова= ний екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані при застосуванні ібупрофену (див. розділ «П= обічні реакції»). Більшість таких реакцій виникали впродовж першого місяця. <= /o:p>

При появі ознак та симптомів, що вказують = на ці реакції, ібупрофен слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування (у разі необхідності).

У виняткових випадках захворювання вітряною віспою може призвести до серйозних інфекцій шкіри та ускладнень у м’яких тканинах. До цього часу не виключена участь НПЗЗ у загостренні таких інфекц= ій. Тому рекомендується уникати призначення ібупрофену при захворюванні вітряною віспою.

Вплив на нирки. Пацієнтам із сильним зневодненням або післяопераційними змінами об’єму рідини перед початком терапії ібупрофеном необхідно провести регідратацію, а потім ретельно спостерігати за ними. Існ= ує ризик порушення функції нирок, особливо у дітей, підлітків і пацієнтів літн= ього віку зі зневодненням.

Під час тривалої терапії, як і при застосуванні інших НПЗЗ, може виникнути папілярний некроз нирки та інші ураження тканини нирки. Токсичне ураження нирок може також спостерігатися у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відіграють допоміжну роль у нирков= ій перфузії. У цих пацієнтів призначення НПЗЗ може спричинити зменшення залежно від дози утворення простагландинів у нирках, скоротити кровотік у нирках і спричиняти явну ниркову декомпенсацію. Ці реакції виникають передусім у пацієнтів із нирковою, серцевою та печінковою недостатністю, у тих, хто одночасно приймає діуретики або АПФ-інгібітори, а також у пацієнтів літнього віку.

Гематологічні ефекти. Як і інші НПЗЗ, ібупрофен знижує агрегацію тромбоцитів і подовжує час кровотечі.

Маскування симптомів основної інфекції. Ібупрофен може маскувати симптоми інфекції, що може призвести до призначення відповідного лікування з запізненням і до загострення інфекції. Це спостерігалося в разі бактеріальної позалікарняної пневмонії та бактеріальних ускладнень, спричин= ених вітряною віспою. Якщо ібупрофен призначений для лікування гарячки або болю, пов’язаного з інфекцією, рекомендується контролювати перебіг інфекційного захворювання. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід проконсультуватися= з лікарем, якщо симптоми зберігаються або загострюються.

Асептичний менінгіт, системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. В окремих випадках= при застосуванні ібупрофену спостерігалися симптоми асептичного менінгіту. Як виявилось, до цього схильні пацієнти з червоним вовчаком і колагеновими захворюваннями. Однак у пацієнтів, які не мали жодної з цих хронічних хворо= б, це також спостерігалося.

Цей лікарський засіб містить лактози моногідрат, якщо у = пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарсь= кий засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність<= /span>

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвит= ок плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидн= я, а також розвиток вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів син= тезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріо-фетальної летальності. Крім того, повідомлялося про збільшення випадків різних вад розвитку, в тому числі вади серця, у тварин, які отримували інгібітор синте= зу простагландинів під час фази органогенезу,

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування ібупрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. = Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. = Тому протягом І ІІ триместру вагітності ібупрофен не слід призначати, якщо в цьо= му немає потреби. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І і ІІ триместру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою,= а тривалість лікування – якомога коротшою. Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впл= иву ібупрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Таффа^® 6+ слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:

ризики для плода:

– серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної про= токи та легенева гіпертензія);

– ниркова дисфункція (див. вище);

ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого:

– можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виника= ти навіть при дуже низьких дозах;

– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або подовження полог= ів.

Отже, лікарський засіб Таффа^® 6+ протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Грудне годування<= /o:p>

НПЗЗ проникають у грудне молоко. З міркувань безпеки ібупрофен не рекомендується приймати жінкам, які годують груддю. Якщо лікування обов’язкове, немовля потрібно перевести на штучне вигодовування.<= /span>

Фертильність

Застосування ібупрофену може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується жінкам, які хотіли б завагітніти. Слід розглянути питання про припинення прийому ібупрофену жінкам, які мають труднощі із заплідненням або проходять обстеження з приводу безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Відповідні дослідження не проводились. Однак відомо, що ібупрофен і= ноді може мати побічні дії на центральну нервову систему, такі як обмеження швидкості реакції. Це слід враховувати, коли потрібна підвищена пильність, особливо під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами.= Таке буває особливо при прийманні разом з алкоголем.

Спосіб застосування та дози.

Тільк= и для короткотривалого застосування. Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для полегшення симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Більшість па= цієнтів можуть приймати лікарський засіб Т= аффа^® 6+= натще без розладу шлунка.

Разова доза для дітей віком від 12 років і дорослих становить 1 &= #8210; 2 таблетки (200 ‒ 400 мг ібупрофену) до 3 разів на добу, кожні 4 R= 10; 6 годин у разі необхідності. Максимальна добова доза становить 1200 мг (6 таблеток на добу).

Діти віком від 6 до 12 років

Добова доза становить 20 мг на кг маси тіла в кілька прийомів. Для дітей з масою т= іла менше 30 кг максимальна добова доза ібупрофену не повинна перевищувати= 600 мг.

Таблетки слід приймати разом із достатньою кількістю води. Таблетки слід ковтати ціл= ими і не розжовувати, не ламати, не подрібнювати або не смоктати, щоб уникнути дискомфорту в порожнині рота та подразнення горла.

Діти.

Лікарський з= асіб Таффа^® 6+ не застосовувати дітям віком до 6 років.=

Передозування.

Симптоми токсичності зазвичай не спостерігалися у дітей або дорослих = при дозах нижче 100 мг/кг маси тіла. Однак у деяких випадках необхідні підтримувальні заходи. У дітей прояви симптомів токсичності спостерігалися після приймання дози від 400 мг/кг.

Симптоми. У більшості пацієнтів, які прийняли значну кількість ібупрофену, симп= томи розвиваються впродовж 4‒6 годин. Симптомами передозування, про які повідомляється найчастіше, є нудота, блювання, біль у животі, сонливість і = млявість. Що стосується центральної нервової системи (ЦНС), то побічними ефектами є головний біль, шум у вухах, запаморочення, судоми та втрата свідомості. Рідко повідомляли про= ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, ураження нирок, шлунково-кишкові кровотечі, кому, апное та пригнічення ЦНС і дихальної системи. Також повідомляли про серцево-судинну токсичність, в тому числі гіпотонію, брадикардію та тахікар= дію. У разі значного передозування можливий розвиток ниркової недостатності та ураження печінки. Значне передозування зазвичай добре переноситься, якщо не приймати інші препарати.

Лікування. Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном. Пацієнтів слід лікувати за необхідності симптоматично. Після приймання потенційно токсичної кількості потрібно застосувати активоване вугілля впро= довж години. Якщо необхідно, слід відкоригувати електролітний баланс сироватки крові.=

Якщо медикамент вже всмоктався, потрібно дати залужнювальні речовини,= які сприяють виведенню ібупрофену з сечею.

Побічні реакції.

Найчастіше спостерігаються побічні реакції при застосуванні НПЗЗ, що впливають на шлунково-кишковий тракт. Можуть виникати пептичні виразки, перфорації або кровотечі, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»), нудота, блювання, діарея, метеори= зм, запори, порушення травлення (диспепсія), болі в животі, мелена, гематемезис= .

Після застосування повідомляли про виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона. Гастрит спостерігається рідше. Рідко повідомляли про перфорацію шлунково-кишкового тракту при застосуванні ібупрофену.

Загострення шкірних інфекцій, спричинен= их інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасцититу), було описано при одночасному застосуванні НПЗЗ. Якщо є якісь ознаки інфекції або вона погіршується під час використання ібупрофену, пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.

Клінічні дослідження свідчать про те, що застосу= вання ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язани= м з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфа= ркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота побічних реакцій визначається таким чин= ом: «дуже часто» (>1/10), «часто» (>1/100, <1/10), «нечасто» (>1/10= 00, <1/100), «рідко» (>1/10000, <1/1000), «дуже рідко» (<1/10000), «частота невідома» (не можна оцінити з огляду на наявні дані). При застосув= анні ібупрофену спостерігалися такі побічні реакції:

Інфекц= ії та паразитарні захворювання: нечасто – риніт; рідко – асептичний менінгіт.

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – гематологічні прояви, такі як лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, нейтропенія, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку імунн= ої системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактична реакція, синдром червоного вовчака, аутоімунна гемолітична анемія.

З боку психі= ки: не= часто – безсоння, почуття тривожності; рідко – депресія, стани сплутаності свідомості; дуже р= ідко – психічні розлади.

З боку нервової с= истеми: часто – побічні дії на центральну нервову систему, такі як обмеження швидкості реакції (особливо при поєднанні з алкоголем), головні болі, запаморочення; = нечасто – парестезія, сонливість.

З боку органів зору: нечасті – ро= злади зору (порушення зору зазвичай зникають, якщо лікування припиняється)= ; рідко – токсична амбліопія, токсична невропатія зорового нерва, невр= ит зорового нерва.

З боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах, туговухість, запаморочення.

З боку серця: дуже рідко – серцева недостатність, набряк, інфаркт; частота невідома - синдром Коуніса.

З боку судин: дуже рідко – артеріальна гіперт= ензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: н= ечасто – бронхіальна астма, бронхоспазм, диспное, небезпека виникнення гострого набряку легенів у пацієнтів із серцевою недостатністю.

З боку шлунково-к= ишкового тракту: часто = – розлад травлення, діарея, нудота, блювання, запор, біль у животі, метеоризм, дьогтеподібні випорожнення, криваве блювання, шлунково-кишкові кровотечі; р= ідко – гастрит, виразки у шлунково-кишковому тракті, виразковий стоматит, перфор= ація у шлунково-кишковому тракті; дуже рідко – панкреатит; частота невідома – загострення коліту або хвороби Крона. Під час приймання може виникнути тимчасове печіння в роті або горлі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – г<= /span>епатит, жовтяниця, порушення= функції печінки; дуже рідко – печі= нкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – екза= нтема; рідко – кропив’янка, свербіж, пурпура, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – тяжкі шкір= ні побічні реакції (ТШПР) (включаючи мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз); ч= астота невідома – індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS–синдром), <= /span>гострий генералізований екзантемальний пустульоз (ГГЕП), реакції світлочутливос= ті.

У виняткових випадках на тлі вітряної віспи можуть виникати тяжкі шкірні інфе= кції та ускладнення з боку м’яких тканин (див. також «Інфекції та інвазії»).

З боку нирок та с= ечовидільних шляхів: рідко – т= оксична нефропатія у різних формах, у тому числі нирковий папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок з набряками аж до ниркової недостатності.

Загальні порушенн= я і порушення у місці введення: часто – нездужання/стомлювальність; рідко – набряк.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув= анні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутність ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https//aisf.dec.gov.ua.

Термін прид= атності. 2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.=

Умови зберігання.

Не потреб= ує особливих умов зберігання.

Зберігати= у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 1 або 5 блістерів в п= ачці.

Категорія відпуску. Без = рецепта.

Виробник.<= span lang=3DUK>

АТ «Фармак».

Місцезнаходження виро= бника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, ву= л. Кирилівська, 74.