ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

Азагілін^®

(<= span class=3DSpellE>Azahilin)

Склад:=

діюча речовина: разагілін;

1 таблетка містить 1,44 мг разагілі= ну тартрату, який відповідає 1 мг разагіліну.

допоміжні речовини: трегалози <= span style=3D'mso-no-proof:yes'>дигідрат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота лимонна, тальк, кислота стеаринова, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>кру= глі плоскі таблетки білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу В. Код АТХ N04В D02<= /span>.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Разагілін є потужним і необоротним селективним інгібітором моноа= міноксидази (МАО).

Виділяють два основні типи МАО – А і В. МАО-В є типом МАО, що у переважній більшості = локалізується у головному мозку людини.

У дослідженнях e= x vivo на клітинах мозку, печінки та тканинах травного тракту було встановлено, що разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміно= ксидази типу В (МАО-В).

Точний механізм дії разагіліну невідомий. Вважається, = що він частково зумовлений здатністю препарату блокувати МАО-В. В результаті цього підвищується позаклітинний рівень дофаміну в стріатумі і, як результат - посилюється дофамінергічна активність. Такий механізм, ймовірно, забезпечує терапевтичну ефективність = разагіліну, що було продемонстровано на моделях дофамінергічної моторної дисфунк= ції.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові (С_max) досягається приблизно через 0,5 години. Абсолютна біод= оступність препарату після однократного прийому разагіліну становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Тmax) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі С_maxта площа під кривою концен= трація-час (АUC) знижуються на 60 % та 20 % відповідно. Разагілін можна приймати незалежно = від прийому їжі.

Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введення разагіліну становить= 243 л. Зв’язування з білками плазми крові після перорального прийому однократної дози ¹⁴C-міченого разагіліну коливає= ться від 60 % до 70 %.

Метаболізм. Разагілін майже повністю біотрансформується в печінці. Метаболізм здійснюється двома головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилюв= ання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноінда= ну та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Основним активним метаболітом разагіліну є 1-аміноіндан, якому не властива здатність інгібувати МАО-В. Дослідження <= span class=3DSpellE>in vitro показали, що обидва шляхи метаболізму разагіліну здійснюються з участі ізоферменту = CYP1A2 системи цитохрому P450. Основний шлях виведення разагі= ліну здійснюється у вигляді глюкуронідних кон’югатів та його метаболітів.

Виведення. Після перорального прийому ¹⁴C-міченого разагіліну його виведення здійснюється переважно із сечею (62,6 %) та меншою мірою – з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність. Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5-2 мг. Період напіввиведення становить 0,6-2 години.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів.

Пацієнти з печінковою недостатні= стю.

У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю спостерігалось підвищення значе= нь С_max та АUC на 80 % та 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недостатністю спостерігалось підвищення значень С_max та АUC на 568 % та 83 % відповідно.

Пацієнти з нирковою недостатніст= ю. Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих із легким= та середнім ступенем ниркової недостатності.

Клінічні характеристики.

Показання.

-          Монотерапія при ідіопатичному паркінсонізмі;

-          ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну;

-          ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи зі зміною кін= цевої дози.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препара= ту.

Супутня терапія іншими інгібіторами МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими, що містять звіробій продірявлений) аб= о петидином (перерва між відміною = разагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів). <= o:p>

Тяжка печінкова недостатність.

=

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Відомі взаємодії між неселективними інгібіторами МАО та іншими лікарськими засобам= и.

Протипоказано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськими засобами та рослинними зборами= , що містять звіробій продірявлений), тому що існує ризик неселективного пригніч= ення МАО, що може призвести до розвитку гіпертензивного кризу.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селек= тивних інгібіторів МАО-В. Одночасне застосування разагіліну та петидину протипоказано.
Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні. Оскільки разагілін= є активним інгібітором МАО, не рекомендується його одночасне застосування з <= span class=3DSpellE>симпатоміметиками, такими як судинозвужувальні препар= ати для перорального прийому або для назального застосування, або з протизастудними препаратами, що містять ефедрин або <= span class=3DSpellE>псевдоефедрин.

Повідомлялося про взаємодію декстрометорфану та неселективних= інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, оскільки ра= загілін є активним інгібітором МАО, не рекомендується його одночасне застосування з= декстрометорфаном.

Слід уникати одночасного застосування разагіліну з <= span class=3DSpellE>флуоксетином та флувоксаміном.

Перерва = між відміною флуоксетину та початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Пере= рва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.

Повідомл= ялося про розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотного захопле= ння норадреналіну (СІЗЗН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО. Тому, оскільки р= азагілін є активним інгібітором МАО, слід з обережністю застосовувати разагілін з антидепресантами.

Леводопа при одночасному застосуванні з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не проявляла клінічно значущого впливу на к= ліренс разагіліну.

При дослідженні метаболізму разагіліну іn vitro= було виявлено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну. Одночасне застосування <= span class=3DSpellE>разагіліну та ципрофлоксацину (інгібітору ізоферменту CYP1А2) призводить до підвищення AUC разагіліну на 83 %. Одночасне застосування разагіліну та теофіліну (ізофермент CYP1А2) не впливає на фармакокінетику разагіліну. Отже, потужні інгібітори CYP1A2 можуть зм= інити рівень разагіліну у плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.

Існує ризик того, що у зв’язку з індукцією ізоферменту CYP1A2 в курців може зменшитися концентрація разагіліну у плазмі крові.

Дослідження іn vitro показали, що= разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквівалентно концентрації, яка перевищує у 160 разів середню C_max (5,9-8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1 мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Відповідно,= разагілін у терапевтичних концентраціях не впливає на метаболізм цих ізоферментів та не спричинює появу клінічно значущих ефектів= .

При одночасному пероральному застосуванні разагіліну та ентакапону= кліренс разагіліну збільшується на 28 %.

Тирамін/разагілін-взаємодії.

Результа= ти 5 клінічних досліджень за участі добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінс= она та результати контролю артеріального т= иску після їди у цих пацієнтів (464 пацієнти застосовували 0,5-1 мг/добу = разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, т= ому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеже= ння прийому тираміну.

Особливості застосування.

Слід уни= кати одночасного застосування разагіліну та флуоксетину або флувоксаміну (див. розділ «Взаємодiя з iншими <= span class=3DSpellE>лiкарськими засобами та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину та початком терапії разагіліном повинна станови= ти не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну= та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.

Розлади контролю над спонуканнями можуть виникати= у пацієнтів, які приймають агоністи дофаміну та/або проходять дофамінергічну терапію. Повідомлення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням= и були отримані для разагіліну у = постмаркетинговому періоді. Стан пацієнтів слід постійно перевіряти на предмет наявності розла= дів ко= нтролю над спонуканнями. Пацієнтів та медичний персонал необхідно поінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканнями, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну<= /span>, включаючи нав'язливі стани, нав'язливі думки, патологічний потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічне прагнення до витрачання грошей а= бо придбання речей.

Разагілін здатен посилювати дію леводопи, через що можливе посилення побічних реакцій леводопи, а також загострення існуючої дискінезії. Зменши= ти інтенсивність цих побічних реакцій можливо шляхом зменшення дози леводопи.

Повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотен= зії, що спостерігалася під час одночасного прийому разагілі= ну та леводопи. Пацієнти із хворобою Паркінсона є особливо уразливими до побічних реакцій у вигляді гіпо= тензії через існуючі проблеми із ходою.

Відомо, що при одночасному застосуванні разагіліну з агоністами дофаміну ортос= татична гіпотензія відмічалась у 3,1 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 0,6 % паці= єнтів, які отримували плацебо.

При дослідженні застосування разагіліну у якості монотерапії повідомлялося про випадки галюцинацій у 1,3 % пацієнтів, які отримувал= и 1 мг разагіліну, і у 0,7 % пацієнтів, які пр= иймали плацебо. При дослідженні одночасного застосування раза= гіліну та агоністів дофаміну галюцинації спостерігались у 1,2 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 1,8 % пацієнтів, які отримували плацебо. У групі, де одночасно застосовували разагілін= 1 мг/добу та агоністи дофаміну, 0,6 % пацієнтів припинили застосування препарату та передчасно припини= ли участь у дослідженні через галюцинації, у групі плацебо ніхто з пацієнтів не припинив застосування препарату та не припинив участі у дослідженні через галюцинації.

Не рекомендоване супутнє застосування разагіліну т= а декстрометорфану або симпатоміме= тиків, наприклад таких, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужувальних препаратів або протизастудних препаратів, що містять ефедрин або псевдоефедрин (див. розділ «Взаємодiя з iншими <= span class=3DSpellE>лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).=

За даними ретроспективного когортного дослідження, припускається можливе підвище= ння ризику розвитку меланоми при застосуванні разагіліну, особливо у разі тривалого застосування та/або високої кумулятивної дози разагіліну. Будь-які підозрілі ураження шкіри повинні= бути обстежені фахівцем. Пацієнтам слід рекомендувати при появі будь-якого новог= о чи зміні вже існуючого порушення з боку шкіри звернутися за консультацією до дерматолога.

Слід з обережністю розпочинати терапію разагіліном у пацієнтів із легким ступенем ураже= ння печінки. Слід уникати застосування= разагіліну у пацієнтів з середнім ступенем тяжкості ураження печінки. У випадку прогресування ураження печінки від легкого до середнього ступеня лікування разагіліном слід п= рипинити.

Разагілін може спричиняти сонливість у денний час, а іноді, особл= иво при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними= засобами – засинання під час виконання повсякденної діяльності. У зв’язку з= цим пацієнтів потрібно поінформувати про необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування= разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості, які лікуються разагіліном= , слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати на шви= дкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами»).

=

Застос= ування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічних даних щодо застосування разагіліну ва= гітними. Дослідження на тваринах не показали прямого та непрямого шкідливого впливу = на вагітність, розвиток плода, пологи або післяпологовий період. Слід з обережністю призначати препарат вагітним. Існують дані, що разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок, – пригнічує лактацію. Невідомо,= чи проникає разагілін у грудне молоко. Слід з обережністю призначати разагілін у період годування груддю.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Разагілін може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з технічн= им обладнанням.

= Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспо= ртом або роботі зі складними механізмами доти, доки вони не будуть впевнені, що = разагілін не має шкідливого впливу.

Пацієнти, які лікуються разагіліном= та у яких спостерігається сонливість та/або раптові епізоди засинання, пови= нні бути поінформовані про утримання від керування транспортними засобами або участі в діяльності, під час якої, через ослаблену пильність, вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйозної травми або летальн= ого випадку (наприклад, при управлінні технікою), поки вони не набули достатньо= го досвіду поведінки при лікуванні разагіліном та = іншими дофамінергічними засобами, щоб оцінити, чи впли= вають вони несприятливо на їх розумову та/або рухову активність.

Якщо спостерігається посилення сонливості або поява додаткових епізодів раптового засинання під час повсякденної діяльності (наприклад, перегляду телевізора, поїздці в автомобілі в якості пасажира і = т.д.) будь-коли під час лікування разагіліном, пацієнти не повинні керувати автотранспортом або брати участь у потенційно небезпечних видах діяльності.

Пацієнти не повинні керувати автотранспортом, управляти механізмами або виконувати висотні роботи під час лікування, якщо вони рані= ше зненацька відчували сонливість і/або раптові напади засинання перед застосуванням разагіліну.

Пацієнтів слід попереджати про можливе посилення ефектів седативних засобів, алкоголю або інших депресантів центральної нервової сис= теми (наприклад, бензодіазепінів, нейролептиків, антидепресантів) при їх застосуванні у комбінації з ра= загіліном або при прийомі супутніх препаратів, що збільшують рівень разагіліну у плазмі крові (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосiб застосування та дози.

Режим дозування=

Монотерапія

Разагілін призначають перорально в до= зі 1 мг 1 раз на добу.

Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну

Разагілін призначають перорально в до= зі 1 мг 1 раз на добу.

Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи

Разагілін призначають перорально в до= зі 1 мг 1 раз на добу.

&nb= sp;

Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки.=

Слід уни= кати застосування разагіліну пацієнтам із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати терапію пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності. У випадку прогресуван= ня печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікуван= ня разагіліном слід припинити.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

Діти. =

Через недостатність даних щодо застосування препарату ді= тям не рекомендується застосовувати разагілін даній категорії пацієнтів.=

=

Передозування.=

= Симптоми передозування разагіліном при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: = гіпоманія, гіпертензивний= криз, серотоніновий синдром.

= Передозування може бути пов’яз= ане зі значним інгібуванням МАО-А та МАО-В.

= Проводили дослідження одноразо= вого застосування лікарського засобу за участі здорових добровольців, які отримували 20 мг 1 раз на добу, та 10-денне дослідження за участі здорових добровольців, які отримували 10 мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого або середнього ступеня тяжк= ості виникнення яких пов’язане із застосуванням разагіліну<= /span> та ті побічні реакції, що не пов’язані з лікуванням ра= загіліном.

Під час = дослідження із застосуванням високих доз разагіліну у паціє= нтів, які отримували постійну терапію леводопою та разагіліном у дозі 10 мг/добу, повідомлялося про побі= чні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію = та постуральну гіпотензію), = які проходили після відміни лікування.

Ці симпт= оми схожі з тими, які спостерігалися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.

Специфіч= ні методи лікування невідомі. У випадку передозування слід проводити ретельний моніто= ринг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримуюча.

=

Побiчнi= реакцiї.

Монотерапія

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою у ході плацебо-контрольованих досліджень та у пацієнтів, які застосовували 1 мг/до= бу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 149, плацебо-група – 151).

Для оцін= ки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (= ³ 1/10), часто (³ 1/100 д= о < 1/10), нечасто (³ 1/1000 = до < 1/100), рідко (³ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000= ).

Інфекції та інвазії: часто – грип.

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи): часто – карцинома шкіри.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: часто – лейкопенія.

З боку імунної системи: часто – алергія.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто – зниження апетиту.

Психічні розлади: часто – депресія, галюцинації.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; неча= сто – цереброваскулярні порушення.

З боку органів зору: часто – кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та лабіринту: часто – запаморочення.

З боку серця: часто – стенокардія; нечасто – інфаркт міокарда.

З боку дихальн= ої системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – риніт.

З боку шлунков= о-кишкового тракту: часто – метеоризм.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто – дерматити; нечасто – везикулобульозний висип.

З боку опорно-= рухової системи та сполучної тканини: часто – біль у кістках та м’язах, бі= ль у шиї, артрити.

З боку нирок та сечовидільної системи: часто – потяги до сечовипускання.

Загальні порушення: часто – гарячка, стомлюваність.

Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи<= /span>

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень та у пацієнтів, які застосовували 1 мг/до= бу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін - 380, плацебо-група - 388).

Для оцін= ки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-famil= y:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family:"Times New = Roman"; mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>³ 1/10, часто (³ 1/100 д= о < 1/10), нечасто (³ 1/1000 = до < 1/100), рідко (³ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000= ).

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – меланома шкіри.

Порушення обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту.

Психічні розлади: часто – галюцинації, патологічні сновидіння; = нечасто – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: дуже часто – дискінезія; часто – дистонія, синдром зап’ястного каналу, порушення рівноваги; нечасто = – гостре порушення мозкового кровообігу.

З боку серця: нечасто – стенокардія.

З боку судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія.

З боку шлунков= о-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, нудота та блювання, сухість у роті.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто – висип.
З боку опорно-= рухової системи та сполучної тканини: часто – артралгія, біль у шиї.

Дослідження: часто – зниження маси тіла.

Пошкодження та інші ускладнення: часто – випадкові падіння.

Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів= дофаміну

До найпоширеніших побічних реакцій, частота яких у пацієнтів, що лікувались разагіліном, була на > 3 % вищою, ніж у плацебо-групі, належать периферичні набряки, випадкові падіння, артралгія, кашель і безсоння.

Нижче наведено побічні реакції, що виникли у > 2 % пацієнтів, які отримували 1 мг/добу разагіліну (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну) у ході плацебо-контрольованого дослід= ження. Частота виникнення цих побічних реакцій перевищувала відповідні показники у плацебо-групі (кількість пацієнтів, які отримували раз= агілін – 162, плацебо-група – 164).

Інфекції та інвазії: = Інфекції верхніх дихальних шляхів.

Психічні розлади: Безсоння.

З боку нервової системи: = Головний біль.

З боку органів слуху та лабіринт= у: Запаморочення.

З боку серцево-судинної системи:= Ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту= : Нудота.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: Артралгі= я, біль у спині.

Загальні розлади: Периферичні набряки.

Пошкодження та інші ускладнення:= Випадкові падіння.

До інших побічних явищ, що потенційно мають клінічне значення і відмічались у 1 % пацієнтів, які отримували разагілін (я= к ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну), а також мають щонайменше таку саму частоту, як і в плацебо-групі (із зазначенням у порядку зменшення частоти) належали сонливість, втомлюваність, незвичні сновидіння, порушення рівноваг= и, запор, імперативний потяг до сечовипускання, збільшення маси тіла, бронхіт, біль у грудях, когнітивні розлади, дискінезія, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, артеріальна гіпотензія, нервозність, б= іль в ділянці ротоглотки, біль, = переднепритомний стан, порушення фази швидкого сну, висип, ринорея, синусит, папіломи шкіри, стрептококовий фарингіт, синкопальний стан, вірусний гастроентерит, нечіткість= зору.

Суттєві відмінності профілю безпеки разагіліну в залежн= ості від віку чи статі не відмічалися.

Під час постмаркетингових досліджень у хворих на паркінсонізм, які отримували разагілін, виникали галюцинації та сплутаність свідомості.

Відомо, що серйозні побічні реакції спостерігаються при одночасному застосуванні СІЗЗС, СІЗЗН, трициклічних= /тетрациклічних антидепресантів та інгібіторів МАО. У = ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки виникнення серотонінового синдрому у пацієнтів,= які застосовували антидепресанти/СІЗЗН одночасно з разагіліном. Клінічно серотоніновой синдром проявлявся тривожностю, сплутаностю свідомості, ригідностю м’язів, гіпертермією та = міоклонічними судомами.

Під час клінічних досліджень одночасно з разагіліном не застосовували флуоксетин або флувоксамін, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін у дозі не менше 50 мг на добу, тразодон – не менше 50 мг на добу, циталопрам – не менше 20 мг на добу, сертралін – не менше = 100 мг на добу та пароксетин – не менше 30 мг на добу.= Не повідомлялося про виникнення серотонінового син= дрому під час проведення дослідження, в якому брали участь 115 пацієнтів, які отримували одночасно разагілін та трициклічні антидепресанти, та 141 пацієнт, які отримували разагіл= ін та СІЗЗС/СІЗЗН.

= Результати 5 клінічних досліджень за участі добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди у цих паціє= нтів (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіл= іну або плацебо як додаткову терапію до леводопи пр= отягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показ= али, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін = можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тирам= іну.

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про ви= падки підвищення артеріального тиску, включаючи поодинокі випадки гіпертензивного кризу, пов’язаного з прийомом їжі, багатої на тирамін<= /span>, у пацієнтів, які застосовували разагілін.<= /o:p>

Повідомлялося про лікарську взаємодію у разі одночасного застосування інгібіторів МАО та = симпатоміметиків.

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором тетрагідрозоліну гідрохлоридом.

Розлади контролю над спонуканн= ями: у пацієнтів, які застосовують дофамінові агоністи та/чи= інші дофамінергічні препарати, можуть спостерігатися патологічна азартність, підвищен= ня лібідо, гіперсексуальність, компульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі.=

Подібні побічні реакції спостерігалися у постмаркетинговому періоді при застосуванні разагіліну: нав’язливі стани, нав’язливі думки, імпульсивна поведінка.

Надмір= на сонливість у денний час та епізоди раптового засинання

Надмірна сонливість протягом дня (г= іперсомнія, млявість, седація, напади сну, сонливість та ра= птові засинання) може виникати у пацієнтів, які застосовують агоністи дофаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості у денний час повідомляло= ся у постмаркетинговий період застосування разагіліну.

Повідомлялося про випадки засинання під час виконання повсякденної діяльності у пацієнтів, які отримували ра= загілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те= , що багато хто з цих пацієнтів повідомили про сонливість у той час, як приймали= разагілін з іншими дофамінергічн= ими засобами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких, як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстрова= ні більше, ніж через рік після початку лікування.

Термін придатності. 4 роки. <= o:p>

Умови зберігання. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Зберігати в недоступному для діт= ей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C.

Упаковка. <= /span>По 10 таблеток у блістері; по 3 = блістери у картонній пачці.<= o:p>

=

Категорія відпуску. За рецепт= ом.

=

Виробник.

Х. УРІАЧ= І КОМПАНІЯ, С.А./J. URIACH Y COMPANIA, S.A./

ГАЛЕНІКУМ ХЕЛС, С.Л./GALENICUM HEALTH, S.L.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Авда. Камі Рейал, 51-57, Палау-Соліта і Плегаманс, Барселона, 08184, Іспанія. Avda. Cami Reial, 51-57, Palau-Solita i Plegamans, Barcelona, 08184, Spain<= /span>.

Авда. Корнелла 144, 7o-1^a буд. ЛЕКЛА, Есплугас-де-Любрагат, Барселона, 08950, Іспанія.

Avda. Cornella 144, 7^o-1^a Edificio LEKLA, Esplugues de Llobregat, Barcelona, 08950, Spain.

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарсько= го засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» за адресою:

бульвар Вацлава Гавела, будинок 8, м. Київ, 03124,

тел/ф= акс:+38 044 281 2333.