ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

СТРОФАНТИН-Г

Склад:

діюча речовина: g-strophanthin;

1 мл розчину містить уаба= їну (строфантину Г) 0,25 = мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.=

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Фармакотерапевтична група. Кардіотонічні засоби. Серцеві глікоз= иди. Код АТХ C01A C01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Строфантин являє собою серцевий <= span class=3DSpellE>глікозид, виділений із strophanthus gratus, це один з головних «полярних» серцевих глікозидів. Препарат чинить кард= іотонічну дію, підвищує силу і швидкість скоротливості міокарда (позитивний інотропний ефект), знижує частоту серцевих скорочень (негативний хронотропний ефект), зменшує атріовентрикулярну провідність (негативний дромотропний ефект). При серцевій недостатності збіль= шує ударний і хвилинний об’єм серця, поліпшує спорожнення шлуночків, що приводить до покращання кровообігу.

Механізм дії строфантину полягає у частковому пригніченні натрій/калій-АТФ-ази у мембранах клітин міокарда, внаслідок чого зменшуєтьс= я повернення калію у кардіоцити, а також вихід із них натрію= . Стимулює виникнення ваготропного ефекту (брадикардії) за рахунок <= span class=3DSpellE>затримки проведення імпульсів через провідну = систему серця. Зміни ЕКГ при застосуванні строфантину= мають вигляд подовження інтервалу QT, зниження інтервалу ST нижче ізолінії, збільшення інтервалу РР, збільшення інтервалу PQ, Т-зубець згладжується і може інвертувати.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення п= риблизно 40 % введеної кількості препарату зв’язується з білками плазми крові. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові перебуває в інтервалі 0= ,5–2 години. Біо= трансформацію майже не проходить. На               70–90 % виводиться нирками у незмінен= ому вигляді, решта – з жовчю через кишечник. Період= напіввиведення (Т_½) у середньому становить 23 години, дія препарату триває 2–3 доби. У хворих із хронічною нирко= вою недостатністю Т_½ препарату збільшується.

Клінічні характеристики.

Показання. Гостра <= span class=3DSpellE>серцева недостатність, хронічна серцева недостатність ІІb–III стадії                    (III–IV стадії за класифікацією NYHA), суправентрикулярна тахікардія, миготлива аритмія.

<= /span>

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Глікозидна інтокс= икація, констриктивний перикардит, гострий інфаркт міокарда, = шлуночкова тахікардія, виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада II та III ступенів, синдром слабкості синусового вуз= ла, гіперкальціємія, гіпокаліємія, ізольований мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, перикардит, гострий міокардит, ендокардит, виражений кардіосклероз, синдром каротидного синуса, аневризма грудного відділу аорти, синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Симпатомімети= ки, метилксанти= ни, резерпін, трициклічні антидепресанти, блокатори фосфод= іестерази (наприклад, теофілін) – при одночасному застосуванні зі строфантином підвищується ризик розвитку порушень ритму серця.

Метилдопа, клонідин, спірон= олактон, верапаміл, хінідин, аміодарон, каптоприл, антагоністи кальцію, еритроміцин, тетрацикліни – при одночасному застосуванні підвищуєт= ься концентрація строфантину у плазмі крові.

Діуретики (більшою мірою тіазидні та інгібітори карбоангідрази), глюкокортикоїди, катехоламіни, інс= улін, препарати кальцію – при одночасному застосуванні зі строфантином підвищують ризик розвитку глікозидної інтоксикації.

Глюкокортикоїди та діуретики – при одночасному застосу= ванні зі строфантином підвищується ризик розвитку гіпокалієм= ії та гіпомагніємії.

Блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатори ангіотензинових рецепторів – при одночасному застосув= анні зі строфантином знижується ризик розвитку гіпокаліємії= та гіпомагніємії.

ß-адреноблокатори та антиаритмічні= лікарські засоби Ia класу, верапаміл, магнію сульфат – при одночасному застосуванні зі строфантином більш виражено знижується атріовентрикулярна провідність.=

<= /span>

Особливості застосування. Препарат має малу терапевтичну шир= оту, через що необхідно ретельно підбирати індивідуальну дозу.

Під час внутрішньовенного введення препарату та протягом 1 години після цього необхідно проводити ЕКГ-контроль. При виникненні частої групової або = політопної шлуночкової екстрасистолії введення необхідно припинити, а наступну дозу необхідно змен= шити у 2 рази.

При нирковій недостатності для запобігання глікозидній інтоксикації дозу препарату необхідно дещо зменшити. При гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії підвищується імовірність відносного передозування препарату.

При вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серці, алкалозі для хворих літнього віку необхідно здійснювати корекцію дози препарату, щоб запобігти передозуванню.

При порушенні атріовентрикулярної провіднос= ті I ступеня введення препарату повинно обов’язково супроводжуватися ЕКГ–= контролем.

Якщо хворому раніше призначали інші препарати серцевих глікозидів, перед застосуванням строфантину необхідно зробити перерву, оскільки його дія може приєднатися до ефекту глікозидів наперстян= ки, що накопичились в організмі. Тривалість перерви – 5 днів, але якщо застосовува= ли препарати з сильним кумулятивним ефектом (дигітоксин), перерва має бути збільшена до 10–14 днів.

Хворим з порушенням функцій нирок, а також хворим літнього та старечого віку препарат рекомендується вводити у дещо знижених дозах, починаючи з 0,125–0,15–0,2 мг, а надалі не перевищувати дозу 0,25 мг на добу (за винятком ургентних станів).

З особливою обережністю застосовувати препарат хворим на тиреотоксикоз та передсердну екстрасистолію.

При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток брадіарит= мії, шлуночкової тахікардії, ат= ріовентрикулярної блокади, зупинки серця. Для профілактики цього ефекту добову дозу слід розподіляти на 2–3 введення або одну з доз вводити внутрішньом’язово.

Цей лікарський зас= іб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натр= ію.

Застосування у період вагітності або годуван= ня груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю.

<= /span>

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;font-weight:normal;mso-bidi-font-we= ight: bold;font-style:normal;mso-bidi-font-style:italic'>На період лікування преп= аратом слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

<= /span>

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовувати дорослим внутрішньовенно у дозі               1–2 мл, розчиненій у 10–20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Вводити повільно протягом                5–6 хвилин. Пр= изначати введення 1 або 2 рази на добу. Якщо є можливість, краще вводити препарат внутрішньовенно краплинно, для цього 1 мл препа= рату розчинити у 100 мл 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду. Кр= аплинне введення зменшує імовірність токсичних проявів. Через 1 годину після внутрішньовенного введення необхідно здійснювати ЕКГ-контроль. При виникнен= ні частої, групової або політопної шлуночкової екстрасистолії введення препарату необхідно припинити, а наступну дозу змен= шити у 2 рази. Хворим з функціональною недостатністю нирок та хворим літнього віку препарат рекоменду= ється вводити у знижених дозах, починаючи з 0,125 мг, а надалі не перевищувати 0,= 25 мг на добу (за винятком ургентних станів).

При необхідності разову дозу можна збільшити, для чого з інтервалом 0,5= –2 години вводити додатково 0,1–0,15 мг (0,2–0,3 мл), при цьому максимальна разова доза не м= ає перевищувати 0,25 мг, а добова – 1 мг (4 мл).

Діти. Досвіду застосування препарату дітям немає, = тому його не можна призначати цій віковій категорії пацієнтів.=

Передозування. Клінічна картина передозування препаратом (глікозидної інтоксикації) може виявлятися різноманітними клінічними симптомами:
з боку серцево-судин= ної системи: атріовентрикулярна блокада та серцеві аритмії, у тому= числі брадикардія, шлуночкова пароксизмальна тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, бігемінія, політопна шлуночкова тахі= кардія, синоатріальна блокада,<= /span> фібриляція шлуночків, у тяжких випадках можливий розвиток мерехтіння шлуноч= ків та зупинка серця;

з боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея, некроз стінок кишечнику;

з боку центральної н= ервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, парестезії, неврит, радикуліт, забарвлен= ня навколишніх предметів у зелений та жовтий колір, мерехтіння «мушок» перед очима, зниження гостроти зору, скотоми, макро- = та мікропсія; дуже рідко мож= ливі сплутаність свідомості, синкопальні стани, маніакально-= депресивний синдром.

Лікування: припинення застосування препарату, призначе= ння препаратів калію та магнію, парентеральне введе= ння унітіолу. Подальше лікування – симптоматичне, при ектопічних аритміях призначати антиаритмічні лікарські засоби (лідокаїн, дифенін, аміодарон).

Побічні реакції<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>. Ро= звиток побічних реакцій пов’язаний переважно з передозуванням препарату, занадто швидким внутрішньовенним введенням або підвищеною індивідуальною чутливістю пацієнта до серцевих глікозидів. Проявляється т= акими клінічними симптомами:

з= боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, підвищена втомлюваність, сонливість, порушення сну, психічні розлади (депресія, галюцинації, деліріозний психоз);<= o:p>

з= боку органів зору: порушення зору;=

з боку травного тр= акту: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, у тяжких випадках –брижовий<= /span> інфаркт;=

з боку ендокринної системи: гінекомастія у чоловіків (у поодиноких випадках);

з= боку системи крові: тромбоцитопенічна пурпура, петехії, носові кровотечі;

з= боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця (брадіаритмія, шлуночкова тахікардія) та провідності (атріовентрикулярна блокада);

з боку імунної сис= теми: анафілактичні реакції, кропив’янка;

інші: алергічні реакції, зміни в місці введення.

Термін придатності.= 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей= місці.

Несумісність. Препарат несумісний при введенні в одному шприці чи крапельниці з такими розчинами: натрію гідрокарбонат, аміназин. Т= акі комбінації зменшують фармакологічну активність строфантину.

Упаковка. По 1 мл в ампулах № 10 у пачці; № 10, № 5&= times;2 у блістерах у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

=

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, Харкі= вська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.
= (Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

(ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я»)

=

&n= bsp;