ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІБУПРОФЕН-ЗДОРОВ’Я УЛЬТРАКАП

(IBUPROFEN-ZDOROVYE ULTRACAP)

Склад:

діюча речовина: ibuprofen;<= /p>

1 капсула м’яка містить ібупрофену у перерахунку на 100 % речовину 200 мг або 400 мг;

допоміжні речовини: калію гідроксид; в= ода очищена; поліетиленгліколь 600; оболонка капсул= и, що містить: желатин; сорбіт рідкий, частково дегідратован= ий; гліцерин; метилпарабен (Е 218); пропілпарабен (Е 216); понсо 4R (E 124).

Лікарська форма. Капсули м’які.

Основні фізико-хімічні властивості: ов= альні прозорі м’які желатинові капсули від світло-червоного до темно-червоного коль= ору, які містять в’язкий розчин.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропі= онової кислоти. Код АТХ М01А Е01.

Фарм= акологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ібупрофен - це похідна фенілпропіоново= ї кислоти, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Експериментальні дані свідчать про те, що ібупрофен може пригнічувати ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні. Деякі фармак= одинамічні дослідження показали, що спостерігався одноразовий вплив ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів, коли ібупрофен 400 мг вводили нега= йно або протягом 30 хвилин після негайного вивільнення ацетилсаліцилової кислоти (81 мг). Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену<= /span> такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним (див. розділ «Взаємо= дія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фарм= акокінетика.

При внутрішньому застосуванні відновлений ібупрофен (м’яка капсула) швидко всмоктується після прийому натщесерце. Значення С_max досягається приблизно за 35 хвилин порівняно зі звичайними таблетками (близько 90 хвилин), тобто активна речов= ина всмоктується більш ніж удвічі швидше, ніж при застосуванні звичайних таблет= ок ібупрофену. При прийомі з їжею пікові рівні настають = через 1–2 години. Знеболювальний ефект зберігається протягом 8 годин. Ці значення отримані лише з фармакокінетичних досліджень. Зв’язування ібупрофену з білками плазми крові становить приблизно= 99 %. У= перші 24 години після перорального прийому 75<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-la= nguage: #00FF;mso-bidi-language:#00FF;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style: italic'>–85 % ібупрофену виводиться із сечею (переважно у вигляді двох неактивних метаболітів), тоді= як решта виводиться кишечником після виведення у жовч. Лікарський засіб повніс= тю виводиться протягом 24 годин. Період напіввиведення ібупрофену становить приблизно 2 години.

В об= межених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.

У рандомізованих подвійних сліпих клінічних випробуванн= ях м’які капсули ібупрофену у дозуванні 400= мг п= оказали більш швидший початок знеболення щодо епізодичного головного болю напруги і, загалом, більшу ефективність щодо зубного болю, ніж разова доза 2×500= мг <= span class=3DSpellE>парацетамолу.

У рандомізованому подвійному сліпому 6-годинному клініч= ному дослідженні у паралельних групах брали участь 59 пацієнтів з помірним та тя= жким післяопераційним болем, які отримували ібупрофен у формі м’яких капсул у дозуванні 400 мг. 98 % пацієнтів відчули значний знеболювальний ефект, перші ознаки якого спостерігалися протягом 10,2 (9,0= –13,8) хвилин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ліка= рський засіб проявляє знеболювальну та протизапальну дію і рекомендується для купірування гострого болю легкого та помірного ступен= я вираженості при дисменореї, болю у спині, м’язах, головного болю, мігрені, зубного болю, для зниження гарячк= и, а також для полегшення симптомів застуди та грипу.

Ліка= рський засіб рекомендується дорослим, підліткам та дітям ві= ком від 12 років.

Протипоказання.

·&nb= sp; Підвищена чутливість до діюч= ої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

· Підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або до інших нестероїдних протизапальних препаратів.

·&nb= sp; Наявність в анамнезі бронхоспазму, астми, симптомів застуди або кропив’янки при застосуванні інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ).

·&nb= sp; Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній= формі або в анамнезі, запальні захворювання кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі, цереброваскулярні кровотечі або інші активні кровотечі; гематологічні захворювання.

·&nb= sp; Тяжка печінкова недостатніст= ь, тяжка ниркова недостатність або тяжка серцева недостатність (клас= IV за NYHA).

·&nb= sp; Безпосередньо пере= д або після кардіохірургічної операції.

·&nb= sp; Останній триместр вагітності= .

·&nb= sp; Вік до 12 років.

Взаємодія з іншими лік= арськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосу= вання ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (у тому числі = ібупрофену), як правило, не рекомендується, оскільки можливе підвищення ризику розвитку побічних реакцій= .

Експериментальні = дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може конкурентно пригнічувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіоп= ротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосува= нні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним (див. розділ «Фармакодинаміка»).<= /span>

НПЗЗ можуть посил= ювати ефекти сульфаніламідів та антикоагулянтів та зменшувати ефекти антигіпертензивних засобів, фуро= семіду, тіазидних діуретиків та ß-блокаторів.

Ібупрофен посилює гіперкаліємічну дію солей ка= лію, інших нестероїдних НПЗЗ, = гепаринів (низькомолекулярних гепаринів або нефракціонова= них гепаринів), циклоспорину,= такролімусу та триметоприму.

НПЗЗ можуть зменш= ити дію діуретиків та інших гіпотензивних препараті= в. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів зі зневодненням або в осіб літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів циклооксигенази з інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами або антагоністами ангіотензину II може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність= , що зазвичай має оборотний характер. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнти повинні бути адекватно гідратованими, і слід приділити увагу контролю функції нирок після початку комбінованої терапії та періодично після цього.=

Підвищення рівня = літію в сироватці крові після введення ібупрофену є клінічно значущим.

Ібупрофен може збільшити концентрацію наперстянки в сироватці крові. Тому = слід контролювати рівень наперстянки у рівень глікозидів крові у пацієнтів із порушеннями функції нирок або застійною сер= цевою недостатністю.

Ібупрофен може підвищувати концентрацію фармакологічн= о активного вільного фенітоїну у плазмі крові. То= му за пацієнтами, які отримують тривале лікування ібупрофено= м, слід спостерігати.

Одночасне застосу= вання ібупрофену із середніми та високими дозами метотрексату може призвести до тяжкої та летальної токсичності метотрексату. Існує підвищений ризик токсичності цієї комбінації у пацієнтів з нирковою недостатністю, навіть ко= ли метотрексат призначають у низьких дозах (≤ 20 мг/тиждень).

Деякі антацидні з= асоби можуть збільшити всмоктування ібупрофену. Однак= це має лише клінічне значення при тривалому застосуванні = ібупрофену.

При застосуванні антикоагулянтів слід враховувати, що тривале застосування ібупрофену може збільшити ризик кровотечі.

Одночасне застосування з кортикостероїдами та іншими НПЗЗ= збільшує можливість розвитку порушень з боку шлунково-кишкового = тракту та виникнення кровотеч.

Слід з обережністю застосовувати ібупр= офен із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), оскі= льки існує підвищений ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

Можливість зниження ефективності внутрішньоматкових контрацептивів = багато обговорюється.

Особливості застосування.

Не застосовувати в комбінації з іншими аналгетиками, наприкла= д, з НПЗЗ.

З обережністю застосовувати пацієнтам із бронхіальною астмою або алергічними захворювання= ми, у тому числі в анамнезі. У таких пацієнтів препарат може спричинити бронхоспазм. Якщо інші НПЗЗ спричиняли бронхоспазм, препарат не слід застосовувати. Ібупрофен може спричинити тяжку алергічну реакцію (наприклад, почервоні= ння шкіри, висип, пухирці), особливо у пацієн= тів, які мають підвищену чутливість до ацетилсаліцилової кислоти.

Для зменшення ризику побічних ефектів слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом мінімального терміну, необхідного для усунення симптомів захворювання (див. нижче шлунково-кишкові і серцево-судинні ризики).

Лікарський засіб сл= ід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями нирок та серця, з цирозом або іншими пошкодженнями печінки, оскільки функція нирок може погіршитися. Лікарський засіб слід застосовуват= и у найнижчій ефективній дозі і спостерігати за функцією нирок.

Лікарський засіб слід застосовувати лише після ретельної оцінки<= span lang=3DUK> співвідношення користь/ризик пацієнтам із наявним сис<= /span>темним червоним вовчаком або іншими аутоімун= ними захворюваннями через ризик розвитку асептичного менінгіту або ниркової недостатності.

Ібупрофен може полегшити гарячку та запалення, знижуючи їх діагностичну цінність як симптомів іншого захворювання, яке може існувати.

Деякі дані свідчать= про те, що прийом препаратів, які інгібують циклооксигеназ= у, а отже і синтез простагландинів, негативно впли= ває на фертильність жінок і тому не рекомендується жінкам, які бажають завагітніти= . Цей ефект є оборотним і зникає після припинення лікування.

Маскування симптомів інфекцій.

= НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекційного захворювання та гаряч= ки, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладнен= нях вітряної віспи. Коли НПЗЗ застосовують при підвищенні температури тіла або = для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційн= ого захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Вплив на шлунково-кишковий тракт.

Люди літнього ві= ку: побічні реакції, пов’язані з НПЗЗ, особли= во шлунково-кишкові кровотечі та перфорація, можуть частіше спостерігатися у л= юдей літнього віку і можуть призвести до летального наслідку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Шлунково-кишкові кровотечі, виразки або перфорація, які можуть призвести до летального насл= ідку, можуть виникнути в будь-який час під час лікування будь-якими Н= ПЗЗ, із попереджувальними симптомами або без них, із серйозними захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі або б= ез них. Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується= при<= /span> збільшенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнез= і, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), або= у людей літнього віку. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з = найн= ижчої можливої дози. Цим пацієнтам= , а також пацієнтам, яким потребується супутнє застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад, мізопростол а= бо інгібітори протонної помпи) (див. нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам з наявністю шлунково-кишкової токсичності в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікува= ння.

Слід дотримув= атись обережності при лікуванні пацієнтів, які одночасно застосовують препарати, = що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селектив= ні інгібітори зворотного захоплення серот= оніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова= ки= слота) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами = та інші види взаємодій»).

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.

У підлітків зі зневодненням існує ризик пошкодження нирок.

Вплив на серцево= -судинну та цереброваскулярну систему.

Клінічні дослідження показали, що деякі НПЗЗ (у тому числі ібупрофен) можуть незначно підвищувати ризик артеріальних тромбот= ичних подій (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), особливо у більш високих дозах (2400 мг на добу) протягом тривалого періоду. Загалом епідеміологічні дослідження показали, що ібупр= офен у низьких дозах (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) не асоціюєть= ся з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних по= дій.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класифікацією NYHA), ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярною патологією слід застосовувати ібупрофен тільки після ретельної оцінки клінічної кар= тини та уникати застосування високих доз (2400 мг на добу).

Також слід ре= тельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнті= в із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофе= ну (2400 мг на добу).

Повідомлялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування ібупрофеном. Синдром Коуніса проявляється серцево-судинними симптомами, пов’язаними зі звуженням коронарних артерій, внаслідок алергічн= ої реакції або реакції гіперчутливості, що потенці= йно може призвести до інфаркту міокарда.

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР).

ТШПР, включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермаль= ний некроліз, індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром) та гос= трий генералізований екзантематозний<= /span> пустульоз, які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані при застосуванні ібупрофену (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість= таких реакцій виникали впродовж першого місяця.

У разі появи ознак і симптомів, що вказують на ці реакції, застосування ібу= профену слід негайно припинити та розглянути можливість альтернативного лікування (у разі необхідності).

Лікарський засіб мі= стить метилпарабен (Е 218) та пропілпарабен (Е 216), які можуть спричинити алергічні реакції (можливо уповільнені).

Лікарський засіб мі= стить понсо 4R (E 124), що може спричинити алергічні реакці= ї.

Лікарський засіб мі= стить сорбіт. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський зас= іб.

Застосування у п= еріод вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Пригнічення синтезу= простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. На основі даних епідеміологічних досліджень, після застосування інгібіторів синтезу простагландинів= на ранніх термінах вагітності існує підвищений ризик передчасних пологів та= вад розвитку серця та серцевої недостатності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5= %. Вважається, що ризик підвищується зі збільше= нням дози та тривалості терапії.

У дослідженнях на тваринах застосування інгібіторів синтезу простагландинів призвело до збільшення втрат до та пі= сля імплантації та летальності ембріонів/плодів. Крім того, в дослідженнях на тваринах повідомляли про збільшення частоти різних аномалій розвитку (напри= клад, серцево-судинних), коли в період органогенезу застосовували інгібітор синте= зу простагландинів.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування ібупрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфун= кції нирок плода. Це порушення може виникнути невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення = про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, як= е у більшості випадків було оборотним після припинення лікування. Тому ібупрофен не слід застосовувати протягом І та ІІ триместру вагітності, якщо це не є абсолютно необхідним. Якщо ібупрофен заст= осовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу впродовж найкоротшого періоду часу. Може бути доцільним допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки, якщо мав місце вплив ібупрофену<= /span> протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційног= о тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.

Протягом ІІІ триместру вагітності інгібіто= ри синтезу простагландинів можуть станови= ти такі ризики:

для плода:

• серцево-легенева токсичність (раннє звуже= ння/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

• порушення функції нирок, що може призвести до ниркової недостатності, пов’язаної з олігогідрамніоном (див. вище);

для матері та новонародженого наприкінці вагітності:

• можливе збільшення часу кровоте= чі: антиагрегаційний ефект, який може <= /span>розвинутися навіть після заст= осування дуже низьких доз;

• пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.

Отже, ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.

Годування груддю= .

Ібупрофен проникає у грудне молоко лише у дуже низьких концентраціях і нав= ряд чи може негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.

Фертильність.

Встановлено, що застосування препаратів, які інгібують синтез циклоокс= игенази/простагландинів, негативно впливає на фертильність жі= нок через вплив на овуляцію. Цей ефект є оборотним і зникає після припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Здатність вплива= ти на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнти, які відчувають запаморочення, сонливість або порушення зору в той час, як в= они приймають ібупрофен, повинні уникати керування автотранспортом або роботи з механізмами. Одноразове введення або короткий термін застосування ібупрофену зазвичай не потр= ебує будь-яких спеціальних запобіжних заходів. Це переважно стосується одночасно= го застосування препарату з алкоголем.

За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та триваліс= тю лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотрансп= ортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застос= ування та дози.

Для зменшення ризику побічних ефектів слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом мінімального терміну, необхідного для усунення симптомів захворювання (див. розділ «Особлив= ості застосування»).

Дозування= .

За всіма показанням= и

Дорослі, підлітк= и та діти віком від 12 років: 1 капсула по 400 мг або= 2 капсули по 200 мг.

Дозу не слід повтор= ювати рані= ше, ніж через 4 години.

Максимальна добова = доза: 1200 мг ібупрофену (3 капсули по 400 мг або 6 к= апсул по 200 мг).

Якщо симптоми захворювання у д= ітей або підлітків віком від 12 років зберігаються більше 3 днів або якщо симптоми погіршуються, необхідно звернутися до лікаря.

Спосіб застосува= ння.

Тільки для перораль= ного застосування. Капсули слід запивати водою.

Діти.= Лікарський засіб протипоказаний дітям віком до 12 років (див. роз= діл «Протипоказання»).

Передозування= .

Симптоми<= /i>: запаморочення, головний біль, нудота, блювання, біль у животі, сонливість, гіпотонія, порушення функції печінки, гіпе= ркаліємія, запаморочення, судоми, втрата свідомості, ниркова недостатність, задишка, пригнічення дихання. При важкій інтоксикації може виникнути метаболічний ацидоз.

Потрібна відповідна= підт= римувальна терапія, промивання шлун= ка та корекція тяжкого електролітного дисбалансу.=

Побічні реакц= ії.

Побічні реакції класифікуються за ча= стотою їх проявів наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/1= 00 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними<= span lang=3DUK>).

Зокрема, ризик розвитку шлунково-киш= кової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. Див. розділ «Особливості застосування» щодо відомих факторів ри= зику.

Зазначені нижче побічні реакції, крім деяких рідкісних випадків, мали місце при короткочасному застосуванні та застосуванні добової дози до 1200 = мг.

Інфекції та інвазії

Дуже рідко: менінгіт.

З боку системи крові та лімфатичної сис= теми

Дуже рідко: гемопоетичні розлади (анемія, ап= ластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопені= я, панцитопенія, агранулоцитоз). Ранні симптоми та= ких розладів можуть включати гарячку, біль у горлі, поверхневі рани в роті, грипоподібні скарги, сильну втому, носову кровотечу та шкірні кровотечі. Ін= оді може спостерігатися зниження рівня гематокриту та гемоглобіну.

З боку імунної системи

Дуже рідко: У деяких випадках повідомляли про асептичний менінгіт під час лікування ібупрофеном у пацієнтів з аутоім= унними захворюваннями (системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини). Симптоми: скутість шиї, головний біль, нудота, блювання, гарячка, сплутаність свідомості.<= /i>

З боку нервової системи

Нечасто: головний біль, запамороченн= я, інсульт.

Дуже рідко: дратівливість.

З боку органів зору

Нечасто: порушення зору.

Рідко: токсична амбліопія.

З боку органів слуху та лабіринту

Рідко: шум у вухах, запаморочення.

З боку серця

Дуже рідко: аритмії, інфаркт міокарда, стенокардія. Повідомляли про набряки, гіпертонію= та серцеву недостатність при застосуванні НПЗЗ.

Частота невідома: синдром Коуніса.=

З боку дихальних шляхів та органів середостіння

У пацієнтів, які мають або мали бронхіальну аст= му або алергічні захворювання, може виникати бронхоспазм<= /span>.

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: шлунково-кишкові розлади, <= /span>напр= иклад, диспепсія, біль у животі, нудота.

Рідко: діарея, метеоризм, запор, здуття живота, блювання, виразка шлунково-кишкового тракту, гастрит.

Дуже рідко: виразки шлунково-кишкового тракту, відкрита шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, біль у животі, хвороба Крона, загострення коліту, гематемезис, мелена, виразковий стоматит.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко: порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень трансаміназ у сироватці крові, особливо при тривалому застосуванні; печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця.<= o:p>

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Рідко: ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко: тяжкі шкірні побічні реакції (зокрема мультиформна ер= итема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонс= она і токсичний епідермальний некроліз), алопеція, пу= рпура.

Частота невідома: індукована лікарсь= кими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакції світлочутливості.

З боку нирок та сечовидільної системи

Дуже рідко: гематурія, інтерстиціальний нефрит, протеїнурія= , затр= имка сечі, затримка рідини (наприклад, периферичний набряк), <= span class=3DSpellE>нефротичний синдром. Ці симптоми можут= ь бути проявами хвороби нирок або навіть ниркової недостатності. Повідомляли про високий рівень креатиніну та сечовини. Можливий розвиток папілярного некроз= у, особливо при тривалому лікуванні.

Загальні порушення та стан у місці введення

Нечасто: реакції гіперчутливості (почервоніння шкіри, висип, макулопапульозний в= исип, свербіж, кропив’янка), загострення астми (іноді з гіпотонією), бронхоспазм, астматичне дихання (хрипи).

Дуже рідко: тяжк= і реакції гіперчутливості (анафілаксія= ). Симптоми: набряк обличчя, набряк язика та гортані, задишка, тахікардія, тяж= ка гіпотонія або шок.

Дані клінічних та епідеміологічних досліджень вказують на те, що ібупрофен може де= що збільшити ризик артеріальних тромботичних поді= й (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), особливо при заст= осуванні високих доз (2400 мг/добу) протягом тривало= го періоду (див. розділ «Особливості застосування»).<= /span>

Побічні реакції, пов’язані з ібупрофеном, можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Люди літнього віку мають підвищений ризик розвитку побічних реакцій з <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:#00FF;mso-bidi-language:#00FF'>тяжк= ими наслідками.<= /span>

&nb= sp;

Термін придат= ності.

3 роки.<= /o:p>

Умови зберігання= .

Зберігати в оригіна= льній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недосту= пному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у бліс= тері; по 2 блістери у коробці з картону.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяль= ності.

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, б= удинок 22

(контроль яко= сті, випуск серії).

Україна, 0830= 1, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, літ. Б-ІІ (корпус 4)<= /span>

(всі стадії виробництва, випуск серії).

<= /p>