ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

РИВАСТИГМІН ІС

Склад:

діюча речовина: r= ivastigmine;

1 капсула містить= ривастиг= міну гідротартрату 2,4 мг (у перерахунку на рив�= �стигмін 1,5 мг), ривастигміну гідротартрату 4,8 мг (у перерахунку на рив�= �стигмін 3 мг), ривастигміну гідротартрату 7,2 мг (у перерахунку на рив�= �стигмін 4,5 мг) або ривастигміну гідротартрату 9,6 мг (у перерахунку на<= span style=3D'font-size:12.0pt; letter-spacing:-.1pt;mso-ansi-language:RU'> ривастигмін 6 м= г);

допоміжні речовини:<= /i> гіпромелоза (гідроксип�= �опілметилцелюлоза), кремнію діоксид колоїдний безводний, цел= юлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, желатин, титану діоксид (Е 171).

Лікарська �= �орма. Капсули.=

Основні фізико-хімічні властивості: непрозорі тверді желати�= �ові капсули, корпус – білого кольору, кришка – білого кольору; = вміст капсул – порошок від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична гр�= �па.

Психоана�= �ептики. Препарати, які застосовуються при деменц= ії. Інгібітори холінестерази. Ривастигмін. Код АТХ N06D А03.

Фармаколог= ічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ривастигмін �= � інгібітором ацетил- і бутирил �= �олінестерази карбаматного типу, який, як вважають, спр�= �яє холінергічній нейротрансмісії, уповільнюючи деградацію ацетилхоліну, щ�= � вивільняється із функціонально інтактни= х холінергічних нейронів. Отже, ривастигмін чинить сприятливий ефе= кт на зумовлений порушеннями холінергічної нейротрансмісії когнітив�= �ий дефіцит при деменції, асоційованій із хворобою Альцгеймера або хворобою Паркі�= �сона.

Ривастигмін взаємодіє з ферментами-�= �ішенями з утворенням ковалентного комплексу, що тимчасово інактивує фермен= ти-мішені. Було показано, що у здорових молодих чоловіків після прийому всереди�= �у ривастигміну у дозі 3 мг активність ацетилхолінестерази у спинномозковій рі= дині знижується приблизно на 40 % протягом перших 1,5 години. Після досягнення максимального інгібуючого ефекту активн= ість ферменту повертається до початкового рівня приблизно через 9 годи�= �. У пацієнтів із хворобою Альцгеймера пригнічення ривастигміном активності ац= етилхолінестерази у спинномозковій рідині має дозозалежний характер у досліджуваному діап�= �зоні доз (до найвищої дози 6 мг 2 рази на добу). Пригнічення активност= і бутирилхолінестерази у спинномозковій рідині у пацієнтів із хворобою Альцгейме= ра, які отримували ривастигмін, було подібним до пригнічення активності ацет�= �лхолінестерази.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Ривастигмін швидко і по�= �ністю абсорбується. Максимальна концентрація (С_max) у пл�= �змі крові досягається приблизно через 1 годину. Через взаємодію ривастигм= іну з ферментом-мішенню при збільшенні дози лікарсь= кого засобу підвищення його біодоступності в 1,5 раза перевищує очіку�= �ане (для цього підвищення дози). Абсолютна біодоступність ривастигміну п= ісля його прийому у дозі 3 мг становить бл= изько 36 ± 13 %. При прийомі ривастигміну �= � їжею його абсорбція уповільнюється (час досягнення максимальної концентрац�= �ї (t_max) збільшується на 90 хвилин), величина С_max= знижується, площа під кривою «кон= центрація‒час» (AUC) збільшується приблизно на 30 %.

Розподіл

Зв’язування ривастигміну з білками = крові становить близько 40 %. Він легко перетинає гематоенцефалічний �= �ар’єр. Уявний об’єм розподілу становить 1,8–2,7 л/кг.

Метаболізм

Ривастигмін швидко та ін�= �енсивно метаболізується (період напіввиведення з плазми крові (Т1/2) – приблизно 1 година) в основному шляхом гідролізу за участю хол= інестерази з утворенням декарбамільован= ого метаболіту. In vitro = цей метаболіт незначно інгібує ацетилхолінестеразу (<= ; 10 %).

За даними, отриманими у д�= �слідженнях in vitro, не очікуєт= ься фармакокінетичної взаємодії з лікарс�= �кими засобами, які метаболізуються за участю таких ізоферментів цитохрому Р450 (= CYP): CYP1A2, CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2E1, CYP2C9, CYP2C8, CYP2C19 або CYP2B6. За даними, отриманими = у дослідженнях на тваринах, основні ізоферменти цито�= �рому Р450 беруть участь у метаболізмі ривастигміну мінімальною мірою. Загальн�= �й плазмовий кліренс ривастигміну після внутрішньовенного введення у дозі 0,2 мг с= тановив приблизно 130 л/год, після внутрішньовенного введення у дозі 2,7 мг з= меншився до 70 л/год.

Елімінація

Ривастигмін у незміненому вигляді у = сечі не виявлений; основним шляхом елімінації є виведення нирками у вигляді= метаболітів. Після введення ^l4= C-ривастигміну виведення нирками було швидким та майже �= �овним (> 90 %) протягом 24 годин. Менше 1 % введеної дози виводит= ься з калом. У пацієнтів із хворобою Альцгеймера не виявлено кумуля�= �ії ривастигміну або його декарбамільова= ного метаболіту.

Популяційний фармакокіне= тичний аналіз показав, що нікотин підвищує кліренс ривастигміну на 23 % у = пацієнтів із хворобою Альцгеймера після прийому всередину ривастигміну у д= озі до 12 мг/добу.

Особливі групи пацієнтів

Пац= ієнти літнього віку

Тоді = як біодоступність ривастигміну в осіб літн�= �ого віку вища, ніж у молодих здорових добровольців, дослідження за участю паці= єнтів з хворобою Альцгеймера віком від 50 до 92 років не виявили жодних змін біо= доступності, пов’язаних із віком.

Пацієнти з порушенням фун�= �ції печінки

У пацієнтів із порушенням функції пе= чінки від легкого до помірного ступеня тяжкості С_max ривастигміну �= �ула приблизно на 60 % вища, а AUC – більш ніж у 2 рази вища, ніж у здоров= их добровольців.

Пацієнти з порушенням фун�= �ції нирок

У пацієнтів з порушенням функції нир= ок помірного ступеня тяжкості С_max і AUC ривастигміну були більш ніж у 2 рази в= ище, ніж у здорових добровольців; проте змін у С_max і AUC ривастигміну у&= nbsp;пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня не виявлено.

Клінічні х�= �рактеристики.

Показання.<= o:p>

Cимпт= оматичне лікування деменції від легкого до помірн= ого ступеня тяжкості, зумовленої хворобою Альцгеймера.

Симп�= �оматичне лікування деменції від легкого до помірн= ого ступеня тяжкості у пацієнтів з ідіопатичною хворобою Паркі�= �сона.

&nbs= p;

Протипоказ= ання.

Гіперчутливість до ривастигміну, інших похідних карбамат= у або до будь-якого іншого компо= нента лікарського засобу.

Контактний алергічний де= рматит в анамнезі, що виник на тлі застосування препарату рива= стигміну у формі трансдермального пластиру.

Пер�= �од годування груддю. Дитячий вік (до 18 років).=

Взаємодія �= � іншими лікарськими засобами та інші види взаємо= дій.

Як ін= гібітор холінестерази ривастигмін може посилюва= ти ефекти м’язових релаксантів сукцинілхолінового типу під час анестез�= �ї. Рекомендовано з обережністю підходити до вибору анестезуючих засобі�= �. У разі необхідності можна розглянути питання коригування дози або тимчасовог�= � припинення лікування.

З огляду на фармакодинамічні ефекти ривас�= �игміну та можливі адитивні ефекти ривастигмін не слід застосовувати супутньо з іншими холіноміметиками. Рива= стигмін може знижувати терапевтичний ефект антихолінергічних лікарських засо= бів (наприклад, оксибутиніну, толтеродину).

Повідомляли про адитивні ефекти, що �= �ризвели до брадикардії (з ризиком розвитку синкопе), при комбінованому зас�= �осуванні ривастигміну та різних β-блокаторів (у т. ч. атенололу). Незв= ажаючи на те, що застосування з кардіоселективними β-блокаторами пов’я�= �ано з найвищим ризиком розвитку таких ефектів, ці небажані ефекти спостерігали= також у пацієнтів, які приймали інші лікарські засоби групи β-блокаторів. Отж�= �, слід проявляти обережність при застосуванні ривастигміну у комбінації �= � β-блокаторами, а також з іншими лікарськими засобами, які можуть спричин= ити брадикардію (наприклад, антиаритмічними препаратами класу III, ан�= �агоністами кальцієвих каналів, глікозидами наперстянки, пілокарпіном).

Оскільки брадикардія є фактором риз�= �ку розвитку шлуночкової тахікардії <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-language:AR-SA'>типу «= пірует» (torsades de pointes), слід дотримуватися обережності= та, у разі необхідності, проводити монітори�= �г стану = пацієнта (електрокардіографію) при застосуванні р= ивастигміну у комбінації з лікарськими засобами, які можуть спричинити шлуночкову тахік= ардію типу «пірует», такими як антипсихотичні засоб= и [наприклад, деякі фенотіаз�= �ни (хлорпро�= �азин, левомепромазин), бензаміди (сульпірид, су= льтоприд, амісульприд, тіаприд, вераліприд), пімо�= �ид, галоперидол, дроп= еридол]; циталопрам; цизап= рид, дифеманіл; еритроміцин (при в= веденні внутрішньовенно), моксифлоксацин; г= алофантрин, пентамідин; мізол= астин та метадон.

Фармакокінетичної взаєм�= �дії між ривастигміном і дигоксином, варфарином, діазе= памом або флуоксетином під час дослідж= ень за участю здорових добровольців не виявлено. Ривастигмін не= впливає на спричинене варфарином збільшення протромбінового ч= асу. При супутньому застосуванні дигоксину та ривастигміну небажаного вп�= �иву на провідну систему серця не виявлен= о.

З огляду на те, що метаболізм ривасти= гміну за участю основних ізоферментів цитохрому Р450 (CYP) = здійснюється мінімальною мірою, фармакокінетична взаємодія ривас�= �игміну з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються за участю CYP, є малов�= �рогідною. Хоча ривастигмін може інгібувати метаболізм лікарських засобі= в, які біотрансформуються за участю бутирилхолінестерази.

Особливості застосування.

Частота розвитку та тя�= �кість побічних реакцій зазвичай зростають з підвищенням дози ри= вастигміну. Якщо перерва у прийомі лікарського засобу становила більше 3-х д= нів, поновлювати лікування необхідно з дози 1,5 мг 2 рази на добу для зниження ризи= ку виникнення побічних реакцій (наприклад, блювання) (див. розділ «Спосіб= застосування та дози»).

Титрування дози. Невдовзі після підвищенн�= � дози ривастигміну спостерігали розвиток побічних реакцій (= наприклад, розвиток артеріальної гіпертензії та галюцинацій у пацієнтів з= деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, та посилення вираженості ек= страпірамідних порушень, особливо тремору, у пацієнтів з деменцією при хвор= обі Паркінсона). Якщо при зниженні дози вираженість побічних реакцій не зме= ншувалася, лікування ривастигміном було припинено.

У післяреєстраційному = періоді повідомляли про рідкісні випадки= розвитку у <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-language:RU'>деяких �= �ацієнтів <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>алергічного дермати�= �у (дисемінованого) при застосуванні ри�= �астигміну незалежно від способу застосування (всередину або трансдермал�= �но). У цих випадках лікування ривастигмі�= �ом слід відмінити (див. розділ «Протипоказа�= �ня»). Пацієнти та особи, які доглядають за ними, повинні бути проінфо�= �мовані про можливість розвитку відпові= дних шкірних реакцій при з�= �стосуванні ривастигміну.

Побічні реакції з боку шлунково-кишк= ового тракту, такі як нудота, блювання та діарея, є дозозалежними та мо= жуть виникати особливо на початку лікування та/або при підвищенні дози (див= . розділ «Побічні реакції»). Ці побічні реакції частіше виникають у жіно= к. Пацієнтам, у яких розвинулися симптоми дегідратації внаслідок тривало= го блювання або діареї, рекомендовано внутрішньовенне введення рідини та зниж�= �ння дози або припинення терапії ривастигміном. Дегідратація може бути по= в’язана з серйозними наслідками.

При тяжкому блюванні, пов’язаному з = лікуванням ривастигміном, необхідно провести відповідну корекцію дози (див. р= озділ «Спосіб застосування та дози»). <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK51'>�= �еякі випадки тяжкого блювання були пов’язані= з розривом стравоходу (див. розділ «Побічні реакції»). Такі випадки с= постерігали особливо після підвищення дози або застосування високих доз риваст= игміну.

Ривастигмін може посилювати секреці= ю шлункового соку. Необхідно дотримуватися обережності при призначен= ні ривастигміну пацієнтам із виразкою шлунку/дванадцятипалої кишки у фазі заго= стрення або пацієнтам, які схильні до цих станів.

У пацієнтів із хворобою Альцгеймера = можливе зниження маси тіла. Оскільки у таких пацієнтів при застосуванні ін�= �ібіторів холінестерази, включаючи ривастигмін, може спостерігатися знижен�= �я маси тіла, слід контролювати масу тіла пацієнта під час терапії.
Ривастигмін може спричин= ити брадикардію, яка є чинником ризику виникнення шлуночкової �= �ахікардії типу «пірует» (torsade de pointes), перева�= �но у пацієнтів з факторами ризику. Слід дотри�= �уватися обережності при застосуванні ривастигміну пацієнтам із високим ризик�= �м розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует», зокрема пацієнтам із декомпенс= ованою серцевою недостатністю, нещодавно перенесеним інфарктом міокард= а, брадиаримією, схильністю до= гіпокаліємії або гіпомагніємії, пацієнтам, які супутньо п�= �иймають лікарські засоби, що спричиняють подовження інтервалу QT та/або torsade de pointes (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види= взаємодій» та «Побічні реакції»).<= /o:p>

Слід дотримуватися обережності при �= �астосуванні ривастигміну пацієнтам із синдромом слабкості синусового вузла = або порушеннями провідності (синоатріал�= �на блокада, �= �тріовентрикулярна блокада) (див. розділ «Побічні р= еакції»).

Інгібітори холінестерази слід призн= ачати з обережністю пацієнтам з астмою або обструктивним захворюванням �= �егень в анамнезі.

Холіноміметики можуть індукувати аб= о посилювати обструкцію сечовивідних шляхів і судоми. При лікуванні пацієнтів,= схильних до цих патологій, необхідно дотримуватися обережності.

Застосування ривастигміну пацієнта�= � із тяжкою деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера або хворобою Паркі�= �сона, а також пацієнтам з іншими типами деменції або іншими типами порушень пам�= �яті (наприклад, віковим зниженням когнітивної функції) не досліджували, то�= �у не рекомендовано застосувати ривас�= �игмін пацієнтам цих груп.

Як і інші холіноміметики, ривастигмі= н може посилити або індукувати екстрапір= амідні порушення. У пацієнтів із деменцією при х= воробі Паркінсона спостерігали посиленн= я вираженості рухових порушень (включаючи = брадикінезію, дискінезію, порушення ходи, тремор) та збільшення частоти тремо= ру (див. розділ «Побічні реакції»). В деяких випадках через ці явища довелося �= �рипинити терапію ривастигміном (а саме: частота випадків припинення лікува= ння через тремор була 1,7 % у групі ривастигміну і 0 % ‒ у групі �= �лацебо). Слід регулярно оцінювати клінічний стан пацієнтів для в= иявлення цих небажаних явищ.

Особл= иві групи пацієнтів

У пацієнтів з клінічно ви�= �аженим порушенням функції нирок або печінки може спостерігатися більш часте виникнення= дозозалежних небажаних реакцій (див. розділи «Фармакол= огічні властивості» та «Спосіб застосування та дози»). Слід ретельно тит= рувати дозу ривастигміну з урахуванням індив�= �дуальної переносимості лікування пацієнтами цієї групи. Застосування ривастигміну пацієнт= ам із тяжким порушенням функції печінки не досліджували. Проте = лікарський засіб Ривастигмін ІС можна застосовувати пацієнтам цієї попу�= �яції за умови проведення ретельного<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:AR-SA'> моніторингу стану пац= ієнтів.

Пацієнти з масою тіла мен�= �е 50 кг більш схильні до розвитку побічних реакцій, тому є більша = імовірність припинення лікування ривастигміном у таких пацієнтів.

Застосуван= ня у період вагітності або годування груддю.

Ваг= ітність

За ре= зультатами проведених досліджень на вагітних твари�= �ах ривастигмін та/або його метаболіти перетинали плацентарний бар’єр. Потенці= йний ризик для людини невідомий. Клінічні дані щодо застосування ривастигміну ваг�= �тним жінкам відсутні. У дослідженнях пер= и- і постнатального розвитку потомства щур�= �в спостерігали подовження періоду вагітності у тварин. Ривастигмін не слід застосовувати у період вагітно�= �ті, якщо немає гострої необхідності.

Год= ування груддю

За даними проведених досліджень ривас�= �игмін проникав у грудне молоко тварин у період лактації. Дані щодо проникнення = ривастигміну у грудне молоко людини відсутні. Отже, жінкам, які застосовують ривастигмін, н�= � слід годувати груддю.

Фер= тильність

Досл�= �дження на щурах не показали небажаного впливу на ф�= �ртильність або репродуктивну функцію тварин. Вплив ривастигміну на фертильніс= ть людини невідомий.

Здатність �= �пливати на швидкість реакції при керуванні автотра�= �спортом або іншими механізмами.

Хвороба Альцгеймера може призвести д�= � поступового погіршення здатності керувати автотранспортом і працювати з м= еханізмами. Крім того, ривастигмін може спричиняти запаморочення та сонливість, = особливо на початку лікування або при пі�= �вищенні дози. Отже, ривастигмін незначно або помі= рно впливає на здатність керувати автотрансп�= �ртом або іншими механізмами. Здат�= �ість пацієнтів з деменцією, які приймають ривастигмін, ке�= �увати автотранспортом або працювати зі складними механізмами повинна регулярно= оцінюватися лікарем.

Спосіб застосування та дози= .

Лікування слід починат= и і проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагнос�= �ики та лікування деменції, зумовленої хворобою = Альцгеймера або хв= оробою Паркінсона. Захворювання повинно бути діагносто�= �ано відповідно до діючих р= екомендацій. Тер�= �пію ривастигміном слід розпочинати тільки у = тому випадку, коли є особа, яка доглядає за пацієнтом та буде постійно к�= �нтролювати прийом лікарського засобу пацієнтом.

Спосіб застосування

Ліка�= �ський засіб приймати всередину 2 рази на добу, вранці = та ввечері, під час прийому їжі. Капсули слід ковтати цілими, не розжовую�= �и.

Рекомендований режим дозування

Початкова доза та титрува�= �ня дози

Поча�= �кова доза – 1,5 мг 2 рази на добу.

Якщо по закінченні мінімум 2-х тижнів лікуванн= я відзначається добра переносимість початкової дози, дозу лікарського засобу= можна підвищити до 3 мг 2 рази на добу. Можливе подальше підвищення дози д�= � 4,5 мг 2 рази на добу і потім до 6 мг 2 рази на добу при добрій переносимості п�= �передньої дози з інтервалом часу не менше 2-х тижнів після кожного попередньо= го підвищення дози.

Якщо = у пацієнтів з деменцією, асоційованою з хворобою Паркі= нсона, спостерігаються побічні реакції (наприклад, нудота, блювання, біль у живот= і або втрата апетиту), зниження маси тіла або погіршення екстрапірамідних по�= �ушень (наприклад, тремору), можна спробувати пропустити прийом однієї або = декількох доз ривастигміну. Якщо побічні реакції не зникають, слід тимчас�= �во зменшити добову дозу до попередньої дози, яка добре переносилася, або припини= ти лікування.

Підтримуюча доза та припи�= �ення лікування

Рекомендована ефективна доза станов= ить від 3 мг до 6 мг 2 рази на добу. Для досягнення максимального терапевтич= ного ефекту пацієнтам слід застосовувати найвищу дозу, яка добре переноситься. Рек= омендована максимальна доза – 6 мг 2 рази на добу.

Підтримуюче лікування можна продовж= увати до тих пір, поки воно приносить користь пацієнту. Отже, слід ре= гулярно проводити оцінку користі від лікування ривастигміном, особливо у паці= єнтів, які отримують дозу менше 3 мг 2 рази на добу. Якщо через 3 місяці терапії ривас= тигміном у підтримуючій дозі у пацієнта не спостерігається зменшення в�= �раженості симптомів деменції, лікування слід припинити. Слід також розглянути мо�= �ливість припинення лікування у разі, якщо терапевтичний ефект, який було дося�= �нуто раніше, більше не спостерігається.

Індивідуальну реакцію на ривастигмі= н передбачити неможливо. Проте кращий ефект від лікування спостерігали = у пацієнтів з хворобою Паркінсона з деме�= �цією помірного ступеня тяжкості. Також кращий= ефект спостерігали у пацієнтів з хворобою Паркінсона, які мали зорові гал�= �цинації.

Плацебо-контрольованих досліджень т= ривалістю більше 6 місяців з метою вивчення ефективності застосування рива= стигміну не проводили.

Відновлення терапії після перерви

Якщо пе�= �ерва у прийомі лікарського засобу становила більше 3-х д= нів, відновлювати лікування необхідно з дози 1,5 мг 2 рази на добу. Потім слід провести поступове підвищенн�= � дози, як описано вище.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з по= рушенням функції нирок/печінки

Пацієнтам з порушенням фу= нкції нирок/печінки легкого або помірного ступеня тяжкості к= оригування дози ривастигміну не потребу�= �ться. Проте через збільшення експозиції ривас�= �игміну у пацієнтів цієї групи слід = ретельно титрувати дозу лікарського засобу з урахуванням індиві�= �уальної переносимості лікування, оскільки у пацієнтів з клінічно виражени= м порушенням функції нирок/печінки може спостеріг�= �тися більш часте виникнення дозозалежних побічних реакцій. Застосув�= �ння ривастигміну пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не дослі= джували, проте лікарський засіб Ривастигмін ІС можна застосовувати па= цієнтам цієї популяції за умови проведення ретельного монітори�= �гу стану = пацієнтів (див. розділи «Фарма�= �ологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Діти.=

Лікарський засіб не за�= �тосовувати дітям (віком до 18 років) через відсутність даних щодо �= �астосування ривастигміну пацієнтам цієї вікової групи.

Передозування.

Симптоми<= /span>

Випадкове передозування р= ивастигміном у більшості випадків не супроводжувалося будь-якими = клінічними проявами; майже всі пацієнти продовжували застосування лікарського з= асобу через 24 години після передозування.

При отруєннях помірного ступеня <= /a><= /a>повідомляли = про холінергічну токсичність з мускариновими <= /span><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK26'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK20'>�= �имптомами, �= �акими як міоз, сльозотеча, припливи, гіпергідро= з, бронхоспазм та підвищення бронхіальної секреції, брадикардія, арте= ріальна гіпотензія, мимовіл�= �не(-а) сечовипускання та/або дефекація, г�= �персалівація, порушення травлення (включаючи біль у животі, нудоту, блюванн�= � та діарею).

У разі більш тяжких отруєнь можливий р�= �звиток нікотинових ефектів, таких як м’язова слабкість, фасцикуляції, су= доми, зупинка дихання з можливим летальним наслідком.

Крім того,= у післяреєстраційному періоді повідомляли про випадки запаморочення, тремору, голо�= �ного болю, сонливості, сплутаності свідомості, галюцинацій, артеріальної гі= пертензії, нездужання.

Лікування

Оскільки період напіввиведення рива= стигміну з плазми крові становить приблизно 1 годину, а тривалість інгібува= ння ацетилхолінестерази становить близько 9 годин, у випадках безсимптомного передозування не рекомендується прийом �= �аступної дози ривастигміну протягом 24 годин. Якщо передозування супроводжуєть�= �я вираженою нудотою та блюванням, слід розглянути можливість застосування прот= иблювальних засобів. При виникненні інших побічних реакцій у разі необхіднос= ті слід провести відповідну симптоматичну терапію.

При значному передозуванні можна за�= �тосовувати атропін. Рекомендована початкова доза атропіну сульфату 0,03 мг/к�= � внутрішньовенно з подальшим підвищенням, <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK31'>залежно від клінічної = відповіді. Застосування скополаміну як антидоту не = рекомендовано.

&n= bsp;

П�= �бічні реакції.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:SimSun;letter-s= pacing: -.1pt'>До побічних реакцій, які виникають на= йчастіше, відносяться розлади<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK39'><= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:-.1pt;background:white'>= з боку шлунково-кишкового тракту, вклю= чаючи нудоту (38 %) та блювання (23 %), особлив�= � у період титрування дози. За д�= �ними клінічних досліджень побічні реакції з б= оку шлунково-кишкового тракту та зниження маси тіла частіше спостерігали = у жінок, ніж у чоловіків.

Побічні реакції, які наведе= но нижче, класифіковано за системами органів та частотою. = За частотою побічні реа�= �ції розподілено �= �аким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до&nbs= p;< 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100)= , рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), ду�= �е рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможли�= �о оцінити за наявними даними).

Побічні реакції, які спостерігали у пацієнтів з д= еменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, при лікуванні ривастигмі= ном

З боку нервової системи: дуже часто – запамороченн= я; часто – головний біль, сонливість, тремор; нечасто – синкопе; рі= дко – судоми; дуже рідко – екстрапірамід= ні порушення (включаючи погіршення перебіг�= � супутньої хвороби Паркінсона).

З боку психіки: часто – кошмарні сновидін= ня, ажитація, сплутаність свідомості, почуття тривоги; нечасто – б�= �зсоння, депресія; дуже рідко <= /a><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK49'>– галюцинації; частот�= � невідома – агресія, занепокоєння.

З б�= �ку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто –= біль у животі, диспепсія; рідко – виразки шлунку та дванадцятипалої кишки; дуже рі�= �ко – шлунково-кишкова кровотеча, панкреатит; частота невідома – деякі вип= адки тяжкого блювання були пов’язані з&nb= sp;розривом стравоходу (див. розділ «Особливості зас�= �осування»).

З боку гепатобіліарної системи: <= /span><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK68'>н<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK68'>ечасто – підвищення лабораторних показників функ= ції печінки; частота невідома – гепатит.<= /span>

Порушення харчування та обміну речовин: <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK77'>дуже часто – анорексія; часто – зниження апет= иту; частота невідома – дегідратація.<= /o:p>

З боку серцево-су= динної системи: рідко – стенокардія; дуже р= ідко – аритмії (у т. ч. брадикардія, атріовентрикулярна блокада, фібриляція передсердь, тахікардія), артеріальна гіп�= �ртензія; частота невідома – синдром слабкості синусового вузла.

З боку шкіри і підшкірної �= �літковини: <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK79'><= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>часто – гіпергідроз;= рідко – висип; частота невідома – св�= �рбіж, алергічний дерматит (дисемінований).

Інфекційні та па�= �азитарні захворювання: дуже рідко – інфекції= сечовивідних шляхів.

Загальні порушення: = час то – підвищена втомлюваність, аст�= �нія, нездужання; нечасто – випадкове падіння.

Результати досліджень: часто – зниження маси тіл�= �.

Побічні реакції, які спост= ерігали у пацієнтів з деменцією, асоційованою з хворобою Паркі= нсона, при лікуванні ривастигміном

З б�= �ку нервової системи: ду�= �е часто – тремор; часто – запаморочення, сонливість, голов= ний біль, <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK63'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK65'>погіршення перебігу хвороби Паркінсона, брадикінезія, дискінезія, гі�= �окінезія, ригідність за типом «зубчастого колеса»; нечасто – дистонія.=

З боку психіки: часто – безсоння, почуття = тривоги, занепокоєння, зорові галюцинації, депресія; частота не�= �ідома – агресія.

З боку шлунково-кишкового = тракту: дуже часто – нудота, = блювання; часто – діарея, біль у животі, диспепсія, гіперсалівація.=

З боку гепатобіліа= рної системи: частота невідома – геп�= �тит.

Порушення харчування та о�= �міну речовин: часто – зниження апе= титу, дегідратація.

З боку серцево-судинної си= стеми: часто – брадикардія,= артеріальна гіпертенз= ія; нечасто – фібриляція передсердь, атріов�= �нтрикулярна блокада, артеріальна гіпотензія; частота невідома – синдром с= лабкості синусового вузла.

З боку шкіри і підшкірної �= �літковини: часто – гіпергідроз;= частота невідома – алергічний дерматит (дисемінований).

Загальні порушення: = дуже часто �= �� випадкове падіння; ч�= �сто – підвищена втомлюваність, астенія, порушення ходи, паркінс�= �нічна хода.

У 24-тижневому клінічному дослідженн�= � за участю 541 пацієнта з деменцією, асоційованою з хворобою Па�= �кінсона, які отримували ривастигмін, спостерігали побічні реакції, які, можли�= �о, вказували на погіршення перебігу хвороби Паркінсона (порівняно з плацебо):= тремор – 10,2 % (3,9 % у групі плацебо), випадкове падіння – 5,8 = % (6,1 % у групі плацебо), посилення вираженості симптомів хвороби= Паркінсона – 3,3 % (1,1 % у групі плацебо), брадикінезія – 2,5 % (1,7&nb= sp;% у групі плацебо), паркінсонізм – 2,2 % (0,6 % у групі плац�= �бо), гіперсалівація – 1,4 % (не виявлено у групі плацебо), дискі= незія – 1,4 % (0,6 % у групі плацебо), порушення ходи – 1,4 % (н�= � виявлено у групі плацебо), дистонія – 0,8 % (0,6 % у групі плацебо), = порушення рівноваги – 0,8 % (1,1 % у групі плацебо), кістково-м�= �язова скутість – 0,8 % (не виявлено у групі плацебо), гіпокінезі�= � – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо), рухові порушення – 0,3 % = (не виявлено у групі плацебо), ригідність м’язів – 0,3 % (не виявлено у групі плац�= �бо), тремтіння – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо), порушення координації р= ухів – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо).

Повідомле�= �ня про підозрювані побічні реакції

Прохання до ме= дичних працівників повідомляти про будь-які під= озрювані побічні реакції через національну систему повідомлень з метою контролю за співвідношенням користь/ризик заст= осування лікарського засобу.

Термін при�= �атності. 2 роки.

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Зберігати в оригінальній упаковці при = температурі не вище 25 ºС.

Збер�= �гати у недоступному для дітей місці.

Упа= ковка.

По 10 �= �апсул у блістері; по 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску.<= /b> За рецептом.

Виробник.

Товариство з додатковою відповідальні= стю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження вироб�= �ика та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й= км. Старокиївської дороги, 40-А.<= o:p>