ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АДЕНІЗ-Тріо

(ADENIZ-Trio)<= /span>

Склад:

дію= чі речовини: valsartan, amlodipine, = hydrochlorothiazide;

1 таблетка містить:

160 мг валсартану, = амлодипіну бесилату, що еквівалентно 5 мг амлодипіну, та 12,5 мг гідрохлоротіазиду

або 160 мг валсартану, амлодипіну бесилату, що еквівалентно 10 мг амлодипіну, та 12,5 мг гідр= охлоротіазиду;

допоміжні речовини= : целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, поліетиленгліколь 6000 (макрогол= 6000), гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тал= ьк.<= /span>

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою об= олонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої фо= рми, від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою.<= /span>

Фармакотерапевтична група.=

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему= . Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Комбі= новані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ. Антагоні= сти ангіотензину II, інші комбінації. Валсартан, амлодипін та гідрохлоротіа= зид.

Код АТХ C09D X01.

Фармакологiчнi= властивості.

Фармакодина= міка.

До складу лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо входять три антигіпертензивні засоб= и з доповнюючими один одного механізмами для контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: = амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, валсартан – до класу антагоністів а= нгіотензину ІІ, а гідрохло= ротіазид – до класу тіазидних діуре= тиків. Комбінація цих трьох компонентів характеризується взаємодоповнюючою антигіпертензивною дією.

Амлодипін

Амлодипін, що входить до складу лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо, інгібує трансмембранний вхід іонів кальцію у м’язи серця та гл= адкі м’язи судин. Антигіпертензивна дія амлодипіну здійснюється шляхом прямої релаксуючої дії на гладкі м’язи судин, спричиняючи зниження резистентності периферичних судин та артеріального тиску.

Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальн= ою гіпертензією спричиняє вазодилатацію, що призво= дить до зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується вираженими змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у пл= азмі крові при тривалому застосуванні.

Концентрація в плазмі крові співвідноситься з ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів літньог= о віку.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією і нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зниження резистентності ниркових судин і підвищення швидкості клубочкової фільтрації (ШК= Ф) та ефективного ниркового плазмотоку без зміни філь= траційної фракції або протеїнурії.

Валсартан

Валсартан є активним при пероральному застосуванні, поту= жним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Валсартан діє селектив= но на підтип = АТ₁-рецепторів, що відповідають за відомі ефекти ангіотензину І= І.

Прийом в= алсартану пацієнтами з артеріальною гіпертензією сприяє зниженню артеріального тиску = без впливу на швидкість пульсу.

У більшості пацієнтів після перорального застосування одноразової дози початок гіпотензивного ефекту на= стає протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект тр= иває протягом 24 годин = після застосування препарату. При повторному застосуванні максимальне зниження ар= теріального тиску (при всіх режимах дозування) досягається зазвичай протягом 2–4 тижнів= .

Гідрохлоротіазид

Місцем дії тіазидних д= іуретиків є переважно дистальні звивисті канальці нирок. Підтверджено, що у кірковому шарі нирок існують високоспоріднені рецептори, = які є основним центром зв’язування для тіазидних діуретиків та інгібіції транспортування NaCl у дистальні звивисті канал= ьці. Механізм дії тіазидів полягає в інгібіції переносників        Na⁺Cl^-, можливо, шляхом конкуренції за центри Cl^{-<=
/sup>,
що, у свою чергу, діє на механізми реабсорбції електролітів: безпосередньо
посилює екскрецію натрію і хлору до приблизно еквівалентного ступеня і
опосередковано, завдяки сечогінному ефекту, знижує об’єм плазми з подальшим
підвищенням активності реніну у плазмі крові, секреції альдостерону та
виведенням калію із сечею, а також зниженням рівня калію у сироватці крові.=}

Немеланомний рак шкіри<= /span>=

Наявні дані епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний дозозалежний зв’язок між експо= зицією гідрохлоротіазиду та розвитком немеланомного раку шкіри (НМРШ). Одне дослідження включало 71533 випадки базальноклітинної карциноми (БКК) (з них 1430833 чоловік з контрольної групи) і 8629 випадків= плоскоклітинної карциноми (ПКК) (з них 172462 чоловік= а з контрольної групи). Застосування високих доз гідрохлоротіазиду (≥ 50000 мг кумулятивно) було повʼязано зі скоригованим коефіцієнтом ризику 1,= 29 (95 % довірчий інтервал (CI): 1,23–1,35) для БКК і 3,98 (95 % = CI: 3,68–4,31) для ПКК. Кумулятивна залежність доза-в= ідповідь спостерігалася як при БКК, так і при ПКК. Інше дослідження показало можливий зв’язок між раком губи (ПКК) і застосуванням гідрохлоротіазиду: 6= 33 випадки раку губи (ПКК) порівнювали з             =     63067 пацієнтами контрольної популяції, використовуючи стратегію випадкової вибіркової сукупності. Кумулятивна залежність «доза-відповідь» була продемонстрована зі скоригованим OR 2,1 (95% CI: 1,7–2,6) зі збільшенням до OR 3,9 (3,0–4,9) для високої дози (~ 25000 мг) і OR 7,7 (5,7-10,5) для найвищої дози (~ 100000 м= г).

Фармакокінетика.

Лінійність<= /span>

Амлодипін, валсартан і гідрохлоротіазид демонструють лінійну фармакокінетику= .

Амлодипін/валсарт= ан/гідрохлоротіазид=

Після перорального застосуван= ня комбінації амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду їх максимальні концентрації у плазм= і крові досягалися протягом 6–8 годин, 3 годин і 2 годин відповідно. Швидкість та о= б’єм абсорбції амлодипіну, валс= артану і гідрохлоротіазиду при застосуванні їх комбіна= ції аналогічні показникам, що спостерігалися при їх застосуванні як окремих препаратів.

Амлодипін

Абсорбція

Після перорального застосуван= ня у терапевтичних дозах окремо амлодипіну максималь= на концентрація в плазмі крові (С_max) д= осягається через 6–12 годин. Абсолютна біодоступність стан= овить від 64 до 80 %. Вживання їжі не впливає на біодоступні= сть амлодипіну.

Розподіл

Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Приблизно 97,5 % препарату= , що знаходиться у циркулюючій крові, зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Амлодипін активно (приблизно 90 %) = метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.

Виведення

Амлодипін виводиться з плазми крові двома етапами, кінце= вий період напіввиведення становить приблизно 30–50 годин. Рівні рівноважного стану в плазмі крові досягаються після постійного застосування протягом 7–8 днів. 10 % вихідного амлодип= іну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сеч= ею.

Валсартан

Абсорбція

Після перорального застосуван= ня окремо валсартану його максимальні концентрації досягаються через 2–4 години. Середня абсолютна біодос= тупність становить 23 %. Вживання їжі знижує площу під фармакок= інетичною кривою «концентрація-час» (AUC) валсартану приб= лизно на 40 %, а С_max – приблизно на 50 %,= хоча приблизно через 8 годин після застосування концентрація валсартану є подібною у групах прийому препарату натще і після вживання їжі. Однак таке зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати неза= лежно від вживання їжі.

Розподіл

Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенно= го введення становить приблизно 17 літрів, це вказує на те, що він не розподіляється екстенсивно у тканинах. Валсартан активно зв’язується з білками сироватки крові (94–97 %), головним чином з альбумінами.

Біотрансформація

Валсартан не трансформується значною мірою, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. = Гідроксиметаболіт було ідентифіковано в плазмі крові у низьких концентраціях (менше 10 % від = AUC валсартану). Цей метаболіт фарма= кологічно неактивний.

Виведення

Валсартан виводиться переважно з калом (приблизно 83 % д= ози) і сечею (приблизно 13 % дози), головним чином у вигляді незміненого препара= ту. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс вал= сартану становить приблизно 2 л/годину, а нирковий кліренс – 0,62 л/годину (приблиз= но 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Гідрохлоротіазид

Абсорбція

Абсорбція гідрохлоротіазиду після перорального застосування відбувається швидко                 (Тmax – приблизно 2 години). Підвищення середнього AUC є лінійним і пропорційним = дозі при застосуванні у терапевтичному діапазоні доз. Не спостерігається змін кінетики гідрохлоротіазиду при повторному застосуванні, а кумуляція була мінімальною при прийомі 1 раз на добу. При одночасному прийомі з їжею відмічалось як підвищення, так і зниження систем= ної доступності гідрохлоротіазиду порівняно з прийо= мом натще. Вираженість цих ефектів незначна і має невелику клінічну значущість. Абсолютна біодоступність= гідрохлоротіазиду становить 60–80 % після перорального застосування.

Розподіл

Видимий об’єм розподілу стано= вить 4–8 л/кг. Гідрохлоротіазид у циркулюючій крові зв’язується з білками плазми крові (40–70 %), головним чином з альбумінами.= Гідрохлоротіазид також накопичується в еритроцитах у кількості, що в 1,8 раза перевищує таку у плазмі крові.

Біотрансформація

Гідрохлоротіазид виводиться у незміненому вигляді.

Виведення.<= o:p>

Більше 95 % абсорбованої дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації й активної секреції у ниркових канальцях. Період напіввиведення – 6–15 годин.

Окремі групи пацієнтів

Діти (віком до 18 років)

Немає даних щодо фармакокінет= ики у дітей.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)=

Час до досягнення С_max амлодипіну подібний у молодих та літніх пацієнтів. У пацієнтів літнього віку кліренс <= span class=3DSpellE>амлодипіну має тенденцію до зниження, спричиняючи підвищення AUC та періоду напіввиведення. Серед= ній системний показник AUC валсартану вищий на 70 %= у пацієнтів літнього віку, ніж у молодших пацієнтів, тому дозу таким пацієнтам підвищують з обережністю.

Системна експозиція валсартану дещо вища у пацієнтів літнього віку порівн= яно з молодшими пацієнтами, але це не має клінічної значущості.=

Обмежені дані вказують на те,= що системний кліренс гідрохлоротіазиду знижений як= у здорових добровольців літнього віку, так і у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією порівняно з молодшими здоровими добровольцями.

Оскільки три компоненти препа= рату однаково добре переносяться молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку= , пацієнтам літнього віку рекомендовано звичайний режим дозування.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок суттє= во не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося, для препарату, нирковий кліренс якого становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу, не спостерігалося взаємозв’язку між функцією нирок і системною експозицією валсартану. Тому пацієнти з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня можуть застосовувати препарат у звичайній початковій дозі.

Порушення функції печінки

Існують дуже обмежені клінічні дані щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушеннями функції печінки. У пацієнтів із порушеннями функції печінки кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення пока= зника AUC приблизно на 40–60 %. У середньому в пацієнтів із хронічними захворюваннями легкого та помірного ступеня AUC валсартану у 2 раза вища, ніж у дорослих добровольців (згруповано за віком, статтю і масою тіла= ). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки.

Комбінація валсартан/а= млодипін/гідрохлоротіазид не тестувалася щодо генотоксичності та канцерогенності, оскільки не спостерігалось = ознак взаємодії між цими препаратами, що представлені на ринку протягом тривалого часу. Однак валсартан, амл= одипін і гідрохлоротіазид протестовані індивідуально стосовно генотоксичності та канцерогенності; були отримані негативні результати.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Лікування <= span class=3DSpellE>есенціальної гіпертензії у дорослих пацієнтів з артеріальним тиском, адекватно контрольованим комбінацією амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіа= зиду, які застосовують три окремих препарати або два препарати, один з яких є комбінованим.

<= /b>

Протипоказання.

-     Гіперчутлив= ість до діючих речовин, інших сульфонамідів, по= хідних дигідропіридину або до будь-якої допоміжної реч= овини препарату;

-        вагітні<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'>cть або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-        печінкова недостатність, біліарний цироз або холестаз;

-     тяжкі порушення функції нирок= (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м²), анурія, а також перебування на діалізі;<= o:p>

-     супутнє застосування антагоні= стів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіо= тензинперетворювального ферменту (АПФ) з аліскіреном у разі цукрового д= іабету або при порушенні функції нирок          <= /span>              (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2);

-     рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальці= ємія, симптоматична гіперурикемія;<= /p>
-     тяжка гі= потензія;

-     шок (включаючи кардіогенний шок);

-     обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    гемодинаміч= но нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Дослідження взаємодії комбіна= ції валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид з іншими лікарськими засобами не проводилися. Нижче представлена лише інформація про взаємодію з іншими лікарськими засобами, що відома для кожної окремої діючої речовини.

Однак важливо враховувати, що лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо може посилювати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.

Одночасне застосування не рекомендоване

Валсартан та гідр= охлоротіазид

Літій

Про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові і токсичність повідомлялося протягом одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів= ангіотензину II, у тому числі з = валсартаном або з тіазидами, такими як гідрохлоротіазид.

Оскільки нирковий кліренс літ= ію знижується тіазидами, ризик токсичності літію, імовірно, може збільшуватися із застосуванням лікарського засобу АДЕНІЗ-Трі= о. У зв’язку з цим рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові під час сумісного застосування препаратів.

Валсартан

Калійзберігаючі діурети= ки, добавки калію, замінники солі, які містять калій, та інші засоби, що можуть підвищувати рівень калію

Якщо необхідне застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, рекомендовано часто перевіряти рівень ка= лію у плазмі крові.

Амлодипін

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Застосування амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендоване, оскільки у деяких пацієнтів може призводити до збільшення ефекту зниження артеріального тиску= .

Одночасне застосування потребує обережності

Амлодипін

Інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір)

Дослідження за участю пацієнт= ів літнього віку продемонстрували, що дилтіазем ін= гібує метаболізм амлодипіну, можливо, за участю CYP3A4 (концентрація у плазмі крові зростає приблизно на 50 % та ефект амлодипіну посилюється). Не можна виключити вірогідно= сті того, що більш потужні інгібітори CYP3A4 (такі як кето= коназол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну в пл= азмі крові більш виражено, ніж дилтіазем.

Одночасне застосування амлодипіну із сильними або помірними інгібіторами CYP= 3A4 (інгібітори протеази, азол= ьні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритро= міцин або кларитроміцин, верапам= іл або дилтіазем) може призвести до значного збіль= шення експозиції амлодипіну. Клінічні прояви цих фармакокінетичних змін можуть бути більш вираженими у пацієнтів літнього віку. Таким чином, можуть бути потрібні клінічний моніто= ринг та коригування дози.

Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати, т= акі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій звичайний<= /p>
Немає даних= про вплив індукторів CYP3A4 на амлодипін. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину= , звіробою) може призводити до зниження концентрації амл= одипіну у плазмі крові. Показано проводити клінічний моніторинг із можливим коригуванням дози амлодипіну протягом лікування індуктором і після його відміни.

Амлодипін слід застосовувати з обережністю разом з індукторами CYP3A4.
Симвастатин=

Застосування багаторазових до= з 10 мг амлодипіну з 80 мг симв= астатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг пацієнтам, які застосовують амлодипін.

Дантролен (інфузі= ї)

У тварин спостерігалися летал= ьні випадки внаслідок вентрикулярних фібриляцій та = кардіоваскулярних колапсів у зв’язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналі= в, таких як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоя= кісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій.

Валсартан та гідр= охлоротіазид

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібі= тори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (> 3 г/добу) і неселективні НПЗП

НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлор= отіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо з НПЗП може призводити до порушення функції нирок та підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому рекомендовано проводити моніторинг функції нирок на початку лікування, а також відповідну гідратацію пацієнта.

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, ц= иклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)

Результати досліджень = in vitro з тканиною печінки людини показали, що валсартан<= /span> є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1= B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) = або ефлюксного переносника (ритонаві= р) може збільшувати системну експозицію валсартану= .

Гідрохлоротіазид

Алкоголь, барбітурати або наркотичні препарати

Одночасне введення тіазидних діуретиків з ре= човинами, які також мають ефект зниження артеріального тиску (наприклад з такими, що знижують симпатичну активність центральної нервової системи або пряму вазодилатацію), може посилити ортостатичну гіпотензію.

Амантадин

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіаз= ид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином.

Антихолінергічні препарати та інші лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

Біодоступність<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> діуретиків тіазидного= типу можуть підвищувати антихолінергічні препар= ати (наприклад, атропін, біпериден), очевидно, внас= лідок зниження шлунково-кишкової рухливості та швидкості випорожнення шлунка.

І навпаки, передбачається, що= прокінетичні речовини, такі як ц= изаприд, можуть знижувати біодоступність діуретиків тіазидного типу.

Антидіабетичні препарати (наприклад, інсулі= н і пероральні антидіабетичні засоби)

Тіазидні діуретики можуть з= мінювати толерантність до глюкози, через що може виникнути необхідність повторно скоригувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічн= их засобів.

Метформін

Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існ= ує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можли= вою функціональною нирковою недостатністю, що пов’язана із застосуванням гідрохлоротіазиду.

β-блокатори та діазоксид

Одночасне застосування тіазидних діуретиків, вкл= ючаючи гідрохлоротіазид, з                                        &= #946;-блокаторами може посилювати ризик гіперглікемії. Тіазидні <= span class=3DSpellE>діуретики, включаючи гідрохлорот= іазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Карбамазепін

У пацієнтів, які отримують гідрохлоротіазид одночасно з кар= бамазепіном, може розвинутися гіпонатрі= ємія. Тому пацієнтів слід попередити про можливість гіпонатр= іємічних реакцій, а також спостерігати за їх станом.

Циклоспорин=

Одночасне лікування циклоспорином може посилювати ризик гіперурикемії та ускладнення подагричного типу.

Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіаз= ид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад, = циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їх мієлосупресивний ефект.

Глікозиди наперстянки

Тіазидіндукована гіпокал= іємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані е= фекти, що спричиняють розвиток дигіталісіндукованої се= рцевої аритмії.

Йодовмісні контрастні засоби=

У разі д= іуретикіндукованої дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провес= ти регідратацію.

Іонообмінні смоли

Поглинання тіазидних д= іуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижується холестираміном або колестиполом<= /span>. Це може призвести до субтерапевтичних ефектів <= span class=3DSpellE>тіазидних діуретиків. Про= те вражаюча доза гідрохлоротіазиду та смоли така, = що гідрохлоротіазид застосовується щонайменше за 4 годин= и до або через 4–6 годин після застосування смол, що потенційно мінімізує взаємо= дію.

Лікарські засоби, що впливають на рівень калію (ка= лійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби,= адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти), та антиарит= мічні засоби

Гіпокаліємічний ефект г= ідрохлоротіазиду можуть посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, АКТГ, амфотерицин= , карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти та антиаритмічні засоби. Якщо такі преп= арати призначають з комбінацією амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Лікарські засоби, що впливають на рівень натрію
Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися при одночасному застосув= анні таких лікарських засобів як антидепресанти, нейролептики, протиепілептичні препарати. Слід з обережністю призначати лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо= при тривалому лікуванні вищенаведеними препаратами.<= /p>
Лікарські засоби, які можуть спричинити двонаправл= ену тахікардію (torsades de pointes)

У зв’язку з ризиком розвитку гіпокаліємії <= span class=3DSpellE>гідрохлоротіазид слід застосовувати з обережністю одн= очасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити двонапра= влену тахікардію (to= rsades de pointes), зокрема, з антиари= тмічними засобами класу Ia і класу III та деякими нейрол= ептиками.

Лікарські засоби, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол)

Може виникнути необхідність у коригуванні дози ури= козуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлоротіазид м= оже підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду або = сульфінпіразону.

Одночасне застосування тіазидних діуретиків, вкл= ючаючи гідрохлоротіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Метилдопа

Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і метилдопи.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад, тубокурарин)<= /p>
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіаз= ид, потенціюють дію похідних кураре.

Інші антигіпертензивні лікарські засоби

Тіазидні діуретики потенцію= ють антигіпертензивну дію інших анти= гіпертензивних препаратів (наприклад, гуанетидин, метилдопа, β-блокатори, ваз= одилататори, блокатори кальцієвих каналів, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II та прямі інгібітори реніну).

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)

Гідрохлоротіазид може зменшувати реакцію на <= span class=3DSpellE>пресорні аміни, такі як норадрен= алін.

Клінічне значення цього ефект= у є невизначеним і недостатнім для виключення їх застосування.

Вітамін D та солі кальцію

Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідр= охлоротіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може потенціювати підвищення рівня каль= цію в сироватці крові.

Одночасне застосування тіазидних діу= ретиків може призвести до гіперкальціємії (напри= клад, гіперпаратиреоз, злоякісні новоутворення або вітамін-= D-опосередковані стани) у схильних до цього пацієнтів за рахунок збільшення канальцевої реабсорбції кальцію.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) з АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном=

Клінічні дані продемонстрували, що подвійна бло= када РААС за допомогою супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, таких як артеріал= ьна гіпотензія, гіперкаліємія= і порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно= з монотерапією речовиною, що впливає на РААС.

Особливості застосування.

Безпека та ефективніс= ть застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджувались.

Пацієнти з дефіцитом натрію та/або дегідратацією<= /p>
Надмірна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, спостерігалася у 1,7 % пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінаці= ї амлодипін/валсартан/ гідрохлоротіазид (10 мг/320 мг/25 мг), порівняно з 1,= 8 % пацієнтів, які отримували валсартан/гідрохлоротіазид (320 мг/25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували амлодипін/валса= ртан (10 мг/320 мг), та 0,2 % пацієнтів, які отримували гід= рохлоротіазид/амлодипін (25 мг/10 мг), у контрольованому дослідженн= і за участю пацієнтів з помірною або тяжкою неускладненою гіпертензією.

У пацієнтів із дефіцитом натр= ію та/або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах, може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Рекомендовано коригувати такий стан перед застосуванням лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо або уважно спостерігати за пацієнтом на початку лікування.=

Якщо при застосуванні лікарсь= кого засобу АДЕНІЗ-Тріо виникає виражена артеріальна гіпоте= нзія, пацієнту слід надати горизонтальне положення та припід= няти нижні кінцівки і, якщо необхідно, внутрішньовенно інфу= зійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.

Зміни рівня електролітів сироватки крові

Амлодипін/валсарт= ан/гідрохлоротіазид

У контрольованому дослідженні= комбінації амлодипін/валсартан= /гідрохлоротіазид протидіючий ефект валсартану 320 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг на рівень кал= ію в сироватці крові приблизно врівноважує один одного у багатьох хворих. В інших пацієнтів один з ефектів може бути домінуючим.

Необхідно періодично, з відповідними інтервалами перевіряти рівень електролітів сироватки крові, щоб визначити можливий електролітний дисбаланс.

Періодичне визначення рівня електролітів і калію у сироватці крові слід проводити через відповідні пром= іжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у паціє= нтів з такими факторами ризику, як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.

Валсартан

Одночасне застосування з калійвмісними добавками, калійзб= ерігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій= , або з іншими препаратами, що можуть підвищувати рівень калію (наприклад, з гепарином), не рекомендоване. При необхідності слід контролювати рівень кал= ію.

Гідрохлорот= іазид

Пов= ідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, у= тому числі гідрохлоротіазидом.

Лік= ування препаратом АДЕНІЗ-Тріо слід починати тільки після корекції гіпокаліємії та будь-якої співіснуючої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть призвести до появи гіпокаліємії або загострювати наявну гіпокаліємію, тому їх слід застосовувати= з обережністю пацієнтам зі станами, що включають втрату калію, наприклад солевтратна нефропатія та пререн= альне (кардіогенне) порушення функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається під час терапії гідрохлоротіазидом, застосування лікарського засобу А= ДЕНІЗ-Тріо слід припинити до стабільної корекції калієвого балансу.<= /p>
Лік= ування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, пов’язане з розвитк= ом гіпонатріємії і гіпохлоремічного= алкалозу або із загостренням існуючої гіпонатріємії. Спостерігається гіпонатріємія, що супроводжуєть= ся неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування гідрохлоротіазидом слід починати лише після корекції існуючої гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидк= ої гіпонатріємії під час лікування АДЕНІЗ-Тріо застосува= ння препарату слід припинити до нормалізації натріємії. Тіазиди, у тому числі гідрохлоро= тіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може призвести до гіпомагніємії. При застосуванні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призвести до гіп= еркальціємії.<= /o:p>

Всім пацієнтам, які отримують тіазидні діуретики, необхідно проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо кал= ію, натрію та магнію.

Немеланомний рак шкіри<= o:p>

Підвищення ризику виникнення нем= еланомного раку шкіри зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоро= тіазиду було виявлено у двох фармакоепідеміологічних дослідженнях. Фотосенсибілізувальна дія гідрохлоротіазиду може бути механізмом розвитку цієї патології.

Пацієнтів, які приймають гідрохл= оротіазид окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами, слід поінформувати п= ро ризик розвитку немеланомного раку шкіри, особли= во при тривалому застосуванні, про необхідність регулярно оглядати шкіру та негайно повідомляти лікаря про нові ураження або про будь-які підозрілі новоутворен= ня на шкірі, зміни уражень шкіри або родимок.=

Для зниження ризику розвитку раку шкіри пацієнтів слід поінформувати про можливі профілактичні заходи, такі як обмеження впливу со= нячного світла і УФ-опромінення, а у разі їх впливу – про необхідність адекватного захисту шкірних покривів. Необхідно в найкоротші терміни обстежити підозрілі ураження шкірних покривів, включаючи гістологічне дослідження біопсійного матеріалу.

Пацієнтам, які р= аніше перенесли немеланомний рак шкіри, також може знадобитися перегляд застосування гідрохлорот= іазиду.

Порушення функції нирок

Тіазидні діуретики<= /span> можуть прискорити= азотемію= у пацієнтів= з хронічним = захворюванням нирок.

Немає необхідності у коригува= нні дози лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо пацієнтам із порушеннями функції нирок = від легкого до помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м²).

Лік= арський засіб протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю, анурією та пацієнтам, які знаходяться на діалізі.

Рекомендовано періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці крові у пацієнтів з порушеннями функції нирок при застосуванні лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо.

Стеноз ниркової артерії

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо потрібно застосовувати з обережністю для лікування гіперт= ензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стеноз= ом єдиної нирки, оскільки рівень сечовини та креатиніну в сироватці крові може збільшуватись.

Трансплантація нирки

На сьогодні немає інформації = щодо безпеки застосування лікарського засобу                 АДЕНІЗ-Тріо пацієнтам, як= им нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Порушення функції печінки

Валсартан головним чином виводиться у незміненому вигляд= і з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та AUC вище у пацієнтів із порушеннями функції печінки; рекомендації щ= одо дозувань не встановлені. Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня, що не супроводжую= ться холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. З цієї причини лікарський= засіб АДЕНІЗ-Тріо не показаний для такої групи пацієнтів.

Ангіоневрот= ичний набряк=

Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щіли= ни, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика зафіксовано у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набр= як Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повтор= не застосування не рекомендоване.

Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/стан після перенесеного інфаркту міокарда

Внаслідок пригнічення РААС у пацієнтів із підвищеною чутливістю можуть очікуватися порушення функції нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності РААС, лікування інгібіторами АПФ та антагоністами ангіотензи= нових рецепторів призводить до олігурії та/або прогре= суючої азотемії (рідко) з гострою нирковою недостатніс= тю та/або летальним наслідком. Про подібні результати повідомлялося щодо валсартану. Оцінка хворих із серцевою недостатністю а= бо після перенесеного інфаркту міокарда повинна завжди включати оцінку функції нирок.

У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну (PRAISE-2) у пацієнтів із серцевою недостатністю неішемічного походження кл= асу III і IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвит= ку набряку легень була вищою, незважаючи на незначну різницю у появі чи погірш= енні серцевої недостатності порівняно з такою при застосуванні плацебо.

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих кана= лів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обере= жністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та призводити= до летального наслідку.

Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо у максимальній дозі лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо – 320 мг/10 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.

Стеноз аортального та мітрального клапанів<= o:p>

Як і при застосуванні інших <= span class=3DSpellE>вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального та мітральн= ого клапанів невисокого ступеня.

Вагітність

Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II (AРАІІ) не слід почи= нати під час вагітності. Якщо продовження терапії АРАІІ є необхідним, пацієнтам,= які планують вагітність, необхідно перейти на лікування альтернативними антигіпертензивними засобами, які мають встановлений профіль безпеки для застосування вагітним. У разі настання вагітності лікув= ання AРАII потрібно негайно припинити і, якщо необхідно, почати альтернативну терапію.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтів із первинним гіп= еральдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ –= валсартаном, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система. Тому лікарський засіб АДЕНІЗ-= Тріо не рекомендований для цієї групи пацієнтів.

Системний червоний вовчак

Повідомлялось, що тіазидні діуретики, включ= аючи гідрохлоротіазид, загострюють або активують перебіг системного червоного вовчака.

Інші порушення метаболізму

Тіазидні діуретики, включаю= чи гідрохлоротіазид, можуть змінювати толерантність до г= люкози і підвищувати рівень холестерину, тригліцеридів= та сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність коригування = дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів пацієнтам із цукровим діабетом.

Оскільки лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо містить гідрохлоротіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кисл= оти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричин= яти загострення гіперурикемії, а також раптову пода= гру у чутливих пацієнтів.

Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію із сечею= і спричиняти періодичне та незначне підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію.

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією. Йо= го можна застосовувати таким пацієнтам лише після корекції наявної гіперкальціємії. При розвитку гі= перкальціємії під час лікування слід припинити застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Трі= о.

Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. С= лід припинити застосування тіазидів перед проведенн= ям тестів щодо функції паращитовидної залози.=

Фоточутливість

Про випадки реакцій фоточутливості повідомлялося при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийо= му лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо, рекомендовано припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика вважається необхідним, рекомендовано захищати відкриті ділянки тіла від сонячних проме= нів або штучного ультрафіолетового опромінення.

Міопія та закритокутова глаукома=

Гідрохлоротіазид, сульфо= намід були асоційовані з ідіосинкратичною реакцією, що призво= дила до хоріоїдального випоту з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гострою закритокутовою глаукомою. Симптоми включали гострий п= очаток зниження гостроти зору або біль в очах та зазвичай з’являлися в перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована= гостра закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору.

Насамперед необхідно якомога швидше припинити застосування лікарського засобу. У разі, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, сл= ід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікуван= ня. Факторами ризику розвитку закритокутової глауко= ми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.

Загальні

З обережністю призначають лікарський засіб пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлоротіазиду більш ймовірне у пацієнтів з алергі= єю та астмою.<= /p>
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати АДЕНІЗ-Тріо пацієнт= ам літнього віку, особливо його максимальні дози              (320 мг/10 мг/25 мг), оскіль= ки дані щодо застосування лікарського засобу пацієнтам цієї групи обмежені.

Подвійна блокада РААС

Подвійна блокада РААС за раху= нок комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або ал= іскірену пов’язана з більш високою частотою виникнення небажаних побічних реакцій, т= аких як гіпотензія, гіперкалієм= ія і зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).

Тому не рекомендується використовувати подвійну блокаду РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену.

Якщо терапія за допом= огою подвійної блокади вважається абсолютно необхідною, вона повинна проходити л= ише під ретельним наглядом лікаря з постійним моніторингом арте= ріального тиску, функції нирок та рівня електролітів. Інгібітори АПФ та АРА не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Амлодипін

Дослідження щодо безпеки застосування амлодипіну під час вагітності не проводились. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалася при застосуванні високих доз амлодипіну. Застосування під час вагітності рекомендовано, тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо захворювання несе більший ризик для вагітної та плода.

Валсартан

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жін= кам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування валса= ртаном підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, – замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосув= ання вагітним.

Гідрохлоротіазид<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>=

Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітно= сті, особливо у І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.

Гідрохлорот= іазид проникає ч= ерез плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлоротіази= ду дає можливість стверджувати, що застосування цього препарату у період ІІ та= ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну<= /span> перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатал= ьних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.

Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид

Немає досві= ду застосування лікарського засобу А= ДЕНІЗ-Тріо вагітним жінкам. Наявні дані щодо компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо у період вагітності протипоказано.

Період годування груддю.

Амлодипін виводиться= у грудне молоко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінювалася з = межквартильним діапазоном 3–7 %, максимально 15 %. Вп= лив амлодипіну на немовля невідомий. Інформація щодо застосуванння валсартану = під час годування груддю відсутня. Гідрохлоротіазид виявляється у грудному молоці у невеликих кількостях. Тіазиди= у високих дозах, що викликають сильний діурез, можуть перешкоджати виробленню грудного молока.

Застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо протипоказано у період годування груддю.

Фертильність

Клінічних досліджень, пов’язаних із застосуванням комбінації амлодипін/валсартан= / гідрохлоротіазид, щодо фертильності немає.

Валсартан=

Валсартан не мав жодного шкідливого впливу на репродуктивну функцію самців або самок щурів при пероральних доза= х до 200 мг/кг/добу. Ця доза у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу = для людини, розраховану в міліграмах на квадратний метр (розрахунки передбачають пероральну дозу 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла         60 кг).

Амлодипін=

У деяких пацієнтів, які отримували блокатори кальцієвих каналів, бу= ли зареєстровані оборотні біохімічні зміни головок сперматозоїдів. Клінічні да= ні є недостатніми щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. В одному дослідженні на щурах було виявлено несприятливий впл= ив на чоловічу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

У пацієнтів= , які застосовують лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо, може виникати запаморочення або = відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.<= o:p>

Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний = біль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.

=

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Таблетки слід ковтати цілим= и, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.=

Дозування

Рекомендована доза лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо – 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосуван= ня лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо повинна залежати від доз окр= емих компонентів комбінації, що застосовуються на момент зміни препарату.

Максимальна рекомендована доза лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо – 320 мг/10 мг/25 мг.

Окремі групи пацієнтів

Порушення функції нирок

Оскільки до складу препарату входить гідрохлоротіазид, лікарський засіб АДЕН= ІЗ-Тріо протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м²).

Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам із порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня.

Порушення функції печінки

Оскільки до складу препарату входить валсартан, лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам = із порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомен= дована доза валсартану становить 80 мг, тому лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо не показаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня рекомендації щ= одо дозування амлодипіну не встановлені.=

При застосуванні пацієнтам із печінковою недостатністю лікарського засобу              АДЕНІЗ-Тріо слід застосовува= ти найнижчу дозу одного з компонентів                  препарату – амлодипіну.

Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій

Досвід застосування лікарсько= го засобу АДЕНІЗ-Тріо, особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано= з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу лікарського за= собу АДЕНІЗ-Тріо – 320 мг/10 мг/25 мг.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)=

Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо у максимальних дозах                       (320 мг/10 мг/25 мг), оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.

При застосуванні пацієнтам лі= тнього віку лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо слід застосовувати найнижчу дозу одного= з компонентів лікарського засобу – амлодипіну.

Діти.

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Тріо не застосовують дітям віком до 18 років у зв’язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності його застосування.=

Передозування.

Симптоми

Немає даних щодо передозуванн= я лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо. Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вир= аженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену і потенційну пролонгова= ну системну гіпотензію, включаючи шок із летальним наслідком.

Лікування

Амлодипін/валсарт= ан/гідрохлоротіазид

Клінічно виражена артеріальна= гіпотензія при передозуванні лікарським засобом        АДЕНІЗ-Тріо потребує активної підтримки = серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у припіднятому положе= нні, контроль об’єму циркулюючої крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску при умові, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для реве= рсії ефектів блокади кальцієвих каналів.

Амлодипін

Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід розглянути питання про індукцію блювання або промивання шлунка. При застосуванні активованого вугілля відразу або через 2 години після прийому амлод= ипіну абсорбція останнього виражено знижувалась.

Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.

Валсартан

Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.

Гідрохлоротіазид

Передозування гідрохлоротіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією<= /span>, гіпохлоремією) і гіповолем= ією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудот= а і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спа= змів м’язів та/або загострення аритмії, пов’язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських засобів.

Рівень, до якого гідрохлоротіазид виводиться при проведенні гемодіаліз= у, не встановлений.

Побічні реакції.

Профіль безпеки застосування комбінації валсартан/а= млодипін/гідрохлоротіазид, представлений нижче, базується на клінічних дослідженнях препарату та відом= ому профілю безпеки окремих його компонентів: амлодипіну, валсартану та гідрохлороті= азиду.

Резюме профілю безпеки<= /p>
Безпека застосування комбінації = валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид оцінювалась за максимальною дозою 320 мг/10 мг/25 мг в контрольованому короткостроковому                 <= span style=3D'mso-spacerun:yes'>        (8 тижнів) клінічному дослідженні= за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримали валсартан у поєднанні з амлодипіном та гідрохлоротіазидом. Побічні реакції, як правило, були легкими та минущими і лише рідко вимагали припинення терапії. У цьому активному контрольованому клінічному дослідженні найбільш поширеними причинами припин= ення терапії із застосуванням комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид були запаморочення та гіпотензія (0,7 %).

У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні не спостерігали жодних суттєвих нових або неочікуваних побічних ефектів при застосуванні потрійної терапії у порівнянні з відомими ефектами= монотерапії або подвійної терапії компонентами препар= ату.

У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників, що спостерігалися при застосуван= ні комбінації валсартан/а= млодипін/гідрохлоротіазид, були незначними і відповідали фармакологічному механізму дії монотерапевтичних засобів. Наявність валсартану в потрійній комбінації послаблює гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду.

Під час застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Тріо (валсартан= /амлодипін/ гідрохлоротіазид) та амлодипіну, валсартану та= гідрохлоротіазиду у монотерапії<= /span> можуть спостерігатися нижчезазначені побічні ефекти, які за частотою розпод= ілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (&#= 8805; 1/10000,           < 1/1000), ду= же рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

З боку крові та лімфатичної системи: агранулоци= тоз, недостатність кісткового мозку (дуже рідко – гідрохлоротіазид), зниження рівня гемоглобіну та гематокриту (частота невідома – валсартан), гем= олітична анемія (дуже рідко – гідро= хлоротіазид), лейкопенія (дуже рідко – а= млодипін, гідрохлоротіазид), нейтроп= енія (частота невідома – валсартан), тромбоцитопенія, іноді з пурпурою (дуже рідко – амлодипін, частота невідома – валсартан, рідко – гідрохлоротіазид), аплас= тична анемія (частота невідома – гідрохлоротіазид).

З боку імунної системи: гіперчу= тливість (дуже рідко – амлодипін, гідрохлоротіазид, частота невідома – валсартан).

Порушення метаболізму та обміну речовин: анорексія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), гіперкальціємія (нечас= то – АДЕНІЗ-Тріо, рідко – гідро= хлоротіазид), гіперглікемія (дуже рідко – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), гіперліпідемія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), гіперурикемія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, часто – гідрохлоротіазид), гіперхлоремічний алкалоз (дуже р= ідко – гідрохлоротіазид), гіпок= аліємія (часто – АДЕНІЗ-Тріо, дуже часто – гідрохлоротіазид), гіпомагніємія (часто – гід= рохлоротіазид), гіпонатріємія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, часто – <= span class=3DSpellE>гідрохлоротіазид), погіршення метаболічних ознак діаб= ету (рідко – гідрохлоротіазид)= .

З боку психіки: депресія (нечасто – амлод= ипін, рідко – гідрохлоротіазид), безсоння/ порушення сну (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлоди= пін, рідко – гідрохлоротіазид), зміни настрою (нечасто – амлодипін), зніяковілі= сть (рідко – амлодипін).<= /o:p>

З боку нервової системи: порушення координації (нечас= то – АДЕНІЗ-Тріо), запаморочення (часто – АДЕНІЗ-Тріо, амло= дипін, рідко – гідрохлоротіазид), запаморочення постуральне, запаморочення при напруженні (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), дисгевзія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін), екстрапірамідний синдром (частота невідома – амлодипін), головний біль (часто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), гіпертензія (дуже рідко – амлодипін), летаргія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо),= парестезія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид)= , периферична нейропатія, нейропатія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, дуже рідко – амлодипін), сонливість (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, часто = – амлодипін), синкопе (неча= сто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін), тремор (нечасто – амлодипін), гіпестезія (н= ечасто – амлодипін).

З боку органів зору: гостра = закритокутова глаукома (частота невідома – гідрохлоротіазид),= порушення зору (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид)= , розлади зору (нечасто – амлодипін), хоріоїдальний випіт (частота невідома – гідрохлоротіазид).

З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах (нечасто – амлодипін), вертиго (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, валсартан).

З боку серця: пальпітація (часто – амло= дипін), тахікардія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), аритмії (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) (дуже= рідко – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид)= , інфаркт міокарда (дуже рідко – амл= одипін).

З боку судин: припливи крові (часто – амлодипін), гіпотенз= ія (часто – АДЕНІЗ-Тріо, нечасто – амлодипін), <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: EN-GB'>ортостатична гіпотензія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, часто – гідрохлоротіазид), флебіт, тромбофлебіт (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), васкуліт (дуже рідко – амлодипін, частота невідома – валса= ртан).

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, валсартан, дуже рідко – амлодипін), диспное (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо= , амлодипін), респіраторний дистре= с, набряк легень, пневмоніт (дуже рідко – гідрохлоротіазид), риніт (нечасто – амлодипін), подразнення горла (нечасто –       =       АДЕНІЗ-Тріо).

З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний дискомфорт, бі= ль у верхній частині живота (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, валсарт= ан, часто – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), неприємний запах при диханні (неча= сто – АДЕНІЗ-Тріо), зміна частоти дефекації (нечасто – амлод= ипін), запор (рідко – гідрохлорот= іазид), зниження апетиту (часто – гідрохлоротіазид), ді= арея (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид)= , сухість у роті (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін), дисп= епсія (часто – АДЕНІЗ-Тріо, нечасто – амлодипін), гас= трит (дуже рідко – амлодипін), гіперплазія ясен (дуже рідко – амлодип= ін), нудота (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, часто – амлодипін, гідрохлоротіазид), панкреатит (дуже рідко – амлодипін, гідрохлоротіа= зид), блювання (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, час= то – гідрохлоротіазид).

З боку гепатобіліарної системи:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня біліруб= іну у сироватці крові (дуже рідко* – амлодипін, частота невідома – валсартан), гепатит (дуже рідко – амлодипін), внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця (дуже рідко – ам= лодипін, рідко – гідрохлоротіазид).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція (нечасто – амлодипін), анг= іоневротичний набряк (дуже рідко – амлод= ипін, частота невідома – валсартан), бульозний дерматит (частота невідома – валсартан), шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація шкірної форми червоного вовчака (дуже рідко – <= span class=3DSpellE>гідрохлоротіазид), мультиформна<= /span> еритема (дуже рідко – амло= дипін, частота невідома – гідрохлоротіазид), екзантема (нечасто – амлодипін), гіпергідроз (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін), реакції фоточутливості (дуже рідко – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид)= , свербіж (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, частота неві= дома – валсартан), пурпура (нечасто – амлодипін, рідко – гідрохлоротіазид), висипання (нечасто – амлодипін, частота невідом= а – валсартан, часто – гідрохлоротіа= зид), зміна кольору шкіри (нечасто – амлодипін), кроп= ив’янка та інші форми висипу (дуже рідко – амлодипін, часто – гідрохлоротіа= зид), некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальн= ий некроліз (частота невідома – амл= одипін, дуже рідко – гідрохлоротіа= зид), ексфоліативний дерматит (дуже рідко – амлодипін), синдром Стівенса–Джонсона (дуже рідко – амлодипін), набряк Квінке (дуже рідко = – амлодипін).

З боку скелетно-мʼязової системи та сполучної тканини: артралгія (нечасто – амло= дипін), біль у спині (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін)= , набряк суглобів (нечасто –            АДЕНІЗ-Тріо), спазми м’язів (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, частота невідома – гідрохлоротіазид), м’язова слабкість (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), міалгія (неч= асто –     АДЕНІЗ-Тріо, амлод= ипін, частота невідома – валсартан), біль у кінцівках (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), набряк щиколотки (часто – амл= одипін).

З боку нирок і сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну у сироватці крові (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, частота невідома= – валсартан), порушення сечовипускання (нечасто – амлодипін), ніктурія (неч= асто – амлодипін), поллакіурія (= часто – АДЕНІЗ-Тріо, нечасто – амлодипін), ренальна дисфункція (част= ота невідома – гідрохлоротіазид), гостра ниркова недостатність (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, частота невідома – гідрохлоротіазид), ниркова недостатність і порушення функції нирок (частота невідома – валсартан, рідко – гідрохлоротіазид).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, часто – гідрохлоротіазид), гінекомастія<= /span> (нечасто – амлодипін).

Загальні порушення: абазія, порушення ходи (неча= сто – АДЕНІЗ-Тріо), астенія (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипі= н, частота невідома – гідрохлоротіазид), дискомфор= т, нездужання (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін), = слабкість (часто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін, нечасто – валсартан), некардіальний= біль у грудній клітці (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін), набряки (часто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін), біль (нечасто= – амлодипін), пропасниця (частота невідома – гідрохлоротіазид).

Лабораторні показники: підвищення рівня ліпідів (ду= же рідко – гідрохлоротіазид)= , підвищення рівня азоту сечовини (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), підвищення рівня сечової кисл= оти в крові (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), глюкозурія (рідко – гідрохлоротіазид), зниження рівня калію у сироватці к= рові (нечасто – АДЕНІЗ-Тріо), підвищення рівня калію у сироватці крові (частота невідома – валсартан), збільшення маси тіла (не= часто – АДЕНІЗ-Тріо, амлодипін), зменшення маси тіла (н= ечасто – амлодипін).

Доброякісні, злоякісні та не уточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): немеланомний рак шкіри (БКК і ПКК) (частота невідома – гідрохлоротіазид).=

*більш пов’язано з холестазом

Немеланомний рак шкіри: на основі наявних даних епідеміологічних досліджень спостерігається кумулятивна залежність «доза-відповідь» між застосуванням гідрохлоротіазиду і розвитком НМРШ.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери разом з інструкцією для мед= ичного застосування у пачці з картону.

Або по 30 таблеток у банці, по 1 банці разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.=

=

Категорія відпуску.

За рецептом= .

Виробник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 93= 400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 24-в.=

=

Заявник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 93= 000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33.

Повідомити про небажане яви= ще при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефоном +38 (050) 309-83= -54 (цілодобово).