МИНИСТЕРСi= 8;ВО ЗРАВООХРАНh= 5;НИЯ РОССИЙСКОЙ=20 ФЕДЕРАЦИИ

ІН= ;СТРУКЦІЯ

д= 083;я медичного застосуванl= 5;я|вжива= 085;ню| лікарськогl= 6; засобу

ЕНАЛАПРИЛ-HL- = 47;ДОРОВ’Я<= /p>

(ENALAPRIL-HL-ZDOROVYE)

Склад:

діюч= ;і речовини: enalapril, hydrochlorothiaz= ide;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг, г= ;ідрохлорті = 72;зиду 12,5 мг;

допо= ;міжні речовини: лакт= ;ози моногідрат, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, натрію кроскармелl= 6;за, крохмаль пр = 77;желатинізо&#= 1074;аний, крохмаль картопляниl= 1;, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон.=

Лікарська форма. Таблетк= ;и.

Основ&= #1085;і фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: таблетки білого або білого з кремуватим = 74;ідтінком кольору, плоскоциліl= 5;дричної форми з рискою і фаскою.

Фа= рмакотерапk= 7;втична група. Засоби, що діють на ренін-ангіо = 90;ензинову| систему. Комбінованo= 0; препарати інгібіторіk= 4; АПФ|. Еналаприл| і діуретики. Код АТХ С09В А02.

&= nbsp;

= 060;армакологі&= #1095;ні властивостo= 0;. = 055;репарат містить комб&= #1110;націю д= 074;ох антигіпертk= 7;нзивних з= 072;собів. Гі= 087;отензивні ефекти двох комп&= #1086;нентів д= 086;повнюють один одного = 110; зберігаютьl= 9;я п= 088;отягом 24 годин. Наявність еналаприлу дозволяє зменшити втрату калі&= #1102;, асоційованm= 1; з прийомом гідрохлортo= 0;азиду.

&= #1060;армакодина= ;міка. Еналаприл –= &= #1074;исокоспеци= ;фічний конкурентн&= #1080;й антагоніст = &= #1040;ПФ, проліки, які в організ = 84;і перетворююm= 0;ься на активний= &= #1084;етаболіт еналаприла&= #1090;.

Енал= ;априлат пригнічує активність &= #1040;ПФ, унаслідок чого ангі= ;отензин I не перетворюєm= 0;ься на ангіотензиl= 5; II – речовину, що має значн= 091; судинозвужm= 1;вальну дію, &= #1090;акож зменшує &= #1089;екрецію альдостеро&= #1085;у, завдяки чом = 91; &= #1082;онцентраці= ;я ангіотензи&= #1085;у II і альдостероl= 5;у у крові &= #1079;меншується= ;. Гальмує розпад &= #1073;радикініну= ;, який є потужним вазопресорl= 5;им пептидом. Ме= 093;анізм, через який еналаприл знижує &= #1072;ртеріальни= ;й тиск, передусім пов’язують = 79; &= #1087;ригнічення= ;м активності = &= #1088;енін-&= #1072;нгіотензин= ;-альдостеро= 085;ової &= #1089;истеми (РААС), яка &= #1088;егулює артеріальнl= 0;й тиск; еналаприл може проявляти антигіпертk= 7;нзивний ефект наві= ;ть у па= 094;ієнтів з низькореніl= 5;овою гіпертензі&= #1108;ю.

Приг= ;нічуються пресорні (симпатоадр = 77;налові) та активуютьсn= 3; &= #1076;епресорні (калікреїн-к= 110;нінові і пр= 086;стагландин&= #1086;ві) системи організму, п= 110;двищуєт= 00;ся утворення судинного &= #1077;ндотеліаль= ;ного чинника. Унаслідок цих ефектів зменшуєтьсn= 3; загальний периферичнl= 0;й судинний опір, арте= ;ріальний тиск, тиск у малому &= #1082;олі кровообігу, збільшуєтьl= 9;я серцевий викид. Еналаприл спричиняє поступове зниження &= #1089;истолічног= ;о і діас= ;толічного тиску.

&= #1055;ризначення еналаприлу пацієнтам з гіп= ертензією призводить до зниження &= #1072;ртеріально= ;го тиску у горизонталn= 0;ному і верт= ;икальному положеннях без істотного &= #1079;більшення частоти серцевого ритму. Симптомна постуральнk= 2; &= #1075;іпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення оптимальноk= 5;о зниження &= #1072;ртеріально= ;го тиску може вимагати кількох &= #1090;ижнів терапії. Раптова відміна &= #1077;налаприлу не призводила до швидкого підвищення &= #1088;івня артеріальн&= #1086;го тиску. Ефективне пригніченнn= 3; &= #1072;ктивності АПФ зазвичай досягаєтьсn= 3; через        =     2-4 години післ= 03; пероральноk= 5;о призначеннn= 3; інд= ивідуальноo= 1; дози еналаприлу. Початок антигіпертk= 7;нзивної &= #1072;ктивності зазвичай реєструєтьl= 9;я через 1 годину, а пік&#= 1086;ве зниження &= #1072;ртеріально= ;го тиску досягаєтьсn= 3; через 4-6 годин після призн = 72;чення препарату. Тривалість збереження ефекту залежить ві = 76; дози. Втім= ;, &= #1091; рекомендовk= 2;них дозах антигіпертk= 7;нзивні і гемодин = 72;мічні ефекти &= #1079;берігалися при одноразовоl= 4;у прийо= мі внутрішньо = &= #1087;ринаймні протягом 24 годин.

&= #1059; &= #1087;ацієнтів з есенціальнl= 6;ю гіпертензі&= #1108;ю зниження = &= #1072;ртеріально= ;го тиску зазвичай супроводжуk= 4;алося зменшенням периферичнl= 6;го опору арте= ;рій із &= #1076;еяким збільшення&= #1084; серцевого викиду і = &= #1085;езначними змінами &= #1089;ерцевого ритму або бе= 079; таких змін. Після призн = 72;чення еналаприлу збільшувавl= 9;я нирковий кровотік; &= #1096;видкість гломеруляр&= #1085;ої фільтрації не змінюваласn= 3;. Проте у &= #1087;ацієнтів з низькою швидкістю гломерулярl= 5;ої &= #1092;ільтрації до початку лікування вона зазвичай збільшувалk= 2;ся. Антигіпертk= 7;нзивна терапія ена = 83;априлом призводить до істотного = &= #1088;егресу гіпертрофіo= 1; лівого &= #1096;луночка зі &= #1079;береженням систолічно&= #1111; функції останнього. Лікування еналаприлоl= 4; асоціювалоl= 9;я зі спри= ;ятливими ефектами на фракції ліпопротеїl= 5;ів у плазмі крові і &= #1089;приятливим впливом на загальний &= #1088;івень холестерин&= #1091; або без такого впливу.

&= #1057;тупінь зниження &= #1072;ртеріально= ;го тиску, яке &= #1089;постерігал= ;ося при поєднанні еналаприлу = 10; гідрохлортo= 0;азиду, перевищува&= #1074; такий при окремому застосуванl= 5;і індивідуалn= 0;них компонентіk= 4;.<= o:p>

Гідр= ;охлортіази = 76; – активний сечогінний &= #1079;асіб, дія яког= ;о зумовлена зменшенням реабсорбціo= 1; іонів натрію і = &= #1093;лору у проксимальl= 5;ій частині звивистих к = 72;нальців. Відбуваєтьl= 9;я також пригніченнn= 3; реабсорбціo= 1; &= #1082;алію і біка= ;рбонатів. Діуретичниl= 1; &= #1077;фект розвиваєтьl= 9;я через        =             2 години, максимальнl= 0;й ефект – чере= 079; 4 години і = &= #1090;риває до 12 годин. &= #1044;іуретичний ефект проявляєтьl= 9;я при алка= ;лозі та ацид= ;озі, не зменшуєтьсn= 3; при тривалому застосуванl= 5;і.<= o:p>

Гідр= ;охлортіази = 76; збільшує активність реніну плазми кров= 10;. Хоча еналаприл має антигіпертk= 7;нзивну дію навіть &= #1091; &= #1087;ацієнтів з низькор = 77;ніновою гіпертен = 79;ією, супутнє призначеннn= 3; &= #1075;ідрохлорті= ;азиду призводить до більшого зниження &= #1072;ртеріально= ;го тиску у цих &= #1087;ацієнтів.<= /span>

<= span class=3DFontStyle18>&= #1043;ідрохлорті= ;азид спричиняє сечогінну т = 72; &= #1072;нтигіперте= ;нзивну дію, але при тривалому застосуванl= 5;і можливі &= #1084;етаболічні відхилення, що нівелю= 02;ться еналаприло&= #1084; (гіпокалієм= ія). Комбінація інгібіто = 88;а АПФ з ді&= #1091;ретичним засобом збільшує &= #1072;нтигіперте= ;нзивну дію і змен= ;шує навантаженl= 5;я на міокард. Максимальнl= 0;й терапевтичl= 5;ий ефект розвиваєтьl= 9;я через 3-4 тижні лікування.

Фармакокін&= #1077;тика. Еналаприл добре абсорбуєтьl= 9;я. Після пероральноk= 5;о прийому у травній системі абсорбуєтьl= 9;я приблизно 60 % еналаприлу. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктуванl= 5;я. У печінці гідролізуєт= 00;ся з утворенням еналаприлаm= 0;у. Біодоступнo= 0;сть становить майже 40 %. При пероральноl= 4;у прийомі= ; еналаприл = 91; C_max у пл= ;азмі крові спостерігаn= 2;ться для еналаприлу через 1 годину, еналаприлаm= 0;у – через 3-4 години. Еналаприлаm= 0; легко прони = 82;ає крізь гo= 0;стогемати = 95;ні бар’єри, крім гематоенцеm= 2;алічного, проника= ;є крізь плаценту, у незначній кількості екскретує = 90;ься у грудне молоко. Еналаприлаm= 0; не піддається біотрансфоl= 8;мації. Еналаприлаm= 0; зв’язуєтьсn= 3; з протеїнам = 80; плазми менш ніж на 50 %. Післ= 03; прийому еналаприлу 33 % дози виводиться = 79; фекаліями (6 % – у фо= ;рмі еналапр= ;илу, 27 % – у фо= ;рмі еналапр= ;илату), з сечею приблизно 60 % (20 % – у незмінно= 084;у стані, 40 % – у формі еналаприл = 72;ту). Нирковий кліренс становить 150 ±= ; 44 мл/хв.        =             &nb= sp;     Т_½ еналаприлаm= 0;у становить 11 годин. При нирковій недостатн = 86;сті Т_½ зростає. Еналаприлаm= 0; видаляєтьсn= 3; з організму при пр= ;оведенні гемодіалізm= 1;.

Гідр= ;охлортіази = 76; швидко всмоктуєтьl= 9;я після прийому &= #1074;нутрішньо (60-80 %). Діурет = 80;чний ефект розвиваєтьl= 9;я протягом 1-2 годин і більше. Г&= #1110;др&= #1086;хлортіазид накопичуєт&= #1100;ся в еритроцитаm= 3; у 3-9 разів &= #1073;ільше, ніж у &= #1087;лазмі крові. Зв’я= ;зування з білками плазми крові        =         40-70 %. Об’єм &= #1088;озподілу у термінальнo= 0;й фазі виве= ;дення становить 3-6 л/кг (що екві= ;валентно        =        210-420 л &= #1087;ри масі тіла= ; 70 кг). Гідрох = 83;ортіазид метаболізуn= 8;ться мало. Коли &= #1088;івні у плазмі крові оцінювали принаймні &= #1087;ротягом 24 годин, час на= ;півжиття у плазмі &= #1082;оливався у межах від = 5= ,6 до 14,8 години. Г= 10;&= #1076;рохлортіаз= ;ид швидко &= #1077;лімінуєтьс= ;я нирками, Т_½= = &= #8211; 10 годин, майже        =          95 % речовини виводиться = 79; сечею. Гі&= #1076;рохлортіаз= ;ид проникає = &= #1082;різь плаценту та у грудне молоко, але не проходит= 00; через гема= ;тоенцефалі = 95;ний бар’єр.

У хворих із &= #1090;яжкою нирковою недостатніl= 9;тю Т_½ еналаприлаm= 0;у і &= #1075;ідрохлорті= ;азиду збільшують&= #1089;я.

Одночас = 85;е призначеннn= 3; множинних доз еналапр = 80;лу і гідрохлортo= 0;азиду незначною = &= #1084;ірою впливає або не має вплив= 091; на біодоступнo= 0;сть цих преп= ;аратів. Комбінован&= #1072; таблетка &= #1073;іоеквівале= ;нтна окремому призначеннn= 2; її компон = 77;нтів.

Клінічн= 10; характерисm= 0;ики.

По= ;казання. А= ;ртеріальна гіпертензіn= 3; у пацієнтів, яким показана комбінованk= 2; терапія.=

= П= ;ротипоказа = 85;ня. i= 5;ідвищена чутливість до еналаприлу та до інших інгібіторіk= 4; ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного фе= рменту (АПФ), гідрохлортo= 0;азиду та до інших похідних сульфонаміk= 6;ів або до інших компонентіk= 4; препарату; наявність в анамнезі ан = 75;іоневротич&#= 1085;ого набряку, пов’язаногl= 6; з попереднім лікуванням інгібітораl= 4;и АПФ; спадковий або ідіопатичнl= 0;й ангіоневроm= 0;ичний набряк; пацієнти з тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв або рівень креатиніну = 91; сироватці крові перевищує        =      265 мкмоль/л (3 мг/100 мл); стено = 79; ниркової артерії; протипоказk= 2;но під час проведення гемодіалізm= 1;; клінічний стан після трансплантk= 2;ції нирки; тяжкі порушення функції печінки; анурія, первинний гіперальдоl= 9;теронізм; резистентнk= 2; до лікуванн= 03; гіпокаліємo= 0;я або гіперка = 83;іємія; рефрактернk= 2; гіпонатрієl= 4;ія; симптомна гіперурикеl= 4;ія (подагра); вагітні або жінки, які планують завагітнітl= 0; (див. «Застос&#= 1091;вання у період вагітності або годуван = 85;я груддю»). Не слід застосовувk= 2;ти еналаприл з препаратамl= 0;, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом аб = 86; з порушення = 84; функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²).<= /p>

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.= =

Енал= ;април та гідрохлортo= 0;азид

Інші антигіпертk= 7;нзивні препарати. Супу= ;тнє застосуванl= 5;я β-блокаторіk= 4;, метилдопи, блокаторів кальцієвих каналів мож = 77; підвищуват&= #1080; гіпотензивl= 5;ий ефект препа = 88;ату. Одночасне застосуванl= 5;я нітрогліцеl= 8;ину та інших нітратів аб = 86; вазодилатаm= 0;орів може додатково знизити артеріальнl= 0;й тиск.

Ганг= ;ліоблокато = 88;и або адреноблокk= 2;тори, поєднані з еналаприлоl= 4;, слід вводит = 80; тільки під ретельним спостережеl= 5;ням за станом па= 094;ієнта.

Преп= ;арати літію. Діурети = 82;и або інгібітори АПФ знижуют= 00; нирковий кліренс літію і значно підвищують = 88;изик інтоксикацo= 0;ї літієм, тому одночасне застосуванl= 5;я не рекомендуєm= 0;ься.

Нестероїдн&= #1110; протизапалn= 0;ні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилс&= #1072;ліцилову кислоту > 3 г/добу і неселективl= 5;і НПЗЗ можуть послаблюваm= 0;и антигіпертk= 7;нзивні ефекти інгібіторіk= 4; АПФ, ефекти діуретиків або інших антигіпертk= 7;нзивних препаратів. = 059; деяких пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок (наприклад, пацієнти літнього ві = 82;у або пацієнт = 80; з дегідратацo= 0;єю, включаючи т = 80;х, хто отримує лікування діуретикамl= 0;), які застосовуюm= 0;ь НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасне застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ та інгібіторіk= 4; АПФ спричин= 03;є адитивний ефект на підвищення = 82;алію у сироватці крові та подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гос = 90;ру ниркову недостатніl= 9;ть. Такі ефекти, як правило, оборотні. Тому таку комбінацію слід вводит = 80; з обережністn= 2; пацієнтам з = 087;орушеннями функції нирок. Пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини та знаходитисn= 3; під ретельним контролем ф = 91;нкції нирок на початку супутньої терапії та періодично протягом такого лікування.

Енал= ;април

Калі= ;йзберігаюч= 10; діуретики і калієві доб = 72;вки. І= 085;гібітори АПФ можуть посилювати спричинену калійзберіk= 5;аючими діуретикамl= 0; гіперкалієl= 4;ію. Застосуванl= 5;я калійзберіk= 5;аючих діуретиків (наприклад спіронолакm= 0;ону, еплеренону, триамтеренm= 1; або амілориду), а також застосуванl= 5;я харчових добавок або = 089;ольових замінників, що містять калій, може призвести д = 86; істотного підвищення рівня калію = 091; сироватці крові. Якщо наведені ви = 97;е засоби показані у зв’язку з гіпокаліємo= 0;єю, їх слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2;, регулярно визначаючи рівень калі= 02; в сироватці крові (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Діур= ;етики (тіазид або петльові діуретики). Попе= ;реднє лікування діуретикамl= 0; у великих дозах може призвести д = 86; зниження об’єму циркулюючоo= 1; крові та підвищення ризику арте = 88;іальної гіпотензії на початку терапії еналаприлоl= 4; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Гіпотензивl= 5;і ефекти можн = 72; зменшити шляхом припинення прийому діу = 88;етика, збільшення об’єму споживання солі або розпочинаюm= 5;и лікування з низьких доз препарату.

Триц= ;иклічні антидепресk= 2;нти/антипси&#= 1093;отичні засоби/нарк = 86;тики. О= 076;ночасне застосуванl= 5;я анестетикіk= 4;, трициклічнl= 0;х антидепресk= 2;нтів і антипсихо = 90;ичних засобів з інгібітораl= 4;и АПФ може при= 079;вести до подальшого зниження артеріальнl= 6;го тиску.

Преп= ;арати золота. Поодин = 86;кі реакції, подібні реакціям на нітрити (симптоми вазодилатаm= 4;ії, у тому числі припливи, набряк обличчя, запаморочеl= 5;ня, нудота, блювання та артеріальнk= 2; гіпотензія), спостерігаl= 3;ися у пацієнтів, які лікувал = 80;ся ін’єкційниl= 4;и препаратамl= 0; золота (натр= 110;ю ауротіомалk= 2;т) та сумісно інгібітороl= 4; АПФ, у тому числі еналаприлоl= 4;.

Симп= ;атоміметик = 80;. С= 080;мпатомімет&= #1080;ки можуть зменшити антигіпертk= 7;нзивний ефект інгібіторіk= 4; АПФ.

Алко= ;голь. П= 110;дсилює гіпотензивl= 5;ий ефект інгібіторіk= 4; АПФ.

Прот= ;идіабетичн= 10; препарати. Супу= ;тнє застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ та проти= 076;іабетичних засобів (інсуліни, пероральні гіпоглікемo= 0;чні засоби) може підвищити ефект зниження глюкози у крові з ризи= 082;ом гіпоглікемo= 0;ї. Такий ефект, імовірно, ма= 090;име місце протягом перших тижнів супутнього лікування т = 72; у пацієнтів = 079; порушенням функції нирок.

Ацетилсалі&= #1094;илова кислота, тромболітиl= 2;и, β-блокатори. Енал= ;април можна з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти разом з ацетилсаліm= 4;иловою кислотою (ко= 083;и її застосовувk= 2;ти як тромболітиm= 5;ний засіб), тромболітиm= 5;ними засобами і β-блокатораl= 4;и.

= 30;нгібітори mTOR. Супутнє застосуванl= 5;я з інгібітораl= 4;и mTOR (такими як темсіролімm= 1;с, сіролімус, еверолімус) може підвищуватl= 0; ризик виникнення ангіоневроm= 0;ичного набряку (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Супутня терапія інгібітороl= 4; АПФ та антаг= 086;ністом рецепторів ангіотензиl= 5;у. П= 086;відомлялос&= #1103;, що у пацієнтів з підтверджеl= 5;ою атеросклерl= 6;тичною хворобою, серцевою недостатніl= 9;тю або з цукровим діабетом з ураженням кінцевого органа супутня тер = 72;пія інгібітороl= 4; АПФ та антагоністl= 6;м рецепторів ангіотензиl= 5;у асоціюєтьсn= 3; з вищою частотою появи артеріальнl= 6;ї гіпотензії, синкопе, гіперкалієl= 4;ії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову нед = 86;статність) порівняно з такою при застосуванl= 5;і тільки препарату РААС. Подвій= 085;а блокада (наприклад, комбінуванl= 5;ям інгібітору АПФ з антагоністl= 6;м рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ) повинна обмежуватиl= 9;ь індивідуалn= 0;но визначенимl= 0; випадками т = 72; супроводжуk= 4;атися ретельним моніторингl= 6;м функції нирок, рівні= 074; калію та артеріальнl= 6;го тиску.

Гідр= ;охлортіази = 76;

Наст= ;упні лікарські засоби можуть взаємодіятl= 0; з тіазидним = 80; діуретикамl= 0; при їх одноч= 072;сному застосуванl= 5;і:

Недеполяри&= #1079;уючі міорелаксаl= 5;ти (наприклад, тубокурариl= 5;). М= 086;жливе посилення чутливості до дії міоре= 083;аксантів.

Алкоголь (етанол), барбітуратl= 0;, наркотичні = 72;нальгетики, антидепресk= 2;нти. М= 086;же відбуватисn= 3; потенціюваl= 5;ня ортостатичl= 5;ої гіпотензії.

Протидіабе&= #1090;ичні препарати (пероральні = 087;ротидіабет&= #1080;чні засоби та інсулін). На тлі лікуванні тіазидами можливе зниження глюкозотолk= 7;рантності. Може виникнути потреба у зміні дозування. Метформін слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; через ризик виникнення лактатацидl= 6;зу внаслідок м = 86;жливої ниркової недостатноl= 9;ті, пов’язаної = 79; прийомом гідрохлортo= 0;азиду.

Холестирам&= #1110;н та смоли колестиполm= 1;. Аніо= ;нно-обмінні смоли можут= 00; зменшити вс = 84;октування гідрохлортo= 0;азиду. Однократні дози холестирамo= 0;ну або смол колестиполm= 1; знижують всмоктуванl= 5;я гідрохлортo= 0;азиду зі шлунково-ки = 96;кового тракту відповідно на 85 % та 43 %.

Подовження інтервалу QT (наприклад, прокаїнаміk= 6;, аміодарон, соталол). Піk= 6;вищений ризик тахікардії типу «піруе = 90;».

Серцеві глікозиди. Гіпо= ;каліємія може підвищити чутливість = 72;бо збільшити клінічну відповідь серця на токсичністn= 0; дигіталісу (наприклад, підвищена шлуночкова збудливістn= 0;).

Амфотерици&= #1085; В (парентерал= 00;но), кортикостеl= 8;оїди, адренокортl= 0;котропний гормон, стим= 091;люючі проносні засоби або гліциризин (виявлений у лакриці).

Гідр= ;охлортіази = 76; може посилювати порушення електролітl= 5;ого балансу, переважно г= 10;покаліємію.

Калійурети&= #1095;ні діуретики (наприклад, фуросемід), карбеноксоl= 3;он або зловживаннn= 3; проносними засобами. Гідр= ;охлортіази = 76; може cпричинити підвищення втрати калі= 02; та/або магнію.

Пресорні аміни (наприклад, адреналін). Тіаз= ;иди можуть зменшити реакцію у відповідь н = 72; пресорні аміни, але недостатньl= 6; для того, щоб виключати супутній прийом.

Цитотоксич&= #1085;і препарати (наприклад, циклофосфаl= 4;ід, метотрексаm= 0;). Т= 110;азиди, включаючи гідрохлортo= 0;азид, можуть знижувати виведення цитотоксичl= 5;их лікарських засобів нирками та посилити їх = 084;ієлосупрес&= #1080;вний ефект.

Інгібітори простагланk= 6;ин синтази. У деяких пацієнтів ї = 93; застосуванl= 5;я може зменшу = 74;ати діуретичні, натрійуретl= 0;чні та антигіпе = 88;тензивні ефекти діуретиків.

Лікарські засоби, що застосовуюm= 0;ься для лікуван = 85;я подагри (пробенецид, сульфінпірk= 2;зон та алопуринол). Може знадобитисn= 3; корекція до = 79; лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кис = 83;оти, оскільки гідрохлортo= 0;азид може підвищ = 91;вати концентрацo= 0;ю сечової кислоти в сироватці крові. Може виникнути необхіднісm= 0;ь у збільшенн= 10; дози пробенецидm= 1; або сульфін = 87;іразону. Одночасний прийом тіаз = 80;дів може підвищуватl= 0; частоту виникнення = 74;ипадків гіперчутлиk= 4;ості до алопуринолm= 1;.

Саліцилати.= У разі прийом = 91; високих доз саліцилатіk= 4; гідрохлортo= 0;азид може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему.

Метилдопа. Є окремі повідомленl= 5;я про виникнення гемолітичнl= 6;ї анемії при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і гідрохлортo= 0;азиду і метилдопи.=

Цикл= ;оспорин. П= 088;и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і циклоспориl= 5;у може посилюватиl= 9;я гіперурикеl= 4;ія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.

Анти= ;холінергіч = 85;і засоби (наприклад, атропін, біпериден). Збіл= ;ьшують біодоступнo= 0;сть тіазидних д= 10;уретиків внаслідок зниження моторики шл = 91;нково-кишко&= #1074;ого тракту і швидкості випорожненl= 5;я шлунка.

Інші гіпотензивl= 5;і засоби. Адитив = 85;ий ефект.

Глік= ;озиди наперстянкl= 0;. Гіпо= ;каліємія або гіпомагнієl= 4;ія, індукована прийомом тіазидів, може призвести д = 86; розвитку серцевої аритмії, спричиненоo= 1; глікозидамl= 0; наперстянкl= 0;.

Ліка= ;рські препарати, н= 072; які впливає зміна вміст = 91; калію в сироватці крові. Періоди = 95;ний контроль вмісту калі= 02; в сироватці крові та ЕКГ рекомендовk= 2;ні при одночас = 85;ому прийомі лозартану/г= 10;дрохлортіа&#= 1079;иду з лікарськимl= 0; засобами, на які впливає зміна вміст = 91; калію в сироватці крові (напри= 082;лад, глікозиди наперстянкl= 0; та антиарит = 84;ічні препарати), а також із наступними засобами (в тому числі з антиаритміm= 5;ними), які спричиняютn= 0; тахікардію типу «пірует», пр= 080; цьому гіпокаліємo= 0;я є сприятливиl= 4; фактором тахікардії типу «піруе = 90;» (шлуночково= 11; тахікардії):

·    анти= ;аритмічні препарати класу Ia (наприклад, хінідин, гідрохінідl= 0;н, дизопіраміk= 6;);

·    анти= ;аритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

·    деяк= ;і антипсихотl= 0;чні засоби (наприклад, т&#= 1110;оридазин, хлорпромазl= 0;н, левомепромk= 2;зин, трифлупіраk= 9;ин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприk= 6;, тіаприд, пімозид, гал= 086;перидол, дроперидол);

·    інші препарати (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміциl= 5; для внутрішньоk= 4;енного введення, галофантриl= 5;, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкаміцин для внутріш = 85;ьовенного введення).

Солі кальцію. Тіаз= ;идні діуретики можуть збільшуватl= 0; вміст кальцію у сироватці крові внаслідок з = 85;иження його виведення. При необхідносm= 0;і призначеннn= 3; препаратів кальцію доз = 91; слід підбирати під контролем вмісту кальцію в сироватці крові.

Впли= ;в на результати лабораторнl= 0;х досліджень. Завд= ;яки впливу на метаболізм кальцію тіа = 79;иди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовиk= 6;них залоз.

Карб= ;амазепін. З огляду на ризик симптоматиm= 5;ної гіпонатрієl= 4;ії необхідно здійснюватl= 0; клінічний і біологічниl= 1; моніторинг. =

Йодо= ;вмісні контрастні засоби. У випадку індукованоo= 1; діуретикамl= 0; дегідратацo= 0;ї підвищуєтьl= 9;я ризик розвитку го = 89;трої ниркової недостатноl= 9;ті, переважно п = 88;и застосуванl= 5;і високих доз контрастниm= 3; засобів. Пацієнти потребують регідратацo= 0;ї до введення йодовмісниm= 3; препаратів.<= o:p>

НПЗЗ= ;, включаючи селективні інгібітори циклооксигk= 7;нази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліm= 4;илову кислоту >3 г/добу і неселективl= 5;і НПЗЗ. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і НПЗЗ можуть послаблюваm= 0;и антигіпертk= 7;нзивний ефект гідрохлортo= 0;азиду та посилюва = 90;и його вплив н= 072; рівень калі= 02; в сироватці = 082;рові.

β-бло= ;катори та діазокси = 76;. О= 076;ночасне застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків, = 091; тому числі гідрохлортo= 0;азиду, з β-блокатор = 72;ми може підвищуватl= 0; ризик гіпер = 75;лікемії. Тіазидні діуретики, включаючи г= 10;дрохлортіа&#= 1079;ид, можуть посилювати гіперглікеl= 4;ічний ефект діазоксиду. =

Аман&= #1090;адин. Тіазиди, в тому числі гідрохлортo= 0;азид, можуть збільшуватl= 0; ризик побічних ефектів, спр= 080;чинених амантадиноl= 4;.

Особ= ;ливості застосуванl= 5;я.

Енал= ;април та гідрохлортo= 0;азид

Арте= ;ріальна гіпотензія та дисбалан = 89; електролітo= 0;в. С= 080;мптоматичн&= #1091; артеріальнm= 1; гіпотензію = 88;ідко спостерігаn= 2;ть у пацієнтів із неусклад = 85;еною артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю. При застосу = 74;анні еналаприлу ризик її розвитку підвищуєтьl= 9;я у пацієнтів = 079; порушенням = 74;одного балансу, наприклад, унаслідок терапії діуретикамl= 0;, обмеження вживання солі, діаліз= 091;, наявності діареї або блювання. Не= 086;бхідно проводити регулярний контроль рі = 74;ня електролітo= 0;в у сироватці крові для та= 082;их пацієнтів. Симпто&#= 1084;атична артеріальl= 5;а гіпотензія розвиваласn= 3; частіше у пацієнтів з більш тяжкими фор = 84;ами серцевої недостатноl= 9;ті, яким застос = 86;вували вищі дози петльових діуретиків, = 079; гіпонатрієl= 4;ією або порушеннямl= 0; функції нирок. Таким пацієнтам лікування препаратом слід розпочинатl= 0; під наглядо = 84; лікаря.

Паці= ;єнтів слід обстежуватl= 0; стосовно кл= 10;нічних ознак водного та електролітl= 5;ого дисбалансу, таких як дегідратацo= 0;я, гіпонатрієl= 4;ія, гіпохлоремo= 0;чний алкалоз, що може індуку = 74;ати печінкову енцефалопаm= 0;ію або печінко = 74;у кому; гіпомагнієl= 4;ія або гіпокал= 10;ємія, що можуть виникати внаслідок діареї або блювання. У таких пацієнтів слід період = 80;чно перевіряти рівні електролітo= 0;в у сироватці крові.

Особ= ;ливо уважним повинен бут = 80; підхід до лі= 082;ування пацієнтів з ішемічною хворобою се = 88;ця або церебровасl= 2;улярними захворюванl= 5;ями, оскільки надмірне зниження артеріальнl= 6;го тиску може призвести д = 86; інфаркту міокарда аб = 86; інсульту.

При розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та, якщо необхі = 76;но, ввести внутрішньоk= 4;енно 0,9 % розчин натl= 8;ію хлориду. Транзиторнk= 2; артеріальнk= 2; гіпотензія при прийомі препарату н = 77; є протипока = 79;анням для лікування, яке можна продовжуваm= 0;и після нормалізацo= 0;ї артеріальнl= 6;го тиску та відновленнn= 3; об’єму рідини.

У деяких пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю і нормальни = 84; або знижени = 84; артеріальнl= 0;м тиском препарат може додатково зменшити рівень артеріальнl= 6;го тиску. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати т = 72; її не слід розцінюватl= 0; як підставу для припине = 85;ня лікування. У тих випадка = 93;, коли артері = 72;льна гіпотензія стає резистентнl= 6;ю до лікуванн= 03;, слід зменшити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або препа= 088;атом.

Подв= ;ійна блокада РАА = 57;. П= 086;двійна блокада (наприклад, при додаван = 85;і інгібітору АПФ до антагоністk= 2; рецептора ангіотензиl= 5;у ІІ) повинна обмежуватиl= 9;я тільки окремими випадками з ретельним контролем артеріальнl= 6;го тиску, функції нир = 86;к і рівнів електролітo= 0;в. Є дані, що у пацієнтів з= 10; встановленl= 0;м атеросклерl= 6;тичним ураженням судин, серцевою недостатніl= 9;тю або діабето = 84; з кінцевим ураженням органів под = 74;ійна блокада РАА = 57; пов’язана з вищою часто = 90;ою артеріальнl= 6;ї гіпотензії, непритомниm= 3; станів, гіперкалієl= 4;ії і погіршенн= 03; функції нирок (у тому числі гострою нирковою не = 76;остатністю) порівняно з такою при застосуванl= 5;і одного препарату, щ= 086; впливає на Р= 040;АС. Не слід застосовувk= 2;ти еналаприл з аліскіреноl= 4; пацієнтам з цукровим діабетом аб = 86; з порушення = 84; функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²).<= /span>

Пору= ;шення функції нирок. Повідом = 83;яли про порушення функції нирок, сприч= 080;нене еналаприлоl= 4;, особливо у пацієнтів і = 79; тяжкою серцевою недостатніl= 9;тю або захворюванl= 5;ями нирок, включаючи стеноз нирк = 86;вих артерій. Якщ= 086; діагноз встановленl= 6; швидко і проведено відповідне лікування, ниркова недостатніl= 9;ть, пов’язана з терапією еналаприлоl= 4;, зазвичай оборотна.

У деяких пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю без раніше існуючої ниркової недостатноl= 9;ті при прийомі еналаприлу разом з діур= 077;тиком спостерігаn= 8;ться підвищення = 89;ечовини і креатинін = 91; у сироватці крові. Можут= 100; знадобитисn= 3; зменшення дози еналап = 88;илу та/або припинення прийому діуретиків. = 059; такому разі необхідно враховуватl= 0; можливість існування стенозу ниркових артерій.=

Гіпе= ;ркаліємія. К= 086;мбінація еналаприлу та діуретик = 72; в низьких дозах може спричинити виникнення гіперкалієl= 4;ії.

Літі= ;й. Супутній прийом еналаприлу та літію заз= 074;ичай не рекомендуєm= 0;ься.

Паці= ;єнти літнього віку. Ефектив = 85;ість і переносиміl= 9;ть еналаприлу малеату і гідрохлортo= 0;азиду, що застосов = 91;ються одночасно, подібні як у пацієнтів л= 10;тнього віку, так і у молодших дорослих па = 94;ієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю.

Енал= ;април

Аорт= ;альний або мітральний стеноз/гіпе = 88;трофічна кардіоміопk= 2;тія. Я= 082; і всі вазодилатаm= 0;ори, інгібітори АПФ слід призначати = 79; обережністn= 2; пацієнтам з = 086;бструкцією вихідного отвору лівого шлун = 86;чка та обструкцієn= 2; шляху відтоку; їхнього прийому слі = 76; уникати у разі кардіогеннl= 6;го шоку та гемодинаміm= 5;но значної обструкції.<= o:p>

Рено= ;васкулярна гіпертензіn= 3;. У пацієнтів і = 79; двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом аорти єдино= 11; здорової нирки, які приймають інгібітори АПФ, існує підвищений ризик розвитку артеріальнl= 6;ї гіпотензії. Навіть при слабких змі = 85;ах креатиніну сироватки крові може погіршитисn= 3; функція нирок. У цих пацієнтів лікування слід розпочинатl= 0; під суворим медичним контролем, з низьких доз = 110; при ретельн = 86;му коригуваннo= 0; доз та контролі функції нир = 86;к.

Паці= ;єнти, які перебуваютn= 0; на гемодіалізo= 0;. У пацієнтів, які перебуваютn= 0; на діалізі з використанl= 5;ям мембран із високою проникністn= 2; (наприклад, AN 69) і супутнім лікуванням інгібітораl= 4;и АПФ, у деяких випадках розвивалисn= 3; анафілакто&#= 1111;дні реакції. Том= 091; для таких пацієнтів рекомендуєm= 0;ься застосуванl= 5;я діалізних мембран іншого типу або антигіпертk= 7;нзивних засобів інш = 86;ї групи.

Пере= ;садка нирок. Досвід застосуванl= 5;я препарату пацієнтам і = 79; нещодавно перенесеноn= 2; пересадкою нирки відсутній. Тому лікування препаратом = 76;ля них не рекомендуєm= 0;ься.

Пору= ;шення функції печінки. Дуже рідко із застосуванl= 5;ям інгібіторіk= 4; АПФ пов’язують синдром, яки= 081; розпочинаєm= 0;ься з холестатичl= 5;ої жовтяниці і прогресує д = 86; некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, при виникненні жовтяниці або значном = 91; підвищенні печінкових ферментів слід припин = 80;ти їх прийом і отримати відповідну медичну допомогу.=

Нейт= ;ропенія/агр= 072;нулоцитоз. Б= 091;ли повідомленl= 5;я про нейтропеніn= 2;/агранулоци&#= 1090;оз, тромбоцитоl= 7;енію та анемію у пацієнтів, які отримують терапію інгібітораl= 4;и АПФ. Нейтропеніn= 3; рідко виникає у пацієнтів і = 79; нормальною функцією нирок і без особливих факторів ризику. Еналаприл слід дуже обережно застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; колагенозоl= 4;, при імунодепреl= 9;ивній терапії, при лікуванні алопуринолl= 6;м або прокаїн = 72;мідом, або при комбінації вищевказанl= 0;х факторів ризику, особливо якщо раніше встановленl= 6; порушення функції нирок. У деяк&#= 1080;х із таких пацієнтів розвиваютьl= 9;я тяжкі інфекції, як= 110; іноді не реагують на інтенсивну терапію антибіотикk= 2;ми.

При застосуванl= 5;і еналаприлу цим пацієнт = 72;м рекомендуєm= 0;ься періодичниl= 1; моніторинг лейкоцитів, = 072; пацієнта слід попередити = 97;одо інформуванl= 5;я лікаря про будь-які озн= 072;ки інфекції.=

Гіпе= ;ркаліємія. П= 088;отягом лікування інгібітораl= 4;и АПФ, включаю= 095;и еналаприл, у деяких пацієнтів спостерігаl= 3;ося підвищення рівня калію = 074; крові. Ризик виникнення гіперкалієl= 4;ії підвищений = 91; пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю, з погіршено= 02; функцією нирок, віком &g= t; 70 років, із цукровим діабетом, транзиторнl= 0;ми станами, зокрема зневодненнn= 3;м, гострою серцевою декомпенсаm= 4;ією, метаболічнl= 0;м ацидозом та супутнім прийомом калійзберіk= 5;аючих діуретиків (наприклад, спіронолакm= 0;ону, еплеренону, = 090;риамтерену або амілориду); при використанl= 5;і харчових добавок або сольових замінників, що містять калій; а також у пацієнтів, я= 082;і приймають інші препарати, щ= 086; можуть спри = 95;инити підвищення рівня калію = 091; сироватці крові (напри= 082;лад, гепарин). Зокрема, прийом калійзберіk= 5;аючих діуретиків, харчових добавок або сольових замінників, що містять калій, паціє= 085;тами з порушення = 84; функції нирок може призвести д = 86; значного підвищення рівня калію = 091; сироватці крові. Гіперкалієl= 4;ія може спричи = 85;ити серйозні, інколи летальні аритмії. Якщ= 086; супутній прийом еналаприлу та будь-яког= 086; з вищезгаданl= 0;х препаратів вважається необхідним, їх слід застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю, регулярно контролюючl= 0; вміст рівня калію в сиро= 074;атці крові.

Гіпо= ;глікемія. П= 072;цієнтам, хворим на цукровий діабет, які п&#= 1088;иймають пероральні протидіабеm= 0;ичні препарати або інсулін, необхідний ретельний глікемічниl= 1; контроль, особливо у перший міся = 94;ь лікування інгібітораl= 4;и АПФ.

Підв= ;ищена чутливість/ = 72;нгіоневрот&#= 1080;чний набряк. У пацієнтів, яких лікували інгібітораl= 4;и АПФ, у деяких випадках з’являвся ангіоневроm= 0;ичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/аб= 086; гортані. Він може виникати у будь-який ча= 089; протягом лікування. У такому випадку застосуванl= 5;я препарату необхідно негайно припинити і встановити постійне спостережеl= 5;ня за пацієнто = 84;, щоб упевнитися = 91; повному зникненні симптомів. Навіть якщо відзначаєтn= 0;ся лише набряк язика при відсутностo= 0; дихального дистресу, пацієнту може знадобитисn= 3; тривале спостережеl= 5;ня, оскільки лікування антигістамo= 0;нними і кортикостеl= 8;оїдними агентами може бути не= 076;остатнім.

Дуже рідко повідомлялl= 0; про летальний ангіоневроm= 0;ичний набряк гортані або язика. При виникненні набряку язика, голосової щ= 10;лини або гортані імовірне виникнення обструкції дихальних шляхів, особливо у пацієнтів, які перенесли операцію на органах дих = 72;ння. У цих випадках необхідне застосуванl= 5;я невідкладнl= 6;ї терапії, яка може включа = 90;и підшкірне введення розчину адреналіну 1:10= 00 (0,3-0,5 мл) та/або заходи для забезпеченl= 5;я вільної прохідностo= 0; дихальних шляхів.

У представниl= 2;ів негроїдної раси, які застосовувk= 2;ли інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневроm= 0;ичний набряк порівняно з пацієнтами інших рас.

Паці= ;єнти, які мають в анамнезі ангіоневроm= 0;ичний набряк, який не пов’язують із застосув = 72;нням інгібіторіk= 4; АПФ, можуть мати підвищ = 77;ний ризик його виникнення = 10; при застосу = 74;анні інгібіторіk= 4; АПФ.

Сумісн = 77; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ з інгібі= 090;орами mTOR (наприклад, темсіролімm= 1;с, сіролімус, еверолімус) може підвищуватl= 0; ризик виникнення ангіоневроm= 0;ичного набряку.=

Анаф= ;ілактоїдні реакції при десенсибілo= 0;зуючій терапії. Зрід= ;ка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, під час проведення десенсибілo= 0;зації алергеном з отрути перетинчасm= 0;окрилих, розвивалисn= 3; анафілактоo= 1;дні реакції, що могли бути загрозливиl= 4;и для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, як= 097;о до початку гіпосенсибo= 0;лізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.

Анафілакто&= #1111;дні реакції при аферезі ліп = 86;протеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Рідко пр= 080; аферезі ЛПН = 65; за допомого= 02; декстрансуl= 3;ьфату у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, можуть проявлятисn= 3; небезпечні для життя анафілактоo= 1;дні реакції. Таких реакцій можна уникн = 91;ти при тимчасовій відміні терапії інг= 10;бітором АПФ перед кожним аферезом.=

Каше= ;ль. П= 086;відомляли про виникнення кашлю при лі= 082;уванні інгібітораl= 4;и АПФ. Зазвича= 081; кашель носи = 90;ь непродуктиk= 4;ний, стійкий характер і припиняєтьl= 9;я після відміни препарату. К= 072;шель у зв’язку з лікуванням інгібітороl= 4; АПФ необхідно враховуватl= 0; при диференційl= 5;ій діагностицo= 0; кашлю.

Хіру= ;ргічні операції/ан = 77;стезія. П= 110;д час великих хірургічниm= 3; операцій аб = 86; при анестезії і = 79; застосуванl= 5;ям препаратів, які спричиняютn= 0; артеріальнm= 1; гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензиl= 5;у ІІ вторинно до компенсатоl= 8;ного вивільненнn= 3; реніну. Якщо при цьому розвиваєтьl= 9;я артеріальнk= 2; гіпотензія, яку можна пояснити цими механізмамl= 0; взаємодії, вона коригу= 08;ться за допомого= 02; збільшення об’єму ріди = 85;и.

Расо= ;вий фактор. Як повідомлялl= 0; для інших інгібіторіk= 4; АПФ, еналапр= 080;л може менш ефективно знижувати а = 88;теріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензіn= 8;ю, ніж у пацієнтів іншої раси, що, можливо, пояснюєтьсn= 3; низьким рів = 85;ем реніну у крові цих пацієнтів.

Гідр= ;охлортіази = 76;

Пору= ;шення функції нирок. Тіазиди можуть виявитися недостатньl= 6; ефективнимl= 0; діуретикамl= 0; для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок, а також коли рівень кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче (тобто при помірній аб = 86; вираженій нирковій недостатноl= 9;ті).

Преп= ;арат не слід призначати пацієнтам з = 085;ирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну <= 80 мл/хв), поки титрування окремих компонентіk= 4; препарату н = 77; вкаже на необхіднісm= 0;ь доз, присутніх у комбінованl= 0;х таблетках.

Пору= ;шення функції печінки. Тіаз= ;иди слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам з порушеннямl= 0; функції печінки або прогресуючl= 0;м захворюванl= 5;ям печінки, оскільки навіть при незначних відхиленняm= 3; рідинного т = 72; електролітl= 5;ого балансу мож = 77; виникнути печінкова кома.

Мета= ;болічні та ендокринні ефекти. Терапі= 03; тіазидами може змінювати толерантніl= 9;ть до глюкози. Може бути потрібною к = 86;рекція доз протидіабеm= 0;ичних препаратів, = 074;ключаючи інсулін. Лікування тіазидами м = 86;же спровокуваm= 0;и прояви латентного діабету.

Тіаз= ;иди можуть знижувати рівні натрі= 02;, магнію та калію у сироватці крові.

Підв= ;ищення рівнів холестеринm= 1; та тригліце = 88;идів може асоціюватиl= 9;я з терапією тіазидними діуретикамl= 0;; однак протягом застосуванl= 5;я малих доз (12,5 м = 75;) повідомлялl= 6;ся про мінімал= 00;ний ефект або пр= 086; його відсутністn= 0;.

Тіаз= ;иди можуть зменшити виведення кальцію з сечею та спричинити періодичне незначне підвищення кальцію у сироватці крові. Вираж= 077;на гіперкальцo= 0;ємія може бути проявом прихованогl= 6; гіперпаратl= 0;реоїдизму. Застосуванl= 5;я тіазидів слід припинити перед проведенняl= 4; тестів щодо функції щитовидної залози.

Тера= ;пія тіазидними діуретикамl= 0; може спричи = 85;яти гіперурикеl= 4;ію та/або загостреннn= 3; подагри у деяких пацієнтів. Однак енала = 87;рил може підвищуватl= 0; рівень сечової кис = 83;оти у сечі та, таким чином може послабити г= 10;перурикемі&#= 1095;ний ефект гідрохлортo= 0;азиду.

Хоча немає наявних даних з контрольовk= 2;них клінічних досліджень для пацієнтів, які отримую = 90;ь комбінацію еналаприлу та гідрохло = 88;тіазиду, їм, як для пацієнтів, які отримую = 90;ь діуретичну терапію, слі= 076; регулярно в = 80;мірювати рівні електролітo= 0;в у сироватці крові через відповідні інтервали часу.

Тіаз= ;иди (включаючи гідрохлортo= 0;азид) можуть спричиняти дисбаланс рідини та електролітo= 0;в (гіпокалієм= 10;я, гіпонатрієl= 4;ія і гіпохлоре = 84;ічний алкалоз). Небезпечниl= 4;и ознаками порушення водно-елект = 88;олітного балансу є ксеростоміn= 3;, спрага, слабкість, летаргічниl= 1; сон, сонливість, втомлюваніl= 9;ть, м’язовий біль або судоми, м’язова слабкість, а= 088;теріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, порушення з боку шлунково-ки = 96;кового тракту (нудота, блювання).

Хоча протягом застосуванl= 5;я тіазидних д= 10;уретиків може виникнути гіпокаліємo= 0;я, сумісна терапія з еналаприлоl= 4; може зменши = 90;и гіпокаліємo= 0;ю, спричинену застосуванl= 5;ям діуретика. Ризик гіпокаліємo= 0;ї може підвищ = 91;ватися у пацієнтів із цирозом печінки, у пацієнтів з підвищеним діурезом, з недостатніl= 4; пероральниl= 4; вживанням електролітo= 0;в та у пацієнтів, які одночасно отримують терапію кортикостеl= 8;оїдами або адренок = 86;ртикотропн&#= 1080;м гормоном.=

У спекотну погоду у пацієнтів, схильних до = 085;абряків, може виникати гіпонатрієl= 4;ія за рахунок розрідженнn= 3; крові. Дефіцит хлоридів зазвичай помірний та не потребує лікування.=

Тіаз= ;иди підвищують виведення магнію з сеч= 077;ю, що може призвести д = 86; гіпомагнезk= 7;мії.

Преп= ;арат може впливати на результати наступних лабораторнl= 0;х аналізів:=

<= ![if !supportLists]>-      = препарат може знижувати рівень зв’язаного = 79; білками йод = 91; у плазмі крові;

<= ![if !supportLists]>-      = лікування препаратом слід припинити перед проведенняl= 4; лабораторнl= 6;го обстеження = 79; метою оцінк = 80; функції паращитовиk= 6;них залоз;

<= ![if !supportLists]>-      = препарат здатний підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ю вільного білірубіну = 74; сироватці крові;

<= ![if !supportLists]>-&nb= sp;       гідрохлорт&= #1110;азид, що може давати позитивний результат в антидопінгl= 6;вому тесті.

Підв= ;ищена чутливість. У пацієнтів, схильних до алергії, або у хворих на бронхіальнm= 1; астму в анамнезі можуть вини = 82;ати реакції підвищеної чутливості = 76;о гідрохлортo= 0;азиду.

При застосуванl= 5;і тіазидних діуретиків = 89;постерігал&#= 1086;ся загостреннn= 3; або активац= 10;я системного червоного вовчака.

Препар = 72;ти, що містять сульфонаміk= 6; або похідні сульфонаміk= 6;у, можуть викликати ідіосинкраm= 0;ичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальl= 5;ий випіт з дефектом зорового поля, транзи= 090;орною міопією та гостру закритокутl= 6;ву глаукому. Симптоми включають гострий поч = 72;ток зниження гостроти зору або біл= 100; в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосуванl= 5;я препарату.=

Неліко = 74;ана гостра закритокутl= 6;ва глаукома може призвести д = 86; необоротноo= 1; втрати зору. Основне лікування – це якнайшвидшk= 7; припинити застосуванl= 5;я лікарських засобів. Якщ= 086; внутрішньоl= 6;чний тиск залишаєтьсn= 3; неконтроль&#= 1086;ваним, може потребуватl= 0;ся невідкладнk= 7; медикаментl= 6;зне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку го = 89;трої закритокутl= 6;вої глаукоми може бути ал= 077;ргія на сульфонаміk= 6; або пеніцилін в анамнезі.

= 43;остра респіраторl= 5;а токсичністn= 0;. По = 74;ідомлялося про дуже рідкісні, ал= 077; тяжкі випадки гострої респіраторl= 5;ої токсичностo= 0;, включаючи гострий респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром (ГРДС), у пацієнтів, які приймал = 80; гідрохлортo= 0;азид. Набряк легенів заз = 74;ичай розвиваєтьl= 9;я протягом декількох х = 74;илин або годин після прийому гідрохлортo= 0;азиду. На початку симптоми включають задишку, гарячку, погіршення легеневої функції та артеріальнm= 1; гіпотензію. Гідрохлортo= 0;азид не слід призначати пацієнтам, у яких раніше виникав ГРД = 57; після прийо = 84;у гідрохлортo= 0;азиду. При підозрі на ГРДС гідр= 086;хлортіазид слід відмінити т = 72; призначити відповідне лікування.

Неме= ;ланомний рак шкіри. Відомо, що підви= ;щений ризик розвитку немеланомнl= 6;го раку шкіри [базально-кл= 110;тинної карциноми (BCC) o= 0; плоскоклітl= 0;нної карциноми (SCC)] зі збільшен = 85;ям кумулятивнl= 6;ї дози впливу гідрохлортo= 0;азиду спостерігаk= 4;ся в двох епідеміолоk= 5;ічних дослідженнn= 3;х, заснованих на даних дат= 089;ького національнl= 6;го реєстру рак = 91;. Фотосенсибo= 0;лізуюча дія гідрохлортo= 0;азида може виступати в якості можливого механізму для немеланомнl= 6;го раку шкіри. Пацієнти, як= 110; приймають гідрохлортo= 0;азид, повинні бут = 80; проінформоk= 4;ані про ризик немеланомнl= 6;го раку шкіри і регулярно перевіряти шкіру на наявність нових пошко = 76;жень і оперативн = 86; повідомлятl= 0; про будь-які підозрілі ураження шкіри. Можливі про = 92;ілактичні заходи, такі як обмежени = 81; вплив сонячного світла і УФ-променів і, в разі впли&= #1074;у, адекватний захист повинні бут = 80; рекомендовk= 2;ні пацієнтам з метою зведення до мінімуму ризику розвитку раку шкіри. П&#= 1110;дозрілі ураження шкіри слід оперативно дослідити, включаючи гістологічl= 5;і дослідженнn= 3; біопсій. Використанl= 5;я гідрохлортo= 0;азида також може бути перегл= 03;нуто у пацієнтів, які зазнали попередній немеланомнl= 0;й рак шкіри.

Якщо у пацієнта встановленk= 2; непереносиl= 4;ість деяких цукрів, необхідно проконсульm= 0;уватися з лікарем, перш ніж приймати це = 81; лікарський засіб.

Застосу = 74;ання у період вагітності або годуван = 85;я груддю. Інгібітори АПФ протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти вагітним та жінкам, які планують вагітність (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Паці= ;єнток, які плануют= 00; вагітність, слід переве = 89;ти на альтернатиk= 4;не антигіпертk= 7;нзивне лікування, яке має затвердженl= 0;й профіль безпеки застосуванl= 5;я у період вагітності. Якщо вагітність встановленk= 2;, лікування інгібітораl= 4;и АПФ слід негайно припинити т = 72;, якщо це можливо, розпочати альтернатиk= 4;ну терапію. Епідеміолl= 6;гічні висновки відносно ризику тератогеннl= 6;сті після вплив = 91; інгібіторіk= 4; АПФ протяго = 84; І триместру вагітності не є однозначниl= 4;и; однак не можна виключати деякого підвищення ризику. Відомо, що застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ у ІІ і ІІІ триместрі вагітності може зумовити розвиток фетотоксичl= 5;ості (зниження функції нирок, олігогідраl= 4;ніон, ретардацію окостеніннn= 3; черепа) і нео&#= 1085;атальну токсичністn= 0; (ниркову недостатніl= 9;ть, гіпотензію, гіперкалієl= 4;ію). При признач = 77;нні еналаприлу необхідно інформуватl= 0; пацієнтку відносно потенційноo= 1; шкоди для плода.

Якщо прийом інгібіторіk= 4; АПФ відбувався = 91; період вагітності, слід проводити періодичні ультразвукl= 6;ві обстеження для оцінки інтраамніоm= 0;ичного простору. Однак як лік= 072;рям, так і пацієнтам необхідно знати про те, що олігогідраl= 4;ніон може розвинутисn= 3; вже після появи у плод= 072; необоротниm= 3; ушкоджень.=

Якщо застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ відбуло = 89;я у ІІ триместрі вагітності, рекомендуєm= 0;ься провести ультразвукl= 6;ве дослідженнn= 3; функції нирок ембріона та черепа ембр= 10;она.

Немо= ;влят, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно перевіряти на предмет а= 088;теріальної гіпотензії, олігурії та гіперкалієl= 4;ії. Еналаприл, який має здатність п = 88;оникати крізь плаценту, можна частково ви = 74;ести з організму новонароджk= 7;ного шляхом перитонеалn= 0;ного діалізу; теоретично = 81;ого можна вивести шляхом обмінного переливаннn= 3; крові, хоча немає досвіду щод = 86; проведення останньої процедури.=

Досв= ;ід застосуванl= 5;я гідрохлортo= 0;азиду у період вагітності, особливо у період І три= 084;естру, обмежений. Даних, отриманих з досліджень на тваринах, недостатньl= 6;.

Гідр= ;охлортіази = 76; проникає крізь плацентарнl= 0;й бар’єр. При застосуванl= 5;і у ІІ та ІІІ тр&= #1080;местрах вагітності гідрохлортo= 0;азид може порушити фетоплаценm= 0;арний кровообіг і зумовлюватl= 0; жовтяницю у плода або у новонароджk= 7;ної дитини, електролітl= 5;ий дисбаланс і тромбоцитоl= 7;енію.

Гідр= ;охлортіази = 76; не можна застосовувk= 2;ти для лікування набряків, артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; чи прееклампсo= 0;ї у вагітних, оскільки замість сприятливоk= 5;о впливу на перебіг захворюванl= 5;я він підвищу= 08; ризик зменш = 77;ння об’єму плазми та погіршує матковоплаm= 4;ентарне кровопостаm= 5;ання.

Гідр= ;охлортіази = 76; не слід використовm= 1;вати для лікування есенціальнl= 6;ї артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; у вагітних.

Гідр= ;охлортіази = 76; не можна застосовувk= 2;ти у період вагітності. =

Году= ;вання груддю. Обмеже = 85;і фармакокінk= 7;тичні дані свідча = 90;ь про дуже низькі концентрацo= 0;ї у грудному м= 086;лоці. Хоча такі концентрацo= 0;ї і вважаютьс= 03; клінічно незначними, застосуванl= 5;я препарату н = 77; рекомендуєm= 0;ься у період годування груддю новонароджk= 7;них, оскільки існує гіпотетичнl= 0;й ризик ефектів з боку серцев = 86;-судинної системи та нирок, а також через = 085;едостатній досвід такого застосуванl= 5;я.

&= #1043;ідрохлорті= ;азид проникає у грудне моло = 82;о; його застосуванl= 5;я у період годування г = 88;уддю протипоказk= 2;не. Якщо його застосуванl= 5;я вкрай необхідне, годування груддю необ = 93;ідно припинити.

Здатніс = 90;ь впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;. Під час керування автомобілеl= 4; та іншими ме= 093;анічними засобами слід бути обережними та враховуватl= 0; можливість виникнення = 85;ебажаних реакцій з боку нервової системи, вкл= 102;чаючи запаморочеl= 5;ня або сонливість.

Спос= ;іб застосуванl= 5;я та дози. Арт&#= 1077;ріальна гіпертензіn= 3;. Таблетки з фіксовано= 02; комбінацієn= 2; еналаприлу малеату та гідрохлортo= 0;азиду призначати пацієнтам, у яких артеріальнl= 0;й тиск недост = 72;тньо контролюєтn= 0;ся тільки одни = 84; еналаприло&= #1084;.

Заст= ;осування фіксованої комбінації еналаприлу малеату і гідрохлортo= 0;азиду не признача = 90;и для початкової терапії та зазвичай рекомендуєm= 0;ься після коригуваннn= 3; доз окремо кожного з компонентіk= 4;. Але при клін= 110;чній доцільностo= 0; можна переходити одразу від монотерапіo= 1; до фіксованої комбінації.

Режи= ;м дозування встановлює лікар індив= 10;дуально залежно від стану хворого та ступеня тяжкості артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1;. Лікування слід розпочинатl= 0; з низьких до= 079; препарату з поступовим збільшенняl= 4; дозування. Препарат застосовувk= 2;ти перорально = 85;езалежно від прийому їжі. Встановленm= 1; добову дозу слід приймати вранці разо = 84; із великою кількістю рідини.

Зазв= ;ичай доза становить 1 таблетку, як= 091; слід застосовувk= 2;ти 1 раз на добу. При необхідносm= 0;і дозування може бути підвищене д = 86; 2 таблеток на добу, які слід застосовувk= 2;ти 1 раз на добу.

Попереднє лікування діуретикамl= 0;: симп= ;томатична гіпотензія може виникнути н = 72; початку терапії еналаприлоl= 4;. Частіше вон = 72; спостерігаn= 8;ться у пацієнтів, у яких попер= 077;дня терапія діуретикамl= 0; спричинила порушення водно-елект = 88;олітного балансу. Терапію діуретикамl= 0; слід припинити з = 72; 2-3 дні до початку терапії препаратом.<= o:p>

Дозу= ;вання при порушенні функції нирок

Клір= ;енс креатиніну понад 30 мл/хв. Для пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; нирок з клір= 077;нсом креатиніну X= 05; 30 мл/хв перед переходом д = 86; фіксованої комбінації необхідне коригуваннn= 3; дози еналаприлу шляхом титрування. Для таких пацієнтів петльові діуретики більш прийнятні з = 72; тіазиди. Доз= 072; еналаприлу та гідрохлортo= 0;азиду має бути найменшою. Необхідний періодичниl= 1; контроль калію і креатиніну, наприклад, кожні 2 місяці, коли стан пацієнта стабілізувk= 2;вся.

Клір= ;енс креатиніну менше 30 мл/хв. Заст= ;осування препарату протипоказk= 2;не.

Особ= ;ливі популяції. Для пацієнтів з= 10; зменшенням об’єму ріди = 85;и/солі початкова доза еналаприлу становить д = 86; 5 мг (застосовув = 72;ти у відповідноl= 4;у дозуванні). Для таких пацієнтів рекомендуєm= 0;ься титрування монокомпонk= 7;нтів.

Дозу= ;вання для пацієнтів літнього віку. Застосу = 74;ання препарату пацієнтам літнього віку здійснюватl= 0; у таких же самих дозах, як і для молодших пацієнтів. У випадку фіз= 10;ологічної ниркової недостатноl= 9;ті перед переходом д = 86; фіксованої комбінації необхідне коригуваннn= 3; дози еналаприлу шляхом титрування.=

Діти= ;. Безп= ;ека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я|вжива= 085;ня| препарату дітям не встановленo= 0;|устан= 086;влені|.

Передоз = 91;вання. Лікування – симптоматиm= 5;не і підтримуючk= 7;. Застосуван&= #1085;я препарату слід припинити і = 088;етельно обстежити пацієнта. Запропоновk= 2;ні заходи включають: провокуванl= 5;я блювання, якщо препарат було прийнято нещодавно, а також корекцію дегідратацo= 0;ї, електролітl= 5;ого дисбалансу та артеріальнl= 6;ї гіпотензії за допомого= 02; загальнопрl= 0;йнятих заходів.

Еналаприлу малеат. Основним проявом передозуваl= 5;ня є виражена артеріальнk= 2; гіпотензія, що виникає протягом 6 годин після прийому препарату і супроводжуn= 8;ться блокадою РААС та ступором. Си= 084;птоми, пов’язані з передозуваl= 5;ням інгібітораl= 4;и АПФ, можуть включати циркулярниl= 1; шок, електролітl= 5;ий дисбаланс, гіпервентиl= 3;яцію легенів, тахікардію, прискорене серцебиття, запаморочеl= 5;ня, тривожністn= 0; та кашель. Рівні еналаприлу = 91; плазмі кров= 10;, які перевищ = 91;ють у 100 і 200 разів максимальнo= 0; рівні, що досягаютьсn= 3; при прийомі терапевтичl= 5;их доз, за повідомленl= 5;ями, реєструвалl= 0;ся після прийому відповідно 300 мг і   &n= bsp;       440 мг енелаприлаm= 0;у. При появі артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; можна розглянути = 85;еобхідніст&#= 1100; інфузій ангіотензиl= 5;у ІІ та/або внутрішньоk= 4;енного введення катехоламіl= 5;ів.

Реко= ;мендованим лікуванням при передоз = 91;ванні є внутрішньоk= 4;енне введення 0,9 % розчину натрію хлориду. Еналаприл може бути ви= 074;едений із системного кровообігу за допомого= 02; гемодіалізm= 1;.

При брадикардіo= 1;, резистентнo= 0;й до терапевт = 80;чних засобів, показана терапія за допомогою кардіостимm= 1;лятора.

Гідрохлорт&= #1110;азид. Найчастішиl= 4;и ознаками та симптомами = 08; прояви гіпокаліємo= 0;ї, гіпохлоремo= 0;ї, гіпонатрієl= 4;ії і дегідратацo= 0;ї внаслідок надмірного діурезу. Якщ= 086; також застосовувk= 2;ти препарат дигіталісу, гіпокаліємo= 0;я може посили = 90;и прояви серцевої аритмії. Також прояв = 72;ми передозуваl= 5;ня може бути тахікардія, = 072;ртеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаністn= 0; свідомості, запаморочеl= 5;ня, спазми м’язів, парестезія, виснаження, розлади сві = 76;омості, нудота, блювання, спрага, полі= 091;рія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений = 88;івень азоту сечовини в крові (в основному н = 80;ркова недостатніl= 9;ть).

Слід постійно контролюваm= 0;и важливі пок = 72;зники життєдіяльl= 5;ості, концентрацo= 0;ї електролітo= 0;в та рівень креатиніну = 74; сироватці крові.

Побі= ;чні реакції. Найчаст= 10;шими побічними реакціями були запамо = 88;очення і підвищена втомлюваніl= 9;ть, що зазвичай зникали при зниженні дози і рідко вимагали відміни препарату.=

Інши= ;ми побічними реакціями (1-2 %) були: м’язов= 110; судоми, нудота, астенія, ортостатичl= 5;і ефекти, включаючи артеріальнm= 1; гіпотензію, головний біль, кашель та імпотенція.

Вклю= ;чені побічні реакції, про які повідом = 83;ено під час застосуванl= 5;я одного еналаприлу або одного гідрохлортo= 0;азиду, або під час клінічних досліджень, або після виходу преп = 72;рату на ринок.

З боку серцево-суд = 80;нної системи: неортостатl= 0;чна гіпотензія, пальпітаціn= 3;, тахікардія, біль у грудній клітці.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: панкреатит, діарея, блювання, диспепсія, а= 073;домінальни&= #1081; біль, пептичні виразки, метеоризм, запор, сухість у роті, афтозн= 110; виразки.

З боку нервової системи/пси = 93;іки: синкопе, безсоння, сонливість, парестезії, = 079;апаморочен&= #1085;я, вертиго, втомлюваніl= 9;ть, нездужання, нервозністn= 0;, парез (внаслідок г= 110;покаліємії)= .

З боку органів дихання: диспное, алергічний альвеоліт.

З боку шкіри= ;: синдро= 084; Стівенса-Дж = 86;нсона, висипання, свербіж, посилена пітливість, діафорез, фоточутливo= 0;сть або інші дерматологo= 0;чні реакції.

З боку системи крові: зниженн= 103; рівня гемоглобінm= 1;, гематокритm= 1;, а також про зменшення кількості тромбоцитіk= 4; і лейкоциті = 74;, рідко – про нейтропеніn= 2;, тромбоцитоl= 7;енію, пригніченнn= 3; функції кіс = 90;кового мозку.

З боку нирок та сечовивіднl= 0;х шляхів: порушення функції нирок, ниркова недостатніl= 9;ть, протеїнуріn= 3;.

З боку репродуктиk= 4;ної системи: зниження лібідо.

Метаболічн&= #1110; розлади: подагра.

З боку органів слуху та вестибулярl= 5;ого апарату: шум = 91; вухах.

Інші: повідомлялl= 0; про симптомокоl= 4;плекс, що може включати кілька або всі наступн= 10; симптоми: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міо = 79;ит і артралгія/а = 88;трит, позитивний тест на анти= 085;уклеарні антитіла, збільшення ШОЕ, еозиноф= 110;лія, лейкоцитоз.

Реакції гіперчутлиk= 4;ості: рідко повідомлялl= 0; про випадки ангіоневроm= 0;ичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/аб= 086; гортані (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Дуже рідко повідомлялl= 0; про інтестиналn= 0;ний ангіоневроm= 0;ичний набряк при застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ, включаючи еналаприл.

Зміни лабораторнl= 0;х показників: гіперглікеl= 4;ія, гіперурикеl= 4;ія, гіпокаліємo= 0;я. Спостерігаl= 3;ися підвищення рівня азоту, сечов&= #1080;ни крові та креатиніну сироватки к = 88;ові, підвищення рівня печінкових ферментів та/або білірубіну = 91; сироватці крові. Ці сим&#= 1087;томи, як правило, носять зворотний характер пр = 80; відміні препарату. Відзначалиl= 9;я випадки гіперкалієl= 4;ії, гіпох= 083;оремічного алкалозу, гіпомагнієl= 4;ії, гіперкальцo= 0;ємії, підвищення рівнів холе = 89;терину та тригліцериk= 6;ів крові. Впли= 074; на результати наступних лабораторнl= 0;х показників:

·      =    препарат може знижувати рівень зв’язаного = 79; білками йод = 91; у плазмі крові;

·      =    препарат здатний підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ю вільного білірубіну = 74; сироватці крові;

·      =    через вплив на обмін кальцію тіазиди мож = 91;ть впливати на результати оцінки функцій пар = 72;щитовидних залоз, тому перед обстеженняl= 4; оцінки їх функції лікування препаратом слід припинити.

Дода= ;ткові побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися при застосуванl= 5;і окремих компонентіk= 4; препарату і можуть бути потенційниl= 4;и побічними ефектами препарату.=

Енал= ;април

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: ілеус, анорексія, зміна смакових відчуттів, стоматит, глосит, нудота.

З боку гепатобіліk= 2;рної системи: печінкова недостатніl= 9;ть, гепатит (гепатоцелю = 83;ярний або холестатичl= 5;ий), холецистит, печінковий некроз, холестаз.

З боку нервової системи/пси = 93;іки: депресія, сплутаністn= 0; свідомості, розлади сну, аномальні сновидіння, астенія.

З боку органів дихання: легеневі інфільтратl= 0;, бронхоспазl= 4;/астма, біль у горлі та охриплість голосу, ринорея.

З боку серцево-суд = 80;нної системи: порушення серцевого ритму, стенокардіn= 3;, ортостатичl= 5;а гіпотензія, інфаркт міокарда аб = 86; інсульт (можливо, внаслідок надмірної артеріальнl= 6;ї гіпотензії = 91; пацієнтів г = 88;упи високого ризику), феномен Рейно.

З боку шкіри та слизових оболонок: фоточутливo= 0;сть, алопеція, еритродермo= 0;я, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз, мультиформl= 5;а еритема, ексфоліатиk= 4;ний дерматит, пу= 093;ирчатка.

З боку системи крові: апластична та гемолітичнk= 2; анемія, гіпонатрієl= 4;ія.

З боку імунної системи: кропив’янкk= 2;, анафілактиm= 5;ний шок, аутоіму= 085;ні порушення.

Метаболічн&= #1110; розлади: гіпоглікемo= 0;я.

Інші: нечіткість зору, лімфаденопk= 2;тія, олігурія, синдром порушення секреції антидіуретl= 0;чного гормону, м’язові судоми.

Гідр= ;охлортіази = 76;

З боку серцево-суд = 80;нної системи: аритмія.

З боку гепатобіліk= 2;рної системи: жовтяниця (внутрішньо = 87;ечінкова, холестатичl= 5;а), печінковий некроз, холестаз, холецистит.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: анорексія, подразненнn= 3; шлунка, сіаладеніт, зміна смакових відчуттів, нудота.

Метаболічн&= #1110; розлади: глюкозурія, гіпохл&#= 1086;ремічний алкалоз (що може індуку = 74;ати печінкову енцефалопаm= 0;ію або печінко = 74;у кому), гіперурикеl= 4;ія (що може провокуватl= 0; подагричні напади у пацієнтів з асимптомниl= 4; перебігом захворюванl= 5;я), гіпоглікеl= 4;ія, зниження глюкозотолk= 7;рантності (що може зумовити маніфестацo= 0;ю латентного цукрового діабету).

З боку системи крові: лейкопенія, агранулоциm= 0;оз, тромбоцитоl= 7;енія, апластична та гемолітичнk= 2; анемія.

З боку імунної системи: анафілактиm= 5;на реакція, кропив’янкk= 2;.

З боку шкіри та слизових оболонок: фоточутливo= 0;сть, некротизуюm= 5;ий ангіїт (васк= 091;літ), токсичний епідермальl= 5;ий некроліз.

З боку органів зор = 91;: ксантопсія, транзиторнk= 7; порушення зору, хоріої= 076;альний випіт.

З боку органів дихання: госm= 0;рий респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром (включаючи пневмонію і набряк легень).

З боку нервової системи/пси = 93;іки: неспокій, дезорієнтаm= 4;ія, зміни настрою, вис= 085;аження.

Зміни лабораторнl= 0;х показників: електролітl= 5;ий дисбаланс (включаючи гіпонатрієl= 4;ію).

Н= ;овоутворен = 85;я доброякіснo= 0;, злоякісні т = 72; неуточнені (включаючи кісти та поліпи): час = 90;ота невідома – немеланомнl= 0;й рак шкіри (базально-кл= 110;тинний рак і плоскоклітl= 0;нний рак). На підставі наявних даних епідеміолоk= 5;ічних досліджень спостерігаk= 4;ся кумулятивнl= 0;й дозозалежнl= 0;й зв’язок між гідрохлортo= 0;азидом і немеланомнl= 0;м раком шкіри.

Ін= 096;і: гарячка, інтерстиціk= 2;льний нефрит, спазми м’яз= 10;в, судоми, відчуття спраги, статеві роз = 83;ади.<= o:p>

Терм&= #1110;н придатностo= 0;. 4 роки.

Умов= ;и зберігання. Збер= ;ігати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 ºС.^вв

Збер= ;ігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упак&= #1086;вка. Таблетки № 20, № 30 у блістері у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Товариство = 79; обмеженою відповідалn= 0;ністю «Фармацевтl= 0;чна компанія «Здоров’я».

Товар&= #1080;ство з обмеженою відповідалn= 0;ністю «ФАРМЕКС ГРУП».

Місц= ;езнаходжен = 85;я виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності. Укра= ;їна, 61013, Харківськk= 2; обл., місто Харків, вули= 094;я Шевченка, будинок 22.

(Товари= 089;тво з обмеженою відповідалn= 0;ністю «Фармацевтl= 0;чна компанія «Здоров’я»)<= /span>

&= #1059;країна, 08301, Київська обл., місто Бориспіль, в= 091;лиця Шевченка, будинок 100.

(Товари = 89;тво з обмеженою відповідалn= 0;ністю «ФАРМЕКС ГРУП»)<= /span>

ІН= ;СТРУКЦІЯ

д= 083;я медичного застосуванl= 5;я|вжива= 085;ню| лікарськогl= 6; засобу

Ін= 096;і: гарячка, інтерстиціk= 2;льний нефрит, спазми м’яз = 10;в, судоми, відчуття спраги, статеві роз = 83;ади.<= o:p>

Ін= 096;і: гарячка, інтерстиціk= 2;льний нефрит, спазми м’яз= 10;в, судоми, відчуття спраги, статеві роз = 83;ади.<= o:p>