ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФАЗОЛІН

(Cef= azolin)

Скл= ад:

1 флакон містить ц= ефазоліну (у вигляді цефазоліну натрію) 1,0 г.

Лікарська форма. Порошок = для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтич= на група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першої генерації. Код АТХ J01D B04.

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка.

Цефазолін є напівсинтетичним антибіотиком групи цефалоспоринів I покоління для парентерального введення. Механізм антимікробної дії пов’язаний з пригніченням ферменту транспептидази, блокадою біосинтезу мукопептиду у клітинній стінці бактерії.

Препара= т має широкий спектр бактерицидної дії, ефективний відносно більшості грамнегативних і грампозитивних<= /span> мікроорганізмів, у тому числі й тих, що утворюють і не утворюють пеніциліназу. Високоактивний відносно більшості грамнегативних мікроорганізмів: = Escherichia coli, Proteus mirabilis, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella <= span class=3DSpellE>spp. (у тому числі Klebsi= ella pneumoniae), Entero= bacter spp., Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Тreponema spp., Leptospira <= span class=3DSpellE>spp. Активний відносно грамп= озитивних мікроорганізмів, зокрема Staphylococcus<= i> spp., Streptococcus spp. (у тому числі Strept= ococcus pneumoniae), Coryne= bacterium diphtheriaе, Bacill= us anthracis.

Більшіс= ть індолпозитивних штамів Proteu= s (Proteus vulgaris)<= /i>, а також Enterobacter cloacae, Morganella morga= nii, Providencia rett= geri, Serratia spp., Pseudomonas spp<= /span>., Acinetobacter sp= p., анаеробні коки Peptococcus spp., Peptostreptoc= occus spp., у тому числі В. fragilis, резистентні до цефазоліну. Не діє на рикетсії, віруси, гриби, найпростіші.

Фармакокінетика.

Цефазолін швидко всмоктується при внутрішньом’язовому введенні, пік концентрації у плаз= мі крові досягається через 60 хв після ін’єкції та становить 37–64 <= span class=3DSpellE>мкг/мл. При внутрішньовенному застосуванні максимальна концентрація препарату визначається одразу після введення і становить 185&n= bsp;мкг/мл. Бактерицидна концентрація у крові зберігається протягом 8–12 годин. Добре проникає у тканини та рідини організму і виявляється у терапевтичних концентраціях у слизових оболонках, мокротинні, кістковій тканині, спинномозковій рідині, проникає крізь плацентарний бар’є= р і у дуже низьких концентраціях виявляється у грудному молоці. 90 % препарату зв’язується з білками сироватки крові. З організму виводиться із сечею у незміненому стані (приблизно 90 %). Препарат у незначній кількості метаболізується в печінці та виділяється із жовчю.

Період напівв= иведення – близько 2 годин після внутрішньом’язового введення, 1,8 години – після внутрішньовенного введення. При порушенні функції нирок період напіввиведення становить 3= –42 години.

Клінічні характерист= ики.

Показання.

Інфекції, спричине= ні чутливими до цефазоліну мікроорганізмами:<= /o:p>

– інфекції дихальн= их шляхів;

– інфекції сечоста= тевої системи;

– інфекції шкіри та м’яких тканин;

– інфекції кісток і суглобів;

– сепсис;

– ендокардит;=

– інфекції жовчови= відних шляхів.

Профілактика хірур= гічних інфекцій.

Протипоказання.

= Підвищена чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших β-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні цефазоліну з:

пробенец= идом – уповільнюється екскреція= цефазоліну, що сприяє його кумуляції, тривалому підви= щенню концентрації препарату в крові;

вітаміном К= – деякі антибіотики, такі як цефамандол, = цефазолін та цефотетан, м= ожуть впливати на метаболізм вітаміну К, особливо у випадку дефіциту вітаміну К. У таких ситуаціях може потребуватися додаткове введення вітаміну К;

антикоагулянтами – підвищується ризик крово= течі. При одночасному застосуванні високих доз пероральних антикоагулянтів (наприклад, варфари= ну або гепарину) слід контролювати параметри згортання крові. Повідомлялося про велику кількість випадків посилення антикоагулянтних ефектів у пацієнтів, які отримували антибіотики. До факторів ризику можна віднести наявність інфекції чи запалення, похилий вік та поганий стан здоров᾽я пацієнта. Частіше ці порушення виникаю= ть при застосуванні таких антибіотиків, як фторхінолони, макроліди, котримоксазол = та деякі цефалоспорини;

нефроток= сичними препара= тами – не можна виключати нефротоксичний еф= ект антибіотиків (наприклад, аміноглікозидів, колістину, поліміксину В), йодних контрастних речовин, органоплатинів, метотрексату у високих дозах, деяких противірусних препаратів (наприклад, ацикловіру, фоскарнету), пентамідину, циклоспорину, такролімусу= і діуретиків (наприклад, фуросемід= у). Якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно з це= фазоліном, слід ретельно контролювати параметри функції нирок. Порушується функція нир= ок внаслідок блокади канальцевої секреції цефазоліну – в такому разі дозу препарату слід знизити і протягом лікування контролювати в= міст азоту сечовини і креатиніну в крові;

етанолом – можливі дисульфі= рамоподібні реакції.

Не слід застосовувати цефазолін разом з антибактеріальними препаратами, що мають бактеріостатичний механізм дії (тетрацикліни, сульфаніламіди, еритроміцин, хлорамфенікол). Подібно до інших антибіотиків, цефазолін може знижувати терапевтичний ефект
БЦЖ-вакцини, вакцини проти тифу, тому така комбінація не рекомендується. Слід дотримуватися інтервалу не менше 24 години між застосуванням останньої дози антибіотика і живої вакцини;=

пероральними контрацептивами – Цефазолін може зни= жувати ефективність пероральних контрацептивів. З цієї причини під час лікування <= span class=3DSpellE>цефазоліном рекомендується застосовувати додаткові ме= тоди контрацепції.

Особливості застосування.

Перед початком кож= ного нового курсу лікування цефазоліном слід встанов= ити, чи були у пацієнта в минулому реакції гіперчутливості<= /span> до цефазоліну, цефалоспори= нів, пеніцилінів, інших β-лактамних антибіотикі= в, інших лікарських засобів. Як і при застосуванні інших β-лактамних антибактеріальних засобів, повідомлялося про важкі реакції гіперчутливості, в окремих випадк= ах з летальним наслідком.

Існує імовірність перехресних алергічних реакцій між пеніцилінами і цефа= лоспоринами. Повідомлялося про тяжкі реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію).

Антибіотики слід обережно призначати пацієнтам, в анамнезі яких є будь-які форми алергічних реакцій, особливо на лікарські засоби.

Як і при застосува= нні інших цефалоспоринів, не можна виключати можлив= ість тяжких гострих алергічних реакцій, у тому числі анафілактичного шоку – наві= ть якщо у докладному анамнезі немає відповідних даних. При розвитку таких реак= цій необхідно вводити адреналін (епінефрин), глюкокортикоїди та проводити інші невідкладні заходи.=

Цефалоспорини можуть абсорбуватись на поверхні мембран еритроцитів і взаємодіяти з антитілами, спрямованими проти препарату. Це мо= же спричиняти псевдопозитивний результат тесту Кумбса (наприклад, у дітей, матері яких лікувалися цефазоліном) і дуже рідко – розв= иток гемолітичної анемії. При такій реакції може виникати перехресна реактивніст= ь з пеніцилінами.

Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при тяжких захворюваннях, у людей літнього віку, а також у ослаблених пацієнтів, дітей, може призвести до виникнення антибіотикасоційованої діареї, колітів, у тому числі псевдомемб= ранозного коліту. Ступінь прояву псевдомембранозного коліту може коливатися від легкої= до такої, що загрожує життю, тому важливо розглядати цей діагноз в усіх пацієн= тів, у яких під час або після застосування цефазоліну виникла діарея. Застосування цефазоліну необхід= но припинити у разі тяжкого та/або з домішками крові проносу та провести відповідну терапію.

Прийом з= асобів, що інгібують перистальтику, протипоказаний. За відсутності необхідного лікування мож= е розвинутися токсичний мегаколон<= /span>, перитоніт, шок.

Слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання травного тракту, особливо коліт. Тривале застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, грибків та розви= тку суперінфекції, що потребує вжиття відповідних заходів= .

З обережністю слід призначати хворим із порушеннями функції нирок, а також хворим на епілепсію= або при порушеннях діяльності центральної нервової системи. Лікування пацієнтів з порушенням функції= нирок проводять у стаціонарі, добову дозу слід знизити або збільшити інтервал між введеннями лікарського засобу для уникнення токсичної дії.

У разі ниркової недостатності зі швидкістю клубочкової фільтрац= ії до 55 мл/хв слід зважати на можливість кумуляції цефазолі= ну. Хоча цефазолін рідко викликає порушення функції нирок, рекомендується оцінювати функцію нирок, особливо у важкохворих пацієнтів, які отримують максимальні терапевтичні до= зи, та у пацієнтів, які також приймають інші нефротоксичні= лікарські засоби, такі як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід). Застосування високих доз цефазоліну пацієнтам з нирковою недостатністю пов᾽язано з ризиком розвитку судом.

Корекція дози для пацієнтів геріатричної групи з нормальною функцією нирок не потрібна.<= /o:p>

Інтратек= альне введення препарату не рекомендується. Були повідомлення про тяжкі токсичні реакції з боку центральної нервової системи, у тому числі судоми при застосуванні саме такого шляху введення препарату, а також при перевищенні доз препарату на т= лі ниркової дисфункції.

Порушення згортання крові можуть виникати в поодиноких випадках під час лікування цефазоліном. При тривалому лікуванні препаратом рекомендується регулярно контролювати картину крові, показники функціональн= ого стану печінки та нирок.

У пацієнтів із порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад, у разі наявності хронічних захворювань печінки, нирок, у літніх пацієнтів, у разі тривалої <= span class=3DSpellE>антибіотикотерапії), при тривалій терапії антикоагуля= нтами, що передувала призначенню цефазоліну, слід конт= ролювати протромбіновий час.

Порушення згортання крові також можуть бути пов’язані з супутніми захворюваннями (наприклад, гемофілією, виразкою шлунка або дванадцятипалої= кишки), що викликають або посилюють кровотечу. У пацієнтів із вищезгаданими захворю= ваннями слід контролювати згортання крові. Якщо показники згортання крові погіршуют= ься, слід призначати вітамін К (10 мг= на тиждень).

Результати лаборат= орних досліджень для виявлення глюкози в сечі, проведені за допомогою розчину Бенедикта або Фелінга, можуть бути помилково позитивними у пацієнтів, які отримують цефазолін. Цефазолін не впливає на результати ферментативних тес= тів, які використовуються для вимірювання глюкози в сечі. Результати прямих та непрямих тестів Кумбса також можуть бути помилк= ово позитивними, наприклад у новонароджених, матері яких отримували цефалоспорини.

Для використання придатні тільки прозорі свіжоприготовані розчини препарату.

<= /span>

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Не слід призначати цефазолін у період вагітності.

У разі необхідності застосування лікарського засобу годування груддю слід припинит= и.

<= /span>

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи, як запаморочення, судоми.

Спосіб застосування та дози.

Цефазолін вводять внутрішньом’язово<= /span> та внутрішньовенно (крапли= нно та струминно). Цефазолін не можна вводити інтратекально.

Приготування<= /span> розчинів для ін’єкцій та інфузій.=

Для <= span class=3DSpellE>внутрішньом’язової ін’єкції вміст флакона розчинити у 4–5 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9 % розчину= натрію хлориду, ретельно = струшуючи до повного розчинення. Вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант великого сідн= ичного м’яза.

Для <= span class=3DSpellE>внутрішньовенного струминного введення = разову дозу препарату розчинити<= /span> у 10 мл 0,9= % розчину натрію хлориду або стерильної води для ін’єкцій і вводити повільно протягом 3–5 хв.

Для <= span class=3DSpellE>внутрішньовенного краплинного введення = 0,5–1 г препарату розчинити у 50–100 мл води для ін’єкцій чи 0,9 % розчину натрію хлориду або в одному з ниж= чеперелічених розчинів: 5 % розчин глюкози, 10= % розчин глюкози, 5 % розчин глюкози у розчині лактату натрію для інфузій, 0,9 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для внутрішньовенної інфузії, 0,45 % розчин натрію хлориду з 5= % розчином глюкози= для внутрішньовенної інфуз= ії, 5 % розчин лактату натрію або 10 % розчин інвертова= ного цукру у воді для ін’єкцій, розчин Рінгера для ін’єкцій з лактатом або без лактату. Інфузію проводити протягом 20–30 хв (швидкість введення – 60–80 к= рапель/хв). Під час розведення флакони енергійно струшувати до <= span class=3DSpellE>повного розчинення. Добові дози при внутрішньовенному введенні залишаються такими ж, як і для в= нутрішньом’язового введення.

Дозування.

Середня добова доза цефазоліну дл= я дорослих зазвичай станови= ть 1–4 г, максимальна добов= а доза – 6 г. Разова доза для дорослих = при інфекціях, спричинених грампозитивними мікроорганізмами= , становить 0,25–0,5 г кожні 8 годин. При інфекціях дихальних шляхів середньої тяжкості, спричинених пневмококами, і інфекціях= сечостатевої системи преп= арат призначають по 1 г кожні 12 годин. При захворюваннях, викликаних чутливими грамнегативними<= /span> мікроорганізмами, препарат призн= ачають по 0,5–1 г кожні 6–8 годин. При тяжких ін= фекційних захворюваннях (сепсис, енд= окардит, перитоніт, деструктивна пн= евмонія, гострий гематогенний остеомієліт, ускладнені <= span class=3DSpellE>урологічні інфекції) призначають по 1–1,5 г з= інтервалом між введеннями 6–8 годин= .

Для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень у дорослих рекомендується вводити цефазолін внутрішньом’язово або внутрішньовенно:

– у дозі 1 г за 0= ,5–1 годину до початку хірургічного втручання;

– при тривалих операціях (2 години = і більше) – додатково 0,5–1 г у <= span class=3DSpellE>процесі операції;

– після операції –<= /span> у дозі 0,5–1 г кожні 6–8 годин= протягом перших 24 годин.

У деяких випадках (наприклад, операції на відкритому серці, протезування суглобів) профілактичне застосування цефазоліну може тривати 3–5 днів після операції.

Дітям= віком від 1 місяця пр= епарат призначають у дозі 20-50 мг/кг на добу, = розподіленій на 3= –4 введення, при= тяжких інфекціях вводять 90–100 мг/кг на добу (максимальна доза). Середня тривалість<= /span> лікування препаратом – 7–10 д= іб.

Дорослим<= span style=3D'font-size:12.0pt'> пацієнтам із порушенням функції нирок спочатку вводити препарат= у дозі 0,5 г, після чого коригувати схему лікування, зменшуючи дозу препарату і збільшуючи інт= ервали між введеннями згідно з рекомендаціями, = наведеними нижче.

При кліренсі креатиніну та концентрації креатиніну сироватки крові відповідно:

– більше 55 мл/хв та менше 1,5 мг% – корекція дози не потрібна;

– 35–54 мл/<= span class=3DSpellE>хв та 1,6–3 мг% <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>– разова доза не змінюється, але ін= тервал між введеннями пови= нен становити не менше 8 годи= н;

– 11–34 мл/<= span class=3DSpellE>хв та 3,1–4,5 мг%= – разову стандартну дозу слід зменшити в 2 рази, інтервал= між введеннями становить 12 годин;

– менше 10 мл/хв та більше 4,6 мг% – призначають половину терапевтичн= ої дози кожні 12–18 годин.

При порушенні функції нирок у дітей спочатку вводять звичайну разову дозу преп= арату, потім наступні дози коригують з урахуванням ступеня ниркової недостатності. <= span class=3DSpellE>Дітям з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 40–70 мл/<= span class=3DSpellE>хв) призначають 60= % добової дози препарату 2 рази на добу кожні 12 годин; при кліренсі креатиніну 20–<= /span>40 мл/хв – 25 % добової дози 2 рази на добу кожні<= /span> 12 годин; при значному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 5–20 мл/хв) – 10<= /span> % середньої добово= ї дози кожні 24 = години. Усі рекомендовані дози призначають після початкової ударної дози. Тривалість лікування у середньому становить 7–10 днів.

Діти.
Не призначати дітям віком до 1 місяця та недоношеним дітям,= оскільки наразі недостатньо даних щодо застосування лікарського засобу у цих вікових групах.

Передозування.

Симптоми: запаморочення, парестезії та головний біль, можливий розвиток алергічних реакцій; у пацієн= тів із хронічною нирковою недостатністю можливі нейротокси= чні явища з підвищеною судомною готовністю, генералізовани= ми судомами, блюванням і тахікардією. Можливі такі відхилення лабораторних показників, як підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини крові, печінкових ферментів і білірубіну, позитивний результат тесту Кум= бса, тромбоцитоз/тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія та подовження протромбінового часу.<= o:p>

Лікування: припинити= застосування препарату, у разі необхідності – провести протису= домну, десенсибілізувальну терапі= ю. У випадку тяжкого передозу= вання рекомендована підтримувальна терапія та моніторинг гематологічн= ої, ниркової, печінкової функцій і системи коагуляції крові до стабілізації стану пацієнта. Препарат виводиться з орга= нізму шляхом гемодіалізу; перито= неальний діаліз менш ефективний.

Побічні реакції.

З боку імунної систе= ми: висипання, свербіж, почервоніння = шкіри, дерматит, кропив’янка, медикаментозна гарячка, ангіоне= вротичний набряк, анафілактичний шок (набряк гортані зі звуженням дихальних шляхів, швидке серцебиття, задишка, низький кров᾽яний тиск, набряклий язик, анальний свербіж, генітальний свербіж, набряк обличчя), ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, синдром <= span class=3DSpellE>Лаєлла, еозинофілія, артр= алгія, сироваткова хвороба, бронхоспазм.

З боку системи крові= та лімфатичної системи: повідомлялося про випадки лейкопенії, гранулоцитопенії= , агранулоцитозу, нейтропенії, лейкоцитозу, моноцитозу; лімфопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія/тромбоцитоз, гіп= опротромбінемія, зниження гематокриту, збільшення протромбінового часу, панцитопенія, базофілія, еозинофілія. Порушення коагуляції, кровотечі.

З боку дихальної сис= теми: плевральний випіт, задишка або ди= хальний дистрес, кашель.

З боку травного трак= ту: анорексія, нудота, блювання, біль= у животі, діарея, метеоризм, симптоми псевдомембранозног= о коліту, які можуть з’явитися під час або після лікування, при тривалому застосуванні може розвинутись дисбактеріоз, кандидамікоз травного тракту (у тому числі кандидозний= стоматит). Якщо діарея виникає при антибіотикотерапії<= /span>, слід негайно розпочати відповідне лікування.

З боку гепатобіліарної системи: у поодин= оких випадках спостерігалося транзиторне підвищення = рівня аланінамінотрансферази, аспартат= амінотрансферази та лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази, білірубіну та/або лактатдегідрогенази, транзиторний гепатит і холестатична жовтяниця.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (транзиторне підвищення рівня азо= ту сечовини в крові, гіперкреатинемія) без клінічн= их ознак ниркової недостатності. Рідко повідомляло= ся про інтерстиціальний нефрит та інші порушення функц= ії нирок (нефропатія, некроз сосочків нирки, ниркова недостатність), протеїнур= ія.

Судинні розлади: тромбофлебіти.<= /p>
З боку нервової сист= еми: головний біль, запаморочення, пар= естезії, нервозність чи тривожні стани, збудження, гіперактивність, судоми, нав’язли= ві сновидіння, безсоння, сонливість, слабкість, припливи, помутніння зору, сплутаність свідомості та підвищення епілептогенної активності мозку.

Реакції у місці введ= ення: біль, ущільнення, набряк у місці ін’єкції, відзначали випадки розвитку флебіту при внутрішньовенному введенн= і.

Інші побічні ефекти:= загальна слабкість, нездужання, втома, біль у грудях, блідість шкі= ри, тахікардія, геморагії. У поодиноких випадках мо= жлива поява аногенітального свер= бежу, генітального кандидозу та вагініту, мікозу порожнини рота, мікозу геніталій. При тривалому застосуванні може розвинутися суперінфекція, спричинена стійкими до препарату збудн= иками. Тривалий прийом цефалоспоринів може бути причин= ою надмірного росту нечутливих бактерій, особливо = Enterobacter, = Citrobacter, Pseudomonas, Enterococcus, Candida.

Позитивний результат тесту Кумбса. Збільшення рівнів аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, сечовини крові та лужної фосф= атази без клінічних ознак ураження нирок або печінки.

Термін придатності.

Цефазолін, порошок для розчину для ін’єкцій= по 1,0 г, – 2 роки.

Вода для ін’єкцій, розчинник для парентерального застосування, по = 10 мл в ампулі, – 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для= дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

= Несумісність.

Роз= чин цефазоліну небажано змішувати з іншими лікарськими за= собами в одному шприці або в одній інфузійній системі, особливо з антибіотиками.

Упаковка. По 1&n= bsp;г порошку у флаконі; по 1 або 5, або 50 флаконів у пачці; або по 1 = або 5 флаконів у блістері, 1 блістер у пачці; по 1 флакону та 1 ампулі з розчинником (вода для ін’єкцій, по 10 мл в ампулі) у блістері, по 1 блістеру в пачці.

=

Категорія відпуску.<= o:p>

За рецептом.

Виробник.=

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків». ТОВ «Лекхім-Обухів».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

<= span class=3DSpellE>Україна, 61115, Харківська<= /span> обл., місто Харків,= вулиця Северина Потоцького, будинок 36.
Україна, 08700, Київська область, м. Обухів,= вул. Київська, 126 А.