ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТЕНЗОКАРД

(TENSOCARD)

Склад:=

дію= чі речовини: amlodipine, indapa= mide;

1 капсула = містить:

6,935 мг амлодипіну бесилату, що еквівалентно 5 мг амлодипіну, та 1,5 мг індапамі= ду,

або 13,870 мг амлодипіну бесилату, що еквівалентно 10 мг амлодипіну, та 1,5 мг індапаміду;

допоміжні речовини= :=

для таблеток амлодипіну: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний;

для таблеток індапаміду: лактоза, моногідрат; гіпромелоза К4М; повідон; гіпромелоза Е6; титану діоксид (Е 171); магнію стеарат; поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000); за= ліза оксид (Е 172); кремнію діоксид колоїдний безводний;

капсула (ко= рпус та кришечка): желатин; вода; титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Капсули з модифікованим вивільненням тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: непрозорі, тверді желатинові капсули білого або майже білого кольору, які містять дві таблетки амлодипіну білого= або майже білого кольору та одну таблетку індапаміду, вкриту плівковою оболонко= ю, жовто-коричневого кольору.

Фармакотера= певтична група.

Блокатори кальцієвих каналів та діуретики. Амлодипін та діуретики. Код АТХ C08G A02.

Фармакологi= чнi властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Індапамiд – це похідна сульфонамідів з індоловим кільцем, фармакологічно споріднена з тіазидними діуретиками, що діє шляхом інгібування реабсорбції натрію у кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлор= идів із сечею та меншою мірою - калію та магнію, підвищуючи таким чином сечовиділення та забезпечуючи антигіпертензивну дію.

Амлодипін - інгібітор надходження іонів кальцію групи дигідропіридинів (блокатор повільних кальці= євих каналів або антагоніст іонів кальцію), що перешкоджає трансмембранному надходженню іонів кальцію до гладких м’язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну полягає у його здатності розслабляти глад= кі м’язи судин

Фармакодина= мічні ефекти

Клінічні дослідження ІІ та ІІІ фази продемонстрували, що при застосуванні індапаміду, як монотерапії, антигіпертензивний ефект триває 24 години. Цей ефект проявляється у дозах, у яких діуретичні властивості є мінімальними. Антигіпертензивна дія індапаміду пов’язана з покращенням еластичності артер= ій, зниженням резистентності артеріол та загального периферичного опору судин. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

При перевищ= енні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидних та тіазидоподібних діурет= иків не збільшується, тоді як кількість побічних реакцій зростає. У разі відсутн= ості ефекту від лікування збільшувати дозу не слід.

Також у про= цесі коротко-, середньо- та довготривалих досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було продемонстровано, що індапамід:

- = не впливає на метаболізм лiпi= дiв (тригліцеридів, ліпопротеїдів низької та високої щільності);

- = не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на цукровий діабет з артеріальною гіпертензією.=

У пацієнтів= з артеріальною гіпертензією застосування амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно достовірне зниження артеріального тиску впродовж 24 годин у положе= нні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну його застосування не призводить до гострої гіпотензії. Застосування амлодипіну н= е було пов’язане із виникненням будь-яких метаболічних побічних реакцій або змін р= івня ліпідів у плазмі крові, тому його можна застосовувати пацієнтам з астмою, подагрою та хворим на цукровий діабет.

Фармакокінетика.

Одночасне застосування індапаміду та амлодипіну не змінює їхніх фармакокінетичних властивостей порівняно з їх окремим застосуванням.

Індапамід

Індапамід 1,5 мг представлений у дозованій формі з пролонгованим вивільненням, що забезпечується завдяки матриксній системі, у якій розподілена діюча речовин= а та яка уможливлює рівномірне пролонговане вивільнення індапаміду.

Абсорбція

Індапамід, що вивільняється з таблетки, швидко та повністю всмоктується у гастроінтестина= льному тракті. Вживання їжі дещо підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованої діючої речовини. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 12 годин після перорального застосування одноразової дози, повторне застосування зменшує коливання рівня індапаміду в плазмі крові між двома прийомами препарату. Іс= нує інтраіндивідуальна варіабельність.

Розподіл

Зв’язування індапаміду з протеїнами плазми крові – 79 %. Перiод напiвви= ведення становить вiд 14 до 24 годин (у середньому – 18 годин). Рівень стабільної концентрації досягається через 7 днів. Повторне з= астосування не призводить до кумуляції.

Виведення

Виведення головним чином відбувається із сечею (70 % дози) та фекаліями= (22 %) у вигляді неактивних метаболітів.

Пацієнти високого ризику

У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

= Амлодипін<= /span>

Амлодипін представлений у дозованій формі з негайним вивільненням.

Абсорбція, розподіл, зв’язування з протеїнами плазми крові

Після перорального застосування в терапевтичних дозах амлодипін добре абсорбується, максимальна концентрація в крові досягається через 6–12 годин. Абсолютна біодоступність становить 64–80 %. Об’єм розподілу становить прибл= изно 21 л/кг. Дослідження in vitro п= родемонстрували, що приблизно 97,5 % циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми кр= ові. Вживання їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Біотрансформація/виведення

Період напіввиведення амлодипіну з плазми крові становить приблизно 35–= 50 годин, що відповідає одноразовій добовій дозі. Амлодипін екстенсивно метаболізуєть= ся печінкою до неактивних метаболітів, виводиться із сечею у незміненому вигля= ді (10 %) та у формі метаболітів (60 %).

Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки=

Кількість клінічних даних щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушеннями функції печінки обмежена. У пацієнтів із печінковою недостатніс= тю кліренс амлодипіну знижується, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та площі під фарм= акокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно на 40–60 %.

Застосування пацієнтам літнього віку

Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі крові в ос= іб літнього віку та у молодших пацієнтів є однаковим. У хворих літнього віку відзначається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення. У осіб із застійною серцевою недостатністю збільшення AUC та періоду напіввиведення було очікуваним для досліджуваної вікової групи пацієнтів.

<= /p>
Клінічні характеристики.=

Показання.

Лікування есенціаль= ної гіпертензії у пацієнтів, яким необхідне лікування індапамідом та амлодипіно= м у дозах, наявних у фіксованих комбінаціях.

<= /b>

Протипоказання.

-     Гіперчутливість до діючих речовин, інших сульфонамідів, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;

-     ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);

-     печінкова енцефалопатія або т= яжке порушення функції печінки;

-     гіпокаліємія;

-     період годування груддю;=

-     тяжка гіпотензія;<= /span>

-     шок (включаючи кардіогенний);=

-     обструкція виходу з лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня);

-     серцева недостатність із нестабільною гемодинамікою після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>=

Взаємодії, повʼязані з індапамідом

Нерекомендо= вані комбінації

Літій

Можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові з виникненням симптомів передозування, подібних до симптомів при безсольовій дієті (зменшується виведення літію з сечею). Однак якщо застосування діуретиків дійсно необхідне, слід ретельно = контролювати рівень літію в плаз= мі крові та відкоригувати дозу діуретика.

Комбінації,= які потребують застережень при застосуванні

Препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует»:

·      антиаритміч= ні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);<= /p>
·      антиаритміч= ні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід= , бретилій);

·      деякі антипсихотики:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);<= /p>
<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    бутирофенон= и (дроперидол, галоперидол);=

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    інші антипсихотики<= /span> (наприклад пімозид);

·      інші лікарс= ькі засоби: бепридил, цизаприд= , дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, = пентамідин, спарфлоксацин= , моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний, метадон, астемізол, терфенадин.

Підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема пароксизмаль= ної шлуночкової тахікардії типу «пірует= » (гіпокаліємія є фактором ризику). Перед призначенням такої комбінації перевіряють наявність гіпокаліємії та за необхідності коригують рівень калі= ю. Слід контролювати клінічний стан пацієнта, рівень електролітів у плазмі кро= ві та робити ЕКГ-моніторинг. За наявності гіпокаліємії потрібно застосовувати препарати, які не спричиняють виникнення пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует= ».

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (системного застосування), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 та ацетилсаліцилова кислота у великих дозах    (≥ 3 г на добу)

При одночасному застосуванні можливе послаблення антигіпертензивного еф= екту індапаміду. У зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування слід відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.=

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)

За наявності дефіциту натрію лікування інгібіторами АПФ може спричинити виникнення рапто= вої артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).

Для пацієнт= ів з артеріальною гіпертензією, в як= их попередня терапія діуретиком призвела до дефіциту натрію, необхідно:

-     за 3 доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити застосування діуретика та потім, якщо необхідно, відновити прийом діуретика;

-     або розпочинати застосування інгібітора АПФ з низької початкової дози з поступовим її підвищенням.<= /o:p>

Для пацієнт= ів із застійною серцевою недостатністю слід розпочинати застосування інгібітора АПФ з мінімальної дози, можливо, після зниження дози супутнього діуретика, = що виводить калій.

У всіх випа= дках необхідно проводити моніторинг функції нирок (рівень креатиніну в плазмі кр= ові) протягом перших тижнів лікування інгібіторами АПФ.

Інші сполуки, що можуть спричинити виникнення гіпокаліємії: амфотерицин= В внутрішньовенно, глюко- та мінералокортикоїди (системного застосування), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють перистальтику

Підвищується ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати рівень к= алію в плазмі крові та корегувати його за потреби. Це особливо потрібно пам’ятати при одночасному лікуванні серцевими глікозидами. Рекомендується застосовува= ти проносні засоби, що не стимулюють перистальтику.

Препарати наперстянки

Зниження рі= вня калію в крові сприяє збільшенню токсичних ефектів препаратів наперстянки. Необхідно контролювати рівень калію в крові та ЕКГ, а також у разі необхідн= ості переглянути терапію.

Баклофен

Підвищується антигіпертензивний ефект. На початку лікування слід відновити водний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

=

=

Алопуринол=

Одночасне застосування з індапамідом може призв= ести до підвищення частоти виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Комбінації,= що потребують уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен)

Незважаючи = на раціональність призначення цієї комбінації деяким пацієнтам, можливе виникн= ення гіпокаліємії чи гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або хворих на цукровий діабет). Слід контролювати рівень калію в плазмі кро= ві, проводити ЕКГ-моніторинг і у разі необхідності переглянути терапію.

Метформін

Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу, спричиненого метформіном, через можливий розвиток функціональної ниркової недостатності, пов’язаної із застосуванням діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну в плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби

За наявності дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, збільшується ризик розв= итку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Слід відновити водний баланс до застосування йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептичні засоби

Підвищується антигіпертензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитив= ний ефект).

Кальцій (солі)

Можливе виникнення гіперкальціємії у зв’язку зі зниженням елімінації кальцію з сече= ю.

Циклоспорин, такролімус

Можливе підвищення рівня креатиніну в плазмі крові без зміни рівня циркулюючого циклоспорину, навіть за відсутності дефіциту води та натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії)

Ймовірне зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів).

Взаємодії, пов’язані з амлодипіном

Дантролен (інфузія)

У дослідженнях на твари= нах після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно спостерігалися фібриляція шлуночків серця з летальним наслідком та кардіоваскулярний колап= с у поєднанні з гіперкаліємією. У разі схильності пацієнта до виникнення злоякі= сної гіпертермії та при її лікуванні рекомендовано уникати одночасного застосува= ння блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, через ризик виникнення гіперкаліємії.

Грейпфрут а= бо грейпфрутовий сік

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом= із грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступн= ість може збільшуватися, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту.

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну з високоактив= ними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, азольні протигрибко= ві засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного підвищення концентрації амлодипіну. Ці фармакокінетичні зміни клінічно більш виражені у пацієнтів літнього віку. Т= ому може бути необхідним проведення клінічного моніторингу та коригування дози. Існує підвищений ризик виникнення артеріальної гіпотен= зії у пацієнтів, які застосовують кларитроміцин у комбінації з амлодипіном. Так= им пацієнтам рекомендоване ретельне спостереження.

Індуктори CYP3A4

При одночасн= ому застосуванні з відомими індукторами CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі крові може змінюватися. Тому слід контролювати артеріальний тиск та проводи= ти корекцію дози під час та після одночасного застосування з індукторами CYP3A= 4, зокрема з індукторами сильної дії CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробій (hypericum perforatum)).

Вплив амлод= ипіну на інші лікарські засоби

Гіпотензивні ефекти амлодипіну потенціюють гіпотензивну дію інших лікарських засобів з антигіпертензивними властивостя= ми (адитивний ефект). Клінічні дослідження взаємодії показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Такролімус

Існує ризик підвищення рівня = такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для уникнення токсичності такролімусу при супутньому застосува= нні з амлодипіном необхідно контролювати його рівень в крові та у разі необхідн= ості коригувати його дозу.

Інгібітори механістичної мішені рапаміцину (mTOR)=

Такі інгібітори mTOR, як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін належ= ить до інгібіторів CYP3A слабкої дії. При одночасному застосуванні з інгібітора= ми mTOR амлодипін може посилювати вплив останніх.

Циклоспорин=

Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипін= у за участю здорових добровольців або інших груп пацієнтів, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, у яких спостерігалося збільшення коливання мінімальної концентрації циклоспорину (в середньому від 0 до 40 %), не проводилися. У пацієнтів після трансплантац= ії нирки, які застосовують амлодипін, слід контролювати рівень циклоспорину в крові та у разі необхідності зменшити його дозу.
Симваста= тин

Застосування амлодипіну в дозі, кратній 10 м= г, у комбінації з 80 мг симвастатину призвело на 77 % концентрації симвастатину порівняно з його заст= осуванням як монотерапії. Пацієнтам, які застосовують амлодипін, слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.

=

Особливості застосування.=

Особливі застереження

Печінкова енцефалопатія

У пацієнтів із порушеннями функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення печінков= ої енцефалопатії, яка може прогресувати до печінкової ко= ми, особливо у випадку дисбалансу електролітів. У такому разі застосування ліка= рського засобу ТЕНЗОКАРД слід негайно припинити через наявність індапаміду в його складі.

Фоточутливість

При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про виникнення реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічні реакції»). У разі п= ояви реакції фоточутливості під час лікування застосування лікарського засобу рекомендовано припинити. Якщо ж є потреба у відновленні його застосування, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця або джерел штучного ультрафіолету.

Запобіжні заходи при застосуванні

Гіпертонічн= ий криз

Цільові дослідження з безпеки та ефективності амлодипіну у стані гіпертонічного кризу не проводились.

<= /p>
Баланс води та електролітів:<= o:p>

Рівень натрію в плазмі крові<= /i>

Перед початком лікування та надалі через регулярні проміжки часу слід визначати рівень натрію в плазмі крові. Зниження рівня натрію в плазмі крові спочатку може бути безсимптомним, тому необхідний моніторинг. У пацієнтів літнього віку та тих, хто страждає на цироз печінки, моніторинг слід провод= ити частіше (див. розділи «Передозування» та «Побічні реакції»). Будь-яке лікування діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія у поєднанні з гіповолемією може призвести до дегідратації та ортостатичної артеріальної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу; частота та вираженість цього ефекту незначні.

Рівень калію в плазмі крові

Зниження рі= вня калію в плазмі крові з виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та = тіазидоподібних діуретиків. Гіпокаліємія може бути причиною м’язових розладів. Надходила інформація щодо виникнення = рабдоміолізу, переважно з тяжкою гіпокаліємією. Слід запобігати виникненню гіпокаліємії (< 3= ,4 ммоль/л) у хворих з високим ризиком, таких як пацієнти літнього віку, пацієнти, які недостатньо харчуються та/або застосовують багато лікарських засобів, паціє= нти з цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС) та серцевою недостатністю. У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникн= ення аритмій. Хворі, які мають подовжений інтервал QT вродженого або ятрогенного генезу, також належать до групи ризику. У таких пацієнтів гіпокаліємія та брадикардія можуть спричинити розвиток аритмії тяжкого ступеня, у тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути летальною. У всіх вищезазначених випадках необхідний більш ча= стий контроль рівня калію в плазмі крові. Перше визначення рівня калію в плазмі крові слід виконати упродовж першого тижня лікування. При виявленні гіпокаліємії потрібно відкоригувати рівень калію в пл= азмі крові. Гі= покаліємія, виявлена у зв’язку з низькою концентрацією магнію в сироватці крові, = може бути рефрактерною до лікування, якщо не проводиться корекція рівня магнію в сироватці крові.

Магній у плазмі крові

Доведено= , що тіазиди та пов’язані з ними діуретики, включаючи індапамід, збільшують екскрецію магні= ю зі сечею, що може спричинити гіпомагніємію (див. р= озділи «Взаємодія з іншими лікарськими та інші види взаємодій» та «Побічні реакції= »).

Рівень кальцію в плазмі крові

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію зі сечею і призводити до незначного і тимчасового підвищення рівня кальцію в плазмі кр= ові. Виникнення гіперкальціємії може бути пов’язане з недіагностованим гіперпаратиреоїдизмом. У таких випадках слід припинити лікування та обстежи= ти функцію паращитовидних залоз.=

Рівень глюкози в плазмі крові

Через наявність індапам= іду у складі лікарського засобу контроль рівня глюкози в плазмі крові є важливим для хворих на цукровий діабет, особливо за наявності гіпокаліємії.

Серцева недостатність

Пацієнтам із серцевою недостатністю лікарський засіб ТЕНЗОКАРД слід призначати з обережністю. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні за участю пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (ІІІ та IV класи за функціональною класифікац= ією Нью-Йоркської асоціації кардіологів) частота випадків виникнення набряку ле= гень була вищою при застосуванні амлодипіну, ніж плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю призначати антагоністи кальцію, у тому числі амлодип= ін, слід з обережністю, оскільки вони підвищують ризик виникнення серцево-судин= них подій та смерті.

Функція нирок

Тіазидні та тіазидоподі= бні діуретики найбільш ефективні, коли функція нирок не порушена або порушення є незначними (рівень креатиніну в плазмі крові < 25 мг/л, тобто 220 мкмоль= /л у дорослих). У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну плазми крові коригує= ться з урахуванням віку, маси тіла та статі. Гіповолемія, спричинена втратою вод= и та натрію внаслідок застосування діуретиків на початку лікування, асоціюється = зі зниженням гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну плазми крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але може посилити наявну ниркову недостатність.

Пацієнтам з нирковою недостатністю амлодипін можна застосовувати у звичайних дозах. Коливання концентрації амлодипіну в плазмі крові не залежить від ступеня тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не піддається діалізу. Дослідження з вивч= ення ефективності комбінації амлодипін/індапамід за участю пацієнтів з дисфункці= єю нирок не проводились. Для осіб із порушеннями функції нирок дозу лікарського засобу слід підбирати відповідно до дозування кожного окремого компонента п= ри застосуванні як монотерапії.<= /p>
Рівень сечової кислоти у плазмі крові

У пацієнтів з подагрою в анамнезі існує вірогідність збільшення кількос= ті нападів подагри внаслідок підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові ч= ерез наявність індапаміду у складі препарату.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки спостерігається подовження періоду напіввиведення амлодипіну та збільшення AUC, рекомендації щодо дозув= ання відсутні. Тому лікування амлодипіном необхідно розпочинати з найнижчої дози= . Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати на початку лікування та при підвищен= ні дози. Цільові дослідження з вивчення ефективності комбінації амлодипін/інда= памід за участю пацієнтів із порушеннями функції печінки не проводились. Через властивості індапаміду та амлодипіну лікарський засіб ТЕНЗОКАРД протипоказа= ний пацієнтам із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня лікарський засіб ТЕНЗОКАРД слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку= лікарський засіб ТЕНЗОКАРД слід застосовувати з урахуванням функції нирок (див. розділи «Фармакокінетика» та «Спосіб застосування та дози»).

Хоріоїдальний випіт, гостра міопія (короткозорість) та вторинна закритокутова глаукома

Лікарські засоби, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакц= ію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міо= пією та гостру закритокутову глаукому. Симптоми, включають гострий початок зниже= ння гостроти зору або біль в оці і зазвичай виникають протягом декількох годин = або тижнів з початку застосування лікарського засобу. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування ‒ це негайне припинення застосування лікарських засобів. Як= що внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно викор= истати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід а= бо пеніцилін в анамнезі.

Спортсмени

Спортсмени повинні взяти до у= ваги, що препарат містить діючу речовину, що може стати причиною позитивної реакц= ії на допінг-контроль.

Допоміжні речовини

Оскільки лік= арській засіб ТЕНЗОКАРД містить лактозу, його не слід призначати пацієнтам= із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози та галактози.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

З огляду на вплив компонентів комбінованого лікарського засобу ТЕНЗОКАРД на перебіг вагітності та годування груддю:

-     застосуванн= я лікарського засобу під час вагітності не рекомендоване;

-     лікарський засіб протипоказаний під час годування груддю.

Вагітність

Застереженн= я, повʼязані з індапамідом

Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінк= ам відсутні або обмежені (менше       =             300 випадків). Наслідком трив= алого застосування тіазидного діуретика під час                            ІІІ триместру вагітності може бути зниження об’єму циркулюючої крові (ОЦК) вагітної жінки= та матково-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію та затримку розвитку плода. Крім того, у рідкісних випадках у новонародженої дитини спостерігалися гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивну функцію.

Застереженн= я, пов’язані з амлодипіном

Дослідження з безпеки застосування амлодипіну вагітним жінкам не проводились. У дослідженнях на тваринах при застосуванні високих доз спостерігався токсичний вплив на репродуктивну функцію.

Годування груддю

Застереженн= я, пов’язані з індапамідом
Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати = не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких = під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченням лакта= ції.

Застереження, пов’язані з = амлодипіном

Амлодипін проникає у грудне молоко. Частка вихідної дози, прийнятої матір’ю, яку отримує немовля, оцінювалася як міжквартильний діапа= зон 3–7 % з максимумом 15 %. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий.=

Фертильність

Застереження, повʼязані з індапамідом=

Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самц= ів та самок щурів. Впливу на фертильність людини не передбачається.

Застереження, пов’язані з амлодипіном

У деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів спостерігалися оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїда. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. В одному з досліджень на тваринах були виявлені побічні реакції, що впливають на фертильність самців.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб ТЕНЗОКАРД має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.=

Індапамід

Індапамід не впливає на пильність, але в окремих випадках можуть виникати різні реакції,= пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами. Як наслі= док, здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами може погіршитися.

Амлодипін

Амлодипін може мати = незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працюват= и з іншими механізмами. Якщо у пацієнтів, які застосовують амлодипін, виникли т= акі побічні реакції, як запаморочення, головний біль, втома або нудота, їх реак= ція може бути знижена. Рекомендовано бути обережними, особливо на початку лікування.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб ТЕНЗОКАРД призначений для перорального застосування.

Рекомендована доза лікарського засобу – 1 капсу= ла на добу одноразово, бажано вранці перед їжею. Капсулу ковтають цілою, запив= аючи водою. Максимальна добова доза – 1 капсула (10 мг/1,5 мг).

Застосування фіксованої комбінації не передбаче= не для ініціації терапії.

За необхідності зміни дозування слід провести індивідуальне титрування кожного з компонентів комбінації.

Особливі гр= упи пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції нирок (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)

При порушенні функції н= ирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого та помірн= ого ступенів тяжкості коригування рекомендованої дози не потрібне.

Пацієнти літнього віку (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»= )

Пацієнтам літнього віку лікар= ський засіб ТЕНЗОКАРД слід застосовувати з урахуванням функції нирок.<= /span>

Пацієнти з порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)=

При тяжких порушеннях функції печінки лікування препаратом протипоказане. Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легк= ого та помірного ступенів тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені, тому дозу слід підбирати з обережністю та розпочинати лікуванн= я з найнижчої дози (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування= »).

=

Діти.<= /o:p>

Безпека та ефективність застосування комбінації амлодипін/індапамід дітям не вивчалися. Дані відсут= ні.

Передозуван= ня.

Інформація щодо передозування= комбінацією амлодипін/індапамід у людини відсутня.

= Передозуван= ня при застосуванні індапаміду

Симптоми

При застосуванні індапамід= у в дозах до 40 мг, що у 27 разів перевищує терапевтичну дозу, токсичного впл= иву не виявлено. Симптоми гострого отруєння здебільшого проявляються у вигляді порушень водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клініч= но можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, вертиг= о, сонливості, сплутаності свідомості, поліурії або олігурії, що може призвест= и до анурії (внаслідок гіповолемії).

Лікування

Заходи першої допомоги включають швидке виведен= ня прийнятої речовини шляхом промивання шлунка та/або застосування активованого вугілля з наступною нормалізацією водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

= Передозуван= ня при застосуванні амлодипіну

Дані щодо свідомого передозування людини є обмеженими.

Симптоми

З наявних д= аних можна припустити, що застосування дуже великих доз може асоціюватися з надмірною периферичною вазодилатацією та ймовірним виникненням рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену, можливо, тривалу системну гіпотензі= ю, що призводила до шоку з летальним наслідком.

Лікування

Клінічно значима гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіном, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, включаючи частий моніторинг функції серця та респіраторної функції, надання пацієнту горизонтального положення з підняттям нижніх кінцівок, а також контроль ОЦК і сечовиділення. Призначення вазоконстриктора може бути корисн= им для відновлення тонусу судин та артеріального тиску у разі відсутності протипоказань до застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату, ймовірно, допоможе в усуненні наслідків блокади кальцієвих каналів. У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля впродовж 2 годин після застосування амлодипіну у дозі 10 мг знижує швидкість абсорбції останнього. Оскільки амлодипін має високий рівень зв’язування з білками, проведення гемодіалізу, ймовірно, не дасть результат= у.

Побічні реакції.

Найчастіше при застосуванні окремо індапаміду та амлодипіну повідомлялося про такі побічні реакції, як гіпокаліємія, сонливі= сть, запаморочення, головний біль, порушення зору, диплопія= , пальпітація, припливи крові, задишка, біль в абдомінальній ділянці, нудота, диспепсія, зміна ритму дефекації, діарея, запор, макул= опапульозні висипання, набряк щиколотки, спазми м’язів, набряк, втома та астенія.<= /o:p>

Під час лікування індапамідом та амлодипіном повідомлялося про побічні реакції з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000,<= span style=3D'mso-spacerun:yes'>                   ≤ 1/100); рідко (≥ 1/10000, ≤ 1/1000); дуже рідко (≤ 1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за існуючими даними).

Інфекції та інвазії: риніт (нечасто – амлодипін).

3 боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія (дуже рідко – індапамід, амлодипін), тромбоцитопенія (дуже рідко – індапамід, амлодипін), агранулоцитоз (дуже рідко – індапамід), апластична анемія (дуже рідко – індапамід), гемолітична анемія (дуже рідко – індапамід).

3 боку імунної системи: гіперчутливість (дуже рідко – амлодипін).

3 боку метаболізму та обміну речовин: гіпокаліємія (часто – індапамід (під час клінічних досліджень гіпокалі= ємія (рівень калію в плазмі крові < 3,4 ммоль/л) спостерігалася у           10 % пацієнтів, у 4 % пацієнті= в рівень калію в плазмі крові становив < 3,2 ммоль/л після                    4–6 тижнів лікування;= через 12 тижнів терапії середнє зниження рівня калію в плазмі крові становило 0,23 ммоль/л (див. розділ «Особливості застосування»)), гіперглікемія (дуже рідко – амлодипін), гіперкальціємія (дуже рідко – індапамід), гіпонатріємія= з гіповолемією* (нечасто – індапам= ід); гіпохлоремія (рідко – індапамід); гіпомагніємія (рідко – індапамід).

3 боку психіки: безсоння (нечасто – амлодипі= н), зміни настрою (у тому числі тривога) (нечасто – амлодипін), депресія (нечас= то – амлодипін), сплутаність свідомості (рідко – амлодипін).
3 боку нервової системи: сонливість (част= о – амлодипін (особливо на початку лікування)), запаморочення (часто – амлодипін (особливо на початку лікування)), головний біль (рідко – індапамід, часто – амлодипін (особливо на початку лікування)), тремор (нечасто – амлодипін), дисгевзія (нечасто – амлодипін), непритомність (частота невідома – індапамі= д, нечасто – амлодипін), гіпестезія (нечасто – амлодипін), парестезія (рідко – індапамід, нечасто – амлодипін), гіпертонус (дуже рідко – амлодипін), периферична нейропатія (дуже рідко – амлодипін), екстрапірамідні розлади (екстрапірамідний синдром) (частота невідома – амлодипін), у разі печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування») (частота невідома – індапам= ід).

3 боку органів зору: порушення зору (частота невідома – індапамід, часто – амлодипін), диплопія (час= то – амлодипін), міопія (частота невідома – індапамід), гостра закритокутова глаукома (частота неві= дома – індапамід), нечіткість зору (частота невідома – індапамід), хоріоїдальний випіт (частота невідома – індапамід).

3 боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах (нечасто – амлодипін), вертиго (рідко – індапамід).=

З боку серця: пальпітація (часто – амлодип= ін), інфаркт міокарда (дуже рідко – амлодипін), аритмія (у тому числі брадикарді= я, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь) (дуже рідко – індапамід, неча= сто – амлодипін), пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (потенційно летальна) (частота невідома – індапамід (д= ив. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засоб= ами та інші види взаємодій»)).

3 боку судин: припливи крові (часто – амлодипін), артеріальна гіпотензія (дуже рідко – індапамід, нечасто – амлодипін), васкуліт (дуже рідко – амлодипін).

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка (часто – амлодипін), кашель (нечасто – амлодипін). =

З боку шлунково-кишкового тракту: біль в абдомінальній ділянці (часто – амлодипін), нудота (рідко – індапамід, часто= – амлодипін), блювання (нечасто – індапамід, амлодипін), диспепсія (часто – амлодипін), зміна ритму дефекації (часто – амлодипін), сухість у роті (рідк= о – індапамід, нечасто – амлодипін), панкреатит (дуже рідко – індапамід, амлодипін), гастрит (дуже рідко – амлодипін), гіперплазія ясен (дуже рідко – амлодипін), діарея (часто – амлодипін), запор (рідко – індапамід, часто – амлодипін).

З боку гепатобіліарної системи: гепатит (частота невідома – індапамід, дуже рідко – амлодипін), жовтяниця (дуже рід= ко – амлодипін), порушення функції печінки (дуже рідко – індапамід). =

З боку шкіри та підшкірної тканини: макулопапульозні висипання (часто – індапамід), пурпура (нечасто – індапамід, амлодипін), алопеція (нечасто – амлодипін), знебарвлення шкіри (нечасто – амлодипін), гіпергідроз (нечасто – амлодипін), свербіж (нечасто – = амлодипін), висипання (нечасто – амлодипін), екзантема (неч= асто – амлодипін), ангіоневротичний набряк (дуже рідко – індапамід, амлодипін), кропив’янка (дуже рідко – індапамід, нечасто – амлодипін), токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко – індапамід, частота невідома – амлодипін), синдром Стівенса – Джонсона (дуже рідко – індапамід, амлодипін), мультиформна еритема (дуже рідко – амлодипін), ексфоліативний дерматит (дуже рідко – амлодипін), набряк Квінке (дуже рідко – амлодипін), реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування») (повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості – індапамі= д, дуже рідко – амлодипін).

З боку скелетно-м’язової системи та сполучн= ої тканини: набряк щиколотки (часто – амлод= ипін), артралгія (нечасто – амлодипін), міалгія (нечасто – амлодипін), спазми м’язів (часто – <= span class=3DSpellE>амлодипін), м’язова сла= бкість (частота невідома = - індапам= ід); рабдоміоліз (частота невідома - індапам= ід), біль у спині (нечасто – амлодипін), можливе загострення наявного системного червоного вовчака (частота невідома – індапамід).

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення сечовипускання (нечасто – амлодипін), ніктурія (нечасто – амлодипін), полакіурія (нечасто – амлодипін), ниркова недостатність (дуже р= ідко – індапамід).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція (нечасто – амлодипін), гінекомастія (нечасто – амлодипін).

Загальні розлади та реакції у місці введення: набряк (дуже рідко – амлодипін), втома (рідко – індапамід, часто – амлодипін), біль у грудній клітці (нечасто – амлодипін), астенія (часто – амлодипін), біль (нечасто – амлодипін), нездужання (нечасто – амлодипін).

Дослідження: збільшення маси тіла (нечаст= о – амлодипін), зменшення маси тіла (нечасто – амлодипін), подовження інтервалу= QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») (частота невідома – індапамід= ), підвищення рівня глюкози в крові (доцільність призначення цих діуретиків має бути ретельно зважена перед призначенням пацієнтам із подагрою або цукровим діабетом) (частота невідома – індапамід), підвищення рівня сечової кислоти в крові (доцільність призначення цих діуретиків має бути ретельно зважена пер= ед призначенням пацієнтам із подагрою або цукровим діабетом) (частота невідома= – індапамід), підвищення рівня печінкових ферментів (частота невідома – індап= амід, дуже рідко** – амлодипін).

*Може призвести до дегідратації та виникнення ортостатичної гіпотензії.= Супутня втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного алкалозу; ч= астота та вираженість цього ефекту незначні.

**Здебільшого внаслідок холестазу.<= /p>
Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлен= ня про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період лікарського зас= обу є важливим. Це дає змогу вести безперервний моніторинг співвідношення корис= ть/ризик застосування препарату. Спеціалісти в галузі охорони здоровʼя зобов’яз= ані повідомляти через національну систему повідомлень про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій.

= ;

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

<= /b>

Упаковка.

По 10 капсул у блісте= рі, по 3 блістери у пачці з картону.

Або по 30 капсул у ба= нці, по 1 банці у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонець= к, вул. Промислова, буд. 24-в.