ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарсь=
кого
засобу
МІТРОЗИД
(MITROZYD)
Склад:
діюча
речовина: =
azithromycin;
1 флакон
містить азитроміцину дигідрату еквівалентно азитроміцину 500 мг;
допоміжні речовин<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font=
-family:
"Times New Roman","serif";mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>и=
:
Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для інфузій
Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована маса або порошок від білого до майже білого кольору.
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінко=
заміди
та стрептограміни. Азитроміцин.
Код АТX J01F A10.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Аз=
итроміцин
є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється в результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритро=
міцину
А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального б=
ілка
за рахунок зв’язування з 50S-суб=
одиницею
рибосом і пригнічення транслокації пептидів.
Механізм резистентності.
Резистентність до азитроміцину
може бути спадковою або набутою. Повна перехресна резистентність існує сере=
д Streptococcus
pneumoniae, бета-гемолітичного
стрептокока групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococc=
us
aureus, включа=
ючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитромі=
цину,
інших макролідів і лінкозамідів.
Мак=
роліди,
які вводяться внутрішньовенно, активні щодо Legionella
pneumophila. Макроліди застосовують для лікування інфекцій, спричинених Campylo=
bacter
jejuni. Азитроміцин призначений для лікування інфекцій, спричинених =
S.
typhi і Shigella spp.
Поширеність набутої
резистентності виділених видів може бути різною залежно від місцевості і ча=
су,
тому локальна інформація про резистентність необхідна, особливо при лікуван=
ні
тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою
порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність
препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.
Спектр антимікробної дії азитроміцину
|
Зазвичай чутливі види |
|
Аеробні грампозитивні бактерії |
|
Staphylococcus aureus метицилінчутливий |
|
Streptococcus pneumoniae пеніцилінчутливий |
|
Streptococcus pyogenes (група А) |
|
Аеробні грамнегативні бактерії |
|
Haemophilus influenzae Haemophilus parainfluenzae<=
/span> |
|
Legionella pneumophila |
|
Moraxella catarrhalis |
|
Pasteurella multocida Neisse=
ria
gonorrhoeae |
|
Анаеробні бактерії |
|
Clostridium perfringens |
|
Fusobacterium spp. <=
/i> |
|
Prevotella spp.<=
b> |
|
Porphyriomonas spp.<=
/i> |
|
Інші мікроорганізми |
|
Chlam=
ydia
trachomatis Chlamy=
dia
pneumoniae Chlam=
ydia
psittaci Mycop=
lasma
pneumoniae Mycoplasma hominis |
|
Види, які можуть набувати
резистентності |
|
Аеробні грампозитивні бактерії |
|
Streptococcus pneumoniae з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентний |
|
Резистентні організми |
|
Аеробні грампозитивні бактерії |
|
Enterococcus faecalis |
|
Стафілококи MRSA, |
|
Анаеробні бактерії |
|
Група бактероїдів Bacteroides fragilis<= o:p> |
*Метицилінрезистентний=
золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до
макролідів і був зазначений тут через рідкісну чутливість до азитроміцину.<=
b>
Фармакокінетика.
У пацієнтів із негоспітальною пневмонією, які
щоденно отримували внутрішньовенні інфузії 500 мг азитроміцину протягом 1
години в концентрації 2 мг/мл, середня
максимальна концентрація (Cmax) ± СВ (стандартне відхилен=
ня)
становила 3,63 ± 1,60 мкг/мл, тоді як найнижча концентрація (24 години)
становила 0,2 ± 0,15 мкг/мл, а AUC24 була 9,6 ±
4,80 мкг-год/мл.
У здорових добровольців, які
отримували внутрішньовенну інфузію 500 мг азитроміцину протягом 3 годин у
концентрації 1 мг/мл, середня Cmax ± СВ, найнижча концентрація <=
br>
(24 години) і AUC24 становили 1,14 ± 0,14 мкг/мл, 0,18 ± 0,02 мк=
г/мл
і 8,03 мкг-год/мл відповідно.
Після перорального застосуван=
ня
значно вищі рівні азитроміцину були виявлені у різних тканинах, наприклад у
легенях, мигдаликах або простаті, =
де
концентрація азитроміцину до 50
разів вища, ніж у плазмі. Високі концентрації азитроміцину були зареєстрова=
ні
в тканині геніталій через 96 годин=
після
застосування 500 мг перорального азитроміцину у вигляді одноразової дози.
Середній об’єм розподілу
становить приблизно 30 л/кг. Період напіввиведення становить
2–4 дні як у плазмі, так і в тканинах.
Метаболізм здійснюється за
допомогою деметилювання, гідроксилювання і гідролізу.
Плазмовий кліренс становить
приблизно 600 мл/хв. Основний шлях виведення азитроміцину – через печінку.
Високі концентрації незміненої речовини були виявлені в жовчі разом із
численними мікробіологічними неактивними метаболітами. Приблизно 12 %
внутрішньовенно введеної дози виводились у незміненому стані із сечею протя=
гом
3 днів після введення, основна частина – протягом перших 24 годин.
У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок
(швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) спостерігалося
збільшення системної експозиції
азитроміцину на 33 %. Не було виявлено відмінностей у фармакокінетиці
при дисфункції печінки легкого або помірного ступеня.
Клінічні характеристики.
Показанн=
я.
Інфекції, які потребують початкової інфузійної терапії, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
− негоспітальна пневмонія;
=
722;
запальні захворювання органів малого таза.
Протипок=
азання.
Азитроміцин протипоказаний
пацієнтам із підвищеною чутливістю до азитроміцину, еритроміцину, до будь-я=
кого
макролідного чи кетолідного антибіотика або до будь-якого іншого компонента
препарату.
Через теоретичну можливість
ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід обережно призначати
азитроміцин пацієнтам разом з іншими лікарськими засобами, які можуть
подовжувати інтервал QT.
Антациди. При вивченні
впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину
загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові
концентрації азитроміцину зменшувалися приблизно на 25 %. Пацієнтам не слід
приймати азитроміцин та антацид одночасно. Застосування антациду перорально=
не впливає
на розподіл азитроміцину, що застосовується внутрішньовенно.
Цетиризин.<=
/span> У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину упро=
довж
5 днів із цетиризином по 20 мг у
рівноважному стані не спостерігалося явищ фармакокінетичної взаємодії чи су=
ттєвих
змін інтервалу QT.
Диданозин. При одночасному застосуванні добових доз у 1200=
мг
азитроміцину з диданозином не було
виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.
Дигоксин. Повідомлялос=
я,
що супутнє застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та
субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин, призводить до підвищення рів=
ня
субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Отже, при супутньому застосува=
нні
азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення
концентрації дигоксину в сироватці крові.
Зидовудин. Одноразові д=
ози
1000 мг та 1200 мг або багаторазові дози 600 мг азитроміцину не впливали на
плазмову фармакокінетику або виділення із сечею зидовудину або його
глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрацію
фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах=
у
периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не з’ясована.
Ріжки. з огляду на теоретичну
можливість виникнення ерготизму одночасне введення азитроміцину з похідними
ріжків не рекомендується.
Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р=
450.
Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що
спостерігається з еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не сприч=
иняє
індукцію або інактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболі=
тний
комплекс.
Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і=
нижченаведених
препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р=
450.
Аторвастати=
н. одночасне застосування
аторвастатину (10 мг на добу) та азитроміцину
(500 мг на добу) не спричиняло зміни концентрації аторвастатину у плазмі (на
основі аналізу інгібування ГМГ КoA-редуктази).
Карбамазепін. У дослідженні
фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив
значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метабол=
іти.
Циметидин.<=
/span> У фармакокінетичному дослідженні впливу одноразової дози циметидину,
прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміц=
ину
жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалось.
Пероральні
антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінети=
чної
взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здор=
овим
добровольцям. У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про
потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування
азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний
зв’язок встановлений не був, слід враховувати необхідність проведення часто=
го контролю
протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують
пероральні антикоагулянти типу кумарину.
Циклоспорин. Деякі зі
споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину.
Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої
взаємодії азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну
ситуацію до призначення одночасного прийому цих ліків. Якщо комбіноване
лікування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг
рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.
Ефавіренз. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг
ефавірензу щоденно протягом 7 днів не спричиняло жодної клінічно суттєвої
фармакокінетичної взаємодії.
Флуконазол<=
/span>. одночасне застосування
одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики
одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період
напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні
флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18
%) азитроміцину.
Індинавір. одночасне
застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично
достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі
Метилпреднізолон. У дослідженні фармакокінети=
чної
взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на
фармакокінетику метилпреднізолону.
Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на
добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значимих змін фармакокінетики і
фармакодинаміки мідазоламу.
Нелфінавір. одночасне
застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраці=
ях
(750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клі=
нічно
значущих побічних явищ не спостерігалося, отже, немає потреби у регулюванні
дози.
Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на
концентрацію цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалась у=
пацієнтів,
які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’я=
зана
із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом
Силденафіл<=
/span>. У здорових добровольців чоловічої статі не було виявлено доказів впли=
ву
азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax
силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомляло=
ся
про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої вза=
ємодії
повністю, однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії.
Теофілін. Відсутні да=
ні
щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосув=
анні
азитроміцину і теофіліну.
Тріазолам. Одночасне застосування азитроміцину 500 мг у перший день і 250 мг другого дня з 0,125 мг
тріазоламу суттєво не впливало на
фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу=
і
плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксазол. одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу
подвійна концентрація (160 мг/800 мг) протягом 7 днів з азитроміцином 1200 =
мг
на добу 7 не виявляло суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну
експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значе=
ння
концентрацій азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які
спостерігалися в інших дослідженнях.
Алергічні реакції. Як і у випадку з еритроміцином та іншими
макролідними антибіотиками, повідомлялося про поодинокі серйозні алергічні
реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках − з летальним наслідком). Деякі з цих реакцій, спричинених
азитроміцином, спричиняли рецидивні симптоми і потребували більш тривалого =
спостереження
і лікування.
Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведен=
ня
азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюван=
нями
печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту при прийомі
азитроміцину, що спричиняє небезпечну для життя печінкову недостатність.
Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовув=
али
інші гепатотоксичні лікарські засоби.
Необхідно проводити аналізи/п=
роби
функції печінки у випадку розвитку симптомів дисфункції печінки, наприклад
астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею,
схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.
У разі виявлення порушення функції печінки
застосування азитроміцину слід припинити.
Ріжки. У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування
деяких макролідних антибіотиків спричиняє швидкий розвиток ерготизму. Відсу=
тні
дані щодо можливої взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте ч
Суперінфекції. Як і у випадку з інш=
ими
антибіотиками, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфек=
ції,
спричиненої нечутливими організмами, включаючи грибки.
При прийомі майже всіх антибактеріальних
препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про діарею, асоційовану з =
Clostridium
difficile (CDAD), серйозність якої варіювалася від слабо вираженої діареї до колі=
ту з
летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормал=
ьну
флору в товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.
C. difficile продукує токсини А і В, які спричиняють розв=
иток
CDAD. Штами C. difficile,
що продукують гіпертоксини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і
летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної
терапії і потребувати проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість
розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням
антибіотиків. Потрібне ретельне ведення історії хвороби, оскільки CDAD може
мати місце протягом двох місяців після прийому антибактеріальних препаратів=
.
Порушення функції нирок. У
пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації =
< 10 мл/хв) спостерігалося збільшення системної експозиції азитроміцину на 33 %.
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та
тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes=
), спостерігалися при лікуванні іншими макролі=
дними
антибіотиками, включаючи азитроміцин. Оскіл=
ьки
стани, які супроводжуються підвищеним ризиком виникнення шлуночкових аритмій
(включаючи тріпотіння-<=
span
style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>мерехтіння шлуночків), можуть призвести=
до
зупинки серця, азитроміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, які маю=
ть
фактори ризику виникнення аритмії (особливо жінки та пацієнти літнього віку=
), а
саме:
- пацієнтам із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;
- пацієнтам, які наразі проходять
лікування із застосуванням інших активних речовин, які подовжують інтервал =
QT,
наприклад антиаритмічні препарати класів IA (квінідин та прокаїнамід)
- пацієнтам із порушенням електрол=
ітного
обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
- пацієнтам із клінічно релевантною
брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Міастенія гравіс. Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або про н=
овий
розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитромі=
цином.
Стрептококові інфекції. Азитроміцин
загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції в ротоглотці. Стосов=
но
профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють
ефективність азитроміцину. Антимі=
кробний
препарат з анаеробною активністю необхідно приймати у комбінації з
азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми зумовлюють
розвиток інфекції.
Безпека та ефективність лікарського засобу для
профілактики або лікування <=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast=
-font-family:
TimesNewRoman;mso-fareast-language:RU'>Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.
Без=
пека
та ефективність внутрішньовенного застосування азитроміцину оцінювалися лише в часових
межах, описаних у клінічних дослідженнях із застосуванням препарату пацієнт=
ам із
негоспітальною пневмонією і запал=
енням
органів малого таза.
Азитроміцин=
для
ін’єкцій необхідно відновлювати і розводити згідно з інструкцією і
застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 60 хви=
лин.
не можна застосовувати преп=
арат у
вигляді внутрішньовенного болюса або внутрішньом’язової ін’єкції.
Цей лікарський засіб
містить приблизно 188 мг натрію (у вигляді гідроксиду) у кожному флаконі. Це
слід брати до уваги, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти=
з
контрольованим вмістом натрію.
Застосування у період вагітності
або годування груддю.
Вагітність<= o:p>
Відсутні адекватні і добре контрольовані
дослідження у вагітних жінок. Під час досліджень репродуктивної токсичності=
на
тваринах було виявлено здатність азитроміцину проникати через плацентарний =
бар’єр, проте
тератогенних ефектів не спостерігалося. Безпека азитроміцину у разі
застосування у період вагітності не підтверджена. Тому азитроміцин слід
призначати у період вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері
перевищує потенційний ризик для плода.
Період году=
вання
груддю
Повідомлялося, що азитроміцин
проникає у молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих
клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінет=
ику
екскреції азитроміцину в грудне молоко людини, не проводили. Тому
Фер=
тильність
Дослідження фертильно=
сті
на щурах продемонстрували зниження показника вагітності після застосування
азитроміцину. Релевантність цих даних для людини невідома.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-=
language:
RU'>Докази того, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати
автотранспортом або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід
враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення,
сонливість, порушення зору.
Спосіб застосув=
ання
та дози.
Дорослі.
Нег=
оспітальна
пневмонія. 500 мг внутрішньовенно 1 раз на добу, щонайменше протягом 2 днів, далі
терапія продовжується перорально по 500 мг азитроміцину у вигляді одноразов=
ої
добової дози. Загальна тривалість лікування − 7−10 днів. Перехід на пероральну терапію слід проводити за
призначенням лікаря та відповідно до клінічної реакції.
Зап=
альні
захворювання органів малого таза, включаючи сечостатеві інфекції, такі як
ендометрит та сальпінгіт. 500 мг внутрішньовенно 1 раз =
на
добу, протягом 1−2 днів, далі терапію продовжувати перорально по 250 =
мг
азитроміцину 1 раз на добу у вигляді одноразової добової дози. Загальна
тривалість лікування − 7 днів. Перехід на пероральну терапію слід
проводити за призначенням лікаря та відповідно до клінічної реакції.
Пацієнти літнього ві=
ку.
Призначення препарату пацієнтам літнього віку не
потребує корекції дози.
Оскільки пацієнти літнього ві=
ку
можуть мати порушення електричної провідності серця, рекомендовано
дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком
розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.
Пацієнти із порушенн=
ями
функції нирок.
Для пацієнтів із незначними порушеннями функції
нирок (швидкість клубочкової
фільтрації 10−80 мл/хв) можна застосовувати те ж саме дозування, що й для пацієнтів із
нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з
обережністю призначати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нир=
ок (швидкість клубочкової фільтр=
ації < 10 мл/хв).
Па=
цієнти
із порушеннями функції печінки.
Оскільки азитроміцин
метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосову=
вати
пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Досліджень, =
пов’язаних із лікуванням таких пацієнтів азитроміцином, не проводили.
Спосіб застосування
Цей лікарський засіб слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфу=
зії
протягом
3 годин із концентрацією 1 мг/мл або протягом 1 години з концентрацією 2 мг=
/мл.
Слід уникати застосування вищих концентрацій, оскільки у всіх суб’єктів
клінічних досліджень, які отримували інфузії з концентрацією вище 2 мг/мл,
спостерігалася місцева реакція у місці інфузії.
Тривалість інфузії азитроміцину повинна стано=
вити
не менше 60 хвилин.
МІТРОЗИД не можна застосовувати болюсно або внутрішньом’язово.
=
ПРИГОТУВАННЯ ІНФУЗІЙНОГО РОЗЧИНУ
Етап 1
Підготувати первинний концентрат для інфузійного
розчину шляхом введення 4,8 мл стерилізованої води для ін’єкцій у флакон із=
порошком МІТРОЗИД. Струшувати фла=
кон до
повного розчинення порошку. 1 мл відновленого концентрату для інфузійного
розчину містить 100 мг азитроміцину. Отриманий розчин повинен бути прозорим=
та
безбарвним.
Етап 2
Розвести отримані 5 мл концентрату для інфузій
сумісним розчином для інфузій для отримання кінцевого розчину для інфузії, =
що
містить азитроміцин у концентрації 1 мг/мл або 2 мг/мл (див. таблицю 1 нижч=
е).
Таблиця 1
Підготовка кінцевого розчину для інфузій
|
Конце=
нтрація
кінцевого розчину для інфузій (мг/мл) |
Кількість
розчинника (мл) |
|
1 |
500 |
|
2 |
250 |
Концентрат для розчину для інфузій можна розводити за допомогою:
0,9 % розчину натрію хлориду;
0,45 % розчину натрію хлориду;
5 % водного розчину d-глюкози
розчину Рінгера;
5 % розчину d-глюкози у 0,3 % розчині натрію хлориду;
5 % розчину d-глюкози у 0,45 % розчині натрію хлориду.
До введення відновлений і розведений розчини
необхідно візуально перевірити на наявність часток. Можна використовувати л=
ише
прозорі розчини без часток. Якщо розчин містить частки, його необхідно
викинути. Невикористаний препарат=
або
залишки слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Діт=
и.
Безпека та ефективність
внутрішньовенного застосування азитроміцину в лікуванні інфекцій у дітей не
встановлені.
Передозування.<= o:p>
Досвід клінічного застосува=
ння
азитроміцину свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийо=
мі
вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігають=
ся
при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати
діарею, нудоту, блювання, оборотну втрату слуху.
У разі передозування рекоме=
ндується
прийом активованого вугілля та проведення
загальних симптоматичних і підтримувальних лікувальних заходів.
Побічні реакції.
При застосуванні азитроміцину
внутрішньовенно або перорально в лікуванні негоспітальної пневмонії
найчастішими зареєстрованими небажаними явищами були діарея/рідкі випорожне=
ння,
нудота, біль у шлунку, блювання. У разі внутрішньовенного введення азитромі=
цину
повідомлялося про місцеве запалення/біль. Частота і тяжкість цих реакцій бу=
ли
подібними до тих, <=
/span>що
спостерігалися при інфузії
500 мг азитроміцину протягом 1 години (2 мг/мл у
вигляді 250 мл інфузії) або 3 годин (1 мг/мл у вигляді 500 мл інфузії).
У дорослих жінок при застосув=
анні
азитроміцину внутрішньовенно або перорально в лікуванні запалення тазових органів найчастішими зареєстрованими небажан=
ими
явищами були діарея, нудота, вагініт, біль у шлунку, анорексія, висипання та
свербіж. При одночасному застосуванні азитроміцину і метронідазолу у більшої
частини жінок спостерігалися такі небажані явища, як нудота, біль у шлунку,
блювання, подразнення у місці інфузії, стоматит, запаморочення або задишка.=
У нижченаведеній таблиці
приведені побічні реакції, визначені за допомогою клінічних досліджень і в
період постмаркетингового
спостереження, при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину
відповідно до систем органів та частоти. Небажані реакції, зареєстровані у
період постмаркетингового спостер=
еження,
виділені курсивом. Групи=
за
частотою визначалися за допомогою такої шкали: дуже часто (≥ 1/=
10);
часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рід=
ко
(≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома=
(не
можна визначити з наявних даних). У межах кожної групи за частотою
небажані явища представлені в порядку зменшення їхньої тяжкості.
Таблиця 2
Небажані реакції, які можуть бути пов’язані з азитроміцином, на основі
даних, отриманих у процесі клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження=
|
Система органів |
Небажана реакція |
Частота |
|
Інфекції та інвазії |
Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова
інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функц=
ії
дихання, риніт |
Нечасто |
|
Псевдомембранозний коліт |
Частота
невідома |
|
|
З боку кровоносної і лімфатичної систем |
Лейкопені=
я,
нейтропенія, еозинофілія |
Нечасто |
|
Тромбоцитопенія, гемолітична анемія |
Частота
невідома |
|
|
З боку імунної системи |
Ангіоневр=
отичний
набряк, реакції підвищеної чутливості |
Нечасто |
|
Анафілактична реакція |
Частота
невідома |
|
|
З боку обміну речовин |
Анорексія=
|
Нечасто |
|
З боку психіки |
Нервозніс=
ть,
безсоння |
Нечасто |
|
Ажитація<= o:p> |
Рідко |
|
|
Агресивність, неспокій, делірій,
галюцинації |
Частота
невідома |
|
|
З боку нервової системи<=
/span> |
Головний =
біль |
Часто |
|
Запамороч=
ення,
сонливість, парестезія, дисгевзія |
Нечасто |
|
|
Непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія,
паросмія, агевзія, міастенія гравіс, гіпестезія |
Частота
невідома |
|
|
З боку органів зору |
Зорові
розлади |
Часто |
|
З боку органів слуху |
Порушення
слуху, вертиго |
Нечасто |
|
Погіршення
слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах |
Частота
невідома |
|
|
З боку серця |
Пальпітац=
ія |
Нечасто |
|
Тріпотінн=
я-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes)=
, аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження QT-інтервалу на=
ЕКГ |
Частота
невідома |
|
|
З боку судин |
Припливи |
Нечасто |
|
Артеріальна гіпотензія |
Частота
невідома |
|
|
З боку респіраторної системи |
Диспное, носова кровотеча=
|
Нечасто |
|
З боку травного тракту |
Діарея |
Дуже част=
о |
|
Блювання,
біль у животі, нудота |
Часто |
|
|
Гастрит,
запор, метеоризм, диспепсія, дисфагія,
сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слин=
и |
Нечасто |
|
|
Панкреатит, зміна кольору язика |
Частота
невідома |
|
|
З боку гепатобіліарної системи |
Порушення
функції печінки, холестатична жовтяниця |
Рідко |
|
Печінкова недостатність, (рідко призводила до летальн=
ого
наслідку), фульмінантний гепат=
ит,
некротичний гепатит |
Частота
невідома |
|
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини |
Висипання,
свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз |
Нечасто |
|
Фоточутли=
вість |
Рідко |
|
|
Синдром
Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема |
Частота
невідома |
|
|
З боку скелетно-м’язової системи |
Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї |
Нечасто |
|
Артралгія=
|
Частота
невідома |
|
|
З боку сечовидільної системи |
Дизурія, біль у нирках=
|
Нечасто |
|
Гостра ниркова недостатність, інтерстиціал=
ьний
нефрит |
Частота
невідома |
|
|
З боку репродуктивної системи та
молочних залоз |
Маткова кровотеча, тестикулярні порушення |
Нечасто |
|
Загальні порушення та місцеві реакції |
Біль у місці ін’єкції, запалення у місці ін’єкції |
Часто |
|
Біль у грудях, набряк, нездужання, астенія, підвищена втомлюваність,<=
/span> набряк обличчя, гіпертермія,
біль, периферичний набряк |
Нечасто |
|
|
Лаборатор=
ні
показники |
Знижена
кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень
бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів,
підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів |
Часто |
|
Підвищення
рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази,
підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня сечовини в крові,
підвищення рівня креатиніну в крові, відхилення рівня калію в крові,
підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня хлориду, підвищення р=
івня
глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищ=
ення
рівня бікарбонату, відхилення рівня натрію |
Нечасто |
|
|
Частота
невідома |
||
|
Ураження та отруєння |
Ускладнення після процедури |
Нечасто |
Інформація =
про
небажані реакції, які можуть бути пов’язані з профілактикою та лікуванням <=
/span>Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у
постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або за
частотою від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих
лікарських форм та лікарських форм тривалої дії:
Таблиця 3
|
Система органів |
Небажана реакція |
Частота |
|
|
З боку обміну речовин |
Анорексія |
Часто |
|
|
З боку психіки |
Запамороч=
ення,
головний біль, парестезія, дисгевзія |
Часто |
|
|
Гіпестезі=
я |
Нечасто |
||
|
З боку органів зору |
Погіршення
зору |
Часто |
|
|
З боку органів слуху |
Глухота |
Часто |
|
|
Погіршення
слуху, дзвін у вухах |
Нечасто |
||
|
З
боку серця |
Пальпітація |
Н=
ечасто |
|
|
З
боку травного тракту |
Діарея, біль у животі, нудо=
та,
метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення |
Д=
уже
часто |
|
|
З
боку гепатобіліарної системи |
Гепатит |
Н=
ечасто |
|
|
З
боку шкіри та підшкірної клітковини |
Висипання, свербіж |
Ч=
асто
|
|
|
Синдром Стівенса–Джонсона,
фоточутливість |
Н=
ечасто |
|
|
|
З боку скелетно-м’язової системи |
Артралгія=
|
Часто |
|
|
Загальні
порушення та місцеві реакції |
Підвищена=
втомлюваність |
Часто |
|
|
Астенія,
нездужання |
Нечасто |
Термін придатно=
сті.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній
упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для
дітей місці.
Відновлений розчин хімічно =
та
фізично стабільний протягом 24 годин при зберіганні при температурі не вище=
25
°С або протягом 7 днів у разі зберігання при температурі від 2 до 8 °С. З м=
ікробіологічної
точки зору відновлений розчин необхідно використати негайно.
Несумісність. <=
/span>
Застосовувати лише зазначені у
розділі «Спосіб застосування та дози» розчинники.
Упаковка.
Скляні флакони, закупорені
гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою
фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття.
По 1 флакону або 10 флаконі=
в з
ліофілізатом у пачці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ІММАКУЛ ЛАЙФСАЙЄНС=
ИЗ
ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД
IMMACULE LIFESCIEN=
CES
PRIVATE LIMITED
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діял=
ьності.
Вілледж Тантевал, Ропар Роа=
д,
Налагар, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія
Village Thanthewal, Ropar R=
oad,
Nalagarh, District Solan, Himachal Pradesh, In 174101, India
Заявник.
М.БІОТЕК ЛІМІТЕД
M.=
BIOTECH
LIMITED
Місцезнаходження заявника.<=
/b>
Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стр= іт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія
Gladstone House, 77-79 High =
Street,
Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom