<= /b>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АСТАТОР 5

Cклад:

діюча речовина: montelukast= ;

1 таблетка містить монтелукасту натрію еквівалентно монтелукасту 5 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармело= за, аспартам (Е 951), ароматизатор вишневий, заліза= оксид червоний (Е 172), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки жувальні= .

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки рожевого кольору (допускається вкраплення темно-рожево= го кольору), з лінією розлому з двох боків.

Фармакотерапевтична група.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Блокатори лейкотрієнових рецепторів. Код АТХ R03D C03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цистеїнілл= ейкотрієни (LTC₄, LTD₄, LTE₄) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними кліти= нами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), наявними у дихальних шляхах людини, і викликають такі реакції як бронхоспазм, секреція слизу, посилення проникності судин та збільшення кількості еозиноф= ілів.

Монтелукас= т при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується з CysLT₁-рецепторами. Згідно з клінічними дослідженнями, монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD₄₌у дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 годин після перорального застосування; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричин= еної β-агоністами.

Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрик= ції, спричиненої антигенною стимуляцією. Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У процесі окремого дослідження прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротин= ня). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років м= онтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращ= ує клінічний контроль астми.

Під час досліджень за участю дорослих монтелукаст у дозі 10 мг 1 раз на добу порівняно з плацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового О= ФВ₁ (зміна від початкового на 10,4 % і 2,7 % відповідно), ранкової пікової швидкості видиху (РПШВ) (зміна від початкового на 24,5 л/хв і 3,3 л/хв відповідно) і достовірне зменшення загального застосування β-агоністів (зміна від початкового на –26,1 % і –4,6 % відповідно). Поліпшення повідомлених пацієнтом показників денних і нічних симптомів астми було достовірно кращим, ніж при застосуванні плацебо.<= /o:p>

Дослідження= за участю дорослих продемонстрували здатність монтелукаст= у доповнювати клінічний ефект інгаляційних кортикостероїдів (зміна, у %) початкового показника для інгаляційного беклометазону<= /span> з монтелукастом порівняно з беклометазоном відповідно для ОФВ₁: 5,43 % та 1,04 %; застосування β-агоністів: –8,70 % та 2,64 %). Порівняно з інгаляційним беклометазоном (200 мкг 2 рази на добу, спейсерний пристрій) монтелукаст продемонстрував швидшу початкову відповідь, хоча упродовж 12-тижневого дослідження беклометазон спричинив більш виражений середній терапевтичний ефект (зміна початкового показника для монтелукасту порівняно з беклометазоном відповідно для ОФВ₁: 7,49&n= bsp;% та 13,3 %; застосування β-агоніста: –28,28 % та –43,89 %). Проте, порівняно з бе= клометазоном, у більшої кількості пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнута подібна клінічна відповідь (тобто у 50 % пацієнтів, які отримували лікування беклометазоном, досягнуто поліпшення ОФВ₁ приблизно на 11 % і більше порівняно з початковим, тоді як у 42 % пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнуто такої ж відповіді).

У процесі 8-тижневого дослідження за участю дітей віком від 6 до 14 років монтелукаст у дозі 5 мг 1 раз на добу порівняно з пла= цебо достовірно покращував респіраторну функцію (зміна від початкового показника= ОФВ₁: 8,71 % порівняно з 4,16 %, зміна показника РПШВ: 27,9 л/хв порівняно з 17,8 л/хв) і знижував частоту застосування β-агоністів за потребою (зміна від початкового показник= а на –11,7 % порівняно з +8,2 %).

У процесі 12-місячного дослідження порівняння ефективності монте= лукасту та інгаляційного флутиказону для контролю астми= у дітей віком від 6 до 14 років з персистуючою ас= тмою легкого ступеня монтелукаст виявляв не меншу ефективність, ніж флутиказон, щодо збільшення (у відсотковому вираженні) кількості днів без застосування швидкодіючих лікарс= ьких засобів для невідкладної допомоги (первинна кінцева точка). У середньому за 12-місячний період лікування відсотковий показник кількості днів без застосування невідкладної терапії збільшився з 61,6 до 84,0 у групі монтелукасту і з 60,9 до 86,7 у групі флутиказону. У групах відмінність у відсотковому вираженні середньоквадратичного (LS) збільшення кількості днів без застосування швидкодіючих лікарських засобів = для невідкладної допомоги була статистично значуща (–2,8 з 95 % ДІ –4= ,7; –0,9), але у межах заздалегідь встановленої клінічної не меншої ефективност= і.

Монтелукаст= і флутиказон також покращували контроль астми щодо втор= инних змінних, що оцінювалися упродовж 12-місячного періоду лікування.=

ОФВ_{1
збільшився з 1,83 л до 2,09 л у групі монтел=
укасту
і з 1,85 л до 2,14 л у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS щодо збільшення О=
ФВ₁
становила –0,02 л із 95 %
ДІ –0,06; 0,02. Середнє відсоткове збільшення від початкових показників
належного ОФВ₁ склало 0,6 % у групі лікування монтелукастом і 2,7 % у групі лікування флутиказоном. Відмінність показника LS від початко=
вих
показників належного ОФВ₁ була достовірна: –2,2 % з 95 =
;%
ДІ –3,6; –0,7.}

Показник кількості днів із застосуванням β-агоніста знизився з 38,0 % до 15,4 % у групі монтелук= асту і з 38,5 % до 12,8 % у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS щодо відсотка дні= в із застосуванням β-агоніста була достовірною:= 2,7 з 95 % ДІ 0,9; 4,5.

Показник кількості пацієнтів із нападом астми (напад астми визначено як період погіршення перебігу астми, що вимагає лікування пероральними стероїдами, незапланованого відвідування лікаря, невідкладної допомоги або госпіталізац= ії) склав 32,2 % у групі монтелукасту і 25,6&n= bsp;% у групі флутиказону; коефіцієнт розбіжності (95 % ДІ) достовірний: дорівнює 1,38 (1,04; 1,84).
Показник кількості пацієнтів, які застосовували системні (в основному пероральні) кортикостероїди у період дослідження, склав 17,8 % у групі монтелукасту і 10,5 % у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS була достов= ірною: 7,3 % з 95 % ДІ 2,9; 11,7.

Достовірне зменшення бронхоспазму, пов’язаного з фізичним навантаженням (БФН), було продемонстровано під час 12-тижневого дослідження= у дорослих (максимальне зниження ОФВ₁ 22,33 % для монтелукасту порівняно з 32,40 % для плацебо; ча= с до відновлення у межах 5 % від початкового ОФВ₁ 44,22 хв порівняно з 60,64 хв). Цей ефект спостерігався упродовж 12-тижневого періоду дослідження. Зниження БФН також було продемонстровано під час корот= кого дослідження за участю дітей віком від 6 до 14 років (максимальне зниження О= ФВ₁ становило 18,27 % порівняно з 26,11 %; час до відновлення у межах 5 % від початкового ОФВ₁ 17,76 хв порівняно з 27,98 хв). Еф= ект в обох дослідженнях був продемонстрований у кінці інтервалу при прийомі= 1 раз на добу.

У пацієнтів= з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, які отримували поточну терапію інгаляційними та/або пероральними кортикостероїдами, лікування монтелукастом порівняно з плацебо призводило до значн= ого поліпшення контролю астми (зміна початкового показника ОФВ₁ становить 8,55 % проти 1,74 % і зміна від початкового в зниженні загального застосування β-агоніста –27,78&= nbsp;% проти 2,09 %).

Фармакокінетика.

Абсорбція

Монтелукас= т швидко всмоктується після перорального прийому. Після засто= сування дорослими натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг, серед= ня максимальна концентрація (C_max) у пл= азмі крові досягалася через 3 години (T_max). Середня біодоступність при пероральному застосу= ванні складає 64 %. Вживання звичайної їжі не впливало на біодоступність і на C_max при пероральному застосува= нні. Безпека й ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень при застосуванні таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг, незалежно від часу вживання їжі. Для таблеток жувальних по 5 мг показник C_maxу дорослих досягався через 2 години після прийому натще. Середня = біодоступність при пероральному застосуванні складає 73 % і знижується до 63 % при прийомі= зі стандартною їжею.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі у середньому становить від 8 до 11 літрів. У процесі досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту проходження через г= ематоенцефалічний бар’єр було мінімальним= . Крім того, у всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилися мінімальними.=

Метаболізм

Монтелукас= т активно метаболізується. Під час досліджен= ь із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців,= які отримували 10 мг монтелукасту на добу.

Згідно з результатами дослідж= ень in vitro= з використанням мікросом печінки людини терапевти= чні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічую= ть цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс = монтелукасту в плазмі крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2 % – з сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт в= казує на те, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю. =

Фармакокінетика в різних груп пацієнтів

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів із порушеннями функції нирок не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метабо= літи виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів= із порушеннями функції нирок не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів із пор= ушеннями функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози = 10 мг 1 раз на добу.

Клінічні характеристики.

Показання. <= /o:p>

Як додаткове лікування при<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'> бронхіальній астмі у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до середнього ступеня, = яка<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'> недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткої дії, які застосовують при необхідності.

Як альтернативний метод лікування замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів для пацієн= тів із персистуючою астмою легкого ступеня, у яких = не відмічали протягом останнього часу серйозних нападів бронхіальної астми= , що потребують застосування пероральних кортикостероїдів, а також які не можу= ть застосовувати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фіз= ичним навантаженням.

Полегшення симптомів сезонног= о та цілорічного алергічного риніту. Ризики виникнення психоневрологічної симптоматики у пацієнтів з алергічним ринітом можуть перевищувати користь від застосування лікарського засобу, тому його необхід= но застосовувати як препарат резерву пацієнтам із неадекватною відповіддю або непереносимістю альтернативної терапії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарський засіб Астатор 5 можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікуван= ня астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілі= н, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигокси= н та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки = монтелукаст метаболізуєтся за допомогою СYР 3А4, 2C8 і 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей= , якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами= СYР 3А4, 2C8 і 2C9, наприклад із фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

У дослідженнях in vitro= було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором= CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і ро= зиглітазон (маркерний субстрат; лікарський засіб, що метаболізуєт= ься за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст= не є інгібітором CYP 2C8 in vivo.= Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на = метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цьо= го ферменту (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Дослідження in<= i> vitro показали, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою – 2С9= та 3А4. У процесі клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів = із застосуванням монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітора CYP 2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4= ,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побі= чних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення кл= інічно важливих взаємодій з менш потуж= ними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, із триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3А4, не призво= дило до істотного підвищення системної експозиції монтелука= сту.

<= /b>

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити, що Астатор 5 для перораль= ного застосування ніколи не застосовують для лікування гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний лікарський з= асіб екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні ^= 6;-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β= -агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід проводити раптової заміни інгаляційних = або пероральних кортикостероїдних препаратів лікарс= ьким засобом Астатор 5.

Немає даних, які підтверджують, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних реакцій таких як зміна поведінки, депресія та суїцидальність, у пацієнтів усіх ві= кових груп, які приймали монтелукаст (див. роз= діл «Побічні реакції»). Про= яви можуть бути серйозними і тривати, якщо лікування не припинити. Тому застосування монтелукасту слід припинити, якщо виникають психоневрологічні симптоми.

Пац= ієнти та/або доглядачі повинні бути уважними до психоневрологічних реакцій і повідомляти свого лікаря про виникнення= змін у поведінці.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби= , в тому числі монтелукаст, може спостерігатися сис= темна еозинофілія, інколи разом із клінічними проявами васк= уліту, так званий синдром Чарга – Стросса, лікування якого проводиться за допомогою системної кор= тикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного засобу. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Чар= га – Стросса, не можна спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії= , васкулітного висипання, погіршення легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропат= ії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглян= ути їхню схему лікування.

Лікування монтелукастом не дає змоги пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби.

Астатор 5 містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно враховувати, що 1 жувальна таблетка по 5 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,842 мг.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично віл= ьний від натрію.

<= /p>
Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Вагітність. Дослідження на тварина= х не демонструють шкідливого= впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.

Наявні дані з опублікованих проспективних та ретроспективних когортних досліджень із застосуванням монтелукасту вагітними жінками, я= кі оцінюють значущі вроджені вади у дітей, не встановили ризику, пов’язаного зі застосуванням лікарського засобу. Наявні дослідження мають методологічні обмеження, включаючи невеликий розмір вибірки, у деяких випадках – ретроспективний збір даних, і несумісні групи порівняння.=

Препарат слід застосовувати в період вагітності лише за явної потреби.<= /p>
Період годування груддю. Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст проникає у мол= око. Невідомо, чи виводиться монтелукаст у грудне мо= локо у жінок.

Астатор 5 можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на= здатність пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами, проте дуже рідко повідомлялося про сонливість або запаморочення.=

=

Спосіб застосуван= ня та дози.

Таблетки слід розжувати перед ковтанням.

Пацієнтам з астмою та алергіч= ним ринітом (сезонним та цілорічним) необхідно приймати 1 таблетку жувальну по = 5 мг 1 раз на добу. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Для лікування астми доза для дітей віком від 6 до 14 років становить 1 жувальну таблетку (5 мг) на добу, приймати ввечері. Астатор 5 слід приймати за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Немає необхідності в корекції дози для цієї вікової групи.

Загальні рекомендації

Терапевтич= ний вплив лікарського засобу на показники контролю астми настає упродовж 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати лікарський засіб, навіть якщо досягнуто контролю астми, а також = у періоди загострення астми= .

Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів із порушеннями функції нирок або= з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості. Нем= ає даних щодо пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня тяжкост= і. Дозування для хлопчиків і дівчаток однакове.

Як альтернативний метод лікування замість низькодо= зових інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій = астмі легкого ступеня=

Монтелукаст не рекомендований як монотерапія для пацієнтів із = персистуючою астмою середнього ступеня. Застосування = монтелукасту як альтернативи низ= ькодозовим інгаляційним кортикостероїдам дітям із персистуючою астмою легкого ступеня слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких за оста= нній час не було серйозних нападів астми, що вимагають застосування пероральних кортикостероїдів і які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди = (див. розділ «Показання»).

Персистуюча астма легкого ступеня визначена як виникнення симптомів астми частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на день, виникнення нічних симптомів частіше 2 ра= зів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, нормальна функція легенів у періодах між епізодами. Якщо достатнього контролю астми не досягнуто, у подальшому (зазвичай упродовж 1 місяця) слід визначити необхідність додатко= вої або іншої протизапальної терапії, ґрунтуючись на послідовній системі лікування аст= ми. Необхідно періодично оцінювати стан пацієнтів щодо контролю астми.

Застосування лікарського засобу Астатор 5 залежно від іншого лікування астми

Коли лікарський засіб Астатор 5 застосовується як додаткова терапія до інгаляційних кортикостероїдів, інгаляційні кортикостероїди не слід раптово замінювати лікарським засобом Астатор 5 (див. розділ «Особливості застосуван= ня»).

Діти.

Застосовують дітям віком від = 6 до 14 років.

Передозування.

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозування препаратом Астатор= 5 немає. У процесі досліджень хронічної астми монтелукас= т призначали в дозах до 200 мг на добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів,= а при короткочасних дослідженнях – до 900 мг на добу протягом приблизно одного тижня, при цьому клінічно важливі побічні реакції не виникали. <= /span>

При пост= маркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гос= тре передозування препарату Астатор 5. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (прибли= зно 61 мг/кг, у дитини віком 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випад= ків передозування про побічні реакції не повідомлялось. Найчастіше спостерігали= ся побічні реакції, що відповідали профілю безпеки препарату Астатор 5 та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

=

Побічні реакції. =

Монтелукаст= оцінювався= під час клінічних досліджень: таблетки жувальні по 5 мг застосовували приблизно 1750 дітям віком від 6 до 14 років.

У процесі клінічних досліджень нижчезазначені побічні реакції спостерігалися часто (в= ід ≥1/100 до <1/10) у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, а також з більшою частотою, ніж у паці= єнтів, які отримували лікування плацебо.

=

Таблиця 1

Системи органів

Діти віко= м

від 6 до = 14 років

(одне 8-тижневе дослідження; n=3D201)

(два 56-тижневих дослідження; n=3D615)

З боку нервової системи

Головний = біль

=

Під час клінічних досліджень при пролонгованому лікуванні невеликої кількості дорос= лих пацієнтів упродовж 2 років і дітей віком від 6 до 14 років упродовж 12 міся= ців профіль безпеки не змінювався.

Постмаркетинговий<= /span> період=

Побічні реакції, про які повідомлялось у постмаркетинговий період, вказано згідно з класами систем органів і з використанням спеціальн= их термінів у таблиці 2. Частота визначена згідно з даними клінічних досліджен= ь.

=

Таблиця 2

Класи сис= тем органів

Побічні реакції

Частота*<= o:p>

Інфекції = та інвазії

Інфекції верхніх дихальних шляхів**

Дуже част= о

З боку системи крові та лімфатичної системи

Тенденція до посилення кровоточивості

Рідко

Тромбоцитопенія

Дуже рідко

З боку імунної системи

Реакції гіперчутливості, в тому числі анафілаксія

Нечасто

Еозинофільна інфільтрація печінки

Дуже рідко

З боку психіки

Порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, психомот= орна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор^§)

Нечасто

Порушення уваги, погіршення пам’яті, тик

Рідко

Галюцинац= ії, дезорієнтація, суїцидальні думки та повед= інка (суїцидальність), обсесивно-ком= пульсивні розлади, дисфемія

Дуже рідко

З боку нервової системи

Запамороч= ення, млявість, парестезія/гіпестезія, судоми<= /o:p>

Нечасто

З боку се= рця

Пальпітац= ія

Рідко

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння

Носова кровотеча

Нечасто

Синдром Чарга – Стросса (див. розділ «Особливості застосування»), легенева еозинофілія

Дуже рідко

З боку шлунково-кишкового тракту

Діарея***, нудота***, блювання***

Часто

Сухість у роті, диспепсія

Нечасто

З боку гепатобіліарної системи

Підвищення рівня трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ)

Часто

Гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки)

Дуже рідко

З боку шк= іри і підшкірних тканин

Висип***<= o:p>

Часто

Гематома, кропив’янка, свербіж

Нечасто

Ангіоневротичний набряк

Рідко

Вузликова еритема, мультиформна еритема

Дуже рідко

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини

Артралгія= , міалгія, включаючи м’язові судоми=

Нечасто

З боку нир= ок та сечовивідних шляхів

Енурез у дітей

Нечасто

Загальні розлади і побічні реакції, викликані прийомом лікарського засобу

Пірексія***

Часто

Астенія/в= тома, недома= гання, набряк

Нечасто

*Частота визначена згідно з частотою повідомлень у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

**Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували пл= ацебо, під час клінічних досліджень.

***Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували пл= ацебо, під час клінічних досліджень.

^§Рідко.

= ;

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по= 3 блістери у картонній упаковці.

Виробник.

Торрент Фармасьютікалс Лтд.<= /o:p>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Індрад Плант, Вілл. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат 38= 2721, Індія.

Класи сис= тем органів	Побічні реакції	Частота*<= o:p>
Інфекції = та інвазії	Інфекції верхніх дихальних шляхів**	Дуже част= о
З боку системи крові та лімфатичної системи	Тенденція до посилення кровоточивості	Рідко
Тромбоцитопенія	Дуже рідко
З боку імунної системи	Реакції гіперчутливості, в тому числі анафілаксія	Нечасто
Еозинофільна інфільтрація печінки	Дуже рідко
З боку психіки	Порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, психомот= орна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор^§)	Нечасто
Порушення уваги, погіршення пам’яті, тик	Рідко
Галюцинац= ії, дезорієнтація, суїцидальні думки та повед= інка (суїцидальність), обсесивно-ком= пульсивні розлади, дисфемія	Дуже рідко
З боку нервової системи	Запамороч= ення, млявість, парестезія/гіпестезія, судоми<= /o:p>	Нечасто
З боку се= рця	Пальпітац= ія	Рідко
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння	Носова кровотеча	Нечасто
Синдром Чарга – Стросса (див. розділ «Особливості застосування»), легенева еозинофілія	Дуже рідко
З боку шлунково-кишкового тракту	Діарея*, нудота, блювання**	Часто
Сухість у роті, диспепсія	Нечасто
З боку гепатобіліарної системи	Підвищення рівня трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ)	Часто
Гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки)	Дуже рідко
З боку шк= іри і підшкірних тканин	Висип***<= o:p>	Часто
Гематома, кропив’янка, свербіж	Нечасто
Ангіоневротичний набряк	Рідко
Вузликова еритема, мультиформна еритема	Дуже рідко
З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини	Артралгія= , міалгія, включаючи м’язові судоми=	Нечасто
З боку нир= ок та сечовивідних шляхів	Енурез у дітей	Нечасто
Загальні розлади і побічні реакції, викликані прийомом лікарського засобу	Пірексія***	Часто
Астенія/в= тома, недома= гання, набряк	Нечасто
Частота визначена згідно з частотою повідомлень у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували пл= ацебо, під час клінічних досліджень. **Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували пл= ацебо, під час клінічних досліджень. ^§Рідко.