ІНС= ТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦИКЛОКС^®

(CIKLOX^®)

Склад:

діюча речовина: есциталопраму оксалат;

1 таблетка містить есциталопраму о= ксалату у перерахуванні на есциталопрам 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, тальк очищений, магнію стеарат, покриття «Opadry white 03F58750» (гіпромелоза, ти= тану діоксид (Е 171), макрогол, тальк).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

овальні, двоопуклі таблетки білого= або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому з одного боку та гладкі з іншого боку.

Фармакотерапевтична група. Антидеп= ресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код ATX= N06A B10.

Фармакологіч= ні властивості.

Фармакодинаміка.

Есциталопрам – це селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), який характеризується високою афінністю до основного зв’язуючого сайту. Він також зв’язується з алостеричним сайтом транспортера серотоніну, при цьому афінність до цієї ділянки у 1000 разів нижча.<= /span>

Есциталопрам = не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5‑HT_1А-, 5‑HT₂-рец= ептори, дофамінові D₁- і D₂-рецептори, = a₁‑, = a₂‑, ^= 6;‑адренергічні рецептори, гістамінові H₁, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Інгібування зворотного захоплення 5-HT є єдиним можливим механізмом дії, який може пояснювати фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакодинамі= чні ефекти

В одному подв= ійно сліпому плацебо-контрольованому дослідженні показників ЕКГ у здорових осіб подовження інтервалу QTc (скоригованого за формулою Фрідерічіа) від вихідно= го значення становило 4,3 мс (90 % ДІ (довірчий інтервал): 2,2, 6,4) при застосуванні препарату у дозі 10 мг/добу та 10,7 мс (90 % ДІ: 8,6, 12,= 8) при застосуванні дози, вищої за терапевтичну, – 30 мг/добу (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).=

Клінічна ефективність=

Великі депресивні епізоди

Ефективність есциталопраму у лікуванні великих депресивних епізодів у гострий період була показана у 3 з 4 подвійно сліпих, плацебо-контрольованих, короткострокових (8-тижневих) досліджень. У довгостроковому дослідженні профілактики рецидиву 274 пацієнти, які під час початкової 8-тижневої відкритої фази дослідження відповіли на лікування есциталопрамом у дозі 10 або 20 мг/добу, були рандомізовані для продовження прийому есциталопраму у тій самій дозі або плацебо протягом періоду до 36 тижнів. У цьому дослідженні у пацієнтів, які продовжували отримувати есциталопрам, спостерігався статистично значущо більш тривалий період часу = до виникнення рецидиву у межах наступних 36 тижнів у порівнянні з тими пацієнт= ами, які отримували плацебо.

Соціальний тр= ивожний розлад

Есциталопрам = виявився ефективним для лікування соціального тривожного розладу як у трьох короткострокових (12-тижневих) дослідженнях, так і у 6-місячному дослідженні профілактики рецидиву. У 24-тижневому дослідженні оптимальної дози була продемонстрована ефективність есциталопраму у дозах 5, 10 та 20 мг.

Генералізован= ий тривожний розлад

Есциталопрам = у дозах 10 та 20 мг/добу був ефективним у 4 з 4 плацебо-контрольованих досліджень.<= o:p>

Згідно з об’є= днаними даними трьох досліджень з подібним дизайном, в яких у сукупності взяв участь 421 пацієнт, що отримував есциталопрам, та 419 пацієнтів, що отримували плацебо, на лікування відповіли 47,5 % та 28,9 % пацієнтів відповідно, а ремісія настала у 37,1 % та 20,8 % пацієнтів відповідно. Стійкий ефект спостерігався з першого тижня лікування.

Підтримуючий = ефект есциталопраму у дозі 20 мг/добу був продемонстрований у 24–76-тижневому рандомізованому дослідженні підтримуючого ефекту лікування, в якому взяли участь 373 пацієнти, що відповіли на препарат під час початкового 12-тижнев= ого лікування у відкритому режимі.

Обсесивно-ком= пульсивний розлад

У рандомізова= ному подвійно сліпому клінічному дослідженні есциталопрам у дозі 20 мг/добу продемонстрував відмінність від плацебо за загальною кількістю балів за шка= лою Y-BOCS (Шкала для оцінки обсесивно-компульсивного розладу Йєльського і Браунівського університетів, Yale-Brown Obsessive Compulsive Scale) через 12 тижнів лікування. Через 24 тижні відмічалися переваги застосування есциталопраму як у дозі 10 мг/добу, так і у дозі 20 мг/добу у порівнян= ні з плацебо.

Ефективність препарату у профілактиці рецидивів була продемонстрована для есциталопраму у дозах 10 і 20 мг/добу у пацієнтів, які відповіли на есциталопрам у 16-тижне= вому відкритому періоді та були включені у 24-тижневий рандомізований подвійно сліпий плацебо-контрольований період.

Фармакокінетика.

Абсорбція<= /span>

Абсорбція практично повн= а і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі (T_{max)
досягається через 4 години після багаторазового застосування.}

Як і для рацемічного циталопраму, абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні приблизно 80 %.

Розподіл

Уявний об’єм розподілу (= V_d,β/F) після перорального прийому препарату становить приблизно від 12 до 26 л/кг. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80 %. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками – нижче 80 %. <= /span>

Біотрансформація=

Ме= таболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Як альтернатива можливе окислення а= зоту з утворенням N-оксидного метаболіту. Як вихідна сполука, так і метаболіти частково екскретуються у вигляді глюкуронідів. При багатократному прийомі п= репарату середні концентрації деметильованого та дидеметильованого метаболітів зазви= чай становлять відповідно 28–31 % і <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту опосередковується переважно CYP2C19. Можлива деяка участь у цьому процесі ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Елімінація

Період напіввиведення (t= _½β) препарату після багаторазового застосування становить приблизно 30 год. Пла= змовий кліренс (Cl_oral) при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболітів період напіввиведення довший. Есциталопрам та = його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею.

Лінійність=

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. Середні рівноважні концентрації, які становлять 50 нмоль/л (діапазон: 20–125 нмоль/л), досягаються при застосуванні добової дози 10 мг.=

Пацієнти літнього вік= у

У пацієнтів віком від 65= років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів. Системна експозиція (AUC) у здорових добровольців літнього віку приблизно на 50 = ;% вища за таку у молодих здорових добровольців (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»).

Печінкова недостатніс= ть

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А і В за Чайлдом-П’ю) час напіввиведення був у два рази довшим, а експозиція на 60 % вища, ніж у осіб з нормальною функцією печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ниркова недостатність

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CL_cr 10–53 мл/хв) при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший час напіввиведення та дещо більша експозиція. <= /span>Ко= нцентрація метаболітів у плазмі крові не досліджена, але може бути підвищеною (див. ро= зділ «Спосіб застосування та дози»).

Поліморфізм

Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19 мали вдвічі вищу концентрацію есциталопраму у плазмі крові, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP2D6 не відзначалося (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Клінічні характеристики.

Показання.

- = Великі депресивні епізоди.

- = Панічний розлад з = або без агорафобії.

- = Соціальний тривожн= ий розлад (соціальні фобії).

- = Обсесивно-компульс= ивний розлад.

- = Генералізовані тривожні розлади.

Протипоказання.

-&nb= sp; Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату.

-&nb= sp; Одночасне лікування неселективними, необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) протипоказане у зв’язку з ризиком розв= итку серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією та іншими сим= птомами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

-&nb= sp; Комбіноване застосування есциталопраму та оборотних інгібіторів MAO типу A (наприк= лад моклобеміду) або оборотного неселективного інгібітора МАО лінезоліду протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому (див. ро= зділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

-&nb= sp; Есциталопрам протипоказаний для застосування пацієнта= м з відомим подовженням інтервалу QT або з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT.

-&nb= sp; Есциталопрам протипоказано застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які здатні подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій. =

Фармакодинамічні взаємо= дії

Протипоказані комбінації.

Неселективні необоротні ІМАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним необоротним ІМАО, та у пацієнтів, які щойно закінчили лікуван= ня СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО (див. розділ «Протипоказання»). У = деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром (див. розділ «Побічні реакції»). =

Комбінація есциталопраму= з неселективними необоротними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом сл= ід починати через 14 днів після відміни необоротного ІМАО. Лікування неселективними необоротними ІМАО слід починати не раніше ніж через 7 днів п= ісля припинення прийому есциталопраму.

Оборотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Унаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу А моклобемідом протипоказана (див. розділ «Протипоказання»). Якщо доведено необхідність ці= єї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з посиле= ним клінічним моніторингом.

Неселективний оборотн= ий інгібітор МАО (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є неселективним оборотним інгібітором МАО та не повинен призначатися пацієнта= м, які отримують есциталопрам. Якщо така комбінація є необхідною, слід застосовувати мінімальні дози обох препаратів під ретельним клінічним нагля= дом (див. розділ «Протипоказання»).

Селективний необоротн= ий інгібітор МАО типу Б (селегілін)

Комбінація з селегіліном (необоротний ІМАО типу Б) потребує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Селегілін у дозах до 10 мг/добу включно безпечно застосовувався разом із рацемічним циталопрамом.

Подовження інтервалу = QT

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження комбінованого застосування есциталопраму з інш= ими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводилися. При застосуванні есциталопраму разом із такими препаратами не можна виключати виникнення адитивного ефекту. У зв’язку з цим одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як протиаритмічні препарати класу IA і III, антипсихотики (наприклад похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин = для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин), деякі антигістамінні препарати (наприклад астемізол, гідрокси= зин, мізоластин), протипоказане.

Комбінації, що потреб= ують обережності<= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-language:SA'> при застосуванні

Серотонінергічні лікарські засоби

Одночасне застосування з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад з опіоїдами (включаючи т= рамадол) та триптанами (включаючи суматриптан)) може призвести до серотонінового синдрому (див. розділ «Особливості застосування»).=

Лікарські засоби, які знижують судомний поріг

СІ= ЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, які здатні знижувати судомний поріг (наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксанте= ни, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).

Літій, трипто= фан

Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю призначати ці препарати одноча= сно.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може призве= сти до підвищення частоти побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»= ).

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есцитало= прамом. Якщо пацієнти приймають пероральні антикоагулянти, необхідно провести ретел= ьний моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може посилити схильність до кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Алкоголь

Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак, як і у = разі застосування психотропних лікарських засобів, комбінація з алкоголем є небажаною.

Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію

Слід виявляти обережніст= ь при одночасному застосуванні лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки у такому випадку збільшується ризик розвитку злоякісних аритмій (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19. Ферменти CYP3A4 та CYP2D6 також мож= уть брати деяку участь у його метаболізмі, хоча і меншою мірою. Метаболізм головного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму), судячи з усього, частково каталізується CYP2D6.

Сумісне призначення есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (CYP2C19 інгібітора) призво= дить до помірного (приблизно на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму в пл= азмі крові.

Одночасне застосування есциталопраму і циметидину 400 мг двічі на добу (помірний загальний інгібіт= ор ферментів) призвело до помірного (приблизно на 70 %) збільшення концентрації есциталопраму в плазмі крові. Слід виявляти обережність при комбінованому застосуванні есциталопраму з циметидином. Може виникнути потр= еба у коригуванні дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Таким чином, при сумісно= му застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (наприклад омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопіди= ном) та з циметидином слід бути обережними, призначаючи верхні граничні дози есциталопраму. Зниження дози есциталопраму може бути необхідним залежно від клінічної оцінки (див. розділ «Особливості застосування»).

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів=

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується обережність = при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном і метопрололом (який застосов= ують при серцевій недостатності), або з деякими лікарськими засобами, що впливаю= ть на центральну нервову систему та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад такими антидепресантами, як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилі= н, такими антипсихотиками, як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Можлива корекція дози.

Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення удвічі рівнів у плазмі цих двох субстратів CYP2D6.=

У дослідженнях in vitro було продемонстровано, що есциталопрам також м= оже обумовлювати невелике інгібування CYP2C19.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19.

<= o:p>

Особливості застосування.

Нижчезазначені особливості застосування стосуються терапевтичного класу селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Діти. <= /span>Лікарський засіб не слід призначати дітям. У процесі клінічних досліджень більша частота суїцидальної поведінки (спроби суїциду та суїцидальні думки), ворожості (з домінуванням агресії, опозиційн= ої поведінки та гніву) спостерігалася серед дітей, які лікувалися антидепресантами, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо клінічна ситу= ація все ж потребує призначення такого лікування, за пацієнтом необхідно ретельно спостерігати для своєчасного виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, н= емає даних про подальшу безпеку для дітей щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.

Парадоксальна тривога=

Деякі пацієнти з панічни= ми розладами на початку лікування антидепресантами можуть відчувати посилення тривоги. Ця парадоксальна реакція звичайно зникає протягом двох тижнів лікування. Для зменшення ймовірності анксіогенного ефекту рекомендується ни= зька початкова доза (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Судомні напади

Есциталопрам необхідно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів із встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією – забезпечити пильний нагляд.

Манія

СІЗЗС слід з обережністю застосовувати для лікування хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет<= /o:p>

У пацієнтів із цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії (гіпоглікемія або гіперглікемія). Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу м= оже потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні д= умки або клінічне погіршення

Депресія пов’язана з риз= иком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за хворими до покращення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, п= ри яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування хв= орих з іншими психічними розладами.

Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки ще до початку лікування мають найвищий р= изик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного спостереження протягом лікування.

Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів з участю доросл= их пацієнтів із психічними розладами продемонстрував підвищений ризик суїцидал= ьної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з тими, хто приймав плацебо= у пацієнтів віком до 25 років. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризик= ом особливо необхідний на початку лікування та при зміні дози.

Пацієнтів та їх оточуючих слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-як= ого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у повед= інці та про необхідність негайної медичної консультації у разі розвитку цих симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження<= /i>

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акати= зії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірний протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись такі симптоми.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, можливо пов’язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає після відміни терапії. СІЗЗС = слід призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність циро= зу печінки або одночасне лікування препаратами, які можуть спричинити гіпонатріємію).

Крововиливи

При прийомі С= ІЗЗС можливі шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура. СІЗЗС/СІЗЗСН можуть збільшити ризик виникнення післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у пері= од вагітності або годування груддю» і «Побічні реакції»). Необхідно з обережні= стю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно пероральними антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальни= ми засобами, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до крово= теч.

Електро-судомна терап= ія (ЕСТ)

Клінічний досвід одночас= ного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже, рекомендується обережність.

Реверсивні, селективн= і ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам= та ІМАО типу А притипоказано через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром=

Рекомендується обережніс= ть при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як триптани (включаючи суматриптан), опіоїди (включаючи трамадол) і триптофан.

Повідомлялося про розвит= ок серотонінового синдрому у поодиноких випадках у хворих, які приймали СІЗЗС одночасно з серотонінергічними лікарськими засобами. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія, може означати розви= ток цього стану. У такому випадку СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне лікування.<= /span>

Звіробій

Одночасне застосування С= ІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до підвищення частоти побіч= них реакцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Симптоми відміни

Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо раптовому, є поширеними (див. ро= зділ «Побічні реакції»). У дослідженнях побічні реакції під час припинення терап= ії виникали приблизно у 25 % пацієнтів, які отримували есциталопрам, та у 15 % пацієнтів, які приймали плацебо.

Ризик виникнення симптом= ів відміни може залежати від кількох факторів, в т. ч. тривалості та дози, тем= пу зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (в т. ч. парестезія, відчу= ття удару струмом), розлади сну (в т. ч. безсоння, яскраві сновидіння), збуджен= ня або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищ= ене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Як правило, ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю, але у деяких пацієнтів можуть бути тяжчими. Вони зазвичай виникають протягом перших кіль= кох діб після припинення лікування, але були дуже рідкісні повідомлення про под= ібні симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози. Зазвичай ці симптоми відміни самостійно минають протягом 2 тижнів, однак можуть бути бі= льш тривалими (2–3 місяці або довше) у деяких пацієнтів. Таким чином, рекоменду= ється поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози.»).

Сексуальна дисфункція=

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) / інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (ІЗЗСН) можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалі сексуальні дисфункції, де симптоми продовжувалися, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС / ІЗЗСН.

Ішемічна хвороба серц= я

Через обмеження клінічно= го досвіду рекомендується обережність у разі застосування препарату пацієнтам з ішемічною хворобою серця.

Подовження інтервалу = QT

Встановлено, що есцитало= прам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QT. У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), переважно у жінок, у пацієнтів з гіпокаліємією та у пацієнтів з раніше існу= ючим подовженим інтервалом QT чи іншими захворюваннями серця (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій», «Передозування» та «Побічні реакції»).<= /span>

Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам з вираженою брадикардією та пацієн= там з нещодавно перенесеним гострим інфарктом міокарда чи декомпенсованою серце= вою недостатністю.

Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, збільшують ризик розвитку злоякісних аритмій та мають бути скориговані до початку лікування есциталопрамом.

У пацієнтів із захворюва= ннями серця зі стабільним перебігом перед початком лікування есциталопрамом слід провести ретельну оцінку показників ЕКГ.

Якщо під час лікування есциталопрамом виникають ознаки серцевої аритмії, лікарський засіб слід відмінити та зробити ЕКГ.

Закритокутова глауком= а

СІЗЗС, у тому числі есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Цей мідріатичний ефект може потенційно звузити кут ока, що призводить до підвищення внутрішньоочного тиску та закритокутової глаукоми, особливо у схильних до цього пацієнтів. Тому есциталопрам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб міс= тить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто він практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для лікування вагітних жінок обмежені.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Есциталопрам протипоказа= ний вагітним жінкам, за винятком випадків, коли після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі була чітко доведена необхідність призначен= ня препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. Слід уникати раптової відміни лікарського засобу під час вагітно= сті.

У = новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх термінах вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, <= /span>температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудже= ння, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. = Ці симптоми можуть обумовлюватися або серотонінергічними ефектами, або бути симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення виникають одразу = або незабаром (до 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані засвідчили те, що застосування СІЗЗС вагітним жінкам, особливо на пізніх термінах вагітності, може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних жінок, за даними спостережен= ь). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних жінок.

Результати спостережень свідчать про підвищений ризик (у <2 рази) післяпологової кровотечі після застосування СІЗЗС або СІЗЗСН протягом місяця до пологів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»).
Грудне вигодовування<= o:p>

Оскільки есциталопрам пр= оникає у грудне молоко, протягом лікування годування груддю не рекомендується.

Фертильність

Дані досліджень на твари= нах показали, що есциталопрам може впливати на якість сперми. Повідомлення про застосуван= ня деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Здатність впливати = на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хоча есциталопрам не впл= иває на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспор= том або іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Безпека застосування доз= понад 20 мг на добу не була встановлена.

Лікарський засіб Циклокс^® застосовують дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод

Звичайно призначають 10 = мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг.

Антидепресивний ефект зв= ичайно настає через 2–4 тижні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї<= /p>
Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг на добу перед тим, як збільшити до 10 мг= на добу. Доза може бути в подальшому збільшена до максимальної – 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.=

Соціальні тривожні ро= злади (соціальна фобія)

Звичайно призначають 10 = мг 1 раз на добу. Зазвичай для полегшення симптомів необхідно 2–4 тижні терапії. Надалі, залежно від індивідуальної відповіді пацієнта, доза може бути зниже= на до 5 мг або збільшена до максимальної – 20 мг на добу. Соціальний тривожний розлад – це захворювання з хронічним перебігом, і для закріплення ефекту рекомендовано продовжувати лікування протягом 12 тижнів.<= /span>

Доведено, що тривале лік= ування протягом 6 місяців попереджує рецидив і може призначатися індивідуально; сл= ід регулярно оцінювати переваги лікування.

Со= ціальний тривожний розлад – це чітко визначений діагностичний термін для позначення специфічного розладу, який не слід плутати з надмірною сором’язливістю.

Ме= дикаментозна терапія показана лише у тому разі, якщо цей розлад значно заважає професійн= ій діяльності та соціальній активності.

Зн= ачення такого лікування порівняно з когнітивно-поведінковою терапією не оцінювалос= я. Медикаментозна терапія є однією зі складових загальної стратегії лікування пацієнта.

Генералізовані тривож= ні розлади

Звичайно призначають 10 = мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Тривале лікування вивчал= ося принаймні 6 місяців у пацієнтів, які отримували дозу 20 мг на добу; слід регулярно оцінювати переваги лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Звичайно початково призн= ачають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збіль= шити до 20 мг на добу.

ОКР – хронічне захворюва= ння, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше. Користь лікування та дозу препарату необхідно оцінювати через регулярні проміжки ча= су (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Початкова доза становить= 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добова = доза може бути збільшена до максимальної – 10 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Ефективність есциталопра= му при соціальному тривожному розладі у пацієнтів літнього віку не оцінювалася.

Педіатрична популяція=

Лікарський засіб Циклокс= ^® н= е слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років) (див. ро= зділ «Діти»).

Ниркова недостатність

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю = (CL_CR <30 мл/хв) (див. розділ «Фармакокінетика»).

Зниження функції печі= нки

Рекомендована початкова = доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Пацієнтам з тяж= кою печінковою недостатністю рекомендовано застосовувати препарат з обережністю= і дуже обдумано титрувати його дозу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою= активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієн= та дозу можна збільшити до 10 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Симптоми відміни, які з’являються при припиненні лікування

Слід уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування есциталопрамом д= озу необхідно знижувати поступово протягом принаймні 1–2 тижнів, щоб зменшити р= изик появи симптомів відміни (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Якщо після зниження дози або відміни препарату з’являються неприйнятні симптоми, може бути зважена доцільність повернення до раніше призначеної дози препарату. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але більш поступово.

Діти.

Антидепресанти не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Суїцида= льну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань у дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначен= ня все ж таки прийнято, необхідно забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

Передозування.

Токсичність. Клінічні дані про передозув= ання есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків повідомлялося про легкі симп= томи або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включають одночасне передозування інших медикаментів. Дози есциталопраму 400–8= 00 мг не спричиняли будь-яких тяжких симптомів.

Симптоми.

Ознаки передозування есциталопраму – це, головним чином, симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія) та порушення балансу електролітів/рідини (гіпокалієм= ія, гіпонатріємія).

Лікування.<= span style=3D'mso-bidi-language:SA'>

Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпеч= ити адекватну оксигенацію. Промивання шлунка слід провести якомога швидше після перорального прийому препарату та застосувати активоване вугілля. Рекомендується моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим лікуванням.

У разі передозування рекомендується проводити моніторинг ЕКГ пацієнтам із застійною серцевою недостатністю / брадіаритмія= ми, пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал= QT, а також пацієнтам, які мають порушення метаболізму препарату, наприклад пацієнтам з печінковою недостатністю.

= ;

Побічні реакції.

Побічні реакції найчастіше спостерігаються протягом першого або другого тижня лікування та зазвичай їх частота й інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.

Побічні реакц= ії, відомі для препаратів класу СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігались у хо= ді плацебо-контрольованих досліджень та під час медичного застосування, подані= за системами органів і частотою нижче. Частота визначається як: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000= до < 1/100), рідкісні (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10000) або частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

Збоку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія.<= /i>

З боку імунної системи: рідкісні – анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: частота невідома – порушення секреції антидіуретичного гормону, гіперпро= лактинемія.

З боку обміну речовин та харчування: часті = – зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла<= /span>; нечасті – зменшення маси тіла; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія1.

З боку психіки: часті – тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо, аноргазмія у жінок; нечасті – бруксизм (скреготіння зубами), ажитація (збудження), нервозність, = панічні напади, сплутаність свідомості; рідкісні– агресія, деперсоналізація, галюцинації; час= тота невідома – манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка².=

З боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор; нечасті – порушення смаку, порушення сну, синкопе (непритомність); рідкісні – серотоніновий синдром;= частота невідома – дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія¹.

З боку органів зору: нечасті – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору.

З боку органів слуху та лабіринту:= нечасті – дзвін або шум у вухах.<= /o:p>

З боку серця: нечасті – тахікардія; рідкісні – брадикардія; частота невідома – подовж= ення інтервалу QT на електрокардіограмі, шлуночкова аритмія, включаючи torsade de pointes.

З боку судин: частота не= відома – ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної кл= ітки та середостіння= : часті – синусити, позіхання; нечасті – носова кровотеча.=

З боку шлунково-кишкового тракту<= /span>: дуже часті= – нудота; часті – діарея, запор, блювання, сухість у роті; нечасті<= /u> – шлунково-кишкові кровотечі (в т.ч. ректальні).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота не= відома – гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.=

З боку шкіри та підшкірної клітковини= : часті – посилене потовиділення; нечасті – висипання, алопеція (облисіння), кропив’янка, свербіж; частота невідома – екхімоз (синець), набряки.<= o:p>

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин= : часті – артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: = частота невідома – затримка сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та грудних зал= оз: часті – чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція; нечасті – жінки: маткові кровотечі (метрорагія), менорагія; частота невідома – галакторея; чоловіки: пріапізм; жінки: післяпологові кровотечі³.<= /span>

Загальні порушення та порушення у = місці введення: часті – втома, підвищення температури тіла (пірексія); нечасті – набряк.

¹ Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.<= /span>

² Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомлялося протягом лікування есциталопрамом або незабаром після його припинення (див. розділ «Особливості застосування»).

³Про такі випадки повідомлялося для терапевтичного класу СІЗЗС або СІЗЗСН (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю», «Особливос= ті застосування»).

Подовження ін= тервалу QT

У післяреєстр= аційний період повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), переважно у жінок, у пацієнтів з гіпокаліє= мією та у пацієнтів з раніше існуючим подовженим інтервалом QT чи іншими захворюваннями серця (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Передозування» та «Фармакодинаміка»).=

Ефекти класу<= o:p>

Епідеміологіч= ні дослідження, проведені переважно за участю пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували збільшення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отриму= ють селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та трицикліч= ні антидепресанти. Механізм, який призводить до такого збільшення ризику, наразі невідомий.=

Симптоми відміни <= /span>

Припинення лікування СІЗ= ЗС (особливо раптове) звичайно призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (в т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сн= у (в т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Загалом ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак можуть бути тяжкими та/або тривали= ми у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози (див. розділи «Особливості застосування= », «Спосіб застосування та дози»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції п= ісля реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: = https://aisf= .dec.gov.ua.

Термін придатності.

3 роки.

&nb= sp;

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці = при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей= місці.

&nb= sp;

Упаковка.

По 14 табл= еток у блістері, по 2 або по 4 блістери у картонній упаковці.

&nb= sp;

Категорія відпуску.

За рецептом.<= /span>

&nb= sp;

Виробник.=

Кусум Хелтхкер Пвт = Лтд/

Kusum Healthcare Pv= t Ltd.

Місцезнаходження вир= обника та адреса місця провадження його діяльності.

Плот № М-3, Індор Спешел Ікономік Зоун, Фейз-ІІ, Пітампур, Діст. Дхар, Мадхья Прадеш, Пін 454774, Індія/

Plot No. M-3, Indore Special Economic Zone, Phase-= II, Pithampur, Distt. Dhar, Madhya Pradesh, Pin 454774, India.