MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D34C1A.8B50B7E0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D34C1A.8B50B7E0 Content-Location: file:///C:/6E094C53/UA163490104_11A3.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застосування лікарського засобу
ЕНАЛАПРИЛ-ТЕВА
(ENALAPRIL-TEVA)
Склад:
діюча речовина: еналаприлу
малеат;
1 таблетка містить 2,5 мг або 5 мг, або 10 мг, =
або
20 мг еналаприлу малеату;
допоміжні речовини: =
таблетки по 2,5 мг і 5 мг=
u>: лактози моногідрат, крохмаль кук=
урудзяний,
тальк, натрію гідрокарбонат, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат;
таблетки по 10 мг і 20 мг=
u>: лактози моногідрат, крохмаль
кукурудзяний, тальк, натрію гідрокарбонат, магнію стеарат, заліза оксид
червоний, заліза оксид жовтий (для таблеток по 20 мг).
=
Лікарська
форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 2,5 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки;
таблетки 5 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки snap tab=
span> з рискою з=
одного
боку;
таблетки 10 мг: червоно-коричневі з вкрапленнями, круглі,
двоопуклі таблетки snap tab з рискою з одного боку;
таблетки 20 мг: блідо-по=
маранчеві
з вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки snap tab з рискою з одного боку.=
Фармакотерапевтич= на група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, монокомпонентні. Код АТХ С09А А02.= span><= o:p>
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Еналаприлу малеат – =
сіль
малеїнової кислоти еналаприлу, похідної двох амінокислот – L-аланіну та L-проліну.
Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) являє собою пептидил-дипептидазу,=
яка
каталізує перетворення
ангіотензину I у вазопресорну речовину ангіотензин II. Після абсорбції
еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення А=
ПФ
призводить до зменшення ангіотензину II у плазмі, у результаті чого у плазмі
збільшується активність реніну (завдяки усуненню негативного зворотного зв’=
язку
вивільнення реніну) та знижується
секреція альдостерону.
АПФ є ідентичним кініназі II. Таким чином,
еналаприл також може блокувати розщеплення брадикініну, сильного
вазодепресорного пептиду. Однак значення цього явища для терапевтичного ефе=
кту
еналаприлу залишається нез’ясованим.
Механізм, через який
еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням
активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Еналаприл може проявл=
яти
антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.=
Застосування еналапр=
илу
пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального
тиску у пацієнтів в горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного
збільшення частоти серцевого ритму.
Симптоматична постур=
альна
гіпотензія є нечастим явищем. У деяких пацієнтів досягнення оптимального
зниження артеріального тиску може потребувати кількох тижнів терапії. Різке
припинення прийому еналаприлу не асоціювалося зі швидким збільшенням
артеріального тиску.
Ефективне пригнічення
активності АПФ зазвичай відбувається через 2–4 години після перорального
прийому індивідуальної дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активнос=
ті зазвичай
спостерігається через 1 годину, пікове зниження артеріального тиску досягає=
ться
через 4–6 годин після застосування. Тривалість ефекту залежить від дози. Од=
нак
при прийомі рекомендованих доз було продемонстровано, що антигіпертензивний=
та
гемодинамічний ефекти підтримувалися щонайменше протягом 24 годин.
У гемодинамічних
дослідженнях еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження
артеріального тиску супроводжувалось зниженням резистентності периферичних
артерій зі збільшенням серцевого викиду, з незначним прискоренням серцевого
ритму або без такого. Після прийому еналаприлу відбувалося збільшення
кровообігу в нирках; швидкість клубочкової фільтрації залишалася незміненою.
Ознак затримки натрію або води не виявлено. Однак у пацієнтів з низькими
вихідними рівнями гломерулярної фільтрації ці рівні звичайно підвищувалися.=
Під час короткострок=
ових
клінічних досліджень у пацієнтів з цукровим діабетом або без нього із хворо=
бою
нирок після застосування еналаприлу спостерігалося зменшення альбумінурії,
екскреції із сечею ІgG і загального протеїну сечі.
При застосуванні разом з діуретичними препарата=
ми,
подібними до тіазиду, ефекти еналаприлу щодо зниження артеріального тиску
щонайменше доповнювали дію діуретиків. Еналаприл може знижувати або поперед=
жати
розвиток спричиненої тіазидом гіпокаліємії. У пацієнтів з серцевою
недостатністю, які приймали серцеві глікозиди та діуретики, прийом еналапри=
лу
знижував периферичну резистентність та артеріальний тиск. Серцевий викид
збільшувався, а частота серцевих скорочень (яка зазвичай збільшена у пацієн=
тів
із серцевою недостатністю) зменшувалася. Знижувався тиск у кінцевих легенев=
их
капілярах. Лікування еналаприлом покращувало переносимість фізичного
навантаження та зменшувало ступінь тяжкості серцевої недостатності за
критеріями Нью-Йоркської асоціації кардіологів. Ці ефекти продовжували трив=
ати
протягом всієї довгострокової терапії еналаприлом. У пацієнтів з легкою та =
помірною
серцевою недостатністю еналаприл сповільнює прогресування дилатації/збільше=
ння
міокарда та серцевої недостатності, про що свідчили знижені кінцевий
діастолічний та систолічний об’єми лівого шлуночка та покращення фракції
викиду.
Є обмежений досвід вивчення ефективності та без=
пеки
застосування дітям з артеріальною гіпертензією віком від 6 років. У клінічне
дослідження було залучено 110 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 6=
до
16 років з масою тіла ≥
Фармакокінетика.
Абсорбція
Еналаприл швидко
всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, пікова концентрація у сироватці
досягається протягом 1 години. Об’єм абсорбції становить приблизно 60 %, вж=
ивання
їжі не впливає на абсорбцію. Після абсорбції еналаприл швидко та екстенсивно
гідролізується до еналаприлату, сильного інгібітору АПФ. Максимальна
концентрація еналаприлату в сироватці крові досягається через 4 години після
перорального прийому дози еналаприлу. Період напіввиведення еналаприлату пі=
сля
багаторазового прийому еналаприлу становить 11 годин.
Розподіл
У межах усього діапа=
зону
терапевтичних концентрацій 60 % еналаприлату зв’язується з білками сироватки
крові.
Метаболізм
Після всмо=
ктування
еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовини еналаприлату,
потужного інгібітору АПФ.
Виведення
Еналаприлат виводить=
ся
головним чином нирками.
Головними компонентами в сечі є еналаприлат, що становить приблизно 40 % до=
зи,
та незмінений еналаприл (приблизно 20 %).
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирков=
ою
недостатністю збільшується експозиція еналаприлу та еналаприлату. У пацієнт=
ів з
легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 40–60 мл/хв) =
AUC
еналаприлату у стабільному стані була приблизно в 2 рази більшою, ніж у
пацієнтів з нормальною функцією нирок, після введення 5 мг 1 раз на добу. П=
ри
нирковій недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤=
30 мл/хв) =
AUC
збільшилась приблизно у 8 разів. При цьому рівні ниркової недостатності
ефективний період напіввиведення еналаприлату подовжується, а час до досягн=
ення
стабільного стану збільшується (див. «Спосіб застосування та дози»).
Еналаприлат можна ви=
вести
із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Кліренс еналаприлату при
діалізі становить 62 мл/хв.
Клінічні
характеристики.
Показання.
· = Лікування артеріальної гіпертензії.<= o:p>
· =
Лікування клінічно
вираженої серцевої недостатності.
· =
Профілактика клінічно вираженої серцевої недостатності =
у пацієнті=
в із
безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду <
35 %).
Протипоказання.=
· &nb=
sp;
Підвищена чутливість до еналаприлу, до будь-якої допоміжної речовини <=
/span>препарату =
або до
інших інгібіторів АПФ.
· &nb=
sp;
Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку,
пов'язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.
· =
Вагітність або планування вагітності (див. розділ
«Застосування у період вагітності або годування груддю»).
· =
Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк=
.
Одночасне застосуван=
ня
еналаприлу з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабет=
ом
або з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60
мл/хв/1,73 м2).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій.
Гіпотензивна терапія
Супутній прийом цих
препаратів може посилити гіпотензивний ефект еналаприлу. Супутній прийом з
нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами може додатково
знизити артеріальний тиск.
Калійзберігаючі діуретики, добавки з калієм
Інгібітори АПФ зменш=
ують
спричинену застосуванням діуретиків втрату калію. Калійзберігаючі діуретики
(наприклад спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), добавки з ка=
лієм
або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до гіперкаліємії. При
призначенні супутнього прийому через явну гіпокаліємію їх слід приймати з
великою обережністю, регулярно визначаючи рівень калію в сироватці крові (д=
ив.
«Особливості застосування»).
Діуретики (тіазидні або петльові діуретики)
Попереднє лікування
діуретиками у великих дозах може призвести до зниження об’єму циркулюючої к=
рові
та надмірної артеріальної гіпотензії на початку терапії еналаприлом.
Гіпотензивний ефект можна зменшити, припинивши застосування діуретика,
збільшивши споживання солі та рідини або розпочавши терапію з низької дози
еналаприлу.
Літій
Сумісне застосування
інгібіторів АПФ і літію може спричинити тимчасове підвищення рівня літію в
сироватці та інтоксикацію літієм. Супутній прийом інгібіторів АПФ та тіазид=
них
діуретиків може додатково збільшити рівні літію в сироватці та підвищити ри=
зик
інтоксикації літієм. Не рекомендується прийом еналаприлу з літієм. Якщо така
комбінація є необхідною для пацієнта, слід здійснювати ретельний моніторинг
рівнів літію в сироватці крові.
Трициклічні
антидепресанти/нейролептики/анестетики/наркотики
Супутній прийом певн=
их
анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами А=
ПФ
може призвести до додаткового зниження тиску крові.
Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи
селективні інгібітори циклооксигенази-2
Нес=
тероїдні
протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигеназ=
и-2
(ЦОГ-2-інгібітори), можуть знижувати ефект діуретиків та інших
антигіпертензивних препаратів. Тому гіпотензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ може бути осл=
аблений
нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ=
-2.
Одн=
очасний
прийом НПЗЗ, включаючи ЦОГ-2-інгібітори, та антагоністів рецепторів
ангіотензину II або інгібіторів АПФ спричиняє адитивний ефект на підвищення
калію сироватки та може призвести до порушення функції нирок. Звичайно ці я=
вища
оборотні.
Зрідка можлива гостра ниркова недостатність, особливо у деяких пацієнті=
в з
порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів літнього віку або пацієнтів=
зі
зниженим об’ємом циркулююч=
ої
крові, включаючи тих, хто приймає діуретики). Тому таку комбінацію слід вводити з обережні=
стю
пацієнтам з порушеннями функції нирок. Пацієнти повинні споживати достатню
кількість рідини та знаходитись під ретельним контролем функції нирок на
початку супутньої терапії та періодично протягом такого лікування.
Препарати золота
Рідко повідомлялося =
про
реакції, подібні на реакції на нітрити (симптоми включають почервоніння
обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, яким
призначали ін’єкції золота (натрію ауротіомалату) та супутньо інгібітори АП=
Ф,
включаючи еналаприл.
Симпатоміметики
Симпатоміметики можу=
ть
зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Антидіабетичні препарати
Епідеміологічні
дослідження вказують на те, що супутній прийом інгібіторів АПФ та
антидіабетичних препаратів (інсуліну або антидіабетичних пероральних
препаратів) може викликати гіпоглікемію. Поява цього симптому більш імовірна
протягом перших тижнів комбінованого лікування та у разі порушення функції
нирок.
Етанол
Етанол підсилює гіпо=
тензивний
ефект інгібіторів АПФ.
Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та
β-блокатори
Еналаприл можна безп=
ечно
застосовувати паралельно з ацетилсаліциловою кислотою (у дозах за
кардіологічними показаннями), тромболітиками та β-блокаторами.
Подвійна
блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Продемонстровано, =
що у пацієнтів з підтвердженою
атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом подвійна блокада
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при супутньому застосуванні
інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену
характеризується більшою частотою розвитку таких побічних реакцій як
артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, порушення функції нирок (у тому числі
гостра ниркова недостатність) порівняно із застосуванням монотерапії. В разі
необхідності прийому комбінації препаратів необхідно проводити ретел=
ьний
моніторинг функції нирок, рівнів калію та артеріального тиску.
Особливості застосування.
Симптоматична артеріальна гіпотензія
Симптоматична гіпоте=
нзія
дуже рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною
гіпертензією. Її поява більш імовірна у пацієнтів з артеріальною гіпертензі=
єю,
у яких був зменшений об’єм крові, наприклад унаслідок терапії діуретиками,
обмеження вживання харчової солі, діалізу, діареї чи блювання. Симптоматична
артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів із серцевою недостатністю=
, з
супутньою нирковою недостатністю або без неї. Її поява більш імовірна у
пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності внаслідок прийому
високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок.
Таким пацієнтам лікування слід починати під наглядом лікаря, навіть якщо бу=
де
відкоригована доза еналаприлу та/або діуретика. Це стосується також пацієнт=
ів з
ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою, у яких надмірне
зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсуль=
ту.
Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, паціє=
нта потрібно
покласти на спину і у разі необхідності збільшити об’єм плазми крові шляхом
вливання 0,9 % розчину натрію хлориду. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є
протипоказанням для лікування еналаприлом. Після нормалізації артеріального тиску та об’єму плазми зазвичай паці=
єнти
добре переносять наступні дози.
У деяких пацієнтів із
серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском при
застосуванні еналаприлу можливо додаткове зниження артеріального тиску. Так=
ий
ефект є передбаченим та зазвичай не є причиною для припинення лікування. Як=
що
артеріальна гіпотензія стає резистентною, необхідно знизити дози або припин=
ити
прийом діуретичних препаратів та/або еналаприлу.
Стеноз аортального або мітрального клапана серця/г=
іпертрофічна
кардіоміопатія
Як і усі судинорозширювальні препарати, інгібіт=
ори
АПФ слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з обструкцією вивідного трак=
ту
лівого шлуночка та уникати застосування у разі кардіогенного шоку та
гемодинамічно значної обструкції.
Порушення функції нирок
Пацієнти з порушення=
ми
функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) потребують коригування
дозування відповідно до кліренсу креатиніну, а потім – відповідно до реакції на лікуван=
ня.
Регулярно слід перевіряти рівні креатиніну та калію в сироватці.
У пацієнтів з тяжкою
формою серцевої недостатності або хворобою нирок, включаючи стеноз ниркових
артерій, під час лікування еналаприлом може розвинутися ниркова недостатніс=
ть.
При своєчасному виявленні та відповідному лікуванні вона зазвичай має оборо=
тний
характер. Подібний характер змін найбільш імовірний у пацієнтів з нирковою
недостатністю.
У деяких пацієнтів, =
у яких
не було виявлено захворювання нирок до початку лікування, еналаприл =
sup>сумісно
з діуретиками викликав незначне та скороминуче підвищення вмісту сечовини у
крові та креатиніну у сироватці крові. У цих випадках необхідно зменшити до=
зу
та/або відмінити діуретик і/або еналаприл. Такий стан пацієнта може вказува=
ти
на можливість існування стенозу ниркових артерій.
Реноваскулярна артеріальна гіпертензія
У пацієнтів із двобі=
чним
стенозом ниркової артерії або зі стенозом артерії єдиної функціонуючої нирк=
и,
які приймають інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, може
спостерігатися тимчасова гіпотензія або ниркова недостатність. Можлива втра=
та
функцій нирки з незначними змінами креатиніну в сироватці. Таким пацієнтам
лікування слід розпочинати під контролем лікаря з малих доз; протягом лікув=
ання
необхідним є обережне титрування та моніторинг функції нирок.
Трансплантація нирки
Відсутній досвід щодо
прийому еналаприлу пацієнтами з нещодавно проведеною трансплантацією нирки,
тому таким пацієнтам не рекомендується приймати еналаприл.
Печінкова недостатність
Під час лікування інгібіторами АПФ рідко може виникнути синдром, що
розпочинається з холестатичної жовтяниці та прогресує до блискавичного некрозу=
печінки,
а іноді призводить до
летального наслідку. Механізм цього синдрому не вивчений. Якщо під час
лікування інгібіторами АПФ виникає жовтяниця або помітне підвищення рівня фермент=
ів
печінки, лікування сл=
ід
негайно припинити, встановити за пацієнтом ретельне спостереження та при
необхідності призначити лікування.
Нейтропенія/агранулоцитоз
Були повідомлення про
виникнення нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнті=
в,
які приймають інгібітори АПФ.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших ускладнень
нейтропенія виникає рідко.
Еналаприл слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з колагенозом судин
(наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), які одержують супутню
терапію імуносупресантами,
алопуринолом чи прокаїнамідом або при комбінації цих факторів, особливо при
порушенні функції нирок. У деяких із цих пацієнтів може розвинутись серйозна
інфекція, яка іноді не реагує на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо так=
им
пацієнтам застосовують еналаприл, рекомендується проводити періодичний конт=
роль
кількості лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні негайно повідомляти про будь-які
ознаки інфекції.
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк
Рідко під час лікування інгібіторами АПФ, включ=
аючи
еналаприл, виникає ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика,
голосової щілини та/або гортані. Це може трапитись у будь-який момент протя=
гом
лікування. У таких випадках слід повністю припинити лікування та проводити
відповідний моніторинг, щоб упевнитись, що всі симптоми повністю зникли.
Навіть якщо відзнача=
ється лише
набряк язика без порушень дихальних шляхів, пацієнтам може бути потрібне
тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами і
кортикостероїдами може бути недостатнім. Дуже рідко повідомлялося про летал=
ьні
випадки ангіоневротичного набряку гортані і язика.
При ангіоневротичному
набряку язика, голосової щілини або гортані, який може викликати обструкцію
дихальних шляхів, особливо у пацієнтів з хірургічними втручаннями в анамнез=
і,
слід негайно ввести адреналін (0,3–0,5 мл розчину адреналіну для підшкірної
ін’єкції у співвідношенні 1:1000) і/або вжити заходів для забезпечення прох=
ідності
дихальних шляхів.
Пацієнти, у яких в анамнезі були випадки анг=
іоневротичного
набряку, не пов’язаного з терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений
ризик появи ангіоневр=
отичного
набряку під час прийому інгібіторів АПФ.
Анафілактоїдні реакц=
ії під
час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих
Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час проведення де=
сенсибілізації
алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивались анафілактоїдні реакції, =
що
могли бути загрозливими для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнут=
и,
якщо до початку десенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітору АПФ.=
Анафілактоїдні реакц=
ії
протягом аферезу ліпопротеїдів низької щільності
Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ протягом аферезу
ліпопротеїдів низької щільності з декстрану сульфатом, виникали анафілактої=
дні
реакції, що становили загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом
тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.
Пацієнти, які перебу=
вають на
гемодіалізі
У пацієнтів, які перебувають на діалізі із використанням мембран високої
пропускної здатності (наприклад AN69®) і застосовують одночасно
інгібітор АПФ, іноді розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких
пацієнтів рекомендується розглянути питання про застосування діалізних мемб=
ран
іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.
Гіпоглікемія<=
/i>
Пацієнтам із цукровим діабетом, які приймають пероральні антидіабетичні
препарати чи інсулін та починають терапію інгібітором АПФ, слід рекомендува=
ти
ретельно перевіряти рівні цукру в крові, особливо протягом перших декількох
місяців супутнього застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій»).
Кашель
Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Звич=
айно
кашель носить непродуктивний стійкий характер і припиняється після відміни
препарату. Кашель унаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати=
при
диференційній діагностиці кашлю.
Проведення хірургічн=
их
операцій/анестезія
Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням
препаратів, які спричинюють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворе=
ння
ангіотензину II вторинно до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьо=
му
розвивається артеріальна гіпотензія, яку можна пояснити цим механізмом
взаємодії, вона коригується шляхом збільшення об’єму рідини.
Гіперкаліємія
Протягом лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у деяких
пацієнтів спостерігалось підвищення рівня калію в сироватці крові. Ризик
виникнення гіперкаліємії підвищени=
й у
пацієнтів з нирковою недостатністю, з погіршеною функцією нирок, віком > 70 років, із цукровим діабетом,
транзиторними станами, зокрема зневодненням, гострою серцевою декомпенсаціє=
ю,
метаболічним ацидозом та супутнім прийомом калійзберігаючих діуретиків
(наприклад спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду); при
використанні харчових добавок або сольових замінників, що містять калій; а
також у пацієнтів, які приймають інші препарати, що можуть спричинити
підвищення калію в крові (наприклад гепарин). Зокрема, прийом калійзберігаю=
чих
діуретиків, харчових добавок або сольових замінників, що містять калій,
пацієнтами з порушенням функції нирок може призвести до значного підвищення
рівня калію в крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозні, інколи летальн=
і,
аритмії. Якщо супутній прийом еналаприлу та будь-якого з вищезгаданих
препаратів вважається необхідним, їх слід застосовувати з обережністю,
регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія=
з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літій
Зазвичай комбінація літію та еналаприлу не рекомендована (див. розділ
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Супутня терапія інгі=
бітором
АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину
Комбінування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II с=
лід
обмежити індивідуально визначеними випадками, які супроводжуються ретельним
моніторингом функції нирок, рівнів калію та артеріального тиску (див. розділ
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Етнічні особливості
Як і всі інгібітори =
АПФ,
еналаприл є менш ефективним при зниженні артеріального тиску у пацієнтів
негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, через більшу
поширеність станів з низьким рівнем реніну серед пацієнтів негроїдної раси з
артеріальною гіпертензією.
Лактоза
Еналаприл-Тева містить лактозу. Пацієнтам з рідкісни=
ми
спадковими порушеннями, а саме: непереносимість галактози, лактазним дефіци=
том
Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції – не можна застосовув=
ати
цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування
груддю.
Вагітність
Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати вагітним або
жінкам, які планують вагітність (див. розділи «Протипоказання»).
Пацієнток,=
які планують вагітність, слід пере=
вести на
альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль без=
пеки
застосування під час вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування
інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо це можливо, розпочати
альтернативну терапію.
Епідеміологічні висновки відносно =
ризику
тератогенності внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру
вагітності не є однозначними; однак не можна виключати невеликого підвищення
ризику. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ і ІІІ триместру =
вагітності
може зумовити розвиток фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон, ретардац=
ію
окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, артер=
іальну
гіпотензію, гіперкаліємію).
Якщо інгіб=
ітори
АПФ застосовували у ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести
ультразвукове дослідження функції нирок ембріона та черепа ембріона<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>.
Немовлят,
матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно перевіряти щодо артеріал=
ьної
гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.
Годування груддю
Обмежені фармакокінетичні дані свідчать про дуже низькі концентрації у
грудному молоці (див. розділ «Фармакокінетика»). Хоча такі концентрації і
вважаються клінічно не значимими, застосування препарату Еналаприл-Тева не
рекомендується під час годування груддю недоношених та немовлят перших тижн=
ів життя,
оскільки існує гіпотетичний ризик ефектів з боку серцево-судинної системи та
нирок, а також через недостатній досвід такого застосування. Щодо старших
немовлят застосування препарату Еналаприл-Тева жінкам, які годують груддю м=
ожна
розглядати, якщо лікування необхідне для матері, а за дитиною будуть
спостерігати щодо появи будь-яких побічних ефектів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керу=
ванні
автотранспортом або іншими механізмами.
При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід взят=
и до
уваги можливий розвиток запаморочення або втоми.
Спосіб застосування та дози.
Пр=
ийом їжі
не впливає на всмоктування таблеток Еналаприл-Тева.
Дозування потрібно добирати індивідуально, відповідно до стану кожного пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та реакції артеріального тиску у відповідь на препарат.
Якщо виникає необхідність розділити таблетку, кращий спосіб зробити це наступним чином.
Помістіть таблетку
на тверду рівну поверхню лінією розлому догори (на поверх=
ню стола
або тарілку), =
натисніть вказівними пальцями по обидві сторони від лінії
згину і натисніть одн=
очасно різко і жорстко (як вказано на малюнку нижче):
Артеріальна гіпертензія
Доза препарату становить від початкової 5 мг до
максимальної 20 мг залежно від ступеня артеріальної гіпертензії та стану па=
цієнта
(див. нижче). Еналаприл-Тева приймають 1 раз на
день. При артеріальній гіпертензії легкого ступ=
еня
рекомендована початкова доза становить 5–10 мг на день.
У пацієнтів із дуже активованою
ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (наприклад з реноваскулярною
гіпертензією, порушенням сольового та/або рідинного балансу, декомпенсацією
серцевої функції або тяжкою артеріальною гіпертензією) можливе надмірне зни=
ження
артеріального тиску після прийому початкової дози. Таким пацієнтам
рекомендується початкова доза від 2,5 мг до 5 мг і на початок лікування - н=
агляд
лікаря.
Попереднє лікування високими дозами діуретиків =
може
призвести до дефіциту рідини та розвитку артеріальної гіпотензії на початку
терапії еналаприлом. Для таких пацієнтів рекомендується початкова доза від =
2,5
мг до 5 мг. По можливості, лікування діуретиками слід припинити за 2–3 дні =
до
початку лікування препаратом Еналаприл-Тева. Слід перевіряти функцію нирок =
та
рівень калію в сироватці крові.
Звичайна підтримувальна доза – 20 мг 1 раз на д=
обу.
Максимальна підтримувальна доза становить 40 мг 1 раз на добу.
Серцева недостатність/ безсимптомна дисфункція
лівого шлуночка
Для лікування клінічно вираженої серцевої
недостатності Еналаприл-Тева застосовують разом з діуретиками та, у разі не=
обхідності,
з препаратами наперстянки або бета-блокаторами. Початкова доза препарату
Еналаприл-Тева для пацієнтів із клінічно вираженою серцевою недостатністю а=
бо
безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг, при цьому
застосування препарату необхідно проводити під ретельним контролем лікаря д=
ля
того, щоб встановити первинний вплив препарату на артеріальний тиск. У разі
відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії=
, що
виникла на початку лікування препаратом Еналаприл-Тева серцевої недостатнос=
ті,
дозу слід поступово підвищувати до звичайної підтримувальної дози 20 мг, яку
призначають одноразово або розділяють на 2 прийоми залежно від того, що кра=
ще
переносить пацієнт. Добір дози рекомендовано здійснювати впродовж 2–4 тижні=
в.
Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнт=
ів
із клінічно вираженою серцевою недостатністю. Максимальна доза становить 40=
мг
на добу за 2 прийоми.
Таблиця
1.
Пропоноване титрування дози препарату
Еналаприл-Тева для пацієнтів із серцевою недостатністю/безсимптомною
дисфункцією лівого шлуночка
Тиждень |
Доза, мг/добу |
Тиждень 1 |
з 1-го по 3-й день: 2,5 мг/добу* за 1 прийом<= o:p> з 4-го по 7-й день: 5 мг/добу за 2 прийоми |
Тиждень 2 |
10 мг/добу за 1 або 2 прийоми |
Тиждень 3 та 4 |
20 мг/добу за 1 або 2 прийоми |
* З обережністю слід застосовувати препарат
пацієнтам з порушенням функції нирок або тим, хто приймає діуретики (див.
розділ «Особливості застосування»).
Як до, так і після початку лікування препаратом Еналаприл-Тева хворим із
серцевою недостатністю необхідний ретельний контроль артеріального тиску і
функцій нирок (див. розділ «Особливості застосування»), оскільки можливе виникнення артеріальної гіп=
отензії
та (більш рідко) ниркової недостатності. Пацієнтам, які приймають діуретики,
за можливості слід зменшити дозу до початку лікування препаратом Ена=
лаприл-Тева.
Розвиток
артеріальної гіпотензії після початкової дози препарату Еналаприл-Тева не
означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчи=
ть
про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом Ена=
лаприл-Тева
слід також контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок.
Дозування при нирков=
ій
недостатності
Загалом потрібно збільшити інтервал між прийомами еналаприлу і/або змен=
шити
дозування препарату.
Таблиця
2.
Пропоноване титрування дози препарату
Еналаприл-Тева для пацієнтів із нирковою недостатністю
Стан нирок |
Кліренс креатиніну, мл/хв |
Початкова доза, мг/день |
Незначні порушення |
30 – 80 мл/хв |
5 – 10 мг |
Помірні порушення |
10 – 30 мл/хв |
2,5 мг |
Виражені порушення, зазвичай такі хворі перебувають на гемодіалізі |
< 10 мл/хв |
2,5 мг у дні діалізу* |
*Див. розділ «Особли=
вості
застосування. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі». Еналаприл видаляєт=
ься
шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не проводитьс=
я,
необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.
Застосування пацієнт=
ам
літнього віку
Дозу слід коригувати залежно від функції нирок
(див. розділ «Особливості застосування»).
Діти з артеріальною гіпертензією віком від 6 років
Досвід клінічного застосування еналаприлу дітям з артеріальною гіпертен=
зією
обмежений (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Дітям, які можуть ковтати таблетки, дозу слід призначати індивідуально,
відповідно до стану пацієнта, реакції артеріального тиску на лікування та м=
аси
тіла пацієнта. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг для пацієнтів з
масою тіла від 20 до
Діти.=
Застосовують дітям віком від 6 років.
Еналаприл не рекомендований новонародженим і дітям з рівнем гломерулярн= ої фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2 через відсутність даних.
Передозування.
Існують обмежені дані щодо передозування препар=
ату.
Основними ознаками передозування, згідно з наявними даними, є виражена
артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийо=
му
препарату і збігається з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор.
Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати
циркуляторний шок, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність,
гіпервентиляцію легенів, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію,
запаморочення, тривогу та кашель. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які у =
100
і 200 разів перевищують максимальні рівні, що досягаються при прийомі
терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно
300 мг і 440 мг еналаприлу.
Для лікування передозування рекомендуються
внутрішньовенні інфузії ізотонічного розчину. При появі артеріальної гіпоте=
нзії
пацієнта слід покласти в горизонтальне положення. Можна розглянути необхідн=
ість
інфузій ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів. Як=
що
препарат був прийнятий недавно, рекомендуються заходи з елімінації еналапри=
лу
малеату (такі як індукція блювання, промивання шлунка, прийом абсорбентів та
натрію сульфату). Еналаприлат можна видалити із системного кровообігу шляхом
гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування. Пацієнти, які перебуваю=
ть
на гемодіалізі»). При брадикардії, що резистентна до терапевтичних
засобів, показана терапія за допомогою кардіостимулятора. Слід постійно
контролювати важливі показники життєдіяльності, концентрації електролітів та
рівень креатиніну в сироватці крові.
Побічні реакції.<= o:p>
З боку системи крові=
та
лімфатичної системи: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну),
нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія,
агранулоцитоз, пригнічення діяльності кісткового мозку, панцитопенія,
лімфаденопатія, аутоімунні хвороби.
З боку ендокринної системи: синдром по=
рушення
секреції антидіуретичного гормону.
З боку метаболізму та
травлення: гіпоглікемія у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які приймають
пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін.
З боку нервової сист=
еми та
психічні порушення: головний біль, депресія, сплутаність свідомості,
сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, вертиго, аномальні сновидінн=
я,
порушення сну.
З боку органів зору:=
затуманення зору.
З боку серцево-судин=
ної
системи: запаморо=
чення,
гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопе, біль за грудниною,
порушення ритму, стенокардія, тахікардія, ортостатична гіпотензія, прискоре=
не
серцебиття, інфаркт міокарду чи інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниж=
ення
тиску у пацієнтів з високим ризиком (див. розділ «Особливості застосування»=
), феномен
Рейно.
З боку органів дихання, грудної клітки та середост=
іння:
кашель,
задишка, ринорея, запалення горла, дисфонія, бронхоспазм/астма, інфільтрат
легень, риніт, алергійний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
З боку травної систе=
ми: нудота, ді=
арея,
абдомінальний біль, зміна смаку, непрохідність кишечнику, панкреатит, блюва=
ння,
диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, пептичні
виразки, стоматит/афтозні виразки, глосит, ангіоневротичний набряк
шлунково-кишкового тракту.
З боку печінки та
жовчовивідних шляхів: печінкова недостатність, гепатит – гепатоцелюлярний
або холестатичний, гепатонекроз, холестаз, включаючи жовтяницю.
З боку шкіри та її
похідних: висип, підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, =
губ,
язика, голосової щілини та/або гортані, потовиділення, свербіж, кропив’янка,
алопеція, поліморфна еритема, синдром Стівенса – Джонсона,
ексфоліативний дерматит, токсикодермальний некроліз, пемфігус, еритродермія=
.
Повідомлялося про ко=
мплекс
симптомів, а саме: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит,
артралгію/артрит, позитивний результат на антинуклеарні антитіла, підвищення
ШОЕ, еозинофілію та лейкоцитоз. Можуть виникати висип, фоточутливість або і=
нші
дерматологічні прояви.
З боку нирок та
сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, ниркова недостатність,
протеїнурія, олігурія.
З боку репродуктивної
системи та молочних залоз: імпоте=
нція,
гінекомастія.
Загальні порушення: =
астенія, п=
ідвищена
втомлюваність, спазми у м’язах, припливи, дзвін у вухах, відчуття дискомфор=
ту,
лихоманка.
Лабораторні показник=
и: гіперкаліє=
мія,
підвищення креатиніну в сироватці крові, підвищення сечовини у крові,
гіпонатріємія, підвищення ферментів печінки, підвищення білірубіну в сирова=
тці
крові.
Термін придатност=
і. 2 роки.=
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 о=
sup>С
в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному
для дітей місці.
Упаковка.
Для таблеток по 2,5 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у
картонній коробці.
Для таблеток по 5 мг або по 10 мг, або по 20 мг: по 10 таблеток у бліст=
ері;
по 3 або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. =
За рецептом.
Виробник.
ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.
Місцезнаходження виробника та адреса місця
провадження його діяльності.
вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Польща.