ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

УРАТ= ОР

(URATOR)

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: торасемід (torasemide);

1 таблет= ка містить торасемі= ду 5 мг або 10 мг, або 20 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон,<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> магнію стеарат.

&nb= sp;

Лікарська форма. Таблетки= .

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг: білого чи майже білого кольору, овальної форми таблет= ки з рискою та тисненням «56» з одн= ого боку і «Н» — з іншого;

таблетки по 10 мг: білого чи майже білого кольору, овальної форми табле= тки з рискою та тисненням «57» з одного боку і «Н» — з іншого;

таблетки по 20 мг: білого чи майже білого кольору, овальної форми табле= тки з рискою та тисненням «59» з одного боку і «Н» — з іншого.

&nb= sp;

Фармакот= ерапевтична група. Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики. Прості препарати сульфонамідів.

Код АТХ C03C A04.

&nb= sp;

Фармакол= огічні властивості.

Фармакодинаміка.

Торасемід пригнічує систему переносників Na+/K+/2Cl (через вплив на діл= янку зв’язування хлоридів) у просвіті товстої висхідної частини петлі Генле, що призводить до зменшення повторного всмоктування натрію та хлориду. Це призв= одить до збільшення швидкості доставки канальцевої рідини й електролітів до дистальних ділянок секреції іонів водню та калію, тоді як скорочення об’єму плазми збільшує продукування альдостерону. Підвищена доставка та високі рів= ні альдостерону сприяють повторному всмоктуванню натрію в дистальних канальцях= . Збільшуючи доставку натрію в дистальні ниркові канальці, торасемід опосередковано збіл= ьшує виведення калію через механізм натрій-калієвого обміну. Ефекти торасеміду в інших сегментах нефрона не були продемонстровані. Таким чином, торасемід збільшує виведення натрію, хлоридів та води з сечею, але суттєво не змінює швидкість клубочкової фільтрації, нирковий плазмоток або кислотно-лужний ба= ланс. Антигіпертензивний ефект торасеміду обумовлений його діуретичною дією. За рахунок збільшення діурезу шляхом зменшення об’єму позаклітинної та плазмової рідини тимчасово знижуєт= ься артеріальний тиск, а також зменшується серцевий викид.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального застосування торасемід швидко і майже повністю абсорбується, максимальна концентрація (C_max) у сироватці крові досягається протягом 1 години після прийому. = C_ma=
x та площа під кривою залежності концентрації у сироватці від часу (AUC) після прийому всередину пропорційні дозі в діапазоні від 2,5 мг до 200 мг.= Одночасн= ий прийом їжі затримує час досягнення C_max приблизно на 30 хвилин, = але загальна біодоступність (AUC) і діуретична активність не змінюються. У хворих з нирковою або печінковою дисфункці= єю абсорбція препарату практично не спостерігається.<= /span>

Зв’язування з білками крові. Більше 99 % торасеміду зв’язується з білками плазми крові.

Розподіл. Об’єм розподілу торасеміду становить від 12 = до 15 літрів у здорових дорослих, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості і пацієнтів із застійною серцевою недостатністю. У пацієнтів з цирозом печінки об’єм розподілу збільшується приблизно вдвічі.

Метаболізм. Торасемід метаболізується до трьох метаболіт= ів — М1, М3 та М5 — шляхом ступінчастого окиснення, гідроксилювання або кільцево= го гідроксилювання.

Виведення. Кінцевий період напіввиведення (t_1/2) торасеміду і його метаболітів становить у здорових добровольців 3–4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, а нирковий кліренс — близько 10 мл/хв. У здорових добровольців приблизно 80 % від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду і його метаболітів із сечею у такому відсотковому співвідношенні: торасемід — приблизно 24 %, метаболіт M1— прибл= изно 12 %, метаболіт M3 — приблизно 3 %, метаболіт M5 — приблизно 41 %. При нирк= овій недостатності t_1/2 торасеміду не змінюються.

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показанн= я.

Для лікування набряків, спричинених застійною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок або печінки.

Для лікування есенціальної гіпертензії — застосовувати як монотерапію а= бо у комплексній терапії з іншими гіпотензивними засобами.

Протипок= азання.

-&nb= sp; Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;=

-&nb= sp; ниркова недостатність з анурією;=

-&nb= sp; печінкова кома або прекома;

-&nb= sp; артеріальна гіпотензія;

-&nb= sp; аритмія;

-&nb= sp; гіповолемія; гіпонатріємія; гіпокаліємія;

-&nb= sp; гостре порушення сечовипускання, наприклад внаслід= ок гіпертрофії передміхурової залози;

-&nb= sp; подагра;

-&nb= sp; одночасне застосування з аміноглікозидами або цефа= лоспоринами;

-&nb= sp; ниркова недостатність після прийому препаратів, що викликають ураження нирок;

-&nb= sp; період вагітності та грудного годування.

Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні торасеміду зі серцевими глікозидами може підвищува= тися чутливість серцевого м’яза до цих лікарських засобів унаслідок дефіциту кал= ію та/або магнію. При одночасному застосуванні з мінерало- та глюкокортикоїдами, проносними засобами може посилюватися виведення калію.

При одночасному застосуванні торасемід посилює дію гіпотензивних засобі= в, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).=

Послідовне або комбіноване лікування або початок нового одночасного лікування з інгібітором АПФ може призвести до тяжкої гіпотензії. Її можна мінімізувати, знизивши початкову дозу інгібітору АПФ та/або зменшивши або тимчасово припинивши застосування торасеміду за 2 чи= 3 дні до початку застосування інгібітору АПФ.

Торасемід може послаблювати судинозвужувальний ефект, наприк= лад, до адреналіну, норадреналіну.

Торасемід, особливо у високих дозах, може потенцію= вати ототоксичну й нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків та етакри= нової кислоти, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю; токсичні= сть цисплат= инових препаратів, нефротоксичну дію цефалоспоринів, а також кардіо- та нейротокси= чну дію літію.

Може посилювати дію курареподібних міорелаксантів = та теофіліну.

При сумісному застосуванні з високими дозами саліцилатів токсична дія саліцилатів збільшується.

Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів.

Нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин) і пробенец= ид можуть зменшувати гіпотензивний та діуретичний ефект торасеміду.

Одночасне застосування людині торасеміду і холестираміну не вивчалось, але в дослідженні на тваринах сумісне застосува= ння холестираміну знижувало всмоктування перорально застосованого торасеміду.

Особливо= сті застосування.

Застереження

Захворюв= ання печінки з цирозом та асцитом. Торасемід слід з особливою обережністю застосовув= ати пацієнтам із захворюваннями печінки, що супроводжуються цирозом печінки та асцитом, оскільки раптові зміни водно-електролітного балансу можуть призвес= ти до печінкової коми. Терапію із застосуванням торасеміду (як і інших сечогін= них засобів) пацієнтам цієї групи необхідно проводити в умовах стаціонару. Для попередження гіпокаліємії та метаболічного алкалозу лікарський засіб слід призначати з препаратами — антагоністами альдостерону або з калійзберігаючи= ми препаратами.

Ототокси= чність. Після прийому торасеміду спостерігались випадки ототоксичності (шум у вухах та зниження слуху), які мали оборотний характер, але прямого зв’язку із застосуванням препарату не встановлено. Ототоксичність також спостерігалася= в дослідженнях на тваринах з виявленням дуже високого рівня торасеміду в плаз= мі крові.

Гіповоле= мія та порушення електролітного балансу. У разі призначення сечогінних засобів необхідно ретельно контролювати клінічні симптоми порушення електролітного балансу, гіповолемії, екстраренальної азотемії та інших порушень, що можуть проявлят= ися у вигляді сухості у роті, спраги, слабкості, в’ялості, сонливості, збудженн= я, м’язового болю або судом, міастенії, артеріальної гіпотензії, олігурії, тахікардії, нудоти, блювання. Надмірний діурез може стати причиною зневодне= ння організму, призвести до зниження об’єму циркулюючої крові, тромбоутворення = та емболії кровоносних судин, особливо у пацієнтів літнього віку.

У пацієнтів із порушеннями водно-електролітного балансу, гіповолемією, екстраренальною азотемією можливі зміни лабораторних показників: гіпернатріємія, гіпонатріємія, гіперхлоремія, гіпохлоремія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, порушення кислотно-лужного балансу, збільшення рівня азоту сечовини крові. Таким пацієнтам необхідно припинити застосування лікарського засобу, а після усунення небажаних ефектів відновити терапію торасемідом, починаючи з нижчих доз.

Під час контрольованих досліджень, які проводились у США, торасемід призначали пацієнтам з артеріальною гіпертензією у дозах 5 або 10 мг на доб= у. Протягом одного року спостереження зміни середнього рівня калію в сироватці крові не відзначалося. Дозозалежна гіпокаліємія частіше спостерігалася у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, цирозом печінки або захворюванням нирок, які отримували торасемід у дозах, вищих, ніж у антигіп= ертензивних дослідженнях.

У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями викликана діуретиками гіпокаліємія може призводити до розвитку аритмій, особливо у пацієнтів, які отримують дигіталіс.

Найбільший ризик розвитку гіпокаліємії у пацієнтів з цирозом печінки, збільшеним діурезом, при безсольовій дієті та при одночасному застосуванні з кортикостероїдами або адренокортикотропіном.

При тривалому застосуванні торасеміду потрібен регулярний лабораторний контроль електролітного балансу, зокрема рівня калію у сироватці крові.

Допоміжні речовини

Лікарськ= ий засіб містить лактозу, тому його не слід призначати хворим зі спадковим дефіцитом лактази, непереносністю галактози або із порушеннями метаболізму глюкози/галактози. У разі встановлення непереносності деяких цукрів необхід= но проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.<= /o:p>

Застосування у період вагітності або годування гру= ддю.

Вагітність

Достовірні дані щодо впливу торасеміду на емб= ріон та плід у людини відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. У зв’язку з цим торасемід не рекомендовано приймати у період вагітності. Торасемід застосовується у період вагітності лише за життєвими показаннями і в мінімальній ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітни= х, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єру і чинити токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів електролі= тів та гематокриту, а також розвитку плода.

Період лактації

На сьогодні не встановлено, чи проникає торас= емід у грудне молоко у тварин або людини. Не можна виключити ризик для новонароджених / грудних дітей у разі застосування препарату. Тому прийом торасеміду в період лактації протипоказаний. Якщо необхідно застосовувати торасемід у цей період, то грудне годування слід припинити.

Фертильність

Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилося. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.

Пологи=

Вплив торасеміду на пологи невідомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів, які приймають торасемід, слід попередити про те, що він викликає зміни артеріального тиску і може впливати на швидкість реакції. Тому пацієнтам не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, якщо у них виникають запаморочення чи пов’язані з цим симптоми.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки можна приймати в будь-який час незал= ежно від вживання їжі.

= Застійна серцева недостатність.

Загальна початкова доза становить 10–20 мг 1 раз= на добу. У разі відсутності необхідної сечогінної дії дозу слід збільшити вдві= чі (20–40 мг на добу) до досягнення потрібного ефекту.

= Хронічна ниркова недостатність.

Загальна початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. У разі відсутності необхідної сечогінної дії дозу слід збільшити вдвічі (40 мг на добу) до досягнення потрібного ефекту.

= Цироз печінки.

Загальна початкова доза становить 5–10 мг 1 раз = на добу при сумісному застосуванні з препаратами — антагоністами альдостерону = або з калійзберігаючими діуретиками. У разі відсутності необхідної сечогінної д= ії дозу слід збільшити вдвічі (10–20 мг на добу) до досягнення потрібного ефек= ту.

Даних щодо одноразового прийому доз більше 40 мг= на добу немає.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Лікування таких пацієн= тів треба проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові.

= Есенціальна гіпертензія.

Загальна початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. Якщо такий= режим дозування не забезпечує необхідного зниження артеріального тиску через 4–6 тижнів, дозу потрібно збільшити до 10 мг 1 раз на добу. У разі необхідності слід застосовувати комплексну терапію з іншими гіпотензивними засобами.

Набряки.

Загальна початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу, за необхідності дозу можна поступово збільшити до 20 мг 1 раз на добу. В окрем= их випадках призначали до 40 мг на добу.

Пацієнти літнього віку.

Спеціального підбору д= ози не потрібно.

Діти.

Не слід застосовувати торасемід дітям у зв’яз= ку з відсутністю достатнього клінічного досвіду.

Передозування.

Симптоми інтоксикації. Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез із ризиком надмірної втрати води та електролітів, сонливість, сплутаність свідомості, симптомати= чну артеріальну гіпотензію, серцево-судинну недостатність (розвиток циркуляторн= ого колапсу) і розлади з боку травної системи.

Лікування передозування.= Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають зазвич= ай при зменшенні дози або при відміні лікарського засобу і при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль рівня електроліт= ів у крові). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у випадку гіповолемії: заміщення об’єму рідини.

Лікування у випадку гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Лікування серцево-судинн= ої недостатності: перевести пацієнта у положення лежачи та, якщо потрібно, призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (негайні заходи). При п= ояві шкірних реакцій (таких як кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого с= тану хворого, головного болю, підвищеної пітливості, нудоти, ціанозу слід провод= ити катетеризацію вени; пацієнта покласти у горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності застосовувати введення епінефрину, розчинів, що заміщують об’єм рідини, глюкокортикоїдних гормонів.

Побічні реакції.

Для оцінки частоти побічних реакцій використа= но такі критерії: дуже часто: ³ 1/10; часто: від ³ 1/100 до < 1/10; нечасто: від ³<= /span> 1/1000 = до < 1/100; рідко: від ³<= /span> 1/10000= до < 1/1000<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>; дуже рідко: < 1/10000= ; частота невідома: неможливо оцінити за наявними даними.

З боку метаболізму.

Часто – посилення метаболічного алкалозу; гіперглікемія; гіпокаліємія при супутній дієті з низьким вмістом калію, при блюванні, діареї, після надмірного застосування проносних засобів, а також у хворих із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування та тривалості лікування можуть розвиватися порушення водного та електролітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та/або = гіпонатріємія (див. розділ «Особливості застосування»).

При досить сильному діурезі, особливо на початковому етапі лікування та у пацієнтів літнього віку, можуть виникати симптоми й ознаки зниження електролітів і їх обсягу, наприклад, головний біль, запаморо= чення, артеріальна гіпотензія, астенія, сонливість, сплутані= сть свідомості, втрата апетиту та судоми. Необхідна корекція дози.

З боку сис= теми крові та кровотворної системи.

Дуже рідко – згущення крові, зниження числа тромбоцитів, еритроцитів та/або лейкоцитів (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку імунної системи, шкіри та підшкірних ткан= ин.=

Дуже рідко: алергічні реакції (включаючи свербіж, висипання), реакції фоточутливості, тяжкі шкірні реакції.

З боку нервової системи.
Часто: головний біль, запаморочення (особливо на початку лікування), сонливість.

Нечасто: парестезії, судоми нижніх кінцівок (особлив= о на початку лікування).

Дуже рідко: синкопе, ц= еребральна ішемія, сплутаність свідомості.

З боку органів зору.

Дуже рідко: порушення = зору.

З боку органів слуху і лабіринту.

Дуже рідко: дзвін у ву= хах, втрата слуху.

З боку серця.

Нечасто: екстрасистолія, відчуття серцебиття, тахікардія, почервоніння обличчя.

Дуже рідко: ішемія міокарда, аритмія, стенокардія, гострий інфаркт міокарда.

Частота невідома: гострий інфаркт міокарда, синкопе, церебральна ішемія, емболія, гіпотензія.

З боку судинної системи.

Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу та серцевої діяльності.<= o:p>

З боку органів дихання.

Нечасто: носові кровотечі.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: шлунково-кишкові розлади (включаючи відсутність апетиту, біль у шлунку, нудоту, блювання, діарею, запор), особливо на початку лікування.

Нечасто: = біль у животі, метеоризм, сух= ість у роті.

Дуже рідко: панкреатит.

З боку печ= інки та жовчовивідних шляхів.

Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамма-глутаміл-транспептидази) у крові.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини.

Часто: спазми м’язів (особливо на початку лікування).

З боку нир= ок та сечовивідних шляхів.

Часто: збільшення частоти сечовиділення, поліурі= я, ніктурія.

Нечасто: невідкладні позиви до сечовипускання, <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>затримка сечі, розтягнення сечового міх= ура (при гіпертрофії передміхурової залози підвищене утворення сечі може призвести д= о її затримки та надмірного розтягування сечового міхура).

Загальні прояви.

Часто: підвищена втомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування).

Нечасто: астенія, спрага, підвищена активність, нервозність.

Зміни лабораторних показників.<= /o:p>

Часто: підвищення рівня тромбоцитів, підвищення концентрації сечової кислоти, глюкози та ліпідів (тригліцериди, холестерол) у крові.

Нечасто: збільшення рівня сечовини та креатиніну в сироватці крові.
Частота невідома: тромбоцитопенія, лейкопенія.

= Інші побічні реакції можуть проявлятися у вигляді імпотенції, тромбозів шунта.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побіч= ні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніт= оринг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

= Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. <= /o:p>

Зберігат= и у недоступному для дітей місці.

&nb= sp;

Упаковка.

По 30 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру у картонній коробці.

&nb= sp;

Категорія відпуску.

За рецеп= том.

&nb= sp;

Виробник.

Гетеро Лабз Лімітед / Hetero Labs Limited.

Місц= езнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт III, Формулейшн Плот № 22 - 110 ІДА, Джидіметла, Хайдерабад, 500 055 Телангана, = Індія / Unit III, Formulati= on Plot No 22 - 110 IDA, Jeedimetla, Hyderabad, 500 055 Telangana, India.