ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНС= ТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= /b>

ГР= ИПОЦИТРОН КІДС ОРАНЖ

(GRIPOCITRON KIDS ORANGE)

Скл= ад:

дію= чі речовини: парацетамол, кислота аскорбінова, хлорфенаміну малеат;

1 пакет містить парацетамолу 1= 60 мг, кислоти аскорбінової 50 мг, хлорфенаміну ма= леату 1 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна; лактоза, моногідрат; натрію цитрат; сахароза; кремнію діоксид; неотам; поліетиленгліколь 4000; ароматизатор «Апельси= н», що містить мальтодекстрин, гуміарабік, кислоту аскорбінову, альфа-токоферол, с= ірки діоксид (Е 220).

Лік= арська форма. <= span lang=3DUK style=3D'background:white;mso-ansi-language:UK'>Порошок для ораль= ного розчину.

Основні фізико-хі= мічні властивості: вміст пакету – суміш гранул та порошку білого або майже білого кольору з фруктовим запахом.

Фар= макотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E51.

Фармакологічні властивості.

Фар= макодинаміка.

Парацетамол виявляє знеболювальний, жарознижувальний і слабкий протизапальний ефект.

Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу простагландинів та впливі на центр терморегуляції у гіпоталамусі.

Аскорбінова кислота (вітамі= н С) як ключовий компонент системи антиоксидантного та імунного захисту підвищує адаптаційні можливості організму, збільшує його опірність до інфекцій; бере активну участь у регуляції окисно-відновних процесів, в обміні вуглеводів, у синтезі стероїдних гормонів, катехоламінів та згортанні крові; посилює синт= ез колагену, стимулює процеси регенерації, нормалізує проникність капілярів. <= o:p>

Хлорфенаміну<= span lang=3DUK style=3D'background:white;mso-ansi-language:UK'> малеат – це антигістамінний засіб із класу алкіламінів, бло= катор Н₁‑гістамінових рецепторів. Чинить протиалергічну дію, усуває ринорею, сльозотечу = та свербіж в очах і носі. Терапевтичний ефект розвивається протягом однієї год= ини після перорального застосування та триває протягом 24 годин.

Фар= макокінетика. =

Складові препарату метаболізуються незалежно од= ин від одного.

Після перорального застосування парацетамол всмоктується швидко, переважно у верхніх відділах травного тракту. Він швид= ко розподіляється у тканинах. Зв’язування з білками крові становить менше 10 %. Парацетамол метаболізується переважно у печінці: більша частина зв’язується= з глюкуроновою кислотою, менша – із сірчаною кислотою. Період напіврозпаду парацетамолу становить 2–2,5 години. Він подовжується в осіб із захворюванн= ями печінки. Виводиться парацетамол із сечею (85 % разової дози парацетамолу виводиться протягом                   24 годин). Виведення істотно погіршується при порушеннях видільної функції нир= ок, що може призвести до накопичення в організмі парацетамолу і продуктів його метаболізму.

Аскорбінова кислота активно всмоктується у тонк= ому кишечнику. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 4 години. З плазми крові легко проникає у лейкоцити, тромбоцити та майже в усі тканини. Піддається біотрансформації у печінці, виводиться із сечею: частково у незміненому стані, частково – у вигляді метаболітів.

Хлорфенаміну<= span lang=3DUK style=3D'background:white;mso-ansi-language:UK'> малеат метаболіз= ується у печінці. Період напіввиведення становить 8 годин. Хлор= фенаміну малеат та його метаболіти виводяться із сечею.

Клінічні характеристики.

Показання. Призначають дітям= віком від 2 до 12 років при грипі, гострих респіраторних вірусних інфекціях і застудних захворюваннях для зниження температури, усунення головного болю, = болю в м’язах та суглобах, ринореї, чхання, сльозоте= чі та інших симптомів запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа.=

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до інгредієнтів препарату або до інших антигістамінних засобів;

тяжкі порушення функції печінки (> 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) та/або нирок;

·   &nb= sp;     алкоголізм;=

уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

вроджена гіпербілірубінемія (включаючи синдром Жильбера);

·   &nb= sp;     порушення кровотворення;

захворювання крові;

виражена лейкопенія;

анемія;

·   &nb= sp;     схильність до тромбозів;

·   &nb= sp;     тяжкі порушення серцевої провідності;

декомпенсована серцева недостатність;

·   &nb= sp;     обструкція шийки сечового міхура;

·   &nb= sp;     п= ілородуоденальна обструкція;

тромбоз;

тромбофлебіт;

·   &nb= sp;     тяжкі форми цукрового діабе= ту;

закритокутова глаукома;

·   &nb= sp;     виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення;

·      =    дитячий вік до 2 років.

Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тиж= нів після припинення застосування інгібіторів МАО. Інгібітори МАО не слід застосовувати разом із антигістамінними засобами через можливість адитивного пригнічення центральної нервової системи (ЦНС). Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічну дію антигістамінів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами можливі такі види взаємодій:

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = уповільнення виведення антибіотиків з організму;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітура= ти, карбамазепін), рифампіцин та алкоголь посилюють гепато= - та нефротоксичність парацетамолу;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = тетрациклін збільшує ризик розвитку анемії та метгемоглобінемії, спричиненої парацетамолом;

·      = при одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінк= у; не застосовувати одночасно з алкоголем;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = парацетамол знижує ефективність діуретиків;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом або рифампіцином підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдр= ому;

·      = посилення ефекту непрямих антикоагулянтів із підвищен= ням ризику кровотечі;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = швидкість всмоктування парацетамолу збільшується при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшується при застосуванні <= span class=3DSpellE>холестираміну;

·      = при одночасному тривалому застосуванні з похідними кумаринів (наприклад, із варфарином) може посилювати їх дію з підвищеним ризиком кровотечі; пацієнти, які застосовують пероральні антикоагулянти, повинні проконсультуватися з лікарем, слід контролювати показники згортання крові;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = прийом парацетамолу може впливати на результати визначення глюкози у крові за методом глюкозооксидази<= /span>-пероксидази з аномально високими концентраціями;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = прийом парацетамолу може впливати на результати визначення сечовини у крові за методом фосфорновольфра= мової кислоти;

·      = тропісетрон та гранісетрон, антагоністи 5-гідрокситриптаміну 3 типу, можуть повністю блокувати знеболювальний ефект парацетамолу внаслідок фармакодинамічної взаємодії;

·      = одночасне застосування парацетамолу та зидовудину підвищує тенденцію до зменшення кількості лейкоцитів (нейтропенії), тому ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно, якщо інше не рекомендовано лікарем;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночас= ному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = аскорбінова кислота при пероральному застосуванні підвищує абсорбцію пеніциліну, тетрацикліну, заліза, підвищує рівень етинілестрадіолу, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуван= ні саліцилатами;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести = до декомпенсації системи кровообігу; вітамін С можна приймати лише через 2 год= ини після ін’єкції дефероксаміну;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = великі дози препарату зменшують ефективність трициклі= чних антидепресантів, нейролептиків – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбц= ію амфетаміну, порушують виведення мексилетину нир= ками;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = аскорбінова кислота підвищує загальний кліренс етилов= ого спирту= ;

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      = препарати хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцила= ти, кортикостероїди при тривалому застосуванні зменшують запаси аскорбінової кислоти в організмі.

Одночасне застосування препарату з такими лікарськими засобами, як снодійні, заспокійливі засоби, нейролептики, транквілізатори, може значно збільшити пригнічувальну<= /span> дію хлорфенаміну малеату.

Хлорфенамін посилює антихолі= нергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсоніч= них препаратів. Інгібітори МАО не слід призначати в комбінації з антигістамінни= ми засобами через потенційну сумарну пригнічувальну дію на ЦНС. Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічні ефекти антигістамінних препараті= в.

Слід бути обере= жними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки такий одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком як наслідком піроглутамінового ацидозу, особливо у па= цієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

= Особливості застосування. <= /span>

Слід уникати одночасного застосування з інши= ми лікарськими засобами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, та лікарськими засобами, що містять парацетамол. Не перевищувати зазначеної дози та тривалість курсу лікування. Одночасне застосування разом з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недоста= тність, що може призвести до необхідності пересадження печінки або до летального наслідку.

Повідомлялося про випад= ки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком (МАВАП) як наслідку піроглутамінового ацидозу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність і сепсис, або при недоїданні та за наявності інших причин дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), які лікувалися парацетамолом у терапевтичній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу та флуклоксациліну. Якщо є підозра на МАВАП як наслідок піроглутамінового<= /span> ацидозу, рекомендується негайно припинити застосування парацетамолу та проводити ретельний моніторинг стану пацієнта. Вимірювання рівня 5-оксопрол= іну в сечі може бути корисним для ідентифікації піроглутам= інового ацидозу як основної причини МАВАП у пацієнтів з множинними факторами ризику= . Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Як= що симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Тр= ивале застосування високих доз може призводити до ураження печінки та нирок; вели= ка кількість лікарських засобів, які застосовують одночасно, алкоголізм, алкогольне ураження печінки, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати ризик гепатотоксичності парацетамолу у терапевтичних дозах.

Сл= ід враховувати, що в пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Необхідно порадитися з лікарем щодо можливості застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок та печінки легкого та середнього ступеня тяжкості.

Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно із седативними а= бо снодійними засобами.

Пе= ред застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застос= овує варфарин чи подібні препарати, які виявляють антикоагу= лянтний ефект.

Па= рацетамол може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глю= кози та сечової кислоти.

Пр= епарат повинен призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках: артеріальна гіпертензія тяжкого ступеня, епілепсія, глауком= а, оксалатоурія, розлади сечовипускання, затримка сечі, збільшення простати, астма, бронхіт, тиреотоксикоз, дефіцит глутатіону.

Ре= комендовану дозу та тривалість курсу лікування перевищувати не слід. Якщо за рекомендац= ією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно контролю= вати функціональний стан печінки та картину периферичної крові.

Ду= же рідко повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій. При почервонінні шкіри, п= ояві висипань, пухирців або лущенні необхідно припинити застосування парацетамол= у та негайно звернутися за медичною допомогою.

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість дея= ких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат. З обережністю приймати хворим на цукро= вий діабет. Одночасний прийом препарату з лужним питтям зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід запивати порошок лужною мінеральною водо= ю. Також всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах та ахілії.

Сірки діоксид (Е 220= ) рідко може спричиняти реакції гіперчутливості та бронхоспазм.
У разі високої температури тіла або тривалої гарячки, що зберігаєть= ся протягом 3 днів на тлі застосування препарату, або при появі ознак суперінфекції слід звернутися до лікаря.

Ас= корбінова кислота може змінювати результати лабораторних тестів (глюкози, білірубіну крові, активності трансаміназ).

Не приймати препарат з іншими засобами для симптоматичного лікування застуди та грипу, що містять парацетамол або антигістаміни. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря. Якщо головний біль стає постійним, також слід звернутися до лікаря.

Хлорфенаміну малеат може маскувати симптоми реакцій гіперчутливості та впливати на результати шкірних проб. Тому застосування лікарського засобу слід припинит= и за кілька днів до проведення цих маніпуляцій.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовувати.

Здатність впливати на швидк= ість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через можливість виникнення сонливості після застосування хлорфенаміну малеату, слід утримув= ати дітей від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги протягом 4 годин після застосування препарату.

Спосіб застосуван= ня та дози.

Застосовувати внутрішньо, незалежно від вживання їжі, попередньо розчинивши вміст пакета у склянці гарячої (не окропу) води. Рекомендована кількість води для розчинення порош= ку зазвичай становить об’єм, який дитина випиває за 1 прийом (100–200 мл). Раз= ова доза для дітей віком 2–5 років становить вміст 1 пакета, для дітей віком 6–= 12 років – вміст 2 пакетів. За необхідності повторювати прийом кожні 4–6 годин, але не більше 4 пакетів протягом доби.

Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні. Подал= ьше застосування можливе лише під наглядом лікаря.

Діти. <= span lang=3DUK style=3D'background:white;mso-ansi-language:UK'>

Не застосовувати дітям віком до 2 років. Необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату дітям віком 2–5 років.

Ма= ксимальна доза для дітей становить до 100 мг/кг на добу або 4000 мг на добу.

Передозування.

Про передозування препаратом не повідомлялося. Симптоми передозування лікарським засобом складаються із проявів інтоксикації окремими діючими речовинами.=

У пацієнтів із факторами ризику терапевтичні дози парацетамолу можуть спричин= яти симптоми передозування при одночасному застосуванні деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види = взаємодій») та при захворюваннях, що підвищують окиснювальний стрес та виснажують запаси глутатіону у печінці (тривале голодування, сепсис, цукровий діабет).

На= йбільшим проявом гострої інтоксикації є гепатотоксичність ‒ гепатоцелюлярне ураження, пов’язане зі зв’язуванням активних метаболітів парацетамолу з протеїнами печінкових клітин. У терапевтичних дозах ці метаболіти зв’язують= ся з глутатіоном та утворюють нетоксичні кон’югати. У разі масивного передозування запаси доно= рів SH-груп (які сприяють утворенню глутатіону) у печінці виснажуються. Це призводить до накопичення токсичних метаболітів та некрозу гепатоцитів із подальшим порушенням функції печінки, що прогресує до печінкової коми.

Си= мптомами передозування, зумовленими дією ацетамінофену, у перші 24 години є блідість, нудота, блювання, анорексія, загальна слабкість та абдомінальний біль (біль= у животі). Стан хворого може покращуватись протягом 24–48 годин, хоча симптоми можуть зберігатися.

При прийомі великих доз можливе також психомоторне збудження або пригнічення ЦН= С, підвищене потовиділення, запаморочення і порушення сну.
Ін= оді з боку сечовидільної системи спостерігалися нефротоксичність, включаючи нирко= ву коліку, інтерстиціальний нефрит та гостру ниркову недостатність із гострим некрозом канальців, яка може проявлятися сильним б= олем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. У тяжких випадках можливе ураження печінки (гепатоцелюлярний некроз) та порушення її функції, що може прогресу= вати до печінкової енцефалопатії, печінкової коми, набряку мозку та мати летальн= ий наслідок. Клінічні ознаки ураження печінки можуть не виявлятися протягом 12= ‑48 годин після передозування. Розмір печінки швидко збільшується. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози, гіпокаліємія та метаболічний ацидоз (включаю= чи лактоацидоз), підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення білірубіну та збільшення протромбінового індексу, крововиливи. Зменшується кількість сечі, може спостерігатись азотемія легкого ступеня. У дитини ураження печінки може розвинутися після застосування понад 150 мг/кг маси т= іла. До частих клінічних проявів, що з’являються через 3–5 діб, належать жовтяни= ця, гарячка, геморагічний діатез, гіпоглікемія, печінковий запах із рота, печін= кова недостатність.

За= стосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів = із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітої= ном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія)).

Ві= дзначалася також аритмія (порушення серцевого ритму) та панкреатит. При прийомі великих доз з боку ЦНС спостерігалося порушення орієнтації.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопе= нія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.<= /p>
Хр= онічна інтоксикація включає різні ураження печінки. Дані щодо хронічної токсичност= і та особливо нефротоксичності парацетамолу суперечливі. При тривалому застосува= нні слід звернути увагу на аналіз периферичної крові.
При передозуванні хлорфенаміну малеатом можуть проявлятися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шк= іри та слизових оболонок, підвищення температури тіла (гіперпірексія), тахікард= ія, атонія кишечнику, почервоніння обличчя. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження ЦНС (психомоторне збудження, психоз, галюцинації, тремор, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім – пригніче= ння, сонливість, порушення свідомості, які супроводжуються розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж = до судинної недостатності та летального наслідку).

Не= відкладна допомога при отруєнні антигістамінними засобами полягає у симптоматичному та підтримувальному лікуванні, включаючи штучну вентиляцію легень.

Невідкладна допомога. Пацієнта слід негайно дост= авити у лікарню до відділення інтенсивної терапії, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Слід забезпечити постійний моніторинг життєвих функ= цій, лабораторних даних та стану серцево-судинної системи. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозува= ння чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентраці= ю парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (бі= льш ранні концентрації є недостовірними). Промивання шлунка необхідно провести протягом 6 годин після підозрюваного передозування ацетамінофену. Гемодіалі= з та гемоперфузія сприяють виведенню речовини. Цитотоксичні ефекти можна зменшити шляхом введення донорів SH-груп (метіоніну перорально або цистеаміну чи N‑ацетилцистеїну внутрішньовенно) протягом 10 годин після передозування, оскільки вони зв’язуються з активними метаболітами та сприяю= ть детоксикації. N‑ацетилцистеїн може бути ефективним до 48 годин після отруєння. Ефективність антидоту різко знижується після цього періоду.

Симптоми передозування аскорбіновою кислотою. Немає даних, що= цей лікарський засіб може призводити до передозування, якщо застосовується згід= но з рекомендаціями. При одноразовому застосуванні надмірних доз препарату можли= ві нудота, блювання, здуття і біль у животі, свербіж, висип на шкірі, підвищена збудливість. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі пригнічення= інсулярного апарату підшлункової залози (необхідно контролювати її функцію), розвиток циститу, прискорення утворення конкремен= тів (уратів, оксалатів). Ефекти передозування аскорбіновою кислотою можуть бути віднесені до гепатотоксичності тяжкого ступеня внаслідок передозування парацетамолом.

Ви= сокі дози аскорбінової кислоти (більше 3 000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади.

Лікування: промити шлунок, дати хворо= му лужний напій, активоване вугілля або інші абсорбенти.

Побічні реакції.<= /span>

У більшості випадків лікарс= ький засіб переноситься добре.

Можуть спостерігатися такі небажані ефекти:

З б= оку системи крові: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, диспное, серц= евий біль), гемолітична анемія (у разі, якщо пацієнт має дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, синці або кровотечі.

З б= оку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до ін= ших НПЗЗ.

З б= оку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, блювання, сухість у роті, дискомфо= рт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зменшення апетиту, печія, діарея.

З б= оку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, ушкодження <= span class=3DSpellE>інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемі= я, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету.

З б= оку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).

З б= оку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи алергічні реакції), анафілактичні реакції та анафілактичний шок.=

З б= оку нервової системи: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, розлади сну, сонливість, безсо= ння, сплутаність свідомості, кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.

З б= оку серцево-судинної системи: тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску, аритмія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні).

З б= оку сечовидільної системи: ниркова коліка та інтерстиціальний нефрит, затримка с= ечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія;= при тривалому застосуванні у високих дозах: ушкодження гло= мерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках та сечовивідних шляхах.

З боку обміну речовин: порушення обміну цинку, мі= ді, гіпокаліємія, метабол= ічний ацидоз з високим аніонним проміжком.

Випадки метаболічно= го ацидозу з високим аніонним проміжком як наслідку пірог= лутамінового ацидозу спостерігалися у пацієнтів з факторами ризику, які застосовували парацетамол (див. розділ «Особливості застосування»). = Піроглутаміновий ацидоз може виникати внаслідок низького рівня глутатіону у цих пацієнтів.=

З б= оку органів зору: порушення акомодації, сухість очей, мідріаз, порушення зору, підвищення внутрішньоочного тиску.<= /i>

З б= оку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритема, кропив’янка), алергічний та ангіоневротичний набряк, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, локальний медикаментозний дерматит, мультиформна еритема (у тому числі синд= ром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), включаючи летальний наслідок. =

Тер= мін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упа= ковка.

По 4 г у пакетах № 5, № 10 у коробці.

Кат= егорія відпуску. Без рецепта.

= Виробник.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника = та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.<= /o:p>