ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МОКСИФТОР 400

(МОXIFTOR 400)

Склад:

діюча речовина: moxifloxacin;=

1 таблетка містить моксифлоксаци= ну гідрохлориду у перерахуванні на моксифлоксацин 400 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, оболонка: тальк, титану діок= сид (Е 171), гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь 6000, заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки капсулоподібної форми, світло-рожевого кольору, двоопуклі, вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку.

Фармакотерапевтична група. =

Протимік= робні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів= .

Код АТХ = J01M A14.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Моксифлоксацин – 8-метоксифто= рхінолоновий засіб із широким спектром бактерицидної дії. In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних= та грамнегативних мікроорганізмів.

Встан= овлено, що моксифлоксацин ефективний відносно бактерій, стійких до β-лактамних та макролідних препаратів.

Бактерицидна дія моксифлоксацину спричинена інгібуванням обох типів ІІ топоізомерази К-г= іраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК.

Вважається, що С8-метокси залишок сприяє покращанню активності та посла= блює селекцію резистентних мутантів грампозитивних бактерій порівняно з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоамінового залишку в С-7 положенні запоб= ігає активному відтоку, пов’язаному з генами norA або pmrA, які виявлено у деяких грампозитивних бактерій.

Моксифлоксацин володіє залежною від концентрації бактерицидною активніс= тю. Мінімальні бактерицидні концентрації (МБК), як правило, відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК).

Вплив на кишкову флору у людини

У двох дослідженнях з участю добровольців після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалася кількість E.coli, Bacillus spp., Enterococcus та Klebsiella spp., а також анаеробів Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium та Peptostreptococcus. Спостерігал= ося підвищення кількості Bacteroides fragilis. Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася у межі но= рми упродовж двох тижнів.

Резистентність

Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентност= і, такі як бар’єри проникнення (поширені у Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину.

Формування резистентності до моксифлоксацину in vitro спостерігали як поступовий процес, який полягає у точкових мутаціях обох ти= пів ІІ топоізомерази, ДНК-гірази та топоізомерази IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмів активного відтоку у грампозитивних мікроорганізмів.

Спостерігається перехресна резистентність з іншими фторхінолонами. Однак оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази ІІ та IV зі схож= ою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до інших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину.

Контрольні точки

Таблиця 1.

Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксаци= ну (01.01.2012) за даними EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікроб= ної чутливості)

Мікроорганізм

Чутливий

Резистентний

Staphylococcus spp.

≤ 0,5 мг/л

³ 24 мм

> 1 мг/л

< 21 мм

S. pneumoniae

≤ 0,5 мг/л

³ 22 мм

> 0,5 мг/л

< 22 мм

Streptococcus, групи A, B, C, G<= o:p>

≤ 0,5 мг/л

³ 18 мм

> 1 мг/л

< 15 мм

H. influenzae

≤ 0,5 мг/л

³ 25 мм

> 0,5 мг/л

< 25 мм

M. catarrhalis

≤ 0,5 мг/л

³ 23 мм

> 0,5 мг/л

< 23 мм

Enterobacteriaceae

≤ 0,5 мг/л

³ 20 мм

> 1 мг/л

< 17 мм

Контрольні точки, не пов’язані з видом*

≤ 0,5 мг/л

> 1 мг/л

* Контрольні точки, не = пов’язані з видом, були визначені головним чином на підставі даних фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тільки щодо видів, яким не надавали контрольн= их точок за окремими видами, та не використовують щодо видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Мікробіологічна чутливість

Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У р= азі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта з питань антибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляєт= ься настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонайменше на деякі = види інфекційних збудників залишається під сумнівом.

Чутливі види

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Gardnerella vaginalis=

Staphylococcus aureus* (чутливий до метициліну)

Streptococcus agalactiae (група B)

Streptococcus milleri group* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae*

Streptococcus pyogenes* (група A)

Streptococcus viridans група (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Acinetobacter baumanii

Haemophilus influenzae*

Haemophilus parainfluenzae*

Legionella pneumophila

Moraxella (Branhamella) catarrhalis<= /i>*

Анаеробні мікроорганізми

Fusobacterium spp.

Prevotella spp.

Інші мікроорганізми

Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae= *

Chlamydia trachomatis*

Coxiella burnetii

Mycoplasma genitalium=

Mycoplasma hominis

Mycoplasma pneumoniae*

Види з можливою набутою резистентністю

Аеробні грампозитивні мікроорган= ізми

Enteroco= ccus faecalis*

Enteroco= ccus faecium*

Staphylo= coccus aureus (метицилінрезистентний)⁺

Аеробні грамнегативні мікроорган= ізми

Enteroba= cter cloacae*

Escheric= hia coli*#

Klebsiel= la pneumoniae*#

Klebsiel= la oxytoca

Neisseria gonorrhoeae*+

Proteus = mirabilis*

Анаеробні мікроорганізми

Bacteroi= des fragilis*

Peptostr= eptococcus spp.*

Резистентні види

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Pseudomonas aeruginosa

* Продемонстровано задовільну активність щодо впливу на чутливі штами п= ід час клінічних досліджень у рамках затверджених клінічних показань.

^#Штами, які продукую= ть ESBL, є зазвичай резистентними до фторхінолонів.

⁺Показник резистентн= ості > 50 % в одній або більше країн.

Доклінічні дані з безпеки

Вплив на кровотворну систему (незначне зниження кількості еритроцит= ів та тромбоцитів) спостерігався у щурів та мавп. Як і при застосуванні інших хінолонів, гепатотоксичність (підвищення рівня ферментів печінки та вакуоль= на деградація) відзначалася у щурів, мавп та собак. У мавп фіксували випадки нейротоксичності (ураження ЦНС – судоми). Вказані ефекти спостерігалися тіл= ьки після прийому високих доз моксифлоксацину або після довготривалого застосув= ання препарату.

Моксифлоксацин, як і інші хінолони, показав генотоксичність під час тестів in vitro з бактеріями або клітинами ссавців. Оскільки вказаний ефект пояснюється взаємодією з бактеріальною гіразою та в разі вищої концентрації – взаємодією з топоізомеразою ІІ у клітинах ссавців, можна припустити наявність порогової концентрації для генотоксичності. Під час те= стів in vivo не було виявлено ознак генотоксичності, незважаючи на застосування високих доз моксифлоксацину. Таким чином, препарат показав достатній потенціал безпеки при застосуванні терапевтичної дози для людини. Моксифлоксацин не показав канцерогенного ефекту під час дослідження, яке проводили на щурах.

Багато хінолонів є фотореактивними і можуть провокувати реакції фототоксичності, проявляти фотомутагенний та фотоканцерогенний ефекти. При цьому є дані щодо відсутності фототоксичних та фотогенотоксичних властивост= ей у моксифлоксацину при його тестуванні в рамках комплексної програми під час досліджень in vitro та in vivo. У таких самих умовах хінолони демонстрували вказані ефекти.

У високих концентраціях моксифлоксацин діє як інгібітор швидкого компонента кардіального повільного компонента розправляючого калієвого току= та, отже, може призвести до подовження інтервалу QT. Токсикологічні дослідження, які проводили на собаках та під час яких препарат застосовували перорально в дозах ≥ 90 мг/кг, що забезпечувало концентрацію ≥ 16 мг/л, вияв= или подовження інтервалу QT без аритмій. Оборотну нелетальну шлуночкову аритмію спостерігали тільки після внутрішньовенного введення високої кумулятивної д= ози, яка більше ніж у 50 разів перевищувала дозу, передбачену для людини (> 3= 00 мг/кг), що забезпечувало концентрацію у плазмі крові ≥ 200 мг/л (що більше ніж у 40 разів перевищувало терапевтичний рівен= ь).

Відомо, що хінолони спричиняють ураження хрящів великих діартродіал= ьних суглобів у молодих тварин. Найнижча пероральна доза моксифлоксацину, яка призводить до артротоксичного ефекту у молодих собак, у чотири рази перевищувала максимальну рекомендовану терапевтичну дозу 400 мг (передбачену для 50 кг маси тіла), розраховану на підставі співвідношення доза/маса тіла (мг/кг), із концентрацією в плазмі крові у 2 чи 3 рази вищою за концентрацію, передбачену у разі застосування максимальної терапевтичної до= зи.

Тести на токсичність, які проводили на щурах та мавпах (повторне введення протягом періоду до шести місяців), не виявили ознак ризику для органів зору. Під час досліджень на собаках застосування тільки високих доз перорально (≥ 60 мг/кг) призводило до концентрації у плазмі крові = 805; 20 мг/л, що спричиняло зміни електроретинограми та в окремих випадках призводило до атрофії сітківки.

При вивч= енні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди, що проводили на щурах (при застосуванні моксифлоксацину перорально і внутрішньовенно) і мавпах (при застосуванні моксифлоксацину перорально), не виявили тератогенної дії моксифлоксацину і його впливу на фертильність. При внутрішньовенному застосуванні моксифлоксацину у дозі 20 мг/кг у кролів відзначалась мальформація скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів у мавп і кролів при застосуванні моксифлоксацину у терапевтичній дозі. У щурів відзначалося зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності потомства = при застосуванні моксифлоксацину, дозування якого у 63 рази перевищувало рекомендоване.

Фармакокінетика.

Всмоктув= ання та біодоступність

При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність досягає майже 91 %. <= o:p>

У діапазоні доз 50–800 мг п= ри одноразовому прийомі та у дозі 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом 3 днів. П= ісля прийому пероральної дози 400 мг пікова концентрація в крові досягається протягом 0,5‑<= /span>4 г= один і становить 3,1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентрації у рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3,2 та 0,6 мг/л відповідно. У рівноважному стані експозиція у межах інтервалу дозування май= же на 30 % вища, ніж після застосування першої дози.

<= u>Розподіл=

Моксифло= ксацин швидко розподіляється в екстраваскулярному просторі, після застосування дози 400 мг AUC становить 35 мкг/л. Об’єм розподілу у рівноважному стані становить 2 л/кг. Як встановлено в експериментах in vitro та ex vivo, зв’язуван= ня з білками крові становить приблизно 40–42 % та не залежить від концентрації препарату.

Табли= ця 2.

Пікова концентрація (середнє геометричне) після перорального прийому одноразової дози моксифлоксацину 400 мг.

Тка= нина

Кон= центрація

Міс= цевий рівень – рівень у плазмі крові

Плазма

3,1 мг/л

-

Слина

3,6 мг/л

0,75 – 1,3=

Вміст пухиря

1,6¹ мг/л<= o:p>

1,7¹<= /o:p>

Слизова оболонка брон= хів

5,4 мг/кг<= /span>

1,7–2,1

Альвеолярні макрофаги=

56,7 мг/кг=

18,6–70,0<= /span>

Рідина епітеліального шару

20,7 мг/л<= /span>

5–7=

Гайморова пазуха=

7,5 мг/кг<= /span>

2,0=

Етмоїдальні пазухи

8,2 мг/кг<= /span>

2,1=

Назальні поліпи =

9,1 мг/кг<= /span>

2,6=

Інтерстиціальна рідин= а

1,0² мг/л<= o:p>

0,8–1,4^2,3=

Жіночі статеві органи= *

10,2⁴ мг/к= г

1,72⁴=

* Внутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг.

¹ 10 годин після введення.

² Вільна концентрація.=

³ Від 3 годин до 36 годин після введення дози.

⁴ В кінці інфузії.

Метаболізм

Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосп= олук (М1) і глюкуронідів (М2). М1 та М2 є тільки метаболітами, релевантними для людин= и, обидва вони є мікробіологічно неактивними. Під час досліджень in vitro та клінічних досліджень ф= ази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препара= тами, задіяними у біотрансформацію фази І з участю ферментів системи цитохрому Р4= 50. Ознак окислювального метаболізму немає.

Виведення з організму=

Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400= мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24–53 мл/хв та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Пі= сля прийому дози 400 мг виведення із сечею (близько 19 % - лікарський засіб у незміненому вигляді, близько 2,5 % – М1 та близько 14 % – М2) та калом (бли= зько 25 % – лікарський засіб у незміненому вигляді, близько 36 % – М1 та відсутн= ість виведення у вигляді М2) загалом становило близько 96 %. Супутнє введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату.<= /span>

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку та пацієн= ти з низькою масою тіла

У здорових добровольців із низькою масою тіла (зокрема, у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали ви= щу концентрацію препарату у плазмі крові.

Ниркова недостатність.

Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну ˃ 20 мл/хв/1,73 м^{2).
Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду)
збільшується до показника 2,5 (у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30
мл/хв/1,73 м²).}

Порушення функції печінки.

На підставі даних досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів із печінковою недостатністю (класи А-С за класифікацією Чайлда-П’= ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов’язане з більшою дією М1 у плазмі крові, = тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину д= ля лікування пацієнтів із порушенням функції печінки немає.<= /p>

Клінічні характеристики. =

Показання.=

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими = до препарату мікроорганізмами (див. розділи «Особливості застосування», «Побіч= ні реакції», «Фармакологічні властивості»), у пацієнтів віком від 18 років.

За нижчезазначеними показаннями моксифлоксацин слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним застосування інших антибактеріальних засо= бів, які зазвичай рекомендуються для лікування таких інфекцій:=

·&nb= sp;            =       Гострий бактеріальний синусит.
·&nb= sp;            =       Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт.

За нижчезазначеними показаннями моксифлоксацин слід призначати тільки т= оді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуют= ьcя для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказане лікування було неефективним:

·&nb= sp;            =       Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.

·&nb= sp;            =       Запальні захворювання органів малого таза помірног= о та середнього ступеня (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційованих із= тубооваріальним абсцесом або абсцесами органів малого таза. Таблетована форма препарату Моксифтор 400 не рекомендується для застосування як монотерапія при запальн= их захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня, але можна застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) через зростаючу резистентність моксифлоксацину = до Neisseria gonorrhoeae (за вин= ятком моксифлоксацинрезистентних штамів N= . gonorrhoeae) (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Таблетовану форму препарату Моксифтор 400 можна застосовувати для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральною формою моксифлоксацину була ефективною і призначена за такими показаннями:

-   &nb= sp;   негоспітальна пневмонія;

-   &nb= sp;   ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.<= o:p>

Таблетована форма препарату Моксифтор 400 не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри = та підшкірних структур або у разі тяжкого перебігу негоспітальних пневмоній.

Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належ= ного застосування антибактеріальних засобів.

=

Протипоказання.

-   &nb= sp; Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату.

-   &nb= sp; Вік до 18 років.

-     Вагітність або період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

-     Пацієнти з захворюваннями сухожи= ль, пов’язаними з лікуванням хінолонами, в анамнезі.

У ході доклінічних досліджень і клінічних досліджень після застосування моксифлокс= ацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказано пацієнтам з:

-     вродженим або діагностованим наб= утим подовжен= ням інтервалу QT;

-     порушеннями електролітного балан= су, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії;

-     клінічно значущою <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>брадикар= дією;

-     клінічно значущою <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка;

-     симптоматичними аритміями в анамнезі.

Препарат= не слід застосовувати одночас= но з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У зв’язку з обмеженими клінічними даними застосува= ння препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас = C за класифікацією Чайлда-П’ю) та пацієнтам з підвищеним = рівнем трансаміназ (у 5 раз= ів вище верхньої межі норми).

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія м= оже призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):=

-    антиаритмічні препарати класу ІА (напр= иклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

-    антиаритмічні препарати класу ІІІ (нап= риклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

-    антипсихотичні препарати (наприклад фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);

-    трициклічні антидепресанти;=

-    деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);

-    деякі антигістаміни (терфенадин, астем= ізол, мізоластин);

-    інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад петльові та тіазидні діуретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, дія яких пов’язана з клінічно значущою брадикардією.

Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній чи алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат та засоби, що містять залізо або цинк), та моксифлоксацином необхідний інтервал близько 6 годин.

При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш= ніж на 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв’язку з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ «Передозування»).

Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення С_max дигоксину на приблизно 30 % у рівноважному стані без впливу на AUC (площа під кривою співвідношення «концентрація–час») або на нижчі рівні. Отже, потреби у застережних заходах при супутньому прийомі дигоксину немає.

Під час досліджень з участю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниж= ення концентрації глібенкламіду на піковому рівні приблизно на 21 %. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємо= дії між моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено.

Зміна значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)

У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, у тому числі з фторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазолом та деякими цефалоспоринами, відзначалися чисельні випадки підвищення антикоагулянтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. У зв’язку з цими обставинами важко оцінити, чи спричиняє інфікування або лікування відхилення показника МНВ. Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідності слід провести належне коригування дози перорального коагулянта.

Речовини, для яких була доведена відсутність клінічно вагомої взаємодії= з моксифлоксацином: ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морфін при парентеральному введенн= і, пробенецид. Дослідження in vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. З огляду = на зазначені результати, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є маловірогідною.

Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вживання їжі (включаючи молоч= ні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацин можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Особливості застосування.

Слід уникати застосування моксифлоксацину пацієнта= м із серйозними побічними реакціями в анамнезі після застосуванні лікарських засобів, що містять хінолони або фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції= »). Лікування таких пацієнтів моксифлоксацином слід починати тільки за відсутно= сті альтернативної терапії та після ретельної оцінки співвідношення переваги/ри= зик (див. також розділ «Протипоказання»). Переваги від лікування моксифлоксацин= ом, особливо у разі нетяжких інфекцій, необхідно оцінювати, беручи до уваги інформацію, яка міститься у цьому розділі.

Подовження інтервалу QT_{с
та клінічні умови, за яких можливе подовження інтервалу QT_с=}

При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів можливе збільшення інтервал= у QT на електрокардіограмі. Аналіз результатів ЕКГ, отриманих у рамках програми клінічних досліджень, показав, що подовження інтервалу QTc при застосуванні моксифлоксацину становило 6 мс ± 26 мс (1,4 %) порівняно з вихідним рівнем.=

Оскільки= у жінок відзначається довший інтервал QT порівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієн= ти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих з препаратом ефектів на інтервал QT.

Пацієнтам, які приймають = моксифло= ксацин, слід з обережністю застосовувати препарат= и, що можуть призвести до зниження рівня калію (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

С= лід з обережністю = призначати моксифло= ксацин пацiєнтам з триваючими проаритмогенними станами (особливо жінкам та пацієнт= ам літнього віку), такими як гостра міокардіальна ішемія або подовження інтерв= алу QT, оскільки це може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes), і зупинки серця (див. розділ «Протипоказання»). Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватися= зі збільшенням концентрації препарату. Тому не слід перевищувати рекомендовану дозу<= /span>.

Якщо під= час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

Підвищена чутливість / алергічні реакції

Повідомл= ялося про випадки розвитку гіперчутливості та алергічних реакцій після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. Анафілактичні реакції можуть набувати форми небезпечного для життя шоку навіть після першого застосування препарату. У разі клінічного прояву тяжких реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування моксифлоксацину та почат= и відповідну терапію (наприклад протишокову).

Тяжкі порушення функції печінки<= o:p>

При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до печінкової недостатності (у т.ч.= з летальним наслідком) (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення симптомів фульмін= антного гепатиту, таких як астенія, що шви= дко розвивається та супроводжується жовтяниц= ею, набуттям сечею те= много кольору, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією, пацієнтам рекомендується проконсультуватися з лікарем перед продовжен= ням лікування.

У разі виникнення симптомів дисфункції печінки необхідно провести аналізи функції печiнки/= обстеження.

Тяжкі шкірні реакції

Під час застосування моксифлоксацину повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій (див. розд= іл «Побічні реакції»), включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), також відомий як синдром Лайєлла, синдром Стівенса – Джонсона (ССД), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП) та індуковану лікарськими засобами еозинофілію із системними симптомами (DRESS-синдром), які могли загрожувати життю або бути летальними. У разі призначення лікарського засобу пацієнтів слід попереджати про ознаки та симптоми тяжких реакцій шкіри і ретельно спостерігати за станом пацієнтів. При по= яві ознак та симптомів, що свідчать про такі реакції, моксифлоксацин слід негай= но відмінити і розглянути альтернативне лікування. Якщо при терапії моксифлоксацином у пацієнта розвинулись тяжкі шкірні реакції, такі як ССД, = ТЕН, ГГЕП або DRESS-синдром, лікування моксифлоксацином цьому пацієнту у жодному разі не слід поновлювати.

Пацієнти, схильні до розвитку судом

Відомо, = що хінолони можуть <= span style=3D'letter-spacing:.1pt'>викликати судоми. Моксифлоксацин слід застосовуват= и з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС або з іншими факторами ризику= , що можуть провокувати виникнення судом або знижувати судомний поріг. У разі виник= нення судом необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

Тривалі, інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції<= /span>

Повідомлялося про рідкісні вип= адки тривалих (впродовж місяців або років), інвалідизуючих та потенційно необоро= тних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи органів, а іноді – одразу на декілька (скелетно-м’язову, нервову, психічну та органи чуття), у пацієнтів, які застосовували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку пацієнта та існуючих факторів ризику. При розвитку перших симптомів будь-як= ої серйозної побічної реакції пацієнту слід негайно припинити застосування моксифлоксацину та звернутися за консультацією до лікаря.=

Периферична нейропатія

У пацієн= тів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсорно-мотор= ної полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестез= ій, дизестез= ій або слабкості. Пацієнтам, які застосовують моксифлоксацин, рекомендується повідомляти лікаря у разі розвитку в них таких симптомів нейропатії, як біль, = печіння, поколювання, оніміння або слабкість, перш ніж продовжувати лікування, для попередження розвитку потенційно необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакції з бо= ку психіки

Реакції з боку психіки можуть розвиватися навіть після першого застосування фторхінол= онів, включаючи моксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психічні реакції призводили до виникнення суїцидальних думок та розвитку самоагресії, зокрема спроб самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення у паці= єнта таких реакцій необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів. Необхідно дотримуватися обережності, призначаючи моксифлоксацин пацієнтам з психічними захворюваннями або наявністю таких в анамнезі.

Діарея, асоційована із застосуванням антибіотиків, включаючи коліт

У зв’язк= у з застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, у тому числі моксифлоксацину, повідомляли про виникнення антибіотикасоційованої діареї (ААД) та= антибіотикасоційованого коліту <= /span>(ААК), включаючи псевдоме= мбранозний коліт та діарею, асоційовану з <= /span>Clostrid= ium difficile. Тому важливо зважити на цей діагноз у пацієнтів,= у яких під час або після застосування моксифлоксацину спостерігається тяжка діарея. При підозрі або пі= дтвердженні ААД або ААК лікування антибактеріальними засобами, включа= ючи моксифлоксацин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. Крім цього, необхідно вжити відповідних заходів, спрямованих на контроль інфекції, з ме= тою зниження ризику її передачі. Пацієнтам, у яких розвивається тяжка діарея, протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.

Пацієнти, хв= орі на тяжку міастенію

Моксифлоксацин слід з обережніст= ю застосовувати пацієнтам з тяжкою міастенією (myas= thenia gravis), оскільки її симптоми можуть посилюватися.

Запалення сухожилка та розрив сухожилків

Запалення та розрив сухожиль (особливо ахіллового сухожилля), іноді білатеральні, можуть спостерігатися у разі лікування із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, навіть протягом перших 48 годин в= ід початку лікування. Повідомлялося також про такі випадки, що спостерігалися через декілька місяців після припинення лікування (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Ризик тендиніту та розриву сухожилк= ів підвищується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із нирковою недостатністю, пацієнтів з трансплантатами солідних органів та у хворих, які отримують суп= утнє лікування кортикостероїдами. Тому слід уникати одночасного застосування із кортикостероїдами. При появі перших симптомів тендиніту (наприклад болісного набрякання, запалення) застосування моксифлоксацину слід припинити та розгл= янути альтернативну терапію. Слід розпочати відповідне лікування (наприклад, іммобілізація) ушкодженої(-их) кінцівки(-ок). При розвитку симптомів тендинопатії не слід застосовувати кортикостероїди.

Аневризма аорти та розшарування стінки аорти, регургітація / недостатність клапанів серця=

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми аорти та розшарування стінки аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та розвиток регургітації на аортальному і мітральному клапанах після застосування фторхінолоні= в. Повідомлялося про рідкісні випадки аневризми аорти та розшарування стінки аорти, іноді ускладнені розривом (у тому числі летальним), а також регургіт= ації / недостатності будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які застосовували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»). Тому фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та розгляду інших терапевтичних можливостей для пацієнтів з аневризмою або вродженою вадою серцевого клапана в анамнезі чи для пацієнтів із діагностов= аною аневризмою аорти та/або розшаруванням стінки аорти або із захворюванням серцевих клапанів, а також за наявності інших факторів ризику або станів, що сприяють розвитку і аневризми аорти та розшарування стінки аорти, і регургітації / недостатності клапанів серця (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або васкулярний синдром Ехлерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний арт= рит) або також аневризми аорти та її розшарування (наприклад, судинні розлади, т= акі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена), або також регургітації / недостатності клапанів серця (наприклад, інфекційний ендокардит).

Ризик розвитку аневризми і розшарування стінки аор= ти, а також їх розриву може бути підвищений у пацієнтів, які отримують одночасну терапію системними кортикостероїдами.

У разі виникнення раптового абдомінального болю, б= олю у грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря за невідклад= ною допомогою.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи гострої задишки, прискореного серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

Пацієнти з порушенням функції ни= рок

Слід з обережністю застосувати моксифлоксацин пацієнтам літнього віку з розладами функцій нирок, якщо вони не можуть забезпечити прийом достатньої кількості рідини, тому що зневоднення може підвищити ризик виникне= ння ниркової недостатності.

Порушення з боку органів зору

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на органи зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами», «Побічні реакції»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших фторхінолонів, при застосуванні моксифлоксацину можуть спостерігатися відхилення рівнів глюкози в крові, включно гіпоглікемія та гіперглікемія. У пацієнтів, які застосовують моксифлоксацин, дисглікемія може розвиватися переважно у пацієнт= ів літнього віку з діабетом, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами (наприклад сульфонілсечовина) або інсуліном. У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендоване ретельний нагляд рівнів глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).
Профілактика реакцій фотосенсибілізації

При застосуванні хінолонів у пацієнтів відзначаються реакції фотосенсибілізації. Проте дослідження показали, що моксифлоксацин відрізняється нижчим ризиком виникн= ення фотосенсибілізації. Незваж= аючи на це, слід рекомендувати пацієнтам уникати як ультрафіолетового опромінення, так і тривалого та/або інтенсивного впливу сонячного світла під час лікування моксифлоксацином (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти= з сімейним або особистим анамнезом недостатньої активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під = час лікування хінолонами мають схильність до гемолітичних реакцій. Тому таким пацієнтам слід з обережністю застосува= ти моксифлоксацин.

Пацієнти із запальним захворюванням органів малого таза

Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад, асоційованим з трубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого таза), для яких вважається необхідним проведення внутрішньовенної терапії, лікування моксифлоксацином у формі таблеток, вкритих оболон= кою, по 400 мг не рекомендується.

Запальне захворювання органів малого таза може бути спричинене бактеріє= ю Neisseria gonorrhoeae, резистентно= ю до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпіричне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприклад цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити наявність Neisseria gonorrhoeae, резистентно= ї до моксифлоксацину. Якщо після 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.

Пацієнти зі специфічними ускладненими інфекціями шкіри та підшкірної клітковини

Клінічна ефективність внутрішньовенного застосування моксифлоксацину у = разі лікування тяжкої інфекції, пов’язаної з опіками, фасцитом та діабетичною стопою, що супроводжується остеомієлітом, не встановлена.=

Вплив на біологічні тести

Лікування із застосуванням моксифлоксацину може перешкоджати проведенню= мікробіологічного аналізу щодо виявлення Mycobacteriu= m spp. у зв’язку з пригніченням мікобактеріального росту, що, у свою чергу, може призвести до хибнонегативних результатів у зразках від хворих, які на даний момент приймають моксифлоксацин.

Пацієнти з інфекціями, викликаними резистентним до метициліну золотистим стафілококом (РМЗС)

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін- резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У випадку підозрюва= ної або підтвердженої інфекції, спричиненої МРЗС, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти

Моксифлоксацин спричиняє ураження хрящів у молодих тварин (див. розділ «Фармакологічні властивості»), тому застосування препарату дітям (віком до = 18 років) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Інформація про допоміжні речо= вини

Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози та галактози не слід приймати цей препарат.

Цей лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) в одній таблетці, вкритій оболонкою, тобто практично не містить натрію.<= /span>

Застос= ування у період вагітності або годування груддю.

Вагітніс= ть

Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини не встановлений= .

У зв’язк= у з ризиком пошкодження фторхінолонами опорних суглобів молодих тварин (за експериментальними даними) та з оборотними ураженнями суглобів, описаними у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не м= ожна призначати вагітним жінкам (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю

Моксифло= ксацин, як і інші хінолони, як показано, спричиняє ураження у хрящі суглобів молодих тварин. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину може проникати у грудне молоко. Немає даних щодо застосуван= ня препарату жінкам, які годують груддю. Унаслідок цього у період годування гр= уддю застосування моксифлоксацину протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).<= o:p>

Фертильн= ість

Дослідження на тваринах не виявили погіршення фертильності (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Здатні= сть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідже= нь впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводили. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксац= ин, можуть призводити до погіршення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення, гостра тимчасова втрата зору, ди= в. розділ «Побічні реакції») або гостра короткотривала втрата свідомості (непритомніс= ть, див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.=

Дорослі<= o:p>

Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу.=

Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю во= ди. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.<= /p>
<= u>Тривалість терапії

Тривалість терапії таблетованою формою препарату Моксифтор 400 залежить= від типу інфекцій і становить:

= -      =     загострення хронічного бронхіту – 5 – 10 днів;

= -      =     негоспітальна пневмонія – 10 днів;

= -      =     гострий бактеріальний синусит – 7 днів;

= -      =     запальні захворювання органів ма= лого таза = помірног= о та середнього ступеня – 14 днів.

Відомо, що тривалість лікування таблетованою формою препарату Моксифтор= 400 становила до 14 днів.

Ступінчаста (внутрішньовенна пероральна) терапія

Під час клінічних досліджень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введення моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції ш= кіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування таблетка= ми становить 7 – 14 днів для негоспітальних пневмоній та 7 – 21 день для ускладнених інфекцій шкіри та підшкірних тканин.

Перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу) та тривалість лікування для кожного показання не рекомендується.

<= u>Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масою тіла

Корекція дози для пацієнтів літн= ього віку/пацієнтів з низькою масою тіла не потрібна.

Порушення функції нирок/печінки

Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м²), а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна (див. розд= іл «Фармакологічні властивості»).

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. також розділ «Особливості застосування»).

Діти.<= o:p>

Моксифлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ «Протипоказання»).

=

Передозування.=

У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг у зв’язку з м= ожливістю подовження інтервалу QT.

Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400= мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобу = на більш ніж 80 %. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективним для запобігання збільшенню системної дії моксифлоксацину.

=

Побічні реакції.

Нижче наведено побічні ефекти, отримані на підставі всіх клінічних досл= іджень із застосуванням моксифлоксацину 400 мг (пероральна та ступінчаста терапія)= , та їх частота. Побічні реакції, наведені у колонці «часто», спостерігалися з частотою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї.

У кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), поодинокі (≥ 1/10000, <1/1000), рідкісні (<1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі доступних дани= х).

Таблиця 3.

Класи систем органів (MedDRA)<= /p>

Часто

Нечасто

Поодинокі

Рідкісні

Невідомо

Інфекційні ускладнення

Суперінфекція, що виникла внаслідок бактеріальної або грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози=

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення)

Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ,

агранулоцитоз, панцитопенія

З боку імунної системи

Алергічні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)

Анафіл= аксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю), алергічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)

Ендокринні розлади

&= nbsp;

Синдром неадекватної секреції антидіуретич-ного гормону (СНСАДГ)

З боку метаболізму та харчування

Гіперліпідемія

Гіперглікемія, гіперурикемія

Гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома

Психічні розлади*

Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження=

Лабіль= ність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації, делірій

Деперс= оналіза-ція, психотичні реакції

(з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогуб= ства (див. розділ «Особливості застосування»)

&= nbsp;

З боку нервової системи*

Головний біль, запаморочення

Парест= езії/

дизест= езії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість

Гіпоес= тезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади (див. розділ «Особливості застосування»), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія

Гіперестезія

З боку органів зору*

Поруше= ння зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з б= оку ЦНС (див. розділ «Особливості застосування»)

Фотофобія

&= nbsp;

Транзи= торна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС (див. розділи «Особливос= ті застосування» та «Здатність впл= ивати на швидкість реакції при керуванні автотранс-портом або іншими механізма-= ми»), увеїт та білатеральна гостра трансілюміна-ція райдужки (див. розділ «Особливості застосування»)

&= nbsp;

З боку органів слуху та вестибулярного апарату*

Дзвін у вухах, порушення слуху включаючи глухоту (зазвичай оборотну)

З боку серця**

Подовж= ення QT-інтервалу у хворих із гіпокаліємією (див. розділи «Особливості застосу= вання» та «Протипо-казання»)

Подовження QT-інтервалу (див. розділ «Особливост= і застосування»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія<= /o:p>

Шлуночкові тахіаритмії, непритомність (тобто гос= тра та короткочасна втрата свідомості)

Неспец= ифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) (див. розділ «Особливості застосування»), зупинка серця (див. розділ «Особливості застосування»)<= /p>

&= nbsp;

З боку судинної системи**

Вазодилатація

Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія =

Васкуліт

З боку дихальної системи, органів грудної клітки= та середостіння

Задишка (включаючи астматичний стан)<= /span>

&= nbsp;

З боку травного тракту

Нудота, блювання, біль у животі, діарея

Знижен= ня апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази

Дисфаг= ія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембра-нозний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозлив= ими для життя ускладненнями (див. розділ «Особливості застосування»)

Гепатобіліарні порушення

Підвищення рівня трансаміназ

Поруше= ння функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідро-генази)), підвищ= ення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази), підвищ= ення в крові рівня лужної фосфатази

Жовтян= иця, гепатит (переважно холестатичний)

Фульмі= нантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком (див. розділ «Особливості застосування»)

&= nbsp;

З боку шкіри та підшкірної клітковини=

Свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри

Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю (див. розділ «Особливості застосування»)

Гострий генера-лізований екзантематоз-ний пустул= ьоз (ГГЕП), індукована лікарськими засобами еозинофілія із системними симптом= ами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»), фіксований медикаментозний висип, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливос= ті застосування»)

З боку опорно-рухового апарату*

Артралгія, міалгія

Тендин= іт (див. розділ «Особливості застосування»), посмикування м’язів, судоми м’я= зів, м’язова слабкість

Розрив сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), артрити, ригідність м’язів, загострення симптомів mya= sthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»)

Рабдоміоліз

З боку нирок та сечовидільного тракту=

Дегідр= атація

Поруше= ння функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»)

&= nbsp;

&= nbsp;

Загальні розлади*

Загаль= на слабкість (в основному астенія чи втомленість), відчуття болю (включаючи = біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз

Набряк

* Повідомлялося про рідкісні випадки тривалих (протягом місяців або років), інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи орга= нів, а іноді – одразу на декілька, та органи чуття (включаючи такі реакції, як запалення сухожилків, розрив сухожилків, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатія, пов’язана із парестезією та невралгі= єю, депресія, втомлюваність, порушення пам’яті, розлади сну та порушення слуху, зору, смаку та нюху), у пацієнтів, які застосовували хінолони та фторхіноло= ни, незалежно від віку пацієнта та існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»). У межах цих побічних ефектів може виникати низка психічних симптомів, які можуть включати, зокрема, розлади сну, тривожність, панічні атаки, сплутаність свідомості або депресію. Немає ефективних фармак= ологічних методів лікування симптомів тривалих або інвалідизуючих побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням фторхінолонів. Частоту цих тривалих, інвалідизу= ючих і потенційно необоротних серйозних реакцій на лікарські засоби неможливо то= чно оцінити за доступними даними, але звітність про випадки побічних реакцій на лікарські засоби вказує на частоту від 1/1000 до 1/10 000 (що відповідає категорії «рідко»).

** Повідомлялося про рідкісні випадки аневризми аорти та розшарування стінки аорти, іноді ускладнені розривом (у тому числі летальним), а також регургіт= ації / недостатності будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які застосовували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).

=

У рідкісних випадках після лікування іншими фторхінолонами було зареєстровано такі побічні реакції, які могли б також спостерігатися при застосуванні моксифлоксацину: підвищення внутрішньочереп= ного тиску (включаючи ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія.

Опис окремих побічних реакцій

Тривожність, суїцидальні думки, панічні атаки, невралгія та порушення концентрації уваги як потенційні аспекти тривалих і інвалідизуючих побічних реакцій, індукованих фторхінолонами, що можуть призводити до втрати працездатності.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вищ= е 30 °С.

Зберігати у недоступному для діт= ей місці.

Упаковка.

По 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коро= бці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОРРЕНТ ФАРМАСЬЮТІКАЛС ЛТД.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Індрад Плант, Вілл. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат 382721, Індія.

Мікроорганізм	Чутливий	Резистентний
Staphylococcus spp.	≤ 0,5 мг/л ³ 24 мм	> 1 мг/л < 21 мм
S. pneumoniae	≤ 0,5 мг/л ³ 22 мм	> 0,5 мг/л < 22 мм
Streptococcus, групи A, B, C, G<= o:p>	≤ 0,5 мг/л ³ 18 мм	> 1 мг/л < 15 мм
H. influenzae	≤ 0,5 мг/л ³ 25 мм	> 0,5 мг/л < 25 мм
M. catarrhalis	≤ 0,5 мг/л ³ 23 мм	> 0,5 мг/л < 23 мм
Enterobacteriaceae	≤ 0,5 мг/л ³ 20 мм	> 1 мг/л < 17 мм
Контрольні точки, не пов’язані з видом*	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л

Тка= нина	Кон= центрація	Міс= цевий рівень – рівень у плазмі крові
Плазма	3,1 мг/л	-
Слина	3,6 мг/л	0,75 – 1,3=
Вміст пухиря	1,6¹ мг/л<= o:p>	1,7¹<= /o:p>
Слизова оболонка брон= хів	5,4 мг/кг<= /span>	1,7–2,1
Альвеолярні макрофаги=	56,7 мг/кг=	18,6–70,0<= /span>
Рідина епітеліального шару	20,7 мг/л<= /span>	5–7=
Гайморова пазуха=	7,5 мг/кг<= /span>	2,0=
Етмоїдальні пазухи	8,2 мг/кг<= /span>	2,1=
Назальні поліпи =	9,1 мг/кг<= /span>	2,6=
Інтерстиціальна рідин= а	1,0² мг/л<= o:p>	0,8–1,4^2,3=
Жіночі статеві органи= *	10,2⁴ мг/к= г	1,72⁴=

Класи систем органів (MedDRA)<= /p>	Часто	Нечасто	Поодинокі	Рідкісні	Невідомо
Інфекційні ускладнення	Суперінфекція, що виникла внаслідок бактеріальної або грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози=
З боку кровоносної та лімфатичної систем		Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення)		Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ, агранулоцитоз, панцитопенія
З боку імунної системи		Алергічні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)	Анафіл= аксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю), алергічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)
Ендокринні розлади			&= nbsp;	Синдром неадекватної секреції антидіуретич-ного гормону (СНСАДГ)
З боку метаболізму та харчування		Гіперліпідемія	Гіперглікемія, гіперурикемія	Гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома
Психічні розлади*		Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження=	Лабіль= ність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації, делірій	Деперс= оналіза-ція, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогуб= ства (див. розділ «Особливості застосування»)	&= nbsp;
З боку нервової системи*	Головний біль, запаморочення	Парест= езії/ дизест= езії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість	Гіпоес= тезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади (див. розділ «Особливості застосування»), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія	Гіперестезія
З боку органів зору*		Поруше= ння зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з б= оку ЦНС (див. розділ «Особливості застосування»)	Фотофобія &= nbsp;	Транзи= торна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС (див. розділи «Особливос= ті застосування» та «Здатність впл= ивати на швидкість реакції при керуванні автотранс-портом або іншими механізма-= ми»), увеїт та білатеральна гостра трансілюміна-ція райдужки (див. розділ «Особливості застосування»)	&= nbsp;
З боку органів слуху та вестибулярного апарату*			Дзвін у вухах, порушення слуху включаючи глухоту (зазвичай оборотну)
З боку серця**	Подовж= ення QT-інтервалу у хворих із гіпокаліємією (див. розділи «Особливості застосу= вання» та «Протипо-казання»)	Подовження QT-інтервалу (див. розділ «Особливост= і застосування»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія<= /o:p>	Шлуночкові тахіаритмії, непритомність (тобто гос= тра та короткочасна втрата свідомості)	Неспец= ифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) (див. розділ «Особливості застосування»), зупинка серця (див. розділ «Особливості застосування»)<= /p>	&= nbsp;
З боку судинної системи**		Вазодилатація	Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія =	Васкуліт
З боку дихальної системи, органів грудної клітки= та середостіння		Задишка (включаючи астматичний стан)<= /span>	&= nbsp;
З боку травного тракту	Нудота, блювання, біль у животі, діарея	Знижен= ня апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази	Дисфаг= ія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембра-нозний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозлив= ими для життя ускладненнями (див. розділ «Особливості застосування»)
Гепатобіліарні порушення	Підвищення рівня трансаміназ	Поруше= ння функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідро-генази)), підвищ= ення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази), підвищ= ення в крові рівня лужної фосфатази	Жовтян= иця, гепатит (переважно холестатичний)	Фульмі= нантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком (див. розділ «Особливості застосування»)	&= nbsp;
З боку шкіри та підшкірної клітковини=		Свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри		Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю (див. розділ «Особливості застосування»)	Гострий генера-лізований екзантематоз-ний пустул= ьоз (ГГЕП), індукована лікарськими засобами еозинофілія із системними симптом= ами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»), фіксований медикаментозний висип, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливос= ті застосування»)
З боку опорно-рухового апарату*		Артралгія, міалгія	Тендин= іт (див. розділ «Особливості застосування»), посмикування м’язів, судоми м’я= зів, м’язова слабкість	Розрив сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), артрити, ригідність м’язів, загострення симптомів mya= sthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»)	Рабдоміоліз
З боку нирок та сечовидільного тракту=		Дегідр= атація	Поруше= ння функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»)	&= nbsp;	&= nbsp;
Загальні розлади*		Загаль= на слабкість (в основному астенія чи втомленість), відчуття болю (включаючи = біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз	Набряк