ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТРОМБАСЕЛ

(TROMBACEL)

Склад:

діюча речовина= : прасугрель;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить прасугрелю 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: кросповідон (тип А); лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; целюлоза мікрокристалічна; сахарози стеар= ат (тип ІІІ);

суміш для покриття табле= тки по 5 мг Opadry II 32K220036 Yellow: гіпромелоза (Е 464); лакт= оза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); триацетин (Е 1518); тальк; заліза оксид жовтий (Е 172).

суміш для покриття таблетки по 10 мг Opadry II 32K230012 Orange: гіпромелоза (Е 464); лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); триацетин (Е 1518); тальк; заліза оксид жовтий (Е 172); заліза оксид червон= ий (Е 172);

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Осн= овні фізико-хімічні властивості:

Таблетки по 5 мг: продовгуваті двоопуклі таблетки з тисненням «F1» з одного= боку.

Таблетки по 10 мг: продовгуваті двоопуклі таблетки з тисненням «F2» з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні препарати. Інгібітори агрегації тромбоцитів, за винятком гепарину. Прасугрель. Код АТХ B01AC22.

<= /b>

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Прасугрель є інгібітором активації та агрегації тромбоцитів за рахунок = необоротного зв’язування його активного метаболіту з класом рецепторів АДФ P2Y12 на тромбоцитах. Оскільки тромбоцити беруть участь у розвитку атеросклеротичних ускладнень, пригнічення їх функції сприяє зменшенню частоти серцево-судинних ускладнень (таких як інфаркт міокарда, інсульт, смерть від серцево-судинного захворювання).

У 89 % здорових добровольців і пацієнтів з атеросклеротичним ураже= нням артерій через 1 годину після прийому 60 мг навантажувальної дози прасугрелю досягається не менш ніж 50 % інгібування агрегації тромбоцитів. Після = 3–5 днів прийому прасугрелю в підтримувальній дозі 10 мг/добу (після попередньо= го прийому навантажувальної дози лікарського засобу), тобто в середньому рівноважному стані, пригнічення агрегації тромбоцитів становить близько 70&= nbsp;%.

Агрегація тромбоцитів після закінчення терапії прасугрелем поступово повертається до базових значень: протягом 7–9 днів після одноразового прийо= му навантажувальної дози прасугрелю 60 мг і протягом 5 днів після припинення прийому підтримувальної дози в рівноважному стані.

Дані про перехід з одного лікарського засобу на інший.

При переході на прасугрель після лікування клопідогрелем у добовій дозі= 75 мг протягом 10 днів спостерігається подібне або більш високе інгібування агрегації тромбоцитів. У дослідженні у пацієнтів із гострим коронарним синдромом (ГКС), яким проводилося черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), перехід з початкової навантажувальної дози 600 мг клопідогрелю або плацебо, прийнятих перед коронарографією, на 60 мг навантажувальної дози прасугрелю, прийнятого під час ЧКB, спричиняє подібне інгібування агрегації тромбоцитів протягом 72 годин.

Ефективність та безпека.

Гострий коронарний синдром (ГКС). У клінічному дослідженні за участю пацієнтів із ГКС із ризиком розвитку нестабільної стенокардії (НС) /= інфаркту міокарда без підйому сегмента ST (ІМ БП ST) і пацієнтів з інфарктом міокард= а з підйомом сегмента ST (ІМ ЗП ST), яким проводилося ЧКB, порівнювалися прасуг= рель і клопідогрель, прийняті з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) і іншими лікарськими засобами, відповідно до стандартів лікування. При цьому пацієнт= и, які приймали прасугрель (60 мг навантажувальна доза, з подальшою добовою до= зою 10 мг) або клопідогрель (300 мг навантажувальна доза, з подальшою добовою д= озою 75 мг), проходили лікування в середньому 14,5 місяця із подальшим спостереж= енням мінімум протягом 6 місяців. Пацієнти отримували АСК (від 75 до 325 мг 1 раз/добу). Критерієм ефективності був час до першого випадку нелетального інфаркту, нелетального інсульту або смерть від серцево-судинної хвороби. Ан= аліз комбінованої кінцевої точки в усій популяції пацієнтів із ГКС (об’єднана популяція з НС / ІМ БП ST і ІМ ЗП ST) показав статистично достовірну перева= гу прасугрелю порівняно з клопідогрелем у групі пацієнтів з НС / ІМ БП ST (р&n= bsp;< 0,05).

Всі пацієнти, які приймали АСК. Прасугрель продемонстрував більшу ефективність порівняно з клопідогрелем у зниженні частоти настання первинної комбінованої кінцевої точки так само, як і часто= ти вторинних кінцевих точок, включаючи тромбоз стента. Перевага прасугрелю спостерігалася протягом перших 3 днів і зберігалася до кінця дослідження. Переважаюча ефективність супроводжувалася збільшенням частоти «великих» кровотеч (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Ефективність прасугрелю не залежала від віку, статі, маси тіла, географічно= го регіону, супутньої терапії, включаючи гепарин, бівалірудин, внутрішньовенні= (в/в) інгібітори GPIIb/IIIa, гіполіпідемічні лікарські засоби, бета-адреноблокато= ри та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), і дозування АСК = (від 75 до 325 мг 1 раз/добу). Прасугрель асоціювався з нижчою частотою кардіоваскулярної смерті, нелетального інфаркту міокарда або нелетального інсульту порівняно з клопідогрелем, незалежно від базових характеристик, та= ких як вік, стать, маса тіла, географічний регіон, використання інгібіторів GPI= Ib/IIIa та тип стента. Користь визначалася насамперед значним зниженням частоти лет= ального інфаркту міокарда.

Переваги терапії прасугрелем виявилися в значному зниженні частоти нелетального інфаркту міокарда. У пацієнтів із діабетом спостерігалось також значне зниження частоти первинної і всіх вторинних комбінованих кінцевих то= чок (нелетальний інфаркт міокарда, нелетальний інсульт або смерть від серцево-судинної хвороби). Зазначені переваги прасугрелю менш виражені у пацієнтів віком від 75 років, ніж у пацієнтів віком до 75 років (див. розді= ли «Фармакокінетика», «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування= » і «Побічні реакції»). Для пацієнтів із діабетом, ІМ ЗП ST, підвищеним ризиком тромбозу стента або з рецидивами захворювання віком від 75 років перевага прасугрелю більш виражена. У всій популяції пацієнтів із ГКС аналіз за кожн= ою вторинною кінцевою точкою показав значну перевагу прасугрелю порівняно з клопідогрелем у частоті таких випадків, як виявлений або можливий тромбоз стента в кінці дослідження, смерть від серцево-судинної хвороби, нелетальний інфаркт міокарда, нелетальний інсульт, екстрена реваскуляризація цільової судини протягом 30 днів або повторна госпіталізація через коронарно-ішемічн= і явища до закінчення дослідження. Аналіз частоти летальних випадків за всіма причи= нами не показав ніякої значущої різниці між прасугрелем і клопідогрелем в популя= ції всіх пацієнтів із ГКС. Застосування прасугрелю асоціювалося з 50 % зниженням тромбозу стента протягом 15‑місячного періоду подальшого спостереження як для непокритих металевих стентів, так і для стентів із покриттям.

Незважаючи на зростання числа кровотеч на тлі терапії прасугрелем, анал= із комбінованої кінцевої точки у вигляді смерті з будь-якої причини, нелетальн= ого інфаркту міокарда, нелетального інсульту і не пов’язаної з аортокоронарним шунтуванн= ям (АКШ) «великої» кровотечі, за класифікацією TIMI (TIMI — дослідна комісія з тромболізису при інфаркті міокарда), показав перевагу прасугрелю в порівнян= ні з клопідогрелем.

У дослідженні за участю 720 азійських пацієнтів з масою тіла від 60 кг і віком до 75 років із ЧКВ, які приймали АСК, виявили вищий рівень інгібування тромбоцитів у групі прасугрелю порівняно з клопідогрелем (навантажувальна д= оза прасугрелю 60 мг, підтримувальна доза — 10 мг). У 30-місячному дослідженні = за участю 9326 пацієнтів із НС / ІМ БП ST на тлі прийому АСК без реваскуляризації (незареєстровані показання) прасугрель несуттєво знизив показник частоти складеної кінцевої точки кардіоваскулярної смерті, ІМ або інсульту порівняно з клопідогрелем. Частота великих кровотеч (TIMI) була по= дібною в групі прасугрелю та клопідогрелю. Пацієнти віком від 75 років або з масою тіла до 60 кг приймали 5 мг прасугрелю. Пацієнти віком до 75 років та з мас= ою тіла > 60 кг отримували 10 мг прасугрелю.

Не було різниці між групами, що приймали 5 мг прасугрелю і 75 мг клопід= огрелю, у кардіоваскулярних наслідках. Частота великих кровотеч (TIMI) була подібно= ю у пацієнтів, які отримували 5 мг прасугрелю, і пацієнтів, які отримували 75 мг клопідогрелю. Прасугрель 5 мг виявляв більший антитромбоцитарний ефект, ніж клопідогрель 75 мг. Потрібно з обережністю застосовувати прасугрель пацієнтам віком ≥ 75 років та пацієнтам з масою тіла < 60 кг.

У дослідженні за участю 4033 пацієнтів з ІМ БП SТ із підвищеним рівнем = тропоніну, яким була запланована коронарна ангіографія з наступною ЧКВ протягом 2–48 г= один після рандомізації, пацієнти, які отримували навантажувальну дозу 30 мг прасугрелю в середньому за 4 години до коронарної ангіографії з наступною д= озою 30 мг під час ЧКВ, мали підвищений ризик виникнення не пов’язаних з АКШ перипроцедурних кровотеч і не мали переваг порівняно із застосуванням 60 мг прасугрелю на момент ЧКВ. Зокрема, прасугрель значно не знизив частоту складеної кінцевої точки кардіоваскулярної смертності, інфаркту міокарда, інсульту, з ургентною реваскуляризацією або застосуванням інгібітору глікопротеїну (GP) IIb/IIIa, через 7 днів після рандомізації у пацієнтів, я= кі отримували прасугрель до коронарної ангіографії, порівняно з пацієнтами, які отримували повну дозу під час проведення ЧКВ; частота ключових показників безпеки, великих кровотеч (TIMI) (пов’язаних і не пов’язаних з АКШ) через 7 днів була значно вища у пацієнтів, які отримували прасугрель до коронарної ангіографії, порівняно з пацієнтами, які отримували повну навантажувальну д= озу прасугрелю під час проведення ЧКВ. Таким чином, пацієнтам із НС/ІМ БП ST, я= ким коронарна ангіографія проводиться протягом 48 годин, навантажувальну дозу с= лід вводити під час проведення ЧКВ. Педіатрична популяція. У дослідженні вивчали застосування прасугрелю (n =3D 171) порівняно з плацебо (n =3D 170)= у пацієнтів віком від 2 до 18 років із серповидноклітинною анемією для зменше= ння вазооклюзійного кризу у дослідженні III фази. Дослідження не відповідало жо= дній із первинних або вторинних кінцевих точок. Загалом, не було отримано нових результатів стосовно безпеки застосування прасугрелю (як монотерапії у цій групі пацієнтів).

Фармакокіне= тика.

Прасугрель є проліками і швидко метаболізується in vivo до активних і неактивних метаболітів. Площа під фармакокінетичною кривою «концентрація — час» (AUC) характеризується середн= ьою і низькою варіабельністю всередині популяції (27 %) і у окремого паціє= нта (19 %). Фармакокінетичні параметри прасугрелю схожі у здорових добровольців, пацієнтів зі стабільним перебігом атеросклеротичного процесу і пацієнтів, які перенесли ЧКВ.

Всмоктування.

При прийомі всередину прасугрель швидко всмоктується і метаболізується.= Час досягнення максимальної концентрації (Т_mах) активного метаболіту в сироватці крові досягається приблизно через 0,5 години після прийому. AUC активного метаболіту збільшується прямо пропорційно терапевтичній дозі лікарського за= собу.

У здорових добровольців жирна і висококалорійна їжа не впливає на AUC а= ктивного метаболіту, але С_max зменшується на 49 %, а Т_mах збільшується від 0,5 до 1,5 год. Прийом навантажувальної дози лікарськ= ого засобу натщесерце може забезпечувати більш швидкий початок дії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл.

Зв’язування активного метабол= іту прасугрелю із сироватковим альбуміном людини становить 98 %.

Метаболізм.=

Прасугрель не визначається у плазмі крові після прийому всередину. Прасугрель швидко гідролізується в кишечнику в тіолактон, який потім перетворюється в активний метаболіт, в основному ізоферментами цитохрому Р450, такими як CYP3A4 і CYP2B6, і меншою мірою — ізоферментами CYP2C9 і CYP2C19. Активний метаболіт перетворюється в= два неактивних метаболіти шляхом S-метилювання або кон’югації з цистеїном.=

У здорових добровольців, пацієнтів зі стабільним перебігом атеросклеротичного процесу і пацієнтів, я= кі перенесли ЧКB, що приймали прасугрель, не виявлено впливу генетичних варіац= ій ізоферментів CYP2B6, CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A5 на фармакокінетичні параметри прасугрелю або пригнічення агрегації тромбоцитів.

Виведення.<= /u>

Приблизно 68 % прасугрел= ю виводиться з сечею і приблизно 27 % — із калом у вигляді неактивних метаболітів. Період напіввиведення (Т_1/2) активного метаболіту становить приблизно 7,4 години (інтервал від 2 до 15 годин).

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Дослідження, проведене у здорових добровольців віком від 20 до 80 років, показує, що фармакокінетика прасугрелю або інгібування агрегації тромбоцитів не залежать від віку пацієнтів. AUC активного метаболіту на 19 % вище у літніх пацієнтів (в= іком від 75 років) порівняно з пацієнтами до 75 років. Прасугрель слід з обережн= істю застосовувати пацієнтам віком від 75 років через потенційний ризик кровотеч= і в цій популяції (див. розділи «Особливості застосування» і «Спосіб застосуван= ня та дози»). У дослідженні за участю пацієнтів зі стабільним перебігом атеросклеротичн= ого процесу AUC активного метаболіту в пацієнтів віком від 75 років при прийомі= 5 мг прасугрелю була приблизно вдвічі менше, ніж у пацієнтів віком від 65 рок= ів, які приймали 10 мг прасугрелю, при цьому в пацієнтів, які приймали 5 мг прасугрелю, знижувалась його антиагрегантна дія.

Печінкова недостатність. Для пацієнтів із легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А і В за шкалою Чайлда — П= ’ю) корекція дози не потрібна. Фармакокінетика прасугрелю і його інгібуюча дія = на агрегацію тромбоцитів подібні у пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності і здорових добровольців. Фармакокінетика і фармакодинаміка прасугрелю у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас С за шкалою Чайлда — П’ю) не вивчалися. Прийом пра= сугрелю таким пацієнтам протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»). Ниркова недостатність. Для пацієнт= ів із нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю (ТНН), корекція дози не потрібна. Фармакокінетика прасугрелю і його інгібуюча дія на агрегацію тромбоцитів подібні у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (ШКФ [швидкість клубочкової фільтрації] 30–50 мл / х= в / 1,73 м² площі поверхні тіла) і у здорових добровольців. Інгібування агрегації тромбоцитів, спричинене прасугрелем, також було порівнянним у пацієнтів з ТНН, які потребують проведення гемодіалізу, і у здорових добровольців, незважаючи на те, що у пацієнтів з ТНН С_max і AUC активного метаболіту зменшувалися на 51 % і 42 % відповідно.=

Маса тіла. AUC активного метаболіту прасугрелю приблизно = на 30–40 % більше у здорових добровольців і пацієнтів з масою тіла менше = 60 кг порівняно з пацієнтами з масою тіла ≥ 60 кг.

Етнічна належність. У клінічних фармакологічних дослідженнях AUC активного метаболіту (з урахуванням маси тіла) приблизно на 19 % вище у осіб монголоїдної раси порівняно з представниками європеої= дної раси. Відмінностей між особами китайської, японської та корейської національності виявлено не було. У представників негроїдної раси й осіб латиноамериканського походження експозиція порівнянна з такою в осіб європеоїдної раси. Корекції дози з урахуванням етнічної належності не потрі= бно. Стать. У здорових добровол= ьців і пацієнтів параметри фармакокінетики прасугрелю не відрізняються у чоловіків= і жінок.

Діти і підлітки (віком до 18 років). Фармакокінетика і фармакодинаміка прасугрелю у дітей і підлітків не вивчали= ся.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Прасугрель у поєднанні з ацетилсаліциловою кисл= отою (АСК) показаний для запобігання атеротромботичним ускладненням у дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом [тобто нестабільна стенокардія (НС), інф= аркт міокарда без підйому сегмента ST (ІМ БП ST) або інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST (ІМ ЗП ST)], яким проводиться первинне або відстрочене черезшкі= рне коронарне втручання (ЧКВ).

Див. також розділ «Фармакологічні властивості».

Протипоказання.

·   &nb= sp;    Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       Активна кровотеча.=

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·&nb= sp;       Інсульт або транзиторна ішемі= чна атака (ТІА) в анамнезі.

·   &nb= sp;    Тяжка печінкова недостатність (клас С за Чайлдом — П’ю).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Варфарин. Одночасне застосування прасугрелю з похідними кумарину, крім варфарину= , не вивчалось. Через потенційно підвищений ризик кровотеч варфарин (або інші похідні кумарину) і прасугрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні зас= оби (НПЗЗ). Взаємодія з НПЗЗ (тривале застосування) не вивчалася. Через потенційно підвищений ризик кровотеч НПЗЗ (тривале застосування), включаючи інгібітори= циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), і прасугрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Особливос= ті застосування»).

Прасугрель може застосовуватися одночасно з лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами цитохрому Р450 (включаючи статини), і з лікарськ= ими засобами, які є індукторами або інгібіторами ферментів Р450. Прасугрель так= ож можна застосовувати одночасно з АСК, гепарином, дигоксином і лікарськими засобами, що підвищують рН шлунка, включаючи блокатори протонної помпи та блокатори Н₂-рецепторів. Хоча прасугрель і не вивчався у дослідженнях специфічних взаємодій, у 3-й фазі клінічних випробувань його вводили сумісно з низькомолекулярними гепаринами, бівалірудином та інгібіто= рами GP IIb/IIIa (інформація щодо типу використовуваного інгібітора GP IIb/IIIa відсутня) без доказів клінічно значущих несприятливих взаємодій.=

Вплив інших лікарських засобі= в на прасугрель.

АСК. Прасугрель слід приймати сумісно з АСК. Хоча при фармакодинамічній взаємодії з АСК існ= ує підвищений ризик кровотечі, ефективність і безпеку застосування прасугрелю продемонстровано у пацієнтів, які приймали прасугрель сумісно з АСК.

Гепарин. Одноразове= в/в введення болюсної дози нефракціонованого гепарину (100 ОД/кг) істотно не зм= інює інгібування агрегації тромбоцитів, опосередкованого прасугрелем. Також = ;прасугрель суттєво не змінює вплив гепарину на коагуляцію. Таким чином, обидва лікарсь= ких засоби можна застосовувати сумісно. Ризик розвитку кровотечі підвищується п= ри одночасному застосуванні прасугрелю з гепарином.

Статини. Аторвастат= ин (80 мг/добу) не змінював фармакокінетику прасугрелю та інгібування агрегації тромбоцитів, опосередковане прасугрелем. Отже, не передбачається впливу статинів, що є субстратами CYP3A, на фармакокінетику прасугрелю або інгібув= ання агрегації тромбоцитів, опосередковане прасугрелем.

Лікарські засоби, що підвищую= ть рН шлунка. Щоденне сумісне застосування ранітидину (блокатор H₂-рецепто= рів) або лансопразолу (блокатора протонної помпи) не змінювало AUC і T_{max
активного метаболіту прасугрелю, але знижувало C_max на 14 %=
і
29 % відповідно. У фазі 3 клінічного дослідження прасугрель вводи=
ли
незалежно від сумісного введення блокатора протонного насоса або блокатора =
H₂-рецептора.
Введення навантажувальної дози прасугрелю 60 мг без одночасного застосування
блокаторів протонної помпи може забезпечити найбільш швидкий початок дії.}

Інгібітори CYP3A. = Кетоконазол (400 мг/добу), селективний і потужний інгібітор CYP3A4 і CYP3A5, не впливав на інгібування агрегації тромбоцитів, опосередковане прасугрелем, або AUC і T_max активного метаболіту прасугрелю, але зменшував C_max на 34 % до 46 %. Отже, інгібітори CYP3A, такі як протигрибкові лікарські засоби, похідні азолу, інгібітори протеази ВІЛ, кларитроміцин, телітроміцин, верапаміл, дилтіазем, індинавір, ципрофлоксацин і грейпфрутовий сік, не повинні мати істотного впливу на фармакокінетику активного метаболіту.

Індуктори цитохрому P450. Рифампіцин (600 мг/добу), потужний індуктор CYP3A та CYP2B6 і індуктор CYP2C9, CYP2C19 та CYP2C8, суттєво не змінює фармакокінетику прасугрелю. От= же, відомі індуктори CYP3A, такі як рифампіцин, карбамазепін та інші індуктори цитохрому P450, як очікується, не будуть суттєво впливати на фармакокінетику активного метаболіту.

Морфін та інші опіоїди. Затримка і зниження дії пероральних інгібіторів P2Y12, включаючи прасуг= рель і його активний метаболіт, спостерігається у пацієнтів із ГКС, які отримува= ли морфін. Ця взаємодія може бути пов’язана зі зниженням моторики шлунково-кишкового тракту і може стосуватися інших опіоїдів. Клінічна значущість невідома, але доступні дані вказують на можливість зниження ефективності прасугрелю при сумісному застосуванні з морфіном. При необхідн= ості призначення морфіну пацієнтам із ГКС, для яких швидке інгібування P2Y12 вважається критичним, слід розглянути застосування парентерального інгібіто= ра P2Y12.

Вплив прасугрелю на інші лікарські засоби.

Дигоксин. Прасугрель не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Лікарські засоби, які метаболізуються CYP2C9. Прасугрель не пригнічує CYP2C9, оскільки він не впливав на фармакокінетику S-варфарину. Через потенційно підвищений ризик кровотечі варфарин і прасугрель слід призначати з обережні= стю (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, які метаболізуються CYP2B6. Прасугрель є слабким інгібітором CYP2B6. У здорових добровольців прасугрель знижував впл= ив гідроксибупропіону, CYP2B6-опосередкованого метаболіту бупропіону, на 23&nb= sp;%. Цей ефект, ймовірно, буде представляти клінічну проблему тільки при застосу= ванні прасугрелю сумісно з лікарськими засобами, для яких CYP2B6 є єдиним метаболічним шляхом і які мають вузьке терапевтичне вікно (наприклад, циклофосфамід, ефавіренз).

Особливості застосування.

Ризик кровотечі.

У 3 фазі клінічних досліджень (TRITON) ключовими критеріями виключення були підвищений ризик кровотечі, анемія, тромбоцитопенія, патологічні внутрішньочерепні утворення в анамнезі= . У пацієнтів із ГКС, що перенесли ЧКВ, які застосовували прасугрель та AСК, пі= двищувався ризик великих і малих кровотеч відповідно до класифікації TIMI. Таким чином, застосування прасугрелю для пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі слід розглядати тільки тоді, коли користь від запобігання ішемічним явищам перев= ищує ризик серйозних кровотеч. Це стосується таких груп пацієнтів:

• віком від 75 років (див. нижче);

• зі схильністю до кровотечі (наприклад, через недавню травму, недавню операцію, недавню або рецидивну шлунково-кишкову кровотечу, активну виразкову хворобу);

• з масою тіла < 60 кг (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»). Для = цих пацієнтів підтримувальна доза 10 мг не рекомендується — слід застосовувати підтримувальну дозу 5 мг;

• які одночасно приймають лікарські засоби, що збільшують ризик кровотеч, включаючи пероральні антикоагулянти, клопідогрель, НПЗЗ і фібринолітики.

Для пацієнтів з активною кровотечею, яким необхідний реверс фармакологічного ефекту прасугрелю, може бути доцільним переливання тромбоцитів.

Застосування прасугрелю паціє= нтам віком від 75 років, як правило, не рекомендується. Прасугрель таким пацієнт= ам слід призначати з обережністю і тільки після ретельної індивідуальної оцінки користі/ризику, коли переваги від запобігання ішемічним явищам переважують ризик серйозних кровотеч. У 3 фазі клінічних досліджень у пацієнтів віком в= ід 75 років був вищий ризик кровотеч, у тому числі летальних, порівняно з пацієнтами віком до 75 років. Якщо необхідно, слід застосовувати більш низь= ку підтримувальну дозу (5 мг) — підтримувальна доза 10 мг не рекомендується (д= ив. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Терапевтичний досвід застосув= ання прасугрелю пацієнтам із нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів з ТНН, = і пацієнтам із помірною печінковою недостатністю обмежений. Ці пацієнти мають підвищений ризик кровотечі. Тому прасугрель слід з обережністю застосовувати цим пацієнтам.

Пацієнтам потрібно повідомити= , що може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, щоб зупинити кровотечу, коли во= ни приймають прасугрель (у поєднанні з AСК), і що вони повинні повідомляти сво= го лікаря про будь-яку незвичну кровотечу (місце або тривалість).

Ризик кровотечі, пов’язаний із часом навантажувальної дози у пацієнтів = з ІМ БП ST. У клінічному дослідженні пацієнтів з ІМ БП ST (дослідження ACCOAST), де пацієнтам планувалося провод= ити коронарну ангіографію протягом 2–48 годин після рандомізації, навантажуваль= на доза прасугрелю, призначена в середньому за 4 години до коронарної ангіогра= фії, збільшила ризик розвитку великих і малих перипроцедурних кровотеч порівняно= з навантажувальною дозою прасугрелю під час ЧКВ. Отже, пацієнтам із НС /= ІМ БП ST, у яких коронарна ангіографія проводиться протягом 48 годин після надходження, навантажувальну дозу слід вводити під час ЧКВ (див. розділи «Фармакодинаміка», «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Хірургія.

У разі планування хірургічних втручань або призначення нових лікарських засобів пацієнти повинні повідомл= яти лікаря, в т. ч. стоматолога, про застосування прасугрелю. Якщо пацієнту необхідне проведення планового хірургічного втручання й антиагрегантний ефе= кт небажаний, слід припинити прийом прасугрелю за 7 днів до хірургічного втручання. У пацієнтів при проведенні АКШ може спостерігатися збільшення частоти (у 3 рази) і тяжкості кровотеч протягом 7 днів після відміни прасугрелю.

Користь і ризик при застосува= нні прасугрелю слід ретельно оцінювати для пацієнтів, у яких не була визначена коронарна анатомія і можливе проведення невідкладного АКШ. Гіперчутливість, включаючи ангіоневротичний набряк.<= /span>

Повідомлялося про випадки гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які прийма= ли прасугрель, в т. ч. у пацієнтів з реакцією гіперчутливості до інших тієнопіридинів в анамнезі.

Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП).

Повідомлялося про виникнення = ТТП на тлі лікування прасугрелем. ТТП — серйозне захворювання, яке може призвес= ти до летального наслідку, тому потребує термінового лікування.

Морфін і інші опіоїди.

Зниження ефективності прасугр= елю спостерігалося у пацієнтів, які приймали прасугрель сумісно з морфіном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Лактоза. Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, потрібно проконсультуватися з лікарем, перш = ніж приймати цей лікарський засіб.=

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Клінічні дослідження за участю вагітних або матерів-годувальниць не проводилися. = Вагітність.

Дослідження на тваринах не виявили прямого негативного впливу на перебіг вагітності, ембріональний або постнатальний розвиток. Прасугрель можна призначати під час вагітності, тільки якщо потенційна користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода.

Період лактації.

Невідомо, чи виділяється прасугрель у грудне молоко людини. Дослідження= на тваринах показали виведення з організму прасугрелю у грудне молоко. У період грудного вигодовування застосування лікарського засобу не рекомендовано.

Фертильність.

Прасугрель не чинить ніякого впливу на фертильність самців і самок щурів при пероральному застосуванні в дозі, що у 240 разів перевищує рекомендовану добову підтримувальну дозу для людини (в перерахуванні на мг/м²)= .

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Не встановлено впливу прасугр= елю на здатність керувати транспортними засобами і механізмами.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= /span>=

Дорослі.

Прийом прасугрелю починають з одноразового прийому навантажувальної дози 60 мг. Далі щодня приймають підтримувальну дозу 10 мг. Пацієнти з НС / ІМ БП ST, я= ким проводиться коронарна ангіографія протягом 48 годин після госпіталізації, повинні приймати навантажувальну дозу тільки під час проведення ЧКВ. Пацієн= ти, які приймають прасугрель, також повинні щодня приймати АСК (75–325 мг/добу)= .

У пацієнтів із ГКС, яким було проведено ЧКВ, передчас= не припинення терапії будь-якими антиагрегантами, включаючи прасугрель, підвищ= ує ризик тромбозу, інфаркту міокарда або смерті внаслідок основного захворюван= ня. Рекомендується продовжувати лікування до 12 місяців, якщо не виникнуть показання для відміни прасугрелю.

Лікарський засіб у даному дозуванні не застосовується пацієнтам віком від 75 років. Лікарський засіб у даному дозуванні не застос= овується пацієнтам з масою тіла менше 60 кг.

Ниркова недостатність.

Корекція дози не потрібна пацієнтам із нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Досвід застосування прасугрелю пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений.

Печінкова недостатність.

Корекція дози не потрібна пацієнтам з легким та помір= ним ступенем печінкової недостатності (клас А і В за Чайлдом — П’ю). Існує деяк= ий досвід застосування пацієнтам із легким та помірним ступенем порушення функ= ції печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Прасугрель протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за Чайлдом — П’ю).

Спосіб застосування.

Лікарський засіб приймати всередину, незалежно від вживання їжі. Неприпустимо ламати таблетку перед прийомом. Прийом навантажувальної дози прасугрелю 60 мг натщесерце може забезпечити найбільш швидкий початок дії.=

Діти.

Безпеку і ефективність застосування прасугрелю у дітей (до 18 років) не встановлено.

Передозування.

Симптоми: можливе збільшення часу кровотечі і пов’язані з цим ускладнення.<= /span>

Лікування: інфор= мації щодо оборотності фармакологічного ефекту прасугрелю немає, проте, якщо потр= ібне термінове зменшення часу кровотечі, може бути проведено переливання тромбоцитарної маси та/або інших препаратів крові.=

Побічні реакції.

Безпека для пацієнтів із гострим коронарним синдромом, які перенесли ЧК= В, була оцінена в одному контрольованому клопідогрелем дослідженні (TRITON), в якому 6741 пацієнт отримував прасугрель (60 мг навантажувальної дози і 10 м= г 1 раз на добу підтримувальної дози) в середньому протягом 14,5 місяця (5802 пацієнти лікувалися більше 6 місяців, 4136 пацієнтів лікувалися більше= 1 року). Частота відміни досліджуваного лікарського засобу через небажані яви= ща склала 7,2 % для прасугрелю і 6,3 % для клопідогрелю. Кровотеча б= ула найпоширенішою побічною реакцією для обох лікарських засобів, що призвело до припинення прийому лікарського засобу (2,5 % для прасугрелю і 1,4 = ;% для клопідогрелю).

Кровотечі.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

Кровотечі, не пов’язані з АКШ= .

Частота кровотеч, не пов’язаних з АКШ, показана у дослідженні TRITON (таблиця 1). Частота виникнення великих кровотеч (TIMI), які не пов’язані з АКШ, включаючи кровотечі, що загрожують життю, та летальні, а також малих кровотеч (TIMI) була достовірно вища при лікуванні прасугрелем порівняно з клопідогрелем у пацієнтів з НС / ІМ БП ST та у групі прийому АСК. Суттєвої різниці не спостерігалося у популяції пацієнтів з ІМ ЗП ST. Найпоширенішими були спонтанні кровотечі шлунково-кишкового тракту (1,7&nbs= p;% у групі прасугрелю та 1,3 % — у групі клопідогрелю); найчастіше місцем спровокованої кровотечі було місце пункції артерії (показник 1,3 % у г= рупі прасугрелю та 1,2 % у групі клопідогрелю).

Частота ускладнень і кровотеч= , не пов’язаних з АКШ (% пацієнтів):

Таблиця 1

Побічна реакція

Всі ГКС

НС /= ІМ БП ST

ІМ ЗП ST

Прасугрель ^б + АСК (N=3D6741)

Клопідог-рель ^б + АСК (N=3D6716)

Прасугрель ^б + АСК (N=3D5001)

Клопідо-грель ^б + АСК (N=3D4980)

Прасугрель ^б + АСК (N=3D1740)

Клопідо-грель ^б+ АСК (N=3D1736)

Великі кровотечі^в (TIMI)

2,2

1,7

2,2

1,6

2,2

2,0

Кровотечі, що загрожують життю^г

1,3

0,8

1,3

0,8

1,2

1,0

Летальні

0,3

0,1

0,3

0,1

0,4

0,1

Симптоматичні ВЧК^д

0,3

0,3

0,3

0,3

0.2

0,2

Кровотечі, що потребують інотропів

0,3

0,1

0,3

0,1

0,3

0,2

Кровотечі, що потребують хірургічного втручання

0,3

0,3

0,3

0,3

0,1

0,2

Кровотечі, що потребують переливання (≥ 4 одиниць)

0,7

0,5

0,6

0,3

0,8

0,8

Малі кровотечі^е (TIMI)

2,4

1,9

2,3

1,6

2,7

2,6

^а Зафіксовані випадки, визначені за критеріями класифікації TIMI — дослідної комісії з тромболізису при інфаркті міокарда.=

^б При необхідності застосовувалася інша стандартна терапія. У клінічних дослідженнях 3 фази всі пацієнти відповідно= до протоколу також приймали АСК.

^в Будь-який внутрішньочерепний крововилив а= бо кровотеча з наявністю клінічних проявів, що супроводжується зниженням гемоглобіну ≥ 5 г/дл.

^г Кровотечі, що загрожують життю^{—
підгрупа великих кровотеч за класифікацією TIMI, яка в т.} ч. включає види кровотеч, представлених нижче. Пацієнти можуть бути зараховані більш ніж до однієї групи.

^д Внутрішньочерепна кровотеча (ВЧК).

^е Кровотечі з наявністю клінічних проявів, = що супроводжується зниженням гемоглобіну на ≥ 3 г/дл, але <= 5 г/дл.

У пацієнтів віком від 75 років частота великих і малих кровотеч за класифікацією TIMI, не пов’язаних з АКШ, була така:

Таблиця 2

Вік

Прасугрель 10 мг

Клопідогрель 75 мг

≥ 75 років (N =3D 1785) *

9,0 % (1,0 % летальні)

6,9 % (0,1 % летальні)

< 75 років (N =3D 11672) *

3,8 % (0,2 % летальні)

2,9 % (0,1 % летальні)

< 75 років (N =3D 7180) **

2,0 % (0,1 % летальні)^а

1,3 % (0,1 % летальні)

Прасугрель 5 мг

Клопідогрель 75 мг

≥ 75 років (N =3D 2060) **

2,6 % (0,3 % летальні)

3,0 % (0,5 % летальні)

* Дослідження TRITON у пацієнтів із ГКС, які перенесли ЧКВ.

** Дослідження TRILOGY-ACS у пацієнтів, які не перенесли ЧКВ:=

^а10 мг прасугрелю; 5 мг прасугрелю, якщо маса тіла < 60 кг.

Пацієнти < 60 кг. Частота великих і малих кровотеч за класифіка= цією TIMI, не пов’язаних з АКШ:

Таблиця 3

Маса тіла=

Прасугрель 10 мг

Клопідогрель 75 мг

< 60 кг (N =3D 664) *

10,1 % (0 % летал= ьні)

6,5 % (0,3 % летальні)

≥ 60 кг (N =3D 12672) *=

4,2 % (0,3 % летальні)

3,3 % (0,1 % летальні)

≥ 60 кг (N =3D 7845) **

2,2 % (0,2 % летальні)

1,6 % (0,2 % летальні)

Прасугрель 5 мг

Клопідогрель 75 мг

< 60 кг (N =3D 1391) **

1,4 % (0,1 % летальні)

2,2 % (0,3 % летальні)

* Дослідження TRITON у пацієнтів із ГКС, які перенесли ЧКВ.

** Дослідження TRILOGY-ACS у пацієнтів, які не перенесли ЧКВ: 10 мг прасугрелю; 5 мг прасугрелю, якщо ≥ 75 років.<= /p>

Пацієнти з масою тіла ≥= 60 кг і віком від 75 років.

У пацієнтів з масою тіла ≥ 60 кг і в= іком до 75 років не пов’язані з АКШ періоди великої або малої кровотечі (TIMI) становили 3,6 % при застосуванні прасугрелю і 2,8 % при застосува= нні клопідогрелю; частота летальних кровотеч становила 0,2 % при застосува= нні прасугрелю і 0,1 % при застосуванні клопідогрелю.
Кровотечі, пов’язані з АКШ.

У фазі 3 клінічних випробувань 437 пацієнтам бу= ло проведено АКШ. Частота великих чи малих кровотеч за шкалою TIMI, пов’язаних= з АКШ, у цих пацієнтів склала 14,1 % у групі прасугрелю і 4,5 % в г= рупі клопідогрелю. Більш високий ризик виникнення кровотеч у пацієнтів, які отримували прасугрель, зберігався до 7 днів після введення останньої дози досліджуваного лікарського засобу. Для пацієнтів, які отримали тієнопіридини протягом 3 днів до АКШ, частота великої чи малої кровотечі (TIMI) була 26,7 % (12 із 45 пацієнтів) у групі прасугрелю, порівняно з 5,0 %= (3 із 60 пацієнтів) у групі клопідогрелю. У пацієнтів, які отримали остан= ню дозу тієнопіридину за 4–7 днів до АКШ, частота знизилася до 11,3 % (9&= nbsp;із 80 пацієнтів) у групі прасугрелю і 3,4 % (3 із 89 пацієнтів) у групі клопідогрелю. У пацієнтів, які отримали останню дозу тієнопіридину біл= ьше ніж за 7 днів до АКШ, частота кровотеч, пов’язаних з АКШ, була однаков= ою у групах лікування. = Кровотечі, пов’язані в часі з навантажувальною дозою, у пацієнтів з ІМ = БП ST.

У клінічному дослідженні (ACCOAST), де пацієнта= м з ІМ БП ST призначали коронарну ангіографію протягом 2–48 годин після рандомізац= ії, пацієнтам давали навантажувальну дозу 30 мг в середньому за 4 години до коронарної ангіографії з подальшим навантаженням 30 мг під час ЧКВ. Така сх= ема підвищувала ризик перипроцедурної кровотечі (не пов’язаної з АКШ), і не мала ніякої додаткової користі порівняно із застосуванням навантажувальної дози = 60 мг під час ЧКВ (див. розділи «Особливості застосування» і «Спосіб застосува= ння та дози»).

Частота кровотеч за шкалою TIMI, не пов’яз= аних з АКШ, через 7 днів була такою:

Таблиця 4

П= обічні реакції

П= расугрель перед коронарною ангіографією ^а (N =3D 2037), = %

П= расугрель на момент ЧКВ ^а (N =3D 1996), %

Великі кровотечі (TIMI)^b

1,3

0,5

Кровотечі, що загрожують життю^c

0,8

0,2

Летальні

0,1

0,0

Симптоматичні ВЧК^d

0,0

0,0

Кровотечі, що потребують інотропів

0,3

0,2

Кровотечі, що потребують хірургічного втручання

0,4

0,1

Кровотечі, що потребують переливання (≥ 4 одиниць)

0,3

0,1

Малі кровотечі (TIMI) ^е

1,7

0,6

а При необхідності застосовув= алася інша стандартна терапія. У клінічних дослідженнях 3 фази всі пацієнти відповідно до протоколу також приймали АСК.

b Будь-який внутрішньочерепний крововилив або будь-яка клінічно явна кровотеча, пов’язана з падінням рівня= гемоглобіну ≥ 5 г/дл.

c Кровотечі, що загрожують жи= ттю, підгрупа великих кровотеч за класифікацією TIMI, яка в т. ч. включає види кровотеч, представлені нижче. Пацієнти можуть бути зараховані більше ніж до однієї групи.

d ВЧК — внутрішньочерепний крововилив.

е Кровотечі з наявністю кліні= чних проявів, що супроводжуються зниженням рівня гемоглобіну на ≥ 3&n= bsp;г/дл, але < 5 г/дл.

Зведена таблиця побічних реак= цій.

У таблиці 5 наведені геморагічні і негеморагічні побічні реакції, які спостерігалися у дослідженні ТRIТОN, а також побічні реакції, які були спонтанно зареєстровані. Побічні реакції класифіковані за системами органів і за частотою. Частота визначена таким чином: дуже часто (≥&n= bsp;1/10); часто (≥ 1/100 — < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100); рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000); дуже рід= ко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

Геморагічні і негеморагічні побічні реакції.

Таблиця 5

С= истеми органів

Ч= асто

Н= ечасто

Р= ідко

Ч= астота невідома

З боку крові та лімфатичної системи

шрифт

анемія

тромбоцито-пенія

тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП) — див. розділ «Особливості застосуванн= я» шрифт

З боку імунної системи

гіперчутливість, включаючи ангіоневротичний набряк<= /p>

З боку органів зору

крововилив в око

З боку судин

гематома

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння=

носова кровотеча

кровохаркання

З боку шлунково-кишкового тракту

шлунково-кишкові кровотечі

заочеревинна кровотеча, ректальна кровотеча, наявність незміненої кро= ві в калі, кровотеча з ясен

З боку шкіри і підшкірної клітковини

висипання, екхімоз

З боку нирок і сечовивідних шляхів

гематурія

= Загальні розлади та реакції у місці введення

гематома в місці пункції судин, крововилив у місці пункції, контузія<= o:p>

постпроцедурна кровотеча

підшкірна гематома

<= /p>
У пацієнтів з ТІА або інсультом в анамнезі чи без таких частота виникне= ння інсульту в фазі 3 клінічного випробування була такою (див. розділ «Особливо= сті застосування»):

ТІА або інсульт в анамнезі<= o:p>

Прасугрель

Клопідогрель

Так (N =3D 518)

6,5 % (2,3 % ВЧК*= )

1,2 % (0 % ВЧК*)<= o:p>

Ні (N =3D 13090)

0,9 % (0,2 % ВЧК*= )

1,0 % (0,3 % ВЧК*= )

ВЧК — внутрішньочерепний крововилив.

<= /u>

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua<= /span>

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Для дозування 5 мг: по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці;

для дозування 10 мг: по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці або по 14 таблеток у блістері, по 7 блістерів в картонній коробці.<= /p>

Категорія відпуску.

За рецептом.

<= /p>
Виробник.

НЕЙРАКСФАРМ ФАРМАСЬЮТІКАЛЗ С.Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Авінгуда Де Барселона 69, Полігоно Індастріалде= Ла Фуенсанта, Сант Жоан Деспі,

08970, Іспанія.

Побічна реакція	Всі ГКС	НС /= ІМ БП ST	ІМ ЗП ST
Прасугрель ^б + АСК (N=3D6741)	Клопідог-рель ^б + АСК (N=3D6716)	Прасугрель ^б + АСК (N=3D5001)	Клопідо-грель ^б + АСК (N=3D4980)	Прасугрель ^б + АСК (N=3D1740)	Клопідо-грель ^б+ АСК (N=3D1736)
Великі кровотечі^в (TIMI)	2,2	1,7	2,2	1,6	2,2	2,0
Кровотечі, що загрожують життю^г	1,3	0,8	1,3	0,8	1,2	1,0
Летальні	0,3	0,1	0,3	0,1	0,4	0,1
Симптоматичні ВЧК^д	0,3	0,3	0,3	0,3	0.2	0,2
Кровотечі, що потребують інотропів	0,3	0,1	0,3	0,1	0,3	0,2
Кровотечі, що потребують хірургічного втручання	0,3	0,3	0,3	0,3	0,1	0,2
Кровотечі, що потребують переливання (≥ 4 одиниць)	0,7	0,5	0,6	0,3	0,8	0,8
Малі кровотечі^е (TIMI)	2,4	1,9	2,3	1,6	2,7	2,6

Вік	Прасугрель 10 мг	Клопідогрель 75 мг
≥ 75 років (N =3D 1785) *	9,0 % (1,0 % летальні)	6,9 % (0,1 % летальні)
< 75 років (N =3D 11672) *	3,8 % (0,2 % летальні)	2,9 % (0,1 % летальні)
< 75 років (N =3D 7180) **	2,0 % (0,1 % летальні)^а	1,3 % (0,1 % летальні)
	Прасугрель 5 мг	Клопідогрель 75 мг
≥ 75 років (N =3D 2060) **	2,6 % (0,3 % летальні)	3,0 % (0,5 % летальні)

Маса тіла=	Прасугрель 10 мг	Клопідогрель 75 мг
< 60 кг (N =3D 664) *	10,1 % (0 % летал= ьні)	6,5 % (0,3 % летальні)
≥ 60 кг (N =3D 12672) *=	4,2 % (0,3 % летальні)	3,3 % (0,1 % летальні)
≥ 60 кг (N =3D 7845) **	2,2 % (0,2 % летальні)	1,6 % (0,2 % летальні)
	Прасугрель 5 мг	Клопідогрель 75 мг
< 60 кг (N =3D 1391) **	1,4 % (0,1 % летальні)	2,2 % (0,3 % летальні)

П= обічні реакції	П= расугрель перед коронарною ангіографією ^а (N =3D 2037), = %	П= расугрель на момент ЧКВ ^а (N =3D 1996), %
Великі кровотечі (TIMI)^b	1,3	0,5
Кровотечі, що загрожують життю^c	0,8	0,2
Летальні	0,1	0,0
Симптоматичні ВЧК^d	0,0	0,0
Кровотечі, що потребують інотропів	0,3	0,2
Кровотечі, що потребують хірургічного втручання	0,4	0,1
Кровотечі, що потребують переливання (≥ 4 одиниць)	0,3	0,1
Малі кровотечі (TIMI) ^е	1,7	0,6

С= истеми органів	Ч= асто	Н= ечасто	Р= ідко	Ч= астота невідома
З боку крові та лімфатичної системи шрифт	анемія		тромбоцито-пенія	тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП) — див. розділ «Особливості застосуванн= я» шрифт
З боку імунної системи		гіперчутливість, включаючи ангіоневротичний набряк<= /p>
З боку органів зору		крововилив в око
З боку судин	гематома
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння=	носова кровотеча	кровохаркання
З боку шлунково-кишкового тракту	шлунково-кишкові кровотечі	заочеревинна кровотеча, ректальна кровотеча, наявність незміненої кро= ві в калі, кровотеча з ясен
З боку шкіри і підшкірної клітковини	висипання, екхімоз
З боку нирок і сечовивідних шляхів	гематурія
= Загальні розлади та реакції у місці введення	гематома в місці пункції судин, крововилив у місці пункції, контузія<= o:p>	постпроцедурна кровотеча	підшкірна гематома

ТІА або інсульт в анамнезі<= o:p>	Прасугрель	Клопідогрель
Так (N =3D 518)	6,5 % (2,3 % ВЧК*= )	1,2 % (0 % ВЧК*)<= o:p>
Ні (N =3D 13090)	0,9 % (0,2 % ВЧК*= )	1,0 % (0,3 % ВЧК*= )