ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТАФНЕКСТ

(TAFNEXT)

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: тенофовіру алафенамід;

1 таблетка містить тенофовіру алафенаміду геміфумарату, еквівалентно тенофовіру алафенаміду 25 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; на= трію кроскармелоза; магнію стеарат; Opadry II pink 85F= 94172 (c= пирт полівініловий (Е 1203), титану діоксид (Е 171), макрогол (Е 1521), тальк (Е 553b= ), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивос= ті: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, круглої форми, двоопуклі, з написом «Н» з одного боку і «Т25» — з іншого.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системно= го застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази= . Код ATХ = J05A F13.

Фармакологічні властивості

Фармакод= инаміка

Механі= зм дії. Тенофові= ру алафенамід — це фосфонамідний пропрепарат тенофовіру (2'-деоксіаденоз= ин-монофосфатний аналог). Тенофовіру алафенамід надходить у первинні гепатоцити пасивною дифузією та транспортерами печінкового поглинання OATP1B1 та OATP1B3. Тенофовіру алафенамід в основному гідролізується з утворенням тенофовіру за допомогою карбоксилестерази 1 у первинних гепатоцитах. Внутрішньокліти= нний тенофовір згодом фосфорилюється до фармакологічно активного метаболіту тенофовіру дифосфату. Тенофовіру дифосфат гальмує реплікацію вірусу гепатиту В (ВГВ) шляхом включення до вірусної ДНК зворотною транскрипт= азою ВГВ, що призводить до обриву ланцюга ДНК.

Тенофовір має активність, специфічну до вірусу геп= атиту В та вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 та ВІЛ-2). Тенофовіру дифосфат є слаб= ким інгібітором ДНК-полімераз ссавців, які включають мітохондріальну ДНК-полімеразу γ. Даних про мітохондріальну токсичність in vitro на основі декількох аналізів, включаючи аналіз мітохондріальної ДНК, немає.

Против= ірусна активність. Противір= усну активність тенофовіру алафенаміду оцінювали в клітинах HepG2 проти панелі клінічних ізолятів ВГВ, що представляють генотипи A-H. Значення EC_{50
(50 % ефективної концентрації) тенофовіру алафенаміду коливалося від 3=
4,7
до 134,4 нМ, із загальним середнім значенням EC₅₀ 86,6 =
;нМ.
CC₅₀ (50 % концентрація цитотоксичності) в клітинах HepG2 б=
уло
> 44,400 нМ.}

Резистентність. В обʼєднаному аналізі пацієнтів, які отримували тенофовіру алафенамід, аналіз послідовностей проводили на парних вихідних рівнях та ізолятах ВГВ для лікування пацієнтів, які пережили вірусологічний прорив (2 послідовних відвідування ДНК ВГВ X= 05; 69 МО/мл після того, як < 69 МО/мл, або 1,0 log10 або більше збільшення ДНК ВГВ від протилежного), або пацієнтів з ДНК ВГВ ≥ = 69 МО/мл на 96-му тижні або при ранній відміні на 24 тижні або після нього. В об’єднаному аналізі пацієнтів, які отримували тенофовіру алафенамід, у дослідженнях 108 та 110 на 48-му тижні (N =3D 20) та 96-му тижні (N =3D 72)= в цих ізолятах не виявлено амінокислотних замін, повʼязаних зі стійкістю до тенофовіру алафенаміду (генотипний та фенотипний аналізи).

У пацієнтів з вірусологічною супресією, які отримували тенофовір алафен= амід після переходу з лікування тенофовіру дизопроксилом у дослідженні 4018 прот= ягом 96 тижнів лікування тенофовіру алафенамідом в одного пацієнта в групі тенофовіру алафенамід -тенофовіру алафенамід спостерігався вірусологіч= ний спалах (один візит з ДНК HBV ≥ 69 МО/мл), а в одного пацієн= та в групі тенофовіру дизопроксилу - тенофовіру алафенамід спостерігав= ся вірусологічний прорив. Протягом 96 тижнів лікування не було виявлено жодних замін амінокислот HBV, пов’язаних з резистентністю до тенофовіру алафенаміду або тенофовіру дизопроксилу.

У педіатричному дослідженні 1092 30 пацієнтів віком від 12 до < 18 р= оків та 9 пацієнтів віком від 6 до < 12 років, які отримували тенофовіру алафенамід, відповідали вимогам для аналізу резистентності на 24-му тижні. Протягом 24 тижнів лікування не було виявлено жодних замін амінокислот HBV, пов’язаних з резистентністю до тенофовіру алафенаміду. На 48-му тижні 31 пацієнт віком від 12 до < 18 років та 12 пацієнтів віком від 6 до < 12 років відповідали вимогам для аналізу резистентності (як група тенофовіру алафенаміду, так і плацебо перейшли до групи тенофовіру алафенам= іду на 24-му тижні). Протягом 48 тижнів лікування не було виявлено жодних замін амінокислот HBV, пов’язаних з резистентністю до тенофовіру алафенаміду.

Перех= ресна резистентність. Противірусну активність тенофовіру алафенаміду оцінювали на панелі ізолятів, що містять мутації нуклеоз(т)идних інгібіторів зворотної транскриптази в клітинах HepG2. Ізоляти ВГВ, що експресують заміщ= ення rtV173L, rtL180M та rtM204V/I, повʼязані з резистентністю до ламівудин= у, залишалися чутливими до тенофовіру алафенаміду (< 2-кратна зміна EC₅₀). Ізоляти ВГВ, що експресують заміни rtL180M, rtM204V плюс rtT184G, rtS202G а= бо rtM250V, повʼязані з резистентністю до ентекавіру, залишалися чутливим= и до тенофовіру алафенаміду. Ізоляти ВГВ, що експресують одиночні заміни rtA181T, rtA181V або rtN236T, повʼязані з резистентністю до адефовіру, залишали= ся чутливими до тенофовіру алафенаміду; однак ізолят ВГВ, що експресує rtA181V плюс rtN236T, демонстрував знижену сприйнятливість до тенофовіру алафенаміду (3,7-кратна зміна EC₅₀). Клінічна значущість цих замін не відома= .

Зміни у показниках мінеральної щільності кісткової тканини

У дослідженнях 108 і 110 тенофовіру алафенамід асоціювався з меншим середнім відсотковим зниженням мінеральної щільності кісткової тканини (МЩК= Т; за даними рентгенівської абсорбціометрії стегна і поперекового відділу хреб= та [DXA]) порівняно з тенофовіру дизопроксилу фумаратом після 96 тижнів лікува= ння.

У пацієнтів, які продовжували сліпе лікування після 96-го тижня, середня відсоткова зміна МЩКТ у кожній групі на 144-му тижні була подібною до такої= на 96-му тижні. У відкритій фазі обох досліджень середня відсоткова зміна МЩКТ= з 96-го до 144-го тижня у пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, становила +0,4 % у поперековому відділі хребта = та -0,3 % у стегновому суглобі порівняно з +2,0 % у поперековому відділі хребта = та +0,9 % у стегновому суглобі у тих, хто перейшов з тенофовіру дизопроксилу на тенофов= іру алафенамід на 96-му тижні.

Зміни у показниках функції нирок=

У дослідженнях 108 і 110 тенофовіру алафенамід асоціювався зі меншими змінами параметрів ниркової безпеки (меншими середніми зниженнями оцінювано= го рівня CrCl за допомогою Кокрофта-Гольта та меншим середнім відсотковим збільшенням процентного відношення білка, що звʼязує ретинол у сечі, до креатиніну, та співвідношення бета-2-мікроглобуліну до креатиніну) порівнян= о з тенофовіру дизопроксилу фумаратом після 96 тижнів лікування.

У пацієнтів, які продовжували сліпе лікування після 96-го тижня у дослі= дженнях 108 і 110, зміни значень лабораторних показників нирок порівняно з початков= им рівнем у кожній групі на 144-му тижні були подібними до тих, що були на 96-= му тижні. У відкритій фазі досліджень середня (стандартне відхилення) зміна креатиніну сироватки крові з 96-го по 144-й тиждень становила +0,002 (0,092= 4) мг/дл у = тих, хто продовжував приймати тенофовіру алафенамід, порівняно з -0,018 (0,0691)= мг/дл у = тих, хто перейшов з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід на 96-му ти= жні. У відкритій фазі медіана зміни eGFR з 96-го по 144-й тиждень становила -1,2= мл/хв у пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, порівняно з += 4,2 мл/хв у пацієнтів, які перейшли з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамі= д на 96-му тижні.

Зміни в лабораторних аналізах ліпідів

В об’єднаному аналізі досліджень 108 і 110 спостерігалися медіанні зміни параметрів ліпідів натщесерце від початкового рівня до 96-го тижня в обох групах лікування. На 96-му тижні, в кінці подвійно сліпої фази, у групі тенофовіру алафенаміду спостерігалося зниження медіани загального холестери= ну та ЛПВЩ натщесерце, а також підвищення медіани прямого ЛПНЩ та тригліцеридів натщесерце, тоді як група тенофовіру дизопроксилу продемонструвала медіанне зниження всіх параметрів.

У відкритій фазі досліджень 108 і 110, де пацієнти перейшли на відкрите лікування тенофовіру алафенамідом на 96-му тижні, ліпідні параметри на 144-= му тижні у пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, були подібними до показників на 96-му тижні, тоді як медіана підвищення загально= го холестерину натщесерце, прямих ЛПНЩ, ЛПВЩ та тригліцеридів спостерігалася у пацієнтів, які перейшли з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід = на 96-му тижні. У відкритій фазі медіана (Q1, Q3) зміни співвідношення загальн= ого холестерину до ЛПВЩ з 96-го по 144-й тиждень становила 0,0 (-0,2; 0,4) у пацієнтів, які продовжува= ли приймати тенофовіру алафенамід, та 0,2 (-0,2; 0,6) у пацієнтів, які перейшл= и з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід на 96-му тижні.=

Дорослі пацієнти з вірусологічною супресією

Ефективність та безпека тенофовіру алафенаміду у дорослих пацієнтів з хронічним гепатитом B з вірусологічною супресією базуються на 48-тижневих д= аних дослідження 4018 (N=3D243 для тенофовіру алафенаміду; N=3D245 для тенофовіру дизопроксилу), включаючи дані пацієнтів, які брали участь у відкритій фазі дослідження з 48-го по 96-й тиждень (N=3D235 продовжували приймати тенофові= ру алафенамід [TAF-TAF]; N=3D237 перейшли з тенофовіру дизопроксилу на тенофов= іру алафенамід на 48-му тижні [TDF-TAF]).

Тенофовіру алафенамід не поступався тенофовіру дизопроксилу у частці пацієнтів з ДНК HBV ≥ 20 МО/мл на 48-му тижні порівняно з тенофовіром= дизопроксилом. Результати лікування (ДНК HBV < 20 МО/мл за відсутності=3Dневдачі) = на 48-му тижні між групами лікування були подібними в різних підгрупах за віко= м, статтю, расою, початковим статусом HBeAg та АЛТ.

Зміни у показниках МЩКТ у дослідженні пацієнтів з вірусологічною супресією

Середня відсоткова зміна МЩКТ від початкового рівня до 48-го тижня, оці= нена за допомогою DXA, становила +1,7 % для тенофовіру алафенаміду порівнян= о з -0,1 % для тенофовіру дизопроксилу у поперековому відділі хребта та +0,7 % порівняно з -0,5 % у стегновому суглобі. Зниження МЩКТ біл= ьш ніж на 3 % у поперековому відділі хребта спостерігалося у 4 % пацієнтів, які отримували тенофовіру алафенамід, та у 17 % пацієн= тів, які отримували тенофовіру дизопроксил, на 48-му тижні. Зниження МЩКТ більш = ніж на 3 % у стегновому суглобі спостерігалося у 2 % пацієнтів, які отримували тенофовіру алафенамід, та у 12 % пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксил, на 48-му тижні.

У відкритій фазі дослідження середня відсоткова зміна МЩКТ від початков= ого рівня до 96-го тижня у пацієнті= в, які продовжували приймати тенофовір алафенамід, становила +2,3 % у поперековому відділі хребта та +1,2 % у кульшовому суглобі порівняно з +1,7 % у поперековому відділі хребта та +0,2 % у кульшовому сугло= бі у тих, хто перейшов з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід на 48-= му тижні.

Зміни у показниках функції нирок у дослідженні пацієнтів з вірусологічною супресією

Медіана зміни від початкового рівня до 48-го тижня показника рШКФ за методом Кокрофта-Голта становила +2,2 мл/хв у групі тенофовіру алафена= міду та -1,7 мл/хв у тих, хто отримував тенофовіру дизопроксил. На 48-му ти= жні спостерігалося медіане збільшення рівня креатиніну в сироватці крові від початкового рівня серед пацієнтів, рандомізованих для продовження лікування тенофовіру дизопроксилом (0,01 мг/дл) порівняно з медіаною зниження від початкового рівня серед тих, хто перейшов на тенофовір алафенамід (-0,01 мг/дл).<= /o:p>

У відкритій фазі дослідження медіана зміни рШКФ від початкового рівня до 96-го тижня становила 1,6 мл/хв у пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, порівняно з +0,5 мл/хв у пацієнтів, які перейшл= и з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід на 48-му тижні. Медіана зм= іни креатиніну сироватки крові від початкового рівня до 96-го тижня становила -= 0,02 мг/дл у тих, хто продовжував приймати тенофовір алафенамід, порівняно з -0,01 мг/дл у тих, хто перейшов з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід на 48-му тижні.

Зміни в лабораторних аналізах ліпідів у дослідженні пац= ієнтів з вірусологічною супресією

У дорослих з вірусологічною супресією в дослідженні 4018 зміни від початкового рівня загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНЩ, тригліцеридів та співвідношення загального холестерину до ЛПВЩ на 48-му тижні були подібними= до тих, що спостерігалися в дослідженнях 108 та 110 на 96-му тижні.=

Порушення функції нирок та/або печінки

У відкритому дослідженні (дослідження 4035) з участю дорослих пацієнтів= з хронічним гепатитом B з вірусологічною супресією, які перейшли на тенофовіру алафенамід 25 мг, безпеку тенофовіру алафенаміду оцінювали у 78 пацієн= тів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (розрахунковий кліренс креати= ніну від 15 до 59 мл/хв за методом Кокрофта-Голта; та у 15 пацієнтів з терміналь= ною стадією ниркової недостатності (розрахунковий кліренс креатиніну нижче 15&n= bsp;мл/хв), які отримували гемодіаліз. Безпека тенофовіру алафенаміду, включаючи зміни функції нирок, МЩКТ та ліпідних параметрів порівняно з початковим рівнем, б= ула подібною до тієї, що спостерігалася в клінічних випробуваннях тенофовіру алафенаміду у пацієнтів з компенсованим захворюванням печінки, але без порушення функції нирок.

Педіатрична популяція=

У дослідженні 1092 ефективність та безпеку тенофовіру алафенаміду оціню= вали у пацієнтів, інфікованих HBV, які раніше не отримували лікування, та пацієн= тів, які вже отримували лікування, віком від 12 до < 18 років, з масою тіла ≥ 35 кг (кого= рта 1; N=3D47 тенофовіру алафенамід, N=3D23 плацебо) та віком від 6 до < 12 = років з масою тіла ≥ 25 кг (кого= рта 2, група 1; N=3D12 тенофовіру алафенамід, N=3D6 плацебо). Дані щодо безпеки доступні до 96-го тижня. Профіль б= езпеки тенофовіру алафенаміду був подібним до профілю безпеки у дорослих.

Зміни у показниках МЩКТ у дослідженні педіатричних пацієнтів

Серед пацієнтів, які отримували тенофовіру алафенамід та плацебо, серед= нє відсоткове збільшення МЩКТ від початкового рівня до 24-го тижня становило += 1,6 % (N=3D4= 8) та +1,9 % (N=3D2= 3) для поперекового відділу хребта, та +1,9 % (N=3D50) та +2,0 % (N=3D2= 3) для всього тіла відповідно. На 24-му тижні середні зміни Z-показників МЩКТ від початкового рівня становили +0,01 та -0,07 для поперекового відділу хребта,= та -0,04 та -0,04 для всього тіла для груп тенофовіру алафенаміду та плацебо відповідно.

У відкритій фазі дослідження середнє відсоткове збільшення МЩКТ поперекового відділу хребта та всього тіла від початкового рівня до 48-го т= ижня становило +3,8 % (N=3D5= 2) та +3,0 % (N=3D5= 4) у пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, порівняно з +2,= 8 % (N=3D2= 7) та +3,7 % (N=3D2= 7) у тих, хто перейшов з плацебо на тенофовіру алафенамід на 24-му тижні відпові= дно. На 48-му тижні середні зміни показників МЩКТ-Z від початкового рівня для поперекового відділу хребта та всього тіла становили -0,05 та -0,15 для пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, порівняно з -0,= 12 та -0,07 для тих, хто перейшов на тенофовіру алафенамід відповідно. У відкр= итій фазі дослідження середня відсоткова зміна показників МЩКТ поперекового відд= ілу хребта та всього тіла, а також Z-показників МЩКТ від початкового рівня до 96-го тижня була подібною у пацієнтів, які продовжували приймати тенофовіру алафенамід, порівняно з тими, хто перейшов= з плацебо на тенофовіру алафенамід.

Фармакокінетика

Абсорбція: після перорального прийому тенофовіру алафенаміду натще у дорослих пацієнтів з хронічним гепатитом В пікові плазмові концентрації тенофовіру алафенаміду спостерігалися приблизно через 0,48 год= ини. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу фази 3 у пацієнтів= з хронічним гепатитом В середня стаціонарна AUC_0-24 тенофовіру алафенаміду (N =3D 698) та тенофовіру (N =3D 856) стано= вила 0,22 мкг•год/мл і 0,32 мкг•год/мл відповідно. Стаціонарна C_m=
ax тенофовіру алафенаміду та тенофовіру становила 0,18 та 0,02 мкг/мл відповідно. Прийом одноразової дози тенофовіру алафенаміду разом з їжею з високим вмістом жиру призвів до збільшення на 65 % експозиції тенофові= ру алафенаміду.

Розподіл: звʼязування тенофовіру алафенаміду з білками плазми крові людини у зразках, зібраних під час клінічних досліджень, стано= вило приблизно 80 %. Звʼязування тенофовіру з білками плазми крові люд= ини становить менше 0,7 % і не залежить від концентрації у межах 0,01̵= 0;25 мкг/мл.=

Біотрансформація: метаболі= зм є основним шляхом елімінації тенофовіру алафенаміду у людини, що становить > 80 % пероральної дози. Дослідження in vitro показали, що тенофовіру алафенамід метаболізуєтьс= я до тенофовіру (основного метаболіту) карбоксилестеразою-1 в гепатоцитах і катепсином А в мононуклеарних клітинах периферичної крові та макрофага= х. In vivo тенофовіру алафенамід гідролізується всередині клітин з утворенням тенофовіру (основного метаболі= ту), який фосфорилюється до активного метаболіту тенофовіру дифосфату.

In vitro тенофовіру алафенамід не метаболізується CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6. Тенофовіру алафенамід мінімально метаболізується CYP3A4.

Виведення: ниркова екскреція непошкодженого тенофовіру алафенаміду є незначним шляхом, при якому < 1 % дози виводитьс= я з сечею. Тенофовіру алафенамід в основному виводиться після метаболізму до тенофовіру. Середній період напіввиведення тенофовіру алафенаміду та тенофо= віру становить 0,51 та 32,37 години відповідно. Тенофовір виводиться з організму нирками, як шляхом клубочкової фільтрації, так і шляхом активної канальцевої секреції.

Лінійність / нелінійність: експозиція тенофовіру алафенаміду пропорційна дозі в межах доз від 8 до 125 мг.

Фармакокінетика у спеціальних групах

Вік, стать та етнічна приналежність: не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці за віком чи етнічною приналежністю. Відмінно= сті у фармакокінетиці за статтю не вважалися клінічно значущими.<= /i>

Порушення функції печінки: у пацієнтів із вираженою печінк= овою недостатністю загальна концентрація у плазмі крові тенофовіру алафенаміду і тенофовіру нижча, ніж у пацієнтів із нормальною печінковою функцією. Плазмо= ві концентрації незв’язаного тенофовіру алафенаміду при тяжкому порушенні печі= нки та нормальній функції печінки схожі.

Порушення функції нирок: ніяких клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду або тенофовіру не спостерігалося між здоровими субʼєктами та пацієнтами з вираженими порушеннями функції нирок (оціночний рівень кліренсу креатині ну (КК) >&= nbsp;15, але < 30 мл/хв) у дослідженнях тенофовіру алафенаміду. Експози= ція тенофовіру у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (ТХНН) (розрахунковий кліренс креатиніну < 15 мл/хв) на хронічному гемодіалізі, які отримували тенофовіру алафенамід (N =3D 5), була значно вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду у пацієнтів з ТХНН на хронічному гемодіалізі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок не спостерігалося.

Педіатрична популяція: фармакокінетику тенофовіру алафенаміду та його метаболіту тенофовіру у стаціонарному стані оцінювали у дітей, інфікованих HBV, віком від 12 до < 18 років з масою тіла ≥ 35 кг та ві= ком від 6 до < 12 років з масою тіла ≥ 25 кг. Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду між підлітками та дорослими.

Клінічні характеристики

Показання=

Тафнекст= показаний для лікування хронічного гепатиту В (ВГВ) у дорослих та педіатричних пацієнтів (віком від 6 років з масою тіла не менше 25 кг)<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK16'>.

=

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій

Дослідження взаємодії проводили = лише у дорослих пацієнтів.

Тафнекст не слід застосовувати р= азом з лікарськими засобами, що містять тенофовіру дизопроксилу фумарат, тенофов= іру алафенамід або адефовіру дипівоксил.

Лікарські засоби, які можуть впливати на тенофовіру алафенамід

Тенофовіру алафенамід транспортується P-gp і білком стійкості до раку молочної залози (BCRP). Очікується, що лікарські засоби, які є індукторами P-gp (наприклад, рифампі= цин, рифабутин, карбамазепін, фенобарбітал або звіробій), зменшать плазмові концентрації тенофовіру алафенаміду, що може призвести до втрати терапевтич= ного ефекту препарату. Не рекомендується застосовувати такі лікарські засоби разом із препаратом Тафнекст.

Одночасне застосування препарату Тафнекст з лікарськими засобами, які інгібують P-gp та BCRP, може підвищити плазмові концентрації тенофовіру алафенаміду. Одночасне застосування сильних інгібіторів P-gp з препаратом не рекомендується.

Тенофовіру алафенамід є субстрат= ом OATP1B1 і OATP1B3 in vitro. На розподіл тенофовіру алафенаміду в організмі може впливати активність OATP1B1 і/або OATP1B3.

Ефект тенофовіру алафенаміду на інші лікарські засоби

Тенофовіру алафенамід не є інгібітором CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, або CYP2D6 in = vitro. Він не є інгібітором або індуктором CYP3A in vivo.

Тенофовіру алафенамід не є інгібітором людського дифосфату уридину глюкуронозилтрансферази (UGT) 1A1 in vitro. Невідомо, чи є тенофовіру алафенамід інгібітором інших ферментів UGT.

Інформація про взаємодію таблето= к тенофовіру алафенаміду з потенційними супутніми лікарськими засобами узагальнена у таб= лиці 1. Описані лікарські взаємодії спостерігалися під час досліджень тенофовіру алафенаміду або є потенційними лікарськими взаємодіями.
Таблиц= я 1

Взаємо= дія між тенофовіру алафенамідом та іншими лікарськими засобами

Ліка= рські засоби

за&n= bsp;терапевтичними напрямками<= /o:p>

Вплив на рівні препаратів^a,b

Сере= днє співвідношення

(90&= nbsp;% довірчий інтервал)

для = AUC, C_max, C_min

Реко= мендації

щодо одночасного застосування

АНТИКОНВУЛЬСАНТИ

Карбам= азепін

(300&n= bsp;мг перорально, 2 рази/добу)

Тенофо= віру алафенамід^c

(25&nb= sp;мг перорально, одноразово)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↓= ; C_max 0,43 (0,36; 0,51)

↓ AUC 0,45 (0,40; 0,51)

Тенофо= вір<= /o:p>

↓= ; C_max 0,70 (0,65; 0,74)

↔ AUC 0,77 (0,74; 0,81)

Одноча= сне застосування не рекомендується.

Окскар= базепін

Феноба= рбітал

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↓ Тенофовіру алафенамід

Одночасне застосування не рекомендується.

Феніто= їн

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↓ Тенофовіру алафенамід

Одноча= сне застосування не рекомендується.

Мідазо= лам^d

(2,5&n= bsp;мг перорально, одноразово)

Тенофо= віру алафенамід^c

(25&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Мідазо= лам<= /o:p>

↔= ; C_max 1,02 (0,92; 1,13)

↔ AUC 1,13 (1,04; 1,23)

Не потрібно коригувати дозу мідазоламу (пероральну або внутрішньовенну).

Мідазо= лам^d

(1 мг внутрішньовенно, од= норазово)

Тенофо= віру алафенамід^c

(25&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Мідазо= лам<= /o:p>

↔= ; C_max 0,99 (0,89; 1,11)

↔ AUC 1,08 (1.04; 1,14)

АНТИДЕПРЕСАНТИ

Сертра= лін

(50&nb= sp;мг перорально, одноразово)

Тенофо= віру алафенамід^e

(10&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↔= ; C_max 1,00 (0,86; 1,16)

↔ AUC 0,96 (0,89; 1,03)

Тенофо= вір<= /o:p>

↔= ; C_max 1,10 (1,00; 1,21)

↔ AUC 1,02 (1,00; 1,04)

↔= ; C_min 1,01 (0,99; 1,03)

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або сертраліну.

Сертра= лін

(50&nb= sp;мг перорально, одноразово)

Тенофо= віру алафенамід^e

(10&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Сертра= лін<= /o:p>

↔= ; C_max 1,14 (0,94; 1,38)

↔ AUC 0,93 (0,77; 1,13)

ПРОТИГ= РИБКОВІ ЗАСОБИ

Ітрако= назол

Кетоко= назол

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↑ Тенофовіру алафенамід

Одноча= сне застосування не рекомендується.

АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНІ ЗАСОБИ<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:UK'><= /o:p>

Рифамп= іцин

Рифапе= нтин

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↓ Тенофовіру алафенамід

Одноча= сне застосування не рекомендується.

Рифабу= тин

Взаємо= дія не вивчена.

Очікув= ано:<= /o:p>

↓ Тенофовіру алафенамід

Одноча= сне застосування не рекомендується.

АНТИВІРУСНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЇ ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С (ВГС)

Софосб= увір

(400&n= bsp;мг перорально, 1 раз/добу)

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↔ Софосбувір

↔ GS-331007

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або софосбувіру.

Ледіпа= свір / софосбувір

(90 мг/400 мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^f

(25&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Ледіпа= свір<= /o:p>

↔= ; C_max 1,01 (0,97; 1,05)

↔ AUC 1,02 (0,97; 1,06)

↔= ; C_min 1,02 (0,98; 1,07)

Софосб= увір<= /o:p>

↔= ; C_max 0,96 (0,89; 1,04)

↔ AUC 1,05 (1,01; 1,09)

GS-331= 007^g<= /o:p>

↔= ; C_max 1,08 (1,05; 1,11)

↔ AUC 1,08 (1,06; 1,10)

↔= ; C_min 1,10 (1,07; 1,12)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↔= ; C_max 1,03 (0,94; 1,14)

↔ AUC 1,32 (1,25; 1,40)

Тенофо= вір<= /o:p>

↑= ; C_max 1,62 (1,56; 1,68)

↑ AUC 1,75 (1,69; 1,81)

↑= ; C_min 1,85 (1,78; 1,92)

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або ледіпасвіру / софосбу= віру.

Софосб= увір / велпатасвір

(400&n= bsp;мг/100 мг перорально, 1 раз/добу)

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↔ Софосбувір

↔ GS-331007

↔ Велпатасвір

↑ Тенофовіру алафенамід

Не пот= рібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або софосбувіру / велпатасвіру.

Софосбувір / велпатасвір / вок= силапревір (400 мг/100 мг/100 мг + 100 мгⁱ перорально= , 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^f

(25&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Софосб= увір<= /o:p>

↔= ; C_max 0,95 (0,86; 1,05)

↔ AUC 1,01 (0,97; 1,06)

GS-331= 007^g<= /o:p>

↔= ; C_max 1,02 (0,98; 1,06)

↔ AUC 1,04 (1,01; 1,06)

Велпат= асвір<= /o:p>

↔= ; C_max 1,05 (0,96; 1,16)

↔ AUC 1,01 (0,94; 1,07)

↔= ; C_min 1,01 (0,95; 1,09)

Воксил= апревір<= /o:p>

↔= ; C_max 0,96 (0,84; 1,11)

↔ AUC 0,94 (0,84; 1, 05)

↔= ; C_min 1,02 (0.92; 1, 12)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↑= ; C_max 1,32 (1,17; 1,48)

↑ AUC 1,52 (1,43; 1,61)

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або софосбувіру / велпата= свіру / воксилапревіру

АНТИРЕТРОВІРУСНІ ЗАСОБИ — ІНГІБІТОРИ ВІЛ-ПРОТЕАЗИ

Атазан= авір / кобіцистат

(300&n= bsp;мг/150 мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^c

(10&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↑= ; C_max 1,80 (1,48; 2,18)

↑ AUC 1,75 (1,55; 1,98)

Тенофо= вір<= /o:p>

↑= ; C_max 3,16 (3,00; 3,33)

↑ AUC 3,47 (3,29; 3,67)

↑= ; C_min 3,73 (3,54; 3,93)

Атазан= авір<= /o:p>

↔= ; C_max 0,98 (0,94; 1,02)

↔ AUC 1,06 (1,01; 1,11)

↔= ; C_min 1,18 (1,06; 1,31)

Кобіци= стат<= /o:p>

↔= ; C_max 0,96 (0,92; 1,00)

↔ AUC 1,05 (1,00; 1,09)

↑= ; C_min 1,35 (1,21; 1,51)

Одноча= сне застосування не рекомендується.

Атазан= авір / ритонавір

(300&n= bsp;мг/100 мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^c

(10&nb= sp;мг перорально, одноразово)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↑= ; C_max 1,77 (1,28; 2,44)

↑ AUC 1,91 (1,55; 2,35)

Тенофо= вір<= /o:p>

↑= ; C_max 2,12 (1,86; 2,43)

↑ AUC 2,62 (2,14; 3,20)

Атазан= авір<= /o:p>

↔= ; C_max 0,98 (0,89; 1,07)

↔ AUC 0,99 (0,96; 1,01)

↔= ; C_min 1,00 (0,96; 1,04)

Одноча= сне застосування не рекомендується.

Даруна= вір / кобіцистат

(800&n= bsp;мг/150 мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^c

(25&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↔= ; C_max 0,93 (0,72; 1,21)

↔ AUC 0,98 (0,80; 1,19)

Тенофо= вір<= /o:p>

↑= ; C_max 3,16 (3,00; 3,33)

↑ AUC 3,24 (3,02; 3,47)

↑= ; C_min 3,21 (2,90; 3,54)

Даруна= вір<= /o:p>

↔= ; C_max 1,02 (0,96; 1,09)

↔ AUC 0,99 (0,92; 1,07)

↔= ; C_min 0,97 (0,82; 1,15)

Кобіци= стат<= /o:p>

↔= ; C_max 1,06 (1,00; 1,12)

↔ AUC 1,09 (1,03; 1,15)

↔= ; C_min 1,11 (0,98; 1,25)

Одноча= сне застосування не рекомендується.

Даруна= вір / ритонавір

(800&n= bsp;мг/100 мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^c

(10&nb= sp;мг перорально, одноразово)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↑= ; C_max 1,42 (0,96; 2,09)

↔ AUC 1,06 (0,84; 1,35)

Тенофо= вір<= /o:p>

↑= ; C_max 2,42 (1,98; 2,95)

↑ AUC 2,05 (1,54; 2,72)

Даруна= вір<= /o:p>

↔= ; C_max 0,99 (0,91; 1,08)

↔ AUC 1,01 (0,96; 1,06)

↔= ; C_min 1,13 (0,95; 1,34)

Одноча= сне застосування не рекомендується.

Лопіна= вір / ритонавір

(800 мг/200 мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^c

(10&nb= sp;мг перорально, одноразово)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↑= ; C_max 2,19 (1,72; 2,79)

↑ AUC 1,47 (1,17; 1,85)

Тенофо= вір<= /o:p>

↑= ; C_max 3,75 (3,19; 4,39)

↑ AUC 4,16 (3,50; 4,96)

Лопіна= вір<= /o:p>

↔= ; C_max 1,00 (0,95; 1,06)

↔ AUC 1,00 (0,92; 1,09)

↔= ; C_min 0,98 (0,85; 1,12)

Одноча= сне застосування не рекомендується.

Типран= авір / ритонавір

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↓ Тенофовіру алафенамід

Одноча= сне застосування не рекомендується.

АНТИРЕТРОВІРУСНІ ЗАСОБИ — ІНГІБІТОРИ ВІЛ-ІНТЕГРАЗИ

Долуте= гравір

(50&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^c

(10&nb= sp;мг перорально, одноразово)

Тенофовіру алафенамід

↑= ; C_max 1,24 (0,88; 1,74)

↑ AUC 1,19 (0,96; 1,48)

Тенофовір

↔= ; C_max 1,10 (0,96; 1,25)

↑ AUC 1,25 (1,06; 1,47)

Долутегравір

↔= ; C_max 1,15 (1,04; 1,27)

↔ AUC 1,02 (0,97; 1,08)

↔= ; C_min 1,05 (0,97; 1,13)

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або долутегравіру.

Ралтег= равір

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↔ Тенофовіру алафенамід<= o:p>

↔= ; Ралтегравір

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або ралтегравіру.

АНТИРЕТРОВІРУСНІ ЗАСОБИ — ІНГІБІТОРИ НЕНУКЛЕОЗИДНОЇ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРИПТАЗИ ВІЛ<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:UK'><= /o:p>

Ефавір= енз

(600&n= bsp;мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^h

(40&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↓= ; C_max 0,78 (0,58; 1,05)

↔ AUC 0,86 (0,72; 1,02)

Тенофо= вір<= /o:p>

↓= ; C_max 0,75 (0,67; 0,86)

↔ AUC 0,80 (0,73; 0,87)

↔= ; C_min 0,82 (0,75; 0,89)

Очікує= ться:<= /o:p>

↔ Ефавіренз

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або ефавірензу=

Невіра= пін

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↔ Тенофовіру алафенамід<= o:p>

↔ Невірапін

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або невірапіну.

Рилпів= ірин

(25&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід

(25&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід<= /o:p>

↔= ; C_max 1,01 (0,84; 1,22)

↔ AUC 1,01 (0,94; 1,09)

Тенофо= вір<= /o:p>

↔= ; C_max 1,13 (1,02; 1,23)

↔ AUC 1,11 (1,07; 1,14)

↔= ; C_min 1,18 (1,13; 1,23)

Рилпів= ірин<= /o:p>

↔= ; C_max 0,93 (0,87; 0,99)

↔ AUC 1,01 (0,96; 1,06)

↔= ; C_min 1,13 (1,04; 1,23)

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або рилпівірину.

АНТИРЕТРОВІРУСНІ ЗАСОБИ — АНТАГОНІСТИ РЕЦЕПТОРІВ CCR5<= /o:p>

Мараві= рок

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↔ Тенофовіру алафенамід<= o:p>

↔ Маравірок

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або маравіроку.

РОСЛИННІ ПРЕПАРАТИ

Звіроб= ій (Hypericum perforatum)

Взаємо= дія не вивчена.

Очікує= ться:<= /o:p>

↓ Тенофовіру алафенамід

Одноча= сне застосування не рекомендується.

ПЕРОРАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ

Норгес= тимат

(0,180= мг/0,215 мг/0,250 мг перорально, 1 раз/добу)

Етиніл= естрадіол

(0,025= мг перорально, 1 раз/добу)

Тенофо= віру алафенамід^c

(25&nb= sp;мг перорально, 1 раз/добу)

Норелг= естромін<= /o:p>

↔= ; C_max 1,17 (1,07; 1,26)

↔ AUC 1,12 (1,07, 1,17)

↔= ; C_min 1,16 (1,08; 1,24)

Норгес= трел<= /o:p>

↔= ; C_max 1,10 (1,02; 1,18)

↔ AUC 1,09 (1,01; 1,18)

↔= ; C_min 1,11 (1,03; 1,20)

Етинілестрадіол

↔= ; C_max 1,22 (1,15; 1,29)

↔ AUC 1,11 (1,07; 1,16)

↔= ; C_min 1,02 (0,93; 1,12)

Не потрібно коригувати дозу тенофовіру алафенаміду або норгестим= ату / етинілестрадіолу.

a Усі дослідження взаємодії проводяться у здорових добровольців.

b Вплив на рівні препаратів відсутній у межах 70 ‒143 %.

c Дослідження проводили з ф= іксованою комбінацією емтрицитабіну / тенофовіру алафенаміду у таблетках.<= /span>

d Чутливий CYP3A4 субстрат.=

e Дослідження проводили з ф= іксованою комбінацією елвітегравіру / кобіцистату / емтрицитабіну / тенофовіру алафен= аміду у таблетках.

f Дослідження проводили з ф= іксованою комбінацією емтрицитабіну / рилпівірину / тенофовіру алафенаміду у таблетка= х.

g Переважаючий циркулюючий нуклеозидний метаболіт софосбувіру.

h Дослідження проводили з тенофовіру алафенамідом 40 мг і емтрицитабіном 200 мг.=

i Д= ослідження проведене з додатковою концентрацією воксилапревіру 100 мг для досягнення експозиції воксилапревіру, очікуваної у пацієнтів, інфікованих ВГС.

збільшен= ня позначається як «↑», зменшення як «↓», не змінюється як «↔= ;».

Особливості застосування

Передача ВГВ

Пацієнтів необхідно попередити, = що Тафнекст не запобігає ризику передачі іншим ВГВ шляхом статевого контакту або зараже= ння крові. Необхідно продовжувати вживати відповідні запобіжні заходи.

Пацієнти з декомпенсованим захворюванн= ям печінки

Дані про безпеку та ефективність= застосування тенофовіру алафенаміду у пацієнтів, інфікованих ВГВ, із декомпенсованим захворюванням печінки, які мають показник за класифікацією Чайлда — П’ю — Туркотта (ЧПТ) > 9 (тобто клас С), обмежені. У цих пацієнтів існує підвищений ризик виникнення серйозних печінкових або ниркових побічних реак= цій. Тому гепатобіліарні та ниркові параметри слід ретельно контролювати у цієї популяції пацієнтів (див. розділ «Фармакокінетика»).

Загострення гепатиту

Спалахи при лікуванні

Спонтанні загострення при хроніч= ному гепатиті В відносно поширені і характеризуються тимчасовим збільшенням рівн= я аланінамінотрансферази в сироватці крові (АЛТ). Після початку противірусної терапії сироватковий р= івень АЛТ може збільшитися у деяких пацієнтів. У пацієнтів з компенсованим захворюванням печінки ці підвищення рівня АЛТ у сироватці крові, як правило= , не супроводжуються підвищенням концентрації білірубіну в сироватці крові або декомпенсацією печінки. Пацієнти з цирозом мають більш високий ризик декомпенсації печінки після загострення гепатиту, а тому під час терапії за ними слід уважно стежити.

Спалахи після припинення лікування

Повідомлялося про стрімке загост= рення гепатиту у пацієнтів, які припинили лікування гепатиту В, як правило, = у звʼязку з підвищенням рівня ДНК ВГВ у плазмі крові. Більшість випадків є самообмежувальними, але тяжкі загострення, включаючи летальні наслідки, мож= уть виникнути після припинення лікування ХГВ. Функцію печінки слід періодично к= онтролювати шляхом клінічного та лабораторного спостереження протягом принаймні 6 місяців після припинення лікування гепатиту В. Може бути необхідним відновлення терапії гепатиту В.

Для пацієнтів із задавненою хвор= обою печінки або цирозом припинення лікування не рекомендується, оскільки загострення гепатиту після лікування може призвести до декомпенсації печінк= и. Печінкові спалахи у пацієнтів з декомпенсованою хворобою печінки особливо серйозні, а іноді і летальні.

Порушення функції нирок

Пацієнти з кліренсом креатиніну = < 30 мл/хв

Застосування тенофовіру алафенам= іду один раз на добу у пацієнтів із КК ≥ 15 мл/хв та < 30 мл/хв= ґрунтується на даних 96-го тижня щодо ефективності та безпеки переходу з іншого противірусного режиму на тенофовіру алафенамід у відкритому клінічному дослідженні вірусологічно пригнічених пацієнтів, інфікованих HBV (див. розд= іли «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»). Існують дуже обмежені дані щодо безпеки та ефективності тенофовіру алафенаміду у пацієнтів, інфікованих HBV= , із КК < 15 мл/хв, які перебувають на хронічному гемодіалізі (див. розділи «Побічні реакції», «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика»).

Застосування тенофовіру алафенам= іду не рекомендується пацієнтам з КК < 15 мл/хв, які не отрим= ують гемодіаліз (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Нефротоксичність

Повідомлялося про випадки поруше= ння функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність та проксимальну нирко= ву тубулопатію, пов’язані з препаратами, що містять тенофовір алафенамід. Поте= нційний ризик нефротоксичності внаслідок хронічного впливу низького рівня тенофовіру через введення тенофовіру алафенаміду не можна виключити (згідно з даними доклінічних досліджень).

Рекомендується оцінювати функцію нирок у всіх пацієнтів до або на початку терапії цим препаратом, а також контролювати її під час терапії у всіх пацієнтів за клінічної необхідності.= У пацієнтів, у яких розвивається клінічно значуще зниження функції нирок або ознаки проксимальної ниркової тубулопатії, слід розглянути питання про припинення застосування цього лікарського засобу.

Пацієнти, коінфіковані вірусом гепатиту В та вірусом гепатиту С або D

Немає даних про безпеку та ефективність тенофовіру алафенаміду у пацієнтів, коінфікованих вірусом гепа= титу С або D. Слід дотримуватися рекомендацій щодо одночасного застосування для лікування гепатиту С (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»).=

Гепатит B і ВІЛ-коінфекція<= /span>

Тестування на антитіла до ВІЛ сл= ід запропонувати всім пацієнтам, інфікованим ВГВ, чий статус ВІЛ-1 невідомий до початку терапії Тафнекстом. У пацієнтів, які коінфіковані ВГВ та ВІЛ, препа= рат слід одночасно застосовувати з іншими антиретровірусними засобами, щоб гарантувати відповідне лікування ВІЛ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами

Тафнекст не слід застосовувати р= азом з лікарськими засобами, що містять тенофовіру алафенамід, тенофовіру дизопроксилу фумарат або адефовіру дипівоксил.

Одночасне застосування лікарсько= го засобу Тафнекст з певними протисудомними засобами (наприклад, карбамазепіно= м, окскарбазепіном, фенобарбіталом і фенітоїном), антимікобактеріальними засоб= ами (наприклад, рифампіцином, рифабутином та рифапентином) або звіробоєм, які є індукторами P-глікопротеїну (P-gp) і можуть зменшити концентрації тенофовіру алафенаміду у плазмі крові, не рекомендується.

Одночасне застосування лікарсько= го засобу Тафнекст із сильними інгібіторами P-gp (наприклад, ітраконазолом та кетоконазолом) може підвищити концентрацію тенофовіру алафенаміду у плазмі крові. Не рекомендується одночасне застосування.

Педіатрична популяція

У деяких дітей віком від 6 років= з масою тіла щонайменше 25 кг, які отримували тенофовіру алафенамід протягом 48 тижнів (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»), повідомлялося про зниження мінеральної щільності кістко= вої тканини (МЩКТ ≥ 4 %) поперекового відділу хребта та всього тіла (див. розділи Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»). Довгостроковий вплив змін МЩКТ на зростаючу кістку, включаючи ризик перелом= ів, є невизначеним. Для визначення відповідного моніторингу під час лікування р= екомендується використовувати міждисциплінарний підхід.

Допоміжні речовини з відомим ефе= ктом

Тафнекст містить лактозу, моногідрат. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні прийм= ати цей лікарський засіб.

Цей лікарський засіб містить мен= ше 1 ммоль на= трію (23 мг) на таблетку, тобто фактично «не містить натрію».

Застосування у період вагітності або годування гру= ддю

Вагітність

Помірна кількість даних щодо вагітних жінок, які зазнали впливу тенофов= іру алафенаміду (від 300 до 1000 наслідків вагітності) вказує на відсутність вад розвитку та фето / неонатальної токсичності.

Дослідження на тваринах не вказують на прямий чи непрямий шкідливий впл= ив на репродуктивну функцію.

У разі необхідності можна розглянути можливість застосування тенофовіру алафенаміду у період вагітності.

Годування груддю

Згідно з опублікованими даними, тенофовір алафенамід та тенофовір екскретуються в грудне молоко у низьких кількостях у жінок, які приймають тенофовір алафенамід. Недостатньо інформації про вплив тенофовіру на новонароджених / немовлят.

Не можна виключити ризик для новонароджених / немовлят, яких годують груддю; тому лікарський засіб не слід застосовувати у період годування груд= дю.

Фертильність

Немає даних щодо впливу тенофовіру алафенаміду на здатність до народжування у людей. Дослідження на тваринах не вказ= ують на шкідливий вплив тенофовіру алафенаміду на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами

Тенофовіру алафенамід може мати незначний вплив на здатн= ість керувати автомобілем або працювати з технікою. Пацієнтів слід поінформувати, = що було зафіксовано запаморочення під час лікування таблетками тенофовіру алафенаміду.

Спосіб застосування та дози<= /b>

Лікування повинен починати лікар, який має досвід лікування хронічного гепатиту В.<= /o:p>

Дорослі та педіатричні пацієнти (віком від 6 років з масою тіла не менш= е 25 кг): по 1 таблетці 1 раз на добу.

Припинення лікування<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>

Припинення лікування може розгля= датися таким чином (див. розділ «Особливості застосування»):

• Для HBeAg-позитивних пацієнтів без цирозу лікування слід призначати протягом принаймні 6‒12 місяців після підтвердження сероконверсії HBe (втрати HBeAg та втрати ДНК ВГВ при виявленні анти-HBe) або до сероконверсії HBs, або до втрати ефективності (д= ив. розділ «Особливо= сті застосування»). Рекомендується регулярна повторна оцінка після припинення лікування для виявлення вірусологічного рецидиву.

• Для HBeAg-негативних пацієнтів без цирозу лікування слід призначати щонайменше до сероконверсії HBs або до появи свід= чень втрати ефективності. При тривалому лікуванні більше 2 років рекомендується регулярна повторна оцінка, щоб підтвердити, що продовження обраної терапії залишається відповідним для пацієнта.

Пропущений прийом дози

Якщо прийом дози пропущено і мин= уло менше 18 годин, пацієнт повинен прийняти лікарський засіб якнайшвидше, а по= тім відновити звичайний режим прийому. Якщо пройшло більше 18 годин, пацієнт не повинен приймати пропущену дозу, а повинен просто відновити звичайний режим прийому.

Якщо у пацієнта виникло блювання протягом 1 години після прийому препарату, він повинен прийняти іншу таблет= ку. Якщо у пацієнта виникло блювання більше ніж через 1 годину після прийо= му Тафнекст, йому не потрібно приймати іншу таблетку.

Особливі групи

Пацієнти літнього віку

Не потрібно коригувати дозу ліка= рського засобу пацієнтам віком від 65 років (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Не потрібно коригувати дозу ліка= рського засобу для дорослих або підлітків (віком від 12 років з масою тіла щонаймен= ше 35 кг) з розрахунковим кліренсом креатиніну (КК) ≥ 15 мл/хв або для пацієнтів з КК < 15 = мл/хв, які отримують гемодіаліз.

У дні гемодіалізу Тафнекст слід = застосовувати після завершення процедури гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Неможливо дати рекомендації щодо дозування для пацієнтів з КК <15 мл/хв, які не отримують гемодіаліз (див. розділ «Особливості застосування»).

Немає даних для рекомендацій щодо дози для дітей віком до 12 років і з масою тіла менше 35 кг із порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки=

Не потрібно коригувати дозу ліка= рського засобу для пацієнтів з порушеннями функції печінки (див. розділи «Особливості застосування<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>» та «Фармакокінетика»).

Педіатрична популяція=

Безпека та ефективність тенофові= ру алафенаміду для дітей віком до 6 років або з масою тіла < 25 кг досі не встановлені. Немає доступних даних.

Спосіб застосування

Пероральне застосування. Тафнекст, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, слід приймати разом з їжею.

Діти

Тенофовіру алафенамід не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років або з масою тіла <&n= bsp;25 кг, оскільки в цій популяції безпеку й ефективність не було встановлено.=

Передозування<= /i>

У разі передозування пацієнта необхідно контролювати на предмет токсичн= ості (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікування передозування тенофовіру алафенаміду складається із загальних підтримувальних заходів, включаючи моніторинг життєво важливих ознак, а так= ож спостереження за клінічним станом пацієнта.

Тенофовір ефективно видаляється гемодіалізом з коефіцієнтом екстракції приблизно 54 %. Невідомо, чи можна видалити тенофовір за допомогою перитонеального діалізу.

Побічні реакції

Оцінка побічних реакцій ґрунтується на даних клінічних досліджень та да= них післяреєстраційного періоду. В обʼєднаних даних про безпеку з 2 контрольованих досліджень фази 3 найчастіші побічні реакції на 96-му тижні аналізу були: головний біль (12 %), нудота (6 %) та втома (6 = ;%). Після 96-го тижня пацієнти або залишалися на первинному сліпому лікуванні до 144-го тижня, або отримували у відкритий спосіб тенофовіру алафенамід.=

Профіль безпеки тенофовіру алафенаміду був подібним у пацієнтів з вірусологічною супресією, які переходили з тенофовіру дизопроксилу на тенофовіру алафенамід у дослідженні 108, дослідженні 110 та контрольованому дослідженні фази 3 («Дослідження 4018»). У цих дослідженнях спостерігалися зміни в лабораторних тестах на ліпіди після переходу з тенофовіру дизопрокс= илу (див. розділ «Фармакодинаміка»). <= o:p>

Нижче наведені побічні реакції при застосуванні тенофовіру алафенаміду пацієнтам з хронічним гепатитом В (табл. 2) протягом 96 тижнів. Частота визначається як: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100).

Таблиц= я 2

Частота<= /o:p>

Побічні реакції= <= /o:p>

З боку нервової системи

Дуже ч= асто

Головн= ий біль

Часто<= o:p>

Запамо= рочення

З боку травного тракту

Часто<= o:p>

Діарея, блювання, нудота, біль у животі, здуття живота, метеоризм

Гепато= біліарні розлади<= /o:p>

Часто<= o:p>

Підвищ= ений рівень АЛТ

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто<= o:p>

Висип, свербіж

Нечаст= о

Ангіон= евротичний набряк¹, кропив’янка¹

З боку м’язової та сполучної тканини

Часто<= o:p>

Артрал= гія

Загаль= ні розлади<= /o:p>

Часто<= o:p>

Втома<= o:p>

¹⁼ Побічна реакція, виявлена = під час постмаркетингового спостереження за препаратами, що містять тенофовіру алафенамід.

У відкритому дослідженні фази 2 («Дослідження 4035») для оцінки ефективності та безпеки переходу з іншого противірусного режиму на тенофовіру алафенамід у пацієнті= в з вірусологічно пригніченим гепатитом B (HBV-інфекцією) спостерігалося невели= ке медіанне підвищення рівня загального холестерину натщесерце, прямих ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїнів високої щільності (ЛП= ВЩ) та тригліцеридів від початкового рівня до 96-го тижня у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (Частина А, когортa 1) та пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції печінки (Частина B), що узгоджується= зі змінами, які спостерігалися в дослідженнях 108 та 110. Невелике медіанне зниження рівня загального холестерину, ЛПНЩ та тригліцеридів спостерігалося= у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності на гемодіалізі в Частині А, когортa 2, тоді як невелике медіанне підвищення рівня ЛПВЩ спостерігалося від початкового рівня до 96-го тижня. Медіана (Q1, Q3) зміни= від початкового рівня на 96-му тижні співвідношення загального холестерину до Л= ПВЩ становила 0,1 (-0,4, 0,4) у групі з помірним або тяжким порушенням функції нирок та -0,4. (-0,8,-0,1) у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, та 0,1 (-0,2, 0,4) у пацієнт= ів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю.

Метаболічні параметри<= /span>

Під час терапії можуть зростати маса тіла та рівень ліпідів і глюкози в крові.

= Спеціальні групи пацієнтів

У дослідженні 4= 035 у пацієнтів з вірусологічно пригніченим захворюванням, помірним та тяжким порушенням функції нирок (рШКФ за методом Кокрофта-Голта від 15 до 59 мл/хв; частина A, когорта 1, N = =3D 78), термінальною стадією ниркової недостатності (ТНН) (рШКФ < 15 мл/хв) на гемодіалізі (частина A, когорта 2, N =3D 15) та/або помірним= та тяжким порушенням функції печінки (клас B або C за шкалою Чайлда-П’ю під час скринінгу або в анамнезі; частина B, N =3D 31), які перейшли з іншого противірусного режиму на тенофовіру алафенамід, жодних додаткових побічних = реакцій на тенофовіру алафенамід не було виявлено до 96-го тижня.=

= Педіатрична популяція

Безпеку застосування тенофовіру алафенаміду оцінювали у 88 пацієнтів дитячого віку, інфікованих HBV, які раніше не отримували лікування, та пацієнтів дитячого = віку віком від 12 до < 18 років, масою тіла ≥ 35 кг (група тенофовіру алафенаміду N=3D47, група плацебо N=3D23) та віком від 6 до < 12 років, масою тіла ≥= 25 кг (група тенофовіру алафенаміду N=3D12, група плацебо N=3D6) до 24-го= тижня в рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні («Дослідження 1092»). Після подвійної сліпої фази пацієнтів перевели на відкрите лікування тенофовіром алафенамідом на 24-му тижні. Про= філь безпеки тенофовіру алафенаміду у пацієнтів дитячого віку був порівнянним з таким у дорослих. У деяких дітей віком від 6 років та масою тіла щонайменше 25<= /span> кг, які отримували тенофовір алафенамід протягом періоду до 48 тижнів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»), повідомлялося про зниження мінеральної= щільності кісткової тканини (МЩКТ ≥ 4 %) поперекового відділу хребта та всього тіла.

Повідомлення про побічні реакції=

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.u= a.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній щільно закритій упаковці при температурі не вище 25 ºС у недоступно= му для дітей місці.

Упаковка= . По 10 таблеток у блістері; по 3 бліс= тери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.<= /p>

Виробник. Гетеро Лабз Лімітед / Hetero Labs Limited.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження й= ого діяльності

Юніт-V, Блок V і V-A, ТСІІС - Формулейшн СЕЗ, С. №№ 439, 440, 441 і 458, Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Телангана Стейт, 509301, Індія /

Unit-V, Block V and V-A, TSIIC - Formulation SEZ, S. Nos 439, 4= 40, 441 & 458, Polepally Village, Jadcherla Mandal, Telangana State, 509301, India.

Частота<= /o:p>	Побічні реакції= <= /o:p>
З боку нервової системи
Дуже ч= асто	Головн= ий біль
Часто<= o:p>	Запамо= рочення
З боку травного тракту
Часто<= o:p>	Діарея, блювання, нудота, біль у животі, здуття живота, метеоризм
Гепато= біліарні розлади<= /o:p>
Часто<= o:p>	Підвищ= ений рівень АЛТ
З боку шкіри та підшкірних тканин
Часто<= o:p>	Висип, свербіж
Нечаст= о	Ангіон= евротичний набряк¹, кропив’янка¹
З боку м’язової та сполучної тканини
Часто<= o:p>	Артрал= гія
Загаль= ні розлади<= /o:p>
Часто<= o:p>	Втома<= o:p>