ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванн= я лі= карського засобу

С= ІЛДЕКС

(= SILDEX)=

<= /i>

Склад:

діюча речовина: силденафіл;

1 таблетка містить 70,24 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 50 мг силденафілу, або

1 таблетка містить 140,48 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 100 мг силденафілу;

д= опоміжні речовини:= калію полакрилін; калію гідроксид або хлористоводнева кислота; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний, безводний; аспартам (Е 951); натрію к= роскармелоза; ароматизатор м᾽ята; лактози моногідрат; повідон К-30.

Лікарська форма. Таблетки жувальні.

Основні фізико-хімічні властивості: Таблетки трикут= ної форми, з двоопуклою поверхнею, білого кольору з тисненням «50» або «100» з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код= АТX G04B E03.

Ф= армакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Силденафіл є препаратом для перорального застосування, призначеним для лікування еректильної дисфункції. При сексуальному збудженні препарат відновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення притоку крові до пеніса.

Фізіологічний механізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час сексуального збудження. Вивільнений оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосф= ату (цГМФ), що, у свою чергу, спричиняє розслаблення гладкої мускулатури каве= рнозних тіл, сприяючи притоку крові.

Силденафіл є потужним та селективним інгібіто= ром цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФД= Е5 відповідає за розпад цГМФ. Вплив силденафілу на ерекцію має периферичний характер. Силденафіл не чинить безпосередньої релаксуючої дії на ізольова= ні кавернозні тіла людини, але потужно посилює розслаблюючу дію NO на дану тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при сексуальній стимуляції, інгібування силденафілом ФДЕ5 призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для того, щоб силденафіл спричиняв потрібний фармакологічний ефект, необхідне сексуальне збудження.

Вплив на фармакодинаміку. Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним до ФДЕ5, що бере активну уч= асть у процесі ерекції. Вплив силденафілу на ФДЕ5 потужніший, ніж на інші відо= мі фосфодіестерази. Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж ефект впливу на ФДЕ= 6, що бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні м= аксимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10 та ФДЕ11. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 – цАМФ-специфічної ізоформи ФДЕ, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Силденафіл швидко абсорбується. Максимальна плазмова концентрація препара= ту досягається протягом 30–120 хвилин (із медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 41 % (з діапазоном значень від 2= 5 до 63 %). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показ= ники AUC та С_max силденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно до дози.

При застосуванні силденафілу під час прийому = їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням T_max до 60 хвилин і середнім зниженням C_max на 29 %.

Розподіл. Середній рівноважний об’єм розподілу (V_d) становить 105 літрів, що= свідчить про розподіл препарату у тканинах організму. Після одноразового пероральн= ого застосування силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу становить приблизно 440 нг/мл (коефіціє= нт варіації становить 40 %). Оскільки зв’язування силденафілу та його головного N-десметил-метаболіту з білками плазми досягає 96 %, серед= ня максимальна плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (= 38 нмоль). Ступінь зв’язування з білками плазми не залежить від загальних концентрац= ій силденафілу.

У здорових добровольців, які застосовували силденафіл одноразово в дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0,0002 % (у середньому 188 нг) застосованої дози.<= o:p>

Біотрансформація. Метаболізм силденафілу здійснюється головним чином з участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силдена= філу. Селективність метаболіту відносно ФДЕ5 порівнянна з селективністю силденафілу, а активність метаболіту відносно ФДЕ5 становить приблизно 50 % активності вихідної речовини. Плазмова концентрація цього метаболіту становить приблизно 40 % концентрації силденафілу у плазмі крові. N-деметильований метаболіт зазнає подальшого метаболізму, а період його напіввиведення становить приблизно 4 години.<= /p>

Елімінація. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи період його напіввиведення тривалістю 3–5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється головним чином із калом (приблизно 80 % введеної пероральної дози) та меншою мірою з с= ечею (приблизно 13 % введеної пероральної дози).

Ф= армакокінетика в особливих груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що зумовлювало підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на 90 % порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18–45 років). У зв’язку з віковими відмінностя= ми у зв’язуванні з білками плазми крові відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу становило приблизно 40 %.

Ниркова недостатність. У добровольців із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незміненою після його однок= ратного перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та C_{max
N-деметильованого метаболіту підвищувалися на максимум 126 % та макс=
имум
73 % відповідно порівняно з такими показниками у добровольців такого=
ж
віку без порушень функції нирок. Однак через високу індивідуальну
варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. У добровольц=
ів
із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв)
кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC т=
а C_max
на 100 % та 88 % відповідно порівняно із добровольцями такого ж
віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та C_{max N-деметильованого
метаболіту значуще підвищувалися на 200 % та 79 % відповідно.}}

Печінкова недостатність. У добровольців із цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та= В за класифікацією Чайлда–П= ’ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84 = %) та C_max (47 %) порівняно з відповідними показниками у добровольців такого ж віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетику силденафілу у пацієнтів із порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчали.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат Cілдекс рекомендується застосовувати чоловікам з еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого член= а, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії препарату Сілдекс потрібне сексуальне збудження.

Протипоказання.

· &= nbsp; Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

· &= nbsp; Одночасне застосування з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій фо= рмі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболі= зму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензи= вний ефект нітратів.

· &= nbsp; Одночасне застосування інгібіторів Ф= ДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, п= ротипоказане, оскільки м= оже призвести до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»).

· &= nbsp; Стани, при яких не рекомендована сексуальна активність (наприклад, тяжкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня).

· &= nbsp; Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва незалежно від того, чи пов’язана ця патологія з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5.

· &= nbsp; Наявність таких захворювань= як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів = має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), оскільки безпеку силденафілу = не досліджували у таких підгрупах пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарс= ькими засобами та інші види взаємодій.

В= плив інших лікарських засобів на силденафіл.

Дослідження in vitro. = Метаболізм силденафілу відбувається переважно з участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). = Тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індук= тори цих ізоферментів можуть підвищувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo. = Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентра= ції (500 мг 1 раз на добу) та силденафілу (разова доза
100 мг) призводило до підвищення C_max силденафілу на 300 % (у 4 рази) та підвищення плазмової AUC силденафілу на 1000&nbs= p;% (у 11 разів). Через 24 години плазмовий рівень силденафілу все ще ст= ановив приблизно 200 нг/мл порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що узгоджується зі значним впливом ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»); у будь-якому випадку максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протяго= м 48 годин.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, у дозі, що забезпечує рівноважну концентр= ацію (1200 мг тричі на добу), та силденафілу (100 мг разово) призвод= ило до підвищення C_max силденафілу на 140 % та збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210 %. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»). Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.=

При застосуванні силденафілу (100 мг раз= ово) та еритроміцину, помірного інгібітору CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиції силденафілу на 182 % (АUC). У здорових добровол= ьців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, С_max, T_max, константу швидк= ості елімінації та подальший період напіввиведення силденафілу або його головн= ого циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифі= чний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні із силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмової концентрації силденафілу на 56 %.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A= 4 у стінці кишечнику і може спричинити помірне підвищення рівнів силденафілу у плазмі крові.

Одноразове застосування антацидів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу= .

Хоча досліджень специфічної взаємодії силдена= філу з усіма лікарськими засобами не проводили, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи інгібіторів CY= P2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трицикл= ічні антидепресанти), групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петльових= та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністів кальцію, антагоністів β-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP450 (таких як рифампіцин, барбітурати).

У ході дослідження з участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентану (помірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 та, можливо, CYP2C19) у рівноважному стані (125 мг двічі на добу) та силденафілу у рівноважн= ому стані (80 мг тричі на добу) призводило до зниження AUC та C_{max<=
/sub>
силденафілу на 62,6 % та 55,4 % відповідно. Тому одночасне
застосування таких потужних індукторів CYP3A4 як рифампін може призводити=
до
більш вираженого зниження концентрації силденафілу у плазмі крові.}

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість йо= го серйозної взаємодії із силденафілом.

В= плив силденафілу на інші лікарські засоби.

Дослідження in vitro. = Силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А= 4 цитохрому Р450 (ІК₅₀ > 150 мкмоль). Оскільки пікові плазмові концентрації силдена= філу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препарату на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу та т= аких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo. = Оскільки відомо, що силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що силдена= філ потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами у будь-якій формі протипоказане (ди= в. розділ «Протипоказання»).

Ріоцигуат. Доклінічні дослідження продемонстрували адитивний системний ефект зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ= 5 з ріоцигуатом. Клінічні дослідження продем= онстрували, що ріоцигуат п= осилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. У пацієнтів, які брали участь у дослідженні, не = спостерігалося позитивного клінічного ефекту при одночасному застосуванні інгібіторів ФД= Е5 з ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5 (у тому числі силденафілом) (д= ив. розділ «Протипоказання»).=

Одночасне застосування силденафілу та блокато= рів α-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотен= зії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). У ході трьох дослід= жень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор α-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг= та 100 мг) застосовувалися одночасно у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм= рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження артеріального тиску у положенні пацієнта стоячи на 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомляли про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморо= чення та переднепритомного стану, але без синкопе.=

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій п= ри одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 = ;мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9. =

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середньому максимальному рівні етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів як діуретики, блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейроні= в, блокатори кальцієвих каналів та блокатори α-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафі= лу (100 мг) та амлодипіну пацієнтами з артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску у положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст. За величиною ці додаткові зниження артеріального тиску були порівнянними з тими, що спостерігалися при застосуванні лише силденафілу у здорових добровольців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Силденафіл у дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

У здорових добровольців чоловічої статі застосування силденафілу у рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило до підвищення AUC та C_max босентану (125 мг дв= ічі на день) на 49,8 % та 42 % відповідно.

Особливості застосування.

До початку терапії слід зібрати медичний анам= нез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Ф= актори ризику серцево-судинних захворювань. О= скільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до поч= атку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл чинить судинорозширювальну = дію, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску (ди= в. розділ «Фармакодинаміка»). До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю= . До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) та пацієнти з рідкісним синдро= мом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Препарат потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомляли про тяжкі побічні реакції з боку = серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову сер= цеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і лише кілька трапилося невдовзі після застосування силденафілу без сексуальної активно= сті. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинник= ами.

П= ріапізм. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у т= ому числі і силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими= як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія). <= /span>

Повідомляли про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. У разі відсутності негайного лікування пріапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.

О= дночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікува= ння еректильної дисфункції. Безпеку та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, які містять силденафіл (наприклад Ревацио), чи з іншими препаратами для лікування ере= ктильної дисфункції не вивчали. Тому застосування таких комбінацій не рекомендован= е.

В= плив на зір. Спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіто= рів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомлялося у наглядовому дослідженні асоційо= вано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побі= чні реакції»). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосовування силденафілу слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

О= дночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з інш= ими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

О= дночасне застосування з блокаторами α-адренорецепторів. П= ацієнтам, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, застосовувати силдена= філ слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптомати= чної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів,= які застосовують блокатори α-адрено= рецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокаторів
α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ «Сп= осіб застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діят= и у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

В= плив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини продемонструва= ли, що in vitro силденафіл потенц= іює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтам із порушеннями згортання крові= або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнт= ам цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Після застосування д= ози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію або рухомість сперматозоїдів (див. розділ «Фармакодинаміка»).

В= трата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Сілдекс, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження або втрати слу= ху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомляли з асоціацією у часі із застосуванням інгібіто= рів ФДЕ5, включаючи препарат. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані із засто= суванням інгібіторів ФДЕ5, чи з іншими факторами, неможливо.<= o:p>

О= дночасне застосування з гіпотензивними препаратами. П= репаратчинить системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижув= ати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасне застосування амлодипіну (5 мг або 10 мг) та силденафілу(100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст= .

З= ахворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування силденафілу не захищає від захворювань, = що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість інформування пацієнтів щодо необхідних запобіжних заходів для захисту від захворювань,= що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Таблетки Сілдекс містять лактозу. Чоловікам, у яких встановлено непереносимість деяких цукрів, потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Також таблетки Сілдекс містять аспартам, що є похідним фенілаланіну, тому їх не слід застосовувати хворим на фенілкетон= урію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.<= /o:p>

Препарат не призначений для застосування жінк= ам.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керу= вати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводили. Оскільки у ході клінічних досліджень застосування силденафілу повідомляли= про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сіда= ти за кермо транспортного засобу або працювати з іншими механізмами, пацієнт= ам необхідно з’ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату.

Спосіб застосування та дози.

= Препарат застосовувати перорально. Таблетки слід розжувати, перед тим як проковтнути. Препарат можна приймат= и з водою або без.

Дорослі. Рекомендована д= оза препарату становить 50 мг та застосовується у разі необхідності приблизно за 1 годину до сексуальної активності. Залежно від ефективності= та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити = до 25* мг у таблетках. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Частота застосування максимальної рекомендованої дози препар= ату становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату під час прийому їжі д= ія препарату може наставати пізніше, ніж при його застосуванні натще. <= /o:p>

Пацієнти літнього віку. <= /span>Необхідність у = корекції дози пацієнтам літнього віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти із нирковою недо= статністю. Для пацієнтів із нирковою недостатн= істю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) рекомендована доза препарату є такою ж, як наведено вище у розділі «Дорослі».

= Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25* мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти із печінковою недостатністю. Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування доз= и 25* мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності = дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4 (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно із силденафілом не рекомендується, див. розд= іли «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», слід розглянути можливість застосування початкової = дози 25* мг).

= З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, стан таких пацієнтів потр= ібно стабілізувати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25* мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаєм= одія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).=

* - застосовувати препарати силденафілу у відповідному дозуванні.

Діти.

Препарат не показаний для застосування особам віком до 18 років.

Передозування.

У ході клінічних досліджень з участю добровол= ьців під час застосування разової дози силденафілу до 800 мг побічні реак= ції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але виникали частіше та були більш тяжкими. Застосовування силденафілу у дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, = але спричиняло зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головн= ого болю, припливів, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з = боку органів зору).

У разі передозування при необхідності можна в= датися до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв’язування препарату= з білками плазми крові та відсутності елімінації силденафілу із сечею.=

<= /i>

Побічні реакції.

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакц= ії як головний біль, припливи, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія та затума= нення зору.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спос= терігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, навед= ено нижче відповідно до класифікації «Система-орган-клас» та частоти: дуже ча= сто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – = < 1/10), нечасто (≥ 1000 – = < 1/100) та рідко (≥ 1/10000 – = < 1/1000). У межах кожної частотної групи побічні реакції наведено у порядку зменшення їх проявів.

Інфекційні та інвазивні захворювання.

Н= ечасто: риніт.

З боку імунної системи.

Н= ечасто: гіперчутливість.

З боку нервової системи.

Д= уже часто: головний біль.

Ч= асто: запаморочення.

Н= ечасто: сонливість, гіпестезія.

Р= ідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синко= пе.

З боку органів зору.

Ч= асто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, затуманення зору.=

Н= ечасто: розлади сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіпере= мія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт.

Р= ідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія с= удин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, поруше= ння з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого тіла, порушення з = боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарат= у.

Н= ечасто: запаморочення, дзвін у вухах.

Р= ідко: глухота.

З боку серця.

Н= ечасто: тахікардія, посилене серцебиття.

Р= ідко: раптова серцева смерть*, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин.

Ч= асто: припливи крові до обличчя, приливи жару.

Н= ечасто: гіпертензія, гіпотензія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки = та середостіння.

Ч= асто: закладеність носа.

Н= ечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Р= ідко: відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту.<= /span>

Ч= асто: нудота, диспепсія.

Н= ечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній части= ні живота, сухість у роті.

Р= ідко: гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Н= ечасто: висипання.

Р= ідко: синдром Стівенса–Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.<= /o:p>

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Н= ечасто: міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи.

Н= ечасто: гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних зал= оз.

Рідко: кровотеча зі статев= ого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні розлади та реакції у місці введення.=

Н= ечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.

Р= ідко: подразнення.

Обстеження.

Н= ечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідо= мляли лише під час дослідження після виходу силденафілу на ринок.

** Поруш= ення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Пору= шення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.

Нижчезазначені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень силденафілу; причинн= ий взаємозв’язок не визначений. Повідомлення включали явища, що мали імовірн= ий зв’язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

З= агальні розлади: набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження. =

З= боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, зміни показників на ЕКГ, кардіоміопатія.

З= боку травного тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результат= ів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З= боку системи крові та лімфатичної системи: а= немія, лейкопенія.

З= боку метаболізму і харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З= боку кістково-м’язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З= боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З= боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З= боку шкіри: кропив’янка, герпес, свербіж, пітливість, вир= азки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

З= боку органів чуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вух= ах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

З= боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, поруше= ння еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок. Після виходу силденафілу на ринок були ідентифіковані нижчезазначені побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомої чисельності, не завжди мож= на достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв’язок з експозиці= єю лікарського засобу. Ці явища були зазначені як через їх серйозність, част= оту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв’язку, так і комбінац= ію цих факторів.

С= ерцево-судинні та цереброваскулярні явища: повідомляли про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів, але не у всіх, були наявні фактори серцево-судинного ризику. Повідомляли, що багато з цих явищ виникли під ч= ас або одразу після сексуальної активності та декілька явищ виникли одразу п= ісля застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин або днів після застосування <= /span>силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи ці явища пов’яза= ні із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, із наявними фактор= ами ризику або з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами.

З= боку кровоносної та лімфатичної систем: вазооклюзивний криз= . У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування силденафілу для пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомляли частіше, ніж при застосовуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують силденафіл з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

З= боку нервової системи: тривожність, транзиторна глобальна амнезія.<= o:p>

З= боку органів чуття.

Слух. = Після виходу препаратів силденафілу на ринок повідомляли про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомляли про наявність меди= чних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реа= кцій з боку органів слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані = із застосуванням силденафілу, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами, неможливо.

З= ір. Т= имчасова втрата зору, почервоніння очей, печія в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склистого тіла.

Після виходу препаратів силденафілу на ринок рідко повідомляли про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропат= ії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зо= ру, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. У багатьох пацієнтів= , але не у всіх, були наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (= але необов’язково обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметра екскаваці= ї та диску зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік понад 50 років, гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібіт= орів ФДЕ5, чи з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з іншими факторами.

Звітування про підозрювані побічні реакції<= /span>. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітув= ати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавств= а.

<= /i>

Термін придатності. 3 роки.

У= мови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 = °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 таблетці у блістері, по 1 блістеру у пачці;=

по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру у пачці.=

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівськ= ий хіміко-фармацевтичний завод» (пакування із форми “in bulk” виробника “Genepharm SA= ”, Греція).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

= Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.