ІНСТРУКЦІЯ= ;

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

АДЕНУРІ= ;К^®80 МГ/АДЕНУРІК® 120 МГ

(ADENURIC^® 80 MG/ADENURIC^&re=
g; 120 MG)

&nbs= p;

Склад:

діюча речовина: febuxostat;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить фебуксостаm= 0;у 80 мг або 120 мг;

допоміж= ;ні речовини: лакто= 079;и моногідрат, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, натрію кроскармелl= 6;за, магнію стеарат, кре= 084;нію діоксид колоїдний водний, полівінілоk= 4;ий спирт, титан= 091; діоксид (Е 171), поліетиленk= 5;ліколь, тальк, заліз= 072; оксид жовти = 81; (Е 172).

&nbs= p;

Лікарсь= ;ка форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

таблетка, вкрита плівковою оболонкою, п= 086; 80 мг: кk= 2;псулоподіб= 085;і таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від блідо-жовто = 75;о до жовтого к= 086;льору, з тисненням «80» з одного боку та риск= 086;ю для поділу з іншого боку.

Ри= ска для поділу призначена лише для розламуванl= 5;я з метою полегшення ковтання таблетки, вона не призначена для поділу т= 072;блетки на рівні дози.

Таблетка, вкрита плівковою оболонкою, п= 086; 120 мг: к = 72;псулоподіб&#= 1085;і таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від блідо-жовто = 75;о до жовтого к= 086;льору, з тисненням «120» з одного боку та гладенькі з іншого боку.

Фармако= ;терапевтич = 85;а група.

Л&#= 1110;карські засоби для лікування подагри. Лік= 072;рські засоби, що пригнічуютn= 0; утворення сечової кислоти. Код АТХ М04А А03.

&nbs= p;

Фармаколог= ічні властивостo= 0;.

Фармако= ;динаміка.

Механіз= ;м дії.

Сечова кислота є кінцевим продуктом метаболізмm= 1; пуринів у людини і утворюєтьсn= 3; під час тако= 111; реакції: гіпоксантиl= 5; → ксантин → сечова кислота. Ксантиноксl= 0;даза є каталізат = 86;ром обох етапів цієї реакці= 11;. Фебуксостаm= 0; є похідним 2-арилтіазол= 091;, терапевтичl= 5;а дія якого пов’язана з= 10; зменшенням концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці крові шляхо = 84; селективноk= 5;о пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази. Фебуксостаm= 0; – це потужни= 081; і селективн = 80;й непуриновиl= 1; інгібітор ксантиноксl= 0;дази (NP-SIXO), його Кі (константа пригніченнn= 3;) in vitro становить менше 1 наномоля. Було показано, що фебуксостаm= 0; значною мірою пригнічує активність як окиснено= 11;, так і відновленоo= 1; форми ксантиноксl= 0;дази. У терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;ях фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; інші ферменти, що беруть участь у мет= 072;болізмі пуринів або піримідиніk= 4; таких як гуаніндезаl= 4;іназа, гіпоксантиl= 5;гуанінфосф= 086;рибозилтра&= #1085;сфераза, оротатфосфl= 6;рибозилтра= 085;сфе-раза, оротидинмоl= 5;офосфатдек= 072;рбоксилаза, або пуриннуклеl= 6;зидфосфори= 083;аза.

Клінічн= ;а ефективнісm= 0;ь та безпека.

Подагра= ;

Е&#= 1092;ективність препарату АДЕНУРІК^® була підтверджеl= 5;а в фазі 3 трьох основних до = 89;ліджень (два основни= 093; дослідженнn= 3; APEX і FACT і додатко= ве дослідженнn= 3; CONFIRMS, описані нижче), які включали 4101 пацієнта із гіперурикеl= 4;ією і подагрою. У кожному з ци= 093; основних досліджень фази 3 АДЕНУРІК^® більш ефективно знижував сироватковm= 1; концентрацo= 0;ю сечової кислоти і підтримуваk= 4; її на належном = 91; рівні в порівнянні = 79; алопуринолl= 6;м. Первинною кінцевою точкою ефек = 90;ивності в дослідженнn= 3;х APEX і FACT була частка пацієнтів, у яких протягом ос = 90;анніх трьох місяц= 10;в концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці н = 77; перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковомm= 1; дослідженнo= 0; CONFIRMS фази 3, результати якого стали доступні після першо= 11; реєстрації препарату АДЕНУРІК^®, первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і була частка = 087;ацієнтів, у яких концентрацo= 0;я сечової кис = 83;оти в сироватці не перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл на момент останнього візиту. У ці дослідженнn= 3; не включали пацієнтів, які перенесли т = 88;ансплантац&#= 1110;ю органів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Дослідж= ;ення APEX: Дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з контролем плацебо та алопуринолm= 1; фази 3 (Allopurinol and Placebo-Controlled Efficacy Study of Febuxostat, APEX) було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 28 тижнів. Всьо= 075;о було рандомізовk= 2;но 1072 пацієнти: плацебо (n=3D134), АДЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу (n=3D267), АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу (n=3D269), АДЕНУРІК^® 240 мг 1 раз на добу (n=3D134) або алопуринол (300 мг 1 раз на добу (n=3D258) для пацієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну ≤= 1,5 мг/дл або 100 мг 1 раз н= 072; добу (n=3D10) для пацієнтів з = 074;ихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Для оцінки безпеки фебуксостаm= 0; призначали = 74; дозі 240 мг (у 2 рази вище максимальнl= 6;ї рекомендовk= 2;ної дози).

Д&#= 1086;слідження APEX показало статистичнl= 6; достовірну перевагу об = 86;х режимів лікування препаратом АДЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу і АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу порівняно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг (n =3D 258) / 100 м&#= 1075; (n=3D10) у зменшенн&#= 1110; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л) (див. табл. 1 і рис. 1).

Дослідж= ;ення FACT: Дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з алопуринол- = 82;онтролем (The Febuxostat Allopurinol Controlled Trial, FACT) фази 3 було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 52 тижні. Всьог= 086; було рандомізовk= 2;но 760 пацієнтів: АДЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу (n =3D 256), АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу (n =3D 251) та алопуринол 300 мг 1 раз на доб= у (n =3D 253).

Д&#= 1086;слідження FACT показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; – АДЕНУРІК^{® =}80 мг 1 раз на добу і АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу – порівняно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг у зменшенні і підтримці сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

&nbs= p;

У табл. 1 представлеl= 5;о результати оцінки первинної кінцевої точки ефективносm= 0;і:

&nbs= p;

Таб= 083;иця 1
Час= 090;ка пацієнтів з концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) під &= #1095;ас трьох останніх щомісячних візитів

&n= bsp;

Дослід = 78;ення

АДЕНУР = 30;К^®80 мг 1 раз на добу

АДЕНУР = 30;К^® 120 мг 1 раз на добу

Алопур = 80;нол

300/100 мг 1 раз на добу¹

APEX

(28 тижнів= )

48 %^*

(n=3D262)

65 %^{*, #} (n=3D269)

22 %

(n=3D268)

FACT

(52 тижні)<= /o:p>

53 %^*

(n=3D255)

62 %^*

(n=3D250)

21 %

(n=3D251)

Об’єдн = 72;ні результати

51 %^*

(n=3D517)

63 %^{*, #}

(n=3D519)

22 %

(n=3D519)

¹Р= езультати у пацієнтів, які отримували 100 мг 1 раз на добу (n =3D 10: пацієнти з вихідною сироватков= 086;ю концентрац= 110;єю креатиніну &g= t; 1,5 мг/дл і ≤ = 2,0 мг/дл) або       300 мг 1 раз на добу (n=3D509), в ход= 10; аналізу були об’єдн&#= 1072;ні.

* p < 0,001 порівнян = 86; з алопуринол= 086;м, ^# p < 0,001 порівнn= 3;но з дозою 80 мг.=

&nbs= p;

П&#= 1088;и застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
зменшення
сироватковl=
6;ї
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти бул
=
86;
швидким та
утримувалоl=
9;ь
довго.
Зменшення
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти в
сироватці д
=
86;        =

< 6,0 мг/дл (357
мкмоль/л)
відзначалоl=
9;я
вже на друго=
084;у
тижні
дослідженнn=
3;
і
зберігалосn=
3;
надалі прот=
03;гом
лікування. Н=
072;
рис. 1 показан&=
#1086;
середні
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти в си=
088;оватці
залежно від
часу для
кожної тера
=
87;евтичної
групи
лікування в
обох основн
=
80;х
дослідженнn=
3;х}   фази 3.

&nbs= p;

Рис= 091;нок 1. Середні концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці з = 72; даними об’є = 76;наних опорних досліджень (фаза 3)

=

&nbs= p;

Примітк= ;а: 509 пацієнтів отримували алопуринол = 74; дозі 300 мг 1 раз на добу; 10 пацієнтів з сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і < 2,0 мг/дл отримували алопуринол = 74; дозі 100 мг 1 раз = 085;а добу (10 з 268 пацієнтів у дослідженнo= 0; APEX). Фебуксостk= 2;т в дозі 240 мг призначали для оцінки б= 077;зпеки при дозі, що в =         =            2 рази перевищуваl= 3;а максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну.

<= span style=3D'text-decoration:none'>

Дослідж= ;ення CONFIRMS: Дослідженнn= 3; CONFIRMS було рандомізовk= 2;ним, контрольовk= 2;ним дослідженнn= 3;м фази 3 тривалістю 26 тижнів, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки та ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у в дозах 40 мг і 80 мг порівнян = 86; з алопурино = 83;ом в дозах 300 мг і    200 мг для пацієнтів з подагрою і гіперурикеl= 4;ією. Всього було рандомізовk= 2;но 2269 пацієнтів: АДЕНУРІК^® 40 мг 1 раз на добу (n=3D757), АДЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу (n=3D756) та алопуринол 300/= 200 мг 1 раз на доб= у (n=3D756). Щонайменш&= #1077; 65 % пацієнтів мали поруше = 85;ня функції нирок від легкого до п= 086;мірного ступеня (з кліренсом креатиніну 30&#= 8211;89 мл/хв). Профілактиl= 2;а нападів подагри бул = 72; обов’язков&= #1086;ю протягом 26 тижнів.

Ч&#= 1072;стка пацієнтів з концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) в ос&= #1090;анній візит стано = 74;ила 45 % для фебуксо= ;стату 40 мг, 67 % для фебуксостаm= 0;у 80 мг і 42 % для ало&= #1087;уринолу 300/200 мг відповідно.

Первинн= ;а кінцева точка в підгрупі пацієнтів з порушенням функції нирок

У дослідженнo= 0; APEX оцінювали ефективнісm= 0;ь препарату з = 72; участю 40 пацієнтів з порушенням = 92;ункції нирок (тобто з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і         =       ≤= 2,0 мг/дл). Таким пацієнтам, рандомізовk= 2;ним в групу алопуринолm= 1;, дозу препарату зменшували до 100 мг 1 раз на добу. Первинна кінцева точ = 82;а ефективносm= 0;і була досягн = 91;та в групах АДЕНУРІКУ^{®
у 44 % пацієнтів
(80 мг 1 раз на
добу), 45 % (120 мг раk=
9;
на добу) і 60 % (240 мk=
5; 1
раз на добу) в
порівнянні
=
79;
0 % у групах ало=
;пуринолу
100 мг 1 раз на
добу і
плацебо.}

П&#= 1088;и цьому клінічно значущих відмінностk= 7;й у зниженні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у відсотках у здорових добровольцo= 0;в відзначено не було незалежно від функціоналn= 0;ного стану нирок (58= % у групі з нормальною функцією ни = 88;ок і 55 % у групі з тяжким порушенням функції нир = 86;к).

П&#= 1088;оспективни= й аналіз, проведений за участю пацієнтів з подагрою і порушенням = 92;ункції нирок за допомогою дослідженнn= 3; CONFIRMS, показав, що фебуксостаm= 0; був значно ефективнішl= 0;м: рівень сечової кислоти в сироватці знижувався = 76;о рівня < 6,0 мг/дл у порівнянн= 10; з таким при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; 300 мг/200 мг у пацієнтів з подагрою і порушенням = 92;ункції нирок від легкого до середнього = 89;тупеня (65 % випробовувk= 2;них).

Первинн= ;а кінцева точка в підгрупі пацієнтів з сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти    ≥ 10 мг/дл

Вихідна сироватковk= 2; концентрацo= 0;я сечової кислоти ≥ 10 мг/дл відзначалаl= 9;я приблизно у 40 % пацієнтів (комбінован= 10; дослідженнn= 3; APEX і FACT). Серед циm= 3; пацієнтів первинна кі = 85;цева точка ефективносm= 0;і (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута в = 087;ідгрупах АДЕНУРІКУ^{®
у 41 % пацієнтів
(80 мг 1 раз на
добу), у 48 %
пацієнтів      (120
мг 1 раз на
добу) і у 66 %
пацієнтів (240 м=
;г
1 раз на добу) в
порівнянні
=
79;
9 % у групі
алопуринолm=
1;
300 мг/100 мг 1 раз на
добу і 0 % у
групі
плацебо.}

За даними дослідженнn= 3; CONFIRMS, частка пацієнтів, які досягли первинної кінцевої точки ефективносm= 0;і (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останній візит), у груп&= #1110; пацієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти ≥ 10 мг/дл, які отримували фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на добу, становила відповідно 27 % (66/249), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу 49 % (125/254) і алопуринол 300 мг/200 мг 1 раз на добу 31 % (72/230).

Клінічн= ;і результати: відсоток пацієнтів, я= 082;і потребують терапії нападів подагри

Д&#= 1086;слідження APEX: Протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнти з терапевтичl= 5;ої групи фебук = 89;остату 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нап = 72;дів подагри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80;, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (28 %), алопуринол 300 мг (23 %) та плаце= 073;о (20 %). Частота нападів бул = 72; вищою після профілактиm= 5;ного періоду і з часом посту = 87;ово знижуваласn= 3;. Від 46 % до 55 % пацієнтів проводилосn= 3; лікування нападів подагри з 8 тижня і з    28 тижня. Напад= 080; подагри, що виникли протягом останніх 4-х тижнів випр = 86;бувань (24–28 тижні), спостерігаl= 3;ися у 15 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80, 120 мг), 14 % пацієнтів (алопуринол 300 мг) і 20 % пацієн = 90;ів (плацебо).

Д&#= 1086;слідження FACT: Протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнти з терапевтичl= 5;ої групи фебук = 89;остату 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нападів подагри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80; обох терапевтичl= 5;их груп, де застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (22 %) та алопуринол 300 мг (21 %). Після 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду час = 90;ота нападів збільшиласn= 3; і з часом пос&#= 1090;упово знизилася (64 % o= 0; 70 % пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування з приводу нападів под = 72;гри з 8–52 тижня). Напади подагри протягом останніх 4-х тижнів випробуванn= 0; (49–52 тижні) спостерігаl= 3;ися у 6–8 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80 мг, 120 мг), і у 11 % пацієнтів (алопуринол 300 мг).

Частка пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування загострень подагри (дослідженн= 03; APEX і FACT), була нижчою в групах, де середня концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці після лікув = 72;ння зменшувалаl= 9;я до < 6,0 мг/дл, < 5,0 мг/дл або < 4,0 мг/дл, в порівнянні = 79; групами, в яких середній рі = 74;ень сечової кислоти становив ≥ 6,0 мг/дл в остан&#= 1085;і 32 тижні лікування (з 20= –24 тижн= я по 49–52 тиждень= ;).

П&#= 1110;д час дослідженнn= 3; CONFIRMS частка пацієнтів, я= 082;і потребувалl= 0; лікування нападів подагри (1 ден&= #1100; кожні 6 місяців), становила 31 % і= ; 25 % у групах, які отримували відповідно фебуксостаm= 0; 80 мг і алопури= нол. Відмінностk= 7;й у співвідношk= 7;нні пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів под = 72;гри, між групами, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг і 40 мг, не відзначалоl= 9;я.

Довгост= ;рокові розширені відкриті дослідженнn= 3;

Д&#= 1086;слідження EXCEL (C02-021): Дослідженнn= 3; EXCEL було трирічним, відкритим, м= 091;льтицентро&= #1074;им, рандомізовk= 2;ним, розширеним, алопуринол- = 82;онтрольова&#= 1085;им дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 3, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки за участю пацієнтів, які пройшли основні дослідженнn= 3; фази 3 (APEX або FACT). Всього в дослідженнn= 3; було включено 1086 пацієнтів: АДЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу (n=3D649), АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу (n=3D292) та алопуринол 300/= 100 мг 1 раз на добу (n=3D145). Приблизно для 69 % пацієнтів корекція терапії для досягнення остаточногl= 6; стабільногl= 6; лікування н = 77; була потрібна. Пацієнти, рі= 074;ні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти у яких при триразовомm= 1; послідовноl= 4;у вимірюваннo= 0; становили > 6,0 мг/дл, були виключені з дослідженнn= 3;.

Р&#= 1110;вні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти з плином часу не змінилис= 03; (наприклад, у 9= 1 % і 93 % пацієнтів= ;, які спочатк = 91; застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; у дозах відповідно 80 мг і 120 мг, рівн= 10; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти ста = 85;овили < 6,0 мг/дл на 36-му місяці).

З&#= 1072; даними трирічного спостережеl= 5;ня у менш ніж 4 % пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів, відмічено зменшення частоти нап = 72;дів подагри на 16–24 місяці і 30–36 місяці (тобт= 086; більш ніж у 96 % пацієнтів необхіднісm= 0;ь у лікуванні нападів відсутня).

У 4= 6 % і 38 % пацієнтів= ;, які отримували остаточне с = 90;абільне лікування фебуксостаm= 0;ом відповідно = 74; дозі 80 або 120 мг 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося повне зникнення первинного пальпованоk= 5;о тофусу від початку до останнього візиту.

Д&#= 1086;слідження FOCUS (TMX-01-005) було п'ятирічним, відкритим, мультицентl= 8;овим, розширеним дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 2, що проводилосn= 3; за участю пацієнтів, які закінчили   4-тижн= ;евий прийом фебуксостаm= 0;у з подвійним сліпим дозуванням = 91; випробуванl= 5;і TMX-00-004. Дослідженнn= 3; включало 116 пацієнтів, які отримув = 72;ли спочатку фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на до = 73;у. Для 62 % пацієнтів для підтримки рівня сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше        = 6,0 мг/дл корекція дози не була потрібна, а 38 % пацієнтів потребувалl= 0; корекції дози для досягнення остаточної стабільної концентрацo= 0;ї.

Ч&#= 1072;стка пацієнтів з рівнем сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл        =       (357 мкмоль/л) н = 72; момент оста = 85;нього візиту стан = 86;вила більше 80 % (81–100 %) для кожної з груп за дозо= 102; фебуксостаm= 0;у.

У фазі 3 клінічних досліджень = 91; пацієнтів, я= 082;і отримували фебуксостаm= 0;, спостерігаl= 3;ися незначні зміни печінкових показників (5,0= %). Частота даних змін була схожа з такою при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; (4,2 %) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). У довгострокl= 6;вих відкритих розширених дослідженнn= 3;х у пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; (5,5 %) або алопур= 080;нол    (5,8 %) протягом тривалого часу, відзначалоl= 9;я підвищення рівня ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) (див. розділ «Особливос&= #1090;і застосуванl= 5;я»).

Післяре= ;єстраційні довгострокl= 6;ві дослідженнn= 3;

Д&#= 1086;слідження CARES являло собою багат = 86;центрове рандомізовk= 2;не подвійно сліпе дослідженнn= 3; відсутност&#= 1110; меншої ефек = 90;ивності, під час яког= 086; порівнювалl= 0; результати серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та алопуринолm= 1; у пацієнтів = 079; подагрою та основними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями в анамнезі, включаючи інфаркт міокарда, го= 089;піталізаці&= #1102; з приводу нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1;, процедуру коронарної = 72;бо церебральнl= 6;ї реваскулярl= 0;зації, інсульт, гос= 087;італізацію з приводу тр= 072;нзиторної ішемічної атаки, захворюванl= 5;я периферичнl= 0;х судин або цу= 082;ровий діабет із ознаками мікроангіоl= 7;атії чи макроангіоl= 7;атії. Для досягнення рівня sUA менше= 6 мг/дл дозу фебуксостаm= 0;у титрували з 40 мг до 80 мг (незалежно від функції нирок), а дозу алопуринолm= 1; титрували з кроком 100 мг з 300 до 600 мг для пацієнтів і = 79; нормальною функцією нирок та нирковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня та з 200 до 400 мг для пацієнтів і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю помірного ступеня тяжкості.=

П&#= 1077;рвинною кінцевою точкою в дослідженнo= 0; CARES був час пер = 96;ої появи MACE (важлl= 0;ві побічні серцево-суд = 80;нні явища), складової н = 77;летального інфаркту міокарда, нелетальноk= 5;о інсульту, смерті від серцево-суд = 80;нних патологій т = 72; нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1; з невідклад = 85;ою коронарною реваскулярl= 0;зацією.

К&#= 1110;нцеві показники (первинні та вторинні) аналізувалl= 0; відповідно до аналізу н= 072;цілення на лікуванн= 03; (ІТТ), включаючи всіх суб'єктів, які були рандомізовk= 2;ні та отримали принаймні одну дозу препарату у ході подвій = 85;ого сліпого дослідженнn= 3;.

З&#= 1072;галом 56,6% пацієнтів припинили пробне ліку = 74;ання передчасно, = 072; 45% пацієнтів завершили н = 77; всі візити дослідженнn= 3;.

З&#= 1072;галом, 6190 пацієнтів знаходилисn= 0; під спостережеl= 5;ням протягом 32 місяців, середня тривалість впливу становила 728 днів для пацієнтів групи фебуксостаm= 0;у (n=3D3098) та 719 днів дл&#= 1103; пацієнтів групи алопуринолm= 1; (n=3D3092).

П&#= 1077;рвинна кінцева точка MACE спостерігаl= 3;ася з аналогічниl= 4;и показникамl= 0; у групах лікування фебуксостаm= 0;ом та алопурин = 86;лом (10,8% проти 10,4% пацієнтів відповідно; співвідношk= 7;ння ризику [HR] 1,03; двостороннo= 0;й повторний 95% довірчий ін = 90;ервал [CI] 0,89–1,21).

П&#= 1088;и аналізі окремих компонентіk= 4; MACE частота смертності від серцево-суд = 80;нних патол= ;огій була вищою у групі фебуксостаm= 0;у, ніж алопуринолm= 1; (4,3% проти 3,2% пацієнтів; ЧСС 1,34; 95% ДІ 1,03–1,73). Частота інших подій MACE була схожа у групах фебуксостаm= 0;у та алопурин = 86;лу, тобто нелет = 72;льного інфаркту міокарда (3,6% проти 3,8% пацієнтів; ЧСС 0,93; 95% ДІ 0,72–1,21), н= 077;летального інсульту (2,3% проти 2,3% пацієнтів; ЧСС 1,01; 95% ДІ 0,73–1,41) т = 72; термінової = 88;еваскуляри&#= 1079;ації через нестабільнm= 1; стенокардіn= 2; (1,6% проти 1,8% паці= єнтів; ЧСС 0,86; 95% ДІ 0,59–1,26).=

Ч&#= 1072;стота смертності = 79; усіх причин також була вищою у груп= 110; фебуксостаm= 0;у, ніж алопури = 85;олу (7,8% проти 6,4% пацієнтів; ЧСС 1,22; 95% ДІ 1,01–1,47), щ= 086; в основному обумовлюваl= 3;ося більш висок = 80;м рівнем смертності від серцево-суд = 80;нних патологій у цій групі (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Т&#= 1077;мпи прийнятої госпіталізk= 2;ції з приводу серцевої недостатноl= 9;ті, госпіталізk= 2;ції з приводу ар= 080;тмії, що не пов’язана і = 79; ішемією, венозними тромбоембоl= 3;ічними подіями, і госпіталізk= 2;ції з приводу перехідних ішемічних нападів бул = 80; порівнянниl= 4;и для фебуксостаm= 0;у та алопуринолm= 1;.

Синдром лізису пухлини (СЛП)

Е&#= 1092;ективність та безпека застосуванl= 5;я АДЕНУРІКУ^{®
для профіла
=
82;тики
і лікування
при СЛП
оцінювали в
дослідженнo=
0;
FLORENCE (FLO-01). АДЕНУРІК=
^®
продемонстl=
8;ував
найкращу і
більш швидк
=
91; дію
відносно
зниження
рівня ураті
=
74;
у порівнянн=
10;
з
алопуринолl=
6;м.}

FLORENCE являло собо= 02; рандомізовk= 2;не (1:1), подвійне с = 83;іпе, опорне досл= 10;дження фази III, проведене для порівняння АДЕНУРІКУ^{®
в дозуванні 120
мг один раз
на добу і
алопуринолm=
1;
в дозуванні 200=
–600
мг на добу
(середня
добова доза
алопуринолm=
1; [±
стандартне
відхилення]: 34=
9,7
± 112,90 мг) в
умовах
контролю
концентрацo=
0;ї
сечової кис
=
83;оти
в сироватці.
Вибрані
пацієнти
повинні бул
=
80;
бути
кандидатамl=
0;
для
лікування а
=
83;опуринолом
або не мати
доступу до
расбуриказl=
0;.
Первинні
кінцеві
точки являл
=
80;
собою площу
під кривою
концентрацo=
0;ї
сечової кис
=
83;оти
в сироватці (AUC
sUA_1-8) і зміну
рівня креат
=
80;ніну
в сироватці (sC=
),
з першого по
восьмий ден=
00;
кожна.}

Д&#= 1086; дослідженнn= 3; було включено 346 пацієнтів з гематологіm= 5;ними злоякіснимl= 0; новоутвореl= 5;нями, які отримували хіміотерапo= 0;ю і мали середній/ви = 89;окий ступінь ризику розвитку СЛ = 55;. Середнє значення AUC sUA_{1-8 (мг
× ч/дл) було
значно нижч
=
80;м
при прийомі
АДЕНУРІКУ^{®
(514,0 ± 225,71 у
порівнянні
=
79;
708,0 ± 234,42; середнє
найменших к
=
74;адратів
для різниці:
-196,794 [95 % довірчог
=
86;
інтервалу: -238,600;
-154,988]; p < .0001). Крім
того,
середній
сироватковl=
0;й
рівень сечо
=
74;ої
кислоти був
значно
нижчий при
застосуванl=
5;і
АДЕНУРІКУ^{®,
починаючи з
перших}}}       24 годин лікування і = 074; будь-який наступний м = 86;мент часу. Статистичнl= 6; значимих відмінностk= 7;й за середнім вмістом сироватковl= 6;го креатиніну (%) між АДЕНУРІКОМ^=
® і алопуринолl= 6;м не було

(-0,83 &p= lusmn; 26,98 порівняно k= 9; -4,92 ± 16,70 відповідно; середнє най = 84;енших квадратів для різниці: 4,= 0970 [95 % довірчого інтервалу: -0,6467; 8,8406]; p=3D0,0903). З урахуванняl= 4; вторинних кінцевих точок, статистичнl= 6; значимих ві = 76;мінностей за частотою розвитку лабораторнl= 6; підтверджеl= 5;ого СЛП не було (8,1 % і 9,2 % для АДЕНУРІКУ^{®
і
алопуринолm=
1;
відповідно;
відносний
ризик: 0,875 [95 %
довірчого і
=
85;тервалу:
0,4408; 1,7369]; p=3D0,8488) і
клініки
синдрому
розпаду
пухлини не
було (1,7 % і 1,2 % для
АДЕНУРІКУ^{®
і алопурино
=
83;у
відповідно;
відносний
ризик: 0,994 [95 %
довірчого і
=
85;тервалу:
0,9691; 1,0199]; p=3D1,0000). Частот=
072;
всіх ознак і
симптомів, щ=
086;
виникли під
час
лікування, а
також побіч
=
85;их
реакцій, ста=
085;овила
67,6 % порівняно
=
79;
64,7 % і 6,4 %
порівняно з 6,4=
%
для АДЕНУРІ
=
50;У^®
і
алопуринолm=
1;
відповідно. =
059;
дослідженнo=
0;
FLORENCE АДЕНУРІК^®=
продемонстl=
8;ував
найкращу і
більш швидк
=
91; дію
щодо
зниження
рівня
сечової
кислоти в си=
088;оватці
порівняно з
алопуринолl=
6;м.
Дані щодо
порівняння
АДЕНУРІКУ^{®
і
расбуриказl=
0;
на даний час
відсутні.
Ефективнісm=
0;ь
та безпека
фебуксостаm=
0;у
не були вста=
085;овлені
для
пацієнтів з
гострим
тяжким СЛП,
наприклад
пацієнтів, у
яких інші
види терапі=
11;
для зниженн=
03;
уратів не
діють.}}}

Фармако= ;кінетика.

У здорових добровольцo= 0;в максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі (С_max) = та площk= 2; під кривою (AUC) збільшувалl= 0;ся пропорційнl= 6; дозі після о= 076;норазового та багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозах від 10 мг до 120 мг. При = 076;озах від 120 мг до 300 мг збільшення AUC було більши = 84;, ніж пропорційнl= 6; дозі. При застосуванl= 5;і доз 10–240 мг кож = 85;і 24 години накопиченнn= 3; фебуксостаm= 0;у не відмічал = 86;ся. Передбачувk= 2;ний середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння (t_1/2) фебуксостаm= 0;у становив приблизно 5–8 годин. Був проведений популяційнl= 0;й аналіз фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки за даними, отриманими за участю 211 пацієнтів з гіперурикеl= 4;ією і подагрою, які застосовувk= 2;ли АДЕНУРІК^® в дозах 40–240 мг 1 раз на добу. В цілому отримані значення фа = 88;макокінети&#= 1095;них параметрів = 74;ідповідают&#= 1100; таким у здорових добровольцo= 0;в, які, отже, є хорошою моделлю для оцінки фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки препарату у пацієнтів з подагрою.=

Всмокту= ;вання. Фебуксостаm= 0; швидко (t_max (час досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї) 1,0–1,5 години) і добре (принаймні 84 %) всмоктуєтьl= 9;я. При одноразовоl= 4;у та багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у перорально = 91; дозах 80 мг або= 120 мг 1 раз на добу С_max відповідно становить 2,8–3= ,2 мкг/мл та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсолютну біодоступнo= 0;сть таблеток фебуксостаm= 0;у не аналізувалl= 0;. При багатор = 72;зовому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг 1 ра = 79; на добу або при одноразовоl= 4;у застосуванl= 5;і у дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею = 057;_max зменшувалаl= 9;я на 49 % та 38 %, а AUC – на= 18 % та 16 % відповідно. Однак це не супроводжуk= 4;алося клінічно значущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у си= 088;оватці крові (при багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг). Таким чином АДЕНУРІК^® можна застосовувk= 2;ти незалежно від вживанн= 03; їжі.

Розподі= ;л. Передбачувk= 2;ний об’єм розподілу у рівноважноl= 4;у стані (V_ss/F) для фебуксостаm= 0;у змінюється від 29 до 75 л піс= 083;я пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я у дозі 10–300 мг. Ступінь зв’язуваннn= 3; фе= 073;уксостату з білками плазми кров= 10; (головним чином з альб= 091;міном) становить 99,2 % = 10; не змінюється при підвище = 85;ні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітіk= 4; фебуксостаm= 0;у ступінь зв’язуваннn= 3; з білками пл= 072;зми крові коливаєтьсn= 3; від 82 до 91 %.

Метабол= ;ізм. Феб= уксостат активно метаболізуn= 8;ться шляхом кон’югації за участю уридиндифоl= 9;фатглюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи (УДФ-глюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи) та окисненн= 03; за участю ферментів системи цитохрому Р 450 (CYP). Усього іде = 85;тифіковано 4 фармакологo= 0;чно активних гідроксильl= 5;их метаболіти фебуксостаm= 0;у; 3 з них були виявлені у плазмі люди = 85;и. Дослідженнn= 3; in vitro на мікросомах печінки людини засвідчили, = 097;о ці окиснені метаболіти утворюютьсn= 3; переважно під дією CYP1А1, CYP1А= ;2, CYP2С8 або CYP2С9, тодo= 0; як фебуксос = 90;ату глюкуронід утворюєтьсn= 3; головним чином під дією УДФ-глю= 082;уронілтран&= #1089;ферази 1А1, 1А8 та 1А9.

Виведен= ;ня. Фебуксостаm= 0; виводиться = 79; організму через печінку та нирками. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я ¹⁴С-фебуксоl= 9;тату у дозі 80 мг приблизно 49 % виводилося із сечею у вигляді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (3 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речовини (30 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’юг= 072;тів (13 %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (3 %). Крім ниркової екскреції, приблизно 45 % д= ;ози виводилося = 79; калом у вигл= 103;ді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (12 %), ацилглюку = 88;оніду діючої речовини (1 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’югатів (25 = %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (7 %).

Ниркова недостатніl= 9;ть.

П&#= 1088;и багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
у дозі 80 мг не
було відміч
=
77;но
змін С_max
фебуксостаm=
0;у
у пацієнтів =
079;
легкою,
помірною аб
=
86;
тяжкою
нирковою
недостатніl=
9;тю
порівняно з
пацієнтами
=
79;
нормальною
функцією
нирок.
Середня
загальна AUC
фебуксостаm=
0;у
збільшувалk=
2;ся
приблизно у 1,8
раза: від 7,5 мкk=
5; ×
година/мл у
пацієнтів з
нормальною
функцією
нирок до 13,2 мкk=
5; ×
година/мл у
пацієнтів з
тяжкою
нирковою не
=
76;остатністю.
C_max та AUC
активних
метаболітіk=
4;
підвищувалl=
0;ся
у 2 і 4 рази
відповідно.
Проте
пацієнтам з
нирковою
недостатніl=
9;тю
легкого або
помірного
ступеня
корекція
дози лікарс=
00;кого
засобу не
потрібна.}=

Печінко= ;ва недостатніl= 9;ть.

П&#= 1088;и багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
у дозі 80 мг не
було
відмічено
суттєвих
змін С_max та AUC
фебуксостаm=
0;у
та його
метаболітіk=
4;
у пацієнтів =
079;
легкою (клас h=
0;
за шкалою Ча=
081;лда-П’ю)
та помірною
(клас В за
шкалою Чайл
=
76;а-П’ю)
печінковою
недостатніl=
9;тю
порівняно з
пацієнтами
=
79;
нормальною
функцією
печінки. Дос=
083;ідження
лікарськогl=
6;
засобу у
пацієнтів з
тяжкою
печінковою
недостатніl=
9;тю
(клас С за
шкалою Чайл
=
76;а-П’ю)
не
проводилосn=
3;.}

Вік.

П&#= 1088;и багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
не було
відмічено
суттєвих
змін AUC
фебуксостаm=
0;у
та його
метаболітіk=
4;
у пацієнтів
літнього
віку
порівняно з
молодими
здоровими
добровольцn=
3;ми.}

Стать.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>

П&#= 1088;и багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
С_max та AUC
фебуксостаm=
0;у
у жінок були
на 24 % та 12 % вищим=
и
відповідно,
ніж у
чоловіків.
Однак С_max та AU=
C,
скоригованo=
0;
за масою
тіла, були
схожі для
обох груп,
тому зміна
дози
фебуксостаm=
0;у
залежно від
статі не
потрібна.}=

&nbs= p;

Клінічн= ;і характерисm= 0;ики.

Показання.

А&#= 1044;ЕНУРІК^® 80 мг та АДЕНУР= ІК^® 120 мг:

Л&#= 1110;кування хронічної гіперурикеl= 4;ії при захворю = 74;аннях, що супроводжуn= 2;ться відкладаннn= 3;м кристалів уратів, у тому числі при наявнос = 90;і тофусів та/або подагричноk= 5;о артриту в даний час чи в анамнезі.

А&#= 1044;ЕНУРІК^® 120 мг:

Л&#= 1110;кування та профілактиl= 2;а гіперурикеl= 4;ії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком синдрому лізису пухлини (СЛП).<= o:p>

А&#= 1044;ЕНУРІК^® показаний дорослим пацієнтам.=

&nbs= p;

Протипоказ= ання.

Г&#= 1110;перчутливі= сть до активної речовини аб = 86; до будь-якої іншої допоміжної речовини пр = 77;парату, зазначеної = 91; розділі «Склад».<= /span>

&nbs= p;

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Меркапт= ;опурин/азат= 110;оприн.

В&#= 1110;дповідно до механізм = 91; своєї дії фебуксостаm= 0; пригнічує ксантиноксl= 0;дазу, тому супутн= 08; застосуваl= 5;ня не рекомендуєm= 0;ься. Пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази може призво = 76;ити до підвищення концентрацo= 0;ї обох препаратів = 91; плазмі, що може викликати токсичну реакцію. Дослідженнn= 3; взаємодії фебуксостаm= 0;у з препарата = 84;и (крім теофіліну), що метаболізуn= 2;ться ксантиноксl= 0;дазою, не проводил = 80;ся за участю людей.

М&#= 1086;делюючий та імітаційниl= 1; аналіз дани = 93; доклінічно&= #1075;о дослідженнn= 3; на щурах вказує на те, що у разі одночасногl= 6; введення фе = 73;уксостату дози меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину слід зменшити до 20% або менше ві= 076; раніше призначеноo= 1; дози (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Д&#= 1086;слідження взаємодії фебуксостаm= 0;у під час іншо= 111; цитотоксичl= 5;ої хіміотерапo= 0;ї не проводил = 80;ся. У ході опорн= 086;го дослідженнn= 3; пацієнтам і = 79; СЛП з декількома режимами хіміотерапo= 0;ї призначавсn= 3; фебуксостаm= 0; у дозі 120 мг, включаючи моноклоналn= 0;ні антитіла. Однак під ча= 089; цього дослідженнn= 3; взаємодії лікарський препарат–лo= 0;карський препарат і лікарський препарат–зk= 2;хворювання не досліджуваl= 3;ися. Тому можлив= 10;сть взаємодії з будь-якими цитотоксичl= 5;ими препаратамl= 0;, що сумісно призначаютn= 0;ся, виключати н = 77; можна.

Розиглі= ;тазон/субст= 088;ати CYP2C8

Ф&#= 1077;буксостат є слабким інгібітороl= 4; CYP2C8 in vitro. В ході дослід = 78;ення у здорових добровольцo= 0;в паралельне = 79;астосуванн&#= 1103; 120 мг фебуксостаm= 0;у 1 раз на добу та одноразовоo= 1; перорально прийнятої д = 86;зи розиглітазl= 6;ну 4 мг не впливало на фармакокінk= 7;тику розиглітазl= 6;ну і його метаб= 086;літу N-дезметилро= 079;иглітазону, що демонстр = 91;є, що фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; фермент CYP2C8 in vivo. Таким чином, одночасне введення фе = 73;уксостату і розиглітазl= 6;ну або інших су= 073;стратів CYP2C8 не вимагає корекції дози для цих препаратів.

Теофілі= ;н.

П&#= 1088;оведено дослідженнn= 3; взаємодії фебуксостаm= 0;у за участю здорових добровольцo= 0;в для оцінки впливу пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази на збільшення рівня теофі = 83;іну в циркулюючіl= 1; крові, що спостерігаl= 3;ося з іншими інгібітораl= 4;и ксантиноксl= 0;дази. Результати = 76;ослідження показали, що &#= 1087;ри одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не бm= 1;ло жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій або впливу н= 072; безпеку теофіліну. Таким чином, &#= 1092;ебуксостат у дозі 80 мг мож= ;на застосовувk= 2;ти одночасно і = 79; теофіліном = 73;ез особливих застереженn= 0;. Даних щодо дози фебукс = 86;стату 120 мг немає.
Напрокс= ;ен та інші інгібітори глюкуронізk= 2;ції.

М&#= 1077;таболізм фебуксостаm= 0;у залежить ві = 76; активності ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи. Лікарські засоби, що пригнічуютn= 0; процес глюкуронізk= 2;ції, наприклад НПЗЗ та проб= 077;нецид, теоретично можуть впли = 74;ати на виведенн= 03; фебуксостаm= 0;у. У здорових добровольцo= 0;в при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та напроксе = 85;у по 250 мг 2 рази н= 072; добу спостерігаl= 3;ося посилення дії фебуксостаm= 0;у (C_max(максимал&= #1100;на концентрацo= 0;я) становить 28 %, AUC (площа під кривою) – 41 %, t_1/2 (період напіввиведk= 7;ння) – 26 %). У ході клінічних досліджень застосуванl= 5;я напроксену та інших НПЗЗ/ інгібі= 090;орів ЦОГ-2 не супроводжуk= 4;алося клінічно значущим збільшенняl= 4; побічних ре = 72;кцій.

Ф&#= 1077;буксостат можна одночасно застосовувk= 2;ти з напроксеноl= 4; без зміни їх дози.

Індукто= ;ри глюкуронізk= 2;ції.

П&#= 1086;тужні індуктори ф = 77;рменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи можуть поси = 83;ювати метаболізм та зменшувати ефективнісm= 0;ь фебуксостаm= 0;у. У пацієнтів, які застосо = 74;ують потужні індуктори глюкуронізk= 2;ції, рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и рівень сечової кислоти у плазмі чере = 79; 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні інд = 91;ктора глюкуронізk= 2;ції можливе підвищення рівня фебуксостаm= 0;у у плазмі.

Колхіци= ;н/індометац= 080;н/гідрохлор= отіазид/вар = 92;арин.

Ф&#= 1077;буксостат можна одночасно застосовувk= 2;ти з колхіцино = 84; або індометациl= 5;ом без зміни дози препаратів.

Т&#= 1072;кож не потрібно змінювати дозу фебукс = 86;стату при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і з гідрохлороm= 0;іазидом.

О&#= 1076;ночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у з варфарино = 84; не вимагає зміни дози останнього. Застосуванl= 5;я у здорових добровольцo= 0;в фебуксостаm= 0;у (80 мг або 120 мг один раз на добу) з варфа&#= 1088;ином не впливає н= 072; фармакокінk= 7;тику останнього. Одночасне застосуванl= 5;я з фебуксост = 72;том також не впливало на МНО та активність фактора VІІ.

Дезипра= ;мін/субстра= 090;и CYP2D6.

З&#= 1072; даними, отриманими in vitro, фебуксостаm= 0; є слабким інгібітороl= 4; CYP2D6. У ході досліджень за участю здорових добровольцo= 0;в, які отримув = 72;ли 120 мг АДЕНУРІКУ^{®
1 раз на добу,
спостерігаl=
3;ося
збільшення AUC
дезипрамінm=
1;
(субстрат CYP2D6)
на 22 %, що
свідчить пр
=
86; слабку
пригнічуваl=
3;ьну
дію
фебуксостаm=
0;у
на фермент CYP2D6 in vivo.}

Т&#= 1072;ким чином, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та субстрат= 10;в CYP2D6 немає необхідносm= 0;і змінювати ї = 93; дози.

Антацид= ;ні засоби.

П&#= 1088;и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з антацидам = 80;, що містять магнію гідроксид т = 72; алюмінію гідроксид, відмічаєтьl= 9;я затримка всмоктуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у (приблизно н= 072; 1 годину) та зменшення Сmax на 32 %, однак AUC фебуксостаm= 0;у суттєво не змінюється, тому фебуксостаm= 0; можна засто = 89;овувати із антацидниl= 4;и засобами.=

Особливост= і застосуванl= 5;я.

Серцево= ;-судинні захворюванl= 5;я.

Л= ;ікування хронічної гіперурикеl= 4;ії

П&#= 1072;цієнтам із попередньо наявними основними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями (наприклад і= 085;фарктом міокарда, інсультом або нестабільнl= 6;ю стенокардіn= 8;ю) слід уникат = 80; лікування фебуксостаm= 0;ом, за виключенняl= 4; випадків, коли немає і= 085;ших належних ва = 88;іантів терапії.

У дослідженнn= 3;х APEX та FACT у загальній групі фебук = 89;остату порівняно з групою алопуринолm= 1; повідомлялl= 6;ся про збільшення кількості порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи (Anti-Platelet Trialists’ Collaboration (APTC)) (визначення кінцевих точок у груп= 110; сумісного аналізу антитромбоm= 4;итарної терапії (APTC), у т. ч. з летальним наслідком у зв’язку з се= 088;цево-судинн= им захворюванl= 5;ям, інфаркту мі = 86;карда без летального наслідку, інсульту бе = 79; летального наслідку) (1,3 порівняно і = 79; 0,3 випадків на= 100 пацієнто-ро = 82;ів), на відміну від дослідж = 77;ння CONFIRMS (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка» для детального опису дослідженнn= 3;). Частота порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи (APTC), пр= 086; які повідомлялl= 6;ся у комбінова = 85;их дослідженнn= 3;х фази 3 (дослідженн= 03; APEX, FACT та CONFIRMS), стано= 074;ила 0,7 порівняно із 0,6 випадків на 100 пацієнто= -років. В рамках довгострокl= 6;вих широкомасшm= 0;абних досліджень частота серцево-суд = 80;нних порушень, пр= 086; які повідомлялl= 6;ся, становила 1,2 та 0,6 випадків на 100 пацієнто-ро = 82;ів для фебуксо = 89;тату та алопуринолm= 1; відповідно. Відмінностo= 0; не були статистичнl= 6; достовірні, причинно-на = 89;лідковий зв’язок між = 074;казаними порушеннямl= 0; та застосуванl= 5;ям фебуксостаm= 0;у був відсутній. Ф= 072;кторами ідентифікоk= 4;аного ризику у так= 080;х пацієнтів були виявлені захворюванl= 5;я, що виникли в результаті атеросклерl= 6;зу та/або інфаркту міокарда аб = 86; застійної серцевої недостатноl= 9;ті, в анамнезі.

У післяреєстl= 8;аційному дослідженнo= 0; CARES (детальну характерисm= 0;ику дослідженнn= 3; див. у розділ&#= 1110; «Фармакодиl= 5;аміка») частота яви = 97; MACE була схожа m= 1; групах фебуксостаm= 0;у та алопурин = 86;лу (HR 1,03; 95% ДІ 0,89–1,21), але с= ;постерігав = 89;я вищий рівен= 00; частоти смертей від серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; (4,3% проти 3,2% паці= єнтів; ЧСС 1,34; 95% ДІ 1,03–1,73).=

Профіла= ;ктика і лікування гіперурикеl= 4;ії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛ = 55;

П&#= 1072;цієнти, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу ге= 084;атологічни&= #1093; злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП та застосовуюm= 0;ь АДЕНУРІК^®, при наявності клінічних показань знаходятьсn= 3; під наглядо = 84; кардіолога.

Алергія= ;/гіперчутли= 074;ість на лікарськ= 10; засоби.

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; рідкісні повідомленl= 5;я про серйозн= 10; алергічні реакції/реа = 82;ції гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі загрозливоk= 5;о для життя синдрому Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичного епідермальl= 5;ого некролізу т = 72; гострих анафілактиm= 5;них реакцій/шок = 91;. У більшості випадків та = 82;і реакції спостерігаl= 3;ися протягом першого місяця заст = 86;сування фебуксостаm= 0;у. У кількох, але не у всіх &= #1087;ацієнтів спостерігаl= 3;ися порушення ниркової функції та/або гіперчутлиk= 4;ість до алопурин = 86;лу в анамнезі. Тяжкі реакції гіп = 77;рчутливост&#= 1110;, у тому числі реакції, що супроводжуn= 2;ться еозинофіліn= 8;ю і системним = 80; симптомами (DRESS-синдром), в деяких випадках були пов'яза= 085;і з лихоманко= 02;, гематологіm= 5;ною, нирковою аб = 86; печінковою недостатніl= 9;тю.

П&#= 1072;цієнти повинні бут = 80; проінформоk= 4;ані про ознаки т= 072; симптоми гіперчутлиk= 4;ості/алергі&#= 1111;, а також за ни&#= 1084;и слід спостерігаm= 0;и щодо розвитку та = 82;их реакцій. При появі серйозних алергічних реакцій/реа = 82;цій гіперчутлиk= 4;ості, синдрому Стівенса–Дk= 8;онсона в тому числі, застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у треба негайно припинити, оскільки раннє припинення застосуванl= 5;я покращує пр = 86;гноз. Якщо у пацієнта ро = 79;винулася алергічна реакція/реа = 82;ція гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, та гострі анафілактиm= 5;ні реакції/шок, то повторне призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у протипоказk= 2;но.

Загостр= ;ення (напад) подагри.

Л&#= 1110;кування фебуксостаm= 0;ом слід розпочинатl= 0; тільки у період післ= 03; загостреннn= 3; хвороби. Фебуксостаm= 0; може спровокуваm= 0;и напад подагри на початку лік = 91;вання за рахунок зміни рівня сечової кис = 83;оти у сироватці через вихід уратів із де= 087;о. На початку лікування фебуксостаm= 0;ом рекомендуєm= 0;ься призначити нестероїднo= 0; протизапалn= 0;ні засоби (НПЗЗ) або колхіци = 85; на термін не менше 6 місяців для профілактиl= 2;и нападів под = 72;гри.

П&#= 1088;и розвитку нападу пода = 75;ри на тлі застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у лікування продовжуютn= 0;. Одночасно проводять відповідну індивідуалn= 0;ну терапію загостреннn= 3; подагри. При тривалому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у частота та тяжкість нападів подагри зменшуютьсn= 3;.

Відклад= ;ення ксантинів.=

У пацієнтів з прискорениl= 4; утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутвореl= 5;ь та їх лікування або при синд= 088;омі Леша-Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрацo= 0;ї ксантинів у сечі, що у рідкісних випадках су = 87;роводжуєть&#= 1089;я їх відкладеннn= 3;м у сечовивід = 85;их шляхах. Цьог= 086; не спостерігаl= 3;ося в опорному клінічному дослідженнo= 0; АДЕНУРІКУ^{®
при СЛП.
Через обмеж
=
77;ність
досвіду
застосуванl=
5;я
фебуксостаm=
0;
не показани
=
81;
пацієнтам
при синдром=
10; Леша–Ніхан&=
#1072;.}

Меркапт= ;опурин/азат= 110;оприн.

Ф&#= 1077;буксостат не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти пацієнтам, які одночасно отримують меркаптопуl= 8;ин/азатіопр&#= 1080;н, оскільки інгібуваннn= 3; ксантиноксl= 0;дази фебуксостаm= 0;ом може спричинити підвищення концентрацo= 0;ї меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину в плазмі крові, що може призве = 89;ти до сильної токсичностo= 0;. Ніяких досліджень взаємодії у людей не проводилосn= 3;.

Я&#= 1082;що комбінації не уникнути, рекомендуєm= 0;ься зменшити дозу меркап = 90;опурину/аза&= #1090;іоприну. На основі моделюваннn= 3; та імітаційноk= 5;о аналізу даних доклі = 85;ічного дослідженнn= 3; на щурах при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у дозу меркап = 90;опурину/аза&= #1090;іоприну слід зменши = 90;и до 20% або менше попередньо призначеноo= 1; дози, щоб уникнути можливих гематологіm= 5;них впливів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). &#= 1055;ацієнтів слід ретельно ко = 85;тролювати, а дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину потрібно згодом коригувати на основі оцінки тера = 87;евтичної відповіді т = 72; настання можливих токсичних ефектів.

Пацієнт= ;и, які перенесли трансплантk= 2;цію органів.

Д&#= 1086;свіду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у цій категор= 10;ї пацієнтів немає, тому застосуванl= 5;я препарату н = 77; показано.=

Теофілі= ;н.

О&#= 1076;норазове одночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій. Фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг можна застосовувk= 2;ти одночасно і = 79; теофіліном без ризику підвищення = 82;онцентраці&#= 1081; теофіліну у плазмі. Дани= 093; щодо дози фебуксостаm= 0;у 120 мг немає.
Захворю= ;вання печінки.

У ході комбінованl= 6;ї фази 3 клініч&#= 1085;их досліджень = 91; 5,0 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0;, спостеріга&= #1083;ися незначні зміни печінкових показників, тому рекомендуєm= 0;ься перевіряти функціоналn= 0;ні печінкові показники д = 86; призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у та під час лікування при наявності показань.=

Захворю= ;вання щитовидної залози.

У 5= ,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; протягом тривалого часу, спостерігаl= 3;ося підвищення = 87;оказника ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час довг= 086;строкових відкритих розширених = 76;осліджень. Тому лікарський засіб слід з обережністn= 2; застосовув&#= 1072;ти пацієнтам з порушенням функції щитовидної залози.

Лактоза= ;.

Л&#= 1110;карський засіб містить лактозу. Пац= 110;єнтам із рідкісними спадковими захворюванl= 5;ями, пов’язанимl= 0; з непереносиl= 4;істю галактози, недостатніl= 9;тю лактази Лаппа або порушенням всмоктуванl= 5;я глюкози/гал = 72;ктози препарат не = 087;оказаний.

&nbs= p;

Застосу= ;вання у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітні= ;сть

О&#= 1073;межений досвід застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у під час вагітності свідчить пр = 86; відсутністn= 0; несприятлиk= 4;ого впливу на перебіг вагітності та здоров’я плода/новон = 72;родженого. У ході досліджень на тваринах не було помічено його прямог = 86; або непрямо = 75;о побічного впливу на перебіг ваг= 10;тності, розвиток ембріона/пл = 86;да та перебіг пологів. Потенційниl= 1; ризик для людини неві = 76;омий. Фебуксостаm= 0; не слід застосовувk= 2;ти під час вагітності.

Годуван= ;ня груддю

Н&#= 1077;відомо, чи проникає фебуксостаm= 0; у грудне молоко людини. Дослідженнn= 3; на тваринах = 087;оказали, що фебуксостаm= 0; проникає у грудне моло = 82;о та виявляє негативний вплив на роз= 074;иток новонароджk= 7;них, яких годуют= 00; цим молоком. Ризик потра = 87;ляння препарату в грудне молоко не може бути виключений. Фебуксостаm= 0; не слід заст= 086;совувати у період годування груддю.

Фертиль= ;ність

Д&#= 1086;слідження фертильносm= 0;і на тваринах = 087;ри застосуванl= 5;і у дозі 48 мг/кг/добу не виявили залежності побічних реакцій від дози. Дія АДЕНУРІКУ^{® <=
/sup>на
репродуктиk=
4;ну
функцію
людини
невідома.}=

Здатніс= ;ть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Б&#= 1091;ли повідомленl= 5;я про розвито = 82; сонливості, запаморочеl= 5;ня, парестезій та порушенн= 03; чіткості зору на тлі з&#= 1072;стосування фебуксостаm= 0;у. Тому пацієнтам, які застосовуюm= 0;ь АДЕНУРІК^®, рекомендуєm= 0;ься бути обережним при керуван = 85;і автотранспl= 6;ртними засобами та роботі з іншими механізмамl= 0; до того часу, поки вони не будуть впевнені у відсутностo= 0; вищезазначk= 7;них побічних ре = 72;кцій.

&nbs= p;

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозуван= ;ня

Подагра= ;.

Р&#= 1077;комендован= а доза АДЕНУРІКУ^{®
становить 80
мг 1 раз на
добу
перорально,
незалежно
від прийому
їжі. Якщо
концентрацo=
0;я
сечової
кислоти в
сироватці
крові
перевищує 6
мг/дл        =

(357 мкмоль/л)
після 2–4
тижнів
лікування,
слід
розглянути
підвищення
дози
АДЕНУРІКУ^{® <=
/sup>до
120 мг 1 раз на
добу. Ефект
лікарськогl=
6;
засобу
виявляєтьсn=
3;
досить
швидко, що
робить можл
=
80;вим
повторне
визначення
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти чер
=
77;з
2 тижні. Метою
лікування є
зменшення
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти у
сироватці т
=
72;
підтримка ї=
11;
на рівні
менше 6 мг/дл (357
мкмоль/л).}}

Т&#= 1088;ивалість профілактиl= 2;и нападів подагри рек = 86;мендована не менше 6 місяців.

Синдром лізису пухлини (СЛП).<= /span>

Р&#= 1077;комендован= а доза АДЕНУРІКУ^{®
становить 120
мг один раз
на добу
перорально, =
085;езалежно
від прийому
їжі.}

З&#= 1072;стосування АДЕНУРІКУ^{®
слід
розпочинатl=
0;
за два дні до
початку цит
=
86;токсичної
терапії і
продовжуваm=
0;и
щонайменше 7
діб; однак
тривалість
терапії
можна подов
=
78;ити
до 9 діб відпо&=
#1074;ідно
до
тривалості
хіміотерапo=
0;ї
та клінічно=
11;
оцінки.}

Паціє= 085;ти літнього віку.

Для цієї категорії пацієнтів корекція до = 79;и не потрібна.

Ниркова недостатніl= 9;ть.

У пацієнтів з тяжким порушенням функції нир = 86;к (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) ефективнісm= 0;ь та безпеку лікарськогl= 6; засобу вивчено недостатньl= 6;. Пацієнтам і = 79; порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня кор = 77;кція дози не потрібна.=

Печінко= ;ва недостатніl= 9;ть.

Д&#= 1086;слідження ефективносm= 0;і та безпеки фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; тяжкою печі = 85;ковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайл = 76;а-П’ю) не проводилосn= 3;.

П&#= 1086;дагра. При порушенні функції печінки лег = 82;ого ступеня рекомендовk= 2;на доза станов = 80;ть 80 мг. Досвід застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу при порушенні функції печінки пом= 10;рного ступеня обмежений.=

С&#= 1080;ндром лізису пухл = 80;ни (СЛП). Із опорного дослідженнn= 3; фази III (FLORENCE) були виключені тільки суб’єкти із печінковою недостатніl= 9;тю тяжкого ступеня. Для &#= 1087;ацієнтів, які були включені в дослідженнn= 3;, корекція дози у зв’язку із станом функцій печінки не потрібна.=

Спосіб застосуванl= 5;я

Д&#= 1083;я пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

А&#= 1044;ЕНУРІК^®застосовує= ;ться перорально, незалежно від прийому їжі.

&nbs= p;

Діти.

Б&#= 1077;зпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я АДЕНУРІКУ^{®
дітям віком
до 18 років не
встановленo=
0;.
Дані щодо
застосуванl=
5;я
відсутні.}=

&nbs= p;

Передозува= ння.

У разі передо = 79;ування показана симптоматиm= 5;на та підтриму= 02;ча терапія.

&nbs= p;

Побічні реакції.

Резюме профілю безпеки.

Н&#= 1072;йчастішими побічними реакціями у клінічних дослідженнn= 3;х (4072 пацієнти, щ = 86; застосовувk= 2;ли дозу від 10 мг до 300 мг) та в процесі постмаркетl= 0;нгового нагляду у пацієнтів з подагрою були загостреннn= 3; (напади) подагри, порушення функції печінки, діа= 088;ея, нудота, головний біль, висипа= 085;ня та набряки. Ці побічні р= 077;акції мали у більшості випадків легкий або с= 077;редній ступінь тяжкості. Пі= 076; час постмар = 82;етингового нагляду бул = 80; повідомленl= 5;я про рідкісн= 10; випадки сер = 81;озних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0;, деякі з них супроводжуk= 4;алися системними реакціями, т= 072; про рідкісн= 10; явища раптової серцевої смерті.

У нижченаведk= 7;ній таблиці зазначено побічні реакції, які виникають при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у пацієнтами = 90;а класифікоk= 4;ані таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто        =       (від ≥ 1/1000 до < 1/100) = 090;а рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частот = 72; розвитку ґрунтуєтьсn= 3; на дослідженнn= 3;х та постмаркетl= 0;нговому досвіді щод = 86; пацієнтів і = 79; подагрою.

У кожній груп= 10; за частотою розвитку побічні реакції представлеl= 5;о у порядку зменшення ступеня тяжкості.=

Таблиця= ; 2. Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у фазі 3 комбі&= #1085;ованих розширених довгострокl= 6;вих досліджень та в період п&#= 1086;стмаркетин= гового спостережеl= 5;ня у пацієнтів із подагрою.

&nbs= p;

З боку крові та лімфатично= 111; системи

= 56;ідко

П= анцитопеніn= 3;, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*

З боку імунної системи

= 56;ідко

А= нафілактичl= 5;і реакції*, гіперчутли= 074;ість до препарату*

З боку ендокринно= 111; системи

= 53;ечасто

П= ідвищення рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові

З боку органів зору

= 56;ідко

З= атуманений зір

З боку харчування та обміну речовин

= 63;асто***

З= агострення (напади) подагри

= 53;ечасто

Ц= укровий діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла

= 56;ідко

З= ниження маси тіла, підвищення апетиту, ано&= #1088;ексія

З боку психіки

= 53;ечасто

З= ниження лібідо, безсоння

= 56;ідко

Н= ервозність=

З боку нервової системи

= 63;асто

Г= оловний біль

= 53;ечасто

З= апамороченl= 5;я, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху

З боку органу слуху та лабіринту

= 56;ідко

Ш= ум у вухах

З боку серцевої системи

= 53;ечасто

Ф= ібриляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ,

б= локада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «= ;Синдром лізису пухлини»), си= нусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»)

= 56;ідко

Р= аптова серцева смерть*

З боку судинної системи
= 53;ечасто

А= ртеріальна гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару,

к= ровотечі (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»)

З боку дихальної с&#= 1080;стеми

= 53;ечасто

З= адишка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель

З боку шлунко&#= 1074;о-кишкового тракту

= 63;асто

Д= іарея**, нудота

= 53;ечасто

Б= іль у животі, здуття живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику

= 56;ідко

П= анкреатит, виразки в ділянці рота

З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів

= 63;асто

П= орушення функції печінки**

= 53;ечасто

Ж= овчнокам’яl= 5;а хвороба

= 56;ідко

Г= епатит, жовтяниця*, печінкова недостатні= 089;ть*

З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини

= 63;асто

В= исипання (у тому числі висипання з більш низьк&#= 1086;ю частотою виникнення, див. нижче)

= 53;ечасто

Д= ерматит, кропив’янк= 072;, свербіж, зміна забар&#= 1074;лення шкіри, пошкодженн= 103; шкіри, петехії, п’я&= #1090;нисті висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, папульозні висипання

= 56;ідко

Т= оксичний епідермаль= 085;ий некроліз*, синдром Стівенса–Д= 078;онсона*, ангіонабря= 082;*, реакції на препарат, що супроводжу= 102;ться еозинофілі= 108;ю та системни&#= 1084;и симптомами*, генералізо= 074;ані висипання (серйозні)*, еритема, екс&= #1092;оліативні висипання, фолікулярн= 110; висипання, везикульоз= 085;і висипання, пустульозн= 110; висипання, сверблячі висипання*, еритематоз= 085;і висипання, кореподібн= 110; висипання, а&= #1083;опеція, підвищена пітливість

З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини

= 53;ечасто

Б= іль у суглобах, артрит, біль у м’язах, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у м’язах, судоми м’яз&#= 1110;в, скутість м’язів, бурсит

= 56;ідко

Р= абдоміоліз*, скутість суглобів, скелетно-м’&#= 1103;зова скутість

З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів

= 53;ечасто

Н= иркова недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103;

= 56;ідко

Т= убулоінтерl= 9;тиціальний нефрит*, наполеглив= 110; позиви до сечовипуск= 072;ння

З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

= 53;ечасто

Е= ректильна дисфункція

З боку організму загалом
= 63;асто

Н= абряки

= 53;ечасто

П= ідвищена втомлювані= 089;ть, біль у грудях, відч&= #1091;ття дискомфорт= 091; у грудях

= 56;ідко

С= прага

Д= одаткові методи досліджень

= 53;ечасто

П= ідвищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креатину в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниж= ення рівня гемоглобін= 091; крові, підвищення &#= 1088;івня сечовини в крові, підвищення рівня тригл&#= 1110;церидів у крові, підвищення рівня холес&#= 1090;ерину в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові

= 56;ідко

П= ідвищення рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення рівня креатинфос= 092;окінази у крові*

* Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися в межах постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня.

** Діаре= я та відхилення результатіk= 4; функціоналn= 0;них проб печінк = 80; від норми, які вимагал = 80; терапії, що спостерігаl= 3;ися в досліджен = 85;ях фази 3, розвивалисn= 3; частіше у пацієнтів, які отримували супутню терапію колхіцином.

*** Див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка» щодо частот = 80; загострень (нападів) подагри, що спостерігаl= 3;ися у фазі 3 індивідуалn= 0;них рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них досліджень.

&nbs= p;

Опис окl= 8;емих побічних реакцій.

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; повідомлен&= #1085;я про рідкісн= 10; випадки серйозних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксос = 90;ат, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз та анафілактиm= 5;ні реакції/шок. Синдром Стівенса–Дk= 8;онсона та токсични = 81; епідермальl= 5;ий некроліз характеризm= 1;ється прогресуючl= 0;м шкірним висипанням = 79; бульозним ураженням ш = 82;іри або слизови = 93; оболонок та подразненнn= 3;м слизової оболонки очей. Реакці= 111; гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0; можуть проявлятисn= 3; такими симптомами: шкірними реакціями, щ= 086; характеризm= 1;ються інфільтровk= 2;ними макуло-папу = 83;ьозними висипаннямl= 0;, генералізоk= 4;аними або ексфоліатиk= 4;ними висипаннямl= 0;, а також ураженнями шкіри, набря= 082;ом обличчя, гарячкою, гематологіm= 5;ними порушеннямl= 0;, такими як тромбоцитоl= 7;енія та еозинофіліn= 3;, та ураження = 84; окремих органів або кількох орг = 72;нів (печінка та нирки, у тому числі тубул = 86;інтерстиці&#= 1072;льний нефрит).

З&#= 1072;гострення (напади) подагри зазвичай сп = 86;стерігалис&#= 1103; невдовзі після початку лік = 91;вання та протягом перших місяців лік = 91;вання. Частота нападів подагри знижуваласn= 3; з часом. При застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у рекомендуєm= 0;ься профілактиl= 2;а гострих нап = 72;дів подагри.

&nbs= p;

С= ;индром лізису пухлин (СЛП)

Резюме профілю безпеки

В ході рандомізовk= 2;ного, подвійного сліпого опорного дослідженнn= 3; фази 3 FLORENCE       (FLO= -01), у якому порівнювалl= 0; фебуксостаm= 0; та алопуринол (346 пацієнтів, які піддают= 00;ся хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігаl= 3;ися побічні реакції, а саме у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній груп= 10; лікування. Більшість побічних реакцій бул = 80; легкого або помірного ступеня.

У цілому в ход= 110; дослідженнn= 3; FLORENCE будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосуванl= 5;я АДЕНУРІКУ^{®
пацієнтам і
=
79;
подагрою не =
073;уло,
за винятком
нижчезазнаm=
5;ених
трьох побіч
=
85;их
реакцій (див.
табл. 2).}

П&#= 1086;рушення з боку серцевої системи.

Н&#= 1077;часто: блокада лівої ніжки пучка Гіса, с&#= 1080;нусова тахікардія.

П&#= 1086;рушення з боку судин= 085;ої системи.

Н&#= 1077;часто: кровотечі<= /span>

П= ;овідомленн= 03; про підозрю = 74;ані побічні реакції

П&#= 1086;відомлення про підозрю = 74;ані побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу відіграють важливу рол= 00;. Це дає змогу продовжуваm= 0;и спостережеl= 5;ня за співвідношk= 7;нням користь/риз = 80;к стосовно даного лікарськогl= 6; засобу. Працівникіk= 4; охорони здоров’я просять повідомлятl= 0; про будь-які підозрюванo= 0; побічні реакції.

&nbs= p;

Термін придатностo= 0;. 3 роки. =

Н&#= 1077; застосовувk= 2;ти препарат після закінчення терміну придатностo= 0;, зазначеногl= 6; на упаковці.

Умови зберігання.

С&#= 1087;еціальні умови зберігання не вимагают= 00;ся. Зберігати у = 085;едоступном&= #1091; для дітей місці.

&nbs= p;

Упаковк= ;а.

П&#= 1086; 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 2 або по 4, або по= ; 6 блістерів у картонній коробці.

&nbs= p;

Категор= ;ія відпуску.

З&#= 1072; рецептом.=

&nbs= p;

Виробни= ;к.

М&#= 1077;наріні-Фон Хейден ГмбХ.

&nbs= p;

Місцезн= ;аходження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Л&#= 1077;йпцігер штрасе 7-13, 01097 Дрезден, Німеччина.=

&nbs= p;

Заявник= ;.

М&#= 1077;наріні Інтернешонk= 2;л Оперейшонс Люксембург С.А.

&nbs= p;

Місцезнахо= ;дження заявника.=

1, Авеню де ла Гар, Л-1611 Люксембург, Люксембург.

З боку крові та лімфатично= 111; системи	= 56;ідко П= анцитопеніn= 3;, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*
З боку імунної системи	= 56;ідко А= нафілактичl= 5;і реакції, гіперчутли= 074;ість до препарату
З боку ендокринно= 111; системи	= 53;ечасто П= ідвищення рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові
З боку органів зору	= 56;ідко З= атуманений зір
З боку харчування та обміну речовин	= 63;асто*** З= агострення (напади) подагри = 53;ечасто Ц= укровий діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла = 56;ідко З= ниження маси тіла, підвищення апетиту, ано&= #1088;ексія
З боку психіки	= 53;ечасто З= ниження лібідо, безсоння = 56;ідко Н= ервозність=
З боку нервової системи	= 63;асто Г= оловний біль = 53;ечасто З= апамороченl= 5;я, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху
З боку органу слуху та лабіринту	= 56;ідко Ш= ум у вухах
З боку серцевої системи	= 53;ечасто Ф= ібриляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, б= локада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «= ;Синдром лізису пухлини»), си= нусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни») = 56;ідко Р= аптова серцева смерть*
З боку судинної системи	= 53;ечасто А= ртеріальна гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару, к= ровотечі (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»)
З боку дихальної с&#= 1080;стеми	= 53;ечасто З= адишка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель
З боку шлунко&#= 1074;о-кишкового тракту	= 63;асто Д= іарея**, нудота = 53;ечасто Б= іль у животі, здуття живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику = 56;ідко П= анкреатит, виразки в ділянці рота
З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів	= 63;асто П= орушення функції печінки** = 53;ечасто Ж= овчнокам’яl= 5;а хвороба = 56;ідко Г= епатит, жовтяниця, печінкова недостатні= 089;ть
З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини	= 63;асто В= исипання (у тому числі висипання з більш низьк&#= 1086;ю частотою виникнення, див. нижче) = 53;ечасто Д= ерматит, кропив’янк= 072;, свербіж, зміна забар&#= 1074;лення шкіри, пошкодженн= 103; шкіри, петехії, п’я&= #1090;нисті висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, папульозні висипання = 56;ідко Т= оксичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса–Д= 078;онсона, ангіонабря= 082;, реакції на препарат, що супроводжу= 102;ться еозинофілі= 108;ю та системни&#= 1084;и симптомами, генералізо= 074;ані висипання (серйозні), еритема, екс&= #1092;оліативні висипання, фолікулярн= 110; висипання, везикульоз= 085;і висипання, пустульозн= 110; висипання, сверблячі висипання, еритематоз= 085;і висипання, кореподібн= 110; висипання, а&= #1083;опеція, підвищена пітливість
З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини	= 53;ечасто Б= іль у суглобах, артрит, біль у м’язах, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у м’язах, судоми м’яз&#= 1110;в, скутість м’язів, бурсит = 56;ідко Р= абдоміоліз*, скутість суглобів, скелетно-м’&#= 1103;зова скутість
З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів	= 53;ечасто Н= иркова недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103; = 56;ідко Т= убулоінтерl= 9;тиціальний нефрит*, наполеглив= 110; позиви до сечовипуск= 072;ння
З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз	= 53;ечасто Е= ректильна дисфункція
З боку організму загалом	= 63;асто Н= абряки = 53;ечасто П= ідвищена втомлювані= 089;ть, біль у грудях, відч&= #1091;ття дискомфорт= 091; у грудях = 56;ідко С= прага
Д= одаткові методи досліджень	= 53;ечасто П= ідвищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креатину в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниж= ення рівня гемоглобін= 091; крові, підвищення &#= 1088;івня сечовини в крові, підвищення рівня тригл&#= 1110;церидів у крові, підвищення рівня холес&#= 1090;ерину в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові = 56;ідко П= ідвищення рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення рівня креатинфос= 092;окінази у крові*