ІНСТ&= #1056;УКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

<= /p>

ЛІРАСЛІМ

(LIRASLIM)=

Склад:= =

д= 10;юча речовина: л= 10;раглутид;

1 мл розчину містить 6 мг л&= #1110;раглутиду.=

Одна попередньо заповнена шприц-ручка = 084;істить 18 мг ліраглутидm= 1; в 3 мл;

допоміжні речовини: д = 80;калію гідрофосфаm= 0;, фенол, пропіленглo= 0;коль, вода для ін’= 108;кцій, натрію гідроксид, кислота хлористовоk= 6;нева.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.=

Основн= 110; фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: прозор= ;ий, безбарвний розчин, практично в= 10;льний від видимих частинок.=

Фармакотер&= #1072;певтична група. = 055;репарати, що застосовуюm= 0;ься при цукрово = 84;у діабеті, аналоги глюкагонопl= 6;дібного пептиду-1 (ГПП-= 1). К&#= 1086;д ATХ A10B J02.

Ф = 72;рмакологіч&#= 1085;і властивостo= 0;.

Ф = 72;рмакодинам&#= 1110;ка.

М = 77;ханізм дії

Ліраглутид є аналогом ГПП-1 з послід&= #1086;вністю амінокислоm= 0; на 97 % гомологічнl= 6;ю людському ГПП-1, що зв’язу= 08;ться з ГПП-1-рецепто&#= 1088;ами та активує їх. ГПП-1-рецепто&#= 1088; є мішенню дл= 103; нативного ГПП-1 (гормону інкретину, щ= 086; ендогенно секретуєтьl= 9;я), який потенціює глюкозозалk= 7;жну секрецію інсуліну β-клітинами підшлунковl= 6;ї залози. На в= 10;дміну від нативного ГПП-1, фармакокінk= 7;тика і фармакодинk= 2;міка ліраглутидm= 1; у людей дає можливість вводити йог = 86; 1 раз на добу. П= ;ролонгован = 72; дія введеного підшкірно ліраглутидm= 1; обумовлена трьома механізмамl= 0;: самоасоціаm= 4;ією, що уповільн= 02;є всмоктуванl= 5;я, зв’язуваннn= 3;м з альбуміно = 84; крові та підвищеною стійкістю д = 86; дії ферментів д = 80;пептидилпе&#= 1087;тидази-4 (ДПП-4) і нейтральноo= 1; ендопептидk= 2;зи, що проявляєтьl= 9;я в тривалому періоді нап= 10;ввиведення ліраглутидm= 1; з плазми крові.

Дія ліраглутидm= 1; опосередкоk= 4;ується специфічноn= 2; взаємодією = 79; ГПП-1-рецепто&#= 1088;ами, що призводи = 90;ь до підвищення рівня циклічного аденозинмоl= 5;офосфату (цАМФ). Ліраглутид = 89;тимулює секрецію інсуліну залежно від глюкози й одночасно знижує неадекватнl= 6; високу секр = 77;цію глюкагону також залежно від рівня глюко = 79;и в крові. При високій концентрацo= 0;ї глюкози в крові секре = 94;ія інсуліну підвищуєтьl= 9;я, а глюкагону = 211; знижується. Навпаки, при гіпоглікемo= 0;ї ліраглутид знижує секрецію інсуліну, ал= 077; не впливає н= 072; секрецію глюкагону. Механізм зниження рівня глюкози в крові включ = 72;є також незначне уповільненl= 5;я випорожненl= 5;я шлунка. Ліраглутид зменшує мас = 91; тіла і масу жиру за рахунок механізмів зниження ві = 76;чуття голоду і споживання енергії.

Г&= #1055;П-1 є фізіологічl= 5;им регулятороl= 4; апетиту та споживання їжі, але точний механізм йо = 75;о дії повніст= 02; не встановленl= 0;й. У досліджен = 85;ях на тваринах периферійнk= 7; введення лі = 88;аглутиду призвело до його накопиченнn= 3; в специфічн = 80;х ділянках мозку, залучених д = 86; регуляції апетиту, де ліраглутид завдяки спе = 94;ифічній активації рецептора ГПП-1 (ГПП‑1Р) підвищував відчуття насичення і знижував ключові сигнали голоду, що спричиняло = 79;ниження маси тіла.

Р&= #1077;цептори ГПП-1 також експресуютn= 0;ся у певних ділянках серця, судин, імунній системі та нирках. При моделюваннo= 0; атеросклерl= 6;зу у мишей ліраглутид запобігав прогресуваl= 5;ню аортальної бляшки та знижував запалення в бляшці. Крім того, ліраглутид мав позитив = 85;ий ефект на ліпіди плазми кров= 10;. Ліраглутид не зменшува = 74; розмір вже наявних бляшок. Ефекти, обу&= #1084;овлені фармакодинk= 2;мікою лікарськогl= 6; засобу

Ліраглутид діє впродов = 78; 24 годин і покращує ко = 85;троль глікемії шляхом зниження рівня глюко = 79;и в крові натщ= 077; і після їди у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу. i= 0;лінічна еф = 77;ктивність та безпека

Як поліпшення глікемічноk= 5;о контролю, та= 082; і зменшення серцево-суд = 80;нної захворюванl= 6;сті та смертності = 08; невід’ємноn= 2; частиною лікування цукрового діабету ІІ типу.

Для оцінки впливу ліраглутидm= 1;на контролn= 0; рівня глікемії було проведено п’ять подвійно сліпих рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних досліджень фази 3а за участю доро = 89;лих (див. таблицю 1= ). Лікування ліраглутидl= 6;м сприяло клінічно і статистичнl= 6; достовірніl= 1;, порівняно з плацебо, нормалізацo= 0;ї рівня глікозильоk= 4;аного гемоглобінm= 1; А_1с (HbA_1c), концентрацo= 0;ї глюкози в плазмі кров= 10; натще і післ= 103; їди.

Ці дослідженнn= 3; були проведені з = 72; участю 3978 паці= ;єнтів з цукровим діабетом ІІ типу (2501 пацієl= 5;т отримував ліраглутид): 53= ,7 % чоловіків, 46,3 % жінок, 797 пацієнтів (508 &= #1086;тримували ліраглутид) були у віці = ³ 65 років, а 113 пацієнтів (66 отримували ліраглутид ) – у віці ³<= /span> 75 років.

Було проведено додаткові дослідженнn= 3; дії ліраглутидm= 1; на 1901 пацієнта у чотирьох відкритих рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х (відповідно 464, 658, 323 та 177 пацієнтів у кожному дос = 83;ідженні), а також одне подвійне сліпе рандо = 84;ізоване контрольовk= 2;не клінічне дослідженнn= 3; пацієнтів з цукровим діабетом ІІ = 090;ипу із порушеннямl= 0; функції нирок середньої тяжкості (279 пацієнтів).

Ліраглутид також застосовувk= 2;вся у великому кардіоваскm= 1;лярному дослідженнo= 0; (LEADER^®) за участю 9340 пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу з високим ризиком серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;.

К = 86;нтроль глікемії<= /i>

Монот= ерапія

М = 86;нотерапія ліраглутидl= 6;м протягом 52 тижнів спричинила статистичнl= 6; значуще і стійке зни = 78;ення рівня HbA_1c пор&= #1110;вняно з глімепіридl= 6;м у дозі 8 мг (-0,84 % для дози 1,2 мг,= 1,14 % при застосу = 74;анні дози 1,8 мг проти -0,51 % при застосуванl= 5;і препарату порівняння) = 091; пацієнтів, які раніше дотримувалl= 0;ся дієти та виконували фізичні вправи або отримували монотерапіn= 2; пероральниl= 4; цукрознижуk= 4;альним засобом у дозі, що не перевищуваl= 3;а половину максимальнl= 6;ї (див. таблицю 1= ).

К = 86;мбінація з пероральниl= 4;и цукрознижуk= 4;альними засобами<= /u>

Лікування протягом 26 тижнів ліраглутидl= 6;м у поєднанні = 079; метформіноl= 4;, глімепіридl= 6;м або комбінацієn= 2; метформін і розиглітазl= 6;н або інгібітор SGLT2 ± мет&= #1092;ормін дало можливість досягти статистичнl= 6; достовірноk= 5;о і стабільногl= 6; зниження рівня HbA_1cпор&= #1110;вняно з плацебо (ди&#= 1074;. таблицю 1).

Табл&= #1080;ця 1

Застосуван&= #1085;я ліраглутидm= 1; в клінічних дослідженнn= 3;х фази ІІІа у монотерапіo= 1; (52 тижні) та у поєднанні з пероральниl= 4;и цукрознижуk= 4;альними засобами (26 ти= жнів)

N

Сере= ;дній вихідний рівень HbA_1c (%)

Змін= ;а середнього рівня HbA_1c порівняно з вихідним (%)

Паці= ;єнти (%), які досягл = 80; рівня HbA_1c < 7&nbs= p;%

Сере= ;дня вихідна вага (кг)

Змін= ;а середньої ваги порівняно з вихідною (кг)=

Моно= ;терапія

= Ліраглутид 1,2 мг Ліраглуm= 0;ид 1,8 мг Глімепіl= 8;ид 8 мг/добу

= 251

= 246

= 248

= 8,18

= 8,19

= 8,23

= -0,84*

= -1,14**

= -0,51

42,8¹, 58,3³

50,9¹, 62,0³

27,8¹, 30,8³

= 92,1

= 92,6

= 93,3

= -2,05**

= -2,45**

= 1,12

Дода= ;вання до метформіну (2= 000 мг/добу)

Ліра= ;глутид 1,2 мг

240

8,3

= -0,97†

35,3¹, 52,8²

88,5

-2,58**

Ліра= ;глутид 1,8 мг

242

8,4

= -1,00†

42,4¹, 66,3²

88,0

-2,79**

Плац= ;ебо

121

8,4

= 0,09

10,8¹, 22,5²

91,0

-1,51

Глім= ;епірид

4 мг/д= 086;бу

242

8,4

= -0,98

36,3¹, 56,0²

89,0

0,95

Дода= ;вання до глімепірид= 091; (4 мг/добу)

Ліра= ;глутид 1,2 мг

228

8,5

-1,08**

34,5¹, 57,4²

80,0

0,32**

Ліра= ;глутид 1,8 мг

234

8,5

-1,13**

41,6¹, 55,9²

83,0

-0,23**

Плац= ;ебо

114

8,4

0,23

7,5¹, 11,8²

81,9

-0,10

Рози= ;глітазон 4 мг/добу

231

8,4

-0,44

21,9¹, 36,1²

80,6

2,11

Дода= ;вання до метформіну (2= 000 мг/добу) + р= озиглітазоl= 5;у (4 мг 2 рази на добу)

Ліра= ;глутид 1,2 мг

177

8,48

-1,48

57,5¹

95,3

-1,02

Ліра= ;глутид 1,8 мг

178

8,56

-1,48

53,7¹

94,9

-2,02

Плац= ;ебо

175

8,42

-0,54

28,1¹

98,5

0,60

Дода= ;вання до метформіну (2000 мг/добу) + глімепірид= 091; (4 мг/добу)

Ліра= ;глутид 1,8 мг

230

8,3

-1,33^*

53,1¹

85,8

-1,81**

Плац= ;ебо

114

8,3

-0,24

15,3¹

85,4

-0,42

Інсу= ;лін гларгін⁴<= /span>

232

8,1

-1,09

45,8¹

85,2

1,62

Додавання до інгібітора SG= LT2⁵ ± метформін (≥ 1500 мг/добу)

Ліраглутид 1,8 мг

Плацебо

203

100

8,00

7,96

-1,02***

-0,28

54,8***

13,9

91,0

91,4

-2,92

-2,06

*Більш висока ефективнісm= 0;ь (p < 0,01) проти активного препарату порівняння.

**Більш висока ефективнісm= 0;ь (р < 0,0001) проти аl= 2;тивного препарату порівняння.

***Більш висока ефективнісm= 0;ь (p < 0,001) проти активного препарату порівняння.

† Не менша ефективнісm= 0;ь (р < 0,0001) порівняно з активним препаратом порівняння.

¹Всі пацієнти.=

²Попе= ;редня монотерапіn= 3; пероральниl= 4; цукрознижуk= 4;альним засобом.=

³Паці= ;єнти, що раніше дотримувалl= 0;ся дієти.

⁴Дослідженн&= #1103; з інсуліном гларгіном було відкри = 90;им, і його дозування призначалоl= 9;я згідно з рекомендацo= 0;ями щодо титрування = 10;нсуліну гларгіну.=

⁵Додавання л= іраглутиду до інгібітора S= GLT2 досліджуваl= 3;и в усіх зареєстровk= 2;них дозах інгібітора SGLT= 2.

Т = 72;блиця 2

Рекомендац&= #1110;ї з титруванн= 03; інсуліну гл = 72;ргіну

С&#= 1072;мовизначен= ня концентрац= 110;ї глюкози в пл&= #1072;змі крові натще

З&#= 1073;ільшення дози інсуліну гларгіну (МО)=

≤&n= bsp;5,5 ммоль/л (≤ 100 мг/дл), цільов= ;ий рівень

Д&#= 1086;зу не змінювати

> = ;5,5 і < 6,7 ммоль/л (>&n= bsp;100 і < 120 мг/дл)

0–2 МО^a

≥&n= bsp;6,7 ммоль/л (≥ 120 мг/дл)

2 МО

^a Відповідно до індивідуалn= 0;них рекомендацo= 0;й дослідника, наданих під час попередньоk= 5;о візиту, наприклад залежно від того, чи спостерігаl= 3;ася у пацієнта гіпоглікемo= 0;я.

<= /p>
Комб&= #1110;нація з інсуліном=

Під час клінічного дослідженнn= 3; тривалістю 104 тижні 57 % пацієнтів з цукровим діабетом II типу, які отр&#= 1080;мували лікування інсуліном деглюдек у поєднанні з метформіноl= 4;, досягли цільового рівня HbA_1c < 7 %, а решта пацієнтів продовжила участь у від= 082;ритому дослідженнo= 0; тривалістю 26 тижнів, при цьому їм рандомізовk= 2;но призначали додаткове лікування ліраглутидl= 6;м або інсулін аспарт 1 раз на добу (з найбільшим прийомом їжі). У групі дослідженнn= 3; застосуванl= 5;я інсуліну деглюдек з ліраглутидl= 6;м дозу інсуліну зменшили на 20&= nbsp;% з метою мінімізаціo= 1; ризику гіпоглікемo= 0;ї. Додавання ліраглутидm= 1; сприяло статистичнl= 6; більшому зниженню рівня HbA_1c:-0,73 = ;% у разі прийому ліраглутидm= 1; та -0,4 % при застосуванl= 5;і препарату порівняння та маси тіла -3= ,03 проти 0,72 кг відповідно. Частота випадків гі = 87;оглікемії (на одного пацієнта протягом ро = 82;у застосуванl= 5;я лікарськог&= #1086; засобу) статистичнl= 6; вірогідно була меншою при додаван = 85;і ліраглутидm= 1; порівняно з додавання = 84; інсуліну аспарту 1 раз на добу (1 проти 8,15; відношення: 0,1= 3; 95 % довірчий інтервал (ДI): від 0,08 до 0,21).

У 52-тижневом = 91; клінічному дослідженнo= 0; додавання інсуліну детеміру до ліраглутидm= 1; пацієнтам, які не досягли цільового рівня контр = 86;лю глікемії пр = 80; лікуванні лише лірагл = 91;тидом 1,8 мг та метформіноl= 4;, сприяло зни = 78;енню рівня HbA_1с на 0,54 % від його початковогl= 6; рівня порівняно з таким у пацієнтів контрольноo= 1; групи, які отримували ліраглутид 1,8 мг та метформін і = 091; яких зниження становило 0,2 %. При цьому зниження маси тіла зберігалосn= 3;. Відзначалоl= 9;я незначне збільшення кількості випадків легкої гіпоглікемo= 0;ї (0,23 проти 0,03 на пацієнто-рі = 82; відповідно).

У дослідженнo= 0; LEADER^® (див. підрозділ «Вплив на серцево-суд = 80;нну систему» нижче) 873 паці&= #1108;нти отримували попередньо змішаний інсулін (з пероральниl= 4;и цукрознижуk= 4;альними засобами аб = 86; без таких) на початку та протягом принаймні наступних 26 тижнів. Середній рівень HbA_1c на початку становив 8,7 % при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; та плацебо. На 26-му тижні приблизна середня зміна рівня HbA= _1c становила -1,4 % та -0,5 % при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; та плацебо в= 110;дповідно, з оціночною різницею у лікуванні -0,9 [-1; -= 0,7] 95 %. Профіль безпеки ліраглутидm= 1; в комбінаці= 11; з попереднь = 86; змішаним інсуліном загалом був порівнянниl= 1; з тим, що спостерігаk= 4;ся при застосуванl= 5;і плацебо в поєднанні з попередньо змішаним інсуліном (д= 080;в. розділ «Побічні реакції»). Досвід лікування пацієнтів з порушеннямl= 0; функції нирок

У подвійному сліпому дослідженнo= 0; порівняння ефективносm= 0;і та безпеки ліраглутидm= 1; 1,8 мг та плацебо при додаванні д = 86; інсуліну та/= 072;бо пероральниm= 3; цукрознижуk= 4;альних засобів пацієнтам і = 79; цукровим діабетом ІІ типу, з порушеннямl= 0; функції нирок середньої тяжкості ліраглутид показав кращі результати, ніж плацебо, щодо зниження рівня HbA_1спі&#= 1089;ля 26‑тижневого лікування (відп&#= 1086;відно -1,05 % проти -0,38 %). Значно більше пацієнтів досягли рі = 74;ня HbA_1снижче 7 % при застосу = 74;анні ліраглутидm= 1; порівняно з плацебо (52,8 % проти 19,5 %). В обох групах спос = 90;ерігалось зниження маси тіла: -2,4 к = 75; при застосу = 74;анні ліраглутидm= 1; проти -1,09 при прийомі плацебо. Відносний ризик розвитку гіпоглікемo= 0;ї у обох терапевтичl= 5;их групах був п= 086;рівнянним. Профіль безпеки лі = 88;аглутиду був в основному подібний до = 090;ого, що спостерігаk= 4;ся під час інши= 093; досліджень ліраглутидm= 1;. П = 88;и монотера= 087;ії ліраглутидl= 6;м пацієнтів, у яких до лікування рівень HbA_1c був вище 9,5 %, зk= 2;фіксовано його середн= 08; зниження на 2,1= %, а при комбін= 086;ваному лікуванні – на 1,1–2,5 %.

Ч = 72;стка пацієнтів, у яких знизився рівень HbA_1c=

Монотерапі&= #1103; ліраглутидl= 6;м забезпечувk= 2;ла статистичнl= 6; значуще більшу частку паці= 08;нтів, які досягал = 80; показника HbA_{1c =}≤ 6,5 % на 52-му тижні порівняно з пацієнтами, = 103;кі отримували глімепірид (37,6 % у разі застосуванl= 5;я дози 1,8 мг і 28 % у разі застос = 91;вання дози 1,2 мг проти 16,2 % при застосуванl= 5;і препарату порівняння).

При лікуванні протягом 26 тижнів ліраглутидl= 6;м у поєднанні = 079; метформіноl= 4;, глімепіридl= 6;м, з метформіноl= 4; і розиглітазl= 6;ном або з інгібі= 090;ором SGLT2 ± метформіноl= 4; відзначениl= 1; статистичнl= 6; достовірно більший відсоток пацієнтів, у яких рівень HbA= _1c став ≤ 6,5 % порівняно з монотерапіn= 8;ю цими лікарс= 00;кими засобами.=

Р= 10;вень глюкози в плазмі кров= 10; натще

Лікування ліраглутидl= 6;м та його комбінацієn= 2; з одним або двома пероральниl= 4;и антидіабетl= 0;чними засобами призводило до зниження рівня глюкози в пл= 072;змі крові натще на 13–43,5 мг/дл (0,72–2,42 ммоль/л). Таке зниження спостерігаn= 8;ться протягом перших 2 тиж = 85;ів лікування.=

Р= 10;вень глюкози в плазмі кров= 10; після вжива = 85;ня їжі

Ліраглутид знизив рівень глюкози в плазмі кров= 10; після всіх 3-денних прийомів їж= 10; на 31–49 мг/дл (1,68–2= ,71 ммоль/л).

Ф = 91;нкція бета-клітин

У результаті клінічних досліджень ліраглутидm= 1; на підставі даних, отриманих з = 72; допомогою оцінки гомеостазу моделі функції бет = 72;-клітин, і значень відношення проінсулін/= 10;нсулін був зроблений висновок пр = 86; поліпшення функціоналn= 0;ного стану бета-клітин. Після лікування ліраглутидl= 6;м протягом 52 тижнів у групі пацієнтів з цукровим ді = 72;бетом ІІ типу (n =3D 29) було зафікс = 86;вано поліпшення першої і другої фаз секреції інсуліну.

М = 72;са тіла

При лікуванні ліраглутидl= 6;м у комбінаці= 11; з метформіноl= 4;, метформіноl= 4; і глімепіридl= 6;м, метформіноl= 4; і розиглітазl= 6;ном або інгібіт = 86;ром SGLT2, з метформіноl= 4; і без, пацієнти стабільно втрачали ві = 76; 0,86 до 2,62 кг маси тіла порівн= 03;но з плацебо.

Більш виражене зменшення маси тіла спостерігаl= 3;ося у пацієнтів = 079; вищими показникамl= 0; індексу мас = 80; тіла до початку лікування.=

В = 87;лив на серцево-суд = 80;нну систему

Р = 77;троспектив&#= 1085;ий аналіз серйозних небажаних серцево-суд = 80;нних явищ (смерть від серцево-суд = 80;нної патології, і= 085;фаркт міокарда, інсульт) протягом всіх середн= 00;о- та довготриваl= 3;их досліджень 2 і 3 фази (трива= лістю від 26 до 100 тижнів), у яких брали участь 5607 пац&= #1110;єнтів (з яких 3651 отримував ліраглутид), показав відсутністn= 0; підвищення ризику серцево-суд = 80;нних явищ [частот= 072; випадків 0,75; 95 % ДІ 0,35; 1,63] при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; порівняно з усіма препаратамl= 0; порівняння. = 044;ослідження впливу та ді= 111; ліраглутидm= 1; на серцево-суд = 80;нну систему при цукровому діабеті (LEADER^®) – це багатоцентl= 8;ове плацебо-кон = 90;рольоване подвійне сліпе клінічне дослідженнn= 3;. 9340 пацієнтів у випадковомm= 1; порядку отримували ліраглутид (466= 8) або плацебо (46= 72) як доповнен = 85;я до стандартноk= 5;о лікування, спрямованоk= 5;о на зниження HbA= _1c і факторів ризику серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;. Первинний результат або життєви = 81; статус на кінець дослідженнn= 3; були відомі = 091; 99,7 % та 99,6 % рандомізовk= 2;них пацієнтів, щ= 086; отримували = 83;іраглутид або плацебо відповідно. Тривалість спостережеl= 5;ня становила мінімум 3,5 року і максимум 5 років. Дослідженнn= 3; включало пацієнтів віком ≥ 65 років (n =3D 4329) і ≥ 75 років (n =3D 836) та пацієнтів з легкими (n =3D 3907), помірними (n =3D 1934) або тяжкими (n = =3D 224) порушеннямl= 0; функції нир = 86;к. Середній ві = 82; пацієнтів становив 64 роки, а середній індекс маси тіла був 32,5 кг/м². Серед= ня тривалість захворюванl= 5;я на діабет ст= 072;новила 12,8 року.

Первинною кінцевою точкою був час від ранд= 086;мізації до першого розвитку будь-яких се= 088;йозних несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних явищ (MACE): серцево-суд = 80;нної смерті, нелетальноk= 5;о інфаркту міокарда аб = 86; нелетальноk= 5;о інсульту. Ліраглутид був кращим у профілактиm= 4;і серйозних несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних явищ порівн= 03;но з плацебо. Оціночний ризик був постійно нижчим 1 для в&= #1089;іх 3 компоненті= 074; серйозних несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних явищ.

Ліраглутид також суттєво зменшив ризик розви = 90;ку багатьох серйозних несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних явищ (первинних MACE, нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1;, що вимагає госпіталізk= 2;ції, коронарної реваскулярl= 0;зації або серцево= 11; недостатноl= 9;ті, що потребує госпіталізk= 2;ції) та інших вторинних кінцевих то = 95;ок.

При застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; додатково до стандартноk= 5;о лікування спостерігаl= 3;ося значне і стійке зниження рівня HbA_1c від початку до 36 місяців пор= 10;вняно з плацебо (-1,16 % проти -0,77 %; оціночна рі = 79;ниця в методах лікування – 0,4 % [-0,45; -0,34] ). При заl= 9;тосуванні ліраглутидm= 1;, порівняно з плацебо, на 4= 8 % зменшувалаl= 9;ь необхіднісm= 0;ь інтенсифікk= 2;ції лікування інсуліном у пацієнтів, які раніше н= 077; застосовувk= 2;ли інсулін (ВР 0,52 [0,4= 8; 0,57]).

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>А = 88;теріальний тиск і частота серцевих скорочень<= /span>

Протягl= 6;м досліджень фази 3а ліраглутид знижував си = 89;толічний артеріальнl= 0;й тиск у середньому від 2,3 до 6,7 мм рт. ст. від вихідного рівня порів = 85;яно з активним препаратом порівняння, при застосу = 74;анні якого зниження склало 1,9–4,5 мм рт. ст. Під час тривалих клінічних досліджень, включаючи LEADER^=
®, ліраглутид незначно підвищував = 95;астоту серцевих скорочень від початковогl= 6; рівня на 2–3 удари на хвилину. У д = 86;слідженні LEADER^® не було виявлено довгострокl= 6;вого клінічного впливу підвищення = 95;астоти серцевих скорочень н = 72; ризик розвитку серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;. Оцінк= а мікроваск= ;улярних захворюванn= 0;=

У дослідженнo= 0; LEADER^® мікроваскуl= 3;ярні явища включали нефропатію = 10; ретинопатіn= 2;. Аналіз проміжку часу до розв= 080;тку першого мікроваскуl= 3;ярного явища при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1;, порівняно з плацебо, показав відносний ризик (ВР) 0,84 [0,73; 0,97]. = 059; разі застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1;, порівняно з плацебо, ВР с&#= 1090;ановив 0,78 [0,67; 0,92] для розвитку першого вип = 72;дку нефропатії = 90;а 1,15 [0,87; 1,52] для розвитку першого випадку ретинопатіo= 1;.

І = 84;уногенніст&#= 1100;

У зв’язку з потенційниl= 4;и імуногенниl= 4;и властивостn= 3;ми лікарських = 79;асобів, що містять білки або пептиди, при лікуванні ліраглутидl= 6;м у пацієнтів можуть утворюватиl= 9;я антитіла до ліраглутидm= 1;. Вони були виявлені в середньому = 91; 8,6 % пацієнтів. Утворення антитіл не приводило д = 86; зниження ефективносm= 0;і ліраглутидm= 1;.

Діти

У подвійно сліпому дослідженнo= 0; порівнювалl= 0; ефективнісm= 0;ь і безпеку застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; 1,8 мг та плацеб= 086; із додаванням до метформі = 85;у ± інсуліну п&#= 1110;дліткам та дітям віком від 10 років з цукр= 086;вим діабетом ІІ типу. Після 26 тижнів ліку = 74;ання ліраглутидl= 6;м більш ефективно знижувався рівень HbA_1с (-1,06 [-1,65; 0,46]), н&#= 1110;ж при застосуванl= 5;і плацебо. Ще через 26 тижні&= #1074; лікування у відкритому додатковомm= 1; дослідженн&#= 1110; різниця між рівнями HbA_1с становила 1,3 %, що підтверджуn= 8; стійкий контроль глікемії лі = 88;аглутидом.

Ефективніс&= #1090;ь та профіль безпеки лір = 72;глутиду аналогічні спостережуk= 4;аним у дорослих. Залежно від адекватногl= 6; контролю глікемії аб = 86; переносимоl= 9;ті 30 % суб’єктів дослідженнn= 3; продовжуваl= 3;и лікування у дозі 0,6 мг, 17 % – дозу збільшили д = 86; 1,2 мг, а 53 % – дозу збільшили д = 86; 1,8 мг.

І = 85;ші клінічні дані

У відкритому дослідженнo= 0; порівнювалl= 0; ефективнісm= 0;ь і безпеку ліраглутидm= 1; (1,2 мг та 1,8 мг) та ситагліптиl= 5;у (інгібітора дипептидилl= 7;ептидази-4, 100 мг) при лікуванні хворих, у яких не досягнуто належного контролю глікемії пр = 80; застосуванl= 5;і метформіну (середній рівень HbA_1с=3D 8,5&n= bsp;%). Після 26 тижнів лікування обидві дози ліраглутидm= 1; статистичнl= 6; вірогідно більш ефект = 80;вно знижували рівень HbA_1с (-1,24&nb= sp;% та -1,5 %), ніж ситагліптиl= 5; (0,9 %, Р< 0,0001). У хворих, яких лікували ліраглутидl= 6;м, відзначено більш значн = 77; зниження маси тіла (-2,9 к = 75; і -3,4 кг), ніж при лікуванні ситагліптиl= 5;ом (-1,0 кг, р < 0,0001). Тимчасова нудота частіше спостерігаl= 3;ася у хворих, які &= #1079;астосовува= ;ли ліраглутид (20,8 % і 27,1 %), порівняно і = 79; ситагліптиl= 5;ом (4,6 %). Більш значне зниження рівня HbA_1с, що спостерігаl= 3;ося через 26 тижнів лікування ліраглутидl= 6;м (1,2 мг та 1,8 мг), зберігалосn= 3; і після 52 тижнів (-1,29 % та -1,= 51 %) порівняно і = 79; ситагліптиl= 5;ом (-0,88 %, р < 0,0001). Переведеннn= 3; хворих післ= 03; 52 тижнів лікування ситагліптиl= 5;ом на лікуванн= 03; ліраглутидl= 6;м (1,2 мг та 1,8 мг) сприяло подальшому статистичнl= 6; вірогідномm= 1; зниженню рівня= HbA_1с, яке на 78-му тижні становило -0,24 % і -0,45 % (95 % ДІ: -0,41= -0,07 % та -0,67-0,23 %), але при цьом= 091; була формально відсутня ко = 85;трольна група.

У відкритому дослідженнo= 0; за участю хворих, у яких не було досягнуто належного контролю глікемії пр = 80; лікуванні метформіноl= 4; та/або сульфонілсk= 7;човиною (середній рівень HbA_1с=3D 8,3 %), порівнювалl= 0; ефективнісm= 0;ь і безпечніс = 90;ь застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; 1,8 мг (1 раз на до&#= 1073;у) із застосуванl= 5;ям екзенатиду 10 мкг (2 рази на добу). Після 26 тижнів лікування ліраглутид статистичнl= 6; вірогідно більш ефективно знижував рівень HbA_1C -1,12 %), ніж ексенатид (-0,79 = ;%), розрахункоk= 4;е розходженнn= 3; між групами становило -0,33 % (95 % ДІ: -0,47-0,18 %= ). Кількість хворих, у яких рівень HbA= _1с став нижче 7 %, була достовірно більша сере = 76; тих, хто заст&#= 1086;совував ліраглутид (54,= 2 %), порівняно з екзенатидоl= 4; (43,4 %, р =3D 0,0015). При обох метода = 93; лікування маса тіла хв= 086;рих зменшилася = 91; середньому на 3 кг. Переведеннn= 3; хворих післ= 03; 26 тижнів лікування екзенатидоl= 4; на лікуванн= 03; ліраглутидl= 6;м сприяло додатковомm= 1; і статистичнl= 6; вірогідномm= 1; зниженню рівня HbA_1с, яке на 40-му тижні становило -0,32 % (95 % ДІ: -0,41-0,24 %= ), але при цьом= 091; була формально в= 10;дсутня контрольна група. Протягом 26 тижнів лікування ліраглутидl= 6;м у 235 хворих виникло 12 серйозних ускладнень (5,1= %), а при лікуванні екзенатидоl= 4; — 6 серйозних &= #1091;складнень (2,6 %) у 232 хворих. Не було виявлено чі = 90;кого розподілу цих ускладнень за системам = 80; органів.

У відкритому дослідженнo= 0;, у якому порівнювалl= 0; ефективнісm= 0;ь та безпеку ліраглутидm= 1; 1,8 мг і ліксизенатl= 0;ду 20 мкг у 404 пацієнтів, які не досяг= 072;ли контролю глікемії пр = 80; терапії мет = 92;орміном (середній рівень HbA1c 8,4 %), ліраглутид був більш ефективним за ліксизен = 72;тид щодо зниження рівня HbA1c післn= 3; 26 тижнів лікування (-1,83 = ;% проти -1,21 %, р < 0,0001). Значно більше пацієнтів досягли HbA1c нижче 7 % при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; порівняно з ліксизенатl= 0;дом (74,2 % проти 45,5 %, p < 0= ,0001), як і HbA1c не біль= 096;е 6,5 % (54,6 % проти 26,2 %, p < 0,0001). Зниження маси тіла спостерігаl= 3;ося в обох група= 093; пацієнтів (-4,3 кг при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; і -3,7 кг при застосуванl= 5;і ліксизенатl= 0;ду). Побічні реа = 82;ції з боку шлунково-ки = 96;кового тракту частіше вин = 80;кали у пацієнтів, що отримува = 83;и ліраглутид (43,6 % проти 37,1 %).

Фармако = 82;інетика.

А = 73;сорбція<= /p>
Після підшкірногl= 6; введення ліраглутид = 72;бсорбуєтьс&#= 1103; повільно, максимальнk= 2; концентрацo= 0;я (C_max)досяга= 08;ться через 8–12 годин. Після підшкірногl= 6; введення одноразовоo= 1; дози 0,6 мг ліраглутидm= 1; C_maxстановила 9,4 нмоль/л (середня мас= 072; тіла станов = 80;ла приблизно 73 кг). Після введення 1,8 мг ліраглутидm= 1; його середн= 03; рівноважна концентрацo= 0;я (AUC_t_{/24<=
/sub>)
досягала
приблизно 34
нмоль/л
(середня мас=
072;
тіла станов
=
80;ла
приблизно 76
кг).
Експозиція
ліраглутидm=
1;
зменшуєтьсn=
3; по
мірі
збільшення
маси тіла.
Експозиція
=
83;іраглутиду
збільшувалk=
2;ся
пропорційнl=
6;
дозі. У
одного і тог=
086;
ж пацієнта
коефіцієнт
варіації пл
=
86;щі
під
фармакокінk=
7;тичною
кривою «кон
=
94;ентрація-ча&=
#1089;»
(AUC) після
одноразовоk=
5;о
введення
ліраглутидm=
1;
становив 11 %. А=
бсолютна
біодоступнo=
0;сть
ліраглутидm=
1;
після
підшкірногl=
6;
введення
становить
приблизно 55 %.<=
o:p>}

Р = 86;зподіл

Видимий об’єм розподілу після підшкірногl= 6; введення становить 11–17 л. Середній об’єм розпо = 76;ілу після внутрішньоk= 4;енного введення ліраглутидm= 1; становить 0,07 л/кг. Ліраглу&#= 1090;ид екстенсивнl= 6; зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми кров= 10; (> 98 %).

М = 77;таболізм

Протягом 24 годин після одноразовоk= 5;о введення дози радіоактивl= 5;о міченого [³H]-&#= 1083;іраглутиду здоровим добровольцn= 3;м основним компонентоl= 4; в плазмі крові був незмінений ліраглутид. = 059; плазмі кров= 10; були виявле = 85;і в незначній кількості два метаболіти (= £ 9&nbs= p;% і £ 5 % загальної експозиції радіоактивl= 5;ості плазми). Ліраглутид метаболізуn= 8;ться тими ж шляха= 084;и, що і великі білки. Спеціальноk= 5;о органу, в якому здійснюєтьl= 9;я основний шлях елімін = 72;ції, виявлено не було.

Е = 83;імінація

Після введення дози [³H]-ліра&#= 1075;лутиду в сечі і калі не було виявлено незміненогl= 6; ліраглутидm= 1;. Тільки невелика частка контрольовk= 2;ної радіоактивl= 5;ості, що екскретуєтn= 0;ся у вигляді метаболітіk= 4;, зв’язаних з ліраглутидl= 6;м, була виявлена в сечі (6 %) і калі= ; (5 %). Радіоактивl= 5;ість із

О = 89;обливі групи пацієнтів<= /i>=

П = 72;цієнти літнього віку. На підставі даних з дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики у здорових добровольцo= 0;в і фармакокі = 85;етичного аналізу групи пацієнтів в= 10;ком від 18 до 80 рокі = 74; був зроблений висновок, що вік не виявляє клінічно значущого впливу на фармакокінk= 7;тику ліраглутидm= 1;.

С = 90;ать. Н= 072; підставі даних фармакокінk= 7;тичного аналізу популяції пацієнтів чоловічої і жіночої статі, а також фармакокінk= 7;тичного дослідженнn= 3; у здорових добровольцo= 0;в був зроблен = 80;й висновок, що стать не виявляє іст = 86;тного клінічного впливу на фармакокінk= 7;тику ліраглутидm= 1;.

Е = 90;нічне походження. На підставі даних фармакокінk= 7;тичного аналізу групи пацієнтів європеоїднl= 6;ї, монголоїднl= 6;ї і негроїдно= 11; рас був зроблений в = 80;сновок, що етнічне походження не виявляє б= 091;дь-якого істотного клінічного впливу на фармакокінk= 7;тику ліраглутидm= 1;.

О = 78;иріння. За даними фармакокінk= 7;тичного аналізу поп = 91;ляції, величина індексу мас = 80; тіла не виявляє істотного впливу на значення показників = 92;армакокіне&#= 1090;ики ліраглутидm= 1;. Поруш= 077;ння функції печінки. Фармакокінk= 7;тику ліраглутидm= 1; досліджуваl= 3;и у пацієнтів = 079; різним ступенем порушень функції печінки у процесі дослідженнn= 3; з одноразовоn= 2; дозою. Було показано, що у пацієнтів = 079; легкими і помірними п = 86;рушеннями функції печінки експозиція = 83;іраглутиду знижуваласn= 3; на 13–23 % порівняно з= 10; здоровими добровольцn= 3;ми. У пацієнтів = 079; тяжкими пор = 91;шеннями функції печінки (> 9 балів за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю) експозиція була істотн = 86; нижча (44 %).

П = 86;рушення функції нирок. Експозиція ліраглутидm= 1; була знижен = 72; у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; функції нирок порів = 85;яно з особами з нормальною функцією ни = 88;ок. У пацієнтів з легкими порушеннямl= 0; (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) вона знижуваласn= 3; на 33 %, з порушеннямl= 0; помірної тя = 78;кості (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв) – на 14 %, з тяжкими по= 088;ушеннями (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) – на 27 = %, а на кінцеви= 093; стадіях захворюванn= 0; нирок, що вимагають проведення діалізу, – на 26 %. Аналогічн&= #1086; в 26‑тижневих клінічних дослідженнn= 3;х у пацієнтів = 079; цукровим діабетом ІІ типу, з порушеннямl= 0; функції нир = 86;к (кліренс креатиніну R= 11; 30–59 мл/хв, див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка») експозиція ліраглутидm= 1; знизилася н = 72; 26 % порівняно з пацієнтам = 80; з цукровим діабетом ІІ типу, з нормальною функцією нирок або з порушеннямl= 0; легкого ступеня.

Діти. Фармакокінk= 7;тичні властивостo= 0; вивчалися у клінічних дослідженнn= 3;х у дітей з цукровим діабетом ІІ типу віком від 10 років. Експозиція ліраглутидm= 1; у підлітків та дітей від= 087;овідала експозиції = 91; дорослих пацієнтів.=

Д = 86;клінічні дані з безпеки=

Доклінічні дані, отримані на базі традиц= 10;йних досліджень = 79; фармакологo= 0;ї безпеки, ток= 089;ичності повторних доз лікарсь = 82;ого засобу або генотоксичl= 5;ості не виявили особливого ризику для людини. Неле= 090;альні пухлини С-клітин щитовидної = 79;алози були виявлені у щурів і мише= 081; у процесі 2‑р&#= 1110;чних досліджень канцерогенl= 5;ості. У щурів не було виявлено збільшення частоти вин = 80;кнення або тяжкост= 10; несприятлиk= 4;их ефектів. У мавп, що отримували лікування протягом 20 місяців, таких пухли = 85; не виявлено. Пухлини у гризунів обумовлені негенотоксl= 0;чним специфічниl= 4; ГПП-1-рецепто&#= 1088;-опосередко= ;ваним механізмом, до якого час= 090;ково чутливі гризуни. Значущість цього механ= 10;зму у людей достатньо низька, але не може бути повністю виключена. Розвитку ін = 96;их пухлин при лікуванні л= 10;раглутидом не виявлено. &#= 1059; процесі експерименm= 0;ів на тваринах не було виявлено прямого шкідливого впливу на фертильнісm= 0;ь, проте при введенні найвищих до = 79; відзначалоl= 9;я незначне підвищення ранньої емб = 88;іональної смертності. Введення лі = 88;аглутиду в період середини вагітності спричиняло = 79;ниження маси тіла матері, уповільненl= 5;я росту плода = 079; нез’ясованl= 0;м впливом на розвиток ребер у щурі= 074; і скелета у кроликів. Пр= 080; введенні лі = 88;аглутиду відзначено уповільненl= 5;я росту новонароджk= 7;них щурів, що зберігаєтьl= 9;я в період відлучення від годуван = 85;я молоком у групі прийому високої доз = 80;. Залишаєтьсn= 3; неясним, чи уповільненl= 5;я росту новонароджk= 7;них щурів обумовлене зниженням споживання ними молока = 074; результаті прямого впливу ГПП-1, чи зменшенням молока у матері, що обумовлено зниженням к = 72;лорійності споживаної їжі.

Клінічні характерисm= 0;ики.

П = 86;казання.

Лікарський засіб застосовуюm= 0;ь для лікуван = 85;я недостатньl= 6; контрольовk= 2;ного цукрового діабету ІІ типу у дорослих, підлітків т = 72; дітей віком від 10 років як доповнення до дієти та фізичних вправ:

·      = у монотерапіo= 1;, коли застосуванl= 5;я метформіну вважається недоцільниl= 4; через непер = 77;носимість або протипоказk= 2;ння;

·      = у комбінації = 79; іншими засобами дл= 03; лікування діабету.

Про результати досліджень застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Ліраслім у комбінації = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами, вплив на контроль глікемії та серцево-суд = 80;нні явища, а також про досліджені популяції дивись у роз= 076;ілах «Фармакодиl= 5;аміка», «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я».

=

П = 88;отипоказан&#= 1085;я.

Підвищена чутливість до активної речовини аб = 86; до допоміжних речовин лікарськогl= 6; засобу.

Взаємоk= 6;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій<= /b>.

Іn vi= tro л= 10;раглутид продемонстl= 8;ував дуже низьки = 81; потенціал впливу на фармакокінk= 7;тику інших активних субстанцій, обмін яких пов’язаний = 79; цитохромом = 56;₄₅₀, а також зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10;.

Ліраглутид спричинює незначну затримку ви = 87;орожнення шлунка, що може вплинути на = 074;смоктуванн&= #1103; лікарських засобів, що застосовуюm= 0;ься одночасно внутрішньо. Дослідженнn= 3; щодо взаємо = 76;ії не показали будь-якого клінічно значущого уповільненl= 5;я всмоктуванl= 5;я, тому корекція дози не потрібна. У деяких паці= 08;нтів, які застосо = 74;ували ліраглутид, зареєстровk= 2;ний щонайменше = 86;дин випадок тяжкої діареї. Діарея може порушувати всмоктуванl= 5;я лікарських засобів, що о&#= 1076;ночасно приймаютьсn= 3; внутрішньо.

В = 72;рфарин та інші похідні кумарину=

Досліджень лікарської взаємодії н = 77; проводили. Клінічно значущу взаємодію з активною субстанцієn= 2;, що має низьк= 091; розчинністn= 0; або вузький терапевтичl= 5;ий індекс, як варфарин не можна виключити. Н= 072; початку лікування ліраглутидl= 6;м у пацієнтів, які одержую = 90;ь варфарин аб = 86; інші похідн= 10; кумарину, ре= 082;омендуєтьс&= #1103; проводити частіший контроль міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного співвідношk= 7;ння.

П = 72;рацетамол=

Ліраглутид не змінював загальної експозиції парацетамоl= 3;у після введе = 85;ня одноразовоo= 1; дози 1000 мг. C_max п&#= 1072;рацетамолу знижуваласn= 3; на 31 %, а час досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (t_max) збільшувавl= 9;я до 15 хвилин. При одночасномm= 1; застосуван&#= 1085;і парацетамоl= 3;у корекція дози не потр= 110;бна.

А = 90;орвастатин

Ліраглутид не змінював загальної експозиції аторвастатl= 0;ну до клінічно значущого рівня після одноразовоk= 5;о його введення в дозі 40 мг. У зв’язку з ци= 084; при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з ліраглути = 76;ом корекція дози аторвастатl= 0;ну не потрібна. &#= 1055;ри одночасномm= 1; введенні з ліраглутидl= 6;м C_max аторвастатl= 0;ну знижуваласn= 3; на 38 %, а t_max збільшувавl= 9;я з 1 години до 3 годин.

Г = 88;изеофульві&#= 1085;=

Ліраглутид не змінював загальної експозиції гризеофульk= 4;іну після одноразовоk= 5;о його введення в дозі 500 мг. C_maxз= 088;остала на 37 %, тоді як tmax не змінювався. Коригуваннn= 3; дози при застосуванl= 5;і гризеофульk= 4;іну й інших низькорозчl= 0;нних сполук з високою проникністn= 2; не потрібне.=

Д = 80;гоксин

Після одноразовоk= 5;о введення 1 мг дигоксину у поєднанні з ліраглутидl= 6;м зафіксованl= 6; зменшення AUC для дигоксину н = 72; 16 %, C_max знижуваласn= 3; на 31 %. Середній t_max дигоксину збільшувавl= 9;я з 1 години до 1,5 години. Виходячи з даних результатіk= 4;, корекція до = 79;и дигоксину н = 77; потрібна.=

Л= 10;зиноприл

Після одноразовоk= 5;о введення 20 мг лізиноприлm= 1; зафіксован&#= 1086; зменшення AUC для лізиноприлm= 1; на 15 %, C_max знижуваласn= 3; на 27 %. Середній t_max лізиноприлm= 1; збільшувавl= 9;я з 6 до 8 годин. Виходячи з даних результатіk= 4;, корекція дози лізиноприлm= 1; не потрібна.

П = 77;роральні контрацептl= 0;ви

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і разової доз = 80; оральних контрацептl= 0;вів ліраглутид = 79;нижував C_max етинілестрk= 2;діолу або левоноргесm= 0;релу на 12 % і 13 % відповідно, = 072; t_max збільшувавl= 9;я на 1,5 години. Цk= 7; не виявляло клінічного ефекту на загальну експозицію = 77;тинілестра&#= 1076;іолу або левоноргесm= 0;релу, що дає підставу вважати, що одночасний прийом ліраглутидm= 1; не вплине на контрацептl= 0;вний ефект етині = 83;естрадіолу та левоноргесm= 0;релу.

І = 85;сулін=

У пацієнтів із стабілізовk= 2;ним цукровим ді = 72;бетом ІІ типу при одночасномm= 1; введенні ін = 89;уліну детеміру (5 ОД/кг) та ліраглютидm= 1; (1,8 мг) не спостерігаl= 3;ося ознак фармакокінk= 7;тичної та фармакодинk= 2;мічної взаємодії.=

Діти

Дослідженн&= #1103; взаємодії проводили лише за учас= 090;ю дорослих.=

О = 89;обливості застосуванl= 5;я.

Ліраглутид не застосовуюm= 0;ь для лікуван = 85;я пацієнтів з цукровим діабетом I типу або діа= 073;етичним кетоацидозl= 6;м. Ліраглутид не є замінником інсуліну. Після швидкого припинення або зниженн= 03; дози інсулі = 85;у у залежних від інсулін = 91; пацієнтів повідомлялl= 6;ся про випадки = 088;озвитку діабетичноk= 5;о кетоацидозm= 1; (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Нем&= #1072;є терапевтичl= 5;ого досвіду лікування п = 72;цієнтів із застійно= 02; серцевою недостатніl= 9;тю IV класу за класифікацo= 0;єю Нью-Йоркськ = 86;ї асоціації кардіологіk= 4; (NYHA), тому ліраглутид не рекоменд = 86;вано застосовувk= 2;ти цим пацієнт = 72;м.

Досвід застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; хворим із запальними захворюванl= 5;ями кишечнику і діабетичниl= 4; гастропареk= 9;ом обмежений. З= 072;стосування ліраглутидm= 1; у цих пацієнтів н = 77; рекомендовk= 2;но, оскільки воно супроводжуn= 8;ться тимчасовимl= 0; побічними реакціями з боку шлунково-ки = 96;кового тракту, в т. ч. нудотою, блюванням і діареєю.

Аспірація під час загальної анестезії а = 73;о глибокої седації=

Повідомлял&= #1086;ся про випадки легеневої аспірації під час загальної анестезії або глибоко= 11; седації у пацієнтів, які отримували агоністи рецепторів GLP-= 1. Тому перед проведенняl= 4; процедур із застосуванl= 5;ям загальної анестезії або глибоко= 11; седації слі = 76; враховуватl= 0; підвищений ризик утворення з = 72;лишкового шлункового вмісту чере = 79; уповільненl= 5;я евакуації вмісту шлунка (див. розділ «Побічні реакції»).

Гострий панкреатит=

Гострий панкреатит спостерігаk= 4;ся при застосу = 74;анні аналогів рецептора ГПП-1. Пацієнт&= #1110;в слід проінформуk= 4;ати про характерні симптоми гострого панкреатитm= 1;. При підозрі на панкреатит = 87;отрібно відмінити лікування ліраглутидl= 6;м. Якщо підтве = 88;джується гострий панкреатит, повторне застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; не рекоменд = 86;вано (див. розділи &= laquo;Фармаколог= ;ічні властивостo= 0;» та «Побічні реакції»). За= ;хворювання щитовидної залози

У процесі кл= ;інічних досліджень = 89;постерігаю&#= 1090;ься побічні реакції з боку щитовидної залози такі як зоб, особливо у пацієнтів з уже наявним = 80; захворюванl= 5;ями щитовидної залози. Tому ліраглутид слід з обережністn= 2; застосовув&#= 1072;ти цим пацієнтам.=

Гіпоглікем&= #1110;я

У пацієнтів, які застосо = 74;ують ліраглутид одночасно з сульфонілсk= 7;човиною або інсуліном, підвищуєтьl= 9;я ризик розви = 90;ку гіпоглікемo= 0;ї (див. розділ «Побічні ре = 72;кції»). Ризик гіпоглікемo= 0;ї можна знизи = 90;и, зменшивши дозу сульфонілсk= 7;човини або інсулін = 91;. Зневодненн&#= 1103;

У хворих, яких лікували ліраглутидl= 6;м, спостерігаl= 3;ися симптоми зневодненнn= 3;, в тому числі порушення функції нирок та гос= 090;рої ниркової недостатноl= 9;ті. Пацієнтів, яким призначено ліраглутид, необхідно попередити про можливість зневодненнn= 3; організму внаслідок розладів тр = 72;вної системи та необхіднісm= 0;ь вживати зап = 86;біжних заходів щод = 86; зневодненнn= 3;.

Відстежува&= #1085;ня=

З метою покращення відстежуваl= 5;ості біологічниm= 3; лікарських засобів потрібно чі = 90;ко реєструватl= 0; назву та номер серії застосовувk= 2;ного лікарськогl= 6; засобу.

В = 72;жлива інформація про допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (= 23 мг)/дозу натрію, тобт= 086; практично вільний від натрію.

З = 72;стосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітність<= o:p>

Адекватні дані про застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; вагітними жінками відсутні. Дослідженнn= 3; на тваринах показали репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0; (див. розділ «Доклінічнo= 0; дані з безпеки»). Потенційниl= 1; ризик для людей невід = 86;мий. Ліраглутид не слід заст= 086;совувати під час вагітності, замість нього рекомендуєm= 0;ься призначати інсулін. Якщ= 086; пацієнтка хоче завагітнітl= 0; або вагітна, то прийом лі= 088;аглутиду необхідно відмінити.=

Період годування груддю

Невідомо, чи екскретуєтn= 0;ся ліраглутид = 91; грудне молоко людини. Дослідженнn= 3; на тваринах показали, що в молоко потрапляє незначна кількість ліраглутидm= 1; і його близькоспоl= 8;іднених структурниm= 3; метаболітіk= 4;. Доклінічні дослідженнn= 3; виявили пов’язане і = 79; застосуванl= 5;ям ліраглутидm= 1; зменшення темпів зростання новонароджk= 7;них щуренят (див. розділ «Доклінічнo= 0; дані про безпеку застосуванl= 5;я»). У зв’язку з недостатніl= 4; досвідом у період годування груддю не слід застосовувk= 2;ти ліраглутид.

Фертильніс&= #1090;ь

Окрім незначного зменшення кількості ж = 80;вих імплантоваl= 5;их ембріонів, дослідженнn= 3; на тваринах не виявили шкідливого ефекту ліра = 75;лутиду на репродуктиk= 4;ну здатність.=

З = 76;атність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.=

Лікарський засіб не впливаєаб= о має незначний впливна здатність керувати транспортнl= 0;ми засобами й іншими механізмамl= 0;. Пацієнтам слід рекомендувk= 2;ти вжити заходів із профілактиl= 2;и виникнення гіпоглікемo= 0;ї в період кер= 091;вання транспортнl= 0;м засобом або іншим механ= 10;змом, зокрема при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; одночасно і = 79; сульфонілсk= 7;човиною або інсуліном.=

С = 87;осіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозува= 085;ня

Для поліпшення переносимоl= 9;ті з боку шлунк= 086;во-кишковог= о тракту початкова доза становить 0,6 &#= 1084;г ліраглутидm= 1; на добу. Через як мінімум 1 тиж&#= 1076;ень дозу слід підвищити д = 86; 1,2 мг. У деяких пацієнтів очікується поліпшення = 87;ісля збільшення дози з 1,2 мг до 1,8 мг і, грунтую&#= 1095;ись на відповід= 10; на лікуванн= 03;, для подальш = 86;го поліпшення контролю глікемії через як мінімум 1 тиждень лікування дозу можна п= 110;двищити до 1,8 мг. Добовk= 2; доза вище 1,8 мг не рекоменд = 91;ється.

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; та сульфонілсk= 7;човини або інсулін = 91; дозу сульфо = 85;ілсечовини або інсулін = 91; слід зменши = 90;и для того, щоб знизити ризик розвитку гі = 87;оглікемії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Терапія у поєднанні з сульфонілсk= 7;човиною застосовна лише для дорослих пацієнтів.=

Для підбору дози лірагл = 91;тиду самоконтроl= 3;ь рівня глюкози в крові не пот= 088;ібний. Самоконтроl= 3;ь рівня глюкози в крові необхідний для коригуваннn= 3; дози сульфо = 85;ілсечовини та інсуліну, зокрема на початку лікування л= 10;раглутидом і при зниженні дози інсуліну. Рекомендовk= 2;но поступове зниження дози інсуліну.=

О = 89;обливі групи пацієнтів<= /span>

П = 72;цієнти літнього віку (> 65 рокі = 74;). Корекція дози у зв’язку з віком не потрібна (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

П = 86;рушення функції нирок. Пацієнтам з легкими, помірними або тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок корекція до = 79;и не потрібна. Досвід лікування п = 72;цієнтів з термінальнl= 6;ю стадією пор = 91;шення функції нирок відсу = 90;ній, тому лірагл = 91;тидне рекомендуєm= 0;ься для застосуванl= 5;я таким пацієнтам (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка» та «Фармакокіl= 5;етика»). Поруш= ення функції печінки. Коригуваннn= 3; дози не рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з легким або середнім ступенем порушення функції печінки. Лір= 072;глутид не рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з тяжкими пор = 91;шеннями функції печінки (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

С = 87;осіб введення=

Ліраглутид = не можна вводити вну = 90;рішньовенн&#= 1086; або внутрішньоl= 4;’язово. Ліраглутид = 74;водять 1 раз на добу у будь-який ча= 089; незалежно від вживанн= 03; їжі. Його можна ввест = 80; підшкірно в ділянку пер = 77;дньої черевної стінки, стег= 085;а або плеча. Місце (реком= 077;ндовано проводити ротацію місця ін’єк = 94;ії) і час ін’єкц= 110;й можна змінювати без корекці= 11; дози. Проте = 73;ажано вводити лір = 72;глутид приблизно в один і той же найбільш зручний час дня. Додаткові рекомендацo= 0;ї щодо введен = 85;я подано в інструкції = 79; використанl= 5;я шприц-ручки для лікарсь = 82;ого засобу.

І = 85;струкція з використанl= 5;я шприц-ручки

Б = 91;дь ласка, перш ніж використовm= 1;вати шприц-ручку, уважно прочитайте цю інструкцію. Ш = 87;риц-ручка містить 18 мг ліраглутидm= 1;. Ви можете ви= 073;рати такі дози: 0,6 мk= 5;, 1,2 мг і 1,8 мг.

Шприц-ручка призначена для використанl= 5;я з одноразовиl= 4;и голками Clickfine, Penfine classi= c, Clickfine AutoProtect, Microfine Ultra, NovoFine або Novo= Fine Plus довжиною до= ; 12,7 мм і товщино= 102; до 32G.

П= 10;дготовка шприц-ручки до роботи=

П = 77;ревірте назву та кольорову етикетку Вашої шприц-ручки, щоб упевнитися, що вона міст= 080;ть ліраглутид. Помилкове введення ін = 96;ого лікарськогl= 6; засобу може завдати суттєвої шкоди. Огляньте ручку та переконайтk= 7;ся, що вона не ушкоджена.=

А. Зніміть кришку ручки. Переконайт= 077;ся, що розчин прозорий і безбарвний.

В. Видаліть захисну мембрану з нової одноразово= 111; голки. Нагвинтіть рівно і щільно голк&#= 1091; на шприц-ручку.<= o:p>

С. Зніміть зовнішній ковпачок голки і збережіть його.

D. Зніміть внутрішній ковпачок голки і вики&= #1085;ьте його.

·      =           Будьте обережні: не зігніть і не пошкодьте г = 86;лку.

·      =           Щоб звести до мінімуму ризик випадковогl= 6; уколу голкою, ніколи знов = 91; не надягайт = 77; попередньо знятий внутрішній ковпачок го = 83;ки.

Догляд за шприц-ручко= 02;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·             Не намагайтесn= 3; полагодити або розібрати ї= 11; на частини.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·             Уникайте контакту шприц-ручки = 079; пилом, брудо= 084; і будь-якими рідинами.=

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·             Очищайте шприц-ручку тканиною, зволоженою легким детергентоl= 4;.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>·             Не намагайтесn= 3; мити, замочувати або змащува = 90;и її – все це може пошкодити шприц-ручку.

В = 72;жлива інформація=

•        Зберігайте шприц-ручку = 074; недоступноl= 4;у місці для інших людей, &#= 1086;собливо дітей.

•        Не давайте Ваш = 91; шприц-ручку = 095;и голку іншим особам.

•        Завжди використовm= 1;йте нову голку для кожної ін’єкції. Це зменшить ризик контамінацo= 0;ї, інфекції, витікання ліраглутидm= 1;, забивання отвору голк = 80; та неточног = 86; дозування.=

Пере&= #1074;ірка роботи шприц-ручки

Перед першl= 0;м застосуванl= 5;ям нової шприц-= 088;учки перевіряйтk= 7; поступання = 83;ікарського засобу чере = 79; голку. Якщо Ваша шприц-ручка вже викорис = 90;овувалася, переходьте до розділу «Виставленl= 5;я дози», етап Н.<= o:p>

= ;

Е. Повертай = 90;е селектор дози доти, доки покажч&#= 1080;к вибору дози не буде збігатися з рискою.

&nb= sp;

&nb= sp;

F. Утримуючи шприц-ручку вертикальн= 086; голкою догори, обережно постукайте декілька ра&#= 1079;ів пальцем по картриджу. При цьому наявні пухирці повітря зберуться у &= #1074;ерхній частині картриджа.

&nb= sp;

&nb= sp;

&nb= sp;

G. Тримайте голку спрямовано= 102; вгору та натискайте кнопку дози, доки 0 мг не збігається &#= 1079; покажчиком. На кінчику голки повинна з’я&#= 1074;итися крапля ліраглутид= 091;. Якщо краплі не з’явилис&#= 1103;, повторіть кроки від E до= ; G до 4 разів. Якщо краплі ліраглутид= 091; все ще немає, змініть голку та повторіть кроки від E до= ; G ще раз. Не ви&= #1082;ористовуйт= ;е ручку, якщо крапля ліраглутид= 091; все ще не з’являєтьс= 103;. Це вказує н= 072; те, що ручка несправна, і ви повинні використов= 091;вати нову.

&nb= sp;

&nb= sp;

Н. Виставле = 85;ня дози

Переконайт= ;еся, що селектор дози виставлени= 081; у положення «0».

Повертайте селектор дози, доки необхідна д&#= 1086;за не збігається з покажчиком (0= ,6 мг, 1,2 мг або 1,8 мг).

Якщо Ви помилково вибрали неправильн= 091; дозу, просто змініть її, повертаючи селектор дози назад або вперед, доки правильна доза не збіг&= #1072;ється з покажчиком.

Будьте обережні, щоб не натиснути кнопку дозу&#= 1074;ання, повертаючи селектор дози назад, о= скільки ліраглутид може вийти. Я= кщо селекто= ;р дози зупиняєтьс= 103; до того, як потрібна доза збігається з покажчиком, ліраглутид= 091; недостатнь= 086; для повної дози. = 058;оді ви можете:=

Р&#= 1086;зділити дозу на дві ін’єкції:

Повертайте селектор дози в будь-якому напрямку, поки 0,6 мг або 1,2 мг не збігаються з покажчико&#= 1084;. Введіть дозу. Потім підготуйте нову шприц-ручку для ін’єкції та введіть решту міліг&#= 1088;амів, щоб завершити дозу.

Ви можете розділити свою дозу між Вашою поточною та новою ручками лише за умов&= #1080; навчання або поради В&= #1072;шого медичного працівника. Використов= 091;йте калькулято= 088; для планування доз. Якщо Ви н= ;еправильно розподілит= 077; дозу, Ви можете ввести занадто багато або занадто мал&#= 1086; ліраглутид= 091;.

В&#= 1074;ести повну дозу новою ручкою: Якщl= 6; селектор дози зупиняєтьс= 103; до того, як 0,6 мг збігаєть&#= 1089;я з покажчиком, підготуйте нову шприц-р&= #1091;чку та введіть повну дозу новою шприц-&= #1088;учкою.

&nb= sp;

&nb= sp;

Не намагайтес= 103; вибрати інші дози, ніж 0,6 мг, 1,2 мг або 1,8 мг. Цифр= 080; на дисплеї повинні точно збіга&#= 1090;ися з покажчиком, щоб переконати= 089;я, що Ви отримуєте правильну дозу. Селектор дози клацає, коли Ви його повертаєте.

Виставляюч= ;и дозу, не слід орієнтуват= 080;ся на кількість клацань. Не використов= 091;йте шкалу картриджа для визначення дози лірагл&#= 1091;тиду для введення, оскільки це не досить то&= #1095;но.

І. Пр = 86;ведення ін’єкції

К&#= 1086;ристуючись інструкція= 084;и лікаря або медсестри щодо техніки проведення ін’єкції, введіть голку у шкіру. Далі виконуйте такі дії.=

Найкраще зробити собі ін’єкцію – це передня частина стегон, передня частина талії (живіт) або плече.

Потім виконайте наведені нижче інструкції.

&nb= sp;

&nb= sp;

J. Натисніть кнопку дозування, щоб ввести ін’єкцію, доки 0 мг не збігається з покажчиком. Будьте обережні, щоб не торкатися дисплея інш&#= 1080;ми пальцями та не натискати селектор до&#= 1079;и вбік під час ін’єкції. Це пояснюєтьс= 103; тим, що він може блокувати ін’єкцію. Утримуйте кнопку дози натиснутою та залиште голку під шкірою щонайменше на 6 секунд. Цk= 7; необхідно для того, щоб переконати= 089;я, що Ви отримуєте повну дозу.

&nb= sp;

&nb= sp;

K. Витягніть голку.

Після цьогl= 6; Ви можете побачити краплю ліраглутид= 091; на кінчику голки.

Це нормально і не впливає на Вашу дозу.=

&nb= sp;

&nb= sp;

L. Введіть кінчик голки в зовнішній ковпачок голки, не торкаючись самої голки чи зовнішнь&#= 1086;го ковпачка голки.

&nb= sp;

&nb= sp;

М. Коли голк= 072; закрита, обережно повністю насуньте зовнішній ковпачок голки. Потім викрутіть голку. Обережно утилізуйте її та знову надіньте ковпачок ручки.

Зберігайте інжектор-ру&#= 1095;ку в холодильни= 082;у (від 2 °C до 8 °C), подалі від морозильно= 111; камери. Після першого використан= 085;я шприц-ручку &= #1084;ожна зберігати при температур= 110; не вище 30 °C або в холодильни= 082;у.

&nb= sp;

&nb= sp;

Коли ручка порожня, утилізуйте її без прикр&= #1110;пленої голки. Утилізуйте ручку та голку відпо&#= 1074;ідно до місцевих вимог.

·     &nbs= p; Завжди знімайте голку після кожної ін’єкції та зберігайте ручку без прикріплен= 086;ї голки. Це зменшує ризик зараження, інфекції, витоку ліраглутид= 091;, закупорки голок і нето&= #1095;ного дозування.

·     &nbs= p; Обереж= 085;о утилізуйте свою шприц-ручку через 1 місяць після першого використан= 085;я, коли термін її придатност= 110; закінчився або коли вона порожня.

·     &nbs= p; Особи, які доглядають за хворими, повинні бут&#= 1080; дуже обережними під час роботи з використан= 080;ми голками, щоб запобігти травмуванн= 102; голкою та перехресно= 084;у зараженню.

Д= 10;ти.

Корекція дози для підлітків т = 72; дітей віком від 10 років не потрібна. Дані про застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу дітя = 84; віком до 10 років відсутні (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка» та «Фармакокіl= 5;етика»).

П = 77;редозуванн&#= 1103;.

С = 80;мптоми. У клінічних дослідженнn= 3;х та повідомленl= 5;ях, що надійшли після виведення л= 10;раглутиду на ринок, відзначено випадки перевищеннn= 3; рекомендов&#= 1072;ної підтримуваl= 3;ьної дози до 40 разі= в (72 мг). Реакції, про які повідомлялl= 0;, включали сильну нудоту, блювання, діарею та тяжку гіпоглікемo= 0;ю.

Л= 10;кування. П= 088;и передозуваl= 5;ні слід проводити підтримуючk= 7; лікування відповідно до клінічни = 93; ознак і симптомів, що є у пацієнта. Необхідно спостерігаm= 0;и за клінічни = 84; станом паці= 08;нта для вчасног = 86; виявлення зневодненнn= 3; та контролюваm= 0;и рівень глюкози в крові.

=

П = 86;бічні реакції.=

У про= цесі п’яти великих три = 74;алих клінічних досліджень фази ІІІа більше 2500 дорослих пацієнтів отримували = 83;іраглутид окремо або його комбінацію = 79; метформіноl= 4;, з глімепіридl= 6;м (з метформіноl= 4; або без), суль&= #1092;онілсечови= ;ною (з метформіноl= 4; або без) або з метформіноl= 4; + розиглітазl= 6;ном.

Найбільш частими побічними ефектами пр = 86;тягом клінічних досліджень були розлад = 80; органів травлення, серед яких дуже часто з= 091;стрічалися нудота і діарея, част= 086; – блювання, запор, біль у черевній порожнині і диспепсія. Н= 072; початку лікування шлунково-ки = 96;кові розлади зустрічаютn= 0;ся частіше, проте при продовженнo= 0; лікування ї = 93; вираженістn= 0; протягом декількох днів або тижнів зазв = 80;чай знижується. Також часто відзначалиl= 9;я головний біль і назофарингo= 0;т. Крім того, часто виникала гіпоглікемo= 0;я, а при лікуванні л= 10;раглутидом одночасно і = 79; сульфонілсk= 7;човиною – дуже часто. Випадки тяжкої гіпоглікемo= 0;ї спостерігаl= 3;ися насамперед = 87;ри комбінованl= 6;му лікуванні з сульфонілсk= 7;човиною.

Далі <= /b>наведено перелік побічних реакцій, зареєстровk= 2;них протягом довготриваl= 3;их клінічних досліджень фази ІІІa дослідженнn= 3; LEADER^® (довготрива = 83;е кардіоваскm= 1;лярне дослідженнn= 3;),а також на основі спонтанних повідомленn= 0;, одержаних після виведення л= 10;раглутиду на ринок. Частоту всі = 93; побічних реакцій роз = 88;аховано згідно з частотою поширеностo= 0; в клінічних дослідженнn= 3;х фази ІІІа.

Оцінку частоти виникнення побічних ре = 72;кцій проводили з = 72; такою шкало= 02;: дуже часто (≥&n= bsp;1/10), часто (від ≥ 1/1= 00 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/1= 0000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна оцінити на підставі на= 03;вних даних). У кожній груп= 10; побічні реа = 82;ції наведені в п= 086;рядку зниження їх = 85;ьої серйозностo= 0;.

П = 86;рушення метаболізмm= 1; і живлення: ч = 72;сто – гіпоглікемo= 0;я, анорексія, зниження ап = 77;титу; нечасто – зневодненнn= 3;*.

Р = 86;злади нервової системи: часто – головний біль, запаморочеl= 5;ня; нечасто – ди= 079;гевзія. Розла= ди травної системи: дуж= ;е часто – нудота, діарея; част= 086; – блювання, диспепсія, біль у верхньому відділі чер = 77;вної порожнини, запор, гастрит, метеоризм, з= 076;уття живота, гастроезофk= 2;геальна рефлюксна хвороба, дис= 082;омфорт у шлунку, зубний біль; нечасто – уповільненl= 5;я евакуації вмісту шлунка; рідк= 086; – кишкова непрохідніl= 9;ть; дуже рідко – панкреатит (= 091; тому числі некротичниl= 1; панкреатит).

Р = 86;злади серцево-суд = 80;нної системи: часто – підвищення = 95;астоти серцевих скорочень. Розла= 076;и імунної системи: рід= ;ко – анафілактиm= 5;ні реакції.

І = 85;фекції та інвазії: часто – назофарингo= 0;т, бронхіт.

З = 72;гальні розлади та стан місця введення: часто – втома, реакц= 110;ї в місцях ін’єкцій; нечасто – нездужання.

Р = 86;злади функції нирок та сечовивіднl= 0;х шляхів: нечасто – гостра ниркова недостатніl= 9;ть, порушення функції нирок.

Р = 86;злади з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання; нечасто – кропив’янкk= 2;, свербіж; нев= 110;домо - амілоїдоз шкіри.

Р = 86;злади з боку печінки та жовчних проток: неча&= #1089;то – жовчнокам’n= 3;на хвороба, холецистит.

Л = 72;бораторні дослідженнn= 3;: часто – підвищений рівень ліпази*, підвищений рівень амілази*.

*Дані клінічних досліджень фази ІІІb та 4, k= 4; яких вони вимірювалиl= 9;ь.

О = 87;ис окремих побічних реакцій=

Під час клінічного дослідженнn= 3; монотерапіo= 1; ліраглутид&#= 1086;м частота виникнення гіпоглікемo= 0;ї у пацієнтів, які приймал = 80; ліраглутид,= була нижча, ніж у пацієнтів, які отримували = 72;ктивний препарат порівняння (глімепірид). &= #1053;айчастішим= ;и побічними реакціями були шлунково-ки = 96;кові розлади, інфекції та інвазії.

Г= 10;поглікемія

У більшості випадків, зареєстровk= 2;них у процесі клінічних досліджень, підтверджеl= 5;а гіпоглікемo= 0;я була незначною. При монотерапіo= 1; ліраглутид&#= 1086;м не було жодного випадку тяж = 82;ої гіпоглікемo= 0;ї. Тяжка гіпоглікемo= 0;я виникає рідко і спостерігаn= 8;ться в основному = 087;ри комбінованl= 6;му лікуванні ліраглутидl= 6;м і сульфонілсk= 7;човиною (0,02 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів). Дуже рідко (0,001 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів) виникали випадки гіп = 86;глікемії при лікуванні ліраглутидl= 6;м у поєднанні = 079; іншими пероральниl= 4;и антидіабетl= 0;чними засобами (тобто не із сульфонілсk= 7;човиною). Ризик розвитку гі = 87;оглікемії при комбінованl= 6;му застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; і базальног = 86; інсуліну незначний (1 випадок на 100 пацієнто-ро = 82;ів, див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»). У досліджен= ;ні LEADER^® про епізоди тяжкої гіпоглікемo= 0;ї повідомлялl= 6;ся рідше при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; порівняно з плацебо (1,0 проти 1,5 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів, оцінюване співвідношk= 7;ння частоти 0,69 [0,51 до 0,93]) (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»). У пацієнтів, які отримували попередньо = 79;мішані інсуліни на початку та принаймні п = 88;отягом наступних 26 тижнів, частота випадків тяжкої гіпоглікемo= 0;ї при застосуванl= 5;і як ліраглутидm= 1;, так і плацеб= 086; становила 2,2 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів. Розла= ди травної системи

При комбінованl= 6;му лікуванні л= 10;раглутидом та метформіноl= 4; у 20,7 % пацієнтів я = 82; мінімум 1 раз виникала нудота, а у 12,6 % = 211; діарея. При комбінованl= 6;му лікуванні л= 10;раглутидом та сульфонілсk= 7;човиною нудота мінімум по 1 р&= #1072;зу виникала у 9,1 % пацієнтів, а діарея – у 7,9 %. Більшість випадків були легког = 86; або помірно = 75;о ступеня тяжкості і мали дозозалежнl= 0;й характер. У більшості пацієнтів, які на почат= 082;у лікування відчували нудоту, при подовженні лікування ї= 11; частота і ступінь тяжкості зменшувалиl= 9;я. У пацієнтів віком від 70 років при лікуванні ліраглутидl= 6;м можуть частіше спостерігаm= 0;ися порушення з = 073;оку травної системи. У пацієнтів з легкими порушеннямl= 0; або порушен = 85;ями середньої тяжкості функції нир = 86;к (кліренс креатиніну = £ 60= 211;90 мл/хв і 30–59 мл/х= 074; відповідно) при лікуванні ліраглутидl= 6;м можутьчас= тіше виникатип= орушення з боку травної системи. ЖовчнокамR= 17;яна хвороба і холецистит<= o:p>

Під час довготриваl= 3;их контрольовk= 2;них клінічних досліджень фази ІІІа з ліраглутидl= 6;м було зареєстровk= 2;но невелику кількість випадків жовчнокам’n= 3;ної хвороби (0,4 %) тk= 2; холециститm= 1; (0,1 %). У дослідженнo= 0; LEADER^® частота жовчнокам’n= 3;ної хвороби та холециститm= 1; була 1,5 % та 1,1 % у разі застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; і 1,1 % та 0,7 % у разі застосуванl= 5;я плацебо відповідно (= 076;ив. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

В= 10;дміна прийому лік = 72;рського засобу

Під час тривалих контрольовk= 2;них досліджень (26 тижнів або довше) частота випадків ві = 76;міни ліраглутидm= 1; у зв’язку з побічними р = 77;акціями, що виникали, становила 7,8 %, а відміни препарату порівняння R= 11; 3,4 %. Найчастіше причиною цього у пацієнтів, я= 082;і отримували ліраглутид, були нудота (2,= 8 %) і блювання (1,5 = %).

Р = 77;акції в місці ін’єкції<= /i>

У процесі тривалих контрольовk= 2;них досліджень (26 тижнів або довше) реакції в місці введення лі = 88;аглутиду були зареєстровk= 2;ні приблизно у 2&n= bsp;% пацієнтів. Ц= 110; реакції зазвичай були слабки = 84;и.

П = 72;нкреатит

У процесі тривалих контрольовk= 2;них клінічних досліджень фази 3 при лікуванні л= 10;раглутидом було зареєс = 90;ровано кілька випадків (< 0,2&nbs= p;%) гострого панкреатитm= 1;. Випадки панкреатитm= 1; також відзначалиl= 9;я у спонтанни = 93; повідомленl= 5;ях, що надійшли після виведення лікарськогl= 6; засобу на ринок. У дослідженнo= 0; LEADER^® частота випадків гострого панкреатитm= 1;, підтверджеl= 5;их експертною оцінкою, становила 0,4 % у разі засто= 089;ування ліраглутидm= 1; та 0,5 % у групі плацебо відповідно (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).

А = 83;ергічні реакції

Після виведення л= 10;раглутиду на ринок повідомлялl= 6;ся про виникнення алергічних реакцій, у тому числі кропив’янкl= 0;, висипу та свербежу. Також повідомлялl= 6;ся про кілька випадків анафілактиm= 5;них реакцій з такими додатковимl= 0; симптомами, як артеріал= 00;на гіпотензія, = 074;ідчуття серцебиття, задишка та набряк. Протягом вс= 00;ого періоду тривалих клінічних досліджень при лікуванні л= 10;раглутидом у рідких випадках (0,05 %) спостерігаk= 4;ся ангіоневроm= 0;ичний набряк.

Діти. Зага= ;лом частота виникнення, тип та ступі= 085;ь тяжкості побічних реакцій у підлітків т = 72; дітей віком від 10 років такі ж, як у дорослих. Частота підтверджеl= 5;их випадків гіпоглікемo= 0;ї була вища пр= 080; застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; (0,58 випадку/пац= 10;єнто-рік) порівняно і = 79; застосуван&= #1085;ям плацебо (0,29 випадку/пац= 10;єнто-рік). У пацієнтів, яким застосовувk= 2;ли інсулін до виникнення підтверджеl= 5;ого епізоду гіп = 86;глікемії, частота виникнення була вища пр= 080; застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; (1,82 випадку/паm= 4;ієнто-рік) порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям плацебо (0,91 випадку/пац= 10;єнто-рік). У групі застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; тяжких епіз = 86;дів гіпоглікемo= 0;ї не було зареєстровk= 2;но.

Пов= ідомлення про підозрюванo= 0; побічні реакції=

По = 74;ідомлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їх законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективнос&#= 1090;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фа= 088;маконагляд&= #1091; за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Т = 77;рмін придатностo= 0;. 2 р&= #1086;ки.

Після першого застосуванl= 5;я – 1 місяць.

Умови зберігання.

Зберіг= 072;ти в холодильниl= 2;у (2–8 °С) подалі від морозил= 00;ної камери. Не заморожуваm= 0;и. Після першого застосуванl= 5;я зберігати при темпера = 90;урі не вище 30 °С або в холодильниl= 2;у (2–8 °С). Не заморожуваm= 0;и.

Зберіг= 072;ти шприц-ручку із закритим ковпачком для захисту від світла.

Зберіг= 072;ти в недоступноl= 4;у для дітей місці.

Несуміl= 9;ність.

Додавання до ліраглут = 80;ду будь-яких субстанцій може викликати деградацію ліраглутидm= 1;. Без проведення досліджень на сумісність цей лікарсь = 82;ий засіб не можна змішувати з іншими лікарськимl= 0; засобами.=

У = 87;аковка.

= 055;опередньо заповнена багатодозоk= 4;а одноразова шприц-ручка, виготовленk= 2; з поліпропі = 83;ену, містить картридж, виготовленl= 0;й зі скла (тип I) разом із поршнем (хлорбутил) та ковпачко = 84; з гумовою прокладкою (бромбулит/п= 086;ліізопрен).<= /o:p>

= 050;ожна шприц-ручка містить 3 мл розчину, що д&#= 1072;є можливість ввести 30 доз по 0,6 мг, 15 доз п= 086; 1,2 мг або 10 доз по 1,8 мг.

= 055;о одній попередньо заповненій шприц-ручці = 074; картонній коробці.

Категорія відпуску. З = 72; рецептом.=

Виробник.

= 060;армадокс Хелскейр Лімітед

= 072;бо

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>КеВаРо ГРУi= 5; EOOД

М= 10;сцезнаходж&#= 1077;ння виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Kw2= 0а Кордін Індастріал Парк, Паола, PLA 3000, Мальта

= 072;бо

= 055;оверх 5, Вулиця Цариця Елеонора 9 Офіс 23, Софія, 1618, Болгарія<= /p>

С&#= 1072;мовизначен= ня концентрац= 110;ї глюкози в пл&= #1072;змі крові натще	З&#= 1073;ільшення дози інсуліну гларгіну (МО)=
≤&n= bsp;5,5 ммоль/л (≤ 100 мг/дл), цільов= ;ий рівень	Д&#= 1086;зу не змінювати
> = ;5,5 і < 6,7 ммоль/л (>&n= bsp;100 і < 120 мг/дл)	0–2 МО^a
≥&n= bsp;6,7 ммоль/л (≥ 120 мг/дл)	2 МО