ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЗОІПІМ

(ZOIPIME^®)

Склад:

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму 1000 мг;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого = кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини IV покоління. Код АТ= Х J01D Е01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Клінічний досвід

Безпеку та ефективність цефепіму для емпіричного лікування пацієнтів із фебрильною нейтропенією оцінювали у двох багатоцентрових рандомізованих клінічних дослідженнях. У 317 пацієнтів порівнювали монотерапію цефепімом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин) з монотерапією цефтазидимом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин).

Характеристики оцінюваної популяції пацієнтів наведені в таблиці нижче:<= /p>

Демографічні дані пацієнтів (лише перший епізод)

	Цефепім	Цефтазидим
Разом	164	153
Середній вік (у роках)	56,0 (діапазон 18–82)	55,0 (діапазон 16–84)
Чоловіки	86 (52 %)	85 (56 %)
Жінки	78 (48 %)	68 (44 %)
Лейкемія	65 (40 %)	52 (34 %)
Інші гематологічні злоякісні пухлини	43 (26 %)	36 (24 %)
Солідні пухлини	54 (33 %)	56 (37 %)
Медіана абсолютної кількості нейтрофілів (клітин / мкл)<= /o:p>	20,0 (діапазон 0–500)	20,0 (діапазон 0–500)
Середня тривалість нейтропенії (Дні)	6,0 (діапазон 0–39)	6,0 (діапазон 0–32)
Постійний венозний катетер	97 (59 %)	86 (56 %)
Профілактична антибіотикотерапія	62 (38 %)	64 (42 %)
Трансплантація кісткового мозку	9 (5 %)	7 (5 %)
CAT* < 90 мм рт. ст. на початковому рівні	7 (4 %)	2 (1 %)

* CAT – систолічний артеріальний тиск.<= /span>

Показники клінічної відповіді наведені в таблиці нижче. Для всіх критеріїв вимірювання цефепім був терапевтично еквівалентним цефтазидиму.

Зведені показники відповіді при емпіричному лікуванні фебрильної нейтропенії

Критерії вимірювання	% відповіді
Цефепім (n =3D 164)	Цефтазидим (n =3D 153)
Первинний епізод, завершений без зміни схеми лікування, без нового фебрильного епізоду або інфекції, з пероральною антибіотикотерапіє= ю, яка була дозволена до кінця лікування	51	55
Первинний епізод, завершений без зміни схеми лікування, без нового фебрильного епізоду або інфекції, без пероральної антибіотикотерап= її після завершення лікування	34	39
Ступінь виживання з будь-якими змінами дозволеного лікування<= o:p>	93	97
Первинний епізод, завершений без зміни схеми лікування, з пероральною антибіотикотерапією, дозволеною до завершення лікування<= /o:p>	62	67
Первинний епізод, завершений без зміни схеми лікування і без пероральної антибіотикотерапїї після лікування	46	51

Даних, які демонструють ефективність монотерапії цефепімом у пацієнтів із підвищен= им ризиком тяжких інфекцій (включно з пацієнтами з нещодавньою трансплантацією кісткового мозку в анамнезі, артеріальною гіпотензією на початку лікування,= або із супутніми злоякісними гематологічними пухлинами і тяжкою чи тривалою нейтропенією), недостатньо. Немає даних щодо пацієнтів із септичним шоком.<= o:p>

Межові значення

Визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для цефепіму:=

Мікроорганізми	Межові значення (мг/л)
Чутливі	Резистентні
Aeromonas spp.	≤ 1	>4
Enterobacterales	≤ 1	>4
Haemophilus influenzae	≤ 0,25	>0,25
Moraxella catarrhalis	≤4	>4
Pseudomonas spp.	≤0,001	>8
Staphylococcus spp.	Примітка¹	Примітка¹
Streptococcus spp. (групи А, В, C і G)	Примітка²	Примітка²
Streptococcus pneumoniae	≤ 1	>2
Streptococci групи Viridans	≤ 0,5	> 0,5

¹Чутливість стафілококів до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до цефокситину.=

²Чутливість стрептококів груп А,= В, С та G до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до бензилпеніцилін= у.

Поширеність набутої резистентності може відрізнятися залежно від географічного регіону = та часу для деяких видів бактерій. Тому корисно мати інформацію про поширеність місцевої резистентності, особливо для лікування тяжких інфекцій. Ці дані мо= жуть лише Дати орієнтовні показники щодо ймовірності чутливості бактеріального ш= таму до цефепіму.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

Чутливі види

Грампозитивні аероби: Staphylococcus Meti-S, Streptococcus, Streptococcus pneumoniae.<= /i>

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Branhamella catarrhalis, Citrobacterfreundii, Citrobacter koseri, Enterobacter, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella, Morganella morganii, Neisseria, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella.

Анаероби: Clostridium perfringens, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Prevotella.<= /i>

Помірно чутливі види бактерій (середня чутливість in vitro)=

Грамнегативні аероби: Pseudomonas aeruginosa.

Резистентні види бактерій

Грампозитивні аероби: ентерококи, Listeria, Staphylococcus Meti-R*.

Грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia.

Анаероби: Bacteroidesfragilis, Clostridium difficile.

* Частота резистентності до метициліну приблизно в= ід 30 до 50 % усіх стафілококів і зустрічається переважно в медичних закладах.=

Фармакокінетика

Фармакокінетика цефепіму лінійна в діапазоні доз 250 мг – 2 г (внутрішньовенно) і 500 мг – =
2 г (внутрішньом’язово) та незмінна протягом усього періоду терапії.

Абсорбція

Після внутрішньом’язового введення абсорбція відбувається швидко та повністю.

Розподіл

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих чоловіків після одноразовог= о 30-хвилинного внутрішньовенного / внутрішньом’язового введення наведені в таблиці нижче:<= o:p>

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл)

Доза цефепіму

0,5 години

1 година

2 години

4 години

8 годин

12 годин

250 мг в/в
20,1
10,9
5,9
2,6
0,5
0,1

500 мг в/в
38,2
21,6
11,6
5
1,4
0,2

1 г в/в
78,7
44,5
24,3
10,5
2,4
0,6

2 г в/в
163,1
85,8
44,8
19,2
3,9
1,1

500 мг в/м
8,2
12,5
12
6,9
1,9
0,7

1 г в/м
14,8
25,9
26,3
16
4,5
1,4

2 г в/м
36,1
49,9
51,3
31,5
8,7
2,3

Концентрація цефепіму у тканинах і біологічних рідинах організму наведена в таблиці нижч= е:

Середня концентрація цефепіму у тканинах і біологічних рідинах

Тканини або біологічні рідини

Доза / спосіб введення

Вибірка: середній інтервал часу (години)<= /o:p>

Середня концентрація у тканині (мкг/г), біолог= ічній рідині (мкг/мл)

Середня концентрація у плазмі крові (мкг/мл)

Сеча

500 мг в/в

0–4*

292

4,9**

1 г в/в

0–4*

926

10,5**

2 г в/в

0–4*

3120

20,1**

Жовч

2 г в/в

9

11,2

9,2

Перитонеальна рідина

2 г в/в

4,4

18,3

24,8

Інтерстиціальна рідина

2 г в/в

1,5

81,4
72,5

Слизова оболонка бронхів

2 г в/в

4,8

24,1

40,4

Апендикс

2 г в/в

5,7

5,2

17,8

Жовчний міхур

2 г в/в

9,6

8,1

8,5

*Сеча збирається в інтервалі 0-4 години після застосування.

** Плазма взята через 4 години після ін’єкції.

Розподіл цефепіму у тканинах не змінюється в діапазоні доз 250 мг – 2 г. Середній об= ’єм розподілу в рівноважному стані становить 18 літрів. Середній період напіввиведення – 2 години. Накопичення лікарського засобу не спостерігалося у пацієнтів, які приймали препарат у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 9 днів. Зв’язування з білками крові – нижче 19 = % і не залежить від концентрації цефепіму у плазмі крові. Період напіввиведення більш тривалий у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Метаболізм

Цефепім погано метаболізується. Приблизно 7 % від прийнятої дози перетворюється на оксид N-метилпіролідину та виводиться із сечею.

Виведення

Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Середній загальний нирковий клі= ренс цефепіму становить 110 мл/хв, його елімінація відбувається переважно шляхом= клубочкової фільтрації. 85 % введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сеч= ею. Після внутрішньовенного введення 500 мг цефепіму його концентрація у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення через 12 годин, у сечі – через 16 годин. Середня концентрація в сечі через 12–16 годин після введення станови= ть 17,8 мкг/мл. Після внутрішньовенного введення 1 або 2 г середня концентраці= я в сечі у часовому проміжку 12-24 години становить 26,5 та 28,8 мкг/мл відповідно. Через 24 години концентрація цефепіму у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції нирок різного ступеня значно збільшується період напіввиведення цефепіму. Спостерігається лінійна кореляція між загал= ьним кліренсом та кліренсом креатиніну у пацієнтів із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Період напіввиведення цефепіму= у пацієнтів, які перебувають на діалізі, становить 13-17 годин.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції печінки після одноразового введення 1 г цефепіму його фармакокінетика не змінювалася. Тому немає необхідності зміню= вати режим дозування. Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку (> 65 років) з нормальною функцією нирок коригув= ання дози не потрібне. Для пацієнтів із нирковою недостатністю (клубочкова фільтрація < 50 мл/хв) дозу слід коригувати для компенсації нижчої швидк= ості виведення нирками (див. розділи «Особливості застосування» і «Спосіб застосування та дози»). Повідомляли про випадки оборотної енцефалопатії. Більшість випадків виникала у пацієнтів із нирковою недостатністю, які отримували дози, вищі за рекомендовані, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділи «Передозування» і «Побічні реакції»).

Діти віком від 2 місяців та < 40 кг=

Фармакокіне= тика цефепіму у дітей віком від 2 місяців та < 40 кг не відрізняється від фармакокінетики у дорослих.

Клінічні характеристики

Показання

Інфекції, спричинені чутливою до цефепіму мікрофлорою:

Дорослі і діти > 40 кг

Лікування пацієнтів, які страждають на бактеріємію, пов’язану або потенційно пов’язан= у з однією із зазначених нижче інфекцій:

–&nb= sp;       н= егоспітальні інфекції нижніх дихальних шляхів, включно з тяжкою пневмонією;

–&nb= sp;       у= складнені та неускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

–&nb= sp;       е= пізоди гарячки у пацієнтів з нейтропенією.

Монотерапія цефепімом показана для емпіричного лікування пацієнтів із нейтропенічною гарячкою. Для пацієнтів із високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, для пацієнтів після нещодавньої трансплантації кісткового мозку в анамнезі, а т= акож для пацієнтів з артеріальною гіпотензією, з основним злоякісним гематологіч= ним новоутворенням або з тяжкою чи тривалою нейтропенією) антимікробна монотера= пія може бути недоцільною. Даних щодо ефективності монотерапії цефепімом для цих пацієнтів недостатньо (див. розділ «Фармакологічні властивості»);

–&nb= sp;       і= нфекції жовчовивідних шляхів.

Діти віком від 2 місяців та < 40 кг

–&nb= sp;       Е= пізоди гарячки у пацієнтів із нейтропенією, коли очікувана тривалість нейтропенії коротка.

Наявні клінічні дані щодо дітей не дозволяють рекомендувати застосування цефепіму = як монотерапії.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріал= ьних препаратів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспорин= ового ряду, пеніцилінів або до інших β-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасн= ого застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.<= /o:p>

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими лікарськими засобами, розчи= ни лікарського засобу Зоіпім (як і більшос= ті інших β-лактамних антибіотиків) не слід вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі необхідності призначення лікарського засобу Зоіпім із зазначеними лікарськими= засобами необхідно вводити кожен антибіотик окремо.

Бактеріостатичні антибіотики

Супутнє лікування бактеріостатичними антибіотиками може впливати на дію бета-лактам= них антибіотиків.

Специфічні проблеми дисбалансу міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Повідомл= яли про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотики. Факторами ризику є виражений інфекційний або запаль= ний характер захворювання, вік і загальний стан пацієнта. За цих обставин важко відрізнити інфекційну патологію від її лікування при виникненні дисбалансу = МНВ. Вказані класи антибіотиків застосовуються частіше, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, деякі цефалоспорини і препарати, що містять котримоксаз= ол.

Вплив на результат лабораторних тестів

Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу, засновані на ферментній реакції окиснення глюкози.

Особливості застосування

Реакції гіперчутливості

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомляли про випадки тяжк= их реакцій гіперчутливості, іноді з летальним наслідком.

При виникненні алергічних реакцій необхідно припинити введення лікарського засо= бу.

Перед початком лікування цефепімом слід ретельно зібрати анамнез з метою визначен= ня наявності у пацієнта реакції гіперчутливості до цефепіму або до будь-якого іншого препарату групи цефалоспоринів.

Антибіотики варто з обережністю призначати всім пацієнтам із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. Якщо є сумніви, необхідна присутність лікаря = при першому введенні для вжиття негайних заходів у випадку виникнення анафілактичної реакції.

Серйозні реакції підвищеної чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Енцефалопатія

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами і особливо - у разі передозування та/або ниркової недостатності у пацієнтів літнього віку.

Діарея, спричинена Clost= ridium difficile

При застосуванні майже всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки діареї, спричиненої Clostridium diff= icile. Тяжка форма діареї може призвести до небезпечного для життя псевдомембраноз= ного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випад= ку виникнення діареї під час або після застосування лікарського засобу, оскіль= ки повідомляли про виникнення захворювання протягом 2 місяців після припинення лікування.

Потрібно негайно припинити лікування та почати відповідну специфічну терапію. Слід уникати вживання продуктів, що спричиня= ють запор.

Порушення функції нирок

У разі ниркової недостатності, якщо кліренс креати= ніну менше або дорівнює 50 мл/хв, або в будь-якому випадку, що може порушити фун= кцію нирок, дозу потрібно коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»)= для компенсації зниження швидкості виведення цефепіму внаслідок підвищення концентрації цефепіму у плазмі крові.

Дозування слід коригувати відповідно до стадії ниркової недостатності, тяжкості інфекції та чутливості відповідного типу мікроорганізмів (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та д= ози»),

Суперінфекція

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. У разі розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Пацієнти літнього віку

Досліджено розподіл цефепіму у пацієнтів літнього віку (> 65 років). Серед 6400 дорослих, які були включені у клінічні випробування, 35 % були віком від 65 років і 16 % віком від 75 років. Пацієнтам з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Однак, оскільки функція нирок погіршується з віком, дозу необхідно коригувати відповідно до стану функції нирок пацієнта (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та дози»). Доцільно стежити за функцією нирок при одночасному застосуванні цефепіму з потенційно нефротоксичними антибіотиками (особливо аміноглікозидами) та з сильними діуретиками

Вплив на лабораторні показники=

У пацієнтів, які приймали цефепім 2 рази на добу, описано позитивний тест Кум= бса у разі відсутності ознак гемолізу.

При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибнопозитивний результат. Із цієї причини визначення глюкози в сечі у період застосування лікарського за= собу слід проводити глюкозооксидазними методами.

Антибактеріальна дія

Зважаючи на обмежений спектр антибактеріальної дії, цефепім не показаний для лікуван= ня певних типів інфекцій, окрім випадків, коли мікроорганізми уже ідентифікова= но та відомо, що вони чутливі до цефепіму, або якщо існує серйозна підозра, що ймовірні мікроорганізми є чутливими (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Застосування у період вагітності або годування г= руддю

Вагітність

Через відсутність адекватних і добре контрольованих клінічних досліджень застосув= ання цефепіму вагітним жінкам лікарський засіб у період вагітності можна признач= ати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик = для плода.

Годування груддю

Цефепім проникає у грудне молоко у невеликій кількості, тому під час лікування цефе= пімом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керу= ванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб може суттєво впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами, зокрема через можливе виникнення енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування», «Передозування» і «= Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Дозування

Пацієнти з нормальною функцією нирок<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext'>

Дорослі і діти > 40 кг

Звичайні дози, рекомендовані при монотерапії або в комбінації:

Тип інфекцій

Однократна доза, спосіб введення

Частота введення

Негоспітальні респіраторні інфекції Неускладнений пієлонефрит=

1 г в/в або в/м

2 рази на добу

Тяжкі інфекції: септицемія / бактеріємія, пневмонія, ускладне= ні інфекції сечовивідних шляхів, інфекції жовчовивідних шляхів

2 г в/в

2 рази на добу

Епізод гарячки у пацієнтів із нейтропенією*=

2 г в/в

2–3 рази на добу

Тяжкі інфекції Pseudomonas

2 г в/в
3 рази на добу

* Дозу 2 г 3 рази на добу застосовували лише як монотерапію.

Діти віком від 2 місяців та < 40 кг

50 мг/кг в/в 3 рази на добу. Наявні клінічні дані щодо немовлят і дітей не дозволяють рекомендувати застосування цефепіму як монотерапії.

Тривалість лікування зазвичай становить 7–10 днів, більш тяжкі інфекції можуть потребу= вати тривалішого лікування. Для лікування епізоду гарячки у пацієнтів з нейтропе= нією звичайна тривалість лікування не повинна бути менше 7 днів або до зникнення нейтропенії.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Цефепім виводиться нирками винятково шляхом клубочкової фільтрації. Отже, для паціє= нтів із нирковою недостатністю (клубочкова фільтрація <50 мл/хв) дозу необхід= но коригувати для компенсації нижчої швидкості виведення нирками. Для визначен= ня підтримувальної дози слід оцінити клубочкову фільтрацію.<= /p>
Протоколи коригування дози для пацієнтів з нирковою недостатністю описані в таблиці нижче:

Кліренс креатиніну, мл/хв

Звичайне дозування

50–30

29–11

≤10

Гемодіаліз

1 г 2 рази на добу

1 г 1 раз на добу

500 мг 1 раз на добу

250 мг 1 раз на добу

навантажувальна доза: 1 г, потім 500 мг 1 раз = на добу*

2 г 2 рази на добу

2 г 1 раз на добу

1 г 1 раз на добу

500 мг 1 раз на добу

навантажувальна доза: 1 г, потім 500 мг 1 раз = на добу*

2 г 3 рази на добу

1 г 3 рази на добу

1 г 2 рази на добу

1 г 1 раз на добу

навантажувальна доза: 1 г, потім 500 мг 1 раз = на добу*

50 мг/кг 3 рази на добу

25 мг/кг

3 рази на добу

25 мг/кг

2 рази на добу

25 мг/кг

1 раз на добу

* У дні діалізу дозу слід вводити після сеансу діалізу.

Якщо відома лише концентрація креатиніну в сироватці крові, то для оцінки клірен= су креатиніну можна використовувати формулу Кокрофта. Концентрація креатиніну в сироватці крові має відображати стабільний стан функції нирок:

маса тіла (кг) × (= 140 - вік)

кліренс креатиніну (мл/хв) =3D ––––––––––––––––––––––––––––––––.

7,2 ´ креатинін сироватки крові (мг/л)=

Ця формула стосується чоловіків. У жінок отримане значення слід помножити на 0= ,85.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, фармакокінетичні характеристики цефепіму свідчать про необхідність зниження дози. Ці пацієнти повинні отрим= ати навантажувальну дозу 1 г у перший день, потім 500 мг у наступні дні. Прибли= зно 68 % загальної кількості цефепіму, наявного в організмі, виводиться через 3 години діалізу. У день діалізу цефепім слід ввести після діалізу. Якщо можл= иво, цефепім потрібно вводити щодня в один і той же час. Пацієнтам, які перебува= ють на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі, цефепім можна застосовувати у дозах, рекомендованих для пацієнтів із нормальною функцією нирок, але кожні 48 годин.

Спосіб застосування

Цефепім у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинам= и: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 % і 10 % розчини глюкози д= ля ін’єкцій; розчин 6 М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5 % глюкози і= 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера лактат і 5 % розчин глюкози д= ля ін’єкцій.

Цефепім можна вводити внутрішньовенно (0,5 г, 1 г, 2 г) у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії протягом 3–5 хвилин або у вигляді 30-хвилинної інфузії, або глибокої внутрішньом’язової ін’єкції (0,5 г, 1 г).<= /span>

Внутрішньовенне введення

Цефепім можна розчинити водою для ін’єкцій або будь-яким іншим сумісним розчинником (див. нижче підрозділ «Сумісність»).

Відновлений об’єм перед введенням

Флакон

Об’єм розчинника для розведення (мл)

Приблизний об’єм одержаного розчину (мл)<= /o:p>

Приблизна концент рація цефепіму (мг/мл)<= /o:p>

500 мг в/м

1,5

2,2

240

500 мг в/в

5,0

5,7

90

1 мг в/м

3,0

4,4

240

1 мг в/в

10,0

11,4
90

Розведені розчини, призначені для внутрішньовенного введення, можна застосовувати безпосередньо шляхом повільного внутрішньовенного введення (3–5 хвилин) або через крапельницю і безпосередньо в сумісну інфузійну рідину протягом 30 хвилин. Внутрішньом’язове введення

Розводити 500 мг або 1 г цефепіму водою для ін’єкцій або 0,5 % чи 1 % розчином лідока= їну гідрохлориду.

Сумісність

Цефепім сумісний з такими розчинниками та розчинами: натрію хлорид 0,9 % (з або без глюкози 5 %), глюкоза 5 або 10 %, розчин Рінгера (з або без глюкози 5 %), натрію лактат М/6.

Цефепім можна вводити одночасно з іншими антибіотиками за умови, що використовуєтьс= я інший шприц, в інше місце інфузії або ін’єкції.

Як і у випадку з іншими цефалоспоринами, розведений розчин може змінити колір = на жовто-бурштиновий, що не означає втрату активності.

Візуальний огляд

Препарати для парентерального застосування слід візуально перевірити перед застосуван= ням, щоб переконатися у відсутності частинок. У разі виявлення частинок препарат= не слід застосовувати.

Приготовленi розчини препарату можна зберігати протягом 24 годин при температурі від
20°С до 25°С або 7 днів у холодильнику (2–8°С).

Діти

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 2 місяців.

Передозування

Симптоми. У випадках суттєвого перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними напада= ми, нейром’язовою збудженістю. Лікування. Необхідно припинити введення л= ікарського засобу, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз неефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції<= /b>

Побічні реакції наведено нижче за такою класифік= ацією частоти: дуже часто (³ 1/10); часто (³<= /span> 1/100 та = < 1/10); нечасто (= ³ 1/1000 та = < 1/100); рідко (= ³ 1/10000 та = < 1/1000); дуже рідко (= < 1/10000); частота невідома (не м= ожна встановити частоту за наявними даними).

Інфекції та інвазії:

Нечасто – оральний кандидоз.
Рідко – кандидоз.

Дуже рідко – вагінальні інфекції.

З боку с= истеми крові та лімфатичної системи

Часто – еоз= инофілія, анемія.

Нечасто – л= ейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Частота нев= ідома – апластична анемія*, гемолітична анемія*, агранулоцитоз. <= /p>
З боку імунної системи:

Рідко – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко – анафілактичний шок.

З боку психі= ки

Частота невідома – галюцинації**, сплутаність свідомості**.

З боку нервової системи:

Рідко – головний біль, парестезії.

Дуже рідко – судоми, дисгевзія, запаморочення.

Частота невідома – енцефалопатія**, судоми**, ст= ан зниженої уваги та зміненої свідомості**, епілепсія**, міоклонус**, кома**.<= o:p>

З боку судин:

Нечасто – флебіт у місці внутрішньовенної ін’єкц= ії, тромбофлебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції.

Дуже рідко – артеріальна гіпотензія, розширення = судин.

Частота невідома – крововилив*.

З боку дихальної системи, органів груд= ної клітки та середостіння:

Рідко – задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту:

Часто – діарея.

Нечасто – нудота, блювання.

Рідко – запор.

Дуже рідко – псевдомембранозний коліт, коліт, бі= ль у животі, виразка ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:=

Часто – висипання.

Нечасто – еритема, кропив’янка, свербіж.=

Частота невідома – токсичний епідермальний некро= ліз*, синдром Стівенса-Джонсона*, мультиформна еритема*.

З боку нирок та сечовидільної системи:

Рідко – ниркова недостатність.=

Частота невідома – токсична нефропатія*

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

Рідко – генітальний свербіж.

Загальні розлади та реакції у місці введення:<= /span>

Часто – реакція у місці інфузії.

Нечасто – запалення у місці інфузії, біль та зап= алення у місці внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції, гарячка.

Рідко – озноб.

Лабораторні дослідження:

Дуже часто – позитивна проба Кумбса.<= /span>

Часто – підвищення рівня лужної фосфатази, АЛТ, = АСТ, білірубінемія, підвищений протромбіновий та активований частковий тромбопластиновий час.

Нечасто – транзиторне підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко – зниження вмісту фосфору в сироватці крові.

Частота невідома – хибнопозитивна глюкозурія*

*Ці побічні реакції, як правило, пов’язані з іншими препаратами того ж класу.

**При застосуванні бета-лактамн= их антибіотиків існує ймовірність розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаніс= тю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами, і, особливо, у разі передозування та/або ниркової недостатності, у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Передозування»). Як правило, симптоми нейротоксичності покращ= увалися після припинення лікування та/або після гемодіалізу, однак було кілька летальних випадків.<= /o:p>

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua<= /span>

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригін= альній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Не слід змішувати препарат в одній ємності з іншими лікарськими засобами, окрім розчинників, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».=

=

=

Упаковка

По 1 флакону у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

=

Виробник=

Cенс Лабора= торіc Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця прова= дження його діяльності<= /o:p>

VI/51B, п/с= № 2, Кожуванал, Пала, Коттаям – 686 573, Керала, Індія.

Доза цефепіму	0,5 години	1 година	2 години	4 години	8 годин	12 годин
250 мг в/в	20,1	10,9	5,9	2,6	0,5	0,1
500 мг в/в	38,2	21,6	11,6	5	1,4	0,2
1 г в/в	78,7	44,5	24,3	10,5	2,4	0,6
2 г в/в	163,1	85,8	44,8	19,2	3,9	1,1
500 мг в/м	8,2	12,5	12	6,9	1,9	0,7
1 г в/м	14,8	25,9	26,3	16	4,5	1,4
2 г в/м	36,1	49,9	51,3	31,5	8,7	2,3

Тканини або біологічні рідини	Доза / спосіб введення	Вибірка: середній інтервал часу (години)<= /o:p>	Середня концентрація у тканині (мкг/г), біолог= ічній рідині (мкг/мл)	Середня концентрація у плазмі крові (мкг/мл)
Сеча	500 мг в/в	0–4*	292	4,9**
1 г в/в	0–4*	926	10,5**
2 г в/в	0–4*	3120	20,1**
Жовч	2 г в/в	9	11,2	9,2
Перитонеальна рідина	2 г в/в	4,4	18,3	24,8
Інтерстиціальна рідина	2 г в/в	1,5	81,4	72,5
Слизова оболонка бронхів	2 г в/в	4,8	24,1	40,4
Апендикс	2 г в/в	5,7	5,2	17,8
Жовчний міхур	2 г в/в	9,6	8,1	8,5

Тип інфекцій	Однократна доза, спосіб введення	Частота введення
Негоспітальні респіраторні інфекції Неускладнений пієлонефрит=	1 г в/в або в/м	2 рази на добу
Тяжкі інфекції: септицемія / бактеріємія, пневмонія, ускладне= ні інфекції сечовивідних шляхів, інфекції жовчовивідних шляхів	2 г в/в	2 рази на добу
Епізод гарячки у пацієнтів із нейтропенією*=	2 г в/в	2–3 рази на добу
Тяжкі інфекції Pseudomonas	2 г в/в	3 рази на добу

	Кліренс креатиніну, мл/хв
Звичайне дозування	50–30	29–11	≤10	Гемодіаліз
1 г 2 рази на добу	1 г 1 раз на добу	500 мг 1 раз на добу	250 мг 1 раз на добу	навантажувальна доза: 1 г, потім 500 мг 1 раз = на добу*
2 г 2 рази на добу	2 г 1 раз на добу	1 г 1 раз на добу	500 мг 1 раз на добу	навантажувальна доза: 1 г, потім 500 мг 1 раз = на добу*
2 г 3 рази на добу	1 г 3 рази на добу	1 г 2 рази на добу	1 г 1 раз на добу	навантажувальна доза: 1 г, потім 500 мг 1 раз = на добу*
50 мг/кг 3 рази на добу	25 мг/кг 3 рази на добу	25 мг/кг 2 рази на добу	25 мг/кг 1 раз на добу

Флакон	Об’єм розчинника для розведення (мл)	Приблизний об’єм одержаного розчину (мл)<= /o:p>	Приблизна концент рація цефепіму (мг/мл)<= /o:p>
500 мг в/м	1,5	2,2	240
500 мг в/в	5,0	5,7	90
1 мг в/м	3,0	4,4	240
1 мг в/в	10,0	11,4	90