ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛАКОЗАМ^®

(LACOSAM)

Склад:

діюча речовина: ла= косамід/= lacosamide;

1 таблетка містить лакосаміду= 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, кросповідон, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

об= олонка: спирт полівініловий (Е 1203), титану діоксид (Е 171), макрогол 3350 (Е 1521= ), тальк (Е 553 b індигокармін алюмінієвий лак (Е 132).

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; color:windowtext;mso-font-kerning:0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lang= uage: RU'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

блакитні продовгуваті двоопуклі таблетки, вкриті плівкою оболонкою, з тисненням «200» з одного бо= ку та гладенькі з іншого боку.

Фарма= котерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Інші протиепілептичні засоби. <= /p>

Код АТХ N03A X18.

Фармакологічні властивості

Механізм дії

Діюча речовина лакосамід (R-2-ацетамідо-N-бензил-3-метоксипр= опіонамід) — це функціоналізована амінокислота.

Точний механізм протиепілептичної дії лакосаміду не встановлений. В електрофізіологічних дослідженнях in vitro було показано, що лакосам= ід селективно посилює повільну інактивацію вольтажзалежних натрієвих каналів, = що сприяє стабілізації гіперзбудливих мембран нейронів. Фармакодинаміка

Проти= судомна ефективність лакосаміду встановлена у різних дослідах на тваринах з парціальними і первинними генералізованими судомами та затримкою розвитку кіндлінгу (епілептогенний ефект у експериментальних тварин). У ході докліні= чних досліджень лакосамід спричиняв синергетичну або адитивну протисудомну дію у комбінації з леветирацетамом, карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатом, ламотриджином, топіраматом або габапентином.

Клінічна ефективність та безпека

Ефективність лакосаміду як додаткової терапії у рекомендованих дозах (200 мг на добу, 400 мг= на добу) була встановлена у ході трьох багатоцентрових рандомізованих плацебо-= контрольованих клінічних досліджень з підтримувальним періодом 12 тижнів. Ефективність 600= мг лакосаміду на добу також була встановлена у ході контрольованих досліджень додаткової терапії, хоча ефективність цієї дози була такою ж, як і 400 = ;мг на добу, та пацієнти краще переносили меншу дозу, оскільки при застосуванні= 600 мг на добу виникали побічні реакції з боку центральної нервової системи та шлунково-кишкового тракту. Таким чином, не рекомендовано призначати дозу 60= 0 мг на добу. Максимальна рекомендована доза становить 400 мг на добу. Метою цих досліджень, у яких брали участь 1308 пацієнтів, з парціальними нападами= у середньому протягом 23 років в анамнезі, було оцінити ефективність та безпе= ку лакосаміду при одночасному застосуванні з 1−3 іншими протиепілептични= ми препаратами у пацієнтів із неконтрольованими парціальними нападами як із вторинною генералізацією, так і без неї. Загалом відсоток пацієнтів, у яких на 50&nbs= p;% зменшилася частота появи нападів, становив 23 %, 34 % та 40 % при застосуванні плацебо, 200 мг та 400 мг лакосаміду на добу відповідно.

Фармакокінетику та безпеку застосування одноразової навантажувальної внутріш= ньовенної дози лакосаміду було визначено у багатоцентровому відкритому дослідженн= і, призначеному для оцінки безпеки та переносимості швидкого початку застосування лакосаміду із засто= суванням одноразової внутрішньовенної навантажувальної дози (зокрема 200 мг) з подальшим дворазовим пероральним прийомом (еквівалентним внутрішньовенній дозі) як додаткової терапії у дорослих пацієнтів віком від 16 до 60 років з парціальними судомами. Фармакокінет= ика

Всмоктування=

Лакос= амід швидко і повністю всмоктується після прийому всер= едину. Біодоступність лакосаміду у таблетках становить приблизно 100 %. Після прийому всередину концентрація незміненого лакосаміду у плазмі крові швидко збільшується, C_max досягається через 0,5−4 години. Лікарські форми лакосаміду= таблетки, вк= риті плівковою оболонкою, і сироп оральний є біоеквівалентними. Їжа не впливає на швидкість і ступінь всмоктування.<= o:p>

РозподілОб’єм розподілу становить приблизно 0,6 л/кг, ступінь зв’язування з білками плазми крові — менше 15 %.<= o:p>

Біотрансформація<= o:p>

95 % дози виводиться з с= ечею у вигляді лакосаміду і метаболітів. Метаболізм лакосаміду вивчений не повні= стю.

Основні сполуки, що виводятьс= я з сечею, —= це незмінений лакосамід (приблизно 40 % від дози) і його О-десметиловий метаболіт (менше 30 %).

Частка полярної фракції у сечі (імовірно, похідні серину) становила приблизно 20 %, проте її виявляли тільки у невеликих кількостях (0−2 %) у плазмі крові деяких пацієнтів. Невелика кількість інших метаболітів, виявлених у сечі, становить 0,5−2 %.

Дані іn vitro показують, що CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-десметилметаболіту, але роль основного задіяного ізоферменту не була підтверджена in= vivo. Клінічно значущих відмінностей в експозиції лакосаміду при порівнянні його фармакокінетики в екстенсивних метаболізаторів (осіб із функціональним CYP2= C19) і повільних метаболізаторів (осіб із недостатністю функціонального CYP2C19)= не спостерігалося. До того ж дослідження взаємодії з омепразолом (інгібітором CYP2C19) довели відсутність клінічно значущих змін плазмової концентрації лакосаміду, що вказує на мінімальне значення цього метаболічного шляху.

Конце= нтрація О-десметилового метаболіту у плазмі крові становить приблизно 15 % від концентрації лакосаміду. Цей основний метаболіт не має відомої фармакологіч= ної активності.

Виведення=

Лакос= амід головним чином виводиться із системного кровотоку шляхом ниркової екскреції= і біотрансформації. Після перорального та внутрішньовенного введення раді= оактивно міченого лакосаміду приблизно 95 % радіоактивності було виявлено у сеч= і та менше 0,5 % — у калі. Період напіввиведення незміненого лакосаміду становить приблизно 13 годин. Фармакокінетика пропорційна до дози, не змінюється з часом і характеризується низькою міжсуб’єктною та інтрасуб= ’єктною варіабельністю. При застосуванні 2 рази на добу рівноважні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 3 днів. Кумуляція супроводжується збільше= нням концентрації у плазмі крові приблизно у 2 рази.

Застосування одноразової навантажувальної дози 200 мг наближає рівноважну концентрацію лакосаміду у плазмі кр= ові до такої, яку можна порівняти із застосуванням = лакосаміду всередину у дозі 100 мг 2 рази на добу.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;color:windowtext;mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'>

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Стать. = Клінічні дослідження показали, що стать не має клінічно значущого впливу на концентр= ацію лакосаміду у плазмі крові.

Порушення функції нирок. Значення AUC лакосаміду збільшувалося приблизно на 30= % у пацієнтів із порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня, на 6= 0 % — у пацієнтів із тяжким порушенням функції ни= рок та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недос= татності, коли потрібен гемодіаліз. Проте ці порушення = не впливають на C_max.

Лакосамід ефективно виводитьс= я з плазми крові при проведенні гемодіалізу. Через 4 години гемодіалізу AUC лакосаміду знижується приблизно на 50 %. Тому після проведення гемодіа= лізу рекомендовано збільшити дозу лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Вплив О-десметилового метаболіту зростає у кілька разів у пацієнтів із середнім та тяжким порушенням функції нирок. Якщо гемодіаліз у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності не проводився, ці значення були підвищеними і безперервно зростали, що видно з аналізів, які проводили протягом 24 годин. Невідомо, чи збільшення впливу метаболіту лакосаміду у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності може спричинити появу побічних реакцій, проте не була виявлена жодна фармакологічна активність цього метаболіту.

Порушення функції печінки. У пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлда — П’= ю) було виявлено підвищену концентрацію лакосаміду (приблизно на 50 % вище AUC= _norm). Підвищений вплив лакосаміду частково зумовлювався зниженою функцією нирок у пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Зниження нениркового кліренсу у пацієнтів, які брали участь у дослідженні, спричинило збільшення значень AUC лакосаміду на 20 %. Фармакокінетика лакосаміду у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалася (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку (від 65 років). У ході досліджень, що проводилися з участю жінок та чоловіків літнього віку, зокрема 4 пацієнтів віком від 75 років, рівень AUC відповідно був приблизно на 30 та 50 % вищим порівня= но з таким у пацієнтів молодого віку, частково у зв’язку з низькою масою тіла. Я= кщо враховувати масу тіла, ця різниця становить 26 % та 23 % відповід= но. Також спостерігалося зростання варіабельності впливу лакосаміду на пацієнта= . У ході цього дослідження було встановлено, що у пацієнтів літнього віку нирко= вий кліренс лакосаміду був лише трохи зниженим.

Загальну дозу лікарського засобу не слід зменшувати, окрім випадків, коли це показано через зниження функції нирок <= /span>(див. розділ «Спосіб застосування та дози»)= = .

Клінічні характеристики

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; color:windowtext;mso-font-kerning:0pt;mso-ansi-language:UK'>Показання. Засто= совувати як допоміжну терапію для лікування парціальних судом= , що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у пацієнтів віком від 16 років з епілепсією.

Протипоказання<= o:p>

Гіпер= чутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин.

Атріо= вентрикулярна блокада II або III ступеня в анамнезі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лакосамід слід застосовувати обережно пацієнтам, які отримують лікарськ= і засоби, що спричиняють подовження інтервалу PR (зокрема протиепілептичні лікарські засоби — блокатори натрієвих каналів), та пацієнтам, які отримують антиаритмічні лікарські засоби I класу. Проте при аналізі у підгрупах у ході клінічних досліджень не було відзначено додаткового подовження інтерва= лу PR у хворих, які одночасно приймали лакосамід у комбінації з карбамазепіном= або ламотриджином.

Дані in= vitro

Загальні результати досліджень свідчать про низьку вірогідність взаємодії лакосаміду= з іншими лікарськ= ими засобами. Дослідження in vitro показують, що лакосамід не індукує ферменти CYP1A2, 2B= 6 та 2C9 і не пригнічує CYP1A1, 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2D6 та 2E1 при таких концентраціях у плазмі крові, що вивчали у ході клінічних досліджень. Дослідження in vitro показали, = що лакосамід не транспортується Р-глікопротеїном у кишечнику. Дані in vitro свідчать, що CYP2C9, CYP2= C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-десметилметаболіту.

Дані і<= /i>n vivo

Іn vivo лакосам= ід не пригнічує та не індукує ферменти CYP2C19 та 3А4 клінічно значущим чином.=

Лакосамі= д не впливав на AUC мідазоламу (метаболізується з участю CYP3A4; лакосамід застосовували у дозі 200 мг 2 рази на добу), але C_max мідазоламу була дещо підвищеною (30 %). Лакосамід не впливав на фармакокінетику омепразолу (метаболізується з участю CYP2C19 та 3A4, лакоса= мід приймали у дозі 300 мг 2 рази на добу).

Інгібітор CYP2C19 омепразол (40 мг 1 раз на добу) не зумовлював клінічно значущих змін експозиції лакосаміду. Таким чином, малоймовірно, що помірно потужні інгібітори CYP2C19 клінічно значуще впливатимуть на системну експозицію лакосаміду.

Рекоменд= ується з обережністю одночасно застосовувати потужні інгібітори CYP2C9 (наприклад, флуконазол) та CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, кларитроміцин), оскільки можливе зростання системної експозиції лакосаміду. Такі взаємодії не встановлено in vivo, але їх імовірність ґрунту= ється на даних in vitro.

Потужні індуктори ферментів, такі як рифампіцин або звіробій (Hypericum perforatum), можуть спри= чинити помірне зниження системної експозиції лакосаміду. У зв’язку з цим при призначенні лікування подібними препаратами або й= ого скасуванні слід бути обережними.

Протиепілептичні лікарські засоби=

Лакосамід не спричиняв істотних змін концентрацій карбамазепіну та валь= проєвої кислоти у плазмі крові. У свою чергу, карбамазепін та вальпроєва кислота не впливали на рівень лакосаміду у плазмі крові. За даними фармакокінетичного аналізу популяції, супутня терапія іншими протиепілептичними засобами, що індукують ферменти (карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом у різних доз= ах), знижувала загальну системну експозицію лакосаміду на 25 % у дорослих пацієнтів.

Пероральні контрацептиви<= o:p>

У дослідженні взаємодії не виявлено ознак клінічно значущої взаємодії між лакосамідом і пероральними контрацептивами етинілестрадіолом і левоноргестрелом. Концентрації прогестерону не змінювалися при сумісному застосуванні лікарських засобів.

ІншіЛакос= амід не впливав на фармакокінетику дигоксину. Клінічно значущої взаємодії лакоса= міду та метформіну не виявлено. <= o:p>

Одноч= асне застосування варфарину з лакосамідом не виявило клінічно значущих змін у фармакокінетиці та фармакодинаміці варфарину.

Хоча фармакокінетичні дані щодо взаємодії лакосаміду з алкоголем відсутні, не мо= жна виключити фармакодинамічний ефект.

Ступі= нь зв’язування лакосаміду з білками низька і становить менше 15 %. У зв’я= зку з цим клінічно значуща взаємодія з іншими лікарськими засобами, що зв’язуют= ься з білками крові, малоймовірна.

Особливості застосування=

Запамороче= ння

Лікування лакосамідом супроводжується запамороченням, що може призвести до збільшення частоти випадкових ушкоджень та падіння. Тому пацієнтів слід попередити про можливий вплив лікарського засобу, рекомендувати їм бути обережними та ознайомитися з потенційними небажаними ефектами лікарського засобу у розділі «Побічні реак= ції».

Серцевий р= итм та провідність

У ході клінічних досліджень відзначали дозозалежну пролонгацію інтервалу PR під час прийому лакосаміду.= Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із відомими проаритмічними станами, такими як порушення серцевої провідності або серйозні серцеві захворювання (наприклад, ішемія/інфаркт міокарда, серцева недостатність, структурні захворювання серця або патологія серцевих натрієвих каналів), та пацієнтам, які приймають лікарські засоби, = що впливають на серцеву провідність, зокрема антиаритмічні засоби та протиепілептичні засоби — блокатори натрієвих каналів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а також пацієнтам літнього віку.

У цих пацієнтів слід розгляну= ти можливість проведення ЕКГ перед підвищенням дози лакосаміду понад 400 мг/до= бу та після титрування лакосаміду до рівноважного стану.

У плацебо-контрольованих клін= ічних дослідженнях лакосаміду з участю пацієнтів з епілепсією не повідомлялося про фібриляцію або тріпотіння передсердь, однак такі повідомлення надходили під= час відкритих досліджень при епілепсії та у ході постреєстраційного моніторингу= .

Під час постреєстраційного моніторингу побічних явищ надходили повідомлення про атріовентрикулярну блокаду другого або вищого ступеня. У пацієнтів з проаритмічними станами спостерігалась шлуночкова тахіаритмія. Зрідка ці випад= ки призводили до асистолії, зупинки серця або летального наслідку у пацієнтів = з наявними проаритмічними станами.

Пацієнтів потрібно ознайомити= із симптомами серцевої аритмії (наприклад: повільний, швидкий або нерегулярний пульс, прискорене серцебиття, задишка, сплутаність або втрата свідомості). Пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи таких симптомів.

Суїцидальне мислення та поведінка

Суїцидальне мислення та повед= інка спостерігалися у пацієнтів, які отримували протиепілептичні лікарські засоби при різних захворюваннях. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень протиепілептичних лікарських засобів також продемонстр= ував незначне збільшення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механ= ізм цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають можливості збільшення ризику при застосуванні лакосаміду.

Таким чином, слід контролювати появу у пацієнтів ознак суїцидального мислення та поведінки і призначати, я= кщо потрібно, відповідне лікування. Треба рекомен= дувати пацієнтам (та особам, які за ними наглядають)= у разі появи ознак суїцидального мислення та поведінки звертатися за порадою = до лікаря (див. розділ «Побічні реакції»).

= Потенціал для електроклінічного погіршення при специфічних синдромах дитячої епілепсі= ї

= Безпека та ефективність лакосаміду у пацієнтів дитячого віку з епілептичними синдромами, при яких можуть співіснувати як парциальні, так і генералізовані напади, не встановлені.<= /i>

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінки репродуктивного віку

Лікар= ям слід обговорити планування сім’ї та засоби контрацепції із жінками репродуктивного віку, які приймають лакосамід (див. «Вагітність» нижче).

Якщо жінка планує завагітніти, доцільність застосування лакосаміду слід повторно оцінити.

Вагітність=

Ризик, пов’язаний з епілепсією і застосуванням протиепілептичних засобів загалом: у новонароджених дітей, матері яких отримують лікування від епілепсії, частота вроджених вад у 2−3 рази вища, ніж у загальній популяції (приблизно 3 %). Політерапія вагітних жінок супроводжувалася збільшенням частоти вроджених вад у дітей, проте залишається незрозумілим, якою мірою це пов’язано з лікуванням і з са= мим захворюванням. До того ж у період вагітності = не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки погіршення хво= роби може мати серйозні наслідки як для матері, так і для плода.

Ризик, пов’язаний із застосуванням лакосаміду: немає відповідних даних щодо застосування лакосаміду вагітним жінкам. Дослідження на тваринах (щурах та кролях) не виявили тератогенних ефектів препарату, але спостеріга= лась ембріотоксичність при введенні препарату у токсичних для матері дозах. Чи існує ризик для людини, невідомо. Лакосамід не слід застосовувати вагітним жінка= м, за винятком тих випадків, коли лікування необхідне (якщо користь для вагітн= ої явно перевищує можливий ризик для плода). Якщо жінка планує вагітність, то = необхідно ретельно зважити доцільність застосування цього л= ікарського засобу.

Годування груддю

Лакос= амід екскретується у грудне молоко людини. Ризик для новонароджених/дітей грудно= го віку не може бути виключений. Рекомендується припинити годування грудьми на період лікування лакосамідом.<= o:p>

Фертильніс= ть

= Небажаного впливу на фертильність та репродуктивну функцію самок та с= амців щурів не виникало при дозах, коли вміст речовини у плазмі крові (AUC) був п= риблизно у 2 рази більший, ніж AUC плазми крові людини при застосуванні максимальної рекомендованої дози.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лакос= амід незначно або помірно впливає на здатність керувати автомобілем або користуватися складною технікою. Лікування цим препаратом супроводжувалося розвитком запаморочення або затуманення зору. Відповідно, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або працювати з потенційно небезпечними механізмами, доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на прийом лакосаміду.<= /span>

=

= Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб Лакозам^® застосовувати 2 рази на добу (зазв= ичай 1 раз вранці та 1 раз ввечері). Якщо прийом д= ози пропущено, пацієнтові слід прийняти пропущену дозу невідкладно, а надалі приймати наступну дозу лакосаміду відповідно до режиму застосування. Однак якщо до прийому наступної дози залишається мен= ше 6 годин, пацієнту рекомендується зачекати і при= йняти наступну дозу лакосаміду відповідно до режиму застосування. Не слід приймати подвійну дозу.

Рекомендована початкова доза становить по 50 мг 2 рази на добу (використовувати лікарський засіб у відповідному дозуванні). Через 1 тиждень дозу слід збільшити до початкової терапевти= чної дози по 100 мг 2 рази на добу (використовувати лікарський засіб у відп= овідному дозуванні).

Залеж= но від терапевтичної відповіді та переносності підтримувальну дозу можна додат= ково підвищувати з тижневим інтервалом на 50 мг двічі на добу (100 мг = на добу —використовувати лікарський засіб у відповідному дозуванні) до максимальної рекомендованої добової дози 400&nbs= p;мг (по 200 мг двічі на добу).

Початок лікування лакосамідом з навантажувальної дози

Засто= сування лікарського засобу також можна розпочати з одноразової навантажувальної дози — 200 мг, а далі, приблизно через 12 годин, застосовувати підтримувальну дозу по 100 мг 2 рази на добу= (використовувати лікарський засіб у відповідному дозуванні) — 200 мг/добу. Подальшу корекцію дози слід проводити відповідно до індивідуальної відповіді та пере= носності, як описано вище. Навантажувальну дозу можна призначити пацієнтам у випадках, коли лікар вважає, що швидке досягнення стійкої концентрації лакосаміду у плазмі крові та терапевтичний ефект обґрунтовані. Застосовувати лікарський засіб потрібно під наглядом лікаря з огляду на можливість підвищення частоти серйозних серцевих аритмій та побічних реакцій з боку центральної нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»). Введення навантажувальної дози не було вивчено при гострих станах, таких як епілептичний статус.

Припинення застосування

Відповідно до сучасної клініч= ної практики припиняти застосування лікарського засобу Лакозам^® рекомендується поступово (знижую= чи дозу на 200 мг на тиждень).

У пац= ієнтів, у яких розвивається серйозна серцева аритмія, слід провести клінічну оцінку користі/ризику та у разі необхідності відмінити лакосамід.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Паціє= нтам літнього віку зниження дози не потрібне. Досвід застосування лакосаміду пацієнтам літнього віку з епілепсією обмежений. Слід враховувати можливість вікового зниження ниркового кліренсу і підвищення рівня AUC = у пацієнтів літнього віку (див. підрозділ «Пацієнти із порушенням функції нирок» нижче та розділ «Фармакокінетика»). =

Пацієнти із порушенням функції нирок

Паціє= нтам із легким порушенням функції нирок або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) корекція дози не потрібна.

Для пацієнтів із легким або помірним порушенням функції нирок можливе застосува= ння навантажувальної дози (200 мг), але надалі титрування дози (> = 200 мг на добу) слід проводити з обережністю. Для хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) та для пацієн= тів із термінальною стадією ниркової недостатності рекомендується максимальна д= оза 250 мг/добу (використовувати лікарський засі= б у відповідному дозуванні). Таким пацієнтам титрування дози слід проводити= з обережністю. Якщо призначено навантажувальну дозу, слід застосувати однораз= ову початкову дозу — 100 мг на добу, а далі застосовувати по 50 мг 2 = рази на добу протягом першого тижня (використовувати лікарський засіб у відповід= ному дозуванні).

Паціє= нтам на гемодіалізі рекомендується ввести додатково до 50 % від добової дози безпосередньо у кінці процедури. Лікування хворих із термінальною хворобою нирок слід проводити обережно, оскільки клінічний досвід застосування препа= рату таким пацієнтам невеликий і можливе накопичення метаболіту, що не має відом= ої фармакологічної активності. <= /span>

Пацієнти із порушенням функції печінки

Паціє= нтам із легким або помірним порушенням функції печінки рекомендується максимальна доза 300 мг/добу (використовувати лікарський засіб у відповідному дозуванні).

Титру= вати дозу таким пацієнтам потрібно з обережністю, враховуючи можливість супутнього порушення функції нирок. Застосування навантажувальної дози (200 мг) можливе, але надалі титрування дози (&g= t; 200 мг на добу) слід проводити з обережністю. Фармакокінетику лакосаміду не вивчал= и у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки. Лакосамід варто призначати пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки лише у разі, якщо очікувана терапевтична користь перевищуватиме можливі ризики. Може бути потрібна корекція дози за результатами ретельного спостереження за активністю захворювання та з огляду на потенційні побічні ефекти у пацієнта= .

Пацієнти дитячого віку
= Лікарський засіб не рекомендується призначати дітям віком до 16 років, оскільки безпеку та ефективність лакосаміду у цих віко= вих групах не вивчали.

Спосіб застосування

Лакозам^®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, призначений д= ля перорального застосування. Лакозам^=
® можна приймати незалежно від прийому їжі.

Діти.

Застосовувати лікарський засіб дітям віком до 16 років не рекомендується, оскільки безпеку та ефективні= сть лакосаміду у цих вікових групах не вивчали.=

Передозування.

Симптоми

Симптоми, = які спостерігаються після випадкового або навмисного передозування лакосаміду, в першу чергу пов’язані з це= нтральною нервовою системою (ЦНС) та шлунково-кишковим трактом.

· = Клінічно значущих відмінностей між типом побічних реакцій, що спостерігалися у пацієнтів у ході застосування доз пон= ад 400 мг — до 800 мг, та побічних реакцій у пацієнтів, які застосовували терапевтичні дози лакосаміду, не відзначалося.

· Реакції, про які повідомлялося після прийому пон= ад 800 мг: запаморочення, нудота,= блювання, судоми (генералізовані тоніко-клонічні судоми, епілептичний статус). Також спостерігалися порушення серцевої провідності, шок та кома. Відомо про летальні випадки у пацієнтів після гострого одноразового передозування (прийом декількох грамів лакосаміду).

Лікування

Специ= фічного антидоту при передозуванні лакосаміду не існує. Лікування передозування вкл= ючає загальні підтримувальні заходи і, якщо потрібно, гемодіаліз (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

<= /b>

Побічні реакції

За узагальненими результатами плацебо-контрольованих клінічних досліджень засто= сування лакосаміду = як допоміжної терапії, в яких б= рали участь 1308 пацієнтів з парціальними нападами, було встановлено, що 61,9&nb= sp;% пацієнтів, рандомізованих у групу лакосаміду, та 35,2 % пацієнтів, рандомізованих у групу плацебо, мали щонайменше 1 побічну реакцію. Найчасті= шими побічними реакціями (≥ 10 %) при застосуванні лакосаміду були запаморочення, головний біль, нудота та диплопія. Вони зазвичай були незнач= ними або помірно вираженими. Поява деяких з них була дозозалежною, і зменшення д= ози препарату сприяло їх полегшенню. Частота та тяжкість побічних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) та шлунково-кишкового тракту загалом зменшувалися через деякий час.

У клінічних дослідженнях застосування препарату було припинено ч= ерез появу побічних ефектів у 12,2 % пацієнтів групи лакосаміду порівня= но з 1,6 % пацієнтів групи плацебо. Найчастіше причиною припинення курсу лікування лакосамідом було запаморочення.

Часто= та побічних реакцій з боку ЦНС (таких як запаморочення) може підвищуватися піс= ля застосування навантажувальної дози.

Нижче наведені побічні реакці= ї, що були виявлені у ході клінічних досліджень та постреєстраційного монітори= нгу побічних реакцій. Частоту побічних реакцій оцінювали таким чином: дуже част= о (≥ = 1/10), часто (≥ = 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), невідома частота (не може бути оцінена за наявними даними). У кожній групі побічні реакції наведені у порядку зменшення їхньої серйозності.

З боку крові та лімфатичної системи: невідома ч= астота — агранулоцитоз¹.

З боку імунної системи: нечасто — медикаментозна гіперчутливість¹; = невідома частота — м= едикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (= DRESS)¹^,2.

З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення, головний біль; часто — міоклонічні напади³, атаксія, порушення рівноваги, поруш= ення пам’яті, когнітивний розлад, сонливість, тремор, ністагм, гіпестезія, дизартрія, порушення уваги, парестезія; нечасто — непритомність², порушення координації, дискінезія; невідома частота — судоми.

З боку психіки: часто — депресія, стан сплутаної свідомості, безсоння^=
1; нечасто — агресія, ажитація^=
1, ейфоричний настрій^{1, психотичний розлад^{1, спроба самогубства^{1, суїцидальне мислення, галюцинації^=
1.}}}

З боку органів зору: дуже часто — диплопія; часто — затуманення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:= часто — вертиго, шум у вухах.
З боку серця: нечасто — атріовентрикулярна блокада^1,2=, брадикардія^1,2=, фібриляція передсердь^1,2=, тріпотіння передсердь^1,2=; невідома частота — шлуночкова тахіаритмія^1<=
/sup>.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто — нудота; часто — блювання, запор, метеоризм, диспепсія, сухість у роті, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — відхилення від норми функціональних показників печінки², підвищення печінкових ферментів (&= gt; 2 × ВМН [верхня межа норми])¹.

З боку шкіри і підшкірних тканин: часто — свербіж, висипання¹; нечасто — ангіоневротичний набряк¹, кропив’янка¹; невідома частота — синдром Ст= івенса — Джонсона¹, токсичний епідермальний некроліз¹.=

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тк= анини: часто — м’язовий спазм.

Загальні порушення: часто — порушення ходи, астенія, підвищена втомлюваність, дратівливість, відчуття сп’яніння.

Травми, отруєння та ускладнення процедур: часто — падіння, тріщини шкіри, контузія.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;color:windowtext;mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-weight:bold'>

¹ Побічні реакції, про які повідомляли у постмаркетинговий період.

²Див. підрозділ «Окремі побічні реакції» нижче.

³Повідомлялись у дослідженнях первинних генералізованих тоніко-клонічних нападів.

Окремі побічні реакції

Засто= сування лакосаміду супроводжується дозозалежним подовженням інтервалу PR. Можливі небажані реакції, пов’язані з подовженням цього інтервалу (атріовентрикуляр= на блокада, непритомність, брадикардія).

У додаткових клінічних дослідженнях пацієнтів з епілепсією атріовентрикулярна блокада I ступе= ня спостерігалася нечасто — у 0,7&nbs= p;% та 0,5 % при дозі лакосаміду 200 мг та 600 мг відповідно і не спостерігалася при дозі лакосаміду 400 мг та у групі плацебо; у пацієн= тів, які приймали лакосамід, атріовентрикулярна блокада ІІ або вищого ступеня не спостерігалася. Однак про випадки атріовентрикулярної блокади ІІ та ІІІ ступенів, асоційованих з лікуванням лакосамідом, повідомляли під час постреєстраційного нагляду.

У клінічних дослідженнях втра= та свідомості виникала нечасто і її частота не відрізнялась у пацієнтів з епілепсією (n =3D 944), які отримували лакосамід (0,1 %), і у пацієнтів з епілепсією (n =3D 364), які отримували плацебо (0,3&n= bsp;%).

Протягом короткочасних клініч= них досліджень про фібриляцію або тріпотіння передсердь не повідомлялося; однак обидва явища спостерігалися у відкритих дослідженнях при епілепсії та у ході післяреєстраційного моніторингу.

Відхилення= від норми лабораторних показників. Відхилення від норми показників печінкової функції спостерігалися під час плацебо-контрольованих досліджень= лакосаміду з участю дорослих пацієнтів з нападами парціальних судом, які одночасно приймали від 1 до 3 протиепілептичних лікарських засобів. Підвищення рівня = АЛТ [аланінамінотрансферази] ≥ 3 &ti= mes; ВМН (верхня межа норми) розвинулося у 0,7 % (7/935) пацієнтів, які приймали лакосамід, та у 0 % (0/356) пацієнтів групи плацебо.=

Поліорганні реакції гіперчутливості. Повідомляли про поліорганні реакції гіперчутливості (також відомі як медикаментозні реакції з еозинофілією та системними симптомами, DRESS) у пацієнтів, які приймали деякі протиепілептичні лікарські засоби. Ці реакції різнилися за проявами, але у типових випадках супроводжувалися гарячкою, висипами та асоціювалися з ураженням різних систем органів. Якщо існує підозра на поліорганну реакцію гіперчутливості, прийом лакосаміду слід припинити.

Діти<= /o:p>

= Профіль безпеки лакосаміду у плацебо-контрольованих (255 пацієнтів віком від 1 міся= ця до 4 років та 343 пацієнти віком від 4 років до 17 років) та відкритих клінічних дослідженнях (847 пацієнтів віком від 1 місяця до 18 років) у яко= сті додаткової терапії у пацієнтів дитячого віку з парціальними нападами відпов= ідав профілю безпеки, що спостерігався у дорослих. Оскільки дані щодо застосуван= ня лікарського засобу дітям обмежені, лакосамід не показаний для застосування дітям віком до 16 років.

= Додатковими побічними реакціями, що спостерігалися у пацієнтів дитячого віку, були пірексія, назофарингіт, фарингіт, зниження апетиту, аномальна поведінка та летаргія. Про сонливість повідомлялося частіше частіше у пацієнтів дитячого= віку (≥ 1/10) порівняно з дорослими (від ≥ 1/100 до < 1/10).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побі= чні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автом= атизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua=

=

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упак= овці у недоступному для дітей місці. Не потребує особливих умов зберігання.

Упаковка. По 14 таблеток у блістері; по 2 або 4 блістери у картонній пачці.

Категорія вiдпycку. За рецептом.

Виробник. Дженефарм СА.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.= 18-й км Маратонос Авеню, Палліні, 153 51, Греція.

= ;

Заявник. <= /span>ТОВ «АСІНО УКРАЇНА»

= ;

Місцезнахо= дження заявника. Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8.

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосува= ння лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «А= СІНО УКРАЇНА» за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 8,= = м. Київ, 03124, тел/факс:+38 044 281 2333.

= ;