ІНСТРУКЦ= ІЯ

для меди= чного застосування лікарськ= ого засобу

БІСОПРОЛОЛ-ЗДОРОВ’Я

(BISOPRO= LOL-ZDOROVYE)

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: бісопролол;

1 таблетка містить бісопр= ололу фумарату 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини:<= /span> кальцію гідрофосфат безводний; целюлоза мікрокристалічна; кро= хмаль кукурудзяний; кросповідон; кремнію діоксид коло= їдний безводний; магнію стеарат; суха суміш «Opadry white», що містить титану діоксид (Е 171), гіпромелозу, триацетин; ж= овтий захід FCF, оранжево-ж= овтий S (Е 110), тар= тразин (Е 102).

<= /span>

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонк= ою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболон= кою, круглі, з двоопуклою поверхнею, від світло-жовтого до жовтого кольору (т= аблетки по 5 мг), від світло-оранжевого до оранжевого з рожевим відтінком кольору (таблетки по 10 мг).

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів. Код АТХ С07А В07.

= Фармакологічні властивості.

= Фармакодинаміка. Бісопролол – = високоселективний β₁-адреноблокатор. Не має внутрішньої = симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембраностабілізуючих<= /span> властивостей. Препарат має дуже низьку спорідненість із β₂-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із β₂-рецептор= ами, які беруть участь у метаболічній регуляції. <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Таким чином, бісопролол не впливає= на опір дихальних шляхів і β₂-опосередковані метаболічні ефекти. Селективність бісопрололу відносно β₁₌-адренорецепторів поширюється за межі терапевтичного діапазону доз.

Бісопролол не має вираженого негативного інотропного ефекту.

Максимальний ефект = бісопрололу наступає через 3-4 години після пероральн= ого прийому. Період напіввиведення (Т_½) з плазми становить 10= -12 годин, що призводить до 24-годинної ефективності після одноразового прийому. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні прийому.

При інтенсивній тер= апії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця без хронічної серцевої недостатності бісопролол зменшує серцевий викид та потребу міокарда в кисні завдяки зменш= енню частоти серцевих скорочень та ударного об’єму. При тривалій терапії підвище= ний периферичний опір зменшується. Також в основі антигіпертензивного ефекту β-блокаторів лежить механізм дії зниження активності реніну у плазмі крові.

Бісопролол пригнічує реакцію на симпатоадренергічну активність, блок= уючи кардіо-

β₁-= рецептори. Це призводить до уповільнення серцебиття та зниження скорочувальної функції міокарда, що спричиняє зниження потреби міокарда в кисні. Завдяки цьому досягається бажаний ефект у пацієнтів зі стенокардією та ішемічною хворобою серця.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Пі= сля прийому внутрішньо більше 90 % бісопрололу абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Значення ефекту першого проходження становить ≤ 10 %. Біодоступн= ість становить близько 90 %.

Розподіл. Об’= єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 30 %.

Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50 % біотрансформуєт= ься у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками,           50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Загальний кліренс бісопрололу становить          15 л/год. Завдяки тривалому Т_½ (10-12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект впродовж 24 годин при застосуванні 1 раз на добу.

Лінійність. Фармакокін= етика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку.

Особливі групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виводиться з організму нирками та печінкою в рівній мірі, у пацієнтів із порушенням функції печінки або порушенням функції нирок корекція режиму дозування не потрібна. Фармакокінетику у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю та з порушенням функцій печінки= або нирок не вивчали. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу (за NYHA) рівень бісопрололу у плазмі крові вищий та Т_½ довший порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація у плазмі крові в рівноважному стані становить 64±21 нг/мл при добовій дозі 10 мг та= Т_½ 17±5 годин.

<= /p>
= Клінічні характеристики.

Показання. =

= · Артеріальна гіпертензія;

= · ішемічна хвороба серця (стенокарді= я);

= · хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності – із серцевими глікозидами.

Протипоказання.

- Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує = інотропної терапії;

- кардіогенний шок;=

- атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму);

- синдром слабкості синусового вузла;

- синоатріальна бло= када;

- симптоматична брадикардія;

- симптоматична арт= еріальна гіпотензія;

- тяжка форма бронх= іальної астми;

- пізні стадії пору= шення периферичного кровообігу або хвороби Рейно;

- феохромоцитома, щ= о не лікувалася;

- метаболічний ацид= оз;

- підвищена чутливість до бісопрололу або інших компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. =

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.

Лікування хроніч= ної серцевої недостатності.

Антиаритмічні засоб= и І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаї= н, фенітоїн, флекаїнід, пропа= фенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посиле= ння негативного інотропного ефекту.

Усі показання.

Антагоністи кальцію= (групи верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які приймають β-блокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.
Гіпотензивні препар= ати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксoнідин<= /span>, рилменідин<= /span>): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо = йому передує відміна блокаторів            β-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної гіпертензії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Лікування артері= альної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).

Антиаритмічні засоб= и І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаї= н, фенітоїн, флекаїнід, пропа= фенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посиле= ння негативного інотропного ефекту.

Усі показання.

Антагоністи кальцію= типу дигідропіридинового ряду (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику вини= кнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.=

Антиаритмічні препа= рати ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на атріовентрикулярну провідність.

β-блокатори мі= сцевої дії (наприклад, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можли= ве підсилення системних ефектів бісопрололу.

Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику брадикардії.

Інсулін та перораль= ні гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної д= ії. Блокада                   β-ад= ренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.

Засоби для анестезі= ї: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).

Серцеві глікозиди: = зниження частоти серцевих скорочень, збільше= ння часу атріовентрикулярної провідності.

Нестероїдні протиза= пальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивного ефекту бісопрололу.

β-симпатомімет= ики (наприклад, орципреналін, = ізопреналін, добутамін): застосування у комбінації з препара= том може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Для лікування алергічних реакцій можуть бути потрібні вищі дози адреналіну.

Симпатоміметики, які активують α- і β-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску= та посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних β-блокаторів.

При сумісному засто= суванні з антигіпертензивними засобами та засобами, що виявляють гіпотензивний ефект (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин) можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.

Можливі комбінації.

Мефлохін: можливе підвищення ризику розвит= ку брадикардії.

Інгібітори МАО (за = винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту            β-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.

= Особливості застосування. Лікування стабільної хронічної сер= цевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.

Пацієнтам з ішемічн= ою хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без нагальної потреби, т= ому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регул= ярного моніторингу.

На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування серцевої недостатності у паціє= нтів із наступними захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені = пороки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.

Препарат слід засто= совувати з обережністю пацієнтам при таких станах:

- бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);
- цукровий діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гіпоглікемії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;

- сувора дієта;

- проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші β-блокато= ри, бісопролол може посилювати чутливість до алергенів та збільшувати важкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект;

- атріовентрикулярна блокада I ступеня;

- стенокардія Принцметала;

- облітеруючі захво= рювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг);
- загальна анестезі= я.

У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування β-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування β-блокаторів під час периопераційного пері= оду. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів                                β-адренорецепторів, оскільки лікар повинен враховувати потенцій= ну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації крововтрати. У разі відміни бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу слід поступово зменшити та припинити прийом препарату за           48 годин до загальної анестезії.

Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу = або дилтіазему, з антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральн= ої дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій»).

Незважаючи на те, щ= о кардіоселективні β-блокатори (β₁) мають менший вплив на функцію легень порівняно з неселективними β-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх              β-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності препарат слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати з найни= жчої можливої дози та слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).=

При бронхіальній ас= тмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень, що можуть спричинити симптоми, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на= тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистент= ності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз β₂-си= мпатоміметиків.

Хворим на псоріаз (= у т.ч. в анамнезі) β-блокатори (наприклад, бісопролол) призначають після ретельного співвідношення користь/ризик.<= /span>

Пацієнтам із феохромоцитомою призначати препарат тільки після призначення терапії

α-адреноблокат= орами. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату. П= ри застосуванні препарату може відзначатись позитивний результат при проведенні допінг-контролю.

Препарат містить ба= рвники: жовтий захід FCF, оранжево-жовтий S (Е = 110), тартразин (Е 102), які можуть спричиняти алергічні ре= акції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть спричинити шкідли= вий вплив на перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого. Як правило,                              β-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може спричиняти затримку внутрішньоутробного розвитку, внутрішньоутробну загибель плода, мимовільний аборт або передчасні пологи. Можуть розвинутися побічні ефекти у плода та новонародженого (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Я= кщо лікування β-блокаторами необхідне, бажано, щоб це був β_{1-селективний
адреноблокатор.}

У період вагітності препарат застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перев= ищує потенційний ризик для плода. Необхідно контролювати ма= тково-плацентарний кровотік та зростання плода. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності= або плід слід розглянути можливість альтернативного лікування.

Після пологів новонароджений має знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемі= ї та брадикардії можна очікувати впродовж перших 3 діб.

Період годування груддю. Даних щодо екскреції бі= сопрололу у грудне молоко немає, тому не рекомендується застосовувати препарат у пері= од годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами. У ході досліджень за участю пацієнтів з ішемічною хворобою серця препар= ат не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак в індивідуальних випадк= ах препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати = зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікува= ння, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.

= Спосіб застосування та дози. Препарат слід приймати не розжовую= чи, вранці натще, під час або після сніданку, запиваючи невеликою кількістю рід= ини.

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія).

Лікування слід розп= очинати поступово з низьких доз із подальшим підвищенням дози. Рекомендована доза становить 5= мг (1 таблетка препарату по 5 мг) на добу. При неважкому ступені гіпертензії (= діастолічний тиск до 105 мм рт.с= т.) підходить доза 2,5 мг.

У разі необхідності= добова доза може бути підвищена до 10 мг (1 таблетка препарату по 10 мг) на добу. = Подальше збільшення дози виправдане лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована доза становить 20 = мг на добу.

Коригування дози вс= тановлює лікар індивідуально залежно від частоти пульсу та терапевтичної користі.

Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуноч= ка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності – серцевими глікозидами.

Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензинових рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори                               β-адренорецепторів, діуретики і, при необхідності, серцеві глікозиди.

Препарат призначати= для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострен= ня.

Терапію повинен про= водити лікар з досвідом лікування хронічної серцевої недостатності.

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності препаратом розпочинати відповідно до подан= ої нижче схеми титрування та коригувати залежно від індивідуальних реакцій організму.

– 1,25 мг* бісо= прололу фумарату 1 раз на добу впродовж 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до

– 2,5 мг* бісоп= рололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до=

– 3,75 мг* бісо= прололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до=

– 5 мг бісопрол= олу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, якщо добре переноситься, підвищити до=

– 7,5 мг бісопр= ололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, якщо добре переноситься, підвищити до=

– 10 мг бісопро= лолу фумарату 1 раз на добу як підтримуюча терапія.

* На початку терапії хронічної серцевої недостатності рекомендується застосовувати Бісопролол-Зд= оров’я, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг.

Максимальна рекомен= дована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз= на добу.

Протягом фази титру= вання необхідний контроль за наступними показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть розвиватися з першого дня після початку лікування.

Модифікація лікування. Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається поступове погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта зав= жди слід розглядати можливість повторної ініціації лікування бісопрололом.

Не слід припиняти л= ікування препаратом раптово, особливо пацієнтам з ішемічною хворобою серця, оскільки= це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом рекомендовано завершувати повільно, поступово знижуючи дозу (наприклад, зменшуючи дозу вдвічі щотижня).

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності зазвичай довготривале.

Курс лікування преп= аратом тривалий та залежить від природи та тяжкості хвороби.

Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю.

Артеріальна гіпе= ртензія; ішемічна хвороба серця. Для пацієнтів із порушенням функцій печінки = або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно. Пацієнтам із тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креати= ніну менше 20 мл/хв) і пацієнтам із тяжкою формою печінкової недостатності доза = не повинна перевищувати добову дозу 10 мг препарату. Є обмежені дані щодо застосування бісопрололу пацієнтам на діалізі. Необхідності змінювати режим дозування немає.

Хронічна серцева недостатність. Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функц= ії печінки або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю.
Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Діти. Клінічні дані щодо ефективності і = безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому не слід застосову= вати препарат цій категорії пацієнтів.

Передозування. Симптоми. При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість= 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступе= ня, брадикардії та запаморочення. Найчастішими ознаками передозування β-блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. На даний час відомо декілька випадків передозування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ішемі= чною хворобою серця (максимальна доза – 2000 мг бісопрололу= ). Відзначалися брадикардія та/або артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужал= и. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти із серцевою недостат= ністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікування слід розпочинати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»= ).

Лікування. При передозуванні слід припинити лікування препаратом та проводити підтримуючу і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діал= ізу. При підозрі на передозування відповідно до очікуваної фармакологічної дії та базуючись на рекомендаціях для інших β-блокаторів, слід розглянути нижчезазначені загальні заходи.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю слід вводити ізопреналін або інший препарат із позит= ивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може знадобитися трансвенозне введення штучного водія ритму.

При артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення рідини та судинозвужувальних препараті= в. Внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним.

При атріовентрикуля= рній блокаді II і III ступеня: ретельний нагляд та інфузійне введення ізопреналіну або трансвенозне введення кардіостимулятора.

При загостренні хро= нічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, інотропних препаратів, вазодилататорів. =

При бронхоспазмі: <= span class=3DSpellE>бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін), β₂-адреноміметики та/або амінофілін.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне = введення глюкози.

Побічні реакції. Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (<= u>> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко               (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за даним= и).

З боку серця: дуже часто – брадикардія = (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); часто – ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); нечасто – порушення ат= ріовентрикулярної провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемі= чною хворобою серця), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку нервової системи: часто – запаморочення*, головний біль*; рідко – синкопе.

З боку органів зору: рідко – зниження сльозовиділення (треба враховувати= при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон’юнктивіт.

З боку органів слуху: <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>рідко – погіршення слуху.

З боку дихальної системи: <= /i>нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною аст= мою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт.

З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, діарея, запор.

З боку шкіри та сполучних тканин: = рідко – реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, почервоніння, висипання; дуже рідко – алопеція. При лікуванні β-блокаторами може спостерігатись погірше= ння стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.

З боку кістково-м’язової системи: = нечасто – м’язова слабкість, судоми.

З боку печінки: рідко – гепатит.

З боку судинної системи: часто – відчуття холоду або оніміння у кінцівках, артеріальна гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); нечасто – ортостатична гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку репродуктивної системи: рідко – порушення потенції.

Психічні розлади: нечасто – депресія, порушення сну; рідко – нічні кошмари, галюцинації.

Лабораторні показники: = рідко – підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).

Загальні розлади: часто – астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*; нечасто – астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертен= зією або ішемічною хворобою серця).

* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1-2 тижнів.

Термін придатності.<= /span> 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки № 10×3 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, буди= нок 22.