ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

= АЛГЕЗИКАМ^®

(Algezikam^®<=
/span>)

Скл= ад:

діюча речовина: мелоксикам;<= /o:p>

1,5 мл препарату містить 15 мг мелоксикаму;=

1 мл препарату містить 10 мг мелоксикаму;

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 188, натрію хлорид, гліцин, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.<= /p>

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, жовтий із зеленим відтінком розчин.

=

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.<= /p>
Код АТХ М01А С06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

АЛГЕЗИКАМ^® – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу єнолієвої кислоти, що виявляє протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефект.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксик= ам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Мелоксикам повністю абсорбує= ться після внутрішньом’язової ін’єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні становить майже 100 %. Тому корегувати дозу п= ри переході від внутрішньом’язового до перорального шляху застосування не потрібно. Після внутрішньом’язової ін’єкції 15 мг максимальна концентр= ація у плазмі крові (С_max) становить приблизно 1,6-1,8 мкг/мл і досягається за 1-6 год= ин.

Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, де його концентрація у половину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький, у середньому становить = 11 л після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення, і показує індивід= уальні відхилення у межах 7-20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л із коефіцієнтом відхилення у межах від 11 до 32%.

Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці.

У сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт, 5’-карбоксимелоксикам (60= % дози), формується шляхом окиснення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму, який також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими відіграють меншу роль. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах зі сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незн= ачна кількість виділяється зі сечею. Період напіввиведення становить від 13 до 25 годин залежно від способу застосування (перорального, внутрішньом’язового або внутрішньовенного). Плазмовий кліренс становить при= близно 7-12 мл/хв після разової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози. Мелоксикам проявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 до 15 мг пі= сля перорального та внутрішньом’язового застосування.<= /p>
Особливі групи хворих.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня сут= тєво не впливає на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язув= ання з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієн= ток літнього віку жіночої статі площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) вище і період напіввиведення довший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей. Середній кліре= нс плазми крові у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчи= й, ніж у молодих добровольців.<= o:p>

Клінічні характерист= ики.

Показання.

Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли пероральний та ректальний шляхи застосування не можуть бути застосовані.

=

Протипоказання.

= – ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

– вік пацієнта до 18 років;

– гіперчутливість до діючої речовини або до інших складових лікарського засобу;

– гіперчутливість до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота; = мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетилсаліцилової кис= лоти або інших НПЗП;

– шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою тера= пією НПЗП в анамнезі;

– активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

– тяжка печінкова недостатність;

– тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;=

– шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі= або інші порушення згортання крові;

– розлади гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання пов’язані зі шляхом застосування);=

– тяжка серцева недостатність;

= – лікування періопераційного бо= лю при коронарному шунтуванні.

<= o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо взаємодії проводили лише з участю дорослих.=

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією. Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть спричиняти гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинн= ики. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі супутнього застосування вищезазнач= ених лікарських засобів і мелоксикаму.

Фармакодинамічні взаємодії

Інші НПЗП та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г на добу. = Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. розділ «Особлив= ості застосування»), з ацетилсаліциловою кислотою в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози.<= /span>

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або ризик появи виразок у шлунково-кишковому тра= кті.

Антикоагулянти або гепарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»)= . Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»). У зв’язку із внутрішньом’язовим введенням розчин для ін’єкц= ій мелоксикаму протипоказаний пацієнтам, які проходять лікування антикоагулянт= ами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

В інших випадках (наприклад, при застосуванні профілактичних доз) при застосуванні гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч= .

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч шляхом пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.<= /p>
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприк= лад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушеннями фун= кції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину= ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого порушення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримува= ти адекватну кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, бета-адреноблокатор= и). Як і при застосуванні нижчезазначених лікарських засобів, може розвинутися зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус). Нефротоксичніть інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП шлях= ом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролюв= ати функцію нирок. Рекомендовано ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.

Деферасірокс. Супутнє застосування мелоксик= аму і деферасіроксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Сл= ід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.=

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (шляхом зниження нирков= ої екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасне застосува= ння літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Як= що комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у пла= змі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. Тому не рекомендується супутнє застосування НПЗП пацієнтам, я= кі приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (див. ро= зділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч. пацієнтам із порушеннями функції нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності у разі, коли прийом НПЗП і метотрексату трив= ає 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися= та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень= ) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (ди= в. вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед. При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого= та помірного ступеня (кліренс креатиніну 45 – 79 мл/хв) прийом мелоксикам= у потрібно призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 8= 0 мл/хв) доза 15 мг мелоксикаму може зменшити елімінацію пеметрекседу, отже, мо= же збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних із пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксика= му одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму

Холестирамін пришвидшує виведення мелоксик= аму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13 ± 3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Фармакокінетична взаємодія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід). Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, = який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP<= /span>) Р450 (ос= новний шлях CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) і на одну третину іншими шляхами, наприклад, шляхом пероксидазного окиснення. Слід брати до уваги можливість фармакокіне= тичної взаємодії при одночасному введенні мелоксикаму і лікарських засобів, які яв= но пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP<= /span> 2<= span lang=3DEN-GB style=3D'mso-ansi-language:EN-GB;mso-fareast-language:UK'>C9, можна о= чікувати в комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні за= соби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід). Ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих лікарських засобів і мелоксикаму в плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати щодо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії мелоксикаму п= ри одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.

Особливості застосування.

Побічні реак= ції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідної для контролю симптомів (див. роз= діл «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту. Також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що = це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Лі= карський засіб АЛГЕЗИКАМ^® не слід застосовувати для лікування пацієнті= в, які потребують полегшення гострого болю.

У разі відсу= тності покращання після декількох днів застосування препарату необхідно повторно оцінити клінічні переваги лікування.

Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Потр= ібно враховувати можливість прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.=

Шлунково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації більший при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів потрібно розглянути комбіновану терапі= ю із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібітори протон= ної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємо= дія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнт= ам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових ета= пах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підви= щити ризик виразки або кровотечі, такі як гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші НПЗП, або ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥ 500 мг за один прийом, а= бо ≥ 3 г загальної добової дози, застосування мелоксикам= у не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити його застосування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці ст= ани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки

Приблизно у 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП (включаючи ме= локсикам), може спостерігатися підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незміненими або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Суттєве підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у 3 та більше разів вище норми) було зафіксовано у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Окрім цьо= го, протягом клінічних випробувань з НПЗП були зафіксовані рідкісні випадки тяж= кої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них – з летальним наслід= ком.

Пацієнтів зі симптомами та/або ознаками печінкової дисфункції або пацієнтів, у яких спостерігалося відхилення печінкових тестів, потрібно оці= нити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж тера= пії мелоксикамом. Якщо клінічні ознаки та симптоми співставляються із розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування лікарського засобу АЛГЕЗИ= КАМ^® слід припинити.

Серцево-судинні порушення

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини = та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуван= ні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних яв= ищ (інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого риз= ику для мелоксикаму.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серц= евою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріал= ьним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після старанного обстеження. Подібне обстеження необхідне= до початку довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-суди= нних захворювань (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукро= вим діабетом, курців).

НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслід= ок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти зі серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень.

Порушення з боку шкіри

Повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тя= жких уражень та уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта спостерігаються симптоми = або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона чи токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірні висипання, що прогресують часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токси= чний епідермальний некроліз. З цим пов’язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму, даний препарат не можна застосовувати у майбутньому. Повідомлялося про випадки фіксованого медикаментозного висипу при застосуванні мелоксикаму. Мелоксикам не слід повторно призначати пацієнтам, які мали в анамнезі фіксований медикаментозний висип пов’язаний із застосуванням мелоксикаму. Потенційна перехресна реактивність може виникнути з іншими оксикамами= .

Анафілактичні реакції

Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Лікарський за= сіб АЛГЕЗИКАМ^® не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніт= з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП. Сл= ід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції.

Параметри печінки та функція нирок

Як і при застосуванні більшості НПЗП, при застосуванні мелоксикаму опис= ано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубін= у в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну= в сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторн= их показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасо= вий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосува= ння мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести. =

Функціональна ниркова недостатність

НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових проста= гландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект дозозалежний. На початку лікуван= ня або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та функції нирок у пацієнтів із такими факторами ризику:

– літній вік;

– супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

– гіповолемія (будь-якого генезу);

– застійна серцева недостатність;

– ниркова недостатність;

– нефротичний синдром;

– вовчакова нефропатія;

– тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25&nbs= p;г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціального нефри= ту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або нефротичного синдрому.=

Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, = які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (клі= ренс креатиніну більше 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У резуль= таті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серце= ва недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затрим= ки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Гіперкаліємія

Гіперкаліємію може спричинити цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярн= ій основі потрібно проводити контроль рівня калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»).

Інші застереження та заходи безпеки

Побічні реакції часто гірше переносяться пацієнтами літнього віку, слаб= кими або ослабленими пацієнтами, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, треба бути обережними щодо хворих літнього віку, в я= ких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього = віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекцій= них захворювань.

Як і при внутрішньом’язовому застосуванні інших НПЗП, у місці ін’єкції = може виникнути абсцес або некроз.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функц= ію, тому даний лікарський засіб не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніт= и. Для жінок, які планують завагітніти або які проходять обстеження з приводу безп= ліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на ампу= лу 1,5 мл, тобто є вільний від натрію.

Маскування запалення та гарячки

Фармакологічна дія мелоксикаму, спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами

Лікарський засіб АЛГЕЗИКАМ^® не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.<= /span>

Гематологічні ефекти

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи л= ікарський засіб АЛГЕЗИКАМ^®. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому застосуванні лікарського засобу АЛГЕЗИКАМ^® слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анем= ії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть показати подовження часу кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Потребують ретельного контролю пацієнти, яким призначено лікарський засіб А= ЛГЕЗИКАМ^® та у яких можливі побічні реакції щодо змін у функції тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам з наявною астмою

Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. У зв’язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими Н= ПЗП лікарський засіб АЛГЕЗИКАМ^® не застосовувати пацієнтам, чутливим до ацитилсаліцилової кислоти, та слід обережно застосовувати пацієнтам з наявн= ою астмою.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менше 1 % до приблизно 1,5= %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування мелоксикаму може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовув= ати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка, яка намагається завагітніти, або вагітна протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими. Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної прот= оки слід розглянути після впливу мелоксикаму протягом декількох днів, починаючи= з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу АЛГЕЗИКАМ^® слід припинити, якщо виявлено олігогідроа= мніон або звуження артеріальної протоки.

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландині= в можуть створювати для плода ризик:

– серцево-легеневої токсичності (з передчасним звуженням/закриттям артеріальної проток= и та легеневою гіпертензією);

– порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідрамніоном (див. вище).

Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонароджено= го:

– можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть = при дуже низьких дозах;

– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.

Період годування груддю. Хоча конкретних даних щодо лікарського засобу АЛГЕЗИКАМ^® немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування препарату не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Лі= карський засіб АЛГЕЗИКАМ^®, як і інші лікарські засо= би, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати= на репродуктивну функцію, тому не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніт= и. Для жінок, які планують вагітність або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.<= /span>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, мелоксик= ам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам= , у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з ін= шими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Застосовують внутрішньом’язово.

Одна ін’єкція 15 мг 1 раз на добу.

НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг на добу.=

Лікування повинно обмежуватися однією ін’єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли пероральний та ректальний шляхи застосування неможливі). <= /span>По= бічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні= та його відповідь на лікування.<= /o:p>

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика»)

Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл) (також див. розділ «Спосіб застосування та дози» («Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій») і розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»)

Пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад, зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід розпочинати із 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).

Ниркова недостатність

Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діал= ізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 = мл).

Пацієнтам із помірною та середньою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання».

Печінкова недостатність

Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня зменшення дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».

Спосіб застосування

Для внутрішньом’язового застосування.

Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’є= кції у верхній зовнішній квадрант сідниці, дотримуючись асептичних умов. У разі повторного введення рекомендується чергувати введення у ліву та праву сідни= ці. Перед ін’єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не попало в судину.

Ін’єкцію слід негайно припинити у випадку сильного болю під час ін’єкці= ї.

У разі протезу кульшового суглоба ін’єкцію слід зробити в іншу сідницю.=

Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату (таблетки).

Діти.

АЛГЕЗИКАМ^®, розчин для ін’єкцій 15 мг/1,5 мл, протипоказаний дітям (віком до 18 років) (див. розділ «Протипоказання»= ).

= ;

Передозування.

Симптоми

Симптоми гострого передозування лікарського засобу АЛГЕЗИКАМ^® зазвичай обмежуються летаргією, сонливі= стю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отру= єння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Зафіксовано анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.

Терапія

При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтрим= уючі заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.

=

Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуван= ні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних яв= ищ, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися= при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних реакцій, що спостерігаються при застосуванні лікарсь= кого засобу АЛГЕЗИКАМ^®, шлунково-кишкового походження. Можлива пептич= на виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особлив= о у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.<= /p>
Зафіксовано тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).=

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: д= уже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/= 1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/= 10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).=

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – відхилення показників анал= ізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.

Зафіксовано дуже рідкі випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та= /або часті побічні реакції»).

З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, крім анафілактичних або анафілактоїдних;

частота невідома – анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.

Психічні розлади: рідко – зміна настрою, нічні жахи; частота невідома – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи: часто – головний біль= ; нечасто – запаморочення, сонливість.

З боку органів зору: рідко – розлади функц= ії зору, що включають нечіткість зору; кон’юнктивіт.<= /p>
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто – запоморочення; рідко – дзвін у вухах.
Кардіальні порушення: рідко – відчуття серцебиття. Повідомлялося про серцеву недостатність, пов’язану зі застосуванням НПЗП.

З боку судин: нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.<= o:p>

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП; частота невідома – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.<= i>

З боку травної системи: дуже часто – розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка; рідко – коліт, гастродуоденальна ви= разка, езофагіт; дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація; частота невідома – пакреатит. Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепатит; частота невідома – жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання;

рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка; дуже рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; частота невідома – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит, фіксований медикаментозний висип (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

З боку сечовидільної системи: нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами = та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»), зміни показників функц= ії нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові); дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – інфекції = сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: частота не= відома – жіноче безпліддя, затримка овуля= ції.

Загальні розлади та реакції у місці введення: часто – затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’є= кції; нечасто – набряк, включаючи наб= ряк нижніх кінцівок; частота невідома – грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухової системи: частота невідома – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов’язані зі суглобами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які не асоціювалися зі застосуванням препарату, але як= і є загальноприйнято характерними для інших сполук класу. Органічне ниркове ураження, що, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: зафіксовано про дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту= , гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстра= ції лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://= aisf= .dec<= /span>.gov<= /span>.ua.<= /o:p>

Термін придатності.= 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригіналь= ній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для д= ітей місці.

Упаковка. По 1,5 мл в ампулі, по 5 ампул у блістер= і, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску.<= /span> За рецептом.

Виробник.= Приватне акціонерне товари= ство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Укр= аїна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, буд= инок 36.