ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

АНАПРИЛІН= -ЗДОРОВ’Я

(ANAPRILIN-ZDOROV= YE)

Склад:

діюча речовина: propranolol;<= /o:p>

= 1 таблетка містить пропранололу гідр= охлориду 10 мг або 40 мг;

допоміжні речовини: тальк, = крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого к= ольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Неселективні блокатори β-адренорецепторів. Пропранолол. Код АТХ C07A A05.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Пропранолол – гіпотензивний, антиангінальний, антиаритмічний засіб.

Пропранолол блокує 1- і b₂-адренорецептори, проявляє мембраностабілізуючу дію, пригнічує автоматизм синоатріального вузла, виникнення ектопічних діля= нок у передсердях, атріовентрикулярному вузлі і меншою мірою – у шлуночках. Знижує швидкі= сть проведення збудження в атріовентрикулярному з’єднанні по пучку Кента переважно в антероградному напрямку. Знижує частоту та зменшує си= лу серцевих скорочень, потребу міокарда у кисні. Знижує серцевий викид, артеріальний тиск, секрецію реніну, нирковий кліренс і швидкість клубочкової фільтрації. Пригнічує реакцію барорецепторів дуги аорти на зниження артеріального тиску.<= o:p>

Пригнічує ліполіз у жировій тканині, перешк= оджаючи підвищенню рівня вільних жирних кислот (коефіцієнт ате= рогенності може збільшуватися). Пригнічує глікогеноліз, се= крецію глюкагону та інсуліну, перетворення тироксину у= трийодтиронін. Підвищує тонус мускулатури бронхів і скоротливість матки. Посилює секреторну та моторну активність травного тракту.

У хворих на ішемічну хворобу серця зменшує частоту нападів стенокардії, підвищує переносимість фізичних навантажень, знижує потребу у нітрогліцерині. Проявляє кардіопротек= тивну дію, імовірно, знижуючи ризик повторного інфаркту міокарда та раптової серц= евої смерті на 20–50 %.

Після п= рийому одноразової дози пропранололу спостерігається зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні як лежачи, так і стоячи; стій= кий гіпотензивний ефект розвивається до кінця другого тижня лікування.

Фармакокінетика. <= /span>

При прийомі всередину швидко і май= же повністю (90 %) всмоктується з травного тракту. Біодоступність становить 30= –40 % (ефект першого проходження через печінку) і залежить від характеру їжі та інтенсивності печінкового кровотоку, збільшується при тривалому застосуванні. C_max у плазмі крові досягається через 1–2 години після прийому внутріш= ньо. З білками плазми крові зв’язується на 90–95 %, обсяг розподілу становить 3–<= /span>5 л/кг. Проявляє високу ліпофільність, накопичуєт= ься у легеневій тканині, головному мозку, нирках та серці. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, а також у грудне молоко. Метаболізується у печінці шляхом глюкуронування (99 %). T_½ – = 3–5 годин, при тривалому застосу= ванні подовжується до 12 годин. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів (до 90 %), у незміненому вигляді – менше 1 %. Не видаляється при гемодіаліз= і.

Клінічні характеристики.

Показання. =

Контроль есен= ціальної та ниркової гіпертензії, стенокардія, довготривала профілактична терапія пі= сля перенесеного інфаркту міокарда, контроль більшості форм аритмій серця, профілактика мігрені, есенціальний тремор, контроль збудження та тахікардії збудження, додаткова терапія при тиреотоксикозі та тир= еотоксичному кризі; у складі комбінованої терапії – феохромоцитома (тільки у поєднанні з                            α-адреноблокаторами).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів лікарського засобу; кардіогенний шок, атріовентрикулярна блокад= а II і III ступеня, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла, синусова брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 уд/хв), стенокардія Принцметала, артеріальна гіпотензія, неконтрольована серцева недостатність, бронхіальна астма або бронхоспазм в анамнезі, тяжкі порушення периферичного кровообігу, метаболічний ацидоз (у = т. ч. діабетичний ацидоз), після тривалого голодування, н= елікована феохромоцитома, цукровий діабет, хронічні захворювання печінки.<= /span>

Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій.

Пропранолол змінює тахікардію гіпоглікемії. Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні пропранололу і гіпоглікемічних засобів. Пропранолол може пролонгувати гіпоглікемічну реакцію на інсулін.

Антиаритмічні препарати класу І та аміодарон можуть потенціювати вплив пропранололу на час провідності передсе= рдь та спричиняти негативний інотропний ефект.

Пропранолол з особливою обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують супутнє лікування кардіодепресантами (хлороформ, ефір або споріднені анестетики), антиаритмічними препаратами (хінідин, лідокаїн, прокаїнамід), що загострюють депресивні ефекти.

Гуанетидин, резерпін, діуретики та= інші антигіпертензивні препарати, включаючи препарати групи вазодилататорів, можуть посилювати антигіпертензивну дію пропранололу.

Глікозиди наперстянки при одночасн= ому застосуванні з b-блокаторами можуть підвищувати час атріовентрикулярної провідності.

Одночасне застосування b-блокаторів з бл= окаторами кальцієвих каналів з негативною інотропною дією (верапаміл, дилтіазем) може призвести до посилення цих ефектів, зокрема, у пацієнтів з порушеною функцією серця та/або синоатріал= ьної або атріовентрикулярної провідності. Це може призвести до тяжкої артеріальн= ої гіпотензії, брадикардії та серцевої недостатності. b-блокатор або блокатор кальцієвих = каналів не можна вводити внутрішньовенно протягом 48 годин після припинення застосування іншого.

Одночасне застосування дигідропіридинових блокаторів кальцієвих каналів (наприклад ніфедипіну) може підвищувати ризик артеріальної гіпотензії і спричиняти серцеву недостатність у пацієнтів з її латентною формою.

Одночасне застосування симпатоміме= тиків (наприклад адреналіну) може блокувати ефекти b-блокаторів. Слід дотримуватися обережності при парентеральному введенні препаратів, що містять адреналін, пацієнтам, які застосовують b-блокатори, оскільки у рідкісних випадках це= може призвести до вазоконстрикції, артеріальної гіпертензії та брадикардії. Слід дотримуватися обережності також при застосуванні з такими препаратами як ізопреналін та норадреналін.

Застосування пропранололу під час = інфузії лідокаїну може підвищити концентрацію лідокаїну у плазмі крові приблизно на= 30 %. Пацієнти, які вже застосовували пропранолол, мають тенденцію до більш високих концентрацій лідокаїну у плазмі крові, ніж ті, які не застосовували пропранолол. Слід уникати цієї комбінації.

Супутнє застосування циметидину аб= о гідралазину, а також алкоголю, підвищує рівень пропра= нололу у плазмі крові.

b-блокатори можуть посилити артеріальну гіпертензію «синдрому відміни», спричинену відміною клонідину. При одночасному застосуванні цих двох препаратів, b-блокатор слід в= ідмінити за кілька днів до припинення прийому клонідину. При заміщенні клонідину на = b-блокатор застос= ування останнього слід розпочинати через кілька днів після припинення прийому клонідину.

При супутньому застосуванні пропра= нололу з ерготаміном, дигідроерготаміном або спорідненими препаратами слід дотримуватися обережності внаслідок незначної можливості виникнення вазоспастичних реакцій.

При одночасному застосуванні інгіб= ітори синтезу простагландинів (наприклад ібупрофен та індометацин) можуть зменшити гіпотензивний ефект пропранололу.

При одночасному застосуванні пропр= анололу та хлорпромазину можливе підвищення рівнів обох препаратів у плазмі крові. = Це може призвести до посилення антипсихотичного ефекту хлорпромазину та посиле= ння антигіпертензивного ефекту пропранололу.

При застосуванні анестетиків з пропранололом слід дотримуватися обережності. Анестезіолог має бути проінформований про застосування пацієнтом пропранололу і в якості анестезуючого агента має бути обраний препарат з якомога меншою негативною інотропною дією. Застосування b-блокаторів разом з анестезуючим засобом може призвести до послаблення рефлекторної тахікардії та підвищити ризик артеріальної гіпотензії. Слід уникати застосування анестезуючих засобів з кардіодепр= есивним ефектом.

Наступні лікарські засоби можуть взаємодіяти з пропранололом внаслідок впливу на ферментативні системи печін= ки, що метаболізують пропранолол та ці лікарські засоби: хінідин, пропафенон, рифампіцин, теофілін, варфарин, тіоридазин та дигідропіридинові<= /span> блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін). Враховуючи, що на концентрацію у плазмі крові кожного з цих препаратів може здійснювати= сь вплив, необхідне коригування дозування залежно від клінічної оцінки терапії= .

Особливості застосування. <= /i>

Пропранолол, як і інші b-блокатори протипоказаний при неконтрольованій серцевій недостатності, але можна з обережністю застосовувати пацієнтам з контрольованою серцевою недостатністю. При застосуванні пацієнтам зі зниженим резервом серця слід дотримуватися обережності. b-адреноблокатори слід відмінити при явній серцевій недостатності.<= /o:p>

У пацієнтів з контрольованою серце= вою недостатністю або сімейною схильністю до бронхіальної астми пропранолол слід застосовуват= и з обережністю. При розвитку цих станів слід припинити лікування.

Пропранолол протипоказаний при тяж= ких порушеннях кровообігу периферичних судин; застосування при менш серйозних порушеннях периферичного кровообігу може призвести до погіршення стану.

Пропранолол слід з обережністю застосовувати пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня внаслідок негативного впливу препарату на час проведення= .

Пропранолол може блокувати/змінюва= ти ознаки і симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). Пропранолол може іноді спричиняти гіпоглікемію навіть у пацієнтів без цукрового діабету, наприклад= у новонароджених, немовлят, дітей, пацієнтів літнього віку, пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки та при передозуванні препарату. В окремих пацієнтів пропранолол може спричинити тяжку гіпоглікемію, що проявляється нападами та/або комою. Пацієнтам, хвори= м на цукровий діабет, застосування пропранололу на тлі гіпоглікемічної терапії с= лід проводити з обережністю. Пропранолол може пролонгувати гіпоглікемічну реакц= ію на інсулін.

Пропранолол може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Початкове лікування тяжкої злоякіс= ної артеріальної гіпертензії слід спланувати таким чином, щоб уникнути різкого зниження діастолічного тиску з порушенням ауторегулято= рних механізмів.

Внаслідок фармакологічної дії проп= ранололу може знижуватися частота серцевих скорочень. У рідкісних випадках, коли у пацієнта при лікуванні пропранололом розвиваються симптоми, що можуть бути зумовлені низькою частотою серцевих скорочень, дозу препарату слід зменшити= .

Пацієнтам з ішемічною хворобою сер= ця не слід різко відміняти препарат. Препарат слід відміняти поступово або заміню= вати його еквівалентною дозою іншого b-блокатора.

У пацієнтів з ішемічною хворобою с= ерця різка відміна b-адреноблокатора може призвести до підвищен= ня частоти нападів стенокардії або до погіршення стану серця.

У пацієнтів з анафілактоїдними реакціями в анамнезі пропранолол може спричинити більш тяжку реакцію на ці алергени. Для таких пацієнтів звичайні дози адреналіну, що застосовуються д= ля лікування алергічних реакцій, можуть виявитися недостатніми.

Пацієнтам з д= екомпенсованим цирозом печінки пропранолол слід застосовувати з обережністю.

Пацієнтам з вираженими порушеннями= функції печінки або нирок пропранолол застосовувати з обережністю та підбором початкової дози.

Для пацієнтів з нирковою недостатн= істю слід збільшити інтервал між прийомом препарату або зменшити дозу пропраноло= лу, щоб уникнути кумуляції препарату.

У пацієнтів з портальною гіпертенз= ією може бути порушена функція печінки та розвинутися печінкова енцефалопатія. Застосування пропранололу у таких випадках може підвищити ризик розвитку печінкової енцефалопатії.

При проведенні анестезії на тлі застосування пропранололу потрібна обережність. Необхідно проінформувати анестезіолога та підібрати анестезуючий агент з якомога меншою негативною <= span class=3DSpellE>інотропною дією.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування у період вагітності н= еможливе за винятком випадків, коли очікуваний терапевтичний ефект для вагітної перевищує потенційний ризик для плода.

Доказів тератогенності пропранолол= у не існує. Однак β-блокатори знижують плацентарну перфузію, що може призве= сти до внутрішньоутробної загибелі плода, ранніх і передчасни= х пологів. Крім того, можуть спостерігатися побічні ре= акції, особливо гіпоглікемія і брадикар= дія у новонароджених та брадикардія<= /span> у плода. Існує підвищений ризик серцевих і легеневих ускладнень у но= вонароджених у післяпологовий період.

Більшість β= -<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>блокаторів, особ= ливо ліпофільні сполуки, можут= ь проникати у г= рудне молоко, хоча й різною мірою. Внаслідок цього не рекомендується годування груддю у період застосування препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Через можливість р= озвитку побічних ефектів з боку центральної нервової і серцево-судинної систем під = час лікування препаратом необхідно дотримуватися обережності, керуючи автотранспортом або займаючись іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Приймати всередину за 10–30 хвилин= до їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Режим дозування індивідуальний. Дозу= і тривалість лікування визначає лікар.

Дорослі.

Артеріальна гіпертензія: поча= ткова доза становить 80 мг 2 рази на добу. При необхідності дозу поступово підвищувати кожен тиждень залежно від реакції хворого на лікування. Зазвичай добові дози становлять 160–320 мг.<= o:p>

Стенокардія, збудження, мігрень, есенціальний тремор: початкова доза становить      40 мг 2–3 рази на добу. При необхід= ності дозу поступово підвищувати на ту ж саме величину з інтервалом в 1 тиждень залежно від реакції хворого на лікування. Зазвичай при стенокардії діапазон добових= доз становить 80–320 мг. Адекватна реакція на лікування збудження, мігрені та <= span class=3DSpellE>есенціального тремору спостерігається при лікуванні у діапазоні доз 80–160 мг на добу, стенокардії – 120–240 мг на добу.

Аритмії, тахікардія збудження, тиреотоксикоз: зазвичай дози становлять 10–40 мг   3–4 рази на добу.=

Довготривала профілактична терапія після перенесеного інфаркту міокарда: терапію слід розпочинати на 5–21 д= ень після інфаркту міокарда. Початкова доза становить       40 мг 4 рази на добу протягом 2–3 = днів; після цього добову дозу можна підвищити до 80 мг 2 рази на добу.

Феохромоцитома (тільки у комбінації з α-адреноблокатором)= : призначати по 60 мг на добу протя= гом 3 днів перед операцією; у неоперабельних випадках – 30 мг на добу.

Зведена таблиця дозування лікарського засо= бу (добові дози)

Показання

Мінімальна доза на добу<= /i>

Максимальна доза на добу

Артеріальна гіпертен= зія

160= мг

320= мг

Стенокардія

80 = мг

320= мг

Аритмії

30 = мг

160= мг

Мігрень

80 = мг

160= мг

Тремор

40 = мг

160= мг

Збудження=

80 = мг

160= мг

Тахікардія збудження=

30 = мг

160= мг

Тиреотоксикоз

30 = мг

160= мг

Феохромоцитома:=

перед операцією

контроль у неоперованих хворих<= /span>

60 мг

30 мг

60 мг

30 мг

= Після перенесеного інфаркту міок= арда

160= мг

160= мг

Пацієнти літнього віку. Дані щодо взаємозв’язку між рівнем препарату у крові та віком пацієнта= є суперечливими. Внаслідок цього для пацієнтів літнього ві= ку оптимальне дозування слід визначати індивідуально відповідно до клінічної<= /span> відповіді.

Діти. Дозування= має бути індивідуальним відповідно до стану серцевої системи та обставин, що спричинили н= еобхідність лікування.

При лікуванні керуватися наступними схемами:

Аритмія, феохромоцитома, тиреотоксикоз: препарат застосовувати дітям віком від=     3 років у дозуванні 0,25= –0,5 мг/кг маси тіла 3–4 рази на добу.

Мігрень: діти віком від 3 = до 12 років – 20 мг 2–3 рази на добу, віком від 12 років – дозування як для дорос= лих пацієнтів.

Діти. Лікарський засіб призначати дітям віком від 3 років (див. розділ «Спосіб застосування та доз= и»).

&nb= sp;

Передозування.

Симптоми: запаморочення, ви= ражена артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія, серцева недостатність, колапс= , акроціаноз, судоми, утруднення дихання, бронхоспазм.

Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів. При відсутності ознак набряку легень призначати інфузії плазмозамінних розчинів, при неефективності – епінефрин, допамін, добутамін;= при серцевій недостатності – серцеві глікозиди,        b-адреноміметики, діуретики, глюкагон; при судомах – діазепам внутрішньовенно; при бронхоспазмі – β-адреностиму= лятори інгаляційно або парентерально. При наявності порушення атріовентрикулярної провідності – 1–2 мг атропіну внутрішньовенно (дорослим), при низькій ефективності – встановлення тимчасового кардіостимулятора. При шлуночковій екстрасистол= ії застосовувати лідокаїн (антиаритмічні препарати IА класу не застосовуються). При зниженні артеріального тиску хворий повинен знаходитися у положенні Тренделенбурга. Гемодіаліз неефективний.

Побічні реакції.

Препарат зазвичай добре переносить= ся, але можливе виникнення нижченаведених побічних реакцій.

З боку серця: артер= іальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, синусова брадикардія, атріовентрикуляр= на блокада, розвиток/прогресування серцевої недостатності, порушення периферич= ного кровообігу.
З боку системи крові: тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку нервової системи: астенія, запаморочення, головний біль, безсоння або сонливість, нічні кошмари, зниже= ння швидкості психічних і рухових реакцій, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна амнезія, парестезії, галюцинації, судоми, психо= зи, зміни настрою.

З боку органів зору: порушення гостроти зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей= , кератокон’юнктивіт.

З боку дихальної системи: фарингіт, кашель, задишка, респіраторний дистрес-синдром, бронхо- та ларингоспазм.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея або запор, тромбоз мезентеріальної артерії, ішемічний коліт.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні реакції, свербіж, висипання, алопеція, загострення псоріазу, псоріазоподібні шкірні реакції.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія.

З боку судин: похол= одання кінцівок, загострення переміжної кульгавості, синдром Рейно.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки (у т. ч. холестаз).

Інші: гарячка, артралгія, ослаблення лі= бідо, зниження потенції, хвороба Пейроні, міастенія г= равіс, збільшення рівня антинуклеарних антитіл.

Термін придатності.= 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей= місці.

Упаковка. Таблетки № 105, № 50= у блістері у коробці;<= b> № 50 у контейнері у коробці.

&nb= sp;

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'>

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

(ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕ= НОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я»)

Україна, 08301, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП»)

Зведена таблиця дозування лікарського засо= бу (добові дози)
Показання	Мінімальна доза на добу<= /i>	Максимальна доза на добу
Артеріальна гіпертен= зія	160= мг	320= мг
Стенокардія	80 = мг	320= мг
Аритмії	30 = мг	160= мг
Мігрень	80 = мг	160= мг
Тремор	40 = мг	160= мг
Збудження=	80 = мг	160= мг
Тахікардія збудження=	30 = мг	160= мг
Тиреотоксикоз	30 = мг	160= мг
Феохромоцитома:= перед операцією контроль у неоперованих хворих<= /span>	60 мг 30 мг	60 мг 30 мг
= Після перенесеного інфаркту міок= арда	160= мг	160= мг