ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

МЕЛОКСИКАМ-КВ

(MELOXICAM-KV)

Склад:

діюча ре= човина: мелоксикам;=

1 таблетка містить мелоксикаму 7,5 мг або 15 мг;

допоміжні речовини:<= /span> лактози моногідрат, натрію цитрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки плоскоциліндричні з фаск= ою, світло-жовтого кольору (7,5 мг); таблетки плоскоциліндричні з рискою та фас= кою, світло-жовтого кольору (15 мг).

Фармакотерапевтична = група. Нестероїдні протизапальні препарат= и та протиревматичні засоби. Код АТХ М01А С06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мелоксикам-КВ – це нестероїдний протизапальний лікарський засіб (НПЗП) класу єнолієвої кислоти= , що має протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефекти.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм розвитку для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Мелоксикам добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту при перораль= ному застосуванні, абсолютна біодоступність препарату становить 90 % (капсули). Після разового застосування мелоксикаму максимальна концентрація у плазмі к= рові досягається протягом 5–6 годин для твердих пероральних форм.

При багаторазовому дозуванні стабільні концентрації досягаються на 3–5 добу. У разі застосування 1 раз на добу середня концентрація у плазмі крові= з відносно малими коливаннями піків становить 0,4–1,0 мкг/мл для 7,5 мг та 0,8–2,0 мкг/мл для 15 мг відповідно (C_minі С_max у стабільному стані відповідно). Середні концентрації мелоксикаму у плазмі кр= ові в стабільному стані досягаються протягом 5–6 годин.

Одночасне вживання їжі або застосування неорганічних антацидів не вплив= ає на абсорбцію препарату.

Розподіл.

Мелоксик= ам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном= (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, концентрація в якій у половину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький, у середньому 11 л після внутрішньом’язового або внутрішньовенного застосування, і показує індивідуа= льні відхилення в межах 7–20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення у м= ежах від 11 до 32 %.

Біотрансформація.

Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці.=

У сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози) формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози).<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими сприяють цьому меншою мірою. Активні= сть пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація.

Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рі= вних частинах з сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення варіює від 13 до 25 годин після перорального застосування. Плазмовий кліренс становить близько 7–12 мл/хв після разової пероральної дози.~~<= /s>~~

Лінійність дози.

Мелоксикам проявляє ліні= йну фармакокінетику у межах терапевтичних доз від 7,5 мг до                       15 мг після перора= льного застосування.

Особливі групи хв= орих.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю.

Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня сут= тєво не впливає на фармакокінетику мелоксикаму. У пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності загальний кліренс значно вищий. Знижене зв’язув= ання з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму (д= ив. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього ві= ку.

У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів літнього віку жіночої статі значе= ння AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з такими у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців.<= /o:p>

Клінічні характеристики.

= Показання.

Короткотривале симптоматичне лікув= ання загострення остеоартрозу.

Довготривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозив= ного спондиліту.

Протипоказання.<= /i>

-      = Гіперчутливість до мелоксикаму або= до інших складових лікарського засобу, або до активних речовин з подібною дією, таких як нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗП), аспірин. Мелокс= икам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому аспірину чи інших НПЗ= П;

-      = ІІІ триместр вагітності (див. розд= іл «Застосування у період вагітності або годування груддю»);=

-      = дитячий вік до 16 років;

-      = шлунково-кишкова кровотеча або пер= форація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;

-      = активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

-      = тяжка печінкова недостатність;

-      = тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;

-      = шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;<= o:p>

-      = тяжка серцева недостатність;<= /o:p>

-      = лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні.

&nb= sp;

Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.=

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією.

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть сприяти гіперкаліє= мії: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати, (низькомолекулярні або нефракціоновані) гепарини, циклоспорин, такролімус і триметоприм.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинн= ики. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовувати супутньо з мелоксикамом.

Фармакодинамічні вза= ємодії.

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота. Не рекомендується комбінація з ін= шими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної доб= ової дози.

Кортикостероїди (нап= риклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або г= епарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одноча= сне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці а= бо в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).

В інших випадках (наприклад, при профілактичних дозах) застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо дове= дена неможливість уникнення такої комбінації.

Тромболітичні та протиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотеч= і.

Діуретики, інгібітор= и АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнт= ів з порушенням функції нирок (наприклад, пацієнти з дегідратацією або пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. То= му комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього ві= ку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші антигіпертензив= ні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Як і для нижчезазначених лікарських засобів, можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальцинев= рину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нир= ок, особливо у пацієнтів літнього віку.

Деферасирокс. Супутнє застосування мелоксикаму і деферасироксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична вза= ємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують концентрацію літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), яка може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у пла= змі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат.<= /i> НПЗП можуть зменшувати тубулярну = секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які прийма= ють високу дозу метотрексату (понад                            15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрекса= ту слід враховувати також і у разі застосування низьких доз метотрексату, зокр= ема, пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див. інформацію, наведену вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед.<= /i> При супутньому застосуванні мелок= сикаму з пеметрекседом пацієнтам з кліренсом креатиніну від 45 до 79 мл/хв прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекс= едом необхідна, стан пацієнтів потрібно ретельно контролювати, особливо щодо поя= ви мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосув= ання мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв) доза 15 мг мелоксикаму може зменшити елімінацію пеметрекседу, а отже, збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом пацієнтам з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв).

Фармакокінетична вза= ємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін.= Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліре= нс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13 ±= 3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Фармакокінетична взаємодія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику.

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід). Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях – CYP 2C9 та допоміжний шлях – CYP 3A4) і на одну третину – іншими шляхами, наприклад шл= яхом пероксидазного окислення. Слід брати до уваги можливість фармакокінетичних взаємодій при одночасному введенні мелоксикаму і лікарських засобів, які яв= но пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP 2C9, можна очікувати при застосуванні в комбінації з та= кими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення р= івня цих засобів і мелоксикаму в плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати щодо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетич= ної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.<= o:p>

Особливості застосування.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефекти= вної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що це може                     =       підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Сл= ід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам не підходить для лікування пацієнтів, що потребують полегшен= ня гострого болю.

У разі відсутності покращання після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анам= незі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикам= ом. Слід регулярно проявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, = які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові пор= ушення.

Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності або без попередніх симптомів чи серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібітори протон= ної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнт= ам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах = лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підви= щити ризик виразки або кровотечі, зокрема гепарин як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин, або інші нестероїд= ні протизапальні лікарські засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози, застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці ст= ани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печ= інки.

До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП (включаючи мелоксикам), можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лаборатор= ні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незміненими або можуть бу= ти тимчасовими при продовженні лікування. Помітні підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у три та більше разів вище норми) спостерігалися у 1 % пацієнтів= під час клінічних випробувань з НПЗП. Додатково повідомлялося про рідкісні випа= дки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них з летальним наслідком.

Стан пацієнтів, у яких наявні симптоми печінкової дисфункції або є підо= зра на печінкову дисфункцію, або тих, у кого спостерігалися відхилення печінков= их тестів, потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії лікарським засобом. Якщо клінічні ознаки та симптоми зіставні з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігають= ся системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія, висипання та інші), то застосування препарату Мелоксикам-КВ слід припинити.

Серцево-судинні пору= шення.

За станом пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Для пацієнтів із факторами ризику рекомендується клінічний нагляд за ар= теріальним тиском на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом= .

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуван= ні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних яв= ищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику при застосуванні мелоксикаму.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серце= вою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріал= ьним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного аналізу. Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судин= них захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діа= бет, паління).

НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслід= ок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань такий ризик може бути підвищеним.

Порушення з боку шкі= ри.

Є повідомлення про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз – при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тя= жких уражень і уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса – Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта присутні симптоми або озн= аки синдрому Стівенса – Джонсона або токсичного епідермального некролізу (напри= клад шкірний висип, що прогресує часто з пухирцями або ураженням слизової оболон= ки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностуват= и і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов’язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при лікуванні мелоксикамом, застосування препарату ніколи не можна відновлювати у майбутньому.

Повідомлялося про випадки фіксованого медикаментозного висипу при застосуванні мелоксикаму.

Мелоксикам не слід повтор= но призначати пацієнтам, які мали в анамнезі фіксований медикаментозний висип пов’язаний із застосуванням мелоксикаму.

Потенційна перехресна реактивність може виникнути з іншими оксикамами.

Анафілактичні реакці= ї.

Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Лікарський за= сіб Мелоксикам-КВ не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Цей симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або ін= ших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та= функція нирок.

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, о= писано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, як= і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрол= ьні тести.

Функціональна ниркова недостатність.

НПЗП шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрац= ії. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний контроль ниркової функції, включаючи об’єм діурезу, у пацієнтів із такими факторами ризику:

-       літній вік;

-       супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (ди= в. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

-       гіповолемія (будь-якого гене= зу);

-       застійна серцева недостатніс= ть;

-       ниркова недостатність;

-       нефротичний синдром;<= /p>
-       люпус-нефропатія;

-       тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25= г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда – П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефрит= ів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.=

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (кліренс креатиніну більше 25 мл/= хв).

Затримка натрію, кал= ію та води.

НПЗП можуть посилити затримку натрію= , калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, можливе зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Внаслідок цього у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострювати= ся набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується клінічний моніторинг (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Гіперкаліємія.<= /o:p>

Гіперкаліємії може сприяти цукровий = діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див.= розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівнів калію.

Комбінація з пеметрекседом.

Пацієнтам з легкою та помірною нирко= вою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій»).

Інші попередження та= заходи безпеки.

Побічні реакції часто гірше перенося= ть пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельно= го нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними щодо хвор= их літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та сер= ця. У пацієнтів літнього віку вища частота виникнення побічних реакцій при застосуванні НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що мо= жуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗ= П, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функц= ію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які плану= ють вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у пері= од вагітності або годування груддю»).

До складу лікарського засобу входи= ть лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Маскування запалення= та гарячки.

Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Лікування кортикосте= роїдами.

Мелоксикам не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікув= анні кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти= .

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи мелоксикам. Це може бути пов’язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаю= чи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гемокрит, якщо наявні симптоми= та ознаки анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їхній вплив на функцію тромбоцит= ів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати ст= ан пацієнтів, які приймають мелоксикам та у яких можливі побічні ефекти щодо з= мін у функції тромбоцитів, зокрема порушення згортання крові, а також пацієнтів, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнт= ам з наявною астмою.

Пацієнти з астмою можуть мати аспірин-чутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспірин-чутливою астмою асоційов= ане з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП мелоксикам не = слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.

Застосування у період вагітності а= бо годування груддю.=

Вагітність.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітніс= ть та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають зм= огу припустити збільшення ризику викидня та розвитку пороків серця і гастрошизи= сів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагі= тності. Абсолютний ризик розвитку пороків серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривало= сті лікування.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосува= ння диклофенаку може спричинити олігогідрамніоз внаслідок дисфункції нирок плод= а. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним піс= ля припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом першого та другого триместру вагітності диклофенак не слід призначати, якщо в цьому не= має потреби. Якщо Мелоксикам-КВ застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом першого і другого триместру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою. Допологовий моніторинг олігогідрамніозу = та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу диклофенаку прот= ягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування диклофен= аку слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніоз або звуження артеріальної протоки.

Протягом третього трим= естру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:=

Ризики для плода:

– серцево-легенева ток= сичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіперте= нзія);

– ниркова дисфункція (= див. вище);

Ризики для матері напр= икінці вагітності та для новонародженого:

– можливе подовження ч= асу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьк= их дозах;

– пригнічення скорочен= ь матки, що призводить до затримки чи подовження пологів.

Отже, Мелоксикам-КВ протипоказаний протяг= ом третього триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю.

Хоча конкретних даних щодо препарату немає, про НПЗП відомо, що вони мо= жуть проникати в грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Фертильність.

Мелоксикам, як і інші лікарські за= соби, що інгібують синтез циклооксигенази/ простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Т= ому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.<= o:p>

Здатність впливати на швидкість ре= акції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Спеціальних досліджень щодо впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або = має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостеріга= лися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість,= вертиго або інші по= рушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= /o:p>

Для перорального застосування.

Загальну добову кількість лікарського засобу с= лід застосовувати разово, запиваючи водою або іншою рідиною, під час прийому їжі.=

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефекти= вної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю сим= птомів (див. розділ «Особливості застосування»). Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та відповідь на лікування.

Загострення остеоартрозу:

7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг). Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг/добу (1 табл= етка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).

Ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт:

15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).

Також див. розділ «Особливі категорії пацієнті= в», наведений нижче.

Згідно з терапевтичним ефектом дозу можна змен= шити до 7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг).<= /span>

НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг/добу.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.=

Рекомендована доза для довготривалого лікува= ння ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту для пацієнтів літнього ві= ку становить 7,5 мг на добу (також див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій», і розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід розпочинати з дози 7,5 мг на д= обу.

Ниркова недостатність.<= /span>

Цей лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).

Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. <= /span>Пацієнт= ам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.

Печінкова недостатність.

Пацієнт= ам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).<= o:p>

Діти.

Мелоксикам-КВ, таблетки по 7,5 мг та 15 мг, протипоказаний дітям віком до 16 років (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування.

Симптоми.

Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним бол= ем, які загалом є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-= кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гостр= ої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судо= м, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.

Терапія.

При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Наявні дані свідчать про прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому                                 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.

Побічні реакції.

Наявні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особлив= о у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда = або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися= при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього в= іку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостеріг= ався гастрит.

Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).<= o:p>

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: д= уже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, < 1/10); нечасті (≥ 1/1000, < 1/100); поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000); рідкісні (<1/10000); невідомо (не можна визначити за наявними даними).

З боку системи крові= та лімфатичної системи: нечасті – анемія; поодинокі – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.

Повідомлялося дуже рідко про випадки агранулоцитозу (див. Окремі серйозні та/або часті побічні р= еакції).

З боку імунної систе= ми: нечасті – алергічні реакції, окрім анафілактичних або анафілактоїдних; невідомо – анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.

З боку психіки: поодинокі – зміна настрою, нічні = кошмари; невідомо – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової сист= еми: часті – головний біль; нечасті – <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>запаморочення, сонливість.

З боку органів зору:= поодинокі – розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон’юнктив= іт.

З боку органів слуху= та вестибулярного апарату: нечасті – запаморочення; поодинокі – дзвін у= вухах.

Кардіальні порушення= : поодинокі – відчуття серцебиття. Повідомлялося про серцеву недостатність, пов’язану з лікуванням НПЗП.

Судинні розлади: нечасті – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.

З боку дихальної сис= теми, органів грудної клітки та середостіння: поодинокі – астма у пацієнтів з алергією на аспірин та інші НПЗП; невідомо – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного трак= ту: дуже часті – розлади травної си= стеми: диспепсія, нудота, бл= ювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; нечасті – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка; поодинокі – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт; рідкісні – шлунково-кишкова перфорація; невідомо –панкреатит.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути тяжкими = та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарн= ої системи: нечасті = – <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>порушення показників функції печін= ки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну); рідкісні – гепатит; невідомо –жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшк= ірної клітковини: нечас= ті – <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; поодинокі – синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка; рідкісні – бульозний дерматит, мультиформна еритема; невідомо – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит, фіксований медикаментозний висип.

З боку сечовидільної= системи: нечасті – затримка натрію та вод= и, гіперкаліємія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»), зміни показників функції ни= рок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові); рідкісні – гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ = «Особливості застосування»); невідомо – інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: невідомо – жіноче безпліддя, затримка овуляції.

Загальні розлади та = розлади у місці введення:= нечасті – набряк, включаючи набряк нижніх кі= нцівок; невідомо – грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухової систе= ми: невідомо –= артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов’язані з суглобами.

Окремі серйозні та/а= бо часті побічні реакції.

Повідомл= ялося дуже рідко про випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксика= мом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які= не спостерігалися під час застосування препарату, але які загальноприйнято є характерними для інших сполук класу.

Органічне ниркове ураження, що, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося дуже рідко про випадки інтерстиціального нефри= ту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці.

По 10 т= аблеток у блістері; по 2 блістери в пачці.

&n= bsp;

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».=

Місцезнаходження виробника та адре= са місця провадження його діяльності.

Україна, 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38.

Web-сайт: www.vitamin.com.ua