ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТР= ;УКЦІЯ

для мk= 7;дичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

СИГНІ= ;ФОР ЛАР

(SIGNIFOR^® LAR^=
®)

Склад:

діюча речовина: пасирео= ;тид;

1 флакон з порошком дл= 03; суспензії для ін’єкці = 81; містить 20 мг, 40 = 084;г або 60 мг пасиреотидm= 1; (у формі пасиреотидm= 1; памоату).

д&= #1086;поміжні речовини:

порошок: полі (D,L-лактид-ко-гl= 3;іколід) (50-60:40-50), полі (D,L-лакm= 0;ид-ко-глікол&= #1110;д) (50:50);

розчинн= 080;к: 1 попередньо &#= 1079;аповнений шприц з розчинникоl= 4; по 2 мл містить: кармелозу натрію, мані= 090; (E421), полоксаме = 88; 188, воду для ін’= 108;кцій.

Лікар= ;ська форма. Порошок для суспензії для ін’єкці = 81;.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

порошок: порошок від злегка жовтуватогl= 6; до жовтуватогl= 6; кольору;

розчинник: прозорий розчин від безбарвногl= 6; до жовтуватогl= 6; або світло-кори = 95;невого кольору.

Фарма= ;котерапевт = 80;чна група. Гіпофізарн= ;і, гіпотал= ;амічні гормони та ї= 093;ні аналоги. Сомат= остатин та його аналоги. Код &#= 1040;ТХ H01C B05.<= /span>

Фармаколог= ;ічні властивостo= 0;.

Фарма= ;кодинаміка.

Механіз= 084; дії. Пасиреотид – циклогексаl= 7;ептид, ін’єкційниl= 1; аналог соматостатl= 0;ну. Подібно до природних пептидних гормонів соматостатl= 0;ну-14 та соматостатl= 0;ну-28 (також відомих як ф= 072;ктор, що гальмує виділення соматотропo= 0;ну [SRIF]) та інших аналогів соматостатl= 0;ну, пасиреотид реалізує свою фармакологo= 0;чну дію шляхом з= 074;’язування з рецепторамl= 0; соматостатl= 0;ну. Відомі п’ят= 00; підтипів людських рецепторів соматостатl= 0;ну: hsst1, 2, 3, 4 та 5. За нормальних фізіологічl= 5;их умов ці підтипи рецепторів експресуютn= 0;ся в різних тканинах. Аналоги соматостатl= 0;ну з різною потужністю зв’язуютьсn= 3; з рецепторамl= 0; hsst (див. таблиц= 02; нижче). Пасиреотид = 79; високою афінністю з = 74;’язується з чотирма із п’яти рецепторів hsst= .

Афінніс= 090;ь зв’язуваннn= 3; соматостатl= 0;ну (SRIF-14), пасиреотидm= 1;, октреотиду та ланреотиду = 79; п’ятьма людськими п= 10;дтипами рецепторів sst (hsst1–5).

Лікарсь= ;кий засіб	<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>hsst1=	<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>hsst2=	<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>hsst3=	<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>hsst4=	<= span style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>hsst5=
Соматостат= ;ин (SRIF-14)	0,93 ± 0,12=	0,15 ± 0,02=	0,56 ± 0,17=	1,5 ± 0,4<= /o:p>	0,29 ± 0,04=
Пасиреотид= ;	9,3 ± 0,1<= /o:p>	1,0 ± 0,1<= /o:p>	1,5 ± 0,3<= /o:p>	> 100	0,16 ± 0,01=
Октреотид<= /o:p>	280 ± 80	0,38 ± 0,08=	7,1 ± 1,4<= /o:p>	>1000	6,3 ± 1,0<= /o:p>
Лантреотид= ;	180 ± 20	0,54 ± 0,08=	14 ± 9	230 ± 40	17 ± 5

Результ= 072;ти представлеl= 5;о у вигляді середнього значення ± с&#= 1077;реднє значення стандартноo= 1; похибки (ССП) I= C₅₀, вираженого = 74; нмоль/л.

Фармако= 076;инамічні ефекти. = Рецk= 7;птори соматостатl= 0;ну експресуютn= 0;ся у багатьох тканинах, особливо у нейроендокl= 8;инних пухлинах, у разі наявності яких спостерігаn= 8;ться надмірна секреція го = 88;монів, в тому числі &#= 1075;ормону росту (ГР) при акромегаліo= 1; та адренокортl= 0;котропного гормону при хворобі Кушинга.

Резул= 00;тати досліджень in vitro показали, що кортикотроl= 7;ні пухлинні клітини, взяті у пацієнтів з хворобою Кушинга, дем= 086;нструють виражену експресію hsst5, тоді як реце= 087;тори інших підтипів аб = 86; не експресу= 02;ться, або експресуютn= 0;ся незначною мірою. Пасир= 077;отид зв’язує і активує чотири з п’я= 090;и hsst, особливо hsst5, m= 1; кортикотроl= 7;них АКТГ-продук = 91;ючих аденомах, призводячи до інгібува = 85;ня секреції АКТГ.

Завдяки своєму широкому профілю зв’= 03;зування з рецепторамl= 0; соматостатl= 0;ну пасиреотид здатний стимулюватl= 0; рецептори підтипу hsst2 та hsst= 5, необхідні для інгібуваннn= 3; секреції ГР та інсуліно = 87;одібного фактора росту (ІФР-1), тому він мож= 077; бути ефективним для лікуван = 85;я акромегаліo= 1;.

Мk= 7;таболізм глюкози. В ході рандомізовk= 2;ного подвійно сліпого дослідженнn= 3; за участю здорових до = 73;ровольців розвиток гіперглікеl= 4;ії при підшкір = 85;ому застосуванl= 5;і пасиреотидm= 1; в дозах 0,6 мг тk= 2; 0,9 мг двічі на добу був пов= 217;язаний зі значним зменшенням секреції гормонів ін = 89;уліну, а також інкретину (а саме глюкагонопl= 6;дібного пептиду-1 (ГПП-= 1) та глюкозозалk= 7;жного інсулінотрl= 6;пного поліпептидm= 1; (ГІП)). Пасиреотид не впливав н= 072; чутливість = 76;о інсуліну.=

Педіатр= 080;чна популяція.= Євр = 86;пейське агентство з лікарських засобів відмовилосn= 3; від обов’яз = 82;у подання результатіk= 4; досліджень застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Сигніфор ЛА = 56; дітям всіх підкатегорo= 0;й при акромегаліo= 1; та гіпофіза = 88;ному гігантизмі, = 072; також при гіпофізозаl= 3;ежній хворобі Кушинга, гіперсекреm= 4;ії гіпофізарнl= 6;го АКТГ та гіпофізозаl= 3;ежному гіперадренl= 6;кортицизмі (інфор&= #1084;ацію про застосуванl= 5;я дітям див. у розділі «Сп = 86;сіб застосуванl= 5;я та дози»).

Фk= 2;рмакокінет= 080;ка.

Пасир = 77;отид для внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я випускаєтьl= 9;я у вигляді мікросфер пролонговаl= 5;ої дії. Після ра&#= 1079;ової ін’єкції концентрацo= 0;я пасиреотидm= 1; в плазмі кро= 074;і свідчить пр = 86; початкове «вибухове» = 74;ивільнення у перший ден= 100; ін’єкції з п= 086;дальшим зниженням концентрацo= 0;ї на 2−7 день. Згодом спостерігаl= 3;ось поступове д = 86;сягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї приблизно н = 72; 21-й день і фаза= ; поступовог= 086; зменшення протягом наступних тижнів разо = 84; із кінцевою фазою розпаду полімерної = 84;атриці лікарської форми.

Поглина= 085;ня. Від = 85;осна біодоступнo= 0;сть пасиреотидm= 1; при внутрішньоl= 4;’язовому застосуванl= 5;і порівняно з підшкірним застосуванl= 5;я є повною. Досліджень = 79; метою оцінк = 80; абсолютної біодоступнl= 6;сті пасиреотидm= 1; у людей не пр&#= 1086;водилось.

Розподі= 083;. У здорових добровольцo= 0;в пасиреотид при внутрішньоl= 4;’язовому застосуванl= 5;і широко розподілявl= 9;я з великим об= 217;ємом розподілу (Vz/F > = 100 літрів). Розподіл мі = 78; клітинами крові та пла= 079;мою не залежить від концентрацo= 0;ї і показує, що пасиреотид локалізуєтn= 0;ся переважно у плазмі кров= 10; (91 %). Зв’язуван = 85;я з білками плазми є помірним (88 %) і не залежить від концентрацo= 0;ї.

На основі дани = 93; досліджень in vitro пасиреотид = 08; субстратом ефлюксного транспортеl= 8;а
Р-глікопрот = 77;їну. На основі даних досліджень in vitro пасиреотид не є субстратом ефлюксного транспортеl= 8;а BCRP (протеїн резистентнl= 6;сті раку молочної залози) та інфлюксних транспортеl= 8;ів ОСТ1 (транспорте = 88; органічних катіонів 1), ОАТР (поліпептид, що транспортуn= 8; органічні аніони) 1B1, 1B3 або = 2B1. У терапевтичl= 5;их дозах пасиреотид також не є інгібітороl= 4; UGT1A1, OATP1B1 або 1B3, OAT1 або OAT3, OCT1 або OCT2, P-gp, BCRP, MRP2 та BSEP.=

Біотран= 089;формація. Пас = 80;реотид є високостабo= 0;льним у метаболіч = 85;ому відношенні. Дані досліджень in vitro свідчать, що пасиреотид не є субстратом, інгібітороl= 4; або індуктором будь-яких основних ферментів CYP450. = 059; здорових добровольцo= 0;в пасиреотид переважно виявляєтьсn= 3; у незмінено = 84;у вигляді у плазмі кров= 10;, сечі та калі.

Виведен= 085;я. Пас = 80;реотид виводиться переважно шляхом печі = 85;кового кліренсу (біліарна екскреція) з= 072; незначною участю ниркового шляху вивед = 77;ння. У дослідженнo= 0; ADME (всмоктуван = 85;я, розподіл, метаболізм, виведення) у людей 55,9 ± 6,63 % радіоактивl= 5;ої дози відновлюваl= 3;ось протягом перших 10 днів після введення, включаючи 48,3 &plusm= n; 8,16 % радіоактивl= 5;ості у калі та 7,63 ± 2,03 % у сечі.

Кл= 110;ренс (CL/F) внутрішньоl= 4;’язового пасиреотидm= 1; у здорових добровольцo= 0;в становить у = 089;ередньому 4,5–8,5 л/год. На підставі результатіk= 4; популяційнl= 6;го фармакокінk= 7;тичного аналізу виміряний CL/F становив приблизно від 4,8 до 6,5 л/год для пацієнтів з типовою хворобою Ку = 96;инга та приблизн = 86; від 5,6 до 8,2 л/год для пацієнтів з типовою акромегаліn= 8;ю.

Лінійні= 089;ть та залежність від часу. Фар = 84;акокінетич&#= 1085;ий стан спокою при внутріш = 85;ьом’язовом&#= 1091; застосуванl= 5;і пасиреотидm= 1; досягаєтьсn= 3; через 3 місяц&#= 1110;. Після декількох щомісячних доз у діапазоні від 10 мг до 60 мг кожні 4 тижні &= #1087;асиреотид при внутрішньоl= 4;’язовому застосуванl= 5;і демонструє = 91; пацієнтів п = 88;иблизно дозопропорm= 4;ійний фармакокінk= 7;тичний вплив.

Особлив= 110; категорії пацієнтів.=

Пk= 7;діатрична популяція.= Дос = 83;ідження за участю дітей не проводилисn= 0;.

Пацієнт= 080; з порушення = 84; функції нирок. Нирковий кліренс відіграє мінімальну роль у виведенні пасиреотидm= 1; у людей. У клінічному дослідженнo= 0; одноразова підшкірна д = 86;за пасиреотидm= 1; 900 мкг у пацієнтів = 079; нирковою дисфункцієn= 2;, легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок або хворобою нирок у термінальнo= 0;й стадії (ESRD) не чинила значущого впливу на за= 075;альну плазмову експозицію пасиреотидm= 1;. Плазмова експозиція незв’язаноk= 5;о пасиреотидm= 1; (AUC_inf,u) збільшиласn= 0; у пацієнтів = 079; порушенням функції нирок (легки= 081; ступінь тяжкості – 33 %; помірний – 25 %, тяжкий – 99 %, ESRD – 143 %) порівняно з пацієнтами = 82;онтрольної групи.

Пk= 2;цієнти з порушення = 84; функції печінки. Клінічні дослідженнn= 3; внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; за участю пацієнтів з порушеною функцією печінки не проводилисn= 0;. У клінічном = 91; дослідженнo= 0; застосуван&#= 1085;я одноразовоo= 1; підшкірної дози пасиреотидm= 1; пацієнтам з порушенням функції печінки статистичнl= 6; значущу відмінністn= 0; було виявлено у пацієнтів з помірним та тяжким пору = 96;енням функції печінки (кла= 089;и В та С за Чайлдом – П’= 102;). У пацієнтів = 079; помірним та тяжким порушенням функції печінки AUC_inf зростала на 60 % та 79 %, C_max – на 67 % т= 072; 69 %, а CL/F знижував= ся на 37 % та 44 % відповідно.

Пk= 2;цієнти літнього віку (≥ 65 років= ;). Вік не є істотни= 084; параметром при популяц= 10;йному фармакокінk= 7;тичному аналізі пацієнтів.=

Дk= 7;мографічні характерисm= 0;ики. Поп = 91;ляційний фармакокінk= 7;тичний аналіз внут = 88;ішньом’язо&#= 1074;ого застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; свідчить, що расова належність та стать пацієнта не впливають н = 72; фармакокінk= 7;тичні показники л= 10;карського засобу. Маса тіла незначно впливала на = 092;армакокіне&= #1090;ику у дослідженнo= 0; за участю пацієнтів, які раніше н= 077; отримували = 83;ікування, але не впливала у дослідженнo= 0; за участю паці= 08;нтів, у яких не забезпечувk= 2;вся достатній контроль захворюванl= 5;я. Жінки з акромегаліn= 8;ю піддавалисn= 0; більшому впливу (32 % та 51 %) порівняно з чоловіками = 91; дослідженнn= 3;х пацієнтів, я= 082;і не отримува = 83;и лікування, т= 072; пацієнтів, у &#= 1103;ких не забезпеч = 91;вався достатній контроль, відповідно; ці відмінно = 89;ті не були клінічно релевантниl= 4;и на основі даних про ефективнісm= 0;ь та безпеку.

Кліні= ;чні характерисm= 0;ики.

Показання.

Лікуван= 085;я дорослих пацієнтів з акромегаліn= 8;ю, для яких хірургічне втручання н = 77; є оптимальн = 80;м або було невдалим і у яких не забезпечуєm= 0;ься належний контроль за = 076;опомогою іншого аналога соматостатl= 0;ну.

Лікуван= ;ня дорослих пацієнтів з хворобою Ку = 96;инга, для яких хірургічне втручання н = 77; є оптимальн = 80;м або було невдалим.

Доза 60 мг застосовуєm= 0;ься тільки для лікування а = 82;ромегалії.

Протипоказ= ;ання.

Підвище= 085;а чутливість = 76;о діючої речовини аб = 86; до будь-якої допоміжної речовини лікарськогl= 6; засобу. Тяжк= 077; порушення функції печінки (кла= 089; C за Чайлдом – = П’ю).

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій<= /b>.

Очікува= 085;і фармакокінk= 7;тичні взаємодії, я= 082;і зумовлюють вплив на пасиреотид. Вплив інгібітора = 56;-глікопроте&= #1111;ну верапамілу на фармакокінk= 7;тику пасиреотидm= 1; у разі підшкі = 88;ного застосуванl= 5;я вивчався у дослідженнo= 0; взаємодії лікарських засобів за участю здорових добровольцo= 0;в. Жодних змін фармакокінk= 7;тики (швидкості або ступеня впливу) пасиреотидm= 1; не спостерігаl= 3;ось.

Очікува= 085;і фармакокінk= 7;тичні взаємодії, щ= 086; зумовлюють вплив на інш= 110; лікарські засоби. Пасиреотид може знижувати відносну біодоступнo= 0;сть циклоспориl= 5;у. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і пасиреотидm= 1; та циклоспо = 88;ину може бути потрібна корекція дози циклоспориl= 5;у для підтрим = 72;ння терапевтичl= 5;ої концентрацo= 0;ї.

Очікува= 085;і фармакодинk= 2;мічні взаємодії. Л= 110;карські засоби, що пролонгуютn= 0; інтервал QT.

Пасирео= 090;ид слід застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю пацієнтам, які одночасно приймають л= 10;карські засоби, що пролонгуютn= 0; інтервал QT, такі як антиаритміm= 5;ні засоби клас = 91; Іа (наприклад хінідин, прокаїнаміk= 6;, дизопіраміk= 6;), антиаритміm= 5;ні засоби клас = 91; ІІІ (наприклад аміодарон, дронедарон, соталол, дофетилід, ібутилід), деякі антибактерo= 0;альні засоби (еритроміци = 85; внутрішньоk= 4;енно, ін’єкції пентамідинm= 1;, кларитроміm= 4;ин, моксифлоксk= 2;цин), деякі антипсихотl= 0;чні засоби (напр= 080;клад хлорпромазl= 0;н, тіоридазин, флуфеназин, пімозид, галоперидоl= 3;, тіаприд, амісульприk= 6;, сертиндол, метадон), деякі антигістамo= 0;нні засоби (наприклад терфенадин, астемізол, мізоластин), антималяріl= 1;ні засоби (наприклад хлорохін, га= 083;офантрин, люмефантриl= 5;), деякі проти = 75;рибкові засоби (кетоконазо = 83;, крім шампун= 02;).

Лo= 0;карські засоби, що спричиняютn= 0; брадикардіn= 2;. Клінічний моніторинг серцевого ритму, особл= 080;во на початку лікування, рекомендуєm= 0;ься пацієнтам, які отримую = 90;ь пасиреотид одночасно з лікарськимl= 0; засобами, що спричиняютn= 0; брадикардіn= 2;, такими як бета-блокат = 86;ри (наприклад метопролол, картеолол, пропранолоl= 3;, соталол), інгібітори ацетилхоліl= 5;естерази (наприклад р= 080;вастигмін, фазостигміl= 5;), деякі блокатори кальцієвих каналів (наприклад верапаміл, дилтіазем, бепридил), деякі антиаритміm= 5;ні засоби.

Іl= 5;сулін та протидіабеm= 0;ичні лікарські засоби. Корекція дози (зниження аб= 086; підвищення) інсуліну та протидіабеm= 0;ичних лікарських = 79;асобів (наприклад метформіну, ліраглутидm= 1;, вілдагліптl= 0;ну, натеглінідm= 1;) може бути потрібна у разі одноча = 89;ного застосуванl= 5;я з пасиреотидl= 6;м.

Особливост= ;і застосуванl= 5;я.

Розлади обміну глюкози. Зміни рівнів глюк = 86;зи в крові част= 086; відзначалиl= 9;я у здорових добровольцo= 0;в і пацієнтів після лікування пасиреотидl= 6;м. Гіперглікеl= 4;ія і рідше гіпоглікемo= 0;я спостерігаl= 3;ись у пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнn= 3;х пасиреотидm= 1; (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти, у яких розвиваласn= 0; гіперглікеl= 4;ія, загалом реа = 75;ували на протидіа = 73;етичну терапію. Зниження дози або припинення лікування пасиреотидl= 6;м через гіперглікеl= 4;ію були нечастими під час клін= 110;чних досліджень пасиреотидm= 1;.

Розвиток гіперглікеl= 4;ії пов’язаний зі зменшенням секреції інсуліну та інкретиновl= 0;х гормонів (а саме глюкаг = 86;ноподібног&#= 1086; пептиду-1 (ГПП-= 1) та глюкозозалk= 7;жного інсулінотрl= 6;пного поліпептидm= 1; (ГІП)).

Стан глікемії (рі= 074;ень глюкози в пл= 072;змі натще/ гемог= 083;обін А_1с (ГПН/НА_1l=
9;)) слід оцінит = 80; до початку лікування пасиреотидl= 6;м. Моніторинг ГПН/А_1с протягом лікування слід проводити згідно з наявними рекомендацo= 0;ями. Самомонітоl= 8;инг рівня глюко = 79;и в крові та/або оцінк= 091; ГПН слід виконувати = 97;отижня протягом перших 3 міся&#= 1094;ів та потім пер= 110;одично, відповідно до клінічно= 11; практики, а також протягом перших 4–6 тижнів післ= 03; будь-якого збільшення дози. Крім того, слід ви&#= 1082;онати моніторинг ГПН через 4 ти&= #1078;ні та гемоглобінm= 1; А_1с через 3 м= 110;сяці після закінчення лікування.=

Якщо у пацієнта н= 072; тлі прийому лікарськогl= 6; засобу Сигніфор ЛА = 56; розвиваєтьl= 9;я гіперглікеl= 4;ія, рекомендуєm= 0;ься розпочати або відкоригувk= 2;ти протидіабеm= 0;ичне лікування згідно з ная= 074;ними рекомендацo= 0;ями для контрол= 02; гіперглікеl= 4;ії. Якщо неконтрольl= 6;вана гіперглікеl= 4;ія триває, незважаючи на відповідне медикаментl= 6;зне лікування, слід зменшити дозу Сигніф = 86;р ЛАР або припинити лікування (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Зафіксова = 85;о постмаркетl= 0;нгові випадки кетоацидозm= 1; при застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу Сигн= 10;фор ЛАР у пацієнтів і = 79; цукровим ді = 72;бетом в анамнезі т= 072; без нього. Пацієнтів, в яких виникають ознаки та симптоми, що відповідаюm= 0;ь тяжкому метаболічнl= 6;му ацидозу, слі= 076; обстежити щодо розвитку кетоацидозm= 1; незалежно від наявнос = 90;і в анамнезі цукрового д= 10;абету.

У пацієнтів з поганим глікемічниl= 4; контролем (визначеним за значення = 84; HbA1c > 8 % на тлі протидіабеm= 0;ичної терапії) контроль цу = 82;рового діабету та моніторинг слід посилити до початку та протягом терапії пасиреотидl= 6;м.

Печінкові тести. У пацієнтів, які приймал = 80; пасиреотид, зазвичай спостерігаl= 3;ось незначне транзиторнk= 7; підвищення рівня амінотрансm= 2;ераз. Також спостерігаl= 3;ися рідкісні випадки одн = 86;часного підвищення АЛТ (аланіна= 084;інотрансфе&= #1088;ази ) вище 3 × ВМН (верхня межа норми) та білірубіну вище 2 × ВМН (ди= ;в. розділ «Побічні реакції»).

Надалі моніторинг функції печінки слі = 76; виконувати за клінічними показаннямl= 0;. Рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и функцію печ= 10;нки до початку внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; і через 2–3 тижні терапії, а потім щомісяця протягом 3 місяців після почат = 82;у лікування.

Пацієнти, у яких підви= 097;ився рівень трансамінаk= 9;, потребують частого моніторингm= 1; функції печінки до повернення значень до р= 110;внів, які були до лікування. Т= 077;рапію пасиреотидl= 6;м слід припинити, якщо у пацієнта розвинуласn= 3; жовтяниця або інші ознаки клінічно значущої дисфункції печінки, у разі стійкого підвищення АСТ (аспарта= 090;амінотранс&= #1092;ераза) або АЛТ 5 × В= ;МН або вище, або АЛТ чи АСТ вище ніж 3 × ВМ= Н одночасно з підвищенняl= 4; білірубіну вище 2 × ВМН. Після припинення терапії пасиреотидl= 6;м необхідно контролюваm= 0;и стан пацієн = 90;ів до зникненн= 03; симптомів. Лікування н = 77; слід поновлюватl= 0;, якщо є підозра на т= 077;, що розлади функції печінки повR= 17;язані з пасиреотидl= 6;м.

Явища, пов’язані і = 79; серцево-суд = 80;нною системою. Повідомлялl= 6;ся про випадки брадикардіo= 1; під час застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1;. Ретельний моніторинг рекомендуєm= 0;ься пацієнтам і = 79; серцевими захворюванl= 5;ями та/або факто= 088;ами ризику брадикардіo= 1;, такими як клінічно значуща брадикардіn= 3; або гострий інфаркт міокарда в анамнезі, серцеві блокади вис = 86;кого ступеня, застійна серцева недостатніl= 9;ть (клас III або IV за класифікацo= 0;єю Нью-Йоркськ = 86;ї кардіологіm= 5;ної асоціації - NYHA), нестабільнk= 2; стенокардіn= 3;, стійка шлуночкова тахікардія, = 092;ібриляція шлуночків. Може виникнути потреба у корекції до = 79;и лікарських засобів, наприклад бета-блокат = 86;рів, блокаторів кальцієвих = 82;аналів або лікарських засобів, призначениm= 3; для контрол= 02; електролітl= 5;ого балансу.

У двох дослідженнn= 3;х за участю здорових до = 73;ровольців було показано, що пасиреотид = 87;одовжував інтервал QT на ЕКГ. Клінічн= 077; значення такого подовження невідоме. У клінічних дослідженнn= 3;х фази III у пацієнтів з акромегаліn= 8;ю не було вияв= 083;ено жодних клінічно значущих відмінностk= 7;й щодо подовження інтервалу QT між внутрішньоl= 4;’язовим застосуванl= 5;ям пасиреотидm= 1; та аналогів соматостатl= 0;ну, які застосо = 74;увалися як активний препарат порівняння. Всі явища, по&#= 1074;’язані з подовженн= 03; інтервалу QT, були тимчас = 86;вими та минали бе= 079; терапевтичl= 5;ого втручання.=

Епізодів тахікардії типу «пірует» не спостерігаl= 3;ось у жодному клінічному дослідженнo= 0; пасиреотидm= 1;.

Пасиреоти = 76; слід з обережністn= 2; та з урахува= 085;ням користі/риз = 80;ку застосовувk= 2;ти пацієнтам з факторами ризику подовження інтервалу QT, т= акими як:

– вроджk= 7;ний синдром под = 86;вженого інтервалу QT;

– неконm= 0;рольовані або значущі серцеві захворюванl= 5;я, зокрема недавно перенесениl= 1; інфаркт міокарда, застійна серцева недостатніl= 9;ть, нестабільнk= 2; стенокардіn= 3; або клінічн = 86; значуща брадикардіn= 3;;

– одночk= 2;сний прийом антиаритміm= 5;них лікарських засобів або інших лікар = 89;ьких засобів з відомою здатністю п = 86;довжувати інтервал QT;

– гіпокk= 2;ліємія та/або гіпомагнієl= 4;ія.

До початку терапії лік = 72;рським засобом Сигніфор ЛА = 56; рекомендуєm= 0;ься провести початкову ЕКГ. Бажано здійснити моніторинг щодо впливу на інтервал QT&= #1089; через 21 день після початку лікування т = 72; згодом за на= 103;вності клінічних показань. Гіпокаліємo= 0;ю та/або гіпомагнієl= 4;ію необхідно відкоригувk= 2;ти до початку прийому пре = 87;арату Сигніфор ЛА = 56; і надалі проводити відповідниl= 1; періодичниl= 1; моніторинг під час лікування.=

Гіпокорти&= #1079;олізм. Приг= 085;ічення секреції АКТГ (адрено= 082;ортикотроп&= #1085;ого гормону) мож= 077; призвести д = 86; гіпокортизl= 6;лізму у пацієнтів, які отримували Сигніфор ЛА = 56;. Тому необхідно проводити моніторинг та інструкт = 91;вати пацієнтів стосовно проявів та с= 080;мптомів, асоційованl= 0;х з гіпокортизl= 6;лізмом (наприклад, слабкість, втомлюваніl= 9;ть, анорексія, нудота, блювання, артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія, гіпонатрієl= 4;ія, гіпоглікемo= 0;я). У разі підтв= 077;рдженого гіпокортизl= 6;лізму може виникн = 91;ти потреба у тимчасовій замісній те = 88;апії із застосув = 72;нням екзогенних стероїдів (глюкокорти = 82;оїдів) та/або зменшенні дози чи перерві у терапії лік = 72;рським засобом Сигніфор ЛА = 56;. Швидке зниження рівнів кортизолу може бути по= 074;’язане зі зниження = 84; кількості лейкоцитів.

Жовчний міхур та пов= 217;язані явища. Холелітіаз (жовчнокам’= 03;на хвороба) є встановленl= 6;ю небажаною реакцією, як= 072; асоціюєтьсn= 3; із застосуванl= 5;ям аналогів соматостатl= 0;ну та про яку часто повідомлялl= 6;сь у клінічних = 076;ослідження&= #1093; пасиреотидm= 1;. За= 092;іксовано постмаркетl= 0;нгові випадки холангіту при застосу = 74;анні препарату С = 80;гніфор ЛАР, = 087;ро більшість з яких повідомлялl= 6;сь як про ускла= 076;нення жовчнокам̵= 7;яної хвороби. Тому рекомендуєm= 0;ься ультразвукl= 6;ве обстеження жовчного міхура до та з 6- і 12-місячни = 84; інтервалам&= #1080; під час терапії лік = 72;рським засобом Сиг = 85;іфор ЛАР. Наявність жовчних каменів у пацієнтів, я= 082;і приймають Сигніфор ЛА = 56;, має переважно асимптоматl= 0;чний перебіг; ная= 074;ність жовчних кам = 77;нів з клінічним = 80; проявами слід лікувати відповідно до стандартів клінічної практики.=

Гормони гіпофіза. Оскільки фармакологo= 0;чна дія пасиреотидm= 1; імітує дію соматостатl= 0;ну, не можна виключати ймовірністn= 0; інгібіції гіпофізарнl= 0;х гормонів, ок= 088;ім ГР та/або ІПФР‑1, у пацієнтів з акромегаліn= 8;ю та АКТГ/ корт&#= 1080;золу у пацієнтів із хворобою Кушинга. Таким чином, необхідно здійснюватl= 0; моніторинг функції гіпофіза (наприклад рівня ТТГ/ві= 083;ьного Т₄, гормону росту) до та періодично під час терапії лік = 72;рським засобом Сигніфор ЛА = 56; відповідно до клінічни = 93; стандартів.

Вплив на репродуктиk= 4;ну функцію у жінок. Терапевтич= ;ний ефект зменшення рівнів горм = 86;ну росту і нормалізацo= 0;ї концентрацo= 0;ї інсулінопоk= 6;ібного фактора росту 1 (ІФР-1) у жінок з акромегаліn= 8;ю та зниження аб = 86; нормалізацo= 0;я рівнів корт = 80;золу в сироватці крові у жіно= 082; з хвор= ;обою Кушинга може потенційно відновлюваm= 0;и репродуктиk= 4;ну функцію. Пацієнткам = 88;епродуктив&#= 1085;ого віку слід рекомендувk= 2;ти використовm= 1;вати відповідні засоби контрацепцo= 0;ї, якщо необхідно, під час лікування л= 10;карським засобом Сигніфор ЛА = 56;.

Порушення згортання крові. Пацієнти зі значно збільшенимl= 0; значеннями протромбінl= 6;вого часу (PT) і часткового тромбопласm= 0;инового часу (РТТ) або пацієнти, як= 110; отримують похідні кумарину аб = 86; антикоагулn= 3;нти на основі похідних гепарину, ви= 082;лючались з клінічних досліджень пасиреотидm= 1;, оскільки безпека поєднання з такими анти = 82;оагулянтам&#= 1080; не була встановленk= 2;. Якщо одночасногl= 6; застосуванl= 5;я похідних кумарину аб = 86; антикоагулn= 3;нтів на основі похідних гепарину пр = 80; внутрішньоl= 4;’язовому застосуванl= 5;і Сигніфор ЛА = 56; не можна уни= 082;нути, пацієнтам має бути забезпеченl= 0;й регулярний контроль змін їхніх параметрів = 82;оагуляції (РТ і РТТ) і дози антикоагулn= 3;нту мають бути скоригованo= 0; відповідниl= 4; чином.

Порушення функції нирок. Через підвищення експозиції незв’язаноk= 5;о лікарськогl= 6; засобу Сигніфор ЛА = 56; слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; пацієнтам з = 090;яжким порушенням = 92;ункції нирок або хворобою нирок у термінальнo= 0;й стадії.

Вміст натрію. Цей лікарський засіб місти = 90;ь менше 1 ммоль натрію (23 мг) нk= 2; одну рекоме = 85;довану дозу, тобто фактично ві = 85; не містить натрію.

З&= #1072;стосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітні= 089;ть.

Дані щодо застос = 91;вання пасиреотидm= 1; вагітним жі = 85;кам обмежені. Дослідженнn= 3; підшкірногl= 6; застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; у тварин показали ре = 87;родуктивну токсичністn= 0;. Пасиреотид не рекоменд = 91;ється для застосуванl= 5;я вагітним та жінкам репр = 86;дуктивного віку, які не використовm= 1;ють засоби конт = 88;ацепції.

Годування груддю.

Невідомо, чи виділяєтьсn= 3; пасиреотид = 79; грудним молоком. Наявні дані дослідженнn= 3; підшкірногl= 6; застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; у щурів показали, що пасиреотид проникає у молоко. Під час лікування лікарським засобом Сиг = 85;іфор ЛАР грудне вигодовуваl= 5;ня слід припин = 80;ти.

Фертильні&= #1089;ть.

Дl= 6;слідження підшкірногl= 6; застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; на щурах показали вплив на репродуктиk= 4;ні параметри у самиць. Клін= 110;чна значущість цих ефектів для людей невідома.=

З&= #1076;атність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Сигніфор ЛАР може мат= 080; незначний вплив на здатність керувати ав = 90;отранспорт&#= 1086;м і працювати = 079; іншими меха = 85;ізмами. Пацієнтам слід поради = 90;и дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при керуван = 85;і автотранспl= 6;ртом або роботі з іншими механізмамl= 0;, якщо вони відчувають втому, запаморочеl= 5;ня або головни = 81; біль під час лікування л= 10;карським засобом Сиг = 85;іфор ЛАР.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозування.

Акром= ;егалія.

Для лікування акромегаліo= 1; рекомендовk= 2;на початкова доза – 40 мг пасиреотидm= 1; кожні 4 тижні.<= o:p>

Доза може бути збільшена максимум до 60 = мг для пацієнтів, у яких рівні гормону рос = 90;у (ГР) та/або інсулінопоk= 6;ібного фактора росту 1 (ІФР-1) н = 77;достатньо контролюютn= 0;ся через 3 місяц&#= 1110; лікування л= 10;карським засобом в дозі 40 мг.

Для контролю підозрюванl= 0;х побічних реакцій або надмірної реакції на лікування
(ІФР-1 < нижнь= ої межі норми) може бути потрібне ти = 84;часове зниження дози. Доза може зменшуватиl= 9;ь тимчасово або постійн = 86;.

Хвороба Кушинга.

Реком = 77;ндована початкова доза для лікування хвороби Кушинга становить 10 м&= #1075; пасиреотидm= 1; у вигляді глибокої внутрішньоl= 4;’язової ін’єкції кожні 4 тижні.<= o:p>

Після першого місяця лікування т = 72; періодично = 85;адалі пацієнтів необхідно обстежуватl= 0;, щоб оцінити клінічну користь. Титрування дози слід проводити кожні 2−4 місяці зале = 78;но від ефекту лікування т = 72; переносимоl= 9;ті. Максимальнk= 2; доза Сигніфор ЛА = 56; при хворобі Кушинга становить 40 м&= #1075; кожні 4 тижні. Якщо клінічна користь не с= 087;остерігаєт&= #1100;ся, слід розглянути можливість припинення = 79;астосуванн&#= 1103; лікарськогl= 6; засобу.

Лікув = 72;ння підозрюванl= 0;х побічних реакцій чи надзвичайнl= 6;го ефекту від лікування (р= 110;вні кортизолу < нижньої меж= 10; норми) може в&#= 1080;магати зниження дози, тимчас= 086;вого припинення = 72;бо відміни лік = 91;вання лікарським засобом Сигніфор ЛА = 56;.

Перехід з підшкірногl= 6; на внутрішньоl= 4;’язове введення пр = 80; хворобі Кушинга.

Дані клінічних досліджень щодо переходу з підшкірногl= 6; на внутрішньоl= 4;’язове введення пасиреотидm= 1; відсутні. Як= 097;о такий перехід необхідний, рекомендовk= 2;на початкова доза для лікування хвороби Куш = 80;нга становить 10 м&= #1075; пасиреотидm= 1; у вигляді глибокої внутрішньоl= 4;’язової ін’єкції кожні 4 тижні. Слід спостерігаm= 0;и за станом пацієнта дл= 03; оцінки ефекту від лікування та переносимоl= 9;ті; також може бути необхі = 76;ною додаткова корекція дози.

Про = 87;уск дози.

Якщо прийом дози = 057;игніфор ЛАР пропущено, пропущену і = 85;’єкцію слід зробит = 80; якомога скоріше. Наступну дозу слід прийняти через 4 тижні після введення інR= 17;єкції для відновленнn= 3; графіку дозування о = 76;ин раз на 4 тижні.=

Особливі категорії пацієнтів.=

Паціє= ;нти літнього віку (≥ 65 років= ;). Дані щодо застосуванl= 5;я Сигніфор ЛАР пацієнт = 72;ми віком від 65 ро= ків обмежені, ал= 077; доказів, які свідчили б про необхіднісm= 0;ь корекції до = 79;и для таких пацієнтів, немає.

Поруш= ;ення функції нирок. Корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не пот= 088;ібна.

Поруш= ;ення функції печінки. Корекція дози для пац= 110;єнтів з легким порушенням функції печінки не потрібна (клас А за Чайлдом − П’= 102;).

Рекомендо = 74;ана початкова доза при акромегаліo= 1; для пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (кла= 089; В за Чайлдом − П’ю) становить 20 м&= #1075; кожні 4 тижні. Максимальнk= 2; рекомендовk= 2;на доза для таких пацієнтів становить 40 м&= #1075; кожні 4 тижні. =

Хвороба Кушинга: рекомендовk= 2;на початкова доза при хворобі Кушинга з помірним порушенням функції печінки (кла= 089; В за шкалою Чайлда − П’ю) становить 10 м&= #1075; кожні 4 тижні, а максимальнk= 2; рекомендовk= 2;на доза для цих пацієнтів становить 20 м&= #1075; кожні 4 тижні.<= o:p>

Сигніфор ЛАР протипо = 82;азано застосовувk= 2;ти пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (кла= 089; С за Чайлдом − П’ю).

Спосіб застосуванl= 5;я.

Сигніфор ЛАР має вводитись ш = 83;яхом глибокої внутрішньоl= 4;’язової ін’єкції спеціально підготовлеl= 5;им медичним працівникоl= 4;. Суспензію л= 10;карського засобу слід готувати тільки безпосере= 076;ньо перед введенням.

Місце повторних внутрішньоl= 4;’язових ін’єкцій слід чергувати: лівий і прав= 080;й сідничні м’= 03;зи.

Компонент = 80; набору для і= 085;’єкцій:

a        &= nbsp; один флакон, що містить порошок;

b        &= nbsp; один попередньо заповнений шприц з розчинникоl= 4;;

c        &= nbsp; один адаптер для флакона для приготуванl= 5;я суспензії;=

d        &= nbsp; одна безпечна голка для ін= 217;єкції (20G × 1,5ʺ).

Для належного приготуванl= 5;я суспензії лікарськогl= 6; засобу Сигніфор ЛА = 56; слід ретельно дотримуватl= 0;ся вказівок, на= 074;едених нижче.

Крок 1

&#= 1044;істаньте Сигніфор ЛА&#= 1056; із холодиль&#= 1085;ика.

Увага Набі = 88; для ін’єкці&#= 1111; має досягнути кімнатної температур= 080;. Слід залишити набір для ін&= #8217;єкції при кімнатній температур= 110; щонайменше на 30 хвилин (але не більше ніж на 24 години).

Примітка: не використан= 080;й протягом 24 годин набір для ін’єкці&#= 1111; можна повер&#= 1090;ати знову в холодильни= 082;.

30 min

=

Крок 2=

Зніміть з флакона пластикову кришку та пр&= #1086;тріть резинову пробку флакона спиртовою серветкою.

<= !--[if gte vml 1]>

<= o:p>

Видалі = 90;ь плівку з упаковки, в якій знаходитьс= 103; адаптер для флакона, але = не виймайте його з цієї упаковки.

Тримаю = 95;и адаптер для флакона за упаковку, помістіть його на верхівку флакона та проштовхні= 090;ь адаптер до кінця вниз, до фіксації (= характерниl= 1; звук клацання).

<= !--[if gte vml 1]>

<= o:p>

Вертика = 83;ьним рухом вверх зніміть пластикови= 081; контейнер з адаптера для флакона.<= /span>

<= !--[if gte vml 1]>

Крок 3

Зні = 84;іть ковпачок з попередньо заповненог= 086; шприца з розчиннико= 084; і вкр= 091;тіть шприц в адаптер для флакона.

<= o:p>

=

Пов= 10;льно натисніть на поршень вниз до кінц&= #1077;вого положення, щоб перемістит= 080; весь розчин&#= 1085;ик у флакон.

Крок 4

Увага:<= /span> тримаючи поршень натиснутим, акуратно переміщай&#= 1090;е флакон в горизонтал= 100;ній площині протягом щ&= #1086;найменше 30 секунд, доки не сформуєтьс= 103; однорідна суспензія. Якщо порошок не повністю суспендува= 074;ся, знову акуратно перемішайт= 077; вміст шляхом пере&#= 1084;іщення флакона в горизонтал= 100;ній площині протягом 30 секунд.

=

Крок 5

Переверні&#= 1090;ь флакон з приєднаним до нього шпр&= #1080;цом догори дном, = повіл= ьно потягніть поршень вниз для переміщенн= 103; вмісту з фла&= #1082;она до шприца.

<= o:p>

Від = 82;рутіть шприц від адаптера для флакона.<= /span>

Крок 6

Нак = 88;утіть на шприц без&= #1087;ечну голку для ін&= #8217;єкції.

=

=

Зні = 84;іть з голки захисний ковпачок, потягнувши його вверх по лінії голки. З метою уникнення седиментац= 110;ї можна підтримува= 090;и однорідніс= 090;ь суспензії шляхом легкого покачуванн= 103; шприца.

Лег = 82;о постукайте по шприцу, щоб видимі пухирці повітря піднялися нагору, після чого в&= #1080;даліть їх, обережно натискаючи на поршень.

Теп = 77;р суспензія готова для негай= ного застосуван= 085;я.

Крок 7

Сигніфор ЛАР можна вводити тільки глибоко внутрішньо= 084;’язово.

Підготуйт&#= 1077; місце для ін&= #8217;єкції, протерши його спиртовим тампоном.

Введіть голку до кінця в правий або лівий сідни&#= 1095;ний м’яз під кутом 90° до поверхні шкіри.

Трохи потягніть поршень назад, щоб переконати= 089;я, що голка не потрапила в кровоносну судину (якщо голка потрапила в кровоносну судину, введіть її в інше місце).

Повільно натискайте на поршень, доки шприц не стане пустим. Витягніть голку із місця ін’єк&#= 1094;ії та активуйте захисний механізм (як показано на рисунку нижче).

90° angle

Injection sites

Крок 8

Акт = 80;вуйте захисний механізм голки одним &= #1110;з зазначених нижче способів:

– притиснути відкидну частину захисного п&#= 1088;истрою до твердої поверхні (ри&= #1089;унок A);

– аб= 086; натиснути вказівним пальцем на відкидну частину зах&#= 1080;сного пристрою (ри&= #1089;унок B).

Зву = 82; клацання підтверджу= 108; правильну активацію захисного механізму.

Нег = 72;йно утилізуйте флакон та шприц з голк&= #1086;ю в контейнер для гострих речей.

=

Д&= #1110;ти.

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Сигніфор ЛА = 56; дітям та підліткам (віком від 0 до= 18 років) не вивчалис= 00;. Дані відсутні.=

Передозува= ;ння.

У разі передо = 79;ування рекомендуєm= 0;ься розпочати відповідне підтримуваl= 3;ьне лікування, щ= 086; визначаєтьl= 9;я клінічним с = 90;аном пацієнта та проводитьсn= 3; до зникненн= 03; симптомів.

Побічні реакції.

Резюм = 77; профілю безпеки. Профі = 83;ь безпеки після внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; збігається з таким післ= 103; прийому лік = 72;рських засобів класу аналогів соматостатl= 0;ну, за винятком підвищеної частоти та ступеня г= 10;перглікемі&#= 1111;, що спостерігаl= 3;ись при внутрішньоl= 4;’язовому введенні пасиреотидm= 1;. Профіль без = 87;еки після внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; багато в чом= 091; подібний пр = 80; застосуванl= 5;і за різними показаннямl= 0; – акромегаліn= 3; і хвороба Кушинга.

Акромегалі&= #1103;. При акромегаліo= 1; оцінку безпеки проводили у 491= пацієнта, які отримув = 72;ли пасиреотид (419= пацієнтів отримували пасиреотид внутрішньоl= 4;’язово та 72 отримували пасиреотид підшкірно) під час досліджень фази I, II та III.
Найча = 89;тішими побічними реакціями (частота ≥ 1/10) н= 072; основі зведених даних про безпеку в ході досліджень фази ІІІ C2305 і C2402 були (в порядку убування): діарея (найчастіше спостерігаl= 3;ась в дослідженнo= 0; C2305), жовчнокам’n= 3;на хвороба, гіперглікеl= 4;ія (найчастіше спостерігаl= 3;ась в дослідженнo= 0; C2402) і цукровий діабет. Побічні реакції відповідно до загальни = 93; критеріїв токсичностo= 0; (ЗКТ) ступеня 3 і 4 переважно &= #1073;ули пов’язані з гіперглікеl= 4;ією.

Хвороба Кушинга. При хворобі Кушинга оцінка безпеки засобів для внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я була проведена н = 72; підставі даних, зібраних у 150 п= ;ацієнтів, які отримували пасиреотид, під час дослідженнn= 3; фази III G2304 (середня тривалість експозиції 57 тижн= 110;в). Пацієнти були рандомізовk= 2;ні у співвідно = 96;енні 1:1 для отримання початкових доз 10 мг або 30 l= 4;г пасиреотидm= 1; з можливіст= 02; підвищення = 76;ози до досягнення максимальнl= 6;ї дози 40 мг кожні 28 днів. Найчастішиl= 4;и побічними реакціями (ч= 072;стота ≥ 1/10) під час до= 089;лідження фази III G2304 були гіперглікеl= 4;ія, діарея, холелітіаз та цукровий діабет. Частота та тяжкість побічних реакцій збільшувалl= 0;сь із підвищенняl= 4; початкової дози до 30 мг, але вони не були однаковими для всіх поб= 110;чних реакцій.

Побіч = 85;і реакції вкл= 02;чають події, про які повідомлялl= 6;сь під час базових досліджень при введенн= 10; засобів для внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я пацієнтам з акромегаліn= 8;ю і хворобою Кушинга. Поб= 110;чні реакції наведено відповідно до основних класів систем органів за Медичним словником для нормативно- = 87;равової діяльності (MedDRA). У межах кожного класу систе = 84; органів небажані реакції розподіленl= 6; за частотою. У межах кожної груп = 80; за частотою небажані реакції представлеl= 5;о у порядку зменшення серйозностo= 0;. Частоту виз = 85;ачено таким чином: дуже часто (≥ 1= /10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100= ), невідомо (не підлягає оцінці з огляду на обмеженістn= 0; наявних даних).

Небаж = 72;ні реакції (згідно з переважнимl= 0; термінами) при в = 85;утрішньом’&#= 1103;зовому застосуванl= 5;і пасиреотидm= 1;

З боку крові т= 072; лімфатичноo= 1; системи: часто = 211; анемія.

З боку ендокринноo= 1; системи: часто = 211; недостатніl= 9;ть наднирковиm= 3; залоз*.

Розлади обміну речовин та харчування: ду= ;же часто – гіперг = 83;ікемія, цукровий діабет; часто – цу = 82;ровий діабет ІІ ти= 087;у, порушення переносимоl= 9;ті глюкози, зниження апетиту; нев= 110;домо – діабетичниl= 1; кетоацидоз.

З боку нервової системи: часто = 211; головний біль, запаморочеl= 5;ня.

З боку серця: часто = 211; синусова брадикардіn= 3;**, пролонгаціn= 3; інтервалу QT.

З боку травного тракту: дуже часто – діарея, нудота, біль у животі***; час= ;то – здуття живота, блювання; невідомо – стеаторея, знебарвленl= 5;я фекалій.

З боку печінк = 80; та жовчовивідl= 5;их шляхів: дуже часто – холелітіа = 79;; часто – холе= 094;истит***, холестаз.=

З боку шкіри т= 072; підшкірних тканин: часто – алопеція, свербіж.

Загальні розлади та реакції в місці введе = 85;ня: дуже часто – втома***; час= то – реакції в місці ін’єк = 94;ії***.

Дос = 83;ідження: час&= #1090;о – підвищенн= 03; рівня глікозильоk= 4;аного гемоглобінm= 1;, підвищення рівня алані = 85;амінотранс&#= 1092;ерази, підвищення рівня аспартатамo= 0;нотрансфер= 072;зи, підвищення рівня гамма-глута = 84;ілтранспеп&#= 1090;идази, підвищення рівня глюкози кро = 74;і, підвищення рівня глюкози крові та кре= 072;тинінфосфо&= #1082;інази крові, підвищення = 88;івня ліпази; неча= 089;то – підвищенн= 03; рівня амілази, подовження протромбінl= 6;вого часу.

* Недос&#= 1090;атність наднирковиm= 3; залоз включ = 72;є адреналову = 85;едостатніс&#= 1090;ь і зниження рівня кортизолу в крові.

** Синус&= #1086;ва брадикардіn= 3; включає бра = 76;икардію та синусова брадикардіn= 2;.

*** Біль в животі включає біл= 00; у животі та біль у верхніх відділах живота. Реак= 094;ії в місці ін’є= 082;ції включають б= 10;ль у місці ін’є= 082;ції, утворення в = 91;злика у місці ін’є= 082;ції, дискомфорт = 91; місці ін’єк = 94;ії, виникнення синця у місц= 110; ін’єкції, свербіж у місці ін’єк = 94;ії, реакції у місці ін’єк = 94;ії, підвищена чутливість = 91; місці ін’єк = 94;ії та набряк у місці ін’єк = 94;ії. Холецистит включає гострий холецистит = 90;а хронічний холецистит. Втома включає вто = 84;у і астенію.

Опис окремих поб= 10;чних реакцій.

Розлади обміну глюкози.
Акромегал&= #1110;я. У пацієнтів з акромегаліn= 8;ю підвищення рівнів глюкози натще було найчастішиl= 4; відхиленняl= 4; лабораторнl= 0;х показників ступеня 3/4 під час двох досліджень = 92;ази ІІІ. У дослідженнo= 0; C2305 підвищення рівнів глюкози натще ступе = 85;я 3 спостеріга= 083;ись у 9,7 % та 0,6 %, а ступеня 4 – у 0,6 % та 0 % пацієнтів з акромегаліn= 8;ю, які отримували = 74;ідповідно пасиреотид внутрішньоl= 4;’язово та октреоти = 76; внутрішньоl= 4;’язово. У дослідженнo= 0; C2402 про підвище = 85;ня рівнів глюкози натще ступе = 85;я 3 повідомлял= 086;сь у 14,3 % та 17,7 % паціє= 085;тів з акромегаліn= 8;ю, що отримували = 74;ідповідно пасиреотид 40 &= #1084;г та 60 мг внутрішньоl= 4;’язово, та у 0 % пацієнтів у групі активного контролю. Дв= 072; невідкладнl= 0;х випадки, пов= 217;язаних з гіперглікеl= 4;ією (діабетични = 81; кетоацидоз та діабетична гіперглікеl= 4;ічна кома), були зареєстровk= 2;ні після збільшення дози пасиреотидm= 1; до 60 мг у пацієнтів, які раніше н= 077; отримували лікування: один у пацієнта з нелікованоn= 2; гіперглікеl= 4;ією та HbA_1c > 8 % до початку застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; та один у пацієнта з нелікованоn= 2; гіперглікеl= 4;ією та плазмови = 84; рівнем глюкози натще 359 мг/дл. = 42; обох дослідженнn= 3;х рівні FPG та HbA_1c підвищилисn= 0; протягом перших трьо = 93; місяців внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1;. У пацієнтів, які раніше н= 077; отримували лікування (дослідженн= 03; C2305), середнє абсолютне підвищення FPG та HbA_1c було здебільшогl= 6; подібним у всіх пацієн = 90;ів, які отримували пасиреотид внутрішньоl= 4;’язово, незалежно від вихідни = 93; значень.

Ступі = 85;ь і частота гіперглікеl= 4;ії, що спостері = 75;алась у двох основних дослідженнn= 3;х за участю па= 094;ієнтів з акромегаліn= 8;ю, була вищою в групі внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я Сигніфор ЛА = 56;, ніж в групі активного контролю (октреотид д= 083;я внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я або ланреотид у вигляді глибокої підшкірної ін’єкції). В узагальненl= 6;му аналізі дво = 93; основних досліджень загальна частота несприятлиk= 4;их побічних реакцій, пов= 217;язаних з гіперглікеl= 4;ією, була 58,6 % (всі ступені) і 9,9 % (критерії загальної токсичностo= 0; ступеня 3 і 4) в групі внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я Сигніфор ЛА = 56; порівняно з 18,0 % (всі ступені) і 1,1 % (КЗТ ступеня 3 і 4) в групі активного контролю. В опорному дослідженнo= 0; за участю паці= 08;нтів, у яких не забезпечуєm= 0;ься достатній контроль за допомогою іншого аналога соматостатl= 0;ну, частка пацієнтів, які раніше н= 077; отримували &= #1072;нтидіабет&#= 1080;чних засобів та потребувалl= 0; антидіабетl= 0;чної терапії в хо= 076;і дослідженнn= 3;, становила 17,5 % = 10; 16,1 % в групах лі= 082;арського засобу Сигніфор ЛА = 56; 40 мг і 60 мг в порівнянні = 79; 1,5 % в групі активного контролю; в опорному дослідженнo= 0; за участю пацієнтів, які не отримували попередньоk= 5;о лікування, частка пацієнтів, які потребу = 74;али антидіабетl= 0;чної терапії в ході дослід = 78;ення, становила 36 % в групі лікар = 89;ького засобу Сигніфор ЛА = 56; в порівнянні = 79; 4,4 % в групі активного контролю.=

Хвороба Кушинга. У пацієнтів і = 79; хворобою Кушинга підвищений рівень ГПН б= 091;в найчастішиl= 4; відхиленняl= 4; лабораторнl= 0;х показників ступеня 3 за ЗКТ (14,7 % пацієнтів) під час дослідженнn= 3; фази III G2304; випад= ки відхилення лабораторнl= 0;х показників ступеня 4 не спостерігаl= 3;ись. Середнє під = 74;ищення HbA_1c було менш вираженим у пацієнтів з нормальним рівнем глікемії на момент включення у = 076;ослідження порівняно з пацієнтами = 79; предіабетоl= 4; або діабето = 84;. Середні рівні ГПН ча= 089;то зростали протягом першого місяця ліку = 74;ання, а в наступні місяці знижувалисn= 3; і стабілізувk= 2;лися. Підвищення рівнів ГПН т= 072; HbA_1c залежало від дози, а значення зазвичай зн = 80;жувались після припинення внутрішньоl= 4;’язового введення па = 89;иреотиду, але залишалось вищим вихідних значень. Загальна частота побічних реакцій, пов= 217;язаних із гіперглікеl= 4;ією, становила 75,3 % (всі ступені) та 22,7 % (ступінь 3 за ЗКТ). Такі побічні реакції, як гіперглікеl= 4;ія та цукровий діабет, вимагали пр = 80;пинення участі у дослідженнo= 0; 3 (2,0 %) та 4 пацієнт&= #1110;в (2,7 %).

Підви = 97;ення рівнів глюкози та HbA_1c= у плазмі натще, що спостерігаl= 3;ись після внутр= 10;шньом’язов&#= 1086;го застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1;, були оборот = 85;ими після відміни лік = 72;рського засобу.

Реком = 77;ндується моніторинг рівня глюко = 79;и в крові у пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь Сигніфор ЛА = 56;.

Розла = 76;и з боку травного тракту. Під час лікування л= 10;карським засобом Сигніфор ЛА = 56; часто повідомлялl= 6;ся про розлади = 079; боку травно = 75;о тракту. Ці явища були зазвичай низького ступеня тяжкості, не вимагали втручання т = 72; минали при продовженнo= 0; лікування. У пацієнтів з акромегаліn= 8;ю шлунково-ки = 96;кові розлади бул = 80; менш частим = 80; у тих хворих, &= #1091; яких не забезпечувk= 2;вся достатній контроль, по= 088;івняно з хворими, що раніше не отримували лікування.=

Реакц= 10;ї в місці ін’є= 082;ції. Під ча= 089; досліджень фази III реакції у місці ін’єк = 94;ії (наприклад біль у місці ін’єкції, дискомфорт = 91; місці ін’єк = 94;ії) мали ступін= 00; тяжкості переважно 1 або 2. Частота таких явищ була найвищою у перші 3 місяці лікування. Під час досліджень за участю пацієнтів з акромегаліn= 8;ю реакції в місці ін’єк = 94;ії були подібними при внутрішньоl= 4;’язовому застосуванl= 5;і пасиреотидm= 1; та внутрішн= 00;ом’язовому застосуванl= 5;і октреотиду = 10; рідше спост = 77;рігались у пацієнтів, у яких не забезпечуєm= 0;ься достатній контроль, порівняно з пацієнтами, що раніше не отримували лікування.=

Под = 86;вження інтервалу QT.<= /i> У дослідженнo= 0; C2305 за участю пацієнтів з акромегаліn= 8;ю частка пацієнтів з нововиявлеl= 5;ими помітними інтерваламl= 0; QT/QTc була зістав = 85;ою у групах, які отримували пасиреотид внутрішньоl= 4;’язово та октреоти = 76; внутрішньоl= 4;’язово до перехресноo= 1; фази, із кількома по = 84;ітними аномальнимl= 0; значеннями. Значення QTcF > 480 = 84;с спостерігаl= 3;ися у 3 пацієнтів порівняно з 2 &= #1087;ацієнтами у групі внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; та внутрішн= 00;ом’язового застосуванl= 5;я октреотиду відповідно = 90;а подовження QTcF= > 60 мс порівняно з вихідним значенням повідомлялl= 6;сь у 2 пацієнтів порівняно з 1 &= #1087;ацієнтом у відповідн = 80;х групах. У дослідженнo= 0; C2402 єдиним помітним відхиленняl= 4; від норми було значення QTcF > 480 = 84;с у 1 пацієнта у групі внутрішньоl= 4;’язового застосуванl= 5;я пасиреотидm= 1; 40 мг. Під час дослідженнn= 3; G2304 за участю пацієнтів з хворобою Кушинга зна = 95;ення QTcF > 480 мс спостерігаl= 3;ось у 2 пацієнтів. Значення QTcF > 500 = 84;с не спостерігаl= 3;ись в жодному з основних до = 89;ліджень.

Печін = 82;ові ферменти. Повід = 86;млялося про транзиторнk= 7; підвищення рівня печінкових ферментів н = 72; тлі застосу = 74;ання аналогів соматостатl= 0;ну, що також спостерігаl= 3;ось у пацієнтів, які приймал = 80; пасиреотид = 74; ході клінічних досліджень. = 055;ідвищення в основному було асимптоматl= 0;чним, з низьким ступенем і оборотним при продовж = 77;нні лікування. Кілька випадків од = 85;очасного підвищення АЛТ більше 3 × = ВМН та білірубіну більше 2 × ВМН спостерігаl= 3;ись при підшкірномm= 1; застосуванl= 5;і, однак не у пацієнтів, які отримували пасиреотид внутрішньоl= 4;’язово. Всі випадки одночасних підвищень с = 87;остерігали&#= 1089;ь протягом 10 дн&= #1110;в від початку лікування. Пацієнти одужали без = 082;лінічних наслідків, а результати тестів функ = 94;ії печінки повернулисn= 3; до вихідних = 079;начень після відміни лікування.=

Реком = 77;ндується моніторинг рівня печін = 82;ових ферментів д = 86; та під час лікування л= 10;карським засобом Сиг = 85;іфор ЛАР відпові = 76;но до клінічни = 93; стандартів.

Ферме = 85;ти підшлунковl= 6;ї залози. У пацієнтів, які приймал = 80; пасиреотид = 91; ході клінічних досліджень, спостерігаl= 3;ось асимптоматl= 0;чне підвищення рівня ліпаз = 80; та амілази. Підвищення було переважно низького ступеня і мало оборотний характер пр = 80; продовженнo= 0; лікування. П= 072;нкреатит є потенційноn= 2; несприятлиk= 4;ою реакцією, по= 074;’язаною із застосуванl= 5;ям аналогів соматостатl= 0;ну, в результат= 10; зв’язку між жовчнокам’n= 3;ною хворобою та гострим панкреатитl= 6;м.

Н = 77;сумісність.<= /span>

Ч = 77;рез відсутністn= 0; досліджень сумісності цей лікарський засіб не слі= 076; змішувати з = 110;ншими лікарськимl= 0; засобами.

Термін придатностo= 0;. 3= роки.

Умови зберігання. Збеl= 8;ігати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; 2–8 ºC. Не заморожуваm= 0;и. Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упако= ;вка. Порошоl= 2; у флаконі з коричневогl= 6; скла місткістю 6 мл, закупореноl= 4;у гумовою пробкою сірого кольору під алюмінієвиl= 4; ковпачком системи flip-off сірого (для дозування 20 = 084;г), червоного (для дозування 40 мг) або помаранчевl= 6;го (для дозування 60 мг) кольору у комплекті з: розчинникоl= 4; у попереднь = 86; заповненомm= 1; шприці місткістю 3 мл= із безбарвногl= 6; скла з 2 гумов&= #1080;ми пробками сірого кольору, упором для п= 072;льців, поршнем та ковпачком; одною голко= 02; та одним адаптером в картонній коробці.

Катег= ;орія відпуску. За рецептом.=

Вироб= ;ник. = 56;екордаті Реа Дізізес.

Мі = 89;цезнаходже&#= 1085;ня виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

&#= 1045;cо Рівер Парc= , 30 Руе Дес Пеупліерс, Нантерре, 92000= , Франція;

Іммебль Ле Вільсон, 70 Авеню Ду Женераль Де = 043;олль,= Пют= о, 92800, Франція.