MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D38B96.67E25DC0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D38B96.67E25DC0 Content-Location: file:///C:/680B5A39/UA49680101_5509.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу
Ліk=
9;иноприл-АСТРh=
0;ФАРМ
(LI=
SINOPRIL-ASTRAPHARM)
Склад:
діюча
речовина: lisinopril;
1 таблетка
містить
лізиноприлm=
1; 5
мг або 10 мг, абl=
6;
20 мг;
=
76;опоміжні
речовини: кальц=
;ію
гідрофосфаm=
0;,
маніт (Е 421),
крохмаль ку
=
82;урудзяний,
магнію
стеарат, кре=
084;нію
діоксид
колоїдний
безводний.
Лікарс=
1100;ка
форма. Таблет=
082;и.
Ос
=
85;овні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
та=
;блетки
білого
кольору
плоскоциліl=
5;дричної
форми зі
скошеними
краями і
рискою.
Фармак=
1086;терапевтич=
на
група.
Інгібітори
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту
(АПФ). Код АТХ
С09А А03.
Фар=
;макологічн=
10;
властивостo=
0;.
Ф=
072;рмакодинам&=
#1110;ка.
Лизиноприл – інгібітор АПФ. АПФ є пептидилдиl= 7;ептидазою, яка каталізує перетворенl= 5;я ангіотензиl= 5;у I у вазоконстрl= 0;кторний пептид, ангіотензиl= 5; II, який також стимулює секрецію альдостероl= 5;у. Інгібуваннn= 3; АПФ призвод = 80;ть до зниження концентрацo= 0;ї у плазмі кро= 074;і ангіотензиl= 5;у II, що призводить до зниження активності вазопресорo= 0;в та секреції = 072;льдостерон&= #1091;. Останнє зниження може привес = 90;и до збільшення концентрацo= 0;ї калію в сиро= 074;атці крові.
Оскільки механізм ді= 11; при гіпертензіo= 1; здійснюєтьl= 9;я за допомого= 02; пригніченнn= 3; ренін-ангиотензи= ;н-альд = 86;стеронової системи, лізиноприл чинить гіпотензивl= 5;у дію навіть у гіпертензиk= 4;них пацієнтів з низьким рівнем реніну. АПФ ідентичний до кінінази-ферм = 77;нту, що руйнує брадикінін. Роль підвищеногl= 6; рівня брадикінінm= 1; (що має виражені вазодилатуn= 2;чі властивостo= 0;) у ході лікування лізиноприлl= 6;м повністю не = 079;’ясована і вимагає подальшого вивчення.
Фармак=
1086;кінетика.
Абс&= #1086;рбція. Після пероральноk= 5;о прийому лізиноприл = 87;овільно і не повніст= 102; всмоктуєтьl= 9;я у травному т= 088;акті. Абсорбція п = 88;епарату після прийому ста = 85;овить приблизно 25 % з міжін= дивідуальнl= 6;ю варіабельl= 5;істю (6-60 %). Одночасне вживання їж= 10; не впливає н= 072; всмоктуванl= 5;я. Максимальнk= 2; конце= нтрація у плазм= і кров&= #1110; дося&= #1075;ається прибл= изно чере&= #1079; 6-8 годин.
Роз&=
#1087;оділ. Рівноважн=
1110;
концентрацo=
0;ї
у сироватці
крові
досягаютьсn=
3;
впродовж 2-3
днів після
введення
препарату.
Окрім АПФ, не
зв’язуєтьсn=
3;
з білками
плазми кров=
10;.
Метаболіз = 84; і виведення. Не метаболізуn= 8;ться, виводиться = 79; сечею у незміненомm= 1; виді.
Вида = 83;яється при гемодіалізo= 0;.
Фармакокі
=
85;етика
в особливих
груп
пацієнтів.
При порушенні функції нирок виведення л= 10;зиноприлу знижується пропорційнl= 6; до ступеня порушення функціоналn= 0;них порушень (це зниження стає клінічно важливим пр = 80; клубочковіl= 1; фільтрації нижче 30 мл/хв).
Пр= ;и серцевій недостатноl= 9;ті нирковий кл= 10;ренс лізиноприлm= 1; знижується.
Для пацієнтів літнього віку характерні = 74;ищі концентрацo= 0;ї лізиноприлm= 1; у плазмі кро= 074;і і значення площі під кривою «концентраm= 4;ія-час» (збільшені приблизно н = 72; 60 %), ніж у пацієнтів молодшого віку.
Клініч=
1085;і
характерисm=
0;ики.
Показа=
1085;ня.
Артеріальн&=
#1072;
гіпертензіn=
3;.
Хронічна
серцева
недостатніl=
9;ть.
Гострий
інфаркт
міокарда у
пацієнтів з=
10;
стабільнимl=
0;
показникамl=
0;
гемодинаміl=
2;и
(систолічни
=
81;
артеріальнl=
0;й
тиск >
Діабетична
нефропатія
при
цукровому
діабеті (у
хворих на
інсулінозаl=
3;ежний
цукровий
діабет ІІ
типу).
Протип=
1086;казання.
Підвищена
чутливість
до
лізиноприлm=
1;,
до інших
компонентіk=
4;
препарату
або до інших
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Ангіоневро&=
#1090;ичний
набряк в ана=
084;незі
(у тому числі
після
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
ідіопатичнl=
0;й
і спадковий
набряк).
Аорталn=
0;ний
або
мітральний
стеноз або
гіпертрофіm=
5;на
кардіоміопk=
2;тія
з вираженим
=
80; гемодинамі&=
#1095;ними
порушеннямl=
0;.
Білатеl=
8;альний
стеноз
ниркової
артерії або
стеноз
артерії єди
=
85;ої
нирки;
гострий
інфаркт
міокарда з н=
077;стабільною
гемодинаміl=
2;ою;
кардіогеннl=
0;й
шок;
одночасне
застосуванl=
5;я
препарату і =
074;исокопропу&=
#1089;кних
мембран з
поліакрилнo=
0;трилнатрію-2-=
метилалілсm=
1;льфонату
(наприклад, AN 96) при
терміновомm=
1;
діалізі;
пацієнти з
рівнем креа
=
90;иніну
в сироватці
крові ≥ 220
мкмоль/л.
Одночаl=
9;не
застосуванl=
5;я
аліскіренвl=
4;існих
препаратів
пацієнтам з
цукровим
діабетом аб
=
86;
порушеннямl=
0;
функцій нир
=
86;к
(ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).
Первинний
гіперальдоl=
9;теронізм.
Взаємо=
1076;ія
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та =
110;нші
види
взаємодій.
Діу&= #1088;етики. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з діуретика = 84;и відзначаєтn= 0;ся сумація антигіпертk= 7;нзивного ефекту. У пацієнтів, які вже приймають діуретики, особливо ті, кому діуретики п = 88;изначені нещодавно, додавання лізиноприлm= 1; іноді може спричинити надмірне зниження артеріальнl= 6;го тиску. Вірогіднісm= 0;ь симптомів артеріальнl= 6;ї гіпотензії під впливом лізиноприлm= 1; знижується, якщо припинити приймати діуретик перед початком лікування лізиноприлl= 6;м.
Кал&= #1110;йзберігаюч= ;і діуретики, калійвміснo= 0; харчові добавки або солезаміннl= 0;ки. Хоча рівень калі= 02; в сироватці крові при кл= 110;нічних дослідженнn= 3;х інгібіторіk= 4; АПФ зазвича = 81; залишався у межах норми, у деяких пац= 110;єнтів все ж таки розвиваласn= 3; гіперкалієl= 4;ія. Ризик гіперкалієl= 4;ії пов’язують = 79; чинниками, д= 086; яких належать ниркова нед = 86;статність, цукровий діабет і одночасний прийом калійзберіk= 5;аючих діуретиків (= 085;априклад, спиронолакm= 0;он, триамтерен або амiлорид), а також калійвміснl= 0;х харчових до = 73;авок або солезаміннl= 0;ків.
Застосуван= ;ня калійвміснl= 0;х харчових до = 73;авок, калійзберіk= 5;аючих діуретиків або калійвміснl= 0;х солезаміннl= 0;ків може призводити до значного підвищення рівня калію = 074; сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Під час прийому лізиноприлm= 1; на тлі калійвивідl= 5;их діуретиків гіпокаліємo= 0;я, спричинена їх прийомом, може бути послаблена.
Літ&= #1110;й. При одночасномm= 1; прийомі літію і інгібіторіk= 4; АПФ оборотн = 86; підвищуєтьl= 9;я рівень літі= 02; в сироватці крові і розвиваютьl= 9;я токсичні ефекти. Застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків може підвищуватl= 0; ризик літієвої ін = 90;оксикації і посилюват = 80; її, якщо вона вже спричинена одночасним прийомом інгібіторіk= 4; АПФ. Застосовувk= 2;ти лізиноприл одночасно з літієм не рекомендуєm= 0;ься, але в тих випадках, коли таке поєднання потрібне, слід здійснюватl= 0; ретельний контроль рівня літію = 091; сироватці крові.
Нес&=
#1090;ероїдні
прот&=
#1080;запальні
засоб=
и
(НПЗЗ=
), включ=
аючи
і
ацетилсаліm=
4;илову
кислоту в
дозі ≥
Зол&= #1086;то. Нітрито= ;їдні реакції (симптоми вазодилатаm= 4;ії, включаючи припливи, нудоту, запаморочеl= 5;ня, артеріальнm= 1; гіпотензію, яка може бут= 080; дуже тяжкою) після ін’єк = 94;ії золота (наприклад, натрію ауротиомалk= 2;ту) відзначалиl= 9;я частіше у пацієнтів, я= 082;і отримували лікування інгібітороl= 4; АПФ.
Інш&= #1110; антигіпертk= 7;нзивні засоби. = 55;ри одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лізиноприлm= 1; з іншими антигіпертk= 7;нзивними засобами спостерігаn= 8;ться посилення гіпотензивl= 5;ого ефекту. Одночасний прийом нітрогліцеl= 8;ину та інших органічних нітратів аб = 86; вазодилатаm= 0;орів може посилювати гіпотензивl= 5;ий ефект лізиноприлm= 1;.
Три&= #1094;иклічні антидепресk= 2;нти, анестетики = 10; антипсихотl= 0;ки. Прийом деяких анестетикіk= 4;, трициклічнl= 0;х антидепресk= 2;нтів і антипсихотl= 0;чних засобів на тлі інгібіторіk= 4; АПФ може посилити ар = 90;еріальну гіпотензію.
Симпато= 1084;іметики. Можуть послабляти гіпотензивl= 5;ий ефект інгіб= 10;торів АПФ.
Гіп&= #1086;глікемічні засоби. = 45;підеміолог= 1110;чні дослідженнn= 3; показали, що одночасний прийом інгібіторіk= 4; АПФ і гіпогл= 110;кемічних засобів (інсулінів т= 072; гіпоглікемo= 0;чних засобів для = 079;астосуванн&= #1103; внутрішньо) може посилювати дію останні = 93;, аж до розвит= 082;у гіпоглікемo= 0;ї. Вірогіднісm= 0;ь таких явищ о= 089;обливо висока впродовж перших тижнів одно = 95;асного лікування пацієнтів, а також при порушенні функції нирок.
Аце&= #1090;илсаліцило= ;ва кислота, тромболітиl= 2;и, β-адреноблоl= 2;атори та нітрати. Лізинопри= 1083; можна призначати одночасно з = 072;цетилсаліц&= #1080;ловою кислотою (у дозах, що застос= 1086;вуються в кардіологіo= 1;), тромболітиm= 5;ними засобами, β-адре = 85;облокатора= 1084;и та нітратам = 80;.
Подвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС). Продем=
086;нстровано,
що подвійна
блокада РАА
=
57;
при супутнь
=
86;му
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ,
антагоністo=
0;в
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ або
аліскірену
характеризm=
1;ється
більшою
частотою
розвитку
таких
побічних ре
=
72;кцій
як
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
гіперглікеl=
4;ія,
порушення ф
=
91;нкції
нирок (у тому
числі гостр
=
72;
ниркова нед
=
86;статність)
порівняно і
=
79;
застосуванl=
5;ям
монотерапіo=
1;.
Алопуринол=
;,
цитостатикl=
0;,
імунодепреl=
9;анти,
кортикостеl=
8;оїди,
прокаїнаміk=
6;. П&=
#1088;и
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з лізинопри
=
83;ом
можуть
спричинити
лейкопенію.
Лікарські
засоби, що
пригнічуютn=
0;
функцію
кісткового
=
84;озку.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з лізинопри
=
83;ом
підвищують
ризик
виникнення
нейтропеніo=
1;
та/або
агранулоциm=
0;озу.
Естрогени.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
естрогенів
=
79;
лізиноприлl=
6;м
можливе
зменшення
гіпотензивl=
5;ого
ефекту
лізиноприлm=
1;
за рахунок
затримки
рідини в
організмі.
Особли=
1074;ості
застосуванl=
5;я.
Симптомат
=
80;чна
артеріальнk=
2;
гіпотензія.
Спостеріга= ;ється рідко у пацієнтів з неускладнеl= 5;ою артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю. У гіпертенз = 80;вних пацієнтів, які приймають л= 10;зиноприл, вірогіднісm= 0;ь розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії зростає при зменшенні о = 73;’єму циркулюючоo= 1; крові (наприклад, у результаті лікування діуретикамl= 0;, обмеження с = 87;оживання солі з їжею, проведення діалізу, при діареї або блюванні), а також при тяжких форм = 72;х ренінзалежl= 5;ої артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1;.
Симптомати= ;чна артеріальнk= 2; гіпотензія = 89;постерігал= 1072;ся у пацієнтів із серцевою недостатніl= 9;тю, незалежно від того, чи поєднуєтьсn= 3; вона з нирковою недостатніl= 9;тю. Це найчасті = 96;е спостерігаn= 8;ться у пацієнтів = 079; тяжкою серцевою недостатніl= 9;тю, які змушені приймати великі дози петльових діуретиків, = 110; в яких спост= 077;рігається гіпонатрієl= 4;ія або функціо = 85;альна ниркова недостатніl= 9;ть. Пацієнти з п= 110;двищеним ризиком артеріальнl= 6;ї гіпотензії потребують ретельного спостережеl= 5;ня у початкови = 81; період лікування і при підборі дози.
Це також стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця або захворюванl= 5;ям судин мозку, у яких значн= 077; зниження артеріальнl= 6;го тиску може призвести д = 86; інфаркту міокарда аб = 86; порушення мозкового кровообігу.
У разі розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії пацієнта необхідно покласти на спину і за необхідносm= 0;і зробити внутрішньоk= 4;енне введ= 077;ння розчин&= #1091; натрію хлориду. Скороминущk= 2; гіпотензивl= 5;а реакція не є протипоказk= 2;нням для наступного прийому препарату. Після відно = 74;лення ефективногl= 6; об’єму кров= 10; та зникненн= 03; скороминущl= 6;ї гіпотензивl= 5;ої реакції можна продовжити лікування лізиноприлl= 6;м.
У деяких пацієнтів і = 79; хронічною серцевою не = 76;остатністю, які мають нормальний або низький артеріальнl= 0;й тиск, може статися дод = 72;ткове зниження системного артеріальнl= 6;го тиску при призначеннo= 0; лізиноприлm= 1;. Цей ефект оч= 110;куваний і зазвичай н= 077; є причиною для припине = 85;ня терапії. При виникненні симптоматиm= 5;ної артеріальнl= 6;ї гіпотензії може виникнути необхіднісm= 0;ь зниження дози або припинення прийому ліз = 80;ноприлу.
Артеріаль
=
85;а
гіпотензія
=
79;
гострим
інфарктом
міокарда.
При
гострому
інфаркті
міокарда не
можна розпо
=
95;инати
терапію
лізиноприлl=
6;м,
якщо через
попереднє
лікування
судинорозшl=
0;рювальними
препаратамl=
0;
існує ризик
подальшого
серйозного
погіршення
гемодинаміm=
5;них
показників.
Це
стосується
пацієнтів і
=
79;
систолічниl=
4;
артеріальнl=
0;м
тиском ≤
Аортальни=
1081;
і мітральни
=
81;
стенози/гіп
=
77;ртрофічна
кардіоміопk=
2;тія.
Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл слід призна = 95;ати з обережністn= 2; пацієнтам з мітральним стенозом аб = 86; утрудненняl= 4; викиду з лів= 086;го шлуночка (наприклад, при аортальномm= 1; стенозі або гіпертрофіm= 5;ній кардіоміопk= 2;тії).
Порушення
функції
нирок.
При нирковій недостатноl= 9;ті (кліренс кре= 072;тиніну < 80 мл/хв), початкова доза лізиноприлm= 1; має бути визначена залежно від кліренсу кр = 77;атиніну пацієнта (див. таблицю 1= ), а потім – залежно від реакції пацієнта на лікування. Рутинний контроль калію і креатиніну = 08; частиною нормальної медичної практики у цих пацієнтів.
У пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю на початку лікування інгібітораl= 4;и АПФ може спо= 089;терігатися погіршення функції нир = 86;к. У таких ситуаціях описані випадки гострої ниркової недостатноl= 9;ті, зазвичай об = 86;ротної. У деяких пацієнтів з= 10; звуженням о = 73;ох ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирк = 80; інгібітори АПФ підвищу= 02;ть рівень сечовини в крові і креатиніну = 74; сироватці крові; зазвичай ці зміни проходять після припинення прийому препаратів. = 042;ірогідніст&= #1100; цього особливо висока при нирковій не = 76;остатності.<= /span>
При наявності реноваскулn= 3;рної гіпертензіo= 1; високий ризик розвитку тяжкої артеріальнl= 6;ї гіпотензії = 10; ниркової недостатноl= 9;ті. У таких пацієнтів лікування слід розпоч = 80;нати під ретельним медичним спостережеl= 5;ням з малих доз, які мають бути точно підібрані. Оскільки діуретики можуть внести вкла = 76; в описану вище клінічну динаміку, впродовж перших тижнів лікування лізиноприлl= 6;м їх прийом ма= 108; бути припинений, = 072; функція нир = 86;к потребує ретельного спостережеl= 5;ня.
У деяких хворих на артеріальнm= 1; гіпертензіn= 2; без явного захворюванl= 5;я судин нирок прийом лізи = 85;оприлу, особливо на тлі діуретиків, зумовлює підвищення рівня сечовини в крові і креа= 090;иніну в сироватці крові; ці зміни, як правило, бувають незначними = 10; скороминущ&= #1080;ми. Вірогіднісm= 0;ь їх виникнення вища у хвори= 093; з порушення = 84; функції нирок. У таких випадках мо = 78;е виникнути необхіднісm= 0;ь у зниженні д= 086;зи і припиненн= 10; прийому діуретика і лізиноприлm= 1;.
Лікування гострого інфаркту міокарда лі = 79;иноприлом не показане пацієнтам з ознаками ди = 89;функції нирок, при якій відзначаєтn= 0;ся підвищений рівень креатиніну = 91; сироватці крові 177 мкмоль/л та/або протеїнуріn= 3; 500 мг/добу. При розвитку дисфункції нирок упродовж те = 88;апії лізиноприлl= 6;м (концентрац= 10;я креатиніну сироватки перевищує 265 мкмоль/л або = 1091;двічі підвищений рівень креатиніну = 91; сироватці крові порівняно з його рівнем, визначеним до початку лікування) прийом преп = 72;рату слід припинити.
Підвищена
чутливість/
=
72;нгіоневрот=
1080;чний
набряк.
Ангіоневро= ;тичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових з = 74;’язок та гортані рідко розвиваєтьl= 9;я у пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, у т.ч. лізи= ;ноприл. У період лікування ангіоневроm= 0;ичний набряк може розвинутисn= 3; в будь-який час. У цьому випадку прийом лізиноприлm= 1; слід негайн = 86; припинити, провести відповідне = 83;ікування і встановит = 80; спостережеl= 5;ня за пацієнто = 84;; перш ніж відпустити пацієнта, сл= 110;д переконатиl= 9;я в тому, що усі симптоми на = 73;ряку ліквідованo= 0;.
Навіть у випадках, коли набряк обмежуєтьсn= 3; тільки язиком і ознаки порушення дихання відсутні, пацієнти можуть потр = 77;бувати тривалого спостережеl= 5;ня, оскільки лікування антигістамo= 0;нними засобами та глюкокортиl= 2;остероїдам= 080; (ГКС) може вия&= #1074;итися недостатніl= 4;.
В окремих випадках зареєстровk= 2;ний летальний к= 10;нець пацієнтів унаслідок ангіоневроm= 0;ичного набряку гортані або язика. Якщо набряк поширюєтьсn= 3; на язик, голосові звR= 17;язки або гортань, вірогідне перекриття дихальних шляхів, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли хірургічне втручання н = 72; органах дихання. У таких випадках необхідно вжити заход = 80; невідкладнl= 6;ї терапії (введення ад= 088;еналіну та/або підтримка прохідностo= 0; дихальних шляхів).
Пацієнт має знаходитисn= 3; під ретельним м = 77;дичним наглядом до повного і стійкого зн = 80;кнення симптоматиl= 2;и.
У пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневроm= 0;ичний набряк, не пов’язаний із прийомом інгібітору АПФ, може бути підвищений ризик розвитку ан = 75;іоневротич= 1085;ого набряку у відповідь н = 72; прийом інгібітору АПФ.
Гемодіалі=
1079;.
При призначеннo= 0; препарату в умовах діал= 10;зу з поліакрилвo= 0;ніловою мембраною можливий розвиток анафілактиm= 5;них реакцій. Рек= 086;мендується використанl= 5;я мембран іншого типу для проведення = 76;іалізу або застосуванl= 5;я лікарських засобів інших груп для лікування пацієнтів з = 072;ртеріально&= #1102; гіпертензіn= 8;ю.
Анафілакт=
1086;їдні
реакції при
ЛПНП-аферез=
10;.
Оскільки при аферезі ЛПНП з сульфатом декстрану застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ може призвести д = 86; розвитку ан = 72;філактични= 1093; реакцій, які можуть представляm= 0;и загрозу для життя, слід тимчасово відмінити інгібітори АПФ перед кожним афер = 77;зом.
Десенсибі=
1083;ізація.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, на тлі десенсибілo= 0;зуючої терапії (наприклад, проти отрут = 80; перетинчасm= 0;окрилих), розвиваютьl= 9;я тривалі анафілактоo= 1;дні реакції. Якщ= 086; такі пацієнти утримувалиl= 9;я від прийому інгібіторіk= 4; АПФ на час де= 1089;енсибіліза= ції, реакцій не спостерігаl= 3;ося, проте випадкове введення АП = 60; провокувалl= 6; анафілактоo= 1;дну реакцію.
Печінкова
недостатніl=
9;ть.
З прийомом інгібіторіk= 4; АПФ пов’язу= 02;ть розвиток рідкісного синдрому, як= 080;й починаєтьсn= 3; з холестатичl= 5;ої жовтяниці а = 73;о гепатиту і переходить = 91; блискавичнl= 0;й некроз печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілl= 0;й. Якщо у паціє= 085;тів, які приймають лізиноприл, розвиваєтьl= 9;я жовтяниця або значно підвищуєтьl= 9;я активність печінкових ферментів, препарат необхідно відмінити, залишаючи пацієнта пі = 76; спостережеl= 5;ням лікаря до зникнення с = 80;мптомів.
Гіперкалі=
1108;мія.
У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у т.ч. лізиноприл, спостерігаn= 8;ться підвищення рівня калію = 074; сироватці крові. До групи ризик = 91; розвитку гіперкалієl= 4;ії відносятьсn= 3; пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю або цукрови = 84; діабетом, як= 110; приймають калійзберіk= 5;аючі діуретики, або калійвм= 10;сні замінники солі, а також ті пацієнти, які приймають інші лікарські засоби, що пі= 1076;вищують рівень калі= 02; в сироватці крові (наприклад, гепарин).
Якщо прийом зазн = 72;чених вище препаратів на тлі лікування і = 85;гібітором АПФ визнається необхідним, рекомендуєm= 0;ься регулярний контроль рівня калію = 074; сироватці крові.
Пацієнти,
хворі
на цукрови
=
81;
діабет.
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають гіпоглікемo= 0;чні засоби або інсулін, необхідно ретельно контролюваm= 0;и рівень глюкози в крові упродовж першого місяця лікування інгібітороl= 4; АПФ.
Літій.
Зазв = 80;чай не рекомендуєm= 0;ься поєднувати = 87;рийом літію і лізиноприлm= 1;.
Нейтропен=
10;я/агранулоц&=
#1080;тоз.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можуть розвиватисn= 3; нейтропеніn= 3;/агранулоци= 1090;оз, тромбоцитоl= 7;енія і анемія. При нормальній функції нирок і при відсутністo= 0; ускладнень нейтропеніn= 3; розвиваєтьl= 9;я рідко. Нейтр= 086;пенія і агранулоциm= 0;оз зворотні та проходять після припинення прийому інгібітору АПФ.
Слід проявляти крайню обережністn= 0; при признач = 77;нні лізиноприлm= 1; пацієнтам і = 79; захворюванl= 5;ями сполучної тканини з судинними проявами, як= 110; проходять курс лікування антидепресk= 2;нтами, приймають алопуринол або прокаїн = 72;мід, а також при поєднанні цих чинникі = 74;, особливо на тлі порушення функції нирок.
У деяких таки = 93; пацієнтів розвиваютьl= 9;я тяжкі інфек = 94;ії, які не завжд= 080; піддаються інтенсивніl= 1; терапії антибіотикk= 2;ми. Якщо в лікуванні т = 72;ких пацієнтів застосовуюm= 0;ь лізиноприл, = 088;екомендуєт&= #1100;ся періодично перевіряти = 82;ількість лейкоцитів, причому пацієнтів с = 83;ід попередити = 87;ро необхіднісm= 0;ь повідомлятl= 0; про будь-які = 1086;знаки інфекції.
Расова
приналежніl=
9;ть.
Інгібітори АПФ частіше = 089;причиняють розвиток ангіоневроm= 0;ичного набряку у пацієнтів негроїдної раси порівняно з = 087;ацієнтами іншої расової приналежноl= 9;ті. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноп= 088;ил може бути менш ефективним = 91; зниженні артеріальнl= 6;го тиску у чорношкіриm= 3; пацієнтів порівняно з особами інших рас, мо= 1078;ливо, внаслідок вищої частоти осі = 73; з низьким рівнем реніну в популяції чорношкіриm= 3; пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю.
Кашель.
При застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ може з’я= 074;итися непродуктиk= 4;ний тривалий кашель, який зникає післ= 03; припинення лікування. Т= 072;кий кашель, спричинениl= 1; застосуванl= 5;ям інгібіторіk= 4; АПФ, слід враховуватl= 0; при диферен = 94;іальному діагнозі кашлю.
Оперативн=
10;
втручання/а
=
85;естезія.
У пацієнтів, які піддаються хірургічноl= 4;у втручанню або загальній анестезії препаратамl= 0;, що знижують артеріальнl= 0;й тиск, лізино= 087;рил може блокувати підвищення утворення ангіотензиl= 5;у II під впливом компенсатоl= 8;ного викиду реніну. Якщо передбачаєm= 0;ься, що артеріал= 00;на гіпотензія розвиваєтьl= 9;я за цим механізмом, вона може бути відкориговk= 2;на збільшенняl= 4; ОЦК.
Пе
=
88;винний
гіперальдоl=
9;теронізм.
У
пацієнтів,
які
страждають
на первинни
=
81;
альдостероl=
5;ізм,
інгібітори
АПФ
неефективнo=
0;,
тому
застосуванl=
5;я
лізиноприлm=
1;
не рекоменд
=
91;ється.
По
=
76;війна
блокада РАА
=
57;.
Повідо=
084;лялося,
що супутнє
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
блокаторів
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ чи
аліскірену
підвищує ри
=
79;ик
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
гіперкалієl=
4;ії,
порушення
функції
нирок (у тому
числі
гострої
ниркової
недостатноl=
9;ті).
Таким чином
подвійна бл
=
86;када
РААС шляхом
супутнього
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
блокаторів
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ чи
аліскірену
не
рекомендовk=
2;на.
У разі
особливої
необхідносm=
0;і у
застосуванl=
5;і
терапії
подвійної
блокади її
слід здійсн=
02;вати
під наглядо
=
84; фахівця
та регулярн
=
86;
перевіряти
функцію
нирок, рівні
електролітo=
0;в
та
артеріальнl=
6;го
тиску. Паціє=
085;там
з
діабетичноn=
2;
нефропатієn=
2;
не рекоменд
=
91;ється
одночасно
застосовувk=
2;ти
інгібітори
АПФ та
блокатори
рецепторів
=
72;нгіотензин=
1091;
ІІ.
За
=
89;тосування
у період
вагітності
або
годування
груддю.
Пр
=
77;парат
протипоказk=
2;ний
у період
вагітності
або
годування
груддю.
Пр
=
77;парат
не слід
застосовувk=
2;ти
вагітним аб
=
86;
жінкам, які
планують
завагітнітl=
0;.
Якщо під час
лікування
цим
препаратом
підтверджуn=
8;ться
вагітність,
його
застосуванl=
5;я
необхідно
негайно
припинити і,
якщо
необхідно, –
замінити
лікарським
засобом,
дозволеним
=
76;ля
застосуванl=
5;я
вагітним.
Зд
=
72;тність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або іншими
механізмамl=
0;.
Слід брати
до уваги
можливість
виникнення
запаморочеl=
5;ня
і підвищено=
11; втомлювано&=
#1089;ті,
що може
впливати на
здатність
керувати
автотранспl=
6;ртом
або іншими м=
077;ханізмами.
Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Табле = 90;ки приймаю= 090;ь внутрішньо 1 раз на добу, бажано в оди= 085; і той же самий час, незалежно від п= 1088;ийому їжі. Добову дозу підбирають індивідуалn= 0;но залежно від реакції пацієнта та показників артеріальнl= 6;го тиску.
Артеріаль=
1085;а
гіпертензіn=
3;.
Препарат застосовуюm= 0;ь як монотерапіn= 2; або у комбінації = 79; іншими класами антигіпертk= 7;нзивних засобів.
Початкова
доза.
При артеріальнo= 0;й гіпертензіo= 1; рекомендовk= 2;на початкова доза станов = 80;ть 10 мг на добу. У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (зокрема при реноваскулn= 3;рнiй гіпертензіo= 1;, надмірному виведенні натрію хлориду з організму т = 72;/або дегідратацo= 0;ї, серцевої декомпенсаm= 4;ії, або сильно вираженої а = 88;теріальної гіпертензіo= 1;), може статис= 03; надмірне зниження артеріальнl= 6;го тиску після початкової дози. У цих пацієнтів рекомендовk= 2;на початкова доза станов = 80;ть 2,5-5 мг і почато = 82; лікування м = 72;є відбуватисn= 3; під наглядо = 84; лікаря.
Дл= ;я отримання дози 2,5 мг застосуватl= 0; препарат з відповідниl= 4; вмістом діючої речовини.
Для пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю дозу необхідно зменшити (див. таблицю 1= ).
Підтримую
=
95;а
доза.
Звичайна ефективна підтримуючk= 2; доза станов = 80;ть 20 мг 1 раз на добу. Якщо препарат у вказаній дозі не забе= 079;печує належного терапевтичl= 5;ого ефекту протягом 2-4 тижнів, дозу можна і надалі збіл= 00;шити. Максимальнk= 2; добова доза = 089;тановить 80 мг на добу.
Пацієнти,
які
приймають
діуретики.
У пацієнтів, які заздале = 75;ідь одержують діуретичну терапію, піс= 083;я прийому першої дози = 083;ізиноприлу можливе виникнення симптоматиm= 5;ної артеріальнl= 6;ї гіпотензії. Лікування діуретикамl= 0; слід припинити з = 72; 2-3 дні до початку лікування п = 88;епаратом. Якщо неможливо припинити лікування діуретикамl= 0;, лізиноприл = 89;лід призначати = 91; початковій дозі 5 мг на добу. Слід контролюваm= 0;и функцію нирок і рівень калі= 02; у сироватці крові. Подальшу дозу необхі = 76;но підбирати залежно від артеріальнl= 6;го тиску. У разі необхідносm= 0;і, лікування діуретикамl= 0; можна відновити.
Пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю.
Дл=
;я
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю
дози визнач
=
72;ють
залежно від
значення
кліренсу
креатиніну,
як це
показано у т=
072;блиці
1.
Таблиця 1
Клірен= с креатиніну (мг/хв) |
Початкова доза (мг/добу= ) |
< 10 (включаючи хворих, які перебувают= 100; на гемодіаліз= 110;) |
2,5* |
10-30 |
2,5-5 |
31-80 |
5-10 |
* Дозу
та/або режим
дозування
встановлююm=
0;ь
залежно від
значень
артеріальнl=
6;го
тиску. Дозу
можна
підвищуватl=
0;
не більше ні=
078;
до 40 мг на добу
з контролем
артеріальнl=
6;го
тиску.
Підтримуюч= ;а доза залежи = 90;ь від клінічної реакції і підбираєтьl= 9;я при регулярномm= 1; контролі показників функції нирок, конце= 085;трації калію і натрію в крові.
Хронічна серцева недостатніl= 9;ть.
Пацієнтам із симптоматиm= 5;ною серцевою недостатніl= 9;тю лізиноприл можна застосовувk= 2;ти як доповнен = 85;я до терапії діуретикамl= 0;, препаратамl= 0; наперстянк= 1080; або β-блокатораl= 4;и. Лізиноприл призначаютn= 0; у початкові = 81; дозі 2,5 мг на дl= 6;бу під наглядо = 84; лікаря, з метою визначення первинного впливу на артеріальнl= 0;й тиск. Дозу пр= 1077;парату слід підвищуватl= 0; не більше ні= 078; на 10 мг, = span>з тимч&= #1072;совим інте&= #1088;валом не менше 2 тижнів і до максимальнl= 6;ї дози 35 мг на добу.
Визн = 72;чення дози має бут= 080; засноване н = 72; клінічному нагляді за кожним пацієнтом.
У пацієнтів з = 074;исоким ризиком розвитку симптоматиm= 5;ної артеріальнl= 6;ї гіпотензії (при надмірн= 086;му виведенні натрію хлориду з організму) з гіпонатрієl= 4;ією або без неї, при гіповолеміo= 1;, а також у пацієнтів, які отримув = 72;ли високі дози діуретиків, вищеназванo= 0; стани перед початком лікування необхідно компенсуваm= 0;и.
Гострий
інфаркт
міокарда.
Пацієнтам одночасно с = 83;ід приймати звичайну стандартну терапію з тр= 086;мболітични&= #1084;и лікарськимl= 0; засобами, ац= 077;тилсаліцил&= #1086;вою кислотою і β-блок = 72;торами. Лізиноприл сумісний з нітрогліцеl= 8;ином, введеним внутрішньоk= 4;енно або трансдермаl= 3;ьно.
Початкова
доза (у перші 3
дні після пе=
088;енесеного
інфаркту міокарда).
Терапію лізиноприлl= 6;м слід розпочинатl= 0; у перші 24 години з моменту появи симптомів з = 72;хворювання.
Терапію
не слід
розпочинатl=
0;,
якщо систол=
10;чний
артеріальнl=
0;й
тиск нижче
Пацієнтам
із
систолічниl=
4;
артеріальнl=
0;м
тиском (
При нирковій недостатноl= 9;ті (кліренс кре= 072;тиніну < 80 мл/хв), початкова доза лізино = 87;рилу має бути відкориговk= 2;на залежно від кліренсу креатиніну = 87;ацієнта (див. таблицю 1= ).
Підтримую=
1095;а
доза.
Підтримуюч=
;а доза
=
89;тановить
10 мг 1 раз на
добу. При
виникненні
=
72;ртеріально=
1111;
гіпотензії
(систолічни
=
81;
артеріальнl=
0;й
тиск нижче
або станови
=
90;ь
Лікування має тривати впродовж 6 тижнів, поті= 084; необхідно повторно оцінити ста = 85; пацієнта. У пацієнтів, у яких виникають симптоми серцевої недостатноl= 9;ті, слід продовжуваm= 0;и лікування лізиноприлl= 6;м.
Діабетичн=
1072;
нефропатія.
При
лікуванні
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1; у
хворих на
цукровий
діабет типу II
і початково=
02;
нефропатієn=
2;
доза лізино
=
87;рилу
становить 10
мг 1 раз на
добу. У разі н&=
#1077;обхідності
дозу можна
збільшити д
=
86;
20 мг на добу з
метою досяг
=
85;ення
значень
діастолічнl=
6;го
артеріальнl=
6;го
тиску нижче
При нирковій недостатноl= 9;ті (кліренс кре= 072;тиніну < 80 мл/хв), початкову дозу препар = 72;ту необхідно відкоригувk= 2;ти залежно від кліренсу креатиніну пацієнта (ди= 074;. таблицю 1).
Пацієнти
літнього
віку.
У клінічних дослідженнn= 3;х не були виявлені відмінностo= 0; ефективносm= 0;і або безпеки = 087;репарату у зв’язку з віком. Початкова доза лізиноприлm= 1;, що призначаєтn= 0;ся особам літнього віку зі зниж= 077;нням функції нир = 86;к, має бути вiдкоригова = 85;а згідно з таблицею 1. Згодом дозування визначаєтьl= 9;я залежно від реакції та а= 088;теріальног&= #1086; тиску.
Пацієнти
з
трансплантk=
2;цією
нирок.
Немає
досвіду щод
=
86;
застосуванl=
5;я
препарату
пацієнтам і
=
79;
нещодавньоn=
2;
трансплантk=
2;цією
нирок, тому н=
1077;
рекомендуєm=
0;ься
лікування
лізиноприлl=
6;м
таким
пацієнтам.
Ді
=
90;и.
Бе
=
79;пека
та
ефективнісm=
0;ь
застосуванl=
5;я
лізиноприлm=
1;
дітям не
встановленo=
0;,
тому не слід
призначати
препарат ці
=
81;
віковій
категорії
пацієнтів.
Передо=
1079;ування.
Сим&= #1087;томи: артеріальнk= 2; гіпотензія, циркуляторl= 5;ий шок, електролітl= 5;і порушення, ниркова недостатніl= 9;ть, гіпервентиl= 3;яція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардіn= 3;, запаморочеl= 5;ня, занепокоєнl= 5;я і кашель.
Лік&= #1091;вання: внутрішньоk= 4;енне введення сольових розчинів. Пр= 080; артеріальнo= 0;й гіпотензії слід поклас = 90;и пацієнта на спину з ледь піднятими догори ногами. Якщо можливо, призначаютn= 0; інфузію ангіотензиl= 5;у II і/або внутрішньоk= 4;енно вводять катехоламіl= 5;и. Якщо препар = 72;т прийнятий нещодавно, показано промивання шлунка, застосуванl= 5;я абсорбентіk= 4; і натрію сульфату. Дл= 103; лікування стійкої брадикардіo= 1; показано застосуванl= 5;я кардіостимm= 1;лятора.
Рекомендує= ;ться постійний контроль лабораторнl= 0;х показників (визначення рівня елект = 88;олітів і креатинін = 91; в сироватці крові) та життєвих функцій.
Ліз&=
#1080;ноприл
може бути
видалений з
організму з
=
72;
допомогою
гемодіалізm=
1;,
при цьому
слід уникат
=
80;
використанl=
5;я
поліакрилоl=
5;ітрильних
металосульm=
2;онатних
високоплинl=
5;их
мембран
(наприклад AN69).
У
випадку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку при
=
79;начають
антигістамo=
0;нні
препарати.
Якщо
клінічна си
=
90;уація
супроводжуn=
8;ться
набряком
язика,
голосової
щілини,
гортані,
необхідно в
ургентному
порядку роз
=
87;очати
лікування
шляхом
трансдермаl=
3;ьного
введення 0,3-0,5 м=
083;
розчину
адреналіну
(1:1000), для
забезпеченl=
5;я
прохідностo=
0;
дихальних ш
=
83;яхів
показані
інтубація
або
ларинготомo=
0;я.
Побічн=
1110;
реакції.
З боку систе=
ми
крові: зниження
рівня
гемоглобінm=
1;
і гематокри
=
90;у,
пригніченнn=
3;
діяльності
кісткового
мозку,
анемія,
тромбоцитоl=
7;енія,
лейкопенія,
нейтропеніn=
3;,
агранулоциm=
0;оз,
гемолітичнk=
2;
анемія,
лімфаденопk=
2;тія,
аутоімунне
захворюванl=
5;я.
З боку обміну речовин: гіпоглікем= 1110;я.
З боку центра = 83;ьної нервової системи: запамороче= 1085;ня, головний біль, зміна настрою, парестезії, порушення смакових відчуттів, порушення сну, порушення рівноваги, дезорієнтаm= 4;ія, сплутаністn= 0; свідомості, порушення нюху, симпто= 084;и депресії, непритомніl= 9;ть.
З боку серцев = 86;-судинної системи: ортостатич= 1085;ий ефект (включаючи артеріальнm= 1; гіпотензію), інфаркт міокарда аб = 86; церебровасl= 2;улярний інсульт, можливо, вторинний через надмі = 88;ну артеріальнm= 1; гіпотензію = 91; пацієнтів г = 88;упи високого ризику, пальпітаціo= 1;, тахікардія, феномен Рейно.
З боку кістково-м= ’яз = 86;вої системи: були зареєстровk= 2;ні м’язові спазми.
З боку дихальної системи: к&= #1072;шель, бронхіт, риніт, задишка, диспное, ангіоневроm= 0;ичний набряк, бронхоспазl= 4;, глосит, синусит, алергічний альвеолит/е = 86;зинофільна пневмонія. Були зареєстровk= 2;ні інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку травного тракту: = 76;іарея, блювання, нудота, біль у животі, диспепсія, сухість у роті, зменшення апетиту, зміна смаку, панкреатит, інтестиналn= 0;ний ангіоневроm= 0;ичний набряк, запор, гепатит (гепатоцелю = 83;ярний або холеста = 90;ичний), жовтяниця і печінкова недостатніl= 9;ть.
З боку шкіри: = i>висипи, свербіж, гіперчутлиk= 4;ість/ангіон= 1077;вротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, го&= #1083;осової щілини та/аб= 086; глотки, відч= 091;ття жару, гіперемія шкіри, кропи= 074;’янка, алопеція, псоріаз, підвищене п = 86;товиділенн= 1103;, пемфігус, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, лімфоцитомk= 2; шкіри.
Повідомлял= ;ося про синдром, що включає один або кілька симптомів: гарячка, васкуліт, мі= 072;лгія, артралгія/а = 88;трит, поява позитивних антинуклеаl= 8;них антитіл, прискореннn= 3; швидкості осідання еритроцитіk= 4;, еозинофіліn= 3; і лейкоцито = 79;, висипання, фотосенсибo= 0;лізація або інші шкірні прояви.
З боку сечовидільl= 5;ої системи: ниркова дисфункція, уремія, гост= 088;а ниркова недостатніl= 9;ть, олігурія/ан = 91;рія.
З боку ендокр = 80;нної системи: неадекватн= 1072; секреція антидіуретl= 0;чного гормону.
З боку репродуктиk= 4;ної системи: імпотенція, гінекомастo= 0;я.
Загальні порушення: підвищена втомлюваніl= 9;ть, слабкість.
Лаб&= #1086;раторні показники: підвищенн= 1103; рівня сечовини у крові, креат= 080;ніну у сироватці крові, печін= 082;ових ферментів, гіперкалієl= 4;ія, підвищення рівня білірубіну = 91; сироватці к = 88;ові, гіпонатрієl= 4;ія, протеїнуріn= 3;.
Термін
придатностo=
0;. 3
роки.
Умови
зберігання.
Зберігати в
оригінальнo=
0;й
упаковці пр
=
80;
температурo=
0;
не вище 25 °С.
Зберігати в
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
Упаков=
1082;а.
По 10
таблеток у
блістері; по 1,
по 2, по 3, або по 10
блістерів у
коробці.
Катего=
1088;ія
відпуску. З&=
#1072;
рецептом.
Виробн=
1080;к.
ТОВ
«АСТРАФАРМ&raqu=
o;.
Місцез=
1085;аходження
виробника т
=
72;
адреса місц=
03;
провадженнn=
3;
його
діяльності.
Укра=
11;на, 08132, Київ=
;ська
обл., Києво-Свято&=
#1096;инський р-н, м. Виm=
6;неве, вул.
Київська, 6.