MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D340F1.E8FD5990" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D340F1.E8FD5990 Content-Location: file:///C:/6A0CE0B5/UA94510102_86D5.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного
застосування лікарського засобу
Вальсакор® Н 320
Вальсакор® НD 320
(Valsacor® H 320)
(Valsacor® HD 320)
<= o:p>
С=
клад:
діючі речовини: 1 таблетка, вкрита плівковою
оболонкою, містить 320 мг валсартану та 1
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,
лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію кроскарме=
лоза,
повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний; гіпромелоза, титану діоксид
(E 171), макрогол 4000, оксид заліза червоний (E 172) – лише у Вальсакор
Лікарська форма. <=
/span>Таблетки, вкриті плівковою
оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: <=
o:p>
Вальсакор<=
/i>® Н 320: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору;
Вальсакор® Н<=
/span>D 320: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з насічкою з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи ангіотензину ІІ та ді=
уретики.
Код АТX C09D A03.
Фармакологічні властивості.
Валсартан/гідрохлоротіазид<=
/span>
Позитивний вплив валсартану у комбінації з
гідрохлоротіазидом на серцево-судинну летальність та захворюваність дотепер=
не відомий.
Епідеміологічні дослідження показали, що
довготривале лікування гідрохлоротіазидом знижує ризик серцево-судинної лет=
альності
та захворюваності.
Валсартан=
Валсартан – це активний, потужний та специфічн=
ий
антагоніст рецепторів ангіотензину II (AРА II), що призначений для внутрішн=
ього
застосування. Він діє селективно на підтип рецепторів AT1,=
які
відповідальні за відомі дії ангіотензину II. При збільшенні концентрації
ангіотензину ІІ у плазмі крові після блокади рецепторів АТ1
відбувається стимуляція незаблокованих рецепторів АТ2, які регул=
юють
дію рецепторів АТ1. Валсартан не проявляє будь-якої агоністичної
активності відносно рецепторів АТ1 і має значно більшу споріднен=
ість
(приблизно в 20000 разів) з рецепторами AT1, ніж з рецепторами A=
T2
. Невідомо, чи зв’язується валсартан з іншими гормональними рецептора=
ми, чи
блокує їх або іонні канали, які є важливими у кардіоваскулярній регуляції. =
Валсартан не пригнічує активності ангіотензинп=
еретворювального
ферменту (АПФ), відомого також як кініназа II, що перетворює ангіотензин=
I та каталізує роз=
пад
брадикініну. Оскільки немає жодного впливу на АПФ та жодного підвищення рів=
ня
брадикініну або речовини P, малоймовірно, що антагоністи ангіотензину II бу=
дуть
асоціюватися з кашлем.
Введення валсартану пацієнтам з артеріальною
гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без зміни частоти
пульсу. У більшості пацієнтів після введення одноразової пероральної дози п=
очаток
антигіпертензивної дії відбувається протягом 2 годин, а максимальне зниження
артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект
триває більше 24 годин після прийому дози. Під час повторного дозування
максимальний ефект досягається протягом 2-4 тижнів та триває протягом
довготривалої терапії. Разом з гідрохлоротіазидом досягається додаткове
зниження артеріального тиску.
Різке припинення прийому валсартану не призвод=
ило
до появи артеріальної гіпертензії або інших побічних клінічних явищ.
Точкою дії тіазидних діуретиків є корковий від=
діл
дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, що мають
високу чутливість до дії тіазидних діуретиків, і де відбувається пригнічення
транспортування іонів Na і Cl у дистальні звивисті канальці. Механізм дії
тіазидів пов’язаний з пригніченням насоса Na+Cl-, що,
очевидно, відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Cl-<=
/sup>.
Внаслідок цього механізми реабсорбції електролітів змінюються: виведення на=
трію
та хлориду збільшується приблизно однаковою мірою; внаслідок діуретичної дії
спостерігається зменшення об’єму циркулюючої плазми з подальшим підвищенням
активності реніну, секреції альдостерону та виведення з сечею калію і, отже,
зниження концентрації калію в сироватці крові. Зв’язок між реніном та альдо=
стероном
опосередковується ангіотензином II, тому при супутньому лікуванні валсартан=
ом,
можливо, через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) зме=
ншується
спричинене гідрохлоротіазидом виведення калію порівняно з монотерапією
гідрохлоротіазидом.
Валсартан/гідрохлоротіазид<= o:p>
Системна біодоступність гідрохлоротіазиду
знижується приблизно на 30 % при супутньому введенні з валсартаном. На кіне=
тику
валсартану не так помітно впливає супутнє введення гідрохлоротіазиду. Така =
явна
взаємодія не впливає на комбіноване застосування валсартану та гідрохлороті=
азиду,
оскільки контрольовані клінічні дослідження показали чіткий антигіпертензив=
ний
ефект, більший, ніж отриманий при застосуванні окремо будь-якої активної
речовини або плацебо.
Валсартан
Абсорбція
Після перорального прийому лише валсартану мак=
симальна
концентрація (Cmax) його у плазмі крові досягається за 2-4 годин=
и.
Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує експозиц=
ію до
валсартану, яка вимірюється за допомогою середньої величини площі під кривою
«концентрація-час» (AUC) приблизно на 40 % та Cmax приблизно на =
50
%, хоча приблизно через 8 годин після застосування препарату концентрації
валсартану у плазмі крові у стані натще та в стані ситості є аналогічними.
Однак таке зниження середньої величини AUC не супроводжується клінічно знач=
ущим
зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати або під=
час
прийому їжі, або між прийомами.
Розподіл
Об’єм розподілу валсартану у стабільному стані
після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л. Це вказує на те,=
що
валсартан не розподіляється у тканинах екстенсивно. Валсартан дуже сильно
зв’язується з білками сироватки крові (94-97 %), головним чином з альбуміном
сироватки.
Біотрансформація
Валсартан не біотрансформується у великому об’=
ємі,
оскільки тільки близько 20 % дози відновлюється у формі метаболітів.
Гідроксиметаболіт був визначений у плазмі крові у малій концентрації (менше=
ніж
10 % середньої величини AUC валсартану). Даний метаболіт є фармакологічно
неактивним.
Виведення
Валсартан показує кінетику мультиекспоненціаль=
ного
розпаду (t1/2=
a
Гідрохлоротіазид
Абсорбція
Абсорбція гідрохлоротіазиду після перорального
застосування дози є швидкою (tmax приблизно 2 години),
характеристики абсорбції подібні для лікарських форм суспензія і таблетки.
Абсолютна біодоступність гідрохлоротіазиду становить 60-80 % після перораль=
ного
застосування. Повідомлялося, що супутній прийом з їжею призводить як до
збільшення, так і до зниження системної біодоступності гідрохлоротіазиду по=
рівняно
зі станом натще. Частота коливань таких ефектів є малою та становить мініма=
льну
клінічну значущість. Збільшення середньої величини AUC є лінійним та
пропорційним до дози у межах діапазону терапевтичного дозування. Немає жодн=
их
змін у кінетиці гідрохлортіазиду при повторному дозуванні, а кумуляція є
мінімальною при дозуванні 1 раз на добу.
Розподіл
Кінетика розподілу та виведення описується заг=
алом
біекспоненційною низхідною кривою. Уявний об’єм розподілу становить 4-8 л/к=
г.
Гідрохлоротіазид у загальному кровообігу зв’язується з білками сироватки кр=
ові (40-70
%), головним чином з альбуміном сироватки.
Гідрохлоротіазид також акумулюється в еритроци=
тах,
приблизно в 1,8 раза перевищуючи рівень у плазмі.
Виведення
Більше 95 % дози гідрохлоротіазиду, що всмокта=
лась,
виводиться у незміненому вигляді із сечею. Виведення нирками складається з
пасивної фільтрації та активної секреції у канальці нирок. Кінцевий період
напіввиведення становить 6-15 годин.
Особливі групи пацієнтів
Особи літнього віку
Дещо більша системна експозиція до валсартану
спостерігалась у деяких осіб літнього віку, ніж у молодих осіб; однак не бу=
ло
показано, що це має будь-яке клінічне значення.
Обмежені дані вказують на те, що системний клі=
ренс
гідрохлоротіазиду знижується як у здорових осіб літнього віку, так і в осіб=
літнього
віку з артеріальною гіпертензією порівняно зі здоровими молодими добровольц=
ями.
Порушення функції нирок
При рекомендованій дозі валсартану/гідрохлорот=
іазиду
не потрібно жодного коригування дози для пацієнтів з кліренсом креатиніну 3=
0-70
мл/хв.
Щодо пацієнтів з тяжкими порушеннями функції н=
ирок
(кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та пацієнтів, які отримують сеанси діалі=
зу,
немає жодних даних для валсартану/гідрохлоротіазиду. Валсартан дуже міцно
зв’язується з білками плазми та не виводиться за допомогою діалізу, тоді як
кліренс гідрохлоротіазиду досягається за допомогою діалізу.
Кліренс гідрохлоротіазиду через нирки складаєт=
ься
з пасивної фільтрації та активної секреції в канальці нирок. Як і очікується
для речовини, що майже повністю виводиться нирками, функція нирок має поміт=
ний
ефект на кінетику гідрохлоротіазиду.
Порушення функції печінки
Немає жодних даних про застосування валсартану=
пацієнтам
з тяжкими порушеннями печінки. Захворювання печінки значно не впливає на
фармакокінетику гідрохлоротіазиду.
Клінічні характер=
истики.
Показання.
Артеріальна гіпер=
тензія у
пацієнтів, артеріальний тиск яких відповідно не регулюється монотерапією.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активних речовин або до
будь-якого з компонентів препарату; підвищена чутливість до будь-якого
сульфонамідного препарату; тяжкі порушення функції печінки, цироз та холест=
аз;
анурія, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв); гіпокаліємія,
гіпонатріємія, гіперкальціємія або симптоматична гіперурикемія, резистентні=
до
терапії; одночасне застосу=
вання
антагоністів рецепторів ангіотензину – у тому числі валсартану або інгібіто=
рів
ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) з аліскіреном у пацієнтів з
цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтра=
ції (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73м2=
);
вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. «Застосування у період
вагітності або годування груддю»).
=
Взаємодія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Супутнє застосування не
рекомендується
Літій
Повідомлялося про тимчасове підвищення
концентрацій літію в сироватці крові та токсичність під час супутнього прий=
ому
літію та інгібіторів АПФ і тіазидів, включаючи гідрохлоротіазид. Через недо=
статність
досвіду щодо супутнього застосування валсартану та літію така комбінація не
рекомендується. Якщо доведена необхідність застосування комбінації,
рекомендується спостерігати за рівнем літію в сироватці крові.
Супутнє застосування, що по=
требує
обережності
Інші антигіпертензивні преп=
арати
Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 можуть
посилити ефекти інших препаратів з антигіпертезивними властивостями (наприк=
лад ІАПФ,
бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів).
Пресорні аміни (наприклад
адреналін)
Можлива знижена реакція у відповідь на пресорні
аміни, але цього недостатньо для припинення їх прийому.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи
селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та
неселективні НПЗП
При супутньому прийомі блокаторів рецепторів
ангіотензину ІІ (АРА II) з НПЗП може виникати послаблення антигіпертензивно=
го
ефекту. Також супутній прийом препаратів Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD =
320
та НПЗП може підвищити ризик погіршення функції нирок та призвести до
підвищення рівня калію в сироватці крові.
Тому рекомендується моніторинг функції нирок на
початку лікування, а також достатнє забезпечення пацієнта рідиною.
Взаємодії, пов’язані з
валсартаном
Подвійна блокада ренін-ангіот=
ензин-альдостеронової
системи (РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном
У
разі одночасного застосування АРА, включаючи валсартан, з іншими засобами, =
що
блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен, збільшується кількіс=
ть
випадків гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії і дисфункції нирок (у тому
числі гострої ниркової недостатності) у порівнянні з монотерапією. Не
рекомендується подвійна блокада РААС із застосуванням інгібіторів АПФ, АРА =
або
аліскірену. Якщо терапія подвійною блокадою РААС вважається абсолютно
необхідною, її слід проводити тільки під наглядом фахівця і за умови ретель=
ного
моніторингу функції нирок, рівня електролітів і показників артеріального ти=
ску.
Одночасне
застосування АРА, включаючи валса=
ртан,
або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з тяжким порушенням функції нир=
ок
(ШГФ < 60 мл/хв/1,73 м2), пацієнтам з цукровим діабетом типу 1 і 2 та
пацієнтам з діабетичною нефропатією протипоказане.
Супутній прийом не рекоменд=
ується
Калійзберігаючі
діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, або інші препар=
ати,
що можуть збільшити рівень калію=
Якщо існує потреба у прийомі лікарського
препарату, що впливає на рівні калію, в комбінації з валсартаном,
рекомендується проводити моніторинг рівнів калію у плазмі крові.
Транспортери
За результатами
досліджень in vitro валсартан є
субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та
печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідо=
ме.
Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад
рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру)
може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних
заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засоб=
ів.
Відсутність взаємодії
Дослідження не виявили жодної клінічно значущо=
ї взаємодії
валсартану з будь-якою з таких речовин: циметидином, варфарином, фуросемідо=
м,
дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлоротіазидом, амлодипіном,
глібенкламідом. Дигоксин та індометацин можуть взаємодіяти з компонентом пр=
епарату
Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 – гідрохлоротіазидом (див. «Взаємодії,
пов’язані з гідрохлоротіазидом»).
Взаємодії, пов’язані з гідр=
охлоротіазидом
Супутнє
застосування, що потребує обережності
Лікарські препарати, що
асоціюються з підвищеною втратою калію та гіпокаліємією (наприклад калійуретичні діуретики, кортикостероїди,
проносні засоби, адренокортикотр=
опні
гормони, амфотерицин, кареноксолон, пеніцилін G, саліцилова кислота =
та
похідні).
Якщо ці препарати необхідно призначити разом з
комбінацією валсартан=
/гідрохлоротіазид,
рекомендується контролювати рівень калію у плазмі крові. Ці лікарські засоби
можуть посилити вплив гідрохлоротіазиду на рівень калію в сироватці.
Лік=
арські
засоби, здатні індукувати шлуночкову тахікардію «torsades de pointes»
З огляду на ризик гіпокаліємії, гідрохлоротіаз=
ид
слід з обережністю застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що можуть
індукувати шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes», зокрема,
антиаритмічними засобами Іа та ІІІ класу, а також з деякими антипсихотичними
засобами.
Лік=
арські
засоби, що впливають на рівень натрію у сироватці крові
Гіпонатріємічний ефект діуретиків може
посилюватися у разі одночасного прийому таких лікарських засобів, як
антидепресанти, антипсихотичні препарати, протиепілептичні препарати тощо. У
разі тривалого застосування цих лікарських засобів рекомендується обережніс=
ть.
Лікарські засоби, що можуть=
спричинити
шлуночкову тахікардію «tors=
ades
de pointes»:
- &nb=
sp;
антиаритмічні препарати класу Ia (наприклад квінідин,
гідроквінідин, дизопірамід);
- &nb=
sp;
антиаритмічні препарати класу III (наприклад аміодаро=
н,
соталол, дофетилід, ібутилід);
- &nb=
sp;
деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромази=
н,
левомепромазин, трифлуоперазин, циамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульп=
рид,
тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
- &nb=
sp;
інші (наприклад бепридил, цисаприд, дифеманіл,
еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенади=
н,
вінкамін внутрішньовенно).
Через ризик гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід
вводити з обережністю з лікарськими препаратами, що можуть викликати шлуноч=
кову
тахікардію «torsades de pointes».
Серцеві глікозиди
У разі наявності аритмії серця, спричиненої
дигіталісом, при прийомі тіазидів може спостерігатися гіпокаліємія або
гіпомагніємія.
Солі кальцію та вітамін D <= o:p>
Застосування тіазидних діуретиків, включаючи
гідрохлоротіазид, разом з вітаміном D або солями кальцію може збільшувати р=
івень
кальцію в сироватці крові. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з со=
лями
кальцію може спричиняти гіперкальціємію у пацієнтів, схильних до
гіперкальціємії (наприклад, пацієнтів з гіперпаратиреозом, злоякісними
новоутвореннями або вітамін D-опосередкованими станами), за рахунок посилен=
ня
канальцевої реабсорбції кальцію.
Антидіабетичні препарати
(пероральні препарати та інсулін)
Лікування тіазидом може впливати на переносимі=
сть
глюкози. Може знадобитися коригування дози антидіабетичного препарату.
Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактоцидозу, спричин=
еного
можливою функціональною нирковою недостатністю, яка пов’язана з прийомом
гідрохлоротіазиду.
Бета-блокатори та діазоксид=
Супутній прийом тіазидних діуретиків, включаючи
гідрохлоротіазид, з бета-блокаторами може підвищити ризик гіперглікемії.
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилити
гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Лікарські засоби, що
застосовуються у лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопурино=
л)
Може знадобитися коригування дози лікарських
засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлоротіазид м=
оже
підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може знадобитися підвищ=
ення
дози пробенециду або сульфінпіразону. Супутній прийом тіазиду може підвищити
частоту появи реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні препарати =
(наприклад
атропін, біпериден)
Ці препарати можуть збільшити біодоступність
діуретиків тіазидного типу, можливо, через зниження перистальтики шлунково-=
кишкового
тракту та кишечника та швидкості випорожнення шлунка. Навпаки, можна очікув=
ати,
що прокінетичні лікарські засоби, такі як цизаприд, можуть знижувати
біодоступність діуретиків тіазидного типу.
Амантадин
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть
підвищити ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Іонообмінні смоли
Абсорбція тіазидних
діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижується під впливом
холестираміну або колестиполу. Це може зумовити субтерапевтичні ефекти
тіазидних діуретиків. Однак зміщення у часі прийому гідрохлоротіазиду та см=
оли
таким чином, щоб гідрохлоротіазид приймався не менше ніж за 4 години до або
через 4-6 годин після прийому смоли, може звести до мінімуму ризик взаємоді=
ї.
Цитотоксичні препарати (нап=
риклад
циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть зм=
еншити
виведення цитотоксичних лікарських засобів нирками та посилити їх
мієлосупресивні ефекти.
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурарин)
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, посилюють=
дію
похідних кураре.
Циклоспорин
Супутнє лікування циклоспорином може підвищити
ризик гіперурикемії та ускладнень типу подагри.
Алкоголь, барбітурати, нарк=
отики
або антидепресанти
У разі одночасного застосування тіазидних
діуретиків з препаратами, що також можуть знижувати артеріальний тиск
(наприклад за рахунок зниження активності симпатичної центральної нервової
системи або прямої судинорозширювальної дії), можливе потенціювання
ортостатичної гіпотензії.
Метилдопа
Є повідомлення про випадки гемолітичної анемії,
яка виникала при супутньому прийомі гідрохлоротіазиду та метилдопи.
Карбамазепін
У пацієнтів, які приймають гідрохлоротіазид
супутньо з карбамазепіном, може розвинутися симптоматична гіпонатріємія. То=
му
таких пацієнтів слід проінформувати про можливість гіпонатріємічних реакцій=
та
здійснювати відповідний моніторинг їх стану.
Контрастне середовище з йод=
ом
У випадку зневоднення, спричиненого діуретикам=
и,
існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при високих
дозах йодного препарату. Перед його введенням у пацієнтів слід відновити
рідинний баланс.
=
=
Особливості
застосування.
Дисбаланс електролітів у сироватці крові
Валсартан
Супутній прийом з добавками калію, калійзберіг=
аючими
діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або з іншими препаратами, =
що
можуть збільшити рівень калію (наприклад з гепарином) не рекомендується. При
необхідності слід проводити моніторинг рівня калію.
Гідрохлоротіазид
Повідомлялося про гіпокаліємію під час лікуван=
ня
тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид. Рекомендується частий
моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Лікування тіазидними діуретиками, включаючи
гідрохлоротіазид, асоціювалося з гіпонатріємією та гіпохлоремічним алкалозо=
м.
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що
може призвести до гіпомагніємії. Тіазидні діуретики знижують виведення каль=
цію.
Це може призвести до гіперкальціємії.
Для кожного пацієнта, який проходить діуретичну
терапію, через відповідні інтервали слід проводити періодичний аналіз рівня
електролітів у сироватці.
Пацієнти з дисбал=
ансом
натрію та/або об’єму циркулюючої =
крові
За пацієнтами, які приймають тіазидні діуретик=
и,
слід встановити спостереження щодо появи клінічних проявів дисбалансу рідин=
або
електролітів.
У пацієнтів з вираженим дисбалансом натрію та/=
або
об’єму циркулюючої крові в організмі (наприклад у тих, які приймають великі
дози діуретиків) у рідкісних випадках може виникати симптоматична гіпотензія
після початку терапії препаратом Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320. Дисбаланс=
натрію
та/або об’єму циркулюючої крові слід відкоригувати перед початком лікування
препаратом Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320.
У разі гіпотензії пацієнта слід покласти у
положенні лежачи і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольов=
ого
розчину. Лікування можна продовжувати одразу ж після стабілізації артеріаль=
ного
тиску.
Пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю із
застійними явищами або з іншими станами, зі стимуляцією ренін-ангіотензин-а=
льдостеронової
системи
У пацієнтів, функція нирок яких головним чином
залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою серцевою
недостатністю із застійними явищами), лікування засобами, які діють на РААС,
може спричинити олігурію та/або прогресуючу азотемію, у рідкісних випадках =
– з
гострою нирковою недостатністю. Не встановлена безпека застосування препара=
тів
Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 пацієнтам з тяжкою серцевою недостатн=
істю
із застійними явищами.
Тому не слід виключати, що через пригнічення Р=
ААС
при застосуванні препарату Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 =
може
розвитися ниркова недостатність.
Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 не слід
застосовувати таким пацієнтам.
=
Стеноз
ниркової артерії
Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 не слід
застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з одностор=
оннім
або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирк=
и,
оскільки у таких пацієнтів можуть збільшитися рівні сечовини в крові та
креатиніну в сироватці крові.
Первинний гіперальдостероні=
зм
Пацієнтам з первинним гіпер=
альдостеронізмом
не слід застосовувати препарати Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD=
320,
оскільки не активується їх РААС.
=
Стеноз
аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і з іншими судинорозширювальними препаратам=
и,
слід бути особливо обережними пацієнтам, які страждають від стенозу аорти а=
бо
мітрального клапана або від гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії.
Порушення функції нирок
Коригування дози не потрібне для пацієнтів з
легкими та помірними порушеннями функції нирок та з кліренсом креатиніну
≥ 30 мл/хв. Треба з обережністю застосовувати Вальсакор® H 320 та
Вальсакор® HD 320 при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну <=
;30
мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію у пацієнтів із хроні=
чним
порушенням функції нирок. Вони неефективні в якості монотерапії при тяжкій
нирковій недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв), але їх можна
застосовувати з належною обережністю у комбінації з петльовими діуретиками
навіть у пацієнтів з кліренс креатиніну <30 мл/хв.
Трансплантація нирки
Відсутній досвід безпечного застосування препа=
рату
Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 пацієнтам з нещодавно проведеною
трансплантацією нирки.
Порушення функції печінки=
u>
У
пацієнтів із незначними і помірними порушеннями функції печінки без холеста=
зу
корекція дози не потрібна. Однак Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 слід
застосовувати з обережністю. Захворювання печінки істотно не змінюють
фармакокінетичні параметри гідрохлоротіазиду.
=
Ангіоневротичний
набряк
Про виникнення набряку Квінке (у тому числі
набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних
шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялось у
пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі =
набряк
Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при застосуванні і=
нших
АРА ІІ. При розвитку набряку Квінке лікування АРА ІІ слід негайно припинити.
Повторне застосування препарату протипоказане.
Системний червоний вовчак=
u>
Повідомлялося про загострення або активацію
системного червоного вовчака при застосуванні тіазидних діуретиків, включаю=
чи
гідрохлоротіазид.
Інші метаболічні порушення<=
/u>
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид,
можуть ускладнити переносимість глюкози та підвищити рівень холестерину,
тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці крові. Може знадобитися
коригування дози антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін, хворим на
цукровий діабет.
Тіазиди можуть =
зменшити
виділення кальцію із сечею та спричинити супутнє та незначне підвищення рівня
кальцію в сироватці при відсутності відомих розладів метаболізму кальцію. <=
/span>Помітна
гіперкальціємія може бути проявом прихованого гіперальдостеронізму. Застосування
тіазидів слід припинити перед проведенням аналізу функції паращитоподібної =
залози.
=
Фоточутливість
При прийомі тіазидних діуретиків повідомлялося=
про
випадки реакцій фоточутливості. При появі під час лікування реакції
фоточутливості рекомендується припинити лікування. Якщо необхідне повторне
введення діуретика, рекомендується захистити зони, що можуть підпасти під в=
плив
сонця або штучного ультрафіолетового світла.
Ваг=
ітність
У період вагітності =
не
слід розпочинати застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II. Якщо
продовження лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які
планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензив=
ні
засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітнос=
ті.
Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і, якщо
необхідно, розпочати альтернативну терапію.
Загальні
Слід бути обережними пацієнтам з підвищеною
чутливістю до інших АРА II. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлоротіаз=
иду
є більш імовірними у пацієнтів з алергією та астмою.
Гостра закритокутова глаукома
Гідрохлоротіазид спр=
ичиняє
ідіосинкратичні реакції, що призводять до гострої транзиторної міопії та
гострої закритокутової глаукоми. До симптомів належать гостре зниження гост=
роти
зору чи біль в очах, які, як правило, виникають від кількох годин до 1 тижня
після введення препарату. Відсутність лікування гострої закритокутової глау=
коми
може призвести до остаточної втрати зору.
Лікування гідрохлоро=
тіазидом
слід припинити якомога швидше. Може знадобитися термінова медична або
хірургічна допомога у випадку, якщо внутрішньоочний тиск залишається
неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми
можуть включати наявність в анамнезі алергії до сульфонаміду або пеніциліну=
.
Подвійна блокада РААС
Артеріальна
гіпотензія, синкопе, інсульт, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаю=
чи
гостру ниркову недостатність, спостерігалась у сприйнятливих людей, особливо
при комбінації лікарських засобів, які впливають на цю систему. У зв’язку з
подвійною блокадою РААС супутнє застосування аліскірену та АРА ІІ або інгіб=
іторів
АПФ не рекомендується.
Особлива інформація про деякі з допоміжних речовин
Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 містять
лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцит=
ом
лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосо=
вувати
цей препарат.
Для пацієнтів літнього віку корекція дози не
потрібна.
Застосування у період вагітності або
годування груддю.
Вагітність
Як і інші препарати, що
безпосередньо діють на РААС, Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320
протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. =
Якщо
вагітність встановлена під час терапії, прийом препарату Вальсакор® H 320 а=
бо
Вальсакор® HD 320 слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим
лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.
АРА II можуть спричинити ур=
аження
плода, подібні до тих, що викликають інгібітори АПФ.
=
Відомо,
що застосування інгібіторів АПФ вагітним протягом ІІ та ІІІ триместрів можуть спричинити
ураження та летальний наслідок для плода.
=
Гідрохлоротіазид
перетинає плаценту. Внутрішньоматковий вплив тіазидних діуретиків може призвести до
тромбоцитопенії плода або новонародженого та може бути пов’язаний з іншими
побічними реакціями, що мають місце у дорослих.
Період годування груддю
Якщо використання препарату вкрай не= обхідне, годування груддю слід припинити. Протягом періоду годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профіл= ями безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеної дитини= . Немає жодної інформації щодо застосування валсартану протягом годування груддю. Гідрохлоротіазид проникає у молоко людини в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах спричиняють діурез, що може пригнічувати продукування молока.=
<= o:p>
З=
датність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими меха=
нізмами.
На початку застосування препарату (період визначається індивідуально
лікарем) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу, що може
призвести до нещасного випадку. Пізніше ступінь заборони визначається лікар=
ем.
Дозування
Рекомендована доза препаратів Вальсакор® H 320=
та
Вальсакор® HD 320 становить 1 таблетку на добу. Рекомендується титрування д=
ози
окремих компонентів. У кожному випадку підвищення до наступної дози шляхом
титрування окремих компонентів слід контролювати, щоб зменшити ризик появи
артеріальної гіпотензії та інших побічних явищ.
При клінічній відповідності може бути розгляну=
то
питання прямого переходу від монотерапії до фіксованої комбінації для
пацієнтів, артеріальний тиск яких відповідно не контролюється монотерапією
валсартаном або гідрохлоротіазидом, за умови, що буде дотримана послідовніс=
ть
титрування рекомендованих доз для окремих компонентів.
Слід оцінити відповідну клінічну реакцію на пр=
ийом
препарату Вальсакор® H 320 після початку терапії. Якщо достатнього зниження
артеріального тиску не досягається, пацієнтам слід призначати препарат
Вальсакор® HD 320.
Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг=
.
Антигіпертензивний ефект головним чином
відзначається у перші 2 тижні лікування.
У більшості пацієнтів максимальний ефект
спостерігається протягом 4 тижнів. Однак деяким пацієнтам може знадобитися =
4-8
тижнів лікування. Це слід враховувати під час титрування дози.
Якщо при прийомі препарату Вальсакор® HD 320 ч=
ерез
8 тижнів не спостерігається жодного відповідного додаткового ефекту, слід
прийняти рішення про лікування за допомогою додаткового або альтернативного
антигіпертензивного лікарського засобу.
Метод застосування=
i>
Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320 можна
застосовувати незалежно від прийому їжі, запиваючи таблетки водою.
Порушення функції нирок
Для пацієнтів з н=
ирковою
недостатністю незначного або помірного ступеня не потребується коригування =
дози
(ШКФ ³<=
/span> 30 мл/хв). Через=
вміст
гідрохлоротіазиду препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою
недостатністю (ШКФ < 30 мл/хв) та анурією (див. розділи
«Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій» та «Фармакокінетика»). Одночасне застосування з аліскіреном
протипоказане пацієнтам із нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м=
2)
(див. розділ «Протипоказання»).
Порушення функції печінки
У пацієнтів з печінковою недостатністю у незначн=
ій
та помірній формі без холестазу, доза валсартану не має перевищувати 80 мг
(див. розділ «Особливості застосування»). Коригування дози гідрохлоротіазид=
у не
потребується для пацієнтів з печінковою недостатністю у незначній або помір=
ній
формі. Через вміст валсартану, препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою
печінковою недостатністю або з біліарним цирозом печінки та холестазом (див.
розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).=
Цукровий
діабет
Одночасне
застосування валсартану та аліскірену протипоказане пацієнтам із цукровим
діабетом (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти літнього віку
Для =
пацієнтів
літнього віку жодного коригування дози не потрібно.
Діти.
Вальсакор® H 320 та Вальсак=
ор® HD
320 не рекомендуються для застосування дітям через відсутність даних про
безпеку та ефективність.
Симптоми
Передозування валсартаном може призвести до
помітної артеріальної гіпотензії, що може спричинити пригнічення свідомості,
циркуляторного колапсу та/або шоку. Також можуть з’явитися такі прояви та
симптоми через передозування гідрохлоротіазидом: нудота, сонливість,
гіповолемія та електролітний дисбаланс, які супроводжуються серцевими аритм=
іями
та спазмами м’язів. Найхарактернішими ознаками та симптомами передозування
також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність
свідомості, запаморочення, спазмі м’язів, парестезія, виснаження, розлади
свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищен=
ий рівень
азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).
Лікування
Терапевтичні заходи залежать від часу введення та тип=
у і
тяжкості симптомів; найголовніше – стабілізувати стан кровообігу.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнта слід
помістити у положення лежачи та провести коригування об’єму крові та сольов=
ого
балансу.
Валсартан не можна вивести за допомогою
гемодіалізу через його стійкий зв’язок з протеїнами плазми, а виведення
гідрохлоротіазиду можна здійснити за допомогою діалізу.
Побічні реакції. =
Нижче за системами органів представлено побічн=
і реакції,
що частіше виникали при прийомі комбінації валсартану та гідрохлоротіазиду,=
ніж
при прийомі плацебо, про які були повідомлення у ході клінічних досліджень =
та
лабораторних спостережень, а також окремі постмаркетингові повідомлення.
Побічні реакції, що виникали при прийомі кожного окремого компонента, але я=
кі
не спостерігалися у ході клінічних досліджень, можуть з’явитися під час лік=
ування
комбінацією валсартану та гідрохлоротіазиду.
Побічні реакції розподілені за частотою появи:
дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (Ͱ=
5;
1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<
1/10000); невідомо (не можна підрахувати за наявними даними).
У
кожній групі за частотою побічні реакції зазначені у порядку зменшення серй=
озності.
Частота появи побічних реакцій при прийомі
валсартану/гідрохлоротіазиду
Інфекції
Нечасто: вірусні інфекції,
лихоманка.
З боку обміну речовин та харчування
Неч=
асто: зневоднення.
Н=
евідомо:
гіпокаліємія, гіпонатріємія.
З боку нервової системи
Дуж=
е часто: головний біль,=
span> втома.
Нечасто: астенія, запаморочення, безсоння, тривожність, парес=
тезія.
Рід=
ко: депресія.
Невідомо: втрата свідомості (синкопе).
З боку органів зору<=
/i>
Нечасто: нечіткість зору.
Рідко: кон’юнктивіт.
З боку органів слуху=
Нечасто: отит середнього вуха, =
дзвін у вухах.
З боку судинної системи
Нечасто: артеріальна гіпотензія, набряк, гіпергідроз.
З боку дихальної системи,
органів грудної клітки та середостіння
Часто: кашель, нежить, фарингіт, інфекції верхніх дихальних
шляхів.
Неч=
асто: бронхіт, задишка,
синусит, глотково-гортанний біль, сухість у роті.
Дуже рідко: носова кровотеча=
.
Невідомо: некардіогенний набряк легенів.
З боку шлунково-кишкового
тракту
Дуже рідко: діарея.
Нечасто: біль у животі, диспепсія,
нудота, гастроентерит.
З боку скелетно-м’язової та
сполучної тканини
Час=
то: біль у спині, арт=
ралгія.
Нечасто: біль у руках або ногах, біль у грудях, біль у шиї,
артрит, розтягнення і деформації, м'язові судоми, міалгія;
З боку нирок та сечовивідно=
ї системи
Нечасто: часте сечовипуска=
ння,
інфекції сечовивідних шляхів.
Невідомо: порушення функції нирок.
Загальні розлади та порушен=
ня
умов введення
Нечасто: підвищена втомлюваність.
За лабораторними дослідженн=
ями
Невідомо: підвищення сечової кислоти в сироватці крові, підвищ=
ення
рівня білірубіну та креатиніну в сироватці крові, гіпокаліємія, гіпонатрієм=
ія,
підвищення азоту сечовини в крові, нейтропенія.
Наступні реакції спостеріга=
лися
під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу, незалежно в=
ід
їхнього причинного зв’язку із досліджуваним препаратом: абдомінальний біль,
абдомінальний біль у верхній частині живота, занепокоєння, артрит, біль у
спині, бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, запаморочення, диспепсія,
задишка, сухість у роті, носові кровотечі, імпотенція, гастроентерит, голов=
ний
біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв’я=
зок,
судоми м’язів, розтягнення м’язів, нудота, закладеність носа, застійні явищ=
а у
навколоносових пазухах, біль у шиї, набряк, периферичний набряк, середній о=
тит,
біль у кінцівках, прискорене серцебиття, фаринголарингеальний біль, полакіу=
рія,
підвищення температури, назофарингіт, синусит, сонливість, тахікардія, інфе=
кції
верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні
інфекції, порушення зору. Невідомо, чи мали ці ефекти причинний зв’язок із
терапією.
Додаткова інформація про окремі ко=
мпоненти
Побічні реакції, про які повідомили раніше при=
застосуванні
одного з окремих компонентів, також можуть з’явитися під час лікування
препаратом Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320, навіть якщо вони не
спостерігалися у ході клінічних досліджень або протягом постмаркетингового
періоду.
=
Частота
появи побічних реакцій при прийомі валсартану
З б=
оку кровоносної
та лімфатичної системи
Нев=
ідомо: зниження гемогло=
біну,
зниження гематокриту, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи
Дуж=
е рідко:
=
некротизуючий
васкуліт, реакції підвищеної
чутливості/алергічні реакції.
З боку обміну речовин та харчування
Час= то: гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемії, втрата апетиту.<= o:p>
З боку органів слуху
Неч=
асто: вертиго.
З боку судинної системи
Нев=
ідомо: васкуліт.
З боку шлунково-кишкового тракту
Неч=
асто: абдомінальний бі=
ль.
З б=
оку
печінки та жовчовивідних шляхів
Нев=
ідомо: підвищення значе=
нь
печінкової проби.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Нев=
ідомо: ангіоневротичний=
набряк,
висипання, свербіж, бульозний дерматит.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Нев=
ідомо: ниркова недостат=
ність.
Наступні реакції спостерігалися під час клініч=
них
випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу, незалежно від їхнього причинн=
ого
зв’язку із досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діар=
ея,
запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряк,
фарингіт, риніт, синусіт, запалення верхніх дихальних шляхів, вірусні інфек=
ції.
=
Частота
появи побічних реакцій при прийомі гідрохлоротіазиду
Гідрохлоротіазид шир=
око
використовується протягом багатьох років, часто у вищих дозах, ніж ті, які
містяться у Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD 320. Наступні небажані реакції
були зареєстровані у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи
гідрохлоротіазид, у вигляді монотерапії:
З боку обміну речовин та харчування
Дуже часто: при застосуванні
високих доз збільшення рівнів ліпідів крові.
Часто: гіпомагніємія,
гіперурикемія.
Рідко: гіперкальціємія,
гіперглікемія, глюкозурія та порушення метаболізму хворих на діабет.
Дуже рідко: гіпохлоремічний
алкалоз.
З б=
оку кровоносної
та лімфатичної системи
Рід=
ко: тромбоцитопенія,=
іноді з
пурпурою;
дуже рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія,
пригнічення функції кісткового мозку.
Невідомо: апластична анемія.
З боку імунної системи
Дуж=
е рідко: реакції підвищен=
ої
чутливості.
З боку психіки
Рід=
ко: депресія, розлад=
и сну.
З боку нервової системи
Рід=
ко: головний біль,
запаморочення, парестезії.
З боку органів зору
Нечасто: нечіткість зору у перші кілька тижнів після
початку лікування.
Невідомо: гостра закритокутова глаукома.
З боку серця
Рід=
ко: серцева аритмія.=
З боку судин
Час=
то: постуральна гіпо=
тензія. яка
може посилюватись при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних
препаратів.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Дуже рідко: дихальна недостатність, включаючи пневмонію та
набряк легенів.
З боку шлунково-кишкового тракту
Час=
то: втрата апетиту, =
легка
нудота та блювання.
Рід=
ко: запор, дискомфор=
т у травному
тракті, діарея.
Дуж=
е рідко: панкреатит.
З б=
оку
печінки та жовчовивідних шляхів
Рід=
ко: внутрішньопечінк=
овий
холестаз чи жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Час=
то: кропив’янка та і=
нші
форми висипань;
рідко: фоточутливість;
дуже рідко: некротизуючий васкуліт та токсичний епідермал=
ьний
некроліз шкіри, шкірні реакції, подібні до реакцій червоного вовчака,
реактивація шкірних проявів червоного вовчака.
Невідомо: мультиформна еритема.
З боку статевої системи та молочних залоз
Час=
то: імпотенція.
З боку нирок та сечовивідної системи
Невідомо: гостра ниркова
недостатність, ниркові розлади.
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату
Невідомо: підвищення температ=
ури,
втома.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини
Невідомо: м’язові спазми.
При появі
тяжких побічних ефектів прийом препаратів Вальсакор® H 320 та Вальсакор® HD=
320
слід припинити.
Термін придатност=
і.
3 роки.
Умови зберігання.
Збе=
рігати
при температурі не вище 30 =
span>°<=
/span>С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи.
Збер=
ігати в
недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3
або 6 блістерів у картонній коробці;
по 14 таблеток у блістері, по 1 або 2, або 4 бліст=
ери в картонній коробці; =
span>
по 15 таблеток у блістері, по 2
або 4 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуск=
у. За рецептом.
Вироб=
ник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та адреса місця
провадження його діяльності.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 No=
vo
mesto, Slovenia.