Клінічні межові значення MІК EUCAST для левофлоксацину (версія 10.0, 01-01-2020)

Патогенні	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriacae	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Pseudomonas spp.=	≤ 0,001 мг/л	> 1 мг/л
Acinetobacter spp.	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Staphylococcus aureus<= /o:p> Коагулазонегативні стафілок= оки	≤ 0,001 мг/л	> 1 мг/л
Enterococcus spp.^1<= /sup>	≤ 4 мг/л	> 4 мг/л
Streptococcus pneumoniae=	≤ 0,001 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G	≤ 0,001 мг/л	> 2 мг/л
Haemophilus influenzae⁼	≤ 0,06 мг/л	> 0,06 мг/л
Moraxella catarrhalis^<= o:p>	≤ 0,125 мг/л	> 0,125 мг/л
Helicobacter pylori	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Aerococcus sanguinicola та urinae²	≤ 2 мг/л	> 2 мг/л
Aeromonas spp.	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Межові значення, не пов’яза= ні з видами	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л

1 Лише неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.

² Висновок про чутливість можна зробити на основі чутливості до ципрофлоксацину.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів, і бажано отримати локальну інформ= ацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідн= ості слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії:

Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, групи C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoni= ae, Streptococcus pyogenes.

Аеробні грамнегативні бактерії:

Eikenella corrodens, Haemophi= lus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.=

Анаеробні бактерії:

Peptostreptococcus.

Інші:

Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Непостійно чутливі (набута резистентність >10 %)

Аеробні грампозитивні бактерії:

Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилін-резистентний*, Staphylococcus coagulase spp= .

Аеробні грамнегативні бактерії:

Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escheri= chia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Анаеробні бактерії:

Bacteroides fragilis.

Пр= иродно резистентні штами

Грампозитивні аероби= :

<= /p>
Enterococcus faecium.<= /i>=

* стійкі до метицилліну S= .aureus можуть мати стійкість до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину= .=

=

Фармакокіне= тика.

Розподіл

Після внутрішньовенного введення приблизно 30–4= 0 % левофлоксацину зв’язується з протеїном плазми крові. Середній об’єм розподі= лу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової і повторної д= ози 500 мг, що вказує на добрий розподіл у тканинах організму.

Проникнення у тканини та ріди= ни організму

Було показано, що левофлоксацин проникає у слиз= ову оболонку бронхів, бронхоальвеолярну рідину, альвеолярні макрофаги, тканини легенів, шкіру (вміст пухирів), тканини простати та сечу. Погано проникає у цереброспінальну рідину.

Метаболізм<= /u>

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мі= рою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболі= ти становлять менше 5 % кількості вихідної сполуки, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хоральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразо= вого введення 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці щодо фарм= акокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньо- венний) є взаємозамінними. =

Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення.=

Лінійність<= /u>

Левофлоксацин слідує лінійній фармакокінетиці у діапазоні 50–1000 мг.

Особливі популяції.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає нирко= ва недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується, як видно з нижченаведеної таблиці.

Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому 500 мг левофлоксацину перорально.<= o:p>

Кліренс креатиніну (мл/хв)

< 20

20–49

50–80

Нирковий кліренс (мл/хв)

13

26

57

Період напіввиведення (години)

35

27

9

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що= ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики.=

Показання.<= o:p>

Лікування наступних інфекційних захворювань (див. розділи «Особливості застосування» = та «Фармакологічні властивості» (Фарма= кодинаміка)) у дорослих:

–&nb= sp;       гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (див. ро= зділ «Особливості застосування»);

= –      = хронічний бактеріальний простатит;

= –      = легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та радикальне лікування (див. розділ «Особливості застосування= »).

Стосовно нижчевказаних інфекційних захворювань левофлоксацин слід застосовувати лише= у випадках недостатньої ефективності інших антибактеріальних лікарських засоб= ів, які переважно застосовують для початкового лікування даних інфекцій:

= –      = негоспітальна пневмонія;

= –      = ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU'>.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних засобів.

&nb= sp;

Протипоказання.=

–&nb= sp;       Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до інших допоміжних речовин лікарського засобу.

= –      = Епілепсія.

= –      = Ушкодження сухожилля, пов’язані з попереднім засто= суванням фторхінолонів.

= –      = Дитячий вік (до 18 років).

= –      = Вагітність.

= –      = Період годування груддю.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби<= /span>

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними засобами та іншими препаратами, які зменшують судомний порі= г. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це тому= , що обидва засоби здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у ході дослідження, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю одночасно застосовувати левофлоксацин з лікарськими засобами, що впливають = на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам = із нирковою недостатністю.

Інша інформ= ація

Клінічні дослідження фармакології продемонструв= али, що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину разом з такими лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.=

Циклоспорин=

При одночасному застосуванні з левофлоксацином період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 %.<= /p>
Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні левофлоксацину з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомляли про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у разі одночасного застосування цих засобів, необхідно контролювати показники коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, = слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відо= мі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби кл= асу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби) (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT)).

Інша значуща інформація

Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2)= , що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Особливості застосування.=

Слід уникати застосування лікарського засобу пацієнтам із серйозними побічними реакціями на хінолон – або фторхінолонвмі= сні засоби в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише у разі відсутності альтернативного лікування та ретел= ьної оцінки користь/ризик (див. також розділ «Протипоказання»).

Тривалість введення

Рекомендована тривалість введення інфузії стано= вить щонайменше 30 хвилин для дозування 250 мг або 60 хвилин для дозування 500 м= г. Стосовно офлоксацину відомо, що під час інфузій можуть відзначатися тахікар= дія та тимчасове збільшення артеріального тиску. У рідкісних випадках може спостерігатися, як наслідок, різке зниження артеріального тиску, циркулятор= ний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (l-ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження артеріального тиску, введення інфузії слід негайно припинити.

Застосування при інфекціях, зумовлених метицилінрезистентним золотистим стафілококом (MR= SA)

Дуже імовірно, що метицилінрезистентний золотис= тий стафілокок має перехресну резистентність до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. Тому левофлоксацин не рекомендується застосовувати для лікування відомих або підозрюваних MRSA інфекцій, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Застосування при інфекціях, зумовлених E. coli

Резистентність E. сoli, найбільш поширеного збудника інфекцій сечових шляхів, до фторхінолонів варіює у різних країнах Європейського Союзу. Під час призначе= ння левофлоксацину слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. co= li до фторхінолонів.

Застосування при легеневій формі сибірської виразки=

Клінічна практика базується на дослідженнях чутливості Bacillus anthracis in vitro, а також на експериментальних даних досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень у людини. Лікарям слід звертатися до узгоджених національних та/= або міжнародних документів щодо лікування сибірської виразки.=

=

=

Тривалі, інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції<= /span>

При застосуванні хінолонів та фторхінолонів дуже рідко повідомляли про випадки тривалих (місяці або роки), інвалідизуючих та= потенційно необоротних серйозних побічних реакцій з боку різних, іноді декількох, сист= ем організму (скелетно-м’язової, нервової системи, психіки та органів чуття) незалежно від віку та наявності факторів ризику. У разі розвитку перших симптомів та ознак будь-якої серйозної побічної реакції слід негайно припин= ити застосування лікарського засобу та звернутися до лікаря. =

Ризик тенди= ніту та розривів сухожиль

Під час застосування левофлоксацину рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля= та може призвести до розриву сухожилля. Тендиніти і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після прийому левофлоксац= ину і навіть через кілька місяців після припинення його застосування. Найбільш = схильні до тендинітів і розривів сухожиль пацієнти віком понад 60 років, пацієнти, = які отримують добову дозу 1000 мг левофлоксацину, а також пацієнти, які приймаю= ть кортикостероїди. Пацієнти, які перенесли трансплантацію, мають підвищений р= изик розвитку тендиніту, тому лікарський засіб рекомендується з обережністю застосовувати даній популяції. Добову дозу необхідно коригувати для пацієнт= ів літнього віку, зважаючи на кліренс креатиніну (див. розділ «Спосіб застосув= ання та дози»). При застосуванні лікарського засобу пацієнтам літнього віку слід контролювати їх стан. У разі розвитку симптомів тендиніту слід проконсультуватися з лікарем. При підозрі на тендиніт застосування лікарськ= ого засобу слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Ризик міоклонусу

Повідомлялося про випадки міоклонусу у пацієнті= в, які застосовували левофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розв= итку міоклонусу підвищується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо дозу левофлоксацину не відкориговано відповідно до клір= енсу креатиніну. Левофлоксацин слід негайно відмінити при першій появі міоклонус= у та розпочати відповідне лікування.

Ризик захворювання, спричиненого Clostridium difficile

Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/або геморагічна, під час або після лікування левофлоксацином (включаючи декілька тижнів після лікування), може бути симптомом хвороби, спричиненої = Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»). Ступінь тяжкості CDAD варіює від слабко= го до стану, що може загрожувати життю. Важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, у яких розвивається серйозна діарея під час або після лікування левофлоксацином. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, слід нег= айно припинити застосування лікарського засобу та одразу розпочати відповідне лікування. Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Застосування пацієнтам, схильним до судом

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і спричинити судоми. Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання») та, як у випадку з іншими хінолонам= и, його слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової сист= еми (ЦНС) або при одночасному прийомі лікарських засобів, що знижують церебраль= ний судомний поріг, такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій»). У разі розвитку судом (див. розділ «Побі= чні реакції») застосування лікарського засобу слід припинити.=

=

Застосування пацієнтам з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними а= бо наявними дефектами активності глюкозо-6- фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому лікарський засіб їм слід застосовувати з обережністю = та моніторити можливе виникнення гемолізу.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози лікарського засобу для хворих з ослабленою функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ризик реакц= ій підвищеної чутливості (гіперчутливості)

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк, аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку таких реак= цій слід негайно припинити застосування лікарського засобу та звернутися до лік= аря.

Ризик тяжких шкірних побічних реакцій

При застосуванні левофлоксацину повідомляли про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса–Джонсона та медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя або летальними (див. розділ «Побічні реакції»). При призначенні лікарського засо= бу пацієнта слід попередити про можливі ознаки та симптоми тяжких шкірних реак= цій та ретельно контролювати їх. У разі розвитку ознак та симптомів, що свідчать про такі реакції, = слід негайно припинити застосовування лікарського засобу і розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта виникли тяжкі шкірні побічні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона та медикаментозний висип з еозинофілією= та системними проявами (DRESS-синдром) при застосуванні левофлоксацину, лікува= ння левофлоксацином у цього пацієнта ні в якому разі не повинно повторюватися у будь-який час.

Ризик дисглікемії

При застосуванні левофлоксацину повідомляли про відхилення рівнів глюкози у плазмі крові, включаючи гіпоглікемію та гіперглікемію. Дисглікемія розвивалася переважно у пацієнтів літнього віку з діабетом, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними засо= бами (наприклад сульфонілсечовина) або інсуліном. Повідомляли про випадки гіпоглікемічної коми. У разі застосування лікарського засобу пацієнтам з діабетом рекомендований ретельний моніторинг рівнів глюкози у плазмі крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Якщо пацієнт повідомляє про порушення рівня глю= кози у плазмі крові, лікування слід негайно припинити і розглянути альтернативну антибактеріальну терапію препаратами, що не містять фторхінолонів.

Профілактика фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при застосуванні левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується піддаватися дії сильних сонячних пром= енів або штучного УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) під час застосування лікарського засобу та протяго= м 48 годин після припинення лікування.

Застосування пацієнтам, які приймають антагоністи вітаміну К

Унаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин одночасно з антагоністом = вітаміну К (наприклад варфарином), у разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг за коагуляційними тестами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ризик психотичних реакцій

При застосуванні хінолонів, у тому числі левофлоксацину, повідомляли про психотичні реакції. У дуже рідкісних випадк= ах вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іно= ді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції= »). У разі розвитку таких реакцій застосування лікарського засобу слід припинити = та вдатися до відповідних заходів. Лікарський засіб рекомендується застосовува= ти з обережністю пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Аневризма/дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана.

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у пацієнтів літнього ві= ку, та регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів= . Повідомл= яли = про випадки = аневризми = та дисекції = аорти, іноді ускладнені = розривом (включаючи = летальні = випадки), та про регургітацію/= недостатність = будь-= якого з клапанів = серця у пацієнтів, які отримували = фторхінолони (див. розділ «Побічні = реакції»).=

Отже, фторхінолони = слід застосовувати = лише після ретельної = оцінки співвідношення = користь/= ризик та після розгляду = інших терапевтичних = варіантів = лікування = пацієнтів = із позитивним = сімейним = анамнезом = аневризми = чи вродженою = вадою серцевих = клапанів, або у пацієнтів = з існуючим = діагнозом = аневризми = та/= або дисекції = аорти, або захворюванням = серцевого = клапану, або за наявності = інших факторів = ризику чи = сприятливих = умов

як і для <= /span>аневриз= ми та дисекції аорти, так <= /span>і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, порушення сполучної тканини, такі <= /span>як синдром <= /span>Марфана= або синдром Елерса-Данлоса,&= nbsp;синдром= Тернера, хвороба <= /span>Бехчета= , гіпертонія, ревматоїдний артрит або додатково

при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі <= /span>як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або <= /span>відомий= атеросклероз, або <= /span>синдром= Шегрена) або <= /span>додатко= во

при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостерої= ди.

У разі появи раптового болю у животі, грудях або с= пині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допом= оги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Ризик подовження інтервалу QT

Лікарський засіб слід з обережністю застосовува= ти пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, такими я= к, наприклад:

–&nb= sp;       вроджений синдром подовження інтервалу QT;

–&nb= sp;       супутнє застосування лікарськ= их засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічних засобів класу ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотичних засобів);

–&nb= sp;       нескоригований електролітний = дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);

–&nb= sp;       хвороба серця (наприклад серц= ева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути біл= ьш чутливими до засобів, які подовжують інтервал QT, тому необхідно дотримуват= ися обережності при застосуванні фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, та= ким категоріям пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» (Пацієнти літнього віку); розділ «Взаємодія= з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Ризик периферичної нейропатії

При застосуванні хінолонів та фторхінолонів повідомляли про випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі розв= итку симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, слід звернутися до лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Ризик гепатобіліарних порушень

При застосуванні левофлоксацину повідомляли про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку проявів та симпто= мів хвороби печінки, таких як анорексія, жовтяниця, забарвлення сечі у чорний колір, свербіж або біль у ділянці живота, слід припинити застосування лікарського засобу та звернутися до лікаря.

Загострення міастенії гравіс

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів= із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомляли про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність підтримки дихання, у пацієнтів з міастенією гравіс. Лікарський засіб не рекомендується застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.=

Ризик поруш= ення зору

Якщо під час застосування лікарського засобу спостерігається порушення зору або інший вплив на = очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).<= /o:p>

Ризик суперінфекції

Застосув= ання левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до надмір= ного зростання нечутливих до дії лікарського засобу мікроорганізмів. Якщо під час лікування розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.

Вплив на лабораторні дослідження

У пацієн= тів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів.= Левофлокса= цин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, і тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідж= ення у пацієнтів із туберкульозом.

Ризик гостр<= /i>ого панкреатиту

У пацієнтів, які застосовують левофлоксацин, може спостерігатися гострий панкреатит. Пацієнтів слід поінформувати про характерні симптоми гострого панкреатиту. Слід негайно обстежити пацієнтів, які відчув= ають нудоту, нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у животі або блюваннязастосування лікарського засобу слід припинити. У разі підтвердження діагнозу, застосування лікарського зас= обу поновлювати не можна. Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам з панкреатитом в анамнезі (див. розділ «= Побічні реакції»).

Під час лікування левофлоксацином може розвинутися недостатність кісткового мозку, включаючи лейкопенію, нейтропен= ію, панцитопенію, гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, апластичну анемію або агранулоцитоз (див. розділ «Побічні реакції»). При підозрі на будь-яке з цих порушень слід контролювати результати аналізу крові. У разі отримання аномальних результатів слід розглянути питання щодо припинення лікування левофлоксацином.

Інформація щодо допоміжних речовин

Лікарський засіб містить 15,4 ммоль (354 м= г) натрію на 100 мл розчину. Це потрібно враховувати пацієнтам, які дотримують= ся дієти з контролем вмісту натрію.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність<= u>

Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені. Дослідження тварин не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на репродуктивну токсичність. Через відсутність досліджень з участю людей і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, лікарський засіб протипоказаний для застосування у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Якщо під час лікування діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.=

Годування груддю

Інформації щодо проникнення левофлоксацину у гр= удне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються у грудне молоко. Ч= ерез відсутність досліджень з участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, лікарський засіб протипоказаний = для застосування у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильніст= ь

Левофлоксацин не призводив до розладів фертильн= ості та репродуктивної функції у тварин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Левофлоксац= ин має незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, обумовлювати підвищений ризик у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике знач= ення (наприклад, при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами).

=

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб призначений для внутрішньовенн= ого застосування.

Перед застосуванням лікарського засобу необхідно провести пробу на чутливість.

Дозування

Дозування залежить від типу та тяжкості інфекці= ї, а також чутливості до левофлоксацину можливого збудника.

Можна перейти від початкового внутрішньовенного застосування левофлоксацину до відповідного перорального прийому відповідно до інструкції для медичного застосування лікарського зас= обу у формі таблеток, виходячи зі стану пацієнта. З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозуван= ня.

Дозування для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хвилину)

Показання=

Добова доза

Загальна тривалість лікуван= ня¹

(залежно від тяжкості)

Негоспітальні пневмонії

500 мг 1 або 2 рази на добу=

7–14 днів=

Гострий пієлонефрит

500 мг 1 раз на добу

7–10 днів=

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг 1 раз на добу

7–14 днів=

Хронічний бактеріальний простатит

500 мг 1 раз на добу

28 днів

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг 1 або 2 рази на добу=

7–14 днів=

Легенева форма сибірської виразки

500 мг 1 раз на добу

8 тижнів<= /p>

1 Тривалість лікування включає внутрішньовенний та пероральний прийом. Час переходу від внутрішньовенного застосування до перорального прийому залежить від клінічн= ої картини, але зазвичай триває від 2 до 4 днів.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок (<= /span>кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв)

Кліренс креатиніну

Режим дозування<= /span>

(залежно від тяжкості інфек= ції та нозологічної форми)

2= 50 мг/24 години

5= 00 мг/24 години

5= 00 мг/12 годин

50–20 мл/хв

перша доза – 250 мг;
наступні – =

125 мг/24 години

перша доза – 500 мг;
наступні – =

250 мг/ 24 години

перша доза – 500 мг;
наступні – =

250 мг/12 годин

19–10 мл/хв

перша доза – 250 мг;
наступні – =

125 мг/48 годин

перша доза – 500 мг;
наступні – =

125 мг/24 години

перша доза – 500 мг;
наступні – =

125 мг/12 годин

<10 мл/хв

(а також при гемодіалізі та ХАПД ¹)

перша доза – 250 мг;
наступні – =

125 мг/48 годин

перша доза – 500 мг;
наступні – =

125 мг/24 години

перша доза – 500 мг;
наступні – =

125 мг/24 години

1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування д= ля пацієнтів з порушеною функцією печінки

Таким пацієнтам корекція дози не потрібна, оскі= льки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та переважно виводи= ться нирками.

Дозування д= ля пацієнтів літнього віку

Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби= в корекції дози таким пацієнтам (див. розділ «Особливості застосування»: (Ризик тендиніту та розривів сухожиль. = Ризик подовження інтервалу QT)).

Спосіб застосування

Лікарський засіб слід вводити у вигляді повільн= ої внутрішньовенної інфузії. Розчин вводити 1–2 рази на добу. Час інфузії становить не менше 30 хвилин для дозування 250 мг або 60 хвилин для дозування 500 мг (див. розділ «Особливості застосування»).

Змішування з іншими розчинами для інфузій

Розчин для інфузій левофлоксацину не слід змішу= вати з гепарином або лужними розчинами (наприклад, гідрокарбонатом натрію). Розч= ин для інфузій сумісний з такими розчинами для інфузій: 0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % розчин декстрози, 2,5 % розчин декстрози у розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Його не слід змішувати з іншими розчинами, крім вказаних вище.

Діт= и.

Застосування лікарського засобу протипоказане д= ітям (віком до 18 років).

=

=

Передозуван= ня.=

Симптоми

Найважливіші передбачувані симптоми передозуван= ня левофлоксацину стосуються ЦНС (запаморочення, порушення свідомості та судом= ні напади). Згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих за те= рапевтичні, спостерігалося подовження QT-інтервалу. Під час постмаркетингових досліджень спостерігали такі побічні дії з боку ЦНС як сплутаність свідомості, конвуль= сії, міоклонус, галюцинації та тремор.

Лікування=

У разі передозування слід здійснювати симптомат= ичну терапію відповідно до клінічних проявів. У випадках передозування необхідно проводити ретельний нагляд за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції.=

Наведена нижче інформація базується на даних клінічних досліджень та на постмаркетинговому досвіді.

Частотність визначається, виходячи з такого умовного позначення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/1= 0), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000= ), дуже рідко (≥1/10000), частотність невідома (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних).

= У кожній групі побічні реакції подано у порядку зниження їх серйозності= .

Інфекції та інвазії:

нечасто – грибкові інфекції, включаючи гриби ро= ду Candida, резистентність патогенних мікроорганізмів.

З боку сист= еми крові та лімфатичної системи:

нечасто – лейкопенія, еозинофілія; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія; невідомо – недостатність кісткового мозку, включаючи апластичну анемію, панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемі= я.

З боку імун= ної системи:

рідко – реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – анафілактичний/анафілактоїдний шок*= *(див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи:

невідомо – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).

З боку метаболізму та харчування:

нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, в основному у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – гіперглікемія; гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки*:

часто – безсоння; нечасто – тривожність, сплутаність свідомості, нервовість; рідко – психотичні реакції (у т.ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, занепокоєність, незвичайні сновидіння, нічні кошмари, делірій; невідомо – психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення = або дій (див. розділ «Особливості застосування»), манія.

З боку нерв= ової системи*:

часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку); рідко – судоми (див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія, порушення пам’= яті; невідомо – периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія (див. «Особливо= сті застосування»), порушення нюху (паросмія), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія (порушення координації рухів), екстрапірамідні розлади, а= гевзія (втрата смаку), синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, міоклонус.

З боку орга= нів зору*:

рідко – зорові порушення, такі як затуманення з= ору (див. «Особливості застосування»); невідомо – тимчасова втрата зору (див. «Особливості застосування»), увеїт.

З боку орга= нів слуху та рівноваги*:

нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах; невідом= о – втрата слуху, порушення слуху.

З боку серц= я****= :

рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; невідо= мо – щлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця, шлуночкова арит= мія типу torsade de pointes (перева= жно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосування»: Подовження інтервалу QT та «Передозування»).

З боку суди= н****= :

часто – флебіт (стосується ін’єкційних форм); р= ідко – артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи:

нечасто – задишка (диспное); невідомо – бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку трав= ного тракту:

часто – діарея, блювання, нудота; нечасто – абдомінальний біль, диспепсія, здуття живота,

запор; невідомо – геморагічна діарея, що рідко = може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи:

часто – підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто – підвищення рівня білірубіну пла= зми крові; невідомо – жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки го= строї печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»), гепатит.=

З боку шкір= и та підшкірних тканин***:

нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз; рідко – медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), фіксований медикаментозний висип; невідомо – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса–Джонсо= на, мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. «Особливості застосуванн= я»), лейкоцито-пластичний васкуліт, стоматит, гіперпігментація шкіри.=

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини*:

нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може м= ати особливе значення для хворих на міастенію гравіс (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – ураження мускулатури (рабдоміоліз), розрив сухож= илля (наприклад ахіллового: див. розділ «Особливості застосування»), розрив зв’я= зок, розрив м’язів, артрит.

З боку ниро= к та сечовивідної системи:

нечасто – підвищені показники креатиніну у плаз= мі крові; рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиц= іального нефриту).

Загальні розлади та реакції у місці введення*:

часто – реакції у місці введення інфузії (біль, почервоніння); нечасто – астенія; рідко – пірексія; невідомо – біль (включа= ючи біль у спині, грудях та кінцівках).

= * У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу, системи органі= зму та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, тривожність, суїцидальні думки, панічні атаки, невралгія та порушення концентрації уваги, невропатії, пов’я= зані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху) (див. розділ «Особливості застосування»).

= **^{Анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після
застосування першої дози. <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso=
-fareast-font-family:
"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>=}

= ***^{Реакції з б=
оку
шкіри та слизової оболонки іноді можл=
иві
навіть після застосування першої дози.}

****У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомляли про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розр= ивом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).<= /p>
Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються із застосуванням фторхінолонів, такі:

–&nb= sp;       екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів;

= –      = гіперсенситивний васкуліт;

= –      = напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.<= o:p>

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівн= иків системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побіч= ні реакції через національну систему повідомлень.

<= /b>

Термін придатності. 3 р= оки.

=

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 25 ºС в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.=

=

Несумісніст= ь.

Розчин для інфузій левофлоксацину не слід змішу= вати з гепарином або лужними розчинами (наприклад з гідрокарбонатом натрію).

Упаковка= .

По 100 мл у флаконах,= по 1 флакону у картонній коробці.

=

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник. <= o:p>

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш., Туречч= ина/

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S., Turkey= = .

<= /span>

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

ОПЗЧ, квартал Г.О.Паша, 6-та вулиця, №30, Черкезкой/Текірдаг, Туреччина/

COSB G.O.Pasa Mah. 6. Cad. No:30, Cerkezkoy/Tekirdag, Turkey.

Заявник.

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.

=

Кліренс креатиніну (мл/хв)	< 20	20–49	50–80
Нирковий кліренс (мл/хв)	13	26	57
Період напіввиведення (години)	35	27	9

Показання=	Добова доза	Загальна тривалість лікуван= ня¹
(залежно від тяжкості)
Негоспітальні пневмонії	500 мг 1 або 2 рази на добу=	7–14 днів=
Гострий пієлонефрит	500 мг 1 раз на добу	7–10 днів=
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг 1 раз на добу	7–14 днів=
Хронічний бактеріальний простатит	500 мг 1 раз на добу	28 днів
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг 1 або 2 рази на добу=	7–14 днів=
Легенева форма сибірської виразки	500 мг 1 раз на добу	8 тижнів<= /p>