ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

Солу-Медрол<= /p>

(Solu-Medrol^®)=

Склад:

діюча речовина: methylprednisolone;

1 флакон міс= тить 40 мг або 125 мг, або 500 мг, або 1000 �= �г метилпреднізолону у вигляді метилпреднізолону натрію сукц�= �нату;

допоміжні речовини: для дозувань = 125 мг або 500 мг, або 1000 мг ‑ натрію дигідро= фосфат, моногідрат; натрію гідрофосфат безводний;

допоміжні речовини: для дозування 40 мг ‑ натрію дигідрофосфат, м�= �ногідрат; натрію гідрофосфат безводний; сахароза;

розчинник для дозування 40 мг та 125 мг: вода для ін’єкцій;

розчинник для дозування 500 мг та 1000 мг: спирт бензиловий (9 м�= �/мл), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.

Порошок та розчинник для р= озчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:=

порошок: від білого до майже білого кольору ліофі�= �ізат;

розчинник для дозування 40 мг та 125 мг: прозорий= безбарвний розчин;

розчинник для дозування 500 мг та 1000 мг: прозора= безбарвна рідина з легким запахом бензилового спирту.

Фармакотерапев�= �ична група. Кортикостерої�= �и для системного застосування.

Код АТХ Н02A В04.

Фармакологічні властивості

Клас = або тип лікарського засобу ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ= = або РЕЧОВИНА	Взаємодія/ефект
Антибактеріальні засоби<= /o:p> = - ІЗОНІАЗИД	ІНГІБІ= ТОР CYP3A4. Крім того, потенційним ефектом мети= лпреднізолону є підвищення рівня ацетилювання та кліренсу ізоніазиду.=
Антибіотики, протитуберкул�= �озні засоби = - РИФАМПІН	ІНДУКТ= ОР CYP3A4
Антикоагулянти (для перорального зас�= �осування) =	Вплив метилпре= днізолону на пероральні антикоагулянти є мінливим. П= овідомлялося як про посилення, так і про послаблення дії антикоагулянтів у р= азі одночасного застосування з кортикостероїдами. Тому слід контролюв�= �ти показники коагуляції для підтримання бажаного антикоагуляційно�= �о ефекту.
Протисудомні препарати - КАРБАМАЗЕПІН	<= /o:p> ІНДУКТ= ОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4
Протисудомні препарати - ФЕНОБАРБІТАЛ = - ФЕНІТОЇН	<= /o:p> ІНДУКТ= ОРИ CYP3A4
Антихолінергічні препарати= - НЕЙРОМ’ЯЗОВІ БЛОКАТОРИ	Кортик= остероїди можуть впливати на дію антихолінергічн�= �х препаратів. - Повід= омлялося про випадки гострої міопатії на фоні од�= �очасного застосування високих доз кортикостероїдів та антихолінергічних = препаратів, зокрема нейром’язових блокаторів (докладнішу інформацію див. �= � розділі «Особливості застосування»: Розлади з боку опорн= о-рухового апарату). - У пац�= �єнтів, які застосовували кортикостероїди, пов�= �домлялося про протидію ефекту блокади нервово-м’язової передачі, який мають п= анкуроній і векуроній. Цей тип взаємодії можливий з усіма конкурентни�= �и нейром’язовими блокаторами.=
Антихолінестеразні засоби	Стерої= ди можуть послаблювати дію антихолінестеразних з= асобів у пацієнтів з міастенією гравіс.
Антидіабетичні препарати	Оскіль= ки кортикостероїди можуть підвищувати кон= центрацію глюкози в крові, може бути потрібна корекція дози антидіабетичних= препаратів.
Протиблювотні засоби<= /span> - АПРЕПІТАНТ - ФОСАПРЕПІТАНТ	<= /o:p> ІНГІБІ= ТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4
Протигрибкові засоби<= /span> - ІТРАКОНАЗОЛ - КЕТОКОНАЗОЛ	<= /o:p> ІНГІБІ= ТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4
Противірусні засоби - ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ ВІЛ	ІНГІБІ= ТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4 - Інгіб= ітори протеази, зокрема індинавір і ритонавір= , можуть підвищувати концентрацію кортикостероїдів у плазмі крові. - Кортикостероїди можуть індукувати мета= болізм інгібіторів протеази ВІЛ і таким чином зменшувати їхню концентрацію в пл= азмі крові.
Фармакокінетичні підсилюва= чі - КОБІЦИСТАТ=	ІНГІБІ= ТОРИ CYP3A4 Фармак= окінетичні підсилювачі пригнічують активність CYP3A4= , що призводить до зниження печінкового кліренсу й підвищення конц�= �нтрації кортикостероїдів у плазмі крові. Може бути потрібна корекція дози = кортикостероїдів (див. розділ «Особливості застосування»).
Інгібітори ароматази<= /span> - АМІНОГЛЮТЕТИМІД	Пригні= чення функції надниркових залоз, зумовлене ам= іноглютетимідом, може призвести до посилення ендокринних змін, спричинени�= � тривалим застосуванням глюкокортикоїдів.
Блокатори кальцієвих канал�= �в = - ДИЛТІАЗЕМ	<= /o:p> ІНГІБІ= ТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4
Контрацептиви (пероральні) - ЕТИНІЛЕСТРАДІОЛ/ НОРЕТИСТЕРОН	<= /o:p> ІНГІБІ= ТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4 <= /o:p>
- ГРЕЙПФРУТОВИЙ СІК	<= /o:p> ІНГІБІ= ТОР CYP3A4
Імуносупресанти - ЦИКЛОСПОРИН	ІНГІБІ= ТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4 - У разі одночасного застосування циклоспорину = й метилпреднізолону відбувається взаємне пригнічення метаболізму, що мож= е призвести до підвищення концентрації в плазмі крові одного із цих засобів або= їх обох. Можливо, у разі одночасного застосування підвищується вірогідніст�= � виникнення побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням кожного ок= ремого препарату. - Повід= омлялося про судоми на фоні одночасного застосув= ання метилпреднізолону й циклоспорину.
Імуносупресанти - ЦИКЛОФОСФАМІД - = ТАКРОЛІМУС	<= /o:p> СУБСТР= АТИ CYP3A4
Макролідні антибіотики - КЛАРИТРОМІЦИН - ЕРИТРОМІЦИН	<= /o:p> ІНГІБІ= ТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4 <= /o:p>
Макролідні антибіотики - ТРОЛЕАНДОМІЦИН	ІНГІБІ= ТОР CYP3A4
НПЗП (нестероїдні протизапа= льні препарати) - ацетилсаліцил= ова кислота у високих дозах	- У разі одночасного застосування кортикостеро�= �дів і НПЗП може бути підвищена частота виникнення шлунково-кишкових кровотеч �= � виразок. - Метилпреднізолон може підвищувати клір= енс високих доз ацетилсаліцилової кислоти, що може призводити до зниження = рівнів саліцилатів у сироватці. Припинення терапії метилпреднізолоном = може спричинити зростання рівнів саліцилатів у сироватці, що може призве�= �ти до збільшення ризику токсичності саліцилатів. - Слід з обережністю застосовувати ацетилсаліц�= �лову кислоту в комбінації з кортикостероїдами �= � разі гіпопротромбінемії.
Засоби, що виводять калій=	У разі одночасного застосування кортикостеро�= �дів із засобами, які виводять калій (тобт= о діуретиками), слід уважно стежити за ста= ном пацієнта для виявлення можливого розвитку гіпокаліємії. Застосування гл�= �кокортикоїдів у комбінації з тіазидними діуретиками підвищує ризик �= �епереносимості глюкози. <= /o:p> Ризик гіпокаліємії також підвищується в разі = одночасного застосування кортикостероїдів з амфотерицином B, ксантеном або бета2-міметиками.

Цей лікарський засіб є і= н’єкційною формою метилпреднізолону (синтетичний глюкокор= тикостероїд) для внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення. Даний висок�= �концентрований розчин підходить, зокрема, для лікування патологічних стан= ів, при яких необхідна ефективна та швидка дія гормону. Метилпреднізолон чин= ить сильну протизапальну, імуносупресивну та антиалергічну дію.=

Фармакодинаміка

Глюкокортикоїди проник�= �ють через клітинну мембрану за допомогою дифузії та утворюють компле= кси зі специфічними рецепторами в цитоплазмі. Далі ці комплекси надходять �= �о клітинного ядра, зв’язуються з ДНК (хроматином) і стимулюють транскрипцію м�= �НК та подальший синтез різними ферментами білків, що, в свою чергу, відпо= відають за численні ефекти глюкокортикоїдів після системного засто= сування. Глюкокортикоїди не лише виявляють значний вплив на запальні та і�= �унні процеси, але також впливають на метаболізм вуглеводів, білків та жирів. В= они також діють на серцево-судинну систему, скелетні м’язи та центральну не= рвову систему.

Вплив на запальні та іму= нні процеси.

Протизапальні, імуносуп= ресивні та антиалергічні властивості глюкокортикоїдів використо�= �уються при більшості терапевтичних показань. Наявність цих властивостей при= зводить до таких результатів:
-     зменшення кількості іму= ноактивних клітин навколо осередку запалення;

-     зменшення вазодилатаці�= �;

-     стабілізація лізосомал�= �них мембран;

-     пригнічення фагоцитозу;=

-     зменшення утворення про= стагландинів та пов’язаних з ними речовин.

Доза метилпреднізолону = 4 мг виявляє такий самий глюкокортикостероїдний (протизапа= льний) ефект, як 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон демонс= трує лише мінімальний мінералокортикоїдний ефект (200 мг мети= лпреднізолону відповідає 1 мг дезокси�= �ортикостерону).

Вплив на метаболізм вуг�= �еводів та білків.

Глюкокортикоїди чинять = катаболічну дію на обмін білків. Вивільнені амінокислоти у печінц= і перетворюються за допомогою процесу глюконеогенезу в глюкозу та глікоген. Та�= �им чином, знижується абсорбція глюкози периферичними тканинами, що може призвод= ити до гіперглікемії та глюкозурії, особливо у пацієнтів зі схильністю до цу�= �рового діабету.

Вплив на метаболізм жир�= �в.

Глюкокортикоїди чинять = ліполітичну дію, що поширюється переважно на кінцівки. Вони �= �акож чинять ліпогенетичну дію, яка найбільше проявляється в ділянці грудно�= � клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових від�= �ладень.

Максимальна фармаколог�= �чна дія кортикостероїдів відстає від досягнення їхніх пікових кон= центрацій у крові, що вказує на те, що більшість ефектів цих лікарських засобі�= � є, ймовірніше, результатом модифікації активності ферментів, а не прямої дії цих= засобів.

Фармакокінетика.

Фармакок�= �нетика метилпреднізолону є лін= ійною незалежно від способу застосування.

Всмоктув�= �ння<= o:p>

I= n vivo холінестерази швидко п�= �ретворюють метилпреднізолону натрію сукцинат у віл�= �ний метилпреднізолон шляхом гідролізу. У чоловіків метилпреднізолон утворює сл�= �бкий дисоційований зв’язок з альбуміном і транскортином. Зв’язується близько 40–= 90 % лікарського засобу.

Внутрішньовенна інфузі�= � препарату у дозі 30 мг/кг маси тіла при введенні протяго�= � 20 хвилин або у дозі 1 г при введенні протягом 30–60 хвилин через приб�= �изно 15 хвилин призводить до пікової концентрації метилпреднізолону у плазмі= крові, що становить близько 20 мг/мл. Через приблизно 25 хвилин після= внутрішньовенної болюсної ін’єкції препарату у дозі 40 мг пікови�= � показник метилпреднізолону у плазмі крові становить 42–47 мг/100 мл. Че= рез приблизно 120 хвилин після внутрішньом’язової ін’єкції препарату = у дозі 40 мг пікова концентрація метилпреднізолону у плазмі крові станов�= �ть 34 мг/100 мл. При внутрішньом’язовій ін’єкції піковий по= казник нижчий, ніж при внутрішньовенній ін’єкції. При проведенні внутрішньом’я�= �ової ін’єкції концентрація у плазмі кро= ві утримується протягом тривалішого період= у, що призводить до того, що при обох шляхах введення надходить еквівалентна �= �ількість метилпреднізолону. Клінічна значущість цих незначних відмінностей, і= мовірно, є мінімальною, якщо розглядати механізм дії глюкокортикоїдів. Клінічна = відповідь зазвичай спостерігається через 4–6 годин після введення препарату.= При лікуванні бронхіальної астми перші сприятливі результати вже можуть в= ідзначатися через 1–2 години. Період напіввиведення метилпреднізолону натрі�= � сукцинату з плазми крові становить 2,3–4 години та, ймовірно, не залежить від �= �ляху введення.

Метилпреднізолон — це г= люкокортикоїд середньої тривалості дії. Його біологічний період �= �апіввиведення становить 12–36 годин. Внутрішньоклітинна активність глюкокор�= �икоїдів відображається чіткою різницею між періодом напіввиведення з плазми кро= ві та фармакологічним періодом напіввиведення. Фармакологічна активніс= ть зберігається після того, як рівень препарату в плазмі крові вже не визначає�= �ься. Тривалість протизапальної активності глюкокортикоїдів приблизно д= орівнює тривалості пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової (ГГА)= системи. Після внутрішньовенного введення метилпреднізолону, міченого C14, = 75 % загальної радіоактивності відзначається у сечі протягом 96 годин, 9 % = — через 5 днів у калі людини та 20 % — у жовчі.

Розподіл

Метилпреднізолон широк�= � розподіляється в тканинах, проникає через гематоенцефалічний бар’�= �р і виділяється в грудне молоко. Уявний об’єм розподілу становить приблизно 1,4&nb= sp;л/кг. Зв’язування метилпреднізолону з білками плазми кров�= � в людей становить приблизно 77 %.=

Біотрансформація<= span style=3D'mso-ansi-language: UK'>

Печінковий метаболізм м= етилпреднізолону якісно подібний до метаболізму кортизолу. Метаб= оліти переважно виводяться із сечею у вигляді глюкуронідів, сульфатів і некон�= �югованих сполук.

У людей метилпреднізоло= н метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, основними з я�= �их є 20α-гідроксиметилпреднізолон і 20β-гідроксиметилпреднізолон.

Метаболізм у печінці ві�= �бувається переважно за участю ферменту CYP3A4 (перелік лікарських �= �заємодій, зумовлених метаболізмом, опосередкованим CYP3A4, див. у розділі «Взає= модія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

Метилпреднізолон, як і б= агато інших субстратів CYP3A4, може також бути субстратом для p-глік= опротеїну — транспортного білка родини АТФ-зв’язуючих касетних тр�= �нспортерів (ABC), що впливає на його розподіл у тканинах і взаємодію з іншими = лікарськими засобами.

Виведення

Середній період напівви= ведення загальної кількості метилпреднізолону становить від 1,8 до 5,2&n= bsp;години. Загальний кліренс становить близько 5–6 мл/хв/кг.

Особливі групи пацієнтів

Стать

Після внутрішньовенног�= � введення однієї дози в здорових жінок кліренс метилпреднізолон= у був вищий, ніж у здорових чоловіків: 0,45 л/год/кг порівняно з 0,29 л/год/кг. П= роте різниці у фармакодинамічних показниках не відзнач= алося.

Пацієнти літнього віку

Після внутрішньовенног�= � введення однієї дози кліренс метилпреднізолону в здорових чо�= �овіків літнього віку (69–82 роки) був нижчий, ніж у чоловіків молодшого вік= у (24–37 років): 0,24 л/год/кг порівняно з 0,36 л/год/кг.

Діти

Кліренс метилпреднізол�= �ну незначно пов’язаний з віком. У молодших пацієнтів метаболізм м�= �тилпреднізолону загалом відбувається швидше. У дослідженні внутрішньовенного = введення однієї дози 14 пацієнтам з нефротичним синдромом у пацієнтів молод�= �ого віку (< 13 років) спостерігався вищий= кліренс, ніж у групі пацієнтів старшого віку (> 13 років)= : 0,53 л/год/кг порівняно з 0,38 л/год/кг.

Порушення функції нирок=

У дослідженні внутрішнь= овенного введення однієї дози 6 = ;пацієнтам чоловічої ста= ті з хронічною нирковою недостатністю фармакокінетика метилпре�= �нізолону не змінилася порівняно з фармакокінетикою в контрольній групі зд�= �рових добровольців із середнім кліренсо= м 0,28 л/год/кг. Крім того, у цих пацієнтів �= � хронічною нирковою недостатністю не спостерігалося відмінн= остей у фармакодинамічних показниках.=

Порушення функції печін= ки

У дослідженні внутрішнь= овенного введення однієї дози 6 пацієнтам чоловічої статі з хроніч= ною печінковою недостатністю фармакокінетика метилпреднізолону була = подібною до фармакокінетики в контрольній групі здорових добровольців= із середнім кліренсом 0,29 л/год/кг.

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосування глюкокорт�= �коїдів слід розглядати лише як виключно симптоматичне лікування, за �= �инятком окремих ендокринних розладів, коли вони застосовуються як замісна тера= пія.

Протизапальне лікування.

·      =    Ревматичні захворюванн�= �.

Як допоміжна терапія для = короткочасного застосування (щоб допомогти пацієнтові п= ережити гострий епізод або загострення) при таких захворюваннях:

-      =     пос�= �травматичний остеоартрит;

-      =     син�= �віїт при остеоартриті;

-      =     рев�= �атоїдний артрит, зокрема ювенільний ревматоїдний = артрит (в окремих випадках може виникнути потреба у підтримуючій терапі�= � низькою дозою);

-      =     гос�= �рий і підгострий бурсит;

-      =     епі�= �ондиліт;

-      =     гос�= �рий неспецифічний тендосиновіїт;

-      =     гос�= �рий подагричний артрит;

-      =     псо�= �іатичний артрит;

-      =     анк�= �лозуючий спондиліт.

·      =    Колагенози (системні хв�= �роби сполучної тканини).

Під час загострення або я= к підтримуюча терапія в окремих випадках при таких захворювання�= �, як:

-      =     сис�= �емний червоний вовчак (та вовчаковий нефрит);

-      =     гос�= �рий ревматичний кардит;

-      =     сис�= �емний дерматоміозит (поліміозит);

-      =     вуз�= �иковий періартеріїт;

-      =     син�= �ром Гудпасчера.

·      =    Дерматологічні захворю�= �ання:

-      =     пух�= �рчатка;

-      =     тяж�= �а мультиформна еритема (синдром Стівенса–= Джонсона);

-      =     екс�= �оліативний дерматит;

-      =     бул�= �озний герпетиформний дерматит;

-      =     тяж�= �ий себорейний дерматит;

-      =     тяж�= �ий псоріаз;

-      =     гри�= �оподібний мікоз;

-      =     кро�= �ив’янка.

·      =    Алергічні стани.

Контроль тяжких або інва�= �ідизуючих алергічних станів, які не піддаються належно провед�= �ному традиційному лікуванню, при таких захворюваннях, як:

-      =     бро�= �хіальна астма;

-      =     кон�= �актний дерматит;

-      =     ато�= �ічний дерматит;

-      =     сир�= �ваткова хвороба;

-      =     реа�= �ції гіперчутливості до лікарських засобів;

-      =     кро�= �ив’янка;

-      =     гос�= �рий неінфекційний набряк гортані (лікарськи�= � засобом першого вибору є епінефрин).

·      =    Офтальмологічні захвор�= �вання.

Тяжкі гострі та хронічні = алергічні і запальні процеси в ділянці ока, зокрема:<= /p>
-      =     очн�= � форма Herpes zoster;

-      =     іри�= �, іридоцикліт;

-      =     хор�= �оретиніт;

-      =     диф�= �зний задній увеїт і хоріоїдит;

-      =     нев�= �ит зорового нерва;

-      =     сим�= �атична офтальмія;

-      =     зап�= �лення середнього сегмента ока;

-      =     але�= �гічний кон’юнктивіт;

-      =     але�= �гічні виразки краю рогівки;

-      =     кер�= �тит.

·      =    Захворювання шлунково-к= ишкового тракту.

Критичні періоди при так�= �х захворюваннях:

-      =     вир�= �зковий коліт (системна терапія);

-      =     рег�= �ональний ентерит (системна терапія).

·      =    Респіраторні захворюва�= �ня:

-      =     сар�= �оїдоз легень;

-      =     бер�= �ліоз;

-      =     фул�= �мінантний або дисемінований туберкульоз легень пр�= � одночасному застосуванні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;

-      =     син�= �ром Лефлера, який не піддається лікуванню ін�= �ими засобами;

-      =     асп�= �раційний пневмоніт;

-      =     сер�= �дня та тяжка форма пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, у хворих на СНІД (як допоміжна тер�= �пія протягом перших 72 годин протипневмоцистної терапії);

-          заг�= �стрення хронічного обструктивного захворювання = легень.

·      =    Стани, які супроводжуют�= �ся набряками.

Для індукування діурезу= або ремісії при протеїнурії при нефротичному синдромі, п= ротеїнурії без уремії.

Імуносупресивне лікуванн�= �.

·      =    Трансплантація органа.

Лікування гематологічних = та онкологічних захворювань.

·      =    Гематологічні захворюв�= �ння:

-      =     наб�= �та (аутоімунна) гемолітична анемія;

-      =     іді�= �патична тромбоцитопенічна пурпура дорослих (лиш�= � внутрішньовенно, внутрішньом’язове застосування протипоказане);

-      =     вто�= �инна тромбоцитопенія дорослих;

-      =     ери�= �робластопенія (еритроцитарна анемія);

-      =     вро�= �жена (еритроїдна) гіпопластична анемія;<= /span>

·      =    Онкологічні захворюван�= �я.

Паліативне лік= ування таких захворювань, як:

-    лейкози та лімфоми у дор= ослих;

-    гострий лейкоз у дітей;

-    для покращання якості ж�= �ття хворих з термінальною стадією ракового захворювання.=

Інші.

·      =    Нер�= �ова система.

-      = Наб�= �як головного мозку, зумовлений первинною аб= о метастатичною пухлиною, і/або допоміжне ліку�= �ання при хірургічних операціях або променевій терапії.

-      = Заг�= �стрення розсіяного склерозу.

-      = Гос�= �ра травма спинного мозку. Лікування необхідно почи= нати в перші вісім годин після травми.<= /o:p>

·      =    Туберкульозний менінгіт з блокадою су�= �арахноїдального простору або загрозою блокади при одночасному застосуванні ві�= �повідної протитуберкульозної хіміотерапії.

·      =    Три�= �інельоз з ураженням нервової системи або міокарда.=

·      =    Про�= �ілактика нудоти та блювання, що пов’язані з хіміо�= �ерапією з приводу злоякісного новоутворення.

Ендокринні розлади.<= /span>

·      =    Пер�= �инна або вторинна недостатність кори надниркових= залоз.

·      =    Гос�= �ра недостатність кори надниркових залоз.=

При цих показа�= �нях препаратами вибору є гідрокортизон або кортизон. За п= евних обставин можна застосовувати синтетичні аналоги у комбінації з мінера= локортикоїдами.

·      =    Лікування шокових станів: шок внаслідо= к недостатності кори надниркових залоз або шок, який не відповідає на трад�= �ційне лікування, у разі підтвердженої або ймовірної недостатності кори наднир�= �ових залоз (загалом препаратом вибору є гідрокортизон). Якщо мінералокортикоїдн�= � ефекти є небажаними, перевага може віддаватися метилпреднізолону.

·      =    Пер�= �д хірургічним втручанням та у разі тяжкої �= �равми або захворювання у пацієнтів зі встановленою недостатністю кори наднирк= ових залоз, або у разі наявності сумнівів щодо резерву кори надниркових з= алоз.

·      =    Вро�= �жена гіперплазія надниркових залоз.=

·      =    Нег�= �ійний тиреоїдит.

·      =    Гіп�= �ркальціємія, пов’язана зі злоякісним новоутворенням.=

Протипоказання.

Системні грибкові інфекції.
Гіперчутливість до метилпреднізолону = або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Інтратекальне введення.

Епідуральне введення.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засоба�= �и та інші види взаємодій

−&= nbsp;       Метилпреднізолон є субстратом цитох�= �ому P450 (CYP) і головним чином метаболізується ферментом CYP3A4. CYP3A4 є осн�= �вним ферментом з найбільш численної підродини CYP у печінці доросли�= � людей. Він є каталізатором 6β-гідроксилювання стероїдів, яке є ключо= вим етапом I фази метаболізму як для ендогенних, так і для синтетичних кортик�= �стероїдів. Субстратами CYP3A4 є також багато інших сполук, деякі з яких (разом з= іншими лікарськими засобами) доведено змінюють метаболізм глюкокорти= коїдів шляхом індукції (підвищення активності) або інгібування ферменту CYP3A4= .

−&= nbsp;    ІНГ�= �БІТОРИ CYP3A4: лікарські засоби, які інгібують активніс= ть CYP3A4, як правило, знижують печінковий кліренс і підвищують концент�= �ацію в плазмі крові лікарських засобів – субстратів CYP3A4, таких як метилпреднізо= лон. Отже, для уникнення стероїдної токсичності дози метилпреднізолону слід= титрувати.

−     ІНДУКТОРИ CYP3A4: лікарські засоби, які �= �ндукують активність CYP3A4, зазвичай підвищують печінковий кліренс, = що призводить до зниження концентрації в плазмі крові лікарських засобів, які є �= �убстратами CYP3A4. У разі одночасного застосування цих лікарських засобів мож�= � бути потрібне збільшення дози метилпреднізолону для досягнення бажано= го результату.

−        СУБСТРАТИ CYP3A4: присутність іншого су�= �страту CYP3A4 може вплинути на печінковий кліренс метилпреднізолону, т�= �му може бути потрібне відповідне коригування дози. Можливо, вірогідність �= �обічних явищ, пов’язаних із застосуванням кожного із цих лікарських = засобів окремо, підвищується в разі їхнього одночасного застосування.<= /span>

−        ЕФЕКТИ, НЕ ОПОСЕРЕДКОВАНІ CYP3A4: інші в�= �аємодії та ефекти, які спостерігаються в разі застосування метилпреднізолону, о= писано в таблиці нижче.

В таблиці представлений= перелік та опис найбільш частих та/або клінічно важливих взаємоді= й або результатів взаємодії метилпреднізолону з іншими лікарськими �= �асобами.

Важливі взаємодії/ефект= и в разі застосування метилпреднізолону з іншими лікарськими �= �асобами або речовинами

Клас = або тип лікарського засобу

    ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ=                    = або РЕЧОВИНА

Взаємодія/ефект

Антибактеріальні засоби<= /o:p>

      = - ІЗОНІАЗИД

ІНГІБІ= ТОР CYP3A4. Крім того, потенційним ефектом мети= лпреднізолону є підвищення рівня ацетилювання та кліренсу ізоніазиду.=

Антибіотики, протитуберкул�= �озні засоби

      = - РИФАМПІН

ІНДУКТ= ОР CYP3A4

Антикоагулянти (для перорального зас�= �осування)

      =

Вплив метилпре= днізолону на пероральні антикоагулянти є мінливим. П= овідомлялося як про посилення, так і про послаблення дії антикоагулянтів у р= азі одночасного застосування з кортикостероїдами. Тому слід контролюв�= �ти показники коагуляції для підтримання бажаного антикоагуляційно�= �о ефекту.

Протисудомні препарати

      - КАРБАМАЗЕПІН

<= /o:p>

ІНДУКТ= ОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4

Протисудомні препарати

      - ФЕНОБАРБІТАЛ

      = - ФЕНІТОЇН

<= /o:p>

ІНДУКТ= ОРИ CYP3A4

Антихолінергічні препарати=

       - НЕЙРОМ’ЯЗОВІ

         БЛОКАТОРИ

Кортик= остероїди можуть впливати на дію антихолінергічн�= �х препаратів.

- Повід= омлялося про випадки гострої міопатії на фоні од�= �очасного застосування високих доз кортикостероїдів та антихолінергічних = препаратів, зокрема нейром’язових блокаторів (докладнішу інформацію див. �= � розділі «Особливості застосування»: Розлади з боку опорн= о-рухового апарату).

- У пац�= �єнтів, які застосовували кортикостероїди, пов�= �домлялося про протидію ефекту блокади нервово-м’язової передачі, який мають п= анкуроній і векуроній. Цей тип взаємодії можливий з усіма конкурентни�= �и нейром’язовими блокаторами.=

Антихолінестеразні засоби

Стерої= ди можуть послаблювати дію антихолінестеразних з= асобів у пацієнтів з міастенією гравіс.

Антидіабетичні препарати

Оскіль= ки кортикостероїди можуть підвищувати кон= центрацію глюкози в крові, може бути потрібна корекція дози антидіабетичних= препаратів.

Протиблювотні засоби<= /span>

      - АПРЕПІТАНТ

      - ФОСАПРЕПІТАНТ

<= /o:p>

ІНГІБІ= ТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4

Протигрибкові засоби<= /span>

      - ІТРАКОНАЗОЛ

      - КЕТОКОНАЗОЛ

<= /o:p>

ІНГІБІ= ТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4

Противірусні засоби

      - ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ ВІЛ

ІНГІБІ= ТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4

- Інгіб= ітори протеази, зокрема індинавір і ритонавір= , можуть підвищувати концентрацію кортикостероїдів у плазмі крові.

- Кортикостероїди можуть індукувати мета= болізм інгібіторів протеази ВІЛ і таким чином зменшувати їхню концентрацію в пл= азмі крові.

Фармакокінетичні підсилюва= чі
      - КОБІЦИСТАТ=

ІНГІБІ= ТОРИ CYP3A4

Фармак= окінетичні підсилювачі пригнічують активність CYP3A4= , що призводить до зниження печінкового кліренсу й підвищення конц�= �нтрації кортикостероїдів у плазмі крові. Може бути потрібна корекція дози = кортикостероїдів (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори ароматази<= /span>

      - АМІНОГЛЮТЕТИМІД

Пригні= чення функції надниркових залоз, зумовлене ам= іноглютетимідом, може призвести до посилення ендокринних змін, спричинени�= � тривалим застосуванням глюкокортикоїдів.

Блокатори кальцієвих канал�= �в

      = - ДИЛТІАЗЕМ

<= /o:p>

ІНГІБІ= ТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4

Контрацептиви (пероральні)

      - ЕТИНІЛЕСТРАДІОЛ/

        НОРЕТИСТЕРОН

<= /o:p>

ІНГІБІ= ТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4

<= /o:p>



      - ГРЕЙПФРУТОВИЙ СІК

<= /o:p>

ІНГІБІ= ТОР CYP3A4

Імуносупресанти

     - ЦИКЛОСПОРИН



ІНГІБІ= ТОР (і СУБСТРАТ) CYP3A4

- У разі одночасного застосування циклоспорину = й метилпреднізолону відбувається взаємне пригнічення метаболізму, що мож= е призвести до підвищення концентрації в плазмі крові одного із цих засобів або= їх обох. Можливо, у разі одночасного застосування підвищується вірогідніст�= � виникнення побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням кожного ок= ремого препарату.

- Повід= омлялося про судоми на фоні одночасного застосув= ання метилпреднізолону й циклоспорину.

Імуносупресанти

     - ЦИКЛОФОСФАМІД

     - = ТАКРОЛІМУС

<= /o:p>

СУБСТР= АТИ CYP3A4

Макролідні антибіотики

     - КЛАРИТРОМІЦИН

     - ЕРИТРОМІЦИН

<= /o:p>

ІНГІБІ= ТОРИ (і СУБСТРАТИ) CYP3A4

<= /o:p>

Макролідні антибіотики

     - ТРОЛЕАНДОМІЦИН

ІНГІБІ= ТОР CYP3A4

НПЗП (нестероїдні протизапа= льні препарати)

      - ацетилсаліцил= ова кислота
у високих дозах

- У разі одночасного застосування кортикостеро�= �дів і НПЗП може бути підвищена частота виникнення шлунково-кишкових кровотеч �= � виразок.

- Метилпреднізолон може підвищувати клір= енс високих доз ацетилсаліцилової кислоти, що може призводити до зниження = рівнів саліцилатів у сироватці. Припинення терапії метилпреднізолоном = може спричинити зростання рівнів саліцилатів у сироватці, що може призве�= �ти до збільшення ризику токсичності саліцилатів.

- Слід з обережністю застосовувати ацетилсаліц�= �лову кислоту в комбінації з кортикостероїдами �= � разі гіпопротромбінемії.

Засоби, що виводять калій=

У разі одночасного застосування кортикостеро�= �дів із засобами, які виводять калій (тобт= о діуретиками), слід уважно стежити за ста= ном пацієнта для виявлення можливого розвитку гіпокаліємії. Застосування гл�= �кокортикоїдів у комбінації з тіазидними діуретиками підвищує ризик �= �епереносимості глюкози.

<= /o:p>

Ризик гіпокаліємії також підвищується в разі = одночасного застосування кортикостероїдів з амфотерицином B, ксантеном або бета2-міметиками.

Несумісність

Для того, щоб= уникнути проблем із сумісністю і стабільністю, ме�= �илпреднізолону натрію сукцинат рекомендується вводити окремо від інших = сполук, які застосовуються внутрішньовенно. До лікарських засобів, �= �кі характеризуються фізичною несумісністю з метилпреднізолону натрію= сукцинатом у розчині, належать (перелік не є вичерпним): алопуринол натрію, докса�= �раму гідрохлорид, тайгециклін, дилтіазему гідрохлорид, кальцію глюкона�= �, векуронію бромід, рокуронію бромід, цизатракурію безилат, глікопіролат, проп= офол.

БАЖАНІ ВЗАЄМ= ОДІЇ

У лікуванні �= �еопластичних захворювань, наприклад лейкозу й лімфоми= , метилпреднізолон зазвичай застосовують у комбінації з алкілуючими = засобами, антиметаболітами та алкалоїдами барвінку.

Особливості застосування.<= /b>

Імуносупресивні ефекти/підвищена спри= йнятливість до інфекцій.

−&= nbsp;    Глюк= окортикостероїди можуть підвищувати вразливість до інфек�= �ій, маскувати деякі ознаки інфекції, а під час їх застосування можуть виникати �= �ові інфекції. Під час застосування кортикостероїдів може знижуватись опірн= ість організму та його здатність локаліз= увати інфекцію. Застосування кортикостероїдів= як монотерапії або у комбінації з іншими імуносупресивними засобами, які в= пливають на клітинний, гуморальний імунітет або функцію нейтрофілів, може с�= �проводжуватися розвитком інфекцій, спричинених будь-яким патогеном, зокрема= вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими та гельмінтами, у будь-які�= � частині організму. Ці інфекції можуть мати легкий ступінь тяжкості, але можуть = бути тяжкими і деколи летальними. З підвищенням доз кортикостероїдів частот= а виникнення інфекцій збільшується.

−&= nbsp;    Пац�= �єнти, які отримують імуносупресивні лікарські зас= оби, більш уразливі до інфекцій, ніж здорові люди. Наприклад, вітряна віспа й �= �ір можуть мати більш серйозний перебіг або навіть летальні наслідки в д�= �тей, які не мають імунітету, або в дорослих, які отримують кортикостероїди.=
−     Вве�= �ення живих або живих атенуйованих вакцин прот= ипоказане пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. <= /span>Таким пацієнтам можна вводити вбиті аб= о інактивовані вакцини, а також біогенетичні вакцини; проте відповідь на= такі вакцини може бути зниженою або вони можуть навіть виявитися неефективн�= �ми. Будь-які необхідні процедури імунізації можна проводити пацієнтам, як= і отримують неімуносупресивні дози кортикостероїдів.<= i style=3D'mso-bidi-font-style: normal'>

−&= nbsp;    Пац�= �єнтів, які отримують терапію кортикостероїдами= , не можна вакцинувати проти віспи. Слід уникати проведення інших заходів з імуні= зації пацієнтів, які отримують терапію кортикостероїдами, особливо якщо кортик�= �стероїди застосовують у високих дозах, у зв’язку з можливими неврологічними ус�= �ладненнями та зміною імунної відповіді.<= o:p>

−&= nbsp;    При = активному туберкульозі застосування кортикостеро�= �дів повинно обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого тубер= кульозу і починатися одночасно з відповідним курсом протитуберкульозної = терапії. Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або = реактивністю на туберкулін, слід ретельно спостерігати за станом цих паці= єнтів, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої терапії к�= �ртикостероїдами ці пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.<= /p>
−&= nbsp;    Пов�= �домлялося про синдром Капоші в пацієнтів, які отрим= ували терапію кортикостероїдами. Припинення лікування кортикостероїдами = може призвести до клінічної ремісії.

−&= nbsp;    Роль кортикостероїдів у розвитку септичного �= �оку є спірною. У ранніх дослідженнях повідомлялося і про сприятливі, і про шкі= дливі ефекти. Пізніше було висунуто гіпотезу, що допоміжне застосування корт= икостероїдів корисне пацієнтам з підтвердженим септичним шоком, у яких сп�= �стерігається недостатність надниркових залоз. Проте їх рутинне застосування в ра= зі септичного шоку не рекомендоване. Один систематичний огляд застосування к�= �ртикостероїдів коротким курсом у високих дозах не надав доказів на підтри�= �ку їх застосування. Проте метааналізи й один огляд опублікованих даних свідчат= ь про те, що довші курси (5–11 днів) кортикостероїдів у низьких �= �озах можуть зменшити смертність, особливо у групі пацієнтів із септичним �= �оком, які потребують терапії вазопресор�= �ми.

Вплив на імунну систему.=

−&= nbsp;    Мож�= �ть виникати алергічні реакції. У зв’язку з �= �им, що у пацієнтів, які отримують парентеральну терапію кортикостероїдам�= �, рідко можливі шкірні та анафілактичні/анафілактоїдні реакції, п�= �ред застосуванням препарату слід вжити відповідних заходів безпеки, особливо як= що пацієнт має алергію на будь-який лікарський засіб в анамнезі.

Вплив на ендокринну сис�= �ему.

–      Пацієнти, які під час те�= �апії кортикостероїдами піддаються впливу незвичайної стресової= ситуації, можуть потребувати застосування підвищеної дози кортикосте= роїдів швидкої дії до, під час та після стресової ситуації.

−&= nbsp;    Три�= �але застосування фармакологічних доз глюкок= ортикоїдів може призвести до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової сист= еми (вторинної недостатності кори надниркових залоз). Ступінь і тривалість = недостатності кори надниркових залоз різняться в пацієнтів і залежать від доз�= �, частоти, часу введення та тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект мож= на мінімізувати за допомогою схеми застосування через день.

−&= nbsp;    Крі�= � того, у разі різкого припинення терапії глюкоко�= �тикоїдами можлива гостра недостатність кори надниркових залоз із летальним насл= ідком.

−&= nbsp;    Вто�= �инна недостатність кори надниркових залоз, сп= ричинена дією препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зменшен= ня дози. Цей тип відносної недостатності може зберігатися протягом декількох міс�= �ців після припинення терапії; отже, у будь-якій стресовій ситуації, що виникає = протягом цього періоду, слід поновити гормональну терапію.

−&= nbsp;    Так�= �ж після різкого припинення терапії глюкокортико= їдами можливий синдром відміни стероїдів, на перший погляд не пов’язани= й з недостатністю кори надниркових залоз. Цей синдром включає такі симптоми:= анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення темп�= �ратури тіла, біль у суглобах, лущення шкіри, міалгія, схуднення та/або артеріал= ьна гіпотензія. Вважається, що ці ефекти спричинені різкою зміною концент�= �ації глюкокортикоїдів, а не низьким рівнем кортикостероїдів.

−&= nbsp;    Оск�= �льки глюкокортикоїди можуть призводити до ви�= �икнення або загострення синдрому Кушинга, слід уникати їхнього застосуван= ня пацієнтам із цим синдромом.
−&= nbsp;    Кор�= �икостероїди мають посилену дію на пацієнтів з гіпоти�= �еозом.

Періодичний тиреотокси�= �ний параліч (ПТП) може виникати у пацієнтів з гіпертиреозом та �= �іпокаліємією, спричиненою застосуванням метилпреднізолону.

ПТП слід запідозрити у п= ацієнтів, які застосовують метилпреднізолон і мають ознаки або симп= томи м’язової слабкості, особливо у пацієнтів з гіпертиреозом.

При підозрі на ПТП необх= ідно негайно розпочати контроль за рівнем калію в крові та прово= дити відповідну терапію, щоб забезпечити відновлення нормального рів= ня калію в крові.

Розлади метаболізму та �= �арчування.

−&= nbsp;    Кор�= �икостероїди, зокрема метилпреднізолон, можуть підвищ�= �вати рівень глюкози в крові, погіршувати стан хворих на цукровий діаб= ет і підвищувати схильність пацієнтів, які отримують тривалу терапію кортикост�= �роїдами, до цукрового діабету. Таких пацієнтів слід лікувати під пильним меди= чним наглядом і протягом якнайкоротшого періоду часу.

Психічні розлади.<= /span>

−&= nbsp;    Під = час терапії кортикостероїдами можуть виникн= ути психічні розлади: від ейфорійного настрою, безсоння, перепадів настрою, змі= н особистості й тяжкої депресії до відвертих психотичних проявів. Кортикос�= �ероїди також можуть загострювати існуючу емоційну нестабільність або пси�= �отичні тенденції.

−&= nbsp;    Під = час застосування системних стероїдів можуть= розвинутися потенційно тяжкі побічні психічні реакції. Симптоми зазвичай з’я�= �ляються протягом кількох днів або тижнів від початку терапії. Більшість ре�= �кцій проходять після зменшення дози або припинення терапії, хоча може бути не= обхідним специфічне лікування. Повідомлялося про психологічні ефекти п�= �сля припинення застосування кортикостероїдів; частота невідома. Слід= заохочувати пацієнтів і доглядальників звертатися по медичну допомогу, якщо в па= цієнта виникнуть психологічні симптоми, особливо в разі підозри на депр= есивний стан або суїцидальні думки. Пацієнти/доглядальники повинні усвідомл= ювати можливі психічні розлади, які можуть розвинутися під час або одразу пі�= �ля зменшення дози чи припинення застосування системних стероїдів.<= /span>

Розлади з боку нервової = системи.

−&= nbsp;    Слі�= � з обережністю застосовувати кортикостеро�= �ди для лікування пацієнтів з епілептичними розладами.

−&= nbsp;    Слі�= � з обережністю застосовувати кортикостеро�= �ди для лікування пацієнтів з міастенією гравіс.

Хоча контрольовані клін= ічні дослідження продемонстрували ефективність кортикос�= �ероїдів у прискоренні зняття гострих епізодів розсіяного склерозу, вони не св�= �дчать про те, що кортикостероїди впливають на кінцевий результат або прир= одний перебіг хвороби. Проте дослідження демонструють, що для виникне= ння значущого ефекту потрібні відносно високі дози кортикостероїдів.
−&= nbsp;    Пов�= �домлялося про тяжкі медичні явища у зв’язку з інтр�= �текальним та епідуральним шляхами введення (див. розділ «Побічні реакції»).<= o:p>

−&= nbsp;    Пов�= �домлялося про випадки епідурального ліпоматозу у п= ацієнтів, які отримували кортикостероїди, зазвичай у разі тривало= го застосування у високих дозах.

Розлади з боку органів з= ору.

−&= nbsp;    Кор�= �икостероїди слід з обережністю застосовувати пацієн�= �ам з очною формою простого герпесу через можливість розвитку перфорації ро�= �івки.

−&= nbsp;    Три�= �але застосування кортикостероїдів може приз= водити до виникнення задніх субкапсулярних катаракт і ядерних катар�= �кт (особливо у дітей), екзофтальму або підвищеного внутрішньоочного тиску, що м= оже спричинити глаукому з можливим пошкодженням зорових нервів. Кортикосте�= �оїди також можуть сприяти розвитку вторинних грибкових або вірусних інфекц�= �й ока.

−&= nbsp;    Мож�= �иве порушення зору при застосуванні топічни�= � форм кортикостероїдів та кортикостероїдів системного застосуван�= �я. Якщо спостерігаються такі симптоми, як розпливчастий зір або інші порушення �= �ору, пацієнта слід направити на консультацію до офтальмолога з метою вия= влення можливих причин, якими можуть бути катаракта, глаукома або рідкісні за�= �ворювання, зокрема центральна серозна хоріоретинопатія, про розвиток яких пові= домлялося при системному чи місцевому застосуванні кортикостероїдів.

−&= nbsp;    Тер�= �пія кортикостероїдами була пов’язана з цент= ральною серозною хоріоретинопатією, яка може призвести до відшарування сітківки.=

Розлади з боку серця.<= /o:p>

−&= nbsp;    Поб�= �чні ефекти глюкокортикоїдів на серцево-суди�= �ну систему, зокрема дисліпідемія та артеріальна гіпертензія, можуть підвищи�= �и схильність пацієнтів, які отримують препарат і мають інші фактори ризику сер�= �ево-судинних захворювань, до додаткових ефектів з боку серцево-судинн= ої системи в разі тривалого застосування високих доз. Відповідно, сл�= �д з обережністю застосовувати кортикостероїди для лікування таких пац�= �єнтів. Слід звертати увагу на зміни рівня ризику та за необхідності проводит= и додатковий кардіомоніторинг. Застосування низьких доз і схеми лікуван= ня через день може зменшити частоту ускладнень.

−&= nbsp;    Пов�= �домлялося про серцеву аритмію, судинний колапс та/а= бо зупинку серця після швидкого внутрішньовенного введення високих доз �= �етилпреднізолону натрію сукцинату (понад 0,5 г протягом менш ніж 10 хвили= н). Повідомлялося про брадикардію під час або після введення в�= �соких доз метилпреднізолону натрію сукцинату, яка може не залежати від швидк= ості або тривалості інфузії.

У разі застійної серцев�= �ї недостатності системні кортикостероїди слід застосовувати з об�= �режністю і тільки в разі крайньої потреби.

Розлади з боку судин.<= /o:p>

−&= nbsp;    Під = час застосування кортикостероїдів спостері�= �алися випадки тромбозу, включаючи венозну тромбоемболію. Тому кортикостер�= �їди слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають тромбоемболічні роз= лади або схильні до їх розвитку.

−&= nbsp;    Слі�= � з обережністю застосовувати стероїди для �= �ікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, оскільки це додатково збіл= ьшує ризик ще більшого підвищення артеріального тиску. Таких пацієнтів слі= д лікувати під пильним медичним наглядом і протягом якнайкоротшого пері�= �ду часу.

Розлади з боку шлунково-= кишкового тракту.

−&= nbsp;    Вис�= �кі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розв= иток гострого панкреатиту.

−&= nbsp;    Під�= �вердження ролі кортикостероїдів як таких у розвитк= у пептичних виразок, що спостерігалися під час терапії, немає; проте терапія глю�= �окортикоїдами може маскувати симптоми пептичної виразки і перфорація або крово= теча можуть статися без суттєвого болю.

−&= nbsp;    Тер�= �пія глюкокортикоїдами може маскувати перито= ніт або інші ознаки чи симптоми таких розладів з боку шлунково-кишкового тракт= у, як перфорація, обструкція чи панкреатит. У разі застосування в комбін�= �ції з НПЗП ризик розвитку виразок шлунково-кишкового тракту збільшується.<= o:p>

−&= nbsp;    Кор�= �икостероїди слід з обережністю застосовувати пацієн�= �ам: з неспецифічним виразковим колітом, якщо існує ймовірність розвитку перфора�= �ії, абсцесу або інших гнійних інфекцій; при дивертикуліті, нещодавніх кишкових а= настомозах, активних або латентних шлунк= ових або пептичних виразках.

Розлади з боку гепатобі�= �іарної системи.

−&= nbsp;    Вплив на гепатобіліарну сист= ему: медикаментозне ураження печінки, включаючи гострий гепатит або п�= �двищення рівня ферментів печінки, може бути результатом циклічного імпульсного= внутрішньовенного застосування метилпреднізолону (зазвичай при початко�= �ій дозі ≥1 г на добу). Зареєстровано рідкісні випадки гепатото= ксичності. Час до появи симптомів може становити декілька тижнів чи більше. У бі= льшості випадків небажані явища зникали після припинення лікування. Тому= необхідний належний моніторинг стану пацієнта.

−&= nbsp;    Пос�= �лений ефект глюкокортикостероїдів спостеріга�= �ться у пацієнтів з цирозом.

Розлади з боку опорно-ру= хового апарату.

−&= nbsp;    Під = час застосування високих доз кортикостероїд= ів повідомлялося про розвиток гострої міопатії, найчастіше в пацієнтів з розла�= �ами нервово-м’язової передачі (наприклад з міастенією гравіс) або в пац�= �єнтів, які отримували супутню терапію антихолінергічними препаратами, зокрема= блокаторами нервово-м’язової передачі (наприклад панкуронієм). Ця гостра міопат= ія є генералізованою, може уражати очні й дихальні м’язи та призводити до квадри= парезу. Можливе підвищення рівня креатинкінази. До настання клінічного по= кращення або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може мина= ти від декількох тижнів до декількох років.

−&= nbsp;    Ост�= �опороз належить до частих, але нечасто розпізна�= �аних побічних ефектів, пов’язаних із тривалим застосуванням глюкокортикоїді�= � у високих дозах.

Розлади з боку нирок та �= �ечовидільної системи

−&= nbsp;    Слі�= � з обережністю застосовувати кортикостеро�= �ди для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок.

−&= nbsp;    Під = час застосування кортикостероїдів, включаюч= и метилпреднізолон, спостерігалося підвищення частоти випадків склеродермі= чного ниркового кризу, тому слід дотримуватись обережності в разі застос�= �вання пацієнтам із системним склерозом.<= o:p>

Дослідження.

−&= nbsp;    Сер�= �дні й високі дози гідрокортизону або кортизон�= � можуть спричиняти підвищення артеріального тиску, затримання в органі= змі солі й води та підвищене виведення калію. У разі застосування синтетичних п�= �хідних виникнення цих ефектів менш вірогідне, крім випадків застосування ви= соких доз. Може бути необхідним обмеження у вживанні солі та застосуванн= я добавок калію. Усі кортикостероїди збільшують виведення кальцію.
−&= nbsp;    Слід враховувати факт терапії кортикостероїд= ами під час інтерпретації певних біологічних тестів (зокрема шкірних тест= ів, результатів аналізів рівнів гормонів щитоподібної залози).<= /p>
Травми, отруєння і ускла= днення процедур.

−&= nbsp;    За результатами багатоцентрового дослідже�= �ня, метилпреднізолону натрію сукцинат не слід регулярно застосовувати для лікува�= �ня травм головного мозку. Результати дослідження показали збільшення смертно= сті протягом 2 тижнів і 6 місяців після травми у пацієнтів, яким вводили метилпр�= �днізолону натрію сукцинат, порівняно з плацебо (відносний ризик 1,18). Причинний з�= �’язок з лікуванням метилпреднізолону натрію сукцинатом не �= �становлено.

−&= nbsp;    З ог= ляду на високу частоту атрофії підшкірної клітк�= �вини слід уникати ін’єкції в дельтовидний м’яз.

Інші.

−&= nbsp;    Оск�= �льки ускладнення терапії глюкокортикоїдами з= алежать від дози й тривалості лікування, рішення щодо дози, частоти й тривалості в= ведення (щоденно або через день) слід ухвалювати в кожному окремому випадку з �= �рахуванням ризиків і користі.
−&= nbsp;    Для = контролю стану слід застосовувати найнижчу можли�= �у дозу кортикостероїдів, а коли можливе зменшення дози, його слід проводити пост�= �пово.

−&= nbsp;    Три�= �алість лікування повинна в цілому бути якнайкор= отшою. Медичний нагляд рекомендується під час тривалої терапії (див. також «Спо�= �іб застосування та дози»). Припинення довготривалого лікування також повинно �= �ідбуватися під медичним наглядом (поступове припинення, оцінка функції на�= �ниркових залоз). Найважливішими симптомами недостатності надниркових за= лоз є астенія, ортостатична гіпотензія та депресія.

−&= nbsp;    Слі�= � з обережністю застосовувати ацетилсаліци�= �ову кислоту та нестероїдні протизапальн= і засоби в комбінації з кортикостероїдами.=

−&= nbsp;    Пов�= �домлялося про загострення феохромоцитоми, яке може= мати летальний наслідок, після застосування системних кортикостероїді�= �. Пацієнтам із підозрюваною або підтвердженою феохромоцитомою кортикос�= �ероїди можна застосовувати лише після проведення належної оцінки співвідношен= ня користь/ризик.

−&= nbsp;     Одн�= �часна терапія інгібіторами CYP3A, включаючи преп�= �рати, що містять кобіцистат, очікувано збільшує ризик розвитку систе�= �них побічних ефектів. Слід уникати такої комбінації, якщо тільки користь не = перевищує підвищеного ризику розвитку системних побічних реакцій на застосува�= �ня кортикостероїдів. У цьому випадку слід контролювати стан пацієнтів щодо ро= звитку системних побічних реакцій на кортикостероїди (див. розділ «Взаємодія �= � іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Під час постмаркетингових до= сліджень повідомлялося про синдром лізису пухлини (СЛП) у пацієнтів �= � злоякісними новоутвореннями, включаючи гематологічні злоякісні новоу= творення та тверді пухлини, після застосування системних кортикостероїді�= � окремо або у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами. Необхідно= уважно стежити за станом пацієнтів з високим ризиком виникнення СЛП, таких як = пацієнти з пухлинами з високою швидкістю проліферації, великим пухлинним навант�= �женням та високою чут= ливістю до цитотоксичних засобів, та застосовувати = належні запобіжні заходи.

Для дозувань 40 мг та 125 мг: = цей лікарський засіб міс�= �ить натрію менше 1 ммоль (23 мг)/дозу, тобто практично вільний ві�= � натрію.

Для дозувань 500 мг та 1000 мг: цей лікарський за�= �іб містить натрію більше 1 ммоль (23 мг)/дозу. Слід бути обережним при зас= тосуванні пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієт= и.

Діти

Відновлені розчини преп= арату Солу-Медрол (у формі випуску по 500 мг і 1000 мг порошку з ро�= �чинником для приготування розчину для ін’єкцій) містять бензилови�= � спирт (9 мг бензилового спирту на 1 мл відновленого розчину). Відновлені = розчини препарату Солу-Медрол у флаконах типу Act-O-Vial не містять бензилово= го спирту.

Бензиловий с= пирт може спричиняти алергічні реакції. Повідомля�= �ося, що внутрішньовенне застосування бензилового спирту було пов’язане з роз�= �итком серйозних побічних реакцій та летального гаспінг-синдрому в новонарод�= �ених (див. розділ «Діти»). Мінімальна кіл�= �кість бензилового спирту, у разі застосування �= �кої можливий розвиток токсичності, невідома. Бензил�= �вий спирт не слід застосовувати для лікування новонародже= них (віком до 4-х тижнів), якщо інше не рекомендовано лікарем. Бензиловий спирт = не слід застосовувати довше ніж 1 тиждень через підвищений ризик його нако= пичення в організмі дітей віком до 3-х років, якщо інше не рекомендовано лікаре�= �. Великі об’єми препарату слід застосовувати з о�= �ережністю та тільки в разі крайньої необхідності, особливо вагітним, жінкам, = які годують груддю, або особам з ураженням печінки або нирок, через ризик = накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз).

Необхідно �= �етельно спостерігати за ростом і розвитком немов= лят і дітей під час тривалого застосування кортикостероїдів. У дітей, �= �кі отримують глюкокортикоїди щоденно протягом тривалого часу декілька разів н= а добу, можлива затримка росту, тому застосування такої схеми лікування слід = обмежити найбільш серйозними показаннями. Застосування глюкокортикої= дів через день зазвичай запобігає появі цього побічного ефекту або мінімізує йог= о.

Немовлята �= � діти, які отримують тривале лікування кортикостер= оїдами, мають особливий ризик розвитку підвищеного внутрішньочерепного тиску.

Високі дози кортикостероїдів можуть призводити до п�= �нкреатиту в дітей.

Повідомлял= ося про випадки минущої гіпертрофії міокарда в недоноше�= �их немовлят, які отримували терапію кортикостероїдами з приводу захворювань= легень.

Дітей слід лікувати під = пильним медичним наглядом і протягом якнайкоротшого періоду часу.

Застосування у період вагітності або г= одування груддю.

Вагітність.

Деякі дослідження на тваринах показал�= �, що кортикостероїди при введенні під час вагітності у великих дозах можуть сп�= �ичиняти вади розвитку плода. Однак кортикостероїди не спричиняють розвитку= вроджених аномалій при застосуванні вагітними жінками. За відсутності адеква= тних досліджень ефекту препарату на репродуктивну систему людини та внутріш�= �ьоутробний розвиток плода, метилпреднізолону натрію сукцинат слід �= �астосовувати під час вагітності тільки <= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>після ретельного оці= нювання співвідношення користь/ризик для матері та плода. Як�= �о тривале лікування кортикостероїдами слід припинити під ча�= � вагітності (як і інші тривалі методи лікування), це повинно відбуватися посту�= �ово (див. також «Спосіб застосування та дози»). Однак у деяких випадках (наприк= лад, замісна терапія недостатності надниркових залоз) може бути необхідним �= �родовження лікування або навіть збільшення дози.

Деякі кортикостероїди легко перетинаю= ть плацентарний бар’єр. В одному ретроспективному дослідженні спостеріг�= �ли підвищення частоти народження дітей з низькою масою тіла у матерів, які отримув= али кортикостероїди. У людей ризик низької маси тіла новонароджених залежи�= �ь від дози препарату. Цей ризик можна мінімізувати шляхом застосування нижчих= доз кортикостероїдів. Незважаючи на те, що недостатність надниркових залоз зуст�= �ічається рідко у новонароджених, які піддавалися внутрішньоутробному впливу = кортикостероїдів, слід проводити ретельне спостереження та оцінку стану н= емовлят, які піддавалися впливу суттєвих доз кортикостероїдів, щодо вияв= лення ознак недостатності надниркових залоз.

У немовлят, матері яких отримували три�= �але лікування кортикостероїдами під час вагітності, спостерігалися випадки к= атаракти.

Про вплив кортикостероїдів на перейми = й пологи відомостей немає.

Бензиловий спирт може проникати крізь плацентарний бар’єр (див. розд�= �л «Особливості застосування»). Це застереження не стосується форм випуску,= які не містять бензилового спирту.=

Годування груддю.

Кортикостероїди проникають у грудне м�= �локо.

Кортикостероїди, присут= ні в грудному молоці, можуть пригнічувати ріст і впливати на е�= �догенну продукцію глюкокортикоїдів у немовлят, які знаходяться на грудному ви�= �одовуванні. Цей лікарс= ький засіб слід застосовувати під час годування гру= ддю тільки після ретельного оцінювання співвідношення користь/ризик для матері = та немовляти.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах кортикостероїд= и продемонстрували несприятливий вплив на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакц�= �ї при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат Солу-Медрол має незначний вплив на здатн�= �сть керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після застосування к= ортикостероїдів можливе виникнення таких небажаних ефектів, як запамороченн= я, вертиго, порушення з боку органів зору та втома. У разі виникнення таких ефектів= пацієнтам не слід керувати автотранспортом або іншими механізмами.<= o:p>

Спосіб застосування та дози.<= /i>

Розчин метилпреднізоло�= �у натрію сукцинату можна вводити за допомогою внутрішньовенної а�= �о внутрішньом’язової ін’єкції чи шляхо= м внутрішньовенної інфузії. При наданні пе= рвинної невідкладної допомоги перевага надається застосуванню у вигляді внутрі�= �ньовенної ін’єкції (див. таблицю 1 для отримання інформації щодо рекомендовани= х доз).

При ідіопатичній тромбо= цитопенічній пурпурі дорослих препарат застосовують лише вну�= �рішньовенно (внутрішньом’язове застосування протипоказане).

Таблиця 1

Рекомендовані дози мети= лпреднізолону натрію сукцинату

Показання

Спосіб застосування та= дози

Допоміжна терапія при �= �танах, що загрожують життю

Рекомендована доза ста= новить 30 мг/кг маси тіла при введенні в/в протягом щонаймен�= �е 30 хвилин.

Цю дозу можна вводити п= овторно в умовах стаціонару кожні 4–6 годин протягом 48 го= дин залежно від клінічної необхідності (див. розділ «Особливості �= �астосування»).

ПУЛЬС-ТЕРАПІЯ у разі ду= же серйозного загострення і/або неефективності стандартної терап�= �ї, зокрема, нестероїдними протизапальними засобами, солями золот�= � та пеніциламіном

Ревматоїдний артрит:

-     1 г/добу внутрішньовенн= о протягом 1, 2, 3 чи 4 днів або

-     1 г/місяць внутрішньове= нно протягом 6 місяців.

Оскільки застосування = високих доз кортикостероїдів може спричинити аритм= огенну дію, ця терапія повинна обмежуватися умовами стаціонару, де ная= вні електрокардіограф та дефібрилятор.
Дозу слід вводити внутрішньовенно прот�= �гом принаймні 30 хвилин, і її введення можна проводити повторно, якщо протягом= одного тижня після терапії не спостерігається зменшення симптомів аб= о цього вимагає стан пацієнта.

Профілактика нудоти та= блювання, що пов’язані з хіміотерапією з приводу злоякісного но�= �оутворення

-     Хіміотерапія, що сприч�= �няє легкий або помірний еметогенний ефект:
введення препарату Солу-Медрол у дозі 250= мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин за одну годину до пр�= �ведення хіміотерапії, на початку хіміотерапії та після закінчення хіміо�= �ерапії. Для посилення ефекту з першою дозою препарату Солу-Медрол можна також= застосовувати хлорований фенотіазин.=

-     Хіміотерапія, що сприч�= �няє виражений еметогенний ефект:
введення препарату Солу-Медрол у дозі 250= мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин з відповідними доза�= �и метоклопраміду або бутирофенону за одну годину до проведення хіміотерапії,= а потім – препарат Солу-Медрол у дозі 250 мг внутрішньовенно на початку тера= пії та після закінчення хіміотерапії.

Гостра травма спинного= мозку

Лікування необхідно починати в перші вісім годин �= �ісля травми.

Якщо лікування почали �= �роводити протягом 3 годин після травми:

вводять метилпреднізо�= �он у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно прот�= �гом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням.

Після болюсної ін’єкц�= �ї роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервн= у інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 2= 3 годин.

=

Якщо лікування почали �= �роводити протягом 3–8 годин після травми:

вводять метилпреднізо�= �он у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно прот�= �гом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням.

Після болюсної ін’єкц�= �ї роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервн= у інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 4= 7 годин.

Для інфузійної помпи б�= �жано вибирати інше місце для внутрішньовенного ведення, ніж для �= �олюсної ін’єкції.

Така швидкість введенн= я для болюсної ін’єкції можлива лише для цього показання під контролем ЕКГ та із забезпечення�= � можливості використання дефібрилятора. Болюсне внутрішньовенне= введення високих доз метилпреднізолону (дози понад 500 мг протягом менше 10 хви�= �ин) може призвести до виникнення аритмій, судинного колапсу т= а зупинки серця.

При інших показаннях

Початкова доза станови= ть від 10 до 500 мг залежно від клінічного стану пацієнта т= а виду захворювання. Великі дози можуть бути потрібні у разі короткочасн= ого лікування тяжких гострих станів, зокрема бронхіальної астми, сироватков�= �ї хвороби, уртикарних трансфузійних реакцій та загострень розсіяного склер�= �зу. Початкову дозу до 250 мг включно потрібно вводити внутрішньовен= но протягом щонайменше 5 хвилин, а дози, які перевищують 250 мг, слід ввод�= �ти протягом принаймні 30 хвилин. Наступні дози можна вводити внутрішньо�= �енно або внутрішньом’язово з інтервалами, які залежать від відповіді= пацієнта та його клінічного стану. Терапія кортикостероїдами застосовуєт�= �ся як допоміжна і не замінює традиційну терапію.

Дозу необхідно знижуват= и або відміняти поступово, якщо препарат вводився більше кількох дн= ів. Якщо при хронічному захворюванні виникає спонтанна ремісія, лікування нео= бхідно припинити. Під час тривалої терапії потрібно періодично виконувати �= �вичайні лабораторні дослідження, зокрема аналіз сечі, визначення рівня цу�= �ру в крові через дві години після їди, а також контролювати показники артеріал�= �ного тиску та маси тіла, проводити рентгенографію органів грудної клітки. У= пацієнтів з виразками в анамнезі або вир= аженою диспепсією бажано виконувати рентгеногр= афію верхніх відділів ШКТ. У разі раптового припинення тривалого лікуванн= я також необхідно проводити медичне спостереження. Для введення у вигляді вн�= �трішньовенної (або внутрішньом’язової) ін’єкції розчин готують згідно з інстру�= �цією.

Інструкції щодо застосу= вання препарату у двоємнісному флаконі типу Act-O-Vial.

1.    Натискають на пластиков= ий активатор, щоб розчинник надійшов до нижньої ємності.

2.    Обережно збовтують, щоб = перемішати розчин.

3.    Знімають пластикову пла= стину, яка вкриває центр пробки.

4.    Стерилізують вивільнен�= � частину гумової пробки.

5.    Вводять голку (бажано ро= зміром 22G) вертикально крізь центр пробки, доки її кінчик не ста�= �е видимим. Перевертають флакон і набирають потрібну дозу лікарського зас�= �бу. Якщо використовують більш товсту голку, важливо уникати нахилу голки та вв= одити її перпендикулярно до центру гумової пробки.

Інструкції щодо застосу= вання препарату у флаконі в комплекті з розчинником.

В асептичних умовах дод�= �ють розчинник до флакона зі стерильним порошком. Застосовують лиш= е спеціальний розчинник.

Для того щоб набрати пре= парат із флакона, див. пункт 5 «Інструкції щодо застосування пр�= �парату у двоємнісному флаконі типу Act-O-Vial» стосовно розміру голки, яку бажан�= � використовувати.

ПРИГОТУВАННЯ ПЕРФУЗІЙН�= �Х РОЗЧИНІВ.

Спочатку готують віднов= лений розчин згідно з інструкцією. Терапію можна починати, вві�= �ши розчин метилпреднізолону натрію сукцинату внутрішньовенно протягом щона= йменше 5 хвилин (дози до 250 мг включно) та протягом щонайменше 30 хвилин = (дози, що перевищують 250 мг). Наступні дози можна набирати та вводити �= �налогічно. Якщо потрібно, лікарський засіб можна вводити у розбавлених розчин= ах за допомогою змішування відновленого препарату з 5 % розчином декстрози у воді, = фізіологічним розчином, 5 % розчином декстрози у 0,45 % або 0,9 % натрію хлориді. Пр= о термін та умови зберігання див. у розділі «Умови зберігання».

Будь-які невикористані �= �алишки лікарського засобу або відходи слід утилізувати відповідно = до вимог місцевого законодавства.

Пацієнти літнього віку.

Лікування пацієнтів літнього віку, особливо тривал= е, слід планувати з урахуванням можливості виникнення більш серйозних н�= �слідків застосування кортикостероїдів у старшому віці, зокрема остеопорозу, цукр�= �вого діабету, артеріальної гіпертензії, схильності до інфекцій і по�= �оншання шкіри (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Препар�= �т можна призначати дітям, у т. ч. немовлятам.

Дозу для дітей слід визначати на тих са= мих підставах, що й для дорослих (див. вище), і коригувати відповідно до ст�= �пеня тяжкості стану й клінічної відповіді. Лікування слід обмежити мінім= альною дозою, необхідною для досягнення сприятливої відповіді, і якнайкоротшим п= еріодом часу. Якщо після тривалої терапії потрібно припинити застосування лікарсь= кого засобу, рекомендується поступово зменшувати дозу, а не припиняти застосув�= �ння раптово.

За можливості лікування слід проводит�= � шляхом застосування однієї дози через день.

Деякі форми випуску пре�= �арату містять бензиловий спирт (див. розділ «Склад»). <= o:p>

Бензиловий спирт може с�= �ричиняти алергічні реакції. Повідомл= ялося, що внутрішньовенне застосування бензилово�= �о спирту було пов’язане з розвитком серйозних побічних реакцій та летальног�= � гаспінг-синдрому у новонароджених. �= �інімальна кількість бензилового спирту, при вживан= ні якої можливий розвиток токсичності, невідома. Бензиловий спирт не слід засто�= �овувати для лікування новонароджених (віком до 4-х тижнів), якщо інше не рекомен�= �овано лікарем. Бензиловий спирт не слід застосовувати довше ніж 1 тиждень че= рез підвищений ризик його накопичення в організмі дітей віком до 3-х років, якщо = інше не рекомендовано лікарем. =

У дітей, які отримують тривалу щоденну тер�= �пію дробовими дозами глюкокортикоїдів, може відмічатися затримка росту, і засто�= �ування такого режиму слід обмежити найбільш серйозними показаннями.

Передозування.

Симптоми

Не існує клінічного синдрому гострого = передозування кортикостероїдами. Повідомлення про гостру токсичність і/аб= о летальні наслідки після передозування кортикостероїдами є поодинокими. У разі �= �ередозування специфічного антидоту немає; слід почати підтримувальне й симп�= �оматичне лікування. Хронічне передозування викликає характерні симпт= оми синдрому Кушинга.

Лікування

Специфічного антидоту на випадок пере�= �озування не існує; слід почати симптоматичне підтримувальне лікування.=

Метилпреднізолон виводиться шляхом ді= алізу.

Побічні реакції.

Короткий опис профілю безпеки

Для метилпреднізолону натрію сукцинат= у характерні зазначені нижче небажані побічні ефекти. На початку терапії можут�= � виникати реакції гіперчутливості (див. розділ «Особливості застосування»). Тако= ж під час терапії кортикостероїдами можуть виникати серйозні інфекції, включ= аючи опортуністичні. До інших побічних ефектів належать: судоми, патологічні пе�= �еломи та компресійні переломи хребта, шлункові виразки з перфорацією або крово= течею, розриви сухожилля, психічні розлади або прояви, синдром Кушинга, синд= ром відміни стероїдів, артеріальна гіпертензія, міопатія, глаукома, субкапс�= �лярна катаракта, знижена толерантність до глюкози, висип, затримка рідини, біль у= животі, нудота, головний біль і запаморочення.

У разі застосування протипоказаних сп�= �собів уведення, а саме інтратекального й епідурального введенн= я, повідомлялося про такі побічні ефекти: арахноїдит, функціональний розла= д шлунково-кишкового тракту/ порушення функції сечового міхура, головний біль, м= енінгіт, парапарез/параплегія, судоми, сенсорні розлади. Частота цих побічних е�= �ектів невідома.

Інфекції та інва= зії: інфекції, опортуністич�= �і інфекції, перитоніт. Перитоніт може бути основною ознакою або= симптомом розладів з боку шлунково-кишкового тракту, таких, як перф= орація, обструкція чи панкреатит (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення з боку= імунної системи: реакції гіперчутливост= і (включаючи анафілактичні й анафілактоїдні реакції).

Ендокринні розл�= �ди: синдром Кушинга, пригні= чення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової ос= і, синдром відміни стероїдів.

Порушення обмін�= � речовин, метаболізму: м�= �таболічний ацидоз, ліпоматоз, затримка натрію, затримка рід�= �ни, гіпокаліємічний алкалоз, дисліпідемія, порушення толерантності д�= � глюкози, підвищена потреба в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних засобах= у хворих на цукровий діабет, підвищення апетиту (що може призвести до збільшення = маси тіла).

Розлади з боку с�= �стеми кровотворення та лімфатичної системи: лейкоцитоз.

Психічні розлад�= �: афективні розлади (вклю= чно з депресивним станом, ейфорією, афективною лабільністю, медика= ментозною залежністю, суїцидальними думками), психотичні розлади (включно з м�= �нією, маренням, галюцинаціями та шизофренією), психічні порушення, зміна о= собистості, сплутаність свідомості, тривожність, перепади настрою, неадекват= на поведінка, безсоння, дратівливість.=

Розлади з боку н�= �рвової системи: епідуральний ліпомато�= �, підвищений внутрішньочерепний тиск (з набряком диск= а зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія)), судоми, = амнезія, когнітивне порушення, запаморочення, головний біль.

Порушення з боку= органів зору: хоріоретинопатія, ката= ракта, глаукома (з потенційними ураженнями зорового нерва),= екзофтальм, розпливчастий зір (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення з боку= органів слуху та рівноваги: вертиго.

Порушення з боку= серця: застійна серцева недос= татність (у схильних до цього пацієнтів), аритмія, розрив міокард= а після інфаркту міокарда.

Повідомлялося про випадки серцевої ар�= �тмії, судинного колапсу та/або зупинки серця після швидкого введення ве= ликих внутрішньовенних доз метилпреднізолону натрію сукцинату (пон�= �д 0,5 г протягом менш ніж 10 хвилин). Повідомлялось про брадикард= ію під час або після введення великих доз метилпреднізолону натрію су�= �цинату, яка може не залежати від швидкості або тривалості інфузії. Після �= �ведення високих доз глюкокортикоїдів також повідомлялось про тахікардію.

Судинні розлади<= /span>: тромботичні явища, арт�= �ріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, припливи.

Розлади з боку р�= �спіраторної системи, органів грудної клітки та серед�= �стіння: тромбоемболія легенев�= �ї артерії, гикавка.

Шлунково-кишков�= � розлади: пептична виразка (з риз= иком перфорації та кровотечі), перфорація кишечнику, шлунко�= �а кровотеча, панкреатит, виразковий езофагіт, езофагіт, здуття живота, біль у = животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання.

Розлади з боку г�= �патобіліарної системи: гепат�= �т (повідомлялося при внутрішньовенному застосуванні), під= вищення рівня ферментів печінки у сироватці крові (наприклад: АЛТ, АСТ).

Розлади з боку ш�= �іри та підшкірної тканини: ангіо�= �евротичний набряк, гірсутизм, петехії, екхімоз, атрофія шкір= и, еритема, гіпергідроз, стриї шкіри, висип, свербіж, кропив’янка, акне, гіпопі= гментація шкіри. Повторні підшкірні ін’єкції можуть призвести до локальної �= �трофії шкіри в місці введення.<= /p>
Порушення з боку= опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова слабкість, міалгія, міопатія, м’= язова атрофія, остеопороз, остеонекроз, патологічний перелом, нейропатична артр�= �патія, артралгія, затримка росту.

Розлади репроду�= �тивної системи та молочних залоз= : порушення менструального циклу.

Загальні розлад�= � і зміни у місці введення: пери�= �еричні набряки, порушення загоєння ран, втомлюваність, з�= �гальне нездужання, реакції в місці введення.

Дослідження<= /i>: підвищення рівня кальц= ію в сечі, зниження рівня калію в крові, підвищення внутрішньоочно= го тиску, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення рівня сечовини кр= ові, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівн= я аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, пригніче�= �ня реакцій на шкірні тести.

Травми, отруєння= та ускладнення після процедур: компресійні переломи хребта, розрив сухожилля.<= /span>

Звітування про підозрюв�= �ні побічні реакції.

Повідомлення про побічні = реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення.= Це = дає змогу проводити моніторинг співвідношен= ня користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацев= тичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повід= омляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефектив�= �ості лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з ф�= �рмаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.<= /o:p>

&nbs= p;

Д�= �ти

Очікується, що частота, �= �ип і ступінь тяжкості побічних реакцій у дітей будуть такими с�= �мими, як і в дорослих.

У дітей, які отримують т�= �ивалу терапію глюкокортикоїдами, можлива затримка рос�= �у (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

Для препарату Солу-Медрол 40 мг та 125 мг �= � 2 роки.

Для препарату Солу-Медрол 500 мг та 1000 мг = – 5 років.

Умови зберігання.

Зберігат�= � в недоступному для дітей місці.

Для препарату Солу-Медрол 40 мг:

Не потреб= ує спеціальних умов зберігання.

Для пре�= �арату Солу-Медрол 125 мг:

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Для препарату Солу-Медрол 500 мг та 1000= мг:

Не потреб= ує спеціальних умов зберігання.

Після відновлення розчинником (для пре= парату Солу-Медрол 40 мг)

Продемонстровано хімічну й фізичну стабільність відновле�= �ого препарату протягом 48 годин за температури від 2 до 8 °C. Препарат слід = використати негайно в разі зберігання за температури до 25 °C.

Після відновлення розчинником (для пре= парату Солу-Медрол 125 мг, 500 мг та 1000 мг)

Продемонстровано хімічну й фізичну стабільність відновле�= �ого препарату під час використання протягом 12 годин за температури не вищ= е 25 °C.

Після відновлення розчинником і подал�= �шого розведення для інфузії (для препарату Солу-Медрол 40 мг)

Продемонстровано хімічну й фізичну стабільність відновле�= �ого препарату та в подальшому розведенного для інфузії протягом 24 г�= �дин за температури від 2 до 8 °C. Препарат слід використати протяго= м 3 годин в разі зберігання за температури від 20 до 25 °C= .

Після відновлення розчинником і подал�= �шого розведення для інфузії (для препарату Солу-Медрол 125 мг, 500 мг та = 1000 мг)

Готовий розчин слід використати протягом 3 год= ин після відновлення в разі зберігання за температури від 20 до 25&nbs= p;°C або протягом 24 годин після відновлення в разі зберігання за т�= �мператури від 2 до 8 °C.

З міркувань мікробіологічної чистоти преп= арат слід використати негайно, якщо метод відкриття, відновлення та розведен= ня не унеможливлює ризик мікробного забруднення. Якщо препарат не використан= ий негайно, за час і умови зберігання під час використання відповідає користу�= �ач.

Несумісність.

Сумісність та стабільні= сть розчинів метилпреднізолону натрію сукцинату для �= �нутрішньовенного введення та їхніх сумішей з іншими внутрішньовенними ліка�= �ськими засобами залежить від pH суміші, концентрації, часу, температури та власн�= � здатності метилпреднізолону розчинятися. Тому для уникнення проблем �= �з сумісністю та стабільністю рекомендується, якщо це можливо, вводити = розчини метилпреднізолону натрію сукцинату окремо від інших лікарських за= собів як внутрішньовенну болюсну ін’єкцію або через систему для внутрішн�= �овенного введення, або за допомогою системи «piggy-back».

Упаковка.

По 40 мг порошку та 1 мл= розчинника у флаконі типу Act-O-Vial (двоємнісний флакон). По 1 фл= акону в картонній коробці.

По 125 мг порошку та 2 м�= � розчинника у флаконі типу Act-O-Vial (двоємнісний флакон). �= �о 1 флакону в картонній коробці.

По 500 мг порошку у фла�= �оні та 7,8 мл розчинника у флаконі. Порошок та розчинн�= �к у картонній коробці.

По 1000 мг порошку у фла= коні та 15,6 мл розчинника у флаконі. Порошок та розчинн�= �к у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ.

Місцезнаходження виробника та адреса �= �ісця провадження його діяльності. =

Рейксвег 12, Пуурс-Сінт-Аман�= �с, 2870, Бельгія.

Показання	Спосіб застосування та= дози
Допоміжна терапія при �= �танах, що загрожують життю	Рекомендована доза ста= новить 30 мг/кг маси тіла при введенні в/в протягом щонаймен�= �е 30 хвилин. Цю дозу можна вводити п= овторно в умовах стаціонару кожні 4–6 годин протягом 48 го= дин залежно від клінічної необхідності (див. розділ «Особливості �= �астосування»).
ПУЛЬС-ТЕРАПІЯ у разі ду= же серйозного загострення і/або неефективності стандартної терап�= �ї, зокрема, нестероїдними протизапальними засобами, солями золот�= � та пеніциламіном	Ревматоїдний артрит: - 1 г/добу внутрішньовенн= о протягом 1, 2, 3 чи 4 днів або - 1 г/місяць внутрішньове= нно протягом 6 місяців. Оскільки застосування = високих доз кортикостероїдів може спричинити аритм= огенну дію, ця терапія повинна обмежуватися умовами стаціонару, де ная= вні електрокардіограф та дефібрилятор. Дозу слід вводити внутрішньовенно прот�= �гом принаймні 30 хвилин, і її введення можна проводити повторно, якщо протягом= одного тижня після терапії не спостерігається зменшення симптомів аб= о цього вимагає стан пацієнта.
Профілактика нудоти та= блювання, що пов’язані з хіміотерапією з приводу злоякісного но�= �оутворення	- Хіміотерапія, що сприч�= �няє легкий або помірний еметогенний ефект: введення препарату Солу-Медрол у дозі 250= мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин за одну годину до пр�= �ведення хіміотерапії, на початку хіміотерапії та після закінчення хіміо�= �ерапії. Для посилення ефекту з першою дозою препарату Солу-Медрол можна також= застосовувати хлорований фенотіазин.= - Хіміотерапія, що сприч�= �няє виражений еметогенний ефект: введення препарату Солу-Медрол у дозі 250= мг внутрішньовенно протягом щонайменше 5 хвилин з відповідними доза�= �и метоклопраміду або бутирофенону за одну годину до проведення хіміотерапії,= а потім – препарат Солу-Медрол у дозі 250 мг внутрішньовенно на початку тера= пії та після закінчення хіміотерапії.
Гостра травма спинного= мозку	Лікування необхідно починати в перші вісім годин �= �ісля травми. Якщо лікування почали �= �роводити протягом 3 годин після травми: вводять метилпреднізо�= �он у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно прот�= �гом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням. Після болюсної ін’єкц�= �ї роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервн= у інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 2= 3 годин. = Якщо лікування почали �= �роводити протягом 3–8 годин після травми: вводять метилпреднізо�= �он у дозі 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно болюсно прот�= �гом 15 хвилин під постійним медичним спостереженням. Після болюсної ін’єкц�= �ї роблять перерву 45 хвилин, після чого проводять безперервн= у інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 4= 7 годин. Для інфузійної помпи б�= �жано вибирати інше місце для внутрішньовенного ведення, ніж для �= �олюсної ін’єкції. Така швидкість введенн= я для болюсної ін’єкції можлива лише для цього показання під контролем ЕКГ та із забезпечення�= � можливості використання дефібрилятора. Болюсне внутрішньовенне= введення високих доз метилпреднізолону (дози понад 500 мг протягом менше 10 хви�= �ин) може призвести до виникнення аритмій, судинного колапсу т= а зупинки серця.
При інших показаннях	Початкова доза станови= ть від 10 до 500 мг залежно від клінічного стану пацієнта т= а виду захворювання. Великі дози можуть бути потрібні у разі короткочасн= ого лікування тяжких гострих станів, зокрема бронхіальної астми, сироватков�= �ї хвороби, уртикарних трансфузійних реакцій та загострень розсіяного склер�= �зу. Початкову дозу до 250 мг включно потрібно вводити внутрішньовен= но протягом щонайменше 5 хвилин, а дози, які перевищують 250 мг, слід ввод�= �ти протягом принаймні 30 хвилин. Наступні дози можна вводити внутрішньо�= �енно або внутрішньом’язово з інтервалами, які залежать від відповіді= пацієнта та його клінічного стану. Терапія кортикостероїдами застосовуєт�= �ся як допоміжна і не замінює традиційну терапію.