ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛЕВОФЛОКСАЦ= ИН

(LEVOFLOXACIN)

=

Склад:

діюча речовина: левофлоксацин (levofloxacin);

1 таблетка містить ле= вофлоксацину гемігідрату — 512,46 мг, що еквівалентно левофлоксацину 500 мг<= /span>;

допоміжні речовини: натрію стеарилфумарат, кросповідон, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна;

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), = макрогол, жовтий захід FCF алюмінієвий лак (Е 110), заліза оксид червоний (Е 172), за= ліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.<= /span>

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки оваль= ної форми, верхня і нижня поверхні опуклі, з рискою для поділу на одній стороні, вкриті плівковою оболонкою від світло-оранжевого до оранжевого кольору.

=

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінол= они.

Код АТХ J01M А12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка= .

= Левофлоксацин — синтетичний антибактеріальний засі= б із групи фторхінолонів, S‑енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії

Як антибактеріал= ьний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс         ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу = ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвіднош= ення максимальної концентрації у сироватці крові (С_max) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (пригнічувальною) концентрацією (МІК (МПК)). Механізм розвитку резистентності <= /u>

Стійкість до левофлоксацину розвивається поетапно завдяки мутації сайту-мішені в топоізомеразах II типу, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як бар’є= ри проникнення (характерно для Pseudomonas aerugin= osa) та ефлюксні механізми, можуть також впливати на чутливість до левофлоксацин= у.

Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії, зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засо= бів.

Контрол= ьні точки

Рекомендовані EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) контрольні точки МІК для левофлоксацину, за якими відрізняють чутливі мікроорганізми від мікрооргані= змів з помірною чутливістю та мікроорганізми з помірною чутливістю від резистент= них мікроорганізмів, представлені у таблиці 1 для тестування МІК (мг/л).

Таблиця 1

Клінічно визначені EUCAST MIК для= левофлоксацину (версія 10.0, 2020-01-01)

Збудник

Чутливий

Резистентний<= /p>

Enterobacteriacae<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:window= text; mso-fareast-language:RU'>

≤ 0.5 мг/л

> 1 мг/л

Pseudomonas s= pp.

≤ 0.001 мг/л

> 1 мг/л

Acinetobacter spp.

≤ 0.5 мг/л

> 1 мг/л

Staphylococcus spp.

≤ 0.001 мг/л

> 1 мг/л

   Coagulase-neg= ative staphylococci

≤ 0.001 мг/л

> 1 мг/л

   Enterococc= us spp.¹

≤ 4 мг/л

> 4 мг/л

   Streptococcus pneumoniae

<= /span>≤ 0.001 мг/л

> 2 мг/л

   Streptococcus= A, B, C, G

≤ 0.001 мг/л

> 2 мг/л

Haemophilu= s influenzae

≤ 0.06 мг/л

> 0.06 мг/л

Moraxella<= /span> catarrhalis

≤ 0.125 мг/л

> 0.125 мг/л

Helicobacte= r pylori

≤ 1 мг/л

> 1 мг/л

Aerococcus= sanguinicola and u= rinae²

≤ 2 мг/л

> 2 мг/л

Aeromonas = spp.

≤ 0.5 мг/л

> 1 мг/л

Фармакокінетичні-фармакодинаміч= ні граничні значення (не пов’язані з видами)

≤ 0.5 мг/л

> 1 мг/л

¹Тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.

²Сприйнятливість можна визначити на основі чутливості до ципрофлоксаци= ну.

Поширеність резистентності для окремих видів може варіювати географічно= та з часом, тому місцева інформація що= до резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за експертною консультацією, коли місцева поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, залишається під питанням.

Зазвичай чутливі види<= o:p>

=

Аеробні грампозитивні бактерії:

Bacillus anthracis

Staphylococcus aureus метицилінчутливий

Staphylococcus saprophyticus <= /i>

Streptococci, група С і G =

Streptococcus agalactiae <= /p>
Streptococcus pneumoniae <= /p>
Streptococcus pyogenes

Аеробні грамнегативні бактерії:

Eikenella corrodens

Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Klebsiella oxytoca

Moraxella catarrhalis

Pasteurella multocida

Proteus vulgaris

Providencia rettgeri

Анаеробні бактерії:

Peptostreptococcus

Інші:

Chlamydophila pneumoniae <= /p>
Chlamydophila psittaci

Chlamidia trachomatis

Legionella pneumophila

Mycoplasma pneumoniae

Mycoplasma hominis

Ureaplasma urealyticum

&nb= sp;

Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною<= /p>

Аеробні грампозитивні бактерії:

Enterococcus faecalis

Staphylococcus aureus метицилінрезистентний* <= /span>

Coagulase-negative Staphylococcus spp.<= /i>=

Аеробні грамнегативні бактерії:

Acinetobacter baumannii
Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii

Proteus mirabilis

Providencia stuartii

Pseudomonas aeruginosa

Serratia marcescens

Анаеробні бактерії:

Bacteroides fragilis

Природно резистентні штами

А= еробні грампозитивні бактерії:

Enterococcus faecium

*Метицилінрезистентний S. aureus, з великою вірогідністю,= може мати спільну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.=

<= o:p>

Д= оклінічні дані з безпеки

Докл= інічні дані не виявили особливої небезпеки для людини (на основі стандартних досліджень гострої токсичності, токсичності при повторному введенні, канцерогенності, а також токсичності для репродуктивної системи та розвитку= ).

Лево= флоксацин не спричиняв порушень фертильності або репродуктивної функції у щурів, а єд= иним проявом токсичності було уповільнене дозрівання плода.

Лево= флоксацин не індукував генетичних мутацій у бактерій або клітин ссавців, проте in vitro спричиняв хромосомні аберації у клітинах легень китайських хом’я= ків, що пов’язано з інгібуванням топоізомерази II. Проведені in = vivo тести (мікроядерний тест, тест на обмін сестринськими хроматидами, тест на неконтрольований синтез ДНК, тест на домінантно-леталь= ний ефект) не виявили генотоксичності.

Тільки у дуже високих дозах левофлоксацин проявляв фототоксичний потенц= іал у мишей. У тесті на фотомутагенність генотоксичний потенціал левофлоксацину= не був виявлений, а в дослідженні фотоканцерогенності він навіть знижував розв= иток пухлин.

Як і інші фторхінолони, левофлоксацин спричиняв зміни у хрящі у щурів і= собак (утворення пухирців і порожнин). Ці ефекти були більш виражені у молодих тварин.

Фармакокінетика= .

Всмоктування. Прийнятий перорально, левофлокса= цин швидко та майже повністю всмоктується, С_max у плазмі крові досягається через 1–2 години після прийому. Абсолютна біодоступність станов= ить 99–100 %. Вживання їжі дещо впливає на його всмоктування. Стабільні показники досягаються протягом 48 годин після застосування препарату в дозі 500 мг 1–2 рази на добу.

Розподіл. Приблизно 30–40 % левофлоксацину зв’язується з білками сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після застосування одноразової та повторної дози 500 мг, що вказує на широкий розподіл у тканинах організму.

Проникнення у тканини та рідини організму. Встановлено, що левофлоксацин проникає у слизову оболонку бронхів, рід= ину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги, тканини легень, шкіру (вміст пухирів), тканини передміхурової залози та в сечу. Однак проникність левофлоксацину у спинномозкову рідину є слабкою.

Метаболізм. Левофлоксацин метаболізується ду= же незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється зі сечею. Молекула левофлоксацину є стереохімічно стабільною і не зазнає інверсії хіральної структури.

Виведення. Після перорального та внутрішньовенного застосування левофло= ксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становит= ь 6–8 годин). Вивед= ення здійснюється, в основному, нирками (понад 85 % введеної дози). Середній уявний загальний кліренс левофлоксацину= після застосування однієї дози 500 мг становить 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів.

Лінійність. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні від 50 мг до                1000 мг.=

Пацієнти з нирковою недостатністю= . На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення і кліренс креатиніну, а період напіввиведення збільшується (див. таблицю 2).<= o:p>

Таблиця 2

Фармакокінетика при нирковій недостатності

після одноразового перорального прийому дози 500 мг

Cl_cr[мл/хв]

< 20

20–40

50–80

Cl_R[мл/хв]

13

26

57

t_1/2[год]

35

27

9

Пацієнти літнього віку. Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Стать. Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонструв= ав незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікарський засіб= Левофлоксацин показано для лікування у дорослих т= аких інфекцій, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»):

– гострий бактеріальний синусит;=

– загострення хронічного обструктивного захворюван= ня легень, включно із бронхітом;

– негоспітальна пневмонія;

– ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин; =

– неускладнений цистит (див. розділ «Особливості застосування»).

У разі лікування вищезазначених інфекцій лікарський засіб застосову= ється лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для початкового лікування даних інфекцій, неможливе.

– Ускладнені інфекції сечовидільного тракту та гос= трий пієлонефрит (див. розділ «Особливості застосування»);

– хронічний бактеріальний простатит;

– легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Левофлоксацин у даній лікарській формі (таблетки, вкриті плівковою оболонкою) можна застосовувати для заверш= ення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення під час первинного лікування левофлоксаци= ном, розчином для інфузій.

Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowte= xt; mso-fareast-language:RU'>

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowte= xt; mso-fareast-language:RU'>Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-я= кого компонента лікарського засобу.=

Епілепсія.

Ушкодження сухожиль в анамнезі, пов’язані зі застосуванням фторхінолонів.

Дитячий вік.

Період вагітності та годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин

Солі заліза, = солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин=

Всмоктування левофлоксацину значно зменшується при застосуванні солей заліза або магнієвих чи алюмінієвих антацидів, або диданозину (лише для форм, які містять буферні агенти алюмінію або магнію) одночасно з таблетками левофлоксацину. Супутнє застосування фторхінолонів з мультивітамінними засобами, які містять цинк, призводить до зниження їх абсорбції при пероральному прийомі. Не рекомендується застосовувати лікарські засоби, які містять двовалентні= або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній чи алюміній, або диданозин (це стосується лише лікарських форм диданозину, які містять буферні агенти алюмінію або магнію) протягом 2 годи= н до або після прийому таблеток левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування= та дози»).

Солі кальцію мінімально впливають на абсорбцію левофлоксацину при пероральному застосуванні.

Сукральфат

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночас= ному застосуванні лікарського засобу зі сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому табле= ток левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування= та дози»).

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофілі= ном. Проте можливе суттєве зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗЗ = та іншими агентами, які знижують судом= ний поріг. Концентрація левофлоксацину при застосуванні з фенбуфеном бу= ла приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у разі наявності= циметидину на 24 %,
пробенециду — на 34 %. Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися у дослідженні, малоймовірно, що статистично значущі кінетич= ні відмінності матимуть клінічну значимість. Слід з обережністю призначати лев= офлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, таки= ми як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.

Інші лікарські засоби

Відомо, що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніяко= го клінічно значущого впливу при застосуванні левофлоксацину разом із карбонат= ом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одно= часному застосуванні його з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (протромбіновий час [ПЧ]/міжнародне нормалізоване відношення [МНВ]) і= /або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Ос= обливості застосування»).

Лікарські зас= оби, що подовжують інтервал <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowte= xt'>QT

Левофл= оксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати паціє= нтам, які отримують лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби) (див. розділ «Особливос= ті застосування. Подовж= ення інтервалу QT»).=

Інша важлива інформація

Не зафіксовано впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2)= , що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Інші види взаємодій

Кортикостероїди

Ризик тендиніту та розриву сухожиль збільшуєт= ься у пацієнтів, які лікуються одночасно кортикостероїдами та левофлоксацином. Отже, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів з левофлоксаци= ном.

Вживання їжі<= o:p>

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з їжею, таким чином, таблетки лікарського засобу = Левофлоксацин можна прийма= ти незалежно від вживання їжі.

=

Особливості застосування.

Необхідно уникати застосування левофлоксацину пацієнтам, які в минулому мали серйозні небажані реакції при застосуванні хінолонів або фторхінолонів (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування цих пацієнтів левофлоксацином сл= ід починати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ре= тельної оцінки співвідношення користі та ризику (див. розділ «Протипоказання»).

Метицилінрезист= ентний S. aureus

Для метицилінрезистентного S. a= ureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, зокрема до левофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим чи підозрюв= аним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину (і якщо вважається неможливим застосування зазвичай рекомендованих антибактеріальних засобів д= ля лікування MRSA-інфекцій).

Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовані відповідним чином.

Резистентність E. coli (найпоширенішого збудника інфекцій сечовив= ідних шляхів) до фторхінолонів варіює у різних країнах. При призначенні фторхінол= онів слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів.

У разі легеневої форми сибірської виразки застосування лікарського засобу ґрунтується на даних чутливості Bacillus anthracis in vitro та експериментальних даних на тваринах, а також на обмежених даних застосування людям. Лікарі повинні враховувати національні та/або міжнародні настанови щодо лікування сибірської вираз= ки.

Пролонговані, інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції

У пацієнтів, які застосовували хінолони та фторхінолони, незалежно від їхнього віку і наявності факторів ризику, спостерігалися дуже рідкісні випадки пролонгованих (впродовж місяців або років), інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій на лікарський засіб, що впливають на різні, іноді декілька, системи організму (кістково-м’язову, нервову системи, психіку, органи чуття= ). Застосування левофлоксацину необхідно негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакці= ї та звернутися до лікаря.

Тендиніт та розрив сухожиль<= /span>

Тендин= іт та розрив сухожиль (особливо ахіллового сухожилля, але не обмежуючись ним), ін= оді білатеральні, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами і фторхінолонами, про їх виникнення повідомляли навіть через кіл= ька місяців після припинення лікування. Ризик тендиніту= та розриву сухожиль підвищується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів, які отримують 1000 мг левофлоксацину на добу, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнтів після трансплантації паренхіматозних органів та пацієнтів,= які отримують супутнє лікування кортикостероїдами. Тому слід уникати супутньої терапії кортикостероїдами.

При появі перших симптомів тендиніту (наприклад, болісного набряку, запалення) необхідно припинити лікування левофлоксацином та розглянути можливість призначення альтернативного лікування. Необхідно забезпечити відповідне лікування ураженої (-их) кінцівки (-вок) (наприклад, іммобілізацію). Не слід застосовувати кортикостероїди при появі ознак тендинопатії.

Добову= дозу необхідно коригувати для пацієнтів літнього віку, зважаючи на кліренс креатиніну. Потрібно контролювати стан пацієнтів літнього віку, якщо їм призначено левофлоксацин.=

Міоклонус

Повідомлялося про випадки міоклонусу у пацієнтів, яким застосовували левофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розвитку міоклонусу підвищується у пацієнт= ів літнього віку та у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо дозу левофлоксацину не відкориговано відповідно до кліренсу креатиніну. При перш= ій появі міоклонусу застосування левофлоксацину слід негайно припинити та розпочати відповідне лікування.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна під час або після лікування левофлоксацином (у тому числі протягом кількох тижнів після лікування) може бути симптомом захворювання, зумовленого Clostridium difficile. Захворювання, зумовлене Clostridium difficile, за своєю тяжкістю може варіювати від легкого до небезпечного= для життя; найбільш тяжкою формою такого захворювання є псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакції»). У зв’язку з цим важливо брати до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, як= що на тлі лікування левофлоксацином або після нього розвивається тяжка діарея.= При підозрі або підтвердженні Clostridium difficile-асоційованого захворювання слід негайно припинити застосування лікарського засобу і невідкладно почати = належне лікування. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом

Хіноло= ни можуть знижувати судомний поріг та провокувати виникнення судом. Левофлокса= цин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»). Як і інші хінолони, лік= арський засіб Левофлоксацин слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, та п= ри застосуванні препаратів, що знижують судомний поріг, таких як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»). У разі появи судомного нападу (див. розділ «Побічні реакції= ») застосування левофлоксацину слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальн= ими засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю та контролювати щодо можливого виникнення гемолізу.<= /span>

Пацієнти з ниpковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно ниркам= и, пацієнтам із порушеннями функції нирок= (нирковою недостатністю) потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвище= ної чутливості (гіперчутливості)

Левофлоксацин може спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції гіперчутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк та анафілактичний шок), в окремих випад= ках — після застосування першої дози (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід негайно припинити лікуванн= я і звернутися до свого лікаря або за невідкладною медичною допомогою.

Тяжкі побічні реакції з боку шкіри=

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі побічні реакції= з боку шкіри, такі як токсичний епідермальний некроліз (також відомий як синд= ром Лаєлла), синдром Стівенса-Джонсона, реакція на лікарський засіб з еозинофіл= ією та системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя або летальними (див. розділ «Побічні реакції»). Під час призначення лікарського засобу пацієнтів необхідно попередити про ознаки та симптоми цих тяжких реакцій з боку шкіри та встановити ретельне спостереження. Якщо виникають ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негайно припинити застосування левофлоксацину і розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта розвинулася така серйозна реакція як синдром Стівенса-Джонс= она, токсичний епідермальний некроліз а= бо DRESS-синдром при застосуванні левофлоксацину, то забороняється повторно починати лікування цього пацієнта левофлоксацином.<= /o:p>

Зміна = рівня глюкози у крові

При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам із цукровим діабетом та паціє= нтам літнього віку, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні зас= оби (у тому числі глібенкламід) чи інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози у крові (як гіперглікемія, так і гіпоглікемія) (див. розділ «Побічні реакції»). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати рів= ень цукру в крові. При зміні рівня глюкози в крові у пацієнта лікув= ання левофлоксацином необхідно негайно припинити та розглянути можливість провед= ення альтернативної терапії антибіотиками не з групи фторхінолонів.

Профілактика фотосенсибілізації

Під час лікування левофлоксацином повідомлялося про випадки фотосенсибілізації (див. розділ «Побічні реакції»). Для запобігання її розвитку пацієнтам рекомендується уникати інтенсивного сонячного випромінювання чи штучного УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) під ч= ас лікування та протягом 48 годин після його = припинення.

Пацієнти, які о= тримують антагоністи вітаміну К

Внаслідок можли= вого підвищення показників коагуляційних тестів (ПЧ/МНВ) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад,= із варфарином), за показниками коагуля= ції слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Псuхотичні реак= ції

Повідомлялося п= ро психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкіс= них випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення таких реакцій застосування левофлоксацину потрібно негайно припинити при появі перших ознак або симптомів, а пацієнтам необхідно рекомендувати звернутися за консультацією до лікаря, який його призначив. Слід розглянути можливість призначення альтернативного антибактеріального препарату, що не належить до фторхінолонів, і вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати лікарський засіб Левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнез= і.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережні= стю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: =

– вроджений син= дром подовження інтервалу QT;

– супутнє застосування лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічних засобів класу ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотичних засобів);

– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

– захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літньо= го віку та жінки молодшого віку можуть бути більш чутливими до лікарських засо= бів, які подовжують інтервал QTc, тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, таким категоріям пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій», «Спосіб застосування та дози. Пацієнти літнього віку», «Передозування» та «Побічні реакції»).

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які приймали хінолони і фторхінолони, повідомляли про випадки сенсорної або = сенсо= моторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпоестезії, дизестезії або слабкості. Щоб запобігти розвитку потенційно необоротного стану, у разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>, поколювання, оніміння = або слабкість, пацієнтам, які застосовують = левофлоксацин, слід повідомити про це лікаря, перш ніж продовжувати лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Геnатобіліарні nорушення

При прийомі левофлоксацину (переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом) зафіксовано випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієн= там слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виника= ють такі прояви та симптоми захворювання печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Порушення з боку крові

Під час лікування левофлоксац= ином може розвинутися недостатність кісткового мозку, зокрема лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, апластична анемія або агранулоцитоз (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо є підозра на будь-яке з цих порушень, слід контролювати показники аналізу крові. У разі отримання аномальних результатів потрібно розглянути питання щодо припинення лікування левофлоксацином.

Загост= рення myasthenia gravis <= /o:p>

Фторхі= нолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть посилювати м’язову слабкість у пацієнтів із= myast= henia gravis. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомлялося про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність підтримки дихання, у пацієнтів з myasthenia gravis. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам із myasthenia gravis в анамнезі.

Порушення зору

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на органи зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції= при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакці= ї»).

Супері= нфекція

При застосуванні левофлоксацину, особливо тривалому, можливий надмірний ріст нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.

Аневризма та дисекція (розшарування) аорти, регургітація/недостатність серцевих клапанів

Епідеміологічні дослідження свідч= ать про підвищений ризик аневризми і розшарування аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та регургітації аортального й мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»). Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/риз= ик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із випадками аневризми у сімейному анамнезі чи вродженою вадою серцевих клапан= ів, або у пацієнтів із вже діагностованою аневризмою та/або розшаруванням аорти, або захворюванням серцевого клапана, або за наявності інших факторів ризику= чи сприятливих умов:

як і для аневризми та дисекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, порушення спо= лучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит) або додатково,

при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі = як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або діагностований атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково,
при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит).

Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостерої= ди.

У разі раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід невідкл= адно звернутися до лікаря у відділення невідкладної медичної допомоги.

Пацієнтам потрібно рекомендувати негайно звертатис= ь за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Гострий панкреа= тит

У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, може виникнути гострий панкреатит. Пацієнтів слід проінформу= вати про характерні симптоми гострого панкреатиту, такі як нудота, нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у животі або блювання. У разі появи таких симптомів пацієнт повинен нег= айно звернутися до лікаря. При підозрі на гострий панкреат= ит прийом левофлоксацину слід припинити. У разі підтвердження діагнозу лікарський засіб не можна призначати повторно. Слід бути обережними пацієнтам з панкреатитом в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на лабораторні дослідження

У паці= єнтів, які застосовували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.=

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowte= xt; mso-fareast-language:UK'>Допоміжні речовини

Вміст натрію в одній таблетці цього лікарського засобу становить ме= нше 1 ммоль (23 мг), тобто він практично вільний від натрію.<= /p>
Також лікарський засіб містить барвник жовтий захід FCF алюмінієвий лак (E 110), що може спричиняти алергічні реакції.

Застосу= вання у період вагітності або годування груддю.

Вагітні= сть. Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не свідчать про наявність прямого або опосередкованого шкідливого впливу, який би був проявом репродуктивної токсичності (див. розділ «Ф= армакологічні властивості»).<= /span>

Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин протипоказано призначати вагітним та жінкам, які годують груддю (див. розді= ли «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»). Якщо під час лікування препаратом настає вагітність,= про це слід повідомити лікаря.

Період годування груддю. Левофлоксацин протипоказаний до застосування в період годування груддю. Інформації щодо виділення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються в грудне молоко. Через відсутніс= ть досліджень за участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, лікарський = засіб Левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують груддю (див. розділ «Протипоказання= »).

Фертильність. Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.<= /span>

&n= bsp;

Здатніс= ть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський = засіб чинить незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами. Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть погіршити здатніс= ть пацієнта концентруватися та реагувати, що може обумовлювати підвищений ризи= к у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Левофлоксацин приймають 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу, тяжкості інфекції та чутливості ймовірного збудника.

Левофлоксацин у даній лікарській формі (таблетки, вкриті плівковою оболонкою) можна застосовувати для заверш= ення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення у процесі первинно= го лікування левофлоксацином, розчином= для інфузій, використовуючи при цьому такі ж дозування, зважаючи на біоеквівалентність парентеральної та пероральної форм лікарського зас= обу.

Таблетки Левофлоксацин слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозуван= ня таблетку можна розділити по рисці для поділу. Приймати таблетки можна незалежно від вживання їжі.<= /p>
Лікарський засіб треба застосовувати щонайменше за 2 години до або після застосування с= олей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній або алюміній, диданозину (лише для форм, які містять алюміній або магній у буферних агентах) та сукральфату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші в= иди взаємодій»).

Таблиця 3

Рекомендоване дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок

(кліренс креатиніну >50 мл/хв)

Показання

Добова доза (залежно від тяжкості)

Кількість

прийомів на добу

Тривалість лікування (залежно від тяжкості)=

Гострий бактеріальний синусит

500 мг

1 раз

10–14 днів

Загострення хронічного обструктивного захворювання легень бактеріального походження, = у тому числі бронхіту

500 мг

1 раз

7–10 днів

Негоспітальна= пневмонія

500 мг

1–2 рази

7–14 днів

Гострий пієлонефрит

500 мг

1 раз

7–10 днів

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг

1 раз

7–14 днів

Неускладнений цистит

250 мг

1 раз

3 дні

Хронічний бак= теріальний простатит

500 мг

1 раз

28 днів

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг

1–2 рази

7–14 днів

Легенева форма сибірської виразки

500 мг

1 раз

8 тижнів

Особливі популяції

Таблиця 4

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 50 мл/хв)

Режим дозуван= ня

(залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)

250 мг/24 години

500 мг/24 години

500 мг/12 годин

Кліренс креатиніну

перша доза – 250 мг

перша доза – 500 мг

перша доза – 500 мг

50–20 мл/хв=

наступні – 125 мг/24 год

наступні – 250 мг/24 год

наступні – 250 мг/12 год

19–10 мл/хв=

наступні – 125 мг/48 год

наступні – 125 мг/24 год

наступні – 125 мг/12 год

<<= /span> 10 мл/хв

(а також при гемодіалізі та ХАПД¹)

наступні – 125 мг/48 год

наступні – 125 мг/24 год

наступні – 125 мг/24 год

¹ Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowte= xt; mso-fareast-language:UK'>Пацієнти з порушеннями функції печінки<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowte= xt; mso-fareast-language:UK'>. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.<= o:p>

Пацієнти літньо= го віку. Якщо функція нирок не порушена, немає потреби в корекції дози (див. розділ «Особливості застосування»: тендиніт та розриви сухожиль, подовження інтервалу QT).

Діти. Дітям протипоказано застосовувати= лікарський засіб Левофлоксацин, оскільки = не виключене ушкодження суглобового хряща (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування. =

Симптоми. За даними досліджень токсичності на тваринах і клінічних фармакологічних досліджень, проведених при застосув= анні доз, вищих за терапевтичні, найбільш важливими ознаками, які можна очікувати після гострого передозування левофлоксацину, є симптоми з боку ЦНС (сплутан= ість свідомості, запаморочення, порушення свідомості, судомні напади); подовження інтервалу QT; реакції з боку шлунково-кишк= ового тракту, такі як нудота та ерозія слизових оболонок.

У післяреєстраційний період спостерігалися випадки впливу на ЦНС, зокре= ма сплутаність свідомості, судоми, міоклонус, галюцинації та тремор.

Лікува= ння. Лікування симптоматичне. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можлива пролонгація інтервалу QT. Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічн= их антидотів.

Побічні реакції.

Частота побічних реакцій, зазначених нижче, визначалася за допомогою таких критеріїв: дуже часто (= 805; 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/10= 00 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), = дуже рідко (< 1/10000), частота невід= ома (не можна визначити з наявних даних).

У кожній групі побічні реакції подано в порядку зниження серйозності. <= o:p>

Інфекції та інв= азії: нечасто — грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, резистентність мікроорганізмів.

З боку ендокрин= ної системи: рідко — синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ).<= /o:p>

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто= — лейкопенія, еозинофілія; рідко — тромбоцитопенія, нейтропенія; частота невідома — недостатність кісткового мозку, зокрема апластич= на анемія, = панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: рідко — ангіоневротичний набряк, гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома — анафілактичний/анафілактоїдний ш= ок^a(див. розділ «Особливості застосування»).

З боку метаболізму та харчування: нечасто — анорексія; рідко — гіпоглікемія, в основному у пацієнтів із цукровим діабетом, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома — гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки_*: часто — безсоння; нечасто — тривожність, сплутаність свідомості, нервовість; рідк= о — психотичні реакції (у т. ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, незвичні сновидіння, нічні жахи, делірі= й; частота невідома — манія, психотичні реакції зі самодеструктивною поведінкою, включаю= чи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи_*:часто —= головний біль, запаморочення; нечасто — сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку); рідко — судоми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія, поруш= ення пам’яті; частота невідома — міоклонус,<= /strong> периферична сенсорна або сенсомоторна нейропа= тія (див. розділ «Особливості застосування»), порушення нюху (паросмія), включаючи ано= смію (відсутність нюху), дискінезія (порушення координації рухів), екстрапірамідні розлади, агевзія, синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору_*:рідко — зорові порушення, такі як нечіткість зору (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома — тимчасова втрата зору<= /span> (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт.<= o:p>

З боку органів слуху та рівноваги_*<= /i>: нечасто — вертиго; рідко — дзвін у вухах; частота невідома — втрата слуху, порушення слуху.

З боку серця_**:<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowte= xt; mso-fareast-language:RU'>рідко —<= /span> тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома — шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця, шлуночкова арит= мія та torsade de pointes (п= ереважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтерв= алу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливо= сті застосування. Подовження інтервалу QT» та «Передозування»).

З боку судин_**:<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowte= xt; mso-fareast-language:RU'>рідко —<= /span>артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи: нечасто — задишка (диспное); частота невідома — бронхоспазм, алергічний пневм= оніт.

З боку травної системи: часто — діарея, блювання, нудота; нечасто — абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм/здуття живота, запор; частота невідома — геморагічна діарея, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто — підвищення рівня білірубіну в крові; частота невідома — жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»), гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тк= анин^b: нечасто — висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз; рідко — реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»), стійкі медикаментозні висипання; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), синдром Стівенса — Джонс= она, мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. розділ«Особл= ивості застосування»),лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит, гіперпіг= ментація шкіри.

З боку кістково-м’язової сист= еми та сполучної тканини_*: нечасто — артралгія, міалгія; рідко — ураження сухожиль (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для пацієнтів з myasthenia gravis (див. розділ «Особл= ивості застосування»); частота невідома — рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового) (див. розділи «Протипоказання», «Особливо= сті застосування»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.

З боку нирок та сечовидільної системи:= нечасто — підвищені показники креатиніну в сироватці крові; рідко — гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).<= /span>

Загальні розлади_*: нечасто — астенія; рідко — підвищення температури ті= ла (пірексія); частота невідома — біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

= Опис окремих побічних реакцій

= ^aАнафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після заст= осування першої дози.

= ^bРеакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози.

_*При<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma= n"; color:windowtext;mso-fareast-language:RU'>застосуванні хінолонів та фторхінолонів повідомляли про дуже рідкісні випадки пролонгованих (впродовж місяців або років),<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma= n"; color:windowtext;mso-fareast-language:RU'>інвалідизуючих і потенційно необоротних серйозних реакцій на лікарський засіб, що інодівпливали на кілька систем організму та органи чуття (включаючи такі реа= кції як тендиніт, розрив<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma= n"; color:windowtext;mso-fareast-language:RU'>сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії, пов’язані з парестезією, невралгія, депресія, суїцидальні думки, тривожність, панічні атаки, втома, порушення пам’яті, порушення концентрації уваги, розлади сну та порушення слуху, зору, смаку та нюху) у деяких випадках незалежно від наявності факторів ризику (д= ив. розділ «Особливості застосування»).

_** Упацієнтів, які застосовували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma= n"; color:windowtext;mso-fareast-language:RU'>(включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Серед інших побічних реакцій, що асоціюються з прийомом фторхінолону, зафіксовано напади порфірії у пацієнті= в з наявністю порфірії.

= Повідомлення про підозрювані побічні р= еакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу = має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід = повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності = лікарського засобу через = Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://= aisf= .dec<= /u>.gov<= /u>.ua.

= Термін придатності. 3 роки. <= /p>
=

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ⁰С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері<= span style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowtext;mso-ans= i-language: RU;mso-fareast-language:RU'>, по 1 або 10 блістерів у пачці.

=

= Категорія відпу= ску.

= За рецептом.

=

Виробник.<= /o:p>

АТ «Лубнифарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.

Збудник	Чутливий	Резистентний<= /p>
Enterobacteriacae<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:window= text; mso-fareast-language:RU'>	≤ 0.5 мг/л	> 1 мг/л
Pseudomonas s= pp.	≤ 0.001 мг/л	> 1 мг/л
Acinetobacter spp.	≤ 0.5 мг/л	> 1 мг/л
Staphylococcus spp.	≤ 0.001 мг/л	> 1 мг/л
Coagulase-neg= ative staphylococci	≤ 0.001 мг/л	> 1 мг/л
Enterococc= us spp.¹	≤ 4 мг/л	> 4 мг/л
Streptococcus pneumoniae	<= /span>≤ 0.001 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus= A, B, C, G	≤ 0.001 мг/л	> 2 мг/л
Haemophilu= s influenzae	≤ 0.06 мг/л	> 0.06 мг/л
Moraxella<= /span> catarrhalis	≤ 0.125 мг/л	> 0.125 мг/л
Helicobacte= r pylori	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Aerococcus= sanguinicola and u= rinae²	≤ 2 мг/л	> 2 мг/л
Aeromonas = spp.	≤ 0.5 мг/л	> 1 мг/л
Фармакокінетичні-фармакодинаміч= ні граничні значення (не пов’язані з видами)	≤ 0.5 мг/л	> 1 мг/л
¹Тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів. ²Сприйнятливість можна визначити на основі чутливості до ципрофлоксаци= ну.

Cl_cr[мл/хв]	< 20	20–40	50–80
Cl_R[мл/хв]	13	26	57
t_1/2[год]	35	27	9

Показання	Добова доза (залежно від тяжкості)	Кількість прийомів на добу	Тривалість лікування (залежно від тяжкості)=
Гострий бактеріальний синусит	500 мг	1 раз	10–14 днів
Загострення хронічного обструктивного захворювання легень бактеріального походження, = у тому числі бронхіту	500 мг	1 раз	7–10 днів
Негоспітальна= пневмонія	500 мг	1–2 рази	7–14 днів
Гострий пієлонефрит	500 мг	1 раз	7–10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг	1 раз	7–14 днів
Неускладнений цистит	250 мг	1 раз	3 дні
Хронічний бак= теріальний простатит	500 мг	1 раз	28 днів
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг	1–2 рази	7–14 днів
Легенева форма сибірської виразки	500 мг	1 раз	8 тижнів

	Режим дозуван= ня (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
250 мг/24 години	500 мг/24 години	500 мг/12 годин
Кліренс креатиніну	перша доза – 250 мг	перша доза – 500 мг	перша доза – 500 мг
50–20 мл/хв=	наступні – 125 мг/24 год	наступні – 250 мг/24 год	наступні – 250 мг/12 год
19–10 мл/хв=	наступні – 125 мг/48 год	наступні – 125 мг/24 год	наступні – 125 мг/12 год
<<= /span> 10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД¹)	наступні – 125 мг/48 год	наступні – 125 мг/24 год	наступні – 125 мг/24 год