ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУ = 50;ЦІЯ

для медичного застос= 091;вання лікарськогl= 6; засобу

ЛІПРАЗh= 8;Д 10

(= LIPRAZID 10)

ЛІПРАЗh= 8;Д 20

(= LIPRAZID 20)

Склад:

= 076;іючі речовини: лізино= прил та гідрохлортo= 0;азид;

1 таблетка Ліпразиду 10 містить лізиноприлm= 1; (у перерахуваl= 5;ні на 100 % безводний лізиноприл) = 211; 10 мг, що відповідає = 83;ізиноприлу дигідрату – 10,= 89 мг та гідрохлортo= 0;азиду (у перерахуваl= 5;ні на 100 % суху речовину) – 12,5 мг;

1 таблетка Ліпразиду 20 містить лізиноприлm= 1; (у перерахуваl= 5;ні на 100 % безводний лізиноприл) – 20 мг, що відповідає лізиноприлm= 1; дигідрату – 21,= 78 мг та гідрохлортo= 0;азиду (у перерахуваl= 5;ні на 100 % суху речовину) – 12,5 мг;

допо= ;міжні речовини: Ліпразид 10 – маніт (E 421), крохмаль кукурудзянl= 0;й, магнію стеарат, зал= 110;за оксид жовти = 81; (E 172), кальцію гідрофосфаm= 0;у дигідрат. Ліпразид 20 – маніт (E 421), крохмаль ку = 82;урудзяний, магнію стеарат, заліза окси = 76; червоний (E 172), кальцію гідрофосфаm= 0;у дигідрат.=

= 051;ікарська форма. Та= 073;летки.

= 054;сновні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

Ліпразl= 0;д 10 – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, кремового кольору. На поверхні та = 73;леток допускаєтьl= 9;я мармуровісm= 0;ь і вкрапленн= 03; від жовтого до коричневогl= 6; кольору.

Ліпразl= 0;д 20 – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, рожевого кольору. На поверхні таблеток допускаєтьl= 9;я мармуровісm= 0;ь і вкрапленн= 03; червоно-кор = 80;чневого кольору.

Фарм= ;акотерапев = 90;ична група. З= 072;соби, що впливают= 00; на ренін-ангіо = 90;ензинову систему. Комб= ;іновані препарати інгібіторіk= 4; АПФ. Лізиноп= 088;ил та діуретик = 80;. Код АТХ С09В А03.

Фармак = 86;логічні властивостo= 0;.

= 060;армакодина&= #1084;іка.

Коl= 4;бінований антигіпертk= 7;нзивний препарат, який містит= 00; інгібітор ангіотензиl= 5;-перетворюв&#= 1072;льного ферменту (АПФ) лізиноприл та діуретик гідрохлортo= 0;азид.

Лізино = 87;рил інгібує АПФ, який перетворює = 72;нгіотензин I в ангіотензиl= 5; II. Зниження вмісту ангіотензиl= 5;у II спричиняє п&= #1088;яме зменшення рівня альдостероl= 5;у. Це призводи = 90;ь до зниження загального периферичнl= 6;го опору судин та системного артеріальнl= 6;го тиску.

Гідрох = 83;ортіазид є тіазидним діуретиком = 79; антигіпертk= 7;нзивною дією. Знижує реабсорбціn= 2; електролітo= 0;в та води у дистальних = 82;анальцях нирок, збільшує діурез, внаслідок чого зменшу= 08;ться загальний циркулюючиl= 1; об′єм крові та знижується підвищений артеріальнl= 0;й тиск. Значне зниження систолічноk= 5;о та діастолічнl= 6;го артеріальнl= 6;го тиску наста= 08; через 3-4 дні прийому гідрохлортo= 0;азиду, а оптимальниl= 1; антигіпертk= 7;нзивний ефект спост = 77;рігається після 3-4 тижнів застосуванl= 5;я препарату.=

Комбін = 72;ція лізиноприлm= 1; та гідрохлортo= 0;азиду спричиняє більш виражений гіпотензивl= 5;ий ефект, ніж кожний компонент окремо.

Не= 084;еланомний рак шкіри: Резульm= 0;ати двох фармакоепіk= 6;еміологічн= 080;х досліджень, що базувалися на даних Датського національнl= 6;го реєстру онкологічнl= 0;х захворюванn= 0;, продемонс = 90;рували кумулят = 80;вний дозозалежнl= 0;й зв’язок між гі= 076;рохлортіаз&= #1080;дом (ГХТЗ) та виникненняl= 4; базальноклo= 0;тинної карциноми (БКК) і пласкоклітl= 0;нної карциноми (ПКК). <= /span>

Од= 085;е дослідженнn= 3; включало по = 87;уляцію з 71 533 пацієнті= ;в з БКК і 8 629 пацієнтів з = 055;КК, яких порівн= 02;вали з 1 430 833 і 172 462 пацo= 0;єнтами з контрольноo= 1; популяції відповідно. = 047;астосуванн&= #1103; високих доз = 043;ХТЗ (≥ 50,000 мг кумулятивнl= 6;) було пов'язано зі скоригованl= 0;м коефіцієнтl= 6;м ризику (КР) 1,29 (95 %= довірчий інтервал (CI<= span class=3Dtlid-translation>): 1,23-1,35) для БКК і 3,98 = (95 % CI: 3,68-4,31) для ПКК. Чі= ;ткий кумулятивнl= 0;й дозозалежнl= 0;й зв’язок спостерігаk= 4;ся як для БКК, так і для ПКК. =

Ін= 096;е дослідженнn= 3; показало можливий звR= 17;язок між раком гу= 073;и (ПКК) і застос&= #1091;ванням ГХТЗ: 633 випад&= #1082;и раку губи (ПКК) співста&#= 1074;ляли з 63 067 пацієнта= ;ми контрольноo= 1; популяції, використовm= 1;ючи стратегію в = 80;падкової вибіркової сукупності. = 050;умулятивни&= #1081; дозозалежнl= 0;й зв’язок був продемонстl= 8;ований зі скоригованl= 0;м КР 2,1 (95 % = CI<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>: 1,7-2,6), m= 7;о збільшувавl= 9;я до КР 3,9 (3,0-4,9) для високих = 076;оз (~ 25 000 мг) і КР 7,7 (5,7-10,5) для найвищо= 11; кумулятивнl= 6;ї дози (~ 100 000 мг) (д&= #1080;в. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

= 060;армакокіне&= #1090;ика.

Біодос = 90;упність лізиноприлm= 1; становить б = 83;изько 30 %. Прийом їжі не має значн= 086;го впливу на абсорбцію лізиноприлm= 1;. Незначна кількість (6-10 = %) зв'язується = 079; білками плазми кров= 10;. Початковий ефект після застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; розвиваєтьl= 9;я через 1 годину, максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові досягаєтьсn= 3; через 6-7 годин після прийо = 84;у. Практично н = 77; біотрансфоl= 8;мується в організмі, тільки близько 7 % лізиноприлm= 1; метаболізу&#= 1108;ться у печінці. Лізиноприл частково проникає через плацентарнl= 0;й бар'єр. Основна кількість речовини виводиться = 79; організму у незміненомm= 1; вигляді із сечею. Періо= 076; напіввиведk= 7;ння із сироватк = 80; крові стано = 74;ить 12 годин. Елімінація лізиноприлm= 1; у пацієнтів літнього віку уповільненk= 2;.

Діm= 1;ретична дія гідрохлортo= 0;азиду розвиваєтьl= 9;я через 2 години післ= 03; прийому та досягає максимальнl= 6;ї вираженостo= 0; через 3-4 годин= и, триває 6-12 годи= ;н. Біодоступнo= 0;сть гідрохлортo= 0;азиду становить 65-70 = %. Близько 40 % зв'язується = 079; білками плазми кров= 10;. Проникає через плаценту та екскретуєтn= 0;ся у грудне молоко. Гідl= 8;охлортіази= 076; не метаболізуn= 8;ться, виводиться = 85;ирками.

= 050;лінічні характерисm= 0;ики.

Показа = 85;ня.

Арт= 077;ріальна гіпертензіn= 3;, якщо монотерапіn= 8;ю гідрохлортo= 0;азидом або лізиноприлl= 6;м не досягнут = 86; бажаного зниження артеріальнl= 6;го тиску.

Протип = 86;казання.=

· Гіперчу = 90;ливість до лізиноприлm= 1;, гідрохлортo= 0;азиду, до інших компонентіk= 4; препарату або до інших інгібіторіk= 4; АПФ;

· гіперчу = 90;ливість до похідних сульфонаміk= 6;ів;

· ангіоне = 74;ротичний набряк в анамнезі, спричинениl= 1; попереднім застосуванl= 5;ям інгібіторіk= 4; АПФ;

· спадков = 80;й або ідіопатичнl= 0;й ангіоневроm= 0;ичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі;=

· мітраль = 85;ий або аортальний стеноз, гіпе= 088;трофічна кардіоміопk= 2;тія з вираженим = 80; гемодинаміm= 5;ними порушеннямl= 0;;

· гострий інфаркт міокарда з нестабільнl= 6;ю гемодинаміl= 2;ою;

· кардіог = 77;нний шок;

· тя= 078;ка ниркова нед = 86;статність (кліренс креатиніну < 30 = ;мл/хв), р<= /span>іве&#= 1085;ь креатиніну = 74; сироватці крові ≥ 220 мкмо&= #1083;ь/л, анур= ;ія;

· двобічн = 80;й стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирк = 80;;

· стан після трансплантk= 2;ції нирки;

· механіч = 85;а непрохідніl= 9;ть сечовивіднl= 0;х шляхів;

· порушен = 85;я водно-сольо = 74;ого обміну (рези= 089;тентна до лікуванн= 03; гіперкаліє&= #1084;ія/гіпокалo= 0;ємія, рефрактернk= 2; гіпонатріє&#= 1084;ія, гіповолеміn= 3;);

· тяжкі форми цукрового діабету;

· тяжка печінкова недостатніl= 9;ть, печінкова енцефалопаm= 0;ія;

· первинн = 80;й гіперальдоl= 9;теронізм;

· загостр = 77;ння подагри;

· порфірі= 03;;

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-fareast-font-fam= ily: Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;mso-ansi-language:UK'>· застосу = 74;ання з аліскірен = 74;місними препаратамl= 0; пацієнтам з цукровим діабетом аб = 86; з порушення = 84; функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²);<= /p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-fareast-font-fam= ily: Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;mso-ansi-language:UK'>· застосу = 74;ання високопропm= 1;скних мембран з поліакрилнo= 0;трилнатрій-2-= метилалілсm= 1;льфонату (наприклад, AN 6= 9) при гемодіа = 83;ізі;

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-fareast-font-fam= ily: Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weigh= t: bold'>· вагітні або жінки, які плануют= 00; завагітнітl= 0; (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>Засто = 89;ування у період ваг= 110;тності або годування груддю»).

Взаємо = 76;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Інші антигіпертk= 7;нзивні препарати:= можливе посилення гіпотензивl= 5;ої дії. Застосуванl= 5;я з нітрогліцеl= 8;ином та іншими органічнимl= 0; нітратами або вазодилатаm= 0;орами може ще більше знизити артеріальнl= 0;й тиск. Ганглі= 086;блокатори або блокатори адренергічl= 5;их нейронів можуть бути застосованo= 0; в комбінаці= 11; з препарата = 84;и лізиноприлm= 1; тільки під суворим контролем.=

Слід уникати поє = 76;нання з аліскірен = 74;місними препаратамl= 0;.

Подв= ;ійна блокада РАА = 57; за допомогою комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ (у т.ч. лізіноприлm= 1;), БРА або аліскірену пов’язана з більш високою частотою побічних еф = 77;ктів, таких як артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія, зниження ниркової функції (в т.ч. гострої ниркової недостатноl= 9;ті) порівняно з застосуванl= 5;ям одного РААС-блокую = 95;ого препарата (див. розділи «Протипокаk= 9;ання», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Преп= ;арати літію: оборот= 085;е підвищення рівня літію = 074; сироватці крові та розвиток йо = 75;о токсичних ефектів. Тіа= 079;идні діуретики т = 72; інгібітори АПФ знижуют= 00; нирковий кліренс літію і знач= 085;о підвищують ризик літієвої інтоксикацo= 0;ї. Тому застос = 86;вувати комбінацію лізиноприл/ = 75;ідрохлорті&#= 1072;зид одночасно з літієм не рекомендуєm= 0;ься, але якщо так= 077; поєднання необхідне, слід провод = 80;ти ретельний контроль рівня літію = 091; сироватці крові.

= 030;нші діуретики:= відзначає = 90;ься сумація антигіпертk= 7;нзивного ефекту. У пацієнтів, які вже приймають д= 10;уретики, особливо у тих, кому діуретики б = 91;ли призначені нещодавно, застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; іноді може с= 087;ричиняти надмірне зниження артеріальнl= 6;го тиску. Терап= 110;ю діуретикамl= 0; слід припинити з = 72; 2-3 дні перед початком терапії ком = 73;інованим препаратом лізиноприл/ = 75;ідрохлорті&#= 1072;зд для запобіганнn= 3; розвитку си = 84;птоматично&#= 1111; гіпотензії. Якщо це неможливо, лікування необхідно р = 86;зпочинати із застосуванl= 5;я лише лізиноприлm= 1;.

Калі= ;йзберігаюч= 10; діуретики, к= 072;лієвмісні харчові добавки або = 082;алієвмісні замінники харчової солі: підвищуєтьl= 9;я ризик розвитку гіперкалієl= 4;ії. За&#= 1079;вичай втрата калі= 02; внаслідок прийому тіази = 76;них діуретиків послаблюєтn= 0;ся калійзб= ерігаючою дією лізиноприл&= #1091;. Застосуванl= 5;я калієвміснl= 0;х харчових до = 73;авок, калійзберіk= 5;аючих діуретиків або калієвм= 10;сних солезаміннl= 0;ків може призводити = 76;о значного підвищення рівня калію = 074; сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок або цукровим діабетом. Як= 097;о одночасне застосуванl= 5;я комбінації = 83;ізиноприлу/&= #1075;ідрохлорті= ;азиду і будь-якого з цих засобі= 074; необхідне, слід застос = 86;вувати їх з обережністn= 2; і з частим моніторингl= 6;м рівня калію = 074; сироватці крові.

Преп= ;арати, що індукуют= 00; шлуночкову тахікардію типу «torsade de pointes»: через ризик гіпокаліємo= 0;ї підвl= 0;щується ризик розвитку серцевих ар = 80;тмій, у т.ч. шлуночк&= #1086;вої тахікардії типу «torsade de pointes» при супутньому застосуванl= 5;і гідрохлортo= 0;азиду і лікарськи = 93; засобів, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові:

· анти= ;аритмічні препарати класу I (наприклад, хінідин, гідрохінідl= 0;н, дизопіраміk= 6;);

· анти= ;аритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон, соталол, доф= 077;тилід, ібутілід);

· нейр= ;олептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазl= 0;н, левомепромk= 2;зин, трифлуоперk= 2;зин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірl= 0;д, тіаприд, пімозид, галоперидоl= 3;, дроперидол);

· інші (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміциl= 5; для внутрішньоk= 4;енного введення, галофантриl= 5;, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньоk= 4;енного введення)= .

Триц= ;иклічні антидепресk= 2;нти, антипсихотl= 0;чні препарати, анестетики: од&#= 1085;очасне застосуванl= 5;я з інгібітораl= 4;и АПФ може призвести д = 86; подальшого зниження ар = 90;еріального тиску.

Нест= ;ероїдні протизапалn= 0;ні препарати (Н= 055;ЗП), включаючи с = 77;лективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилс&= #1072;ліцилову кислоту у дозі ≥ 3 г на добу, неселективl= 5;і НПЗП: при тривалому з = 72;стосуванні НПЗП знижує = 90;ься гіпотензивl= 5;ий та діуретичниl= 1; ефект інгібіторіk= 4; АПФ і тіазидів. Супутній прийом НПЗП та інгібіторіk= 4; АПФ спричин= 03;є адитивний ефект на підвищення = 88;івня калію в сироватці крові, що може призве = 89;ти до погіршен = 85;я функції нирок. Зазвичай ці ефекти обор = 86;тні. В окремих випадках може спостерігаm= 0;ися гостра ниркова недостатніl= 9;ть, особливо пр = 80; порушенні функції нирок, напри= 082;лад, у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів зi зневодненнn= 3;м. i= 3;ПЗП можуть посилювати вплив гідро = 93;лортіазиду на рівень калію в сироватці крові, знижу= 074;ати натрійуретl= 0;чний ефект тіазидів; підвищуєт= 100;ся ризик НПЗП-індуко = 74;аних порушень функції нирок.

Трим= ;етоприм, гепарин: одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і тіазидів з триметоприl= 4;ом підвищує ризик гіперкалієl= 4;ії та по = 88;ушення функції нирок.

Гіпо= ;глікемічні препарати (інсуліни, пероральні гіпоглікемo= 0;чні засоби): епідеміолоk= 5;ічні дослідженнn= 3; вказують на те, що одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і протидіабеm= 0;ичних лікарських засобів мож = 77; посилити ефекти щодо зниження рівня глюкози у крові з ризиком розвитку гі = 87;оглікемії. Імовірністn= 0; такого ефекту особ = 83;иво висока впродовж перших тижнів комб= 10;нованого лікування, а також при порушенні функції нирок. Може виникнути потреба у корекції до = 79; протидіабеm= 0;ичних препаратів.

Преп= ;арати золота: нітl= 8;итоїдні реакції (сим= 087;томи вазодилатаm= 4;ії, включаючи припливи, нудоту, запаморочеl= 5;ня, артеріальнm= 1; гіпотензію, = 097;о може бути дуже значно= 02;) після ін’єк = 94;ії золота (наприклад, натрію ауротіомалk= 2;ту) відзначалиl= 9;я частіше у пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування інгібітораl= 4;и АПФ.

Симп= ;атоміметик = 80;: може знижуватисn= 3; гіпотензивl= 5;ий ефект інгібіторіk= 4; АПФ.

Естр= ;огени, кортикостеl= 8;оїди: можливе зменшення антигіпертk= 7;нзивної дії інгібіторіk= 4; АПФ внас= ;лідок затримки рідини в організмі.

Амфо= ;терицин В (парентерал= 00;ний), карбеноксоl= 3;он, кортикостеl= 8;оїди, кортикотроl= 7;ін (АКТГ) або стимулюючі проносні: гідрохлортo= 0;азид може посилювати електролітl= 5;ий дисбаланс, особливо гі = 87;окаліємію.

Солі кальцію та вітамін D: тіазидні діуретики можуть зниж = 91;вати екскрецію кальцію та п= 110;двищувати рівень кальцію у плазмі кров= 10;. Слід контролюваm= 0;и рівень каль = 94;іюв сироватцo= 0; кровіта коригувати дозу препарату к = 72;льцію/вітам&= #1110;ну D.

&= #1057;ерцеві глікозиди:= підвищуєтьl= 9;я імовірністn= 0; токсичних ефектів глікозидів (= 091; т.ч. підвищеної збудливостo= 0; шлуночків) внаслідок розвитку тіазид-інду = 82;ованих гіпокаліємo= 0;ї та гіпомагнієl= 4;ії.

Холе= ;стирамін і колестипо = 83;: мо&#= 1078;лива затримка аб = 86; зменшення абсорбції г= 10;дрохлортіа&#= 1079;иду у при = 89;утності аніонних смол до 85 %. Тому= ; препарати сульфонаміk= 6;них діуретиків слід приймати принаймні з = 72; 1 годину до або через 4-6 г&= #1086;дини після прийому цих препаратів.

Анта= ;цидні засоби: можk= 7; знижуватисn= 3; біодоступнo= 0;сть лізиноприлm= 1;, тому препар = 72;т слід приймати за 1-2 години до аб= 086; через 1-2 години післ= 03; прийому антацидногl= 6; препарату.=

Неде= ;поляризуюч= 10; міорелаксаl= 5;ти (наприклад, тубокурариl= 5;у хлорид): гідl= 8;охлортіази= 076; посилює дію цих препара = 90;ів та підвищує чутливість до тубокурариl= 5;у.

Сота= ;лол: тіазид-інду = 82;ована гіпокаліємo= 0;я може збільшити ризик соталол-інд = 91;кованих аритмій.

Алоп= ;уринол: одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ та алопуринолm= 1; підвищує ризик ураження ни = 88;ок і може призв= 077;сти до підвищеногl= 6; ризику лейкопенії. Підвищуєтьl= 9;я ризик реакцій гіперчутлиk= 4;ості.

= Інші засоби для лікування подагри (пробенецид, сульфінпірk= 2;зон): може виникнути потреба у збільшенні дози урикоз = 91;ричних засобів, оскільки гі = 76;рохлортіаз&#= 1080;д може підвищ = 91;вати рівень сечової кислоти у сироватці к = 88;ові.

Цикл= ;оспорин: одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і циклоспориl= 5;у збільшує ризик пошкодженнn= 3; нирок і гіпе= 088;каліємії. Супутнє застосуванl= 5;я діуретиків може збільш = 80;ти ризик розвитку гіперурикеl= 4;ії і подагропо = 76;ібних ускладнень.

Лова= ;статин: од&#= 1085;очасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і ловаст= 072;тину збільшує ризик гіпер = 82;аліємії.

Алде= ;слейкін: посилен = 85;я гіпотензивl= 5;ого ефекту інгібіторіk= 4; АПФ.

Засоби, що пригнічуютn= 0; функцію кісткового = 84;озку: підвищуєтьl= 9;я ризик розвитку нейтропеніo= 1; та/або агранулоциm= 0;озу.

Цито= ;статики, імуносупреl= 9;ивні препарати, прокаїнаміk= 6;: за&#= 1089;тосування з інгібітор = 72;ми АПФ може призвести д = 86; підвищеногl= 6; ризику розв = 80;тку лейкопенії.

&= #1062;итотоксичн= ;і препарати (наприклад, циклофосфаl= 4;ід, метотрексаm= 0;): тіазиди можуть знижувати ниркову екскрецію цитотоксичl= 5;их препаратів та посилюва = 90;и їх мієлосупреl= 9;ивні ефекти.

= 055;ресорні аміни (наприклад, н&#= 1086;репінефрин, епінефрин): можливе зменшення відповіді н = 72; вплив пресо = 88;них амінів, але не настільк = 80;, щоб виключи = 90;и їх застосуванl= 5;я.

Барбітm= 1;рати, діазе= пам, наl= 8;котичні препарати:= можливе пот = 77;нціювання впливу на розвиток ар = 90;еріальної та ортостат = 80;чної гіпотензії.

Антихолін= 077;ргічні засоби (наприклад, атропін, біпериден): підвищенн= 103; біодоступнl= 6;сті тіазидних діуретиків внаслідок з = 85;иження моторики тр = 72;вного тракту і швидкості е = 74;акуації зі шлунка.

&= #1057;аліцилати: &= #1091; разі високи = 93; доз саліцилатіk= 4; гідрохлортo= 0;азид може посилювати їх токсичну дію на центр= 072;льну нервову систему.

&= #1052;етилдопа: &= #1087;овідомляло= ;ся про окремі випадки гемолітичнl= 6;ї анемії при з= 072;стосуванні з гідрохлортo= 0;азидом.

Метформін: слід &= #1079;астосовува= ;ти з обережністn= 2; з огляду на р&#= 1080;зик лактатацидl= 6;зу через можли = 74;у гідрохлортo= 0;азид-індуко&#= 1074;ану функціоналn= 0;ну ниркову недостатніl= 9;ть.

&= #1041;ета-блокатl= 6;ри, діазоксид:= можливе підвищення їх гіперглікеl= 4;ічного ефекту за рахунок тіа = 79;идів.

&= #1040;мантадин: &= #1075;ідрохлорті= ;азид може підвищити ризик побіч = 85;их реакцій амантадину.

&= #1050;арбамазепі= ;н: ризи= ;к гіпонатрієl= 4;ії. Слід контролюваm= 0;и рівень електролітo= 0;в.

&= #1049;одовмісні контрастні засоби: у разі діуретик-ін = 76;укованого зневодненнn= 3; підвищуєтьl= 9;я ризик розви = 90;ку гострої ниркової недостатноl= 9;ті, особливо на тлі високих доз препаратів = 81;оду. Перед застосуванl= 5;ям йодоk= 4;місних контрастниm= 3; засобів сл= 10;д провести регідратацo= 0;ю.

Тканинні активатори плазміногеl= 5;у, такі імун&= #1086;супресанти= ; як mTOR-інгібітори (наприклад, темсиролімm= 1;с, сиролімус, еверолімус): можливе підвищення ризику розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку.

Алк&= #1086;голь: можливе посилення гіпотензивl= 5;ого ефекту будь-яких антигіпертk= 7;нзивних препаратів.

Вплив н = 72; результати лабораторнl= 0;х аналізів: через вплив на обмін кальцію тіазиди мож = 91;ть впливати на результати оцінки функції пар = 72;щитовидних залоз.

Препар = 72;т можна застосовувk= 2;ти одночасно з ацетилсаліm= 4;иловою кислотою (у к&#= 1072;рдіологічн= их дозах), тромболітиl= 2;ами, бета-блокат = 86;рами та/або нітратами під наглядо = 84; лікаря.

Препара&= #1090;и лізиноприлm= 1; слід з обережністn= 2; застосовув&#= 1072;ти хворим з гострим інфарктом міокарда вп = 88;одовж 6-12 годин після введення стрептокінk= 2;зи через ризик розвитку ар = 90;еріальної гіпотензії.

Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я.

Неме= ;ланомний рак шкіри.

Підвищення ризику вини = 82;нення немеланомнl= 6;го раку шкіри (НМРШ) зі збільшенняl= 4; кумулятивнl= 6;ї дози ГХТЗ бу= 083;о виявлено в двох фармак = 86;епідеміоло&#= 1075;ічних дослідженнn= 3;х. Фотосенсиб&#= 1110;лізуюча дія ГХТЗ може ви= 089;тупати в якості можливого механізму ро= 079;витку даної патології.

Пацієнтів, які приймають Г = 61;ТЗ окремо або в комбінації = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами, сл= 110;д поінформувk= 2;ти про ризик ро= 079;витку НМРШ, особливо пр = 80; тривалому застосуванl= 5;і, про необхіднісm= 0;ь регулярної перевірки ш = 82;іри та про негайне повідомленl= 5;я лікаря про нові ураження аб = 86; про будь-які підозрілі новоутвореl= 5;ня на шкірі, зміни уражень шкі = 88;и або родимок.

Для зниження ризику розвитку раку шкіри п= 072;цієнтам слід повідомити про можливі профілактиm= 5;ні заходи, такі як обмеженн= 03; впливу сонячного світла і УФ-опроміне = 85;ня, а в разі їх впливу – про необхіднісm= 0;ь адекватногl= 6; захисту шкірних покривів. Необхідно в найкоротші терміни обстежити підозрілі ураження шк= 10;рних покривів, включаючи гістологічl= 5;е дослідженнn= 3; біопсійногl= 6; матеріалу.=

Пацієнтам, які раніше перенесли НМРШ, також може знадобитисn= 3; перегляд застосуванl= 5;я ГХТЗ.

Си= 084;птоматична артеріальнk= 2; гіпотензія.

Симптомат = 80;чна артеріальнk= 2; гіпотензія = 88;ідко спостерігаn= 8;ться у пацієнтів = 079; неускладнеl= 5;ою гіпертонічl= 5;ою хворобою та більш імовірна у пацієнтів з гіповолеміn= 8;ю, електролітl= 5;им дисбалансоl= 4; (в т.ч. гіпонатрієl= 4;ією, гіпохлоремo= 0;чним алкалозом, гіпомагнієl= 4;ією або гіпокаліємo= 0;єю), наприклад, при терапії діуретикамl= 0;, при низькос = 86;льовій дієті, діалізі, діа= 088;еї, блюванні аб = 86; при тяжких формах ренінзалежl= 5;ої гіпертензіo= 1;. Таким пацієнтам слід регулярно проводити в = 80;значення електролітo= 0;в сироватки к = 88;ові. Пацієнтам з підвищеним ризиком симптоматиm= 5;ної гіпотензії l= 7;очаток терапії та корекцію до = 79;и слід проводити під ретельним медичним ко = 85;тролем. Особлив= ;а увага необхідна п = 72;цієнтам з ішемічною хворобою серця або захворюванl= 5;ями судин мозку, у яких надмірне зниження тиску може призвести д = 86; інфаркту міокарда аб = 86; інсульту.

У разі розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії пацієнта сл= 10;д покласти на спину і при необхідносm= 0;і зробити внутрішньоk= 4;енне вливання фізіологічl= 5;ого розчину натрію хлориду. Транзиторнk= 2; артеріальнk= 2; гіпотензія при прийомі препарату н = 77; є протипоказk= 2;нням для подальш = 86;го його застосуванl= 5;я. Після норма = 83;ізації артеріальнl= 6;го тиску та відновленнn= 3; ефективног&#= 1086; об’єму кров= 10; можливе пон = 86;влення терапії пре = 87;аратом лізиноприл/ = 75;ідрохлорті&#= 1072;зид у зниженому дозуванні або окремо одн = 80;м із компонентіk= 4;.

У деяких пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю і нормальни = 84; або знижени = 84; артеріальнl= 0;м тиском лізи = 85;оприл може додатково знизити системний артеріальнl= 0;й тиск. Цей ефект – очікуваний = 10; зазвичай не = 108; причиною дл= 03; припинення лікування. Якщо гіпотензія стає симптоматиm= 5;ною, може бут= 080; необхідним зменшення дози або при= 087;инення застосуванl= 5;я комбінованl= 6;го препарату лізиноприл/гі= 076;рохлортіаз&= #1080;д.

= 055;одвійна блокада ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС).

Одно= ;часне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ (у т.ч. лізиноприлm= 1;), блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у II (БРА) або аліскірену збільшує ри = 79;ик артеріальнl= 6;ї гіпотензії, гіперкалієl= 4;ії та зниження функції нирок (у т.ч. гострої ниркової недостатноl= 9;ті). Тому по= 076;війна блокада РАА = 57; шляхом комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ з БРА або аліскіреноl= 4; не рекомендуєm= 0;ься.

Якщо подвійна блокада РАА = 57; вважається абсолютно необхідною, це має відбу= 074;атися тільки під ретельним наглядом фахівців та при частому ретельному моніторингm= 1; функції нирок, рівня електролітo= 0;в крові (особливо калію), артеріальнl= 6;го тиску.

Інгібі = 90;ори АПФ та БРА не слід застосовувk= 2;ти одночасно у пацієнтів з діабетичноn= 2; нефропатієn= 2;.

Попер= 077;дня терапія діуретикамl= 0;.

Симпто = 84;атична артеріальнk= 2; гіпотензніn= 3; може виникати після початкової дози комбін = 86;ваного препарату лізиноприл/ = 75;ідрохлорті&#= 1072;зид. Це більш імо= 074;ірно у пацієнтів = 079; дегідратацo= 0;єю та/або сольо= 074;им дефіцитом в результаті попередньоo= 1; терапії діуретикамl= 0;. Терапію діуретикамl= 0; слід припинити з = 72; 2-3 дні до початку застосуванl= 5;я комбінації лізиноприл/ = 75;ідрохлорті&#= 1072;зид. Якщо це неможливо, лікування слід розпоч = 80;нати тільки з одного лізиноприлm= 1; в дозі 5 мг.

Ст= 077;ноз аортальногl= 6; та/або мітральногl= 6; клапана/гіп = 77;ртрофічна кардіоміопk= 2;тія.

Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл не рекоменд = 91;ється застосовувk= 2;ти пацієнтам з= 10; стенозом мітральногl= 6; клапана та з обструкцієn= 2; відтоку з лівого шлуночка (наприклад, при аорталь = 85;ому стенозі або гіпертрофіm= 5;ній кардіоміопk= 2;тії).

= 055;орушення функції нирок.

Тіазид = 80; не можуть бути = 087;рийнятними діуретикамl= 0; для застосуванl= 5;я пацієнтам з = 087;орушенням функції нирок. Вони неефективнo= 0; при кліренс= 10; креатиніну 30&n= bsp;мл/хв або нижче (помірна або тяжка ниркова недостатніl= 9;ть).

Комбін = 86;ваний препарат лізиноприл/ = 75;ідрохлорті&#= 1072;зид не слід застосовувk= 2;ти в якості початкової = 90;ерапії у будь-якого пацієнта з порушенням = 92;ункції нирок.

Лі= зиноприл/гі= 076;рохлортіаз&= #1080;д не слід призначати пацієнтам з нирковою не = 76;остатністю (кліренс креатиніну X= 04; 80 мл/хв), доки шл= яхом титрув = 72;ння доз окремих активних речовин препарату не буде встановлена необхі&= #1076;ність застосуванl= 5;я саме таких = 076;оз, що містяться у к&#= 1086;мбінованій таблетці.=

У пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю артеріальнk= 2; гіпотензія, що виникає після початку терапії інгібітораl= 4;и АПФ, може призвести д = 86; подальших р = 86;зладів функції нирок із можливим наступним розвитком оборотної (після відміни препарату) гострої ниркової недостатноl= 9;ті.

У деяки= 093; пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю без явних ознак хворо = 73;и нирок може спостерігаm= 0;ися незначне тимчасове підвищення рівня сечовини і креатиніну = 74; сироватці крові, особливо як = 97;о лізиноприл застосовувk= 2;ти одночасно з діуретикамl= 0;. Імовірніст&= #1100; цього явища вища у пацієнтів з уже існуючи = 84; порушенням функції нирок. Такий стан може по= 090;ребувати зменшення дози та/або припинення застосуванl= 5;я діуретика та/або лізин= 086;прилу.

Пацієнт = 80; після трансплантk= 2;ції нирки.

Досв= ;іду застосуванl= 5;я препарату для лікуван = 85;я пацієнтів і = 79; нещодавно пересадженl= 6;ю ниркою нема= 08;, тому препар = 72;т не слід заст= 086;совувати цій групі пацієнтів.=

Анафіла = 82;тоїдні реакції при гемодіалізo= 0;.

Заст= ;осування лізиноприлm= 1;/гідрохлорт&#= 1110;азиду не показане пацієнтам, які потребу= 02;ть діалізу з приводу ниркової недостатноl= 9;ті.

Пові= ;домлялося про випадки розвитку анафілактоo= 1;дних реакцій у пацієнтів, які проходи = 83;и процедури гемодіалізm= 1; із застосуванl= 5;ям високопропm= 1;скних мембран (нап= 088;иклад, AN 69), і супутнім лікуванням інгібітораl= 4;и АПФ. Таким пацієнтам рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти інший тип мембран для діалізу або інший клас а= 085;тигіпертен&= #1079;ивних препаратів.

Анафіла = 82;тоїдні реакції при аферезі ліп = 86;протеїнів низької щільності (ЛПНЩ).

Зрідка = 087;овідомляло&= #1089;я про випадки = 072;нафілактої&= #1076;них реакцій, що з&#= 1072;грожують життю, у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНЩ з декстрансуl= 3;ьфатом. Для уникнення цих реакцій перед кожно= 02; процедурою аферезу слі = 76; тимчасово призупинятl= 0; прийом інгібіторіk= 4; АПФ.

= 047;ахворюванн&= #1103; печінки.

Слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти тіазиди пацієнтам з порушенням функції печінки або прогресуючl= 0;м захворюванl= 5;ям печінки, оскільки незначні зміни водно-елект = 88;олітного балансу мож = 91;ть спровокуваm= 0;и раптову печінкову кому.

Дуже рідко засто = 89;ування інгібіторіk= 4; АПФ було пов= 217;язано з синдромом, &#= 1097;о розпочинаєm= 0;ься з холестатичl= 5;ої жовтяниці або гепатит = 91; і прогресує до фулмінан = 90;ного некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдрому невідомий. Я= 082;що у пацієнтів, які приймають л= 10;зиноприл/гі&= #1076;рохлортіаз= ;ид, розвиваєтьl= 9;я жовтяниця або значно підвищуєтьl= 9;я активність печінкових ферментів у сироватці крові, препарат необхідно відмінити т = 72; залишити пацієнта пі = 76; наглядом лікаря до зникнення симптомів.=

= 061;ірургічне втручання/з = 72;гальна анестезія<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>.

При зна= 095;них хірургічниm= 3; втручаннях = 72;бо при анестезії і = 79; застосуванl= 5;ям препаратів, які спричиняютn= 0; артеріальнm= 1; гіпотензію, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензиl= 5;у ІІ внаслідок компенсатоl= 8;ного вивільненнn= 3; реніну, спричиняючl= 0; виражене непрогнозоk= 4;ане зниження ар = 90;еріального тиску. У випадку розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії, яку можна пояснити ци = 84; механізмом, її слід коригувати шляхом збільшення ОЦК. <= /i>

= 052;етаболічні та ендокринні ефекти.

Від&= #1086;мо, що сумісне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ та протидіабеm= 0;ичних препаратів (= 091; т.ч. інсуліну) може спричи = 85;ити підвищення концентрацo= 0;ї глюкози крові, що знижує ризи = 82; розвитку гі = 87;оглікемії. Цей феномен = 079; більшою імовірністn= 2; розвиваєтьl= 9;я у перші тижн= 110; комбінованl= 6;ї терапії та у пацієнтів з = 087;орушенням функції нирок (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). &#= 1058;ерапія тіазидами може спричи = 85;ити порушення толерантноl= 9;ті до глюкози т= 072; розвиток гіперглікеl= 4;ії. Тому може знадобитисn= 3; корекція доз протиді = 72;бетичних засобів, включаючи інсулін. У хворих на цукровий діабет, які отримують п = 77;роральні протидіабеm= 0;ичні засоби або інсулін, рів= 077;нь глюкози в плазмі кров= 10; слід ретельно контролюваm= 0;и впродовж першого місяця лікування інгібітороl= 4; АПФ. М= 086;жлива маніфестацo= 0;я латентного цукрового діабету під час терапії тіазидами.

З терапією тіазидними діуретикамl= 0; можуть бути пов’язані підвищення рівнів холестеринm= 1;, вільного білірубіну (внаслідок витіснення зі зв’язку з альбумінамl= 0;) і тригліцериk= 6;ів у плазмі крові.

Тіазиди можуть знижувати рівень зв’язаного = 79; білками йод = 91; у плазмі крові без ознак порушення функції щитовидної = 79;алози.

У деяки= 093; пацієнтів застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків може спровокуваm= 0;и гіперурикеl= 4;ію та/або погірш= ити перебіг/спр = 86;вокувати напад подаг = 88;и у схильних до цього пацієнтів. Проте лізиноприл може збільшити виведення сечової кислоти і, таким чином, може послаб = 80;ти гіперурикеl= 4;ічний ефект гідрохлортo= 0;азиду.

= 045;лектролітн&= #1080;й дисбаланс.=

Усім пацієнтам, які отримують терапію діу = 88;етиками, слід проводити періодичне визначення рівня електролітo= 0;в у сироватці крові для виявлення можливого водно-елект = 88;олітного дисбалансу.

Тіазид = 80;, включаючи гідрохлортo= 0;азид, можуть спричинити = 74;одно-електр&= #1086;літний дисбаланс, у т.ч. гіповолем= 10;ю, гіпонатрієl= 4;ію, гіпокаліємo= 0;ю, гіпомагнієl= 4;ію, гіпохлоремo= 0;чний алкалоз. Визначення = 88;івнів електролітo= 0;в у сироватці крові та сеч= 110; особливо важливо, кол= 080; пацієнт страждає надмірним блюванням та/або діареєn= 2; або отримує парентералn= 0;но рідини. Попереджувk= 2;льними симптомами водно-елект = 88;олітного дисбалансу, незалежно від причини, є сухість у роті, відчуття спраги, слабкість, м= 083;явість, сонливість, неспокій, сплутаністn= 0; свідомості, судоми, м’язові бол= 10; або судоми (крампи), м’яз&= #1086;ва втома, артеріальнk= 2; гіпотензія, олігурія, тахікардія, нудота, блювання.=

Препар = 72;т слід призначати = 79; обережністn= 2; пацієнтам, які перебуваютn= 0; на безсольовіl= 1; дієті.

У хворих з набряками в спекотну погоду може виникати дилюційна гіпонатрієl= 4;ія. Дефіцит хлоридів, як правило, незначний і не потребує лікування. Тіазиди збільшують екскрецію магнію з сечею, що може призвести д = 86; гіпомагнієl= 4;ії.

Також тіазиди можуть знижувати екскрецію кальцію з сечею і, як наслідок, спричиняти незначне транзиторнk= 7; підвищення = 81;ого рівня в плазмі кров= 10;. З= ;начна гіперкальцo= 0;ємія може бути проявом латентного гіперпаратl= 0;реозу. Прийом тіаз = 80;дів слід припинити перед обстеженняl= 4; функції паращитовиk= 6;них залоз.

= 043;іперкалієм&= #1110;я.

У деяки= 093; пацієнтів при прийомі інгібіторіk= 4; АПФ, у тому числі лізиноприлm= 1;, відзначалоl= 9;я збільшення концентрацo= 0;ї калію у сироватці крові. До факторів ри = 79;ику виникнення гіперкалієl= 4;ії належать ни = 88;кова недостатніl= 9;ть, цукровий діабет, одно= 095;асне застосуванl= 5;я калійзберіk= 5;аючих діуретиків, калієвміснl= 0;х харчових добавок або калієвміснl= 0;х замінників солі, або інших препаратів, що спричиня= 02;ть підвищення концентрацo= 0;ї калію у сиро= 074;атці крові (наприклад, гепарин, триметоприl= 4;). Якщо прийом вищезазначk= 7;них засобів на фоні лікування інгібітораl= 4;и АПФ визнаєт= 00;ся необхідним, рекомендуєm= 0;ься регулярний контроль рі = 74;ня калію в сироватці крові.

Моніт&= #1086;ринг рівня електролітo= 0;в крові має ос= 086;бливо важливе значення дл= 03; пацієнтів, я= 082;і отримують калійзберіk= 5;аючі діуретики т = 72; іАПФ або БРА з приводу серцевої недостатноl= 9;ті. Також у таки= 093; випадках слід застосовувk= 2;ти найнижчі ефективні дози калійзберіk= 5;аючих діуретиків та іАПФ/БРА. У випадку гіперкалієl= 4;ії слід розглянути питання про призупиненl= 5;я або припинення лікування.

Цукрови = 81; діабет.

Паці= ;єнтам, які приймають пероральні = 87;ротидіабет&#= 1080;чні препарати або інсулін, необхідно здійснюватl= 0; ретельний глікемічниl= 1; контроль, особливо впродовж першого міс= 03;ця лікування інгібітораl= 4;и АПФ.

Гіпер= 095;утливість/а= нгіоневротl= 0;чний набряк.

Ангіоневро= тичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, на&= #1076;гортаника, голосових зв’язок та/або гортані в окремих випадках спостерігаk= 4;ся у пацієнтів, які лікувал = 80;ся інгібітораl= 4;и АПФ, включаючи л= 10;зиноприл. Ангіоневроm= 0;ичний набряк може = 088;озвинутися у будь-який час впродов = 78; лікування. У такому випадку застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; слід негайн = 86; припинити, провести відповідне лікування т = 72; спостерігаm= 0;и за пацієнто = 84; до повного зникнення симптомів.

Навіть у випадках, коли набряк обмежуєтьсn= 3; тільки язиком і ознаки порушення дихання відсутні, пацієнти можуть потребуватl= 0; тривалого нагляду, оскільки лікування антигістамo= 0;нними препаратамl= 0; та кортикостеl= 8;оїдами може виявит = 80;ся недостатньl= 6;.

Дуже рідко були зареєстровk= 2;ні летальні ви = 87;адки внаслідок ангіоневроm= 0;ичного набряку гортані або язика. Якщо набряк поширюєтьсn= 3; на язик, голосові зв'язки або гортань, мож= 077; виникнути обструкція дихальних шляхів, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли хірургічне втручання н = 72; органах дихання. У таких випадках слід негайн = 86; вжити заход = 80; невідкладнl= 6;ї терапії (вве= 076;ення адреналіну (епінефрину) та/або підтр= 080;мка прохідностo= 0; дихальних шляхів). Пацієнт має перебувати під ретельним медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів.=

Ангіоневро= тичні набряки при застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ частіше виникали у представниl= 2;ів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас.

У пацієнтів з ангіоневроm= 0;ичним набряком в анамнезі, не пов’язаним із терапією інгібітораl= 4;и АПФ, може підвищуватl= 0;ся ризик його розвитку пр = 80; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ.

У пацієнтів, які отримують тіазиди, можуть вини = 82;ати реакції гіперчутлиk= 4;ості (з/без алергі&#= 1111; або бронхіальнl= 6;ї астми в анамнезі). На &= #1092;оні застосуванl= 5;я препарату можливе загостреннn= 3; перебігу захворюванn= 0; сполучної т = 82;анини, у т.ч. системного червоного вовчаку.

= 040;нафілактої&= #1076;ні реакції при десенсибілo= 0;зуючій терапії.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, під час десенсибілo= 0;зуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою пер = 77;тинчастокр&#= 1080;лих), розвивалисn= 3; тривалі ана = 92;ілактоїдні реакції. При утриманні від прийому інгібіторіk= 4; АПФ на час десенсибілo= 0;зації таких реакцій можна уникнути, проте випадкове п = 86;вторне введення інгібіторіk= 4; АПФ знову пр= 086;вокувало розвиток анафілактоo= 1;дних реакцій.

= 053;ейтропенія/= агранулоциm= 0;оз/тромбоци&#= 1090;опенія/анем= ;ія.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, були зареєстровk= 2;ні випадки нейтропеніo= 1;/агранулоци&#= 1090;озу, тромбоцитоl= 7;енії та анемії. При нормальній функції нирок і при в&#= 1110;дсутності= будь-як= 080;х інших ускладнючиm= 3; факторів не = 81;тропенія розвиваєтьl= 9;я рідко. Нейтропеніn= 3; і агранулоциm= 0;оз є оборотним = 80; після припи = 85;ення прийому інгібіторіk= 4; АПФ.

Лізи= ;ноприл слід застосовувk= 2;ти особливо об = 77;режно пацієнтам і = 79; дифузними захворюванl= 5;ями сполучної тканини, при лікуванні імунодепреl= 9;антами, алопуринолl= 6;м або прокаїнаміk= 6;ом, а також при комбінації цих ускладнюючl= 0;х факторів, особливо за наявності вже існуючого порушення ф = 91;нкції нирок.

У деяких із ци= 093; пацієнтів розвивалисn= 3; тяжкі інфекції, як= 110; іноді не реа= 075;ували на інтенсивну терапію антибіотикk= 2;ми. При застосуванl= 5;і лізиноприлm= 1; таким пацієнтам рекомендуєm= 0;ься проводити п = 77;ріодичний контроль кількості лейкоцитів, = 072; також пацієнтів слід попередити про необхід = 85;ість інформуванl= 5;я лікаря про будь-які ознаки інфе = 82;ції.

Хоріо= ;їдальний випіт, г= 086;стра міопія і вторинна закритокутl= 6;ва глаукома.=

Гідрох = 83;ортіазид, що входить д= 086; складу препарату, може спричинити реакцію ідіосинкраk= 9;ії, що призводить до появи хоріоїдальl= 5;ого випоту з деф= 077;ктом поля зору, розвитку гострої транзиторнl= 6;ї міопії та го= 089;трої закритокутl= 6;вої глаукоми. Симптоми характеризm= 1;ються гострим початком зниження гостроти зору та/або очного болю = 110; зазвичай розвиваютьl= 9;я від кількох годин до кількох тижнів від п= 086;чатку лікування гідрохлортo= 0;азидом.

Неліко = 74;ана гостра закритокутl= 6;ва глаукома може призвести д = 86; постійної втрати зору. Першочергоk= 4;им заходом є припинення застосуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазіду якомога швидше. Надалі слід розглянути невідкладнk= 7; медикаментl= 6;зне або хірургічне лікування, якщо внутрішньоl= 6;чний тиск залишаєтьсn= 3; неконтрольl= 6;ваним. Фактором ризику розв = 80;тку гострої закритокутl= 6;вої глаукоми мо = 78;е бути алергі= 03; на сульфонаміk= 6;и або пеніцил= 10;ни в анамнезі.

Гостра респіраторl= 5;а токсичністn= 0;.

Післ= ;я прийому гідрохлортo= 0;азиду повідомлялl= 6;ся про дуже рідкісні випадки гострої респіраторl= 5;ої токсичностo= 0;, включаючи гострий рес = 87;іраторний дистрес-син = 76;ром (ГРДС). Набряк легенів зазвичай розвиваєтьl= 9;я протягом кількох хвилин або годин після = 081;ого прийому. На початку зах = 74;орювання симптоми включають задишку, лихоманку, погіршення легеневої функції та гіпотензію. Якщо є підозра на ГРДС, прийом &#= 1075;ідрохлорті= азиду слід припинити т = 72; провести відповідне лікування. Гідрохлорт&= #1110;азид не слід призначати пацієнтам, які раніше перенесли ГРДС після прийому гідрохлортo= 0;азиду.

Етнічні особливостo= 0;.

У представниl= 2;ів негроїдної раси, які застосовувk= 2;ли інгібітори АПФ, частіше виникали ангіоневроm= 0;ичні набряки порівняно з = 087;ацієнтами інших рас. Як і у випадку інших інгіб= 10;торів АПФ, антигіп= 077;ртензивна дія лізиноприлm= 1; менш виражена у п= 072;цієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої пош = 80;реності серед гіпертензиk= 4;них пацієнтів негроїдної раси осіб з низьки= 084; рівнем реніну у крові.

= 050;ашель.

При лікуванні інгібітораl= 4;и АПФ повідом = 83;ялося про виникнення непродуктиk= 4;ного персистуючl= 6;го кашлю, який п&#= 1088;оходить після відміни препарату. Кашель, спричинениl= 1; інгібітораl= 4;и АПФ, слід диференціюk= 4;ати від кашлю пр= 080; інших захворюванl= 5;ях.

Первинн= ;ий гіперальдоl= 9;теронізм.

У пацієнтів, які страждають на первинни = 81; гіперальдо&= #1089;теронізм, інгібітори АПФ неефективнo= 0;, тому препарат не слід застосовувk= 2;ти для цієї групи пацієнтів.

Літій.<= /span>

Зазви&= #1095;ай не рекомендуєm= 0;ься одночасне з = 72;стосування літію та лізиноприлm= 1;.

Пацієнти літнього віку.

За данними клінічних досліджень ефективнісm= 0;ь та переносиміl= 9;ть одночасногl= 6; застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; і гідрохлор = 90;іазиду були однакові як = 091; пацієнтів літнього віку, так і у молодших пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю.

Коригу = 74;ати дозування пацієнтам літнього віку не потрібно. Якщо у пацієнта літнього віку спостерігаn= 8;ться зниження функції нирок, слід скоригуватl= 0; початкову дозу лізиноприлm= 1; (див. «Нирков&#= 1072; недостатніl= 9;ть»).

Вагітність.=

i= 3;е слід розпочинатl= 0; прийом інгібіторіk= 4; АПФ у період вагітності. Якщо продовженнn= 3; терапії інгібітораl= 4;и АПФ вважається необхідним, пацієнток, я= 082;і планують вагітність, слід перевести н = 72; альтернати&= #1074;ну антигіпертk= 7;нзивну терапію препаратамl= 0;, що мають встановленl= 0;й профіль безпеки для застосуванl= 5;я у період ваг= 110;тності. При діагностувk= 2;нні вагітності = 83;ікування інгібітораl= 4;и АПФ слід негайно при = 87;инити і за необхід= 085;ості слід розпочати альтернатиk= 4;ну терапію (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Застосу = 74;ання у період вагітності або годування г = 88;уддю»).

Реа&= #1082;ції фотосенсибo= 0;лізації.

Під час лікування тіазидk= 2;ми повідомлялl= 6;ся про випадки реакцій фотосенсибo= 0;лізації. Якщо впродо = 74;ж лікування виникають реакції фотосенсибo= 0;лізації, рекомендовk= 2;но відмінити препарат. Якщо лікар вважає, що пр&#= 1077;парат необхідно призначити = 87;овторно, рекомендовk= 2;но захищати ділянки тіл = 72;, що піддаються впливу соня = 95;них променів аб = 86; штучного УФ-опроміне = 85;ня, та обмежити перебуваннn= 3; на сонці.

= 040;нтидопінго&= #1074;ий тест.

Гідрох = 83;ортіазид, що міститьс= 03; в цьому преп= 072;раті, може спричинити хибно-позит = 80;вний результат допінг-тест = 91;.

Антигі = 87;ертензивна дія гідрохлортo= 0;азиду може посилитися після симпатекто = 84;ії.

У періо= 076; лікування Ліпразидом не рекомендуєm= 0;ься вживання алкоголю.<= /o:p>

= 047;астосуванн&= #1103; у період вагітності або годування груддю.

Препара= ;ти інгібіторіk= 4; АПФ протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти вагітним аб = 86; жінкам, які п&#= 1083;анують завагітнітl= 0;. Епідеміоло&= #1075;ічні дані щодо ризику тератогеннl= 6;сті при застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ в І триместрі вагітності неоднозначl= 5;і; однак невеликого збільшення ризику виключити н = 77; можна. Дані щодо впливу терапії інгібітораl= 4;и АПФ в ІІ та ІІІ триместрах свідчать пр = 86; фетотоксичl= 5;ість (пригніченн= 03; функції нирок, оліго= 075;ідрамніоз, гіпоплазія кісток черепа) і нео&#= 1085;атальну токсичністn= 0; (ниркова недостатніl= 9;ть, артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія).

При плануванні вагітності слід обрати альтернатиk= 4;не антигіпертk= 7;нзивне лікування препаратом зі встановленl= 0;м профілем бе = 79;пеки для застосу = 74;ання у період вагітності.

При встановленl= 5;і вагітності під час ліку= 074;ання інгібітороl= 4; АПФ застосуванl= 5;я його слід негайно припинити т = 72; за необхідносm= 0;і замінити іншими ліка = 88;ськими засобами, дозволенимl= 0; до застосув = 72;ння вагітним. У цьому випадку рекомендуєm= 0;ься ультразвукl= 6;вий контроль функції нирок і черепа плод = 72;.

За новонароджk= 7;ними, матері яких = 087;риймали інгібітори АПФ, необхідно ретельно спостерігаm= 0;и у зв’язку з можливістю розвитку у н= 080;х артеріальнl= 6;ї гіпотензії, олігурії та = 075;іперкалієм&= #1110;ї.

Існує обмежений досвід застосуванl= 5;я гідрохлортo= 0;азиду у період вагі= ;тності, особливо у І триместрі= ;. Гідрохлортo= 0;азид проникає через плаценту. Грунтуючисn= 0; на фармакологo= 0;чних механізмах дії гідрохлортo= 0;азиду, його застосуванl= 5;я в ІІ і ІІІ триместрах вагітності може погірш = 80;ти фето-плацен = 90;арну перфузію, сп= 088;ичинити жовтяницю, порушення електролітl= 5;ого балансу і тромбоцитоl= 7;енію плода та новонароджk= 7;ного.

Гідрохl= 3;ортіазид не можна застосовувk= 2;ти для лікування г = 77;стаційних набряків, ге= 089;таційної артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; або прееклампсo= 0;ї вагітних через ризl= 0;к зменшення об’єму плазми кров= 10; та плацентарнl= 6;ї перфузії.

За необхідносm= 0;і застосуванl= 5;я препарату г = 86;дування грудk= 6;ю рекомендує&#= 1090;ься припинити.=

Здатн= ;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Як і інші антигі = 87;ертензивні засоби, комбінація лізино&#= 1087;рил/гідрохл= ;ортіазид може слабо або помірно впливати на швидкість реакції внаслідок можливого розвитку побічних реакцій, особливо на початку тер = 72;пії або при змін= 110; дозування, з= 072;лежно від індивідуалn= 0;ної сприйнятлиk= 4;ості пацієнта, а також при застосуванl= 5;і препарату у = 087;оєднанні з алкоголем.

При керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0; слід враховуватl= 0;, що іноді мож= 077; виникати запаморочеl= 5;ня або підвище = 85;а втомлюваніl= 9;ть. Тому на початку застосуванl= 5;я препарату (період визначаєтьl= 9;я індивідуалn= 0;но лікарем) слі= 076; утримуватиl= 9;я від керування автотранспl= 6;ртом та/або іншим= 080; механізмамl= 0;. Пізніше ступінь обм = 77;ження визначаєтьl= 9;я індивідуалn= 0;но лікарем.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Препар = 72;т призначати із урахуванняl= 4; доз лізиноп = 88;илу або гідрохлортo= 0;азиду, які застосо = 74;увалися в монотерапіo= 1;. Дl= 6;зу підбирати індивідуалn= 0;но залежно від терапевтичl= 5;ого ефекту.

Початк = 86;ва рекомендовk= 2;на доза (у перерахуваl= 5;ні на лізиноприл) = 211; 5-10 мг/добу, дал= 10; дозу слід ко= 088;игувати з урахуванняl= 4; досягнутогl= 6; клінічного ефекту. Стабільний терапевтичl= 5;ий ефект зазвичай розвиваєтьl= 9;я через 2-4 тижні застосуванl= 5;я препарату. Рекомендовk= 2;на підтримуючk= 2; доза –= ; 20 мг= 1 раз на добу. Максимальнk= 2; добова доза (у перерахув= 072;нні на лізиноприл) = 211; 40 мг.

За необхідносm= 0;і прийому препарату в дозі 2,5 мг та 5 м= 075; (у перерахуваl= 5;ні на лізиноприл) слід застосовувk= 2;ти лікарські форми з можливістю такого дозування.

= 044;іти.

Без= ;пека та ефективнісm= 0;ь за= 089;тосування<= /span> дітя&= #1084; лі= 079;иноприлу/гі= дрохлортіаk= 9;иду не встановленo= 0;, тому препарат пр = 86;типоказани&#= 1081; дітям віком д = 86; 18 років.<= /p>

Передо = 79;ування.

Дані про передозуваl= 5;ня у людини обмежені.

= 057;имптоми: симптоми пе&= #1088;едозування інгібіторіk= 4; АПФ можуть включати ар = 90;еріальну гіпотензію, = 094;иркуляторн&= #1080;й шок, електролітl= 5;і порушення, ниркову недостатніl= 9;ть, гіпервентиl= 3;яцію, тахікардію, = 087;альпітацію, брадикардіn= 2;, запаморочеl= 5;ня, неспокій, кашель.

Си= 084;птомами передозува&#= 1085;ня гідрохлортo= 0;азиду є симптоми, зумовлені зниженням рівня елект = 88;олітів у сироватці крові (в т.ч. гіпокаліємo= 0;я, гіпохлоремo= 0;я, гіпонатрієl= 4;ія), а також знев= 086;дненням, що виникає внаслідок надмірного діурезу. = 052;ожуть виникати тахікардія, аритмія, арт= 077;ріальна гіпотензія, се= 088;цево-судинн= ий шок, слабкість, сплутаністn= 0; та розлади с= 074;ідомості, пригніченнn= 3; свідомості (включаючи кому), запамо&#= 1088;очення, спазми м’язів, судоми, паре= 089;тезії, нудота, блювання, ві= 076;чуття спраги, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азот = 91; сечовини у крові (в осно&#= 1074;ному при ниркові = 81; недостатноl= 9;ті), ниркова недостатніl= 9;ть.

У ви= падку застосуванl= 5;я серцевих глікозидів гіпокаліємo= 0;я може призвести д = 86; підвищення ризику серц = 77;вих аритмій.

= 051;ікування: = симптоматиm= 5;не та підтримуючk= 7;, специфічноk= 5;о антидоту немає. Лікування препара= ;том слід припинити і за пацієнто = 84; слід встановити ретельний нагляд. Терапевтичl= 5;і заходи залежать ві = 76; характеру і тяжкості симптомів.

Рекоме = 85;дованим лікуванням передозуваl= 5;ня є внутрішньоk= 4;енне введення фізіологічl= 5;ого розчину натрію хлориду. При артеріальнo= 0;й гіпотензії слід поклас = 90;и пацієнта на спину (ноги необхідно підняти). За необхідносm= 0;і провести інфузію ангіотензиl= 5;у II та/або внутр= ішньовенне ведення катехоламіl= 5;ів.

Якщо прийом препарату був здійснений нещодавно, т= 086; для його виведення т = 72; для запобіганнn= 3; подальшої й = 86;го абсорбції р = 77;комендуєть&#= 1089;я вжиття заходів, спрямованиm= 3; на його виве= 076;ення (наприклад, с&#= 1090;имуляція блювання, промивання шлунка, введ= 077;ння ентеросорбk= 7;нтів та сульфату натрію). Лізиноприл може бути виведений з = 089;истемного кровотоку шляхом гемодіалізm= 1;, при цьому слід уникати застосуванl= 5;я поліакрилоl= 5;ітрильних металосульm= 2;онатних високоп&= #1086;точних мембран (наприклад, AN= 69).

Брадикарді= 02; або значну вагусну реакцію можна зменш = 80;ти шляхом внут = 88;ішньовенно&#= 1075;о введення атропіну. Для лікування р = 77;зистентної до терапії брадик = 72;рдії показано застосуванl= 5;я кардіостимm= 1;лятора.

При розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку нео = 73;хідна адекватна невідкладнk= 2; терапія (введення адреналіну (0,3-0,5 мл розчин = 91; адреналіну (1:1= 000) трансдермаl= 3;ьно), глюкокортиl= 2;остероїдів, антигістамo= 0;нних препаратів, забезпеченl= 5;я прохідностo= 0; дихальних шляхів за допомогою інтубації або ларинготомo= 0;ї).

Слід постійно контролюваm= 0;и показники життєво важливих функцій, концентрацo= 0;ї сироватковl= 0;х електролітo= 0;в і креатинін = 91;.

Побічн= 10; реакції.

&= #1055;обічні реакції, пов= 217;язані з лізиноприлl= 6;м.

Си&= #1089;тема крові та лімфатична система: зниженн= ;я рівня гемоглобінm= 1; і гематокри = 90;у, мієлосупре&= #1089;ія, анемія, тромбоцитоl= 7;енія, лейкопенія, нейтропеніn= 3;, агранулоциm= 0;оз, гемолітичнk= 2; анемія, лімфаденопk= 2;тія, аутоімунні захворюванl= 5;я.

Не&= #1088;вова система та психічні порушення: запам= 086;рочення, головний біль, зміни настрою, парестезії, вертиго, порушення смакових відчуттів, порушення сну, сплутан= 110;сть свідомості, порушення нюху, поруше= 085;ня рівноваги, дезорієнтаm= 4;ія, шум у вухах, зниження гостроти зору, симптоми депресії, синкопе, галюцинаціo= 1;.

Серц= ;ево-судинна система: арте= ;ріальна гіпотензія (особливо після прийо = 84;у першої дози препарату пацієнтами = 79; дефіцитом натрію, дегідратацo= 0;єю, серцевою недостатніl= 9;тю), ортостатичl= 5;і ефекти (вклю= 095;аючи гіпотензію), &#= 1087;рипливи, біль/диском = 92;орт у грудях, інф&#= 1072;ркт міокарда аб = 86; церебровасl= 2;улярний інсульт, можливо, вторинний через надмі = 88;ну артеріальнm= 1; гіпотензію = 91; пацієнтів групи високого ризику; пальпітаціn= 3;, тахікардія, = 073;радикардія, феномен Рейно. При застосуванl= 5;і лізиноприлm= 1; пацієнтам і = 79; гострим інфарктом міокарда можливі, осо= 073;ливо у перші 24 год&#= 1080;ни, AV-бл&#= 1086;када ІІ-ІІІ ступенів, тяжка артеріальнk= 2; гіпотензія та/або поруш= 077;ння функції нирок, у поодиноких випадках – к= 072;рдіогенний шок.

Кіст= ;ково-м’язов= 072; система: були зареєстровk= 2;ні м’язові спазми.

= 044;ихальна система, органи грудної клітки та середостінl= 5;я: = кашель, риніт, бронхіт, диспное, бронхоспазl= 4;, синусит, алергічний альвеоліт/е = 86;зинофільна пневмонія. Були зареєстровk= 2;ні інфекції верхніх дихальних шляхів.

Трав= ;ний тракт та гепатобіліk= 2;рна система: діар= ;ея, запор, блювання, нудота, біль у животі, диспепсія, сухість у роті, глосит, &= #1079;ниження апетиту, панкреатит, інтестиналn= 0;на ангіоедема, гепатоцелюl= 3;ярний або холестатичl= 5;ий гепатит, жовтяниця, печінкова недостатніl= 9;ть.

Дуже рідко повідомлялl= 6;ся про випадки = 085;ебажаного перебігу гепатиту, що прогресуваk= 4; до печінкової недостатноl= 9;ті. Пацієнтам, які отримув = 72;ли комбінацію лізиноприлm= 1; та гідрохлортo= 0;азиду та у яких вин&#= 1080;кла жовтяниця або значно п= 110;двищилися рівні печін = 82;ових ферментів у сироватці крові, слід припинити застосуванl= 5;я даної комбі = 85;ації з подальшим = 074;ідповідним медичним наглядом.=

= 064;кіра і підшкірна = 082;літковина: = висипання, свербіж, кропив’янкk= 2;, гіперемія шкіри, алопеція, псоріаз, реакції гіперчутлиk= 4;ості/ангіон&#= 1077;вротичний набряк: ангіоневроm= 0;ичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, го&= #1083;осових зв’язок та/або гортані, гіпергідроk= 9;, пемфігоїднo= 0; реакції, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз, синдром Стівенса-Дж = 86;нсона, поліморфн= 072; еритема, псевдолімфl= 6;ма шкіри.

Повідо = 84;лялося про комплексну реакцію, що в&#= 1082;лючає один або кілька симптомів: гарячка, васкуліт, міалгія, артралгія/а = 88;трит, позитивний тест на антинуклеаl= 8;ні антитіла, пі= 076;вищення швидкості осідання еритроцитіk= 4; (ШОЕ), еозинофіліn= 3; та лейкоцитоз, висипання, реакції фотосенсибo= 0;лізції або інші дер= 084;атологічні прояви.

= 057;ечовидільн&= #1072; система: дисф= ;ункція нирок, уремія, гостра ниркова нед = 86;статність, оліг = 91;рія/анурія.

= 045;ндокринна система: неадекватнk= 2; секреція антидіуретl= 0;чного гормона.

= 056;епродуктив&= #1085;а система та молочні залози: імпотенція, гінекомастo= 0;я.

Ме&= #1090;аболічні порушення: гіпог= 083;ікемія, подагра.=

Зага= ;льні порушення т = 72; порушення у місці введе = 85;ня: підвищена втомлюваніl= 9;ть, астенія.

Ре&= #1079;ультати лабораторнl= 0;х тестів: підвищення рівнів сечовини, креатиніну, білірубіну та печінков = 80;х ензимів у сироватці крові, гіперкалієl= 4;ія, гіпонатрієl= 4;ія, протеїнуріn= 3;.

&= #1055;обічні реакції, пов’язані з гідрохлортo= 0;азидом.

Сист= ;ема крові та лімфатична система: лейк= ;опенія, нейтропеніn= 3;/агранулоци&#= 1090;оз, тромбоцитоl= 7;енія з/без пурпури, гемолітичнk= 2; та апластич = 85;а анемії, зменшення гематокритm= 1;, мієлосупреl= 9;ія, лімфаденопk= 2;тія.

= 030;мунна система: реакції гіперчутлиk= 4;ості, включаючи анафілактиm= 5;ні реакції, анафілактиm= 5;ний шок, ангіоне= 074;ротичні набряки (у т.ч. набряки обличчя, губ, язика, гортані, кінцівок, кишкові набряки).

Порушення метаболізмm= 1; та трофіки: зн= 080;ження апетиту/ано = 88;ексія, гіперурикеl= 4;ія, що може провокуватl= 0; подагричні напади у пац= 110;єнтів з асимптомниl= 4; перебігом захворюванl= 5;я, = 87;одагра; електролітl= 5;ий дисбалан&= #1089;, у т.ч. гіпонат&= #1088;іємія, гіпокаліємo= 0;я, гіпохлоремo= 0;чний алкалоз, що м&#= 1086;же спровокуваm= 0;и печінкову енцефалопаm= 0;ію/кому, гіпомаk= 5;ніємія, гіперкальцo= 0;ємія; гіперглікеl= 4;ія, глюкозурія, порушення толерантноl= 9;ті до глюкози, що може зумовити маніфестацo= 0;ю латентного цукрового діабету; підвищення рівнів сечо = 74;ини, креатиніну, ферментів печінки, білірубіну, холе= ;стерину, ліпіді= 074;, тригліцериk= 6;ів у плазмі крові.

Психіч = 85;і розлади: несп= ;окій, депресія, порушення сну, сон= ;ливість, = 89;плутаність свідомості, дезоріn= 8;нтація, = 79;міни настрою, нервозl= 5;ість.

Нервов = 72; система: запk= 2;морочення, головний біль, парестезії, судоми, апатія, відч= 091;ття втоми, слабк= 110;сть, астенія.

Органи зору: транзит= 086;рна нечіткість/ = 79;ниження гостроти зору, ксантопсія, кон’юктивіm= 0;, хоріоїдаль&= #1085;ий випіт, гостр= 072; міопія і вторинна гостра закритокутl= 6;ва глаукома.=

Органи слуху та рівноваги:= вертиго, дзвін у вуха= 093;, вушний біль.

= 057;ерцево-суди= нна система: аритмії, ортостатичl= 5;а гіпотензія, артеріальнk= 2; гіпотензія, тахікардія; некротичниl= 1; ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).

Дихальна система, органи грудної клі = 90;ки і середостінl= 5;я: гострий респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром (ГРДС), включаючи пневмоніт і набряк легенів (= 076;ив. = 088;озділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 058;равна система: нудота, блювання, діарея, запор, сухість у ро= 090;і, відчуття спраги, стоматит⁄аm= 2;тозні язви, глосит, зміна смакових відчуттів, п= 077;чія, подразненнn= 3; шлунка/біль/= 089;пазм в епігастра = 83;ьній ділянці, панкреатит, сіаладеніт.

Гепато = 73;іліарна система: розв= ;иток печінкової енцефалопаm= 0;ії або печінко = 74;ої коми, гепато= 094;елюлярна або холестатичl= 5;а жовтяниця, х= 086;лецистит.

= 064;кіра та підшкірн = 72; клітковина: шк= 110;рний висип, реакц= 110;ї фотосенсибo= 0;лізації, свербіж, кропив’янкk= 2;, синдром Стівенса-Дж = 86;нсона, мультиформl= 5;а еритема, ексфоліатиk= 4;ний дерматит, то= 082;сичний епідермальl= 5;ий некроліз, шкірні вовч = 72;коподібні реакції/заг = 86;стрення системного червоного вовчака, алопеція.=

Опорно-рухо= 074;ий апарат: судо= ;ми або біль у м’&#= 1103;зах, l= 4;’язова слабкість, артрити.

Сечови = 76;ільна система: порушення функції нирок, інтерстиціk= 2;льний нефрит, ниркова недостатніl= 9;ть.

Новоут = 74;орення: немеланомнl= 0;й рак шкіри (базальнокл= 10;тинна карцинома і пласкоклітl= 0;нна карцинома) (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Інші: зниження потенції/ім = 87;отенція, підвищення температурl= 0; тіла.

Те= 088;мін придатностo= 0;. 3 роки.

Не застосовувk= 2;ти після закінчення терміну придатностo= 0;, вказаного н = 72; упаковці.=

= 059;мови зберігання.

В оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 °С.

Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

= 059;паковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці; по 60 таблеток у контейнері, по 1 контейн = 77;ру в пачці; по 90 таблеток у контейнері, по 1 контейнеру = 74; пачці.

= 050;атегорія відпуску. За рецептом.

= 042;иробник.

Пуб= ;лічне акціонерне товариство «Науково-ви = 88;обничий центр «Борщагівсn= 0;кий хіміко-фарм = 72;цевтичний завод».

Товариств = 86; з обмеженою відповідал= ьністю «АГРОФАРМ».

= 052;ісцезнаход&= #1078;ення виробника та його адреса місц= 03; провадженнn= 3; діяльності.

Україн = 72;, 03134, м= ;. Київ, вул. Миру, 17.

Україна, 08200, Київ&#= 1089;ька обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 113-А.