ІНСТРУКЦІЯ =

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>

(MEROPENE= M-MB)

<= /p>

Склад:

діюча речовина: meropenem;

1 флакон містить меропенему 1000 мг у вигляді меропенему тригідрату 1140 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

&= nbsp;

Лікарсь= ка форма. Порошок= для розчину для ін’єкцій та інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Про= тимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну= дію внаслідок інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками, що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і для інших бета-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентрація меропенему перевищувала мінімальну інгібуючу концентрацію (МІС) (Т>МІС), вказували = на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентрації у плазмі крові, що перевищувала= МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті:

- зниження проникності зовніш= ньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продукції поринів);

- зниження спорідненості з цільовими PBP;

- підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса;

- продукції бета-лактамаз, які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європейському Союзі були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучен= ий до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або наявність ефлюксного (-их) насоса (-ів).

Граничні значення МІС, визнач= ені у процесі клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливос= ті до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені нижче у таблиці 1.

Таблиця 1

Граничні значення МІС, визначені у процесі клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST)

Мікроорганізм	Чутливий (S), <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK'>(мг/л)	Резистентний (R), (мг/л)
Enterobacteriaceae	≤ 2=	> 8
Види Pseudomona= s	≤ 2=	> 8
Види Acinetobac= ter	≤ 2=	> 8
Streptococcus, групи А, В, C, G	примітка 6	примітка 6
Streptococcus pneumoniae¹	≤ 2	> 2
Інші стрептококи²	≤ 2	> 2
Види Enterococc= us	–	–
Види Staphyloco= ccus	примітка 3	примітка 3
Haemophilus influenzae^1,2 та Моraxella = catarrhalis²	≤ 2	> 2
Neisseria meningitidis^2,4	≤ 0,25	> 0,25=
Грампозитивні анаероби, = крім Clostr= idium difficile	≤ 2	> 8
Грамнегативні анаероби	≤ 2	> 8
Listeria monocytogenes	≤ 0,25	> 0,25=
Граничні значення, не по= в’язані з = видами мікроорганізмів⁵	≤ 2	> 8

¹Граничні значення меропенему для Streptococcus pneumoniae та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0= ,25 мг/л (чутливі) та 1 мг/л (резистентні= ).<= /span>

²Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/= R, є дуже рідкісними або про них дотепер не повідомляли. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості щодо будь-якого такого ізоляту необхідно повторити, і, якщо результат підтверджується, ізолят направляють = до контрольної лабораторії. До того часу, поки є дані про клінічну відповідь для верифіков= аних ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні значення резистентності (позначе= но курсивом), ізоляти слід реєструвати як стійкі.

³Чутливість стафілококів до карбапенемів прогнозується за даними чутливості до цефокситину.

⁴Граничні значення стосуються тільки менінгіту.

⁵Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, бу= ли визначені в основному за даними фармакокінетики/фармакодинаміки і не залежа= ть від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання щодо виді= в, не зазначених у таблиці 1 та виносках.Граничні значення, не пов’язані з видами, базуються на таких дозах: граничні значення EUCAST застосовують до меропенему по 1000 мг 3 рази на до= бу внутрішньовенно протягом 30 хвилин як найнижчу дозу. Розглядалися дози по 2= г 3 рази на добу при тяжких інфекціях і при проміжних/резистентних граничних зн= аченнях.

⁶Бета-лактамна чутливість стрептококових груп A, B, C і G прогнозується, виходячи з чутливості до пеніциліну.

«–» Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення застосування лікарського засо= бу. Ізоляти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування.

По= ширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано враховувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідност= і, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експе= рта.

Ни= жче зазначені патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворювань.

Зазвичай чутливі види

Гр= ампозитивні аероби

Enterococcus faecalis⁷

Staphylococcus= aureus<= /i> (метицилінчутливий)⁸<= /span>

Ви= ди Staphylococcus (метицилінчутливи= й), у тому числі Staphylococcus epidermidis

Streptococcus agalactiae (група В)

Гр= упа Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: EN-US'> S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes (група А)

Гр= амнегативні аероби

Citrobacter freudii=

Citrobacter koseri<= /i>

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae=

Escherichia coli

Haemophilus influenzae

Klebsiella oxytoca=

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii

Neisseria meningitides

Proteus mirabilis=

Proteus vulgaris<= /span>

Serratia marcesce= ns

Грампозитивні анаероби

Clostridium perfringens

Peptoniphilus asaccharolyticus

Ви= ди Peptostreptococcus (у тому числі P. micros, P. anaerobius, P. magnus)

Грамнегативні анаероби

Bacteroides <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:EN-US'>caccae

Група Bacteroides fragilis=

Prevotella bivia<= o:p>

Prevotella disien= s

Види, для яких на= бута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Enterococcus faecium^7,9

Грамнегативні аероби

Ви= ди Acinetobacter

Burkholderia cepacia

Pseudomonas aeruginosa

За своєю природою= резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби

Stenotrophomonas maltophilia

Ви= ди Legionella

Інші мікроорганіз= ми

Chlamydophila pneumoniae

Chlamydophila psittaci

Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumonia

⁷Види, які виявили природну проміжну чутливість.

⁸Усі метицилінрезистентні стафілококи є резистентними до меропенему.

⁹Показник резистентності > 50 % в одній або кількох країнах Європейсько= го Союзу.

Сап і меліоїдоз: застосува= ння меропенему у людей базується на даних чутливості до B. mallei і B.= in vitro і на обмежених даних у лю= дей. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фармакокінетика.

У здорових добровольці= в середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 го= дину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11–27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату в дозі 250 мг зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату в дозі 2 г. При застосуванні п= репарату в дозах 500 мг, 1000 мг і 2000 мг, що вводилися у вигляді інфузії протягом = 30 хвилин, середні значення максимальної концентрації (C_max) відпов= ідно становлять приблизно 23 мкг/мл,      49 мкг/мл і 115 мкг/мл; відповідні значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) становили 39,3 мкг•год/мл, 62,3 мкг•год/мл і 153 м= кг•год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин C_max становить 52 мкг= /мл і 112 мкг/мл при введенні препарату в дозах 500 мг і 1000 мг відповідно. При введенні кількох доз препарату кожні 8 годин у пацієнтів із нормальною функ= цією нирок накопичення меропенему не спостерігалося.

У процесі проведення дослідже= ння з участю 12 пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 г= один після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, були виявлені значення показників C_max і періоду напіввиведення = (t_1/2<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>), які відповідають показникам у здорових людей, але об’єм розподілу більший – 27 л.

Розподіл

Середнє значення зв’язування меропенему з білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато м= енш очевидним після 30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини жіночих статевих органів, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.

Метаболізм

Меропенем метаболізується шля= хом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, тому потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення

Меропенем виводиться насамперед у незміненому вигляді нирками. Приблизно 70 %<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'> (50–75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту= . З калом виводиться лише приблизно 2 % дози. Виміряний нирковий кліренс та ефе= кт пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальц= евій секреції.

Ниркова недостатн= ість

Порушення функції нирок зумов= лює появу високих показників AUC у плазмі крові та триваліший t_1/2<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'> меропенему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів із помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 3= 3–74 мл/хв), у 5 разів – у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК 4–23 мл/хв) і в 10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями (КК >80 мл/хв). AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалася у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Корекція дози препа= рату рекомендується пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок.=

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно у 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність

Дослідження з участю пацієнті= в з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки= на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.=

Дорослі пацієнти<= o:p>

Дослідження фармакокінетики, проведені з участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінно= стей порівняно зі здоровими добровольцями з аналогічною функцією нирок. Популяці= йна модель, розроблена на основі даних 79 пацієнтів з інтраабдомінальною інфекц= ією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну та віку.

Діти

Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату в дозах 10 мг/кг, 2= 0 мг/кг і 40 мг/кг продемонстрували значення C_max, що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препарату в дозах 500 мг, = 1000 мг і      2000 мг відповідно. У про= цесі проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між доз= ами препарату і t_1/2<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>, подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх, крім наймолод= ших пацієнтів (< 6 місяців, t_1/2 1,6 години). Середні значення кліренсу меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6–12 рок= ів), 6,2 мл/хв/кг (2–5 років), 5,3 мл/хв/кг (6–23 місяці) і 4,3 мл/х= в/кг (2–5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться зі сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрація меропене= му у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становить приблизно 20 % від одночасно виявленого рівня препарату у плазмі крові, хоча спостерігається значна міжіндивідуальна варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонстру= вала вищий кліренс у новонароджених з більшим хронологічним або гестаційним віко= м із загальним середнім t_1/2 2,9 години. Моделювання процесу за методом Монте–Кар= ло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/= кг кожні 8 год= ин було досягнуто T>MIC 60 % щодо P= seudomonas aeruginosa у 95 % новонароджених, які народили= ся передчасно, та у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідження фармакокінетики у здорових добровольців літнього віку (65–80 років) показали зниження клірен= су плазми крові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов'язаним з вік= ом, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

= ;

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій у дорослих= і дітей віком від 3 місяців:

- пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної;

- бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;

- ускладнен= их інфекцій сечовивідних шляхів;

- ускладнен= их інтраабдомінальних інфекцій;

- інфекцій = під час пологів і післяпологових інфекцій;

- ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;

- гострого бактеріального менінгіту.

Лікарський засіб МЕРОПЕНЕМ-МБ= можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією та лихоманкою при під= озрі на бактеріальну інфекцію.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою із зазначен= их вище інфекцій.

При призначенні препарату необхідно дотримувати= сь офіційних рекомендацій щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.<= /span>

Тяжкі реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад= , до пеніцилінів або цефалоспоринів).

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо взаємодії препарату з окремо взятими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводилися.

Пробенецид конкурує з меропен= емом щодо активного канальцевого виведення і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережніс= ть у разі одночасного застосування пробенециду з меропенемом.<= /p>
Потенційний вплив лікарського засобу МЕРОПЕНЕМ-МБ на зв’язування з білками інших препаратів або метаболіз= м не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з ін= шими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівня вальпроєвої кислоти у крові, яке приблизно за два дні становило 60–100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії.

Пероральні антикоагулянти

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Часто повідомлялося про збільшення антикоагулянтного ефекту перорально застосовув= аних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одноч= асно застосовували антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від основних інфекцій, віку і загального стану пацієнта, таким чином, вплив антибактеріальних препаратів на підвищення рівня міжнародного нормалізовано= го відношення (МНВ) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рі= вня МНВ під час і одразу після одночасного застосування антибіотиків з перораль= ним антикоагулянтом.

Діти

Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.

=

Особливості застосування.

При виборі меропенему як засо= бу лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Резистентність видів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter

У Європейському Союзі резистентність до пенемів= Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і Acinetobacter варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості<= /o:p>

Були зареєстровані, як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, серйозні, а іноді летальні реакції підвищеної чутливості.

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровано випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергіч= ної реакції застосування препарату потрібно припинити та вжити відповідних захо= дів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку = шкіри, такі як синдром Стівенса‒Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдро= м), мультиформна еритема та гострий генералізований екзантематозний пустульоз, у пацієнтів, які застосовували меропенем (див. розділ «Побічні реакції»)= . У разі появи ознак та симптомів, що свідчать про ці реакції, меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.
Коліт, пов’язаний зі застосуванням антибіотиків

При застосуванні практично вс= іх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного зі застосуванням антибіотиків, і псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легког= о до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо взяти до уваги можливість такого діагнозу в пацієнтів, у яких під час або після застосування меропене= му виникла діарея. Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемо= м та застосування специфічного лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.

Судоми=

Під час лікування карбапенема= ми, у тому числі меропенемом, рідко повідомлялося про судоми.=

Моніторинг функції печінки

У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом)= під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати функції печінки.<= /o:p>

Застосування препарату пацієн= там із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюваннями печінки слід ретельно контролювати функції печінки. Коригувати дозу препарату не потрібно.

Сероконверсія пря= мого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)

Лікування меропенемом може спричинити розвиток позитивного прямого або непрямого тесту Кумбса.

Одночасне застосування меропе= нему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію не рекомендується.

Лікарський засіб МЕРОПЕНЕМ-МБ= містить приблизно 4,0 мЕкв натрію на 1 г дози препарату відповідно, що необхідно враховувати при призначенні препара= ту пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

=

Застосування у пе= ріод вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування меропе= нему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності.=

Як запобіжний захід бажано уникати застосування меропенему під час вагітності.

Годування груддю

Повідомлялося, що невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати при лактації лише у випадках, якщо очікувана користь для мате= рі перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату = на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами= не проводилися.

Рекомендується дотримуватися особливої обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки повідомлялось про розвиток головного болю, парестезій= або судом при застосуванні меропенему.

=

Спосіб застосуван= ня та дози.

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.<= /p>
Доза меропенему і тривалість лікування залежать від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та відп= овіді на лікування.

Лікарський засіб МЕРОПЕНЕМ-МБ= при застосуванні у дозі до 2= г 3 рази на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40= мг/кг 3 рази на добу у дітей може бути особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.

Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при лікуванні пацієнтів із нирковою недостатністю (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Рекомендовані дози для доросл= их та дітей з масою тіла більше 50 кг

Інфекція

Одноразова доза= для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальн= а

500 мг або 1 г=

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

2 г

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /span>

500 мг або 1 г=

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції
500 мг або 1 г=

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг або 1 г=

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг або 1 г=

Гострий бактеріальний менінгіт

2 г

Лікування пацієнтів із фібрильною нейтропенією=

1 г

Лікарський засіб МЕРОПЕНЕМ-МБ зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.<= /p>
Крім того, дози препарату до = 1 г можна вводити у виг= ляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим препарату в дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.
Порушення функції нирок

Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 к= г наведені у таблиці 3.

Таблиця 3

Рекомендовані дози препарату = для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв

Кліренс креатин= іну

(мл/хв)

Одноразова доза=

(див. таблицю 2= )

Частота

26-50

повна одноразова доза<= /o:p>

кожні 12 годин

10-25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

<10

половина одноразової дози

кожні 24 години<= /span>

Дані, що підтверджують застосування вказаних у таблиці 3 доз препарату, відкоригованих на одиницю = дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допом= огою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити п= ісля завершення процедури гемодіалізу.

Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки коригувати дозу препарату не потрібно.

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/= хв коригувати дозу не потрібно.

Діти віком = до 3 місяців

Немає даних про безпеку та ефективність застосу= вання меропенему дітям віком до 3 місяців, тому оптимальний режим дозування = не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Рекомендовані дози препарату = для дітей віком від 3 місяців до 11 років, м= аса тіла яких менше   50 кг, наведен= і у таблиці 4.

Таблиця 4

Рекоменд= овані дози препарату для дітей віком від 3 місяців до 11 років, маса тіла яких ме= нше 50 кг

Інфекція

Одноразова доза=

для введення ко= жні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальн= а

10 або 20 мг/кг маси тіла

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

40 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /span>

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 або 20 мг/кг маси тіла

Гострий бактеріальний менінгіт

40 мг/кг маси тіла

Лікування пацієнтів із фібрильною нейтропенією=

20 мг/кг маси тіла

Діти з масою тіла більше 50 кг

Слід застосовувати дозу, як д= ля дорослих пацієнтів.

Досвіду застосування препарату дітям із порушеннями функції нирок немає.

Спосіб застосування

Лікарський засіб МЕРОПЕНЕМ-МБ зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від= 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дан= і з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату в дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкції

Розчин для болюсної ін’єкції = слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу МЕРОПЕНЕМ-МБ у воді для ін’єк= цій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції була продемонстрована протягом 3 годин при температурі до 25 °С або 12 годин у холодильнику (2-8 °С).= =

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негай= но.

Якщо лікарський засіб одразу = ж не використано, слід ретельно контролювати термін та умови зберігання приготов= аного розчину.

Проведення внутрішньовенної інфузії

Розчин для інфузії слід готув= ати шляхом розчинення лікарського засобу МЕРОПЕНЕМ-МБ у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузі= й до отримання концентрації 1–20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду була продемонстрована протягом 3 годин при температурі 25 °С або впродовж 24 годин у холодильнику (2‒8 °С). <= o:p>

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негай= но. Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід ретельно контролюв= ати термін та умови зберігання приготованого розчину.

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин МЕРОПЕНЕМ-МБ слід використати негайно.

Не слід заморожувати приготов= ані розчини.

Якщо лікарський засіб одразу = ж не використати, за термін та умови його зберігання після приготування відповід= ає лікар.

Флакон призначений тільки для одноразового застосування. При приготуванні розчину і під час його застосув= ання потрібно використовувати стандартні асептичні методи роботи. Розчин слід струсити перед використанням. Невикористаний розчин або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

=

Передозування.

Відносне передозування можлив= е у пацієнтів з порушеннями функції нирок у разі, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що= у разі виникнення побічних реакцій після передозування вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій і зазвичай є легкими за тяжкістю прояв= ів та минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками.

Гемодіаліз виводить меропенем= і його метаболіти з організму.

Побічні реакції.

Зафіксовано, що найчастішими побічними реакціями, що виникали у 4872 пацієнтів серед 5026 осі= б, які застосовували меропенем, були діарея (2,3 %), висипання (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %) та запалення у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими небажаними, пов’язаними зі застосуванням меропен= ему явищами з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоц= итоз (1,6 %) та підвищення рівня печінкових ферментів (1,5‒4,3 %= ).

У наведеній нижче таблиці 5 в= сі побічні реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рід= ко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних)= . У межах кожної групи частот побічні реакції зазначені у порядку зменшення серйозності.

Таблиця 5

Клас системи органів

Частота

Побічна реакція=

Інфекції та інвазії

нечасто

Оральний та вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи

часто

нечасто

Тромбоцитемія.

Агранулоцитоз, гемолітична анемія тромбоцитопенія, = нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія.

З боку імунної системи

нечасто

Анафілактична реакція (див. розділи «Протипоказання= » та «Особливості застосування»), ангіоневротичний набряк.

З боку психіки

рідко

Делірій

З боку нервової системи

часто

нечасто

рідко

Головний біль.

Парестезії.

Судоми.

З боку травного тракту

часто

нечасто

Діарея, біль у животі, блювання, нудота.=

Коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків.<= o:p>

З боку гепатобіліарної системи

часто

нечасто

Підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня лужн= ої фосфатази у крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові.

Підвищення рівня білірубіну в крові.

З боку шкіри та підшкірної тканини

часто

нечасто

частота невідома

Висипання, свербіж.

Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–= Джонсона, мультиформна еритема, кропив’янка.

Мед= икаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.<= /p>

З боку нирок і сечовидільної системи

нечасто

Підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рів= ня сечовини в крові.

Загальні розлади та стани у місці введення препарат= у

часто

нечасто

Запалення, біль.

Тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.

Немає ніяких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у доро= слих пацієнтів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції пі= сля реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжува= ти моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засо= бу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

=

Термін придатност= і. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Лікарський засіб МЕРОПЕНЕМ-МБ не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів= .

МЕРОПЕНЕМ-МБ, який буде використовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати= у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропенем у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натр= ію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

Упаковка.

По 1 флакону або 10 флаконів = в картонній коробці.

Категор= ія відпуску. За рецептом.

<= /p>
Виробник.

РЕМЕДІНА СА

REMEDINA SA

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Гоунарі 23 і Ареос, Каматеро Аттіка, 13451, Греція

Gounari 23 & Areos, Kamatero Attiki, 13451, Greece

Заявник.

М.БІОТЕК ЛІМІТЕД=

= M.BIOTECH LIMITED

<= /p>
Місцезнаходження заявника.

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom

Інфекція	Одноразова доза= для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальн= а	500 мг або 1 г=
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /span>	500 мг або 1 г=
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг або 1 г=
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г=
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг або 1 г=
Гострий бактеріальний менінгіт	2 г
Лікування пацієнтів із фібрильною нейтропенією=	1 г

Кліренс креатин= іну (мл/хв)	Одноразова доза= (див. таблицю 2= )	Частота
26-50	повна одноразова доза<= /o:p>	кожні 12 годин
10-25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години<= /span>

Інфекція	Одноразова доза= для введення ко= жні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальн= а	10 або 20 мг/кг маси тіла
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	40 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /span>	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	10 або 20 мг/кг маси тіла
Гострий бактеріальний менінгіт	40 мг/кг маси тіла
Лікування пацієнтів із фібрильною нейтропенією=	20 мг/кг маси тіла

Клас системи органів	Частота	Побічна реакція=
Інфекції та інвазії	нечасто	Оральний та вагінальний кандидоз.
З боку крові та лімфатичної системи	часто нечасто	Тромбоцитемія. Агранулоцитоз, гемолітична анемія тромбоцитопенія, = нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія.
З боку імунної системи	нечасто	Анафілактична реакція (див. розділи «Протипоказання= » та «Особливості застосування»), ангіоневротичний набряк.
З боку психіки	рідко	Делірій
З боку нервової системи	часто нечасто рідко	Головний біль. Парестезії. Судоми.
З боку травного тракту	часто нечасто	Діарея, біль у животі, блювання, нудота.= Коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків.<= o:p>
З боку гепатобіліарної системи	часто нечасто	Підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня лужн= ої фосфатази у крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові. Підвищення рівня білірубіну в крові.
З боку шкіри та підшкірної тканини	часто нечасто частота невідома	Висипання, свербіж. Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–= Джонсона, мультиформна еритема, кропив’янка. Мед= икаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.<= /p>
З боку нирок і сечовидільної системи	нечасто	Підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рів= ня сечовини в крові.
Загальні розлади та стани у місці введення препарат= у	часто нечасто	Запалення, біль. Тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.