ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

БІ-САКОРД=

(BI-SAKORD)

Склад:

діючі речовини: амлодипіну бесила= т, валсартан;=

1 таблетка містить амлодипіну бесилату 6,95 мг у перерахуванні на амлодипін 5 мг та валсартану 80 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон= , натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк;

оболонка таблетки: опадрай жовтий 03В220017 (поліетиленгліколь (макрогол) 400, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172)).

&n= bsp;

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хім= ічні властивості: круг= лі жовті, двоопуклі таблетки з плівковим покриттям з тисненням “І” з одного боку та тисненням “L D” - з іншого.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензин= у ІІ.

Код АТХ С09D B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бі-Сакорд містить два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску в пацієнтів із есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, а валсартан= – до класу антагоністів ангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою міро= ю, ніж кожен із компонентів окремо.

Амлодипін.

Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м'я= зи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м'язи судин, що зумовлює зменшення периферичн= ого судинного опору і призводить до зниження артеріального тиску. Експериментал= ьні дані підтверджують, що амлодипін зв'язується по дигідропіридинових і негідропіридинових місцях зв'язку. Скоротливі процеси серцевого м'яза і гла= деньких м'язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини ч= ерез специфічні іонні канали.

Після введення терапевтичних доз пацієнтам з артеріальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях пацієнта лежачи і стоячи. Таке зниження артеріального ти= ску не супроводжується істотною зміною швидкості серцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі при тривалому застосуванні.

Ефект корелює з концентраціями в плазмі у молодих і літніх пацієнтів.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну призводять до зниження ренального судинного оп= ору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

Як і у випадку з іншими блокаторами кальцієвих каналів, вимірювання гемодинаміки серцевої функції у = спокої та при навантаженні (або при ходьбі) у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, у цілому показали невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на dP/dt або на кінцевий діастолічний тиск чи об'єм лівого шлуночка. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не виявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні терапевтичних доз в інтактних тварин та людей, наві= ть при сумісному введенні з бета-блокаторами людям.

Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людини. У клінічн= их дослідженнях, у яких амлодипін застосовували в комбінації з бета-блокаторами пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією, змін показників електрокардіограми не було відзначено.

Спостерігалися позитивні клінічні ефекти амлодипіну у пацієнтів з хроні= чною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ішемічною хворобою,= що була підтверджена ангіографічно.

Застосування пацієнтам з артеріальною гіпертензією

Рандомізоване, подвійно сліпе дослідження захворювано= сті і летальних випадків під назвою “Дослідження антигіпертензивної та гіполіпідемічної терапії попередження серцевого нападу” [An= tihypertensive an= d Li= pid-= Lo= wering tr= eatment to= pr= event He= art At= tack Tr= ial] (AL= LHAT) було п= роведене з метою порівняння нових методів терапії: застосування амлодипіну в дозі 2,= 5-10 мг на добу (блокатора кальцієвих каналів) або лізиноприлу в дозі 10-40 мг на добу (інгібітора АПФ) як першої лінії терапії порівняно із застосуванням тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12,5-25 мг на добу при легкій та помірній артеріальній гіпертензії.

Загалом 33357 пацієнтів з артеріальною гіпертензією в= іком 55 років або старше були рандомізовані з подальшим спостереженням за учасни= ками в середньому протягом 4,9 року. Пацієнти мали хоча б по одному додатковому фактору ризику розвитку ішемічної хвороби серця, включаючи інфаркт міокарда= чи інсульт в анамнезі (> 6 місяців до включення у дослідження) або документальне підтвердження іншого захворювання серцево-судинної системи з ознаками атеросклерозу (загалом 51,5 %), цукровий діабет ІІ типу (36,1 %), концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності < 35&n= bsp;мг/дл аб= о < 0,906 ммоль/л (11,6 %), гіпертрофія лівого шлуночка, діагностована за допомог= ою електрокардіографії чи ехокардіографії (20,9 %), куріння цигарок на момент включення у дослідження (21,9 %).

Первинною кінцевою точкою було поєднання випад= ків ішемічної хвороби серця з летальним наслідком або інфаркту міокарда без лет= ального наслідку. Значущих відмінностей у первинній кінцевій точці при порівнянні терапії амлодипіном та хлорталідоном не спостерігалося: відношення ризиків = (ВР) становило 0,98, 95 % ДІ (0,90-1,07), p =3D 0,65. Серед вторинних кінцевих точок кіль= кість випадків розвитку серцевої недостатності (компонент композитної кінцевої то= чки впливу на серцево-судинну систему) була значущо більшою в групі застосування амлодипіну порівняно з групою застосування хлорталідону (10,2 % порівняно з= 7,7 %, ВР =3D 1,38, 95% ДІ (1,25-1,52), p < 0,001). Однак не було відмічено значущих відмінностей за показником смертності з усіх = причин між групами застосування амлодипіну та хлорталідону, ВР =3D 0,96, 95 % ДІ (0,89-1,02), p =3D 0,20.

Валсартан.

Валсарт= ан є активним, потужним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ₁,які рідко поширені і є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блока= ди АТ₁-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ_{2-рецептори,
що врівноважує ефект АТ₁-рецепторів.}Валсартан не має будь-якої часткової активно= сті агоніста відносно АТ₁-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ₁-рецепторами, ніж з АТ₂-рецепторами.

Валсартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), відом= ий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин І= І і руйнує брадикінін. Виходячи з відсутності впливу на АПФ та потенціювання активності брадикініну чи субстанції Р, застосування антагоністів рецепторів ангіотензину І зазвичай не супроводжується кашлем. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартан= ом, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 % відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено у 19= ,5 % випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19 % випадків, тоді як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5 % випадків (Р < 0,05). Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Прийом препарату пацієнтами з артеріальною гіпертензією спричиняє зниже= ння артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після прийому внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4–6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому раз= ової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.<= o:p>

Встановлено, що валсартан значно знижує рівень госпіталізації пацієнтів= із хронічною серцевою недостатністю (NYHA класу II-IY). Більш значущий ефект досягався у пацієнтів, які не отримували інгібітори АПФ або бета-блокатори. Також встановлено, що валсартан знижував кількість летальних випадків через= серцево-судинні захворювання у клінічно стабільних пацієнтів з патологією лівого шлуночка а= бо лівошлуночковою дисфункцією після інфаркту міокарда.

Інші дослідження: подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

У двох великих, рандомізованих, контрольованих дослідженнях (ONTARGET – Глобальне дослідження, що триває, зі встановлення кінцевих точок при застосуванні телмісартану у вигляді монотерапії та в комбінації з раміприло= м [ONgoing Telmisartan= Alone and in combination with Ramipril Global Endpoint Trial]) та (VA NEPHRON-D – Дослідження нефропатії при цукровому діабе= ті, спонсовано Міністерством зі справ ветеранів [The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes]) вивчали застосування комбінації інгібітора АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА).

Дослідження ONTARGET проводилося за участю пацієнтів із серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням, або діабетом ІІ типу= з підтвердженим ураженням органів-мішеней в анамнезі. Дослідження VA NEPHRON-D проводилося за участю пацієнтів із діабетом = ІІ типу та діабетичною нефропатією.

У даних дослідженнях при порівнянні з монотерапією не було виявлено значущих позитивних відмінностей щодо впливу на нирки та/або серцево-судинну систему= та летальні наслідки, тоді як був встановлений підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії. З урахуванням подібності фармакокінетичних властивостей, дані результати також релевантні= для інших інгібіторів АПФ та АРА.

Таким чином, не слід сумісно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам із діабетичною нефропатією.

ALTITUDE (Дослідження зі встановленням кінцевих точок серцево-судинних захворювань та хвороби нирок при застосуванні аліскірену у хворих на цукровий діабет ІІ ти= пу [Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints]) – дослідження, метою якого було виявлення користі додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ чи АРА у пацієнтів з цукровим діабетом = ІІ типу та хронічною хворобою нирок, серцево-судинним захворюванням чи поєднан= ням обох. Дослідження було припинене на ранній стадії через підвищений ризик виникнення ускладнень терапії. Летальні наслідки через серцево-судинні патології та інсульти чисельно були більш частими у групі застосування аліскірену, ніж у групі плацебо, при цьому у групі застосування аліскірену, порівняно з групою плацебо, також більш часто повідомлялося про розвиток небажаних явищ та серйозних небажаних явищ особливого значення (гіперкалієм= ія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок).

Амлодипін/валсартан.=

Комбінація амлодипіну і валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниж= ення артеріального тиску у всьому інтервалі терапевтичних доз. Гіпотензивна дія після прийому разової дози комбінації зберігається протягом 24 годин.<= /o:p>

Більше ніж 1400 пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосовували амл= одипін/валсартан 1 раз на добу у двох плацебо-контрольованих дослідженнях.=

Амлодипін/валсартан вивчався у ході двох плацебо-контрольованих дослідж= ень за участю пацієнтів з неускладненою есенціальною гіпертензією легкого або помірного ступеня (середній діастолічний тиск в сидячому положенні ≥ = 95 та < 110 мм рт. ст.).

Виключалися пацієнти з високим ризиком серцево-судинних порушень: серце= вою недостатністю, цукровим діабетом I типу і слабо контрольованим цукровим діабетом II типу, наявністю в анамнезі інфаркту міокарда або інсульту протя= гом одного року.

У мультицентровому, рандомізованому, подвійному сліпому, активно контрольованому дослідженні в паралельних групах встановлена нормалізація артеріального тиску (до встановлення діастолічного тиску < 90 мм рт. ст.= у кінці випробування) у пацієнтів, артеріальний тиск яких не контролювався належним чином за допомогою монотерапії валсартаном у дозі 160 мг. Артеріальний тиск нормалізувавс= я у 75 % пацієнтів, які застосовували 10 мг/160 мг амлодипіну/валсартану, у 62 % пацієнтів, які застосовували 5 мг/160 мг амлодипіну/валсартану порівняно з = 53 % пацієнтів, які застосовували 160 мг валсартану. Додавання 10 мг та 5 мг амлодипіну обумовлювало додаткове зниження систолічного/діастолічного тиску= на 6/4,8 мм рт. ст. і 3,9/2,9 мм рт. ст. відповідно порівняноз пацієнтами, які застосовували тільки 160 мг валсартану.

У мультицентровому, рандомізованому, подвійному сліпому, активно контрольованому дослідженні в паралельних групах встановлена нормалізація артеріального тиску (до встановлення діастолічного тиску < 90 мм рт. ст.= у кінці випробування) у пацієнтів, артеріальний тиск яких не контролювався належним чином за допомогою монотерапії амлодипіном у дозі 10 мг. Артеріальний тиск нормалізувався у 78 % пацієнтів, які застосовували 10 мг/= 160 мг амлодипіну/валсартану порівняно з 67 % пацієнтів, які продовжували застосовувати тільки 10 мг амлодипіну. Додавання 160 мг валсартану зумовлюв= ало додаткове зниження систолічного/діастолічного тиску на 2,9/2,1 мм рт. ст. порівняно з пацієнтами, які застосовували тільки 10 мг амлодипіну.

Амлодипін/валсартан вивчався в активно контрольованому дослідженні за участю 130 пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, із середнім діастолічним тиском у положенні сидячи ≥ 110 мм рт. ст. і < 120 мм рт. ст. У цьому дослідженні (початковий артеріальний тиск 171/113 мм рт. ст.) схе= ма дозування амлодипіну/валсартану від 5 мг/160 мг до 10 мг/160 мг знижувала сталий артеріальний тиск на 36/29 мм рт. ст. порівняно з 32/28 мм рт. ст. п= ри застосуванні схеми дозування лізиноприлу/гідрохлоротіазиду 10 мг/12,5 мг до= 20 мг/12,5 мг.

У двох довготривалих дослідженнях було доведено, що ефект амлодипіну/ва= лсартану зберігався більше одного року. Раптова відміна препарату не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску.

У пацієнтів, у яких артеріальний тиск адекватно контролюється амлодипін= ом, при неприйнятних набряках комбінована терапія може забезпечити аналогічний контроль артеріального тиску при зменшенні набряків.

Вік, стать, расова приналежність та індекс маси тіла (≥ 30 кг/м= ², < 30 кг/м²) не впл= ивали на клінічну відповідь при застосуванні амлодипіну/валсартану.

Дослідження амлодипіну/валсартану за участю пацієнтів інших популяцій, крім хворих на артеріальну гіпертензію, не проводилися. Існують дослідження валсартану за участю пацієнтів із серцевою недостатністю та у постінфарктному періоді. Проведені дослідження амлодипіну за участю пацієнтів із хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженою ішемічною хворобою серця.

Фармакокінетика.

Лінійність.

Валсартан і амлодипін проявляють лінійність фармакокінетики.

Амлодипін.

Всмоктування.= Після внутрішнього застосування терапевтичних доз амлодипіну окремо максимальна концентрація (С_{max)
в плазмі крові досягається протягом 6-12 годин. Розрахована абсолютна
біодоступність становить від 64 % до 80 %. Вживання їжі не впливає на
біодоступність амлодипіну.}

Розподіл<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>. Об'єм розподілу становить прибли= зно 21 л/кг. У дослідженнях амлодипіну in = vitro доведено, що в пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, приблизно 97,5= % циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми.

Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 9= 0 %) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.

Виведення. Виведення = амлодипіну = з плазми двофазне, з періодом напіввиведення приблизно 30-50 годин. Рівноважні рівні в плазмі досягаються після постійного введення протягом 7-8 днів. 10 % початкового амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан.

Всмоктування.= Після прийому препарату внутрішньо С_max валсартану в плазмі досягається протягом 2-4 годин. Середня величи= на абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Їжа знижує експозицію, = як показує AUC (концентрація в плазмі - час), валсартану приблизно на 40 = %, а С_max – на 50 %= , хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану в плазмі однакова = для групи пацієнтів, які приймали препарат натще, і групи пацієнтів, які прийма= ли препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниже= нням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від вживання їжі.

Розподіл.= Рівноважний об'єм розподілу валса= ртану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те,= що валсартан розподіляється в тканинах неінтенсивно. Валсартан міцно зв'язується з білками плазми (94-97 %), головним чином із сироватковим альбуміном.

Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходи= ть у метаболіти. У плазмі в низьких концентраціях (менше 10 % AUC валсартану) ідентифікований гідроксиметаболіт, який фармакологічно неактивний.

Виведення= . Для валсартану характерна багатоекспоненціальна кінетика виведення (період напіввиведення Т_1/2a < 1 годи= ни і Т_1/2b прибли= зно 9 годин). Валсартан вив= одиться головним чином у незміненому стані з калом (приблизно 83 % дози) і сечею (близько 13 % дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану в плазмі становить приблизно 2 л/год, а його ренальний кліренс – приблизно 0,= 62 л/год (приблизно 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартан= у – 6 годин.

Валсартан/амлодипін.=

Після перорального застосування амлодипіну/валсартану С_max амлодипіну і валсартану в плазмі крові досягається за 6-8 і 3 години відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування амлодипіну/валсартану еквівале= нтні біодоступності амлодипіну та валсартану при призначенні в окремих таблетках.

Особливі популяції.

Діти

Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.<= /p>
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)<= o:p>

Час досягнення С_max амлодипіну в плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку і пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періоду напіввиведення. Середня системна AUC валсартану в осіб літнього віку на 70 % вища, ніж у пацієнтів молодшого вік= у, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дози.

Ниркова недостатніст= ь.

Порушення функції нирок істотно не впливають на фармакокінетику амлодип= іну. Як і очікувалося щодо до сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок і систем= ною експозицією валсартану не відзначалося.

Порушення функції пе= чінки.

У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60 %. У середньому, в пацієнтів із легкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція (визначена за значеннями AUC) валсартану в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Пацієнти, які мають захворювання печінки, повинні бути обережними при застосуванні препарату.

Клінічні характеристики. <= /span>

Показання.

Есенціальна гіпертензія у дорослих пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерап= ії амлодипіном або валсартаном.

Протипоказання.

· Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

· Тяжкі порушення функції печінки, б= іліарний цироз печінки або холестаз.

· Супутнє застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом= або з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м^2<=
/sup>).

· Протипоказано вагітним та жінкам, = які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

· Тяжка артеріальна гіпотензія.=

· Шок (включаючи кардіогенний шок).<= o:p>

· Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія і= стеноз аорти тяжкого ступеня).

· Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Міжлікарські взає= модії

Дослідження міжлікарських взаємодій препарату амлодипін/валсартан з інш= ими лікарськими засобами не проводились.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванн= і яких слід бути обережними

Інші гіпотензивні препарати

Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть викликати появу гіпотензивн= их небажаних явищ (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози= ), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.
Взаємодії, пов’язані з амлодипін= ом

Супутнє застосува= ння не рекомендоване

Грейпфрут або грейпф= рутовий сік

Не рекомендується застосування амлодипіну із грейпфрутовим соком або із грейпфрутом, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена= , що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванн= і яких слід бути обережними

Інгібітори CYP3A4

Супутнє застосування амлодипіну з більш чи менш потужними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами проте= ази, азоловими протигрибковими, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапамі= л або дилтіазем) може призвести до значного посилення системного впливу амлодипіну. Клінічні прояви таких фармакокін= етичних змін можуть бути посиленими у пацієнтів літнього віку. Можуть бути необхідн= ими клінічний моніторинг та корекція доз.

Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій звичайний (Hypericum perforatum)

Немає досліджень щодо ефектів індукторів CYP3A4 на амлодипін. Супутнє застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, Hyp= ericum perforatum) може призвести до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Рекомендується з обережністю застосовувати амлодипін з індукторами CYP3A4.

Симвастатин

Багаторазове застосування доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг для пацієнтів, що застосовують амлодипін.

Дантролен (інфузії)<= o:p>

У тварин спостерігалися летальні випадки вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв’язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналі= в, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним= до розвитку злоякісної гіпертермії та при лікуванні злоякісних гіпертермій.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванн= і яких слід бути обережними

Інші

У ході клінічних досліджень амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, діоксину, варфарину або циклоспорину.

Взаємодії, пов’яз= ані з валсартаном

Супутнє застосування не рекомендоване

Літій

При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, включаю= чи валсартан, відзначало= ся оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і його токсичності. Суп= утнє застосування валсартану і літію не рекомендується. Якщо ж застосування такої комбінації необхідно, слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові. Ризик підвищення токсичності літію може бути надалі підвищений при сумісному застосуванні з Бі-Сакордом та діуретиками.

Калієві добавки, калійзберігаючі діуретики, сольові замінники, що містять калій, або інші препарати, які можуть підвищувати рівень калію

Якщо лікарські засоби, що впливають на калієві канали, призначають у комбінації з валсартаном, слід передбачити частий контроль вмісту калію у плазмі.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванн= і яких слід бути обережними

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), = в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (>3 г/добу) і неселективні НПЗП

При супутньому застосуванні антагоністів ангіотензину II і НПЗП можливе послаблення гіпотензивної дії. При супутньому застосуванні антагоністів ангіотензину II і НПЗП можливе погіршення ниркових функцій та підвищення рі= вня калію в сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендується контролюв= ати стан функції нирок, а також забезпечувати належний рівень рідини в організмі пацієнта.

Інгібітори переносни= ка накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір= )

Результати досліджень in= vitro з тк= аниною печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінков= ого ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіт= орів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритона= вір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану.

Подвійна блокада рен= ін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) з АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

Результати клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, АРА чи аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ= , як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру нирко= ву недостатність), порівняно з лікуванням одним лікарським засобом, що впливає= на РААС. Тому супутнє застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок = (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м²).

Інші

При монотерапії валсартаном не встановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Особливості застосування.

Безпека та ефективність амлодипіну при лікуванні гіпертензивного кризу не встановлені.

Пацієнти з дефіцитом= в організмі натрію і/або об'єму циркулюючої крові

У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією (0,4 %) спостерігалася надмірна гіпотензія при лікуванні амлодипіном/валсартаном у рамках плацебо-контрольованих досліджень. У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензиновою системою (зі зниженим вмістом натрію і/або об'ємом та у разі одержання високих доз діуретиків), я= кі приймають блокатори ангіотензин-рецепторів, може виникати симптоматична гіпотензія. Рекомендована корекція цього стану перед застосуванням Бі-Сакор= ду або ретельне медичне спостереження на початку терапії.

При виникненні артеріальної гіпотензії при застосуванні Бі-Сакорду паці= єнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску можна продов= жити лікування.

Гіперкаліємія.<= /o:p>

Слід з обережністю проводити одночасне лікування калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, сольовими замінниками, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин та ін.), а= також передбачити частий контроль вмісту калію.

Стеноз ниркової арте= рії

Бі-Сакорд слід застосовувати з обережністю для лікування артеріальної г= іпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стеноз= ом єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватись.

Трансплантація нирки= .

Досвід безпечного застосування Бі-Сакорду пацієнтам із недавно перенесе= ною трансплантацією нирки відсутній.

Порушення функції пе= чінки

Валсартан виводиться, головним чином, у незміненому стані з жовчю. Пері= од напіввиведення амлодипіну подовжується, показник AUC вищий у пацієнтів з ушкодженнями функції печінки; рекомендації = щодо дозувань не встановлені. Особлива обережність необхідна при застосув= анні Бі-Сакорду пацієнтам із порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня або обструктивними захворюваннями жовчного міхура.

Максимальна рекомендована доза для пацієнтів із легкими або помірними порушеннями функції печінки без холестазу становить 80 мг валсартану.<= /o:p>

Порушення функції ни= рок

Пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня (Ш= КФ >
30 мл/хв/1,73 м²) корекція дози не потрібна. При помірних поруше= ннях ниркових функцій рекомендується контролювати рівень калію і креатиніну в кр= ові.

Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів = АПФ з аліскіреном протипоказано пацієн= там із порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв= /1,73 м²).

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не слід приймати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки їх ренін-ангіотензинова система порушен= а у зв'язку з основним захворюванням.

Ангіоневротичний наб= ряк

Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можу= ть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряку обличчя, губ, глотки і/або язика, спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі= з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Застосування Бі-Сакорду слід негайно припинити = при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.

Серцева недостатніст= ь/після перенесеного інфаркту міокарда

Внаслідок пригнічення РААС у чутливих пацієнтів можливі порушення функц= ій нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функції нирок мо= жуть залежати від активності РААС, застосування інгібіторів АПФ і АРА спричиняло розвиток олігурії та/або прогресуючої азотемії, а також (у рідкісних випадк= ах) гострої ниркової недостатності та/або летальні наслідки. Подібні результати відзначалися при застосуванні валсартану. Пацієнтам із серцевою недостатніс= тю або після перенесеного інфаркту міокарда слід оцінювати функцію нирок.=

У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлоди= піну в пацієнтів із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і I= V за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно з такою при застосуванні плацебо, однак не було значної різниці у появі чи погіршенні серцевої недостатності. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних захворювань та летальних випадків.

Стеноз аорти і мітра= льного клапана

Як і при лікуванні іншими вазодилататорами, особливо обережними повинні бути пацієнти, у яких констатований стеноз мітрального клапана або виражений стеноз аорти невисокого ступеня.

Подвійна блокада РАА= С

Зафіксовано, що сумісне застосування інгібітор= ів АПФ, АРА або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому не рекомендується проводити подвійну блокаду РААС шлях= ом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену.

Якщо подвійна блокада є абсолютно необхідною, її слід проводити виключно під наглядом спеціаліста зі здійсненням частого ретельного моніторингу функції нирок, концентрацій електролітів та артеріального тиску. Не слід сумісно застосовувати інгібіто= ри АПФ та АРА пацієнтам із діабетичною нефропатією.

Застосування препарату Бі-Сакорд не вивчалось у пацієнтів з іншими захворюваннями, крім артеріальної гіпертензії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.<= /p>
Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРАII) відсутні, подібний ризик може виникати при застосуванні препаратів цього кл= асу.

Експозиція АРАII у другому і третьому триместрах, як відомо, чинить токсичну дію на плід людини (зниження ниркової функції, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатніст= ь, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо АРАII застосовували, починаючи з другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження ниркової функції та кісток черепа плода.

Немовлята, матері яких приймали АРАII, повинні перебувати під ретельним наглядом на випадок розвитку артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Оскільки інформація про застосування препарату Бі-Сакорд у період годув= ання груддю відсутня, препарат не рекомендується застосовувати в цей період. Баж= ано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо= в разі годування груддю новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність

Клінічні дослідження впливу на фертильність не проводилися.<= /span>

Валсартан

Валсартан не спричиняв небажаних р= еакцій з боку репродуктивної системи у самців та самок щурів при пероральному застос= уванні у дозах до 200 мг/кг на добу. Дана доза у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахуванні на мг/м² (у розрахунках використовувалася доза 320 мг на добу для перорального прийому пацієнтом масою 60 кг).

Амлодипін

У деяких пацієнтів, які проходили лікування блокаторами кальцієвих кана= лів, повідомлялося про випадки оборотних біохімічних змін у голівках сперматозої= дів. Клінічних даних щодо впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. В одном= у з досліджень на щурах були виявлені небажані реакції з боку фертильності самц= ів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У пацієнтів, що застосовують Бі-Сакорд, може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботі з потенційно небезпечними механізмами.

Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо па= цієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний б= іль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.

Спосіб застосування та дози.

Пацієнти, у яких артеріальний тиск неадекватно регулюється монопрепарат= ами амлодипіну або валсартану, можуть бути переведені на комбіновану терапію препаратом Бі-Сакорд. Рекомендована доза - 1 таблетка на добу. Приймати незалежно від вживання їжі, запиваючи невеликою кількістю води.<= /span>

Пацієнтів, які приймають амлодипін і валсартан окремо, можна перевести = на Бі-Сакорд, який містить ті ж самі дози компонентів.

Перед переходом на комбінацію фіксованих доз рекомендується індивідуаль= ний підбір дози з компонентами (тобто амплодипіну і валсартану). У разі клінічн= ої необхідності можна розглянути можливість безпосередньої заміни монотерапії = на комбінацію фіксованими дозами.

Максимальна добова доза – 1 таблетка Бі-Сако= рду 5 мг/80 мг або 1 таблетка Бі-Сакорду 5 мг/160 мг, або 1 таблетка Бі= -Сакорду 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату - 10 мг за вмістом амлодипіну, 320 мг за вмістом валсартану).

Дозування для окремих груп пацієнтів

Порушення функції ни= рок

Немає доступних клінічних даних щодо застосування препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня рекомендується контролювати рівень калію і креатиніну в крові.

Супутнє застосування Бі-Сакорду з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м²).

Цукровий діабет=

Супутнє застосування Бі-Сакорду з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.

Порушення функції пе= чінки

Препарат Бі-Сакорд протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функц= ії печінки.

З обережністю слід застосовувати Бі-Сакорд пацієнтам з порушеннями функ= ції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану.

Рекомендації з дозув= ання амлодипіну для пацієнтів з легким чи помірним порушенням функції печінки не розроблені. При перев= еденні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією (див. розділ «Показання») і порушенням функції печінки на амлодипін або Бі-Сакорд необхідно призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну в монотерапії або у складі комбінованої терапії.

Пацієнти літнього ві= ку (віком від 65 років)

Для літніх пацієнтів рекомендовані звичайні дозові схеми.

Слід дотримуватися обережності при підвищенні дози препарату пацієнтам літнього віку.

При переведенні таких пацієнтів з артеріальною гіперт= ензією (див. розділ «Показання») і порушенням функції печінки на амлодипін або Бі-Сакорд необхідно призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну в монотерапії або у складі комбінованої терапії.

Педіатричні популяці= ї

Безпека та ефективність застосування Бі-Сакорду дітям (віком до 18 рокі= в) не досліджена. Дані відсутні.

Діти.

Дослідження лікування цим препаратом дітей (віком до 18 років) не проводилося. Тому до отримання більш повної інформації Бі-Сакорд не рекомендується застосовувати для лікування дітей.

Передозування.<= /o:p>

Симптоми<= /span>

Дотепер відсутній досвід передозування Бі-Сакорду. Основним симптомом передозування валсартану, ймовірно, є виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до наростаючої периферичної вазодилатації і, ймовірно, до рефлекторної тахікардії. Зафіксо= вано значну і потенційно пролонговану системну гіпотензію, аж до шоку і летально= го наслідку.

Лікування=

Якщо препарат прийнято нещодавно, слід викликати блювання або промити шлунок. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активова= ного вугілля відразу ж або впродовж двох годин після прийому амлодипіну.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням Бі-С= акорду, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої і дихальної функцій, підйом кінцівок, уваги до об'єму циркулюючої рідини і сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальний препарат при відсутності протипоказань для його застосування. При стійкому зниженні артеріального тиску, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення кальцію глюконату.

Виведення валсартану і амлодипіну за допомогою гемодіалізу малоймовірно= .

Рідко повідомлялося про розвиток некардіогенного набряку легенів як наслідок передозування амлодипіну, який може проявлятися з відстроченим початком (че= рез 24-48 годин після прийому) і потребувати штучної вентиляції легень. Фактора= ми, що сприяють розвитку некардіогенного набряку легень, можуть бути ранні реанімаційні заходи (включаючи перевантаження рідиною) для підтримки перфуз= ії та серцевого викиду.

Побічні реакції.

Безпека амлодипіну/валсартану була оцінена у = ході 5 контрольованих клінічн= их досліджень. Побічні реакції, що спостерігалися найбільш часто або були знач= ними чи тяжкими: назофарингіти, грип, гіперчутливість, головний біль, непритомні= сть, ортостатична гіпотензія, набряки, набряки м’яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, а= стенія та припливи.

При оцінюванні частоти виникнення побічних реакцій використані такі критерії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частоту не можна оцінити за наявними даними). <= /p>

Клас системи органів MedDRA

Побічна реакція

Частота

амлодипін/валсарта= н

амлодипін

валсартан

Інфекції та інвазії

Назоф= арингіт

Часто

-

-

Грип<= o:p>

Часто

-

-

Порушення з боку крові та лімфат= ичної системи

Зниже= ння рівня гемоглобіну і гематокриту

-

-

Невідомо

Лейко= пенія

-

Дуже рідко

-

Нейтр= опенія

-

-

Невідомо

Тромб= оцитопенія, інколи з пурпурою

-

Дуже рідко

Невідомо

Порушення з боку імунної системи=

Гіпер= чутливість

Рідко

Дуже рідко

Не відомо

Порушення харчування та метаболі= зму

Аноре= ксія

Нечасто

-

-

Гіпер= кальціємія

Нечасто

-

-

Гіпер= глікемія

-

Дуже рідко

-

Гіпер= ліпідемія

Нечасто

-

-

Гіпер= урикемія

Нечасто

-

-

Гіпок= аліємія

Часто

-

-

Гіпон= атріємія

Нечасто

-

-

Порушення з боку психіки

Депре= сія

-

Нечасто

-

Триво= га

Рідко

-

-

Безсо= ння/розлади сну

-

Нечасто

-

Переп= ади настрою

-

Нечасто

-

Сплут= аність свідомості

-

Рідко

-

Порушення з боку нервової систем= и

Порушення координації

Нечасто

-

-

Запам= орочення

Нечасто

Часто

-

Посту= ральне запаморочення

Нечасто

-

-

Дисге= взія

-

Нечасто

-

Екстр= апірамідний синдром

-

Невідомо

-

Голов= ний біль

Часто

Часто

-

Артер= іальна гіпертензія

-

Дуже рідко

-

Парес= тезія

Нечасто

Нечасто

-

Периф= ерична невропатія, невропатія

-

Дуже рідко

-

Сонли= вість

Нечасто

Часто

-

Непри= томність

-

Нечасто

-

Тремо= р

-

Нечасто

-

Гіпес= тезія

-

Нечасто

-

Порушення з боку органів зору

Порушення зору=

Рідко

Нечасто

-

Ослаб= лення зору

Нечасто

Нечасто

-

Порушення з боку органів слуху і лабіринту

Шум у= вухах

Рідко

Нечасто

-

Запам= орочення

Нечасто

-

Нечасто

Порушення з боку серця

Відчуття серцебиття

Нечасто

Часто

-

Непри= томність

Рідко

-

-

Тахік= ардія

Нечасто

-

-

Аритм= ії (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь)

-

Дуже рідко

-

Інфар= кт міокарда

-

Дуже рідко

-

Порушення з боку судин

Гіпер= емія

-

Часто

-

Гіпот= онія

Рідко

Нечасто

-

Ортос= татична гіпотензія

Нечасто

-

-

Васку= літ

-

Дуже рідко

Невідомо

Порушення з боку дихальної систе= ми

Кашел= ь

Нечасто

Дуже рідко

Дуже рідко

Задиш= ка

-

Нечасто

-

Фарин= голарингеальний біль

Нечасто

-

-

Риніт=

-

Нечасто

-

Гастроінтестинальні порушення

Абдомінальний дискомфорт та біль у верхніх ділянках = живота

Нечасто <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Часто

Нечасто

Зміна= ритму дефекації

-

Нечасто

-

Запор

Нечасто

-

-

Діарея

Нечасто

Нечасто

-

Сухість у роті

Нечасто

Нечасто

-

Диспепсія

-

Нечасто

-

Гастрит

-

Дуже рідко

-

Гіперплазія ясен

Нечасто

Дуже рідко

-

Нудота

Нечасто

Часто

-

Панкреатит

-

Нечасто

-

Порушення з боку гепатобіліарної= системи

Атипо= ві проби функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну в крові=

-

Дуже рідко*

Невідомо

Гепатит

-

Дуже рідко

-

Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця

-

Дуже рідко

-

Порушення з боку шкіри і підшкір= них тканин

Алопе= ція

-

Нечасто

-

Ангіоневротичний набряк

-

Дуже рідко

Невідомо

Бульозний дерматит

-

-

Невідомо

Еритема

Нечасто

-

-

Мульт= иформна еритема

-

Дуже рідко

-

Екзантема

Рідко

Нечасто

-

Гіпергідроз

Рідко

Нечасто

-

Світлочутливість реакції

-

Нечасто

-

Сверб= іж

Рідко

Нечасто

Невідомо

Пурпура

-

Нечасто

-

Висип= ання

Нечасто

Нечасто

Невідомо

Знебарвлення шкіри

-

Нечасто

-

Кропив'янка та інші форми висипу

-

Дуже рідко

-

Ексфоліативний дерматит

-

Дуже рідко

-

Синдром Стівенса-Джонсона<= /o:p>

-

Дуже рідко

-

Набряк Квінке

-

Дуже рідко

-

Порушення з боку кістково-м’язов= ої системи

Артралгія

Нечасто

Нечасто

-

Біль у спині

Нечасто

Нечасто

-

Припу= хлість суглоба

Нечасто

--

-

М'язові судоми

Рідко

Нечасто

-

Біль у м'язах

-

Нечасто

Невідомо

Припухлість гомілковостопного суглоба

-

Часто

-

Відчуття тяжкості

Рідко

-

-

Порушення з боку нирок і сечовид= ільної системи

Збільшення рівня креатиніну в крові =

-

-

Невідомо

Розлад сечовипускання

-

Нечасто

-

Ніктурія

-

Нечасто

-

Поліакіурія

Рідко

Нечасто

-

Поліурія

Рідко

-

-

Ниркова недостатність і порушення функції нирок

-

-

Невідомо

Порушення репродуктивної системи=

Імпотенція

-

Нечасто

-

Еректильна дисфункція

Рідко

-

-

Гінекомастія

-

Нечасто

-

Загальні порушення

Астенія

Часто

Нечасто

-

Дискомфорт, нездужання

-

Нечасто

-

Підви= щена втомлюваність

Часто

Часто

Нечасто

Набряк обличчя

Часто

-

-

Гіперемія, припливи

Часто

-

-

Біль у грудях, не пов’язаний із с= ерцем

-

Нечасто

-

Набряки

Часто

Часто

-

Периферичні набряки

Часто

-

-

Біль

-

Нечасто

-

Набряк м’яких тканин

Часто

-

-

Дослідження

Збільшення рівня калію в крові

-

-

Невідомо

Збільшення маси тіла

-

Нечасто

-

Зменшення маси тіла

-

Нечасто

-

* В основному пов’язано з холестазом.

Додаткова інформація= щодо комбінації.

Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію амплодипін/валсартан, в цілому відзначався з меншою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо. У ході проведення подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень середня частота периферичного набряку, рівномірно розподілена в усьому інтервалі доз, стано= вила 5,1 % для комбінації амлодипіну/валсартану.

Додаткова інформація= щодо компонентів препарату.

Небажані реакції, що раніше відзначалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), можуть також виникати і = при застосуванні препарату Бі-Сакорд, навіть якщо вони не були відмічені у ході проведення клінічних досліджень або в постмаркетинговий період.

Амлодипін.

Часто

Сонливість, запаморо= чення, відчуття серцебиття, абдомінальний біль, нудота, припухлість щиколотки.

Нечасто

Безсоння, зміни наст= рою (включаючи занепокоєння), депресія, тремор, дисгевзія, непритомність, гіпестезія, порушення зору (включаючи диплопію), шум у вухах, артеріальна= гіпотензія, диспное, риніт, блювання, диспеп= сія, алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, свербіж, екзанте= ма, міалгія, м’язові судоми, біль, сечові порушення, збільшення частоти сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, збільшення або зменшення маси тіла.

Рідко

Сплутаність свідомос= ті.

Дуже рідко=

Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, артеріальна гіпертензі= я, периферична невропатія, інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію та фібриляцію передсердь), васкуліт, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів ферментів печінки, зазвичай пов’язане з холестазом, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив’янк= а, ексфоліативний дерматит, синдром
Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

Відзначалися окремі випадки екстрапірамідного синдрому.

Валсартан.

Нижчезазначені додаткові побічні явища відзначали в ході клінічних випробувань при монотерапії валсартаном незалежно від причинно-наслідкового зв'язку з препаратом, що вивчається.

Частота невідома

Зниження рівня гемог= лобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня калію в сироватці крові, підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в сироватці крові, ниркова недостатність і поруше= ння ниркових функцій, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, реакції гіперчутливості, у то= му числі сироваткова хвороба.

Термін придатності. 3 роки.<= /span>

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці = при температурі не вище 30 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у п= ачці з картону.

Категорія відпуску. = За рецептом.

Виробник.=

(відповідальний за в= ипуск серії)

Балканфарма – Дупниця АД.<= /p>

Місцезнаходження вир= обника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Самоковське Шосе 3, = Дупниця, 2600, Болгарія.

Клас системи органів MedDRA	Побічна реакція	Частота
амлодипін/валсарта= н	амлодипін	валсартан
Інфекції та інвазії	Назоф= арингіт	Часто	-	-
Грип<= o:p>	Часто	-	-
Порушення з боку крові та лімфат= ичної системи	Зниже= ння рівня гемоглобіну і гематокриту	-	-	Невідомо
Лейко= пенія	-	Дуже рідко	-
Нейтр= опенія	-	-	Невідомо
Тромб= оцитопенія, інколи з пурпурою	-	Дуже рідко	Невідомо
Порушення з боку імунної системи=	Гіпер= чутливість	Рідко	Дуже рідко	Не відомо
Порушення харчування та метаболі= зму	Аноре= ксія	Нечасто	-	-
Гіпер= кальціємія	Нечасто	-	-
Гіпер= глікемія	-	Дуже рідко	-
Гіпер= ліпідемія	Нечасто	-	-
Гіпер= урикемія	Нечасто	-	-
Гіпок= аліємія	Часто	-	-
Гіпон= атріємія	Нечасто	-	-
Порушення з боку психіки	Депре= сія	-	Нечасто	-
Триво= га	Рідко	-	-
Безсо= ння/розлади сну	-	Нечасто	-
Переп= ади настрою	-	Нечасто	-
Сплут= аність свідомості	-	Рідко	-
Порушення з боку нервової систем= и	Порушення координації	Нечасто	-	-
Запам= орочення	Нечасто	Часто	-
Посту= ральне запаморочення	Нечасто	-	-
Дисге= взія	-	Нечасто	-
Екстр= апірамідний синдром	-	Невідомо	-
Голов= ний біль	Часто	Часто	-
Артер= іальна гіпертензія	-	Дуже рідко	-
Парес= тезія	Нечасто	Нечасто	-
Периф= ерична невропатія, невропатія	-	Дуже рідко	-
Сонли= вість	Нечасто	Часто	-
Непри= томність	-	Нечасто	-
Тремо= р	-	Нечасто	-
Гіпес= тезія	-	Нечасто	-
Порушення з боку органів зору	Порушення зору=	Рідко	Нечасто	-
Ослаб= лення зору	Нечасто	Нечасто	-
Порушення з боку органів слуху і лабіринту	Шум у= вухах	Рідко	Нечасто	-
Запам= орочення	Нечасто	-	Нечасто
Порушення з боку серця	Відчуття серцебиття	Нечасто	Часто	-
Непри= томність	Рідко	-	-
Тахік= ардія	Нечасто	-	-
Аритм= ії (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь)	-	Дуже рідко	-
Інфар= кт міокарда	-	Дуже рідко	-
Порушення з боку судин	Гіпер= емія	-	Часто	-
Гіпот= онія	Рідко	Нечасто	-
Ортос= татична гіпотензія	Нечасто	-	-
Васку= літ	-	Дуже рідко	Невідомо
Порушення з боку дихальної систе= ми	Кашел= ь	Нечасто	Дуже рідко	Дуже рідко
Задиш= ка	-	Нечасто	-
Фарин= голарингеальний біль	Нечасто	-	-
Риніт=	-	Нечасто	-
Гастроінтестинальні порушення	Абдомінальний дискомфорт та біль у верхніх ділянках = живота	Нечасто <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>	Часто	Нечасто
Зміна= ритму дефекації	-	Нечасто	-
Запор	Нечасто	-	-
Діарея	Нечасто	Нечасто	-
Сухість у роті	Нечасто	Нечасто	-
Диспепсія	-	Нечасто	-
Гастрит	-	Дуже рідко	-
Гіперплазія ясен	Нечасто	Дуже рідко	-
Нудота	Нечасто	Часто	-
Панкреатит	-	Нечасто	-
Порушення з боку гепатобіліарної= системи	Атипо= ві проби функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну в крові=	-	Дуже рідко*	Невідомо
Гепатит	-	Дуже рідко	-
Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця	-	Дуже рідко	-
Порушення з боку шкіри і підшкір= них тканин	Алопе= ція	-	Нечасто	-
Ангіоневротичний набряк	-	Дуже рідко	Невідомо
Бульозний дерматит	-	-	Невідомо
Еритема	Нечасто	-	-
Мульт= иформна еритема	-	Дуже рідко	-
Екзантема	Рідко	Нечасто	-
Гіпергідроз	Рідко	Нечасто	-
Світлочутливість реакції	-	Нечасто	-
Сверб= іж	Рідко	Нечасто	Невідомо
Пурпура	-	Нечасто	-
Висип= ання	Нечасто	Нечасто	Невідомо
Знебарвлення шкіри	-	Нечасто	-
Кропив'янка та інші форми висипу	-	Дуже рідко	-
Ексфоліативний дерматит	-	Дуже рідко	-
Синдром Стівенса-Джонсона<= /o:p>	-	Дуже рідко	-
Набряк Квінке	-	Дуже рідко	-
Порушення з боку кістково-м’язов= ої системи	Артралгія	Нечасто	Нечасто	-
Біль у спині	Нечасто	Нечасто	-
Припу= хлість суглоба	Нечасто	--	-
М'язові судоми	Рідко	Нечасто	-
Біль у м'язах	-	Нечасто	Невідомо
Припухлість гомілковостопного суглоба	-	Часто	-
Відчуття тяжкості	Рідко	-	-
Порушення з боку нирок і сечовид= ільної системи	Збільшення рівня креатиніну в крові =	-	-	Невідомо
Розлад сечовипускання	-	Нечасто	-
Ніктурія	-	Нечасто	-
Поліакіурія	Рідко	Нечасто	-
Поліурія	Рідко	-	-
Ниркова недостатність і порушення функції нирок	-	-	Невідомо
Порушення репродуктивної системи=	Імпотенція	-	Нечасто	-
Еректильна дисфункція	Рідко	-	-
Гінекомастія	-	Нечасто	-
Загальні порушення	Астенія	Часто	Нечасто	-
Дискомфорт, нездужання	-	Нечасто	-
Підви= щена втомлюваність	Часто	Часто	Нечасто
Набряк обличчя	Часто	-	-
Гіперемія, припливи	Часто	-	-
Біль у грудях, не пов’язаний із с= ерцем	-	Нечасто	-
Набряки	Часто	Часто	-
Периферичні набряки	Часто	-	-
Біль	-	Нечасто	-
Набряк м’яких тканин	Часто	-	-
Дослідження	Збільшення рівня калію в крові	-	-	Невідомо
Збільшення маси тіла	-	Нечасто	-
Зменшення маси тіла	-	Нечасто	-

Часто	Сонливість, запаморо= чення, відчуття серцебиття, абдомінальний біль, нудота, припухлість щиколотки.
Нечасто	Безсоння, зміни наст= рою (включаючи занепокоєння), депресія, тремор, дисгевзія, непритомність, гіпестезія, порушення зору (включаючи диплопію), шум у вухах, артеріальна= гіпотензія, диспное, риніт, блювання, диспеп= сія, алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, свербіж, екзанте= ма, міалгія, м’язові судоми, біль, сечові порушення, збільшення частоти сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, збільшення або зменшення маси тіла.
Рідко	Сплутаність свідомос= ті.
Дуже рідко=	Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, артеріальна гіпертензі= я, периферична невропатія, інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію та фібриляцію передсердь), васкуліт, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів ферментів печінки, зазвичай пов’язане з холестазом, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив’янк= а, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.