ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ИПИГРИКС^®

(IPIGRIKS)

Склад:=

діюча речовина: ipidacrine;

1 таблетка містить 20 мг іпідакрину гідрохлориду (в перерахуванні на безводну речовину);

допоміжні речовини: лактоза, моногідр= ат; крохмаль картопляний; кальцію стеарат.

Лікарська форма. = Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскоциліндричні таблетки білого або м= айже білого кольору з фаскою.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що діють на нервову систему. Парасимпатоміметики. Антихолінестеразні засоби.

Код АТХ N07A A.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Іпідакрин‒ це препарат, що має біологічно вигідну ком= бінацію двох молекулярних ефектів: блокади калієвої проникності мембрани та інгібування холінестерази= . При цьому блокада калієвої проникності мембрани відіграє вирішальну роль.<= /o:p>

Блокада калієвої проникності мембрани призводить насамперед до продовження реполяризаційної фази потенціалу дії збудженої мембрани і підвищення активності пресинаптичного аксона. Це спричиняє збільшення входу= іонів кальцію у пресинаптичну те= рміналь, що, зі свого боку, призводить до збільшення викиду медіатору у пресинаптичну щілину у всіх синапсах. Підвищення концентрації медіатору у синаптичній щілині спр= ияє сильнішій стимуляції постсинаптичної клітини внаслідок медіатор-рецепторної взаємодії. У холінергіч= них синапсах інгібування холін= естерази стає причиною ще більшого накопичення нейромедіатору в синаптичній щілині і посилення функціональної активності постсинаптичної клітини (скорочення, проведення збудження). <= o:p>

Іпідакрин<= /span> посилює вплив ацетилхоліну, адреналіну, серотоніну, гістаміну, окс= итоцину на гладкі м’язи.

Іпідакрин^{<=
/sup>виявляє такі
фармакологічні ефекти:}

-&nb= sp;      стимуляція і відновлення нервово-м’язової передачі;

-&nb= sp;      відновлення проведення імпульсу у периферичній нервовій системі після її блокади різними агентами (травма, запалення, дія місцевих анестетиків<= /span>, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів);

-&nb= sp;      посилення скоротл= ивості гладком’язових органів;

-&nb= sp;      специфічно помірне стимулювання центральної нервової системи (ЦНС) з окремими проявами седатив= ного ефекту;

-&nb= sp;      покращення пам’ят= і та здатності до навчання;

-&nb= sp;       аналгетичний ефек= т.

Іпідакрин не чинить тератогенної, ембрі= отоксичної, мутагенної, канцерогенної, алергенної та імунотоксично= ї дії, а також не впливає на ендокри= нну систему.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо швид= ко всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація активної речовини досягається у плазмі крові через 1 годину після прийому. Із крові швидко надходить у тканини, у стадії стабілізації у сироватці крові виявляється ті= льки 2 %, період напівелімінації у фазі розподілу &#= 8210; 40 хвилин. 40‒50 % іпідакрину зв’язуються= з білками плазми крові. Абсорбується переважно із дванадцятипалої кишки, трохи менше ‒ із тонкої та клубової кишок, тільки 3 % дози всмоктується у шлунку. Виведення з організму здійснюється за рахунок поєднання ниркових і = позаниркових механізмів (біотран= сформація, секреція з жовчю), при цьому переважає секреція зі сечею. Тільки 3,7 % преп= арату виділяється зі сечею у незміненому вигляді, що свідчить про швидкий метабол= ізм в організмі.

=

Клінічні характеристики.

Показання.

-&nb= sp;      Захворювання периферичної нервової системи (нейропатія, невр= ит, поліневрит і полінейропатія, мієлополірадикулоневрит), міастенія та міастенічний синдром різної етіології.

-&nb= sp;      Бульбарні паралічі і парези.

-&nb= sp;      Порушення пам’яті різної етіології (хвороба Альцгеймера та інші форми старечого порушення розумової діяльності); затримка розумового розвитку у дітей.

-&nb= sp;      Відновлювальний період органічних уражень ЦНС, що супроводжуються руховими порушеннями.

-&nb= sp;      У комплексній тер= апії розсіяного склерозу та інших форм демієлінізуючих захворювань нервової системи.

-&nb= sp;      Атонія кишечнику.=

Протипоказання.

-&nb= sp;      Підвищена чутливі= сть до іпідакрину та/або до інших компонентів препа= рату.

-&nb= sp;      Епілепсія.

-&nb= sp;      Екстрапірамідні порушення з гіперкінезами.

-&nb= sp;      Стенокардія.=

-&nb= sp;      Виражена брадикар= дія.

-&nb= sp;      Бронхіальна астма= .

-&nb= sp;      Вестибулярні розл= ади.

-&nb= sp;      Механічна непрохі= дність кишечнику і сечовивідних шляхів.

-&nb= sp;      Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Іпідакрин<= /span> посилює седативний ефект у комбінації з лікарськими засобами, які пригнічую= ть ЦНС. Дія та побічні ефекти підсилюються при сумісному застосуванні з іншими інгібіторами холінестерази і м-холіноміметичними засобами.

При одночасному застосуванні = з холінергічними засобами у хворих на міастенію підвищу= ється ризик розвитку холінергічного кризу. Зростає ри= ск розвитку брадикардії, якщо                                        <= span class=3DSpellE>β-адреноблокатори застосовувати до початку лікув= ання іпідакрином.

Іпідакрин<= /span> можна застосовувати в комбінації з ноотропними препаратами.

Алкоголь підсилює побічні ефе= кти препарату.

Церебролізин покращує дію іпідакрину на психіку.<= /span>

Особливості застосування.

З обережністю застосовувати пацієнтам із пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі,= захворюваннями дихальних шляхів, включаючи гострі захворювання дихальних шляхів, захворюваннями серцево-судинної системи, які не пов’язані з коронарним боле= м, з тиреотоксикозом.

Таблетки ИПИГРИКС^® містять лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбці= ї не слід їх застосовувати.

=

Застосування у пе= ріод вагітності або годування груддю.

Іпідакрин<= /span> підвищує тонус матки і може спричинити передчасні пологи, тому у період вагітності його застосування протипоказано= .

У період годування груддю застосування іпідакрину протипоказане.

Здатність впливат= и на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Іпідакрин<= /span> може чинити седативну дію, тому слід бути обережними під час керування транспортними засобами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують внутріш= ньо.

При невритах – по 1 таблетці 2–3 рази на добу. Курс лікування – від 10–15 днів при гострих невритах до 20–30 днів при хронічних невритах. У разі необхідності курс лікування повторювати 2–3 рази з інтервалом у 2–4 ти= жні до досягнення максимального ефекту.

При мієлополірадикулоневритах і парезах – по 1 таблетці 2–3 рази на добу протягом 30–40 днів. Курс лікування повторювати багаторазово з перервою 1–2 місяці до досягнення терапевтичного ефекту.

При міастенії і міастенічних синдромах – по 1-2 таблетки 2–3 рази на добу. При тяжких формах дозу можна підвищити до= 200 мг на добу (по 2 таблетки 5 разів на добу через 2–3 години). Лікування курс= ове, чергують із лікуванням класичними антихолінестеразними= препаратами.

При розсіяному склерозі та інших формах демієлінізуючих захворювань нервової системи, бульбарному парал= ічі – по 1 таблетці 3–5 разів на добу протягом 60 днів 2–3 рази на рік.

При хворобі Альцгеймера та інших формах старечого порушення розумової діяльност= і починати з дози 1–2 таблетки на добу, розподіливши на 2 прийоми, поступово підвищуючи дозу на 2 таблетки на тиждень до 6–10 таблеток на добу (2 таблетки 3–5 разі= в на добу). Тривалість лікування – від 4 місяців до 1 року. Можлива курсова терапія – по 4–5 місяців із перервою в 1–2 місяці.

При органічних ураженнях ЦНС, що супроводжуються руховими порушеннями, – по 1 таблетці    2–3 рази на добу. Середній курс лікуванн= я – 30 днів. У разі необхідності курс лікування можна повторити.

При атонії кишечнику – по 1 таблетці 1–3 рази на доб= у. Курс лікування становить 1–3 тижні.

Дітям віком від 12 років із затримкою розумового розвитку та захворюваннями периферичної нервової системи = призначати по 1 таблетці (20 мг) 2–3 рази на добу. Курс лікування становить 1–2 місяці, залежно від клінічної картини.

Діти.<= /span>

Препарат можна застосовувати дітям віком від 12 років.

Передозування.

При тяжкій інтоксикації може розвинутися холінергічний криз.

Симптоми: бронхоспазм, сльозотеча, посилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилення перистальтики шлунково-кишкового тракту, спонтанна дефекація та сечовипуска= ння, блювання, жовтяниця, брадикардія, порушення провідності серця, аритмія, зниження артеріального тиску, занепокоєння, тривожність, збудження, відчуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мовлення, сонливість, загальна слабкість.

Лікування: симптоматична терапія. Застосування м-холіноблокаторів (атропін, цик= лодол, метацин).

Побічні реакції.

Класифікація частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто<= span style=3D'mso-spacerun:yes'>      (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки; частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

Можливі побічні реакції пов’я= зані зі збудженням м-холінорецепторів.

= З боку імунної системи: частота невідо= ма – реакції підвищеної чутливості (включаючи алергічний дерматит, анафілактичний шок, астму, токсичний епідермальний некроліз, еритему, кропив'янку, дихання зі свистом, набряк гортані, висипання в місці= ін’єкції).

З боку серця: часто – відчуття серцебиття, брадикардія, біль за грудниною.

З боку нервової системи: нечасто (при зас= тосуванні високих доз) – запаморочення, головний біль, сонливість, загальна слабкість, м’язові судоми.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: нечасто – підвищення виділення бронхіального секрету, = бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – слиновид= ілення, нудота; нечасто (при застосуванні високих доз) – блювання; рідко – діарея, = біль в епігастральній ділянці.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома= – жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірних тканин: часто – посилене потовиділення; нечасто – після прийому високих доз можливі алергічні реакці= ї, у тому числі кропив’янка, ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання.

З боку репродуктивної системи: частота невідома= – підвищення тонусу матки.

Слиновиділення і брадикардію можуть зменшити холіноблокатори (атропін). У ра= зі появи небажаних ефектів слід зменшити дозу або зробити коротку перерву у застосуванні препарату     (1–2 дні= ).

Термін придатності. 5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 25 таблеток у блістері; по= 2 або 4 блістери в пачці з картону.<= o:p>

=

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

АТ = «Гріндекс».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.