ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДУФАСТОН^®

(DUPHASTON®)

Ск= лад:

діюча речовина: дидрогестеро= н;

1 = таблетка містить дидрогестерону 10 мг;

допоміжні речовини: ядро таблетки – лактоза, моногідрат; гіпромелоза; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

оболонка: макрогол 40= 0, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, в= криті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: кругла, двоо= пукла, вкрита плівковою оболонкою, біла таблетка зі скошеним краєм, з лінією для розлому та маркуванням «155» з одного = боку по обидва боки від лінії для роз= лому. Діаметр – 7 мм.

Лі= нія для розлому призначена тільки для полегшення ковтання і не розділяє таблетку на рівні дози.

Фармакотерапевтична група. = Го= рмони статевих залоз і препарати, які застосовують при патології статевої системи. Гестагени. Похідні прегнадієну. Код АТХ G03D B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ме= ханізм дії

Ди= дрогестерон – це синтетичний прогестерон з пероральною біодоступністю, який спричиняє секреторну транформацію ендометрія в естрогенстимульованій матці. Він забезпечує запобігання підвищеному ризику гіперплазії та/або раку ендометрі= я, спричиненого естрогенами. Дидрогестерон не має естрогенних, андрогенних, анаболічних і кортикоїдних властивостей.

Ди= дрогестерон не пригнічує овуляцію. Це означає, що можливість запліднення яйцеклітини у = жінок репродуктивного віку при прийомі дидрогестерону залишається.

У = жінок у постменопаузі зі збереженою маткою замісна терапія естрогенами призводить до підвищеного ризику розвитку гіперплазії ендометрія і раку ендометрія. Додав= ання прогестагену запобігає цьому додатковому ризику.

Кл= інічна ефективність та безпека

Пр= оведено подвійне сліпе, з подвійним маскуванням, рандомізоване, багатоцентрове дослідження за участю двох паралельних груп для порівняння ефективності, безпеки і переносимості дидрогестерону для перорального застосування в дозі= 30 мг на добу та інтравагінального мікронізованого прогестерону в капсулах в д= озі 600 мг на добу для підтримки лютеїнової фази при застосуванні технологій запліднення in vitro (LOTUS І).=

Пр= оведено рандомізоване, відкрите, багатоцентрове дослідження за участю двох паралельних груп = для порівняння ефективності, безпеки і переносимості дидрогестерону для перорального застосування в дозі 30 мг на добу та інтравагінального прогестерону в лікарській формі 8 % гелю (Кринон) в дозі 90 мг на добу для підтримки лютеїнової фази при застосуванні технологій запліднення in vitro (LOTUS ІІ).

Клінічні дослідження LOTUS І і LOTUS ІІ підтвердили нижчезазначене.

Го= ловну мету досліджень – доказ не меншої ефективності перорального дидрогестерону = в порівнянні з інтравагінальним мікронізованим прогестероном з точки зору наявності серц= евих скорочень у плода на 12-му тижні гестації (10-й тиждень вагітності) – було досягнуто.

У досліджуваній популяції пацієнтів частота настання вагітності, підтверджено= ї на 12-му тижні гестації (10-й тиждень вагітності), становила 37,6 % і 33,1 % (LOTUS І) та 36,7 % і 34,7 % (LOTUS II). Різниця в частоті настання вагітно= сті між двома групами становила 4,7 (95 % ДІ, -1,2; 10,6) (LOTUS І) та <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: EN-US'>2,0 (95 % ДІ, -4,0; 8,0) (LOT= US II).

У = вибірці суб’єктів дослідження для оцінки з безпеки (1029 суб’єктів (LOTUS І) і 1030 суб’єктів (LOTUS ІІ), які отримали принаймні одну дозу досліджуваного препарату) випадки небажаних явищ, що виникли під час терапії (TEAE), про я= кі повідомлялося найчастіше, були ідентичними в обох досліджуваних групах.

У = зв’язку з характером досліджуваного показання та досліджуваної популяції пацієнтів певна кількість ранніх абортів/викиднів є очікуваною, особливо до 12-го тиж= ня гестації (10-го тижня вагітності), оскільки прогнозований показник частоти настання вагітності у цей період становить близько 35 %.<= /p>
Пр= офіль безпеки, що спостерігався в обох дослідженнях LOTUS, відповідав очікуваному, враховуючи встановлений профіль безпеки дидрогестерону, а також досліджуван= у популяцію пацієнтів і досліджуване показання.

Фармакокінетика. =

Аб= сорбція

Пі= сля перорального прийому дидрогестерону у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, він швидко абсорбується. Максимальні концентрації у плазмі (Cmax) близько 3,2 нг/мл для вихідної речовини дидрогестерону та 57 нг/мл для його активного метаболіту 20-альфа-дигідродидрогестерону (ДГД) досягаються через 0,5–1,5 години після прийому. Загальна експозиція речовин у часі (AUC) становить близько 9,1 і 220 нг.год/мл для дидрогестерону і ДГД відповідно.<= o:p>

Пі= сля прийому одноразової дози їжа затримує досягнення піка концентрації дидрогес= терону у плазмі приблизно на 1 годину, що призводить до зниження пікової концентра= ції дидрогестерону у плазмі приблизно на 20 %, не впливаючи на ступінь експозиції дидрогестеро= ну і ДГД.

Сп= остережуваний вплив одночасного прийому їжі на пікову концентрацію дидрогестерону в плазмі вважається клінічно незначущим. Отже, Дуфастон^®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, можна приймати незалежно від прийому їжі.

Ро= зподіл

Пі= сля перорального прийому дидрогестерону видимий об’єм розподілу є значним і становить приблизно 22000 л. Більше 90 % дидрогестерону та ДГД зв’язується з білками плазми.

Ме= таболізм <= o:p>

Пі= сля перорального застосування дидрогестерон швидко метаболізується до ДГД. Концентрація головного активного метаболіту ДГД досягає піка через той самий проміжок часу, що і дидрогестерон. Концентрація у плазмі ДГД значно вища, н= іж вихідної речовини. Співвідношення AUC і C_max= ДГД до AUC і C_max дидрогестерону становлять близько 25 і 20 відповідно. Середній кінцевий період напіввиведення як дидрогестерону, так і ДГД становить близько 15 годин. Загальною властивістю всіх характерних метаболітів є збереження структури 4,6-дієн-3-она вихідної речовини і відсутність 17-альфа-гідроксилювання, що пояснює відсутність у дидрогестеро= ну естрогенного та андрогенного ефектів.

Ви= ведення

Пі= сля перорального застосування у середньому 63 % дози виводиться із сечею. Видим= ий загальний кліренс дидрогестерону з плазми в організмі є високим і становить= приблизно 20 л/хв. Повне виведення відбувається через 72 години. ДГД виділяється= із сечею переважно у вигляді кон’югату глюкуронової кислоти.

За= лежність від дози та часу

Фа= рмакокінетика одноразової та багаторазових доз є лінійною при пероральному прийомі доз у діапазоні 2,5–20 мг. Порівняння кінетики одноразової та багаторазових доз показує, що фармакокінетика дидрогестерону та ДГД не змінюється при повторн= их прийомах. Умови рівноважного стану зазвичай досягаються через 3 дні лікуван= ня.

Клінічні характеристики.

По= казання.

-          Нерегулярні менструальні цикли;

-          ендометріоз;=

-          дисменорея;<= /o:p>

-          безпліддя, спричи= нене лютеїновою недостатністю;

-          підтримка лютеїно= вої фази при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ);

-          загрозливий і зви= чний викидень, пов’язаний з прогестероновою недостатністю.

Дуфастон^® можна застосовувати як циклічне доповнення до тера= пії естрогенами у жінок з інтактною маткою:

-          для попередження гіперплазії ендометрія у період менопаузи;

-          при дисфункційних маткових кровотечах;

-          при вторинній аме= нореї.

Протипоказання.

-          Недіагностована вагінальна кровотеча;

-          наявні серйозні захворювання печінки або наявність серйозних захворювань печінки у минулому, якщо показники функції печінки не нормалізувалися;

-          слід враховувати протипоказання для естрогенів, якщо їх застосовувати у комбінації з прогестагенами, такими як дидрогестерон;

-          встановлена гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату;

-          встановлені або підозрювані прогестагензалежні новоутворення;

-          менінгіома або ме= нінгіома в анамнезі.

Лікування з метою підтримки лютеїнової фази при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) слід припинити, якщо діагностований аборт/викидень.

<= /o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Да= ні досліджень іn vitro свідчать, що основний шлях метаболізму, завдяки якому утворюється головний фармакологічно активний метаболіт 20α-дигідродидрогестерон (ДГД), каталізується альдокеторедуктазою 1С (AKR 1C) у цитозолі людини. Нарівні із цитозольним метаболізмом метаболічні перетворення здійснюються ізоферментами цитохрому = Р450 (CYP), майже винятково ізоферментом CYP3А4, що спричиняє утворення декількох незначних метаболітів. Головний активний метаболіт ДГД є субстратом для метаболічного перетворення за допомогою CYP3А4. Тому метаболізм дидрогестер= ону і ДГД може прискорюватися при одночасному прийомі речовин, що індукують ферменти цитохрому Р450, таких як антиконвульсанти (наприклад фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін), протимікробні препарати (наприклад рифампіцин, риф= абутин, невірапін, ефавіренц) та фітопрепарати, що містять звіробій (Hypericum perforatum), шавлію або = гінкго білоба.

Ри= тонавір та нелфінавір відомі як сильні інгібітори ферментів цитохрому, демонструють ферментоіндукуючі властивості при одночасному застосуванні зі стероїдними гормонами. Клінічно підвищений метаболізм дидрогестерону може призвести до зниження ефекту.

До= слідження іn vitro показали, що дидрогест= ерон та ДГД у клінічно значущих концентраціях не пригнічують та не індукують ферменти цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі лікарських препарат= ів.

<= /o:p>

Особливості застосування.

Перед початком застосування дидрогестер= ону для лікування патологічної кровотечі слід виключити органічну причину кровотечі.

У перші місяці лікування можуть виникат= и проривні кровотечі або кров’янисті виділення. Якщо проривна кровотеча або кров’янисті виділення продовжують виникати через деякий час лікування або продовжуються після закінчення лікування, слід встановити причину, в тому числі, у випадку необхідності, виключити злоякісне новоутворення ендометрія шляхом проведення біопсії ендометрія.

Якщо будь-яке з нижченаведених порушень відбувається вперше або погіршується під час застосування препарату, має бу= ти розглянуто питання про припинення лікування:

-          надзвичайно сильн= ий головний біль, мігрень або симптоми, які можуть вказувати на ішемію головно= го мозку;

-          значне підвищення артеріального тиску;

-          поява венозної тромбоемболії.

У разі звичного або загрозливого викидня необхідно визначити і перевіряти під час лікування життєздатність плода, щоб переконатися, що вагітність триває і ембріон живий.

Ст= ани, що потребують нагляду

Ві= домо, що на наступні рідкісні стани можуть впливати статеві гормони, і тому під час вагітності або при застосуванні статевих гормонів може з’явитися або погірш= итися: холестатична жовтяниця, герпес вагітних, тяжкий свербіж, отосклероз, порфір= ія, депресія та аномальні показники функції печінки, спричинені гострим або хронічним печінковим захворюванням. Якщо будь-який із цих станів присутній = або з’являвся раніше, та/або погіршувався у період вагітності або попереднього лікування гормонами, пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом. Необхідно враховувати, що ці стани можуть рецидивувати або погіршитися під = час терапії дидрогестероном, тому слід розглянути припинення терапії у таких випадках.

Па= цієнткам з депресією в анамнезі слід знаходитися під ретельним наглядом. Якщо тяжка депресія рецидивує, лікування дидрогестероном слід припинити.

Наступні застереження стосуються застосування препарату Дуфастон^® за показанням «для попередження гіперплазії ендометрія у період менопаузи»

Див. також застереження в інструкціях для медичного застосування препаратів естрогенів.

Для лікування постменопаузальних симптомів замісну гормональну терапію слід застосовувати винятково у випадк= ах, коли симптоми негативно впливають на якість життя. В усіх випадках необхідно ретельно оцінювати користь та ризик замісної гормональної терапії не менше одного разу на рік. Замісну гормональну терапію слід продовжувати лише в то= му випадку, якщо користь переважає ризик.

До= кази стосовно ризиків, пов’язаних із замісною гормональною терапією для лікування передчасної менопаузи, є обмеженими. Завдяки низькому рівню абсолютного риз= ику у жінок молодшого віку баланс між користю та ризиком у цій групі може бути більш сприятливим, ніж у жінок старшого віку.

Медичне обстеження/подальше лікарське спостереження

Перед початком замісної гормональної терапії або при її відновленні після перерви необхідно зібрати повний особистий та сімейний анамнез. Враховуючи дані анамнезу, а також протипоказання і застереження до прийому препарату, слід провести об’єктивне обстеження пацієнтки (включаючи обстеження тазових органів і огляд молочних залоз). Під час лікування рекомендується проводити періодичні огляди, часто= та і характер яких залежать від індивідуальних особливостей пацієнтки. Жінок слід поінформувати, про які зміни у молочних залозах вони мають повідомляти ліка= реві або медсестрі (див. нижче Рак молоч= ної залози). Обстеження молочних залоз, включаючи відповідні методи візуалізації, наприклад, мамографію, слід проводити згідно з діючою практик= ою скринінгу з урахуванням індивідуальних клінічних потреб пацієнтки.

Гіперплазія = та карцинома ендометрія

У жінок з інтактною маткою ризик виникнення гіперплазії та карциноми ендометрія підвищується при тривалій монотерапії естрогенами. Залежно від тривалості лікування та дози естрогену, ризик може бути від 2 до 12 разів вищий, ніж у жінок, які не приймають естроген. Після припинення терапії естрогенами цей ризик зберігається щонайменше упродовж 10 років. Додавання прогестагенів, таких як дидрогестер= он, циклічно протягом щонайменше 12 днів на місяць/28-денний цикл або у вигляді постійної комбінованої естроген-прогестагенової терапії у жінок зі збережен= ою маткою може запобігти надмірному ризику, асоційованому із замісною гормонал= ьною терапією лише естрогенами.

Проривні кровотечі та кров’янис= ті виділення можуть виникати протягом перших місяців лікування. Якщо проривні кровотечі або кров’яні виділення виникають після призначення терапії протяг= ом деякого часу, або якщо вони тривають і після закінчення лікування, показане подальше обстеження. Це може означати, що необхідно провести біопсію ендометрія, щоб виключити злоякісність.

Рак молочної залози

Усі наявні дані вказують на під= вищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову терапію або замісну гормональну терапію лише естрогенами. Цей ризик залежить від тривалості застосування замісної гормональної терапії.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія: рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження Women’s Health Initiative (WHI) та метааналіз проспективних епідеміологічних досліджень показали підвищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають естроген-прогестагенову замісну гормональну терапію, що проявляється приблизно через 3 (від 1 до 4) роки. Результати широкого метааналізу показали, що після припинення лікування цей підвищений ризик зменшується з часом і що час, необхідний для повернення до базового рівня ризику, залежить від тривалості попереднього застосування замісної гормонал= ьної терапії. Якщо така терапія тривала впродовж більш ніж 5 років, цей ризик мо= же існувати протягом 10 років або більше.

Замісна гормональна терапія, зокрема естроген-прогестагенова комбінована терапія, підвищує щільність мамографічних зображень, що може негативно вплинути на радіологічне виявлен= ня раку молочної залози. <= /span>

Рак яєчників=

Рак яєчників виникає значно рід= ше за рак молочної залози. Епідеміологічні дані, отримані в результаті широкого метааналізу, показали дещо підвищений ризик у жінок, які застосовують монотерапію естрогеном або комбінацію естрогену з прогестагеном як замісну гормональну терапію; цей ризик проявляється протягом 5 років застосування та зменшується з часом після припинення терапії. Деякі інші дослідження, у тому числі WHI, показали, що застосування комбінованої замісної гормональної тер= апії може бути пов’язане з таким самим або дещо нижчим ризиком (див. «Побічні ре= акції»).

Ве= нозна тромбоемболія

За= місна гормональна терапія пов’язана з 1,3-3-разовим підвищенням ризику венозної тромбоемболії, тобто тромбозу глибоких вен або легеневої емболії. Виникнення такої події більш імовірне на першому році замісної гормональної терапії, н= іж пізніше.

Пацієнти з відомими тромбофіліч= ними станами мають підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії, і замісна гормональна терапія може ще підвищити цей ризик. Тому замісна гормональна терапія протипоказана цій групі пацієнток.

Загальновизнаними факторами риз= ику венозної тромбоемболії є застосування естрогенів, літній вік, великі хірург= ічні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м²), вагітність/післяродовий період, системний червоний вовчак (СЧВ) та рак. Нем= ає єдиної думки стосовно можливої ролі варикозного розширення вен у виникненні венозної тромбоемболії.

Як і у всіх післяопераційних пацієнтів, профілактичні заходи необхідно розглянути для запобігання венозн= ої тромбоемболії після хірургічного втручання. Якщо планове оперативне втручан= ня потребує подальшої тривалої іммобілізації, рекомендовано тимчасово припинити замісну гормональну терапію за 4-6 тижнів до операції. Поки жінка не набуде повної рухливості, відновлювати лікування не слід.

Жінкам без особистого анамнезу венозної тромбоемболії, але при наявності в анамнезі у родичів першого ступ= еня тромбозу у молодому віці можна запропонувати скринінг після ретельного обговорення його обмежень (лише частина тромбофілічних дефектів може виявля= тися при скринінгу). Якщо виявлений тромбофілічний дефект пов’язаний із тромбозо= м у членів родини або дефект пов’язаний із серйозною аномалією (наприклад недостатність антитромбіну, протеїну S або протеїну С, або комбінація дефектів), замісна гормональна терапія протипоказана.

У жінок, які вже отримують пост= ійну антикоагулянтну терапію, слід ретельно зважити користь та ризик замісної гормональної терапії.

Якщо венозна тромбоемболія розвивається після початку терапії, прийом препарату слід припинити. Пацієн= ток слід поінформувати, що їм слід негайно звернутися до лікаря при виникненні потенційних тромбоемболічних симптомів (наприклад болючий набряк ноги, рапт= овий біль у грудях, задишка).

Ішемічна хво= роба серця

У рандомізованих контрольованих дослідженнях не виявлено доказів захисту від інфаркту міокарда у жінок з або без ішемічної хвороби серця, які отримують комбіновану естроген-прогестаген= ову терапію або замісну гормональну терапію лише естрогенами.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія: відносний ризик виникнення ішемічної хвороби серця під час замісної гормональної терапії незначно підвищений. Оскільки базовий абсолютний ризик ішемічної хвороби серця значною мірою залежить від віку, кількість додаткових випадків ішемічної хвороби серця че= рез застосування естрогенів-прогестагенів дуже мала у здорових жінок на момент настання менопаузи, але буде зростати у старшому віці.

Іш= емічний інсульт

Ко= мбінована естроген-прогестагенова терапія та монотерапія естрогенами асоційована з 1-1,5-разовим підвищенням ризику ішемічного інсульту. Відносний ризик не змінюється з віком або часом з моменту настання менопаузи. Проте, оскільки базовий ризик інсульту значною мірою залежить від віку, загальний ризик інсульту у жінок, які приймають замісну гормональну терапію, збільшується з віком.

Ме= нінгіома

По= відомлялося про виникнення менінгіом (поодиноких та множинних) при застосуванні комбіно= ваної терапії естрадіолом/дидрогестероном. Пацієнти повинні перебувати під нагляд= ом для виявлення ознак та симптомів менінгіом відповідно до клінічної практики. Якщо у пацієнта діагностовано менінгіому, будь-яке лікування дидрогестероном необхідно припинити (див. розділ «Протипоказання»). Після припинення лікува= ння спостерігалося зменшення пухлини.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить лактози моногідрат. Пацієн= там з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовува= ти цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

За розрахунками більше 9 мільйо= нів вагітних жінок приймали дидрогестерон. Дотепер не виявлено доказів шкідливо= го впливу дидрогестерону при застосуванні у період вагітності.

У літературі описане дослідженн= я, яке показало, що застосування деяких прогестагенів може бути пов’язане з пі= двищеним ризиком гіпоспадії. Але оскільки до цього часу це не було підтверджено в ін= ших дослідженнях, не можна остаточно визначитися щодо ролі прогестагенів у розв= итку гіпоспадії. Клінічні дослідження, в яких обмежена кількість жінок лікувалися дидрогестероном на ранніх термінах вагітності, не показали підвищення ризик= у. Ніяких інших епідеміологічних даних досі немає.

У доклінічних дослідженнях ембріофетального та постнатального розвитку ефекти відповідали фармакологіч= ному профілю. Несприятливі ефекти виникали лише тоді, коли вплив препарату значно перевищував максимальну експозицію для людини.

Дидрогестерон можна застосовува= ти протягом вагітності за чіткими показаннями.

Пе= ріод годування груддю

Не= має даних про проникнення дидрогестерону у грудне молоко. Досліджень щодо проникнення дидрогестерону у грудне молоко не проводили.<= /p>
До= свід застосування інших прогестагенів вказує, що прогестагени та їх метаболіти проникають у грудне молоко в малих кількостях. Невідомо, чи існує ризик для дитини, тому дидрогестерон не слід застосовувати у період годування груддю.=

Фе= ртильність

Не= має доказів, що дидрогестерон у терапевтичних дозах знижує фертильність.

Здатність вп= ливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.<= o:p>

Дуфастон^® має неістотний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з машина= ми і механізмами.

Не= часто дидрогестерон може спричиняти невелику сонливість та/або запаморочення, особливо у перші кілька годин після прийому. Тому керувати автомобілем або працювати з механізмами необхідно з обережністю.

Спосіб застосування та дози. <= /span>

Наступні схеми дозування рекомендовані для лікування препаратом Дуфастон^®. Дози, схему та тривалість лікування можна коригувати залежно від тяжкості розладу та індивідуальної клінічної відповіді пацієнта.

Нерегулярні менструальні цикли

Довжина циклу 28 днів може бути досягнута шляхом призначення 1 таблетки Дуфастон^® на добу з 11-г= о по 25-й день циклу.

Ендометріоз<= o:p>

Від 1 до 3 таблеток Дуфастон® на добу з 5-го по 25-й день циклу або протягом усього циклу. Дози, кратні 1= 0 мг на добу, слід розподілити рівномірно протягом доби. Рекомендується призначи= ти найвищу дозу на початковому етапі лікування.

Дисменорея

Від 1 до 2 таблеток Дуфастон® на добу з 5-го по 25-й день циклу. Дози, кратні 10 мг на добу, слід розподі= лити рівномірно протягом доби. Рекомендується призначити найвищу дозу на початко= вому етапі лікування.

Безпліддя, спричинене лютеїновою недостатністю

1 таблетка Дуфастон^®= на добу з 14-го по 25-й день циклу.

Це лікування слід продовжити протягом мінімум 6 послідовних циклів. Рекомендується продовжити лікування протягом перших місяців вагітності у тих же дозах, як і для звичного викидн= я.

Підтримка лютеїнової фази при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ)=

1 таблетка Дуфастон^®= 3 рази на день (30 мг на добу). Лікування починають з дня забору ооцитів і продовжують протягом 10 тижнів, якщо вагітність підтверджується.=

Загроза вики= дня

Початкова доза: 4 таблетки Дуфа= стон^® одразу, потім по 1 таблетці Дуфастон^® кожні 8 годин. Дози, кратні 10 мг на добу, слід рівномірно розподілити протягом доб= и. Рекомендується призначити найвищу дозу на початковому етапі лікування.=

Якщо симптоми не зникають або з= нову з’являються під час лікування, дозу необхідно збільшити на 1 таблетку Дуфас= тон^® кожні 8 годин.

Після того, як симптоми зникают= ь, ефективну дозу необхідно зберегти протягом одного тижня, після чого її можна поступово зменшити. Якщо симптоми з’являються знову, лікування має бути нег= айно відновлене з дозуванням, яке виявилося ефективним.

Звичний вики= день

Лікування необхідно розпочати до зачаття. 1 таблетка Дуфастон^® на добу до 20-го тижня вагітності, після чого можна поступово знижувати дозу.

Якщо симптоми загрози перериван= ня вагітності з’являються під час лікування, лікування слід продовжити, як це описано у випадку загрози викидня.

Дисфункційна маткова кровотеча

Для зупинення кровотечі признач= ають 2 таблетки препарату Дуфастон^® на добу протягом 5–7 днів. Втрата крові значно зменшується впродовж декількох днів. Через кілька днів після закінчення такого лікування з’явиться кровотеча відміни, про що пацієнтка повинна бути попереджена.

З метою профілактики подальшого виникнення рясної маткової кровотечі Дуфастон^® призначати по 1 таблетці на добу з 11-го по 25-й день циклу, якщо необхідно – у комбінації з естрогеном упродовж 2–3 циклів. Після цього лікування можна припинити з мет= ою перевірки нормалізації циклу у пацієнтки.

Вторинна аме= норея

Від 1 до 2 таблеток препарату Д= уфастон^® на день з 11-го по 25-й день циклу для забезпечення оптимальної секреторної трансформації ендометрія, адекватно стимульованого ендогенним або екзогенним естрогеном.

Для попередж= ення гіперплазії ендометрія у період менопаузи

Протягом кожного 28-денного цик= лу терапії естрогенами приймати лише естроген протягом перших 14 днів, і протя= гом наступних 14 днів приймати 1 або 2 таблетки, що містять 10 мг дидрогестерон= у, додатково до терапії естрогенами. У разі дозування 10 мг дидрогестерону 2 р= ази на добу прийом таблеток слід розподілити протягом доби. Кровотеча відміни зазвичай виникає під час застосування дидрогестерону.

Застосування комбінованої терап= ії естрогеном та прогестагеном у жінок у постменопаузі необхідно обмежити мінімальною ефективною дозою та найкоротшим терміном, які узгоджуються з терапевтичними цілями та ризиками для кожної жінки, а також періодично слід переглядати доцільність такого лікування (див. «Особливості застосування»).=

Спосіб застосування

Для перорального прийому.<= /o:p>

При застосуванні вищих доз табл= етки мають бути рівномірно розподілені для прийому протягом доби.

Діти.

Ди= дрогестерон не застосовують до початку менструацій. Безпека та ефективність застосуванн= я дидрогестерону підліткам віком від 12 до 18 років не встановлені.<= /p>

Пе= редозування.

Симптоми.

Ди= дрогестерон є препаратом з дуже низькою токсичністю. Симптоми, які теоретично можуть виникнути у разі передозування – нудота, блювання, сонливість і запаморочен= ня. Невідомі випадки, коли передозування дидрогестерону призвело до шкідливих наслідків (максимальна денна доза, прийнята людиною, становила 360 мг).

Лікування.

Сп= ецифічне лікування не потрібне. У разі передозування можна розглядати симптоматичне лікування.

По= бічні реакції.

При застосуванні дидрогестерону у клінічних дослідженнях за показаннями без лікування естрогенами найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: ва= гінальна кровотеча, мігрень/головний біль, нудота, блювання, біль у животі, менструа= льні розлади та біль/чутливість молочних залоз.

За= значені нижче побічні реакції спостерігалися з нижченаведеною частотою у клінічних дослідженнях застосування дидрогестерону (n=3D3483) за показаннями без ліку= вання естрогенами, у двох спонсорованих компанією інтервенційних клінічних дослідженнях щодо підтримки лютеїнової фази при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) із застосуванням дидрогестерону (n=3D1036) = та за спонтанними повідомленнями. Визначення частоти виникнення побічних реакцій ґрунтується на найбільш консервативному підході: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000).

Но= воутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (включаючи кісти та поліпи):

Рі= дко: збільшення у розмірах прогестагензалежних новоутворень (наприклад менінгіом= и)*.

Кр= ов і лімфатична система

Рі= дко: гемолітична анемія*.

Пс= ихічні розлади

Не= часто: депресивний настрій.

Ім= унна система

Рі= дко: реакції гіперчутливості.

Не= рвова система

Ча= сто: головний біль і мігрень.

Не= часто: запаморочення.

Рі= дко: сонливість.

Тр= авний тракт

Ча= сто: нудота, блювання, біль у животі.

Ге= патобіліарна система

Не= часто: порушення функції печінки, що супроводжуються слабкістю або нездужанням, жовтяницею та болем у животі.

Шк= іра і підшкірні тканини

Не= часто: алергічний дерматит (наприклад висипання, свербіж і кропив’янка).

Рі= дко: ангіоневротичний набряк*.

Ре= продуктивна система і молочні залози

Ду= же часто: вагінальна кровотеча.

Ча= сто: менструальні розлади (у тому числі метрорагія, менорагія, оліго-/аменорея, дисменорея та нерегулярні менструації), біль у молочних залозах/чутливість молочних залоз.

Рі= дко: припухлість молочних залоз.

За= гальні розлади і місцеві реакції

Рі= дко: набряки.

Об= стеження

Не= часто: збільшення маси тіла.

*П= обічні реакції зі спонтанних повідомлень, що не спостерігалися у клінічних дослідженнях, були внесені до частоти «рідко» на основі того, що верхня меж= а 95 % довірчого інтервалу очікуваної частоти оцінюється не вище 3/х, де х=3D3483 (загальне число суб’єктів спостереження у клінічних дослідженнях).

Побічні реакції, асоційовані з естроген-прогестагеновим лікуванням (див. також розділ «Особливості застосування» та інструкції для медичного застосування препаратів естрогені= в):

<= ![if !supportLists]>-&nb= sp;         рак молочної залози, гіперплазія та карцинома ендометрія, рак яєчників**;

<= ![if !supportLists]>-&nb= sp;         венозна тромбоемболія;

<= ![if !supportLists]>-&nb= sp;         інфаркт міокарда, ішемічна хвороба сер= ця, ішемічний інсульт.

** Застосування монотерапії естрогеном або комбінованої естроген-прогестагенов= ої замісної гормональної терапії (ЗГТ) було асоційоване із дещо підвищеним ризиком діагностування раку яєчників (див. «Особливості застосування»). Метааналіз = 52 епідеміологічних досліджень показав підвищений ризик раку яєчників у жінок,= які застосовували ЗГТ, порівняно з жінками, які ніколи не застосовували ЗГТ (RR 1,43; 95 % CI 1,31-1,56). У жінок віком 50-54 роки, які застосовували ЗГТ упродовж 5 років, результат показав один додатковий випадок на 2000 пацієнт= ів. У близько 2 із 2000 жінок віком 50-54 роки, які не застосовували ЗГТ, був діагностований рак яєчників за 5-річний період.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберіг= ання. Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місц= і.

Упаковка. По 14 або 20, або 28 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці= .

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Абботт Біолоджікалз Б.В., Нідерланди/Abbott Biologicals B.V., The Netherlands.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Веєрвег 12, 8121 АА Ольст, Нідерланди/Veerweg 12, 8121 AA Olst, The Netherlands.

ІНСТРУКЦІЯ

ДУФАСТОН®

Фармакологічні властивості.

ДУФАСТОН^®