ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застос= ування лікарського засобу

ТЕРАФЛЮ екстра =

зі смаком лимона

<= o:p>

(TherAFlu^®EXTRA

with lemon flavour)

Склад:

діючі речовини: 1 пакет містить парацетамолу 650 м= г, феніраміну малеату 20 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг;=

допоміжні речовини: сахароза, кислота лимонна безводна, ароматиз= атор лимонний, натрію цитрат, кальцію фосфат, мальтодекстрин, калію ацесульфам, кремнію діоксид колоїдний безводний, барвник жовтий D&C № 10 (Е 104), барвник жовтий FD&C № 6 (Е 110).=

Лікарська форма. Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хім= ічні властивості: білий cипкий поро= шок з жовтими включеннями, без твердих часток, допускається наявність м’яких грудочок; розчин: мутний розчин жовтого кольору.

Фармакотерапевтична = група.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. =

Код АТХ N02B E51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Комбінований препарат для лікування симптомів грипу та застуди.

Парацетамол чинить аналгетичну, жарознижувальну та слабко виражену протизапальну дію, що переважно опосередковано інгібуванням синтезу простагландинів у центральній нервовій системі. Він не впливає на функцію тромбоцитів та гемостаз. Відсутність периферичного пригнічення простагланди= нів зумовлює важливі властивості препарату, такі як підтримка захисних простагландинів у шлунково-кишковому тракті. Тому парацетамол можна приймати пацієнтам, для яких периферичне пригнічення простагландинів є небажаним (наприклад пацієнтам із шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або пацієнт= ам похилого віку).

Фенілефрину гідрохлорид є симпатоміметичним аміном, що переважно діє безпосередньо на альфа-адренергічні рецептори. При застосуванні у терапевтичних дозах, для усунення закладеності носа, препарат не чинить істотного стимулюючого впливу = на бета-адренергічні рецептори серця та істотного впливу на центральну нервову систему. Він є загальновизнаним назальним деконгестантом і діє шляхом вазоконстрикції, зменшуючи набряк і гіперемію слизової оболон= ки носа.

Феніраміну малеат – блокатор Н₁-рецепторів, чинить протиалергічну дію, зменшує вираженість місцевих ексудативних проявів, змен= шує сльозотечу, ринорею, свербіж в очах та носі. Зменшення загальних алергічних симптомів асоціюється з захворюваннями дихальних шляхів, що спричиняє помір= ний седативний ефект. Він також має антимускаринову дію.

Фармакокінетика.

Після застосування всередину парацетамол швидко і майже повністю всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 10–60 хвилин.

Парацетамол розподіляєтьс= я у більшість тканин орга= нізму. Він проходить через плацентарний бар’єр та екскретується у грудне молоко. <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>При застосуванні звичайних терапев= тичних доз парацетамол зв’язується з білками плазми крові незначною мірою, проте п= ри збільшенні концентрацій ступінь звʼязування збільшується.

Парацетамол переважно метаболізується у печінці двома шляхами: глюкурон= ідації і сульфатації. Він виводиться з сечею, переважно у вигляді глюкуронідних і сульфатних кон’югатів. Менше 5 % дози парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить від 1 до 3 годин.

Максимальна концентрація феніраміну малеату у плазмі крові досягається через 1–2,5 години; період напіввиведення становить 16–19 годин. 70–83 % від прийнятої всередину дози виводиться= з сечею у незмінному стані або у формі метаболітів.

Фенілефрину гідрохлорид <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>нерівномірно всмоктується <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>у травному тракті і зазнає пресистемного метаболізму за допомогою моноаміноксидази (МАО= ) в кишечнику і печінці; таким чином, при пероральному прийомі фенілефрин має знижену біодоступність. Він виводиться з сечею майже повністю, у вигляді сульфатного кон’югату= . Максимальні концентрації у плазмі крові відзначаються через 45 хвилин – 2 години, а період напіввиведенн= я з плазми крові становить    2 – 3 год= ини.

Клінічні характерист= ики.

Показання.

Лікування симптомів грипу та застуди, включаючи гарячку та озноб, голов= ний біль, нежить, закладеність носа та придаткових пазух, чхання та біль у тілі= .

Протипоказ= ання.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів лікарського засобу. Тяжкий перебіг серцево-судинних захворювань, тяжкі порушення функції печінки та/аб= о нирок, вроджена гіпербілірубінемія, гіпертиреоз, феохромоцитома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі форми цукрового діабету, алкоголізм, г= острий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози з затримкою сечі, обструкція шийки сечового міхура, пілородуоденальна обструкція, бронхіальна астма, епілепсія, захворювання крові (у тому числі виражена анемія, лейкопенія), тромбоз, тромбофлебіт, закритокутова глаукома, артеріальна гіпертензія, пор= ушення сну. Не застосовувати під час лікування інгібіторами МАО та протягом 2 тижн= ів після припинення такого лікування.

Протипоказане супутнє лікування трициклічними антидепресантами, бета-блокаторами, іншими симпатоміметиками.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські взаємодії кожного окремого компонента препарату є добре відомими. Немає підстав припускати, що застосування цих компонентів у комбінації = може впливати на профіль взаємодії препаратів.

Парацетамол. <= o:p>

При регулярному тривалому застосуванні парацетамолу може посилюватися а= нтикоагуляційний ефект варфарину або інших похідних кумарину, а також збільшуватися ризик виникнення кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефек= т не виражений.

Гепатотоксичні препарати можуть збільшити імовірність кумуляції парацетамолу та передозування. Ризик розвитку гепатотоксичних ефектів парацетамолу може зростати у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що індукують мікросомальні ферменти печінки, такі як барбітурати та протиепілептичні препарати (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), та протитуберкульозні засоби рифампіцин та ізоніазид.

Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і спричиняє збільшення його максимальних рівнів у плазмі крові. Аналогічним чином домперидон може збільшувати швидкість абсорбції парацетамолу.

Парацетамол може подовжув= ати період напіввиведення хлорамфеніколу.

Парацетамол може знижувати біодоступність ламотриджину зі зниженням його ефекту у звʼязку з можливою індукцією його метаболізму у печінці.

Абсорбція парацетамолу може зменшуватися при одночасному застосуванні з холестираміном, але зменшення абсорбції є незначним, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину.

Регулярне застосування парацетамолу одночасно з зидовудином може призво= дити до розвитку нейтропенії і підвищення ризику розвитку ураження печінки. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Пробенецид впливає на метаболізм парацетамолу. Для пацієнтів, які одноч= асно приймають пробенецид, дозу парацетамолу слід зменшити. Гепатотоксичн= ість парацетамолу може посилюватися в результаті тривалого або надмірного вживан= ня алкоголю.<= /p>
Парацетамол може впливати= на результати тестів з визначення рівнів с= ечової кислоти фосфоро-вольф= рамовокислим методом.

Слід з обережністю застосовувати парацетамол одночасно з флуклоксацилін= ом, оскільки одночасний прийом асоціюв= ався з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком як наслідок піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

Феніраміну малеат.

Антигістамінні засоби першого покоління, такі як феніраміну малеат, мож= уть посилювати пригнічувальний вплив на центральну нервову систему деяких інших препаратів (наприклад, інгібіторів моноаміноксидази, трициклічних антидепресантів, снодійних та заспокійливих засобів, нейролептиків, алкогол= ю, антипаркінсонічних засобів, барбітуратів, анестетиків, транквілізаторів та наркотичних аналгетиків).

Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, інших антигістамінних препаратів, засобів проти паркінсонізму та фенотіазинових нейролептиків. Феніраміну малеат може також інгібувати дію антикоагулянтів.=

Фенілефрину гідрохлорид.

Застосування препарату протипоказане пацієнтам під час терапії інгібіто= рами моноаміноксидази (ІMAO) та пацієнтам, які застосовували ІМАО протягом останніх 2 тижнів. Феніле= фрин може потенціювати дію інгібіторів MAO та провокувати гіпертензивний криз.
Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними засобами= або трициклічними антидепресантами (наприклад, амітриптиліном) може призводити = до збільшення ризику розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи= .

Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, дебризохіну, гуанетидину, резерпі= ну, метилдопи). Може збільшуватися ризик розвитку артеріальної гіпертензії та і= нших побічних ефектів з боку серцево-судинної системи.

Одночасне застосування фенілефрину з дигоксином і серцевими глікозидами може призводити до збільше= ння ризику порушення серцебиття або серцевого нападу.

Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може призводити до збільшення ризику розвитку ерготизму.=

Особливості застосування.

Лікарський засіб застосовувати з обережністю у разі:

-      =    порушення функції нирок та/або печінки;

-      =    гострого гепатиту;

-      =    гемолітичної анемії;<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

-      =    хронічного недоїдання та зневоднення;

-      =    серцево-судинних захворювань;

-      =    цукрового діабету;=

-      =    гіпертрофії передміхурової залози, оскільки пацієнти можуть бути схильними до розвитку затримки сечовипускання;

-      =    стенозуючої пептичної виразки.

Оскільки цей лікарський засіб містить парацетамол, слід уникати одночас= ного застосування інших лікарських засобів, що містять парацетамол, у зв’язку з ризиком тяжкого ураження печінки у разі передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, яка може призвести до необхідності пересадки печінки або летального наслідку. Лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно з судинозвужувальними засобами. Не перевищувати зазначених доз.

При застосуванні препарату слід уникати вживання алкогольних напоїв, оскільки етиловий спирт при одночасному застосуванні з парацетамолом може спричиняти порушення функцій печінки. Парацетамол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хворобою Рейно, захворюваннями серця (у т. ч. аритм= ією, брадикардією), захворюваннями щитовидної залози, глаукомою, хронічними хворобами легенів, а також пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що впливають на печінку, та особам літнього віку. Пацієнтам похилого віку зі сплутаністю свідомості слід уникати прийому лікарського засобу. Відомо про ризик завчасного закриття артеріальної протоки у плода при застосуванні парацетамолу під час вагітності.

Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем:

-   &nb= sp;     якщо= вони мають проблеми з диханням, такі як астма, емфізема або хронічний бронхіт;

-   &nb= sp;     якщо симптоми не поліпшуються протягом 5 днів або якщо симптоми супроводжуються високою температурою, пропасницею, яка триває більше 3 днів, висипами або тривалим головним болем;

-   &nb= sp;     стос= овно можливості застосування препарату при порушеннях функції нирок і печінки. <= /span>

Дані явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вміст= у в крові глюкози.

Лікарський засіб містить фенілефрин, який може спричинити напади стенокардії.

Випадки печінкової дисфункції/недостатності було зареєстровано у пацієн= тів зі зниженими рівнями глутатіону, наприклад у пацієнтів, які серйозно стражд= ають від недоїдання, анорексії, мають низький індекс маси тіла або страждають від хронічної алкогольної залежності.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибок= е, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.<= /p>
Повідомлялося про випадки метаболічн= ого ацидозу з високим аніонним проміжком (HAGMA) як наслідок піроглутамінового ацидозу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис, або у пацієнтів з недостатнім харчуванням чи іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), які лікува= лися парацетамолом у терапевтичних дозах протягом тривалого періоду або комбінац= ією парацетамолу і флуклоксациліну.

У випадку підозри на HAGMA як наслід= ку піроглутамінового ацидозу рекомендується негайно припинити застосування парацетамолу та проводити ретельний моніторинг. Вимірювання рівня 5-оксопро= ліну у сечі може бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної причини HAGMA у пацієнтів з множинними факторами ризику.
1 пакет лікарського засобу містить 12,6 г сахарози, що необхідно враховувати пацієнтам з наявністю цукрового діабету. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або дефіцит цукрази-ізомальтази не слід приймати даний препарат.

Лікарський засіб містить барвник FD&= C жовтий № 6 (Е 110), що може спричиняти алергічні реакції. 1 пакет препа= рату містить 42,2 мг натрію. Пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням кількості натрію, слід брати до уваги вміст натрію.

Повідомлення про підозрювані побічні= реакції лікарю після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає можливість продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик застосування препарату= .

Застосування у = період вагітності або годування груддю.

Застосування лікар= ського засобу не рекомендується у період вагітності або годування груддю, оскільки= безпечність його застосування у таких випадках не вивчали.

Вагітність.

Аналіз великої кількості даних щодо вагітних не виявив вродженої або фето-/неонатальної токсичності. Хоча результати епідеміологічних досліджень щодо внутрішньоутробного розвитку нервової системи у дітей під впливом парацетамолу недостатньо переконливі. За клінічної необхідності парацетамол може застосовуватись під час вагітності у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу та з найнижчою періодичністю.

На сьогодні відсутні належні дані досліджень репродуктивної функції або дані щодо ембріо-/фетотоксичності при застосуванні феніраміну.

Наразі є лише обмежені дані щодо застосування фенілефрину гідрохлориду вагітним. Звуження судин матки і погіршення маткового кровотоку, що асоціюю= ться з застосуванням фенілефрину, можуть призвести до гіпоксії плода. Слід уника= ти застосування фенілефрину гідрохлориду у період вагітності.

Годування груддю.

Парацетамол екскретується в грудне молоко, але в кількості, що не має клінічної значущості. Доступні опубліковані дані не дають підстав рекоменду= вати відмову від годування груддю під час терапії препаратом.<= /p>
Не існує достатньої інформації стосовно екскреції феніраміну в грудне молоко і кількості препарату, яка може потрапляти в організм дитини.

Немає даних щодо виділення фенілефрину у грудне молоко. Застосування фенілефрину слід уникати жінкам, які го= дують груддю.

<= /span>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Лікарський засіб може спричиняти сонливість у деяких пацієнтів (особливо фенірамін), що може суттєво вплинути на здатність керувати транспортом або механізмами. Слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами, що потребують концентрації уваги.

Спосіб зас= тосування та дози.

Для перорального застосування. Дорослим і дітям віком від 12 років призначати по 1 пакету кожні 4–6 годин (у разі необхідності для полегшення симптомів), але не більше 4 пакетів на д= обу. Одноразова доза не має перевищувати 1 пакет. Не рекомендується застосовувати препарат довше 7 днів без консультації лікаря. Мінімальний інтервал між прийомами – 4 години. Вміст 1 пакета слід розчинити у склянці кип’яченої гарячої води (але не окропу) та випити гарячим. Слід приймати найнижчу дозу, необхідну для досягнення ефективності протягом найкоротшого часу.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Для пацієнтів з порушеннями функції печінки необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між застосуванням препарату.

Пацієнти літнього ві= ку. Корекція дози для пацієнтів літнь= ого віку не потрібна.<= /p>

Діти. Дітям віком до 12 років препарат не застосовувати.=

Передозування.

У разі передозуван= ня лікарського засобу симптоми, спричинені парацетамолом, будуть найбільш вираженими.=

Симптоми спричинені парацетамолом: ге= патотоксичний ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки. Передозування парацетамолу, в тому числі високою загальною дозою, що була отримана за тривалий період, може спричи= нити індуковану аналгетиками нефропатію з необоротним порушенням функцій печінки. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнті= в з факторами ризику: рег= улярне надмірне вживання етанолу, глутатіонова кахексія (у т. ч. розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, кахексія) – застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Існує небезпека отруєння, особливо у пацієнтів літнього віку, у дітей молодшого віку, у пацієнтів із захворюваннями печінки, у разі хронічного недоїдання та у пацієнтів, які отримують індуктори ферментів печінки (трива= ле лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіци= ном, звіробоєм). При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати = до енцефалопатії, коми та летального наслідку.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцит= оз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку це= нтральної нервової системи – запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Симптоми передозування парацетамолу, які проявляються у перші 24 години, такі: блідість, нудота, блювання і відсутність апетиту. Першою ознакою ураж= ення печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 24–48 годин, а може виникати пізніше, протягом періоду до 4–6 днів після застосув= ання препарату. Ураження печінки, як правило, виникає максимум через 72–96 годин після прийому препарату. Можуть спостерігатися відхилення від норми з боку метаболізму глюкози (гіпоглікемі= я) та метаболічний ацидоз, крововиливи. Гостра ниркова недостатність з гострим тубул= ярним некрозом може розвинутися навіть у разі відсутності тяжкого ураження печінк= и та проявлятися сильним болем у попереку, гематурією, протеїнурією. Пові= домлялося про випадки виникнення серцевих аритмій та гострого панкреатиту.

Лікування: = при передозуванні парацетам= олу необхідна невідкладна медична допомога, навіть якщо симптомів передозування не виявлено. Призначення N-ацетилцистеїну внутрішньовенно= або перорально як антидота парацетамолу на ранньому етапі. Промивання шлунка та= /або пероральний прийом метіоніну можуть мати позитивний ефект упродовж принаймн= і 48 годин після передозування. Можуть бути корисними прийом активованого вугілля та моніторинг дихання і кровообігу. При виникненні судом можна застосувати діазепам.

Симптоми спричинені феніраміну малеатом та фенілефрину гідрохлоридом

Симптоми, зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту антигістамінного препарату та симпатоміметичного ефекту фенілефрину гідрохлориду, включають сонливість, за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення центральної нервової системи, порушення зору, висипання, нудота, блювання, стійкий головний біль, гіпергідроз, нервозність, запаморочення, тремор, безсоння, гіперрефлексія, дратівливість, неспокій, порушення кровообігу, артеріальна гіпертензія та брадикардія. При передозуванні фенілефрину у тяжких випадках можливе порушення свідомості, аритмії, кома, судоми. Повідомлялося про випадки виникнення атропіноподібно= го «психозу» на тлі передозування феніраміну. Атропіноподібні симптоми можуть включати: мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових, гіпертермію, атонію кишечнику.

Лікування. Специфічного антидоту для лікуван= ня передозування антигістамінними засобами не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу, в тому числі дати активоване вугілля, сольов= ий проносний засіб та вжити стандартні заходи для підтримки кардіореспіраторної системи.= Не дозволяється застосовувати стимулятори; для лікування артеріальної гіпотензії можна використати судинозвужувальні засоби.

Для усунення гіпертензивних ефектів = можна використовувати блокатор α-рецепторів (фентоламін) для внутрішньовенно= го введення. При виникненні судом можна застосувати діазепам.

Побічні реакції.

Побічні реакції, зазначені нижче, розподілені за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, &= lt; 1/100), рідко (≥1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), час= тота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку системи кровообігу та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, анемія у т. ч. гемолітична, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), синці чи кровотечі.

З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, набряк Квінке; частота невідома – анафілактичн= і реакції, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Психічні розлади: рідко – нервозність, безсоння, сплутаність свідомості, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, галюцинації, депресивні стани.

З боку нервової системи: часто – сонливіс= ть; рідко – запаморочення, головний біль, парестезії, шум у вухах, тремор.=

З боку органів зору<= /span>: мідріаз, гостра закритокутова гл= аукома (частіше у пацієнтів з глаукомою), порушення акомодації.<= /p>
З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, посилене серцебиття, артеріальна гіпертензія.=

З боку ендокринної системи: рідко – гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку травного тракту: часто – нудота, блювання; рідко – сухість у роті, запор, біль та диско= мфорт у животі, діарея, печія, зниження апетиту, гіперсалівація; частота невідома= – метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком.

З боку системи дихання: дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печ= інки, підвищення рівнів печінкових ферментів, як правило без розвитку жовтяниці. =

З боку нирок і сечовидільної системи: рідко – дизурія, нефротоксичн= ість, ниркова коліка; дуже рідко – затримка сечовипускання (ймовірніше у хворих на гіпертрофію передміхурової залози).

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – висип, свербіж, мультиформна еритема, кропивʼянка, екзема, пурпура, алергічний дерматит.

Загальні розлади: рідко – загальна слабкість, нездужання.

На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосуван= ня феніраміну не асоціюється з пролонгацією QTc-інтервалу і серцевою аритмією.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 1 пакету без вкладання у вторинну упаковку або по 10 пакетів у карто= нній коробці.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник.=

Халеон = Алкала С.А. / Haleon Alcala S.A.

Місцезнаходження вир= обника та адреса місця провадження його діяльності.

вулиця Айавір, км. 2.500, Алкала де Енарес, Мадрид, 28806, Іспанія /

carretera Ajalvir, km. 2.500, = Alcalá de Henares, Madrid, 28806, Spain.