ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТАЛЛІТОН^®

(TALLITON^®)

Склад:

діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить 6,25 мг або 12,5 мг, або 25 мг карведилолу;

= допоміжні речовини:

таблетки 6,25 мг: хіноліновий жовтий (E 104), магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, сахароза, кросповідон, лактози моногідрат;

таблетки 12,5 мг: жовтий захід FCF (E 110), магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, сахароза, кросповідон, лактози моногідрат;

таблетки 25 мг: магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, сахароза, кросповідон, лактози моногідрат.

Лікарська форма. Таблет= ки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 6,25 мг: = блідо-жовтого кольору, пласкі, продовгуваті таблетки, з фаскою, з рискою з одного боку та гравіруванням стилізованої літери та номера «Е 341» з іншого боку, без або майже без запа= ху;

таблетки 12,5 мг: блідо-оранжевого кольору (можли= ві вкраплення темнішого кольору), плоскі, круглі таблетки, з фаскою, з рискою з одного боку та гравіруванням стилізованої літери та номера «Е342» з іншого боку, без або майже без запаху;

таблетки 25 мг: білого або майже білого кольору, плоскі, круглі таблетки, з фаскою, з рискою з одного боку та гравіруванням стилізованої літери та номера «Е 343» з іншого боку, без або майже без запа= ху.

Фармакотерапевтична група. Сполучені блокатори альфа- і бет= а-адренорецепторів.

Код АТХ C07A G02.

&nb= sp;

Фармакологічні властиво= сті.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Карведилол, рацемічна суміш двох енантіомерів (R- та S-карведилол), є блокатором альфа- та бета-адренорецепторів із множинною дією. Блокада бета-адренергічних рецепторів пов’язана з S-енантіомером і неселективна для бета-1- і бета-2-адренорецепторів, тоді як обидва енантіомери мають однакові блокувальні властивості, специфічні для альфа-1-адренорецепторів. У більш високих концентраціях карведилол також слабко чи помірно блокує кальцієві к= анали. Він не має власної симпатоміметичної активності і (як пропранолол) має мембраностабілізувальні властивості.

Фармакодинамічні ефекти

Карведилол зменшує периферичний судинний опір шляхом селективної блокади альфа1-адренорецепторів. Карведилол знижує артеріальний тиск, спричинений фенілефрином, агоністом альфа-1-адренорецепторів, але не спричинений ангіотензином II.

Блокування карведилолом кальцієвих каналів може посилити кровообіг у пе= вних ділянках судинного русла, таких як шкірний кровообіг. Завдяки своїй бета-бл= окувальній дії карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), зменшуючи вивільнення реніну і рідко викликаючи затримку рідини.

Карведилол має органопротекторні ефекти, що, ймовірно, частково зумовле= ні додатковими властивостями, поза його блокувальною дією на адренергічні рецептори. Він має потужні антиоксидантні властивості, пов’язані з обома енантіомерами, є поглиначем активних кисневих радикалів. Клінічні досліджен= ня продемонстрували зменшення оксидативного стресу, що вимірюється за допомогою різних маркерів, під час тривалого лікування карведилолом. Крім того, карведилол чинить антипроліферативну дію на клітини гладкої мускулатури суд= ин людини.

Карведилол не впливає на ліпідний профіль. Він не змінює співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ).
Клінічна ефективність

Артеріальна гіпертензія

Карведилол знижує артеріальний тиск у пацієнтів із гіпертензією завдяки поєднанню бета-блокади та альфа-1-опосередкованої вазодилатації. Його антигіпертензивний ефект не пов’язаний із підвищенням загального периферичн= ого опору судин, характерним для препаратів із суто бета-блокувальною дією.

Частота серцевих скорочень при його застосуванні дещо знижується. Нирко= вий кровотік і функція нирок не змінюються у пацієнтів з артеріальною гіпертенз= ією. Карведилол не впливає на ударний об’єм серця та знижує загальний периферичн= ий судинний опір. Він не впливає на кровопостачання окремих органів та судин, = що ведуть до них, зокрема нирок, скелетних м’язів, передпліч, ніг, шкіри, голо= вного мозку або сонних артерій. Зменшується частота виникнення відчуття холоду у кінцівках і ранньої втоми під час фізичного навантаження, які часто виникаю= ть під час лікування бета-блокаторами без судинорозширювального ефекту.

Довготривалий вплив карведилолу на артеріальну гіпертензію був підтверджений у кількох клінічних дослідженнях. Антигіпертензивний ефект має швидкий початок, досягає максимуму протягом 2–3 годин і триває протягом 24 годин. При тривалому лікуванні максимальний ефект можна очікувати протягом = 3–4 тижнів.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю

Кілька клінічних досліджень продемонстрували, що карведилол можна ефект= ивно застосовувати при нирковій гіпертензії, а також при хронічній нирковій недостатності та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі або перенесли трансплантацію нирки. Карведилол поступово знижує артеріальний тиск як у дні діалізу, так і в дні без діалізу, а його антигіпертензивна ефективність под= ібна до тієї, що спостерігалася у пацієнтів із нормальною функцією нирок.

На підставі результатів порівняльних досліджень було зроблено висновок,= що у пацієнтів на гемодіалізі карведилол ефективніший і краще переноситься, ніж блокатори кальцієвих каналів.

Ішемічна хвороба серця

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця карведилол продемонстрував антиішемічні та антиангінальні властивості, які виявляються при тривалому лікуванні. Дослідження гострих гемодинамічних ефектів показали, що карведил= ол значно зменшує потребу міокарда в кисні та надмірну симпатичну активність. Карведилол також зменшував переднавантаження шлуночків (тиск у легеневій артерії, тиск у легеневих капілярах) та післянавантаження (загальний периферичний опір).

Хронічна серцева недостатність

У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю карведилол значно знижу= вав смертність та частоту госпіталізацій у клінічних дослідженнях. Було доведен= о, що карведилол є ефективним і добре переноситься навіть пацієнтами з тяжкою хронічною серцевою недостатністю. Карведилол збільшував фракцію викиду та послаблював симптоми хронічної серцевої недостатності ішемічного та неішемічного походження. Ефект карведилолу виявився дозозалежним. У іншому = дослідженні застосування карведилолу у складі стандартної терапії достовірно більше зни= жувало смертність порівняно з препаратом порівняння метопрололом.

Хронічна серцева недостатність у пацієнтів із нирк= овою недостатністю

Карведилол знижує захворюваність та летальність у хворих на діалізі з дилатаційною кардіоміопатією.

Крім того, метааналіз об’єднаних індивідуальних даних 4217 пацієнтів, с= еред яких 2566 пацієнтів із хронічною хворобою нирок, з двох багатонаціонал= ьних подвійно сліпих плацебоконтрольованих рандомізованих досліджень показав, що= у пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, асоційованою з дисфункцією лівого шлуночка легкого та помірного ступеня тяжкості, із серцевою недостатністю або без неї, карведилол знижує ризик см= ерті від усіх причин, серцево-судинної смерті, смерті від серцевої недостатності= , а також ризик першої госпіталізації з приводу серцевої недостатності. У паціє= нтів із помірним порушенням функції нирок (ШКФ [швидкість клубочкової фільтрації= ] < 45 мл / хв / 1,73 м²) не було суттєвої різниці в цих кінцевих то= чках між групами карведилолу і плацебо.

Дисфункція лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда

У подвійно сліпому плацебоконтрольованому дослідженні за участю 1959 пацієнтів після інфаркту міокарда з фракцією викиду лівого шлуночка ≤= 40 % або індексом руху стінок ≤ 1,3 (із симптомами серцевої недостатності або без них) карведилол не показав статистично значущого зниження однієї з первинних кінцевих точок, смерті або госпіталізації через серцево-судинні скарги (зниження на 8 % порівняно з плацебо, р =3D 0,297), але достовірно знижував загальну смертність на 23 % (р =3D 0,031), частоту випадків леталь= ного і нелетального інфаркту міокарда на 29 % (p =3D 0,002), серцево-судинну смерт= ність на 25 % (p =3D 0,024) та частоту випадків госпіталізації у зв’язку з нелетальн= им інфарктом міокарда на 41 % (p =3D 0,014). Згідно з додатковим аналізом, карведилол достовірно знизив смертність або частоту випадків госпіталізації через серй= озні серцево-судинні ускладнення на 17 % (р =3D 0,019).

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність карведилолу у дітей та підлітків не встановлена через малу кількість і обмежений обсяг досліджень. Наявні дослідження зосереджені на лікуванні серцевої недостатності у дітей, яка відрізняється = від захворювання у дорослих за характеристиками та етіологією. Результати ряду = попередніх та обсерваційних досліджень серцевої недостатності, зокрема серцевої недост= атності внаслідок м’язової дистрофії, вказували на можливі позитивні ефекти карведилолу, але докази ефективності, отримані в рандомізованих контрольова= них дослідженнях, є суперечливими та непереконливими.

Дані цих досліджень з безпеки показують, що небажані явища в цілому були подібними у групі лікування карведилолом і контрольній групі. Через невелику кількість учасників порівняно з дослідженнями за участю дорослих і відсутні= сть оптимальної схеми дозування для дітей та підлітків наявних даних недостатньо для встановлення педіатричного профілю безпеки карведилолу.

Таким чином, застосування карведилолу дітям та підліткам не рекомендуєт= ься, оскільки бракує даних з безпеки і неможливо оцінити співвідношення користь/ризик.

Фармакокінетика.

Абсорбція<= /p>
Після прийому всередину карведилол швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому. Абсол= ютна біодоступність становить приблизно 25 %. Карведилол є субстратом транспортера відтоку Р-глікопротеїну, який відіграє головну роль у біодоступності деяких лікарсь= ких засобів.

У здорових добровольців після перорального прийому капсули 25 мг карвед= илол швидко абсорбується, причому максимальна концентрація у плазмі крові C_=
max становить 21 мкг/л, що досягається приблизно через 1,5 години (t_{max). Фармакокінетика
карведилолу є лінійною (концентрація у плазмі крові пропорційна до прийнятої
дози). Після перорального прийому карведилол зазнає значного метабол=
ізму
першого проходження, біодоступність становить приблизно 25 %} у здоров= их добровольців чоловічої статі. Карведилол являє собою рацемічну суміш, а S-енантіомер, як виявляється, метаболізується швидше, ніж R-енантіомер, що забезпечує абсолютну пероральну біодоступність 15 % порівняно з 31 % для R-енантіомеру. Максимальна концентрація R-карведилолу у плазмі крові прибли= зно в 2 рази вища, ніж концентрація S-карведилолу. Їжа не впливає на біодоступн= ість або максимальну концентрацію в плазмі крові, однак може подовжити час досягнення максимальної концентрації.

Дослідження in vitro показали, що карведило= л є субстратом транспортера відтоку Р-глікопротеїну. Роль Р-глікопротеїну у розподілі карведилолу також була підтверджена in vivo у здорових добровольців.

Розподіл
Карведилол є високоліпофільною сполукою, його зв’язування з білками пла= зми крові становить близько 95 %. Об’єм розподілу коливається від 1,5 до 2 л/кг= та збільшується у пацієнтів із печінковою недостатністю.

Біотрансформація

У людини карведилол метаболізується у печінці з утворенням декількох метаболітів, які виводяться головним чином із жовчю. Ентерогепатична циркул= яція карведилолу спостерігалася у дослідженнях на тваринах.

Деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця призводить до утворе= ння трьох активних метаболітів з бета-блокуючою активністю. За результатами доклінічних досліджень метаболіт 4'-гідроксифенол мав у 13 разів більш поту= жну бета-блокуючу активність, ніж карведилол. Водночас три активні метаболіти виявилися слабшими судинорозширювальними засобами, ніж карведилол. Концентрації трьох активних метаболітів становили одну десяту від концентрації карведило= лу. Два гідроксикарбазольні метаболіти є дуже сильними антиоксидантами, активність = яких у 30–80 разів потужніша за активність карведи= лолу.

Фармакокінетичні дослідження у людей показали, що окислювальний метабол= ізм карведилолу є стереоселективним. Результати дослідження in vitro припускають, що різні ізоферменти цитохрому P450, зокр= ема CYP2D6, CYP3A4, CYP2E1, CYP2C9, а також CYP1A2, можуть брати участь у процесах окислення та гідроксилювання.

Дослідження за участю здорових добровольців та пацієнтів показали, що R-енантіомер переважно метаболізується CYP2D6. S-енантіомер в основному метаболізується CYP2D6 та CYP2C9.

Генетичний поліморфізм

Результати клінічних фармакокінетичних досліджень у людей показали, що CYP2D6 відіграє важливу роль у метаболізмі R- та S-карведилолу. Таким чином= , концентрації R- та S-карведилолу в плазмі крові є вищими в осіб, які повільно метаболізують CYP2D6. Важливість генотипу CYP2D6 у фармакокінетиці R- та S-карведилолу була підтверджена в популяційному дослі= дженні фармакокінетики, тоді як інші дослідження не підтвердили цього спостереженн= я. Було зроблено висновок, що генетичний поліморфізм CYP2D6 може мати обмежене клінічне значення. Це підтверджу= ється спостереженнями, згідно з якими відмінності у фармакокінетичних характеристиках, зумовлені поліморфізмом CYP2D6, не мали суттєвого впливу на фармакодинамічну відповідь здорових добровольців і не було виявлено зв’язку= між генотипом або фенотипом CYP2D6 і дозою карведилолу або частотою небажаних я= вищ у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Елімінація=

Після одноразового перорального прийому 50 мг карведилолу близько 60 % = екскретується в жовч і виводиться з калом у вигляді метаболітів протягом 11 днів. Після прийому однієї пероральної дози лише близько 16 % виводиться з сечею у формі карведилолу або його метаболітів. Менше 2 % препарату виводиться із сечею в незміненому вигляді. Після внутрішньовенної інфузії 1= 2,5 мг у здорових добровольців плазмовий кліренс карведилолу становив близько 6= 00 мл/хв, а період напіввиведення – близько 2,5 години. Період напіввиведення = у тих самих суб’єктів після прийому капс= ули 50 мг становив 6,5 години, що фактично відповідає періоду напіввиведення з капсули. Після перорального прийому загальний кліренс S-карведилолу приблизно вдвічі перев= ищує кліренс R-карведилолу.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки=

Зв’язування карведилолу з адренергічними рецепторами вивчали за допомогою радіорецепторного методу. Кінетика енантіомерів виявилася пропорційною до дози. Виявлено лінійний зв’язок між терапевтичною відповідд= ю, виміряною за допомогою ергометричної частоти серцевих скорочень, і <= em>логарифмічно трансформованою дозою та концентрацією S-енантіомеру, а також зі зв= ’язуванням з бета-1-адренергічними рецепторами. Як і у випадку з іншими бета-блокатора= ми, існує проміжок часу між досягненням певної концентрації препарату в плазмі крові і фармакодинамічним ефектом: максимальний вплив на частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск настає пізніше, ніж досягається максимальна концентрація в плазмі крові. Встановлено, що метаболічні відмінності, характерні для різних генотипів CYP2D6, обумовлюють значні фармакокінетичні= відмінності, але не впливають на частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск або побіч= ні ефекти, що, ймовірно, пов’язано з компенсацією активних метаболітів і загал= ьною плоскою кривою залежності «концентрація – відповідь». Загалом залежність «д= оза – відповідь» та кінетико-динамічні зв’язки карведилолу визначаються складними взаємодіями між енантіоспецифічною кінетикою та динамікою, зв’язуванням з білками й участю активних метаболітів, як зазначено вище в цьому розділі.

Фармакокінетика в особливих популяціях

Порушення функції нирок

Під час тривалого лікування карведилолом нирковий кровообіг не пору= шувався, а швидкість клубочкової фільтрації залишалася без змін.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю р= івні AUC у плазмі крові, період напіввиведення та значення C_max суттє= во не змінювалися. У пацієнтів із нирковою недостатністю виведення карведилолу нирками знижується, проте зміни фармакокінетичних показників є незначними. =

Карведилол не виводиться під час діалізу, оскільки він не проходить через діалізну мембрану, ймовірно через дуже високий ступінь зв’язування з білками плазми.

Печінкова недостатність

При тяжкій печінковій недостатності біодоступність карведилолу знач= но підвищується (до 80 %) за рахунок зменшення ефекту першого проходження= . Тому карведилол протипоказаний пацієнтам= із тяжкою печінковою недостатністю. Під час фармакокінетичного дослідження за участю пацієнтів із цирозом печінки було встановлено, що експозиція (AUC) карведилолу збільшується у 6,8 раза у пацієнтів із печінковою недостатністю порівняно з таким показник= ом у здорових осіб. <= /p>
Серцева недостатність

У дослідженні за участю 24 японських пацієнтів із серцевою недостатністю кліренс R- та S-карведилолу був значно нижчим, ніж раніше оці= нювали у здорових добровольців. Ці результати свідчать про те, що серцева недостатність має суттєвий вплив на фармакокінетику R- та S-карведилолу.

Пацієнти літнього віку

Вік не впливав на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріа= льною гіпертензією. Клінічне дослідження, проведене за участю пацієнтів літнього = віку з артеріальною гіпертензією, не показало різниці в профілі побічних ефектів= порівняно з молоди= ми пацієнтами. Так само не було виявлено різниці у небажаних ефектах в іншому клінічному дослідженні, проведеному за участю пацієнтів літнього віку з ішемічною хворобою серця.

Педіатрична популяція

Дослідження в педіатрії показали, що кліренс, скоригований відповід= но до маси тіла, значно вищий у педіатричній популяції, ніж у дорослих.

=

= Доклінічні дані з безпеки.

Канцерогенність<= o:p>

У дослідженнях канцерогенності на щурах і мишах карведилол не виявив канцерогенної дії при застосуванні в дозах, які у 38–100 разів перевищували рекомендовану максима= льну дозу для людини.

Мутагенність

Карведилол не ви= явив мутагенної дії у дослідженнях in vitro та in vivo на ссавцях = та інших тваринах.

Порушення фертильності та тератогенність

У самок щурів карведилол, який вводили у токсичній дозі (що у 100 разів перевищувала дозу= для людини), спричиняв порушення фертильності, тоді як доза, що у 30 разів пере= вищувала дозу для людини, призводила до уповільнення росту/розвитку потомства. Ембріотоксичність спостерігалася у щурів і кроликів при дозі, що у 38–100 р= азів перевищувала дозу для людини, але вад розвитку не спостерігалося.

=

Клінічні характеристики. =

Показанн= я.

<= ![if !supportLists]>·&nb= sp;        Есенціальна артеріальна гіпертензія – як монотерап= ія або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (особливо з гідрохлортіазидом).

<= ![if !supportLists]>·&nb= sp;        Хронічна стабільна стенокардія (препарат не придат= ний для лікування гострого нападу стенокардії).

<= ![if !supportLists]>·&nb= sp;        Хронічна серцева недостатність помірного та тяжкого ступеня – як доповнення до стандартної тер= апії діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ.

&nb= sp;

Протипоказання.

·        Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;

·        декомпенсована серцева недостатність – серцева недостатність ІV класу за класифікацією NYHA (New Y= ork Heart Association), яка вимагає внутрішньовенного введення інотропних засоб= ів;

·        атріовентрикулярна блок= ада ІІ та ІІІ ступеня (крім випадків, коли встановлений постійний кардіостимулятор);

·        супутнє внутрішньовенне введення верапамілу, дилтіазему або інших антиаритмічних засобів (особливо антиаритмічних засобів класу І);

·        виражена брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) < 50 уд/хв);<= /p>
·        виражена артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 85 мм рт. ст.);=

·        кардіогенний шок;<= /o:p>

·        синдром слабкості синус= ного вузла (у тому числі синоатріальна блокада);

·        некомпенсована серцева недостатність, яка потребує внутрішньовенного введення позитивних інотропних засобів і/або сечогінних засобів;

·        легеневе серце, легенева гіпертензія;

·        бронхіальна астма або обструктивні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмо= м;

·        феохромоцитоми (за виня= тком випадків, коли вона належним чином контролюється при застосуванні альфа-блокаторів);

·   &nb= sp;    тяжкі порушення функції печінки / клінічно виражена дисфункція печінки= ;

·        метаболічний ацидоз.=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакокінетичні взаємодії<= /o:p>

Вплив карведилолу на фармакокіне= тику інших лікарських засобів

Карведилол є як субстратом, так і інгібітором Р-глікопротеїну. Таким чи= ном, у разі одночасного застосування карведилолу біодоступність лікарських засоб= ів, що транспортуються за допомогою Р-глікопротеїну, може зростати. Крім того, біодоступність карведилолу може змінитись під впливом індукторів або інгібіторів Р-глікопротеїну.

Дигоксин. У деяких дослідженнях за участю здорових добровольців та пацієнтів із серцевою недостатністю було виявлено = збільшення впливу дигоксину майже на 20 %. Більш виражений ефект спостерігався у чолов= іків порівняно з жінками. Тому потрібно контролювати рівень дигоксину на початку лікування, під час коригування дози або при припиненні лікування карведилол= ом. Карведилол не впливав на дію дигоксину, введеного внутрішньовенно.

Циклоспорин та такролімус. Два дослідження за участю пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирок та серця і отримували циклосп= орин перорально, показали підвищення концентрації циклоспорину у плазмі крові пі= сля початку лікування карведилолом. Карведилол, ймовірно, збільшує експозицію перорального циклоспорину приблизно на 10–20 %. Приблизно для 30 % пацієнтів дозу циклоспорину потрібно було зменшити, щоб підтримувати концентрацію циклоспорину в межах терапевтичного діапазону, тоді як для інш= их пацієнтів корекція дози не була потрібна. В середньому дозу циклоспорину потрібно було зменшити приблизно на 20 %. Механізм взаємодії невідомий, але пригнічення карведилолом активності Р-глікопротеїну в кишечнику може відігравати в ньому певну роль. Через значну варіабельність рівнів циклоспо= рину у різних людей після початку терапії карведилолом слід ретельно контролювати дозу циклоспорину та коригувати її, якщо буде потрібно. При внутрішньовенно= му введенні циклоспорину взаємодії з карведилолом не очікується.

Крім того, є дані, що CYP3A4 бере участь у метаболізмі карведилолу. Оскільки такролімус є субстратом Р-глікопротеїну та CYP3A4, на його фармакокінетику карведилол також може впливати через такі механізми взаємод= ії.

Вплив інших лікарських засобів та речовин на фармакокінетику карведилолу

Інгібітори, а також індуктори CYP2D6 та CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або досистемний метаболізм карведилолу, що призводит= ь до підвищення або зниження концентрації R- та S-карведилолу у плазмі крові. Ни= жче наведені деякі приклади таких впливів, що спостерігалися у здорових добровольців або пацієнтів.

Аміодарон. Дослідження in vitro з мікросомами печінки людини показало, що аміодарон та дезетиламіодарон пригнічують окислення R- та S-карведилолу. Мінімальна концентрація R- та S-карведилолу була значно підвищена у 2,2 раза у пацієнт= ів із серцевою недостатністю, які одночасно отримували карведилол та аміодарон, порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію карведилолом. Вплив на S-карведилол приписується дезетиламіодарону, метаболіту аміодарону, який є сильним інгібітором CYP2C9. Рекомендується моніторинг бета-блокувальної акт= ивності у пацієнтів, які отримують комбіноване лікування карведилолом і аміодароном= .

Рифампіцин. У дослідженні за участю 12 здор= ових добровольців вплив карведилолу зменшувався приблизно на 60 % при одночасному застосуванні з рифампіцином, також спостерігалося зниження впливу карведило= лу на систолічний артеріальний тиск. Механізм взаємодії невідомий, але він може бути зумовлений індукцією кишкового Р-глікопротеїну рифампіцином. Потрібен = ретельний моніторинг бета-блокувальної активності у пацієнтів, які одночасно приймають карведилол і рифампіцин.

Флуоксетин і пароксетин. У рандомізованому перехресному дослідженні у 10 пацієнтів із серцевою недостатністю супутнє застосування ф= луоксетину, сильного інгібітора CYP2D6, призвело до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу із підвищенням середнього значення AUC R(+)-енантіо= меру на 77 % та статистично незначущим підвищенням AUC S(–)-енантіомеру на 35 % порівняно з групою плацебо. Однак різниці у побічних явищах, артеріальному тиску та частоті серцевих скорочень між групами лікування не відзначено. Вп= лив одноразової дози пароксетину, сильного інгібітора CYP2D6, на фармакокінетику карведилолу досліджували у 12 здорових добровольців після одноразового перорального прийому. Незважаючи на значне збільшення експозиції R- та S-карведилолу, клінічних ефектів у цих здорових суб’єктів не спостерігалося= .

Алкоголь. Одноч= асне вживання алкоголю може вплинути на антигіпертензивний ефект карведилолу та спричинити різні побічні реакції. Доведено, що прийом алкоголю має гострий гіпотензивний ефект, який може посилити зниження артеріального тиску, спричинене карведилолом. Оскільки карведилол не розчиняється у воді, але ро= зчиняється в етанолі, присутність алкоголю може вплинути на швидкість та/або ступінь абсорбції карведилолу в кишечнику через підвищення його розчинності.= Крім того, карведилол частково метаболізується CYP2E1, ферментом, який індукуєть= ся та інгібується алкоголем.

Грейпфрутовий сік. Вживання разової дози 300 мл грейпфрутового соку призводить до збільшення AUC карведилолу в 1,2 раза порівняно з водою. Хоча клінічне значення цього збільшення не з’ясоване, пацієнтам слід уникати одночас= ного вживання грейпфрутового соку, принаймні до встановлення стабільного співвідношення «доза – реакція».

Фармакодинамічні взаємодії<= /o:p>

Препарати, які зменшують рівень катехоламінів. За пацієнтами, які приймають препарати з бета-блокуючими властивост= ями, і препарати, що можуть знижувати рівень катехоламінів (наприклад, резерпін = та інгібітори моноаміноксидази) слід ретельно спостерігати щодо проявів гіпоте= нзії та/чи тяжкої брадикардії.

Інсулін та пероральні антидіабетич= ні засоби. Препар= ати, що мають бета-блокуючі властивості, можуть посилити гіпоглікемічний ефект інсуліну та пероральних антидіабетичних засобів. Прояви гіпоглікемії можуть бути замасковані або послаблені (особливо тахікардія). Тому пацієнтам, які приймають інсулін чи пероральні антидіабетичні засоби, рекомендується регулярний контроль рівня глюкози в крові.

Дигоксин. Одночасне застосування бета-блокаторів та дигоксину може призвести до адитивного подовження часу атріовентрикулярної провідності.

Недигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, аміодарон або інші антиаритмічні засоби. Одночасне застосування карведи= лолу з верапамілом, дилтіаземом або іншими антиаритмічними препаратами може збільшити ризик порушень атріовентрикулярної провідності.=

Поодинокі випадки порушення провідності (рідко із порушенням гемодинамі= ки) спостерігалися при одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему. Тому= , як і при застосуванні інших лікарських засобів з бета-блокуючою активністю, сл= ід проводити моніторинг артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та ЕКГ= при одночасному застосуванні карведилолу з пероральними недигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему, аміодароном = або іншими антиаритмічними препаратами.

Супутнє внутрішньовенне введення блокаторів кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему з карведилолом протипоказане.
Клонідин. Супутнє застосування клонідину = з бета-блокаторами може потенціювати ефекти зниження артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Коли існує необхідність у припиненні супутнього лікування препаратами з бета-блокуючими властивостями та клонідином, спочатку слід припинити прийом бета-блокатору. Терапію клонідином можна припинити через кілька днів, поступово зменшуючи дозу.

Антигіпертензивні засоби. Як і інші бета-блокатори, карвед= илол може посилити дію інших препаратів, що застосовуються одночасно та мають антигіпертензивну дію (наприклад, антагоністи α₁₌-рецепторів), або спричиняти гіпотензію як побічний ефект.

Анестетики. Під час анестезії рекомендуєтьс= я ретельний моніторинг життєво важливих показників через синергічний негативний інотроп= ний та гіпотензивний ефект карведилолу й анестетиків.

Нестероїдні протизапальні засоби= (НПЗЗ). Одночасне застосування НПЗЗ й бета-адреноблокаторів може спричинити підвищення артеріального тиску та пог= іршити контроль артеріального тиску.

Бета-агоністи бронходилататорів. Некардіоселективні бета-блокатори протидіють ефектам бета-агоністів бронходилататорів. Рекомендується ретельний моніторинг пацієнтів.=

Особливості застосування.

Хронічна серцева недостатність

У пацієнтів, які отримують карведилол для лікування хронічної серцевої недостатності, симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися або може виникнути затримка рідини під час підвищення дози. Якщо такі симптоми виник= ають, дозу діуретика слід збільшити, а дозу карведилолу не слід змінювати, поки клінічний стан не стабілізується. Іноді може знадобитися тимчасове зниження дози Таллітону^® або тимчасове припинення лікування. Це не виключає подальшого успішного титрування дози.

При хронічній серцевій недостатності лікування можна розпочинати та продовжувати лише у адекватно компенсованому стані.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які приймають дигоксин, діуретики та/або інгібітор агіотензинперетворювального ферменту (АПФ) з приводу хроні= чної серцевої недостатності, карведилол слід застосовувати з обережністю, оскіль= ки як дигоксин, так і карведилол можуть уповільнювати атріовентрикулярну прові= дність.

Функція нирок при серцевій недостатності із застійними явищами

Зворотне погіршення функції нирок спостерігалося при терапії карведилол= ом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю з низьким артеріальним тиском (систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та дифузн= ою хворобою судин та/або нирковою недостатністю. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок під час титрування дози препарату Таллітон®. Якщо функція нирок знижується, карведилол слід відмінити або зменшити його дозу.

Дисфункція лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда

Перед лікуванням карведилолом пацієнт має бути клінічно стабільним та приймати інгібітор АПФ протягом щонайменше 48 годин = до застосування карведилолу. При цьому доза інгібітора АПФ має бути стабільною протягом щонайменше 24 годин.

= Хронічна обструктивна хвороба легенів

= Карведилол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хронічною обструктивною хворобою легенів з бронхоспастичним компонентом, які не приймають пероральний або інгаляційний препарат, тільки якщо потенційна кор= исть переважує потенційний ризик.

У пацієнтів із тенденцією до бронхоспазму зупинка дихання може мати міс= це у результаті підвищення резистентності дихальних шляхів. За пацієнтами слід встановити ретельний нагляд п= ід час початку прийому та підвищення дози карведилолу шляхом титрування. Дозу карведилолу слід зменшити, якщо під час лікування спостерігається бронхоспа= зм.

Цукровий діабет

Як і інші бета-блокатори, карведилол може ін= оді погіршувати контроль глікемії або маскувати ранні ознаки гострої гіпоглікем= ії у пацієнтів із цукровим діабетом, тому при застосуванні карведилолу необхідна особлива обережність та частий моніторинг рівня глюкози в крові.=

Як і інші блокатори бета-адренорецепторів, карведилол може спричинити маніфестацію латентного діабету та загострення існуючого діабету.

У пацієнтів із хронічною серцевою недостатні= стю та цукровим діабетом застосування карведилолу може асоціюватися з погіршенн= ям контролю рівня глюкози в крові.

Загалом, бета-блокатори можуть підвищувати резистентність до інсуліну та маскувати ознаки гіпоглікемії. Однак у кількох дослідженнях виявили, що вазодилататорні бета-блокатори, такі як карведилол= , більш сприятливо впливають на рівень глюкози та ліпідний профіль. Було показано, = що карведилол помірно підвищує чутливість до інсуліну і може полегшувати деякі прояви метаболічного синдрому.

Феохромоцитома=

Пацієнтам із феохромоцитомою будь-який бета-блокув= альний лікарський засіб слід застосовувати лише після попереднього лікування альфа= -блокаторами.~~<= /span>~~

Досвіду застосування карведилолу, який має одночасно альфа- та бета-бло= кувальні властивості, при феохромоцитомі немає, тому слід з обережністю застосовувати Таллітон^® пацієнтам, у яких підозрюють феохромоцитому.

Стенокардія Принцметала

У хворих на стенокардію Принцметала неселективні бета-адреноблокатори можуть спричинити біль у грудях. Хоча альфа-адреноблокуючий ефект карведилолу може запобігти розвитку таких симптомів, клінічного досвіду застосування карведи= лолу при стенокардії Принцметала немає, тому його можна призначати таким пацієнтам лише з обережністю.

Захворювання периферичних судин = та феномен Рейно

Карведилол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хворобою периферичних судин (наприклад феномен Рейно), оскільки бета-блокатори можуть прискорити або посилити артеріальну недостатність або погіршити її симптоми. Оскільки карведилол також має альфа-блокуючі властивості, цей ефект переваж= но збалансовується.

Тиреотоксикоз =

Як і інші бета-блокатори, карведилол може маскувати симпт= оми тиреотоксикозу.

Брадикардія

Карведилол може викликати брадикардію. У разі розвитку брадикардії (частота серцевих скорочень менше 55 уд/хв) дозу Таллітону^® слід зменшити.

Реакції гіперчутливості

Слід обережно призначати карведилол пацієнтам, які в анамнезі мають серйозні реакції гіперчутливості= , а також пацієнтам, які проходять десенсибілізаційну терапію, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищувати як чутливість до алергенів, так і тяжкість реакцій гіперчутливості.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:AR-SA'>Ризик анафілактичної реакції<= o:p>

Під час прийому бета-блокатор= ів пацієнти, які мають в анамнезі тяжкі анафілактичні реакції на різні алерген= и, можуть бути більш сприйнятливими до повторного контакту з алергеном, чи то випадковий, чи діагностичний чи терапевтичний алерген. Такі пацієнти можуть= не реагувати на звичайні дози адреналіну, що застосовуються для лікування алергічної реакції.

Тяжкі шкірні побічні реакції

Під час лікування карведилоло= м повідомляли про дуже рідкісні випадки тяжких шкірних побічних реакцій, таких як токсичн= ий епідермальний некроліз та синдром Стівенса – Джонсона.

Пацієнтам, у яких спостерігаю= ться тяжкі шкірні побічні реакції, що, можливо, пов’язані з карведилолом, слід припинити застосування препарату і більше ніколи не відновлювати.

Псоріаз

Пацієнтам, які страждають на псоріаз або маю= ть псоріаз у сімейному анамнезі, карведилол слід призначати тільки після ретел= ьної оцінки співвідношення ризик/користь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Слід брати до уваги, що можливе виникнення значущих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій карведилолу з іншими лікарс= ькими засобами (наприклад, дигоксином, циклоспорином, рифампіцином, анестетиками, антиаритмічними засобами) при одночасному застосуванні (див. розділ «Взаємо= дія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). <= /p>
Контактні лінзи

Хворих, які носять контактні лінзи, слід попередити, що під час лікуван= ня карведилолом зменшується продукування слізної рідини.

Припинення лікування =

Лікування карведилолом не слід припиняти різко. Припинення лікування (особливо при ішемічній хворобі серця та серцевій недостатності) слід прово= дити обережно, протягом тижня або двох, щоб уникнути ефекту післядії.=

Клонідин

У разі припинення комбінованого лікування з клонідином спочатку слід припинити застосування карведилолу і через кілька днів припинити застосуван= ня клонідину.

Пацієнти літнього віку

В дослідженні у пацієнтів літньо= го віку з артеріальною гіпертензією не було виявлено відмінностей у профілі небажаних ефектів порівняно з пацієнтами молодшого віку. Інше дослідження за участю пацієнтів літнього віку з ішемічною хворобою серця не виявило значної різниці у небажаних ефектах порівняно з такими у пацієнтів молодшого віку. = Тому пацієнти літнього віку не потребують коригування початкової дози.

Порушення функції нирок

Під час тривалого лікування карведилолом ниркове кровопостачання зберігається, а клубочкова фільтрація залишається незмінною. Немає потреби коригувати дозу карведилолу для па= цієнтів із нирковою недостатністю.

Печінкова недостатність

Карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно вираженими порушеннями функції печінки.

= Педіатрична популяція

= Безпеку та ефективність Таллітон= у® у пацієнтів віком до 18 років не вивчали, тому Таллітон® не рекомендується застосовувати таким пацієнтам.

= Алкоголь

= Пацієнтам не рекомендується прот= ягом лікування вживати алкогольні напої, тому що алкоголь може посилювати ефекти карведилолу.

Важлива інформація про деякі допоміжні речовини лікарського засобу Таллітон®

Таллітон® містить лактози моногідрат. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереноснос= ті галактози, недостатністю лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не = слід приймати цей лікарський засіб.

Таллітон® містить сахарозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносності фруктоз= и, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб.

Вміст сахарози у лікарському засобі слід врахувати у разі призначення хворим на цукровий діабет.

Лікарський засіб Таллітон^®, таблетки 12,5 мг, містить барвник «Жовтий захід FCF» (E 110), що м= оже спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Бета-блокатори зменшують перфузію плаценти, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода, викидня та передчасних пологів. Існує підвищений ризик серцевих та легеневих ускладнень у новонароджених у постнатальному періоді.

Немає достатнього клінічного досвіду застосування карведилолу вагітним.= Карведилол не слід застосовувати= під час вагітності, якщо тільки потенційна користь не перевищує потенційний риз= ик.

Дослідження на тваринах показали, що карведилол та/або його метаболіти виділяються у грудне молоко. Екскреція карведилолу у грудне молоко людини не встановлена. Однак більшість= бета-блокаторів, зокрема ліпофільні сполуки, проникають у грудне молоко людини у різних кількостях. Тому під час застосування карведилолу годувати грудьми не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу карведилолу на здатність керувати автотранспорто= м та працювати з іншими механізмами не= проводили. Через індивідуальні ре= акції (наприклад, запаморочення, втомлюваність) здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами може бути знижена.

У зв’язку з антигіпертензивною дією карведилолу пацієнтам, які приймают= ь Таллітон^®, не слід керувати автомобілем а= бо працювати з механізмами, якщо вони відчувають запаморочення або пов’язані з= ним симптоми. Ці симптоми частіше виникають на початку лікування, після корекції дози або зміни схеми лікування, а також у разі одночасного вживання алкогол= ю.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слід приймати, запиваючи достатньою кільк= істю води, не розжовуючи. Пацієнтам, які страждають на хронічну серцеву недостатність, таблетки слід приймати під час їди.

Есенціальна гіпертензія.

Дорослі

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг на = добу протягом перших двох днів лікування. При добрій переносимості ця доза може = бути збільшена.

Рекомендована підтримуюча доза – 25 мг на добу. Ця доза є достатньою для більшості пацієнтів. У разі незадовільного ефекту, ал= е не раніше ніж через 14 днів лікування, дозу можна збільшити до максимальної – = 50 мг один раз на добу або по 25 мг двічі на добу.
Пацієнти літнього віку

Рекомендована доза на початку лікування становить = 12,5 мг 1 раз на добу. Для деяких пацієнтів цієї дози достатньо для належного контролю артеріального тиску. Якщо досягнутий ефект є незадовільним, дозу м= ожна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом до досягнення максимальної дози 50 мг, яку слід приймати за один чи два прийоми на д= обу.

Хронічна стабільна стенокардія.

Дорослі

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг двічі на добу у перші два дні лікування. Рекомендована підтримуюча доза – 25 мг двічі на добу. У разі незадовільного ефекту, не ра= ніше ніж через 14 днів, дозу можна збільшити до максимальної добової дози 100 мг розподіленої на два прийоми.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована максимальна добова доза становить 50 мг, розділена на 2 прийоми.

Хронічна серцева недостатність.<= /i>

Дозу лікарського засобу потрібно встановлювати індивідуально, а її поступове підвищення слід провод= ити під ретельним наглядом лікаря.

Для корекції дозування препарату стан пацієнтів повинен бути клінічно стабільним. Дозу препарату потрібно встановлювати індивідуально.

Пацієнти, які приймають дигоксин, діуретики або інгібітори АПФ, повинні отримувати ці препарати у попередньо встановленій дозі ще до початку лікування карведилолом.

Рекомендована доза на початку лікування становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом двох тижнів лікування. Дозу 3,125 мг можна отримати, розділивши навпіл таблетку 6,25 мг. Якщо ця доза добре переноситься пацієнтом, її можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом спочатку до 6,25 мг 2 рази на добу, поті= м – до 12,5 мг 2 рази на добу та зрештою – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу потрібно збільшувати до максимального рівня, який добре переноситься пацієнтом.
Максимальна рекомендова= на доза становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою застійною с= ерцевою недостатністю та для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю, маса тіла яких не перевищує 85 кг. Для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю і масою тіла більше 85 кг максимальна рекомендована доза становить 50 мг 2 рази на добу. <= /span>

Перед кожним підвищенням дози препарату пацієнта необхідно обстежувати на наявність можливих симптом= ів посилення серцевої недостатності або симптомів надмірної вазодилатації (гіп= отензія, запаморочення). Симптоми посилення серцевої недостатності або затримки ріди= ни в організмі усувають шляхом підвищення дози діуретиків. У деяких випадках може виникнути необхідність зменшити дозу карведилолу або взагалі тимчасово прип= инити його прийом.

Якщо лікування карведилолом припиняється більше ніж на один тиждень, те= рапію слід відновити з меншої дози двічі на добу, а потім титрувати до відповідної дози за звичайною схемою титрування.

Якщо лікування карведил= олом переривалося більш ніж на два тижні, його слід поновлювати, починаючи з дози 3,125 мг 2 рази на добу та поступово підвищуючи її згідно з рекомендаціями, наведеними вище.

Симптоми потенційної вазодилатації (артеріальна гіпотензія, теплі кінцівки) спочатку слід лікува= ти зниженням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, дозу інгібіторів АПФ= потрібно знизити з наступним зниженням дози Таллітону^®. У т= аких випадках дозу карведилолу не слід збільшувати, доки не зникнуть симптоми загострення серцевої недостатності або вазодилатації.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку<= o:p>

Коригування дози не потрібне.

Діти<= /u>

= Безпека та ефективність застосув= ання карведилолу дітям та підл= іткам віком до 18 років не встановлена, тому лікарський засіб не можна застосовув= ати пацієнтам цієї вікової групи.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Карведилол протипоказан= о призначати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»). При помірно тяжкій печінковій недостатності може виникну= ти потреба у корегуванні дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозу потрібно встановлю= вати для кожного пацієнта індивідуально, однак під час дослідження фармакокінети= чних параметрів не було отримано даних, які б свідчили про необхідність корегува= ння дози карведилолу для пацієнтів із нирковою недостатністю.=

Припинення лікування<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>.

Лікування карведилолом зазвичай є тривалим. <= /o:p>

Як і у випадку з іншими бета-блокаторами, лікуванн= я не слід припиняти раптово. Застосування лікарського засобу потрібно припиняти = поступово зі щотижневим зниженням дози. Це особливо важливо для пацієнтів зі стенокардією.

=

Діти.

= Безпека та ефективність застосув= ання Таллітону^® дітям та підліткам віком до 18 років не встановлена, тому лікарський засіб не можна застосовув= ати пацієнтам цієї вікової групи.

<= /span>

Передозування.=

Симптоми
У випадку передозування може розвинутись тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупин= ка синусового вузла та зупинка серця. Також спостерігалися утруднення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.<= /p>
Лікування<= /p>
Промивання шлунка або викликання блювання може бути корисним в перші кі= лька годин після прийому препарату.

Слід спостерігати за розвитком у пацієнта вищезазначених симптомів. Лік= ування призначати відповідно до стандартів лікування пацієнтів із передозуванням бета-блокаторів (наприклад, атропін, трансвенозна стимуляція, глюкагон, інгібітор фосфодіестерази, такий як амринон або мілринон, бета-симпатомімет= ики), у разі необхідності, в умовах інтенсивної терапії.

Увага: у випадку тяжкого передозування, яке супроводжується симптомами шоку, підтримуючу терапію потрібно продовжув= ати досить тривалий час, оскільки можливе збільшення періоду напіввиведення карведилолу і його перерозподілу. Тривалість лікування залежить від ступеня передозування; підтримуючу терапію слід продовжувати до стабілізації стану пацієнта.

=

Побічні реакції.

Побічні реакції приведені відповідно до термінолог= ії MedDRA (Медичний словник для регуляторної діяльності) із зазначенням частот= и виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); неч= асто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/10= 00); дуже рідко (< 1/10000).

Нижче узагальнено небажані ефекти, про які повідомлялося під час застосування карведилолу в клінічних дослідженнях.

З боку центральної нервової системи:

–      = дуже часто: головний = біль, помірне запаморочення;

–      = часто: втрата свідомості, стан перед втратою свідомості;

–&nb= sp;       нечасто: пар= естезія.

Психічні порушення:

–&nb= sp;       часто: депресія, депресивний настрій; <= /span>

–&nb= sp;       нечасто: розлади сну.

З боку серця:

–&nb= sp;       дуже часто: серцева недостатність;

–&nb= sp;       часто: брадикардія, гіперволемія (перенасичення рідиною);

–&nb= sp;       нечасто: атріовентрикулярна блокада, стенокардія.<= o:p>

З боку судин:

–&nb= sp;       часто: гіпот= ензія, ортостатична гіпотензія, розлади периферичної циркуляції (холодні кінцівки, хвороба периферичних судин, загострення періодичної кульгавості та феномен Рейно), гіпертензія.

Респірат= орні, торакальні та медіастинальні порушення:

–&nb= sp;       часто: задишка, набряк легенів, бронхіальна астма;=

–&nb= sp;       рідко: закладеність носа.

Інфекції та інвазії

–&nb= sp;       часто: бронхіт, пневмонія, інфекція верхніх дихаль= них шляхів, інфекція сечовивідних шляхів.

З боку системи крові та лімфатич= ної системи.

–&nb= sp;       часто: анемія;

–&nb= sp;       рідко: тромбоцитопенія;

–&nb= sp;       дуже рідко: лейкопенія.

З боку обміну речовин та харчува= ння:

–&nb= sp;       часто: збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, = гіперглікемія, гіпоглікемія та погіршення контролю рівня глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

–&nb= sp;       дуже рідко: підвищення рівня аланінамінотрансфераз= и, аспартатамінотрансферази та гамма-глютамілтрансферази.

З боку шкіри та підшкірних ткани= н:

–        нечасто: реакції з боку шкіри (наприклад алергічна екзантема, дерматит, кропив’янка, свербіж, ураження шкіри, подібні до псоріазних та червоного плескатого лишаю, некроліз).=

З боку органів зору:

–        часто: зниження сльозовиділення (сухість очей), порушення зору, подр= азнення очей.

З боку травного тракту:

–&nb= sp;       часто: нудота, діарея, блювання, диспепсія, абдомінальний біль;

–&nb= sp;       нечасто: запор;

–&nb= sp;       рідко: сухість у роті.

З боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини:

–&nb= sp;       часто: біль у кінцівках.

З боку статевої системи та молочних залоз:

–&nb= sp;       нечасто: порушення еректильної функції.=

З боку н= ирок та сечовивідних шляхів:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>

–&nb= sp;       часто: гостра ниркова недостатність, порушення фун= кції нирок у пацієнтів із дифузною хворобою судин та/або нирковою недостатністю;=

–&nb= sp;       рідко: розлади сечовипускання.

З боку імунної системи:

–&nb= sp;       дуже рідко: гіперчутливість (алергічні реакції). <= o:p>

Загальні порушення:

–&nb= sp;       дуже часто: астенія (включаючи втому);<= /span>

~~–&nb= sp;~~       часто: біль, набряк.

Опис окремих побічних реакцій=

Запаморочення, втрата свідомості, головний біль та астенія зазвичай є легкими та, імовірніше, з’являються на початку лікування.=

У пацієнтів із серцевою недостатністю з застійними явищами погіршення серцевої недостатності та затримка рідини можуть з’явитися під час підвищен= ня дози карведилолу шляхом титрування.

Про серцеву недостатність часто повідомляли як про побічне явище як у пацієнтів, які приймали плацебо, так і у пацієнтів, які приймали карведилол (14,5 % та 15,4 % відповідно, у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка пі= сля гострого інфаркту міокарда).

Оборотне погіршення функції нирок спостерігалося при терапії карведилол= ом у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з низьким артеріальним тиском, ішемічною хворобою серця та дифузною хворобою судин та/або нирковою недостатністю.

За винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії, жоден з описаних вище побічних ефектів не є дозозалежним.

Постмаркетинговий досвід

Під ч= ас періоду післяреєстраційного застосування карведилолу були зареєстровані ниж= ченаведені побічні явища. Оскільки повідомлення про побічні явища надсилали добровільно і вони стосувалисяся г= руп пацієнтів, кількість яких невідома, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту та/або встановити причинно-наслідковий зв’язок із лікарським засобо= м.

Порушення обміну речовин та харчування<= /span>

Як і при застосуванні інших блокаторів бета-адренорецепторів, карведилол може спричинити маніфестацію латентного діабету або призвести до погіршення пере= бігу вже наявного діабету. <= /span>

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Карведилол може спричиняти алопе= цію, тяжкі шкірні побічні реакції (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона), гіпергідроз.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів=

Карведилол може спричиняти нетримання сечі у жінок, що зникає після припинення застосування препарату.=

Психічні порушення

Карведилол може спричиняти галюцинації.

Серцеві розлади

Зупинка синусового вузла може виникнути у схильних до цього пацієнтів (наприклад, у пацієнтів похилого ві= ку або пацієнтів із брадикардією, дисфункцією синусового вузла або атріовентрикулярною блокадою).

Звітування про підозрювані побічні реа= кції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження співвідношення між користю і ризиками, пов’язаним= и із застосуванням лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарсько= го засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.<= o:p>

<= /span>

Термін придатності. 3 роки.<= /o:p>

=

Умови зберігання. Зберіг= ати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла і вологи місці. Збері= гати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Для дозування 6,25 мг= .

По 7 таблеток у блістері; по 2 або 4 блістери у картонній коробці.=

Для дозування 12,5 мг та 25 мг.<= o:p>

По 14 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

11= 65, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина.

99= 00, м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65, Угорщина.