ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУ = 50;ЦІЯ

для медичного застос= 091;вання лікарськогl= 6; засобу

ДИГОКСh= 8;Н

(= Digoxin)

Скла= ;д:

діюч= ;а речовина: дигокс= ин;

1 таблетка мі = 89;тить дигоксину (у перерахункm= 1; на 100 % речовинm= 1;) 0,25 м= 075;;

допо= ;міжні речовини: целюлоза мікрокристk= 2;лічна, лакт = 86;зи моногідрат, крох = 84;аль кукурудзянl= 0;й, кальцію стеарат.

= 051;ікарська форма. Та= 073;летки.

= 054;сновні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: та&#= 1073;летки круглої форми білог = 86; кольору з двоопуклою поверхнею.=

Фарма= ;котерапевт = 80;чна група. Ка= 088;діологічні препарати. Серцеві глікозиди. Глікозиди наперстянкl= 0;. Дигоксин. Код АТХ С01А А05.

Фармак = 86;логічні властивостo= 0;.

= 060;армакодина&= #1084;іка.

Дигокс = 80;н ─ серцевий глікозид середньої т = 88;ивалості дії, який отримують з листя наперстянкl= 0; шерстистої. Чинить позитивну інотропну дію, збільшу= 108; систолічниl= 1; та ударний об’єми серц= 03;, подовжує ефективний рефрактернl= 0;й період, уповільнює AV-провідніст&#= 1100; та уріджує ч= 072;стоту серцевих скорочень. Застосуванl= 5;я дигоксину при хронічній серцевій недостатноl= 9;ті призводить до підвищення ефективносm= 0;і серцевих скорочень. Дигоксин також чинит= 00; помірний діуретичниl= 1; ефект.

= 060;армакокіне&= #1090;ика.

Препар = 72;т швидко та практично повністю вс = 84;октується в шлунково-ки = 96;ковому тракті. Тера= 087;евтична концентрацo= 0;я дигоксину в крові досяг = 72;ється через 1 годину, максимальнk= 2; концентрацo= 0;я ─ через 1,5 години післ= 03; прийому. Початок дії настає чере = 79; 30 хвилин-2 го= 076;ини після прийо = 84;у. Одночасний прийом з їже= 102; знижує швид = 82;ість, але не ступінь абсорбції.

Незнач = 85;а кількість біотрансфоl= 8;мується в печінці. У незначній кількості проникає через плаце = 85;ту та в грудне молоко.

Період напіввиведk= 7;ння становить в середньому 58 годин та залежить ві = 76; віку та стан= 091; здоров'я пацієнта (у людей молодого віку – 36 годин, літнього – 68 годин), значно подовжуєтьl= 9;я при ниркові = 81; недостатно&= #1089;ті. При анурії період напіввиведk= 7;ння збільшуєтьl= 9;я до кількох діб. 50-70 % препар&#= 1072;ту виводиться = 79; організму і = 79; сечею в незм= 110;неному вигляді.

= 050;лінічні характерисm= 0;ики.

Показа = 85;ня.

· Застійн = 72; серцева недостатніl= 9;ть;

· мерехті = 85;ня та тріпотіння передсердь (для регуляц= 110;ї частоти серцевих скорочень);

· суправе = 85;трикулярна пароксизмаl= 3;ьна тахікардія.

Протип = 86;казання.=

· Підвище = 85;а чутливість до дигоксин = 91;, до інших серцевих глікозидів або до будь-якого з &#= 1082;омпонентів препарату;

· і = 85;токсикація препаратамl= 0; наперстянкl= 0;, що застосовувk= 2;лися раніше;

· аритмі= 11;, викликані глікозидноn= 2; інтоксикацo= 0;єю, в анамнезі;

· виражен = 72; синусова брадикардіn= 3;, AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня, синдром Адамса-i= 7;токса-Морга&#= 1085;ьї;

· синд= ;ром каротидногl= 6; синуса;

· гіпертроф= 10;чна обструк= ;тивна кардіом= ;іопатія;

· суправе = 85;трикулярні аритмії, асоційованo= 0; з додатковимl= 0; атріовентрl= 0;кулярними шляхами провідностo= 0;, в т.ч. синдром Вольфа-Парк= 10;нсона-Уайта;=

· шлуночк = 86;ва пароксизмаl= 3;ьна тахікардія/ = 92;ібриляція шлуночків;=

· анев= ;ризма грудного відділу аор = 90;и;

· гіпертр = 86;фічний субаортальl= 5;ий стено= з;

· із= ;ольо= 074;аний міт= ;ральний стеноk= 9;;

· ендокар = 76;ит, міокардит, нестабільнk= 2; стенокардіn= 3;, гостр= ий ін= ;фаркт міокарда, констриктиk= 4;ний перикардит, тампона= ;да серця;

· г= 10;перкальціє&#= 1084;ія, гіпокаліємo= 0;я.

Взаємо = 76;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Диго= ;ксин є субстрат&= #1086;м для Р-глікопро= ;теїну. Препарати, які ін&#= 1076;укують або інгібують = Р-глі&#= 1082;опротеїн, впливают&= #1100; на фарма= кокінетику дигоксин&= #1091; (на рівень абсорбції в травному тр = 72;кті, нирковий кліренс), змінюючи йо = 75;о концентрацo= 0;ю в крові.

Фармако = 82;інетичні взаєм= ;одії

Преп= ;арати, що підвищують концентра= цію в крові дигоксину > 50 %

Аміодар = 86;н, дронедарон, флекаїнід, дизопіраміk= 6;, пропафе = 85;он, хінідин, хінін, каптопри&= #1083;, празозин, нітрендипі = 85;, ранолази&= #1085;, ритонаві&= #1088;, верапамі&= #1083;, фелодипін, тіапаміл – дозу дигоксину слід знижуват&= #1080; при їх одночасноl= 4;у застосуванl= 5;і на 30-50 %, продовжуючl= 0; моніторинг рівня дигок = 89;ину в плазмі крові.

Преп= ;арати, що підвищують концентра= цію в крові дигоксину < 50 %

Карведи = 83;ол, дилті= ;азем, ніфедипі&= #1085;, нікардипін, лерканідипo= 0;н, рабепраз&= #1086;л, телмісар&= #1090;ан – слід вимір= яти сироватковo= 0; концентрац= 110;ї дигоксин&= #1091; перед застосуванl= 5;ям супутньої терапії. Зменшит= ;и дозу<= /span> дигоксину= приблизн&= #1086; на 15-30 % і про= ;довжити монітор= ;инг.

Преп= ;арати, що підвищують концентра= цію в крові диго= 082;сину (&#= 1074;еличина= не з’ясована)

Алпразо = 83;ам, діазепам, аторвастатl= 0;н, азитроміциl= 5;, кларитроміm= 4;ин, еритроміциl= 5;, телітром&= #1110;цин, гентаміцин, хлорохін, гідроксихлl= 6;рохін, триметоприl= 4;, циклоспор= ин, диклофен&= #1072;к, індометациl= 5;, аспірин, ібупрофен, дифенокси= лат, епопрост&= #1077;нол, езомепра&= #1079;ол, ітраконазоl= 3;, кетоконазоl= 3;, лансопраз= ол, метформі&= #1085;, омепразо&= #1083;, пропанте&= #1083;ін, нефазодон, тразодон, топірамат, спіронолакm= 0;он, тетрацикліl= 5; – вимірюван&#= 1085;я сироватк&= #1086;вих концентр&= #1072;цій дигоксин&= #1091; перед застосуванl= 5;ям супутніх препаратів. У разі потреби = знизити дозу = 076;игоксину та продов= жити монітори&= #1085;г.

Лоперам= 10;д: збільшення абсорбції дигоксину внаслідок зниження перистальтl= 0;ки кишечнику.=

Пр= 077;парати, що знижують концентра= цію в крові дигоксину

Акарбоз = 72;, адреналін (епінефрин), активоване вугілля, антациди, деякі цитостатикl= 0;, холестир&= #1072;мін, колестип&= #1086;л, ексенати&= #1076;, каолін-пект = 80;н, деякі проносні, нітропрусиk= 6;, гідралазин, метоклопр= амід, міглітол, неоміцин, пеніциламіl= 5;, карбімазо= л, рифампіцин, сальбутам= ол, сукральф&= #1072;т, сульфаса&= #1083;азин, фенітоїн,= барбітуратl= 0;, фенілбутазl= 6;н, їжа з високим = вмістом висівок, препарати звіробою – вимірюваннn= 3; сироватко= вих концентр&= #1072;цій дигоксин&= #1091; перед застосуванl= 5;ям супутніх препаратів. Збільшити= ; дозу = 076;игоксину в разі потреби на 20-40 % т&= #1072; продовж= ;ити монітор= ;инг.

Фармако = 76;инамічні взаємо = 76;ії

Діурети = 82;и (в т.ч. ацетазоламo= 0;д, петль= ;ові та тіази= дні діуретик&= #1080;, калієзберіk= 5;аючі діуретики): гі&#= 1087;окаліємія, гіпомагнієl= 4;ія, гіперкальцo= 0;ємія, спричинені = 76;іуретиками, можуть підвищити кардіотоксl= 0;чність дигоксину т = 72; ризик розвитку аритмій. Так= 086;ж діуретики м = 86;жуть мати незнач = 85;ий вплив на зниження ниркової канальцевоo= 1; секреції дигоксину, спричиняючl= 0; підвищення = 81;ого рівня в плазмі кров= 10;. При потребі слід призначати препарати к = 72;лію, коригувати електролітl= 5;ий дисбаланс. М= 086;жна періодично призначати калій= 079;берігаючі діуретики (спіронолак = 90;он, триамтерен), що усувають гіпокаліємo= 0;ю та аритмію. Однак при цьому може розвинутисn= 0; гіпонатрієl= 4;ія. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і діуре= тичних засобів із серцевими глікозидамl= 0; сл= 110;д дотримуватl= 0;ся оптимальноk= 5;о дозування.=

Препарати калію. Під впливом пре = 87;аратів калію небажані ефекти серцевих глікозидів зменшуютьсn= 3;.

Кортико = 89;тероїди, препарати кортикотроl= 7;іну, карбеноксоl= 3;он викл= ;икають втрату калію, затримку натрію і рідини в організмі. Як наслідок, п= 110;двищується токсичністn= 0; дигоксину, ризик розвитку аритмій і серцевої недостатн= ості. Стан паці= єнтів, які приймають тривалі курси &#= 1082;ортикостер= оїдів, слід = 088;етельно контролю&= #1074;ати.

Амфотер = 80;цин, солі літію: гіпокаліємo= 0;я, спричинена цими препаратамl= 0;, може підвищити кардіотоксl= 0;чність дигоксину т = 72; ризик розвитку аритмій.

Препара = 90;и кальцію,= особливо= при швидко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>му внут&#= 1088;ішньовенн= ому введ= ;енні, мож= уть призвест&#= 1080; до серйозної аритмії= у дигіталізоk= 4;аних пацієнтів. Вн&#= 1091;трішньовен= ні препарати кальцію посилюють т = 86;ксичність глікозидів, тому їх сумісне зас = 90;осування не рекомендуєm= 0;ься.

Вітамін D та його ан= ;алоги (наприкл = 72;д, ерго= ;кальциферо = 83;), терипаратиk= 6; можуть п&= #1110;двищити токсичні&= #1089;ть дигоксин&= #1091; у зв'язку з підвищенняl= 4; концентр&= #1072;ції кальцію = в плаз&#= 1084;і крові.

= 044;офетилід: підвищуєтьl= 9;я ризик аритмії тип = 91; «torsades de pointes».

= 052;орацизин: можливі = додатко= ;ві ефек&= #1090;и на се= 088;цеву провідні&= #1089;ть, значне подовже = 85;ня ін= ;тервалу QT, що може призвести до AV-блокади.

= 040;дреномімет&= #1080;чні засоби: ад= ;реналін (епінефрин), <= span class=3Dhps>норадрена= лін, допамін, селективні агоністи= β= ;₂-рецепто= 088;ів (включаючи сальбутамоl= 3;), трициклo= 0;чні антидепресk= 2;нти, резерпін можуть збільшити ризик розвитку аритмій.

Міорела = 82;санти (едрофоній, суксаметонo= 0;й, панкm= 1;роній, тизанідин): можливе посилення артеріальнl= 6;ї гіпотенз&= #1110;ї, надмірна<= /span> брадикар&= #1076;ія та атріовентрl= 0;кулярна блокада через швидк = 77; виведенн&= #1103; калію з клітин м= іокарда. Одночасн&= #1086;го застосуванl= 5;я слід уни= кати.

Бета-= 072;дреноблока&= #1090;ори, в т.ч. соталол,= та блокатори кальцієви= х каналів: пі= 076;вищується ризик проаритмічl= 5;их подій, адитивний вплив &#= 1085;а провідні&= #1089;ть AV<= /span>-вузла може = 087;ризвести до брадикардіo= 1; та повної блокади серця.

Інгібіт = 86;ри АПФ і антагоністl= 0; ангіотензиl= 5;у II: можуть с&#= 1087;ричинити гіперкалієl= 4;ію, що може зменшити зв’язуваннn= 3; дигоксину в = 090;канинах та призвест = 80; до більш високих сироватковl= 0;х рівнів диго = 82;сину. Ці препарат = 80; можуть погіршуватl= 0; функцію нирок та вна= 089;лідок порушення ниркової екскреції т = 72;кож призводити = 76;о підвищення рівня дигок = 89;ину в сироватці крові. Одночасне застосуванl= 5;я капто= прилу було пов’яз = 72;но з підвищенняl= 4; рівня дигоксину в плазмі, але це може бути клінічно значущим ті = 83;ьки у пацієнтів = 079; порушенням функції нирок або тя= 078;кою застійною серцевою недостатніl= 9;тю.

Заст= ;осування телмі= сартану також було пов’язано з підвищенняl= 4; рівня дигоксину в плазмі кров= 10;, тому стан па= 094;ієнтів, які отримую = 90;ь цю комбінацію, слід контролюваm= 0;и.

Ніяк= ;ої клінічно значущої взаємодії н = 77; було зареєс = 90;ровано з інши= ;ми інгібітораl= 4;и АПФ (цілазап= ;рил, еналаприл, імідаприл, лізиноприл, моексиприл, периндоприl= 3;, квінаприл, р= 072;міприл і трандолапрl= 0;л) або з o= 0;ншими антагоністk= 2;ми ангіотензиl= 5;у II (кандесарта = 85;, епросартан, ірбесартан, лозартан, валсартан), але все ж буд&#= 1077; доцільно контролюваm= 0;и ефекти спільного з = 72;стосування дигоксину з цими препаратамl= 0;.

Фенітої = 85;: внут= ;рішньовенн = 77; введення = фенітоїну не слід застосову= вати для л= 110;кування дигоксин-ін = 76;укованої аритмії = через ризик зу= пинки серця.

Колхіци = 85;: можливе підвищення ризику розвитку<= /span> міопатії.=

Мефлохі = 85;: можливе підвищення ризику розвитку<= /span> брадикар&= #1076;ії.

Похідні ксантину: препарk= 2;ти кофеїну або теофіліну інколи спри = 95;иняють виникнення аритмій.

Аміназин та інші фенотіазинl= 6;ві похідні: дія серцевих глікозидів зменшуєтьсn= 3;.

Антихоліне&= #1089;теразні препарати:= посилення брадикардіo= 1;. За необхідносm= 0;і її можна усунути або послабити введенням а = 90;ропіну сульфату.=

= 053;атрію аденозинотl= 8;ифосфат: не слід застосовувk= 2;ти одночасно з серцевими глікозидамl= 0; у великих дозах, оскільки пі = 76;вищується ризик розвитку по = 73;ічних реакцій з боку серцево-суд = 80;нної системи.

h= 5;торикоксиб, кетопрофен, мелоксикам, піроксикам і рофе&#= 1082;оксиб <= /span>не пі&= #1076;вищують рівень диго&= #1082;сину в пла= 079;мі крові.

Кислоти етилендіамo= 0;нтетраоцто= 074;ої динатрієвоo= 1; солі: спостерігаn= 8;ться зниження ефективносm= 0;і та токсично = 89;ті серцевих глікозидів.

Наркотичні аналгетики: = 082;омбінація фентанілу т = 72; серцевих глікозидів може спричинити артеріальнm= 1; гіпотензію.

Напр&= #1086;ксен: я= к представниl= 2; класу НПЗП, може підвищуватl= 0; конц&= #1077;нтрацію в пла= 079;мі крові серцевих глікозид&= #1110;в, а так= 086;ж можливе загостреннn= 3; серцевої<= /span> недостат&= #1085;ості та зниження функції нирок.

Парацетамо&= #1083;: клiнiчне значення цiє= 111; взаємодiї вивчено нед = 86;статньо, але є данi про зменшення видiлення нирками серцевих глікозидів пiд впливом п&#= 1072;рацетамолу= .

= 043;ормони щитовидної залози: при = 11;х застосуванl= 5;і може знадобитисn= 3; збільшення дози глікозидів гіпотиреоїk= 6;ним пацієнтам.=

Ензалут = 72;мід: визначення концентрацo= 0;ї дигоксину в сироватці крові метод = 86;м хемілюмінеl= 9;центного мікрочастиl= 5;кового імунофермеl= 5;тного аналізу під час застосуванl= 5;я ензалутаміk= 6;у може призве = 89;ти до отриманн= 03; хибно підвищеногl= 6; рівня дигоксину в сироватці крові. Результати слід підтвердитl= 0; іншим типом = 072;налізу (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Особ = 83;ивості застосуванl= 5;я.

При лікуванні дигоксином хворий має перебувати під контролем лікаря. При тривалій терапії оптимальну індивідуалn= 0;ну дозу препарату зазвичай підбирають = 74;продовж 7-10 днів.

У випадках, коли у попередні два тижні пацієнт приймав інш= 10; серцеві глікозиди, рекомендуєm= 0;ься починати лікування дигоксином = 79; менших доз. У разі необхідносm= 0;і застосуванl= 5;я строфантинm= 1; останній пр = 80;значати не раніше ні= 078; через 24 години піс= 083;я відміни дигоксину.=

З особливою обережністn= 2; сл= 110;д засто= совувати препарат:

· пацієнт = 72;м літнього віку – тен= ;денція до зниження функції нирок &#= 1110; низької = м’язової маси = 091; людей лі= тнього віку вплива= 08; на фа= 088;макокінети&= #1082;у дигоксин&= #1091;: більш висок= 10; сироватко= ві рівні ди= гоксину, подовження періоду напіввиведk= 7;ння, тому існ= ує підвищений ризик розвитку побічних реакцій, кумулятивнl= 6;го ефекту та імовірністn= 0; передозуваl= 5;ня;

· ослабле = 85;им пацієнтам, пацієнтам і = 79; порушенням функції нирок, паціє= 085;там з імплантоваl= 5;им кардіостимm= 1;лятором, оскільки у них токсичн= 10; ефекти можуть розв = 80;нутися при застосуванl= 5;і доз, які зазвичай добре переносятьl= 9;я іншими пацієнтами. Порушення функції нирок є найбільш поширеною причиною розвитку глікозидноo= 1; інтоксикацo= 0;ї;

· п = 88;и супутній фібриляції передсердь та серцевій недостатноl= 9;ті;

· паці&= #1108;нтам із захворюванl= 5;ями щитовидної = 79;алози – при зниженій функції щитовидної = 79;алози початкова т = 72; підтримуючo= 0; дози дигокс = 80;ну мають бути знижені; при гіпертиреоk= 9;і існує відносна резистентнo= 0;сть до дигоксин = 91;, внаслідок чого дози препарату можуть бути збільшені. При проведенні курсу лікування тиреотоксиl= 2;озу слід знизит = 80; дози дигоксину при переведеннo= 0; тиреотоксиl= 2;озу у контрольовk= 2;ний стан. Зміни функ&= #1094;ії щитовидн&= #1086;ї залози можуть вплинут= ;и на чутливіст= ь до ди= 075;оксину незалеж= ;но від = йо= 075;о концентрацo= 0;ї в п&#= 1083;азмі кров&= #1110;;

· паці&= #1108;нтам із синдромо = 84; короткої кишки або з синдромом мальабсорбm= 4;ії − внаслідок = 087;орушення всмоктуванl= 5;я дигоксину можуть знад = 86;битися більш висок= 10; дози препарату;

· паціє&= #1085;там із тяжкими респіраторl= 5;ими захворюванl= 5;ями − можлива підвищена чутливість міокарда до = 075;лікозидів наперстянкl= 0;;

· пацієн = 90;ам з ураженнями серцево-суд = 80;нної системи при хворобі = бері-бері − &= #1084;ожлива неадекватнk= 2; реакція = на диг&#= 1086;ксин, якщо одночасно н = 77; лікувати основний дефіцит тіаміну; =

· при гіпокаліємo= 0;ї, гіпомагнієl= 4;ії, гіперкальцo= 0;ємії, гіпернатріn= 8;мії, гіпотиреозo= 0;, гіпоксії, «легеневомm= 1;» серці − підвищуєтьl= 9;я ризик виникнення дигіталіснl= 6;ї інтоксикацo= 0;ї, аритмій.

При пор= 091;шенні електролітl= 5;ого балансу необхідна його корекція. Таким хворим слід уникати застосуванl= 5;я дигоксину у високих разових дозах.

У паціє= 085;тів, які отримують діуретики т = 72; інгібітори АПФ, або тільки діуретики, відміна дигоксину може призводити до клінічно = 75;о погіршення.

Кард= ;іоверсія постійним струмом (DCCV) є найефективl= 5;ішим методом лікування тріпотіння передсердь. = 056;изик провокації небезпечниm= 3; аритмій при проведенні DCCV значно зростає при = 075;лікозидній інтоксикацo= 0;ї та є пропорц= 110;йним величині розряду. Пац= 110;єнтам, яким планується проведення кардіовер= сії, слід припинити прийом дигоксину = 79;а 1-2 = 076;ні до пр= 086;цедури, якщо це= можливо. Якщо кар= діоверсія обов’язк&= #1086;ва, а диг= 086;ксин уже д= 072;ний, бажано застосову= вати мінімальниl= 1; ефективн&= #1080;й розряд. Пр= ;оведення DCCV бу= 076;е недоречним = 76;ля лікування аритмій, що були спровоковаl= 5;і серцевими г = 83;ікозидами.

У періо= 076; лікування дигоксином слід регуля = 88;но проводити контроль ЕК = 43;, функці= ї нирок (концентрац= 10;я креатиніну сироватки крові), конц&#= 1077;нтрації електролітo= 0;в (калію, кальцію, магнію) у сироватці крові.

Оскільк = 80; дигоксин= уповільню= є синоатрі&= #1072;льну та ат= 088;іовентрику&= #1083;ярну провідністn= 0;, застосуванl= 5;я терапевтичl= 5;их доз дигокси = 85;у може спричинити подовження інтервалу PR і депресію сегмента ST на електрокарk= 6;іограмі.

Прийом дигоксину може п&#= 1088;извести до хибнопозитl= 0;вних ST-T змін= ; на ЕК= 043; під час= навантажу= вальних тестів. Ці= ; електроф&= #1110;зіологічні= ; ефекти відобража= ють очікуван&= #1080;й ефект препарату та не свідчать про його токсичністn= 0;.

Дигокси = 85; підвищує толерантніl= 9;ть до фізичног = 86; навантаженl= 5;я у пацієнтів = 110;з систолічноn= 2; дисфункцієn= 2; лівого шлуночка і нормальним синусовим ритмом. Це може бути по= 074;’язано або не пов’язано з поліпшенняl= 4; гемодинамі&#= 1095;ного профілю. Проте корис = 90;ь дигоксину д = 83;я пацієнтів і = 79; суправентр&= #1080;кулярними аритміями є найбільш очевидною в стані споко= 02; та менш очевидною п = 88;и фізичному н = 72;вантаженні.<= o:p>

Сироват = 82;ова концентрацo= 0;я дигоксину може різко зменшуватиl= 9;я в періоди фізичних на = 74;антажень внаслідок збільшення = 81;ого зв’язуваннn= 3; в скелетних м’язах без будь-яких пов’язаних = 79; цим змін у клінічній ефективносm= 0;і.

Під час лікування слід обмежити вживання їж= 10;, яка важко перетравлюn= 8;ться, та продукті = 74;, що містять пектини.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Вп= 083;ив на лабораторнo= 0; тести

Поми= ;лково підвищений = 88;івень дигоксину в сироватці крові може б= 091;ти отриманий п= 10;д час його виз= 085;ачення методом хемілюмінеl= 9;центного мікрочастиl= 5;кового імунофермеl= 5;тного аналізу зра = 79;ків крові пацієнтів, які приймаю = 90;ь ензалутаміk= 6; під час лікування д = 80;гоксином.<= span class=3Dhwtze> У разі сумнівних результатіk= 4; рекомендуєm= 0;ься підтвердитl= 0; рівень диго = 82;сину в сироватці крові за допомогою а = 83;ьтернативн&#= 1086;го методу без відомого впливу на результати, щоб уникнут = 80; непотрібноk= 5;о припинення прийому або зменшення дози дигоксину (див. розділ «<= /span>Вз= 072;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Табл= ;етки Дигоксину містять = лактозу. Пацієнтам= із рідкісни&= #1084;и спадкови&= #1084;и проблема&= #1084;и неперено&= #1089;имості галактоз&= #1080;, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактоз= ;ної мальабсо&= #1088;бції не слід приймати= препарат= .

= 047;астосуванн&= #1103; у період вагітності або годування груддю.

= Інформація щодо можливості тератогеннl= 6;ї дії дигоксину відсутня. Слід враховуватl= 0;, що дигоксин проникає крізь плаценту та = 081;ого кліренс у період вагітності подовжуєтьl= 9;я. У період вагітності препарат можна засто = 89;овувати під контролем лікаря тіль = 82;и тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційниl= 1; ризик для пл= 086;да.

= Дигоксин проникає у грудне молоко у кількості, щ= 086; не впливає негативно н = 72; дитину (конц= 077;нтрація дигоксину у грудному молоці стан = 86;вить 0,6-0,9 % від концен&= #1090;рації у плазмі крові матері). При застосуванl= 5;і дигоксину жінкам, які годують гру = 76;дю, слід контролюваm= 0;и частоту серцевих ск = 86;рочень у дитини.

Здатн= ;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

До з’ясування індивідуалn= 0;ної реакції на препарат необхідно утримуватиl= 9;я від керування транспортнl= 0;ми засобами аб = 86; іншими механізмамl= 0; через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи та органів зор = 91;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Таблет = 82;и ковтати, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю в = 86;ди. Рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти між прийома = 84;и їжі.

Дози препарату встановлює лікар індивідуалn= 0;но.

= 044;орослим та дітям віком від 10 років для швидкої дигіталізаm= 4;ії застосовувk= 2;ти 0,5-1 мг = (2-4 таб&= #1083;етки), а потім ─ кожні 6 годи = 85; по 0,25-0,75 мг протягом 2-3 діб. Після досягнення терапевтичl= 5;ого ефекту заст = 86;совувати у підтримуючl= 0;х дозах 0,125^*-0,5 мг за 1-2 прийоми на добу.

Для повільної дигіталізаm= 4;ії лікування о = 76;разу починати з підтримуючl= 0;х доз 0,125^*-0,5 мг на добу за 1-2 прийоми. Насичення настає приб = 83;изно через 1 тиждень після початку терапії. Максимальнk= 2; добова доза для доросли = 93; становить 1,5 мг (6 таблеток)= .

Ді&= #1090;ям віком від 2 років для швидкої дигіталізаm= 4;ії Дигоксин застосовувk= 2;ти з розрахунк = 91; = 0,03-0,06 мг/кг маси тіла на добу. Для повільної дигіталізаm= 4;ії застосовувk= 2;ти у дозі, яка становить ¼ дози для швидкого насичення.

Максимал= ;ьна добова доза насичення − 0,75-1,5 мг, максима&= #1083;ьна добова підтримуючk= 2; доза − 0,125^*-0,5 мг. =

Дітя&= #1084; доза насичення має бути= введена = за кіл&#= 1100;ка прийомів:= приблизн&= #1086; половина<= /span> загально&= #1111; дози дає= ться як перша= доза і далі − частк= 080; сумарної<= /span> дози з інтервалоl= 4; 4-8 годин з оцінкою к= лінічної відповіді = 87;еред кожною наступною дозою. &= #1071;кщо клінічна відповідь пацієнта= вимагає зміни попередньо розрахованl= 6;ї дози нас= ичення, то підтри= муюча доза = 088;озраховуєт&= #1100;ся, виходячи з = 092;актично отримано&= #1111; дози насичення.=

^*При необхідносm= 0;і застосуванl= 5;я дигоксину в дозі 0,125 мг слі = 76; застосовувати препарат з можливістю такого дозу = 74;ання.

Пацієнт = 72;м з поруш= 077;ннями функц= ;ії нирок дози дигок= ;сину необхідн&= #1086; знизити,= оскільки= основним шляхом в= иведення є нир= 082;и.

Паці= 108;нтам літнього віl= 2;у, з огляду на вікове зниження <= span class=3Dhps>функції нирок &#= 1110; низьку м= ’язову масу, необхідно особливо ретельно підбирати д = 86;зи, щоб запобігти розвитку токсичних реакцій та передозуваl= 5;ня.

Діти.

Пре= ;парат у даній лікарській формі засто = 89;овувати дітям віком від 2 років.

Передо = 79;ування.

Симпто = 84;и глікозидноo= 1; інтоксикацo= 0;ї частіше виникають при сироватковo= 0;й концентрацo= 0;ї дигоксину вище 2,0 нг/мл (2,56 нмоль/л), хоча = існує значна міжіндивідm= 1;альна варіативніl= 9;ть. Однак при вирішенні питання про передозуваl= 5;ня дигоксином = 74;раховують не тільки підвищений рівень дигоксину в = 089;ироватці крові. Важливими факторами також є клінічний стан пацієнта, сироватковo= 0; рівні електролітo= 0;в, функція щитовидної залози.

Передо = 79;ування дигоксину при прийомі дози від 10 мг до 15 мг дорослими без серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; та від 6 мг до 10 мг дітьми ві= 082;ом від 1 року до 3 років без серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; призводило до летального наслідку у п= 086;ловини пацієнтів.=

Передо = 79;ування розвиваєтьl= 9;я поступово, в= 087;родовж кількох годин. Серце= 074;і прояви є найбільш частими і серйозними ознаками як гострої, так &#= 1110; хронічної токсичностo= 0;. Пік серцеви = 93; ефектів заз = 74;ичай розвиваєтьl= 9;я від 3 до 6 годин після перед = 86;зування і може трива= 090;и впродовж наступних 24 годин або довше. Токси= 095;ність дигоксину може призвести д = 86; практично будь-якого типу аритмі = 81;.

Шлунко = 74;о-кишкові симптоми дуже поширені пр = 80; гострій та хронічній інтоксикацo= 0;ї та передуют= 00; серцевим пр = 86;явам приблизно у = 087;оловини пацієнтів (з= 072; літературнl= 0;ми даними).

Неврол = 86;гічні та візуальн= 10; прояви тако = 78; характерні для гострої = 110; хронічної інтоксикацo= 0;ї.

При хронічній токсичностo= 0; можуть переважати такі неспецифічl= 5;і екстракардo= 0;альні симптоми, як загальне нездужання = 10; слабкість.=

&#= 1057;имптоми: <= i>серцево-суд&#= 1080;нна система − ар= ;итмії, у тому числі брадикардіn= 3;, атріовентрl= 0;кулярна блокада, шлуночкові тахікардії або екстрасистl= 6;лія, фібриляція шлуночків;

&#= 1090;равний тракт − анорексія, нудота, блювання, діарея;

&#= 1094;ентральна нервова система та органи чутт= 03; − головний біль, підвищена втомлюваніl= 9;ть, запаморочеl= 5;ня, рідко – порушення сприйняття кольорів, зниження гостроти зору, скотом= 072;, макро- і мікропсія, дуже рідко – сплутаністn= 0; свідомості, синкопальнo= 0; стани.

Найнеб = 77;зпечнішими симптомами = 08; порушення ритму у зв’язку з ризиком летального наслідку пр = 80; розвитку шлуночковиm= 3; аритмій або серцевої блокади з асистолією.

= 051;ікування: промивання шлунка, прийом активованоk= 5;о вугілля, колестиполm= 1; або колестирамo= 0;ну. При виникненні аритмії внутрішньоk= 4;енно краплинно вводити 2-2,4 г калію хлориду з 10 ОД інсуліну у 500 мл 5 % розчину г= ;люкози (введення припинити при концент = 88;ації калію у сироватці крові в межа= 093; 4-5,5 ммоль/л). Засоби, що містять калій, протипоказk= 2;ні при порушенні передсерднl= 6;-шлуночково&#= 1111; провідностo= 0;. При вираженій брадикардіo= 1; призначати розчин атропіну сульфату. Показана оксигенотеl= 8;апія. Як дезінтоксиl= 2;аційний засіб призн = 72;чають також унітіол, етилендіамo= 0;нтетраацет= 072;т. Терапія симптоматиm= 5;на.

При гіпокаліємo= 0;ї у випадку відсутностo= 0; повної блокади серця слід вводити пре = 87;арати калію. При повній блокаді серця прово = 76;ити електрокарk= 6;іостимуляц= 110;ю. При аритмія = 93; застосовувk= 2;ти лідокаїн, прокаїнаміk= 6;, фенітоїн, пропранолоl= 3;.

При передозуваl= 5;ні дигоксину, яке загрожу= 08; життю, показане введення через мембранний фільтр фрагментів овечих анти = 90;іл, які зв'язуют= 100; дигоксин (Digox= in immune Fab, <= /span>Digit= alis-<= span style=3D'font-size:12.0pt'>Antidote = BM); 40 мг антидоту зв'язують приблизно 0,6 мг дигоксин = 91;.

При передозуваl= 5;ні дигоксину діаліз та об= 084;інне переливаннn= 3; крові малоефектиk= 4;ні.

Побічн= 10; реакції.

Система крові та лімфатична система: &= #1077;озинофілія= ;, тромбоцитоl= 7;енія, агранулоциm= 0;оз.

Імунна система: &= #1088;еакції гіперчутлиk= 4;ості, включаючи свербіж, = 075;іперемію, висип, у т.ч. еритематоk= 9;ний, папульозниl= 1;, макулопапуl= 3;ьозний, везикульозl= 5;ий; кропив’янкm= 1;, набряк Квінке.=

Ендокри = 85;на система: дигок&#= 1089;ин має = естрогенн= у активні= ;сть, тому можлив = 72; гінеком= ;астія у чоловіків при тр&#= 1080;валому застосув&= #1072;нні.

Психічн= 10; порушення: дезорієнта = 94;ія, сплутаністn= 0; свідомост= і, амнезія,= депресія, можливі = гострий психоз, марення, зорові і слухові = галюцинаціo= 1;, особливо<= /span> у пацієнтів л= 10;тнього віку, повідомлялl= 6;ся про випадки судом.
Нервова система: головний біль, невралгія, підвищена втомлюваніl= 9;ть, слабкість, запаморочеl= 5;ня, сонливість, погані сн= овидіння, неспокій, нервозністn= 0;, збудження, апатія.

Органи зору: нечі= ;ткість зору, світлобо&= #1103;знь, ефект ореол = 91;, поруm= 6;ення зорового сприйняття (сприйняття навколишніm= 3; предметів у жовтому, рідше – в зеленому, червоному, синьому, коричневомm= 1; або білому кольорі).

Серцево-суk= 6;инна система: &= #1087;орушення ритму та провідностo= 0; (синусова бр= 072;дикардія, синоатріал&= #1100;на блокада, моноm= 2;окальна або мультифокаl= 3;ьна екстрасистl= 6;лія (особливо бігемінія, тригемінія), &#= 1087;одовження інтервалу PR, депресія сегмента ST, AV-блокада, пароксизмаl= 3;ьна передсерднk= 2; тахікардія, фібриляція шлуночків, шлуночкові аритмії), виникненн= 103; або посилення серцевої недостатноl= 9;ті. Ці порушенн= 03; можуть бути ранніми ознаками= надмірних= доз д= 080;гоксину.

Травний тракт: анорексія, нудота, блювання, абдоміналь = 85;ий біль, д= 110;арея, особливо у пацієнтів літнього ві = 82;у; повідомлялl= 6;ся про порушення вісцеральнl= 6;го кровообігу, ішемію та некроз кишечнику.

Поб= 110;чні реакції дигоксину є дозозалежнl= 0;ми і зазвичай розвиваютьl= 9;я при доза= х, які перевищуютn= 0; ті, що необхідні для до&#= 1089;ягнення терапевт&= #1080;чного ефекту. Д= ;ози препарат&= #1091; слід ретельно підбирати і коригу= вати залежно від клін= ічного стану пацієнта.

Повідом = 83;ення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Повідо = 84;лення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки під = 86;зрюваних побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Те= 088;мін придатностo= 0;. 5 років.

= 059;мови зберігання.

В оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 °С.

Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

= 059;паковка.

По 20 таблеток у блістері, по 2 блістери в пачці.

= 050;атегорія відпуску. За рецептом.

= 042;иробник.

Публіч = 85;е акціонерне товариство «Науково-ви = 88;обничий центр «Борщагівсn= 0;кий хіміко-фарм = 72;цевтичний завод».

= 052;ісцезнаход&= #1078;ення виробника та його адреса місц= 03; провадженнn= 3; діяльності.

Україн = 72;, 03134, м= ;. Київ, вул. Ми= 088;у, 17.