ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

ІНФУЛГАН

(INFULGAN^®)

Склад:

діюча речовина: парацетамол;

1 мл розчину містить парацетамол= у 10 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223); натрію цитрат, лимонна кислота моногідрат; манітол (Е 421);= пропіленгліколь;<= /span> вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.<= /p>

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин.<= /o:p>

&nb= sp;

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Код= АТХ N02B E01.

&nb= sp;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Точний механізм знеболювальних та жарознижувальних властивостей парацетамолу не встановлений, він може мати центральну і периферичну дію.

Інфулган забезпечує полегшення болю через 5−10 хвилин піс= ля введення. Пік знеболювального ефекту досягається протягом 1 години, а тривалість цього ефекту, зазвичай, становить 4−6 годин.

Інфулган знижує температуру тіла протягом 30 хвилин після введення, жарознижувальний ефект триває протягом щонайменше 6 годин.

Фармакокінетика= .

Дорослі

Всмоктуванн= я

Після одноразового застосування до 2 г препарату та після повторного застосування упродовж 24 годин фармакокінетика параце= тамолу лінійна.

Біодоступність після внутрішньовенної інфузії 500 мг= та 1 г парацетамолу така ж сама, як і після введення 1 г та 2 г пропацетамолу (що містить 500 мг та 1 г парацетамолу відповідно). Максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) досягається напри= кінці інфузійного введення тривалістю 15 хвилин 500 мг або 1 г парацетамолу і становить 15 мкг/мл або
30 мкг/мл відповідно.

Розподіл

Об’єм розподілу парацетамолу становить приблизно 1 л= /кг. Парацетамол слабо зв’язується з білками плазми крові. Після введення 1 = ;г парацетамолу значний рівень концентрації (приблизно 1,5 мкг/мл) був встановлений у спинномозковій рідині через 20 хвилин після інфузії.

Метаболізм<= /span>

Парацетамол значною мірою метаболізується в печінці, проходячи два основних шляхи: кон’югація глюкуронової кислоти та кон’югація сірчаної кислоти. Останній шлях швидко насичується при дозах, які перевищую= ть терапевтичні. Незначна частина (менше 4 %) метаболізується цитохромом = Р450 з утворенням проміжного метаболіту
(N-ацетилбензохіноніміну), який у нормальних умовах швидко нейтралізується відновленим глютатіоном і виводиться із сечею після зв’язування з цистеїном= і меркаптопуриновою кислотою. Однак при масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає.

Виведення

Метаболіти парацетамолу виводяться головним чином із сече= ю. 90 % прийнятої дози виводиться протягом 24 годин, переважно у виг= ляді глюкуроніду (60−80 %) і сульфату (20−30 %). Менше 5&n= bsp;% виводиться у незміненому стані. Період напіввиведення становить 2,7 години, загальний кліренс – 18 л/годину.

Діти

Фармакокінетика парацетамолу у немовля= т та дітей практично не відрізняється від такої у дорослих, за винятком коротшого періоду напіввиведення з плазми крові (1,5−2 години). У нов= онароджених період напіввиведення довший, ніж у немовлят − приблизно 3,5 години. Порівняно з дорослими у дітей віком до 10 років суттєво знижена кон’югація з глюкуроновою кислотою та підвищена – зі сульфатами.

Таблиця 1

Фармакокінетичні величини відповідно д= о віку (стандартизований кліренс,
* CL_std/F_{перорал.}(л•год^-170 кг^-1))

Вік	Маса тіла (кг)	CL_{std/F_{перорал.}} (л.год^-1= 70 кг^-1)
40 тижнів віку після зачаття	3,3	5,9
3 місяці постнатального віку	6	8,8
6 місяців постнатального віку	7,5	11,1
1 рік постнатального віку	10	13,6
2 роки постнатального віку	12	15,6
5 років постнатального віку	20	16,3
8 років постнатального віку	25	16,3

*CL_std – оцінка групи пацієнтів щодо CL (кліренсу).

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю<= /span>

При тяжкій нирковій недостатності (клі= ренс креатиніну 10−30 мл/хв) виведення парацетамолу дещо уповільнене,= а період напіввиведення складає від 2 до 5,3 години. Швидкість виведення глюкуронідів та сульфатів у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю втричі повільніша, ніж у здорових добровольців. Таким чином у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю мінімальний інтервал між уведення= ми препарату повинен становити не менше 6 годин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетик= а та метаболізм парацетамолу у пацієнтів літнього віку не змінені. Коригування д= ози не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Доклінічні дані з безпеки<= /p>

Відсутні дослідження з використанням існуючих прийнятних стандартів оцінки репродуктивної та ембріональної токсичності.

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показання.

Короткочасне лікування больового синдрому середньої інтенсивності, особливо у післяопераційний період, та короткочасне лікування гіпертермічних реакцій, коли внутрішньовенне застосування є клінічно обґрунтованим або інші способи застосування неприйнятні.<= /p>

Протипоказання.

Підвищена чутливість до парацетамолу, пропацетамолу гідрохлориду (попередника парацетамолу) або до інших компонентів препарату. Тяжка гепатоцелюлярна недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пробенец= ид вдвічі знижує кліренс парацетамолу шляхом блокування його зв’язування з глюкуроновою кислотою, тому при комбінованій терапії з пробенецидом дозу парацетамолу потрібно знизити.

Саліцила= ти можуть збільшувати період напіввиведення парацетамолу з організму.

Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні лікарського засобу з ензим-індукуючими лікарськими засобами (барбітурати, ізоніазид, карбамазепі= н, рифампіцин, етанол та інші) (див. розділ «Передозування»).

Одночасне застосування парацетамолу (4 г на добу протягом щонайменше 4<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";background:white;mso-ansi-language:RU'> діб) з пероральними антикоагулянтами мо= же призвести до незначних змін міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). У цьому разі слід контролювати МНВ під час лікування та протягом 1 тижня після завершення лікування Інфулганом.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосува= нні лікарського засобу з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом асоціюєть= ся з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком як наслідком піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів з факторами ризику <= /span>(див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Необхідно бути обережним при призначенн= і та застосуванні Інфулгану, щоб уникнути помилок у дозуванні через плутанину між міліграмами (мг) і мілілітрами (мл), що може призвести до випадкового передозування та летального наслідку. Слід переконатись у тому, що призначе= но та введено відповідну дозу. При призначенні необхідно вказати загальну дозу= в міліграмах і об’єм загальної дози в мілілітрах.

Рекомендується застосовувати пероральну форму парацетамолу, як тільки такий спосіб застосування стане можливим.

Для уникнення ризику передозування необхідно бути впевненим у тому, = що інші призначені лікарські засоби не містять парацетамол або пропацетамол.

Ризик ураження печінки зростає при призначенні Інфулгану в дозах, ви= щих від рекомендованих.

Клінічні симптоми ушкодження печінки (у тому числі блискавичний гепа= тит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), зазв= ичай, вперше спостерігаються через два дні після застосування препарату з досягне= нням піка через
4–6 днів. Застосува= ння антидоту має бути призначене якнайшвидше.

Парацетамол може викликати тяжкі шкірні реакції. Пацієнтів слід поінформувати про ранні прояви ознак серйозних шкірних реакцій та у разі по= яви висипань або будь-яких інших ознак гіперчутливості застосування лікарського засобу слід негайно припинити.

Повідомлялося про випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком (= high anion gap metabolic acidosis (HAGMA))<= /span> як наслідку піроглутамінового ацидозу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як т= яжка ниркова недостатність та сепсис, або у пацієнтів з недостатнім харчуванням = чи дефіцитом глутатіону з інших причин (наприклад, хронічний алкоголізм), які лікувалися парацетамолом у терапевтичній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу та флуклоксациліну. При підозрі на HAGMA як наслід= ок піроглутамінового ацидозу рекомендується негайне припинення прийому парацетамолу та ретельне спостереження за станом пацієнта. Визначення рівня 5-оксопроліну в сечі м= оже бути важливим для виявлення піроглутамінового ацидозу як основної причини H= AGMA у пацієнтів з множинними факторами ризику.

Якщо прийом флуклоксациліну продовжується після припинення прийому парацетамолу, доцільно переконатись у відсутності сигналів HAGMA, оскільки існує можливість збереження клінічної картини HAGMA (див. розділ «Взаємодія= з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Як у випадку всіх інфузійних розчинів у скляних флаконах (пляшках) <= /span>слід пам’ятати про необхідність моніторингу процедури введення лікарського засобу, особливо в кінці інфузії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).<= /span>

З обережністю застосовують препарат при наявності у пацієнта:=

−гепатоцелюлярної недостатності, хвороби Жильбера;

−тяжкої ниркової недостатності (див. розділи «Фармакокінетика» та «Спосіб застосува= ння та дози»);

−хронічного алкоголізму;

−зниження резерву глютатіону в печінці, через хронічне недоїдання, анорексію, булемію= або кахексію;

−зневоднення;

−дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (що може спричинити гемолітичну анемію).=

Вміст допоміжних речовин

Цей лікарський засіб містить 0,011 ммоль (або 0,25 мг) натрію на дозу 1 мл.

Цей лікарський засіб містить 1,1 ммоль (або 25 мг) натрію на дозу 100 мл. Слід бути обережним при застосува= нні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

До складу лікарського засобу входить натрію метабісульфіт (Е 223), що може спричиняти реакції гіперчутливості та бронхоспазм.

&nb= sp;

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Вагітність

Клінічний досвід внутрішньовенного введення парацетамолу обмежений. Велика кількість даних про вагітних жі= нок свідчить про відсутність вад розвитку плода або фето /неонатальної токсично= сті. Епідеміологічні дослідження щодо нейророзвитку у дітей, які внутрішньоутроб= но піддавалися впливу парацетамолу, показали непереконливі результати. =

У разі клінічної необхідності, парацетамол можна з= астосовувати під час вагітності, проте лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. У цьому випадку необхідно суворо дотримуватися рекомендовано= го дозування та тривалості лікування.

Період годування груддю

Після перорального застосування парацетамол екскретується= в грудне молоко в невеликих кількостях. Не було зафіксовано жодних побічних ефектів у дітей при застосуванні парацетамолу в період годування груддю. От= же, лікарський засіб можна застосовувати у період годування груддю.<= /span>

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

&nb= sp;

Спосіб застосування та дози.

Інфулган застосовують внутрішньовенно.

Для дорослих, підлітків та дітей з масою тіла більше 33 кг застосовують розчин у пляшках по 100 мл.

Для дітей з масою тіла менше 33 кг застосовують розчин у пляшках по 20 мл та 50 мл.

Дозування залежить від маси тіла пацієнта.

Таблиця 2

Маса тіла пацієнта<= o:p>	Одноразова доза	Об’єм на один прийо= м	Максимальний об’єм Інфулгану (10 мг/мл) на один прийом відповідно до верхніх меж маси тіла д= ля групи (мл)**	Максимальна добова = доза***=
≤ 10 кг*	7,5 мг/кг	0,75 мл/кг	7,5 мл	30 мг/кг
> 10 кг – ≤ 33 кг	15 мг/кг	1,5 мл/кг	49,5 мл	60 мг/кг, не перевищуючи 2 г
> 33 кг – ≤ 50 кг	15 мг/кг	1,5 мл/кг	75 мл	60 мг/кг, не перевищуючи 3 г
Маса тіла пацієнта	Одноразова доза	Об’єм на один прийом	Максимальний об’єм на один прийом**	Максимальна добова доза***
> 50 кг, за наявності факторів ризику розвитку гепатотоксичності	1 г	100 мл	100 мл	3 г
> 50 кг, при відсутності факторів ризику розвитку гепатотоксичності	1 г	100 мл	100 мл	4 г

* Недоношені новонароджені: дані про безпеку та ефективність для недоношених новонароджених відсутні (див. розділ «Фармакокінетика»).

** Пацієнти з нижчою масою тіла потребують менших об’ємів.

Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити 4 години. Курс лікування зазвичай не перевищує
4 інфузій протягом 24 годин.

Мінімальний інтервал між прийомами у пацієнтів з нирковою недостатні= стю тяжкого ступеня має становити щонайменше 6 годин.

*** Максимальна добова доза: максимальна добова доза призначена для пацієнтів, які не отримують інші лікарські засоби, що містять парацетамол, і має бути відповідним чином скоригована у разі прийому таких препаратів.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнта= м з нирковою недостатністю мінімальний інтервал між кожним прийомом лікарського засобу повинен бути встановлений згідно таблиці 3:

Таблиця 3

Кліренс креатиніну (CL_cr)	Інтервал між застосуванням лікарського засобу
CLcr ≥ 50 мл/хв	4 годи= ни
CLcr 10–50 мл/хв	6 годи= н
CLcr < 10 мл= /хв	8 годи= н

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнтам з хронічною печінковою недостатністю або компенсованим активним захворюванням печінки, з гепатоцелюлярною недостатні= стю, хронічним алкоголізмом, пацієнтам, які хронічно недоїдають (низькі запаси печінкового глютатіону), пацієнтам з дегідратацією, хворобою Жильбера, масою тіла менше 50 кг – максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку зазвичай не потребують корекції до= зи лікарського засобу.

Спосіб застосування

Розчин парацетамолу застосовується у вигляді 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії= .

Пацієнти з масою тіла ≤ 10 к= г

• Пляшку з Інфулганом не підвішують для інфузії через невеликий об’єм лікарського засобу, який необхідно застосувати.<= /span>

• Необхідний об’єм препарату набирають з пляшки за допомо= гою шприца і застосовують нерозведеним або розводять у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози у співвідношенні одна частина препарату до дев’яти частин розчину для розведе= ння та вводять пацієнту протягом 15 хвилин.

• Шприц 5 мл або 10 мл слід використовувати для вимірюван= ня необхідної дози відповідно до маси тіла дитини. Однак ця доза не повинна перевищувати 7,5 мл.

• Обов’язково потрібно дотримуватися рекомендацій щодо дозування.

Щодо усіх розчинів для інфузії у скляних флаконах (пляшках), слід пам’ятати про необхідність моніторингу процедури, особливо, в кінці інфузії, незалежно від способу введення. Моніторинг в кінці інфузії застосовується, зокрема, при центральному внутрішньовенному введенні, з метою уникнення повітряної емболії.

Для об’єму 20 мл та 50 мл

У разі необхідності лікарський засіб мо= жна розвести у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози у співвідношенні одна частина препарату до дев’яти частин розчину.=

Потрібно використати розведений розчин протягом 1 го= дини після його приготування (включаючи час проведення інфузії).

Перед введенням лікарський засіб слід візуально оглянути на відсутність включень та зміни кольору. Призначений ті= льки для одноразового використання. Залишки невикористаного розчину слід утилізувати.

Розведений розчин необхідно візуально оглянути перед застосуванням, не слід використовувати у разі виявлення включень або осаду.

Діти.

Застосовують з перших днів життя. Не застосовують недонош= еним новонародженим.

Передозування.

Ризик ураження печінки (включаючи блискавичний гепатит, печінкову недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит) зростає в осіб літнього віку, маленьких дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, у випадках хронічного алкоголізму, при наявності аліментарної дистрофії та в осіб, які приймають ензим-індукуючі препарати. У зазначених випадках передозування може бути летальним.

Симптоми з’являються протягом перших 24 годин та проявляються нудотою, блювання= м, анорексією, блідістю, болем у животі.

Передозу= вання у дорослих може бути при одноразовому введенні в дозі 7,5 г та більше,= у дітей – в дозі 140 мг/кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, що може стати причиною розвитку повного та незворотного некрозу, щ= о зі свого боку викликає печінкову недостатність, метаболічний ацидоз, енцефалопатію, що можуть призвести до коми та летального наслідку пацієнта. Протягом 12−48 годин зростає рівень печінкових трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну.

Клінічні симптоми ушкодження печінки проявляються через дві доби та досягають максим= уму через 4−6 днів.

Невідкладні зах= оди

- негайна госпіталізація;

- визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові якомо= га швидше після передозування до початку лікування;

- внутрішньовенне або пероральне застосування антидоту, N-а= цетилцистеїну (NAC), по можливості, не пізніше ніж через 10 годин після передозуванн= я. NAC можна застосовувати і пізніше, через 10 годин після передозування, однак лікування має тривати довше;

- симптоматичне лікування;

- перед початком лікування необхідно провести печінкові тес= ти та повторювати їх кожні
24 години;

- у більшості випадків рівень печінкових трансаміназ поверт= аються до нормальних показників за один-два тижні з повним відновленням функції печінки. В окремих випадках може бути потрібна трансплантація печінки.=

Побічні реакції.

Як і у разі застосування інших лікарськ= их засобів, що містять парацетамол, побічні реакції виникали часто (³ 1= /100 – < 1= /10), рідко (³ 1/10000 − < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000),= частота невідома (не можливо оцінити за наявними даними).

Таблиця 4

Системи органів	Частота	Побічні реакції
З боку системи крові та лімфатичної системи=	Дуже рідко	Тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтроп= енія
З боку імунної системи	Дуже рідко	Анафілактичний шок, реакції гіперчутливості
Порушення обміну речовин, метаболізму	Частота невідома	Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком (HAGMA)**
Кардіальні порушення	Рідко	Артеріальна гіпотензія
Частота невідома	Тахікардія<= /span>
З боку гепатобіліарної системи	Рідко	Підвищення рівня печінкових трансамі= наз
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Дуже рідко	Висипання, кропив’янка, тяжкі шкір= ні реакції***
Загальні розлади та зміни у місці ін’єкції	Часто	Реакції у місці введення (біль та печіння)
Рідко	Нездужання<= /span>
Частота невідома	Еритема, почервоніння, свербіж<= /o:p>

* Повідомлялося про дуже рідкісні випадки реакцій гіперчутливості у вигляді анафілактичного шоку, кропив’янки, висипань, що потребують припинення лікування.

** У післяреєстраційний період, при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном; зазвичай, за наявності факторів ризику.=

*** Повідомлялося про випадки серйозних шкірних реакцій, що потребують припинен= ня лікування.

Опис окремих побічних реакцій

Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком

Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком як н= аслідку піроглутамінового ацидозу спостерігалися у пацієнтів з факторами ризику, які застосовували парацетамол (д= ив. розділ «Особливості застосування»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати в= наслідок низького рівня глутатіону у таких пацієнтів.

Повідомлення= про побічні реакції

Повідомлення= про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це забезпе= чує постійний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медич= них працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції че= рез національну систему повідомлень.

Термін придатності.

2 р= оки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упако= вці.

&nb= sp;

Умови зберігання.

Зберігат= и у недоступному для дітей місці.

Зберігат= и в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Несумісність.

Інфулган не слід змішувати з іншими розчинами, окр= ім тих, що вказані у розділі «Спосіб застосування та дози».<= /p>

Упаковка.

По 100 мл у пляшці скляній або по 100 мл у пляшці полімерній. По 1 пляшці у коробці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Юрія-Фарм»

<= /span>

Місцезнаходження виробника та адре= са місця провадження його діяльності.

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, = вул. Кобзарська, 108. Тел. (044) 281-01-01.