ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

<= /span>

РИВАСТИГМІН ІС

Склад:

діюча речовина: rivastigmine;

1 капсула містить ривастигміну гідротартр= ату 2,4 мг (у перерахунку на ривастигмін 1,5 мг), ривастигміну гідро�= �артрату 4,8 мг (у перерахунку на ривастигмін 3 мг), ривастигміну гідротарт= рату 7,2 мг (у перерахунку на ривастигмін 4,5 мг) або ривастигміну гідро= тартрату 9,6 мг (у перерахунку на ривастигмін 6 м= г);

допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюло�= �а), кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеар�= �т, желатин, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма.= Капсули.

Ос= новні фізико-хімічні властивості: непрозорі тверді желатинові= капсули, корпус – білого кольору, кришка – білого кольору; вміст к= апсул – порошок від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Психоана�= �ептики. Препарати, які застосовуються при деменц= ії. Інгібітори холінестерази. Ривастигмін. Код АТХ N06D А03.

Фармакологічні �= �ластивості.

�= �армакодинаміка.

Ривастигмін �= � інгібітором ацетил- і бутирил �= �олінестерази карбаматного типу, який, як вважають, спр�= �яє холінергічній нейротрансмісії, уповільнюючи деградацію ацетилхоліну, щ�= � вивільняється із функціонально інтактни= х холінергічних нейронів. Отже, ривастигмін чинить сприятливий ефе= кт на зумовлений порушеннями холінергічної нейротрансмісії когнітив�= �ий дефіцит при деменції, асоційованій із хворобою Альцгеймера або хворобою Паркі�= �сона.

Ривастигмін взаємод= іє з ферментами-мішенями з утворенням ковалентного комплексу, що �= �имчасово інактивує ферменти-мішені. Було показано, що у здорових молодих чоловікі�= � після прийому всередину ривастигміну у дозі 3 мг активність ацетилхолінестера�= �и у спинномозковій рідині знижується пр�= �близно на 40 % протягом перших 1,5 години. Після досягнення максимального інгібуючого еф= екту активність ферменту повертається до початкового рівня приблизно через 9 годи�= �. У пацієнтів із хворобою Альцгеймера пригнічення ривастигміном активності ац= етилхолінестерази у спинномозковій рідині має дозозалежний характер у досліджуваному діап= азоні доз (до найвищої дози 6 мг 2 рази на добу). Пригнічення акти�= �ності бутирилхолінестерази у спинномоз�= �овій рідині у пацієнтів із хворобою Альцгейме= ра, які отримували ривастигмін, було подібним до пригнічення активності ацет�= �лхолінестерази.

�= �армакокінетика.

Абсорбція

Ривастигмін швидко і по�= �ністю абсорбується. Максимальна концентрація (С_max) у пл�= �змі крові досягається приблизно через 1 годину. Через взаємодію ривастигм= іну з ферментом-мішенню при збільшенні дози лікарського засобу пі�= �вищення його біодоступності в 1,5 раза перевищує очікуване (для цього підвищенн= я дози). Абсолютна біодоступність ривастигміну після його прийому у дозі 3 �= �г становить близько 36 ± 13 %. При прийомі ривастигміну �= � їжею його абсорбція уповільнюється (час досягнення максимальної концентрац�= �ї (t_max) збільшується на 90 хвилин), величина С_max знижується, площа під кривою «концентрація‒час» (AUC) зб= ільшується приблизно на 30 %.

Розподіл

Зв’язування риваст�= �гміну з білками крові становить близько 40 %. Він легко перетинає гемато= енцефалічний бар’єр. Уявний об’єм розподілу становить 1,8–2,7 л/кг.

Метаболізм

Ривастиг= мін швидко та інтенсивно метаболізується (період на= піввиведення з плазми крові (Т_1/2) – приблизно 1 година) в основному шляхом �= �ідролізу за участю холінестерази з утворенням декарбамільованого метаболі�= �у. In vitro цей метаболіт незначно інгібує аце�= �илхолінестеразу (< 10 %).

За даним�= �, отриманими у дослідженнях in vitro, не очікується фармакокінетичної взаємод= ії з лікарськими засобами, які метаболізуються за участю таких ізоферм�= �нтів цитохрому Р450 (CYP): CYP1A2, CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2E1, CYP2C9, CYP2C8, CYP2C19 або CYP2B6. За да�= �ими, отриманими у дослідженнях на= тваринах, основні ізоферменти цитох= рому Р450 беруть участь у метаболізмі ривастигміну мінімальною мірою. Загальн�= �й плазмовий кліренс ривастигміну після внутрішньовенного введення у дозі 0,2 мг с= тановив приблизно 130 л/год, після внутрішньовенного введення у дозі 2,7 мг з= меншився до 70 л/год.

Елімінація

Ривастигмін у незмі�= �еному вигляді у сечі не виявлений; основним шляхом елімінації= є виведення нирками у вигляді метаболітів. Після введення ^l4C-ривастигміну вивед�= �ння нирками було швидким та майже повним (> 90 %) прот�= �гом 24 годин. Менше 1 % введеної дози виводиться з калом. У па�= �ієнтів із хворобою Альцгеймера не виявлено кумуляції ривастигміну або йог�= � декарбамільованого метаболіту.

Популяці�= �ний фармакокінетичний аналіз показав, що нік= отин підвищує кліренс ривастигміну на 23&n= bsp;% у пацієнтів із хворобою Альцгеймера післ= я прийому всередину ривастигміну у дозі до 12 мг/добу.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти= літнього віку

Тоді як бі�= �доступність ривастигміну в осіб літнього віку вища, н= іж у молодих здорових добровольців, дослідження за участю пацієнтів з хвороб= ою Альцгеймера віком від 50 до 92 років не виявили жодних змін біодоступності= , пов’язаних із віком.

Пацієнти з порушенн�= �м функції печінки

У пацієнтів із поруш= енням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкост= і С_max ривастигміну була приблизно на 60 % вища, а AUC – більш ніж у= 2 рази вища, ніж у здорових добровольців.

Пацієнти з порушенн�= �м функції нирок

У пацієнтів з поруше= нням функції нирок помірного ступеня тяжкості С_max і AUC = ривастигміну були більш ніж у 2 рази вище, ніж у здорових добровольців; �= �роте змін у С_max і AUC ривастигміну у пацієнтів з порушенням= функції нирок тяжкого ступеня не виявле�= �о.

Клінічні характ�= �ристики.

Показання.=

Cимптомати= чне лікування деменції від легкого до помірного ступен= я тяжкості, зумовленої хворобою Альцгеймера.

Симптомат�= �чне лікування деменції від легкого до помірного ступен= я тяжкості у пацієнтів з ідіопатичною хворобою Паркінсона.

Протипоказання.<= o:p>

Гіперчутливість до ривас= тигміну, інших похідних карбамату або до бу= дь-якого іншого компонента лікарського засобу.=

Контактний= алергічний дерматит в анамнезі, що виник на тлі заст�= �сування препарату ривастигміну у формі трансдермального пластиру.<= /p>

Період го= дування груддю. Дитячий вік (до 18 років).

Взаємодія з інши= ми лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= span style=3D'mso-ansi-language: UK'>

Як інгібіт= ор холінестерази ривастигмін може посилювати ефекти м’яз= ових релаксантів сукцинілхолінового тип= у під час анестезії. Рекомендовано з обере�= �ністю підходити до вибору анестезуючих засобів. У разі необхідності можна розгл�= �нути питання коригування дози або тимчасового припинення лікування.<= /span>

З огляду на фармакодинамічні ефекти ривас�= �игміну та можливі адитивні ефекти ривастигмін не слід застосовувати супутньо з іншими холіноміметиками. Рива= стигмін може знижувати терапевтичний ефект антихолінергічних лікарських засо= бів (наприклад, оксибутиніну, толтеродину).

Повідомляли про ади�= �ивні ефекти, що призвели до брадикардії (з ризиком розви�= �ку синкопе), при комбінованому застосуванні ривастигміну та різних β-бл= окаторів (у т. ч. атенололу). Незважаючи на те, що застосування з карді= оселективними β-блокаторами пов’язано з найвищим ризиком розвитку таких ефекті= в, ці небажані ефекти спостерігали також у пацієнтів, які приймали інші ліка= рські засоби групи β-блокаторів. Отже, слід проявляти обережність при застосув�= �нні ривастигміну у комбінації з β-блокаторами, а також з іншими лікарськи= ми засобами, які можуть спричинити брадикардію (наприклад, антиаритмічними = препаратами класу III, антагоністами кальцієвих каналів, глікозидами наперст�= �нки, пілокарпіном).

Оскільки брадикарді= я є фактором ризику розвитку шлуночкової тахікардії типу �= �пірует» (torsades de pointes), слід д�= �тримуватися обережності та, у разі необхідності, пров= одити моніт�= �ринг стану пацієнта (електрокардіографію)= при застосуванні ривастигміну у комбінації з лікарськими засобами, які м�= �жуть спричинити шлуно�= �кову тахікардію типу «пірует», такими як �= �нтипсихотичні засоби [наприклад, деякі фенотіазини (хлорпромазин, левомепромазин), бензамід�= � (сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, вераліприд), пімозид, галоперидо= л, дроперидол]; циталопрам; цизаприд, дифе= маніл; еритроміцин (при введенні внутрішньовен�= �о), моксифлоксацин; галофантрин, пентамідин; мізоластин та метадон.

Фармакок= інетичної взаємодії між ривастигміном і дигоксино�= �, варфарином, діазепамом або флуоксетином під час досліджень за участ= ю здорових добровольців не виявлено. Рив�= �стигмін не впливає на спричинене варфарино= м збільшення протромбінового часу. При супутньому застосуванні дигоксину т�= � ривастигміну небажаного впливу на провідну систему серця не виявлено.

З огляду на те, що ме�= �аболізм ривастигміну за участю основних ізоферм�= �нтів цитохрому Р450 (CYP) здійснюється мін= імальною мірою, фармакокінетична взаємодія ривастигмін�= � з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються за участю CYP, є маловірог= ідною. Хоча ривастигмін може інгібувати метаболізм лікарських засобів, які біотр= ансформуються за участю бутирилхолінестерази.

Особливості застосування.

Частота розвитку та тяжкі= сть побічних реакцій зазвичай зростають з підвищенням дози ри= вастигміну. Якщо перерва у прийомі лікарського засобу становила більше 3-х д= нів, поновлювати лікування необхідно з дози 1,5 мг 2 рази на добу для зниження ризи= ку виникнення побічних реакцій (наприклад, блювання) (див. розділ «Спосіб= застосування та дози»).

Титрування дози.= Невдо= взі після підвищення дози ривастигміну спостеріга= ли розвиток побічних реакцій (наприклад, розвиток артеріальної гіпертензії та га�= �юцинацій у пацієнтів з деменцією, зумовл= еною хворобою Альцгеймера, та посилення вираж= еності екстрапірамідних порушень, особливо тремору, у пацієнтів з деменціє�= � при хворобі Паркінсона). Якщо при знижен= ні дози вираженість побічних реакцій не зме= ншувалася, лікування ривастигміном було припинено.

У післяреєстраційному пе�= �іоді повідомляли про рідкісні випадки розв�= �тку у <= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-language:RU'>деяких паціє�= �тів <= span style=3D'font-size:12.0pt'>алергічного дерматиту (ди�= �емінованого) при застосуванні ривасти�= �міну незалежно від способу застосування (всередину або трансдермал�= �но). У цих випадках лікування ривастигміном слід відмінити (див. розді�= � «Протипоказання»). Пацієнти та особи, які доглядають за ними, повинні бути проі= нформовані про можливість розвитку відповідних �= �кірних реакцій при застосуванні ривасти�= �міну.

Побічні реакції з бо= ку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання та діаре�= �, є дозозалежними та можуть виникати особливо на початку лікування та/або при = підвищенні дози (див. розділ «Побічні реакції»). Ці побічні реакції частіше вин= икають у жінок. Пацієнтам, у яких розвинулися симптоми дегідратації внасл= ідок тривалого блювання або діареї, рекомендовано внутрішньовенне введення = рідини та зниження дози або припинення терапії ривастигміном. Дегідратація мож�= � бути пов’язана з серйозними наслідками.

При тяжкому блюванн�= �, пов’язаному з лікуванням ривастигміном, необхідно про�= �ести відповідну корекцію дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Деякі випадки тяжкого = блювання були пов’язані з розривом стравоходу (див. розді= л «Побічні реакції»). Такі випадки спостерігали особливо після під�= �ищення дози або застосування високих доз ривастигміну.

Ривастигмін може по�= �илювати секрецію шлункового соку. Необхідно дотримуватися обережнос�= �і при призначенні ривастигміну пацієнта= м із виразкою шлунку/дванадцятипалої кишк�= � у фазі загострення або пацієнтам, які схильні до цих станів.

У пацієнтів із хворо= бою Альцгеймера можливе зниження маси тіла. Оскільки у та= ких пацієнтів при застосуванні інгібі= торів холінестерази, включаючи ривастигмін, мо= же спостерігатися зниження маси тіла, слід контролювати масу тіла пацієнта під= час терапії.

Ривастиг= мін може спричинити брадикардію, яка є чинником р�= �зику виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade = de pointes), переважно у пацієнтів з факторами ризику. Слід дотр= имуватися обережності при застосуванні ривастигміну пацієнтам із високим ризик�= �м розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует», зокрема пацієнтам із декомпенс= ованою серцевою недостатністю, нещодавно перенесеним інфарктом міокард= а, брадиаримією, схильністю до гіпок= аліємії або гіпомагніємії, пацієнтам, які супутньо п�= �иймають лікарські засоби, що спричиняють подовження інтервалу QT та/або torsade de pointes (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види= взаємодій» та «Побічні реакції»).

Слід дотримуватися �= �бережності при застосуванні ривастигміну пацієнтам із �= �индромом слабкості синусового вузла або порушеннями провідності (синоатріальна �= �локада, атріовентрикулярна бл= окада) (див. розділ «Побічні реакції»).

Інгібітори холінест= ерази слід призначати з обережністю пацієнтам з астмою або обс�= �руктивним захворюванням легень в анамнезі.=

Холіноміметики можу= ть індукувати або посилювати обструкцію сечовивідних шлях= ів і судоми. При лікуванні пацієнтів, схильних до цих патологій, необхідно дот�= �имуватися обережності.

Застосування риваст= игміну пацієнтам із тяжкою деменцією, зумовленою хворобою Ал= ьцгеймера або хворобою Паркінсона, а також пацієнтам з іншими типами деменції= або іншими типами порушень пам’яті (наприклад, віковим зниженням когнітивно= ї функції) не досліджували, тому не рек= омендовано застосувати ривастигмін пацієнтам цих г�= �уп.

Як і інші холіноміме= тики, ривастигмін може посилити або індукувати екстрапіра�= �ідні порушення. У пацієнтів із деменцією при хворобі Паркінсона спосте�= �ігали посилення вираженості рухових порушень (включаючи брадикінезію, дискін= езію, порушення ходи, тремор) та збільшення частоти тремору (див. розділ «= Побічні реакції»). В деяких випадках через ці явища довелося припинити терапі= ю ривастигміном (а саме: частота випадків припинення лікування через тре�= �ор була 1,7 % у групі ривастигміну і 0 % ‒ у групі плацебо). С�= �ід регулярно оцінювати клінічний стан пацієнтів для виявлення цих небажан= их явищ.

Особливі г�= �упи пацієнтів

У пацієнтів з клінічно вираж�= �ним порушенням функції нирок або печінки може спостерігатися більш часте виникнення дозозалежн�= �х небажаних реакцій (див. розділи «Фармакологічні властивост= і» та «Спосіб застосування та дози»). Слід ретельно титрувати дозу ривастигміну з урахуванням індивідуальної переносим�= �сті лікування пацієнтами цієї групи. З�= �стосування ривастигміну пацієнтам із тяжким поруше�= �ням функції печінки не досліджували.= Проте лікарський засіб Ривастигмін ІС= можна застосовувати пацієнтам цієї популяції за умови проведення ретельног�= � моніторингу ст= ану пацієнтів.<= /span>

Пацієнти з масою тіла мен�= �е 50 кг більш схильні до розвитку побічних реакцій, тому є більша = імовірність припинення лікування ривастигміном у таких пацієнтів.

Застосування у п= еріод вагітності або годування груддю.

Вагітніс= ть

За результ= атами проведених досліджень на вагітних тваринах ривасти�= �мін та/або його метаболіти перетинали плацентарний бар’єр. Потенційний ризик �= �ля людини невідомий. Клінічні дані щодо застосування ривастигміну вагітним жінк= ам відсутні. У дослідженнях пери- і постн�= �тального розвитку потомства щурів спостерігали п�= �довження періоду вагітності у тварин. Ривастигмін не слід застос�= �вувати у період вагітності, якщо немає гострої необхідно= сті.

Годуванн= я груддю

За даними проведених досліджень ривас�= �игмін проникав у грудне молоко тварин у період лактації. Дані щодо проникнення = ривастигміну у грудне молоко людини відсутні. Отже, жінкам, які застосовують ривастигмін, н�= � слід годувати груддю.

Фертильн= ість

Досліджен�= �я на щурах не показали небажаного впливу на фертильні�= �ть або репродуктивну функцію тварин. Впл= ив ривастигміну на фертильність людини нев�= �домий.

Здатність вплив�= �ти на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а�= �о іншими механізмами.

Хвороба Альцгеймера може призвести до поступово�= �о погіршення здатності керувати автотранспортом і працювати з механізма�= �и. Крім того, ривастигмін може спричиняти запаморочення та сонливість, особливо на= початку лікування або при підвищенні дози. Отже, ривастигмін незначно або помі= рно впливає на здатність керувати автотранспортом = або іншими механізмами. Здатність пацієнтів з = деменцією, які приймають ривастигмін, керувати автотранспортом а�= �о працювати зі складними механізмами повинна регулярно оцінюватися лікарем.

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід починати і= проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та лі= кування деменції, зумовленої хворобою Альцг= еймера або хворобою Паркінсо�= �а. Захворювання повинно бути діагностовано відповідно до діючих рекомендацій. <= /span>Терапію р= ивастигміном слід розпочинати тільки у тому випадку, к= оли є особа, яка доглядає за пацієнтом та буде постійно контролювати прийом лік= арського засобу пацієнтом.

Спосіб застосування

Лікарськи�= � засіб приймати всередину 2 рази на добу, вранці та ввечер= і, під час прийому їжі. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Рекомендований режим доз�= �вання

Початкова доза та титрува�= �ня дози

Початкова = доза – 1,5 мг 2 рази на добу.

Якщо по закінченні мінімум 2-х тижнів лікуванн= я відзначається добра переносимість початкової дози, дозу лікарського засобу= можна підвищити до 3 мг 2 рази на добу. Можливе подальше підвищення дози д�= � 4,5 мг 2 рази на добу і потім до 6 мг 2 рази на добу при добрій переносимості п�= �передньої дози з інтервалом часу не менше 2-х тижнів після кожного попередньо= го підвищення дози.

Якщо у пац�= �єнтів з деменцією, асоційованою з хворобою Паркі= нсона, спостерігаються побічні реакції (наприклад, нудота, блювання, біль у живот= і або втрата апетиту), зниження маси тіла або погіршення екстрапірамідних по�= �ушень (наприклад, тремору), можна спробувати пропустити прийом однієї або = декількох доз ривастигміну. Якщо побічні реакції не зникають, слід тимчас�= �во зменшити добову дозу до попередньої дози, яка добре переносилася, або припини= ти лікування.

Підтримуюча доза та припи�= �ення лікування

Рекомендована ефект= ивна доза становить від 3 мг до 6 мг 2 рази на добу. Для досягнен= ня максимального терапевтичного ефекту пацієнтам слід застосовувати най�= �ищу дозу, яка добре переноситься. Рекомендована максимальна доза – 6 мг 2 р�= �зи на добу.

Підтримуюче лікуван= ня можна продовжувати до тих пір, поки воно приносить користь п�= �цієнту. Отже, слід регулярно проводити оцінку користі від лікування р= ивастигміном, особливо у пацієнтів, які отримують дозу менше 3 мг 2 рази на добу. Я�= �що через 3 місяці терапії ривастигміном у підтримуючій дозі у пацієнта не спос= терігається зменшення вираженості симптомів деменції, лікування слід припи= нити. Слід також розглянути можливість припинення лікування у разі, якщо терапе�= �тичний ефект, який було досягнуто раніше, більше не спостерігається.

Індивідуальну реакц= ію на ривастигмін передбачити неможливо. Проте кращий ефек= т від лікування спостерігали у пацієнтів з хворобою Паркінсона з деменц= ією помірного ступеня тяжкості. Також кращий ефект спостерігали у пацієнтів з �= �воробою Паркінсона, які мали зорові галюцинації.

Плацебо-контрольова= них досліджень тривалістю більше 6 місяців з метою вивче= ння ефективності застосування ривастигм= іну не проводили.=

Відновлення терапії після перерви

Якщо перерва у прийомі лікарського з= асобу становила більше 3-х днів, відновлювати лікування необхідно з дози = 1,5 мг 2 рази на добу. Поті�= � слід провести поступове підвищення дози, як описано ви�= �е.

Особливі групи паці�= �нтів

Пацієнти з порушенням функції нирок/печінки=

Пацієнта�= � з порушенням функції нирок/печінки легког�= � або помірного ступеня тяжкості коригув�= �ння дози ривастигміну не потребується. Проте= через збільшення експозиції ривастигмі�= �у у пацієнтів цієї групи слід ретельно титрувати дозу �= �ікарського засобу з урахуванням індивідуальної переносимості лікування,= оскільки у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок/печінки може спостерігатися більш часте виникнення д�= �зозалежних побічних реакцій. Застосування ривастигміну пацієнтам з п�= �рушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували, проте лікар�= �ький засіб Ривастигмін ІС можна застосовувати пацієнтам цієї попу�= �яції за умови проведення ретельного<= span style=3D'font-size:12.0pt;color:black;mso-color-alt:windowtext;mso-fareast-= language: AR-SA'> моніторингу стану пацієнтів (див. розділи «Фарма= кологічні властивості» та «Особливості застосуван= ня»).

Діти.

Лікарський засіб не засто= совувати дітям (віком до 18 років) через відсутність даних щодо зас= тосування ривастигміну пацієнтам цієї вікової групи.

Передозування.

Симптоми

Випадкове передозування рив�= �стигміном у більшості випадків не супроводжувалося будь-якими = клінічними проявами; майже всі пацієнти продовжували застосування лікарського з= асобу через 24 години після передозування.

При отруєннях помірного ступеня <= /a><= /a>повідомляли = про холінергічну токсичність з мускариновими <= /span><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK24'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK20'>�= �имптомами, �= �акими як міоз, сльозотеча, припливи, гіпергідро= з, бронхоспазм та підвищення бронхіальної секреції, брадикардія, арте= ріальна гіпотензія, мимовіл�= �не(-а) сечовипускання та/або дефекація, г�= �персалівація, порушення травлення (включаючи біль у животі, нудоту, блюванн�= � та діарею).

У разі більш тяжких отруєнь можливий р�= �звиток нікотинових ефектів, таких як м’язова слабкість, фасцикуляції, су= доми, зупинка дихання з можливим летальним наслідком.

Крім того,= у післяреєстраційному періоді повідомляли про випадки запаморочення, тремору, голо�= �ного болю, сонливості, сплутаності свідомості, галюцинацій, артеріальної гі= пертензії, нездужання.

Лікув= ання

Оскільки період нап�= �ввиведення ривастигміну з плазми крові становить пр= иблизно 1 годину, а тривалість інгібування ацетилхолінестерази станов�= �ть близько 9 годин, у випадках безсимптомного передоз�= �вання не рекомендується прийом наступної дози ривастигміну прот�= �гом 24 годин. Якщо передозування супроводжується вираженою нудотою та бл�= �ванням, слід розглянути можливість застосування протиблювальних засобів. П�= �и виникненні інших побічних реакцій у разі необхідності слід провести відпові�= �ну симптоматичну терапію.

При значному передо�= �уванні можна застосовувати атропін. Рекомендована початкова доза ат= ропіну сульфату 0,03 мг/кг внутрішньовенно з подальшим підвищенням= , залежно = від клінічної відповіді. Застосування скополамі�= �у як антидоту не рекомендовано.<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK92'><= /span><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK91'>

Побічні реакції.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:SimSun;letter-spacing:-.1= pt'>До побічних реакцій, які виникають найчасті= ше, відносяться розлади= <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK38'><= span style=3D'font-size:12.0pt;color:black;mso-color-alt:windowtext;letter-spaci= ng: -.1pt;background:white'> з боку шлунково-кишкового т= ракту, включаючи нудоту (38 %) та = блювання (23 %), особливо у період титрування дози. За= даними клі= нічних досліджень побічні реакції з боку шлунко= во-кишкового тракту та зниження маси тіла частіше спостерігали у жінок, ніж у �= �оловіків.

Побічні ре�= �кції, які наведено нижче, класифі�= �овано за системами орг�= �нів та частотою. За частотою побічні реакції розподі= лено таким чином: дуже часто (≥ 1/= 10), часто (від ≥ 1/100 до&nbs= p;< 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100)= , рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), ду�= �е рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможли�= �о оцінити за наявними даними).

Побічні реакції, які спос= терігали у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгейм�= �ра, при лікуванні ривастигміном

З боку нервової сист= еми: дуже ч= асто – запаморочення; часто – головний біль, со�= �ливість, тремор; нечасто – синкопе; рідко – судоми; дуже рідко – екстрапірам= ідні порушення (включаючи погіршення перебігу супутньої хвороби Паркінсона).

З боку психіки: часто = – кошмарні сновидіння, ажитація, сплутаність свідом= ості, почуття тривоги; нечасто – безсоння, депресія; дуже рідко <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK48'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK46'>�= �� галюцинації; частота невідома – агресія,= занепокоєння.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто – біль �= � животі, диспепсія; рідко – виразки шлунку та дванадцятипалої кишки; дуже рі�= �ко – шлунково-кишкова кровотеча, панкреатит; частота невідома – деякі вип= адки тяжкого блювання були пов’язані з&nb= sp;розривом стравоходу (див. розділ «Особливості зас�= �осування»).

З боку гепатобіліарної сис= теми: <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK66'>н<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK66'>ечасто – підвищення лабор�= �торних показників функції печінки; частота невідома – гепатит.<= /span>

Порушення харчування та об= міну речовин: <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK75'>дуже часто – анорексія; ча�= �то – зниження апетиту; частота невідома – дегідратація.<= span style=3D'mso-bookmark: OLE_LINK77'>

З боку серцево-судинної системи: рідко – стенокардія; дуже р= ідко – аритмії (у т. ч. брадикардія, атріовентрикулярна блокада, фібриляція передсердь, тахікардія), артеріальна гіп�= �ртензія; частота невідома – синдром слабкості синусового вузла.

З боку шкіри і підшк�= �рної клітковини: <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK79'><= span style=3D'font-size:12.0pt;color:black;mso-color-alt:windowtext'>часто = – гіпергідроз; рідко= – висип; <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK82'>�= �астота невідома – свербіж, алергічний дерматит = (дисемінований).

Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже рідко – інфекції сечо�= �ивідних шляхів.

Загальні порушення: = час <= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK88'>�= �о – підвищена втомлюваність, астенія, нездуж�= �ння; нечасто –<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK85'> = випадкове падіння.

Результати дослідже= нь: часто = – зниження маси тіла.

Побічні реакції, які= спостерігали у пацієнтів з деменцією, асоційованою з хв�= �робою Паркінсона, при лікуванні ривастигміном

З боку не= рвової системи: дуже часто – тре�= �ор; часто – запаморочення, сонливість, головний біль, �= �огіршення перебігу хвороби Паркінсон= а, брадикінезія, дискінезія, гіпокінезія, ригідність за типом «зубчас= того колеса»; нечасто – дистонія.

З боку психіки: часто = – безсоння, почуття тривоги, занепокоєння, зорові га�= �юцинації, депресія; частота невідома – агресія.

З боку шлунково-кишк= ового тракту: дуже ч= асто – нудота, блювання; часто – діарея, біль у животі, д= испепсія, гіперсалівація.

З бо= ку гепатобіліарної системи: частота невідома – гепатит.<= o:p>

Порушення харчуванн= я та обміну речовин: часто – зниження апетиту, дегідратація.

З боку серцево-судин= ної системи: часто = – брадикардія, �= �ртеріальна гіпертензія; нечасто – фібриля= ція передсердь, атріовентрикулярна блокада, артеріальна= гіпотензія; частота невідома – синдром слабкості синусового вузла.

З боку шкіри і підшк�= �рної клітковини: часто = – гіпергідроз; частота невідома – алергічний дерматит (= дисемінований).

Загальні порушення: = дуже часто – випадкове падіння; часто –= підвищена втомлюваність, астенія, порушення ходи, паркінсонічна хода.

У 24-тижневому клініч= ному дослідженні за участю 541 пацієнта з деменцією, асоційова= ною з хворобою Паркінсона, які отримували ривастигмін, спостерігали по�= �ічні реакції, які, можливо, вказували на погіршення перебігу хвороби Паркінсо�= �а (порівняно з плацебо): тремор – 10,2 % (3,9 % у групі плацебо), випадкове �= �адіння – 5,8 % (6,1 % у групі плацебо), посилення вираже�= �ості симптомів хвороби Паркінсона – 3,3 % (1,1 % у групі плацеб�= �), брадикінезія – 2,5 % (1,7 % у групі плацебо), паркінсонізм – 2,2= % (0,6 % у групі плацебо), гіперсалівація – 1,4 % (не вияв= лено у групі плацебо), дискінезія – 1,4 % (0,6 % у групі плацебо), порушенн�= � ходи – 1,4 % (не виявлено у групі плацебо), дистонія – 0,8&nb= sp;% (0,6 % у групі плацебо), порушення рівноваги – 0,8 % (1,1 % у гру�= �і плацебо), кістково-м’язова скутість – 0,8 % (не виявлено у групі пла= цебо), гіпокінезія – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо), рухові п�= �рушення – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо), ригідність м’язів – 0,3&n= bsp;% (не виявлено у групі плацебо), тремтіння – 0,3 % (не виявлено у групі пл= ацебо), порушення координації рухів – 0,3 % (не виявлено у групі плацеб= о).

Повідомлення �= �ро підозрювані побічні реакції

Прохання до ме= дичних працівників повідомляти про будь-які під= озрювані побічні реакції через національну систему повідомлень з метою контролю за співвідношенням користь/ризик заст= осування лікарського засобу.

Термін придатно�= �ті.

3 роки (для дозування 1,5 мг та 3 мг).

2 роки (для дозування 4,5 мг та 6 мг).

Умови зберігання.

Зберіга= ти в оригінальній упаковці при температурі н�= � вище 25 ºС.

Зберігати = у недоступному для дітей місці.

Упаковка= .

По 10 капсу�= � у блістері; по 3 блістери у пачці.=

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.<= /o:p>

Товариство з додатковою відповідальні= стю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження виробника та адреса �= �ісця провадження його діяльності.<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й= км. Старокиївської дороги, 40-А.