ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

=

БУПРЕНОРФІНУ ГІДРОХЛОРИД

(BU= PRENORPHINE HYDROCHLORIDE)

Склад:

діюча речовина: = buрrеnоrphinе= ;

1 таблетка містить бупрен= орфіну гідрохлориду у перерахуванні на бупренорфін 2 мг або 4 мг, або 8 мг;

допоміжні речовини:<= /i> целактоза 80 (суміш лактози моногідрату та целюлози порошкоподібної (75:25)), маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, кросповідон, кислота лимонна безводна, аспартам (Е 951), маг= нію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки сублінгвальні.

О= сновні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору з пло= скою поверхнею і фаскою.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Фармакотерапевтич= на група.

Засоби, що застосовуються при опіоїдній залежності.

Код АТХ N07B С01.

Фар= макологічні властивості.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Фармакодинаміка.

За механізмом дії бупрено= рфіну гідрохлорид належить до групи агоністів/антагоністів опіоїдних рецепторів головного мозку (μ- і= κ-рецепторів).

Бупренорфін зв’язується з μ-рецепторами, що за певний проміжок часу мінімізує патологічний потяг хворого до наркотиків. У зв’язку з певною активністю б= упренорфіну як агоніста опіоїдних рецепторів препарат зумовлює більшу безпеку щодо розвитку дихальної та серц= евої недостатності порівняно з морфіном. Латентний період до початку дії бупренорфіну гідрохлориду= після сублінгвального застосування становить приблизно 30 х= вилин. Тривалість аналгетичної дії довша, ніж у морфіну.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування бупренорфін піддається метаболізму первинного проходж= ення у печінці з подальшими N-деалкілуванням і глюкуронкон’югацією у кишечнику та печінці. При сублінгвальному застосуванні абсолютна біодоступність бупренорфіну, за оцінками фахівців, знаходиться= у межах від 15 % до 30 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 90 хвилин після сублінгвального прийому, а залежність «максимальна доза – концентрація» залишається лінійною в інтерва= лі доз від 2 до 16 мг.

За абсорбцією настає фаза швидкого розподілу. Період напіввиведення бупр= енорфіну становить від 2 до 5 годин.

Бупренорфін метаболізується шляхом 14-N-деалкілування або глюкуронкон’югації початкової молекули та деалкілованого метаболіт= у. Відповідно до клінічних даних, за                                  N-деалкілування бупренорфіну відповідає СYР3А4. N-деалкіл-бупренорфін є μ-агоністом опіоїдн= их рецепторів.

Бупренорфіну<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> гідрохлорид виводиться з організму в основному з калом внаслідок б= іліарної   екскреції глюкуро= нкон’югованих метаболітів (80 %), решта бупренорфіну виводить= ся із сечею.

Клінічні характеристики.

Показання.

Замісна терапія при опіоїдній= залежності у комплексі з медичною, соціальною та психологічною підтримкою, наданою спеціалістами.

Протипоказання.<= /b>

·         Гіперчутливість до бупренорфіну та ін= ших компонентів лікарського засобу.

·         Тя= жка дихальна недостатність.

·         Тя= жка печінкова недостатність.

·         Го= стра алкогольна інтоксикація та делірій.

·         Одночасне введення опіоїдних<= /span> антагоністів (налтрексон, = налмефен) для лікування алкогольної або опіоїдної залежно= сті.

=

Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші види взаємодій.

Не рекомендується супутнє застосування зазначе= них нижче психотропних засобів та речовин.

Алкоголь

Алкоголь посилює седативну дію бупренорфіну. Зниження пильності (уваги) підвищує небезпеку при керуванні автомобілем і роботі з іншими механізмами. Необхідно уникати вживання спиртних напоїв і застосування ліків, що містять алкоголь.

Супутнє застосування лікарс= ьких засобів, що необхідно враховувати

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Бензодіазепінові<= /span> транквілізатори<= /span>

Одночасне застосування з = бензодіазепінами пов’язано з ризиком летального наслідку через дихальну недостатність, асоційовану з порушеннями функціонування центральної нервової системи.

Інші депресанти центральної нервової системи

Інші похідні опіоїдів (аналгетики, протикашльові засоби), деякі антидепресанти, антигістамінні з= асоби (блокатори Н₁-рецепторів), барбітурати, транквілізатори, клонідин при одночасному застосуванні з бупренорфіном спричиняють посилення депресії центральної нервової системи.

Інгібітори моноаміноксидази (МАО)

Можливе посилення дії опі= оїдів при одночасному застосуванні з бупренорфіном.

Інг= ібітори СYР3А4

Дослідження взаємодії між бупренорфіном і кетоконазолом (потужний інгібітор СYР3А4) пок= азало збільшення показників С_max і АUС бупренорфіну (на 70 % і 50 % відповідно), меншою міро= ю – його метаболіту норбупренорфіну. Таким чином, за пацієнтами, які застосовують бупренорфін, потрі= бно встановити постійний контроль, якщо вони паралельно приймають такі інгібіто= ри СYР3А4, як інгібітори протеази (ритонавір, нелфінавір, індинавір), азольні протигрибкові засоби (ке= токоназол, ітраконазол). У таких випадках виправданим може виявитися зниження дози бупренорфіну.

Застосування інших інгібіторів CYP3A4 (таких як = гестоден, тролеандоміцин, інгібітори         ВІЛ-протеази, ритонавір, індинавір і саквінавір) т= акож може підвищувати концентрацію бупренорфіну, том= у на початку лікування ними слід розглянути пропорційне зниження дози бупренорфіну.

Інд= уктори СYР3А4=

Взаємодія між бупренорфін= ом та індукторами СYР3А4 не досліджена, тому рекомендується ретельний нагляд за пацієнтами, які одержують паралельно індуктори СYР3А4 (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн аб= о рифампіцин). Дотепер не відзначалося значущої взаємод= ії бупренорфіну з кокаїном, речовиною, що найчастіше застосовують залежні у поєднанні з опіоїдами. <= /span>Застосування цих препаратів може посилити метабо= лізм бупренорфіну, тому пацієнтам, які скаржаться на зменшення ефективності бупренорфіну або збільше= ння потягу до наркотиків, дозу бупренорфіну слід підвищити.=

Бупренорфін слід з обережніс= тю застосовувати при одночасному застосуванні з серотонінергічними лікарськимим засоба= ми, такими як інгібітори MAO, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотнього захо= плення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСіН) або трициклічні антидепресанти, оскільки підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для= життя стану (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлялося про підозрювану взаємодію між введеним внутрішньовенно буп= ренорфіном і фенпрокумоном, що призводила до пурпури.

Досягнення адеква= тної аналгезії може бути ускладнено при введенні опіоїдного= агоніста пацієнтам, які отримують бупренорфін, тому існує ризик передозування, особливо при спр= обі подолати побічні агоністичні ефекти бупренорфіну або коли концентрація бупренорфіну в плазмі знижується.

Налтрексон та налмефен – антагоністи опіоїдних рецепторів – блокують фармакологічні ефекти= бупренорфіну. Слід уникати сумісного прийому препарат= у із налтрексоном або налмефеном у зв’язку з потенційно небезпечною взаємодією, яка може спровокувати раптовий початок тривалого та інтенсивного синдрому відміни опі= оїдів.

Особливості застосування.

Цей лікарський засіб призначений лише для лікування опіоїдної залежності. Лікування повин= ен призначати лікар, який має забезпечити належне застосування лікарського зас= обу залежними пацієнтами.

Лікар враховує ризик неправильного застосуванн= я (у тому числі внутрішньовенного введення), особливо на початку лікування.

Вит= ік

Під витоком розуміють потрапляння бупренорфіну на нелегальний ринок як від пацієнтів, т= ак і від осіб, які отримують цей лікарський засіб шляхом крадіжки у пацієнта або= в аптеці. Витік може призвести до появи нових залежних осіб, які застосовують= бупренорфін як первинний лікарський засіб, що спричин= яє звикання, з ризиком передозування, розповсюдження вірусних інфекцій, що передаються з кров’ю, пригнічення дихання і ураження печінки.

Через ризик помилкового застосування та для підбору дози необхідно у початковому періоді терапії призначати препарат на короткі терміни та, якщо це можливо, контролювати прийом, що також сприяє дотриманню лікувального режим= у. Відміна препарату може супроводжуватися абстинентним синдромом, іноді – відстроченим у часі.

На початку лікування буп= ренорфіном лікарю слід попередити пацієнта про частково агоністич= ний профіль препарату, особливо при застосуванні залежним від опіоїдів пацієнтам менш ніж через 6 годин після останнього введення героїну або опіоїдів короткої дії, або при застосуванні менш ніж = через 24 години після прийому останньої дози метадону= . І навпаки, симптоми відміни також можуть бути пов’язані з неправильним дозуванням.

Ризик передозування або зрив лікування вищий у пацієнтів, які під час лікування бупренорфіном продовжують самостійне лікування синдрому відміни опіо= їдами, алкоголем або іншими седативними і гіпнотичними препаратами, особливо бензодіазепінами.

Зал= ежність

Бупренорфін – це частковий агоніст опіоїдних рецепторів, постійне застосування якого спр= ичиняє залежність опіоїдного типу. Припинення лікуванн= я може призвести до синдрому відміни.

При= гнічення дихання

Цей препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із астмою або дихальною недостатністю (наприклад, із хронічною обструктивною хворобою легень, скороченням респіраторного резерву, гіпоксіє= ю, гіперкапнією, кіфосколіозом).

Бупренорфін може призвести до серйозних наслідків (у тому числі летальних), пригнічення дихання у дітей і осіб без наркозалежності у разі випадкового а= бо навмисного прийому. Пацієнти повинні зберігати блістер із таблетками у безпечному місці, ніколи не відкривати блістер заздалегідь, тримати таблетк= и у недоступному для дітей та інших членів сім’ї місці.

Повідомлялося про кілька летальних випадків у результаті розвитку пригнічення дихання, особливо при застосуванні бупрено= рфіну у комбінації з бензодіазепінами або його ненале= жному застосуванні.

Серотоніновий синдром

Одночас= не застосування бупренорфіну та інших серотонінергічних засобів, таких як інгібітори MAO, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори = зворотнього захоплення серотоніну і норадреналіну(ІЗЗСіН) або трициклічні антидепресанти, може призвест= и до серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для= життя стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»).

Якщо су= путнє лікування іншими серотонінергічними засобами кл= інічно обґрунтовано, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо = під час початку лікування та під час збільшення дози.

Симптом= и серотонінового синдрому можуть включати зміни психічн= ого стану, вегетативну нестабільність, нервово-м’язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При під= озрі на серотоніновий синдром слід розглянути можливість змен= шення дози або припинення терапії залежно від вираженості симптомів.

Геп= атит, печінкові реакції=

Як під час клінічних досліджень, так і у післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки гострого ураження печінки. Виявлено спектр аномалій від транзиторного асимптоматичного зростання рівня печінкових трансаміназ до печінкової недостатності. У багатьох випадках причиною або додатковим фактором цього могла бути наявність аномал= ій печінкових ензимів, зараження вірусом гепатиту В або С, одночасне застосува= ння інших потенційно гепатотоксичних препаратів і постійне внутрішньовенне введення наркотиків. Ці основні фактори слід враховувати перед призначенням бупренорфіну і впродовж лікування. При підозрі на печінкову реакцію з невідомих причин слід оцінити, чи є бупренорфін причиною некрозу печі= нки або жовтяниці, і відмінити лікування, як тільки це дозволить клінічний стан пацієнта. Усім пацієнтам слід регулярно проводити тести функції печінки.

Цей препарат може спричинити сонливість, що посилюється іншими засобами центральної дії, такими як алкоголь, транквілізатори, седативні і гіпнотичні засоби.

Цей препарат може спричинити ортостатичну гіпотензію.

Дослідження на тваринах, як і клінічний досвід, довели, що бупренорфін може спричинити низький ступінь залежності.

Бупренорфін здатний послабляти больові симптоми при деяких патологіях. Дослідження на тваринах і клінічний досвід переконують, що бупренорфін також здатний спричинити фармакозалежність, хоча меншою мірою, ніж морфін. Отже, під час лікування дуже важливо врахову= вати всі супутні умови, вести контроль і дотримуватися призначених доз.
Спортсменам необхідно повідомити, що бупренорфін включено до переліку допінгових сполук (стимуляторів).

Застосування дітя= м віком від 16 до 18 років
Через відсутність даних дітям віком від 16 до 18 років лікарський засіб слід застосовувати з особливою обережністю.

Допоміжні речовини

Препарат містить целактоз= у 80 (суміш лактози моногідрату та целюлози порошкоподібної (75:25)). Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися= з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Препарат містить аспартам= , який є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

Зах= оди безпеки при застосуванні

Призначати з обережністю пацієнтам із:<= /p>
– бронхіальною аст= мою або дихальною недостатністю (було кілька повідомлень про дихальну недостатність, спричинену бупренорфіном);

– нирковою недостатністю (20 % бу= пренорфіну елімінується нирками, тому ниркова елімінація може бути тривалою);
– печінковою недостатністю (може змінюватися метаболіз= м бупренорфіну у печінці).
Необхідно уважніше підбирати режим дозування бупренорф= іну гідрохлориду для пацієнтів, які приймають інгіб= ітори СYР3А4 (застосування менших доз може виявитися цілком достатнім, оскільки інгібітори СYР3А4 підвищують концентрацію бупренорфіну= у плазмі крові).=

Як і при застосуванні інших опіоїдів, застосування бупренорфіну потребує особливої обережності при лікуванні пацієнтів, які мають такі супутні захворювання, як:

– підвищений внутрішньочерепний тиск внаслідок черепно-мозкової травми;

– артеріальна гіпотензія;<= /span>

– гіпертрофія простати або стеноз уретри.

Застосування у період вагіт= ності або годування груддю.

Вагітність. З огляду на відсутність достатніх даних щодо впливу бупр= енорфіну на вагітних жінок його застосування у період вагітності не рекомендується.<= /span>

Годування груддю. Бупренор= фін проникає у молоко тварин. У = високих дозах препарат знижує продукування молока. Залежним жінкам, які приймають <= span class=3DSpellE>бупренорфін, не рекомендується годувати груддю.

Здатність впливати на швидк= ість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні препарату можливий розвиток сонливості та запаморочення (особливо якщо бупренорфін= приймати одночасно з алкоголем, препаратами, що містять алкоголь, або з депресантами центральної нервової системи). Тому під час застосування препа= рату слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмам= и, що потребує підвищеної уваги.

Спосіб застосування та дози= .

Лікарський засіб призначений для доросл= их та дітей віком від 16 років, які добровільно проходять лікування у спеціалізованому стаціонарі.

Бупренор= фіну гідрохл= орид призначає лікар у вигляді загальної терапевтичної дози пацієнтам, залежним = від опіоїдів, лише після проведення лікарського огляду та= за рекомендацією центру лікування залежності. Загальна тривалість лікування не повинна перевищувати 28 днів. Однак лікареві рекомендується, особливо на початку лікування, призначати коротші курси для обмеження ризику недоцільно= го застосування бупренорфіну = гідрохлориду, що недопустимо за жодних обставин.

Лікування проводити комплексно як у спеціалізованих центрах з лікування залежності, так і у лікарнях, що дає зм= огу поєднати комплексне лікування з соціо-психологі= чною підтримкою.

Якщо лікування проводити не у спеціалізованому центрі, тоді лікар, який лікує залежність, повинен признач= ати довготривалу замісну терапію лише за згодою колег, які практикують у центрах спеціалізованої допомоги залежним.

Лікарю слід зазначати на рецепті точну одноразову дозу та цикл лікування. Лікування можна припинити за проханням пацієнта або за його згодою шляхом поступового зменшення доз, які визначає лікар.

На початку лікування бупренорфіном лікар повинен урахувати індивідуальний агоністичний профіль молекул рецепторів опіоїдів, чутливих до індукції синдрому відміни, у кожного залежного пацієнта. Результат лікування частково залежить від призначеної дози, а частково – від медико-психологічн= их і соціо-освітніх заходів, пов’язаних із послідовн= ою адаптацією пацієнта.

Прийом сублінгвально

Початок лікування.= Початкова доза для лікування= опіоїдної залежності становить від 0,8* до 4 мг на до= бу. Додаткову дозу бупренорфіну від 2 мг до 4 мг мо= жна застосовувати один раз на добу залежно від потреби конкретного пацієнта. Еф= ект бупренорфіну на початку лікування повинен проявитися = не раніше 6 годин після прийому останньої дози наркотиків або при появі перших ознак абстиненції у пацієнтів, які приймають метадон. Попередню дозу метадону необхідно зменшити до н= е менш ніж 30 мг на добу, інакше може розвинутись синд= ром відміни, спричинений бупренорфіном.

* Використовують лікарський засіб у відповідному дозуванні.

Корекція дози до встановлення підтримуючої дози

Дозу бупренорфіну<= /span> слід збільшувати поступово, залежно від терапевтичного ефекту, який чинить лікарський засіб на стан пацієнта. Середня підтримуюча доза бупренорфіну становить 8 мг на добу. Більшість пацієнтів не потребує дози, яка перевищує= 16 мг на добу, однак клінічні дослідження показали ефективність та безпеку сублінгвального застосування буп= ренорфіну у дозах до 24 мг на добу.

Коригування дози проводять згідно з результатами повторної оцінки клінічного стану та досягнутої ефективності комплексного лікування пацієнта. Незадовільна стабілізація стану пацієнта п= ри застосуванні бупренорфіну в дозі 16 мг на добу = може бути пов’язана з ймовірними супутніми психічними захворюваннями пацієнта аб= о з неправильним прийомом лікарського засобу. Це слід враховувати при визначенні подальшого комплексу лікувальних заходів.

Зниження дози і припинення лікування

Після задовільно проведеного періоду стабілізації лікар може запропонувати пацієнту поступово зменшити добову до= зу бупренорфіну, аж до повного припинення замісної терап= ії за сприятливих обставин.

При відміні лікування особливу увагу сл= ід звернути на частоту рецидивів або симптоми відміни, які слід контролювати. = За результатами деяких неконтрольованих клінічних досліджень аналогічних лікарських засобів, на кінцевому етапі лікування перевагу слід віддавати поступовому зниженню дози. Після лікування пацієнтам потрібен контроль через ризик рецидиву.

Особ= ливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Безпека= та ефективність бупренорфіну для літніх пацієнтів = віком від 65 років не встановлена.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнт= и, які є носіями вірусу гепатиту та/або мають дисфункції печінки, піддаються ризику прискореного ураження печінки. Рекомендується регулярний контроль функції печінки.

Вплив п= ечінкової недостатності на фармакокінетику бупренорфіну невідомий. Оскільки активна речовина значною мірою мет= аболізується, очікується, що у пацієнтів із помірною та тяжкою печінковою недостатністю плазмові рівні будуть вищими.

Фармако= кінетика може бути змінена у пацієнтів із порушеннями функції печінки – рекомендуєть= ся призначення нижчих початкових доз і ретельне титрування доз для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Необхід= но з обережністю призначати дозування для хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

= <= /b>

Діти.

Лікарський засіб протипоказаний дітям в= іком до 16 років.

Передозування.

Симптоми. При сублінгвальному застосуванні препарату передозування малоймовірне. У разі випадкового перорального передозування можливі такі симптоми, як нудота, блювання та/або порушення мовлення, сонливість, амбліопія, міоз, артеріальна гіпотензія. У разі передозування сл= ід застосовувати звичайну симптоматичну терапію, включаючи ретельний моніторин= г життєво важливих функцій організму. Основний симптом,= що вимагає інтенсивної терапії, – це пригнічення дихального центру, яке може спричинити зупинку дихання та летальний наслідок. При виникненні блювання необхідно вжити заходів для попередження потрапляння блювотної маси в дихал= ьні шляхи.

Лікування. Перша допомога пе= редбачає негайне промивання шлунка. Потрібно вжити заход= ів інтенсивної терапії, включаючи ретельний моніторинг дихальної та серцевої діяльності та розпочати симптоматичну терапію дихальної недостатності. Верх= ні дихальні шляхи повинні бути вільними для проведення примусової або контрольованої вентиляції легень. Рекомендується парен= терально ввести опіоїдний антагоніст (налоксон), який поступово нейтралізує респіраторні ефекти бупрено= рфіну. Слід враховувати, що налоксон виводиться з орга= нізму швидше, ніж бупренорфін, тому необхідно забезпе= чити повторні інфузії налоксону= через ризик повторного виникнення симптомів передозування. Початкові дози <= span class=3DSpellE>налоксону можуть досягати 2 мг (не більше 10 мг) та повторюватись кожні 2–3 хвилини до отримання задовільного ефекту.= У разі необхідності призначати кисень і дихальні аналептики. При проведенні вищезазначених заходів пацієнт повинен знаходитися у палаті інтенсивної терапії.

При визначенні тривалості лікування передозува= ння слід враховувати тривалість дії бупренорфіну.

Побічні реакції.=

Початок прояву побічних ефектів залежить від величини порога толерантності; у наркозалежних осіб цей показник значно вищ= ий, ніж у пацієнтів, які не застосовують наркотики.

Психічні порушення: = депресія, патолог= ічне мислення, наркотична залежність, ейфорія, ворожість, галюцинації.

З боку нервової системи: безсоння, сонливі= сть, головний біль, мігрень, астенія, непритомність, блідість, запаморочення, тривожність, нервозність, сплутаність свідомості, парестезія, судоми, тремо= р, синкопе.

З боку серцево-судинної системи: <= /span>ортостатична = гіпотензія, брадикардія, тахікардія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, розширення кровоносних судин, пальпітація.<= /p>
З боку дихальної системи: <= /span>пригнічення дихал= ьного центру, кашель, задишка, позіхання, бронхоспазм= .

З боку шлунково-кишкового тракту: = запор, нудота, блювання, біль у жи= воті, сухість у роті, діарея, диспепсія, метеоризм, виразки у роті.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі висипання, кропив’янка, свербіж, бронхоспазм, набряк Квінке (ангіоневротичний набряк), анафілактичний шок.<= /span>

З боку органів зору: амбліопія, захворюв= ання слізного апарату очей, міоз.

Інфекції та інвазії: грип, фарингіт.

З боку крові та лімфатичної системи: лімфаденопатія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіпергідроз.

З боку опорно-рухового апар= ату та сполучної тканини: артралгія, м’язові судоми, біль у м’язах, артрит.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго.

З боку гепатобіліарної системи: при правильних умовах застосування у поодиноких випадках – підвищення рівнів трансаміназ печінки та жовтяниця, зазвич= ай зі сприятливим клінічним перебігом, некроз печінки та гепатит, гепаторенальний синдром.

Загальні порушення: = слабкість, сонлив= ість, підвищена пітливість, синдром відміни препарату, біль у грудній клітці, гарячка, нездужання, периферичні набряки.

Інші порушення: затрим= ка сечі, риніт, озноб, біль у спині, сльозотеча.

У випадках неналежного внутрішньовенного вве= дення лікарського засобу повідомлялось про місцеві реакції, іноді септичні (абсце= с, целюліт), і про потенційно серйо= зний гострий гепатит та інші інфекційні захворювання, такі як пневмонія, ендокардит.

У пацієнтів з вираженою фізичною (соматичною) наркозалежністю перші сублінгвальні введення бупренорфіну гідрохлориду= можуть спричинити парадоксальну реакцію з розвитком синдрому відміни, подібного до= налоксонового.

Неонатальний синдром відміни був відзначений серед новонароджених, якщо жінки отримували бупренорфін під час вагітності. Характер синдрому може змінюватися залежно від виду використаних наркотичних засобів.

<= span lang=3DUK>Непритомність не була виявлена.

Термін придатності. =

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температ= урі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 2 мг – по 10 таблеток у блістері; = по 1 блістеру у коробці; по 25 таблеток у блістері; по 4 блістери у коробці;

таблетки по 4 мг – по 10 таблеток у блістері; = по 1 або 10 блістерів у коробці;

таблетки по 8 мг – по 10 таблеток у блістері; = по 1 або 10 блістерів у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

Місцезнаходження виробника = та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41. <= /p>