ІНСТ = 56;УКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЕНТЕКАВІР=

(ENTECAVI= R)

Склад:

д&= #1110;юча речовина: енте = 82;авір;

1 таблетка містить ент = 77;кавіру 0,5 мг або 1 мг (у вигляді моногідратm= 1;);

д&= #1086;поміжні речовини: кальцію карбонат, крохмаль прежелатинo= 0;зований, натрію карбоксимеm= 0;илцелюлоза, полісахариk= 6;и соєві, кислота лимонна моногідрат, натрію стеарилфумk= 2;рат; таблетки 0,5 мг: Opadry White 13B58802 (гіпромелоз= 072; (Е 464), титану діоксид (E 171), поліетиленk= 5;ліколь (Е 1521), полісорбат = ;80 (Е 433)); табл= 077;тки 1 мг: Opadry Pink 03B84566 (гіпромелоз = 72; (Е 464), титану діоксид (E 171), поліетиленk= 5;ліколь (Е 1521), заліза оксид червоний (Е 172)= ).

Л&= #1110;карська форма. Таблk= 7;тки, вкриті плівковою оболонкою.

О&= #1089;новні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

таблетки 0,5 мг:= таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого д= 086; майже білог = 86; кольору, трикутної ф = 86;рми, двоопуклі, з написом «J» з одного боку = 110; «110» – з іншого;<= /p>
таблетки 1 мг: т&= #1072;блетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, трикутної форми, двоопуклі, з написом «J» з одного боку = 110; «111» – з іншого.

Ф&= #1072;рмакотерап= ;евтична група. Противі&= #1088;усні засоби для системного застосуванl= 5;я, нуклеозиднo= 0; та нуклеотиднo= 0; інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи. Код ATХ <= /span>J05A F10.

Фармако&= #1083;огічні властивостo= 0;.

= Фармакодин&= #1072;міка.

Механізм дo= 0;ї. Енте = 82;авір, аналог гуанозиновl= 6;го нуклеозиду, що володіє активністю проти полімерази HBV, ефективно фосфорилюєm= 0;ься до форми акт= 080;вного трифосфату (TФ), яка має внутрішньоl= 2;літинний період напіввиведk= 7;ння 15 годин. Конку= руючи з природним субстратом дезоксигуаl= 5;озину ТФ, ентекавір-Т = 60; функціоналn= 0;но пригнічує 3 активності вірусної полімерази: (1) праймінг HBV-полімерази,= (2) зворотну транскрипцo= 0;ю негативної нитки ДНК з прегеномноk= 5;о РНК-месендж = 77;ра і (3) синтез позитивної нитки ДНК HBV. Ентекавір-TФ K<= sub>i для ДНК-полімер = 72;зи HBV становить 0,0012<= /span> мкМ. Ентекавір-Т = 60; є слабким інгібітороl= 4; клітинних ДНК-полімер = 72;з α, β і δ із значеннями Ki від 18 до 40 мкМ. Крім того, високі експозиції ентекавіру не мали обґрунтоваl= 5;их побічних ре = 72;кцій на синтез γ-полімеразl= 0; або мітохондріk= 2;льної ДНК у клітинах HepG2 (K_{i >
160} м&= #1082;М).

Противірус= ;на активність. Енте = 82;авір інгібував синтез ДНК HBV (зниження 50 %, EC₅₀) у концентрацo= 0;ї 0,004 м&= #1082;М у людських клітинах HepG2, трансфековk= 2;них HBV дикого типу. Середнє значення EC₅₀ для ентекавіру проти LVDr HBV (rtL180M і rtM204V) становило 0,026 = мкМ (діапазон 0,010–0,059= мкМ). Рекомбінанm= 0;ні віруси, що кодують рез = 80;стентні до адефовір = 91; заміни як rtN236T, так і rtA181V, залиш&= #1072;лися повністю сприйнятлиk= 4;ими до ентекаві = 88;у.

А&= #1085;аліз інгібуючої активності ентекавіру проти групи лабораторнl= 0;х і клінічних ізолятів ВІЛ-1 із використанl= 5;ям різних клітин і умо= 074; аналізу дав значення EC₅₀ &#= 1091; межах від 0,026 д = 86; > 10 мкМ; нижчі значення EC₅₀ спостерігаl= 3;ися, коли в аналізі використовm= 1;вали знижені рівні вірус = 91;. У культурі клітин ентекавір обрав для за= 084;іщення M184I при мікромолярl= 5;их концентрацo= 0;ях, що підтверджуn= 8; інгібуючий тиск при вис= 086;ких концентрацo= 0;ях ентекавіру. = 042;аріанти ВІЛ, що містять заміщення M184V, показали втрату сприйнятлиk= 4;ості до ентекаві = 88;у (див. розділ <= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:UK'>«Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я»).

У = комбінованl= 0;х тестах на HBV у культурі клітин абакавір, диданозин, ламівудин, ставудин, тенофовір або зидовудин н = 77; були антаго = 85;істами до анти-HBV-акти= ;вності ентекавіру = 74; широкому діапазоні концентрацo= 0;й. В антивіруснl= 0;х тестах на ВІ= 051; ентекавір при мікромолярl= 5;их концентрацo= 0;ях не був антагоністl= 6;м до анти-ВІЛ-акт= 080;вності в культурі клітин цих шести НІЗТ а= 073;о емтрицитабo= 0;ну.

= Р= ;езистентні = 89;ть у культурі клітин. Порівня&= #1085;о з HBV дикого типу віруси LVD= r, що містять заміщення rtM204V = 110; rtL180M у межах зворотної т = 88;анскриптаз&#= 1080;, демонструюm= 0;ь 8-кратну зниж&#= 1077;ну чутливість до ентекавіру. = 042;ключення додаткових ETVr амінокислоm= 0;них замін rtT184, rtS202 або rt= M250 знижує чутливість до ентекавіру = 74; культурі клітин. Замі= 085;и, що спостерігаn= 2;ться у клінічних ізолятах (rtT184A, C, F, G,= I, L, M або S; rtS202 C, G або I; та/або rtM250I, L або V), додатково знижували сприйнятлиk= 4;ість до ентекаві = 88;у в 16‒741 раз порівняно з вірусом дикого типу. &#= 1051;амівудин-ре= ;зистентні штами, що містять rtL180M плюс rtM204V у комбінації = 79; амінокислоm= 0;ним заміщенням rtA1= 81C, давали 16–122-крk= 2;тне зниження фенотиповоo= 1; сприйнятлиk= 4;ості до ентекавіру. = 047;аміни ETVr на залишки rtT18= 4, rtS202 і rtM250 мають помірний вплив лише н= 072; чутливість = 76;о ентекавіру = 10; не спостерігаl= 3;ися у відсутнос = 90;і заміни LVDr у більш ніж 1000 секвенованl= 0;х зразках пацієнтів. Р= 077;зистентніс&= #1090;ь опосередкоk= 4;ується зниженням з = 74;ʼязування інгібітора зі зміненою HBV зворотною т = 88;анскриптаз&#= 1086;ю, а резистентнl= 0;й HBV демонструє знижену здатність д = 86; реплікації = 91; культурі клітин.

= Клінічний досвід. Демонст= рація користі ґрунтуєтьсn= 3; на гістолог= 10;чних, вірусологіm= 5;них, біохімічниm= 3; і серологіч = 85;их відповідях після 48 тижнів ліку = 74;ання під час активних контрольовk= 2;них клінічних випробуванn= 0; за участю 1633 дорослих із хронічною інфекцією гепатиту В, доказами реплікації вірусу та компенсоваl= 5;им захворюванl= 5;ям печінки. Безпека та ефективнісm= 0;ь ентекавіру також оцінювалисn= 3; в клінічном = 91; дослідженнo= 0; з активним контролем з = 72; участю 191 пацієнта з HBV-інфекцією з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки та в &#= 1082;лінічному дослідженнo= 0; за участю 68 пацієнтів з коінфіковаl= 5;ими HBV та ВІЛ.

= У дослідженнn= 3;х за участю пацієнтів з компенсоваl= 5;им захворюванl= 5;ям печінки гістологічl= 5;е покращення визначалосn= 3; як зниження на ≥ 2 бали показника некрозапалn= 0;них захворюванn= 0; за Кноделло = 84; порівняно з початковим рівнем без погіршення показника фіброзу за Кноделлом. Відповіді пацієнтів і = 79; початковим показником фіброзу Кноделла 4 (ци&= #1088;оз) були порівнянниl= 4;и із загальними відповідямl= 0; на всі показники ефективносm= 0;і (усі пацієнт= 080; мали компенсоваl= 5;е захворюванl= 5;я печінки). Високі вихідні некрозапалn= 0;ні показники Knodell (&g= t; 10) були пов’язані з більшим гістологічl= 5;им покращенняl= 4; у пацієнтів, які раніше н= 077; отримували нуклеозиди. Базові рівн= 10; АЛТ ³ у 2 рази вище верхньої межі норми т= 072; базові рівн= 10; ДНК HBV £ 9,0 log10 копій/мл бул= 080; пов’язані з вищою частотою вірусологіm= 5;ної відповіді (48-й тиждень ДНК HBV < 400 копій/мл) = 91; пацієнтів, які раніше н= 077; отримували нуклеозиди, HBeAg-позитивних= ;. Незалежно в= 10;д початкових характерисm= 0;ик, більшість п = 72;цієнтів продемонстl= 8;ували гістологічl= 5;у та вірусологіm= 5;ну відповідь н = 72; лікування.=

= Вік/с= 090;ать: не було помітної різниці в ефективносm= 0;і ентекавіру залежно від статі (≈ 25 % жінок у клінічних дослідженнn= 3;х) або віку (≈ 5 % пацієнтів в= 10;ком від 65 років).

= Довг = 86;строкове подальше дослідженнn= 3;

= Досл= 10;дження було рандомізовk= 2;ним обсерваційl= 5;им відкритим дослідженнn= 3;м фази 4 для оці&= #1085;ки довгострокl= 6;вого ризику лікування ентекавіроl= 4; (ETV, n =3D 6216) або іншого стан = 76;артного лікування HBV нуклеозиднl= 0;ми (кислотними) методами (не ET= V) (n =3D 6162) до 10 років = 091; пацієнтів із хронічно= 02; інфекцією HBV (CHB). Основними клінічними наслідками, оціненими в дослідженнo= 0;, були загальні злоякісні новоутвореl= 5;ня (сукупна подія злоякісних новоутвореl= 5;ь ГЦК і не ГЦК), прогресуваl= 5;ня гепатиту В, пов’язаногl= 6; з печінкою, злоякісні н = 86;воутворенн&#= 1103; не ЦК, ГЦК та смерті, включаючи л = 77;тальні випадки, пов’язані з печінкою. У = 94;ьому дослідженнo= 0; ETV не було пов’язано з підвищеним ризиком злоякісних новоутвореl= 5;ь порівняно з використанl= 5;ям інших видів = 079;лоякісних новоутвореl= 5;ь, як оцінено з= 072; сукупною кінцевою точкою загальної кількості злоякісних новоутвореl= 5;ь (ETV n =3D 331, не-ETV n =3D 337; HR =3D 0,93 [0,8–1,1]), або індивідуалn= 0;на кінцева точка злояк= 10;сного новоутвореl= 5;ня без ГЦК (ETV n =3D 95, не-E= TV n =3D 81; HR =3D 1,1 [0,82–1,5]). Зафікс= ;овані випадки прогресуваl= 5;ня хвороби гепатиту В, пов’язаної = 79; печінкою, і ГЦК були порівнянниl= 4;и як у групах ETV, так і в групах без ETV. Найбільш часто зареє = 89;трованим злоякісним новоутвореl= 5;ням як у групах ETV, так і в групах без ETV був ГЦК, за яким слідув = 72;ли злоякісні новоутвореl= 5;ня шлунково-ки = 96;кового тракту.

Фарм = 72;кокінетика.<= o:p>

А&= #1073;сорбція. Енте= 082;авір швидко абсорбуєтьl= 9;я з максималь = 85;ою концентрацo= 0;єю у плазмі крові (C_max), що l= 9;постерігає= 090;ься у проміжку 0,5–= 1,5 години. Абсолютна біодоступнo= 0;сть не визначен = 72;. Виходячи з екскреції незміненогl= 6; препарату і = 79; сечею, біологічна доступністn= 0; оцінюється щонайменше на 70 %. Існує дозо-пропор = 94;ійне збільшення значень C_max і A= UC після багаторазоk= 4;их доз у діапазоні 0,1–1= мг. Стаціонарн&= #1080;й стан досягаєтьсn= 3; через 6–10 днів після одноразовоk= 5;о щоденного прийому з пр= 080;близно дворазовим накопиченнn= 3;м. C_ma=
x і мінімальна концентрацo= 0;я (C_mi=
n) у стаціонарнl= 6;му стані станови&= #1090;ь 4,= 2 і 0,3 нг/мл відп = 86;відно для дозування 0,5 мг та 8,2 і 0,5 нг/мл відпові&= #1076;но для дозуван = 85;я 1 мг. Таблетк= 080; і пероральниl= 1; розчин були біоеквівалk= 7;нтними у здорових д= 086;бровольців, тому обидві лікарські форми можна = 074;икористову&= #1074;ати як взаємозаміl= 5;ні.

Прийом 0,5 мг ентекавіру зі стандартноn= 2; їжею з висок= 080;м вмістом жирів (945 ккал, 54,6 г жиру) або легкою їжею (379 ккал, 8,2 г жиру) призводив д = 86; мінімальноo= 1; затримки в абсорбції (1–1,= 5 години після вжива = 85;ня їжі проти 0,75 години натще), зниження C_max н= 072; 44–46 % і зменшення AUC н= 072; 18–20 %. Нижчі C_max і AUC при прийомі = 079; їжею не вважаються клінічно зн = 72;чущими у пацієнтів, які не отримували нуклеозиди, але можуть впливати на ефективнісm= 0;ь у пацієнтів, несприйнятl= 3;ивих до ламівуди = 85;у (див. розділ <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>«Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози»).

Р&= #1086;зподіл. Р= 086;зрахункови&= #1081; обсяг розподілу ентекавіру перевищує загальний обʼєм води в організмі. Звʼязування білка з білком сироватки к = 88;ові людини in vitro становить ≈ 13 %.

Біотрансфо&= #1088;мація. Е= 085;текавір не є субстратом, інгібітороl= 4; або індукто = 88;ом ферментної системи CYP450. Після введення ¹⁴C-е= 085;текавіру не спостерігаl= 3;ося ніяких окис = 85;их або ацетильоваl= 5;их метаболітіk= 4; і незначних кількостей метаболітіk= 4; II фази, глюкуронідl= 5;их і сульфатни = 93; конʼюгатів.=

В&= #1080;ведення. Е = 85;текавір виводиться = 87;ереважно нирками з виділенням незміненогl= 6; препарату у сечі в стаціонарнl= 6;му стані приблизно 75 % дози. Нирковий кліренс не залежить ві = 76; дози і коливаєтьсn= 3; у межах 360–471 мл/m= 3;в; припускаютn= 0;, що ентекаві = 88; зазнає як клубочковоo= 1; фільтрації, так і канальцевоo= 1; секреції. Після досяг = 85;ення пікового рівня плазмова концентрацo= 0;я ентекавіру знижуваласn= 3; у двоекспонеl= 5;ційному порядку з кінцевим періодом напіввиведk= 7;ння ≈ 128–149 годин. Спостережуk= 4;аний індекс накопиченнn= 3; препарату становить ≈&nbs= p;2 рази при одноразовоl= 4;у щоденному дозуванні, щ= 086; свідчить пр = 86; ефективний період напі = 74;виведення приблизно 24 години.

Печінкова недостатніl= 9;ть. Фа = 88;макокінети&#= 1095;ні параметри у пацієнтів з = 087;омірною або тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю були подібн= 10; до тих, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів = 079; нормальною функцією печінки.

Ниркова недостатніl= 9;ть. К= 083;іренс ентекавіру = 79;нижується зі зменшенням кліренсу креатиніну. Через 4 годин&#= 1080; гемодіалізm= 1; видаляється<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:UK'> ≈ 13 % дози, а 0,3 % видаляється за допомого= 02; CAPD.

П&= #1110;сля трансплантk= 2;ції печінки. Експ= 086;зиція ентекавіру = 91; HBV-інфіковани&= #1093; реципієнтіk= 4; печінки при стабільній дозі циклос = 87;орину A або такролімусm= 1; (n =3D 9) була прибл&= #1080;зно у 2 рази більше експозиції = 91; здорових людей з нормальною функцією нирок. Змінена фун = 82;ція нирок сприч = 80;няла збільшення експозиції ентекавіру = 91; цих пацієнтів (д= 080;в. розділ «Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я»).

С&= #1090;ать. Показник AUC був на 14 % вищим у жінок, ніж у чоловіків через відмінностo= 0; у функції нирок і масі тіла. Після коригуваннn= 3; відмінностk= 7;й у кліренсі креатиніну = 10; масі тіла не було різниц= 10; в експозиці= 11; чоловіків і жінок.

В&= #1110;к. Оцін= 102;вали вплив віку н= 072; фармакокінk= 7;тику ентекавіру, порівнюючи осіб літньо = 75;о віку у віковому діапазоні 65–83 роки (середній ві= 082; жінок – 69 років, чоловіків – 74 роки) з молодими людьми у віковому діапазоні 20–40 років (середній ві= 082; жінок – 29 років, чоловіків – 25 років). АUC був на 29 % вищи = 84; у пацієнтів = 083;ітнього віку, ніж у молодих пац= 10;єнтів, головним чином через відмінностo= 0; у функції нирок і масі тіла. Після коригуваннn= 3; на відмінно = 89;ті у кліренсі креатиніну = 10; масі тіла па= 094;ієнти літнього віку мали на 12= ,5 % вищу AUC, ніж молоді паці= 08;нти. Популяційнl= 0;й фармакокінk= 7;тичний аналіз, що охоплював п = 72;цієнтів у віковому діапазоні 16–75 років, не ідентифікуk= 4;ав вік як істотний вп = 83;ив на фармакокінk= 7;тику ентекавіру.

Р&= #1072;са. П= 086;пуляційний фармакокінk= 7;тичний аналіз не ідентифікуk= 4;ав расу як істотний вплив на фар= 084;акокінетик&= #1091; ентекавіру. Однак висно = 74;ки можна зробити лиш = 77; для груп білої раси т= 072; азіатських груп, оскільки в інших категоріях субʼєктів було дуже мало.

П&= #1077;діатрична популяція<= i>. С= 090;аціонарну фармакокінk= 7;тику ентекавіру = 86;цінювали у 24 пацієнтів, які не отримували = 88;аніше нуклеозиди, = 110; у 19 пацієнтів, які отримув = 72;ли ламівудин, HBeAg-п= 086;зитивних віком від 2 до = < 18 років з компенсоваl= 5;им захворюванl= 5;ям печінки. Експозиція ентекавіру серед осіб, які не отримували раніше нуклеозидіk= 4; і які приймали дозу ентекавіру 0,015 мг/кг однор= ;азово на добу до максимальнl= 6;ї дози 0,5 мг, бул= а подібна до експозиції, досягнутої = 91; дорослих, як= 110; приймали дози 0,5 мг 1 раз на добу. C_max, AUC_(0-24) і C_min для цих пацієнтів стан = 86;вили 6,31 нг/мл, 18,33 нг̶= 6;год/мл і 0,28 нг/мл відпові&= #1076;но.

К&= #1083;інічні характерисm= 0;ики.

Показан&= #1085;я.=

Е&= #1085;текавір, таблетки, показаний для лікування хронічної вірусної інфекції гепатиту В (HBV, ВГВ) у дорослих із:

·      компенс = 86;ваним захворюванl= 5;ям печінки та ознаками активної реплікації вірусу, пост= 110;йно підвищеним рівнем аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) у сироватці крові і гістологічl= 5;ими ознаками активного запалення та/або фіброзу;

·      декомпе = 85;сованим захворюванl= 5;ям печінки (див. розділ «Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я»).=

Як для компенсоваl= 5;ого, так і для дек&#= 1086;мпенсовано= го захворюванl= 5;я печінки це показання ґрунтуєтьсn= 3; на даних клінічних досліджень = 91; пацієнтів, які не отримували нуклеозиди, = 079; HBeAg-п= 086;зитивною та HBeAg-н= 077;гативною інфекцією HBV (щ = 86;до пацієнтів і = 79; ламівудин-р = 77;зистентним гепатитом В див. розділи «Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я» та «Спос= іб застосуванl= 5;я та дози»).

Ентекавір також показаний для лікування х = 88;онічної HBV-інфекції у педіатричнl= 0;х пацієнтів віко = 84; в= 10;д 2 до < 18 років, які не отримували нуклеозиди, = 079; компенсоваl= 5;им захворюванl= 5;ям печінки, які мають ознак = 80; активної реплікації вірусу та по= 089;тійно підвищений рівень AЛT у сироватці крові або гістологічl= 5;і дані про помірне або = 090;яжке запалення та/або фіброз. Щодо рішення розпочати лікування у педіатричнl= 0;х пацієнтів див. розділи <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK14'>«<= /span><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK14'>О&= #1089;обливості застосуванl= 5;я<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK14'>» та= <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK14'> «&= #1057;посіб застосуванl= 5;я та дози»<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK14'>.=

Протипоказ&= #1072;ння.

Підвищена чутливість до активної речовини аб = 86; до будь-якої з допоміжни = 93; речовин препарату.=

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

О&= #1089;кільки ентекавір переважно виводиться нирками (див. розділ «Фармако&= #1082;інетика»), одно&= #1095;асне застосуванl= 5;я з лікарськимl= 0; засобами, що знижують функцію нирок або конкурують = 79;а активну канальцеву секрецію, може підвищ = 80;ти концентрацo= 0;ю у сироватці крові будь-якого лікарськогl= 6; засобу. Окрім ламівудину, адефовіру дипівоксилm= 1; та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, ефекти одно = 95;асного застосуванl= 5;я ентекавіру = 79; лікарськимl= 0; засобами, як= 110; виділяютьсn= 3; нирками або впливають н = 72; функцію нирок, не оцінювали. Слід ретельно спостерігаm= 0;и за побічним = 80; реакціями пацієнтів п= 10;д час застосу = 74;ання ентекавіру разом з такими лікарськимl= 0; засобами.=

Н&= #1110;яких фармакокінk= 7;тичних взаємодій між ентекав= 10;ром і ламівудиноl= 4;, адефовіром або тенофовіроl= 4; не спостерігаl= 3;ося.

Е&= #1085;текавір не є субстратом, індуктором або інгібіт = 86;ром ферментів цитохрому Р450 = (CYP450) (див. розділ <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-fareast-language:JA'>«Фармако&= #1082;інетика»). Тому малоймовірl= 5;о, що з ентекавіроl= 4; відбуваютьl= 9;я взаємодії, з= 091;мовлені CYP450.

h= 4;іти

Д&= #1086;слідження взаємодії проводили тільки у дорослих.

Особлив&= #1086;сті застосуванl= 5;я.

Ниркова недостатніl= 9;ть. Коригуванн&= #1103; дози рекомендуєm= 0;ься для пацієнт= 10;в із порушеннямl= 0; функції нирок (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Запропоновk= 2;ні модифікаціo= 1; дози заснов = 72;ні на екстраполяm= 4;ії обмежених даних, а їх бе&= #1079;пека та ефективнісm= 0;ь не оцінювалисn= 3; клінічно. От= 078;е, вірусологіm= 5;ну відповідь слід ретель = 85;о контролюваm= 0;и.

Загостренн&= #1103; гепатиту. С = 87;онтанні загостреннn= 3; при хронічному гепатиті В в= 080;никають відносно часто і характеризm= 1;ються швидкоплинl= 5;им збільшенняl= 4; AЛT у сироватці крові. Після початку антивіруснl= 6;ї терапії у деяких пацієнтів АЛТ у сирова= 090;ці крові може збільшитисn= 3;, оскільки рівень ДНК ВГВ у сироватці к = 88;ові знижується (див. розділ «<= /span>Побіч= ні реакції»). Серед пацієнтів, які отримували лікування ентекавіроl= 4;, загостреннn= 3; мали середній ча = 89; початку 4–5 тижнів. У пацієнтів= ; із компенсоваl= 5;ою хворобою печінки збільшення АЛТ у сирова= 090;ці крові зазвичай не супроводжуn= 8;ться підвищенняl= 4; концентрацo= 0;ї білірубіну = 74; сироватці к = 88;ові або декомпенсаm= 4;ією печінки. Пацієнти з р= 086;звиненою хворобою печінки або цирозом мож = 91;ть піддаватисn= 3; підвищеномm= 1; ризику деко = 84;пенсації печінки після загостреннn= 3; гепатиту, тому їх слід ретельно контролюваm= 0;и під час терапії.

Також було повідомленl= 6; про гостре загостреннn= 3; гепатиту у пацієнтів, які припинили т = 77;рапію проти гепатиту В (див. розділ <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>«Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози»). Загостреннn= 3; після лікування зазвичай по = 74;ʼязані з підвищенняl= 4; ДНК HBV, і більшість і = 79; них, можливо, самообмежеl= 5;і. Проте повідомлялl= 0; про серйозн= 10; загостреннn= 3;, включаючи л = 77;тальні випадки.

Серед пацієнтів, які раніше н= 077; отримували = 85;уклеозиди та які лікувалися ентекавіроl= 4;, загостреннn= 3; після лікування мали серединний час початку 23–24 тижні, і більшість і = 79; них були зареєстровk= 2;ні у HBeAg-н = 77;гативних пацієнтів (див. розділ «<= /span>Побіч= ні реакції»). Печінкову функцію потрібно контролюваm= 0;и з повторним = 80; інтерваламl= 0; клінічних т = 72; лабораторнl= 0;х спостережеl= 5;ь протягом щонайменше 6 місяців після припи = 85;ення терапії гепатиту B. Якщо це доречно, відновленнn= 3; терапії геп = 72;титу B може бути виправданиl= 4;.

Пацієнти з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки. В = 80;щий рівень серйозних печінкових побічних ре = 72;кцій (незалежно від причинностo= 0;) спостерігаk= 4;ся у пацієнтів = 110;з декомпенсоk= 4;аною хворобою печінки, зок= 088;ема у пацієнтів = 110;з хворобою за класифікацo= 0;єю Чайлда–Турl= 2;ота–П’ю (ЧТП) класу C, порівняно з показникамl= 0; у пацієнтів = 079; компенсоваl= 5;ою функцією печінки. Крі= 084; того, пацієнти з декомпенсоk= 4;аною хворобою печінки можуть піддаватисn= 3; підвищеномm= 1; ризику розвитку лактоацидоk= 9;у та специфіч = 85;их ниркових побічних яв = 80;щ, таких як геп= 072;торенальни&= #1081; синдром. Таким чином, клінічні та лабораторнo= 0; параметри слід ретельно ко = 85;тролювати у цій популяції пацієнтів (д= 080;в. та&= #1082;ож розділ «Побіч= ні реакції»).

Л&= #1072;ктоацидоз і тяжка гепатомегаl= 3;ія зі стеатозо = 84;. П&= #1088;и використанl= 5;і аналогів нуклеозидіk= 4; повідомлялl= 0; про появу лактоацидоk= 9;у (у разі відсутностo= 0; гіпоксемії), іноді з лета= 083;ьним наслідком, щ= 086; зазвичай по = 74;ʼязано з тяжкою гепатомегаl= 3;ією та стеатозо = 84; печінки. Оскільки ентекавір є нуклеозиднl= 0;м аналогом, це= 081; ризик не мож= 077; бути виключений. Лікування нуклеозиднl= 0;ми аналогами слід припин = 80;ти, коли відбуваєтьl= 9;я швидке підвищення рівня амінотрансm= 2;ераз, прогресуючl= 6;ї гепатомегаl= 3;ії або метаболічнl= 6;го лактоацидоk= 9;у невідомої етіології. Доброякіснo= 0; симптоми травлення, такі як нудота, блюв= 072;ння і біль у животі, можуть свідчити пр = 86; розвиток лактоацидоk= 9;у. Тяжкі випад = 82;и, іноді з летальним наслідком, були повʼязk= 2;ні з панкреатитl= 6;м, печінковою недостатніl= 9;тю/печінков&#= 1080;м стеатозом, нирковою недостатніl= 9;тю і вищим рівн= 077;м сироватковl= 6;го лактату. Необхідно дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при призначеннo= 0; нуклеозиднl= 0;х аналогів будь-якому пацієнтові (= 086;собливо жінкам з ожирінням) з гепатомегаl= 3;ією, гепатитом а = 73;о іншими відомими факторами ризику захв = 86;рювання печінки. За цими пацієнтами слід уважно спостерігаm= 0;и.

Щ&= #1086;б розрізняти підвищення рівня амінотрансm= 2;ераз через відповідь н = 72; лікування і = 087;отенційно повʼязане з лактацидозl= 6;м, лікарі повинні пер = 77;конатися, що зміни в AЛT були повʼязk= 2;ні з поліпшенняl= 4; інших лабораторнl= 0;х маркерів хронічного гепатиту B.=

Р&= #1077;зистентніс= ;ть і специфічн= 10; запобіжні з = 72;ходи для ламівудин-н = 77;чутливих пацієнтів. Мута = 94;ії в HBV-полімеразі, що кодують ламівудин-р = 77;зистентні заміни, можуть призвести д = 86; подальшого виникнення вторинних замін, включ= 072;ючи повʼязані з резистентнo= 0;стю до ентекавіру (ETV= r). У невеликог = 86; відсотка ламівудин-н = 77;чутливих пацієнтів заміни ETVr на залишки rtT184, rtS202 або rtM250 були на= 103;вні на початку дослідженнn= 3;. Пацієнти з резистентнl= 0;м до ламівудину ВГВ піддаються підвищеномm= 1; ризику розвитку наступної резистентнl= 6;сті до ентекавіру, ніж пацієнт = 80; без резистентнl= 6;сті до ламівудину. Сукупна імо = 74;ірність виникнення генотиповоo= 1; резистентнl= 6;сті до ентекавіру після 1, 2, 3, 4 та 5 років лікування у ламівудин-р = 77;зистентних дослідженнn= 3;х становила 6 %, 1= 5 %, 36 %, 47 % та 51 % відповідно. = 042;ірусологіч&= #1085;у відповідь слід часто контролюваm= 0;и у популяції, нечутливій до ламівуди = 85;у, і проводити відповідне тестування = 85;а резистентнo= 0;сть. У пацієнтів = 110;з субоптималn= 0;ною вірусологіm= 5;ною реакцією після 24 тижні&= #1074; лікування ентекавіроl= 4; слід враховуватl= 0; модифікаціn= 2; лікування (див. розділ &la= quo;Взаємоді= я з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Почи&= #1085;аючи терапію у пацієнтів з документалn= 0;но зареєстровk= 2;ною історією резистентнl= 6;го до ламівудину ВГВ, комбінаційl= 5;е застосуванl= 5;я ентекавіру та другого противірусl= 5;ого засобу (яке не поділяє перехресноo= 1; резистентнl= 6;сті з ламівудиноl= 4; або ентекав= 10;ром) слід розглядати переважно п = 77;ред монотерапіn= 8;ю ентекавіроl= 4;.

І&= #1089;нуючий раніше ламівудин-р = 77;зистентний HBV повʼязаний з підвищени = 84; ризиком под = 72;льшої резистентнl= 6;сті до ентекавіру = 85;езалежно від ступеня захворюванl= 5;я печінки; у пацієнтів і = 79; декомпенсоk= 4;аною хворобою печінки вір = 91;сологічний прорив може бути повʼязk= 2;ний із серйозними клінічними ускладненнn= 3;ми основного захворюванl= 5;я печінки. Таким чином, у пацієнтів = 110;з декомпенсоk= 4;аною хворобою печінки та р= 077;зистентним до ламівудину ВГВ комбінованk= 7; застосуванl= 5;я ентекавіру плюс другий противірусl= 5;ий препарат (який не має перехресноo= 1; резистентнl= 6;сті ні з ламівудиноl= 4;, ні з ентекав= 110;ром) слід розглядати переважно перед монот = 77;рапією ентекавіроl= 4;.

Педіатр&= #1080;чна популяція. Нижч = 80;й рівень вірусологіm= 5;ної відповіді (Д= 053;К HBV<50 МО/мл) спостерігаk= 4;ся у педіатричнl= 0;х пацієнтів з = 087;очатковою ДНК HBV ≥ 8,0 log₁₀ i= 2;О/мл. Ентекавір слід застосовувk= 2;ти таким пацієнтам, тільки якщо = 086;чікувана користь виправдовуn= 8; потенційниl= 1; ризик для дитини (наприклад, резистентнo= 0;сть). Оскільки деякі педіатричнo= 0; пацієнти можуть вима = 75;ати довготриваl= 3;ого або навіть довічного лікування хронічного активного гепатиту В, слід враховуватl= 0; вплив ентекавіру на майбутні варіанти лікування.=

Одержувачі трансплантk= 2;та печінки. Ф = 91;нкцію нирок слід ретельно оцінювати д = 86; та під час терапії ентекавіроl= 4; у реципієнт= 10;в, які застосо = 74;ували циклоспориl= 5; або такролімус (див. розділ «<= /span>Фарм = 72;кокінетика&r= aquo;).

К&= #1086;інфіковані гепатитом C або D. Немає даних про ефективнісm= 0;ь ентекавіру = 91; пацієнтів, коінфіковаl= 5;их вірусом гепатиту С або D.

П&= #1072;цієнти з вірусом імунодефіцl= 0;ту людини (ВІЛ)/В&= #1043;В коінфіковаl= 5;і, які не отримують с = 91;путню антиретровo= 0;русну терапію. Енте = 82;авір не оцінювал = 80; у пацієнтів = 079; ВІЛ/ВГВ-інфе= 082;цією, які не отрим= 091;вали ефективногl= 6; ВІЛ-лікуван = 85;я. Виникнення резистентнl= 6;сті до ВІЛ спостерігаl= 3;ося при застосуванl= 5;і ентекавіру для лікуван = 85;я хронічної інфекції гепатиту В у пацієнтів з ВІЛ-інфекці= 08;ю, які не отримували = 74;исокоактив&#= 1085;у антиретровo= 0;русну терапію (В= 040;АРТ). Т&= #1086;му терапію ентекавіроl= 4; не слід застосовувk= 2;ти для ВІЛ/HBV-коінфік= ованих пацієнтів, які не отримують ВААРТ. Ентекавір н = 77; вивчали як лікування ВІЛ-інфекці= 11; і не рекомендуєm= 0;ься для цього застосуванl= 5;я.

П&= #1072;цієнти, інфіковані ВІЛ/HBV, які отримували супутню антиретровo= 0;русну терапію. Е&= #1085;текавір був вивчени = 81; у 68 дорослих з ко-інфекціє= 02; ВІЛ/ВГВ, які отримували ВААРТ схему, &#= 1097;о містить ламівудин. Немає даних про ефектив = 85;ість ентекавіру = 91; HBeAg-негативних пацієнтів, коінфіковаl= 5;их ВІЛ. Є обмежені дані щодо пацієнтів, коінфіковаl= 5;их ВІЛ, які мають низьк = 80;й рівень клітин CD4 (<200 клітин/мм³).

З&= #1072;гальні. П&= #1072;цієнтам слід повідомити, що для терапії ент = 77;кавіром не доведено, що він знижу= 108; ризик передачі ВГ = 42;, тому необхідно вжити відповідниm= 3; запобіжних заходів.

Заст = 86;сування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Жінки репро= дуктивного віку. В = 88;аховуючи те, що потенційні ризики для розвитку плода невідомі, жінкам репродуl= 2;тивного віку слід ви= 082;ористовува&= #1090;и ефективну контрацепцo= 0;ю.

Вагітність.= Н = 77;має адекватних даних про застосуванl= 5;я ентекавіру вагітним жінкам. Дослідженнn= 3; на тваринах показали репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0; у високих дозах. Потен= 094;ійний ризик для людини невідомий. Енте = 82;авір не слід застосовувk= 2;ти у період вагітності, якщо це не потрібно. Не= 084;ає даних про вплив ентекавіру на передачу ВГВ від мате= 088;і до новонароджk= 7;ного. Тому необхідно вживати відповідниm= 3; заходів для запобіганнn= 3; придбання HBV новонароджk= 7;ним.

Період годування груддю. Н = 77;відомо, чи проникає ентекавір у = 075;рудне молоко. Наявні токсикологo= 0;чні дані у твари= 085; показали екскрецію ентекавіру = 91; молоко. Не можна виключити ризик для немовлят. Грудне годування с = 83;ід п = 88;ипинити п= 10;д ч = 72;с з = 72;стосування лікарськогl= 6; засобу Ентекавір.

Репрl= 6;дуктивна функція. Токсиколог&= #1110;чні дослідженнn= 3; у тварин, яким вводил = 80; ентекавір, н= 077; показали жодних озна = 82; порушення фертильносm= 0;і.

Здат = 85;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Не було проведено жодних досліджень щодо впливу на здатніст= 00; керувати транспортнl= 0;ми засобами та працювати з іншими автоматизоk= 4;аними системами. Запаморочеl= 5;ня, втома і сонливість = 08; поширеними побічними р = 77;акціями, які можуть погіршити здатність керувати ав = 90;отранспорт&#= 1086;м та працюват = 80; з іншими механізмамl= 0;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

З&= #1072;стосовуват= ;и препарат слід під контролем лікаря, який має досвід лікування хронічного гепатиту В.

С&= #1087;осіб застосуванl= 5;я

Е&= #1085;текавір слід приймати перорально.

К&= #1086;мпенсоване захворюванl= 5;я печінки

Пацієнти, які не отримували нуклеозиди: р = 77;комендован&#= 1072; доза становить 0,5 мг 1 раз на д= обу, незалежно від вживанн= 03; їжі.

Ламівудин-р= езистентні пацієнти (т= 086;бто з ознаками віремії під час застосу = 74;ання ламівудину або наявністю мутацій рез = 80;стентності до ламівудину [LVDr]) (див. розділ «<= /span>Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я»): рекомендовk= 2;на доза для дорослих становить 1 мг 1 раз на добу, яку слі&#= 1076; приймати натщесерце (більше 2 годин до і бі&#= 1083;ьше 2 годин після &= #1074;живання їжі) (див. розд= іл «Ф&= #1072;рмакокінет= ;ика»). При наявності мутацій LVDr комбінованk= 7; застосуванl= 5;я ентекавіру та другого противірусl= 5;ого засобу (яке не має перех= 088;есної резистентнl= 6;сті ні з ламівуд= 080;ном, ні з ентекавіроl= 4;) слід розглядати як перевагу монотерапіo= 1; ентекавіроl= 4; (див. розділ «<= /span>Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я»).

Д&= #1077;компенсова= ;не захворюванl= 5;я печінки=

Рекомендов&= #1072;на доза для дорослих пацієнтів з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки становить 1 мг 1 раз на добу, яку слі&#= 1076; приймати натщесерце (більше 2 годин до і бі&#= 1083;ьше 2 годин після &= #1074;живання їжі) (див. розд= іл «Ф&= #1072;рмакокінет= ;ика»). Для пацієнтів і = 79; ламівудин-р = 77;зистентним гепатитом В див. розділ &laq= uo;Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я».

Тривалість терапії=

Оптимальна тривалість лікування невідома. Припинення лікування може розглядатиl= 9;я наступним чином:

·      У дорослих пацієнтів з позитивною реакцією на HBe= Ag терапію слі = 76; призначати принаймні д = 86; 12 місяців після досягнення сероконверl= 9;ії HBe (втрати HBeAg і втрати ДНК HBV з виявленням анти-HBe на двох послідовниm= 3; зразках сироватки крові з інтервалом не менше 3-6 місяців) або до сероконв = 77;рсії HBs, або до втрати ефек = 90;ивності (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

·      У дор= ослих пацієнтів з негативною реакцією на HBe= Ag терапію слі = 76; призначати принаймні д = 86; сероконверl= 9;ії HBs або доказів втрати ефек = 90;ивності. При тривалому лікуванні більше 2 рок= 10;в рекомендуєm= 0;ься регулярна переоцінка, щоб підтвердитl= 0;, що продовженнn= 3; обраної терапії залишаєтьсn= 3; ефективним для пацієнт = 72;.

У пацієнтів= із декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки або цирозом припинення лікування не рекоменд= ;ується.

П&= #1077;діатрична популяція<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>

Д&= #1083;я відповідноk= 5;о дозування у педіатричнo= 0;й популяції з = 72;стосовують&#= 1089;я таблетки 0,5 мг.

Р&= #1110;шення про лікування педіатричнl= 0;х пацієнтів має ґрунтуватиl= 9;я на ретельному розгляді індивідуалn= 0;них потреб пацієнтів і = 079; посиланням = 85;а поточні рекомендацo= 0;ї з педіатричнl= 6;го лікування, в= 082;лючаючи значення вихідної гістологічl= 5;ої інформації. П = 77;реваги довготриваl= 3;ого пригніченнn= 3; вірусологіo= 1; з продовженнn= 3;м терапії нео = 73;хідно зважити проти ризик = 91; тривалого лікування, включаючи появу резистентнl= 6;го вірусу гепатиту В.=

AЛ= T у сироватці к = 88;ові повинна бут = 80; постійно підвищена протягом щонайменше 6 місяців до лікування педіатричнl= 0;х хворих із компенсоваl= 5;ою хворобою печінки через HBeAg-пози= тивний хронічний гепатит В і принаймні 12 місяців у па= 094;ієнтів з HBeAg-н = 77;гативним захворюванl= 5;ям.

П = 77;діатричним пацієнтам з масою тіла н= 077; менше 32,6 кг слід призначати щоденну доз = 91; 1 таблетка = 0,5 &#= 1084;г неза= лежно від вживанн= 03; їжі.=

Тривалість терапії для дітей

Оптимальна тривалість лікування невідома. Відповідно до чинних рекомендацo= 0;й педіатричнl= 6;ї практики, припинення лікування може розглядатиl= 9;я наступним чином:

·      У HBeAg-позитивних педіатричнl= 0;х пацієнтів терапію слі = 76; призначати протягом що = 85;айменше 12 місяців після досягнення сероконверl= 9;ії ДНК і HBeAg, які не можна виявити (втрати HBeAg і виявлення анти-HBe на двох послідовниm= 3; зразках сироватки крові, принаймні через 3-6 місяців) або до сероконверl= 9;ії HBs, або до втрати ефективносm= 0;і. Рівень AЛT та HBV ДНК у сироватці к = 88;ові слід регулярно контролюваm= 0;и після припинення лікування (див. розділ «<= /span>О&= #1089;обливості застосуванl= 5;я»).

·      У HBeAg-негативних педіатричнl= 0;х пацієнтів л= 10;кування слід призначати до сероконверl= 9;ії HBs або доказів втрати ефективносm= 0;і.

Фармакокін&= #1077;тику у педіатричнl= 0;х пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок або печінки не вивчали.=

П = 72;цієнти літнього віку: н = 77; потрібно коригувати дозування залежно від віку. Дозу слід коригувати відповідно до функції нирок у пацієнта (див. рекомен&#= 1076;ації щодо дозування при порушен = 85;і функції нирок та розділ «Фарм = 72;кокінетика»).

Стать і раса= ;: н = 77; потрібно коригувати дозування залежно від статі чи раси.

Нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть: кліренс ентекавіру = 79;нижується зі зменшенням кліренсу креатиніну (див. розділ «<= /span>Фарм = 72;кокінетика»). Коригуваннn= 3; дози рекомендуєm= 0;ься для пацієнт= 10;в з кліренсом креатиніну <50 мл/хв, у том= 091; числі для тих, які знаходятьсn= 3; на гемодіалізo= 0; або безперервнl= 6;му амбулаторнl= 6;му перитонеалn= 0;ному діалізі (CAPD). Рекомендуєm= 0;ься зменшити добову дозу, застосовуюm= 5;и таблетки 0,5 мг; дозу можна регулювати шляхом збільшення = 10;нтервалу дозування, я= 082; показано в таблиці. Запропоновk= 2;ні модифікаціo= 1; дози засновані н = 72; екстраполя&= #1094;ії обмежених даних, а їх безпека та ефективнісm= 0;ь не оцінювалисn= 3; клінічно. Отже, вірусологіm= 5;ну відповідь слід ретель = 85;о контролюваm= 0;и.

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Дозування Ентекавіру

Пацієнти, які не отри= 084;ували нуклеозиди

Ламівудин-= 088;езистентні&= #1089;ть або декомпенсо= 074;ане захворюван= 085;я печінки

≥= ; 50

0,5 м= ;г 1 раз на добу<= /o:p>

1 м= ;г 1 раз на добу

30R= 10;49

0,5 м= ;г кожні 48 годи&#= 1085;

0,5 м= ;г 1 раз на добу

10R= 10;29

0,5 м= ;г кожні 72 годи&#= 1085;

0,5 м= ;г кожні 48 годи&#= 1085;

< 1= 0

Г= ;емодіаліз або CAPD*

0,5 м= ;г кожні 5‒7 днів

0,5 м= ;г кожні 72 годи&#= 1085;и

* У дні гемодіа = 83;ізу призначати ентекавір після гемод= 10;алізу.

Печінкова н= едостатнісm= 0;ь: для пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки не потрібно коригувати = 76;озу.

Діти.

Е&= #1085;текавір не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти дітям віком до 2 років, оскільки в цій популяц= 10;ї безпеку та ефективнісm= 0;ь не було встановленl= 6;.

Е&= #1085;текавір, таблетки 0,5 &#= 1084;г, застосовувk= 2;ти дітям з масо= 102; тіла не менш= 077; 32,6 к&= #1075;.

Щодо рішення розпочати лікування у дітей див. розділи «Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я» та «Спосіб застосуванl= 5;я та дози».

Передоз&= #1091;вання.

Д&= #1086;свід передозуваl= 5;ня ентекавіроl= 4; у пацієнтів = 108; обмеженим. З = 76;орові добровольцo= 0;, які отримували до 20 мг/добу протягом до 14 днів, і одноразові дози до 40 мг не мали жодних неперед&= #1073;ачуваних побічних реакцій. Якщ= 086; відбуваєтьl= 9;я передозуваl= 5;ня, пацієнта сл= 10;д контролюваm= 0;и на наявніст= 00; ознак токси = 95;ності та при необхідносm= 0;і проводити стандартне підтримуючk= 7; лікування.=

Побічні реакції.

Р&= #1077;зюме профілю безпеки

У клінічних дослідженнn= 3;х у пацієнтів = 079; компенсоваl= 5;им захворюванl= 5;ям печінки най = 95;астішими побічними реакціями будь-якої тя= 078;кості з принаймні можливим відношенняl= 4; до ентекавіру були головний біль (9 %), втома (6 %), запаморочеl= 5;ня (4 %) і нудота (3 %). Повідомлялl= 0; також про загостреннn= 3; гепатиту пі = 76; час і після припинення терапії ентекавіроl= 4; (див. розділ «<= /span>Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я», «Опи&#= 1089; обраних побічних реакцій»).

Перелік побічних реакцій

О&= #1094;інка побічних реакцій базується н = 72; досвіді постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня та чотирьох клінічних дослідженнn= 3;х, в яких пацієнти з хронічною інфекцією гепатиту В та компенсоваl= 5;ою хворобою печінки отр = 80;мували подвійне сліпе лікування з ентекавіроl= 4; або ламівудиноl= 4; до 107 тижнів. У цих дослідж = 77;ннях профілі безпеки, включаючи лабораторнo= 0; відхилення, були порівнянні = 79; ентекавіроl= 4; 0,5 мг на добу (пацієнти, які раніше н= 077; отримували нуклеозиди, HBe= Ag-позитивних або негативних, які отримували лікування у середньому = 87;ротягом 53 тижнів), ентекавіроl= 4; 1 мг на добу (ламі&#= 1074;удин-нечутл= ;иві пацієнти, як= 110; отримували лікування у середньому = 87;ротягом 69 тижнів) і ламівудиноl= 4;.

П&= #1086;бічні реакції, що принаймні пов'язані з л&#= 1110;куванням ентекавіроl= 4;, зазначені за органами систем організму. Ч = 72;стота визначаєтьl= 9;я як д&= #1091;же часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/1= 00); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000).<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:UK'> У межах кожно= 11; групи часто = 90; побічні реакції представлеl= 5;і у порядку змен = 96;ення проявів.<= /span>

&nb= sp;

З боку імунної системи

рідк&#= 1086;: анафілакто= 111;дна реакція

З боку психіки

част&#= 1086;: безсоння

З боку нервової системи

част&#= 1086;: головний біль, запамороче= 085;ня, сонливість

З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту

част&#= 1086;: блювання, діарея, нудота, диспепсія

Гепа&#= 1090;обіліарні порушення

част&#= 1086;: підвищення трансаміна= 079;

З боку шкіри і підшкірно-ж&#= 1080;рової клітковини

неча&#= 1089;то: висип, алопеція

Загальні порушення

част&#= 1086;: втома

&nb= sp;

П&= #1086;відомляли про випадки = 083;актоацидоз&= #1091;, часто у звʼя = 79;ку з декомпенсаm= 4;ією печінки, іншими серй = 86;зними захворюванl= 5;ями або впливом = 083;ікарських засобів (див. розділ «Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я»).

Лікування понад 48 тижнів: продовженнn= 3; лікування ентекавіроl= 4; протягом середньої т = 88;ивалості 96 тижнів не виявило нових сигналів безпеки.

Опис обраних побічних реакцій=

Аномалії лабораторнl= 0;х досліджень: у клінічних дослідженнn= 3;х з пацієнтам = 80;, які раніше н= 077; отримували нуклеозиди, 5&n= bsp;% мали підвищення AЛT > 3 рази від поч= 072;ткового рівня, а < 1 % мали підвищення AЛT > у= ; 2 рази від поч= 072;ткового рівня разом із загальни = 84; білірубіноl= 4; > 2 рази верхньої межі норми (ВМН) і &= gt; 2 разів від по&= #1095;аткового рівня. Рівен= 100; альбуміну < 2= ,5 г/дл спостерігаk= 4;ся в <1 % пацієнтів, рівень амілази > 3 рази від п= очаткового рівня ‒ у 2 %, рівень ліпази > 3 рази від п= очаткового рівня ‒ у 11 % і тромбоцитіk= 4; < 50000/мм³‒ у < 1 = ;%.

У клінічних дослідженнn= 3;х з л&= #1072;мівудин-неm= 5;утливими пацієнтами у 4 % спостерігаl= 3;ося підвищення AЛT > 3= рази від початко = 74;ого рівня, а <1 % ‒ підвищення AЛT > 2= рази від початко = 74;ого рівня разом із загальни = 84; білірубіноl= 4; > 2 рази ВМН і > 2 рази від початко = 74;ого рівня. Рівен= 100; амілази > 3 рази від п= очаткового рівня спостерігаk= 4;ся у 2 % пацієнтів, рівень ліпази > 3 рази від п= очаткового рівня ‒ у 18 %, тромбоцити < 50000/мм³ ‒ у <1 %.

Загостренн&= #1103; під час лікування:= у дослідженнn= 3;х з пацієнтам = 80;, які раніше н= 077; отримували нуклеозиди, при лікуванні підвищення рівня AЛT > 10 разів ВМН і > 2 рази від= початковог = 86; рівня спост = 77;рігалося у 2 % пацієнтів, які отримув = 72;ли ентекавір, проти 4 % пацієнтів, які отримув = 72;ли ламівудин. У дослідженнn= 3;х з л&= #1072;мівудин-неm= 5;утливими пацієнтами, при лікуванні підвищення рівня АЛТ > 10 разів ВМН і > 2 разів від початко = 74;ого рівня відзначалоl= 9;я у 2 % пацієнтів, які отримув = 72;ли ентекавір, проти 11 % пацієнтів, які отримув = 72;ли ламівудин. Серед пацієнтів, які отримували ентекавір, підвищення рівня АЛТ пр= 080; лікуванні в середньому тривало протягом 4-5 тижнів, зазв= 080;чай вирішувалоl= 9;я після продовженнn= 3; лікування і = 074; більшості випадків було повʼязk= 2;но зі зменшенням вірусного навантаженl= 5;я ≥ 2 log_{10/м=
083;,
які
передували
або
збігалися з
підвищенняl=
4; AЛT.
Під час
лікування
рекомендуєm=
0;ься
періодичниl=
1;
моніторинг
функції
печінки.}

Загостренн&= #1103; після припинення лікування<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:UK'>. Повідомлялl= 0; про гострі загостреннn= 3; гепатиту у пацієнтів, які припинили терапію проти вірус = 91; гепатиту В, включаючи терапію ентекавіроl= 4; (див. розділ&= nbsp;«Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я»). Під час досліджень = 91; пацієнтів, які раніше н= 077; отримували нуклеозидіk= 4;, 6 % пацієнтів, які отримували ентекавір, і 10 % пацієнтів, які отримували ламівудин, зазнали підвищення АЛТ (> 10 разів ВМН та > 2 рази порівняно з [&#= 1084;інімальним початковим або останні = 84; вимірюваннn= 3;м у кінці дозування)] під час спос= 090;ереження після лікування. Серед паціє = 85;тів, які раніше н= 077; отримували нуклеозидіk= 4;, та які отримували ентекавір, підвищені показники АЛТ мали серединний час до почат= 082;у 23-24 тижні, а 86 % підвищення АЛТ відбулося у HBeAg-н = 77;гативних пацієнтів. У дослідженнn= 3;х із л&= #1072;мівудин-неm= 5;утливими пацієнтами, у яких спостерігаl= 3;ася обмежена кі = 83;ькість пацієнтів, 11 % пацієнтів, які отримували ентекавір, т= 072; у жодного з пацієнтів, які отримув = 72;ли ламівудин, н= 077; розвинулосn= 3; підвищення АЛТ під час спостережеl= 5;ня після лікування.=

У клінічних дослідженнn= 3;х лікування ентекавіроl= 4; було припинено, якщо пацієнти до = 89;ягли заздалегідn= 0; визначеної відповіді. Я= 082;що лікування припинено без урахування = 74;ідповіді на лікуванн= 03;, швидкість спалахів АЛ = 58; після лікування може бути вищою.

П&= #1077;діатрична популяція<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>

Б&= #1077;зпека ентекавіру = 91; педіатричнl= 0;х пацієнтів в= 10;ком від 2 до <18 років базується н = 72; двох поточних кл= 10;нічних випробуванl= 5;ях в осіб із хронічною інфекцією HBV. Ц= ;і випробуванl= 5;я проводили у НВeAg-позитивн&= #1080;х пацієнтів, які раніше н= 077; отримували = 85;уклеозиди, які отримували ентекавір протягом середньої тривалості 99 тижнів. Побі= 095;ні реакції, що спостерігаl= 3;ися у педіатрич = 85;их осіб, які отримували лікування е = 85;текавіром, відповідалl= 0; результатаl= 4; клінічних випробуванn= 0; ентекавіру = 91; дорослих (див. Резюме профілів безпеки)=            дуже поширені побічні реакції: нейтропеніn= 3;.

Інші спеціальні популяції<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>

Д&= #1086;свід у хворих із декомпенсоk= 4;аною хворобою печінки: про= 092;іль безпеки ентекавіру = 91; пацієнтів і = 79; декомпенсоk= 4;аною хворобою печінки оці = 85;ювали у дослідженнo= 0;, в якому пацієнти от = 88;имували лікування ентекавіроl= 4; 1 мг/добу або адефовіру дипівоксилl= 6;м 10 мг/добу. Щодо побічних реакцій, зазначених = 91; розділі «Пе = 88;елік побічних реакцій», одна додаткова побічна реакція [зниження бі= 082;арбонату у крові (2 %)] спостерігаl= 3;ася у пацієнтів, які отримували ентекавір, через 48 тижнів. Сукупний показник ле = 90;альності при дослідженнo= 0; становив 23 %, і причини лет = 72;льного наслідку зазвичай були повʼязk= 2;ні з захворюванl= 5;ями печінки, як і очікувалосn= 3; в цій популяції. Кумулятивнl= 0;й показник гепатоцелюl= 3;ярної карциноми (ГЦК) при дослідженнo= 0; становив 12 % (12/102). Серйозні побічні реакції зазвичай по = 74;ʼязані з печінкою, з кумулятивнl= 6;ю частотою пр = 80; дослідженнo= 0; 69 %. Пацієнти з високим по= 095;атковим показником ЧТП мали підвищений = 88;изик розвитку серйозних побічних ре = 72;кцій (див. розділ <= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:UK'>«Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я»).

А&= #1085;омалії лабораторнl= 0;х досліджень: на 48 тижні серед пацієнтів і = 79; декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки, які отримували = 77;нтекавір, жоден не мав підвищення АЛТ як > 10 раз= ;ів ВМН, так і > 2 l= 8;ази від початквого рівня, а у 1 % пацієнтів спостерігаl= 3;ося підвищення АЛТ > 2 рази від початко = 74;ого рівня разом із загальни = 84; білірубіноl= 4; > 2 рази ВМН і > 2 рази від початковогl= 6; рівня. Рівен= 100; альбуміну < 2= ,5 г/дл спостерігаk= 4;ся у 30 % пацієнтів, рівні ліпаз = 80; > 3 рази за по= чаткові рівні ‒ у 10 %, тромбоцити <50000/мм³ ‒ у 20 %.<= /span>

Д&= #1086;свід у пацієнтів, коінфіковаl= 5;их ВІЛ: профіль безпеки ентекавіру = 74; обмеженої кількості ВІЛ/HBV-коінфік= ованих пацієнтів, які отримув = 72;ли схеми лікування ВААРТ (високоакти = 74;на антиретровo= 0;русна терапія), що містять лам= 10;вудин, був подібни = 81; до профілю безпеки у мо= 085;оінфікован&= #1080;х пацієнтів з HBV (див. розділ «<= /span>Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я»).

С&= #1090;ать/вік: не було очевидних відмінностk= 7;й у профілі бе= 079;пеки ентекавіру щодо статі (≈ 2= 5 % жінок у клінічних випробуванl= 5;ях) або віку (≈ 5 % пацієнтів в= 10;ком від 65 років).

&nb= sp;

П&= #1086;відомлення про неб= 072;жані побічні реакції

Пові = 76;омлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важл = 80;ве значення= ;. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки під = 86;зрюваних побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фа= 088;маконагляд&= #1091; за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатностo= 0;. 2 роки.

Умов = 80; зберігання.

З = 73;ерігати в оригінальнo= 0;й щільно закритій уп = 72;ковці при температурo= 0; не вище 25 ºi= 7; у недоступно&= #1084;у для дітей місці.

Упак = 86;вка. По 30= таблеток у контейнері; по 1 контейнеру = 74; картонній коробці.

К&= #1072;тегорія відпуску. За рецептом.=

В&= #1080;робник. Гете = 88;о Лабз Ліміте= ;д/Hetero = Labs = Limited.

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Юніт-V, Блок V&n= bsp;і V-A, ТСІІС – Фор= мулейшн СЕЗ= ;, С. №№ 439, 440, 441 і = ;458, Полепаллі В= 10;ледж, Джадчерла М= ;андал, Телангана С= ;тейт, 509301, Індія/

Unit-V= , Block V and V-A, TSIIC – Formula= tion SEZ, S. Nos 439, 440, 441 &&nbs= p;458, Polepally Village, Jadcherla Mandal, Telangana State, 509301, Ind= ia.

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Дозування Ентекавіру
Пацієнти, які не отри= 084;ували нуклеозиди	Ламівудин-= 088;езистентні&= #1089;ть або декомпенсо= 074;ане захворюван= 085;я печінки
≥= ; 50	0,5 м= ;г 1 раз на добу<= /o:p>	1 м= ;г 1 раз на добу
30R= 10;49	0,5 м= ;г кожні 48 годи&#= 1085;	0,5 м= ;г 1 раз на добу
10R= 10;29	0,5 м= ;г кожні 72 годи&#= 1085;	0,5 м= ;г кожні 48 годи&#= 1085;
< 1= 0 Г= ;емодіаліз або CAPD*	0,5 м= ;г кожні 5‒7 днів	0,5 м= ;г кожні 72 годи&#= 1085;и

З боку імунної системи	рідк&#= 1086;: анафілакто= 111;дна реакція
З боку психіки	част&#= 1086;: безсоння
З боку нервової системи	част&#= 1086;: головний біль, запамороче= 085;ня, сонливість
З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту	част&#= 1086;: блювання, діарея, нудота, диспепсія
Гепа&#= 1090;обіліарні порушення	част&#= 1086;: підвищення трансаміна= 079;
З боку шкіри і підшкірно-ж&#= 1080;рової клітковини	неча&#= 1089;то: висип, алопеція
Загальні порушення	част&#= 1086;: втома