ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

БРЕСЕК= <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-fareast-language:UK'>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>(BRESEC^®)<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>

Склад= :

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить: цефтриаксону натрію еквівалентного цефтриаксону 1 г або 2 г.

Лікар= ська форма. Порошок для розчину для ін’єк= цій.

Основні фізико-хімічні властивості: майже білого або жовтуватого кольору кристалічний порошок.

Фармакотерапевтична група.

= Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриаксон. Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодина= міка.

Механізм дії.=

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання= до пеніцилінзв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що у свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі. Резистентність.

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів= :

•   Гідролізу бета-лактамазами, включаючи β-лактамаз розширеного спектра, карбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або сті= йко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.

•   Зниженої афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону.

•   Непроникності зовнішньої мем= брани у грамнегативних бактерій.

•   Бактеріального ефлюксного на= соса.

Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

<= /span>

Патоген

Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)

Чутливий

Резистентний

Enterobac= teriaceae

≤ 1

> 2

Staphyloc= occus spp.

a

a

Streptoco= ccus spp. (групи A, B, C і G)

b

b

Streptoco= ccus pneumoniae

≤ 0,5^c

> 2

Streptoco= cci групи Viridans

≤ 0,5

>0,5

Haemophil= us influenzae

≤ 0,12^c

> 0,12

Moraxella catarrhalis

≤ 1

> 2

Neisseria gonorrhoeae

≤ 0,12

> 0,12

Neisseria meningitidis

≤ 0,12^c

> 0,12

Не пов’язані з видом

≤ 1^d

> 2

^a    висновок про чутливість зроб= лено на основі чутливості до цефокситину;

^b    висновок про чутливість зроб= лено на основі чутливості до пеніциліну;

^c    рідко зустрічаються ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості; якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а= у разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію;=

^d    граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайм= енше 2 г × 1.

Клінічна ефективність проти окремих патогенів

Поширеність набутої резистентності може відрізнятися географічно та з часом для окремих видів, тому бажано мати міс= цеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У ра= зі необхідності слід отримати консультацію експерта, якщо місцева поширеність резистентності така, що користь цефтриаксону принаймні для деяких типів інфекцій є сумнівною.

Загалом чутливі види.

Грампозитив= ні аероби.

Staphylococ= cus aureus (метициліно= чутливий)^£, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)^£, Streptococcus pyogenes (групи А), = Streptococcus agalactiae (групи В)= , Streptococcus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

Грамнегативні аероби.

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabil= is, Providencia spp., Treponema pallidum.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою.

Грампозитив= ні аероби.

Staphylococ= cus epidermidis⁺, Staphylococcus haemolyticus⁺, Staphylococcus hominis⁺. Грамнегативні аероби.

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli%, Klebsiella pneumoniae^%, Klebsiella oxytoca^%, Morganel= la morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens. Aнаероби.

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.= Початково резистентні мікроорганізми.

Грампозитив= ні аероби.

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегативні аероби.

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.

Aнаероби.

Clostridium difficile.

Інші:

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum.<= /i>

^£Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

⁺Частота резистентності >50 % щонайменше в одному регіоні.

^%Штами, що продукують β-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокі= нетика.

Всмоктування= .

Внутрішнь= ом’язове введення.

Після внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразов= ого внутрішньом’язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається через 2–3 години після введення. Площа під кривою «концентрація–час» у плаз= мі крові після внутрішньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовен= ного введення еквівалентної дози.

Внутрішнь= овенне введення.

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону у дозі 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриакс= ону у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтриаксону у дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповід= но.

Розподіл.

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слиз= ову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секр= ет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8–15 = % (C_max) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшо= сті випадків протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.=

Проникнення в окремі тканини.
Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш вираж= ена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25 % від такої у плазмі крові порівняно з 2 % у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4–6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр, його наявність очікується у малих концентраціях у грудному молоці (= див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

Зв’язування з білками крові.

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування з білками плазми становить близько 95 % при концентрації у плаз= мі крові менше 100 мг/л. Зв’язування насичуване, ступінь зв’язування зменшуєть= ся зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації у плазмі крові 300 мг/= л).

Метаболізм.
Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а п= еретворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення.

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить

10–22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5–12 мл/хв. 50–60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, насампе= ред шляхом гломерулярної фільтрації, 40–50 % – у незміненому вигляді з жов= чю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю.

У хворих із порушеннями функції нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільш= ення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок. Відносно помірне збільшення періоду напівви= ведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками крові і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням нирково= го кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє спостерігаємому парадоксальному збіл= ьшенню загального кліренсу препарату зі збільшенням об’єму розподілу паралельно та= кому загального кліренсу.<= /u>

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти.<= /o:p>

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до= 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті д= ії таких факторів як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками крові. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених а= бо дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність / нелінійність.

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною, і всі основні фармакокінетич= ні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базуєт= ься на загальній концентрації препарату, зменшуючись менше ніж пропорційно дозі. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками п= лазми крові, тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок.

Як і в інших β-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індек= с, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, є відсоток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриакс= ону для окремих цільових видів (тобто, %T > мінімальної інгібуючої концентрації).

Клінічні характеристики.=

Показання.

Лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі у доношених новонароджених (від народження):

–        = бактеріальний менінгіт;

–        = позалікарняна пневмонія;

–        = госпітальна пневмонія;

–        = гострий середній отит;

–        = внутрішньочеревні інфекції;

–        = ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

–        = інфекції кісток і суглобів;

–        = ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;

–        = гонорея;

–        = сифіліс;

–        = бактеріальний ендокардит.

Бресек можна застосовувати для:

–        = лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;

–        = для лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього <= o:p>

(ІІІ стадія)) у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;

–        = передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання;

–        = для ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинулася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;

–        = для лікування пацієнтів із бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою із вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Бресек слід призна= чати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діап= азон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід враховувати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";letter-spacing:-.2pt;mso-ansi-language:UK'>

Підвищена чутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу β-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилі= нів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

- недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік= + вік після народження)*;

-   доно= шеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

– із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене*;

– які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальці= євої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

*У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку= з альбуміном сироватки крові, спричиняючи ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїн= у, якщо його застосовують як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»= ). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказан= ня.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніко= ли не слід вводити внутрішньовенно.

Ні в якому разі не можна застосовувати цефтриак= сон з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера)! Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.=

Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препар= ату Бресек у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показ= ано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції», «Несумісність»). Сумісне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоніста вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегу= вати дозу антагоніста вітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (= див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні ра= зом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендац= ій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиц= і.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідом= а.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтр= иаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії = між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введення та кальцієвмісними препарата= ми (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можл= иві хибнопозитивні результати тесту Кумбса. Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Так само при визначенні глюкози у сечі за допом= огою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причин= и у період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок = не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Особливості застосування.

Реакції підвищеної чутливості.

Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіоти= ків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій підвищеної чутливості, іноді з летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). Реакції гіперчутливо= сті можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції= , що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»).У випад= ку тяжких реакцій підвищеної чутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування = слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції підвищеної чутливості = до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів β-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамн= езі нетяжкої підвищеної чутливості до інших β-лактамних препаратів.

При застосуванні цефтриаксону були зареєстровані випа= дки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдро= м Лаєлла / токсичний епідермальний некроліз та реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)), які можуть бути небезпечними для життя або летальними; однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакція Яриша-Герксгеймера (JHR).=

У деяких пацієнтів зі спірохетозами може виникнути реакція Яриша-Герксгеймера (JHR) на початку лікування цефтриаксоном. JHR, як правил= о, є самообмежувальним станом, або може бути призначене симптоматичне лікування.= У разі виникнення такої реакції лікування антибіотиками не слід припиняти.

Взаємодія з лікарськими засоб= ами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком до 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальним наслідком. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрі= шньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні лікарські засоби. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонароджені мають підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого ві= ку препарат не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різ= них інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна ввод= ити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інф= узійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медич= ні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов’язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Я= кщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Фармакокінетика», «Протипоказання», «Побічні реакції», «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність препарату Бресек у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розд= ілі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон= , як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові. Бресек протипоказаний недоношеним та доношеним новонародже= ним, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосер= едкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі препарат Бресек (див. розділ «Побічні реакції»= ). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі з летальними наслідками, бу= ли зареєстровані у період лікування Бресеком як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта вин= икає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіол= огії захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Після застосування цефтриаксону зазвичай у дозах, = що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому досліджені жовчного міхура можуть спостерігатися тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтриаксону, що зникають після завершення або припинення терапії цефтриаксоном. Подібні змі= ни рідко супроводжуються будь-якою симптоматикою. Але і в таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

У пацієнтів, яким вводили цефтриаксон, описано поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчновивідних шляхах, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією цефтриаксону у жовчовивідних шляхах.

Цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв'язку з альбуміном сироватки крові, що може призвести до ризику розвитку енцефалопа= тії. У зв’язку з цим застосування цефтриаксону новонародженим з гіпербілірубінем= ією протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Слід виявляти обережність при застосуванні цефтриаксону хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Цефтриаксон не можна змішувати або призначати одночасно з кальцієвмісними розчинами, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введені цефтриаксону та препаратів кальцію. Про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами так= ож повідомлялося у пацієнтів інших вікових груп. У зв'язку з цим не можна застосовувати кальцієвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 годин після введення останньої дози цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).<= /span>

Коліт / над= мірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані= на тлі застосування майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до такої,= що загрожує життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у я= ких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовуват= и не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка нирко= ва та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препа= рату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Вплив на результати серологічних досліджень.<= /p>
При застосуванні препарату Бресек тест Кумбса може да= вати хибнопозитивні результати. Також препарат Бресек може спричиняти хибнопозит= ивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»= ).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування препа= рату Бресек рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування цефтриаксону може спричинити хибне зниже= ння показників глюкози в крові, отриманих за допомогою окремих систем контролю рівня глюкози. Слід звернутися до інструкцій із використання для кожної окр= емої системи. При необхідності потрібно використовувати альтернативні методи тестування.

Натрій.

Кожен грам препарату Бресек містить 3,6 ммоль натрію.= Це слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтвердже= ний (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).             У випадку полімікробних інфек= цій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікрооргані= зми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.=

Якщо як розчинник застосовувати розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медич= ного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчокам’яна хвороба.=

У випадку наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, = що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі= 1 г на добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар повинен прийня= ти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оці= нки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний ста= з.

Випадки панкреатиту, можливо, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат Бре= сек (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення м= оже бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препара= ту Бресек.

Нирковокам’= яна хвороба.=

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеже= ння. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі нирко= вих каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Енцефалопат= ія.

Повідомляли про енцефалопатію при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або захворюваннями центральної нервової системи. При підозрі на цефтриаксон-асоційовану енцефалопатію (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонус, судоми) слід розглянути можливість відмі= ни цефтриаксону.

Утилізація невикористаного препарату та препарату, у якого закінчився термін придатності. Надходження лікарсько= го засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб= не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.=

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Існую= ть обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив = на ембріон / плід, пери- та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокре= ма у І триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Період годування груддю.                                                =                                                                    =

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати риз= ик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховув= ати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годува= ння груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного годування для дитини та користі від терапії для жінки.=

Фертильніст= ь.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими меха= нізмами.

Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування.

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.<= /span>

Нижче наведені дози є загально рекомендованими для цих показань. В особ= ливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу з рекомендованого діапазону= .

Таблиця 1

Дорослі та = діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

Доза цефтриаксо= ну*

Частота введенн= я**

Показання<= /o:p>

1–2 г

Один раз на добу

Позалікарняна пневмонія.

Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень.

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

2 г

Один раз на добу

Госпітальна пневмонія.

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Інфекції кісток і суглобів

2–4 г

Один раз на добу

Ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинула= ся гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію.

Бактеріальний ендокардит.

Бактеріальний менінгіт

^* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
^** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥50 кг), які потребують особливих схем дозування:<= /u>

Гострий середній отит.

Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1–2 г Бресеку.<= o:p>

Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий, або попер= едня терапія була неефективною, Бресек може бути ефективним при внутрішньом’язов= ому введенні у дозі

1–2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекц= ій у місці хірургічного втручання.

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея.

Разова доза 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс.

Загально рекомендованими дозами є 500 мг – 1 г один раз на добу зі збільшенням дози до

2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія)).

По 2 г один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендац= ії.

Діти.

Новонароджені, немовлята та діти ві= ком від 15 днів до 12 років (<50 кг).

Дітям з масою тіла 50 кг або більше слід застосувати звичайні дози для дорослих.

Таблиця 2

Доза цефтриаксо= ну*

Частота введенн= я**

Показання<= /o:p>

50–80 мг/кг

Один раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).

Позалікарняна пневмонія.

Госпітальна пневмонія

50–100 мг/кг (максимально–4 г)

Один раз на добу

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Інфекції кісток і суглобів.

Ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинула= ся гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію

80–100 мг/кг (максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт

100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний ендокардит

^* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.<= /p>
^** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 р= оків (<50 кг), що потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит.

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосова= на одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Бресеку у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, Бресек може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні у дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекц= ій у місці хірургічного втручання.

50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс.

Загально рекомендованими дозами є 75–100 мг/кг (максимально–4 г) один р= аз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія)).

50–80 мг/кг один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована триваліс= ть лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендац= ії.

Новонароджені віком 0–14 днів.=

Бресек протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим із постменструальним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).

Таблиця 3

Доза цефтриаксо= ну*

Частота введенн= я

Показання<= /o:p>

20–50 мг/кг

Один раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).

Позалікарняна пневмонія.

Госпітальна пневмонія.

Інфекції кісток і суглобів.

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію

50 мг/кг

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт.

Бактеріальний ендокардит

^* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону. =

Не слід перевищувати максимальну до= бову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування: Гострий середній отит.

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосова= на одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Бресеку у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекц= ій у місці хірургічного втручання.

20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс.

Загальнорекомендованою дозою є 50 мг/кг один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом

48‑72 годин після зникнення гарячки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку.=

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю= .

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу у пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю у тому випадку, як= що функція нирок не порушена. Немає даних досліджень щодо пацієнтів із тя= жкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).=

Пацієнти з нирковою недостатністю.<= o:p>

У пацієнтів із порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати д= озу цефтриаксону в тому випадку, якщо функція нирок не порушена. Лише в разі ниркової недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше= 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г.

Пацієнтам, які знаходяться на діалізі, немає потреби у додатковому введ= енні препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Пацієнти з тяжкими порушеннями функ= ції печінки і нирок.

При одночасному тяжкому порушенні функції нирок та печінки рекомендуєть= ся ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб введення.

Внутрішньом’язове введення.

Бресек можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводити не більше   =

1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовувати як розчинник, отриманий розчин ніколи не сл= ід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосув= ання лідокаїну.

Внутрішньовенне введення.

Бресек можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менш= е 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовен= ної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення = слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози= по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до= 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розді= ли «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’яз= ове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрі= шньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальц= ій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»). Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки мо= же утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон із розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручанн= я.

Правила приготування розчину<= o:p>

Рекомендуєт= ься використовувати свіжоприготовлений розчин. Приготовлений розчин стабільний протягом 6 годин при температурі 15–25 °С або 24 години при температурі            2–8 °С.

Не слід змішувати розчин цефтриаксону в одному і тому ж шприці з будь-якими іншими препаратами, крім 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду (тільки для внутрішньом’язових ін’єкцій).

Необхідно промивати інфузійну систему після кож= ного застосування.

Для внутрішньом’язової ін’єкції слід розчинити = 1 г лікарського засобу Бресек у 3,5 мл розчину лідокаїну 1 %.

Для внутрішньовенної ін’єкції слід розчинити 1 = г лікарського засобу Бресек у 10 мл води для ін’єкцій.

Для внутрішньовенного вливання слід розчинити 2 г Бресек в 40= мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хл= орид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюко= за, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6-10 % гідроксиетильований крохмаль, вода для ін’єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять цефтриаксон, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так= і при введенні. <= /span>

Об’єм витіс= нення 1 г цефтриаксону становить 0,71 мл у воді для ін’єкцій та 1 % розчині лідок= аїну гідрохлориду. При додаванні 10 мл води для ін’єкцій кінцева концентрація відновленого розчину становить 93,37 мг/мл. При додаванні 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду кінцева концентрація відновленого розчину становить 237,53 мг/мл.

= ;

Діти.<= /o:p>

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

=

Передозування.

У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний ді= аліз не зменшить надмірні концентрації препарату у плазмі крові. При передозуван= ні може спостерігатися нудота, блювання, діарея. Специфічного антидоту не існу= є. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції.

Побічні реакції, що найчастіше спостерігалися при зас= тосуванні цефтриаксону: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висипання та підвищення рівня печінкових ферментів. Частоту виникнення небажаних реакцій= на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином: дуже поширені (≥ 1/10); поширені (≥ 1/100 < 1/10); непоширені (≥ 1/1000 < 1/100); рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000); = частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені= – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранозний кол= іт^b; частота невідома^a – суперінфекції^b.=

З боку сист= еми крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома= ^a – гемолітична анемія^b, агранулоцитоз.

З боку імун= ної системи: частота невідома^a– анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції підвищеної чутливості^b, реакція Яриша-Герксгеймера^b (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нерв= ової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; рідко поширені – енцефалопатія; частота невід= ома^a – судоми.

З боку орга= нів слуху і рівноваги: частота невідома^a – вертиго.

З боку орга= нів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея^b, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома^a – панкреатитb, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; ча= стота невідома^a – преципітати у жовчному міхурі^b, ядерна жовтяниця, гепатит¹, холестатичний гепатит¹,^b.

З боку шкір= и і підшкірної клітковини: поширені – висипання; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідома^a – синдром Стівенса-Джо= нсона^b, токсичний епідермальний некроліз^b, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакції з еозинофілією та систем= ними симптомами (DRESS)^b (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ниро= к та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота неві= дома^a – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

З боку серц= я: <= /span>частота невідома - Синдром Коуніса.=

Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; час= тота невідома^a – хибнопозитивні результати тесту Кумбса^b, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію^b, хибнопозитив= ні результати неферментних методів визначення глюкози^b.

^{a   На основі
постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно
надходить від населення невизначеної кількості, неможливо достовірно оцінит=
и їх
частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома.}

^b Див. розділ «Особливості застосування»

¹Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону

=

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані з Clostridium diffic= ile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонародже= них (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальціє= вої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини = або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбав= лених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієв= ої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенн= ому введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біл= ь, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (д= ив. розділ «Особливості застосуван= ня»).

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформац= ійну систему з фармаконагляду за посил= анням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Нес= умісність.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Розчини, що містять цефтриаксон, не слід змішувати з іншими препаратами= або додавати до них, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не можна змішувати з ка= льцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентера= льного харчування (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Спо= сіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Для комбінації з іншими антибіотиками слід використовувати окремі шприци або інфузійні розчини.

Упаковка.

Порошок для розчину для ін'єкцій по 1 г; по 2 г; по 1 або 10 флаконів з порошком у картонній коробці; по 1 або 20 фла= конів з порошком у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник (и).

АНФАРМ ХЕЛЛАС С.А., Греція / ANFARM HELLAS S.A., Greece

БРОС ЛТД, Греція / BRO= S LTD, Greeсе=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Схіматарі Беотія, 32009, 61-й км Національної Дороги Афіни-Ламія, Греція /                      Schimatari Viotias, 32009, 61st km Nat. Rd. Athens-Lamia, Greece

вул. Авгіс і Галініс 15, Неа Кіфісія (Аттика) 14564, Греція

Augis & Galinis 15, Nea Kifisia (Atti= ki) 14564, Greece

=

Заявник.

Фармацевтична = компанія «ВОКАТЕ С.А.», Греція /

Pharmaceuti= cal company «VOCATE S.A.»,Greece

Місцезнаходження заявника.

Греція, м.Афіни, 166 74 = р-н Ано Гліфада, вул. Гунарі, 150 /

Greece, Athens, 166 74 = Ano Glifada, Gounari str.,150

Патоген	Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)
Чутливий	Резистентний
Enterobac= teriaceae	≤ 1	> 2
Staphyloc= occus spp.	a	a
Streptoco= ccus spp. (групи A, B, C і G)	b	b
Streptoco= ccus pneumoniae	≤ 0,5^c	> 2
Streptoco= cci групи Viridans	≤ 0,5	>0,5
Haemophil= us influenzae	≤ 0,12^c	> 0,12
Moraxella catarrhalis	≤ 1	> 2
Neisseria gonorrhoeae	≤ 0,12	> 0,12
Neisseria meningitidis	≤ 0,12^c	> 0,12
Не пов’язані з видом	≤ 1^d	> 2

Доза цефтриаксо= ну*	Частота введенн= я**	Показання<= /o:p>
1–2 г	Один раз на добу	Позалікарняна пневмонія. Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень. Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)
2 г	Один раз на добу	Госпітальна пневмонія. Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин. Інфекції кісток і суглобів
2–4 г	Один раз на добу	Ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинула= ся гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію. Бактеріальний ендокардит. Бактеріальний менінгіт