ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУК = 62;ІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

КО-ПРЕНЕЛІ&= #1071;^®

= (CO-PRENELIA)

Скл= ;ад:

діючі рk= 7;човини: периндоприl= 3;, індапамід;=

1 таблетка містить: пер= 080;ндоприлу тертбутилаl= 4;ін — 4 мг (що відп&= #1086;відає 3,338 мг периндоприl= 3;у) та індапамі = 76; — 1,25 мг або пери= ндоприлу тертбутилаl= 4;ін — 8 мг (що відповідає 6,67= 6 мг периндоприl= 3;у) та індапамі = 76; — 2,5 мг;

допоміжні речовини:= целюлоза мікрокристk= 2;лічна; лактоза, моногідрат; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.

Лікарська форма. Таk= 3;летки.

Оснl= 6;вні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

таблетки 4 мk= 5; / 1,25 мг: таблетки білого кольору овальної форми з рискою з обо= 093; боків і вида= 074;леним зображенняl= 4; «+» з кожної сторони риски з одно= 075;о боку таблетки;

таблетки 8 мk= 5; / 2,5 мг: таблетки білого або майже білог = 86; кольору, круглої форми з риск= 086;ю з одного боку.

Фарм= ;акотерапев = 90;ична група. Комбін = 86;вані препарати інгібіторіk= 4; ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ). Периндоприl= 3; і діуретики.

Код АТХ C0= 9B A04.

Фармак = 86;логічні властивостo= 0;.

= 060;армакодина&= #1084;іка.

Ко-l= 7;ренелія^® — це комбінація інгібітору АПФ периндоприl= 3;у тертбутилаl= 4;іну та сульфонамiд = 85;ого діуретика індапаміду. Її фармакологo= 0;чна дія зумовле = 85;а властивостn= 3;ми кожного компонента (периндопри = 83;у й індапамід = 91;) та їх адитивним синергізмоl= 4;.

Механі&#= 1079;м дії

= 052;еханізм дії периндоприl= 3;у. = Периндоприl= 3; — інгібітор АПФ, що перетворює ангіотензиl= 5; І в ангіотенз = 80;н ІІ (судинозвуж = 91;вальну субстанцію), &#= 1076;одатково стимулює секрецію альдостероl= 5;у корою наднирковиm= 3; залоз та розпад брадикінінm= 1; (вазодилату= 02;чої субстанції) до неактивних гептапептиk= 6;ів. Інгібуваннn= 3; АПФ призводить до: зниження секреції альдостероl= 5;у; підвищення активності реніну у плазмі кров= 10;, тоді як альд= 086;стерон не чинить негативногl= 6; впливу; зменшення з = 72;гального периферичнl= 6;го опору судин завдяк&#= 1080; переважальl= 5;ому впливу на судини м’язів та нирок; при ць&#= 1086;му не спостерігаn= 8;ться затримки води та солей або рефлекторнl= 6;ї тахікардії, навіть у раз= 110; тривалого лікування. Окрім того, периндоприl= 3; знижує артеріальнl= 0;й тиск (АТ) у пацієнтів і = 79; нормальним = 10; низьким рівнем реніну у пла= 079;мі крові. Периндоприl= 3; діє через свій активн = 80;й метаболіт периндоприl= 3;ат. Інші метабо = 83;іти неактивні. Периндоприl= 3; полегшує роботу серц= 03; через вазодилатаm= 0;орну дію на вени (можливо, через зміни = 091; метаболізмo= 0; простагланk= 6;инів), зменшуючи переднаванm= 0;аження, та через зни= 078;ення загального опору периферичнl= 0;х судин, зменш= 091;ючи постнавантk= 2;ження на серце. Дослідженнn= 3;, проведені у пацієнтів із серцевою недостатніl= 9;тю, довели, що периндоприl= 3; знижує тиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижує загальний о = 87;ір периферичнl= 0;х судин, збіль= 096;ує серцевий викид та покращує серцевий індекс, збільшує регіонарниl= 1; кровотік у м’язах. Покращуютьl= 9;я показники тестів із фізичним навантаженl= 5;ям.

= 052;еханізм дії індапам= 10;ду. Інда= ;памiд — похідна сульфонаміk= 6;у з індоловим кільцем, фармакологi = 95;но споріднена = 79; тiазидними д= 110;уретиками. Індапамід інгібує реабсорбціn= 2; натрію у кортикальнl= 6;му сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів і меншою міро= 02; — калію і магнію із сечею, підвищуючи таким чином сечовиділеl= 5;ня та забезпечуюm= 5;и антигіпертk= 7;нзивну дію.

Фармак&#= 1086;динамічні ефекти

Ко-прен= 077;лія^® чинить дозозалежнm= 1; антигіпертk= 7;нзивну дію на систолічниl= 1; артеріальн&#= 1080;й тиск (САТ) та діастолічнl= 0;й артеріальнl= 0;й тиск (ДАТ) у пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю будь-якого віку як у положенні лежачи, так і стоячи.

Цей антигіпертk= 7;нзивний ефект трива= 08; 24 години. Зниження артеріальнl= 6;го тиску досягаєтьсn= 3; менше ніж за 1 місяць без тахіфілаксo= 0;ї; припинення лікування н = 77; призводить до збільшення артеріальнl= 6;го тиску. Протягом клінічних досліджень супутній прийом периндоприl= 3;у та індапаміду = 89;причиняв антигіпертk= 7;нзивні ефекти сине = 88;гічної природи порівняно з застосуванl= 5;ям кожного компонента окремо.

PICXEL — багатоцентl= 8;ове рандомізовk= 2;не подвійно сліпе контрольовk= 2;не дослідженнn= 3;, у ході якого за результатаl= 4;и ехокардіогl= 8;афії оцінювали вплив комбі = 85;ації периндоприl= 3;у й індапамід = 91; на гіпертрофіn= 2; лівого шлуночка порівняно і = 79; впливом еналаприлу = 03;к монотерапіo= 1;. У ході дослідженнn= 3; PICXEL пацієнтів = 79; артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю та гіпертро = 92;ією лівого шлуночка (з індексом ма = 89;и лівого шлуночка > 120 г/м² у чол= ;овіків і > 100 г/м² у жінок) було рандомізовk= 2;но у дві групи: одна група пацієнтів приймала 2 м = 75; периндоприl= 3;у тертбутилаl= 4;іну (еквівалент = 85;о 2,5 мг периндоприl= 3;у аргініну) / 0,625= мг індапаміду, інша — 10 мг еналаприлу 1 раз на добу протягом року. Дози було адаптовано = 74;ідповідно до показників АТ: дозу периндоприl= 3;у тертбутилаl= 4;іну збільшувалl= 0; до 8 мг (еквів&#= 1072;лентно 10 мг периндоприl= 3;у аргініну), ін&#= 1076;апаміду — до 2,5 мг, еналаприлу R= 12; до 40 мг 1 раз на добу. Препарати у стартовій д = 86;зі продовжили приймати 34 % пацієнтів у групі периндоприl= 3;у/індапамід&#= 1091; (2 мг периндо= 087;рилу та 0,625 мг індапаміду) = 110; 20 % у групі еналаприлу (10 мг). Серед усіх рандом= 10;зованих пацієнтів наприкінці лікування індекс маси лівого шлуночка зменшився достовірно більшою мірою у пацієнтів, які отримували периндоприl= 3;/індапамід (–10,1 г/м²), ніж у групі еналаприлу (= 211;1,1 г/м²). Різниця між двома групами становила –8,3 (95 % довірчий інтервал [ДІ] від –11,5 до –5,0, p < 0,= 0001). Кращого ефекту щодо зниження індексу мас = 80; лівого шлуночка було досягнуто при прийомі дози 8 мг периндоприl= 3;у (еквівалент = 85;о 10 мг периндоприl= 3;у аргініну) / 2,5&n= bsp;мг індапаміду. Артеріальнl= 0;й тиск більш е= 092;ективно зменшився у групі периндоприl= 3;у/індапамід&#= 1091;: різниця сер = 77;днього зниження АТ між двома групами пац= 10;єнтів становила –5,8&= nbsp;мм рт. ст. (95 % ДІ від –7,9 до &= #8211;3,7, p < 0,0001) для САТ т = 72; –2,3 мм рт. ст. (95 % ДІ від –3,6 до –0,9, p =3D 0,0004) длn= 3; ДАТ.

= 060;армакодина&= #1084;ічні ефекти, пов’язані з периндоприl= 3;ом. = Периндоприl= 3; ефективно знижує АТ пр= 080; всіх ступен= 03;х артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1;: легкій, помірній та тяжкій. Зниження СА = 58; і ДАТ спостерігаn= 8;ться у положенні як лежачи, так і стоячи. Максимальнl= 0;й антигіпертk= 7;нзивний ефект розви = 74;ається через 4–6 год= 080;н після прийому одноразовоo= 1; дози та збер= 110;гається більше доби. Периндоприl= 3; має високий рівень остаточногl= 6; блокування інгібітору АПФ (приблизно 80 %) через 24 години після прийому. У пацієнтів, я= 082;і відповіли н = 72; лікування, нормалізацo= 0;я АТ досягаєт= 00;ся через місяц= 00; і зберігаєтьl= 9;я без виникне = 85;ня тахіфілаксo= 0;ї. Припинення терапії не супроводжуn= 8;ться ефектом відміни. Пер= 080;ндоприл має судинорозшl= 0;рювальні властивостo= 0;, відновлює еластичнісm= 0;ь великих арт = 77;рій, коригує гістоморфоl= 4;етричні зміни у резистентнl= 6;сті артерій та зменшує гіпертрофіn= 2; лівого шлун = 86;чка. Додавання у разі необхідносm= 0;і тіазидного діуретика с = 87;ричиняє додатковий синергізм. К= 086;мбіноване застосуванl= 5;я інгібітору АПФ і тіазид= 085;ого діуретика зменшує ризик гіпок = 72;ліємії, що може виникнути при призначеннo= 0; діуретика у монотерапіo= 1;.

= 060;армакодина&= #1084;ічні ефекти, пов’язані з індапамідоl= 4;. Інда= ;памід як монотерапіn= 3; чинить антигіпертk= 7;нзивну дію, яка триває 24 год= 080;ни. Цей ефект проявляєтьl= 9;я у дозах, в яки&= #1093; діуретичні властивостo= 0; є мінімальн = 80;ми. Антигіпертk= 7;нзивна дія індапам= 10;ду пропорційнk= 2; покращанню еластичносm= 0;і артерій та зменшенню резистентнl= 6;сті артеріол і загального периферичнl= 6;го опору судин. Індапамід зменшує гіп = 77;ртрофію лівого шлуночка. Пр= 080; перевищеннo= 0; дози антигіпертk= 7;нзивна дія тіазидних т = 72; тіазидоподo= 0;бних діуретиків досягає рівня плато, тоді як кількість н = 77;бажаних ефектів зростає. Якщ= 086; лікування є = 085;едостатньо ефективним, не слід збільшуватl= 0; дозу препар = 72;ту. До того ж, як було показано у ході досліджень різної трив = 72;лості (короткої, середньої т = 72; довгої) у пацієнтів з = 072;ртеріально&= #1102; гіпертензіn= 8;ю, індапамід н = 77; впливає на метаболізм лiпiдiв (тригліцери = 76;ів, ліпопротеїk= 6;ів низької та високої щільності) і не впливає н= 072; метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю та цукровим діабетом.=

= 060;армакокіне&= #1090;ика.

Фармак = 86;кінетичні властивостo= 0; периндоприl= 3;у та індапаміду при застосуванl= 5;і у комбінаці= 11; не відрізняютn= 0;ся від властивостk= 7;й цих компонентіk= 4; при їх окремому застосуванl= 5;і.

Фармакокін&= #1077;тичні властивостo= 0; пери&#= 1085;доприлу

= 042;смоктуванн&= #1103; та біодоступнo= 0;сть. Після пероральноk= 5;о прийому периндоприl= 3; швидко всмоктуєтьl= 9;я, його максимальнk= 2; концентрацo= 0;я досягаєтьсn= 3; через 1 годину. Період напіввиведk= 7;ння периндоприl= 3;у з плазми крові становить 1 = 75;одину. Оскільки прийом їжі зменшує пер = 77;творення периндоприl= 3;у у периндоприl= 3;ат, а отже, знижу&#= 1108;ться і його біодоступнo= 0;сть, периндоприl= 3;у тертбутилаl= 4;ін слід приймати перорально = 74; одноразовіl= 1; добовій доз= 10; вранці пере = 76; прийомом їжі.

= 056;озподіл. Об’єм розподілу незв’язаноk= 5;о периндоприl= 3;ату становить приблизно 0,2 &#= 1083;/кг. Зв’язуваннn= 3; периндоприl= 3;ату з білками пл= 072;зми крові становить 20 %, в основному = 079; АПФ, і залежить ві = 76; концентрацo= 0;ї.

= 041;іотрансфор&= #1084;ація. Периндоприl= 3; є проліками. Так 27 % прийнятої дози периндоприl= 3;у потрапляє у кровотік у в= 080;гляді активного метаболіту периндоприl= 3;ату. Крім активного периндоприl= 3;ату, периндоприl= 3; утворює ще 5 неактивниm= 3; метаболітіk= 4;. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я периндоприl= 3;ату у плазмі крові досягаєтьсn= 3; через 3–4 год= 080;ни.

= 042;иведення. Периндоприl= 3;ат виводиться із сечею, період остаточногl= 6; напіввиведk= 7;ння незв’язаноo= 1; фракції становить приблизно 17 = 075;один. Стан рівноваги досягаєтьсn= 3; через 4 доби.

= 051;інійність/н= елінійністn= 0;. Існує лінійний взаємозв’яk= 9;ок між дозою пе= 088;индоприлу та його концентрацo= 0;єю у плазмі крові.

= Особливі категорії пацієнтів =

= 055;ацієнти літнього віку. Виведення периндоприl= 3;ату знижується = 91; пацієнтів літнього віку та в осіб із серц= 077;вою або нирково= 02; недостатніl= 9;тю.

= 055;орушення функції нирок. Для пацієнтів і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю слід адаптувати дозу залежн = 86; від ступеня порушення функції нирок (кліренсу креатиніну).

= 053;еобхідніст&= #1100; діалізу. Діалізний кліренс периндоприl= 3;ату становить 70 мл/хв.

= 062;ироз печінки. Кінетика периндоприl= 3;у змінюється = 91; хворих на цироз печінки: печінковий кліренс осн = 86;вної молекули знижується вдвічі. Одна= 082; кількість утворюваноk= 5;о периндоприl= 3;ату не зменшуєтьсn= 3;, і, отже, таким пацієнтам н = 77; потрібно підбирати дозу (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» і «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Фармак&#= 1086;кінетичні властивостo= 0; ін= 076;апаміду

= 042;смоктуванн&= #1103;. Індапамід швидко та повністю всмоктуєтьl= 9;я у травному тракті. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові досягаєтьсn= 3; приблизно через 1 годи = 85;у після пероральноk= 5;о прийому препарату.=

= 056;озподіл. Зв’язуваннn= 3; з протеїнам = 80; плазми кров= 10; становить 79 %.<= o:p>

= 041;іотрансфор&= #1084;ація та виведенн= 03;. Перiод напiввиведе = 85;ня становить 14–24= години (у середньом= 091; — 18 годин). Повторний прийом не призводить до кумуляці= 11;. Виведення головним чи = 85;ом відбуваєтьl= 9;я із сечею (70 % дози) та фекаліями (22 %) у вигляді неактивних метаболітіk= 4;.

= Особливі категорії пацієнтів

= 055;орушення функції нирок. У пацієнтів і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю фармакокінk= 7;тичні параметри н = 77; змінюються.<= o:p>

Клінічн= 10; характерисm= 0;ики.

Пок= ;азання.

Лікува = 85;ня есенціальнl= 6;ї гіпертензіo= 1;.

Про= ;типоказанн= 03;.

Пов’= ;язані з периндоприl= 3;ом:

· = гіпе&= #1088;чутливість до діючої речовини аб = 86; до будь-яког= 086; іншого інгібітору АПФ;

· = ангі&= #1086;невротични= ;й набряк (набряк Квін= 082;е) в анамнезі, пов’язаний із попередн= 10;м лікуванням інгібітораl= 4;и АПФ (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»);

· = урод&= #1078;ений або ідіопатичнl= 0;й ангіоневроm= 0;ичний набряк;

· = вагі&= #1090;ність або планування вагітності (див. розділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю»);

· = одно&= #1095;асне застосуванl= 5;я з препаратамl= 0;, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим ді = 72;бетом або з порушенням функції нирок (швидк= 110;сть клубочковоo= 1; фільтрації < 60 мл / хв / 1,7= 3 м²) див. розділl= 0; «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій» = 10; «Фармакодиl= 5;аміка»);

· = одно&= #1095;асне застосуванl= 5;я з сакубітрилl= 6;м/валсартан&#= 1086;м. Ко-пренел= ;ія^® не застосовувk= 2;ти раніше ніж через 36 годин = після прийому останньої дози сакубітрилm= 1;/валсартану (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»);

· = екст&= #1088;акорпораль= ;ні методи лікування, які призвод= 03;ть до контакту крові з негативно з = 72;рядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»);

· = знач&= #1085;ий двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз арте = 88;ії єдиної функціонуюm= 5;ої нирки (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Пов’= ;язані з індапамідоl= 4;:

· = гіпе&= #1088;чутливість до діючої речовини аб = 86; до будь-яких інших сульф= ;онамідів;

· = пору&= #1096;ення функції нирок тяжкого та помірного с = 90;упеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв);

· = печі&= #1085;кова енцефалопаm= 0;ія;

· = пору&= #1096;ення функції печінки тяжкого ступеня;

· = гіпо&= #1082;аліємія;<= /p>

· = не призначати = 74; комбінації = 79; неантиаритl= 4;ічними препаратамl= 0;, що можуть спричинити = 88;озвиток пароксизмаl= 3;ьної шлуночковоo= 1; тахікардії типу «пірует»;=

· = періо= д годування груддю (див. розділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

Пов’= ;язані з лікарськи = 84; засобом Ко-п= 088;енелія^®:

·      =    гіпе&= #1088;чутливість до будь-якої допоміжної = 88;ечовини.

Через відсутністn= 0; достатньогl= 6; клінічного = 76;освіду лікарський засіб Ко-пре= 085;елія^® не слід застосовувk= 2;ти:

·      =    паці&= #1108;нтам, які перебуваютn= 0; на гемодіалізo= 0;;

·      =    паці&= #1108;нтам із нелікованоn= 2; декомпенсоk= 4;аною серцевою недостатніl= 9;тю.

Вза= ;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії з периндоприl= 3;ом та індапамі = 76;ом

= Одночасне застосуванl= 5;я не рекомендовk= 2;не

Літі&= #1081;. Під час одночасногl= 6; застосуванl= 5;я літію й інгібіторіk= 4; АПФ повідомлялl= 6;ся про оборотн = 77; збільшення концентрацo= 0;ї літію в сиро= 074;атці крові та підвищення його токсичностo= 0;. Одночасне застосуванl= 5;я периндоприl= 3;у разом з індапамідоl= 4; і літієм не рекомендовk= 2;не, однак якщо ц= 077; дійсно потр= 10;бно, слід ретельно контролюваm= 0;и концентрацo= 0;ю літію у сироватці крові (див. розділ «Осо= ;бливості застосуванl= 5;я»).

Одно&= #1095;асне застосуванl= 5;я потребує особливої уваги

Бакл&= #1086;фен. Збільшуєт= 00;ся антигіпертk= 7;нзивний ефект. Необхідно контролюваm= 0;и артеріальнl= 0;й тиск і в разі &= #1087;отреби коригувати дозу антигіпертk= 7;нзивного засобу.

Нест&= #1077;роїдні протизапалn= 0;ні засоби (НПЗЗ) (= зокрема ацетилсаліm= 4;илова кислота у дозі ≥ 3 г/до = 73;у). При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ і нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них засобів, нап= 088;иклад ацетилсаліm= 4;илової кислоти у пр= 086;тизапальни&= #1093; дозах, інгібіторіk= 4; ЦОГ-2 та несел&= #1077;ктивних НПЗЗ, можлив= 077; послабленнn= 3; антигіпертk= 7;нзивного ефекту. Одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і НПЗЗ може призве = 89;ти до погіршення функції нирок, у тому числі до розвитку гострої ниркової недостатноl= 9;ті, та підвищення рівня калію = 074; сироватці к = 88;ові, особливо у пацієнтів і = 79; порушенням = 92;ункції нирок. Таку комбінацію слід призна = 95;ати з обережністn= 2;, насамперед хворим літнього ві = 82;у. У пацієнтів необхідно відновити водний баланс до по= 095;атку лікування т = 72; контролюваm= 0;и функцію нир = 86;к на початку і впродовж комбінованl= 6;ї терапії.

Одночасне застосуванl= 5;я потребує уваги

Іміп&= #1088;аміноподіб= ;ні (трициклічн= 10;) антидепресk= 2;нти, нейролептиm= 5;ні засоби &#= 1087;осилюють антигіпертk= 7;нзивну дію та підви= 097;ують ризик розвитку ортостатичl= 5;ої гіпотензії (адитивний ефект).

Взаємодії з периндоприl= 3;ом

Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС) внаслідок одночасногl= 6; застосуван&#= 1085;я інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ або аліскір = 77;ну пов’язана з= 10; збільшенняl= 4; частоти вин = 80;кнення таких побічних реакцій, як гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія та погіршення функції нирок (у тому числі гостр = 72; ниркова недостатніl= 9;ть), порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям одного препарату, щ= 086; впливає на РААС (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» й «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Ліка&= #1088;ські засоби, що підвищують ризик розви = 90;ку ангіоневроm= 0;ичного набряку.&n= bsp;Одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ із сакубітрилl= 6;м/валсартан&#= 1086;м протипоказk= 2;не, оскільки це підвищує ризик розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку. Розпочинатl= 0; застосуван&#= 1085;я сакубітрилm= 1;/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийо = 84;у останньої дози периндоприl= 3;у. Терапію пер = 80;ндоприлом слід розпочинатl= 0; не раніше ні= 078; через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилm= 1;/валсартану (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Одночаl= 9;не застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ з рацекадотрl= 0;лом, інгібітораl= 4;и mTOR, (наприклад сиролімусоl= 4;, еверолімусl= 6;м, темсиролімm= 1;сом) та гліптинами (наприклад лінагліптиl= 5;ом, саксагліптl= 0;ном, ситагліптиl= 5;ом, вільдагліпm= 0;ином) підвищує ризик розвитку ан = 75;іоневротич&#= 1085;ого набряку (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Ліка&= #1088;ські засоби, які спричиняютn= 0; гіперкалієl= 4;ію. Рівень калію в кров= 110; зазвичай залишаєтьсn= 3; в межах норми, але у деяких пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь лікарський засіб
Ко-пренелія= ^®, може виникнути гіперкалієl= 4;ія. Деякі препа = 88;ати або терапевтичl= 5;і класи лікарських = 79;асобів, такі як аліскірен, солі калію, калійзберіk= 5;аючі діуретики (наприклад с= 087;іронолакто&= #1085;, триамтерен або амілорид), ін&#= 1075;ібітори АПФ, антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ, НПЗЗ, гепарини, імунодепреl= 9;ивні засоби, такі як циклоспориl= 5; або такролі = 84;ус, триметоприl= 4; та котримоксаk= 9;ол [триметопри = 84;/сульфамето&= #1082;сазол] (триметопри = 84; діє як калійзберіk= 5;аючий діуретик амілорид), можуть спричинити = 74;иникнення гіперкалієl= 4;ії. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик виник = 85;ення гіперкалієl= 4;ії. Тому одночасне застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Ко-пренелія® з вищезазначk= 7;ними препаратамl= 0; не рекомендовk= 2;но. Якщо одночасне застосуванl= 5;я цих речовин = 108; необхідним, їх слід заст= 086;совувати з обережністn= 2; та проводит = 80; ретельний моніторинг рівня калію = 091; крові.

Одночасне застосуванl= 5;я протипоказk= 2;не (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»)

Аліс&= #1082;ірен. У пацієнтів і = 79; цукровим діабетом аб = 86; з порушення = 84; функції нирок збільшуєтьl= 9;я ризик виникнення = 75;іперкалієм&#= 1110;ї, погіршення функції нир = 86;к, серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; та летально = 75;о наслідку.=

Екст&= #1088;акорпораль= ;ні методи ліку = 74;ання, які призвод= 03;ть до контакту крові з негативно зарядженимl= 0; поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрk= 2;ція із використанl= 5;ям певних мембран із високою гідравлічнl= 6;ю проникністn= 2; (наприклад поліакрилоl= 5;ітрилових) та аферез ліпопротеїk= 6;ів низької щільності і = 79; застосуванl= 5;ям декстрану сульфату, пр= 086;типоказані через підвищений ризик розвитку анафілактоo= 1;дних реакцій тяжкого ступеня (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). У разі необхідносm= 0;і проведення такого лікування слід розгля = 85;ути можливість використанl= 5;я діалізної м = 77;мбрани іншого типу або застосуванl= 5;я іншого клас = 91; антигіпертk= 7;нзивних засобів.

Одночасне застосуванl= 5;я не рекомендовk= 2;не

Аліс&= #1082;ірен. У всіх інших пацієнтів, я= 082; і у пацієнті= 074; із цукровим діабетом аб = 86; з порушення = 84; функції нирок, збільшуєтьl= 9;я ризик виникнення = 75;іперкалієм&#= 1110;ї, погіршення функції нирок, серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; та летально = 75;о наслідку (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Супу&= #1090;ня терапія інгібітороl= 4; АПФ і блокат= 086;ром рецепторів ангіотензиl= 5;у. Згідно з опубліковаl= 5;ими даними, у пацієнтів з атеросклерl= 6;зом, серцевою не = 76;остатністю або у хворих на цукровий діабет з ураженням органів-міш = 77;ней супутня терапія інгібітороl= 4; АПФ і блокатором рецепторів ангіотензиl= 5;у супроводжуk= 4;алася підвищенняl= 4; частоти виникнення артеріальнl= 6;ї гіпотензії, непритомноl= 9;ті, гіперкалієl= 4;ії та погіршенняl= 4; функції нирок (у тому числі гостр = 86;ю нирковою недостатніl= 9;тю) порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям одного лікарськогl= 6; засобу, що впливає на ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронову систему. Застосуванl= 5;я подвійної б = 83;окади (тобто комбінації інгібітору АПФ і антагоністk= 2; рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ) можливе тільки в окремих випадках за умови ретельного контролю функції нирок, рівня калію в кров= 110; та артеріальнl= 6;го тиску (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Естр&= #1072;мустин. Існує ризик збільшення частоти виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневроm= 0;ичний набряк (ангі= 086;едема).

Калі&= #1081;зберігаючі діуретики (наприклад триамтерен, амілорид), калій (солі).<= /u> Існує ризик виникнення гіперкалієl= 4;ії (потенційно летальної), особливо у пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок (адитивний г= 110;перкаліємі&= #1095;ний ефект). Комбінація периндоприl= 3;у з вищезазначk= 7;ними лікарськимl= 0; засобами не рекомендовk= 2;на (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). У разі якщо одночасне застосуванl= 5;я цих препаратів усе ж таки показано, їх слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; і з частим контролем рівня калію = 074; сироватці крові. Про застосуванl= 5;я спіронолакm= 0;ону пацієнтам і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю див. пункт «Одночасне застосуванl= 5;я потребує ос = 86;бливої уваги» нижч = 77;.

Одно&= #1095;асне застосуванl= 5;я потребує особливої уваги

Прот&= #1080;діабетичні засоби (інсулін, гіпоглікемo= 0;чні засоби для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я). Результат = 80; епідеміолоk= 5;ічних досліджень свідчать пр = 86; те, що одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і протидіабеm= 0;ичних лікарських засобів (інсуліни, гіпоглікемo= 0;чні засоби для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я) може посилити цукрознижуk= 4;альний ефект з ризиком розвитку гіпоглікемo= 0;ї. Імовірніше, цей феномен може виникати протягом перших тижнів комбінованl= 6;го лікування т = 72; у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Діур&= #1077;тики. У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо за наявності дефіциту води та натр= 110;ю, після початку терапії інгібітороl= 4; АПФ може надмірно зменшитися артеріальнl= 0;й тиск. Імовірністn= 0; розвитку гіпотензивl= 5;их ефектів мож = 85;а знизити шляхом відміни прийому діуретика, підвищення об’єму циркулюючоo= 1; крові або споживання = 89;олі перед початком терапії пер = 80;ндоприлом, яку слід розпочинатl= 0; з низької дози з поступовим її підвищенняl= 4;. Пацієнтам з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, коли попере = 76;ня терапія діуретиком могла спричинити дефіцит води/натрію, &#= 1087;отрібно припинити прийом діуретика перед початком застосуванl= 5;я інгібітору АПФ (у такому &= #1088;азі прийом діуретика з часом може бути поновл = 77;но) або розпочати лікування інгібітороl= 4; АПФ з низької дози з поступовим її підвищен = 85;ям. Пацієнтам і = 79; застійною серцевою не = 76;остатністю, які застосовуюm= 0;ь діуретик, лі= 082;ування інгібітороl= 4; АПФ слід розпочинатl= 0; з мінімальноo= 1; дози, можлив= 086; після зниження дози діуретика. У всіх випадк = 72;х необхідно контролюваm= 0;и функцію нир = 86;к (рівень креатиніну) протягом кількох перших тижнів терапії інгібітороl= 4; АПФ.

Калі&= #1081;зберігаючі= ;діуретики (еплеренон, спіронолакm= 0;он). При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і еплеренону або спіронолакm= 0;ону в дозах від 12,5 мг до 50 мг нk= 2; добу з низькими дозами інгібіторіk= 4; АПФ у пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю ІІ–ІV функціоналn= 0;них класів за шкалою Нью-Й= 086;ркської кардіологіm= 5;ної асоціації (NYHA) = 10; фракцією викиду < 40 %, які раніше приймали ін = 75;ібітори АПФ та петльові діуретики, існує ризик виникнення гіперкалієl= 4;ії, потенційно летальної, особливо у разі недотриманl= 5;я рекомендацo= 0;й щодо призначеннn= 3; такої комбі = 85;ації. Перед початком застосуванl= 5;я такої комбі = 85;ації слід упевнитися = 91; відсутностo= 0; гіперкалієl= 4;ії і порушення функції нирок. Реком= 077;ндується проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінеl= 4;ії щотижнево протягом першого місяця лікування і щомісячно надалі.

Одночасне застосуванl= 5;я потребує уваги

Анти&= #1075;іпертензив= ;ні засоби та вазодилатаm= 0;ори. Одночасне застосуванl= 5;я цих лікарських = 79;асобів може посилити гіпотензивl= 5;і ефекти периндоприl= 3;у. Одночасне застосуванl= 5;я з нітрогліцеl= 8;ином та іншими нітратами а = 73;о з іншими вазодилатаm= 0;орами може сприят = 80; додатковом&= #1091; зниженню артеріальнl= 6;го тиску.

Алоп&= #1091;ринол, цитостатикl= 0;, імунодепреl= 9;ивні засоби, системні кортикостеl= 8;оїди або прокаїн = 72;мід. Одночасне застосуванl= 5;я з інгібітораl= 4;и АПФ підвищу= 08; ризик лейкопенії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Анес&= #1090;езувальні засоби.&nb= sp;Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпотензивl= 5;у дію деяких анестезуваl= 3;ьних препаратів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Симп&= #1072;томіметики= ;. Симпатомі= ;метики можуть послаблюваm= 0;и антигіпертk= 7;нзивну дію інгібіторіk= 4; АПФ.

Преп&= #1072;рати золота.&nb= sp;При лікуванні пацієнтів ін’єкційниl= 4;и препаратамl= 0; золота (натрію ауро= 090;іомалат) та одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібітору АПФ, у тому числі периндоприl= 3;у, у рідкісних випадках повідомлялl= 6;ся про виникне = 85;ня нітритоїднl= 0;х реакцій (почервонін = 85;я обличчя, нудота, блювання та артеріальнk= 2; гіпотензія).

Взаємодії з індапамідоl= 4;

Одно&= #1095;асне застосуванl= 5;я потребує особливої уваги

Преп&= #1072;рати, які можуть спричинити розвиток пароксизмаl= 3;ьної шлуночковоo= 1; тахікардії типу «пірует». Через ризик виникнення гіпокаліємo= 0;ї індапамід слід призначати = 79; обережністn= 2; у комбінаці= 11; з препаратамl= 0;, що можуть спричинити = 88;озвиток пароксизмаl= 3;ьної шлуночковоo= 1; тахікардії типу «пірует», а саме (подани= 081; перелік не є повним): антиаритміm= 5;ні лікарські засоби клас = 91; ІА (наприкла= 076; хінідин, гідрохінідl= 0;н, дизопіраміk= 6;); антиаритміm= 5;ні препарати к = 83;асу ІІІ (наприклад аміодарон, дофетилід, і= 073;утилід, бретиліум, соталол); деякі антип = 89;ихотики: фенотіазинl= 0; (наприклад хлорпромазl= 0;н, ціамемазин, левомепромk= 2;зин, тіоридазин, трифлуоперk= 2;зин), бензаміди (наприклад а= 084;ісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бут&#= 1080;рофенони (наприклад дроперидол, галоперидоl= 3;), інші антипсихотl= 0;ки (наприклад пімозид); інші препарати (наприклад бепридил, ци= 079;априд, дифеманіл, еритроміциl= 5; внутрішньоk= 4;енний, галофантриl= 5;, мізоластин, моксифлоксk= 2;цин, пентамідин, спарфлоксаm= 4;ин, вінкамін вн = 91;трішньовен&#= 1085;ий, метадон, астемізол, терфенадин). Слід запобігати зниженню рівня калію = 091; плазмі кров= 10; і в разі потре= 073;и його коригувати, = 072; також контролюваm= 0;и QT-інтервал.

Ліка&= #1088;ські засоби, що знижують вміст калію = 074; крові. Амф= отерицин В для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я, глюкокортиl= 2;оїди та мінерало = 82;ортикоїди (системної дії), тетракозакm= 0;ид, проносні засоби, які стимулюють перистальтl= 0;ку, підвищують ризик зниження рівня калію = 091; сироватці крові (адитивний ефект). Необх&#= 1110;дно контролюваm= 0;и вміст калію = 091; плазмі кров= 10; і коригувати його у разі потреби, зокрема при одночасномm= 1; лікуванні препаратамl= 0; наперстянкl= 0;. Слід застосовувk= 2;ти проносні за = 89;оби, які не стимулюють перистальтl= 0;ку.

Преп&= #1072;рати наперстянкl= 0;. Гіпокаліє = 84;ія та/або гіпомагнієl= 4;ія сприяє токсичній дії наперстянкl= 0;. Рекомендуєm= 0;ься проводити моніторинг рівня калію, магнію у плазмі кров= 10; та ЕКГ-контрол= 00;, а у разі необхідносm= 0;і коригувати лікування.=

Алоп&= #1091;ринол. Одночасне застосуванl= 5;я з індапамідоl= 4; може підвищ = 80;ти частоту виникнення реакцій гіперчутлиk= 4;ості до алопурин = 86;лу.

Одночасне застосуванl= 5;я потребує уваги

Калі&= #1081;зберігаючі діуретики (амілорид, спіронолакm= 0;он, триамтерен). Незважаюч = 80; на раціональнo= 0;сть призначеннn= 3; цієї комбінації деяким пацієнтам, можливе виникнення гіпокаліємo= 0;ї або гіперка = 83;іємії (особливо у пацієнтів з нирковою не = 76;остатністю або з цукровим діабетом). Сл&#= 1110;д контролюваm= 0;и рівень калі= 02; у плазмі кро= 074;і, проводити ЕКГ-монітор = 80;нг і у разі необхідносm= 0;і переглянутl= 0; терапію.

Метф&= #1086;рмін. Може спричинити молочнокисl= 3;ий ацидоз внас = 83;ідок розвитку функціоналn= 0;ної ниркової недостатноl= 9;ті, пов’язаної = 79; прийомом діуретиків, особливо петльових. Н= 077; слід застосовувk= 2;ти метформін, якщо рівень креатиніну = 91; плазмі кров= 10; перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків т = 72; 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодо&= #1082;онтрастні засоби. &#= 1059; разі дегідратацo= 0;ї, спричиненоo= 1; застосуванl= 5;ям діуретиків, зростає ризик розвитку гострої ниркової не = 76;остатності, особливо пр = 80; застосуванl= 5;і великих доз йодоконтраl= 9;тних засобів. Перед засто = 89;овуванням йодоконтраl= 9;тних препаратів = 87;отрібно відновити водний баланс.

Каль&= #1094;ій (солі). Існу= є ризик збільшення вмісту кальцію в крові через зменшення його виведення і = 79; сечею.

Цикл&= #1086;спорин, такролімус. Існує ризик збільшення вмісту креатиніну = 74; крові без зміни концентрацo= 0;ї циркулюючоk= 5;о циклоспориl= 5;у, навіть у раз= 110; відсутностo= 0; дефіциту води та натр= 110;ю.

Корт&= #1080;костероїди= ;, тетракозакm= 0;ид (системної дії) змен= шують антигіпертk= 7;нзивний ефект (затри= 084;ка води та іоні= 074; натрію під впливом кор = 90;икостероїд&#= 1110;в).

Ос= 086;бливості застосуванl= 5;я.

Особливі застереженl= 5;я

Особливі застереженl= 5;я щодо комбін = 72;ції периндоприl= 3;у й індапамід = 91;

Літі&= #1081;. Одночасне застосуванl= 5;я літію і комбінації периндоприl= 3;у/індапамід&#= 1091; зазвичай не рекомендовk= 2;не (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Особливі застереженl= 5;я щодо периндоприl= 3;у

Подв&= #1110;йна блокада ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС). Існу= ють дані, що одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ або аліскірену підвищує ри = 79;ик виникнення артеріальнl= 6;ї гіпотензії, гіперкалієl= 4;ії та зниження функції нир = 86;к (у тому числі гострої ниркової недостатноl= 9;ті). Тому застосуванl= 5;я подвійної блокади РАА = 57; внаслідок одночасногl= 6; прийому інгібіторіk= 4; АПФ, блокато= 088;ів рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ або аліскір = 77;ну не рекомендовk= 2;не (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Якщо ж терапія подвійною блокадою РА = 40;С вважається абсолютно необхідною, то її слід проводити тільки під наглядом спеціалістk= 2; та за умови частого ретельного моніторингm= 1; функції нирок, рівня електролітo= 0;в та артеріал= 00;ного тиску. Пацієнтам і = 79; діабетичноn= 2; нефропатієn= 2; не слід застосовувk= 2;ти одночасно інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ.

Калі&= #1081;зберігаючі засоби, добавки або замінники солі, що містять калій. Ком= бінація периндоприl= 3;у і калійзберіk= 5;аючих засобів, добавок або замінників солі, що міст&#= 1103;ть калій, зазвичай не рекомендовk= 2;на (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Нейт&= #1088;опенія/агрk= 2;нулоцитоз/т&#= 1088;омбоцитопе= нія/анемія. У пацієнтів, які приймал = 80; інгібітори АПФ, виникал= 080; нейтропеніn= 3;/агранулоци&#= 1090;оз, тромбоцитоl= 7;енія та анемія. У пацієнтів і = 79; нормальною функцією нирок у разі відсутностo= 0; інших факторів ризику нейт = 88;опенія виникає рідко. Периндоприl= 3; слід застосовувk= 2;ти дуже обережно пацієнтам і = 79; колагенозаl= 4;и, під час терапії імунодепреl= 9;антами, алопуринолl= 6;м чи прокаїна = 84;ідом або при поєднанні цих факторі = 74; ризику, особливо пр = 80; наявності порушення ф = 91;нкції нирок. У декого з таких пацієнтів в= 10;дзначався розвиток серйозних інфекційниm= 3; захворюванn= 0;, іноді — резl= 0;стентних до інтенсивноo= 1; антибіотикl= 6;терапії. При застосуванl= 5;і периндоприl= 3;у таким хвори = 84; рекомендуєm= 0;ься періодично контролюваm= 0;и кількість лейкоцитів = 91; крові. Окрім того, пацієнтів слід проінформуk= 4;ати про необхіднісm= 0;ь повідомлятl= 0; свого лікар= 03; про будь-яки= 081; прояв інфекційноk= 5;о захворюванl= 5;я (наприклад б= 110;ль у горлі, підвищення температурl= 0; тіла) (див. розділи «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» = 10; «Побічні реакції»).

Рено&= #1074;аскулярна гіпертензіn= 3;. У пацієнтів і = 79; двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функ = 94;іонуючої нирки під ча= 089; лікування інгібітораl= 4;и АПФ підвищуєтьl= 9;я ризик виникнення артеріальнl= 6;ї гіпотензії та ниркової недостатноl= 9;ті (див. розділ «&= #1055;ротипоказа= ;ння»). Застосуванl= 5;я діуретиків може бути до= 076;атковим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуk= 4;атись лише незначними = 79;мінами рівня креатиніну = 91; сироватці крові навіт= 00; у пацієнтів = 079; однобічним стенозом ниркової артерії.

Гіпе&= #1088;чутливість= ; / ангіоневl= 8;отичний набряк (ангіоедема). У пацієнтів, які застосовувk= 2;ли інгібітори АПФ, зокрема периндоприl= 3;, спостеріга&= #1083;ися рідкісні випадки ангіоневроm= 0;ичного набряку обличчя, кін= 094;івок, губ, язика, голосової щілини та/аб= 086; гортані (диk= 4;. розділ «Побічні реакції»). Ан&#= 1075;іоневротич= ний набряк може = 074;иникнути будь-коли пі= 076; час лікування. У такому разі необхідно терміново припинити прийом преп = 72;рату та встанови = 90;и медичний на = 75;ляд за станом пацієнта до повного зни = 82;нення симптомів. Якщо набряк розповсюджm= 1;вався лише в зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращувавl= 9;я без лікуван = 85;я, хоча застос = 91;вання антигістамo= 0;нних препаратів = 73;уло корисним дл= 03; зменшення симптомів. Ангіоневроm= 0;ичний набряк гортані мож = 77; призвести д = 86; летального наслідку. Як= 097;о набряк розповсюджm= 1;ється на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести д = 86; обструкції дихальних шляхів, необхідна т = 77;рмінова невідкладнk= 2; терапія, яка може включа = 90;и підшкірне введення розчину епі = 85;ефрину 1:1000 (0,3–0,5 мл) та/аб= 086; заходи для забезпеченl= 5;я прохідностo= 0; дихальних шляхів. Ангі= 086;невротични&= #1081; набряк частіше вин = 80;кав у пацієнтів негроїдної раси, які застосовувk= 2;ли інгібітори АПФ, порівня= 085;о з представниl= 2;ами інших рас. Пацієнти з ангіоневроm= 0;ичним набряком в анамнезі, який не був пов’язаний = 79; прийомом інгібіторіk= 4; АПФ, належаm= 0;ь до групи підвищеногl= 6; ризику розвитку ан= ;гіоневроти = 95;ного набряку під час прийому інгібіторіk= 4; АПФ. Відомо про рідкісн= 10; випадки інтестиналn= 0;ного ангіоневроm= 0;ичного набряку у пацієнтів, які отримували лікування інгібітораl= 4;и АПФ. У таких пацієнтів відзначавсn= 3; абдомінальl= 5;ий біль (з нудотою та блюванням або без них); і= ноді інтестиналn= 0;ний ангіоневроm= 0;ичний набряк не супроводжуk= 4;ався попереднім = 87;роявом ангіоневроm= 0;ичного набряку обличчя і рівень інгібітору С1-естерази був у нормі. Д&= #1110;агноз ангіоневроm= 0;ичного набряку бул = 86; встановлен&= #1086; за допомого= 02; таких процедур, як &#= 1082;омп’ютерна томографія абдомінальl= 5;ої ділянки або ультразвукl= 6;ве дослідженнn= 3;, або під час хіру= 088;гічного втручання; після відміни інгібітору АПФ симптом = 80; ангіоневроm= 0;ичного набряку зникали. У разі виникнення абдомінальl= 5;ого болю у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід провести диференціаl= 3;ьну діагностикm= 1;, для того щоб виключити інтестиналn= 0;ний ангіоневроm= 0;ичний набряк. Одно= 095;асне застосуванl= 5;я периндоприl= 3;у з сакубітри = 83;ом/валсарта&= #1085;ом протипоказk= 2;не через підвищений ризик розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). Розпочинатl= 0; застосуванl= 5;я сакубітрилm= 1;/валсартану слід не раніше ніж ч= 077;рез 36 годин післ= 103; прийому останньої дози периндоприl= 3;у. У разі припинення лікування сакубітрилl= 6;м/валсартан&#= 1086;м терапію пер = 80;ндоприлом слід розпочинатl= 0; не раніше ні= 078; через 36 годи= 085; після прийому останньої д = 86;зи сакубітрилm= 1;/валсартану (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ з інгібі= 090;орами нейтральноo= 1; ендопептидk= 2;зи (НЕП) (наприкл&= #1072;д рацекадотрl= 0;лом), інгібітораl= 4;и mTOR (наприклад сиролімусоl= 4;, еверолімусl= 6;м, темсиролімm= 1;сом) та гліптинами (наприклад лінагліптиl= 5;ом, саксагліптl= 0;ном, ситагліптиl= 5;ом, вільдагліпm= 0;ином) підвищує ризик розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку (наприклад набряку дихальних шляхів або язика, з порушенням функції дихання або = 073;ез) (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Слід з обере= 078;ністю розпочинатl= 0; лікування рацекадотрl= 0;лом, інгібітораl= 4;и mTOR (наприклад сиролімусоl= 4;, еверолімусl= 6;м, темсиролімm= 1;сом) та гліптина = 84;и (наприклад лінагліптиl= 5;ом, саксагліптl= 0;ном, ситагліптиl= 5;ом, вільдагліпm= 0;ином) пацієнтів, які вже застосовуюm= 0;ь інгібітори АПФ.

Анаф&= #1110;лактоїдні реакції під час десенси = 73;ілізації. Повідомля= ;лося про поодинокі випадки три = 74;алих анафілактоo= 1;дних реакцій, що загрожувалl= 0; життю, у пацієнтів, які приймал = 80; інгібітори АПФ під час десенсибілo= 0;зуючої терапії препаратамl= 0;, що містять бджолину отруту. Інгібітори АПФ слід зас= 090;осовувати з обережністn= 2; пацієнтам з = 072;лергією після проведення десенсибілo= 0;зації та уникати ї= 093; прийому під час імуноте = 88;апії препаратамl= 0;, що містять бджолину от = 88;уту. Однак у пацієнтів, які потребують застосуванl= 5;я як інгібіторіk= 4; АПФ, так і десенсибілo= 0;зації, таких реакцій можна уникнути завдяки тим = 95;асовому припиненню прийому інгібітору = 40;ПФ щонайменше за 24 години перед початком де = 89;енсибілізу&#= 1102;чої терапії.

Анаф&= #1110;лактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїk= 6;ів низької щіл= 00;ності (ЛНЩ). У пацієнтів, які застосовувk= 2;ли інгібітори АПФ під час проведення аферезу ЛНЩ = 079; використанl= 5;ям декстрану сульфату, рі= 076;ко виникали небезпечні для життя анафілактоo= 1;дні реакції. Цих реакцій можна уникнути, якщо тимчасово утриматися від терапії інгібітороl= 4; АПФ перед проведенняl= 4; кожного аферезу.

Паці&= #1108;нти на гемодіалізo= 0;. Відомо про в= 080;падки виникнення анафілактоo= 1;дних реакцій у пацієнтів, які приймал = 80; інгібітори = 40;ПФ під час перебуваннn= 3; на гемодіалізo= 0; з використанl= 5;ям високопротl= 6;чних поліакрилоk= 4;их мембран (наприклад AN 69= ^®). Таким пацієнтам слід застосовувk= 2;ти інший тип діалізних мембран або призначати інший клас антигіпертk= 7;нзивних засобів.

Перв&= #1080;нний альдостероl= 5;ізм. Пацієнти з первинним = 075;іперальдос&= #1090;еронізмом, як правило, не відповід = 72;ють на лікуванн= 03; антигіпертk= 7;нзивними лікарськимl= 0; засобами, як= 110; діють шляхо = 84; пригніченнn= 3; ренін-ангіо = 90;ензинової системи. Том= 091; таким пацієнтам застосовувk= 2;ти даний препарат не рекомендуєm= 0;ься.

Паці&= #1108;нти після транс = 87;лантації нирки. Дос= від призначеннn= 3; периндоприl= 3;у аргініну пацієнтам після нещодавно перенесеноo= 1; операції з трансплантk= 2;ції нирки відсу = 90;ній.

Арте&= #1088;іальна гіпотензія. Повідомля= ;лося про виникнення симптоматиm= 5;ної артеріальнl= 6;ї гіпотензії = 91; пацієнтів і = 79; симптоматиm= 5;ною серцевою недостатніl= 9;тю та супутньо= 02; нирковою недостатніl= 9;тю або без неї. Виникнення симптоматиm= 5;ної артеріальнl= 6;ї гіпотензії = 08; вірогіднішl= 0;м у пацієнтів із більш тяжким ступенем серцевої недостатноl= 9;ті, які приймають петльові діуретики у великих дозах, мають гіпонатрієl= 4;ію або ниркову недостатніl= 9;ть функціоналn= 0;ного характеру. Для зниженн= 03; ризику симптоматиm= 5;ної артеріальнl= 6;ї гіпотензії на початку т= 077;рапії та на етапі підбору доз пацієнтам с = 83;ід перебувати під ретельним наглядом лі = 82;аря. Ці застереженl= 5;я стосуються = 81; осіб з ішемічною хворобою серця або церебровасl= 2;улярними захворюванl= 5;ями, у яких надмі= 088;не зниження артеріальнl= 6;го тиску може спричинити інфаркт міокарда аб = 86; інсульт.

Ішем&= #1110;чна хвороба серця. Як&#= 1097;о протягом першого місяця лікування п = 77;риндоприло&#= 1084; був епізод нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1; (будь-якої тяжкості), не&#= 1086;бхідно ретельно зважити співвідношk= 7;ння ризик/корис = 90;ь, перш ніж вирішувати питання про продовженнn= 3; терапії.

Особливі застереженl= 5;я щодо індапа = 84;іду

Печі&= #1085;кова енцефалопаm= 0;ія. У пацієнтів і = 79; порушенням функції печінки застосуванl= 5;я тіазидних т = 72; тіазидоподo= 0;бних діуретиків,&nbs= p;особлив = 86; у разі дисбалансу електролітo= 0;в, може спричинити виникнення печінкової = 77;нцефалопат&#= 1110;ї, яка може прогресуваm= 0;и до печінкової коми. У такому разі застосуванl= 5;я діуретиків слід негайн = 86; припинити.=

Фото&= #1095;утливість. При застосуванl= 5;і тіазидних т = 72; тіазидоподo= 0;бних діуретиків повідомлялl= 6;ся про виникне = 85;ня реакцій фоточутливl= 6;сті (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи реакції фоточутливl= 6;сті під час лікування прийом препарату рекомендовk= 2;но припинити. Якщо ж є потреба у відновленнo= 0; його застосуванl= 5;я, рекомендуєm= 0;ься захистити вразливі ді = 83;янки від сонця аб= 086; джерел штучного ультрафіолk= 7;ту.

Запобіжні заходи

Запобіжні заходи при застосуванl= 5;і комбінації периндоприl= 3;у й індапамід = 91;

Пору&= #1096;ення функції нирок. Пр&#= 1080; наявності ниркової недостатноl= 9;ті тяжкого та п= 086;мірного ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом протипоказk= 2;не. Якщо у деяки= 093; пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю без ознак порушення функції нирок резул= 00;тати лабораторнl= 0;х досліджень крові демон = 89;трують ознаки функціоналn= 0;ної ниркової не = 76;остатності, лікування препаратом необхідно припинити; в= 110;дновлення лікування м = 86;жливе у меншій доз= 110; або лише однією з йог= 086; складових. Таким пацієнтам п = 86;трібен ретельний моніторинг рівня калію та креатиніну = 74; крові: через 2 тижні від початку лікування т = 72; надалі кожн= 10; два місяці у період терапевтичl= 5;ої стабілізацo= 0;ї. Випадки виникнення ниркової недостатноl= 9;ті спостерігаl= 3;ися переважно у пацієнтів і = 79; тяжкою серцевою недостатніl= 9;тю або порушенням функції нир = 86;к, у тому числі зі стенозом ниркової артерії. Цей препарат не слід застосовувk= 2;ти пацієнтам з= 10; значним двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуюm= 5;ої нирки.

Арте&= #1088;іальна гіпотензія = 10; дефіцит вод = 80; та електрол= 10;тів. У пацієнтів і = 79; дефіцитом натрію (особ= 083;иво при наявності стенозу ниркових ар = 90;ерій) існує ризик різкого зниження ар = 90;еріального тиску. Тому необхідний систематичl= 5;ий моніторинг щодо клінічних ознак дефіц = 80;ту води та електролітo= 0;в, що може вини= 082;нути при інтеркуренm= 0;них випадках блювання аб = 86; діареї. У таких пацієнтів слід регулярно контролюваm= 0;и рівень електролітo= 0;в у плазмі кро= 074;і. При виникненні значної артеріальнl= 6;ї гіпотензії може бути потрібна внутрішньоk= 4;енна інфузія ізотонічноk= 5;о розчину нат = 88;ію хлориду. Тимчасова гіпотензія не є протипо= 082;азанням для продовженнn= 3; лікування. Після відновленнn= 3; об’єму циркулюючоo= 1; крові та нормалізацo= 0;ї артеріальнl= 6;го тиску лікування можна відновити у зменшеній дозі або тільки одні= 08;ю зі складови = 93; лікарськог&= #1086; засобу

Ріве&= #1085;ь калію. Ком= бінація периндоприl= 3;у й індапамід = 91; не виключає можливості виникнення гіпокаліємo= 0;ї, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом аб = 86; з нирковою недостатніl= 9;тю. Як і при заст&#= 1086;суванні будь-якого антигіпертk= 7;нзивного засобу в комбінації = 79; діуретиком, слід провод = 80;ти регулярний контроль рівня калію = 091; плазмі кров= 10;.

Допо&= #1084;іжні речовини. Пацієнтам із рідкісно= 02; спадковою непереносиl= 4;істю галактози, k= 9;агальним дефіцитом л= ;актази або мальабсорбm= 4;ією глюкози-гал = 72;ктози не слід приймати це = 81; лікарський засіб.

Запобіжні заходи при застосуванl= 5;і периндоприl= 3;у

Каше&= #1083;ь. Повідомля= ;лося про виникнення сухого кашл= 02; під час тера= 087;ії інгібітораl= 4;и АПФ. Цей кашель є стійким і припиняєтьl= 9;я після відміни препарату. У разі появи цього симптому сл= 10;д брати до уваги можливість його ятрогенної етіології. Якщо призначеннn= 3; інгібітору = 40;ПФ для лікуван = 85;я пацієнта є необхідним, може бути прийняте рішення про продовженнn= 3; терапії.

Ризи&= #1082; артеріальнl= 6;ї гіпотензії та/або нирко= 074;ої недостатноl= 9;ті (у разі наявності серцевої недостатноl= 9;ті, дефіциту води та елек= 090;ролітів). Значна стимуляція ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи спостерігаl= 3;ася під час гост= 088;ого дефіциту води та електролітo= 0;в (сувора безсольова дієта або тривале лікування діуретикамl= 0;) у пацієнтів = 079; низьким арт = 77;ріальним тиском, при наявності стенозу нир = 82;ових артерій, застійної серцевої недостатноl= 9;ті або цирозу печінки з на= 073;ряками й асцитом. Блокування цієї систем = 80; інгібітороl= 4; АПФ, особлив= 086; під час першого застосуванl= 5;я та протягом перших 2 тижнів лікування, може спричинити різке зниження артеріальнl= 6;го тиску і/або підвищення рівня креатиніну = 91; плазмі кров= 10;, що підтверджуn= 8; наявність функціоналn= 0;ної ниркової недостатноl= 9;ті. Зрідка це по= 088;ушення може виникнути у будь-який ча= 089; та мати гострий початок. У таких випад = 82;ах лікування слід розпочинатl= 0; з меншої доз= 080; з поступови = 84; її збільшенняl= 4;.

Паці&= #1108;нти літнього віку. Пере= д початком лікування слід перевірити функцію нирок і рівень калі= 02; у крові. Для зниження ризику виникнення раптової артеріальнl= 6;ї гіпотензії, особливо пр = 80; наявності д = 77;фіциту води або електролітo= 0;в, початкову дозу препарату слід коригувати залежно від відповіді артеріальнl= 6;го тиску на лікування.=

Атер&= #1086;склероз. Ризик виникнення артеріальнl= 6;ї гіпотензії існує в усіх групах пацієнтів, але пацієнт = 72;м з ішемічною хворобою серця або недостатніl= 9;тю церебральнl= 6;го кровообігу препарат слід застосовувk= 2;ти з особливою обережністn= 2;, розпочинаюm= 5;и лікування з низької доз = 80;.

Рено&= #1074;аскулярна гіпертензіn= 3;. Лікування= ;м реноваскулn= 3;рної гіпертензіo= 1; є реваскулярl= 0;зація. Проте інгібітори АПФ можуть бути корисн = 80;ми для пацієнтів з реноваскулn= 3;рною гіпертензіn= 8;ю, які чекають на операцію або якщо так= 072; операція неможлива. Л= 110;карський засіб Ко-пре= 085;елія^® не слід призначати пацієнтам і = 79; наявним сте = 85;озом ниркової артерії або = 079; підозрою на нього. У такому випадку лікування необхідно розпочинатl= 0; в умовах стаціонару = 79; меншої дози, ніж рекомендовk= 2;на доза препар = 72;ту.

Серц&= #1077;ва недостатніl= 9;ть / серцев = 72; недостатніl= 9;ть тяжкого ступеня. Лікарський засіб
Ко-пренелія= ^® не слід призначати пацієнтам і = 79; серцевою не = 76;остатністю тяжкого ступеня (IV класу), оскі= льки лікування необхідно розпочинатl= 0; під медичним наглядом зі зменшеної початкової дози. Лікування β-блокатораl= 4;и пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю та коронарною недостатніl= 9;тю припиняти н = 77; потрібно, необхідно додати інгібітор АПФ до β-блокатора.

Паці&= #1108;нти з цукровим діабетом. Лікарський засіб Ко-пре= 085;елія^® не слід призначати пацієнтам з інсулінозаl= 3;ежним цукровим ді = 72;бетом (спонтанна тенденція д = 86; підвищення рівня калію = 074; крові), оскільки лікування н = 77;обхідно розпочинатl= 0; під медични = 84; наглядом зі зниженої початкової дози. У пацієнтів і = 79; цукровим діабетом, як= 110; раніше заст = 86;совували пероральні цукрознижуk= 4;альні засоби або і= 085;сулін, потрібно ретельно контролюваm= 0;и рівень глюкози у кр= 086;ві, особливо протягом першого місяця лікування інгібітороl= 4; АПФ (див. розд&= #1110;л «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Расо&= #1074;і особливостo= 0;. Периндопр = 80;л, як і інші інгібітори АПФ, менш ефе&#= 1082;тивно знижує артеріальнl= 0;й тиск у паціє= 085;тів негроїдної раси з гіпертензіn= 8;ю, ніж в осіб інших рас, що, можливо, поя= 089;нюється низьким рівнем реніну у пла= 079;мі крові таких хворих.

Хіру&= #1088;гічне втручання / = ;анестезія. Інгібітор = 80; АПФ можуть спричинити артеріальнm= 1; гіпотензію при проведенні анестезії, особливо пі = 76; час застосуванl= 5;я анестетика = 79; гіпотензивl= 5;им потенціалоl= 4;. Тому лікува = 85;ня інгібітороl= 4; АПФ тривало= 11; дії, таким як периндоприl= 3;, у разі можливості рекомендуєm= 0;ься припинити з = 72; 1 добу до хірургічноk= 5;о втручання.=

Стен&= #1086;з аортальногl= 6; або мітральногl= 6; клапанів / г= ;іпертрофіч = 85;а кардіоміопk= 2;тія. Пацієнтам з обструкцієn= 2; виходу з лівого шлун = 86;чка слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти інгібітори АПФ.

Печі&= #1085;кова недостатніl= 9;ть. Рідко застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ асоціювалоl= 9;я з виникненняl= 4; синдрому, що розпочинаєm= 0;ься з холестатичl= 5;ої жовтяниці т = 72; прогресує д = 86; швидкоплинl= 5;ого некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдр = 86;му неясний. Пацієнтам, у яких під час прийому інгібіторіk= 4; АПФ розвинуласn= 3; жовтяниця з підвищенняl= 4; рівня печінкових ферментів, слід припин = 80;ти застосуванl= 5;я інгібітору АПФ та забез= 087;ечити відповідниl= 1; медичний нагляд (див. розділ «Побічні реакції»).

Гіпе&= #1088;каліємія.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:UK'> У деяких пацієнтів, які застосовувk= 2;ли інгібітори АПФ, у тому числі периндоприl= 3;, відзначалоl= 9;я збільшення рівня калію = 091; сироватці крові — інгібітори АПФ можуть викликати гіперкалієl= 4;ію, оскільки пригнічуютn= 0; вивільненнn= 3; альдостероl= 5;у. У пацієнтів = 079; нормальною = 92;ункцією нирок цей ефект зазвичай незначний. Д= 086; факторів ризику виникнення гіперкалієl= 4;ії належать ниркова недостатніl= 9;ть, погіршення функції нирок, вік понад 70 років, цукр&#= 1086;вий діабет, інтеркуренm= 0;ні стани, особливо дегідратацo= 0;я, гостра серцева декомпенсаm= 4;ія, метаболічнl= 0;й ацидоз та одночасне з = 72;стосування з калійзберіk= 5;аючими діуретикамl= 0; (наприклад спіронолакm= 0;оном, еплереноноl= 4;, триамтеренl= 6;м, амілоридом), добавками або замінни = 82;ами солі, що містять кал= 10;й, або застосуванl= 5;я інших препаратів, пов’язаних із підвищенняl= 4; рівня калію = 091; сироватці к = 88;ові (наприклад гепарину, котримоксаk= 9;олу, також відомого як триметоприl= 4;/сульфамето&#= 1082;сазол, інших інгіб= 10;торів АПФ, антагоністo= 0;в рецепторів = 72;нгіотензин&#= 1091; ІІ, ацетилсаліm= 4;илової кислоти в дозі ≥ 3 г/добу, інгібіторіk= 4; ЦОГ-2 та несел&= #1077;ктивних НПЗЗ, імунодепреl= 9;ивних засобів, таких як цик= 083;оспорин або такролімус, триметоприl= 4;), і особливо антагоністo= 0;в альдостероl= 5;у або блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у. Застосуванl= 5;я добавок або замінників солі, що містять калій, калійзберіk= 5;аючих діуретиків, особливо в пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок, може призвести д = 86; значного підвищення рівня калію = 074; сироватці крові. Гіперкалієl= 4;ія може спричинити серйозну, іноді летальну аритмію. Пац= 110;єнтам, які приймаю = 90;ь інгібітори АПФ, слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти калійзберіk= 5;аючі діуретики т = 72; блокатори рецепторів = 72;нгіотензин&#= 1091;, і потрібно проводити р = 77;тельний моніторинг рівня калію = 091; крові та функції нирок.

Якщо одночасне застосуванl= 5;я вищезазначk= 7;них лікарських засобів вважається = 76;оцільним, їх слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; та частим контролем рівня калію = 074; сироватці крові (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»).

Запо&= #1073;іжні заходи при застосуванl= 5;і індапаміду

Бала&= #1085;с води та електролітo= 0;в

Ріве&= #1085;ь натрію.&nb= sp;Перед початком лікування т = 72; надалі слід = 088;егулярно визначати рівень натрію у пла= 079;мі крові. Зниження рівня натрі= 02; в крові споч= 072;тку може бути безсимптомl= 5;им, тому необхі = 76;ний регулярний моніторинг. Контроль слід проводити частіше у па= 094;ієнтів літнього віку та хворих на цироз печінки (див. розділи «Побічні реакції» і «Передозувk= 2;ння»). Будь-яке лікування діуретикамl= 0; може спричи = 85;ити гіпонатрієl= 4;ію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатрієl= 4;ія у поєднанні = 079; гіповолеміn= 8;ю може призве = 89;ти до зневодненнn= 3; та ортостатичl= 5;ої артеріальнl= 6;ї гіпотензії. Супутня втрата іоні = 74; хлору може призвести д = 86; вторинного компенсатоl= 8;ного метаболічнl= 6;го алкалозу: частота та вираженістn= 0; цього ефект = 91; незначні.=

Ріве&= #1085;ь калію. Зн&#= 1080;ження рівня калію = 074; крові з виникненняl= 4; гіпокаліємo= 0;ї є основним фактором ризику при застосуванl= 5;і тіазидних т = 72; тіазидоподo= 0;бних діуретиків.&nbs= p;Гіпокал= 10;ємія може спричинити м’язові розлади. Над= 093;одила інформація про виникнення рабдоміоліk= 9;у, переважно з супутньою  = тяжкою гіпокаліємo= 0;єю. Слід запобігати зниженню рівня калію (< 3,4 ммоль/л) у певних категорій пацієнтів високого ризику, таки= 093; як пацієнти літнього віку та/або ті, хто недостатньl= 6; харчується, незалежно від застосуванl= 5;я інших лікар = 89;ьких засобів, пацієнти з цирозом печінки, що супроводжуn= 8;ться набряками т = 72; асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця та сер= 094;евою недостатніl= 9;тю. У таких випадках гі = 87;окаліємія підвищує кардіотоксl= 0;чність серцевих глікозидів = 10; ризик виникнення порушень серцевого ритму.

Пацієнm= 0;и, які мають подовжений QT-інтервал вр&= #1086;дженого або ятроген = 85;ого генезу, тако= 078; належать до групи ризик = 91;. Гіпокаліємo= 0;я, як і брадикардіn= 3;, сприяє вини = 82;ненню порушень серцевого ритму тяжкого ступеня, особливо пароксизмаl= 3;ьної шлуночковоo= 1; тахікардії типу «пірует», як= 072; може бути летальною. У всіх випадках необхідний більш части = 81; контроль рівня калію = 074; крові. Перше визначення рівня калію = 091; плазмі кров= 10; слід провес = 90;и протягом першого тижня лікування. В= 080;явлена гіпокаліємo= 0;я вимагає її корекції. Гі= 087;окаліємія, що виникла у зв’язку з низькою концентрацo= 0;єю магнію в сироватці крові, може бути рефрактернl= 6;ю до лікуванн= 03;, якщо не проводитьсn= 3; корекція рівня магні= 02; в сироватці крові.

= Рівень кальцію.&nb= sp;Тіазидні та тіазидоподo= 0;бні діуретики м = 86;жуть зменшувати екскрецію кальцію з се= 095;ею і призводит = 80; до незначного тимчасовогl= 6; підвищення рівня кальцію в крові. Значн= 077; підвищення рівня кальцію в крові може бути пов’язане з недіагностl= 6;ваним гіперпаратl= 0;реоїдизмом. У таких випадках лікування слід припинити т = 72; провести мо = 85;іторинг функції паращитовиk= 6;них залоз.

= Магній у плазмі крові. Бул= о показано, що тіазиди та п= 086;дібні до них діуретики, з= 086;крема індапамід, збільшують екскрецію магнію з сеч= 077;ю, що може спричинити гіпомагнієl= 4;ію (див. розділи «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; та інші види взаємодій» = 10; «Побічні ре = 72;кції»).

= Рівень глюкози в крові. Ко&#= 1085;троль рівня глюкози в крові є дуже важливим дл= 03; пацієнтів з цукровим діабетом, ос= 086;бливо при зниженому рівні калію.

= Сечова кислота.&nb= sp;У пацієнтів і = 79; підвищеним рівнем сечової кислоти в крові можливе збільшення кількості нападів подагри.

= Функція нирок і діуретики.= Тіазидні та тіазидоподo= 0;бні діуретики н = 72;йбільш ефективні, коли функці= 03; нирок у норм= 110; або порушення є = 085;езначними (рівень креатиніну = 74; крові < 25 мг/л= ;, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну плазми кров= 10; слід визначати з = 72; формулою Кокрофта з урахуванняl= 4; віку, маси тіла та статі:

=

= кліренс креатиніну (cl<= sub>cr) =3D (140 – вік) × маса тіла / 0,814 × рівень креатиніну = 91; плазмі кров= 10;,

= де вік виражений у роках, маса тіла — у кілограмах, рівень креатиніну = 91; плазмі кров= 10; — у мікромоля = 93; на літр.

=

= За цією формул = 86;ю обчислюють рівень креатиніну плазми кров= 10; у чоловіків літнього віку, а для жінок резул= 00;тат слід помнож = 80;ти на 0,85.

=

= Гіповолемo= 0;я, спричинена втратою вод = 80; та натрію внаслідок прийому діуретиків на початку лікування, знижує гломерулярl= 5;у фільтрацію, що може призвести д = 86; підвищення = 88;івня сечовини і креатиніну = 74; крові. Ця транзиторнk= 2; функціоналn= 0;на ниркова недостатніl= 9;ть не має побічних наслідків у пацієнтів і = 79; нормальною функцією нирок, але може погірш = 80;ти наявну ниркову недостатніl= 9;ть.

= До уваги спортсменіk= 4;. Спортсмен = 80; мають пам’ятати, щ= 086; цей лікарсь = 82;ий засіб містить діючу речовину, що може спричинити позитивну реакцію при проведенні
допінг-конт= ролю.

= Хоріоїдалn= 0;ний випіт, гостр= 072; міопія (коро= 090;козорість) та вторинна закритокутl= 6;ва глаукома. Препарати= ;, що містять сульфонаміk= 6; або похідні сульфонаміk= 6;у, можуть викликати ідіосинкраm= 0;ичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальl= 5;ий випіт з дефе= 082;том зорового поля,  транз= ;иторною міопією, та гостру закритокутl= 6;ву глаукому. Симптоми включають гострий поч = 72;ток зниження гостроти зору або біл= 100; в оці і, як пра= вило, виникають протягом декількох г = 86;дин або тижнів з початку застосуванl= 5;я препарату. Нелікована гостра закритокутl= 6;ва глаукома може призве = 89;ти до остаточн = 86;ї втрати зору. Основне лікування — це  якнайшв= идше припинити застосуванl= 5;я лікарських засобів. Якщ= 086; внутрішньоl= 6;чний тиск залишаєтьсn= 3; неконтрольl= 6;ваним, можливо пот = 88;ібні оперативні медикаментl= 6;зні або хірургі = 95;ні методи лікування. Фактором ризику розвитку гострої закритокутl= 6;вої глаукоми є алергія на сульфонаміk= 6; або пеніцилін в анамнезі.=

&= #1047;астосуванн= ;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагo= 0;тність

Лікарс&#= 1100;кий засіб протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти вагітним аб = 86; жінкам, які планують завагітнітl= 0;.

Периндо = 87;рил. Перекоl= 5;ливих епідеміолоk= 5;ічних доказів тер = 72;тогенного ризику при застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ протяго = 84; І триместру вагітності немає; однак не можна виключати невелике підвищення цього ризик = 91;. Якщо продовженнn= 3; лікування інгібітораl= 4;и АПФ вважається обов’язковl= 0;м, пацієнток, які плануют= 00; вагітність, необхідно перевести н = 72; альтернатиk= 4;ні антигіпертk= 7;нзивні препарати, щ= 086; мають підтверджеl= 5;і дані про безпеку при застосуванl= 5;і у період вагітності. Якщо у періо= 076; лікування підтверджуn= 8;ться вагітність, лікування і = 85;гібіторами АПФ слід негайно припинити і = 091; разі необхідносm= 0;і замінити іншим лікар = 89;ьким засобом, дозволеним для застосуванl= 5;я вагітним. Відомо, що прийом інгібіторіk= 4; АПФ протяго = 84; ІІ та ІІІ триместрів вагітності чинить токс = 80;чний вплив на плі= 076; (зниження функції нир = 86;к, маловоддя, уповільненl= 5;я формування кісткової тканини черепа) та на організм но = 74;онароджено&#= 1111; дитини (ниркова недостатніl= 9;ть, артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія). Якщо ж інгібітори АПФ застосовувk= 2;ли у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, рекомендовk= 2;но ультразвукl= 6;ве обстеження функцій нирок та будови черепа новонароджk= 7;ного. За новонаро = 76;женими, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігаm= 0;и для своєчас = 85;ого виявлення і корекції артеріальнl= 6;ї гіпотензії.

Індапам= 10;д. Дані щодо застосуванl= 5;я індапаміду вагітним жінкам відсутні аб = 86; обмежені (менше 300 випад= ;ків). Наслідком тривалого застосуванl= 5;я тіазидного діуретика під час ІІІ = 90;риместру вагітності може бути зниження об’єму циркулюючоo= 1; крові вагіт = 85;ої жінки та матково-пла = 94;ентарного кровонаповl= 5;ення, що може спричинити фетоплаценm= 0;арну ішемію і затримку розвитку плода. Дослі= 076;ження на тваринах не виявили прямого або опосередкоk= 4;аного токсичного впливу на репродуктиk= 4;ність. Як запобіжний захід бажан = 86; уникати застосуванl= 5;я індапаміду = 91; період вагі = 90;ності.

Годm= 1;вання груддю

Лікарс&#= 1100;кий засіб Ко-пре= 085;елія^® не рекомендовk= 2;ний жінкам у період годування грудьми. Пот= 088;ібно прийняти рішення про припинення = 75;рудного годування н = 72; час лікуван = 85;я або про відм= 110;ну лікарськогl= 6; засобу з огляду на важливість терапії для матері.

Периндо = 87;рил. Застосm= 1;вання периндоприl= 3;у у період год= 091;вання груддю не рекомендовk= 2;не у зв’язку з в&#= 1110;дсутністю даних. Слід надати перевагу ал= 00;тернативно&#= 1084;у лікуванню з доведеним профілем безпеки, особливо у період году = 74;ання груддю новонароджk= 7;ного або недонош = 77;ного немовляти.=

Індапам= 10;д. Дані щодо проникненнn= 3; індапаміду/ = 84;етаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розв = 80;нутися гіперчутлиk= 4;ість до похідних сульфонаміk= 6;ів та гіпокалі= 08;мія. Ризик для новонароджk= 7;них/немовля&#= 1090; виключати н = 77; можна. Індапамід належить до = 090;іазидоподі&= #1073;них діуретиків, застосуванl= 5;я яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченнn= 3;м лактації. Індапамід н = 77; рекомендовk= 2;ний у період годування груддю.

Ферm= 0;ильність

Периндо = 87;рил/індапам&= #1110;д. Дослідk= 8;ення репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0; показали відсутністn= 0; впливу на фертильнісm= 0;ь самців та самок твари = 85;. Впливу на фертильнісm= 0;ь людини не очікується.

&= #1047;датність впливати на швидкість реакції при керуванні а = 74;тотранспор&#= 1090;ом або іншими механізмамl= 0;.

Діючі речовини пе = 88;индоприл і індапамід = 087;ри застосуванl= 5;і окремо або в комбінації = 91; вигляді лік = 72;рськго засобу Ко-пренелія® не впливають н = 72; здатність керувати автотранспl= 6;ртом або працювати з іншими механізмамl= 0;. Однак у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуалn= 0;ні реакції, пов’язані з= 10; зниженням артеріальнl= 6;го тиску, особливо на початку лікування або при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з іншими антигіпертk= 7;нзивними препаратамl= 0;. Як наслідок, здатність керувати автотранспl= 6;ртом або працюва = 90;и з іншими механізмамl= 0; може погірш = 80;тися.

Спо= ;сіб застосуванl= 5;я та дози.

Для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

= 050;о-пренелія^®, таблетки 4 м = 75; / 1,25 мг, показані пацієнтам, у яких артеріальнl= 0;й тиск відповідно не регулюєтьсn= 3; монотерапіn= 8;ю лише периндоприl= 3;ом. Звичайна доза становить 1 = 90;аблетку лікарськогl= 6; засобу Ко-пренелія® 4 мг= ; / 1,25 мг на добу одноразово, бажано вранці пере = 76; прийомом їжі.

У разі можливості рекомендуєm= 0;ься індивідуалn= 0;не титрування дози за компонентаl= 4;и.

Дозува = 85;ня лікарськогl= 6; засобу Ко-пренелія® 4 мг= ; / 1,25 мг слід призначати, коли артеріальнl= 0;й тиск не регулюєтьсn= 3; меншими дозами комб= 10;нованих препаратів периндоприl= 3;у/індапамід&#= 1091;.

При наявності клінічних показань сл= 10;д прийняти рішення про безпосередl= 5;ій перехід від монотерапіo= 1; периндоприl= 3;ом до прийому таблеток лі = 82;арського засобу Ко-пр= 077;нелія^® 4 мг= ; / 1,25 мг.

= 050;о-пренелія^®, таблетки 8 м = 75; / 2,5 мг, показані дл= 03; лікування артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; як заміна у пацієнтів, які вже прий= 084;ають периндоприl= 3; та індапамі = 76; паралельно = 91; таких самих дозах. Звичайна до = 79;а становить 1 таблетку лі = 82;арського засобу Ко-пр= 077;нелія^® 8 мг= ; / 2,5 мг на добу одноразово, бажано вранці пере = 76; прийомом їж= 10;.

Максим = 72;льна добова доза становить 1 таблетку лі = 82;арського засобу Ко-пр= 077;нелія^® 8 мг= ; / 2,5 мг.
Ос= 086;бливі категорії пацієнтів<= /span>

Па= 094;ієнти літнього віку (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Пацієнтам літнього віку слід визначити р= 10;вень креатиніну плазми кров= 10; з урахуванн= 03;м віку, маси тіла та статі. Лікування пацієнтів літнього віку можна розпочинатl= 0; у разі нормальної функції нирок та після врахування відповіді артеріальнl= 6;го тиску на терапію.=

По= 088;ушення функції нирок (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»). У разі наявності порушень функції нирок тяжко = 75;о та помірног = 86; ступеня (кліренс кре= 072;тиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом протипоказk= 2;не.

Пацієнт = 72;м із порушенням функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну
30–60 мл/хв) рекомендовk= 2;но розпочинатl= 0; лікування з підбору відповідноk= 5;о дозування о = 82;ремих компонентіk= 4; комбінації.

Пацієнт = 80; з кліренсом креатиніну X= 05; 60 мл/хв не потребують корекції дози.

Звичайн = 80;й медичний на = 75;ляд має включат = 80; ретельний моніторинг рівня креатиніну та калію у плазмі кров= 10;.

По= 088;ушення функції печінки (див. розділи «Пр = 86;типоказанн&#= 1103;», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармакокіl= 5;етика»). У разі наявності порушень функції печ= 10;нки тяжкого ступеня лікування препаратом протипоказk= 2;не. Пацієнти з порушеннямl= 0; функції печінки помірного ступеня не п= 086;требують корекції дози.

= 044;іти.

Лікарс= 00;кий засіб Ко-пренелія® не слід застосовувk= 2;ти для лікування дітей та підлітків. Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я периндоприl= 3;у тертбутилаl= 4;іну / індап = 72;міду педіатричнl= 0;м пацієнтам н = 77; встановленo= 0;. Дані відсутні.=

Пер= ;едозування.

Симп= ;томи. У разі передозуваl= 5;ня найчастішоn= 2; побічною реакцією є артеріальнk= 2; гіпотензія, яка іноді може супроводжуk= 4;атися нудотою, блюванням, судомами, запаморочеl= 5;ням, сонливістю, сплутаністn= 2; свідомості, олігурією, щ= 086; може прогресуваm= 0;и до анурії (внаслідок гіповолеміo= 1;), а також циркуляторl= 5;им шоком. Можут= 100; виникнути порушення водно-елект = 88;олітного балансу (зниження рівня калію = 090;а натрію у плазмі крові), ниркова недостатніl= 9;ть, гіпервентиl= 3;яція, тахікардія, прискорене = 89;ерцебиття (пальпітаці= 03;), брадикардіn= 3;, тривожністn= 0;, кашель.

Ліку= ;вання. Заходи першої допомоги включають швидке виве = 76;ення препарату з організму — промивання шлунка та/аб= 086; застосуванl= 5;я активованоk= 5;о вугілля, після цього слід нормалізувk= 2;ти водно-&#= 1077;лектролітн= ий баланс в умовах стац= 10;онару. У разі виникнення значної артеріальнl= 6;ї гіпотензії пацієнту потрібно надати горизонталn= 0;ного положення з низьким узголів’ям. = 059; разі необхі = 76;ності слід провести внутрішньоk= 4;енне введення із = 86;тонічного розчину натрію хлориду або застосуватl= 0; будь-який інший спосі = 73; відновленнn= 3; об’єму кров= 10;. Периндоприl= 3;ат, активна фор = 84;а периндоприl= 3;у, може бути видалений з = 086;рганізму за допомого= 02; гемодіалізm= 1; (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

=

= Побічні реакції.

Застосm= 1;вання периндоприl= 3;у інгібує рен= 10;н-ангіотенз&= #1080;н-альдостеl= 8;онову систему та с= 087;рияє зменшенню втрати калі= 02; у плазмі кро= 074;і, зумовленої індапамідоl= 4;. У 6 % пацієнтів, які лікуються препаратом Ко-пренелія®, виникає гіпокаліємo= 0;я (рівень калі= 102; < 3,4 ммоль/л). Найчастіше повідомлялl= 6;ся про виникнення таких побічних ре = 72;кцій:

при застосуванl= 5;і периндоприl= 3;у  — запаморочk= 7;ння, головний біль, парестезія, дисгевзія, порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, артеріальнk= 2; гіпотензія, кашель, зади= 096;ка, біль в абдомінальl= 5;ій ділянці, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, св= 077;рбіж, висипання, спазми м’язів та астенія;

при застосуванl= 5;і індапаміду — гіпокаліє= ;мія, реакції гіперчутлиk= 4;ості, переважно дерматологo= 0;чні, у осіб зі схильністю до алергічн = 80;х та астматичниm= 3; реакцій та макулопапуl= 3;ьозних висипів.

Під час проведення клінічних досліджень = 90;а/або післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я препарату спостерігаl= 3;ися зазначені н = 80;жче побічні реакції, які за частотою розподіленo= 0; таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (ві= 076; ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рід&= #1082;о (від ≥ 1/10000 до < 1/1000= ), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна визначити з = 72; наявними да = 85;ими).

Інфе&= #1082;ції та інвазії: риніт (дуже рідко — периндопр= ;ил).

З боку ендокринноo= 1; системи:&nb= sp;синдром неадекватнl= 6;ї секреції антидіуретl= 0;чних гормонів (СНСАДГ) (рід= 082;о — периндопр= ;ил).

З боку систем = 80; крові та лімфатичноo= 1; системи:&nb= sp;еозинофілі&#= 1103; (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); агранулоциm= 0;оз (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я») (дуже рідко — периндопр= ;ил та індапамід); апластична анемія (дуже &#= 1088;ідко — індапамід= ;); панцитопенo= 0;я (дуже рідко — периндопр= ;ил); лейкопенія (дуже рідко — периндопр= ;ил та індапамід); нейтропеніn= 3; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (дуже рідко — периндопр= ;ил); гемолітичнk= 2; анемія (дуже рідко — пер&#= 1080;ндоприл та індапамід); тромбоцитоl= 7;енія (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (дуже рідко — периндопр= ;ил та індапамід).

З боку імунно= 11; системи:&nb= sp;гіперчутли&#= 1074;ість (головним чином дерма = 90;ологічні реакції у пацієнтів, схильних до = 088;озвитку алергічних та астматичниm= 3; реакцій) (часто —&nb= sp;індапамід).

З боку обміну речовин і метаболізмm= 1;: гіпокаліє = 84;ія (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я») (часто —&nb= sp;індапамід); гіпоглікемo= 0;я (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій») (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); гіперкалієl= 4;ія, оборотна пр = 80; відміні препарату (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); гіпонатрієl= 4;ія (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я») (нечасто* — &#= 1087;ериндоприл; нечасто — &#= 1110;ндапамід); гіпохлоремo= 0;я (рідко —&nb= sp;індапамід); гіпомагнієl= 4;ія (рідко —&nb= sp;індапамід); гіперкальцo= 0;ємія (дуже рідко — індапамід= ;).

З боку психік = 80;: зміни настрою (нечасто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); порушення сну (нечасто — периндопр = 80;л); депресія (не= 095;асто* — периндопр= ;ил); сплутаністn= 0; свідомості (дуже рідко —периндопрl= 0;л).

З боку нервової системи: &#= 1079;апаморочен= ня (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); головний біль (часто — периндопр = 80;л, рідко — інд&#= 1072;памід); парестезія (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;, рідко — інд&#= 1072;памід); дисгевзія (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); сонливість (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); непритомніl= 9;ть (нечасто* — &#= 1087;ериндоприл; частота невідома — &#= 1110;ндапамід); внаслідок надмірної артеріальнl= 6;ї гіпотензії = 91; пацієнтів групи висок = 86;го ризику можливе виникнення інсульту (ди= 074;. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (дуже рідко — периндопр= ;ил); у разі печінкової недостатноl= 9;ті можливе виникнення печінкової енцефалопаm= 0;ії (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (частота нев= 110;дома — індапамід= ;).

З боку органі = 74; зору: порушення зору (часто — периндопр = 80;л, частота невідома —= 110;ндапамід); міопія (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (частота невідома —= 110;ндапамід); нечіткість зору (частот= 072; невідома — індапамід= ;); хоріоїдальl= 5;ий випіт (частота нев= 110;дома R= 12; індапамід); гостра закритокутl= 6;ва глаукома (частота нев= 110;дома — інда= памід).

З боку органі = 74; слуху та вестибулярl= 5;ого апарату: &#= 1074;ертиго (часто — пери= ндоприл; рідко — інда= памід); дзвін у вуха= 093; (часто — пери= ндоприл).

З боку серця: пальпітац= 10;ї (нечасто* — = 087;ериндоприл); тахікардія (нечасто* — &#= 1087;ериндоприл= ); стенокардіn= 3; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (дуже рідко — периндопр = 80;л); аритмія (у тому числі брадикардіn= 3;, шлуночкова тахікардія, фібриляція = 87;ередсердь) (дуже рідко — периндопр = 80;л та індапамід); внаслідок надмірної артеріальнl= 6;ї гіпотензії = 91; пацієнтів групи високого ри = 79;ику можливе виникнення інфаркту міокарда (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (дуже рідко — периндопр = 80;л); пароксизмаl= 3;ьна шлуночкова = 90;ахікардія типу «пірует» (потенційно летальна) (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій») (&#= 1095;астота невідома - індапам= ід).

З боку судин: артеріаль = 85;а гіпотензія (= 110; прояви, пов’язані з гіпотензієn= 2;) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (часто — пери= ндоприл; дуже рідко — індапамід); васкуліт (не= 095;асто* R= 12; периндопр = 80;л); припливи жа = 88;у (рідко* —- пери= ндоприл); феномен Рейно (частота невідома — &#= 1087;ериндоприл= ).

З боку дихальної системи, органів грудної клі = 90;ки та середостінl= 5;я: кашель (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); задишка (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); бронхоспазl= 4; (нечасто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); еозинофільl= 5;а пневмонія (дуже рідко — периндопр = 80;л).

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: &#= 1073;іль в абдомінальl= 5;ій ділянці (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); запор (часто&nb= sp;— периндопр= ;ил; рідко — інд&#= 1072;памід); діарея (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); диспепсія (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); нудота (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;, рідко — інд&#= 1072;памід); блювання (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;, нечасто —&nb= sp;індапамід); сухість у роті (нечаст= 086; R= 12; периндопр = 80;л; рідко -— індапамід= ;); панкреатит (дуже рідко — периндопр= ;ил та індапамід).

З боку гепатобіліk= 2;рної системи: &#= 1075;епатит (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (дуже рідко — периндопр = 80;л; частота невідома — індапамід= ;); порушення функції печінки (дуж= 077; рідко — інд&#= 1072;памід).

З боку шкіри т= 072; підшкірної клітковини: свербіж (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); висипання (часто — &#= 1087;ериндоприл= ); макулопапуl= 3;ьозні висипи (часто —&nb= sp;індапамід); кропив’янкk= 2; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (нечасто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;; дуже рідко — індапамід= ;); ангіоневроm= 0;ичний набряк (див. р&= #1086;зділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (нечасто — &#= 1087;ериндоприл, дуже рідко — індапамід= ;); пурпура (нечасто —&nb= sp;індапамід); гіпергідроk= 9; (нечасто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); реакції фоточутливl= 6;сті (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;, частота невідома —&nb= sp;індапамід); пемфігоїд (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); посилення симптомів псоріазу (рідко* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); мультиформl= 5;а еритема (дуж= 077; рідко — пер&#= 1080;ндоприл); токсичний епідермальl= 5;ий некроліз (дуже рідко — індапамід= ;); синдром Стівенса — Джонсона (дуже рідко — індапамід= ;).

З боку опорно-рухо = 74;ої системи та сполучної тканини: &#= 1089;пазми м’язів (част= 086; R= 12; периндопр = 80;л; частота невідома — індапамід); можливе погіршення існуючого гострого си = 89;темного червоного вовчака (частота нев= 110;дома — індапамід= ;); артралгія (нечасто* — &#= 1087;ериндоприл= ); міалгія (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;; частота невідома — індапамід); м’язова слабкість (ч= 072;стота невідома — індапамід); рабдоміоліk= 9; (частота невідома — індапамід).

З боку сечовидільl= 5;ої системи: &#= 1085;иркова недостатніl= 9;ть (нечасто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;, дуже рідко — індапамід); гостра ниркова недостатніl= 9;ть (рідко —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); анурія/оліг = 91;рія (рідко* — пер&#= 1080;ндоприл).<= /p>
З боку репродуктиk= 4;ної системи та молочних залоз: ере= ктильна дисфункція (нечасто — &#= 1087;ериндоприл та індапамід).

Зага&= #1083;ьні розлади та реакції у місці введе = 85;ня: астенія (часто —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); біль у грудя= 093; (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); нездужання (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); периферичнl= 0;й набряк (неча= 089;то* — периндопр= ;ил); пірексія (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); втома (рідко — індапамід).

Резу&= #1083;ьтати лабораторнl= 0;х досліджень: підвищенн= 03; рівня сечовини в крові (нечас= 090;о* R= 12; периндопр = 80;л); підвищення рівня креатиніну = 74; крові (нечасто* —&nb= sp;периндопри&#= 1083;); підвищення рівня білірубіну = 74; крові (рідко&nb= sp;— периндопр= ;ил); підвищення рівня печінкових ферментів (рідко —&nb= sp;периндопри&#= 1083;; частота невідома — індапамід= ;); зниження рівня гемоглобінm= 1; та гематокритm= 1; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») (дуже рідко — периндопр = 80;л); підвищення рівня глюкози в кр= 086;ві (частота невідома — індапамід= ;); підвищення рівня сечової кис = 83;оти в крові (частота невідома — індапамід= ;); подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій») (частота невідома — індапамід= ;).

Ушко&= #1076;ження, отруєння та ускладненнn= 3; при проведе = 85;ні процедур: падіння (нечасто* —= 087;ериндоприл)= .

* Частоm= 0;а проявів побічних реакцій, виявлених з = 72; допомогою спонтанних = 87;овідомлень, розрахованk= 2; за даними клінічних досліджень.

Звіт про підозрюванo= 0; побічні реакції

Повідомлен&#= 1085;я про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має в= 072;жливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їх закон= 085;им представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних ре = 72;кцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланн= 03;м: ht= tps://aisf.dec.gov.ua.

Тер= ;мін придатностo= 0;. 3 роки від дат= 080; виготовленl= 5;я in bulk.

Умови зберігання.

Табл= ;етки 4 мг / 1,25 мг: в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 30 &d= eg;С.

Зберіг = 72;ти в недоступноl= 4;у для дітей місці;

таб= ;летки 8 мг / 2,5 мг: дл= 103; лікарськогl= 6; препарату н = 77; вимагаютьсn= 3; спеціальні умови зберігання. Зберігати в оригінальнo= 0;й упаковці. = Зб= 077;рігати в недоступноl= 4;у для дітей місці;

Упаковк = 72;.=

= По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у п= 072;чці.

Категор= 10;я відпуску. За рецептом= ;.

Виробни = 82;. ПАТ «Київмедпрk= 7;парат».

= Місцезнахоk= 6;ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

01032, Україна, м. Київ, вул. Саксагансьl= 2;ого, 139.