ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу

ОНДАНСЕТРОН

(Ondansetron)<= /o:p>

Склад:

діюча речовина: ондансетрон;

1 таблетка містить ондансетрону <= span class=3DSpellE>гідрохлориду дигідрату у перерахуванні на ондансетрон 4 мг або 8 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат, крохмаль прежелатинізований, титану діоксид (Е = 171), гліцерол триацетат.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, прямі цільні циліндри, торцеві поверхні яких опуклі.

Фармакотерапевтична група. Протиблювальні засоби і препарати, що усувають нудоту. Антагоністи серотонінових 5НТ₃-рецеп= торів. Ондансетрон.

Код А= ТХ А04А А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.= <= o:p>

Ондансетрон <= span class=3DSpellE>гідрохлорид – це антагоніст рецепторів серотоніну під= типу 5НТ₃. Механізми протиблювальної дії остаточно не встановлені. Відомо, що застосування променевої і цитотоксичної хіміотерапії призводить до вивільнення серотоніну (5НТ) з ентерохромафінних клітин тонкого кишечнику. Ініціацію блювального рефлексу пов’язують із взаємодією серотоніну з рецепторами 5НТ₃, розміщеними на аферентних закінченнях блукаючого нерва= . Активація аферентних закінчень блукаючого нерва= може спричинити вивільнення серотоніну у центральній нервовій системі з хеморецепторної тригерної зони, розташованої у ділянц= і дна четвертого шлуночка головного мозку. Вважається, = що ондансетрон блокує ініціацію блю= вального рефлексу на рівні як аферентних закінчень блукаючого н= ерва, так і рецепторів серотоніну, розташованих у центральних відділах нервової системи.

Ондансетрон п= роявляє седативну дію, але не спричиняє зміни пролактину у плазмі крові, не знижує психомоторну активність пацієнта.

Що стосується механізмів прот= иблювальної дії ондансетрону у післяопераційному періоді, т= о це питання недостатньо вивчене.

Фармакокінетика.

Біодоступність <= span class=3DSpellE>ондансетрону після внутрішнього прийому становить 60 = %. В організмі він активно метаболізується, метаболі= ти виводяться з калом та сечею. Після перорального прийому максимальна концентрація досягається через півтори години. Зв’язок з білками плазми кро= ві становить близько 73 %. Більша частина введеної дози м= етаболізується у печінці.

Період напіввиведення – 3-4 години; в осіб літнього ві= ку – до 6-8 годин. Менше 10 % активної речовини виводиться із сечею у незмінному вигляді.

Дані дослідження метаболізму = ондансетрону in vitro свідчать, що він є субстратом ферментів системи цитохрому Р450 печінки люди= ни, включаючи CYP1A2, CYP2D6 і CYP3A4. Метаболізм ондансет= рону здійснюється частіше ферментом CYP3A4. Оскільки метаболізм ондансетрону може здійснюватися кількома ферментами системи цитохрому Р450, то при недостатності одного з ферментів сумарний кліренс онда= нсетрону суттєво не змінюється, оскільки недостача одного з ферментів буде компенсов= ана іншими ферментами системи метаболізму.

Клінічні характеристики.

Показання.

Нудота та блювання, спричинені цитотоксичн= ою хіміотерапією, променевою терапією. Профілактика нудоти та блювання у післяопераційному періоді.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату та до інших селективних антагоністів 5НТ₃-= рецепторів серотоніну.

Тяжкі порушення функції печінки, хірургічні операції на черевній порожнині.

Застосування ондансетрону разом з апоморфіном протипоказане, оскільки при їх сумісному застосуванні спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості.

Взаємодія з = іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом або пропофолом.

Ондансетрон <= span class=3DSpellE>метаболізується різними ферментами цитохромому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2.

Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одн= ого з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатиніну буде незначним, проте незважаючи на різноманітність метаболічних ферментів, у пацієнтів, які отримували індуктори CYP3A4 (тобто фенітоїн, карбамазепін та= рифампіцин), відзначено збільшення кліренсу ондансетрону, прийнятого перорал= ьно, та зниження у плазмі крові його концентрації.

Лі= карські засоби, що подовжують інтервал QTc. = У разі одночасного застосування ондансетрону з іншими препаратами, які подовжують інтервал QTc, потрі= бно ретельно зважити очікуваний терапевтичний ефект та потенційний ризик. =

У нижчезазначеному списку представлено лікарські засоби, пов’язані з пролонгацією QTc інтервалу = та/або тріпотінням/мерехтінням шлуночків (= «torsade de pointes»). Серед лікарських засобів перерахованих фармакологічних класів не обов’язково всі препарати пов’язані з подовженням інтервалу QTc та/або «torsad= e de pointes»:

- клас IA, антиаритмічні (хінідин, прокаїнамід, дизопірамід);

- клас III, антиаритмічні (аміодарон, соталол, ібутилід, дронедарон);

- клас IC, антиаритмічні (флекаїнід, пропафенон);

- протиблювальні (доласетрон, дроперидол, <= span class=3DSpellE>хлорпромазин, прохлорперазин);

- інгібітори тирозинкінази (вандетаніб, сунітиніб, нілотиніб, лапатиніб);

- антипсихотичні препа= рати (хлорпромазин, пімозид, галоперидол, зипразидон);=

- антидепресанти (циталопрам, флуоксетин, венлафаксин, трициклічні/тетраци= клічні антидепресанти, такі як амітриптилін, іміпрамін, мапротилін);

- опіоїди (метадон);

- домперидон;

- макролідні антибіоти= ки та аналоги (еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, такролімус)= ;

- антибіотики класу хінолонів= (моксифлоксацин, левофлокс= ацин, ципрофлоксацин);

- протималярійні (хінін, хлорохін);

- азольні протигрибкові препарати (кетоконазол, фл= уконазол, вориконазол);

- інгібітори гістондеацетилаз= и (вориностат);

- агоністи β₂-адренорецепторів (сальметерол, формотерол).=

Пр= епарати, що спричиняють порушення балансу електролітів. Слід уника= ти одночасного застосування ондансетрону з препара= тами, які можуть порушити баланс електролітів. Приклади таких лікарських засобів:=

- петльові, тіазидні та тіазидоподібні діуретики;=

- проносні з= асоби та клізми;

- амфотерицин В;<= /o:p>

- високі дози кортикостероїдів.<= /p>

Наведені вище списки потенційно взаємодіючих препаратів не є вичерпними. Необхідно слідкувати за сучасними джерелами інф= ормації для виявлення нових лікарських засобів, які подовжують інтервал QTc або спричиняють електролітні порушення.

Трамадол. = За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондан= сетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

Ап= оморфін. = Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування (див. розділ «Протипоказання»).

Серотонінергічні препарати. Як і у разі застосування інших серотонінергічних агентів, <= span class=3DSpellE>серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для жит= тя стан, може виникнути при застосуванні протиблювального= антагоніста рецепторів серотоніну 5НТ₃, при поєднанні з іншими препаратами, які можуть впливати на систему серотоніне= ргічних нейромедіаторів (включаючи триптани, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН), літій, сибутрамін, фентаніл та його аналоги, декстрометорфан, трамадол, тапентад= ол, меперидин, метадон = та пертазоцин або звіробій (Hypericum perforatum)), а також з препаратам= и, які знижують метаболізм серотоніну (такі як інгібітори МАО, включаючи лінезолід (антибіотик, який є оборотним неселективним інгібітором МАО) та метиленовий синій) (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування. <= /span>

Ондансетрон неефективни= й для попередження нудоти і блювання при захитуванні.

Є досвід перехресної гіперчут= ливості до різних антагоністів рецепторів 5НТ₃. Тому при наявності гіперчутливості до одного з антагоністів рецепторів 5= НТ₃ аналогічна реакція до інших антагоністів може бути більш виражена внаслідок перехресних реакцій. У разі наявності навіть слабкої реакції гіперчутливості до одного з препаратів антагоністів 5= НТ₃-рецепторів не рекомендується його змінювати на інший, враховуючи можливість посилення реакції гіперчутливості.

Рідко при застосу= ванні ондансетрону спостерігаються тимчасові зміни ЕКГ, вкл= ючаючи подовження інтервалу QT, залежно від дози та швидкості інфузії. За даними постмаркетингового спостереження, повідомляли про випадки тріпотіння/мерехтіння шлуночків («torsade de pointes») при застосуванні о= ндансетрону, тому слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які мають або у я= ких може розвинутися подовження інтервалу QT. Випадки «torsade de pointes» можуть бути безсимп= томними або супроводжуватися запамороченням, прискореним серцебиттям, непритомністю= або судомами; цей стан може прогресувати до фібриляції шлуночків і раптової серцевої смерті.

Слід уникати застосування онд= ансетрону пацієнтам з вродженим синдромом подовження QT. Ондансе= трон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із порушеннями серцевого ритму або провідності, пацієнтам, яким застосовують протиаритмічні препарати або β-блокатори та які = мають або у яких може розвинутися подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з порушенням електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадиаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.

Приклади факторів ризику розвитку тріпотіння/мерехтіння шлуночків: жіноча стать; вік від
65 років; базове подовження інтервалу QT/QTc; наявність генетичних порушень іонних каналів серця або регуляторних білків; наявність у сімейному анамнезі раптової серцевої смерті у віці до 50 років; захворювання серця (ішемія міокарда або інфаркт, гіпертрофії лівого шлуночк= а, кардіоміопатія, хвороби системи провідності); наявність аритмій (особливо <= span class=3DSpellE>шлуночкових аритмій, фібриляції передсердь); брадикар= дія (менше 50 ударів/хв); гострі неврологічні розлади (внутрішньочерепні або субарахноїдальні крововиливи, інсульт, внутрішньочерепна травма); незбалансованість харчування (розлади харчової поведінки, екстремальні дієти); цукровий діабет; вегетативна нейропатія.

Після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів був описа= ний серотоніновий синдром, що включає такі симптоми: зміни психічного стану (збудження, галюцинації, кома), вегетативна нестабільність (тахікардія, лабільний артеріальний тиск, гіпертермії), нервово-м'язові аберації (гіперрефлексія, порушення координації= ), шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання, діарея). При виникненні серотонінового синдрому лікування ондансетроном слід припинити та розпочати симптоматичне лікування. Якщо одночасне лікуван= ня ондансетроном та іншими серотоні= нергічними препаратами клінічно обґрунтовано, рекомендується відповідний нагляд за станом пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

= Повідомлялося про випадки ішемії міокарду у пацієнтів, які отримували ондансетрон. У деяких пацієнтів, особливо у разі внутрішньовенного введення, симптоми з’явилися одразу після введення ондансетрону. Пацієнтів с= лід попередити про ознаки та симптоми ішемії міокарда.=

Ондансетрон не впливає на систему цитохрому Р450, але застосування інших препаратів, здатн= их впливати на активність цих ферментів, може призвести до зміни кліренсу та періоду напіввиведення онд= ансетрону.

Ондансетрон з= більшує час транзиту через товстий кишечник, тому при наявності навіть слабких ознак кишкової непрохідності потрібен постійний нагляд за хворим, який отримує ондансетрон.

У дітей, які отримують онданс= етрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, потрібно ретельно стежити за можливими порушеннями функції печінки.

Оскільки до складу таблеток входять вуглеводи, у т= ому числі лактоза, пацієнтам з порушенням толерантності до вуглеводів, з рідкіс= ними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція, не можна приймати препарат.

Застосування= у період вагітності або годування груддю.

<= u>Ко= нтрацепція.

Як= що ондансетрон застосовують жінкам дітородного віку, пот= рібно розглянути питання про використання контрацепції.<= /p>

Вагітність

На підставі результатів проведених епідеміологічних досліджень, припускають, щ= о ондансетрон може спричиняти вади щелепно-лицьової ділянки у разі застосування протягом першого триместру вагітності. В одному= з когортних досліджень, що включало 1,8 мільйона вагітн= остей, застосування ондансетрону в першому триместрі б= уло пов’язано з підвищеним ризиком розщеплення піднебіння [3 додаткові випадки = на 10 000 жінок, які отримували препарат; скоригований відносний ризик: 1,24, = (95 % довірчий інтервал 1,03–1,48)]. Доступні епідеміологічні дослідження серце= вих вад показують суперечливі результати.

До= слідження на тваринах не вказують на прямі чи опосередковані шкідливі ефекти на репродуктивну функцію.

Ондансетрон не слід застосовувати протягом першого триместру вагітності.

Годування груддю

Не= відомо, чи проникає ондансетрон у грудне молоко, тому годування груддю у період лікування слід припинити.

<= /o:p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Враховуючи можливість розвитку побічних реакцій з = боку нервової системи, пацієнтам під час лікування препаратом рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.=

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати внутрішньо.

Вибір режиму дозування визначається вираженістю еметогенної д= ії протипухлинної терапії та встановлюється індивідуально. <= /p>

По= мірна еметогенна хіміотерапія та променева терапія.

Дорослим призначати 8 мг за 1-2 години до проведен= ня лікування з наступним прийомом
8 мг кожні 12 годин. Для профілактики відстроченої або тривалої нудоти та блювання у наступні дні – по 8 мг 2 рази на добу протягом усього курсу хіміотерапії, а також 5 днів після її завершення. При виборі дози необхідно враховувати тяжкість блювання. При частковому опроміненні високими дозами абдомінальної ділянки призначати по 8 мг кожні 8 годин. <= /p>

Препарат приймати протягом усього курсу хіміо- та променевої терапії, а також 1-2 дні (при необхідності 3-5 днів) після її закінчення.

Високоеметогенна хіміотерапія.

До= рослим внутрішньо призначати 24 мг ондансетрону (одноч= асно з дексаметазону фосфатом) за 1-2 години до початку хіміотерапії. Для профілактики відстроченого блювання у наступні дні – по 8= мг 2 рази на добу протягом усього курсу хіміотерапії, а також 5 днів після її завершення.

Ді= ти. У= даній лікарській формі препарат не застосовувати дітям віком до 4 років.

Безпосередньо перед хіміотерапією призначати ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразов= ої внутрішньовенної ін’єкції.

Пероральне застосування розпочинати через 12 годин= по 4 мг кожні наступні 12 годин і продовжувати до 5 днів. Загальна добова доза= ондансетрону не має перевищувати 32 мг.

Пі= сляопераційна нудота і блювання.

До= рослим д= ля запобігання післяопераційної нудоти та блювання препарат можна призначати внутрішньо по 16 мг за 1 годину до початку проведення анестезії. Максимальна добова доза ондансетрону становить 32 мг.<= /o:p>

Ді= ти. П= ри даному показанні рекомендується застосовувати ондансет= рон у вигляді розчину для ін’єкцій.

Дл= я всіх видів терапії.

Хв= орі літнього віку.

Немає необхідності змінювати дозу препарату пацієн= там віком від 65 років.

Па= цієнти з нирковою недостатністю.

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шл= яху призначення препарату пацієнтам із порушенням функції нирок.

Па= цієнти з помірною печінковою недостатністю.

У пацієнтів із помірними порушеннями функції печін= ки кліренс ондансетрону значно знижується, а періо= д напіввиведення із сироватки крові – зростає. Для таки= х пацієнтів максимальна добова доза препарату не м= ає перевищувати 8 мг.

Па= цієнти із порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну.

Період напіввиведення = ондансетрону у пацієнтів із незміненим метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне застосування призводить до такої ж самої концентрації препарату, що й у хво= рих з неушкодженим метаболізмом. Тому немає потреби у зміні режиму дозування для цієї групи пацієнтів.

Діти.

Дітям віком до 4 років препарат у даній лікарській формі не застосовувати. <= /o:p>

Пе= редозування.

На даний час існує м= ало інформації про передозування ондансетрону. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводи= ли рекомендовані дози.

Си= мптоми. = У одного пацієнта після разового внутрішньовенного введення 72 мг ондансетрону розвинулась раптова сліпота (амавроз) триваліст= ю 2-3 хвилини у поєднанні з вираженим запором. У другого пацієнта після пероральн= ого прийому 48 мг ондансетрону розвинулась гіпотензія (та втрата свідомості). Після 4-хвил= инної інфузії 32 мг ондансетрону спостерігався вазовагальний епізод із транзиторною блокадою серця другого ступеня. Нервово-м’язові порушення, вегетативна нестабільність, сонливість та коротк= і генералізовані тоніко-клонічні судоми (які минули після застосування бензодіазепіну) спостерігались у однорічної дитини, яка проко= втнула 7 або 8 таблеток ондансетрону по
8 мг (доза приблизно у 40 разів вища, ніж рекомендована для дітей (0,1–0,15 мг/кг)). У всіх випадках ці явища повністю минали.

Лі= кування: в= ідміна препарату, симптоматична та підтримуюча терапія. Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може виявитися через антиеметичний вплив ондансетрону. Специфічного антидоту немає.

Подальше ведення пацієнт= ів слід проводити за клінічними показаннями або, у разі можливості, згідно з рекомендаціями національного центру щодо отруєнь.

Онда= нсетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У разі передо= зування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Діти. Повідомлялося про серотоніновий<= /span> синдром у немовлят та дітей віком від 12 місяців до 2 років після випадково= го передозування ондансетрону для перорального застосування (дози перевищували рекомендований рівень 4 мг/кг).<= /span>

Побічні реакції.

Побічні реакції, інформацію про які наведено нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення: дуже ча= сто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000= ), дуже рідко (<1/10000).

У клінічних дослідженнях було встановлено, що найчастішими побічними реакціями були: головний біль <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>(11 %), запор (4 %), відчуття тепла або припливи (<1 %).

З боку імунної системи.

Рідк= о: алергічні реакції негайного типу, в окремих випа= дках тяжкі, включаючи анафілаксію, бронхоспазм, кропив’янку та ан= гіоневротичний набряк.

З боку центральної нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Нечасто: судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції і дискінезія без стійких клінічних наслідків).

Рідко: запамороче= ння під час швидкого внутрішньовенного введення препарату; пригнічення централь= ної нервової системи, парестезії.

З боку органів зору.

Рідк= о: скороминущі порушення зору (помутніння в очах), минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування.
З боку серцево-судинної системи.

Нечасто: аритмії, біль у ділянці серця (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія, артеріальна гіп= отензія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, непритомність.

Часто: відчуття тепла, припливи.=

З = боку дихальної системи та органів грудної клітки.

Нечасто: гикавка, кашель.

З = боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: запор, діарея, сухість у роті, біль у животі.=

З = боку гепатобіліарної системи.

Нечасто: безсимптомне підвищення показників функції печінки, порушення функції печінки.

За= гальні порушення: слабкість, непритомність. Ці випадки спостерігаються головним чином у пацієнтів, які отримують хіміотерапевтичні препарати, що містять цисплатин.

Ме= таболізм.

Приблизно у 5 % пацієнті= в б= уло короткочасне підвищення більш ніж у= два рази від верхньої межі норми SGOT і SGPT. Невідомо, чи пов’язане це збільше= ння з дозою або тривалістю терапії.

Повідомляли про печінкову недостатність і летальний наслідок у пацієнті= в, хворих на рак, які отримували одночасно кілька препаратів, у тому числі потенційно гепатотоксичну цитотоксичну хіміотерапію та антибіотики. Етіологія печінкової недостатност= і у цих випадках залишається неясною. Були також рідкісні повідомлення про гіпокаліємію.

Побічні реакції за даними післяреєстраційного спостереження.<= /u>

Профіль побічних реакцій= у дітей і підлітків можна було порівняти з таким у дорослих.

З боку імунної системи.

Рідко= : реакції гіперчутливості, іноді тяжкі (н= абряк гортані, хрипле дихання, ларингоспазм і кардіопульмональний шок/зупинка серця).

З боку серцево-судинної системи.

Нечасто: інфаркт міокарда (<0,01 %), стенокардія, біль у грудях з або без депресії ST сегмента, аритмії (у тому числі шлуночкова або надшлуночкова тахікардія, передчасні шлуночкові скоро= чення і фібриляція передсердь), електрокардіографічні зміни (в тому числі і другий ступінь блокади серця), серцебиття і непритомність.

Частота невідома: ішемія міокарда (див. розділ «Особливості застосування»).

Рідко= і переважно при внутрішньовенному застосуванні = ондансетрону, повідомляли про минущі зміни на ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT, ви= падки тріпотіння/мерехтіння шлуночків, = фібриляцію шлуночків, зупинку серця і раптовий летальний нас= лідок.

З боку органів зору.

Рідко= повідомляли про випадки скороминущої сліпоти, як правило, у межах рекомендованого діапазону дозування і переважно під час внутрішньовенного введення. У більшості випадків сліпота минала протягом 20 хвилин.

З = боку гепатобіліарної системи.

Безсимптомне підвищення показників функції печінки.

З боку центральної нервової системи.

Минуще запаморочення (<0,1 %) в основному під час або після завершення внутрішньовенної інфузії ондансетрону.

Нечасто (<1 %) повідомляли про екстрапірамідні реакції, включа= ючи окулогірний криз/ дистонічні реакції (дискінезія оральн= о-лицьова, опістотонус, тремор), рухові розлади та дискінезії без стійких клінічних наслідків.

Серот= оніновий синдром був відзначений при застосуванні 5-HT3-антагоністів рецептор= ів (включаючи ондансетрону гі= дрохлорид) у поєднанні з іншими серотонінергічними препара= тами та/або нейролептиками.

З = боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже рідко: бульозні реакції шкіри і слизових оболонок, у т= ому числі летальні, зокрема токсичні шкірні висипання, такі як синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Про ці реакції повідомля= ли у пацієнтів, які застосовують і інші лікарські засоби.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці. =

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру в пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Технолог». =

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяль= ності.

Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу